У сучасних економічних умовах до числа основних задач підприємства відноситься: максимізація прибутку, оптимізація витрат, забезпечення фінансової стійкості і створення ефективного механізму управління. Оптимальність прийнятих управлінських рішень для комплексної реалізації цих задач залежить від багатьох факторів, у тому числі і від результатів економічного аналізу.
Проблема управління витратами в сучасних умовах актуальна для більшості підприємств.
Висока собівартість продукції знижує її конкурентноздатність і змушує менеджмент шукати причини і резерви зниження витрат. На підприємстві відсутній ефективний механізм планування, контролю й аналізу витрат. Недостатність якісної і реальної інформації про собівартість окремих видів продукції і їхніх позицій на ринку в порівнянні з продуктами інших підприємств знижує ефективність управління.
Ефективне управління витратами є діючим інструментом підвищення прозорості й ефективності діяльності підприємства і його структурних підрозділів і можливе тільки на основі комплексного і системного підходу до рішення проблеми, тобто на основі єдиної системи керування витратами підприємства.
Система управління витратами дозволяє одержувати точну і своєчасну інформацію про витрати з будь-якою необхідним для керування ступенем деталізації; створити єдиний контур управління витратами підприємства, що включає планування, облік, контроль і аналіз витрат; зробити прозорими витрати кожного структурного підрозділу підприємства; проводити обґрунтовану тарифну політику, виявляти і розширювати високорентабельні напрямки діяльності, і на цій основі підвищити ефективність діяльності підприємства.
Аналіз соціально-економічної ситуації в сільському господарстві [44] засвідчує, що протягом 2006 р. не відбулося істотних позитивних зрушень. Хоча упродовж 2006 р. обсяг валової продукції у сільському господарстві збільшився на 19,9%, а рівень рентабельності є позитивним - 12,6%, майже третина сільськогосподарських підприємств (33,8%) свою діяльність завершили зі збитками.
Специфічними особливостями формування собівартості, цін, прибутку і рентабельності в сільськогосподарських підприємствах є:
-                      велика питома вага витрат на закупівлю сировини в структурі собівартості готової продукції;
-                      вартість сировини залежить від рівня закупівельних цін на сировину та якості останньої;
-                      відносно низька фондомісткість галузі,
-                      виробництво однотипної чи навіть однакової продукції здійснюється майже на всіх підприємствах, які відрізняються між собою за обсягами виробництва, технічним обладнанням, організацією виробництва, кваліфікацією кадрів, що в кінцевому підсумку призводить до значних коливань рівня продуктивності праці, затрат на виробництво і прибутку.
При директивній економіці рівень прибутковості будь-якого підприємства, а особливо сільського господарства, головним чином залежав від ефективності функціонування адміністративно-командної системи в цілому. Зокрема, стосовно сільськогосподарських підприємств фінансові результати їх діяльності були адекватними лише ступеню забезпеченості їх сировиною, на який до того ж самі вони впливати не могли, оскільки сировинна база була заздалегідь чітко окреслена географічно, а обсяги поставок сировини і матеріалів визначені директивними органами як тверді планові завдання сільськогосподарських товаровиробників. Жодного впливу на формування закупівельних цін як основного інструменту стимулювання поставок сировини на сільськогосподарські підприємства останні не мали, як, зрештою, і низові адміністративно-управлінські органи, бо такі ціни встановлювались державними директивними документами з частковим урахуванням зональних особливостей виробництва сільськогосподарської продукції.
Навіть додаткові заходи стимулювання збільшення сировини для переробки здійснювалися практично без участі самих сільськогосподарських підприємств. Зокрема, виплати дотацій і надбавок за перевиконання планових завдань щодо продажу молока на державні молокопереробні підприємства, за збільшення обсягів закупівлі кормів проти середньорічного рівня за попередню п'ятирічку, які хоч і були відчутним стимулом - складали 50% до рівня середніх закупівельних цін у 80-ті роки минулого століття, здійснювалися за рахунок бюджету і жодного впливу на формування прибутку сільськогосподарських підприємств не справляли.
Так само не залежав від сільськогосподарських підприємств і рівень реалізаційних цін на вироблену продукцію. Як відомо, в умовах адміністративно-командної системи регулювання економіки державні роздрібні ціни на сільськогосподарську продукцію, в першу чергу на м’ясо, зернові, не покривали фактичних витрат на їх виробництво, а збитки при цьому компенсувались за рахунок дотацій з бюджету, які досягали нерідко 90% і більше від рівня роздрібних цін.
У зв'язку з цим вплив самих сільськогосподарських підприємств на собівартість виробництва продукції був надто звуженим, а самі фінансові результати були до­сить умовними, не відображаючи реальних рівнів прибутку чи збитку на конкрет­ному підприємстві.
Такий штучно підтримуваний метод регулювання виробництва не міг існувати нескінченно довго. Тому не дивно, що при перших же збоях адміністративно-командної системи в цілому найболючіше це позначилось на діяльності сільськогосподарських підприємств.
Спад же виробництва продукції в сільському господарстві в сучасних умовах зумовлює її високу собівартість, а відтак високі ціни, що звужує коло споживачів. У результаті спрацьовує принцип бумеранга, коли при високих реалізаційних цінах маса прибутку не тільки не зростає, а зменшується через скорочення обсягів продажу та, як наслідок, власне виробництво.
В умовах переходу вітчизняних підприємств до ринкових відносин не спрацьовують заходи щодо протидії негативному впливу диспаритету цін, особливо якщо врахувати, що продукція сільського господарства реалізується кінцевому споживачеві — населенню, платоспроможність якого лімітована його оплатою праці, а виробники промислової продукції - основних засобів, інших ресурсів — реалізують їх підприємствам, тому обмеження цін тут не такі жорсткі і відчутні. Якщо до того ж врахувати, що в умовах інфляції ціни на сільськогосподарські продукти утримуються протягом тривалого періоду незмінними, а на промислову продукцію, що надходить на сільськогосподарські підприємства, змінюються, як правило, згідно з індексами інфляції, то стає зрозумілим, що дія диспаритету цін на формування фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств стає ще відчутнішою.
Усе це вимагає здійснення комплексу заходів як на рівні сільськогосподарських підприємств, так і держави в цілому щодо забезпечення об'єктивних умов формування прибутку.
Основними напрямами збільшення прибутку і підвищення рентабельності в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» є:
-                      створення і впровадження ресурсоощадних, енергоекономних технологій, які забезпечують комплексну переробку сировини, здійснення постійного пошуку технічних і технологічних прийомів зниження втрат сировини і готової продукції;
-                      прискорення оборотності оборотних засобів, завдяки якому вивільнюється частина останніх і зростаючий випуск продукції забезпечується відносно меншим обсягом оборотних засобів;
-                      підвищення технічного рівня виробництва і поліпшення його організації, що має вирішальний вплив на рівень і динаміку собівартості та прибутку;
-                      великий вплив на динаміку прибутку мають і народногосподарські чинники, зумовлені функціонуванням економіки як єдиного цілісного комплексу, серед яких важливе значення мають різні форми організації суспільного виробництва - спеціалізація і кооперування виробництва, комбінування і концентрація. Ці форми суспільного виробництва забезпечують ефективніше використання основних фондів, сировинних і трудових ресурсів, сприяють ним самим зниженню собівартості продукції, яка випускається, підвищенню продуктивності праці, що в кінцевому підсумку сприяє покращанню кінцевих фінансових показників діяльності підприємств;
-                      розширення асортименту і підвищення якості сільськогосподарської продукції, створення (розробка) продуктів, які характеризуються високими поживними і смаковими якостями, користуються попитом та найбільш повно відповідають вимогам ринку. Для цього необхідно створити таку структуру виробництва, яка б, з одного боку, задовольняла всі потреби споживачів, а з другого - забезпечувала б максимальну ефективність виробництва;
-                       дотримання принципу комплексної механізації та автоматизації всіх операцій виробничого циклу, оскільки переважання ручної праці поглинає немалу частку коефіцієнта корисної дії.
Тільки в комплексі здійснення цих заходів здатне покращити фінансово-економічне становище підприємства.
На досліджуваному підприємстві ТОВ «Агрофірма «Прилуччина» відсутній ефективний механізм централізованого планування і контролю витрат. Висока собівартість продукції знижує її конкурентноздатність і змушує менеджмент шукати причини і резерви зниження витрат. Традиційна система обліку витрат не відповідає потребам управління в частині:
–  точності і своєчасності калькулювання собівартості;
–  структури і динаміки витрат;
–  організації надання інформації керівництву підприємства для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Як видно з вище викладеного матеріалу, управління витратами на розглянутому підприємстві не відповідає тим вимогам, що до нього висувають сучасні умови господарювання. Управління витратами на підприємстві носить безсистемний, періодичний характер, причини відхилень навіть у загальному кошторисі витрат підприємства не досліджуються, не приділяється достатньої уваги вивченню поводження витрат підприємства по місцях виникнення (ділянкам і цехам підприємства), виявлені резерви зниження витрат підприємства найчастіше не використовуються повною мірою через відсутність чіткого взаємозв'язку між визначеними видами витрат і відповідальними за їхній рівень особами. Це далеко не повний перелік проблем, що стоять перед підприємством, однак навіть зараз стають видні основні напрямки, рухаючись по яких можна змінити ситуацію в кращу сторону. Як видно, головною задачею СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» є не тільки і не стільки використання наявних і виявлення нових резервів зниження поточних витрат, а формування діючої системи управління витратами, що відповідає потребам підприємства.
Удосконалення системи управління витратами передбачає проведення робіт у кілька етапів:
–  діагностика сформованої системи управління витратами;
–  розробка пропозицій по застосуванню «директ-костингу» або «стандарт-костингу»;
–  удосконалення методології формування планових калькуляцій;
–  коректування нормативів запасів готової продукції, матеріально-технічних ресурсів;
–  розподіл підприємства на центри відповідальності;
–  формування регламенту взаємодії центрів відповідальності;
–  адаптація бухгалтерського обліку до вимог системи управління витратами (уведення шифрів виробничих витрат, розширення аналітики по рахунках та ін.);
–  розробка форм управлінської звітності.
Найважливішим напрямком пошуку шляхів зниження загальної суми витрат на виробництво є пошук шляхів економії матеріалів і організація ефективного контролю за їхньою витратою. Хоча на підприємстві періодично і розробляються заходи щодо економії матеріалів, мається велика кількість не використаних можливостей для зниження матеріалоємності виробництва і для посилення контролю за витратою матеріальних ресурсів.
Насамперед, повинна бути вся система контролю за матеріалами - починаючи з відповідних складів і до місць споживання матеріалів. Підвищенню ефективності контролю матеріальних витрат (та й не тільки них) буде сприяти організація обліку і контролю витрат по центрах відповідальності, різновидом яких можуть на початковому етапі виступати кошториси витрат по ділянках.
Важливим моментом для підвищення ефективності управління матеріальними витратами може стати обмежене застосування нормативного методу управління витратами. Якщо неможливо відразу організувати використання цього методу в розрізі усіх витрат підприємства, то, на наш погляд, можна було б використовувати цей метод обмежений, зокрема для контролю матеріальних витрат. Для цього підприємству необхідно розробити систему нормативів за матеріалами, установити максимальні межі відхилень по різних групах матеріалів, розробити класифікатор значимих причин відхилень і коди таких причин, чітко установити, хто встановлює причини тих або інших відхилень і їхніх винуватців, розробити первинну документацію для обліку відхилень матеріалів.
Систематичне, по можливості повсякденне виявлення відхилень від діючих норм є діючим заходом по здійсненню ресурсопостачання по усіх видах матеріальних витрат. Аналіз таких витрат дозволить виявити резерви зниження витрат, що не можуть бути виявлені при аналізі витрат за більш тривалі (чим день, тиждень) періоди.
Зрозуміло, що впровадження оперативного обліку навіть тільки для матеріальних витрат може зажадати великих зусиль і багато часу. Але підприємству можна зосередити увагу на усіченій номенклатурі матеріалів. Так багато західних фахівців навіть рекомендують зосереджувати свою увага на невеликий за номенклатурою, але вагомою по частці в загальній сумі матеріальних витрат групі матеріалів. Для того, щоб виявити таку групу, потрібно провести аналіз структури матеріальних витрат. Такий анализ дозволяє концентрувати увагу і зусилля на тих напрямках, де можна чекати максимальну віддачу.
З огляду на фактори, від яких залежить обсяг витрат на сировину та матеріали, можна визначити відповідні резерви економії витрат в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» вдавшись до таких заходів:
–                     переглянути норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції. Це можна зробити з допомогою вартісного аналізу та нульбазис-бюджетування, яке полягає в перерахунку всіх діючих нормативів витрат;
–                     з'ясувати можливості придбати (чи залучити на умовах лізингу) економічніші види обладнання;
–                     оцінити можливості зменшування втрат сировини у відходах виробництва;
–                     переглянути основних постачальників сировини, аби їх диверсифікувати, зменшити кількість посередників та виявити можливості дешевше закуповувати безпосередньо у виробників необхідні сировину та матеріали.
Для покращення оперативності обліку, поліпшення якості економічної інформації та управління, полегшення аналізу ведення діяльності необхідно автоматизувати ведення обліку, використовуючи програму «1С:Підприємство», яка сьогодні є найпоширенішою серед автоматизованих програм для бухгалтерії підприємств. Це пояснюється багатьма функціональними можливостями, зручним інтерфейсом, доступністю програми для навчання. На нашу думку, ця програма є найбільш придатною, раціональною, простою для користування.
Організація автоматизованого складського обліку дозволить розв'язати наступні завдання обліку:
–    контроль за виконанням договірних зобов'язань за кожним постачальником;
–      відхилення фактичних матеріально-виробничих запасів від нормативних;
–        спостереження за рухом матеріально виробничих запасів за місцями зберігання і споживання.
Комп’ютеризація обліку виробничих запасів дозволить вирішити проблему аналітичного обліку. Якщо при застосуванні паперових форм обліку збільшення рівнів деталізації аналітичного обліку та переліку об'єктів аналітики вимагає збільшення кількості облікових працівників, то при застосуванні комп'ютерної техніки можна ефективно вести аналітичний облік з будь-яким рівнем деталізації та широкою номенклатурою аналітичних об'єктів. Реєстрація операцій в хронологічному і системному порядку в розрізі синтетичних та аналітичних рахунків, яка раніше здійснювалась окремо, поєднується в одному робочому процесі. При цьому контроль за тотожністю даних аналітичного та синтетичного обліку забезпечується автоматично. При паперових формах обліку операції накопичення даних в облікових регістрах, обчислення підсумків та перенесення даних між обліковими регістрами потребують великих затрат живої праці та завжди пов'язані з помилками. При застосуванні комп'ютерів ці операції виконуються без участі людини.
Таким чином, за умови, що при застосуванні комп'ютерів не копіюється жодна з паперових форм, а ведеться єдиний хронологічний регістр - Журнал операцій, забезпечується технічний механізм, а при належній організації первинного документування та документообігу - господарський.
При вдосконаленні структури бухгалтерії СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» одним з найважливіших факторів є можливість здійснення контролю за точністю облікових даних і надійність інформаційних зв'язків як всередині бухгалтерії, так і між бухгалтерією та підрозділами підприємства. Зважаючи на це, перспективною є побудова структури бухгалтерії при застосуванні комп'ютерів, що складається з двох основних відділів: відділу інформаційної системи та відділу контролю.
Ведення податкового обліку виробничих запасів ускладнюється через те, що Планом рахунків не передбачено окремих синтетичних рахунків для обліку валових витрат і валових доходів. На практиці бухгалтерові у кінці звітного періоду необхідно займатися вибіркою даних, необхідних для складання податкової звітності, з Головної книги.
Для полегшення ведення податкового обліку та складання звітності пропонується на підприємствах впровадити план рахунків для податкового обліку, який би враховував відображення всіх даних для складання податкової звітності. Протягом звітного періоду складати накопичувальні відомості та журнали безпосередньо з податкових платежів і відрахувань за рахунками податкового обліку.
Все це дозволить зменшити обсяг роботи бухгалтерів підприємств, що в свою чергу дозволить зменшити помилки та розбіжності між фінансовим та податковим обліками, а також зменшити затрати на ведення обліку на підприємствах.

