2. Мета і завдання дисципліни

Господарське законодавство є одним з важливих дисциплін навчаїьного плану в справі оволодіння вищою економічною освітою.

Його діяльність охоплює як господарські закони у власному значенні так і нормативні акти господарської життєдіяльності.

Мета курсу - дати можливість студентам усіх форм навчання засвоїти вчення законодавчо-нормативних актів та законів в цілому.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є суспільні відносини, що виникають в процесі господарської діяльності в економіці, що регулюють різні галузі господарства, зокрема промислову, транспортну, будівельну, комерційну та інші, кожна, з яких має істотні особливості, що враховуються в спеціальних нормативних актах.

Цей предмет допомагає студентам засвоїти найголовніші питання таких навчальних дисциплін, як "Господарське законодавство України", "Господарське право", "Цивільний кодекс України", "Податкове законодавство України", "Банківське право".

В сучасних умовах перед вищою школою стоять великі і складні завдання, щодо підвищення якості підготовки спеціалістів банківської справи, обліку і аудиту, економіки підприємств, маркетингу, фінансів.

Виходячи з цього, роль семінарських занять, на яких студенти вчаться самостійно працювати, творчо мислити, робити висновки, давати оцінки процесуальній господарській діяльності, ще більше зростає.

Головна мета семінару - поглибити і систематизувати вивчення найбільш важливих, складних і актуальних тем курсу господарського законодавства. Семінарські заняття не повторюють, а доповнюють і поглиблюють теми лекційного курсу і навчальної літератури.

Загальні методичні вказівки:

Однією з найважливіших і найбільш активних дійових форм засвоєння усіх предметів є семінарські заняття.

План семінарського заняття вміщує тему, порядок її розгляду і необхідну літературу. Основою для підготовки кожного

7

семінару є першоджерела: Конституція України, Закони Україн відповідні кодифікації, нормативні акти і т. д. Саме вони даю можливість засвоїти зміст найважливіших ділянок та інституті права, структуру державних органів їх організацію і таким чино* грунтовно підготуватися до відповідей на основні питання теми

У процесі семінарського заняття з кожного питання виступа* основний доповідач. Його виступ у разі потреби доповнюєтьс* іншими студентами. Під керівництвом викладача аналізуютьсі різні варіанти поставлених питань, вирішуються спірні проблеми виправляються помилки, допущені у відповідях і виступах.

Отже, семінар повинен бути активним, творчим заняттям, де студенти вчаться формулювати і обґрунтовувати свої думки, чітко аргументувати відповіді, підтверджуючи їх данимї першоджерел і літератури, захищати і відстоювати свою думку у дискусії.

До кожної теми семінарського заняття слід прочитати відповідний матеріал з підручника і вивчити законодавчий матеріал.

3. Зміст дисципліни

10

Продогіження таблиці

І Зовнішньоекономічний договір (контракт). Види [зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньо­економічні операції.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензування та квотування зовнішньо­економічних операцій.

Принципи оподаткування при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності.

Фінансове забезпечення господарської діяльності.

Правове регулювання банківської діяльності.

Організація кредитування. Правові основи аудиторської діяльності.

Цінні папери у господарській діяльності. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Правовий статус банків. Розрахункові операції банків те банківські рахунки.

Міжнародні розрахункові операції. Валютне
регулювання.

Податкове законодавство України.

Податкова система України. Правовий статус державної податкової служби. Обов'язки та відповідальність платників податків. Страхування ^іайна суб'єктів господарювання. і Суб'єкти страхової діяльності у сфері господарювання. Договір страхування.

Правове регулювання біржової діяльності.

Поняття про юридичні ознаки біржі. Функції, права та обов'язки товарної та фондової біржі. Поняття види біржових угод. Правила біржової торгівлі.

Торговельно-біржова діяльність

Правові аспекти приватизації в Україні.

Структура фонду державного майна України.

Практика застосування Методики оцінки вартості об'єктів приватизації. Приватизація об'єктів зданих ї оренду. Виникнення і припинення юридичної особи ІПерспективи розвитку структури фонду державного [майна України. Умови участі іноземних інвесторів у |Процесі приватизації. [ Проблеми, що виникають в процесі приватизації.

Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.

Відповідальність учасників господарських відносин. Поняття, умови і порядок відшкодування збитків у

Продовження табл.

3.2. Перелік питань, призначених для самостійного вивчення

13

3.3. Плани семінарських занять

Тема 1

Поняття і предмет курсу "Господарське (комерційне)

законодавство України

(2 години)

1. Україна на шляху ринкових відносин.

2. Порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

3. Поняття і види нормативних актів господарського > законодавства.

4. Система господарського законодавства та акти загально-нормативного регулювання.

Реферат:

1. Управління підприємством та його господарська, економічна діяльність.

Рекомендована література

• Щербина В.С, Щербина О.В. Господарське законодавство України, К., 2001 р.

• Господарський кодекс України , К., - Велес - 2004.

• Щербина В.С. Господарське право України.

• Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи. К.,: Товариство "Знання", 2000 р.

Тема 2

Завдання та предмет господарського законодавства.

Правовий статус суб 'єктів господарювання

(2 години)

1. Особливі риси та особливості господарського законодавства.

2. Поняття локальних нормативних актів.

3. Суб'єкти відносин у сфері господарювання.

4. Господарські товариства та об'єднання.

Реферат:

1. Поняття та характеристика юридичного статусу ТзОВ.

2. Особливості створення, реорганізації і ліквідації підприємств.

3. Характеристика приватних підприємств.

14

Рекомендована література

> Щербина В.С., Щербина О.В. Господарське законодавство
України, К., 2001 р.

5> Щербина В.С. Господарське право України., К. 2003 р.

• Пігач Я.М., Труфанова Л.М. Основи господарського права. Тернопіль, 1998 р.

• Господарський кодекс України. К., - Велес - 2004 р.

Тема 4 Правовий режим майна господарюючих суб'єктів

(2 години)

1. Поняття права власності, його суб'єкти та об'єкти.

2. Підстави виникнення права приватної власності,

3. Правові основи роздержавлення та приватизації майна суб'єктів господарювання.

4. Право володіння та користування водними ресурсами.

Реферат:

1. Форми власності в Україні їх характеристика.

2. Захист права власності та відповідальність державних органів.

Рекомендована література

• Щербина В.С, Щербина О.В. Господарський кодекс України, К., 2001 р.

• Закон України "Про власність" від 7.02.1991 р.

• Закон України "Про приватизацію державного майна" К., від 6 березня 1992 р.

^ Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", К., від 6 березня 1992 р.

^ Цивільний кодекс України, К., 2004 р.

^ Практичний посібник з питань приватизації в Україні. К., "Руська правда" 1999 р.

^ Водний кодекс України, К.: 1995 р.

Тема 5 Господарські договори та їх класифікація

(2 години) 1 • Поняття та умови договору. 2- Укладання, зміна та розірвання договору.

15

3. Відповідальність за порушення умов договору.

4. Забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідальність за порушення антимонопольного

законодавства.

Правове регулювання кредитних відносин в Україні.

Правове регулювання орендних відносин в Україні.

Договори про реалізацію майна.

Користування та володіння водними ресурсами.

Виникнення і припинення юридичної особи.

Поняття банкрутства та його підстави застосування.

Транспортні договори.

Правовий статус банків.

Договір страхування.

Договір перевезення та приймання вантажу до перевезення.

Валютне регулювання.

Фінансові санкції за порушення законодавства про

електроенергетику, тепло- і водопостачання.

Виконання та припинення господарських зобов'язань.

23

5. Методичні основи оцінки знань студентів

5.1. Система оцінки знань

Оцінка "відмінно "

1. Відповідь студента базується нарівні самостійного мислення! елементами творчості, грамотного і логічного викладу знан| програмного матеріалу. Студент вільно виконує практичі завдання, володіє різнобічними навиками і прийомами г| вирішення.

2. Програмовий матеріал засвоєний повністю, вміння пов'язат його з сьогоденням.

3. Глибокі знання документів, першоджерел, вміння самостійні викладати їх зміст, робити узагальнення і висновки. Знані-додаткової літератури.

