2)      інструментальна, що показує, які установлені знання про об'єкт, способи пізнання;
3)      мотиваційоно-оціночна, що розкриває ціннісну сутність знань про об'єкт із позицій суспільства, світогляду вченого, потреб людини, у результаті чого суб'єкт довідається, навіщо необхідно вивчати даний об'єкт. Кожен елемент інформаційної структури навчального предмета, як показують дослідження проблеми, може бути об'єктивною основою міжпредметних зв'язків у змісті навчання. У свою чергу, відбиваючи міжнаукові ідеї, вони є і джерелом побудови змістовної структури навчального матеріалу, вносячи в нього "міжнаукові компоненти" [55, 56].
Отже, між предметні зв'язки – це особливо значимий у сучасних умовах наукової інтеграції фактор формування змісту і структури, навчального предмета, а сама структура навчального предмета служить одним з об'єктивних джерел різноманіття їхніх видів і функцій.
У традиційному розподілі наук на гуманітарні, природні, технічні відбиті об'єктно-предметні відносини між ними. Такий поділ закріплений у циклах навчальних предметів, що згруповані по спільності об'єктів вивчення – суспільство, природа, праця. При цьому виникають внутріциклові і міжциклові зв'язки, що систематизують знання й уміння учнів навколо загальних об'єктів пізнання.
Об'єктно-предметна лінія міжпредметних зв'язків у предметній системі навчання предметів пізнання. Представлення про синтетичний, учбово-пізнавальний характер діяльності учня виникло в процесі переходу дослідників від вивчення зовнішньої, існуючої незалежно від учня як суб'єкта діяльності, сторони навчання (його змісту, методів, форм організації) до вивчення внутрішніх, змістовно-операційних і мотиваційних процесів. При цьому дослідники виходять з положення Л.С.Виготського про те, що психічні новотвори складаються в якісних змінах і в особистості й у діяльності дитини. У рішенні питання про морфологічну структуру навчальної діяльності як дидактичній основі міжпредметних зв'язків важливо спиратися на положення про єдність свідомості і діяльності і відповідності способів дій змісту знань учнів. Багатство змісту навчального предмета, його складна структура обумовлюють і багатогранність навчальної діяльності. Базисні компоненти навчальної діяльності, як показує аналіз, визначаються пізнавальним, практичним і ціннісно-орієнтаційним її характером, зв'язаним із засвоєнням відповідних видів знань, представлених в інформаційній структурі навчального предмета [71].
Пізнавальна діяльність націлена на перетворення образів (понять, теорій, законів) об'єктів реального світу, що раніше склалися у свідомості учня, що досягається в процесі засвоєння нових знань і способів їхнього одержання. Оперування знаннями при цьому відбувається у внутрішньому плані, і пізнавальна діяльність учня носить теоретичний характер. Міжпредметні зв'язки по лінії пізнавальної діяльності укладені в рішенні на уроках по різних навчальних предметах однотипних пізнавальних задач, націлених на засвоєння аналогічних по своїй структурі знань (теорій, законів, понять і ін.). Пізнавальні уміння, що здобуваються учнями, під впливом міжпредметних зв'язків стають узагальненими, загальнопредметними і міжпредметними.
Практична діяльність учнів – це вивчення і перетворення реальних об'єктів шляхом застосування наукових знань з метою одержання нових фактів, емпіричних чи висновків упредметнених продуктів діяльності. Практична діяльність учнів реалізується в конкретних формах: трудова, фізична, конструктивно-технічна, розрахунково-вимірювальна, обчислювальна, експериментальна, образотворча, мовна. Здійснюючи практичну діяльність, учні засвоюють правила дій, алгоритми операцій і відповідні уміння і навички. "Ціннісно-орієнтаційна" – це оцінна діяльність учнів. Вона відбувається в процесі засвоєння ціннісних аспектів знань, світоглядних ідей, зв'язків між наукою й ідеологією, що служать орієнтирами в навчальній діяльності учнів при навчанні всім навчальним предметам. Навчальна діяльність також має специфічні прийоми навчальної роботи, формує уміння самостійної роботи з книгою, необхідні для самоосвіти, а також створює джерела міжпредметних зв'язків по лінії загальнонавчальних умінь – організаційно-пізнавальних, бібліографічних і інших [63, 67].
У процесі навчальної діяльності учні можуть робити пізнавальні, практичні, дії, що відповідають ціннісній орієнтації приватних цілей засвоєння системи предметних знань. "Зсув мотиву на мету" И.С.Кон розглядав як основний механізм виникнення нового виду діяльності суб'єкта. Виникнення у відповідних мотивів, що учаться, потреб обумовлює їхнє включення в пізнавальну, практичну, “ціннісно-орієнтаційну " діяльність. Реалізація міжпредметних зв'язків ставить задачу вивчення діяльності учнів по засвоєнню цих зв'язків. Виникає новий компонент навчальної діяльності - "міжпредметний" (див. додаток Б) [35]. Міжпредметні зв'язки по видах діяльності учнів висвітлені в ряді досліджень. Їх аналіз дозволяє укласти, що в основі виділення видів діяльності як основ міжпредметних зв'язків лежать загальні для споріднених наук методи (спостереження, експеримент) і специфічні для окремих предметних областей способи дій, що під впливом переносу на суміжні дисципліни трансформуються в узагальнені уміння учнів. Наприклад, розпізнавати хімічні речовини по їхній будівлі і властивостям – у хімії; класифікувати рослини і тварин по систематичних групах – у біології; розрізняти типи і види механізмів і машин – у техніку і т.п. Приведені приклади предметних умінь включають загальні дії, обумовлені пізнавальною метою – розпізнати, розрізнити, диференціювати. Ці загальні дії створюють базу для міжпредметного переносу і генералізації умінь у загальнопредметні. У суміжних предметах, що вивчають загальні об'єкти, формуються "групові" уміння, що спираються на загальні методи пізнання явищ громадського життя, мистецтва, техніки, природи, мови. Морфологічний поділ умінь відповідно до змісту знань і відповідними їм видами діяльності (пізнавальні, практичні, оцінні, навчальні) перетинається з їхнім функціональним поділом на репродуктивні, пошукові, творчі і міжпредметні, що відбивають різний рівень сформованості вмінь учнів у процесі учбово-пізнавальної діяльності [84].
Дослідження в області формування вмінь учнів на основі міжпредметних зв'язків знайшли взаємодію загальних, особливих і одиничних компонентів дій в умінні різного рівня узагальненості. Міжпредметність умінь (і знань) – це їхня функціональна якість, що здобувається в процесі переносу й узагальнення способів дій з різних навчальних предметів. Міжпредметність як якість знань і умінь відбиває їхній генезис, походження в процесі наукової інтеграції, породження нових знань і методів на стику різних наук. Міжпредметні уміння – це здатність учня встановлювати і засвоювати зв'язку в процесі переносу й узагальнення знань і умінь із суміжних предметів. Таким чином, навчальний предмет і навчальна діяльність є дидактичними основами визначення міжпредметних зв'язків саме тому, що вони як системні об'єкти процесу навчання являють собою єдність загального й особливого. Спільність структурних компонентів навчальних предметів і навчальної діяльності служить джерелом межпредметных зв'язків у процесі навчання. Порівняння основних видів знань у структурі навчального предмета й у структурі навчальної діяльності учнів виявляє їхню визначену аналогію. Тому міжпредметні зв'язки в навчанні можуть здійснюватися в наступних основних напрямках:
1)      формування необхідних для становлення світогляду учня систем понять з опорою на наукові факти, теорії, закони, ідеї, загальні для суміжних наукових областей;
2)      формування загальних для суміжних предметів умінь, і в першу чергу елементарних, на яких базуються більш складні методи засвоєння ідейних зв'язків між предметами (користатися загальними системами одиниць і математичних дій на уроках математики, фізики, хімії; підбирати фізичні приклади математичних залежностей і т.п. );
3)      формування на базі узагальнених знань і умінь вірного оцінного відношення до предметних знань, у чому особливе значення мають міжциклові зв'язки і світоглядні навчальні проблеми;
4) формування політехнічних знань і трудових умінь, що вимагають комплексного застосування знань основ наук на практиці [78].
1.3 Сутність поняття “міжпредметні зв’язки” та їх функції
Освітні функції міжпредметних зв'язків. Удосконалювання змісту утворення в школі спирається на комплексне використання в навчанні міжпредметних зв'язків. Це є одним із критеріїв добору і координації навчального матеріалу в програмах суміжних предметів. Взаємне узгодження й інтеграція видів знань і умінь, що відбиті в нових програмах, стало можливим завдяки численним дослідженням конкретних взаємозв'язків між предметами усередині циклів. Відповідний аналіз по предметах природничонаукового циклу проведений у багатьох дослідженнях: фізика-хімія; фізика-біологія; біологія-хімія; фізика-математика; хімія-математика. Вивчаються складні взаємозв'язки груп предметів, що формують природничонаукову і політехнічну систему знань. Виявляються загальні наукові основи сучасного виробництва, відображення яких повинне знайти місце в загальній системі міжпредметних зв'язків. У центрі уваги більшості дослідників коштує аналіз розвитку загальних природничонаукових понять, законів, теорій. Різний ступінь узагальненості наукових понять (спеціальні, фізико-хімічні, фізико-математичні, біохімічні, фізико-хіміко-біологічні, політехнічні, власне методологічні) втілюється в різних рівнях зв'язків: внутрішньокурсові, внутрішньо предметні, внутрішньоциклові, межциклові. Освітні функції міжпредметних зв'язків природничонаукових і гуманітарних предметів націлені на формування цілісної системи знань учня про природу і суспільство, єдиної наукової картини світу [18, 24].
Виховні функції міжпредметних зв'язків. Аналіз досліджень показав, що підвищення освітнього рівня навчання за допомогою міжпредметних зв'язків підсилює його функції, що виховують. Очевидно, що інтегрування і координація змісту навчальних предметів закладають міцний фундамент наукового світорозуміння. Широкі філософські узагальнення - матеріальна єдність і пізнаванність світу, закони розвитку і взаємозв'язок явищ природи і суспільства - ґрунтуються на фундаментальних законах природознавства й суспільствознавство. Тому формування діалектико-матеріалістичного світогляду базується на здійсненні особливо важливих зв'язків між циклами предметів [17]. Розвиток методологічних понять (закон, явище, процес, гіпотеза, модель), що створюють системність знанні учня, можливо лише на основі широких міжпредметних зв'язків.
Міжпредметні зв'язки розглядаються як один зі шляхів розвиваючого навчання, що веде до формування якісно нових утворень у навчальній діяльності школярів – міжпредметних понять і міжпредметних умінь.
Розвиваючі функції міжпредметних зв'язків впливають на розвиток самостійності, пізнавальної активності й інтересів учнів. Аналіз розвиваючих функцій зв'язаний з вивченням діяльності. Серед загальних (міжпредметних) видів діяльності розглядаються мовна, вимірювально-розрахункова, творча й ін. Цей напрямок одержав розвиток у дослідженнях, предметом яких виступили узагальнені уміння, що характеризують визначені види діяльності, загальні для ряду предметів. Виявлено продуктивну роль узагальненої орієнтованої основи дій при формуванні такого виду діяльності, як рішення просторово-проекційних задач, загальних для уроків геометрії, креслення, географії. Розкрито можливості формування комплексу умінь творчої діяльності при здійсненні міжпредметних зв'язків. Для багатьох досліджень по проблемі міжпредметних зв'язків виявляється типовим застосування пошукових методів навчання, проблемно-пізнавальних задач, елементів дослідження. Це природно, оскільки такі методи забезпечують необхідні для формування системи знань і пізнавальних умінь психолого-педагогічні умови - їхній перенос і узагальнення в навчальній діяльності учня, розвиток його розумової активності [34].
Дослідження виходять зі спільності понять (складу знань), видів діяльності й умінь (мовних, розумових, образотворчих і ін.) у різних навчальних предметах. Це створює об'єктивну основу для здійснення різнобічних міжпредметних зв'язків у єдності їхніх освітніх, розвиваючих і функцій, що виховують.
Усвідомлення вчителями й учнями значимості міжпредметних зв'язків. Студент педагогічного вузу повинний підготуватися до реалізації в школі міжпредметних зв'язків у всіх їхніх багатопланових функціях, знати їхній зміст і шляхи досягнення.
Зв’язок міжпредметних зв'язків з принципами навчання:
1) міжпредметні зв'язки як один зі способів здійснення кожного з принципів навчання;
2) міжпредметні зв'язки як самостійний принцип побудови дидактичних систем локального характеру в предметній системі навчання [26, 29].
Міжпредметні зв'язки - це складний компонент, що вимагає дотримання принципів науковості, систематичності, свідомості. Використання міжпредметних зв'язків забезпечує, наприклад, найбільш повну реалізацію принципу науковості в предметній системі навчання по наступним аспектах: 1) створення представлень про цілісні одиниці наукового знання (про системи понять і закони в середніх класах і про теорії і комплексні проблеми - у старших);
 2) розкриття сучасних тенденцій розвитку науки, що виникають під впливом процесів інтеграції (соціалізації, гуманізації, теоретизации, математизації й ін.);
2)    формування в учнів представлення про науку як системі знань і як системі методів;
3)    більш повне розкриття історії науки і її практичного застосування;
5) більш яскраве висвітлення соціальної цінності гуманітарних і природничонаукових знань [38].
Міжпредметні зв'язки підсилюють взаємодія всіх дидактичних принципів у реальному процесі навчання. Функціонуючи як самостійний принцип, вони можуть визначати цільову спрямованість всіх інших принципів, підкоряючи їх рішенню головної задачі - формуванню наукового світогляду, цілісної системи знань про природу і суспільство. І тоді наочність, систематичність, індивідуальний підхід, колективність, зв'язок із практикою, активізація навчання стають засобами реалізації міжпредметних зв'язків у побудованій на їх основі дидактичній системі.
Саме в ролі самостійного принципу ідея міжпредметних зв'язків виконує свою організуючу роль: впливає на побудову програм, структуру навчального матеріалу, підручників, на добір методів і форм навчання. У задачах навчання необхідно відбивати застосування, розвиток, закріплення й узагальнення знань і умінь, отриманих учнями при вивченні інших предметів. У змісті навчального матеріалу важливо виділити питання, вивчення яких вимагає опори на раніше засвоєні (з інших предметів) знання, а також питання, що одержать розвиток у наступному навчанні новим дисциплінам. Необхідно в кожній навчальній темі відокремити спеціальні для предмета і більш широкі, загальні для ряду предметів, поняття, розвиток яких здійснюється за допомогою міжпредметних зв'язків. Велике виховне значення має визначення світоглядних висновків, що можуть бути зроблені на основі міжпредметних в'язків. У методи навчання міжпредметні зв'язки вносять постійний елемент застосування знань, отриманих в інших курсах. Це активізує мислення учнів, спонукує їх до аналізу, синтезу й узагальненню знань, що відносяться до різних наук. Принцип міжпредметних зв'язків націлює на формулювання проблеми, питань, завдань для учнів, що орієнтують на застосування і синтез знань і умінь з різних предметів. Систематичне використання міжпредметних зв'язків створює можливості широко користатися дидактичними матеріалами і засобами наочності (підручниками, таблицями, приладами, картами, діафільмами, кінофільмами), що відносяться до одного навчального предмета, при вивченні інших дисциплін. В організації навчання виникає потреба в комплексних формах - узагальнюючих уроках, семінарах, екскурсіях, конференціях, що мають міжпредметний зміст. Такі форми зв'язані з колективним рішенням міжпредметних навчальних проблем у сполученні з індивідуальними завданнями, що відповідають пізнавальним інтересам учнів. Міжпредметні зв'язки вимагають координації діяльності вчителів, вивчення навчальних програм по родинних предметах, взаїмовідвідування уроків.