ВИСНОВКИ
Найбільш важливого і значною частиною активів підприємства, є запаси - вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Ефективність господарської діяльності підприємств в значній мірі залежить від оцінки та раціонального використання виробничих запасів.
Вивчення літературних джерел, періодичних видань, нормативних документів та аналіз фактичного стану обліку виробничих запасів в умовах СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» дозволило зробити наступні висновки.
В економіці поняття «виробничі запаси» трактується як предмети праці, на що спрямована праця людини і становлять матеріальну основу створюваного продукту.
В бухгалтерському обліку поняття „виробничі запаси" розглядається як матеріальні запаси або матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.
У результаті дослідження нормативно-правової бази обліку виробничих запасів встановлено, що в умовах різного тлумачення сутності окремих господарських операцій фінансовим і податковим обліком застосування окремих можливостей, наданих національними положеннями (стандартами) щодо організації та методики обліку запасів на підприємствах не має достатньої ефективності. Наприклад, у фінансовому обліку вартість вибуття запасів унаслідок неможливості визнання їх активами відображається у витратах підприємства, а у податковому обліку - не впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток.
В роботі було досліджено фінансово-економічний стан СТОВ «Агрофірма «Прилуччина». В 2006 р. виробнича і фінансова ситуація на підприємстві погіршилась: не дивлячись на зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, спостерігається стрімке падіння чистого прибутку та показників рентабельності, - підприємство працює нестабільно. Чистий прибуток підприємства зменшився порінянно з 2005 р. на 233,9 тис.грн., або на 98,4%, а порівнянно з 2004 р. - на 48,2 тис.грн., або на 95,9%. Рентабельність продаж в 2006 р. зменшилась порівняно з 2004 р. на 4,5 відс.пункти і становила 0,23%. Збільшення коефіцієнтів рентабельності витрат засвідчує зростання витрат операційної діяльності вищими темпами, ніж зростання чистого доходу від реалізації продукції. Господарська діяльність СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» є низькорентабельною, що викликає ризик збитковості.
Аналіз складу та структури активів і пасивів СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» дозволяє стверджу вати, що структура фінансових ресурсів підприємства за останні роки була задовільною (це пов'язано з перевищенням власного капіталу в структурі пасивів), незважаючи на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов'язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці і кредиторської заборгованості, що в свою чергу пов’язано з відсутністю грошових коштів у суб’єктів підприємницької діяльності. Аналіз ліквідності балансу СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» показав низькі показники ліквідності, що свідчать про не стабільний фінансовий стан підприємства.
Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси».
По дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту — витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.
Наказом про облікову політику СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» при відпуску запасів у виробництво, продажу чи іншому вибутті встановлено їх оцінку за одним з методів: за середньозваженою собівартістю чи за цінами продажу.
Аналіз виробничих запасів СТОВ «Агрофірма «Прилуччина»  дозволив виявити, що ефективність використання виробничих запасів в 2006 р. значно підвищилась, порівняно з 2004 р. Це пояснюється в першу чергу нормуванням матеріальних витрат у вартісному виразі, а також збільшенням виходу кінцевої продукції з однієї і тієї самої кількості сировини і матеріалів. Це, у свою чергу, стало можливим внаслідок підвищення технічного рівня виробництва, рівня кваліфікації, майстерності робітників, що працюють в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина», раціональної організації матеріально-технічного забезпечення, норм витрат і запасів матеріальних ресурсів.
З метою вдосконалення обліку виробничих запасів при вирішені питання достовірності оцінки при оприбуткуванні виробничих запасів усі витрати, передбачені ПБО 9 «Запаси», крім сум, сплачених постачальникам, пропонується розмежувати на транспортні й заготівельно-складські і доповнити іншими витратами, не передбаченими стандартом, але пов'язаними із придбанням або зберіганням таких активів. Для обліку транспортних витрат, доцільно використати субрахунок 20.10, а для обліку заготівельно-складських – субрахунок 20.11 рахунку 20 «Виробничі запаси».
Вдосконалення обліку і контролю виробничих запасів в ТОВ «Агрофірма «Прилуччина» необхідно здійснювати в умовах автоматизованого опрацювання даних і забезпечення правильного і своєчасного документування операцій з придбання, руху і витрачання виробничих запасів.
З метою вдосконалення обліку запасів в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» пропонується комп'ютеризація складського обліку. Організація автоматизованого складського обліку з управління матеріально-виробничими запасами дозволить розв'язати такі задачі обліку:
–               контроль за виконанням договірних зобов'язань за кожним постачальником;
–       відхилення фактичних матеріально-виробничих запасів від
нормативних;
–              спостереження за рухом матеріально виробничих запасів за місцями зберігання і споживання.
Для підвищення ефективності використання матеріально-виробничих запасів пропонується:
–               переглянути норми витрат матеріальних ресурсів на одини­цю продукції. Це можна зробити з допомогою вартісного аналізу та нульбазис-бюджетування, яке полягає в перерахунку всіх ді­ючих нормативів витрат;
–               з'ясувати можливості придбати (чи залучити на умовах лі­зингу) економічніші види обладнання;
–               оцінити можливості зменшувати втрати сировини у відходах виробництва;
–               переглянути основних постачальників сировини, аби їх диверсифікувати, зменшити кількість посередників та виявити можливості дешевше закуповувати безпосередньо у виробників не­обхідні сировину та матеріали.
Розв`язання задач оперативного економічного аналізу виробничих запасів за допомогою комп`ютерів дасть можливість підвищити якість оперативного управління не лише в процесі їх витрачання, але й на всіх інших етапах – моделювання, нормування, забезпечення.
Впровадження результатів дослідження у практику роботи СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» дозволить володіти економічною інформацією, яка відображає стан виробничих запасів, що буде сприяти ефективному прогнозуванню та прийняттю обґрунтованих управлінських рішень з метою оптимізації виробничих запасів і одержання високих результатів господарювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.     Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями)
2.     Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями)
3.     Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІV (зі змінами і доповненнями)
4.     Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.97 р. №238/97-ВР (зі змінами і доповненнями)
5.       Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства Фінансів України від ЗО листопада 1999р. № 291 (зі змінами і доповненнями) // Баланс. - 2002. - № 4. - С. 7-11.
6.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. №87 (зі змінами і доповненнями)
7.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №12 “Фінансові інвестиції” затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 26.04.2000р. №91, зі змінами і доповненнями.
8.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №15 “Дохід” затверджено наказом Міністерства фінансів України від29.11.1999р. №290
9.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. №87 (зі змінами і доповненнями)
10.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №18 “Будівельні контракти” затверджено Міністерством фінансів України від 28.04.01р. №205, зі змінами і доповненнями
11.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №19 “Об’єднання підприємств” затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999р. №163 зі змінами і доповненнями
12.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №30 «Біологічні активи», затв. наказом Мінфіну від 18.11.05 р. №790
13.Типовий порядок визначення норм запасів ТМЦ №17-60/26 затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 31.05.91р. № 07-102
14.Порядок визначення розмірів збитків від разкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96р. №116
15.Постанова Кабінету Міністрів України “Про нормативи запасів ТМЦ державних підприємств і організацій і джерела їх покриття” від 18.04.93р. №279
16.План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.99р. №291
17.Постанова Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини, матеріалів» від 25.05.96р. №143
18.Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів та документів і розрахунків затверджена наказом Міністерства Фінансів України від 11.08.94р. №69
19.Положення “Про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей” затверджено наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15.12.99р. №149/300
Наказ Міністерства статистики України від 22.05.1996р. №145 “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів”
20.  Білова Н., Дзюба Н., Хмелевський І. Надходження запасів: податковий та бухгалтерський облік // Податки та бухгалтерський облік (укр.).- 2006.- № 88.- C.14-46
21.  Білуха М. і Микитенко Т. Теоретичні та методологічні засади електронного обліку господарської діяльності. – 2004. - №12, с.15-24
22.Бухгалтерській фінансовий облік. Підручник/ За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608 с.
23.  Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підруч­ник. - 2-ге вид., перероб. і допов. / М.Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко, Л.Г. Панченко та ін.; За ред. проф. М.Ф. Огійчука. - К.: Вища освіта, 2003. - 800 с.
24.   Виробничі запаси: бухгалтерський та податковий облік // Збірник систематизованого законодавства (укр.).- 2006.- № 12
25. Гальчинський А. Основи економічної теорії. – Київ: Основи, 1996. - 522 c.
26.Головко Т.В., Приймачок О.М. Оптимальні методи оцінки вибуття виробничих запасів на прикладі підприємств хлібопекарської промисловості // Збірник наукових праць: Фінанси облік і аудит. Вип.2. – Київ: КНЕУ, 2003. – С.161–168
27.  Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посібник: 3-тє вид., допов. - К.: А.С.К., 2001.-416с.
28.Гуйда Л. Відходи виробництва/ Дебет Кредит. - 2006. - №11. -С.10-15
29.Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Вища школа, 1999. – 164 с.
30.Дорфман В. Облік матеріальних витрат в промисловості / Дебет-Кредит. – 2002. - №10, с.32-35
31. Економічний аналіз: Навч.посібник/ М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток; за ред. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001. – 540с
32.Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. - К.: Вища школа, 1992. - 191 с.
33.Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. Навч.посібник. – К.: А.С.К., 2001. – 848 с.
34.  Ковальчук М.І. Економічний аналіз у сільському господарстві. Навч.метод.посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 282 с.
35.  Костенко Н. Проводимо інвентаризацію запасів // Податки та бухгалтерський облік (укр.).- 2005.- № 88.- C.14-18
36.  Кропивко М.Ф. Концепція комп'ютерної технології ведення обліку // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 1999. - № 3. - С.52-56.
37.  Кузнецова М. Тенденции и закономерности управления запасами // Проблемы теории и практики управления (рус.).- 2006.- № 11.- C.63-72
38. Облік операцій з запасами // Все про бухгалтерський облік (укр.).- 2006.- № 17.- C.19-32
39.Облік операцій із запасами // Все про бухгалтерський облік (укр.).- 2006.- № 23.- C.19-31
За результатами проведених досліджень встановлено, що не існує визначеності щодо трактування терміну «виробничі запаси» в працях учених-економістів. Так, в економічній літературі, виданій на теренах колишнього Радянського Союзу, виробничі запаси визначаються як матеріальні ресурси або як предмети праці, при чому в одних джерелах зазначено, що вони не повинні бути задіяні в процесі виробництва, а в інших – вони беруть участь в процесі створення матеріальних благ.
У зв’язку з прийняттям в Україні національних стандартів бухгалтерського обліку, які узгоджені з міжнародними, доцільним є використання термінів, які прийняті Положенням (стандартом) №9 «Запаси»: запасами - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
В процесі дослідження, на базі критичної оцінки змісту наукової літератури пропонується наступне визначення терміну «виробничі запаси»: виробничі запаси – предмети праці, що використовуються у процесі виробничої діяльності і споживаються цим виробництвом протягом одного господарського (виробничого) циклу, після завершення якого цілком переносять свою вартість на вартість кінцевого продукту.
1.2. Особливості визнання та оцінки виробничих запасів
Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена [4].
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».
Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:
-утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
-знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
-утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо. Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунка, групу, найменування запасу, його сорт і розмір.
Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.
Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат [42, c.107]:
-                      суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);
-                      суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;
-                      суми ввізного мита;
-                      суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;
-                      інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів.
Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.
Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первинна вартість запасів, які придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну.
Не включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):
-                      понаднормативні втрати і недостачі запасів;
-                      відсотки за користування позиками;
-                      витрати на збут;
-                      загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.
Первинна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених Положенням (стандартом) 9. Оцінка вибуття запасів у разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:
-                      Ідентифікованої собівартості одиниці запасів;
-                      Середньозваженої собівартості;
-                      Собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
-                      Нормативних затрат;
-                      Ціни продажу.
Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.
Метод 1. Оцінка за ідентифікованою собівартістю
Інакше кажучи, «за яку ціну купив, за таку і списав» (у виробництво, на склад готової продукції чи в реалізацію — залежно від того, які саме виш запасів і з якою метою вибувають).
Згідно з П(С)БО 9цей метод застосовують для оцінки вибуття запасів, придбаних з метою їх реалізації на спеціальне замовлення, і запасів, які не замінюють один одного. Однак не зовсім зрозуміло, навіщо у П(С)БО 9 запроваджено таке обмеження в застосуванні методу ідентифікованої собівартості. Можливо, наголос на спецзамовленні та незамінності не треба розуміти як обмеження, а лише в тому сенсі, що застосовувати цей метод оцінки зможуть усі підприємства для спецзамовлень, а у разі незамінності — в обов'язковому порядку.
Найімовірніше, саме так і слід розуміти пункті 17 разом з першим абзацом пункту 16 П(С)БО 9. Адже на багатьох підприємствах давно налагоджено комп'ютерний облік надходження і вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю, і оскільки цей метод є найточнішим, немає сенсу змінювати і перебудовувати програми заради впровадження приблизного обліку, яким є облік вибуття за методами середньозваженої собівартості, ФІФО. Інша річ, що термін ідентифікована собівартість раніше не вживався. Але новий лише термін, а сам метод давно і широко застосовується в Україні.
У нашій країні він завжди переважав і використовувався прак­тично у всіх галузях економіки. Обов'язкова умова для застосування — можливість за кожною одиницею запасів установити саме її ціну (історичну собівартість).
Метод 2. Оцінка за середньозваженою собівартістю
Метод середньозваженої собівартості застосовується окремо для кожної сукупності відображених в обліку запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками. Середньозважена собівартість одиниці, що вибуває, визначається за наступною формулою:
(1.1)
Середньозважена собівартість одиниці = (Залишок на початок місяця + Отримано ідентичних запасів протягом місяця) / (Кількість запасів, що залишилися на початок місяця + Кількість ідентичних запасів,отриманих протягом місяця)
Отже, в чисельнику формули проставляють значення в грошовому (вартісному) вимірі, у знаменнику ці ж значення — у кількісному вимірі (тобто у фізичних одиницях).
Алгоритм розрахунку середньої вартості одиниці запасу протягом періоду визначається залежно від методу, що застосовується для обліку запасів. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку списання запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному веденні обліку списання запасів).
Для розрахунку ціни вибуття при періодичній оцінці беруться до уваги всі дані з надходження запасів за звітний період, а при постійній - лише дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів.
Цей метод можна застосовувати для оцінки взаємозамінних запасів, при списанні яких не потрібно проводити ідентифікацію (на відміну від попереднього методу). Недоліком вказаного методу є складність визначення середньої ціни в умовах, коли виробничі запаси надходять або витрачаються щоденно.
За постійної системи обліку запасів при застосуванні методу середньозваженої собівартості, вартість запасів, що знову надійшли, усереднюється з вартістю наявних запасів. У результаті цього одернується нібито одна партія за однією обліковою ціною, яка визначається як відношення загальної вартості запасів до їх загальної кількості.
Перевага методу оцінки за середньозваженою собівартістю полягає у тому, що оцінку вартості відпущених запасів та їх залишків можна отримати одразу в момент здійснення операції, що дає об'єктивну інформацію про вартість запасів і практично не дозволяє здійснювати маніпуляції з цифрами. Але це досягається за рахунок великого обсягу роботи. Крім того, оцінка залишків матеріалів і собівартості готової продукції не є абсолютно об'єктивною.
При періодичному обліку запасів, що найчастіше застосовується на практиці, при використанні методу середньозваженої собівартості робиться припущення, яке спрощує реальну картину руху запасів: усі запаси надійшли та відпущені в один і той же час - у кінці звітного періоду. Застосування методу середньозваженої собівартості в умовах періодичної оцінки запасів означає, що вартість придбаних протягом звітного періоду запасів необхідно розділити на їх загальну кількість, отримавши таким чином середню ціну придбання запасів, яка і буде ціною вибуття запасів у цьому звітному періоді.
Якщо з дати останнього вибуття відбулося зростання цін порівняно з їх середнім рівнем, то оцінка запасів за цим методом при безперервному обліку дає меншу вартість вибуття запасів, ніж при періодичному, і навпаки.[8, c.127].
Метод 3. Оцінка за методом ФІФО
Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) базується на хронології надходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також, що грошова одиниця є стабільною. Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.
Даний метод найчастіше застосовується для таких видів запасів як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватися у першу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування.
При постійному обліку вартість витрачених запасів розраховується виходячи з їх загальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партії. Собівартість проданих запасів визначається шляхом додавання вартостей, використаних при їх збуті.
При періодичному обліку, як вже зазначалося вище, реальне чергування надходжень і витрачань замінюється послідовними діями: спочатку враховується усе надходження, а потім - усе витрачання. При цьому бухгалтер виводить підсумки з оприбуткування запасів за весь звітний період, після чого відображає вибуття необхідної кількості запасів у хронологічному порядку, від першого постачання до того постачання, в якому виникло повне вибуття запасів у звітному періоді. Вартість запасів на кінець звітного періоду визначається шляхом проведення інвентаризації. Сальдо запасів на кінець періоду визначається як добуток кількості запасів у натуральному вираженні та ціни (при придбанні запасів) або собівартості (при самостійному виготовленні) одиниці запасу з останньої його партії, що надійшла.
Перевага методу ФІФО полягає в його простоті, систематичності та об'єктивності, завдяки використанню цього методу не допускається маніпулювання даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто сприяє запобіганню можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно співпадає з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО оправдовує себе в умовах незначної інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.
Оцінка запасів методом ФІФО потребує організації аналітичного обліку не тільки за видами матеріальних активів, але й за партіями постачання, якщо закупівельні ціни на них змінюються [8, c.129]
Основним недоліком методу є вплив зовнішніх чинників еко­номічного життя держави на показник валового прибутку окремо взятого підприємства.
Так, в умовах постійно зростаючих цін метод ФІФО дає найви­щий показник валового прибутку. Якщо взяти до уваги, що в умовах загального зростання цін кожне підприємство прагне підвищити також ціни на реалізовуваний товар, то при застосуванні методу ФІФО до оцінки вибуття показник валового прибутку, що зазначається у Звіті про фінансові результати, можна вважати невиправдано завищеним.
Відповідно, в умовах постійного зниження цін спостерігається зворотний процес: показник валового прибутку внаслідок застосування методу ФІФО до оцінки вибуття запасів і вимушеного зниження відпускних цін на продукцію (товари), що їх підприємство реалізовує, виявляється у звіті невиправдано заниженим.
Водночас, оскільки запаси, які придбаваються в умовах постійно зростаючих цін і оцінюються при вибутті за методом ФІФО, списуються в реалізацію за найменшою з цін, то запаси, які залишаються на балансі підприємства, виявляються оціненими за вартістю, більш-менш наближеною до ринкової. Це означає, що при аналізі балансу такого підприємства показники власних оборотних коштів, оборотного капіталу і відповідно коефіцієнт покриття будуть не просто оптимістичнішими, а й реальнішими порівняно з тими, якби це підприємство використало при вибутті запасів метод ЛІФО.
Метод 4. Метод нормативних затрат.
Нормативний метод обліку вибуття запасів є складовою давно відомого в нашій країні нормативного методу обліку витрат (облік за планово-розрахунковими цінами) і базується на нормативно­му методі калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 23 П(С)БО 9 «оцінка за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін». Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних витрати і ціни мають регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.
Основні принципи нормативного методу обліку витрат (у тому числі вибуття запасів) і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) такі. В основу калькуляції фактичної собівартості окремого виду продукції покладено заздалегідь складену калькуляцію нормативної собівартості цього виду продукції за затвердженими самим підприємством поточними нормами витрат сировини і матеріалів.
За дотримання цих норм (і їх своєчасного перегляду) фактична собівартість відповідає нормативній. У разі виявлення відхилень від норм фактичну собівартість продукції визначають так: до нормативної собівартості додають (у разі перевитрати) або від неї віднімають (у разі економії) виявлені відхилення від поточних норм, а також додають (віднімають) витрати, зумовлені зміною цих норм протягом звітного періоду за кожною статтею витрат. При цьому прямі витрати за встановленими нормами враховують окремо від витрат, що становлять відхилення від норм. Це дає змогу ретельно контролювати витрати під час виробництва продукції.
Згідно з пунктом 11 П(С)БО 16 «Витрати», виявлені у звітному періоді наднормативні витрати зараховують до складу собівартості реалізованої продукції.
Нормативна калькуляція — це визначення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за статтями витрат у грошовому вимірі на основі діючих (поточних) норм витрат матеріалів, заробітної плати тощо.
Діючими нормами прийнято називати норми і нормативи, зумовлені технологічним процесом, відповідно до якого передають матеріали у виробництво, оплачують виконані роботи. Нормативні калькуляції можуть складатися послідовно на деталі, вузли і продукцію загалом. Нормативні калькуляції використовують для оцінки залишків незавершеного виробництва і визначення фактичної собівартості продукції при застосуванні нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).
Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості часто використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва. Він, поряд з іншими метода­ми оцінки вибуття запасів, потрібен для оцінки не лише при вибутті запасів із підприємства, а й при переведенні їх з однієї балансової статті до іншої, що теж кваліфікується як вибуття.
Метод 5. Метод оцінки вибуття запасів за цінами продажу
Метод оцінки за цінами продаж застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотку торгової націнки на товари. Цей метод оцінки застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, що змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки, причому в тих випадку, застосування інших методів оцінки вибуття запасів є невиправданим.
Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, отриманих у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості проданих у звітному місяці товарів (п. 22 П(С)БО 9).
Сума торговельної націнки, що припадає на реалізований товар, розраховується з використанням середнього відсотка торгових націнок за формулою:
(1.2)
СТН = Р * ( ЗТН + ТН ) / РЗ поч. + РЗВ
СТН –Сума торгової націнки;
Р – Продажна (роздрібна) вартість;
ЗТН – залишок торгових націнок на поч. місяця;
ТН – торгова націнка за місяць;
РЗ поч. – продажна (роздрібна вартість залишку товарів на поч. місяця;
РЗВ - продажна (роздрібна) вартість отриманих у звітному періоді товарів.
Використовуючи різні формули оцінки запасів, можна одержати різні значення валового прибутку, особливо в умовах інфляції.
Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів сприяє збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки та в цілому покращити фінансовий стан підприємства.
Оцінка запасів на дату балансу незначному рівні інфляційних і циклічних коливань цін запаси доцільно обліковувати за вартістю їх придбання. Проте, при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається у відчутних коливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже не дає об'єктивної картини їх реальної вартості та господарської корисності як джерела потенційного доходу. Ринкова вартість товарно-виробничих запасів може зменшуватися під впливом науково-технічного прогресу та фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання запасів та їх вартістю на даний момент.
Згідно з П(С)БО 9 з метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
На практиці первісна вартість запасів не завжди співпадає з чистою вартістю їх реалізації. При цьому можливі дві ситуації:
-                                  первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації;
-                                  первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.
У першому випадку сума перевищення списується на витрати звітного періоду. Таким же чином списується вартість зіпсованих запасів або запасів, яких не вистачає. Після встановлення винних у недостачі осіб сума, що підлягає відшкодуванню, зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і відображається у складі доходу звітного періоду.
Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визнається витратами того періоду, в якому була здійснена їх переоцінка (стаття «Інші операційні витрати» ф. № 2 «Звіт про фінансові результати»). Слід звернути увагу на те, що чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на організацію виробництва та збуту.
Облікові ціни необхідно періодично переглядати для того, щоб вони за можливістю відображали або наближалися до дійсної вартості товарно-виробничих запасів. В умовах інфляції переглядати облікові ціни бажано декілька разів на рік.
Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(С)БО 9 не передбачена, що пов'язано з використанням принципу обачності в оцінці для уникнення завищення вартості активів. Окрім принципу обачності цей підхід також спирається на принцип співвідношення доходів і витрат.
Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше були уцінені, на дату балансу збільшується внаслідок їх дооцінки, то на суму збільшення чистої вартості реалізації сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів. Балансова вартість запасів не може бути вищою за їх собівартість. При цьому дооцінка запасів обмежується сумою попередньої їх уцінки.
Отже незважаючи на те, що визнання та оцінка виробничих запасів втілює в собі безліч методів, підприємство обирає для себе найпростіший, який би легко можна було поєднати з нашим законодавством.
1.3 Техніко-економічна характеристика СТОВ «А/ф «Прилуччина»
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прилуччина» засноване 30 червня 2000 року. Засновниками Товариства являються фізичні особи.
Товариство є юридичною особою відповідно до чинного законодавства України і створене з метою розвитку аграрного сектору економіки на засадах приватної власності для отримання прибутку шляхом здійснення виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції рослинництва та тваринництва. Юридична адреса: Україна, 17591, Чернігівська обл., Прилуцький р-н., с. Жовтневе, вул. Панченка, 27.
Основними напрямками діяльності СТОВ «А/ф «Прилуччина» на сьогоднішній день є виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції рослинництва такої як кукурудза, соняшник, соя, пшениця, жито, ячмінь пивоварений та тваринництва - молока і м’яса. Продукція рослинництва вирощується на площі 959га взятих в оренду в пайовиків с. Жовтневе, Прилуцького р-ну. Врожайність сільськогосподарських культур в господарстві на рівні середньої по Прилуцькому району. Основними споживачами продукції рослинництва являються переробні підприємства Чернігівської та Київської областей а також зернотрейдери України. Загальна кількість поголів’я племінного стада корів української червоно-рябої породи складає 314 голів. По надоях молока на одну корову господарство займає 3 місце в районі. Споживачами продукції тваринництва є Лосинівський та Прилуцький молокозаводи, м’ясопереробні підприємства м. Прилуки та ТОВ «УкрКрокЗалізБуд». Вся сільськогосподарська продукція підприємства досить високої якості і користується попитом.
Склад засновників СТОВ «Агрофірма «Прилуччина^» наведено в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Склад засновників СТОВ «Агрофірма «Прилуччина»