Оцінка "добре"

1. Відповідь студента базується нарівні самостійного мислення виклад матеріалу грамотний і по суті, програмовий матерія добре засвоєний володіє навиками і прийомами виконанні практичних завдань.

2. Програмовий матеріал засвоєний, можливі суттєві неточност у відповіді.

3. Студент вміє застосувати свої знання до аналізу сучасно| дійсності.

4. Знання документів першоджерел та іншої передбачено| програмою літератури.

Оцінка "задовільно"

1. Відповідь студента базується на рівні репродуктивною мислення, слабо знає структуру курсу, допускає недостатньо правильні формулювання є порушення послідовності виклад) матеріалу. Відчуває труднощі у виконанні практичнш завдань.

2. Засвоєна лише основна частина програмового матеріалу Відчуває труднощі в аналізі і сучасної дійсності.

3. Проявляє поверховість знань основного змісту документів першоджерел, недостатньо володіє навиками роботи по них, не робить узагатьнення і висновки.

24

Оцінка "незадовільно "

1 Студенти не знають значної частини програмного матеріалу, допускають суттєві помилки, не можуть матеріал пов'язати з сутністю, не знають основного змісту документів.

5.2. Перелік програмових питань з господарського законодавства

] Поняття і предмет господарського законодавства.

2. Поняття і види господарсько-правових актів.

3. Правовий статус підприємств.

4. Правові основи роздержавлення та приватизації.

5. Поняття та основні функції господарського договору.

6. Установчі договори.

7. Монопольне становище на ринку та зловживання ним. Види інвестиційної діяльності.

9. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.

10. Організація кредитування.

11.. Правовий статус державної податкової служби.

12. Функції, права та обов'язки товарної біржі.

13. Оцінка вартості приватизації об'єктів.

14. Поняття і порядок відшкодування збитків у сфері

господарювання.

15. Порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

16. Акти відомчого та загально-нормативного регулювання.

17. Об'єднання та господарські товариства.

18. Право повного господарського відання.

19. Порядок укладання господарського договору.

20. Договори про реалізацію майна.

21. Правовий статус антимонопольного комітету.

22. Захист права учасників інвестиційної діяльності.

23. Порядок укладання зовнішньоекономічного договору.

24. Поняття аудит та правові основи його діяльності.

25. Платники податків їх обов'язки та відповідальність.

26. Права та обов'язки фондової біржі.

27. Об'єкти оренди та їх приватизація.

28. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань. 2". Ознаки та види господарських відносин.

ЗО- Локальні нормативні акти.

■^' • Реорганізація та ліквідація господарюючих суб'єктів.

25

32. Користування та володіння водними ресурсами.

33. Тлумачення договору.

34. Договори про передачу майна в користування.

35. Відповідальність за порушення антимонопольног законодавства.

36. Іноземні інвестори та види іноземних інвестицій.

37. Зовнішньоекономічна діяльність та її операції.

38. Цінні папери у господарській діяльності.

39. Страхування майна суб'єктів господарювання.

40. Поняття та види біржових угод.

41. Виникнення і припинення юридичної особи.

42. Види та застосування адміністративно^-господарськи санкцій.

43. Господарські відносини та їх правове регулювання.

44. Система господарського законодавства.

45. Поняття банкрутство та його підстави застосування.

46. Право оперативного використання майна.

47. Істотні умови господарського договору.

48. Договір про постачання електроенергії, теплоенергії і природного газу.

49. Накладання штрафу за порушення антимонопольног законодавства.

50. Форми здійснення та правовий режим іноземних інвестицій.

51. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. ■<

52. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання.

53. Суб'єкти страхової діяльності у сфері господарювання. і

54. Правила біржової торгівлі.

55. Перспективи розвитку структури Фонду державного майн України.

56. Фінансові санкції за порушення законодавства пр господарську діяльність підприємств. і

57. Господарські відносини та їх правове регулювання.

58. Нормативно-правове регулювання господарської діяльності.

59. Поняття державного унітарного підприємства.

60. Майновий стан та облік майна суб'єкта господарювання.

61. Особливості укладання господарських договорів з державним замовленням та рішенням суду.

62. Транспортні договори.

26

Вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням виробів іншого суб'єкта господарювання. Гарантії здійснення іноземних інвестицій. Ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій. Правовий статус банків. Договір страхування. Торговельно-біржова діяльність. Участь іноземних інвесторів у процесі приватизації. Фінансові санкції за порушення законодавства про електроенергетику, тепло- і водопостачання. Загальні принципи господарювання. Учасники відносин у сфері господарювання. Державне комерційне підприємство. Джерела формування майна суб'єктів господарювання. Виконання та припинення господарських зобов'язань. Договір перевезення та приймання вантажу до перевезення. Правове регулювання інноваційної діяльності. .Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньо­економічної діяльності.

Розрахункові операції банків та банківські рахунки. Проблеми, що виникають в процесі приватизації. Конституційні основи правопорядку у сфері господарювання.

Казенне підприємство та його особливості. Зміна умов перевезення та одержання вантажу у пункті призначення.

Міжнародні розрахункові операції. Приватне підприємство.

Відповідальність перевізника за прострочення, втрату, пошкодження вантажу. Валютне регулювання.

27

6. Загальна частина Курс лекцій

Лекція №1

6.1. Тема: Поняття і предмет курсу "Господарське (комерційне) законодавство України"

1. Поняття і предмет господарського законодавства.

2. Перехід України на ринкові відносини.

3. Умови здійснення підприємницької діяльності.

4. Господарські відносини їх ознаки та види.

Література

• Конституція України від 28.06.96 р.

• В.С. Щербина, О.В. Щербина. Господарське законодава України: Збірник нормативних актів станом на 1.01.2001 р.

• Господарський Кодекс України К., 2003 р.

У Положення про державну реєстрацію суб'єк підприємницької діяльності затв. Постановою КМУ і 25.05.1998 р. № 740 (Офіційний вісник України 1998 р. № 21

6.1.1. Поняття і предмет господарського законодавства

Господарське законодавство - це є система нормативі правових актів, що регулюють відносини між юридичним* фізичними особами в підприємницькій діяльності.

Предметом господарського законодавства є господарсі
відносини, тобто, відносини між підприємствами, організація:
у виробництві та реалізації (наприклад поставка, купівля-продг
міни-обмін) продукції, відносин у закупівлі сільсьі
господарської продукції у аграрних товаровиробник
агропідприємсів та фермерських господарств, відносин
капітальному будівництві, відносин у держстрахуванні,
зовнішньоекономічній діяльності, планові

господарськопроцесуальні відносини.

Господарське законодавство України визначає коло пита господарської діяльності, а саме:

28

основні засади господарської діяльності у країні, основні напрями та форми участі держави та місцевого самоврядування у сфері господарювання;

суб'єкти господарювання, порядок їх створення та функціонування;

майнова основа господарювання, порядок використання в процесі господарювання природних ресурсів, прав промислової власності, цінних паперів, і корпоративних прав; господарські зобов'язання, порядок укладання господарських договорів, встановлення цін, виконання та припинення господарських зобов'язань, визнання суб'єкта підприємництва банкрутом;

відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, відшкодування збитків, штрафні, оперативно-господарські і адміністративно-господарські санкції; зовнішньо-економічна діяльність, іноземне інвестування; спеціальні режими господарювання, спеціальні економічні зони, концесії. Господарське законодавство, основою якого є Конституція /країни, охоплює як господарські закони у власному значенні, ак і інші нормативні акти господарської життєдіяльності: це юстанови Верховної Ради України, прийняті як акти поточного іаконодавства; Декрети Кабінету Міністрів з господарських іитань, що приймалися Кабінетом Міністрів на підставі имчасових повноважень; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; господарські нормативні акти міністерств, іержавних комітетів (до цієї групи також належать акти прийняті "осподарськими об'єднаннями, асоціаціями, корпораціями, сонцернами, консорціумами, промисловими фінансовими рупами, нормативні акти господарського законодавства місцевих Рад і місцевих державних адміністрацій.