Таким чином, міжпредметні зв'язки усебічно впливають на процес навчання - від постановки задач до його організації і результатів. Їм властиві методологічні, формуючі (освітні, розвиваючі, що виховують) і конструктивні (системоутворюючі) функції в предметній системі навчання. Поліфункціональність міжпредметних зв'язків визначає неоднозначність їхнього понятійного трактування. Найбільш повна реалізація можливостей міжпредметних зв'язків, прояв усіх їхніх функцій у єдності досягаються, коли міжпредметні зв'язки функціонують у процесі навчання як самостійний принцип побудови локальних дидактичних систем [46, 47].
Виділено і лексичний аспект міжпредметних зв'язків (А.А.Дейкина), що здобуває усе велику значимість у міру розвитку самих взаємозв'язків навчальних предметів, оскільки під впливом інтеграції наук невпинно росте запас нових слів, термінів, їхніх нових значеннєвих значень.
Таким чином, вибудовуючи модель класифікації міжпредметних зв'язків, необхідно спиратися на три системних підстави: інформаційна структура навчального предмета, морфологічна структура навчальної діяльності, організаційно-методичні елементи процесу навчання. Розгляд міжпредметних зв'язків з позицій цілісності процесу навчання показує, що вони функціонують на рівні трьох взаємозалежних типів: 1) змістовно-інформаційних, 2) операційно-діяльнісних, 3) організаційно-методичних [56].

РОЗДІЛ 2 Розробка методики впровадження міжпредметних зв’язків при підготовці трактористів-машиністів
2.1 Аналіз програми підготовки трактористів-машиністів щодо посилення міжпредметних зв’язків
 
Мета навчання учнів в середніх професійно-технічних училищах передбачає вирішення таких основних завдань :
-                            підготовка свідомих, високоосвічених кваліфікованих робітників, що досконально володіють професійною майстерністю, глибокими і міцними знаннями наукових основ виробництва, сучасним техніко-економічним мисленням, комп’ютерною грамотністю, здібних як до фізичної, так і до розумової праці, до активної діяльності в сільському господарстві, здібних успішно засвоювати нову техніку та технологію та застосовувати її на практиці;
-                            виховання активних громадян, господарів своєї землі, творчим ставленням до праці, високими моральними якостями, дисциплінованістю і організованістю, культурою [8].
Важливе значення в навчально-виховному процесі в сьогоднішніх умовах набуває людський (психологічний) фактор, високий рівень свідомості учнів щодо засвоєння фахових знань. Тому в процесі викладання спеціальних предметів і виробничого навчання викладачі і майстри виробничого навчання повинні розвивати в учнів технічне і економічне мислення, формувати навики продуктивної праці, планування та самоконтролю.   
 Викладення навчального матеріалу необхідно будувати на основі знань загальноосвітніх предметів: природничо-математичного циклу – при розкритті учням наукових основ сільськогосподарської техніки і технології: із суспільно-політичних предметів – при поясненні учням конкретних проявів економічних, суспільних, виробничих відносин на виробництві, в бригаді, цеху тощо.
 Основним документом щодо організації навчально-виховного процесу в середніх професійно-технічних училищах є навчальний план. У збірнику навчальних планів і програм подану кваліфікаційну характеристику, навчальні плани, тематичні плани і програми виробничого навчання, тематичні плани і програми предметів “Основи агрономії”, “Організація і технологія виробництва механізованих робіт”, “Трактори і автомобілі”, “Сільськогосподарські машини”, “Система технічного обслуговування і ремонту машин”, “Охорона праці і основи безпеки руху”, “Правила дорожнього руху”, “Основи керування автомобілем і безпеки руху”; список літератури і засобів навчання [65].
 Тематичні плани виробничого і теоретичного навчання складені з метою встановлення взаємозв’язку навчального матеріалу за змістом і строкам навчання для всіх відділень середніх профтехучилищ.
 Програми, які включені у збірник, є єдиними для всіх відділень середніх профтехучилищ, для яких передбачена підготовка працівників з відповідної професії. У зв’язку з цим нумерація і зміст тем в програмах є загальною. Особливості вивчення окремих тем на різних відділеннях розриваються безпосередньо в поясненнях до конкретних тем.
 Основною задачею вивчення спеціальних дисциплін є формування в учнів системи глибоких і міцних знань основ сучасної техніки і технології виробництва, організації праці в обсязі, необхідному для міцного оволодіння професією і подальшого росту їх творчого відношення до праці і активної життєвої позиції.
 Зміст навчального матеріалу програм забезпечує отримання учнями знань, які перевищують рівень кваліфікації, визначений кваліфікаційною характеристикою.
Навчальний план та програми призначені для підготовки трактористів-машиністів сільськогосподарського виробництва категорії “А” у професійно технічних училищах. Термін навчання – 3 роки. Програма містить пояснювальну записку, кваліфікаційну характеристику, навчальний та тематичний плани, програми теоретичного та виробничого навчання.
Кваліфікаційна характеристика тракториста містить вимоги до знань, умінь і навичок, якими повинен володіти тракторист-машиніст категорії “А” згідно з кваліфікаційною характеристикою професії “Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва” (категорії А; В; С; Д; Е; Ф;), затвердженої Мінагропромом України 5.ХІ.1997 р.
Кваліфікаційні вимоги. Повна або базова загальна середня освіта. Професійно-технічна аграрна освіта. Успішне складання екзаменів на право користування машинами категорії А [81].
          Учень повинен уміти:
-                   самостійно виконувати технологічні регулювання робочих органів сільськогосподарських машин та пристроїв до них;
-                   читати машинобудівні креслення, схеми; користуватися інструкціями з експлуатації машин;
-                   виконувати під наглядом майстра з технічного обслуговування і ремонту тракторів цієї категорії та сільськогосподарських машин;
-                   оформляти первинні документи з обліку робіт на машинно-тракторних агрегатах;
-                   контролювати витрати пально-мастильних матеріалів на виконувану роботу;
-  самостійно виконувати сільськогосподарські роботи на гусеничних тракторах та колісних тракторах включно та на сільськогосподарських машинах;
-  комплектувати машинно-тракторні агрегати;
-                   виконувати навантажувально-транспортні, транспортні та стаціонарні роботи на тракторах з додержанням правил дорожнього руху та правил перевезення вантажів;
-                   виконувати технічне обслуговування тракторів та сільськогосподарських машин;
-                   визначати та усувати несправності тракторів, причіпних і навісних знарядь та інших сільськогосподарських машин, що з ними агрегатуються;
-                   раціонально використовувати пально-мастильні та інші експлуатаційні матеріали, електроенергію і запасні частини;
-                   готувати трактори та сільськогосподарські машин до зберігання;
-                   виконувати роботи з додержанням вимог охорони праці та охорони навколишнього середовища.
Учень повинен знати
-                   правила, способи та особливості виконання сільськогосподарських робіт машинно-тракторними агрегатами відповідно до вимог агротехніки;
-                   будову, принцип дії, експлуатаційне регулювання гусеничних тракторів класу до 30 кН включно, колісних тракторів класу до 20 кН включно, технологічні регулювання сільськогосподарських машин, що агрегатуються з тракторами цієї категорії;
-                   вимоги до комплектування машинно-тракторних агрегатів для виконання механізованих робіт;
-                   ознаки та причини основних несправностей тракторів і сільськогосподарських машин та способи їх усунення;
-                   систему технічного обслуговування та ремонту тракторів і сільськогосподарських машин;
-                   особливості обслуговування машин при застосуванні хімічних засобів захисту рослин;
-                   правила дорожнього руху і правила перевезення вантажів;
-                   правила зберігання та способи захисту від корозії тракторів і сільськогосподарських машин;
-                   основи організації оплати праці та економічних відносин у сільськогосподарському виробництві;
-                   правила охорони праці під час експлуатації та обслуговування тракторів і сільськогосподарських машин цієї категорії;
-                   основні вимоги законодавства з питань охорони навколишнього середовища під час виконання механізованих робіт4
-                   основні відомості про призначення і властивості металів та їх сплавів, неметалевих матеріалів, що застосовуються при виготовленні та ремонті деталей машин;
-                   основні властивості пально-мастильних металів;
-                   способи і правила виконання слюсарних робіт;
-                   зміст і правила оформлення первинних документів щодо обліку роботи машин (облікового листа тракториста-машиніста, шляхового листа і т.ін.);
-                   норми виробітку і витрати пально-мастильних матеріалів на виконання основних механізованих робіт;
-                   шляхи зниження собівартості виконуваних робіт.
Рекомендується вивчати трактори і сільськогосподарські машини, які використовуються у конкретному регіоні.
Кількість годин, відведених на вивчення окремих тем програм, послідовність їх вивчення визначається з урахуванням, того що контингент учнів формується з числа випускників 9 класу шкіл області чи района.
Програмою передбачено індивідуальне керування тракторами поза сіткою годин. Вправи з керування тракторами слід відпрацьовувати, починаючи з другого тижня навчального процесу. Їх слід виконувати на спеціально обладнаному трактородромі у дні, передбачені розкладом для теоретичних занять під керівництвом майстра виробничого навчання.
Виробнича практика проводиться у господарствах, з яких направлені слухачі на навчання, після закінчення теоретичного і першого етапу виробничого навчання та індивідуальних занять з керування тракторами.
Програма виробничої практики складається майстром виробничого навчання згідно з кваліфікаційною характеристикою та обсягом механізованих сільськогосподарських робіт, що припадають на період виробничої практики.
Перед виїздом на виробничу практику проводиться перевірка знань, умінь та навичок учнів. Особам, які отримали позитивні оцінки, видаються тимчасові свідоцтва, що дають право самостійно під керівництвом досвідченого тракториста працювати на машинно-тракторних агрегатах протягом всього періоду виробничої практики.
Учні, які не отримали позитивних оцінок при перевірці знань і навичок, тимчасові свідоцтва не отримують і виробничу практику проходять у господарствах, у досвідчених трактористів [8, 10, 38].
Завершується виробнича практика виконанням кваліфікаційної (пробної) роботи, підібраної з числа робіт, вказаних у кваліфікаційній характеристиці “Повинен уміти”.
Особам, які пройшли навчання за навчальним планом і програмою, та успішно склали кваліфікаційний іспит, присвоюється кваліфікація тракториста-машиніста категорії “А” і видаються свідоцтва, що є підставою для складання випускного іспиту комісії інспекції Держтехнагляду Мінагропрому України і отримання посвідчення на право керування тракторами.
У процесі викладання спеціальних дисциплін і виробничого навчання викладачі та майстри повинні посилити їх між предметну спрямованість і розвивати в учнів технічне і економічне мислення, формувати навички якісної праці, планування і самоконтролю. Особливу увагу треба приділити навчанню учнів найбільш ефективним прийомам організації праці, спрямувати учнів на підвищення якості їх професійної підготовки за рахунок посилення міжпредметних зв’язків між дисциплінами, що вивчаються.
Викладання навчального матеріалу потрібно будувати на міцному фундаменті знань загальноосвітніх предметів: природничо-математичного циклу – при розкритті учням природничо-наукових основ техніки і технології, що вивчаються при підготовці трактористів-машиністів; по суспільним дисциплінам – при поясненні учням конкретних економічних, суспільних, виробничих відносин у нових ринкових відносинах.
Зусилля викладачів і майстрів виробничого навчання повинні бути спрямовані на забезпечення учнів високою професійною майстерністю, виховання зібраності, свідомості і організованості, сучасного економічного мислення, здібності планування та самоконтролю.
При вивченні тем по організації праці, технології виробництва і технічного обслуговування обладнання викладачі та майстри виробничого навчання повинні навчати учнів найбільш ефективним прийомам організації праці, використанню новітніх інформаційних технологій, досягнень новаторів. Показувати учням зв’язок вивчаємих дисциплін з вже відомими їм предметами загальноосвітнього циклу [34, 36].
Підготовка трактористів-машиністів у ПТЗО відбувається на базі неповної середньої школи протягом трьох років, після цього учні одержують кваліфікацію ІІІ класу і 2 розряд слюсаря-ремонтника.
Випускники середньої школи можуть отримати цю кваліфікацію за 12 місяців.
Кращі учні, що проходили 3-річний курс навчання і показали відмінні знання і вміння можуть отримати кваліфікацію тракториста-машиніста широкого профілю ІІ класу.
Програми підготовки трактористів-машиністів широкого профілю є єдиними для всіх відділень ПТНЗ, що готують цих спеціалістів.
Кількість годин, послідовність їх вивчення можуть здійснюватись у разі необхідності методичною комісією училища.
Основним завданням вивчення спеціальних предметів є формування в учнів системи глибоких і міцних знань основ сучасної техніки і технології виробництва, організації праці у певних сільськогосподарських структурах, подальшого зростання творчого відношення до праці і активної життєвої позиції, в чому допоможуть їм міжпредметні зв’язки.
Зміст навчального матеріалу програм забезпечує одержання учнями знань, що перевищують рівень кваліфікації і визначених кваліфікаційною характеристикою, завдяки використанню тісних міжпредметних зв’язків дисциплін.
При вивченні предмету “Організація і технологія проведення механізованих робіт” основна увага приділяється вивченню інтенсивних технологій виробництва сільгоспкультур.
По предмету “Трактори та автомобілі” вивчаються трактори, які багато років служили і продовжують служить у багатьох господарствах ДТ-75 М, МТЗ-80(82), К-701М, Т-150 та їх модифікації [65].
При вивченні предмету “Сільгоспмашини” основну увагу потрібно приділити техніці, що використовується у зоні розміщення училища.
При вивченні зернозбиральних машин в якості базових моделей треба використовувати відомі марки “Дон”, “Славутич”, “Джон Дір” та ін.
Для вивчення будови машини використовується така послідовність, що ґрунтується на міжпредметних зв’язках предметів:
1)                задачі і сутність технологічного процесу конкретної машини (фізичні та хімічні явища);
2)                робочі органи машини для реалізації певного технологічного процесу (фізичні процеси);
3)                розміщення і кріплення робочих органів (креслення і читання робочих і складальних креслень);
4)                принципові схеми будови пристрою і для окремих робочих органів і машини в цілому (креслення: схематичні зображення);
5)                технологічне регулювання;
6)                можливі технологічні і технічні несправності, їх ознаки і методи виявлення; способи усунення несправностей та причини, що їх викликали;
7)                правила технічного обслуговування і умови довготривалої і безпечної роботи машини;
8)                економічні та екологічні характеристики машини і технологічного процесу (економіка, екологія);
9) вимоги безпечної праці (ергономіка) [66, 68].
Послідовність може бути іншою, але учні повинні отримати повні і глибокі знання навчального матеріалу і уяснити сутність технологічного процесу конкретної машини і функції техніки, що вивчається у зв’язку з іншими дисциплінами.
На теоретичних заняттях повинні використовуватись деталі, складальні одиниці, прилади і агрегати. Вивчення їх роботи потрібно супроводжувати показом діючих моделей і агрегатів. При необхідності треба використовувати схеми, плакати, слайди, кінофільми, комп’ютерні програми.