Показники	Фізичні особи		Юридичні особи
	Всього	В т. ч. працівники підприємства
Чисельність	4	1	-
В тому числі мають:  земельні паї	2	2	-
майнові паї	2	2	-

Виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор, яким призначений Чайківський Валентин Віталійович. Згідно штатного розпису передбачено посаду керуючого виробництвом, яку займає Кубрак Віктор Павлович, а також посади головного інженера, головного бухгалтера, агронома, завідуючого молочно-твариннцькою фермою та зоотехніка.
Підприємство СТОВ”Агрофірма”Прилуччина” має невелику структуру управління.

Організаційна структура підприємства є лінійною. Особливостями даної структури є чіткість взаємовідносин, однозначність команд, надійний контроль на підприємстві. Але за такої організаційної структури висока централізація управління, тому керівник СТОВ А/Ф „Прилуччина” повинен вирішувати будь-які як стратегічні, так і поточні питання діяльності підпорядкованих йому підрозділів.

Організаційна структура підприємства представлена на (рис.1.1)

Облік на підприємстві СТОВ А/Ф „Прилуччина” здійснюється відповідно Наказу №01 «Про облікову політику підприємства і організації бухгалтерського обліку» (Додаток А).

Інспектор відділу кадрів

Головний агроном

Головний зоотехнік

Головний інженер

Головний економіст

Головний бухгалтер

Зав. центр. склад.

Вет.лікар

Лаборант

Бригадир ферми

Інженер - електрик

Інженер по охороні праці

Бухгалтер 1 кат

Бухгалтер

Бухгалтер

Касир

Агроном

Бригадир рільничої бригади

Зав. складом

Голова правління

 

 

 

Рис.1.1 Організаційна структура управління СТОВ «А/Ф «Прилуччина»

Структура штабу бухгалтерії СТОВ А/Ф „Прилуччина” розподілена таким чином:
1.                головний бухгалтер
2.                бухгалтер по реалізації
3.                бухгалтер по обліку праці і тваринництву
4.                бухгалтер по автопарку і бюджету
5.                бухгалтер відділку
Також касир, секретар, начальник відділу кадрів.
Головний бухгалтер займається обліком рахунків в банку, податку на додану вартість, складанням звітності, обліком інших податків і платежів.
Однією з важливих передумов раціональної організації обліку є застосування найбільш ефективної форми бухгалтерсь­кого обліку, його технічної оснащеності. Під формою бухгалтерського обліку розуміють певну систему взаємопов'язаних між собою облікових регістрів встановленої форми і змісту, що зумовлює послідовність і способи облікових записів.
В СТОВ А/Ф „Прилуччина” застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку, яка ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів – журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.
Для більш ґрунтовної техніко-економічної характеристики господарства розглянемо таблицю 1.2, де розраховані основні економічні показники господарської діяльності СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» (використовуючи фінансову звітність - Додатки Б,В,Г,Д,Е,Ж) .