Господарське законодавство є комплексною галуззю права, *ке базується на нормах цивільного права щодо правоздатності різичних та юридичних осіб, цивільних правових угод і конкретизує їх.

29

Господарське законодавство містить нор

адміністративного, фінансового, трудового права, які регулюй господарську діяльність.

Основними джерелами господарського законодавства закони та нормативні акти.

Господарський законодавство містить визначення вц господарських відносин до яких належить:

• оперативно-господарські відносини;

• організаційно-господарські відносини;

• внітрішньо-господарські відносини.

Зробимо визначення цих видів господарських відносин: >■ Оперативно-господарські — це майнові та інші відносини,

виникають між суб'єктами господарювання у безпосереді

господарській діяльності. >- Організаційно-господарські - це відносини, що складаюті

між господарюючими суб'єктами та суб'єктами організацій]

господарських повноважень у процесі управлії

господарською діяльністю. >• Внутрішньо-господарські - це відносини між структурни

підрозділами суб'єкта господарювання та останнього з йс

структурними підрозділами. Отже, предметом регулювання цього процесу є майнові організаційно-управлінські відносини у сфері суспільно виробництва за участю в них суб'єкта господарювання.

Майнові та інші відносини суб'єктів господарювання громадянами, які не є підприємцями, не вважають господарськими і регулюються цивільним, трудові законодавствами.

Об'єктивною ознакою господарського законодавства' множинність актів, що регулюють різні види господарські діяльності (промислову, будівельну, транспортну, комерцівд кожний з яких має істотні особливості, що враховуються спеціальних нормативних актах.

В економіці наявні різні форми власності (державі комунальна, приватна), що також відповідним чин диференціює акти господарського законодавства.

ЗО

На території України до цього часу застосовуються окремі _кти господарського законодавства колишнього СРСР з питань, які не врегульовано законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Господарське законодавство України покликане регулювати ф_Єр_У господарських відносин з багатьма спеціальними актами.

Отже, Господарське законодавство відіграє роль своєрідного фундаменту цього законодавства та системного орієнтира, навколо якого формується господарсько-правова нормативна база.

6.1.2. Перехід економіки України на ринкові відносини

Перехід до ринку - одна з ключових проблем, вирішення якої визначають перспективи розвитку економіки України про дальшу долю української нації.

В період розбудови незалежної Української держави гостро постало питання про економічні реформи.

Навіщо потрібна економічна реформа?

Командно-адміністративна система господарювання, яка існувала в недалекому минулому не відповідала вимогам розвитку економіки, стала гальмом реалізації об'єктивних вимог світової економіки.

Вона неможе бути поліпшена або удосконалена зміною окремих елементів, а потребує перетворень у своїй основі у відповідності до вимог нового господарського механізму.

А щоб сформувати механізм економіки, потрібна радикальна реформа.

Які ж основні критерії оцінки реальних можливостей економічного устрою в умовах переходу від командитно-одміністративної системи господарювання до ринкових відносині

Першим критерієм є визначення ступеня можливості забезпечення підвищення прибутку підприємства за рахунок повнішого використання всіх наявних ресурсів і підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт, послуг.

Другим критерієм є ступінь спроможності економічного Устрою створити умови для підвищення норми прибутку за Рахунок удосконалення технічного розвитку суспільного

31

виробництва на основі активізації, творчої діяльност удосконалення технології виробництва, переходу д використання продуктивніших засобів виробництва кардинального підвищення якості продукції.

Третім критерієм - ступінь спроможності устрою швидк реагувати на зміни попиту і відповідно до цього здійснювати д спрямовані на реструктуризацію економіки.

Четвертим критерієм - ступінь спроможності забезпечити
зростання продуктивності праці за рахунок розвитку подетальнсИ
спеціалізації праці та виробництва на основі переходу дЩ
швидкого використання новітніх, більш продуктивних засобів
виробництва, обчислювальної техніки, інтегральних схеми
широкої комп'ютеризації та автоматизації. І

П'ятим критерієм є ступінь ефективності систем виробничого контролю направленого на підвищення продуктивності праці за рахунок більш повного використання наявних ресурсів, своєчасного прийняття відповідним коригуючих дій.

Ці основні критерії дають можливість оцінити ступіні спроможності економічного устрою забезпечити підвищенні ефективності виробництва за рахунок зростання продуктивност праці, поліпшення якості продукції, робіт, послуг у розрахунку на максимальний попит конкретних споживачів при одночасном} зниженні собівартості.

При цьому загальним критерієм оцінки економічного устрок є спроможність підвищувати соціальну захищеність добробут) суспільства в цілому на кожну особу.

Логіка переходу економіки України до соціально орієнтованого ринкового господарства потребує здійсненш державотворення через розбудову політичної незалежност країни та її національної економіки.

Розробка механізму цього процесу надзвичайно виявиласі складна, оскільки жодний з перелічених шляхів переходу де ринку не може бути повністю використаний у незалежнії Україні.

Командно-адміністративна система неспроможні

здійснювати глибини ринкової реформи. Для застосуванні "шокової терапії" не було відповідних передумов: ■/ психологічної готовності населення;

32

/ незалежної підтримки ними владних структур; / _соціа^льно1 економічної бази

В Україні кількаразово спробували провести "шокову'" так _анУ лібералізацію цін без створення відповідного ринкового середовища.

Це спричинилося до розвалу системи державного управління, розриву господарських зв'язків, як у середині країни, так і У країнах близького зарубіжжя, глибокої платіжної кризи, інфляції, розбалансованості фінансово-кредитних відносин, різкого падіння як виробництва, так і споживання, зубожіння основної маси населення.

Вихід з такого становища полягає тільки у виробленні довгострокової економічної політики переходу до соціально орієнтованих ринкових відносин, спрямування економічних реформ на тісний зв'гііок з соціальними гарантіями.

Першочергового розв'язання потребують проблеми оптимальних меж і можливостей державного сектора економіки на сучасному етапі; створення механізму сприяння підприємництву, що виробляє продукцію, розвитку ринкових інфраструктур. Надзвичайно важливою є лроблемо активного включення у проведення ринкових реформ людей прац;. "к однієї із сторін трикутника: держава - праця - підприємство.

Усі ці заходи, поряд із створенням державної сисїс.іч регулювання економіки, забезпечення соціального згіхисту населення, в умовах становлення ринкових відносин мають створити не тільки правові, а й соціально-економічні засади обмеження міжнародного фінансово-спекулятивного капіталу, торгово-мафіозних структур, зупинити руйнівні процеси в економіці держави.

Процес трансформації від командно-адміністратикних методів регулювання до ринкових відносин складний і тривалий, вимагає докорінної зміни власності, створск!,^г: ринкової інфраструктури, зміни психології людей.

6.1.3. Умови здійснення підприємництва

Підприємництва ґрунтуються на законодавстві, нормативних актах розроблених у країні.

В Україні прийняті і діють ряд нормативних актів, які ^Заклали фундамент для формування підприємництва.

33

Важливе місце серед них відіграє Господарський коде України.

Цей кодекс визначає загальні правові, економічні соціальні засади здійснення підприємницької діяльної громадянами та юридичними особами на території України.

Підприємництво - це безпосередня самостійі систематична, на власний ризик діяльність по виробниці продукції, виконання робіт, наданню послуг з метою отримай прибутку, яке здійснюється фізичними та юридичними особа» зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності порядку, встановленому законодавством.

Державна реєстрація суб'єктів підприємництва проводить у реєстраційній палаті виконавчого комітету міської, районно' місті ради або в районній адміністрації за місцем знаходжена або місцем проживання даного суб'єкта.

До державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльної - юридичні особи подають такі документи:

• рішення власника (власників) майна або уповноваженого ні органу про створення юридичної особи (крім приватно підприємства). Якщо власників два або більше такі рішенням є установчий договір, а також протокол установч зборів (конференції);

• статут, якщо це необхідно для створюваної організаційн форми підприємництва;

• реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночИ заявою про державну реєстрацію; ■

• документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеси до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності ■ розмірі згідно законом; І

• документ, що засвідчує внесення плати за держав» реєстрацію; Щ

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємниць™
діяльність без створення юридичної особи, подають реєстрацій™
картку встановленого зразка. Ця картка водночас є заявою Л
державну реєстрацію. щ

Органам державної реєстраційної палати забороняєтьЯ
вимагати від суб'єктів підприємницької діяльності додатюя
документи, не передбачені цим Законом. щ

34 Щ

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності при наявності всіх документів проводиться на протязі не більше п'яти днів.