В процесі навчання доцільно залучати учнів до самостійної роботи: з науково-технічною і довідниковою літературою, практикувати проведення занять і семінарів, розширювати перелік робіт розрахункового характеру з використанням комп’ютерних програм, що буде сприяти поглибленню їх міжпредметних знань.
Лабораторно-практичні заняття з предметів “Трактори і автомобілі”, “Сільгоспмашини”, “Системи технічного обслуговування і ремонту машин” проводяться у спеціально обладнаних лабораторіях, де є комплекти тракторів, автомобілів, сільгоспмашин та технологічного обладнання, а також складальні одиниці в кількості достатній для організації трьох робочих місць.
При організації і проведенні лабораторних робіт по предметам “Трактори і автомобілі”, “Сільгоспмашини” треба виконувати певну послідовність виконання завдань:
1.     повне або часткове розбирання машин чи складальної одиниці;
2.     вивчення взаємодії деталей, умови роботи частин і складальних одиниць машин, їх мащення та охолодження;
3.     вивчення технологічних і експлуатаційних регулювань;
4.     вивчення змісту технічного обслуговування, що забезпечує нормальну роботу складальних одиниць в процесі експлуатації;
5.     вивчення можливих несправностей та засобів їх усунення;
6.     складання складових часин і машин в цілому.
Лабораторно-практичні заняття з предмету “Організація і технологія виконання механізованих робіт” проводяться в навчальному господарстві викладачем разом з декількома майстрами. При навчанні потрібно використовувати міжпредметні зв’язки, сучасну техніку і новітні технології, досвід відомих механізаторів [68, 75].
Заняття з предмету “Система технічного обслуговування і ремонту машин” проводять в пункті технічного обслуговування по ланцюговій системі під керівництвом викладача і майстрів виробничого навчання.
Таким чином, програмою передбачено 5 етапів виробничого навчання: у лабораторних, навчальних майстернях, на учбовому полігоні, в учбовому господарстві і на виробництві, які будуть сприяти кращому взаємозв’язку дисциплін теоретичного навчання з практичним.
2.2 Міжпредметні зв’язки при виконанні різних видів робіт при підготовці трактористів-машиністів
При підготовці трактористів-машиністів у ПТУ передбачено програмою такі види робіт: слюсарні; установка техніки на зберігання; ремонтні; індивідуального водіння тракторів, автомобілів, комбайнів; підготовка машинотракторних агрегатів до роботи.
Слюсарні роботи виконуються у слюсарній майстерні училища під керівництвом майстра виробничого навчання. Слюсарні роботи передбачають виготовлення слюсарно-монтажного інструменту, запасних деталей до машини, пристосувань для розбирання та складання тракторів і сільгоспмашин, ремонту обладнання і машин, виготовлення розрізів, макетів, моделей машин та т.ін. На всі ці роботи повинна бути розроблена інструкційно-технологічна документація. Для виконання цих робіт учні повинні вміти читати креслення: робочі, складальні, знати технічні вимоги до тих чи інших деталей і виробів. У цьому їм допоможе тісний зв’язок з кресленням [75, 76].
При виготовленні інструментів учні повинні знати, які матеріали використовуються для виготовлення тих чи інших інструментів, їх властивості, тому без знань основ виробництва (технології конструкційних матеріалів) буде важко при виконанні цього виду робіт.
Виготовлення макетів моделей передбачає знання учнями цих понять, способів їх виготовлення і матеріалів, які будуть використані в процесі моделювання чи макетування. У цьому їм допоможуть знання основ моделювання, процесу конструювання виробів.
Становлення техніки на зберігання. Ці завдання виконуються в учбовому господарстві і пункті технічного обслуговування машини під керівництвом майстрів виробничого навчання.
Заняття по темі “Діагностування технічного стану тракторів та автомобілів”. Слід проводити в училищі при наявності відповідної учбово-методичної бази або на базі відповідних підприємств. При виконанні даної роботи треба враховувати чинники, які впливають на стан і зберігання автотракторного парку. Для цього учням потрібно знати, як впливають природні явища (дощ, сніг, вітер, сонце, тепло, холод) на метали. Тобто тут є широке поле для міжпредметних зв’язків із фізикою, хімією, технологією конструкційних матеріалів, екологією, ергономікою.
Ремонтні роботи виконуються в ремонтній майстерні училища або с/г підприємства під керівництвом майстрів виробничого навчання. При ремонті, який передбачає виготовлення, заміну деталей, мащення вузлів та деталей, налагодження механізмів і заміну їх частин. Без вміння читати креслення виготовити деталі буде важко, тому і тут можна показати значення вміння учнів читати креслення: робочі і складальні. Водіння тракторів, автомобілів і комбайнів виконується на спеціальних трактородромах та автодромах індивідуально під керівництвом майстра виробничого навчання. Для цього учні повинні знати правила дорожнього руху, вміти читати умовні позначення на дорожніх знаках [66, 72]. При проведенні занять майстер виробничого навчання особливо приділяє увагу вимогам безпечної роботи і пожежній безпеці, раціональній організації робочих місць, де показує значення вимог ергономіки до робочого місця. Виховує в учнів культуру праці, бережливе ставлення до техніки, технологічного обладнання, інструментам, дисципліну.
Все це пов’язано з предметами “Гігієна праці, виробнича санітарія і профілактика травматизму”, “Охорона оточуючого середовища”.
Таблиця 2.1. – Теоретичне навчання.

№	Дисципліни необхідні для підготовки тракториста-машиніста	Міжпредметні зв’язки
Професійно-технічний цикл
1.	Основи агрономії	Географія (грунт, зрошення, обробка грунтів), біологія (захист рослин, рослинництво, обробка рослин), хімія (добрива, хімічна обробка рослин)
2.	Організація і технологія виконання механізованих робіт	Фізика (фізичні явища), хімія (реакція згорання), креслення (складальні креслення, читання креслень)
3.	Трактори і автомобілі	Фізика (фізичні явища), хімія (реакція згорання), креслення (складальні креслення, читання)
4.	Сільгоспмашини	Хімія (добрива), креслення (читання креслень)
5.	Система технічного обслуговування і ремонту машин	Креслення (робочі, складальні креслення, читання і виконання), слюсарна, токарна справа
6.	Охорона праці	Ергономіка (психофізіологічні вимоги до інструментів знарядь праці)
7.	Основи керування автомобілем і безпека руху	Комп’ютерні програми
8.	Правила дорожнього руху	Комп’ютерні програми
9.	Електротехніка	Фізика (розділ “Електрика”)
10.	Автоматизація виробництва на основі ЕОМ	Інформатика, “програма Auto CAD”
11.	Технічне креслення	Креслення (читання креслень)
12.	Основи економічних знань	Основи економіки (бізнес-плани)
Виробниче навчання
1.	Навчання в учбових майстернях	Трудове навчання; профільне навчання: слюсар, ремонтник.
2.	Трактори	Фізика, хімія
3.	Сільськогосподарські машини	Агрономія
№	Дисципліни необхідні для підготовки тракториста-машиніста	Міжпредметні зв’язки
Професійно-технічний цикл
4.	Слюсарно-ремонтна справа	Трудове навчання; профільне навчання: слюсар, ремонтник; креслення (читання складальних і робочих креслень)
5.	Система технічного обслуговування сільгосптехніки	Деталі машин, ергономіка, вплив оточуючого середовища та конкретних умов на роботу і зберігання техніки
6.	Креслення	Основи проекційного креслення, види, розрізи, перерізи, складальні креслення, виготовлення деталей за кресленням і складних виробів
7.	Охорона праці	Ергономіка
8.	Основи ринкової економіки	Економіка

Таким чином, в процесі виробничого навчання, при виконанні учнями певного виду робіт у майстрів і викладачів є великі можливості показу учнів міжпредметних зв’язків їх праці з різноманітними природничо-математичними знаннями.(таблиця 2.1.)
2.3 Міжпредметні зв’язки курсу “Трактори та автомобілі” із забезпечуючими його природничими дисциплінами
Дієвим засобом підвищення якості навчання та необхідною умовою підготування сучасного фахівця являються міжпредметні зв’язки, які слід розуміти як відношення зв’язку між навчальними дисциплінами, які визначають зміст одних дисциплін змістом знань з інших.
 В педагогічних закладах зміст навчальних курсів спеціального (технічного) циклу реалізується за допомогою лекцій, лабораторних та практичних робіт, екскурсій, виробничої практики і самостійної роботи. Кожна форма організації навчання характеризується різним регламентом спільної діяльності викладача та учнів, співвідношенням індивідуального та колективного навчання, ступінню активності і самостійності учнів в навчальній діяльності, засобами керування нею зі сторони викладача, вирішальними цілями і задачами. Тому здійснення взаємозв’язку може набувати конкретних особливостей.
 Розглянемо планування міжпредметних зв’язків курсу “Трактори та автомобілі” із забезпечуючими його дисциплінами “Фізика”, “Креслення”, “Хімія”.
 Як відомо, кожен навчальний предмет циклу виконує свою функцію в формуванні системи знань зі спеціальності і вміщує відповідні їй компоненти наукових знань про загальні об’єкти вивчення. Для даної теми дисципліни таким об’єктом є кривошипно-шатунний механізм двигуна внутрішнього згоряння, який складається з таких основних частин : циліндрів з головками, поршнів з кільцями і поршневими пальцями, шатунів, колінчастого вала з підшипниками і маховиком і картера.
 В курсі “Хімії” знання про ці об’єкти виражаються науковими факторами, поняттями, закономірностями про матерію та її рух молекул, речовина і її застосування, будова атома, будова твердого тіла, валентні зв’язки, фізичні та хімічні властивості кремнію та германію, способи їх отримання та застосування в деталях кривошипно-шатунного механізму: в курсі “Креслення” – про вимоги до зображення цих деталей на кресленні згідно ГОСТам (розміри, способи зображення умовних знаків тощо): в курсі “Фізика” – сила тертя, силове та теплове навантаження, відцентрова сила та сила інерції. У темі “Кривошипно-шатунний механізм” вивчаються такі об’єкти : конструктивні схеми циліндрів, поршнева група, поршневі компресійні кільця, поршневі пальці і способи їх кріплення, шатунна група, колінчасті вали, вкладиші корінних підшипників колінчастих валів, та характеристика кривошипно-шатунних механізмів в різних двигунах [61, 63].
 Міжпредметні зв’язки на практиці здійснюються за допомогою індивідуальних завдань в основному на репродуктивному рівні. При їх виконанні учні здійснюють попередні зв’язки раніше вивчених забезпечуючих навчальних курсів, які з’єднуються в єдину цілісну систему знань про виробництво (промисловому підприємстві): встановлюють взаємозв’язки усіх сторін виробництва (технічної, технологічної, економічної, соціальної): виявляють загальне та спеціальне в їх змісті: засвоюють вміння проектувати технологічний процес обробки деталі, складати технічні задачі та трудові завдання: вивчають прийоми аналізу виробництва, спостереження та заохочення виробничо-технічного матеріалу для ілюстрації технічних положень.
 В процесі виконання курсових та дипломних робіт можливе здійснення тільки попередніх зв’язків. Для цього слід застосовувати комплексні завдання. Наприклад, в завданні до дипломної роботи на тему “Ремонт блоку і деталей кривошипно-шатунного механізму” входять такі питання :
 - які основні дефекти бувають у блоці циліндрів?
 - при яких дефектах блок циліндрів вибраковують? Як усувають тріщини і відновлюють спрацьовані різьбові отвори?
 - як і на яких верстатах розточують отвори під корінні підшипники та під опори розподільного валу?
 - навести приклади основних дефектів циліндрів і гільз циліндрів, а також способи відновлення їх під ремонтний розмір.
 - назвати основні дефекти шатунів, способи виявлення і усунення їх.
 - назвати основні дефекти колінчастого вала. При яких дефектах колінчасті вали вибраковуються?
 - як контролюють биття колінних шийок колінчастих валів, посадочного місця під шестерню і торцеве биття фланця кріплення маховика?
 - назвати основні дефекти колінних і шатунних вкладишів та способи розточування їх.
 - які основні дефекти маховика, способи виявлення й усунення їх [80, 82, 83]
 Всі аспекти даної дипломної роботи пропонують залучення знань з головних курсів навчального плану. Наприклад, розрахунки кутових прискорень колеса автомобіля і маховика, їх моментів інерції, а також маси маховика потребує застосування знань з курсу “Теоретична механіка”. Розрахунки вала маховика, муфти, яка з’єднує вал з карданним валом або вторинним валом коробки передач, підшипників вала маховика, шпонок під маховик та муфту, з’єднувальних болтів спираються на знання з курсів “Опір матеріалів”, “Деталі машин”. Вибір заготовок для валу маховика, визначення хімічних і фізико-механічних властивостей матеріалу вала, припуски на обробку, складання варіанту технологічного процесу виготовлення (визначення паспортних даних оброблюваних верстатів, послідовність виготовлення деталей по операціям, визначення розмірів різців, режимів, машинного часу для переходу) потребують застосування знань з курсу “Різання матеріалів, верстати та інструменти” та “Технологія машинобудування”. Виготовлення в майстернях розроблених і розрахованих збірних одиниць та механізмів основується на знаннях та вмінні виконувати трудові прийоми обробки матеріалів [66].
 Так як в наш час наука не стоїть на місці, технологія теж вдосконалюється, тому в сучасних підприємствах потрібні кваліфіковані спеціалісти, які досконало володіють науково-інформаційними технологіями. Доктор філософських наук Віктор Андрущенко працює над цією проблемою і вважає, що в навчальних закладах на перше місце треба ставити стратегічне завдання інформатизації педагогічної освіти. Обсяг знань щороку подвоюється. Тому важливо не лише озброїти учня певною сумою знань, а й створити таке навчальне середовище, щоб він сам міг їх здобувати, поповнювати та оновлювати. Як це реалізувати? Безперечно, за допомогою науково-інформаційних технологій. Але ця актуальна проблема потребує відповідної техніки, підготовки кадрів та створення нового програмного забезпечення.
Дієвим засобом підвищення якості навчання та необхідною умовою підготування сучасного фахівця являються міжпредметні зв’язки, які слід розуміти як відношення зв’язку між навчальними дисциплінами, які визначають зміст одних дисциплін змістом знань з інших.
 В педагогічних закладах зміст навчальних курсів спеціального (технічного) циклу реалізується за допомогою лекцій, лабораторних та практичних робіт, екскурсій, виробничої практики і самостійної роботи. Кожна форма організації навчання характеризується різним регламентом спільної діяльності викладача та учнів , співвідношенням індивідуального та колективного навчання, ступінню активності і самостійності учнів в навчальній діяльності, засобами керування нею зі сторони викладача, вирішальними цілями і задачами. Тому здійснення взаємозв’язку може набувати конкретних особливостей.
 Розглянемо планування міжпредметних зв’язків курсу “Трактори та автомобілі” із забезпечуючими його дисциплінами “Фізика”, “Креслення”, “Хімія” [25].
 Як відомо, кожен навчальний предмет циклу виконує свою функцію в формуванні системи знань зі спеціальності і вміщує відповідні їй компоненти наукових знань про загальні об’єкти вивчення. Для даної теми дисципліни таким об’єктом є кривошипно-шатунний механізм двигуна внутрішнього згоряння, який складається з таких основних частин : циліндрів з головками, поршнів з кільцями і поршневими пальцями, шатунів, колінчастого вала з підшипниками і маховиком і картера.