Таблиця 1.2
Техніко-економічна характеристика СТОВ”Агрофірма”Прилуччина” за 2004-2006 роки

Показники		Роки											Абсо-лютне відхи-лення в 2006 р. від 2005 р. (±)	Ланцюгові темпи росту, %
		2004		2005				2006						в 2005 р.		в 2006 р.
1		2		3				4					5	6		7
1. Обсяг товарної продукції, тис.грн.		1346,7		1752,1				2145,2					+393,1	130		122
2.Собівартість товарної продукції, тис.грн.		1242,2		1689,6				1816,9					+127,3	136		108
3.Доход (виручка) від реалізації продукції, тис.грн.		1235,9		1683,1				1763,7					+80,6	136		105
4.Чистий доход від реалізації продукції, тис.грн.		1092,7		1511,7				1584,2					+72,5	138		105
5. Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.		993,6		1295,4				1491,1					+195,7	130		115
6. Валовий прибуток (збиток), тис.грн.		99,1		216,3				93,1					-123,2	218		43
7.Прибуток (збиток) від основної діяльності, тис.грн.		17,0		138,4				(38,9)					-177,3	814		-
8. Прибуток (збиток) від іншої операційної діяльності, тис.грн.		(114,6)		(69,6)				(105,9)					-175,5	61		152
9. Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис.грн.			(97,6)			68,8				(144,8)	-213,6				-		-
10. Прибуток (збиток ) від фінансової та інвестиційної діяльності, тис.грн.			68,8			83,3				100,3	17				121		120
11. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності, тис.грн.			51,9				237,6			3,7	-233,9				458		2
12.Чистий прибуток (збиток), тис.грн.			51,9				237,6			3,7	-233,9				458		2
13. Середня вартість власного капіталу, тис.грн.			313,8				460,2			544,1	+83,9				147		118
14. Середня вартість сукупного капіталу, тис.грн.			868,6				1151,7			1348,0	+196,3				133		117
15. Рентабельність реалізованої продукції по валовому прибутку, %			10,0				16,7			6,2	-10,5				167		37
16. Рентабельність по прибутку від основної діяльності, %			-				0,6			-	-0,6				-		-
17. Рентабельність по чистому прибутку, %			-				0,6			-	-0,6				-		-
18.Рентабельность власного капіталу, %			0,2				0,2			-	-0,2				100		-
	19. Рентабельність сукупного капіталу, %		0,1		0,2				-			-		200		-
	20.Середня вартість основних, тис.грн.		377,6		515,8				600,1			+84,3		137		116
	21. Віддача основних засобів, грн.		3,6		3,4				3,6			+0,2		94		106
	22.Середньооблікова чисельність працівників, чол.		103		101				100			-1		98		97
	23.Фонд оплати праці тис.грн.		242,7		260,4				357,9			+97,53		107		137
	24.Середньорічна продуктивність праці одного працівника, тис. грн.		13,1		17,3				21,5			+4,2		132		124
	25.Середньорічна оплата праці одного працівника, тис.грн		2,4		2,6				3,6			+1,0		108		139
	26.Матеріальні витрати, тис.грн.		918,4		909,8				1025,2			+115,4		99		113
	27. Матеріаловіддача, грн.		1,5		1,9				2,1			+0,2		127		111

Дані таблиці 1.2 свідчать про те, що виручка за досліджуваний період зросла на 5%, що не є досить вагомим показником і не дало змогу отримати прибутку більше, ніж у 2004 році. Також негативним показником є і те, що собівартість також збільшилась на 15%, що відповідно скоротило можливість отримати максимальний прибуток. Як видно зростання собівартості випереджає зростання виручки, тому це негативно відображається на валовому прибутку.
Валовий прибуток від реалізації в 2006 році зменшився в порівнянні з 2005 роком на 123,2 тис.грн. Це свідчить про те, що хоча підприємство і збільшує обсяги реалізації продукції, але існує безліч факторів, які підвищують собівартість реалізованої продукції.
Власний капітал підприємства за період 2005-2006 років збільшився на 83,9 тис.грн., що пов”язано з зростанням іншого додаткового капіталу. Як видно з таблиці 1.2 на підприємстві з кожним роком підвищується середньорічна продуктивність праці робітників. Так у 2006 році в порівнянні з 2005 рокомв господарстві підвищився цей показник на 4,2 тис.грн. Це, насамперед, було досягнено покращенням умов праці робітників, придбанням сільськогосподарської техніки (збільшення середньорічної вартості основних засобів у 2006 році на 84,3 тис.грн.) та нарощуванням обсягів товарної продукції.
Для більш детальної характеристики фінансового стану СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» розрахуємо відповідні коефіцієнти на основі фінансової звітністі підприємства за 2004-2006 роки (Додатки Б,В,Г,Д,Е,Ж). Дані розрахунки оформлено в таблиці 1.3 та 1.4. (Дивитися табл. 1.3 та табл. 1.4).
З таблиці 1.3 бачимо, що показники незалежності (автономії) є нижчими за нормативне значення, отже позиковий капітал не може бути компенсований власністю підприємства.
Таблиця 1.3
Аналіз фінансової стійкості СТОВ”А/Ф”Прилуччина” у 2006 році

№п/п	Показники	На початок 2006 р.	На кінець 2006 р.	Відхилення, (±)
1	2	3	4	5
1	Коефіцієнт незалежності (автономії), К>=0,5	0,32	0,405	0,085
2	Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів, К<=1	2,125	1,469	0,656
3	Коефіцієнт маневреності власного капітапу, К=0,2:0,5	0,17	0,043	-0,127
4	Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними оборотними коштами	0,017	-	-0,017
5	Коефіцієнт накопиченої  амортизації	0,072	0,111	0,039
6	Коефіцієнт реальної вартості майна (виробничих фондів)	0,527	0,622	0,135

Згідно даних таблиці 1.3 на кінець 2006 року на підприємстві рівень фінансової залежності від залучених коштів знизився, що на практиці означає зменшення питомої ваги позикових коштів у фінансуванні підприємства.
На підприємстві СТОВ”А/Ф”Прилуччина” не має довгострокового залучення коштів Це означає, що підприємство не має довгострокових поточних фінансових інвестицій.
Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. Низькі значення коефіцієнту маневрування негативно характеризують фінансовий стан досліджуваного підприємства.
Коефіціент забезпечення оборотних активів ВОК на підприємстві на кінець року нульовий, інформує про те, що в господарстві на кінець року зменшилися обсяги власних оборотних коштів і це негативно вплинуло на забезпечення оборотних активів.
Коефіціент накопичиненої амартизації відображає відношення розміру нарахованого зносу до первісної вартості необоротних активів. На нашому підприємстві цей показник збільшився до кінця року майже вдвічі, і це говорить про те, що підприємство має в своїй власності багато зношених та старих необоротних активів.
Виходячи з вищеотриманих даних, можна зробити висновок про те, ща на підприємстві коефіціент реальної вартості майна має незначний зріст.
Таблиця 1.4
Аналіз ліквідності СТОВ”А/Ф”Прилуччина” у 2006 році.

№п/п	Показники	На початок 2006р.	На кінець 2006р.	Відхилення,(±)
1	Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття), К=2:3	1,017	0,869	-0,148
3	Розмір власних оборотних коштів (ВОК)	10,2	-65,8	-76,0
4	Питома вага власних оборотних коштів в активах ( не менше 30%), %	1,1	-	-1,1
5	Коефіцієнт покриття матеріальних запасів власними оборотними коштами, К=0,6:0,8	0,094	-	-0,094
6	Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів	1,363	-	-1,363

Згідно отриманим даним таблиці 1.4, показник загальної ліквідності має тенденцію до зменшення. Такий рівень показника загальної ліквідності свідчить про не стабільний фінансовий стан підприємства, наявність у підприємства понаднормативних запасів і дебіторської заборгованості.
Коефіцієнт миттєвої ліквідності та коефіцієнт абсолютної ліквідності на данному підприємстві рівні нулю. Це свідчить про те, що короткострокову заборгованость підприємство не може погасити негайно.
А оскільки дані коефіцієнти мають вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, рівень їх значення у 2006 році свідчить на не користь підприємству.
Отже, як бачимо, показники абсолютної і миттєвої ліквідності набагато нижчі нормативних значень. Це викликано перевищенням темпів росту поточної заборгованості над темпами росту ліквідних коштів підприємства.
Отже, можна зробити висновки про не досить високий рівень ліквідності підприємства за період, що аналізується. Це, звичайно, свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства протягом даного періоду. Через брак ліквідних коштів підприємство не здатне покрити короткострокових зобов’язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і дебіторську заборгованість і тому не можуть забезпечити високу платоспроможність
Аналізуючи розмір власних оборотних коштів, можна зробити висновок про їх зменшення.
Питома вага власних оборотних коштів в активах підприємства на кінець року значно зменшилась в порівнянні зпочатком року, що означає те, що господарська діяльність підприємства здійснюється за рахунок власних оборотних коштів, а при їх недостачі підприємство вимушене буде використовувати позикові фінансові ресурси.

РОЗДІЛ 2. Облік виробничих запасівв СТОВ «А/ф «Прилуччина»
2.1 Нормативно-правова база, що регулюэ питання обліку виробничих запасів
Бухгалтерський облік виробничих запасів регулює широке коло нормативних документів.
Нормативно-правові акти, що регулюють питання обліку виробничих запасів:
§ Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями)
Визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб‘єктами господарювання, а також між цими суб‘єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
§ Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003р. (зі змінами і доповненнями)
Регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
§      Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІV (зі змінами і доповненнями)
Визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності в Україні
§  Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства»
від 22.05.97 р. №238/97-ВР (зі змінами і доповненнями)
Визначається порядок нарахування податку на прибуток, визначається база оподаткування, базові ставки оподаткування, пільги, порядок розрахунку амортизаційних відрахувань.
§  Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. ( зі змінами і доповненнями )
Визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
§      Інструкція щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291 (зі змінами і доповненнями)
Встановлює значення та порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку. Інструкція про застосування Плану рахунків направлена на забезпечення однаковості відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках та субрахунках
§     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»,затв. Наказом Мінфіну від 31.03.99 р. №87(зі змінами і доповненнями)
Визначається методологія обліку запасів, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ)
§     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затв. Наказом Мінфіну від 18.11.05 р. №790
Визначається методологія обліку біологічних активів, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ)
Бухгалтерський облік і звітність в Україні здійснюються з дотриманням єдиних методологічних принципів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», прийнятих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, законодавчих і нормативних активів з урахуванням специфіки діяльності підприємств.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».
Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:
-                     утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
-                     знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
-                     утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.
Виробничі запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.
Структуру П(С)БО 9 «Запаси» представлено в таблиці 2.1.
Загальні положення дають визначення таких термінів як запаси, чиста вартість реалізації запасів. В стандарті дається класифікація запасів, на які розповсюджуються норми П(С)БО 9 «Запаси». В стандарті обумовлено визнання та первісна оцінка запасів, оцінка вибуття запасів, оцінка запасів на дату складання балансу. Окремим розділом визначено розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності.

Таблиця 2.1
Структура П(С)БО 9 «Запаси»

Розділи	Зміст
п.1-4. Загальні положення	Визначається сфера дії положення та терміни, що в ньому використовуються.
П.5-15. Визначення та первісна оцінка запасів	Наводиться порядок визнання запасів активами, склад запасів для цілей бухгалтерського обліку, порядок визнання первісної вартості запасів при їх надходженні.
П.16-23. Оцінка вибуття запасів	Характеризуються методи оцінки при вибутті запасів, порядок списання вартості МШП.
П.24-28. Оцінка запасів на дату балансу	Наводиться порядок оцінки запасів на дату складання звітності та уцінки запасів.
П.29. Розкриття інформації про записи у примітках до бухгалтерської звітності	Визначається інформація, яка обов’язково наводиться в примітках до фінансової звітності