За порушення строків реєстрації, посадові особи несуть адміністративну відповідальність згідно Закону.

На протязі п'яти днів з моменту реєстрації, реєстраційна палата направляє примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію, державному податковому органу і органу державної статистики. Подають також відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі є підставою для відкритгя рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності за згодою цих банків у порядку, що встановлюється НБУ.

В разі відкриття або закриття рахунків у банках суб'єкт підприємницької діяльності особисто зобов'язаний на протязі трьох робочих днів направити повідомлення про здійснення такої процедури державному податковому органу, в якому він обліковується як платник податків і зборів. Форма і зміст повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках встановлюється центральним податковим органом України.

У разі реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, що визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий комплекс, подається документ, який засвідчує право власності на зазначений об'єкт.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття зазначених підрозділів не погребує їх Державної реєстрації.

Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії (відділення, представництва) орган державної Реєстрації шляхом внесення додаткової інформації в свою Р^еєстраційну картку.

Відповідальність за відповідність чинному законодавств установчих документів, що подаються для проведення реєстраці несе власник (власники) або уповноважені ним органи, яі подають документи для реєстрації суб'єкта підприємництва.

У разі зміни свого місцезнаходження суб'єі підприємницької діяльності повинен в семиденний терм повідомити про це орган державної реєстрації.

Невиконання цієї вимоги дає право органам держави реєстраційної палати на протязі місячного терміну скасуваї державну реєстрацію зазначеного суб'єкта підприємницькі діяльності. Скасування державної реєстрації здійснюється заявою власника (власників) за особистою заявою підприємц громадянина, а також на підставі рішення суду (господарсько; суду) в разі:

• визнання недійсними, або такими, що супереча законодавству, установчих документів;

• здійснення підприємницької діяльності, що суперечи установчим документам та законодавству України;

• несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницьк діяльності про зміну його назви, організаційної форми, фор» власності та місцезнаходження;

• визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрута (у випадках, передбачених законодавством);

• неподання протягом року до органів державної податкові служби податкових декларацій, документів фінансові звітності згідно Закону.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницьк діяльності здійснюється органом державної реєстрації : наявності ліквідаційного балансу складеного і затверджено; згідно з законодавством.

Орган державної реєстрації в десятиденний тер» повідомляє відповідні державні податкові органи та орга державної статистики про скасування державної реєстра суб'єкта підприємницької діяльності.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єі підприємницької діяльності статусу юридичної особи і

36

підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств України.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.

За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України.

6.1.4. Господарські відносини їх ознаки та види

Економічний зміст господарських відносин органічно пов'язаний з правовою формою його реалізації.

З'ясування кола нормативно-правових джерел регулювання господарських відносин і навіть уважне ознайомлення з їх змістом далеко не завжди гарантує правильні відповіді на питання застосування цього законодавства до реальних господарських відносин.

Справа в тому, що право — явище системне і .містить у собі досить складні внутрішні взаємозв'язки, а також механізми реалізації права.

^у Механізми, що утворюються різними правовими засобами, спрямовані на досягнення практичної відповідності вимогам норм права, дій фізичних та юридичних осіб на практичну реалізацію інтересів учасників правовідносин у визначеній правовій формі.

Таким чином, неможливо уникнути необхідності дуже конспективно розглянути декілька важливих особливостей правового регулювання господарських відносин.

Як уже зазначалося, право є структурною, системною сукупністю норм або правил.

Господарські відносини, як предмет регулювання складаються лише з двох елементів - організаційного (організація виробництва, обігу) і майнового.

Господарські відносини мають певні ознаки, а саме це межене, порівняно з господарським правом коло суб'єктів. ^їШіЩ&єктами є:

37

• господарські організації, створені для безносередн діяльності і зареєстровані як юридичні особи;

• державні і недержавні органи, які здійснюють управлін економікою / міністерства, держкомітети, господарс організації, управління;

• підрозділи господарських організацій, які компетентні здійснення господарської діяльності;

• фізичні особи, офіційно зареєстровані у статусі підприємств;

• державні і громадські установи та організації, що споживачами продукції (товарів, робіт, послуг).

Крім перелічених ознак, наступною характерною ознак господарських відносин є організаційно-майнові елемен Правовими підставами виникнення та функціонува господарських правовідносин між господарюючими суб'єкта та їх контраагентами є "Акти планування" - це держа замовлення.

Правовою підставою виникнення господарськ правовідносин є волевиявлення їхніх суб'єктів уклас господарський договір згідно пункту 1 ст. 67 Господарськ кодексу України. Рішення про укладення договору грунтуєт на планах підприємств (бізнес-плани, плани економічного соціального розвитку).

Наступною ознакою господарських відносин є матеріальний зміст, а саме спільне виробництво і реаліза господарюючими суб'єктами продукції (виконання роб надання послуг).

Господарське право відповідно до законодавства комплексною галуззю.

Норми господарського права спеціальні в тому розумінні, діють лише стосовно юридичних осіб і їх структури підрозділів, окремих підприємців, які здійснюють суспіль господарську діяльність.

У господарському праві об'єднуються ті нор адміністративного, фінансового та інших галузей права, .' регулюють господарську діяльність підприємств та інш господарюючих суб'єктів.

38

Господарські відносини мають складний, розгалужений _хаРактер. За сферою господарської діяльності можна відрізнити групу вВД'^в господарських відносин. Цдлокрема відносини у сферах: 4 виробництва і реалізації продукції у вітчизняних

товаровиробників; 4 капітального будівництва; « транспорту, надання транспортних послуг; + державного страхування; « зо вні шньоекономічної діяльності; « державного планування економічної діяльності; Ф формування державних замовлень; « управління держмайном; ♦ державного управління та контролю у сфері підприємницької

діяльності, антимонопольні заходи, реєстрація та

ліцензування, регулювання цін.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

1. Дайте визначення поняття господарського законодавства.

2. Які основні види питань господарської діяльності містить Господарський кодекс України?

3. Назвіть нормативно-правові акти Господарського законодавства.

4. Назвіть види господарських відносин.

5. Розкрийте зміст економічного устрою в період переходу від командно-адміністративної системи господарювання до ринкових відносин.

6- В чому полягає суть командно-адміністративної системи. '■ Охарактеризуйте основні критерії оцінки реальних можливостей економічного устрою в умовах переходу до ринкових відносин. °- Дайте визначення поняття підприємство. • Який порядок реєстрації підприємств? "■ Юридичні підстави припинення підприємства. '• Який порядок ліквідації підприємств?

ь основні ознаки підприємства.

13. Які ви знаєте за сферою господарської діяльності групи виді господарських відносин?

14. Назвіть основні ознаки, що є правовою підставо виникнення господарських правовідносин.

Лекція № 2

6.2. Тема: Завдання і система курсу "Господарське (комерційне) законодавство України"

1. Особливості господарського законодавства.

2. Поняття і види господарсько-правових актів.

3. Акти загально-нормативного регулювання, відомчог законодавства, локальні нормативні акти.

4. Система господарського законодавства.

Література

• В.С. Щербина, В.О. Щербина. Господарське законодавств України (Збірник нормативних актів). - К: Атіка 2001 р.

• В.Е. Беляневич. Господарський процесуальний кодекс Україн (з постатейними матеріалами) К.: Юстініан, 2002 р.

• В.С. Щербина. Господарське право України, навч. посібник, К., Атіка, 1999 р.

• Закон України "Про поставку продукції для державни потреб" від 22.12.1996 р. № 3.

"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні' Цивільний кодекс України, який регулює основні вид господарських відносин і договорів, закони про окремі відносин (напр. Господарський процесуальний кодекс України) та інші.