 В курсі “Хімії” знання про ці об’єкти виражаються науковими факторами, поняттями, закономірностями про матерію та її рух молекул, речовина і її застосування, будова атома, будова твердого тіла, валентні зв’язки, фізичні та хімічні властивості кремнію та германію, способи їх отримання та застосування в деталях кривошипно-шатунного механізму: в курсі “Креслення” – про вимоги до зображення цих деталей на кресленні згідно ГОСТам (розміри, способи зображення умовних знаків тощо): в курсі “Фізика” – сила тертя, силове та теплове навантаження, відцентрова сила та сила інерції. У темі “Кривошипно-шатунний механізм” вивчаються такі об’єкти : конструктивні схеми циліндрів, поршнева група, поршневі компресійні кільця, поршневі пальці і способи їх кріплення, шатунна група, колінчасті вали, вкладиші корінних підшипників колінчастих валів, та характеристика кривошипно-шатунних механізмів в різних двигунах.
 Міжпредметні зв’язки на практиці ми здійснювали за допомогою індивідуальних завдань в основному на репродуктивному рівні. При їх виконанні учні здійснювали попередні зв’язки раніше вивчених забезпечуючих навчальні курси, які з’єднуються в єдину цілісну систему знань про виробництво (промисловому підприємстві): встановлюють взаємозв’язки усіх сторін виробництва (технічної, технологічної, економічної, соціальної): виявляють загальне та спеціальне в їх змісті: засвоюють вміння проектувати технологічний процес обробки деталі, складати технічні задачі та трудові завдання: вивчають прийоми аналізу виробництва, спостереження та заохочення виробничо-технічного матеріалу для ілюстрації технічних положень.
 В процесі виконання курсових та дипломних робіт можливе здійснення тільки попередніх зв’язків. Для цього слід застосовувати комплексні завдання. Наприклад, в завданні до дипломної роботи на тему “Ремонт блоку і деталей кривошипно-шатунного механізму” рекомендувалось висвітлити такі питання :
 - які основні дефекти бувають у блоці циліндрів?
 - при яких дефектах блок циліндрів вибраковують? Як усувають тріщини і відновлюють спрацьовані різьбові отвори?
 - як і на яких верстатах розточують отвори під корінні підшипники та під опори розподільного валу?
 - навести приклади основних дефектів циліндрів і гільз циліндрів, а також способи відновлення їх під ремонтний розмір.
 - назвати основні дефекти шатунів, способи виявлення і усунення їх.
 - назвати основні дефекти колінчастого вала. При яких дефектах колінчасті вали вибраковуються?
 - як контролюють биття колінних шийок колінчастих валів, посадочного місця під шестерню і торцеве биття фланця кріплення маховика?
 - назвати основні дефекти колінних і шатунних вкладишів та способи розточування їх.
 - які основні дефекти маховика, способи виявлення й усунення їх?
 Всі аспекти даної роботи пропонують залучення знань учням з основних курсів навчального плану. Наприклад, розрахунки кутових прискорень колеса автомобіля і маховика, їх моментів інерції, а також маси маховика потребує застосування знань з курсу “Теоретична механіка”. Розрахунки вала маховика, муфти, яка з’єднує вал з карданним валом або вторинним валом коробки передач, підшипників вала маховика, шпонок під маховик та муфту, з’єднувальних болтів спираються на знання з курсів “Опір матеріалів”, “Деталі машин”. Вибір заготовок для валу маховика, визначення хімічних і фізико-механічних властивостей матеріалу вала, припуски на обробку, складання варіанту технологічного процесу виготовлення (визначення паспортних даних оброблюваних верстатів, послідовність виготовлення деталей по операціям, визначення розмірів різців, режимів, машинного часу для переходу) потребують застосування знань з курсу “Різання матеріалів, верстати та інструменти” та “Технологія машинобудування”. Виготовлення в майстернях розроблених і розрахованих складальних одиниць та механізмів ґрунтується на знаннях та вміннях виконувати трудові прийоми обробки матеріалів.
 Так як в наш час наука не стоїть на місці, технологія теж вдосконалюється, тому в сучасних підприємствах потрібні кваліфіковані спеціалісти, які досконало володіють науково-інформаційними технологіями. Доктор філософських наук Віктор Андрущенко працює над цією проблемою і вважає, що в навчальних закладах на перше місце треба ставити стратегічне завдання інформатизації педагогічної освіти. Обсяг знань щороку подвоюється. Тому важливо не лише озброїти учня певною сумою знань, а й створити таке навчальне середовище, щоб він сам міг їх здобувати, поповнювати та оновлювати. Як це реалізувати? Безперечно, за допомогою науково-інформаційних технологій. Але ця актуальна проблема потребує відповідної техніки, підготовки кадрів та створення нового програмного забезпечення.
Істотна роль у досягненні цих задач належить системі професійно-технічного утворення як основній формі підготовки кваліфікованих робочих кадрів. Удосконалювання системи професійно-технічного утворення здійснюється на основі ведучого принципу з'єднання навчання з продуктивною працею учнів, спрямованого на всебічний розвиток особистості майбутнього робітника високої кваліфікації. Цей ведучий принцип організації навчально-виховного процесу в єдиному типі професійно-технічних навчальних закладів – середнім профтехучилищі (ПТНЗ) - у значній мірі визначає специфіку реалізації міжпредметних зв'язків. Зміст, засоби і форми здійснення міжпредметних зв'язків у школі і профтехучилищі мають багато загального; однак є й особливості, що обумовлені більш складним навчальним планом ПТНЗ, наявністю теоретичного і виробничого навчання, загальноосвітнього і професійно-технічного циклів предметів (див.рис.2.1.), а також многопрофільністю ПТНЗ, підготовкою робітників по декількох професіях [25, 81].
 Принцип зв'язку навчання з продуктивною працею учнів реалізується, у свою чергу, через принципи міждисциплінарністі і професійної спрямованості теоретичного навчання.
Викладач загальноосвітніх і спеціальних дисциплін повинний добре орієнтуватися в складній структурі навчальних предметів середнього профтехучилища, знати особливості майбутньої професії учнів, навчальної групи, базового підприємства, основний зміст виробничого навчання. Це необхідно для забезпечення правильної профорієнтації учнів, професійної спрямованості загальноосвітньої підготовки і політехнізації професійної підготовки. Принцип політехнізму в значній мірі забезпечується зв'язками предметів загальноосвітнього циклу з загальнотехнічними і спецдисциплінами. Усебічні зв'язки між предметами одного циклу і різних циклів (міжциклові зв'язки див. рис.2.1.) розвивають технічне мислення учнів, що необхідно для їхньої підготовки до створення й експлуатації

Рисунок 2.1. Основні цикли навчальних предметів у середніх профтехучилищах внутрішньоциклові зв'язки предметів нової складної техніки.
Міжпредметні зв'язки - це засіб підвищення наукового рівня і політехнічної спрямованості теоретичного і виробничого навчання середніх профтехучилищ.
Особливе значення в реалізації міжпредметних зв'язків у профтехучилище має наявність предмета спецтехнології, що поєднує загальноосвітні і професійні знання учнів. "Технологія,- відзначав К. Маркс,- розкриває активне відношення людини до природи, безпосередній процес виробництва його життя, а разом з тим і його суспільними умовами життя і духовних представлень, що виникають з них,". Технологія розкриває взаємодію науки, техніки і виробництва. Зміст предметів загальнотехнічного і професійного циклів, і особливо спецтехнології, ґрунтується на комплексі розділів різних наук. Тому міжпредметні зв'язки в цих навчальних предметах можуть бути названі комплексними. Формою реалізації комплексних міжпредметних зв'язків є проведені по програмі виробничого навчання комплексні практичні роботи, що вимагають умінь використовувати сучасні матеріали, засоби механізації й автоматизації, дотримувати правила техніки безпеки, санітарії і гігієни, з'єднувати знання й уміння по суміжних професіях. Сам виробничий процес жадає від робочого комплексу загальноосвітніх, загальнотехнічних і професійних знань і умінь. Стосовно виробничого навчання профтехучилищ, що учаться, можуть бути виділені дві групи міжпредметних зв'язків: 1) навчальний матеріал загальноосвітніх і загальнотехнічних дисциплін, безпосередньо зв'язаний з виробничим навчанням, і 2) навчальний матеріал цих дисциплін, опосредковано, через спецтехнологію, зв'язаний з виробничим навчанням. Усередині кожної групи міжпредметних зв'язків можлива їхня класифікація по раніше виділених критеріях 3): змістовно-інформаційні, операційно-діяльнісні, організаційно-методичні [71, 74].
Система міжпредметних зв'язків у змісті утворення профтехучилища визначеного профілю визначається особливостями професійної підготовки робітників, включаючи робітників широкого профілю. Конструювання такої системи складає найважливішу задачу методичної роботи інженерно-педагогічного колективу училища, що втілюється в створенні зведено-тематичного плану. Для реалізації міжпредметних зв'язків необхідно виділити опорні поняття в кожнім навчальному предметі (відповідно наукові, загальнотехнічні, професійні), установити їхнього зв'язку з виробничим навчанням, додати поняттям політехнічну функцію і розробити методичні засоби здійснення зв'язків не тільки в змісті, але й у навчальній діяльності учнів.
Активізують учбово-пізнавальну діяльність задачі виробничого змісту. Так, у темі курсу “Трактори та автомобілі” при підготовці трактористів-машиністів можливе рішення чи уроках у домашніх завданнях таких задач:
1.                Механізми та пристрої системи мащення.
2.                Дія приводу масляних шестерінчастих насосів одне та двохсекційних.
Перевірці й оцінці знань учнів відразу по декількох предметам допомагають комплексні контрольні роботи, наприклад, по кресленню, електротехніці, електрорадіо-матеріалам і радіотехніці:
1.       Як зображується діод?
2.       На якому елементі спадання напруги прямо що пропорційно притікає струму?
3.       Для яких радіоелементів використовується алюмінієва фольга?
4.       Намалюйте схему підсилювача і поясніть принцип його роботи [61, 75].
Керівництво методичною роботою викладачів і майстрів виробничого навчання по реалізації складної структури міжпредметних зв'язків здійснюють заступник директора профтехучилища по учбово-виробничій роботі і завуч. Вони спільно складають комплексний перспективний-тематичний план роботи інженерно-педагогічного колективу середнього профтехучилища по здійсненню міжпредметних зв'язків. Він може включати наступні пункти:
- складання зведено-тематичного плану теоретичного і виробничого навчання з міжпредметними зв'язками;
- вивчення в плані самоосвіти викладачами навчальних програм по виробничому навчанню, а майстрами виробничого навчання - по загальноосвітніх і загально технічних дисциплінах;
тематичне і поурочне планування міжпредметних зв'язків, комплексних екскурсій, комплексних контрольних робіт і т.п. ;
проведення педрад і семінарів викладачів і майстрів виробничого навчання по вузлових питаннях теорії і методики реалізації міжпредметних зв'язків;
- читання лекцій по комплексних науково-виробничих проблемах;
-                     організація обміну досвідом (взаємовідвідування та аналіз відкритих уроків і позакласних заходів з міжпредметними зв'язками, підготовка методичних розробок для педагогічного кабінету училища) і ін.[22].
2.4. Методика реалізації міжпредметних зв’язків при підготовці трактористів-машиністів
Дослідження проблеми міжпредметних зв’язків в історичному аспекті показує, що її розвиток пройшов на сьогоднішній день ряд етапів. Визначення етапів розвитку будь якого явища дозволяє поглянути на нього цілісно та побачити ті аспекти, які досліджувалися. Відомо, що етапи розвитку явищ можуть визначатися за різними підставами. Такими можуть бути історичні факти, логіка розвитку теорії чи понять, логіка розвитку теорій в певних наукових школах тощо. За логікою розвитку можна визначити наступні етапи становлення проблеми міжпредметних зв’язків.
 До першого етапу слід віднести вказівки видатних педагогів-класиків спочатку про необхідність відображення цілісності природи у змісті навчального матеріалу (Я.А. Коменський, І.Г. Песталоцці), про цілісність сприйняття світу (Г. Сковорода) про узагальнене пізнання як метод знаходження істини (Д. Локк), потім про необхідність формування світобачення на основі об’єднання навчальних предметів чи оперування в науках спільними поняттями та виключення дублювань в пізнанні тощо. В їх працях проблема міжпредметних зв’язків ще тільки ставилася [13].
Більш конкретна розробка проблеми міжпредметних зв’язків почалася на основі теоретичних обґрунтувань К.Д. Ушинського. Педагоги складали методичні рекомендації по забезпеченню системності в навчанні.
Далі розвиток проблеми міжпредметних зв’язків припадає на період перших років радянської влади. Запроваджуються комплексні програми Гуса, які передбачали вивчення трьох великих колон знань – “Природи”, “Суспільства” та “Праці”. Але масове комплексування в програмах відкидало навчальні предмети. Проблема міжпредметних зв’язків була занадто піднесена і не сприяла формуванню в учнів глибоких знань.
Наступний етап у розвитку проблеми починається з науково-технічною революцією, яка вимагала від освітян посиленого зв’язку школи життям, здійснення політехнічної освіти (П.Р.Атутов, О.Ф.Федорова). В цей час з’являється і сам термін “міжпредметні зв’язки”. Засновується новий напрямок дослідження проблеми – встановлення зв’язків між загальноосвітніми та спеціальними предметами в професійно-технічній освіті (С.Я.Батишев, П.Н.Новиков). Розробляються дидактичні аспекти міжпредметних зв’язків (Б.Г. Ананьєв, І.Т.Огородніков, М.А.Данілов, Б.П.Єсипов) та психологічні основи формування знань на основі між системних асоціацій (Ю.А.Самарін) [1].
 Далі розвиток проблеми міжпредметних зв’язків пов’язується з необхідністю застосування інтеграції та координації в навчанні.
 Наступний етап розвитку проблеми (тепер уже на рівні теорії) міжпредметних зв’язків характеризується зверненням науковців до нового аспекту їх застосування – вищої педагогічної освіти (В.К.Кирилов, А.І.Єрьомкін, В.В.Тешенко та ін.). Міжпредметні зв’язки розглядаються дослідниками як дидактичний еквівалент міжнаукових зв’язків. На думку вчених, такий підхід є засобом інтеграції всього знання про людину, яким повинен володіти вчитель. Разом з цими дослідженнями з’являються розробки проблеми для удосконалення навчальної програмної документації для ПТУ (Л.В.Савельєва).
 Останній етап розвитку проблеми міжпредметних зв’язків обумовлений бурхливим інформаційним сплеском – інформаційно-комп’ютерною революцією. Нова наука – інформаціологія, (виникла в останні десятиліття) відкриває людству необмежені можливості прориву у нове інформаційне суспільство. Вона започаткувала новий методологічний підхід – інформаційний.
 Основою реалізації міжпредметних зв’язків в циклі технічних дисциплін, а точніше тракторів та автомобілів, є загальні для вивчення навчальними курсами технічні об’єкти (деталі, збірні одиниці, машини і механізми), і явища та процеси, які в них відбуваються. [11].
 Між навчальними дисциплінами досліджуваного циклу всі розглянуті умови мають місце. Тому можна вважати, що зв’язки між ними існують. Визначимо їх зв’язок за допомогою дидактичних засобів:
2)                усне пояснення – вчитель здійснює зв’язок між навчальними дисциплінами в процесі усної розповіді;
3)                друковані навчальні посібники :
-                            методичні посібники;
-                            методичні рекомендації до проведення лабораторних і практичних робіт;
 - навчальна література, яка застосовується для більш глибокого вивчення тем;
 3) графічні засоби :
-                            схеми;
-                            графіки навчальних планів;
-                             блок-схеми проектування складальних одиниць;
4) міжпредметні питання, задачі та завдання.