У результаті дослідження встановлено, що в умовах різного тлумачення сутності окремих господарських операцій фінансовим і податковим обліком застосування окремих можливостей, наданих національними положеннями (стандартами) щодо організації та методики обліку запасів на підприємствах не має достатньої ефективності. Наприклад, у фінансовому обліку вартість вибуття запасів унаслідок неможливості визнання їх активами відображається у витратах підприємства, а у податковому обліку – не впливає на об’єкт оподаткування податком на прибуток.
Згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», до первісної вартості запасів, окрім вартості придбання, включаються окремі елементи, що потребують розподілу, наприклад: вартість витрат на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, вартість транспортування запасів до місця їх використання (ТЗВ) та інші витрати, які пов’язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, придатного для використання у запланованих цілях.
Особливості бухгалтерського обліку запасів стосовно формування їх первісної вартості полягають в тому, що протягом звітного місяця Т3В можуть обліковуватися за одним з наступних варіантів
-У складі первісної вартості кожної одиниці запасів;
-На окремому субрахунку до рахунку обліку запасів. В даному випадку, в кінці звітного місяця здійснюватиметься розподіл ТЗВ що припадають на запаси, що вибули.
Необхідно зазначити, що розподіл ТЗВ здійснюються з розрахунку вартості одиниці запасів, а не з розрахунку їх кількості. На нашу думку більш економічно обґрунтованим була б можливість самостійного вибору підприємством бази розподілу вартість запасів або їх кількість. Оскільки вартість запасів не завжди є прямо пропорційним показником щодо розміру одиниці запасів, а , наприклад, транспорті виграти , як правило, залежать від розміру ваги перевезеного багажу.
Чиста вартість реалізації визначається як очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Таким чином, запаси повинні відображатися в балансі підприємства за вартістю, яка в подальшому реально втілиться в економічні вигоди (тобто у збільшення грошових коштів та їх еквівалентів).
На порядок відображення запасів в балансі підприємства впливають причини необхідності визначення чистої реалізаційної вартості окремих видів запасів
-                Запаси, обліковою вартістю яких є ціна реалізації (до таких запасів відносяться товари, які знаходяться в роздрібній торговій мережі), можуть переоцінюватись в зв’язку з такими причинами, як зменшення ціни їх реалізації, псування, та інші випадки втрати первинно очікуваних економічних вигод;
-                Запаси, обліковою вартістю яких є первинна вартість, можуть переоцінюватися виключно у наступних випадках: псування, устаріння та інших випадках втрати первинно очікуваних економічних вигод, оскільки зміна цін реалізації на такі запаси матиме вплив на фінансові результати при їх реалізації, а не на дату складання балансу.
Чиста реалізаційна вартість визначається по кожній одиниці запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва та збут. До зазначених витрат відносяться такі витрати, які, як передбачається підприємством, необхідно понести для зберігання оцінюваних запасів, завершення виробничого циклу, якщо запаси відпущенні у виробництво, витрати па доставку запасів до покупців та ін.
У випадку якщо чиста реалізаційна вартість раніше уцінених в зв’язку із зменшенням можливої ціни реалізації товарів облік яких ведеться за пінами продажу , збільшується , то на суму збільшення чистої реалізаційної вартості але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості товарів тобто, здійснюється їх дооцінка, але не більше попередньої уцінки. Таким чином, підприємства зобов’язані вести окремий облік сум попередніх уцінок запасів (поза системою бухгалтерського обліку), що значно ускладнює роботу бухгалтерського апарату.
2.2 Первинний облік наявності та руху виробничих запасів
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються у СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Первинні облікові документи у СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити:
-                назву документа (форми);
-                дату і місце складання;
-                назву підприємства, від імені якого складено документ;
-                зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
-                посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
-                особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується в реєстрах синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Наказом Мінстату України від 21.06.96 р. №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» затверджені такі типові форми первинного обліку запасів:
-                            М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли»;
-                            М-2а «Акт списання бланків довіреностей»;
-                            М-3 «Журнал реєстрації довіреностей»;
-                            М-4 «Прибутковий ордер»;
-                            М-7 «Акт про приймання матеріалів»;
-                            М-8 «Лімітно-забірна картка»;
-                            М-9 «Лімітно-забірна картка»;
-                            М-10 «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів»;
-                            М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів»;
-                            М-12 «Картка № складського обліку матеріалів»;
-                            М-13 «Реєстр № приймання-здавання документів»;
-                            М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів на складі»;
-                            М-15 «Акт про приймання устаткування»;
-                            М-15а «Акт приймання-передачі устаткування до монтажу»;
-                            М-16 «Матеріальний ярлик»;
-                            М-17 «Акт № про виявлені дефекти устаткування»;
-                            М-18 «Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу»;
-                            М-19 «Матеріальний звіт»;
-                            М-21 «Інвентаризаційний опис №»;
-                            М-23 «Акт № про витрату давальницьких матеріалів»;
-                            М-26 «Картка обліку устаткування для встановлення»;
-                            М-28 «Лімітно-забірна картка №»;
-                            М-28а «Лімітно-забірна картка №».
Розглянемо основні первинні документи обліку запасів, що використовуються у ТОВ «Агрофірма «Прилуччина».
Форма М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли», використовується для обліку і контролю за надходженням і оприбуткуванням усіх запасів, що надійшли на підприємство. Керівник підприємства призначає відповідального за ведення данного журналу. Завідуючий складом здійснює записи у форму М-1 в міру надходження запасів на склад підприємства. Підставою для такого запису є «Прибутковий ордер» М-4, «Акт про приймання матеріалів» М-7 або «Товаротранспортна накладна» 1-ТН. У графі «Примітки», як правило, відображають дані щодо оплати відповідних рахунків, відмову від акцепту або суму часткового акцепту тощо.
Форми М-2 і М-2б використовуються для отримання представником підприємства, довіреною особою сировини, матеріалів, палива, запчастин, інвентарю, худоби, насіння, добрив, інструментів, товарів, основних засобів і інших товарно-матеріальних цінностей, а також нематеріальних активів, грошових документів і цінних паперів (надалі – цінності). Ці цінності можуть передаватися покупцю (одержувачу) як на платній, так і безкоштовній основі.
Довіреність не використовується, коли цінності завозяться постачальником або транспортною організацією безпосередньо на склад підприємства покупця (одержувача), а також підзвітними особами при розрахунках готівкою.
Для оприбуткування запасів, що надходять, як правило, на склад СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» використовується також Форма М-4 «Прибутоквий ордер». Запаси надходять від постачальників або підрядчиків, юридичних або фізичних осіб, від підзвітних осіб, від виробничих підрозділів підприємства, включаючи продукцію власного виробництва, тощо.
Прибутковий ордер оформляється, як правило, у трьох примірниках під «копірку». Перший примірник залишається у матеріально відповідальної особи підприємства (комірника) до моменту передачі його в бухгалтерію підприємства, а другий видається особі, яка доставила і здала запаси на склад. Третій примірник залишається у матеріально відповідальної особи підприємства (комірника) і в бухгалтерію не передається.
При отриманні запасів безпосередньо від постачальників, доставлених їхнім транспортом або транспортом сторонньої організації безпосередньо на склад підприємства, «Прибутковий ордер» не оформляється, оскільки документом, що оформляє надходження запасів на склад підприємства, у цьому разі є «Товаротранспортна накладна» форми №1-ТН.
Форма М-7 «Акт про приймання матеріалів» використовується для оформлення приймання матеріальних цінностей з кількісними або якісними відхилення від даних, вказаних у договорі або в супровідних документах постачальника, а також у разі надходження запасів без супровідних документів.
«Акт про приймання матеріалів» М-7 складається в 2-х примірниках приймальною комісією, яка призначається наказом керівника підприємства. До складу комісії обов’язково включаються представники постачальника або транспортної організації, що доставила вантаж, і матеріально відповідальна особа – працівник СТОВ «Агрофірма «Прилуччина», який приймає вантаж. Можливим є залучення представника незацікавленої організації (юридичної, аудиторської, оцінної тощо), наприклад, у разі виникнення спірних моментів або коли необхідно оцінити запаси, що надійшли без супровідних документів.
Акт завіряється керівником підприємства або особою, уповноваженою відповідним наказом.
Після складання «Акт про приймання матеріалів» М-7 з іншими первинними супровідними документами передається:
-один примірник, доданий до форми М-13, - у бухгалтерію підприємства для обліку переміщення, руху отриманих запасів;
- другий примірник – в юридичний відділ для підготовки і відправлення листа-претензії постачальнику.
При оформленні надходження запасів за актом М-7 прибутковий ордер М-4 не оформляється.
Всі запаси, що надходять на СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» спочатку оприбутковуються на склад підприємства під повну матеріальну відповідальність комірника і тільки після цього можуть передаватися іншим матеріально відповідальним особам для використання у виробничо-господарській діяльності.
Для оформлення відпуску основних видів запасів зі складу у виробничі цехи, дільниці та інші підрозділи підприємства у СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» використовуються типові форми М-8, М-9, М-28 і М-28а «Лімітно-забірна картка» (ЛЗК).
Виписуванню ЛЗК передує робота, пов’язана з визначенням розрахункового обсягу (кількості) запасів, необхідних тому або іншому підрозділу для його безперебійної роботи протягом певного періоду часу, як правило, місяця. Наказом керівника СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» визначена відповідальна особа – керуючий виробництвом, на яку покладається відповідальність за здійснення таких розрахунків і виписування ЛЗК. ЛЗК виписують на одне або кілька найменувань матеріалів (номенклатурних номерів) із зазначенням тільки кількості (без зазначення ціни) у двох примірниках (форми М-8, М-9) або в одному примірнику (форма М-28а) з терміном дії на місяць. ЛЗК підписують керуючий виробництвом або відповідальна особа, яка встановила ліміт.
Форма М-8 використовується для багаторазового відпуску одного найменування (номенклатурного номера) запасів в один і той же цех, дільницю протягом одного місяця.
Форма М-28 використовується для відпуску матеріалів на будівельні об’єкти і ведеться протягом усього терміну будівництва. Форма М-28 зберігається у виконавця робіт, споживача даних запасів (матеріально відповідальної особи, бригадира, начальника дільниці тощо).
Порядок відпуску запасів зі складу у виробництво матеріально відповідальній особі (бригадиру, начальнику дільниці) за ЛЗК у СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» такий:
-                      Виконавець робіт (матеріально відповідальна особа, бригадир, начальник дільниці тощо) при виникненні потреби в отриманні зі складу підприємства запасів подає комірнику свій примірник ЛЗК з вимогою відпуску запасів, необхідних для виконання робіт.
-                      Якщо цей вид запасів зазначено в ЛЗК і вони в достатній кількості є на складі, комірник зобов’язаний передати запаси в необхідній кількості матеріально відповідальній особі (бригадиру, начальнику дільниці). При цьому кількість запасів, що відпускаються, не повинна перевищувати зазначений у ЛЗК ліміт з урахуванням раніше відпущених протягом місяця запасів. Комірник в обох примірниках зазначає дату і кількість відпущених запасів, після чого визначає залишок ліміту за кожним найменуванням матеріальних цінностей (номенклатурним номером).
-                      У ЛЗК комірника (форма М-28а) ставить підпис матеріально відповідальна особа (бригадир, начальник дільниці), а в ЛЗК матеріально відповідальної особи (бригадира, начальника дільниці) (форма М-28) – комірник.
За ЛЗК також оформляється повернення з цехів, дільниць запасів, не використаних у виробництві. При цьому жодні інші первинні документи додатково не оформляються.
Наприкінці місяця виконавець робіт – матеріально відповідальна особа (бригадир, начальник дільниці) на підставі інвентаризації зі зняття залишків запасів заповнює у формі М-28 графу 14 «Залишок на об’єкті на кінець місяця». Фактичні витрати запасів за місяць визначаються шляхом підрахунку підсумку за кожним рядком з урахуванням повернення і залишків на початок і на кінець місяця. Оформлені ЛЗК (форма М-28) наприкінці місяця разом з іншими первинними документами додаються до «Матеріального звіту» (форма М-19) і здаються виконавцем робіт – матеріально відповідальною особою (бригадиром, начальником дільниці) у бухгалтерію. Бухгалтерія, відповідно до даних «Матеріального звіту», перевіряє правильність списання запасів на виробництво за кожним об’єктом, що будується, і загалом по дільниці, цеху, бригаді. Одночасно визначаються дані про витрати запасів за ЛЗК М-28 з початку будівництва об’єкта. Після цього ЛЗК за незавершеними об’єктами, де триває будівництво і за якими не повністю використано ліміт, повертаються виконавцю робіт – матеріально відповідальній особі (бригадиру, начальнику дільниці).
Після використання ліміту ЛЗК після закінчення місяця або закінчення будівництва форма М-28а додається до форми М-13 «Реєстр №… приймання-здачі документів», а форма М-28 додається до форми М-19 «Матеріальний звіт» і передається у бухгалтерію.
ЛЗК використовують не тільки для оформлення відпуску запасів зі складу у виробництво, а й для поточного контролю дотримання лімітів відпуску запасів.
Понадлімітний відпуск запасів або заміна одних матеріалів іншими допускається тільки з дозволу керівника; при цьому виписується «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів» М-10.
Форму М-10 виписують на один вид матеріалів на його багаторазовий відпуск у межах ліміту в двох примірниках, один з яких передається одержувачу – матеріально відповідальній особі (бригадиру, начальнику дільниці), а другий – комірнику.
Комірник у момент відпуску запасів в обох примірниках «Акта-вимоги на заміну (додатковий відпуск) матеріалів» М-10 зазначає дату і кількість відпущених запасів, після чого визначає залишок ліміту. У формі М-10 комірника ставить підпис матеріально відповідальна особа (бригадир, начальник дільниці), а у формі М-10 матеріально відповідальної особи (бригадира, начальника дільниці ) – комірник.
Після видачі кількості запасів згідно з «Актом-вимогою на заміну (додатковий відпуск) матеріалів» М-10 він разом з іншими первинними документами додається до форми М-13 і передається комірником у бухгалтерію. Матеріально відповідальна особа (бригадир, начальник дільниці) форму М-10 додає до форми М-19 «Матеріальний звіт» і разом з нею здає у бухгалтерію.
Форма М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів» використовується для обліку руху запасів всередині підприємства, їх відпуску виробничим підрозділам, господарствам підприємства, в тому числі тим, які розташовані за його межами, а також стороннім юридичним і фізичним особам.
«Накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів» виписують у двох примірниках і підписують головний бухгалтер підприємства або уповноважена особа.
У разі відпуску запасів виробничим підрозділам, господарствам підприємства один примірник передається одержувачу – матеріально відповідальній особі (бригадиру, начальнику дільниці), а другий – комірнику, який потім додає його до форми М-13 і передає у бухгалтерію.
Для організації обліку запасів на складі призначена форма М-12 «Картка №… складського обліку матеріалів», яка використовується для обліку наявності і руху запасів на складі за кожним найменуванням, номенклатурним номером окремо, ведеться в одному примірнику, як правило, комірником підприємства і зберігається у нього.
Підстава для запису в первинні документи з прибутку – це форми М-4 «Прибутковий ордер», М-7 «Акт про приймання матеріалів» і форма №1-ТН «Товаротранспортна накладна», а з видатку – М-8, М-9, М-28а «Лімітно-забірна картка», М-10 «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів», М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», М-15а «Акт приймання-передачі обладнання у монтаж», М-23 «Акт №… про витрату давальницьких матеріалів» і форма №1-ТН «Товаротранспортна накладна».
Запис робиться у день надходження або вибуття цінностей.
Форма М-13 використовується для реєстрації прибутково-видаткових документів, які здаються у бухгалтерію.
Реєстр М-13 оформляється матеріально відповідальною особою підприємства в одному примірнику в момент передачі первинних документів у бухгалтерію. Оформляється реєстр у міру необхідності, тобто може складатися кілька разів на день у міру надходження або видачі запасів, тобто не рідше ніж один раз на день, якщо цього дня відбувався рух запасів. Це потрібно для оперативного обліку цінностей у бухгалтерії і своєчасного їх відпуску у виробництво або на реалізацію.
Перш ніж здати первинні документи з прибутку або видатку разом з реєстром М-13 у бухгалтерію, матеріально відповідальна особа СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» на підставі цих документів записує прибуток або видаток у картки складського обліку або інші реєстри обліку.
Первинні документи з обліку руху матеріальних запасів СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» див. додатки З,И,К,Л,М,О,П,Р.
2.3 Синтетичний і аналітичний облік виробничих запасів
Відповідно до Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» для обліку запасів призначений 2-й клас Плану рахунків, який має відповідну назву: «Запаси». На рахунках цього класу об’єднується інформація про наявність і рух належних підприємству предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.
До другого класу Плану рахунків «Запаси» належать такі рахунки і субрахунки:
-          20 «Виробничі запаси»
-                                  21 «Біологічні активи»
-                                  22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»
-                                  23 «Виробництво»
-                                  24 «Брак у виробництві»
-                                  25 «Напівфабрикати»
-                                  26 «Готова продукція»
-                                  27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»
-                                  28 «Товари»
По дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту — витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.
На субрахунку 201 «Сировина й матеріали» ведеться облік наявності і руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні, а також допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб (забудовники облік будівельних матеріалів ведуть на субрахунку 205 «Будівельні матеріали»).
На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» ведуть облік наявності і руху купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, придбаних підприємствами для виробництва продукції; конструкцій і деталей (металевих, дерев’яних, залізобетонних тощо), що використовуються підрядними будівельними організаціями під час виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт; спеціальне обладнання, інструменти, пристрої тощо, які використовують науково-дослідні та конструкторські організації та ін.
Вироби, придбані для додаткового комплектування готової продукції, не включаються до її собівартості і обліковуються на рахунку 28 «Товари». Обладнання і пристрої загального призначення обліковуються на рахунках 10 «Основні засоби», II «Інші необоротні матеріальні активи» або 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети».
Субрахунок 203 «Паливо» призначений для обліку твердого і. рідкого палива (нафтопродукти), що використовується для технологічних потреб виробництва, роботи автотранспорту, опалення приміщень тощо, а також оплачених талонів на нафтопродукти і газ.
На субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали» ведуть облік усіх видів тари, а також тарних матеріалів, які використовуються для виготовлення тари та її ремонту (за винятком матеріалів, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, суден, барж з метою забезпечення збереження вантажу при перевезенні, облік яких ведеться на субрахунку 201 «Сировина й матеріали»).
На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» підприємства-забудовники ведуть облік будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, а також обладнання, що потребує монтажу.
Витрати на придбання обладнання, що не потребує монтажу, транспортних засобів, вільно розміщених верстатів, будівельних машин і механізмів, сільськогосподарських машин та інвентарю, виробничого інвентарю та інструментів тощо відображаються на рахунку 15
«Капітальні інвестиції».
Устаткування і будівельні матеріали, передані підрядній організації для виконання робіт, після підтвердження їх використання списуються з кредиту цього субрахунка на дебет рахунка 15 «Капітальні інвестиції».
На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» підприємства ведуть облік матеріалів, які передані підприємствам-переробникам для виготовлення продукції і включаються до її собівартості.
На субрахунку 207 «Запасні частини» ведуть облік придбаних і виготовлених запасних частин, вузлів і деталей, призначених для проведення ремонту, заміни зношених частин обладнання і транспортних засобів, а також автомобільних шин, обмінного фонду двигунів, вузлів і агрегатів, що створюються в ремонтних підприємствах та підрозділах,
Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховані в ціні автомобіля і включені в його інвентарну вартість, обліковуються в складі основних засобів. Аналітичний облік обмінного фонду машин, вузлів та агрегатів ведеться за групами: придатні для експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що знаходяться в ремонті.
На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» ведуть облік мінеральних добрив; отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин, біопрепаратів та медикаментів для тварин; кормів тварин (власного виробництва і купованих); насіння і саджанців для посіву і висаджування.
На субрахунку 209 «Інші матеріали» ведуть облік відходів виробництва, непоправного браку, зношених шин, металобрухту та інших матеріальних цінностей, оприбуткованих за ціною можливого використання або реалізації.
Виробничі запаси надходять на СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» з різних джерел, серед яких: придбання у постачальника або підзвітною особою, внесок до статутного капіталу, безоплатне надходження, виявлення в результаті інвентаризації тощо. Основні бухгалтерські проводки, що відображають надходженні виробничих запасів в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» , наведені нижче . (Дивитися табл.2.2).
У відповідності до П(С)БО списання виробничих запасів може відбуватись з наступних причин: відпуск у виробництво; списання у зв’язку з невідповідністю запасів до критеріїв визначення активу (не є джерелом матеріально-економічної вигоди); списання у зв’язку із псуванням, розкраданням тощо; реалізація на сторону; передача до статутного капіталу іншого підприємства; безоплатна передача.
Відображення в обліку операцій зі списання виробничих запасів в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» показано в таблиці 2.3.
Таблиця 2.2
Відображення в обліку операцій з надходження запасів