До законодавчих актів належать:

• Постанови Верховної Ради України з господарських питань.

• Декрети Кабінету Міністрів України з господарських питан які приймаються КМУ на підставі тимчасових повноважен делегованих йому Верховною Радою України.

До підзаконних нормативних актів відносяться:

• Укази Президента України з господарських питань (нап "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" ві 19.02.1997 р., "Про державну комісію з цінних паперів фондову біржу" від 14.02.1997 р.

• розпорядження Президента України з окремих господарськ питань, які видаються як окремі оперативні господарські акт (напр. "Про заходи щодо майна загальносоюзних громадськи організацій").

• Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України господарських питань, які приймаються відповідно до ст. 11 Конституції України.

• Господарські нормативні акти міністерств, державни комітетів та інших центральних органів виконавчої влади.

До окремих видів правовідносин діють спеціальн кодифіковані акти господарського законодавства.

Це зокрема, транспортні кодекси та статути, загальні правил перевезення вантажів.

6.2.3. Акти загально-нормативного регулювання відомчого законодавства, локальні нормативні акти

Що собою представляє відомче законодавство?

Відомче законодавство - це нормативні акти міністерст державних комітетів, органів виконавчої влади, що здійснюют державне управління економікою.

44

До відомчих нормативних актів належать ті, що мають ₀р_Мативну силу стосовно прав та обов'язків суб'єктів господарських відносин.

З метою забезпечення законності актів відомчого законодавства, їх відповідності законам та підзаконним нормативним актам, Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р- "Про державну реєстрацію нормативно-иравових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", в Україні введено державну реєстрацію відомчих нормативних актів. Таку реєстрацію здійснює Міністерство юстиції України (щодо актів, прийнятих центральними органами) та управлінням юстиції областей, міст Києва і Севастополя щодо актів місцевих органів управління.

До господарського законодавства належать також нормативні акти. В теорії права їх називають локальними або статутними.

Локальні акти - це статути, установчі договори підприємств, господарських товариств, господарських об'єднань, положення про структурні підрозділи підприємств у тому числі відокремлені (філії, представництва, відділення).

Ці нормативні акти є, з юридичної точки зору, своєрідним елементом господарського законодавства.

Зазначені акти затверджуються, як правило, тими суб'єктами, статутні процедури функціонування яких вони регулюють, тобто, підприємствами, товариствами, концернами, асоціаціями, корпораціями. Щодо державних підприємств діє порядок затвердження їхніх статутів уповноваженими на це органами.

Отже, джерелом юридичної сили статутів, установчих Договорів є нормотворчі повноваження саме цих осіб, як засновників на законі спеціальних інститутів. Межі таких повноважень визначені законом, тобто статутне право грунтується на законі. За колом осіб такі акти є "суб'єктивними" і поширюються лише на тих суб'єктів, що їх прийняли.

6.2.4. Система господарського законодавства

Основою господарського законодавства є система статуї них, °мііетеційних законів, тобто таких, які визначають правове

45

становище господарських суб'єктів (законодавчий інсти^ господарюючих суб'єктів).

Ці закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вс поширюються.

Господарський кодекс України - поширюються на підприємства і на всіх підприємців.

Він визначає види і організаційні форми підприємс порядок їх створення та реєстрації, економічні і правові ум(| діяльності, порядок припинення підприємств.

У кодифікованих галузях законодавства їх систе визначаються структурами кодексів.

Структурними підрозділами системи господарська законодавства є окремі законодавчі інститути. Інститут явІ собою групу (підсистему) нормативних актів, предметом яки| комплекс однорідних відносин чи вид діяльності.

Крім згаданого закону до статусних відносять і закони, визначають правове становище окремих видів підприємств в| галузей економіки.

Наступним інститутом господарського законодавства! кодекси, які регулюють правове становище об'єдна підприємств.

Загальний порядок створення і державної реєстр? об'єднань, підприємств регулюється Господарським кодекс України. Крім цього до правового інституту входять Декр^ Кабінету Міністрів України про об'єднання підприємств окрел галузей (вугільної промисловості, зв'язку, транспорту дорожного господарства, електроенергетичних підприємс нафтової, газової, газопереробної промисловості нафтопродуктозабезпечення.

Фундаментальним інструментом господарську

законодавства є система нормативних актів, які на основі зако України "Про власність" регулюють відносини щодо управлп володіння, користування нерухомим майном у народне господарстві.

До цього інституту входять нормативні акти: ♦ про управління державною власністю, це в основної постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президей

46

України, які деталізують положення статей 31-39 (про
державну власність) Закону України "Про власність".
Стосовно державного сектора ці акти встановлюють правовий
режим державного майна, яке знаходиться у повному
господарському віданні державних підприємств:
+ про оренду майна державних підприємств і організацій;
+ про приватизацію майна державних підприємств і організацій.
Окремим важливим інститутом господарського

законодавства є інститут господарського договірного права.

Інститут господарського зобов'язання і господарського договору є фундаментальним для всіх видів господарських відносин. Діюча система законодавства про договірне господарське право грунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів.

Кодифіковані акти це - Цивільний кодекс України, що містить норми про зобов'язальне право та окремі види зобов'язань; Господарський кодекс України в ст. 67, якого йдеться мова про господарські відносини підприємства, а в ст. 10, П Господарсько-процесуального кодексу про порядок врегулювання розбіжностей і спорів при укладанні; зміні та розірванні господарських договорів.

До цього інституту належать також кодифіковані закони і підзаконні акти України:

• Закони України "Про інвестиційну діяльність" ВВРУ - 1991 р. № 47, ст. 646.

• Законодавство про регулювання ринків капіталу, яке ґрунтується на законі "Про власність" воно охоплює такі основні закони і декрети:

• Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20.03. 91р., №25, ст. 281.

• Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.91 р. №38, ст. 508, яка визначає умови і порядок випуску Цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність Щодо обігу цінних паперів в Україні.

Декрети Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" ^В|Д 17.05.93 р. №19 ст. 207, що визначають поняття довірчого овариства, особливості його створення та діяльності.

47

• Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютно регулювання і валютного контролю" №17 ст. 184 установл режим здійснення валютних операцій на території Украї визначає загальні принципи валютного регулюван повноваження державних органів і функції банків та інш фінансово-кредитних установ України. Цей законодавчий а врегульовує валютні операції, права і обов'язки суб'єк валютних відносин, порядок здійснення валютного контрою відповідальність за порушення валютного законодавства.

• Законодавство про страхування регулює відносини м страховиками.

• Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність, регул такі види зовнішньоекономічної діяльності: зовніш торгівлю; економічне і науковотехнічне співробітниц спеціалізацію та кооперацію виробництва, науки і техні економічні зв'язки в галузі будівництва; транспор відносини; експедиторські операції; надання різноманітн послуг; банківські, кредитні, розрахункові операції.

• Законодавство про нормативні документи (технічні норми) умови їх застосування. Це декрети Кабінету Міністрів Украї "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм правил та відповідальність за їх порушення "Про забезпечен єдності вимірювань" від 10 травня 1993 р., "П стандартизацію і сертифікацію" від 17.05.1993 р., "П державний пробірний нагляд" від 1.06.93 р. Да законодавство встановлює правові основи дотримай стандартів норм і правил між суб'єктами підприємниць діяльності, визначає їх відповідальність за порушен стандартів, правил і норм, визначає правові та економі основи систем стандартизації та сертифікації, встановл організаційні форми їх функціонування на території України, правові основи державного контролю за видобування виробництвом, використанням, обігом, обліком, зберіганн дорогоцінних металів і дорогоцінного каменя, виконай операцій їх зазначеними цінностями.

Законодавство про господарські суди і господарський процес визначає організацію та діяльність господарського су

48

залежність органу у вирішенні всіх господарських спорів, що

икають _мі_ж юридичними особами, державними та іншими

оганами, а також визначає організацію та діяльність

міжнародного комерційного арбітражу (третейського) суду щодо

_вИрішення спорів, які виникають при здійсненні

зовнішньоторговельних міжнародних зв'язків.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу: ] Назвіть особливості господарського законодавства,

2. Що таке господарське законодавство?