Використання цих дидактичних засобів дає найбільший ефект у випадку комплексного їх застосування та ретельного підбору відповідно цілей, що вирішуються на кожному конкретному занятті.
Згідно логіці формування знань про трактори та автомобілі міжпредметні зв’язки слід здійснювати в чотири етапи. На першому етапі необхідно актуалізувати опорні знання, тобто учні повинні згадати вивчені навчальні матеріали, вибрати необхідні знання для здійснення зв’язків опорних знань, відтворити їх усно або графічно.
На другому етапі слід підготувати знання учнями тракторів та автомобілів до прийому опорних. Для цього в новому наочному матеріалі необхідно виділити ті компоненти знань, які будуть базуватися на опорних [6, 7].
 Реалізація першого і другого етапів дозволяє підготувати знання учнів до здійснення їх переносу з однієї дисципліни в іншу. В результаті цього виникає дидактична задача (наочна проблема) на взаємозв’язок актуалізованих знань. На третьому етапі необхідно сформулювати цю задачу. На четвертому етапі поставлена задача повинна бути вирішена.
 Для прикладу: відсутність літератури з матеріалознавства для підготовки трактористів-машиністів сприяла написанню міні-підручника. Теоретична підготовка має не тільки озброїти учня знаннями, а й навчати його самостійно працювати з літературою приймати рішення, технічно й технологічно мислити, використовувати знання на практиці.
 Матеріал міні-підручника відповідає навчальному плану та “Програмі підготовки тракториста-машиніста”. У підручнику описано види, властивості, хімічний склад та марки металів і сплавів, що використовуються в деталях, вузлах, агрегатах, механізмах автомобілів, які широко експлуатуються в Україні. Викладено також основи термічної і хіміко-термічної обробки металів.
 Підручник складається з чотирьох розділів, кожний з яких містить від 5 до 10 тем, відображених опорними конспектами, довідковими таблицями, у яких наводяться механічні, технологічні та експлуатаційні властивості чавунів, конструкційних вуглецевих та легованих сталей, кольорових металів та сплавів, пластмас, лакофарбувальних, гумових, клейових, мастильних, ущільнюючих та ізоляційних матеріалів, хімічний склад, приклади використання в автомобільній та автомобілеремонтній галузях виробництва.
У період педагогічної практики було      відвідано уроки досвідчених вчителів і проаналізовано з позицій комплексної реалізації з міжпредметних зв'язків. Було проведено співбесіди з вчителями на предмет використання ними міжпредметних зв'язків на їх предметах.
Розроблено таблиці по реалізації з міжпредметних зв'язків на предметі “Трактори”. Складено розгорнутий план уроку (див.додаток Д ).
Дослідження проблеми міжпредметних зв’язків в історичному аспекті показує, що її розвиток пройшов на сьогоднішній день ряд етапів. Визначення етапів розвитку будь якого явища дозволяє поглянути на нього цілісно та побачити ті аспекти, які досліджувалися. Відомо, що етапи розвитку явищ можуть визначатися за різними підставами. Такими можуть бути історичні факти, логіка розвитку теорії чи понять, логіка розвитку теорій в певних наукових школах тощо [5].
 Зв’язок між учбовими предметами є відображенням зв’язку між відповідними науками, кожна з яких в своїй галузі вивчає єдиний об’єктивно існуючий матеріальний світ. В цьому випадку здійснення зв’язків між навчальними предметами відіграє дуже важливу роль в гармонічному розвитку учнів, в створенні в них цілісного, наукового, діалектико-матеріалістичного світогляду.
Розкриваючи тему, викладач звертає увагу учнів на використання того або іншого матеріалу, його маркування; пропонує учням самостійно підібрати матеріали для виготовлення деталей автомобілів з теми, розглянутої на уроці, керуючись призначення цієї деталі [62].
Таким чином ми з’єднуємо дві дисципліни – трактори та автомобілі та матеріалознавство. Міжпредметні зв’язки по лінії пізнавальної діяльності заключаються в рішенні з різних учбових предметів, націлених на освоєння аналогічних по своїй структурі знань. Придбанні учнями пізнавальні вміння під впливом міжпредметних зв’язків стають загальнопредметними та міжпредметними.
 Ведуче місце в міжпредметних зв’язках викладання предмету “Трактори та автомобілі” з основами наук належить фізиці та хімії.
 Важливу роль в успішному вивченні приладів та роботи механізмів та систем трактора і автомобіля відіграє реалізація зв’язків теоретичного навчання з предмету “Трактори та автомобілі” із загальноосвітніми предметами.
 Однією з найважливіших умов успішної реалізації зв’язку предмета “Трактори та автомобілі” із загальноосвітніми предметами є знання викладачем змісту та часу вивчення розділів природничо-математичних предметів, а також методів реалізації міжпредметних зв’язків.
 При роботі з плакатами, малюнками, кресленнями та схемами з тракторів і автомобілів ми виявили, що учні використовують знання з креслення – поняття про ескіз, робоче креслення деталей, збірне креслення, призначення перерізів та розрізів на кресленні, умовне зображення різьби, а також вміння читати та виконувати ескізи [60].
 При реалізації міжпредметних зв’язків загальноосвітніх предметів вивчаються після проходження відповідних тем предмету “Трактори та автомобілі”. Наприклад, наступний зв’язок здійснюється між темою хімії “Природні джерела вуглецю” (2-й курс) і темою предмету “Трактори та автомобілі” “Системи живлення двигунів” (1-й курс). Щоб учні свідомо засвоїли загальні відомості про дизельне паливо, викладач може коротко познайомити їх з процесами отримання горючо-мастильних матеріалів із нафти. Після цього викладач звертає увагу учнів на те, що детально це питання вони вивчають на уроках з органічної хімії на 2-му курсі. Однак такий послідовний зв’язок між загальноосвітніми предметами та предметом “Трактори та автомобілі” дає можливість викладачам загальноосвітніх предметів краще використовувати практичний досвід учнів, що вони набули на уроках з трактору та автомобілю.
 В процесі теоретичного навчання з предмету “Трактори та автомобілі” викладач повинен постійно здійснювати міжпредметні зв’язки не тільки з фізикою, хімією, математикою, кресленням, а й з економічною географією та іншими загальноосвітніми та спеціальними предметами, також і розділами виробничого навчання [62].
Таким чином, між предметні зв'язки сприяють усебічної реалізації принципів науковості і зв'язки навчання з працею в предметній системі загальноосвітньої і професійної школи. Систематичні міжпредметні зв'язки в предметах природничонаукового, суспільно-гуманітарного і професійно-трудового циклів відкривають перспективні можливості удосконалювання навчально-виховного процесу на основі планомірної реалізації принципів політехнізму і професійної спрямованості навчання. Опора на знання й уміння з різних навчальних предметів у продуктивній праці учнів у промисловому і сільськогосподарському виробництві - найважливіша умова їхньої підготовки до самостійної праці, що вимагає в сучасних умовах рішення комплексних задач підвищення його ефективності і якості.
 В процесі реалізації міжпредметних зв’язків в учнів розширяється загальний політехнічний кругозір, розвивається логічне мислення, активізується увага, росте зацікавленість до вивчаємих предметів.
 Розглянувши теоретичні основи реалізації міжпредметних зв’язків у професійному навчанні в межах професійно-технічного училища, ми можемо зробити наступні висновки:
- механізм міжпредметних зв’язків є одним із важливих складових навчального плану як документу, що визначає рівень кваліфікації випускника професійно-технічного училища;
 - міжпредметні зв’язки при систематичному і цілеспрямованому впровадженні сприяють удосконаленню всього процесу професійного навчання, тобто виступають як сучасний дидактичний принцип;
 - основними функціями міжпредметних зв’язків
 є освітня, розвиваюча, виховна та координаційна.
 Проаналізувавши досвід та практику застосування міжпредметних зв’язків на заняттях з професійного навчання ми прийшли до висновку, що основними шляхами реалізації цього принципу є : - необхідність удосконалення організаційної і координаційної роботи по налагодженню зв’язків між навчальними предметами та циклами (професійно-технічного та загальноосвітнього); - систематичний підхід при застосуванні зв’язків на теоретичних та практичних заняттях з використанням активних методів навчання;
 - розробка методичних рекомендацій, інструкцій, завдань, які орієнтують учнів професійно-технічного училища на здійснення міжпредметних зв’язків;

 - удосконалення методики викладання, підвищення мотивації педагогічної діяльності викладачів та усвідомлення ними мети та завдань зв’язків між дисциплінами.

РОЗДІЛ 3 Перевірка ефективності методики посилення міжпредметних зв’язків та їх впливу на якість підготовки тракториста-машиніста
3.1 Практична реалізація міжпредметних зв'язків при вивченні курсу “Трактори та автомобілі”
Важливу роль в успішному вивченні пристрою і роботи механізмів і систем трактора й автомобіля відіграє реалізація зв'язків теоретичного навчання по предметі «Трактори й автомобілі» із загальноосвітніми предметами.
Ведуче місце в міжпредметних зв'язках викладання цього предмета з основами наук належить фізиці і хімії. Без використання знань по зазначених предметах не можна розкрити принципи пристрою і дії агрегатів, механізмів і систем трактора й автомобіля.
Однією з найважливіших умов успішної реалізації зв'язку предмета «Трактори й автомобілі» із загальноосвітніми предметами є знання викладачем змісту і часу вивчення основних розділів природно-математичних предметів, а також методів реалізації міжпредметних зв'язків.
При цьому викладач по тракторам та автомобілям повинний спиратися на знання учнів по загальноосвітніх предметах, придбаними під час навчання не тільки в ПТЗО, але й у дев’ятирічній школі.
Так, відповідно до програми по фізиці учні ПТНЗ одержують відомості про будову речовини, вивчають рух і сили, тиск рідин і газів (гідро - і аеростатика), роботу і потужність, енергію; теплові явища й електрику; механіку.
На заняттях з неорганічної хімії учні вивчають речовини (наприклад, кисень, кислоти, соли), їхній склад, будову, перетворення одних речовин в інші, ведучі хімічні теорії, знайомляться з основами хімічного виробництва, застосуванням хімії в народному господарстві, оволодівають уміннями спостерігати і пояснювати хімічні явища, звертатися з речовинами і виконувати хімічні реакції.
Зміст навчального матеріалу по фізиці і хімії, який необхідно використовувати при вивченні, трактора й автомобіля на теоретичних уроках, показане в додатку .
Аналіз таблиці показує, що фізика і хімія дають великі можливості для здійснення зв'язку з ними теоретичного навчання по предмету “Трактори й автомобілі”.
Вивчення по фізиці законів Паскаля, Архімеда, Ньютона, Ома, Джоуля-Ленца й інших, формування на уроках фізики понять: тертя, інерція, тиск, внутрішня енергія, швидкість і т.п., знання учнями механічних, теплових, електричних і других фізичних явищ створює базу для вивчення трактора й автомобіля на науковій основі.
Уміння тримати в порядку робоче місце, правильно користуватися інструментами і приладами, обертатися з кислотами, лугами, солями і їхніми розчинами, виконувати правила безпеки праці (чому учні навчилися при виконанні лабораторних робіт з фізики і хімії) використовуються учнями при виконанні робіт з роздатковим матеріалом по тракторам й автомобілям.
При роботі з плакатами, малюнками, кресленнями і схемами по тракторам й автомобілям учні використовують знання по кресленню — поняття про ескіз, робоче креслення деталей, складальному кресленні, призначенні перетинів і розрізів на кресленнях, умовному зображенні різьблення, а також уміння — читати і виконувати ескізи, креслення нескладних деталей і нескладні схеми.
Виконуючи виміри й обчислення на уроках по тракторам та автомобілям, учні спираються на знання й уміння по математиці. Наприклад, при визначенні робочого обсягу циліндра двигуна внутрішнього згоряння учні використовують знання з курсу математики при обчисленні довжини окружності, площі кругу, обсягу циліндра, а також уміння користуватися логарифмічною лінійкою (див. таблицю 3.1.).
Однією з ефективних умов для успішної реалізації зв'язку теоретичного навчання предмету «Трактори й автомобілі» із загальноосвітніми предметами є узгодження за часом вивчення взаємозалежних тим. У залежності від цього узгодження зв'язку між предметом «Трактори й автомобілі» і загальноосвітніми предметами можуть бути попередні (випереджальні) і наступні (перспективні).
При попередній зв'язку вивчення тим загальноосвітніх предметів випереджає відповідні теми предмета «Трактори й автомобілі». Так, що передує зв'язок мається між розділом фізики «Електродинаміка» (1 курс) і розділом предмета «Трактори й автомобілі. Електроустаткування тракторів, автомобілів і комбайнів». Завдяки такому зв'язку створюються необхідні умови для використання знань учнів по фізиці на теоретичних уроках по тракторам та автомобілям, поліпшується приступність і систематичність змісту досліджуваного матеріалу, учні свідомо сприймають і засвоюють пристрій, дія і несправності джерел і споживачів електричного струму.
При наступному зв'язку теми загальноосвітніх предметів вивчаються після проходження відповідних тим предмета «Трактори й автомобілі». Наприклад, наступний зв'язок здійснюється між темою хімії «Природні джерела вуглеводнів» (2 курс) і темою предмета «Трактори й автомобілі» «Системи живлення двигунів» (1 курс). Щоб учні засвоїли загальні відомості про дизельне паливо, викладач може коротко познайомити їх із процесами одержання пально-мастильних матеріалів з нафти. Після цього викладач звертає стягування учнів на те, що докладно це питання вони вивчають на уроках органічної хімії на 2 курсі. Однак такий наступний зв'язок між загальноосвітніми предметами і предметом «Трактори й автомобілі» дає можливість викладачам загальноосвітніх предметів краще використовувати практичний досвід учнів, придбаний ними на уроках по тракторам та автомобілям [77].
Взаємозалежне викладання предмета «Трактори й автомобілі» і загальноосвітніх предметів відіграє важливу роль у засвоєнні учнями наукових понять. Так, з поняттям про тертя учні знайомляться на уроках фізики ще у школі. На уроках по тракторам та автомобілям, вивчаючи теми «Кривошипно-шатунний механізм. Блок-картер і голівка циліндрів», «Системи змащення двигунів», «Зчеплення, коробка передач і роздавальні коробки»,- учні неодноразово закріплюють і поглиблюють це поняття, знайомлячи зі способами його зменшення і збільшення в техніку, зокрема в тракторі й автомобілі, а також з видами тертя: сухим, напівсухим, рідинним, граничним.
Таке поетапне ознайомлення учнів з тертям на уроках фізики, по тракторі і. автомобілю сприяє формуванню в них міцного поняття про тертя.
З метою поліпшення умов для реалізації зв'язків теоретичного навчання по предметі «Трактори й автомобілі» з загальноосвітніми дисциплінами, лабораторно-практичними заняттями і виробничим навчанням необхідно систематично проводити наступні організаційно-методичні заходи:
1.  Розгляд на педагогічних радах, засіданнях методичних комісій і семінарах питань про реалізацію міжпредметних зв'язків.
2.  Систематичне вивчення викладачами змісту загальноосвітнього, лабораторно-практичного і виробничого навчання учнів шляхом аналізу програм, учбово-методичних посібників і відвідування уроків.