Таблиця 2.3
Відображення в обліку операцій зі списання запасів

	№ п/п		Первинний документ				Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
								Дебет		Кредит
	1			2			3	4		5
	1			Накладна			Відпущено зі складу виробничі запаси для капітального будівництва власними силами	15		20
	2			Накладна			Відпущено зі складу виробничі запаси для виробництва продукції	23		20
	3			Довідка бухгалтерії		Списано виробничі запаси на витрати, пов’язані з виправленням браку, або на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму		24		20
	4			Картка складського обліку		Переведено до складу товарів для продажу в торговій мережі виробничі запаси		28		20
	5			Лімітно-забірна картка Довідка бухгалтерії		Списано виробничі запаси на витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості , з освоєнням нових виробництв та агрегатів тощо		39		20
	6			Лімітно-забірна картка Довідка бухгалтерії		Списано запаси для загально виробничих потреб		91		20
	7			Лімітно-забірна картка		Використано запаси для адміністративних потреб (канцтоварів, матеріалів на ремонт офісу)		92		20
	8			Лімітно-забірна картка		Списано запаси для забезпечення витрат зі збуту продукції		93		20
	9			Лімітно-забірна картка		Списано запаси на утримання об’єктів соціально-культурного призначення		94		20
	10			Довідка бухгалтерії			Списано облікову вартість реалізованих запасів		943		20
	11			Довідка бухгалтерії			Відображено суму недостачі виробничих запасів		947		20
	12			Довідка бухгалтерії			Відображено на позабалансовому рахунку		072		—
13		Накладна			Передано запаси в обмін на акції акціонерного товариства				14		20
14		Акт приймання (перендачі)			Безоплатно передано запаси іншому підприємству				949		20

Аналітичний облік виробничих запасів в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп, за допомогою карток складського обліку, які розміщують в картотеці відповідно до номенклатури цінника. Кожному найменуванню присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру - номенклатури-ціника, де також вказують одиницю виміру та облікову ціну запасу.
Кодування номенклатури-цінника здійснюють за змішаною порядково-серійною системою, використовуючи семи і восьмизначні коди. Перші два знаки вказують на синтетичний рахунок, третій - на субрахунок, один або два наступні знаки означають групу виробничих запасів, решта - знаки, які характеризують виробничі запаси. Інформація, що міститься у номенклатурах-цінниках, належить до умовно-постійної. Її записують на машинних носіях і багаторазово використовують для одержання необхідних вихідних даних.
На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, а й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.
На підставі залишків на перше число місяця, які виводяться по кожному номенклатурному номеру в картках складського обліку, складаються оборотні відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), які використовуються для порівняння даних аналітичного і синтетичного обліку виробничих запасів.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) на підприємстві СТОВ”А/Ф”Прилуччина” для обліку використовуються такі регістри Журнально-ордерної форми обліку:
1. Ж-О1 Журнал-ордер №1 за кредитом рахунка №30 “Каса”;
2. Ж-О2 Журнал-ордер №2 за кредитом рахунка №311-1 “Поточний рахунок у національній валюті”;
3.Ж-О4 Журнал-ордер №4 за кредитом рахунка №601 “Короткострокові кредити банків у національній валюті”;
4. Ж-О6 Журнал-ордер №6 за кредитом рахунків №371,631;
5.     Ж-О7 Журнал-ордер №7 за кредитом рахунка №372 “Розрмахунки з підзвітними особами”;
6.     Ж-О8-Журнал-ордер №8 за кредитом рахунків №16,17,37,64,65,66,68,69 ;
7.     Ж-О9 - Журнал-ордер №9 за кредитом рахунків №361,681,69;
8.     Ж-О10- Журнал-ордер №10 за кредитом рахунків №23,91,92,93;
9.     Ж-О11- Журнал-ордер №11 за кредитом рахунків №26,701,704
901,92,93;
10. Ж-О13-Журнал-ордер №13 за кредитом рахунків №10,11,12,42;
11. Ж-О16 - Журнал-ордер №16 за кредитом рахунка №15 “Капітальні інвестиції.

2.4. Інвентаризація виробничих запасів
Проведення й оформлення результатів інвентаризації залишків виробничих запасів здійснюється підприємствами відповідно до вимог інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків та інших активів, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 № 69.
Інвентаризація виробничих запасів здійснюється інвентаризаційною комісією, призначеною наказом керівника СТОВ «Агрофірма «Прилуччина», по місцях зберігання матеріальних цінностей у присутності матеріально відповідальних осіб.
При інвентаризації запасів усі вони повинні бути перераховані, переміряні, переважені і занесені до форми М-21 «Інвентаризаційний опис».
Запаси, що є в дорозі, відвантажені, але не оплачені у строк покупцями, та інші запаси, що є на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці), відображаються в окремому «Інвентаризаційному описі» на підставі документів, що підтверджують здавання цих запасів на відповідальне зберігання або їх відвантаження покупцям.
Після закінчення інвентаризації «Інвентаризаційний опис» підписують усі члени комісії
Крім того, «Інвентаризаційний опис» підписує матеріально відповідальна особа, підтверджуючи, що всі запаси, перераховані в інвентаризаційному описі, комісією перевірені і в його присутності прийняті на відповідальне зберігання.
Після того як форму М-21 підпишуть всі члени комісії і матеріально відповідальна особа, вона передається в бухгалтерію для звірки з даними бухгалтерського обліку і складання «Звіряльної відомості».
«Звіряльна відомість» використовується для відображення результатів інвентаризації запасів, за якими виявлено відхилення від облікових даних. У ній зазначається кількість і сума надлишків і недостач за кожним найменуванням, видом запасу окремо. Відтак здійснюється регулювання надлишків і недостач за рахунок додаткових записів в обліку (наприклад, виправлення помилкових записів), закриття пересортиці (взаємний залік надлишків і недостач внаслідок пересортиці є допустимим тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що надлишки і недостачі були утворені в один і той же період, що перевіряється, і однією і тією ж особою, яку перевіряють). І лише після цього виводиться остаточна недостача або надлишки в кількісному і сумарному вираженні.
«Звіряльну відомість» складає в одному примірнику і підписує бухгалтер підприємства. Вона зберігається у бухгалтерії. З підсумками «Звіряльної відомості» під розписку ознайомлюється матеріально відповідальна особа.
Затверджені результати інвентаризації відбиваються у бухгалтерському обліку СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» в тому місяці, в якому закінчено інвентаризацію, але не пізніше, ніж за грудень звітного року
Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику підприємства. Керівник повинен прийняти рішення про оприбуткування лишків і списання недостач матеріальних цінностей і затвердити протокол у 5-денний строк. У бухгалтерському обліку результати інвентаризації відображають в такому порядку.
Надлишки виробничих запасів зараховують в доход операційної діяльності записом:
Д-т рах.20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок)    К-т рах. 719 «Інші доходи від операційної діяльності».
Вартість недостачі виробничих запасів списується з кредиту рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».
Недостачі і втрати від псування цінностей з вини матеріально відповідальних осіб відносяться на їх рахунок записом:
Д-т рах.375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».
Якщо на час виявлення недостачі виробничих запасів конкретні винуватці не встановлені, то вартість такої недостачі відображається на забалансовому рахунку 07 «Списані активи», субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення осіб, які повинні відшкодувати витрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості в доход звітного періоду записом:
Д-т рах.375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».
Розмір збитку по недостачі і псуванню матеріальних цінностей, який підлягає відшкодуванню винними особами. визначається відповідно до Закону України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей», затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.06.95 № 218, і Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116 (із змінами, внесеними відповідно з Постановами КМУ від 27.08.96 № 1009, від 20.01.97 №34, від 15.12.97 № 1402).
Згідно з зазначеним Порядком розмір збитків від розкрадання, псування, недостачі матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не менше 50% від їх балансової вартості на час виявлення таких фактів з урахуванням індексу інфляції (який щомісячно визначається Держкомстатом України), відповідного розміру ПДВ і акцизного збору за формулою:
р_з = [(Бв-А) . Іінф + ПДВ + Аз] • К,   (2.1)
де р_з - розмір збитку; Бв - балансова вартість; А – сума нарахованої амортизації; Іінф - індекс інфляції; ПДВ - податок на додану вартість; Аз - акцизний збір; К - коефіцієнт, що застосовується до відповідної групи цінностей.
   У бухгалтерському обліку на суму вартості збитку недостачі цінностей, визначену відповідно до Закону України № 218 або Порядку № 116, яка підлягає відшкодуванню винними особами, роблять запис по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих зонтків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів».
У разі відшкодування винними особами належної суми збитку від недостачі і псування матеріальних цінностей роблять запис по дебету рахунка 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» (або рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці», якщо керівником підприємства прийнято рішення про утримання суми збитку Із заробітної плати винуватця) і кредиту рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків».
Із суми, сплаченої винними особами згідно із зазначеним нормативним актом, відшкодовуються збитки, нанесені підприємству від недостачі і псування цінностей, решта суми (різниця між балансовою вартістю недостачі (псування) цінностей і відшкодованою сумою) підлягає перерахуванню до бюджету, що в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».
При регулюванні інвентаризаційних різниць взаємний залік залишків і недостач запасів, що виникають внаслідок пересортиці, може бути допущений як виняток, якщо пересортиця виникла у однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи, за один і той же період і з матеріальними
цінностями одного і того самого найменування (якщо цінності мають схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару - при відпуску її без розпаковки тари). Проте різниця у вартості недостач і залишків при більшій вартості недостач цінностей списується на рахунок осіб, що допустили пересортицю, і з них стягується.
Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці розглядаються як недостачі цінностей понад норми природного збитку з віднесенням їх на результати діяльності підприємства. У цьому разі в протоколі інвентаризаційної комісії має бути наведено обгрунтоване рішення, чому такі різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.
Перевищення вартості цінностей, що виявилися в надлишку, проти вартості цінностей, що виявилися у недостачі при пересортиці, відноситься на доходи операційної діяльності підприємства.
Для забезпечення обліку виробничих запасів на належному рівні в ТОВ «Агрофірма «Прилуччина» дотримуються наступних вимог:
–              збереження матеріалів здійснюється в складських приміщеннях, пристосованих до визначених їхніх видів;
–              прийом і відпускк цінностей вимірюються, для чого склад забезпечений ваговими приладами;
–              з працівниками складу укладено договори про матеріальну відповідальність.