3. Назвіть основні принципи господарського законодавства та розкрийте їх зміст.

4. Дайте визначення господарсько-правовим актам.

5. На які блоки поділяється господарське законодавство залежно від юридичної сили актів?

6. Що таке відомче законодавство?

7. Розкрийте суть локального акту.

8. Дайте визначення загальним законам, що є складовими системами господарського законодавства.

9. Поняття "правовий режим державного майна".
ЗО. Дайте характеристику кодифікованим актам.

11. Назвіть законодавство про регулювання ринків капіталу.

12. Охарактеризуйте нормативно-правові акти, що регулюють відносини в страхуванні, в господарських судах та судових процесах.

Лекція № З

6.3. Тема: Правовий статус суб'єктів господарювання

' ■ Поняття і види суб'єктів господарювання. ²- Правовий статус підприємств. ■*• Господарські товариства та об'єднання.

^ Реорганізація та ліквідація підприємств, господарських організацій. Банкрутство.

49

Література

• Господарське законодавство України (Збірник нормативи актів станом на 1.01.2001 р.) за ред. В.С. Щербина, О. Щербина - Київ, Атіка 2001 р. ст. 463.

• Закон України "Про власність" від 7.02.91 р. ВВРУ-97 № ст. 249.

• Цивільний кодекс України - 2004 р.

• Господарський кодекс України, К, Велес, 2004 р.

• Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" в 17.07.97 р. №69/97 ВР.

6.3.1. Поняття і види суб'єктів господарювання

Суб 'єкти господарювання — це юридичні або фізичні особ які на основі юридично відокремленого майна безпосередн здійснюють передбачену законодавством і статут господарську діяльність або управлінську у сфері економіки.

Господарське законодавство і право регулює умо створення і діяльності різних видів суб'єктів.

З урахуванням функцій господарського законодавст можна визначити правове становище суб'єктів, які здійснюю господарську діяльність:

• підприємства і їх структурні підрозділи;

• об'єднання підприємств;

• фінансові та підприємницькі інститути;

• громадяни-підприємці;

• органи - державної і виконавчої влади в економіці.

Визначимо узагальнені особливості вище перелічен суб 'єктів господарювання.

Підприємство визначається, як господарюючий суб'єкт. створене для здійснення господарської діяльності з мет одержання прибутку, має для цього необхідні повноважен реєструється у визначеному законом порядку, як комерцій юридична особа.

Суб'єктами господарської діяльності також є підрозді підприємств (ст. 64 Господарський кодекс України).

Ці підрозділи створюються самими організаціями для певн господарської діяльності. Компетенцію і функцію їх визнач

50

. р_ИЄмство у положеннях про них. Положення затверджують ани управління організацій. Дані суб'єкти не реєструються, як Юридичні особи.

р^шіивим суб'єктом господарської діяльності є об'єднання • _прмгмств. що згідно із законодавством є корпорації, концерни.

Об'єднання підприємств створюється лише тоді, коли це не суперечить антимонопольному законодавству України.

гїжіансово-посередницьку діяльність фінансових інститутів моЖЛЗ- визначити як організацію, що засновується у формі ^ціпнерного ^чи іншого товариства і реєструється як юридична осо^Яі^яка забезпечує функціонування ринків, товарів, капіталів.

Наступним суб'єктом господарювання є громадяни-підприємці - це громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства. Вони мають право здійснювати підприємницьку господарську діяльність згідно ст. 43 Господарського кодексу України.

Ключовим суб'єктом господарювання є органи державної виконавчої влади, які здійснюють управлінську діяльність в економіці (органи управління).

Види органів управління - суб'єктів господарського права системно визначені у Законі України від 18 лютого 1992 року. "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", це зокрема: центральні та місцеві органи державної виконавчої влади; представницькі органи та органи місцевого самоврядування; органи управління громадських організацій; асоціації, концерни, міжгалузеві регіональні та інші об'єднання підприємств при виконанні ними функцій управління в межах делегованих їм повноважень.

6.3.2. Правовий статус підприємств

Підприємство є самостійним господарюючим. Здійснюючи ^вою господарську діяльність, підприємство має право приймати УДь-які рішення, що не суперечить законодавству України. . Підприємство існує як організаційна форма господарської ^Яльності, метою якого є одержання прибутку.

51

Підприємство, як господарська організація здійснює с діяльність для задоволення суспільних потреб у товарі, послу роботах на підставі статуту, користується правами і вико обов'язки відповідно своєї діяльності, є юридичною особою, самостійний баланс, відокремлене майно, розрахунко рахунок, рахунки в інших банках, печатку зі с найменуванням, штампи і різні бланки.

Державне підприємство є об'єктом права держ~ власності.

Державні підприємства поділяються на підприєм загально-державної власності, республіканської власн (Республіка Крим) та комунальної власності(адміністрати територіальних одиниць).

Державне підприємство володіє, користується розпоряджається майном, що йому належить відповідно законів і цілей діяльності підприємств визначених у його ста Відповідно до ст. 37 Закону України "Про власність" щ державних підприємств діє особливий правовий режим.

Наприклад: адміністрація не має права про підприємство, переорієнтувати його на здійснення господарс діяльності непередбаченої статутом та іншими нормативи актами щодо діяльності державних підприємств.

Приватне партнерське зі створенням юридичної осо обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товарне кооперативи, як правило користуються найманою працею).

Приватним підприємством визнається підприємство, що на основі приватної власності одного або кількох грома. іноземців, осіб без громадянства з використанням найм праці. Приватним є також підприємство, що діє на ос приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної ос

Якщо приватне підприємство має не одного, а кіль власників, його майно є спільною сумісною власністю. Част спільна власність повинна бути встановлена письмовою уго власників майна /ст. 18 Закону "Про власність"/.

Спільне підприємство засноване на базі об'єднання ма різних форм власності. Засновниками спільного підприєм можуть бути юридичні особи і громадяни України та їн

52

еожав. Спільні підприємства діляться на національні спільні та гііьні підприємства з іноземними інвестиціями.

Іноземне підприємство - це організаційно-иравова форма ■ _дИриємства, яке знаходиться на Україні і створене як суб'єкт права відповідно до законодавства іноземної держави, майно якого є повною власністю іноземних громадян, юридичних осіб або держави. Порядок створення іноземного підприємства регулюється законодавством держави, якій воно належить.

Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство придбане повністю у власність цих осіб.

Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави.

Орендне підприємство.

Поняття оренди згадується в ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 14.03.1995 р.

В цій статті вказано, що орендою визнається засноване на договорі строкове, платне користування майном, що необхідне орендареві, для здійснення підприємницької діяльності.

З наведеного визначення випливає, що:

• по-перше, орендні відносини мають виключно договірний характер і не можуть виникати на підставі планових завдань, або інших адміністративно-управлінських актів;

• по-друге, оренда передбачає передачу майна у користування (без права надання орендареві розпоряджатися орендним майном);

• по-третє, таке користування є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати у визначених розмірах;

по-четверте, оренда передбачає передачу майна у строкове тимчасове користування. У разі закінчення строку, на який "Уло укладено договір оренди, цей договір припиняється.

Законодавство про оренду є одним з правових інститутів ^Сподарського законодавства України. Його особливості

53

полягають в регулюванні правових відносин між орендодав та орендарями.

В разі відмови в укладенні договору оренди, а та неодержання відповіді в установлений законом тер зацікавлені особи мають право звернутися за захистом до с або господарського суду.

Громадські підприємства.

Об'єднання споживачів є громадськими організаціями, здійснюють діяльність згідно закону України "Про об'єдн громадян".