3. Вивчення, узагальнення і упровадження викладачами передового педагогічного досвіду про реалізацію міжпредметних зв'язків шляхом взаємовідвідування уроків, проведення відкритих уроків, вивчення літератури, прослуховування лекцій, виступів з доповідями по даній проблемі і т.п.
4. Систематична і цілеспрямована робота з поліпшення підбору і виховання викладачів, поліпшенню їхнього якісного складу, рівня їх психолого-педагогічних, загальнонаукових, спеціальних знань й методичної майстерності (одержання педагогічного утворення на вечірніх і заочних відділеннях педагогічних і заочних відділеннях педагогічних вузів і інженерно-педагогічних факультетів технічних вузів, курсах, у процесі самоосвіти і т.п.) [24].
Для реалізації міжпредметних зв'язків теоретичного навчання по предмету «Трактори й автомобілі» із загальноосвітніми, загальнотехнічними, спеціальними предметами і розділами виробничого навчання можна використовувати наступні методи і дидактичні прийоми:
- бесіду для виявлення знань учнів, необхідних для вивчення трактора й автомобіля;
- повторення учнями відповідного навчального матеріалу по предметах загальноосвітнього і професійно-технічного циклів перед вивченням визначеної теми по предмету «Трактори й автомобілі»;
- демонстрацію наочних приладдя й устаткування з кабінетів фізики, хімії на теоретичних уроках по тракторам та автомобілям;
- постійне підкреслення ролі знань по предметах загальноосвітнього та професійно-технічного циклів в успішному вивченні трактора й автомобіля;
- порівняння вивчених на уроках фізики двигуна внутрішнього згоряння з тракторним і автомобільним двигунами, електромагнітного реле з реле-регулятором, електродвигуна з електричним стартером і т. п:
У процесі теоретичного навчання по предмету «Трактори та автомобілі» викладач повинний постійно здійснювати міжпредметні зв'язки не тільки з фізикою, хімією, математикою, кресленням, але і з економічною географією та другими спеціальними предметами. А також розділами виробничого навчання (див.таблицю 3.1.) [31].
При роботі з плакатами, малюнками, кресленнями і схемами по тракторам й автомобілям учні використовують знання по кресленню — поняття про ескіз, робоче креслення деталей, складальному кресленні, призначенні перетинів і розрізів на кресленнях, умовному зображенні різьблення, а також уміння — читати і виконувати ескізи, креслення нескладних деталей і нескладні схеми. Виконуючи виміри й обчислення на уроках по тракторам та автомобілям, учні спираються на знання й уміння по математиці. Наприклад, при визначенні робочого обсягу циліндра двигуна внутрішнього згоряння учні використовують знання з курсу математики при обчисленні довжини окружності, площі кругу, обсягу циліндра, а також уміння користуватися логарифмічною лінійкою [32].

Таблиця 3.1.

 Матеріал по фізиці і хімії, використаний на теоретичних уроках по предмету “Трактори та автомобілі".

Теми предмету	Знання
	По фізиці	По хімії
Вступ. Класифікація і загальний пристрій тракторів і автомобілів	Роль фізики в розвитку техніки, сила, одиниця сили, сила ваги, маса тіла, швидкість руху, одиниця швидкості, вимір фізичних величин. Одиниці виміру довжини і часу, поняття про систему одиниць (1 курс)	Роль хімії у розвитку техніки ( 1 курс)
Ознайомлення з органами керування і пуском тракторів та автомобілів	Прості механізми, застосування важелів у техніку й у побуті, рівність роботи при використанні простих механізмів, «золоте правило» механіки (1 курс.)
Основи роботи двигуна внутрішнього згоряння	Температура тіла, одиниця температури, термометр, механічний рух, одиниці довжини, рівномірний і нерівномірний рух, інерція, взаємодія тіл, маса тіла, одиниці маси, тиск, одиниці тиску, тиск у природі і техніці,  тиск газу, закон Паскаля чи атмосферний тиск, одиниці атмосферного тиску, механічна робота, потужність, одиниці потужності, плече сили, коефіцієнт корисної дії механізму, енергія, потенційна і кінетична енергія (1 курс) Перетворення механічної енергії у внутрішню енергію; способи зміни внутрішньої енергії тіла, енергія палива, теплота згоряння палива, закон збереження і перетворення енергій у механічних і теплових процесах, робота газу і пари при розширенні, двигун внутрішнього згоряння, КПД теплового двигуна (1 курс). Обертаючий момент, правило моментів, потужність, одиниці потужності, коефіцієнт корисної дії (9 кл.). Температура, газові закони, закони Бойля-Маріотта, Гей-Люссака, Шарля, робота в термодинаміці, теплові двигуни, максимальне значення ККД теплових двигунів (1 курс)	Речовини, хімічні явища, хімічна реакція, молекули й атоми, кисень, окислювання, полум'я, повітря, склад повітря, горіння в повітрі речовин, умови виникнення і припинення горіння Горіння вуглецю (1 курс)
Кривошипно-шатунний механізм. Блок-картер і голівка циліндрів. Розподільний механізм	Сила тертя, підшипники ковзання і кочення, інерція (VI кл.). Механічний рух, поступальний рух тіл, траєкторія руху тіла, вектор переміщення крапки тіла, що рухається, дії над векторами і проекціями, прямолінійний рівномірний рух, графічне представлення руху, прискорення, рівномірний рух, переміщення, швидкість і прискорення при криволінійному русі, рух по окружності, кут повороту, радіан, кутова і лінійна швидкість при рівномірному русі по окружності, прискорення при рівномірному русі тіла по окружності, інерція, перший закон Ньютона, інертність тіл, маса тіл, сила, другий закон Ньютона (1 курс)	Метали і неметали (1 курс.)
Системи охолодження двигуна	Температура             тіла (1 курс). Теплопровідність, конвекція, конденсація пари, кипіння (1 курс.)	Взаємодія води з натрієм, кальцієм, залізом і ін., розчинність речовин у воді (1 курс.). Лужні метали, твердість води і способи її усунення (1 курс)
Системи змащення двигунів	Сила тертя, тертя ковзання, тертя катання, явище змочування, манометри (1 курс.). Сухе тертя, закон збереження імпульсу, реактивний                рух (1 курс.)	Взаємодія кислот з металами (1 курс.)
Системи живлення двигунів. Регулятори швидкості.	Сполучені посудини, атмосферний тиск, поршневий рідинний насос, закон Архімеда, плавлення тіл, сила пружності, інерція . Закон Бернуллі (1 курс.)	Хімічні властивості кисню, умови виникнення і припинення горіння, залежність розчинності газів від температури і тиску (1 курс.). Сіра, її взаємодія з металами, воднем, киснем (1 курс.). Основні види палива; способи спалювання твердого, рідкого і газоподібного палива, вугільна кислота (1 курс)
Пускові пристрої	Температура тіла, тертя, способи збільшення тертя (1 курс.) Прискорення при рівномірному русі тіла по окружності, сила пружності (9 кл.)
Зчеплення, коробка передач і роздавальні коробки	Тертя ковзання, способи збільшення сили тертя (1 курс.).  Плече сили, «золоте правило» механіки. Обертаючий момент (1 курс)
Ходова частина, підвіски і колеса	Центр ваги, стійкість рівноваги тіл (1 курс.)	Застосування чавуна і стали (1 курс)
Рульове керування. Гальмові системи. Гідравлічна начіпна система і робоче устаткування	Закон                    Паскаля (1 курс.). Способи збільшення і зменшення тертя (1 курс)
Основні відомості по електротехніці	Провідники і непровідники електрики, електричний струм, джерела струму, акумулятори, електричний ланцюг і її складові частини, напрямок, робота і потужність електричного струму, коротке замикання, запобіжники, електромагнітна індукція (1, 2 курси)
Акумуляторні батареї	Акумулятори, електричний струм у електролітах, дія електричного струму, одиниці сили струму і напруги, вольтметр, опір провідників (2 курс) Щільність речовини, одиниці щільності	Знаки хімічних елементів, хімічні формули і рівняння, водень, хімічні властивості водню, вибух суміші водню з повітрям, кислоти, склад кислот; загальні властивості кислот (2 курс.). Сірчана кислота, хімічні властивості розведеної і концентрованої сірчаної кислоти, її значення в народному господарстві (2курс). Електроліти і неелектроліти, електролітична дисоціація кислот, лужів і солей, хімічні властивості кислот у світлі теорії електролітичної дисоціації (1 курс)
Генератори. Реле-регулятори	Джерела струму, електричний струм у металах, закон Ома для ділянки ланцюга, електромагнітне реле, явище електромагнітної індукції, генератор електричного струму (2курс) "Конденсатори, ємність плоского конденсатора, з'єднання конденсаторів, різні типи конденсаторів, електричний струм у напівпровідниках, напівпровідниковий діод, індукційні струми в масивних провідниках, самоіндукція (1 курс). Перемінний електричний струм, генерування електричної енергії, генератор перемінного струму (2 курс)
Батарейне запалювання. Система запалювання від магнето	Електричний струм у газах, несамостійний і самостійний розряди, трансформатор (1 і 2 курси)
Стартер. Звуковий сигнал. Контрольно-вимірювальні прилади. Допоміжні електродвигуни	Сила, що діє на провідник зі струмом у магнітному полі, обертання рамки зі струмом у магнітному полі, електродвигун, застосування електродвигунів . Залежність опору від температури (1 курс)
Система висвітлення і світлова сигналізації на тракторах, автомобілях і комбайнах	Нагрівання провідників електричним струмом, закон Джоуля-Ленца, лампа накалювання, електричні нагрівальні прилади (2курс.)
Схеми електроустаткування тракторів, автомобілів і комбайнів	Електричний ланцюг та його складові частини (2курс.)

Однією з ефективних умов для успішної реалізації зв'язку теоретичного навчання предмету «Трактори й автомобілі» із загальноосвітніми предметами є узгодження за часом вивчення взаємозалежних тем. У залежності від цього узгодження зв'язку між предметом «Трактори й автомобілі» і загальноосвітніми предметами можуть бути попередні (випереджальні) і наступні (перспективні).
При попередній зв'язку вивчення тим загальноосвітніх предметів випереджає відповідні теми предмета «Трактори й автомобілі». Так, що передує зв'язок мається між розділом фізики «Електродинаміка» (1 курс) і розділом предмета «Трактори й автомобілі. Електроустаткування тракторів, автомобілів і комбайнів». Завдяки такому зв'язку створюються необхідні умови для використання знань учнів по фізиці на теоретичних уроках по тракторам та автомобілям, поліпшується приступність і систематичність змісту досліджуваного матеріалу, учні свідомо сприймають і засвоюють пристрій, дія і несправності джерел і споживачів електричного струму [42].
При наступному зв'язку теми загальноосвітніх предметів вивчаються після проходження відповідних тим предмета «Трактори й автомобілі». Наприклад, наступний зв'язок здійснюється між темою хімії «Природні джерела вуглеводнів» (2 курс) і темою предмета «Трактори й автомобілі» «Системи живлення двигунів» (1 курс). Щоб учні засвоїли загальні відомості про дизельне паливо, викладач може коротко познайомити їх із процесами одержання пально-мастильних матеріалів з нафти. Після цього викладач звертає стягування учнів на те, що докладно це питання вони вивчають на уроках органічної хімії на 2 курсі. Однак такий наступний зв'язок між загальноосвітніми предметами і предметом «Трактори й автомобілі» дає можливість викладачам загальноосвітніх предметів краще використовувати практичний досвід учнів, придбаний ними на уроках по тракторам та автомобілям [45].
Взаємозалежне викладання предмета «Трактори й автомобілі» і загальноосвітніх предметів відіграє важливу роль у засвоєнні учнями наукових понять. Так, з поняттям про тертя учні знайомляться на уроках фізики. На уроках по тракторам та автомобілям, вивчаючи теми «Кривошипно-шатунний механізм. Блок-картер і голівка циліндрів», «Системи змащення двигунів», «Зчеплення, коробка передач і роздавальні коробки»,- учні неодноразово закріплюють і поглиблюють це поняття, знайомлячи зі способами його зменшення і збільшення в техніку, зокрема в тракторі й автомобілі, а також з видами тертя: сухим, напівсухим, рідинним, граничним [44].
Таке поетапне ознайомлення учнів з тертям на уроках фізики, при вивченні тракторів і автомобілів сприяє формуванню в них міцного поняття про тертя.
З метою поліпшення умов для реалізації зв'язків теоретичного навчання по предметі «Трактори й автомобілі» з загальноосвітніми дисциплінами, лабораторно-практичними заняттями і виробничим навчанням необхідно систематично проводити наступні організаційно-методичні заходи:
3.  Розгляд на педагогічних радах, засіданнях методичних комісій і семінарах питань про реалізацію міжпредметних зв'язків.
4.  Систематичне вивчення викладачами змісту загальноосвітнього, лабораторно-практичного і виробничого навчання учнів шляхом аналізу програм, учбово-методичних посібників і відвідування уроків.
3. Вивчення, узагальнення і упровадження викладачами передового педагогічного досвіду про реалізацію міжпредметних зв'язків шляхом взаємовідвідування уроків, проведення відкритих уроків, вивчення літератури, прослуховування лекцій, виступів з доповідями по даній проблемі і т.п.
4. Систематична і цілеспрямована робота з поліпшення підбора і виховання викладачів, поліпшенню їхнього якісного складу, рівня їх ідейно-політичних, психолого-педагогічних, загальнонаукових, спеціальних знань й методичної майстерності (одержання педагогічного утворення на вечірніх і заочних відділеннях педагогічних і заочних відділеннях педагогічних вузів і інженерно-педагогічних факультетів технічних вузів, курсах, у процесі самоосвіти і т.п.) [51].
Для реалізації міжпредметних зв'язків теоретичного навчання по предмету «Трактори й автомобілі» із загальноосвітніми, загальнотехнічними, спеціальними предметами і розділами виробничого навчання можна використовувати наступні методи і дидактичні прийоми:
- бесіду для виявлення знань учнів, необхідних для вивчення трактора й автомобіля;
- повторення учнями відповідного навчального матеріалу по предметах загальноосвітнього і професійно-технічного циклів перед вивченням визначеної теми по предмету «Трактори й автомобілі»;
- демонстрацію наочних приладдя й устаткування з кабінетів фізики, хімії на теоретичних уроках по тракторам та автомобілям.
Після кожного уроку бажано зробити його аналіз на полях чи наприкінці плану уроку відзначити, що не ввійшло з запланованого, що потрібно врахувати, скорегувати при проведенні цього уроку в іншій групі в поточному чи майбутньому навчальному році [57].
У додатку Д подано зразковий план одного комбінованого уроку.
Реалізація міжпредметних зв'язків збагачує методи навчання, вносячи нові прийоми і форми узагальнення знань.
Основним засобом активізації діяльності учнів при цьому служать між предметні пізнавальні задачі, їхнє ускладнення в системі уроків навчальної теми курсу. Рішення таких задач приводить до успіху за умови їхнього систематичного використання вчителями різних предметів у сполученні з іншими методичними засобами реалізації міжпредметних зв'язків. На основі узагальнення передового досвіду такі засоби можна умовно розділити на двох груп: звичайні, характерні для навчання в цілому, але орієнтовані на встановлення міжпредметних зв'язків, і нові, специфічні для міжпредметних зв'язків і значно збагачують систему методів навчання [49].