РОЗДІЛ 3. Аналіз виробничих запасів на підприємстві СТОВ «А/ф «Прилуччина»
3.1. Завдання та джерела аналізу виробничих запасів
Важливий фактор розвитку та інтенсифікації виробництва — стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами, а також їхнє раціональне використання. З переходом до ринку докорінно змінюється система постачання підприємствам сировини і матеріалів, комплектуючих виробів, енергоносіїв. Суттєво розширюється зона вибору контрагентів сировинного ринку, актуальнішою стає проблема раціонального використання матеріальних ресурсів.
Головна мета аналізу виробничих запасів підприємства - визначити забезпеченість підприємства різними видами матеріальних ресурсів з погляду конкурентоспроможності його діяльності, пошуку резервів раціонального використання і зниження матеріаломісткості продукції. У внутрігосподарському аналізі суттєво зростає значення оцінки нормативної бази матеріальних витрат.
Для того щоб визначити, наскільки підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, потрібно:
-                     вивчити порядок розрахунку й обгрунтованості договорів на поставку матеріальних запасів, умови поставок;
-                     визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;
-                     перевірити обґрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах;
-                     виявити можливості зниження виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах;
-                     накреслити заходи щодо зниження понаднормативних і зайвих запасів матеріалів.
Досліджуючи питання аналізу виробничих запасів, доцільно розглянути існуючі підходи до виділення етапів цього процесу в науковій літературі.
І.О. Чаюн та І.Ю. Бондар відокремлюють шість основних етапів аналізу запасів:
-                       аналіз загального обсягу запасів та їх відповідності потребам виробництва;
-                       аналіз запасів у днях середньодобового споживання; аналіз обіговості виробничіх запасів;
-                       аналіз факторів, що впливають на обсяг та структуру запасів;
-                       аналіз фінансування запасів та аналіз ефективності управління запасами. [49, с.54]
М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток, М.Г. Чумаченко та інші виділяють такі етапи аналізу запасів: аналіз обгрунтованості та ефективності формування портфеля договорів на поставку матеріальних ресурсів; аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів; аналіз можливостей мобілізації виявлених резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів. [17; с.405-426]
С.Б. Баронгольц, Г.М. Тація вказують такі основні напрямки аналізу виробничих запасів, як аналіз виконання плану постачання матеріалів, аналіз стану матеріалів та аналіз використання матеріалів. [53, с. 107]
К.Д. Науменко, досліджуючи аналіз виробничо-господарської діяльності підприємств, виділяє лише два основних етапи аналізу запасів, зокрема, аналіз забезпечення запасами матеріальних ресурсів та виявлення основних напрямків економії матеріальних ресурсів. [29, с. 211-216]
На наш погляд, доцільним є розмежування етапів аналізу виробничих запасів відповідно до сфер господарського ланцюгу, а саме:
-                      матеріально-технічного постачання (аналіз забезпечення підприємства матеріалами для безперервної роботи),
-                      виробництва (аналіз ефективності використання виробничих ресурсів),
-                      збуту (аналіз непотрібних матеріалів), до того ж на відміну від таких авторів, як І.О. Чаюн та І.Ю. Бондар, вважаємо, що аналіз ефективності управління запасами має проводитись не заключним етапом, а бути складовою частиною усіх попередньо вказаних етапів.
3.2. Аналіз виробничих запасів на підприємстві
Необхідною умовою виконання виробничої програми СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» є повне і своєчасне забезпечення матеріальними ресурсами високої якості. При аналізі потрібно порівняти потребу в матеріальних ресурсах по кожному їх виду з фактичною наявністю, визначити своєчасність поставки та використання. Зіставлення здійснюють як у натуральному, так і у вартісному виразі. Крім того, аналізують ефективність споживання ресурсів, вплив матеріаломісткості продукції на її собівартість та кінцеві фінансові результати. При цьому необхідно враховувати, що сільськогосподарське виробництво відрізняється від промислового рядом особливостей щодо використання матеріальних ресурсів.
По-перше, вони повинні надійти у виробництво в суворо встановлені технологічним процесом строки та в певній кількості.
По-друге, в більшості галузей сільськогосподарського виробництва технологічний процес не можна припинити, тому втрати від несвоєчасного забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами не відшкодовуються.
По-третє, надлишкове або недостатнє, а також несвоєчасне надходження у виробничий процес окремих видів матеріальних ресурсів (наприклад, посівного матеріалу, палива, мінеральних добрив) може не тільки знизити якість продукції, а й зумовити значне її недоодержання. 
По-четверте, ефективність використання матеріальних ресурсів значною мірою пов'язана із земельними ресурсами.
На підставі наведених особливостей потрібно аналізувати забезпеченість СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» матеріальними ресурсами й ефективність їх використання.
Джерелами аналізу є виробничо-фінансові та комерційні завдання, договори поставок, квартальні й річні звіти, дані аналітичного обліку.
При, складанні виробничо-фінансового завдання визначають потребу в матеріальних ресурсах. Наприклад, у насінні і садивному матеріалі потребу визначають множенням норми висіву на 1га на посівну площу і до одержаної кількості додають 10-15% загальної потреби як страховий фонд. Потребу в кормах розраховують множенням норми витрати кормів по видах на одну голову худоби з початку року до нового врожаю на поголів'я тварин з урахуванням страхового запасу тощо.
Оскільки безперервність виробничого процесу можна забезпечити при різному запасі матеріальних ресурсів, то доцільно мати мінімально необхідний їх запас. Визначення мінімальних запасів матеріальних ресурсів для забезпечення нормального ритму виробничого процесу здійснюють за допомогою встановлених нормативів.
Забезпеченість СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» матеріальними ресурсами визначають вставленням їх наявності на певну дату з діючими нормативами. При цьому встановлюють їх склад і структуру. Результати даних аналізу наведено у таблиці 3.1.
Аналіз даних таблиці 3.1 показує, що потреба у виробничих запасах матеріальних ресурсів становить 27,5 тис. грн. при наявних 42,1 тис. грн. Фактична наявність запасів значно перевищує нормативи по всіх видах виробничих запасів: по посівним матеріалам має місце 190% забезпеченість, по кормам і підстилці – на 154%, а по паливно-мастильним матеріалам – на 233%.
Таке перевищення зумовлене не потребами зростання обсягу виробництва, а понаднормативними залишками на початку року, що негативно впливатиме на фінансовий стан підприємства.
Таблиця 3.1
Забезпеченість матеріальними ресурсами СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» станом на 1 січня 2007 року

Виробничі запаси	Норматив		Фактична наявність		Відхилення ,(±)
	тис.грн.	% по підсумку	тис.грн.	% по підсумку	тис.грн.	% по підсумку
Посівний матеріал	2	7,3	3,8	9,0	1,8	1,8
Мінеральні добрива	1,3	4,7	2,2	5,2	0,9	0,5
Засоби захисту рослин	0	0,0	1,8	4,3	1,8	4,3
Корми і підстилка	9,8	35,6	15,1	35,9	5,3	0,2
Медикаменти і засоби дизінфекції	2,5	9,1	3,2	7,6	0,7	-1,5
Посадковий матеріал	1,7	6,2	1,9	4,5	0,2	-1,7
Паливно-мастильні матеріали	1,8	6,5	4,2	10,0	2,4	3,4
Будівельні матеріали	2,2	8,0	3	7,1	0,8	-0,9
Запасні частини	3,2	11,6	3,4	8,1	0,2	-3,6
Допоміжні матеріали	3	10,9	3,5	8,3	0,5	-2,6
Всього:	27,5	100,0	42,1	100,0	14,6	0,0

Проте, незначне перевищення нормативу виробничих запасів по посівному матеріалу, кормам і нафтопродуктам не можна вважати негативним фактором, оскільки в міру зростання цін, підприємство матиме страхові запаси.
Недоліки в постачанні, зменшення обсягів нафтопродуктів у поточних запасах можуть до певної міри компенсуватися економією їх у процесі виробництва. І навпаки, перевитрати виробничих запасів та їх використання не за прямим призначенням спричиняють невиконання плану виробництва продукції при у цілому задовільному матеріальному постачанні. Важливою умовою безперебійної роботи СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. В процесі аналізу перевіримо забезпеченість потреби в завозі запасів договорами на їх поставку і фактичне їх виконання.
З таблиці 3.2 видно, що план потреби в запасах в основному не забезпечений договорами на поставку, що спричиняє ризик господарської діяльності.
Коефіцієнт забезпечення по плану:
Кзаб_пл. = (276605 + 756600) / 1019390 = 1,014 або 101,4%
Фактично ж план поставки виконано майже на 100%:
Кзаб_ф = (737290+276605) / 1019390 = 0,995 або 99,5%.
Таблиця 3.2
Забезпечення потреби запасів договорами та фактичне їх виконання в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» на 1 січня 2007 року

Вид запасу	Плано-ва потреба, грн.	Джерела покриття потреби , грн.		Укладе-но догово-рів, грн.	Забезпе-чення потреби договорами, %	Наді-йшло від постачаль-ників, грн.	Виконан-ня дого-ворів, %
		Внутрішні	Зовнішні
Посівний матеріал	245200	126300	118900	120000	100,9	120560	100,5
Мінеральні добрива	69900	0,0	69900	80000	114,4	67850	84,8
Засоби захисту рослин	71200	5200	66000	65000	98,5	61200	94,2
Корми і підстилка	254630	78650	175980	180000	102,3	175120	97,3
Медикаменти і засоби дизінфекції	24670	0,0	24670	25000	101,3	24670	98,7
Посадковий матеріал	58940	13560	45380	45000	99,2	45380	100,8
Паливно-мастильні матеріали	88900	0	88900	90000	101,2	89000	98,9
Будівельні матеріали	36850	5230	31620	31000	98,0	32260	104,1
Запасні частини	45420	0	45420	45000	99,1	45650	101,4
Допоміжні матеріали	123680	47665	76015	75600	99,5	75600	100,0
Всього:	1019390	276605	742785	756600	101,9	737290	97,4

Це означає, що потреби в матеріалах задовольняються на 99,5%, що є позитивним, враховуючи кон’юнктуру сільськогосподарського ринку. Недозабезпеченість матеріальними ресурсами в розмірі 0,5% не завдає суттєвого впливу на організацію виробничо-господарської діяльності СТОВ «Агрофірма «Прилуччина».
З таблиці 3.2, бачимо, що в повній мірі забезпечено потребу в мінеральних добривах та засобах захисту рослин, а також в кормах, паливо-мастильних матеріалах, тобто в найбільш важливих для сільськогосподарського підприємства запасах.
В процесі подальшого аналізу перевіримо відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини нормативним.
Для оцінки забезпеченості рослинництва необхідними ресурсами (насіння, добривами, засобами захисту рослин і т.д.) необхідно дослідити потребу в них. З цією метою використаємо нормативи - середні норми, які можуть відхилятися під впливом багатьох факторів (кліматичних умов, невиконання планів поставок, закупівель чи обміну, стихійного лиха тощо), що вимагає оперативного регулювання з погляду зведення до мінімуму негативного впливу на виробництво такого відхилення в ресурсах. Оцінимо забезпеченість господарства насінням окремих культур (Дивитися табл.3.3).
За даними таблиці 3.3, станом на 1 березня СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» було повністю забезпечено насінням ячменю, гречки, віко-овесом, овесом та горохом. Підприємству терміново необхідно виконати заходи щодо забезпечення наявності насіння пшениці, ячменю, жита, сої, соняшнику, кукурудзи, адже по цих культурах насіння на момент аналізу відсутнє.
Таблиця 3.3
Забезпеченість СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» насінням станом на 1.03.2007 р. , центнерів

Насіння культур	Потреба	Наяв-ність	З нього районова-них сортів	Рівень забезпеченості, %
				Загаль-ний	в т.ч. насінням районова-них сортів
Пшениця озима	47560	0	0	0	0
Ячмінь «Прима Білорусії»	23030	23030	23030	100	100
Ячмінь пивоварений	12500	0	0	0	0
Жито гібридне	37850	0	0	0	0
Соя «Струмок»	6000	0	0	0	0
Гречка «Лілея»	1000	1000	880	100	88,0
Віко-овес «Чернігівський»	22040	22040	21570	100	97,9
Горох	17400	17400	19560	100	112,4
Соняшник «Альянс»	18000	0	0	0	0
Кукурудза «Філу»	14500	0	0	0	0
Кукурудза «Лактор»	15200	0	0	0	0
Кукурудза силос	2120	0	0	0	0
Овес «Чернігівський»	2000	2000	2000	100	100
Всього	219200	65470	67040	29,9	30,6

Наступним етапом нашого дослідження є аналіз забезпеченості тваринництва кормами (Дивитися табл.3.4.).
Дані таблиці 3.4 свідчать про те, що тваринництво було забезпечено кормами на 97,9%. Порівняно з плановою потребою їх було згодовано на 358 ц кормових одиниць менше, що відповідно позначилося на продуктивності тварин молодших груп. Це сталося головним чином через недостачу таких видів кормів: коренеплодів (300 кормових одиниць), сіна (131 кормових одиниць), грубих кормів (863 кормових одиниць).
Таблиця 3.4
Забезпеченість тваринництва кормами СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» в 2006 р.

Вид кормів	Планова річна потреба		Фактично згодовано			Відхилення, (±)
	ц	корм. од., ц	ц	корм. од., ц	у % до плану	ц	корм. од.
Концентровані	2993	3292	3337	3671	111,5	344	379
Соковиті	26972	3105	28929	3333	107,3	1957	228
в т.ч. корнеплоди	4412	529	1914	229	43,3	-2498	-300
силос	13132	1444	18764	2064	142,9	5632	620
жом	9428	1131	8250	1039	91,9	-1178	-92
Картопля	104	31	100	30	96,8	-4	-1
Грубі	7837	1898	4131	1035	54,5	-3706	-863
в т.ч. сіно	335	151	45	20	13,2	-290	-131
сінаж	1945	719	1130	418	58,1	-815	-301
солома	5557	1028	2958	597	58,1	-2599	-431
Зелені	19327	3788	22054	4322	114,1	2727	534
Молоко	48	17	65	23	135,3	17	6
Відвійки	58	10	24	4	40,0	-34	-6
Разом	х	17143	х	16785	97,9	х	-358

Певною мірою незабезпеченість цими видами кормів була компенсована згодуванням понад план концентрованих кормів (379 кормових одиниць), силосу (620 кормових одиниць), зелених кормів (534 кормових одиниць).
Отже за результатами проведеного аналізу забезпеченості рослинництва і тваринництва основними виробничими запасами можна зробити висновок про ефективну організацію матеріального забезпечення  в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина». Надлишкове забезпечення деякими видами запасів по посівному матеріалу, кормам і нафтопродуктам є позитивним фактором розвитку підприємства, оскільки в міру зростання цін, підприємство матиме страхові запаси і отримає економічну вигоду.
В структурі собівартості продукції сільськогосподарського підприємства матеріальні витрати наймають найбільшу питому вагу. Для аналізу ефективності використання запасів виробництво сільськогосподарської продукції в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» використаємо дані таблиці 3.5.
Таблиця 3.5
Аналіз ефективності використання запасів на виробництво сільськогосподарської продукції в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» в 2004-2006 рр.

