Урок-роздум
Тема. Василь Сухомлинський. «Красиві слова і красиве діло»
Мета: ознайомити з твором В. Сухомлинського; вчити давати характеристику головним дійовим особам, порівнювати вчинки і поведінку персонажів, робити висновки щодо прочитаного; розвивати виразне читання, зв'язне мовлення, вміння цінувати думки товаришів; виховувати доброту, чуйність, вміння бачити і творити красиве.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань.
1. Вступна бесіда.
—Ми продовжуємо знайомитись з творами Василя Сухомлинського. Згадайте, що ви знаєте про цю людину.
—Які твори В. Сухомлинського ми вже читали?
2. Перегляд виставки творів В. Сухомлинського.
3. Робота з книгою.
—Прочитайте на 66 сторінці розповідь про письменника і скажіть, що нового ви про нього дізналися.
II. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми, мети і завдань уроку.
1. Повідомлення теми уроку.
—Сьогодні ми прочитаємо оповідання В. Сухомлинського «Красиві слова і красиве діло».
2. Саморефлексія.
—Чого ви чекаєте від сьогоднішнього уроку? Чого хочете навчитися, що дізнатися, що найбільше цінуєте?
(Хочу дізнатися:що таке краса;
з чим краса завжди єдина.
Хочу навчитися: виразно читати;
вибирати з прочитаного головне;
робити висновки.
Я ціную:нові знання;
думки товаришів;
корисні поради.)
—Кожен з вас визначився, над чим він буде працювати на уроці.
3. Гра «Мікрофон».
Діти передають один одному уявний мікрофон і відповідають на поставлене запитання (відповіді не повинні повторюватися).
—Що таке краса? Якими іншими словами можна замінити слово «красивий»?
(Прекрасний, чудовий, симпатичний, приємний, акуратний, охайний.)
4. Словникова робота. Робота в парах.
—Знайти в словнику значення слова «краса».
Краса — це те, що приємно і подобається всім людям без винятку, все те добре і прекрасне, що оточує людину і викликає в неї радість. А сьогодні ми поговоримо про красиві слова і красиві діла.
5. «Доповни речення».
—До красивих слів належать слова... (Далі учні продовжують по одному слову.)
6. Читання із зупинками казки «Дві доньки».
Дві доньки
Було в матері дві доньки — Щебетушечка та Похмурочка. Що то за різні діти були! Щебетушечка все коло матері в'ється та солодко виспівує: «Голубко моя! Матінко рідна! Я тебе люблю понад усе на світі!» А Похмурочка все мовчки робить, ніколи таких улесливих слів не почуєш від неї. Любила мати обох дочок, раділа їхній вдачі та частенько мріяла про майбутнє щастя діток та свою спокійну старість.
І зупинка
—Хто з дочок вам більше сподобався? Чому? (Щебетушечка, бо говорила матері красиві слова.)
Та ось прийшла в сім'ю біда. Тяжко захворіла мати. Як не старалися доньки, які ліки не знаходили — все марно.
Якось дійшла до доньок чутка, що живе в лісі стара чаклунка, та таку силу має, що мертвий камінь оживляє. Зібралися дівчата та й хутко до лісу. Прийшли, а стара вже їх чекає, до хати запрошує...
II зупинка
—Як думаєте, що буде далі?
Надвечір у село повернулася одна Щебетушечка. Зайшла до оселі, а мати вже й встала. По господарству порається, всміхається — хвороби як не було.
—А де ж Похмурочка? — запитує дочку.
—Не знаю, — каже Щебетушечка, — десь у лісі заблукала.
Йшов час. Мати й Щебетушечка жили як раніше, а Похмурочка так і не повернулася. Ніхто не знав, де вона.
III зупинка.
—Що трапилося з Похмурочкою?
—Чому Щебетушечка не знала, де її сестра?
А з лісу в село стала приходити старенька бабуся. І все, куди б не йшла, коло хати матері й доньки зупиниться. Якось не втерпіла мати та й до неї: «А чого це ви та все на нашу хату поглядаєте?» Запитала та й стихла. З лиця старої жінки на неї дивились очі її Похмурочки, рідної донечки. Та стільки печальної любові було у них, що заголосила мати: «Дитино моя! Що сталося з тобою?» І розповіла старенька, як вимагала стара чаклунка за материне здоров'я по 20 літ молодого життя, як Щебетушечка змирилася-з материною смертю і відмовилась, як віддала Похмурочка власні 40 літ, вроду та здоров'я. А тоді й каже: «Помирати мені скоро, мамо, бо я вже стара. Це попрощатися приходила».
І подалася до лісу назавжди. А мати з Щебетушкою живуть і досі. Та чомусь не тішать маму мрії про щасливе майбутнє та спокійну старість.
—Хто з дочок вам сподобався більше?
—Чому ви змінили свою думку і ваші симпатії тепер на боці Похмурочки?
—Що ж прикрашає людину: красиві слова чи красиве діло?
III. Вивчення нового матеріалу.
1. Читання оповідання В. Сухомлинського вчителем.
—Яке у вас враження після прочитаного?
2. Самостійне читання дітьми.
—Скільки дійових осіб у творі?
3. Вибіркове читання.
—Прочитати красиві слова з оповідання.
—Про яке красиве діло говориться в тексті. Прочитайте.
—В яких словах головна думка оповідання?
4. Робота в групах.
Скласти власну розповідь, яка підтверджувала б головну думку прочитаного.
(Тим групам, яким важко впоратися із завданням, вчитель дає картки з опорними словами. Наприклад:
1) в клітці сумував горобчик; не хотів їсти; розвеселяли; відкрив клітку; полетів на волю;
2) не прибрав зошит; урок малювання; розлились гуашеві фарби; всі співчували; дістав чистий зошит;
3) спортивні змагання; естафети з бігу; впав; поранив ногу; текла кров; всі жаліли; дістав хусточку і перев'язав рану і т. д.)
5. Підсумок.
—З чим дружить краса? (З добром.)
6. Робота в парах. Робота з деформованим текстом.
—Скласти два вислови про добро і красу.
1)єдині, добро, і, Краса. (Краса і добро— єдині.)
2)красиве, в, завжди, Добро, людині. (Добро в людині завжди красиве.)
7.Робота з прислів'ями (виконується в групах).
—Прочитати прислів'я, переставивши склади.
1) диЛюна снакра не васломи, а бридоми миділа.
2) бреДо лоді биро лосмі.
(Людина красна не словами, а добрими ділами. Добре діло роби сміло.)
8. Робота в зошитах.
IV. Підсумок уроку.
—Чого навчились на уроці?
—Що дізнались нового?
—Чи досяг кожен із вас тієї мети, що поставив перед собою на початку уроку?
—Оціни свій внесок в урок (як ти працював) і постав сам собі оцінку.
—Оціни роботу свого сусіда.