Об 'єднання споживачів мають права:

• вивчати споживчі властивості продукції, попит на проводити опитування населення для виявлення громадс думки про якість товарів, що випускаються і реалізуютьс ціни на них;

• проводити експертизу та випробування товарів (робіт, пос

• одержувати від органів державної влади і управління орг місцевого самоврядування інформацію необхідну реалізації своїх цілей і завдань;

• організовувати юридичну консультацію спожива відповідно до законодавства;

• вносити в органи державного управління і господарюю суб'єктам пропозиції про заходи щодо підвищення як товарів (робіт, послуг);

• звертатися за позовом до суду про визнання дій прод виготовлювача підприємства, що виконує їх фу виконавця протиправними щодо визначеного кола спожива

При задоволенні такого позову суд зобов'язує поруш довести рішення суду у встановлений ним строк через за масової інформації або іншим способом до відома споживачі д., ст. 108 "Збірник законодавчих нормативних докуме регламентуючих діяльність підприємств всіх форм власн випуск 1 Зовнішторгвидав України, Київ, 1997 р. Статтею Закону України "Про захист прав споживачів", передбачено, громадські організації споживачів з метою захисту с законних прав та інтересів громадян мають право об'єднува на добровільній основі у громадській організації споживачів.

54

Цапі підприємства.

ЇУІачими вважаються підприємства з певною кількістю

_праию*°^чих-

Х_ак у США до цієї категорії належать підприємства на яких

айнято 500 чоловік у Японії - до 300 чоловік.

Українським законодавством до малих підприємств

віцнесено підприємства з кількістю зайнятих 15-200 чоловік

залежно від галузі і виду діяльності:

• V промисловості та будівництві до 200 чоловік;

• в інших галузях виробничої сфери до 50 чоловік;

• в науці і в науковому обслуговуванні до 100 чоловік;

• у галузі виробничої сфери до 25 чоловік; « у роздрібній торгівлі до 15 чоловік.

Малі підприємства виділені в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг і переваг. Особливості їх створення і діяльності встановлюються спеціальним законодавством України про підприємства. В ст. 28 Закону "Про підприємства в Україні" вказано, що держава стимулює розвиток малих підприємств України, надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств.

6.3.3. Господарські товариства та об'єднання

Господарським кодексом України передбачено, що товариствами визнаються підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди з юридичними особами, громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерні товариства

Акціонерним визнається товариство засноване на Установчому договорі та статуті товариства, яке має статутний Фонд поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної

55

вартості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майн товариства.

Перше, статутний фонд АТ має акціонерну приро формується шляхом емісії (випуск в обіг паперових грошей цінних паперів) та продажу акцій фізичним та юридичн особам.

Друге. АТ має публічний статус емітента. Емітент юридична особа (держава, компанії) які випускають в о грошові знаки, цінні папери, платіжно-розрахункові документи

Акціонерне товариство є юридичною особою, яке від св імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконув обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

АТ шляхом випуску і продажу акцій формують свої ста фонди і збільшують їх, якщо це необхідно.

Акції відкритих АТ допускаються до вільного продажу умовах визначених Законом "Про цінні папери і фондову бір іншими актами про фондовий ринок.

Третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції фіксуються у реєстрі власників іменних цінних папері набувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціон визначені статтею 88 Господарського кодексу України, статт 4, 5, 8, 9 Закону "Про цінні папери та фондову біржу".

Четверте. особливою ознакою АТ є обмеже відповідальності акціонерів. Акціонери несуть ризик зобов'язаннями товариства тільки в межах належним їм майно

ТзОВ - визнається товариство, що має статутний ф розділений на частки, розмір яких визначається установи документами.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах вкладів.

У випадках передбачених установчими документ учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають зобов'язаннями товариства в межах невнесеної частки вкладу.

У товариствах з обмеженою відповідальністю створю статутний фонд розмір якого повинен становити не менше тис. гривень.

До моменту реєстрації товариства з обмежен відповідальністю кожний з учасників зобов'язаний внести 56

ндіе 30% вказаного в установчих документах вкладу, що . _верджусться документами, сплачує за час прострочки 10% річних з нєдовнесеної суми.

Учаснику ТзОВ який повністю вніс свій вклад видається свідоцтво Товариства.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначеними ними представників. Учасники вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасники мають кількісіь голосів, пропорційно розміру їх часток у статутному фонді.

Контроль за діяльністю дирекції ТзОВ здійснюється ревізійною комісією. Без висновку ревізійної комісії, збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Повні товариства

Повні товариства згідно зі ст. 80 Господарського кодексу України визнаються такі товариства, всі учасники яких займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях товариства усім майном.

ПТ діє на підставі установчого договору (статуту, цей вид товариства немає).

Учасники ПТ, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати решті учасникам на їхню вимогу повну інформацію про дії, виконувані від імені та в інтересах товариства.

Законодавством (ст. 71 Закону "Про господарські товариства") встановлено особливий порядок виходу учасника з ПТ. Якщо товариство було створено на невизначений строк, його учасник може в будь-який час вийти з товариства попередивши про це не пізніше як за три місяці.

Вихід з товариства створеного на визначений строк

можливий лише з поважних причин та з попередженням не

.'зніще як за 6 місяців. Важливе є те, що учасник товариства

^]Дповідає за борги останнього незалежно від того чи виникли

^Ни після або до його вступу до товариства.

Якщо борги товариства повністю сплатить один з учасни

він має право звернутися з регресною вимогою у відповід

частині до решти учасників, які несуть перед і

відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Господарські об'єднання

Підприємства мають право на добровільних засадах св виробничу діяльність об'єднувати, якщо це не супереч антимонопольному законодавству України.

Підприємства можуть об'єднуватися в:

• корпорації - це договірні об'єднання, створені на ос поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересі делегуванням окремих повноважень централізован регулювання діяльності кожного з учасників;

• асоціації- це договірні об'єднання, створені з метою пості" координації господарської діяльності. Асоціація не має п втручатись у виробничу комерційну діяльність будь-кого учасників;

• концерни - це статутні об'єднання підприємств промислов наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо основі повної фінансової залежності від одного або гр підприємств.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, я затверджується їх засновниками або власниками. Підприємс які входять до складу зазначених організаційних струк зберігають права юридичної особи і на них поширюється Господарського кодексу України.

Рішення про створення цього об'єднання, установ договір, статут об'єднання погоджується з Антимонополь комітетом України в порядку визначеному чин законодавством.

6.3.4. Реорганізація та ліквідація підприємств, господарськ організацій. Банкрутство

Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, по виділення, перетворення) підприємства проводяться за рішен власника та за участю трудового колективу або ор

58

_п0вноважсного створювати такі підприємства, чи за рішенням суду, господарського суду.

Підприємства, що реорганізовуються і можуть викликати екологічні, демографічні негативні наслідки, та зачіпають інтереси населення території, повинні погоджувати свої дії з відповідною Радою народних депутатів.

Пглприємства ліквідуються в таких випадках: « визнання його банкрутом;

+ якщо рішенням суду, установчі документи і рішення про створення підприємства визнані недійсними;

• якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов встановлених законодавством і в передбачений рішенням строк не забезпечено додержання цих умов, або не змінено вид діяльності;

• підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України;

• у разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємництва, яке виникло в результаті злиття.

При реорганізації і ліквідації підприємства, звільненим працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом.

За їх рішенням ліквідація може проводитись самим підприємством в особі його органу управління.

При реорганізації вся сукупність його прав та обов'язків
переходить до правонаступника. З дня призначення

ліквідаційної комісії, до неї переходять повноваження по управлінню справами підприємства. Про початок ліквідації підприємства та про строк подання заяв, про претензії до нього, ^1квідаційна комісія сповіщає в одному з офіційних друкованих видань.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно підприємства, ^Значає його кредиторів та дебіторів, розраховується з ними, пває заходів щодо сплати боргів підприємством третім особам

59

та підприємству, складає ліквідаційний баланс і подає й вищому органу підприємства або органу що призна ліквідаційну комісію.

У разі ліквідації підприємства здійснюється капіталіз погодинних платежів, належних з цього підприємства, у зв'яз заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, аб смертю громадянина.

Наявні грошові кошти підприємства, включа надходження від розпродажу його майна після розрахунк^-' бюджетом, банками та іншими кредиторами, а також по ог праці працівників підприємства, вклад члена трудо колективу видається йому в грошовій формі або цінн паперами.

Ліквідація підприємства вважається завершеною, підприємство таким, що припинило свою діяльність, з мом внесення запису про це до державного реєстру.

Банкрутство

Стаття 1 Закону України "Про банкрутство" дає визнач поняття банкрутства: "Під банкрутством розуміється пов'яз недостатністю активів у ліквідній формі неспроможн юридичної особи, суб'єкта підприємницької діяльност" задовольнити в установлений для цього строк пред'явлен^: нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання п бюджетом".

Суб'єктами банкрутства можуть бути юридичні особ суб'єкти підприємницької діяльності, неспроможні своєч" виконати свої зобов'язання перед кредиторами і бюджетом.

В якості суб'єкта банкрутства можуть висту підприємства всіх форм власності, а також господа" об'єднання, якщо вони займаються підприємницькою діяльні

В якості кредиторів можуть бути як громадяни, т юридичні особи, що мають підтверджені належн документами майнові вимоги до боржника. До кола креди не входять суб'єкти, майнові вимоги яких повністю забезпе заставою.

Підставою для застосування банкрутства до суб'

підприємництва є неспроможність своєчасно задоволь

майнові вимоги кредиторів чи виконати зобов'язання п

60

_г

6юД^жЄТ0М" ^^{ля по}РУ^шення справи про банкрутство може бути _ИІ0С письмова заява до господарського суду. З такою заявою до господарського суду може звернутися будь-хто з кредиторів -громадянин чи юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.

Кредитор вправі звернутися з заявою про порушення справи _про банкрутство юридичної особи, якщо остання неспроможна задовольнити протягом місяця визнані нею претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами.

До господарського суду за власною ініціативою може звернутись боржник у разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додається список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове та майнове становище. Заявники можуть відкликати свої заяви на будь-якій стадії провадження, але до прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Якщо заявником є боржник, він має право відкликати свою заяву лише за згодою кредиторів.

Стадії провадження у справах про банкрутство. Провадження у справах про банкрутство здійснюють господарські суди відповідно до вимог закону "Про банкрутство" та Господарського процесуального кодексу.

Провадження у справах про банкрутство провадиться в декілька стадій:

^ порушення провадження у справі; ^ попереднє засідання господарського суду; ^ виявлення кредиторів та санаторів; ^ утворення зборів і комітету кредиторів; ^ прийняття рішення про санацію;

^ визнання боржника банкрутом та оголошення про банкрутство;

припинення справи про банкрутство.

Ш__першій стадії господарський суд розглядає заяву і ирішує, чи підлягає вона прийняттю, а справа порушенню.

Після прийняття заяви, господарський суд протягом 5 днів з ^я и надходження, виносить і надсилає боржникові, кредиторам І °анкам, що здійснюють обслуговування боржника, ухвалу про

_г

порушення провадження у справі, в якій вказується прийняття заяви і призначення справи до розгляду попередньому засіданні, час і місце його проведення.

Попереднє засідання господарського суду проводиться пізніше, як через один місяць з дня порушення проваджені справі.

В попередньому засіданні, господарський суд оцінює по; документи, заслуховує пояснення сторін і банків, розгляда клопотання. За результатами попереднього засіда господарський суд у разі необхідності, призначає розпоряд» майна боржника, а також зобов'язує заявника подати офіційного друкованого органу Верховної Ради (газета "Ге України") чи Кабінету Міністрів України (газета "Урядо кур'єр") оголошення про порушення справи про банкруте Оголошення повинно містити повне найменування боржн його юридичну адресу, банківські реквізити, найменуванні адресу господарського суду та номер справи. Метою оголоше є виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів.

Господарський суд може призначити розпорядником ма боржника банк, який обслуговує боржника, фонд держав? (комунального) майна, якщо боржник - державне підприємс або іншу особу за пропозицією боржника чи кредите Розпорядник майна несе відповідальність за ненале здійснення зазначених повноважень.

Третя стадія передбачає виявлення кредиторів та санатс для чого і необхідне оголошення. Строк подачі заяви кредит а надсилається вона на адресу господарського суду, я порушено провадження по справі, один місяць з опублікування оголошення. Кредитори у своїх заявах пові вказати свої майнові вимоги, а також підтвердити документально.

Метою оголошення про порушення справи про банкрутеп і виявлення можливих санаторів. Санатори - це особи, бажають своїми коштами чи майном взяти участь у сак боржника, тобто перевести на себе всі борги юридичної особи

Утворення зборів і комітету кредиторів передбачає статт Закону "Про банкрутство". Даним Законом встановлюють* особливості санації (ст. 12).

Господарський суд визнає боржника банкрутом у разі:

62

> відсутності пропозицій щодо проведення санації; 5> незгоди кредиторів з умовами санації боржника.

За результатами своєї роботи ліквідаційна комісія складає і д»^є господарському суду ліквідаційний баланс.

Господарський суд своєю ухвалою затверджує ліквідаційний

баланс.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна після задоволення вимог кредиторів, виноситься ухвала про ліквідацію банкрута як юридичної особи.

Якщо майна вистачило для задоволення вимог кредиторів, _він вважається вільним від боргів, тобто продовжує бути суб'єктом підприємницької діяльності.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

1. Поняття - суб'єкти господарювання.

2. Перелічіть види господарських суб'єктів.

3. Дайте характеристику суб'єктам господарювання.

4. Які є види органів управління суб'єктів господарського права?

5. Які види підприємств ви знаєте?

6. Правовий статус державного та приватного підприємства.

7. В чому різниця між підприємством і об'єднанням?

8. Назвіть основні ознаки господарського об'єднання.

9. Які основні функції об'єднання споживачів?

10. Дайте визначення орендного підприємства.

11. Поняття "малі підприємства" і їх роль в господарській діяльності.

12. Назвіть основні стадії створення АТ.

13. Хто такі засновники і учасники АТ?

14. Назвіть основні майнові права акціонера.

'5. Дайте визначення поняття "товариства з обмеженою

відповідальністю". '6. Дайте визначення повного товариства. '• Який порядок виходу з повного товариства? ¹°- Дайте визначення поняття банкрутства. <⁹. Хто може бути визнаний суб'єктом банкрутства? ^и- Хто може звертатись із заявою про порушення справи про банкрутство.

63

Лекція № 4.

6.4. Тема: Правовий режим майна господарюючих суб'ек

1. Форми власності в Україні - приватна, державна, комун власність.

2. Правові основи роздержавлення та приватизації.

3. Право повного господарського відання.

4. Володіння та користування водними ресурсами.

Література

• Конституція України статті - 13,14,42,41.

• Цивільний кодекс України.

• В.В. Копейчиков "Правознавство", К. Юрінком Інтер, 2002

• Закон України "Про власність" від 7.02.91 р. ВВРУ №2 1991 р.

• Закон України "Про приватизаційні папери" від 6.03.1992

• Декрет Кабінету Міністрів України "Про управління май що є у загальнодержавній власності", від 15.01.1993 р. В №7.

• Правова база з питань екології та охорони природ* середовища. К. Атіка, 2001 р. ст. 310.

6.4.1. Форми власності в Україні

Законом України "Про власність" передбачено, що влас в Україні існує в таких формах: приватна, державна, комунал

Українська держава є суверенною в регулюванні відносин власності на своїй території. Закон України власність спрямований на реалізацію Декларації про держав суверенітет України.

Метою цього Закону є забезпечення вільного економіч

самовизначення громадян, використання природ^-

економічного, науково-технічного та культурного потенці

республіки для підвищення рівня життя її народу.

Право приватної власності

Суб'єктами права приватної власності в Україні є гром; України, іноземні громадяни та особи без громадян".

64

Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються.

Праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі у суспільному виробництві, індивідуальної праці, _під_Приємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також майно одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод незаборонених законом.

Об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери.

Об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові знаки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів, послуг.

Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набутгя права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.

Громадяни України мають право на одержання у власність квартири, земельних ділянок на ведення селянсько (фермерського) господарства.

Право державної власності.

До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) ^Власності є держава в особі Верховної Ради України.

Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-^еРиторіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, ^Єлищних, сільських Рад народних депутатів.

Суб'єктами права державної власності на землю виступають: "^ерховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;