До першої групи відносяться домашні завдання по інших предметах, включення навчального матеріалу іншого предмета у виклад учителя, бесіда на відтворення знань з іншого предмета, застосування наочних приладдя, приладів, фрагментів діафільмів і кінофільмів по інших предметах, постановка проблемних питань, рішення кількісних і пізнавальних задач, кросвордів міжпредметного змісту, повідомлення учнів на уроках по матеріалі іншого предмета й ін.
До другого - робота з підручниками декількох предметів на уроці, виготовлення і використання комплексних наочних приладдя, що узагальнюють навчальний матеріал декількох предметів, виконання самостійних і контрольних робіт, що розробляються й оцінюються вчителями ряду предметів; комплексні завдання, міжпредметні тексти, групові, диференційовані по предметах і інтересам завдання; записи, що систематизують, у міжпредметних зошитах і ін.
Діяльність по здійсненню міжпредметних зв'язків представляє для учнів значні труднощі. Тому такі завдання повинні бути доступними. У цьому відношенні корисні попередні домашні завдання по підручниках інших предметів, робота на повторення з підручниками декількох предметів на уроках, використання абстрактної схематичної наочності. Для узагальнення міжпредметних зв'язків і забезпечення їхньої приступності особливе значення мають комплексні наочні приладдя (узагальнюючі таблиці, схеми, діаграми, плакати, карти, діафільми й ін.), що дозволяють образно сприймати, бачити модель сукупності знань, що розкриває те чи інше міжпредметне питання [62].
Різноманіття методичних прийомів здійснення міжпредметних зв'язків приносить значний ефект, коли вони використовуються в розвитку, відповідно до ускладнення учбово-пізнавальних задач у системі уроків. Так, у курсі можливо послідовне рішення учбово-пізнавальної задачі: розкрити промислове застосування з використанням знань з інших предметів. З цією метою необхідно провести серію узагальнюючих міжпредметних уроків, у яких наростає самостійність учнів по застосуванню знань з інших предметів: "", "Види палива і їхнє використання в промисловості і побуті", "промисловість", "", що узагальнює урок по темі. На першому уроці вчитель в усному викладі нагадує знання з курсів фізики й поглиблені питання про промислове застосування автотранспортних засобів, показує учням зразок переносу знань з інших предметів. На другому уроці в процесі бесіди учні самостійно роблять висновки про те, які знання з курсів фізики, необхідно використовувати при вивченні видів палива і їхнього промислового значення. До третього уроку учнем можна задати питання на повторення матеріалу з курсів фізики, природознавства і хімії. На четвертому уроці багато учні самі можуть виступити з повідомленнями, підготовленими по підручниках ряду предметів і додатковій літературі. На п'ятому - доцільно запропонувати самостійну роботу, задача якої розкрити зв'язок між властивостями з'єднань елементів головної підгрупи ІV групи і їхнім застосуванням, використовуючи знання по хімії, фізиці, природознавству, географії, біології. Міжпредметні зв'язки навіть у своїх елементарних, найпростіших формах вносять у діяльність елементи пошуку, що учиться. Питання про прийоми їх реалізації на уроках - один з аспектів загальної проблеми удосконалювання методів навчання в сучасній школі [23, 27, 28].
3.2. Методика впровадження міжпредметних зв’язків при підготовці трактористів-машиністів
 Для здійснення міжпредметних зв’язків на практичних заняттях необхідно в умови задач включати конкретні чисельні данні про параметри та характеристики технічних об’єктів, які будуть вивчатись в наступних дисциплінах, а також використовувати міжпредметні питання та завдання. Міжпредметні зв’язки можуть бути здійсненні в основному на репродуктивному рівні [64].
 Прикладом може бути зв’язок фізики з курсом “Трактори та автомобілі” Деталі кривошипно-шатунного механізму під час роботи двигуна піддається як силовим, так і тепловим навантаженням.
 Силове навантаження складається з тиску газів, сил інерції частин, які здійснюють зворотно-поступальний або обертальний рух, сил тертя і корисного опору, навантаження від пружних коливань [73].
 Максимальна сила тиску газів на поршень карбюраторного двигуна становить 12...13 кН.
 Поршень дизеля піддається тиску газів ( 45...100 кН ). Сила тиску газів на поршень
 P_r =  
( p – тиск газів ( Па) на одиницю площі ) залежить як від інтенсивності виділення газів у процесі згорання, так і від площі днища поршня, яка сприймає тиск газів.
 Сила інерції частин, що здійснюють зворотно-поступальний рух, залежить від маси цих частин (m ) і від їх прискорення (j):
 P_j = - m_j j .
Максимальна величина сили Pj в сучасних двигунах внутрішнього згорання знаходиться в межах 2,5...15 кН.
 Відцентрова сила інерції обертових мас
Р_c = m_об r
знаходиться в прямій залежності від обертової маси (m_об), радіуса кривошипа ( r ) і квадрата частоти обертального колінчатого вала
().
 Відцентрова сила Р_с у автомобільних і тракторних двигунах досягає значення 3...9 кН”.
 Ще одним прикладом може служити зв’язок креслення з курсом “Трактори та автомобілі”. Креслення використовується при конструюванні кривошипно-шатунного механізму, завдяки кресленню ми можемо пояснити на папері принцип роботи механізму.
 А також важливим є вивчення курсу “Опори матеріалів” для того, щоб учні знали та розуміли властивості металів з якими працюють. Наприклад, під час роботи двигуна колінчастий вал сприймає тиск газів, інерційні сили мас, що рухаються зворотно-поступально, відцентрові сили обертових мас, реакції опор, сили опору механізмів, що приводяться в дію. Колінчастий вал зазнає вигину і скручування. Він повинен бути міцним, жорстким, стійким проти спрацювання (особливо шийки), статично і динамічно зрівноваженим, обтічним і несхильним до резонансних згинальних і крутильних коливань [79]. Колінчасті вали виготовляють з вуглецевих або легованих сталей, а інколи і з високоякісного чавуна.
 Для здійснення міжпредметних зв’язків на лабораторних заняттях необхідно включити в інструкції до лабораторних робіт відомості, питання на відтворення знань, практичних завдань на їх конкретизацію або ілюстрацію, завдання на висновки та заключення, узагальнення, порівняння і т. п. Зв’язок здійснювати в основному на репродуктивному рівні.
 Продемонструємо як здійснюється попередній зв’язок курсу “Трактори та автомобілі” з курсом “Деталі машин”. Так, для лабораторної роботи з теми “Кривошипно-шатунний механізм” основними являються знання про поршневі кільця, підшипники ковзання та колінчастий вал з курсу “Деталі машин”. На початку заняття учні повинні актуалізувати опорні знання з допомогою, наприклад, таких, питань :
1.                  Як визначається момент сили тертя поршневих кілець?
2.                  Як позначаються підшипники ковзання?
3.                  Для чого вони призначені?
4.                  З яких матеріалів виготовляють деталі поршневих груп?
Потім для відтворення нових знань можна використовувати питання :
1.                  Яка будова вивчаємого кривошипно-шатунного механізму?
2.                  Якого типу будова?
3.                  Якого типу підшипники використовуються для кривошипно-шатунного механізму?
4.                  З яких матеріалів виготовляють деталі кривошипно-шатунного механізму?
Після цього учням необхідно запропонувати наступні завдання :
 а) графічні – скласти кінематичну схему вивчаємого кривошипно-шатунного механізму;
 б) вимірювально-розрахункові – виміряти основні параметри кривошипно-шатунного механізму та визначити сили тертя його поверхні;
 в) на висновки – пояснити роботу кривошипно-шатунного механізму.
 Правильність виконання завдань слід проконтролювати при захисті лабораторних робіт або на заняттях [41].
 На лабораторному занятті можна практикувати також роботи з комплексних міжпредметним тем. Так, навчальною програмою курсу “Фізика” передбачені полегшені лабораторні випробування дизельних та карбюраторних двигунів, а навчальною програмою курсу “Трактори та автомобілі” – зняття основних характеристик двигунів. Цілі цих лабораторних робіт близькі. Крім того, лабораторна роботу із забезпе- чуючого курсу “Фізика” є опорною для лабораторної роботи курсу “Трактори та автомобілі”. Проміжок часу між вивченням цих тем незначний, їх можна привести до одного часу. За об’єднання даних лабораторних робіт говорить і той факт, що в автомобільних лабораторіях технічних закладів відсутні стенди для обкатки двигунів, на яких знімають характеристики. А в лабораторіях фізики та теплових машин є необхідні для спрощених випробувань дизель-електростанцій та карбюраторні електростанції “ШЕС – 4”. Тому спільний дослід двигуна внутрішнього згорання може бути комплексним завданням до загальної лабораторної роботи. Такі лабораторні роботи повинні містити дві цілі (в нашому прикладі одну з курсу “Фізика”, іншу з курсу “Трактори та автомобілі”). Звіт з такої лабораторної роботи повинні оцінювати викладачі двох курсів [43].
 Схема здійснення зв’язку при виконанні комплексних завдань така сама, що і при здійсненні зв’язку на простих лабораторних роботах.
 Саме завдяки таким предметам, як фізика, хімія, креслення, опори матеріалів та ін., учням набагато зрозуміліша робота кривошипно-шатунного механізму. Таким чином, стає зрозумілим що навчальний матеріал тісно взаємопов’язаний : це і опора на знання з інших предметів при поясненні нового матеріалу, і забезпечення наступності окремих дисциплін, і зближення споріднених предметів, і розвиток загальних для ряду предметів наукових ідей і пізнавальних умінь.
 Сучасні технології навчання – оновлення освітнього процесу в профтехучилищі, цю проблему вивчає Олег Гаврилюк, директор Хмельницького вищого професійного училища. Він вважає, що заклади профтехосвіти випускають нині некваліфікованих спеціалістів : схема роботи системи професійної освіти дуже повільно реагує на зміни сьогодення.
 Вже ніхто не може гарантувати ані проведення практики, ані працевлаштування після одержання диплому. І все ж профтехучилища продовжують масовий випуск молодих робітників, часто дублюючи одне одного щодо фахової спрямованості майбутніх спеціалістів, не враховуючи потреб і перспектив розвитку регіонів. Це призводить до того, що молодь розчаровується не тільки у своїй професії і доцільності освіти взагалі, а й втрачає сенс життя [85].
 Кого ж в ідеалі повинні готувати заклади професійно-технічної освіти? Робітників нової генерації, новаторів, інтелектуальну робітничу еліту. Тих, хто впливатиме на життя держави у найближчий час і у віддаленому майбутньому. Але для того, щоб наші випускники могли створювати нове, їм замало тільки знань і розуму. Для цього потрібна здорова амбітність, підприємливість, самостійність, здатність вирішувати складні, непередбачувані ситуації і завдання. Цих якостей неможливо навчити лише за підручниками або на заняттях навіть найкращих педагогів. Головне – нова, мобільна схема існування навчального закладу, побудована на свободі вибору напрямів своєї діяльності і на вільному виборі молодою людиною свого майбутнього [9].
 Тому показник реальної роботи навчального закладу – це миттєва реакція на попит ринку праці, мобілізація внутрішніх резервів і заповнення місць, що з’явились, кваліфікованими фахівцями.
 Час визначити : робітник, який має універсальну професійну підготовку, вміє зорієнтуватися на ринку праці, без матеріальних і психічних втрат адаптуватися до нового місця роботи, нового обладнання, технологій – такий робітник конкурентноспроможний, тому без роботи не залишиться.
 Слід особливо відзначити успіх у цій справі викладачів гуманітарних дисциплін. На уроках історії, основ економічних знань, філософії учні самостійно шукають відповіді на запитання, які їх зацікавили, готують реферати, повідомлення. Часто обговорення рефератів перетворюється в дискусію. Так формується здатність до діалогу, вміння аргументовано відстоювати свою позицію, досягати консенсусу. А це надзвичайно важливо в наш суперечливий час.
 Викладачі фізики і математики пропонують учням для самостійного розв’язання нестандартні, творчі задачі, які потребують винахідливості, кмітливості. Завдання мають диференційований характер, що дає змогу здійснювати індивідуальний підхід, надати можливість кожному учневі відчути радість відкриття задоволення від своєї праці, впевненість у своїх силах.
 Ці форми і прийоми навчання не є абсолютно новими в освітянській практиці. Не нова і проблема, що стала предметом наукових пошуків – “Удосконалення міжпредметних зв’язків як важливого чинника формування інтересу до професії”.
 Підготовка кваліфікованих робітників широкого профілю та інтегрованих професій – це реакція на вимоги сучасного виробництва. Включення профілюючих природничо-наукових і професійно-технічних компонентів простежується у викладанні основ фізики і електротехніки, математики і основ інформатики [15].
 Майстри виробничого навчання тісно співпрацюють з викладачами загальнотехнічних, спеціальних дисциплін. Це дає змогу переконати учнів, що лише за наявності міцної технічної бази сучасний робітник може опанувати нові технології, знайти гідне місце на ринку праці [14].
 Є безліч шляхів взаємозбагачення, заохочення людей до відкритості, співпраці, удосконалення. Головне пам’ятати : поява новацій у різних напрямках діяльності училищного колективу є свідченням його професійного зростання, інтелектуалізації та оновлення освітнього процесу [16].
3.3 Перевірка ефективності розробленої методики та обробка її результатів
Для визначення ефективності посилення між предметних зв’язків при підготовці трактористів машиністів автором було проведено дослідження у ПТНЗ № 6, де ведеться підготовка таких фахівців. Під час проходження виробничо-педагогічної практики велося спостереження за методикою використання між предметних зв’язків викладачами дисципліни “Трактори та автомобілі”. Дані спостереження показують, що не завжди викладачі використовують такий дидактичний принцип як між предметні зв’язки у викладанні фахових дисциплін при підготовці трактористів – машиністів.
Проводячи свої уроки з фахових дисциплін під час практики ми надавали велике значення використанню між предметних зв’язків із загальноосвітніми предметами, що сприяло активізації навчальної діяльності учнів при вивченні ними тракторів та автомобілів. У учнів з’явилась зацікавленість предметом, вони з інтересом пригадували навчальний матеріал з таких дисциплін як фізика, математика, хімія та ін. Наведені у додатку Б відомості про взаємозв’язок дисципліни “Трактори та автомобілі” дозволили залучити викладачів та майстрів виробничого навчання училища до посилення використання між предметних зв’язків як під час теоретичного навчання так і під час практики [28, 52].
Розглянемо методику підготовки і проведення уроку з опорою на між предметні зв'язки. До такого уроку пред'являються всі загальні вимоги. Він повинний мати ідейну спрямованість у сполученні з науковістю і приступністю, забезпечувати зв'язок навчання з життям, теорії з практикою, активізувати пізнавальну діяльність учнів. Методика уроку з опорою на міжпредметні зв'язки припускає широке використання навчальної техніки, проблемних задач, роботи з книгою, наочності, групових (бригадних) форм навчання; необхідний також зв'язок уроку з лекційно-семінарськими заняттями, з позакласною роботою. В основі вимог до змісту і методики уроку, матеріал якого розкривається на основі міжпредметних зв'язків, лежить принцип комплексності, що зобов'язує вчителя забезпечити:
 - комплексну постановку задач уроку (освітніх, розвиваючих, виховних);
 - вивчення об'єктів, питань, понять у їхніх взаємозв'язках із програмами суміжних предметів;
 - використання учбово-методичного комплексу уроку, включаючи підручники й устаткування по інших предметах;
 - формування за допомогою комплексних завдань сукупності навчальних і пізнавальних умінь, у тому числі умінь учнів використовувати знання з інших предметів;
 - комплексну реалізацію міжпредметних зв'язків, різноманіття їхніх видів;
 - комплексність результатів уроку, збільшення знань і умінь, розвиток мотивів і якостей особистості учня.