Показник	2004 рік		2005 рік		2006 рік		Відхилення 2006 р. від 2004 р., (±)
	тис.грн.	Питома вага,%	тис.грн.	Питома вага,%	тис.грн.	Питома вага,%	Абсолю-тне, тис.грн.	Віднос-не,%	В структурі,к, %
Валова продукція по собівартості	1318,7	х	1580,8	х	1729	х	410,3	31,1	х
Матеріальні витрати	918,4	100,0	909,8	100,0	1025,2	100,0	106,8	11,6	0,0
в т.ч. насіння і посадковий матеріал	344,0	37,5	338,4	37,2	416,0	40,6	72,0	20,9	3,1
корми	460,9	50,2	453,2	49,8	487,5	47,6	26,6	5,8	-2,6
мінеральні добрива і засоби захисту	7,9	0,9	8,5	0,9	9,9	1,0	2,0	25,3	0,1
медикаменти і засоби дизінфекції	15,0	1,6	11,8	1,3	14,7	1,4	-0,3	-2,0	-0,2
Посадковий матеріал	3,7	0,4	2,7	0,3	2,8	0,3	-0,9	-24,3	-0,1
паливно-мастильні матеріали	35,0	3,8	42,5	4,7	51,4	5,0	16,4	46,9	1,2
будівельні матеріали	17,0	1,9	18,0	2,0	10,4	1,0	-6,6	-38,8	-0,8
запасні частини	25,1	2,7	26,5	2,9	24,6	2,4	-0,5	-2,0	-0,3
допоміжні матеріали	9,8	1,1	8,2	0,9	7,9	0,8	-1,9	-19,4	-0,3
Загальна матеріаломіст-кість, коп.	69,6	х	57,6	х	59,3	х	-10,3	-14,9	х

Як видно з таблиці 3.5, загальна матеріаломісткість по роках знижується, що оцінюється позитивно. Так на 1 грн. собівартості продукції в 2004 р. припадало 69,6 коп. матеріальних витрат, а в 2006 р. – 59,3 коп. матеріальних витрат.
В структурі матеріальних витрат найбільшу питому вагу займають витрати на корми (47,6%) та насіння і посадковий матеріал (40,6%). Зниження питомої ваги кормів у матеріальних витратах в 2006 р. пояснюється витрачанням власної кормової бази, що оцінюється позитивно. Проте внаслідок зростання споживання власної кормової бази, питома вага насіння в 2006 р. зросла. Негативно позначається на роботі підприємства зростання питомої ваги витрат на паливно-мастильні матеріали внаслідок їх щорічного значного подорожчання. Керівництво сільськогосподарського підприємства має бути зацікавлене в ощадливому використанні паливних ресурсів та оперативному аналізі його використання.
Під час аналізу витрат палива на СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» потрібно встановити чи не було перевитрачання палива порівняно з нормами по кожній марці тракторів при виконанні даного виду робіт; як вплинула на витрачання палива зміна співвідношення робіт по марках тракторів у загальному обсязі виконаних робіт даного виду (цей чинник впливає на рівень середньозваженої норми витрат палива на 1 га роботи).
Аналіз впливу другого чинника має значення для ви­бору варіантів плану використання тракторів у періоди, коли тракторний парк менше завантажений і є можливість використовувати в роботі більш економічні марки машин. Такий аналіз допомагає також з'ясувати, як вплинула перевитрата палива на собівартість одного умовного гектара.
Крім того, доцільно проаналізувати, як впливають на витрачання палива зміна співвідношення споживання палива різної вартості, а також сума транспортно-заготівельних витрат, що включається у витрати на експлуатацію тракторів.
Для характеристики ефективності використання виробничих запасів СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» розрахуємо відповідні показники (Дивитися табл. 3.6.).
Матеріаловіддача визначається відношенням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Зростання рівня цього показника оцінюється позитивно і засвідчує, що в 2006 р. з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів вироблено більше продукції, ніж в 2004 р.
Таблиця 3.6
Показники ефективності використання запасів в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина»

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	Відхилення 2006 р. від 2004 р. (±)
				Або-лютне, тис.грн.	Віднос-не, %
Чистий доход від релізації продукції, тис.грн.	1092,7	1511,7	1584,2	491,5	45,0
Собівартість продукції, тис.грн.	993,6	1295,4	1491,1	497,5	50,1
Матеріальні затрати, тис.грн.	918,4	909,8	1025,2	106,8	11,6
Матеріаломісткість продукції, грн.	0,84	0,60	0,65	-0,19	-23,0
Матеріаловіддача, грн	1,19	1,66	1,55	0,36	29,9
Питома вага матеріальних затрат в собівартості (%)	92,43	70,23	68,75	-23,68	х

Матеріаломісткість продукції - це відношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції - показує, скільки матеріальних витрат необхідно здійснити або фактично приходиться на виробництво одиниці продукції.
Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції характеризує зміну матеріаломісткості продукції. Зменшення питомої ваги матеріальних витрат в собівартості продукції в 2006 р. пояснюється зростанням витрат на оплату праці і соціальні заходи.
Таким чином, ефективність використання виробничих запасів в 2006 р. значно підвищилась, порівняно з 2004 р. Це пояснюється в першу чергу нормуванням матеріальних витрат у вартісному виразі, а також збільшенням виходу кінцевої продукції з однієї і тієї самої кількості сировини і матеріалів. Це, у свою чергу, стало можливим внаслідок підвищення технічного рівня виробництва, рівня кваліфікації, майстерності робітників, що працюють в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина», раціональної організації матеріально-технічного забезпечення, норм витрат і запасів матеріальних ресурсів. Важливим напрямком економії матеріальних ресурсів в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» є скорочення втрат у виробничому процесі. Для цього потрібно забезпечити необхідні умови зберігання, перевезення як матеріальних ресурсів, так і готової продукції; раціонально готувати паливо, сировину, матеріали для подальшого оброблення в процесі виробництва, застосовувати ефективну, дійову систему економічного стимулювання працівників.
3.3. Аналіз показників рентабельності підприємства
Показники рентабельності, як одні з основних показників ефективності фінансової діяльності, дозволяють сукупно відбити «якість» фінансового стану СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» й перспективи його розвитку. При визначенні зміни показника рентабельності в часі важливо звертати увагу не тільки на динаміку, але й на «якість» показників рентабельності, правильність угруповання показників рентабельності по укрупнених групах - для виявлення тенденції до зміни не окремих розрізнених показників, а її вплив на групу показників у цілому.
Структура показників рентабельності являє собою відношення прибутку (як економічного ефекту діяльності) до ресурсів або витрат, тобто в будь-якому розглянутому показнику рентабельності прибуток виступає в якості одного із складових факторів.
Для аналізу ефективності діяльності підприємства пропонується використати наступні показники:
-                     рентабельність чистих і сукупних активів як один з основних показників ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства;
-                     рентабельність оборотних активів;
-                     рентабельність сукупного капіталу;
-                     рентабельність продаж;
-                     рентабельність витрат.
Рентабельність сукупних активів визначається по формулі:
( 3.1)
Рентабельність активів = Чистий прибуток / Активи
Цей коефіцієнт показує ефективність керування активами організації через віддачу кожної гривні, вкладеної в активи, і характеризує генерування доходів підприємством.
Аналіз рентабельності активів містить у собі аналіз рентабельності оборотних активів і аналіз рентабельності чистих активів (чисті активи - це активи, «очищені» від зобов'язань, або інакше кажучи, - це реальний власний капітал). Показники рентабельності оборотних і чистих активів визначаються аналогічно рентабельності сукупних активів, у знаменнику формули при цьому вказується величина оборотних і чистих активів, відповідно.
 (3.2)
Рентабельність оборотних активів = Чистий прибуток
Оборотні активи
(3.3)
Рентабельність чистих активів = Чистий прибуток
Чисті активи
Рентабельність чистих активів показує раціональність керування структурою капіталу, здатність організації до нарощування капіталу через віддачу кожної гривні, вкладеної власниками.
Рентабельність оборотних активів, що показує віддачу кожної гривні, вкладеної в оборотні активи, - один з основних показників ефективності діяльності. Відомо, що оборотні активи безпосередньо створюють прибуток організації, у той час як необоротні активи створюють умови для формування цього прибутку. Відповідно до оптимальної структури активів організації, частка оборотних активів повинна перевищувати частку необоротних активів.
У процесі аналізу наступної групи рентабельності - рентабельності капіталу - варто вивчити показники рентабельності сукупного, позикового й власного капіталу.
 (3.4)
Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток
Власний капітал
При розрахунку рентабельності позикового капіталу варто врахувати, що позиковий капітал розглядається з позиції позичальника, а не позикодавця, тому рентабельність позикового капіталу визначається по формулі:
(3.5)
Рентабельність позикового капіталу = Чистий прибуток
Позиковий капітал
Позитивна зміна показника рентабельності позикового капіталу означає, що в підприємства відбувається ріст витрат по обслуговуванню позикових коштів. На перший погляд здається, що ріст даного показника є негативною характеристикою при оцінці фінансового стану, тому що фінансування діяльності за рахунок позикового капіталу для підприємства стає все більше «дорогим задоволенням». Логіка даної думки виходить із принципу мінімізації витрат. Однак, такий підхід не є єдино вірним, тому як він не враховує важливим момент: плата за користування позиковими коштами - це плата кредиторам за право розпоряджатися їх коштами зараз, коли підприємству потрібні додаткові ресурси, а власних коштів при цьому виявляється недостатньо.
При аналізі рентабельності продажів в чисельнику формули можна розглянути кілька видів прибутку.
(3.6)
Рентабельність продажів = Чистий прибуток
Чистий доход від реалізації продукції
Так, коли береться відношення прибутку від продажів до розміру виручки, то ми одержуємо «чистоту аналітичного експерименту», що полягає в тому, що на даний показник не повинні впливати елементи, що не відносяться до продажів, наприклад, інші доходи й видатки. Даний показник дозволяє оцінити ефективність управління продажами в процесі основної діяльності. При розгляді відношення валового прибутку до виручки ми оцінюємо частку кожної гривні отриманої при реалізації продукції, що може бути спрямована на покриття комерційних і управлінських витрат. Відношення прибутку до оподатковування до виручки дозволяє виявити вплив позареалізаційних і операційних факторів. Чим сильніший вплив операційних і позареалізаційних доходів і видатків, тим, відповідно, нижче «якість» кінцевого фінансового результату діяльності організації. Відношення прибутку від звичайної діяльності дозволяє виявити вплив податкового фактору. І, нарешті, відношення чистого прибутку до виторгу є кінцевим показником у системі показників рентабельності продаж і відображає вплив всієї сукупності доходів і видатків.
Не меншу значимість при аналізі рентабельності відіграють показники рентабельності витрат. Доцільно проаналізувати відношення витрат від звичайної діяльності до виручки від продажу. Під витратами від звичайної діяльності розуміється сукупна величина собівартості продукції, управлінських і комерційних витрат. Для більше детального аналізу рекомендується розглянути наступні показники: відношення собівартості до виручки, відношення управлінських витрат до виручки й відношення комерційних витрат до виручки, на основі чого робляться висновки про ефективність управління витратами.
 (3.7)
Рентабельність витрат = _____Собівартість________
Чистий доход від реалізації 
 (3.8)
Рентабельність управлінських = Управлінські витрати
витрат Чистий доход від реалізації
 (3.9)
Рентабельність комерційних = ____Витрати на збут_____
витрат  Чистий доход від реалізації
Збільшення показників рентабельності витрат сигналізує про проблеми з контролем витрат.
Проаналізуємо формування чистого прибутку підприємства за даними Звіту про фінансові результати СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» за 2004-2006 рр (Дивитися табл. 3.7).
За період з 2004-2006 рр. виручка від реалізації збільшилась на 491,5 тис.грн., або на 45%. Собівартість реалізованої продукції за досліджуваний період зросла на 497,5 тис. грн, або на 50,1%. Як видно зростання собівартості випереджає зростання виручки, тому це негативно відображається на валовому прибутку.
Прибуток від реалізації в 2006 р. зменшився в порівнянні з 2004 р. на 6 тис. грн., або на 6,1%, хоча в порівнянні з 2005 р. прибуток в 2006 р. зменшився на 123,2 тис. грн., або на 57%.

Таблиця 3.7
Аналіз формування чистого прибутку СТОВ «Агрофірма «Прилуччина»

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	Відхилення 2006 р. від 2004 р.,(±)
				Або-лютне, тис.грн.	Відно-сне, %
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції, тис.грн.	1092,7	1511,7	1584,2	491,5	45,0
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	993,6	1295,4	1491,1	497,5	50,1
Валовий прибуток, тис.грн.	99,1	216,3	93,1	-6,0	-6,1
Адміністративні витрати, тис.грн.	69,3	64,8	100,3	31,0	44,7
Витрати на збут, тис.грн.	12,8	13,1	31,7	18,9	147,7
Інші операційні витрати, тис.грн.	114,6	69,6	105,9	-8,7	-7,6
Інші фінансові доходи, тис.грн.	68,0	83,3	100,3	32,3	47,5
Інші доходи, тис.грн.	81,5	85,5	48,2	-33,3	-40,9
Чистий прибуток , тис.грн.	51,9	237,6	3,7	-48,2	-92,9

Не дивлячись на зниження валового прибутку від реалізації продукції адміністративні витрати і витрати на збут в 2006 р. Збільшились відповідно на 31,0 тис.грн. і 18,9 тис.грн. Достатньо високими є інші операційні витрати підприємства (в 2006 р. – 105,9 тис.грн.). Взагалі за підрахунками видно, що прибуток від операційної діяльності на підприємстві в 2006 р. Має позитивнее значення, сукупні операційні витрати перевищують валовий прибуток на 144,8 тис.грн. (93,1- (100,3+31,7+105,9). Позитивнее значення чистого прибутку підприємство отримало внаслідок інших фінансових доходів.
Чистий прибуток підприємтсва зменшився порінянно з 2005 р. На 233,9 тис.грн., або на 98,4%, а порівнянно з 2004 р. - на 48,2 тис.грн., або на 95,9%.
Отже, за результатами аналізу абсолютних показників фінансових рехультатів СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» можна зробити висновок про стрімке зниження чистого прибутку підприємства, нестабільність роботи підприємства. Тому керівництву підприємства потрібно шукати резерви зростання прибутку, докладати зусиль для підвищення існуючого рівня прибутковості.
Розрахунок та аналіз відносних показників прибутковості СТОВ «Агрофірма «Прилуччина»  наведений в  таблиці 3.8.
Таблиця 3.8
Показники рентабельності (прибутковості) СТОВ «Агрофірма «Прилуччина»

Показники	2004 р.	2005 р.	2006 р.	Відхилення , (±)
				2006р. від 2004р.	2006р. від 2005р.
Рентабельність активів, %	6,15	16,27	0,30	-5,85	-15,97
Рентабельність оборотних активів, %	11,91	24,25	0,49	-11,42	-23,76
Рентабельність чистих активів, %	-	240,97	17,05	-	-223,92
Рентабельність власного капіталу, %	15,19	41,05	0,73	-14,46	-40,32
Рентабельність позикового капіталу, %	10,34	26,96	0,51	-9,83	-26,45
Рентабельність продаж, %	4,75	15,72	0,23	-4,52	-15,49
Коефіцієнт рентабельності витрат	0,909	0,857	0,941	0,032	0,084
Коефіцієнт рентабельності управлінських витрат	0,063	0,043	0,063	0,00	0,02
Коефіцієнт рентабельності комерційних витрат	0,012	0,009	0,020	0,008	0,011

Рентабельність активів як відношення чистого прибутку до активів підприємства в 2006 р. становила 0,3%, що на 5,9 відс.пункти менше за рівень 2004 р. , але це майже на 16 відс.пункти менше ніж у 2005 році.
Рентабельність власного капіталу зменшилась в 2006 р. порівняно з 2004 р. на 14,58 відс.пункти і становила 0,73%. Рентабельність позикового капіталу зменшилась на 9,84 відс.пункти і становила 0,51%.
Рентабельність продаж в 2006 р. зменшилась порівняно з 2004 р. на 4,5 відс.пункти і становила 0,23%.
Збільшення коефіцієнтів рентабельності витрат засвідчує зростання витрат операційної діяльності вищими темпами, ніж зростання чистого доходу від реалізації продукції.
За результатами проведеного аналізу рентабельності діяльності СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» можна зробити висновок, що в 2006 р. виробнича і фінансова ситуація на підприємстві погіршилась: не дивлячись на зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, спостерігається стрімке падіння чистого прибутку та показників рентабельності. Господарська діяльність є низькорентабельною, що викликає ризик збитковості. Керівництву СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» потрібно терміново шукати шляхи покращення даної ситуації.
3.4. Напрями вдосконалення обліку та підвищення ефективності використання виробничих запасів