Підготовка викладача до уроку, побудованому на матеріалі міжпредметних знань, починається з вивчення програм по суміжних предметах і визначення взаємозв'язків навчальних тим. Така робота може бути виконана викладачем як складова частина його плану по самоосвіті. Важливо спланувати разом із заступником директора по навчально-виховній роботі у виді сіткового графіка загальну схему взаємозв'язку навчальних тем предметів природничонаукового й окремо суспільно-гуманітарного циклів. Крім сіткового планування, доцільно курсове і перспективне-тематичне планування по предмету. Це дозволяє викладачу вчасно вивчити навчальний матеріал суміжних предметів, підготувати підручники і наочні приладдя з інших курсів, запропонувати учням домашні завдання на повторення опорних знань по взаємозалежних предметах, одержати необхідні консультації в викладачів-предметників. Розробка методики самого заняття припускає виділення головного на уроці й опорних знань із суміжних курсів, необхідних для засвоєння головного навчального матеріалу, усунення дублювання і зайвого перевантаження учнів, використання випереджальних диференціальних методів здійснення переходу до загального професійного навчання молоді [34, 36, 39].
Розглянуті приклади підходів до вирішення проблеми використання між предметних зв’язків при підготовці трактористів –машиністів дозволяють зробити наступні висновки:
1. У методичній літературі приділяється велика увага виявленню між предметних зв’язків при підготовці учнів до певної діяльності.
2. Наявні спроби в цьому напрямку в переважній більшості недосконалі, що різко знижує їх ефективність. Подолання цього недоліку зв’язано з пошуком шляхів підвищення теоретичного рівня науково-методичних досліджень розглянутих педагогічних явищ.
Прийоми навчальної роботи – це способи якими вона виконується, якими зважуються навчальні задачі; кожен прийом складається з декількох дій, що можуть бути виражені в їхньому переліку (у виді інструкції, правила чи рекомендації).
Задача прийомів - визначити і дати загальний напрямок діяльності учнів при вирішенні ними різних технічних задач.
Тому вважається доцільним виділити в прийомах навчальної роботи невелику кількість дій, з яких вони складаються (не більш 4-5).
Ефективність формування прийомів в учнів визначається двома факторами.
По-перше, знанням складу прийому (здатність учня своїми словами розповісти, з яких дій він складається).
По-друге, переносом прийому (здатність учня використовувати прийом в нових умовах, тобто при рішенні нових задач).
Звідси висновок: визначення раціонального прийому навчальної роботи залежить не тільки від правильного виявлення складу і порядку складових його дій, але і від значимості критеріїв, покладених в основу їхнього добору.
Значення прийомів навчальної роботи для оптимізації процесу навчання важко переоцінити, тому що оволодіння учнями правильними прийомами, є однією з найважливіших умов раціональної діяльності.
Аналіз підходів до розробки прийомів навчальної роботи, початої в методиці, свідчить про неясність, помилкових кроках і непродуктивних спробах рішення питання. Найважливіший напрямок роботи, що сприяє розвиваючому навчанню, було зв’язано з необхідністю виділити в кожнім навчальнім предметі основні прийоми навчальної роботи учнів. При цьому для них повинні бути виділені різні прийоми. Разом з тим навіть близькі по своїй спрямованості прийоми повинні розрізняться по складовим їхніх дій складності, рівню узагальненості і способам їхнього введення [19].
У процесі цієї роботи кожному виділеному прикладу треба дати назву в поняттях учню педагогічних термінах і чітко показати склад дій, з яких ці прийоми складаються.
Подальші зусилля методистів повинні бути спрямовані на пошуки ефективних шляхів впровадження між предметних зв’язків навчальної роботи в учнів і визначення умов, що сприяють їхньому використанню (переносу) у нових умовах, предметах.
Однією з основних умов, що сприяють успішному здійсненню зв’язку навчання з життям, є підбор і введення в навчальну практику як один з дидактичних засобів навчання - між предметних зв’язків При цьому підбір суб’єктів для практичних робіт учнів виробляється не тільки на основі вимог окремих розділів, але і з урахуванням пізнавальної цінності цих об’єктів.
Специфіка міжпредметних зв’язків у навчанні трактористів-машиністів виявляється найбільш повною в вивченні конструктивних елементів машин, споруджень, різних предметів навколишнього життя, у підготовці учнів до розуміння форми і конструкції предметів. Відібрані об’єкти робіт повинні дозволити учителю викладати наукову систему знань по дисципліні, яка диктується логікою самого предмета, між предметними зв’язками, маючи на увазі, що успіху навчання сприяють тільки такі виробничі й інші матеріали, добір яких у визначеній системі забезпечую розширення кругозору учнів. Навколишнє життя і виробництво дозволяють використовувати деталі, інструмент і пристосування, а також технічні вузли, прилади і механізми.
На початку експериментальної роботи потрібно ввести учнів у коло технічних понять з різних областей техніки, що дозволить на конкретних технічних прикладах розкрити роль і значення креслення як мови техніки. Ця специфічна особливість предмета органічно зв’язана з вимогами навчання в ПТНЗ, тому що найбільш повне пізнання основ і значення графічної грамоти здійснюється тільки в сполученні із широким використанням її в галузі техніки і виробництва, різнобічним показом застосування креслень у різних галузях промисловості, а саме: транспортне будування, верстатобудування і сільського господарства, а також з ознайомленням учнів з технологічними відомостями про процеси виготовлення деталей.
Важлива частина експериментального навчання полягала в тому, що навчання з посиленим використанням між предметних зв’язків у світлі задач вимагало визначення нових їх типів. Відправним моментом для створення яких повинно служити вивчення вимог виробництва, практичних потреб життя і техніки [19].
Особливої уваги при ньому вимагала розробка вправ по розвитку аналітичних здібностей учнів, уміння аналізувати наявні знання і пов’язувати їх з іншими дисциплінами, що вивчаються і будуть спрямовані на розвиток технічного мислення учнів.
Така постановка навчального процесу, побудованого на базі широкої між предметної інтеграції основ наук в техніку, обернена обличчям до різних її галузей, була важливою умовою навчання, сприяла підготовці учнів до практичної діяльності. Використання між предметних зв’язків на заняттях при підготовці трактористів-машиністів істотно впливає на загальну систему їх підготовки .
Не менш важливо і те, що така постановка викладання тракторів та автомобілів, відповідаючи запитам і прагненням учнів до пізнання технологічних процесів і різних технічних відомостей, підвищує їхній інтерес до предмета, робить його в очах учнів більш потрібним і цілеспрямованим.
Зв’язок творчих міжпредметних задач, які давались для розв’язування учням, з технікою сприяє розвитку творчої активності учнів, сприяє побудові їхньої навчальної діяльності так, щоб вона виховувала кмітливість, самостійність, пізнавальну діяльність, здатність до раціонального виконання роботи. У цьому закладені великі можливості для подальшого удосконалення процесу навчання. Також потрібно сполучити процес впровадження між предметних зв’язків з вихованням творчих якостей особистості учнів.
У навчальну діяльність учнів включають довідковий матеріал, розрахунки, елементи конструювання, задачі, що вимагають зіставлення, аналізу. Пошуку кращого рішення, завдання, що вимагають для їхнього рішення залучення знань з інших областей, переосмислювання знань і опори на особистий досвід, придбаний у процесі праці. З вище сказаного було виділено елементи навчання, у ході яких учнів виявляються творчі здібності [10].
Перший з таких елементів - введення навчальних завдань, зміст, а також пізнавальну цінність і значення яких повинні визначатися на основі аналітичного вивчення праці трактористів – машиністів та їх практичної діяльності. Розробка і введення в практику навчальної роботи таких завдань допомогла просунути на нову більш високу ступінь вирішення проблеми здійснення тісного зв’язку навчання з життям, працею і практикою, дозволяючи ближче підійти до більш повної реалізації політехнічного принципу навчання.
Другий такий елемент - посилена увага до формування і розвитку творчих здібностей учнів, що вимагала пошуку шляхів збагачення навчального процесу різноманітними і суворо відібраними сполученнями різних видів навчальної діяльності учнів у процесі рішення пізнавальних задач, що сприяють вихованню якостей і умінь, що є компонентами творчої діяльності.
Таким чином, можна цілком перелічити усі вимоги до посилення міжпредметних зв’язків у викладання фахових дисциплін у системі ПТНЗ:
1) Здійснення тісного зв’язку навчання з життям, із працею. Особливо важливі в цілому відношенні зусилля, спрямовані на підбір і введення в навчальну практику підготовки трактористів – машиністів між предметних зв’язків як один з дидактичних засобів навчання різних, реальних предметів, технічних деталей і виробів, а також виробничих креслень. Використання їх важливе для поліпшення постановки викладання і підготовки фахівців. При цьому увагу варто направити на систему добору і розташування конкретного технічного матеріалу в залежності від виробничого оточення і видів підготовки.
2) Прагнення до широкого використання міжпредметних зв’язків у навчанні. Великі можливості удосконалювання підготовки трактористів – машиністів закладені у вивченні, творчій переробці і використанні всього гарного здобутку по використанню і підсиленню міжпредметних зв’язків, що є в досвіді роботи викладачів і майстрів ПТНЗ.
3) Формування і розвиток у учнів раціональних прийомів роботи, і виховання елементів загальної трудової культури.
4) Визначення і включення в процес навчання нових видів пізнавальних задач, що містять міжпредметні зв’язки і сприяють розвитку творчих здібностей учнів. Пізнавальна діяльність при розв’язку таких задач пов’язана зі значною активізацією розумової діяльності учнів. У цьому криються великі можливості зазначених задач для розвитку творчих здібностей учнів, а також їхньої готовності до практичної діяльності.
Важливі також пошуки й інші шляхи розвитку технічного мислення і творчих здібностей учнів, зокрема збагачення навчального процесу дидактично обґрунтованими сполученнями традиційних і нових типів завдань, що містять міжпредметні зв’язки з метою підвищення ефективності підготовки трактористів-машиністів.
5) Розробка змісту, форм і методів здійснення політехнічного навчання. Велику цінність для політехнічної підготовки учнів мають екскурсії, які виконуються за спеціальним планом у зв’язку з досліджуваним програмовим матеріалом, перегляд кінофільмів, виготовлення динамічних і інших навчальних посібників у процесі підготовки.
Розгляд та впровадження усіх перерахованих вимог показує, що в галузі пошуків і розробки шляхів подальшого посилення міжпредметних зв’язків виконується для удосконалення навчального процесу по підготовці трактористів-машиністів у системі ПТНЗ.
Контрольний зріз знань та вмінь, який був виконаний під час проведення експерименту, що успішність знань в експериментальному класі підвищилась з 83% до 95%, а якість з 35% до 57%, в контрольному класі ці показники слідуючі: успішність – з 79% до 85%, а якість з 39% до 51%.
Кількісні показники вміння виконувати ремонтні роботи в слюсарних майстернях в контрольному і експериментальному класах занесені в слідуючу таблицю:

	Правильно виконані ремонтні роботи.	Неправильно виконані ремонтні роботи.
Експериментальний клас.	14	1
Контрольний клас.	5	10
Загальна кількість учнів ПТНЗ.	30

 
Приведені результати педагогічного експерименту свідчать про певний вплив розробленої методики навчання.
Вірогідність зробленого висновку підтверджується математично. Методи математичної статистики, використані нами при обробці отриманих результатів, враховують 5% рівень значимості в педагогічних дослідженнях. Критерій " " (хі-квадрат), найбільш точно відповідав нашому формуючому експерименту. Оскільки в експерименті була поставлена мета - формування вмінь та навичок вірно виконувати ремонтні роботи високого рівня, то відповідно до цього ми виділили дві взаємовиключні категорії С - число учнів, які вірно виконали контрольні практичні роботи по збиранню двигунів внутрішнього сгорання і число учнів, які виконали ці контрольні практичні роботи невірно. У даному випадку значення статистики критерію Т для двох незалежних вибірок розраховується за наступною формулою:
Т =  [18, с.98.]
де: n1+n2 - загальне число учнів контрольних та експериментальних класів, які виконували контрольні практичні роботи;
011+012 = n1 - число учнів експериментальних класів, які виконуали
практичну роботу по збиранню ДВС;
021+022 = n2 - число учнів контрольних класів, які виконували практичну роботу;
011 - число учнів експериментальних класів, які виконали практичні роботи вірно;
012 - число учнів експериментальних класів, які виконали практичні роботи невірно;
 021 - число учнів контрольних класів, які виконали практичні роботи вірно;
 022 - число учнів контрольних класів, які виконали практичні роботи невірно.
 Оскільки в математичній статистиці відомо правило ухвалення рішення: нульова гіпотеза Н0 (у даному дослідженні - експериментальні і контрольні групи не розрізняються за підсумками практичних робіт) не відхиляється, якщо значення статистики, яка спостерігається, критерію Тспост. менше критичного значення статистики критерію Ткритич. (Тспост. < Ткритич.) і відхиляється, якщо Тспост. > Ткритич. В другому випадку приймається альтернативна гіпотеза НІ (у даному дослідженні - розходження між експериментальними і контрольними групами статистично значиме).
У нашому експерименті:
N =30, n1 = 15, n2 = 15, 011 = 14, 012 = 1,
 021 = 5, 022 = 10.
Тспост. = » 11,626
Оскільки в нашому випадку рівень значимості a = 0,05 , число категорій С = 2 , ступінь волі u = С – 1 = 1 , то табличне критичне значення статистики критерію Ткритич.= 3,841. [18. с.130.]
Це означає, що рівні виконання контрольних робіт у контрольних і експериментальних класах різні і це розходження визначається впливом невипадкових факторів, а тією методикою яка застосована нами в дослідженні. Проводимо слідуючий експеримент який ґрунтується на базі попереднього. В навчальному експерименті приймали участь учні А і Б класів одного потоку. Які за рівнем знань, вмінь та навичок з трудового навчання за результатами передуючої контрольної роботи, тестів були приблизно однакові, а саме успішність А класі – 85 %, якість 33%; в Б класі – успішність 80%, якість 34%. Рівень практичних вмінь оцінювався нами за двома взаємовиключними категоріями – вірно, невірно. Так, як цей експеримент проводився на протязі викладення теми: “Ремонт двигуна внутрішнього сгорання”, то перевірялись тільки знання, вміння при збиранні газорозподільного механізму. Нас цікавив кінцевий результат такого навчання, де був використаний порівняльно-політехнічний метод. На протязі викладення теми: “ Ремонт двигуна внутрішнього сгорання ”, в експериментальному класі вчитель засновує такий феномен, як “Перенос”, який являється основною складовою порівняльно-політехнічного методу навчання і відіграє пряму функцію у між предметному зв’язку. В контрольних класах цей метод не застосовувався. Контрольний зріз знань та вмінь з вищевказаної теми показав, що успішність знань в експериментальному класі підвищилась з 85% до 93 %, а якість з 33% до 53%, в контрольному класі ці показники слідуючи успішність – з 80% до 83%, якість з 34% до 40%.
Кількісні показники вміння збирати газорозподільний механізм в контрольному і експериментальному класах занесені в слідуючи таблицю: