6. Перевірка зібраних у справі доказів. Очна ставка є засобом перевірки свідчень раніше допитаних осіб. Усуваючи істотні протиріччя, прогалини, неточності в свідченні, домагаючись їх деталізації і роз'яснення окремих обставин, фактично проводиться перевірка достовірності доказового матеріалу у справі загалом.
7. Викриття інсценування злочину. Очна ставка в ряді випадків є ефективною при викритті інсценування злочинів. У ході очної ставки брехун звичайно не витримує сорому, що випробовується перед свідком (потерпілим), що свідчить правду, або вираженого презирства з його сторони і зізнається у створенні інсценування.
Так, в УВС МВС України в Полтавській області м. Комсомольська поступила заява директора продовольчого складу В. про те, що 14.12.2000 р., в нічний час, шляхом; проникнення в сховище, була довершена крадіжка товарів на велику суму. На допиті: працівник складу М., той, що останній йшов з роботи показав, що склад їм був закритий на замок, включена система місцевої сигналізації, а також, що всієї ночі він знаходився вдома. У ході слідства був допитаний громадянин А., який показав, що біля 4 годин ранку, він проїжджав по вулиці, на якій розташований склад, і помітив В., який, схоже, щось вантажив в свою машину. Слідчим була проведена очна ставка між А. і В. Останній, зрозумівши безглуздя брехні, признався, що крадіжка була ним інсценована з метою приховання недостачі, що виникла з його вини.
8. Отримання нових доказів. Очна ставка „...додатковий спосіб отримання доказів зі свідчень свідків, потерпілого, обвинувачених і їх перевірки”.
Так, обвинувачений Ф. на допиті не заперечував збуту 2 пакетів конопель по 50 грам А. в гаражі у Ф. Між Ф. і А. була проведена очна ставка на місці злочину. А. розповів про обставини продажу коноплі, а також показав, що бачив, звідки Ф. діставав пакети, що з ящику для інструментів, і указав на це місце, Ф. визнав правильність свідчення Ф. і зізнався в зберіганні додаткової кількості наркотичних засобів. Даний приклад свідчить, що при проведенні очної ставки можуть бути отримані фактичні дані, раніше невідомої слідчому.
9. З'ясування причин походження істотних протиріч. Проведення очної ставки сприяє з'ясуванню даних, що пояснюють причини походження істотних
протиріч у свідченні.
У цьому випадку важливо точно відобразити свідчення учасників у протоколі. На з'ясування причин походження істотних протиріч свідченні потрібно звертати серйозну увагу як при проведенні очних ставок, направлених на викриття брехні, так і на подолання добросовісної помилки особи, що допитуються.
У справі про розбійний напад, на допитах свідок Р. показав, що бачив трьох учасників злочину, тоді як свідок Д. наполягала, що їх було четверо. Між свідками була проведена очна ставка, внаслідок якої з'ясувалося, що свідок Д. помилялася. У ході очної ставки свідок Р. детально розказав обставини побаченої ним події. Він затверджував, що бачив, як троє молодих людей в масках увірвалися в комерційний магазин і, загрожуючи обрізом, зажадали віддати їм гроші з каси. Він також запам'ятав, що в магазині в той час знаходився покупець, якого свідок Д. і прийняла по помилці за четвертого учасника нападу.
Результати очної ставки показали, що протиріччя в попередньому свідченні свідків були викликані помилкою одного зі свідків, тобто була з'ясована причина суперечності.
10.     Вивчення особистості що допитуються. У ході очної ставки учасники вивчаються    одночасно    з    дослідженням    Істотних    протиріч    в    свідченні. Постановкою питань, уважним спостереженням за поведінкою, реакціями особи, що допитуються на свідчення один одного, пред'явленням доказів слідчий може отримати такі дані про характер, темперамент, вольові, інтелектуальні і моральні якості особи, що допитуються, значення яких важко переоцінити. Результати вивчення можуть бути використані як в ході очної ставки для вибору найбільш раціональних тактичних прийомів допиту її учасників, так і при проведенні Інших слідчих дій. Крім цього, вивчення особистості злочинця допомагають слідчому визначити мотиви здійснення злочину, а також охарактеризувати його в залі судового засідання для призначення справедливого покарання.
11. Перевірка і оцінка слідчих версій. Очна ставка може проводитися з метою перевірки і оцінки слідчих версій. Усуваючи істотні протиріччя, викриваючи самообмову того, що допитується, слідчий під час очної ставки одночасно може отримати підтвердження про здійснення даного злочину іншою особою. Специфіка очної ставки дозволяє слідчому перевіряти свої припущення по самих різних обставинах розслідування справи.
Проведення очної ставки не обмежує, а розширює, збільшує можливості слідчого у встановленні об'єктивної істини у справі. У той же час значення очної ставки не треба перебільшувати, бо вона не може замінити інші слідчі дії або виключити їх провадження. Очна ставка повинна проводитися лише тоді, коли це дійсне необхідне в інтересах розслідування.

1.3.Очна ставка і інші слідчі дії
Очна ставка, будучи самостійною слідчою дією, має ряд ознак, які характерні і іншим слідчим діям. Так, зокрема, окремі межі очної ставки властиві перехресному допиту, пред'явленню для пізнання живих осіб, відтворення обстановки і обставин події, перевірці свідчення на місці у разі проведення очної ставки на місці випадку. З метою уникнення змішення вказаних слідчих дій важливо провести чітку диференціацію між очною ставкою і схожими слідчими діями шляхом виявлення відмінностей, що є між ними [22, с. 247].
Перехресний допит, як і очна ставка, проводиться для усунення протиріч в свідченні вже допитаних раніше осіб, здійснюється шляхом постановки питань і отримання відповідей від осіб, що допитуються. Схожа і та конфліктна психологічна обстановка, в якій ці дії проводяться; Однак між цими діями є і відмінності.
Очна ставка   самостійна слідча дія. Процесуальний порядок її проведення на досудовому слідстві регламентований ст. 172, 173 КПК України. Перехресний же допит, будучи різновидом судового допиту, на попередньому слідстві не проводиться, а тому і не регламентований в законі. Перехресний допит в ході судового слідства може бути зроблений услід за основним допитом з метою з'ясування протиріч і заповнення неповноти у свідченні.
Відрізняються і стадії карного процесу, на якій можливе проведення перехресного допиту і очної ставки. Перехресний допит властивий тільки судовому слідству. Очна ставка проводиться і на досудовому слідстві і в суді.
Різний і суб'єктний склад даних суміжних слідчих дій. Перехресному допиту зазнає одна особа, на очну ставку зводяться двоє і більше раніше допитаних осіб. Очна ставка в суді може проводитися між підсудними, потерпілими і свідками, тоді як перехресний допит проводиться не тільки у відношенні вказаних осіб, але і експерта, цивільного позивача і цивільного відповідача. На очній ставці по кожній спірній обставині, питання ставляться обом особам, що допитуються, їх відповіді протиставляються, порівнюються між собою. При перехресному допиті всі питання звернені до однієї особи, що допитується, а його відповіді на питання, поставлені з позиції обвинувачення, зіставляються з його відповідями на питання, поставленими з позиції захисту.
Основою проведення очної ставки є наявність істотних протиріч в свідченні допитаних у справі осіб. Для проведення перехресного допиту основою є внутрішні протиріччя в свідченні осіб, що допитуються, не досить ясний і повний виклад ними в процесі вільної розповіді обставин події, що досліджується судом.
Пред'явлення для впізнання так само, як і очна ставка, є самостійною слідчою дією. Проведення його регламентоване кримінально-процесуальним законом (ст. ст. 174, 175, 166 КПК України).
Близькість впізнання до очної ставки приводила в минулому до того, що в літературі і на практиці ці різні за своїй природою слідчі дії ототожнювалися.
У слідчій практиці і зараз іноді замість впізнання проводиться очна ставка, що є грубим порушенням закону. Предмет таких очних ставок обмежений з'ясуванням питань: „Чи впізнаєте Ви людину, що сидить перед вами?”, „Чи той це громадянин, який вас образив?” і т.інше.
Так, Н. на допиті заявив, що разом з Д. він здійснив крадіжку у З. Підозра пала на Д., який був затриманий і допитаний як особа, що підозрюється у вчинені злочину. На допиті Д. показав, що він не знає і не бачив Н., і участі в крадіжці не приймав. Слідчий, проводячи очну ставку між Н. і Д., спитав чи той перед ним Д., з яким він здійснив крадіжку? Н. відповів, що це той самий Д. Потім слідчий запитав підозрюваного Д., чи підтверджує він свідчення Н., на що Д. відповів негативно, і так само спростував знайомство з Н.
Слідчий зробив не очну ставку, а пред'явлення для пізнання особистості з грубим порушенням порядку провадження цієї слідчої дії. Як позитивний, так і негативний результат такого «впізнання» не має доказового значення. Якщо мета очної ставки є усунення істотних протиріч у свідченні раніше допитаних осіб, то мета пред'явлення для впізнання є встановлення тотожності для групової приналежності об'єктів.
Особи, між якими проводиться очна ставка, мають можливість порівнювати свідчення один одного. Це розкриває істотні протиріччя, що є в їх свідченні з приводу одних і тих же обставин (фактів) і сприяє встановленню істини по справі. У ході пред'явлення для впізнання той, що впізнає порівнює (зіставляє) уявний образ людини, баченої ним в момент здійснення злочину, з особою, представленою ним для впізнання.
Очна ставка на попередньому слідстві проводиться тільки між двома особами; при проведенні впізнання той, що впізнається обов'язково пред'являється особі, що впізнає серед інших осіб, схожому по зовнішніх ознаках, загальне число яких повинне бути не менш трьох.
Особи, між якими проводиться очна ставка, є активними учасниками слідчої дії, тоді як при впізнанні найбільшу активність виявляє особа, що впізнає.
Крім того, ще однією обов'язковою умовою впізнання є присутність при його проведенні понятих, що також відрізняє цю слідчу дію від очної ставки.
Між очною ставкою, що проводиться на місці злочину, і перевіркою свідчення на місці є багато загального. Обидві слідчі дії проводяться на місці вчинення злочину, обстановка якого впливає істотним чином на встановлення істини. На очній ставці і при перевірці свідчень на місці проводяться свого роду допит учасників з числа обвинувачених, осіб, що підозрюються, потерпілих і свідків [23, с. 234].
Відмінність очної ставки від перевірки свідчень на місці полягає в наступному. Основою для проведення очної ставки є наявність істотних протиріч в свідченні раніше допитаних осіб. Основою для проведення перевірки свідчень на місці служить наявність в свідченні допитаних по справі осіб даних, що можуть бути встановленими і перевіреними безпосередньо на місці, про яке в них йде мова. Таким чином, мета виходу на місце інша: вона полягає в перевірці свідчення: допитаного, встановлення їх достовірності, отриманні нових даних.
На очній ставці свідчення дає почергово в присутності один одного дві особи, а при перевірці свідчення на місці свідчення дає всього одна особа. Обов'язковою умовою при проведенні пред'явлення для впізнання є присутність понятих; очна ставка проводиться без таких. Крім цього, на очній ставці свідчення двох осіб зіставляються, а в процесі перевірки свідчення на місці, свідчення допитаної особи порівнюється з обстановкою на місці.
При проведенні очної ставки мають значення і підлягають фіксації в протоколі лише свідчення її учасників. При перевірці свідчень на місці, крім повідомлення особи, свідчення якої перевіряються, мають значення і підлягають фіксації в протоколі дії, що виконуються нею, результати дослідження реальної обстановки місця скоєння злочину і предметів, що  там є, слідів і інших речових доказів.
Очна ставка і відтворення обстановки і обставин події  самостійні слідчі дії. Вони відрізняються по цілях, процесуальному порядку і тактиці провадження. Метою очної ставки,  як було  підкреслено  раніше,  є усунення  істотних протиріч  і встановлення істини: за спірними фактами шляхом почергового допиту її учасників. Мета відтворення обстановки і обставин події є перевірка досвідченим шляхом, чи могла та або інша обставина мати місце в даних умовах місця і часу [24, с. 185].
Очна ставка на місці події може призначуватися будь-яким часом дня. Відтворення обстановки і обставин події в багатьох випадках повинен проводитися лише в певних умовах часу, якщо вони можуть вилинути істотний чином на встановлення достовірності його результатів. Крім цього, при проведенні слідчого експерименти необхідна присутність двох або більш понятих; для очної ставки така вимога відсутня.
У протоколі відтворення обстановки і обставин події фіксується обстановка, в якій виробляються досвідчені дії, розташування учасників, характер і послідовність дій, повторюваність дослідів, що проводяться в умовах, що змінюються і їх результати.
Свідчення учасників відтворення обстановки і обставин події мета в протокол не заноситься. У протоколі очної ставки увага приділяється тільки фіксації питань і свідчення осіб, що допитуються.
Таким чином, незважаючи на схожі межі очної ставки з іншими слідчими діями, можна провести чітку відмінність між ними по таких критеріях як: мета, процесуальне регламентування, тактичні прийоми, особи, що бере участь, фіксація результатів і ряд інших, в залежності від слідчих дій, що порівнюються [26, с. 153].

РОЗДІЛ  2 
ОРГАНІЗАЦІЯ  ТА   ПІДГОТОВКА   ДО   ОЧНОЇ   СТАВКИ
2.1.  Прийняття рішення про доцільність проведення очної ставка і вибір моменту її проведення
Очна ставка є складною слідчою дією і вимагає ретельної підготовки, вираженої у вивченні свідчення осіб, між яким мається намір провести очну ставку; у виявленні суті протиріч, що є в них і причин їх походження; у визначенні послідовності проведення очної ставки.
Перш ніж провести очну ставку, слідчий повинен ухвалити про це відповідне рішення. Ухвалюючи таке рішення, слідчий зобов'язаний подумати, своєчасно і чи доцільно проведення очної ставки, чи є для цього належні умови.
Необхідно вибрати час проведення очної ставки з тим, щоб вона не була передчасною або запізнілою. Передчасна очна ставка може взагалі не дати позитивного результату, навіть виявитися в якійсь мірі шкідливою.
Запізніла очна ставка також не приведе до бажаних результатів, оскільки слідчий упустив найбільш вдалий для її проведення час: обвинуваченому, наприклад, вже стали відомі свідчення свідків або інших обвинувачених, і він з цього вже зробив відповідні висновки, перебудувався з своєму свідченні і т.д. В
такому спадку можуть з'явитися нові труднощі, яких можна було уникнути своєчаснім проведенням очної ставки, або ж очна ставка повністю втратила своє значення і стала некорисною.
Слідчому необхідно також визначити час проведення очної ставки на протязі доби; її тривалість і місце, де вона буде проводитися. Безпосередньо момент проведення очної ставки з кожному конкретному випадку вирішує слідчий, виходячи з матеріалів справи і обстановки, що складається.
Приймаючи рішення про проведення очної ставки, слідчий повинен вийти з характеру свідчення, що підлягає перевірці, з суті протиріч, що є в них, і бачити можливі шляхи їх подолання. Повне вивчення даних, що є по кожній конкретній справі, особистості залученого або осіб, що залучаються до карної відповідальності, а іноді і свідків допоможе визначити шляхи перевірки свідчень і усунення протиріч в них [29, с. 123].
Потрібно продумати питання про те, чи корисно і чи необхідно в даний час ознайомити обвинуваченого або Інших осіб зі свідченням свідків або інших осіб. Не можна планувати і проводити очну ставку передчасно, коли ознайомлення обвинуваченого зі свідченням свідків не дає позитивного результату, а навпаки буде використане ним в своїх цілях.
Тому виявлення істотних протиріч саме по собі не є обов'язкова основа для проведення негайної очної ставки: в одних випадках зона дійсно необхідна відразу, але в інших її доцільно відкласти до певного часу, коли над обвинуваченим; зімкнеться велике коло доказів.
Так, наприклад, проводячи очні ставки при розслідуванні розбійних нападів і грабежів, довершених групою осіб по попередній змові або організованою групою, потрібно враховувати небезпеку того, що слабовільні обвинувачені і неповнолітні підпадуть під вплив ватажків групи і змінять своє свідчення. У таких випадках доцільно стриматися від очних ставок або відкласти їх на більш пізній час, коли в розпорядженні слідчого виявляться докази, здатні впливати на ватажків групи, що упираються.

 ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ПРОВЕДЕННЯ ОЧНОЇ СТАВКИ
3.1. Види тактичних прийомів, що використовуються при проведенні очної ставки
 Порядок допиту на очній  ставці  регламентований  ст. ст.   172,173  КПК  України.  Недотримання процесуальних правил є істотним порушенням закону. Разом з тим процесуальні правила носять загальний характер і не встановлюють тих конкретних прийомів і методів, за допомогою яких слідчий в кожному окремому випадку домагається усунення істотних протиріч в свідченні осіб, що допитуються. Цю роль виконують тактичні прийоми, що розробляються слідчою практикою І криміналістичний наукою. Останні постійно міняються, в залежності від Індивідуальних психологічних особливостей учасників очної ставки, їх взаємовідносин, характеру і об'єму зібраних доказів. Процесуальні правила провадження очної ставки, таким чином, доповнюються тактичними прийомами, тим самим, допомагаючи слідчому цілеспрямовано і успішно провести розслідування у справі, використати можливість кожної слідчої дії по збиранню, перевірці і оцінці доказів, домагаючись економії часу і сил.
Під тактичним прийомом більшість криміналістів розуміють „найбільш раціональний і ефективний спосіб дії або найбільш доцільну в даних умовах лінію поведінки особи, що виконує процесуальні дії” [27, с. 241].
На відміну від процесуальних правил, тактичні прийоми не мають обов'язкової сили. Рекомендаційний характер тактичного прийому визначає можливість його вибору по розсуду слідчого в конкретній слідчій ситуації Найбільш правильним представляється твердження А.Н. Васильєва, що „тактичний прийом це наукова рекомендація, до застосування якої слідчий підходить творче, маючи можливість вибору, керуючись оцінкою слідчої ситуації і міркуваннями доцільності” [34, с. 64].
Таким чином, проведення очної ставки повинно засновуватися, передусім, на вимогах закону, в також час, доповнюватися тими науковими рекомендаціями, які вирішують задачу її ефективності Законодавець передбачає попередження свідка або потерпілого перед початком очної ставки про карну відповідальність за відмову або ухиляння від надання свідчень і за надання явно помилкових свідчень (ст. ст. 178, 179 КПК України). Абсолютно очевидна доцільність роз'яснення до початку очної ставки її учасникам їх прав і обов'язків, а також порядку провадження слідчої дії.
Приступаючи до провадження очної ставки, слідчий повинен з'ясувати у учасників, чи знайомі вони один з одним 1 в яких відносинах знаходяться між собою. У будь-якому випадку не рекомендується обмежуватися отриманням загальних відповідей, доцільно з'ясувати те значення, яке вкладається особою, що допитується в зміст сказаного. Виходячи з отриманих даних, слідчому не забороняється прямо спитати у того, що допитується, чи не можуть, на його думку, існуючі відносини вплинути на характер свідчення, що дається.
На очних ставках між близькими родичами ставити питання про те, чи знають особи, що допитуються одна одну, і з якого часу, безглуздо. У протоколі констатується факт їх спорідненості
Після з'ясування питання про знайомство і характер взаємовідносин учасників очної ставки слідчий безпосередньо переходить до вирішення спірних обставин. Слідчий пропонує кожному з тих осіб, що допитуються почергово свідчити по суті спірних обставин, які винесені на очну ставку,
Безсумнівно, що в ході очної ставки завжди присутній певний психологічний вплив з боку слідчого на осіб, що допитуються, міра правомірності якого є дискусійним питанням в криміналістичній науці. Деякі автори, ставлячи під сумнів можливість надання психологічного впливу з боку слідчого на учасників очної ставки, забувають, що будь-яке спілкування, а на очній ставці має місце спілкування трьох осіб, є по суті вільним або мимовільним впливом один на одну. Тому на очній ставці слідчий має психологічний вплив на її учасників, як такий вплив мають на слідчу дію і один на одного учасники очної ставки.
Однак слідчий може використати лише допустимі, з точки зору закону, науки і моральність, психологічні прийоми впливу на учасників очної ставки, які можуть  спричинити  бажання  свідчити  правдиву,     допомагають  пригадати і відтворити забуте, знімають зайве хвилювання її учасників і т.д. вплив, що має не повинен перейти ту грань, за якою починається психічне насильство: у того, що допитується не повинна придушуватися самостійність в прийнятті рішення відносне свідчення.
Тактичні   прийоми   при   провадженні   очної   ставки   можна   вважати допустимим, якщо вони відповідають наступним вимогам:
1.   Тактичні прийоми очної ставки повинні суворо відповідати закону (ст. 172 КПК України). Закон забороняє під страхом карної відповідальності такі ”прийоми” здійснення розслідування, як примушення до надання свідчень шляхом насильства, загроз, знущання над особистістю і інших незаконних дій з боку слідчого. Тактичні прийоми очної ставки не повинні порушувати гарантовану Конституцією України права громадян.
2.       Тактичні прийоми очної ставки не   повинні суперечити  вимогам загальнолюдської моралі. Етично допустимі лише ті з них, які спонукають тих що допитуються свідчити правдиву, прищеплюють їм такі якості як сумлінність, повагу до особистості. Ні в якому разі слідчий не повинен розпалювати між учасниками  очної ставки конфлікти, викликати неприязні  взаємовідносини і ненависть, брехати їм, виявляти   нестриманість,  грубість,   ображати  честь, достоїнство, релігійні і національні почуття.
3. Тактичні прийоми очної ставки повинні засновуватися на новітніх досягненнях спеціальних наук (криміналістики, психології, логіки, педагогіки і інші.). Щоб зі знанням справи застосовувати тактичні прийоми на практиці, слідчому самому треба володіти необхідними знаннями в області вказаних наук. Недопустимо рекомендувати до застосування тактичні прийоми, знехтувані слідчою практикою, що не пройшли належних експериментальних досліджень і випробування практиці.
4. Тактичні прийоми очної ставки повинні мати виборчу дію, тобто вони повинні надавати належний вплив тільки відносно осіб, що допитуються, в спогаді забутих обставин розслідуваної події, або, що свідчать помилково, і бути нейтральним відносно інших учасників очної ставки.
Різноманіття що використовуються в ході очної ставки тактичних прийомів породжує проблему їх класифікації. Класифікація повинна забезпечити слідчому можливість вибору потрібного тактичного прийому для застосування його у відповідній слідчий ситуації і сприяти теоретичному дослідженню природи різних тактичних прийомів, пізнанню закономірностей, що обумовлюють ефект їх застосування.
Спроби класифікації тактичних прийомів, що застосовуються на очній ставці, робилися в літературі неодноразово. Найбільш вдалу класифікацію тактичних прийомів очної ставки запропонував А.Б.Соловйов [26, с. 341]. Як критерій класифікації тактичних прийомів він бере причини походження істотних протиріч в свідченні допитаних по справі осіб. У залежності від цього тактичні прийомів діляться на:
1.       Тактичні прийоми, спрямовані на усунення добросовісної помилки осіб, що допитуються;
2.       Тактичні прийоми, спрямовані на подолання брехні.
Тактичні прийоми очної ставки, направлені на активацію пам'яті осіб, що сумлінно помиляються. Одним з тактичних прийомів є надання учасникам очної ставки ініціативи в дослідженні спірних питань.
Якщо слідчий переконаний, що істотні протиріччя в свідченні викликані добросовісною помилкою одного з учасників очної ставки, він може надати їм, після отримання відповідей на питання, можливість задавати один одному питання і обмінюватися думками з приводу обставин, що розглядаються. Згадка в ході вільного обговорення винесених на очну ставку питань, якого-небудь факту може послужити поштовхом до спогаду забутого з боку її учасників і привести до встановлення істини по спірних обставинах.
Колективне обговорення учасників очної ставки спірних питань не означає, що слідчий стає стороннім спостерігачем, не контролює хід очної ставки.
Слідчий повинен активно керувати очною ставкою, направляти зусилля істотних протиріч, ідо допитуються на дозвіл,   контролювати їх поведінку, забезпечити належний порядок в ході цієї слідчої дії.
До тактичних прийомів, що застосовуються при проведенні очної ставки, направленої на активізацію пам'яті осіб, що помиляються,   відноситься прийом розгляд на очній ставці спірних питань в зворотній послідовності розвитку подій.
Якщо той, що допитується, що сумлінно помиляється на очній ставці при логічній послідовності розгляду спірних питань не може пригадати цікавлячі слідчого факти, то учасникам очної ставки потрібно запропонувати свідчити в зворотній  послідовності розвитку подій  від більш пізніх до більш раннім.
Цей тактичний прийом вимагає ретельної попередньої підготовки. Подія, що досліджується повинна бути розчленована на окремі епізоди, по кожному з яких формулюється по декілька питань. Питання розташовуються в такій черговості, щоб учасники очної ставки могли бути крок за кроком в зворотній
послідовності відновлювати в пам'яті цікавлячі події.
Так, за фактом умисного спричинення тяжкої шкоди здоров'ю групою осіб відносно громадянина А., довершеного в ході затіяною цією групою осіб бійки в ресторані, прокуратурою міста було порушено кримінальну справу по ст. 101 ч.1 КК України. Свідками у справі виступили Н. і Д. Свідок Н. вказав на Л. як на призвідника бійки, а також визнав його тим парубком, який завдавав ударів в живіт, упалому на підлогу потерпілому А. Свідок Д., однак, спростовував свідчення попереднього свідка, і вказував на іншого учасника бійки як на призвідника, а також затверджував те, що Л. не завдавав ударів в живіт потерпілому, а навпаки, відтаскував свого іншого учасника бійки від А. Між свідками була проведена очна ставка, в ході якої слідчий задавав питання Д. в зворотній послідовності події злочину. Таким чином, свідок Д. пригадав, як він зі своєю приятелькою попрямував до виходу, почувши крики в центрі залу і шум; як до цього, він замовляв вечерю офіціанту і почув дзвін биткого посуду: раніше вони шукали вільний столик, але запропонований офіціантом ним не сподобався через бучливу і п'яну компанію, що виявилася, в кінцевому результаті, в центр бійки. У той же момент він запам'ятав одного з цієї компанії, оскільки той голосно викрикнув непристойності і здавався самим буйним з всієї компанії. На очній ставці вік усвідомив, що прийняв саме його за призвідника бійки, хоч самого розвитку подій не бачив, оскільки сиділи вони на іншому кінці залу, а між ними були танцюючі пари. Крім цього, він вказав, що через суєту всього, що почалося, точно не міг зрозуміти чи відтаскує Л. іншого учасника бійки від А., або сам завдає ударів. У даному прикладі слідчий правильно задавав питання в зворотній послідовності, тим самим значно освіживши в пам'яті особи, що сумлінно помиляється подію злочину, а також підтвердив істинність свідчення свідка Н.
Наступним тактичним прийомом є проведення очної ставки на місці події.
Очну ставку рекомендується провести на місці пригоди, якщо обставини, з приводу яких виникли істотні протиріччя, прямо або непрямо пов'язані з обстановкою приміщення або місцевості. Повторне сприйняття осіб, що допитуються обстановки місцевості, будов, предметів пожвавлює їх пам'ять, активізує спогади про цікавлячу слідство подію і дозволяє в деталях відтворити її.
При провадженні очної ставки на місці пригоди слідчому і особі, що сумлінно помиляється легше розібратися в причинах виникнення розходжень і неточностей в свідченні. Відновивши в нам'яті дійсні події, учасник, що сумлінно помиляється може визнати помилковість своїх колишніх тверджень.
На місці випадку слідчий може проводити очну ставку в динаміці. Особам, що допитується пропонується по ходу усної розповіді відтворити які-небудь дії, наприклад, показати на місці розташування учасників злочинної події, шлях руху потерпілого, продемонструвати, яким чином проводився напад і т.д.
Якщо обстановка місця пригоди змінена, доцільно запропонувати особі, що сумлінно помиляється відновити колишню обстановку. Для цього заздалегідь потрібно підготувати необхідні предмети. За їх відсутності можна використати: макети, муляжі, знаки і т.д. відновити колишню обстановку може і сам слідчий. У ході очної ставки на місці пригоди можна допустити провадження найпростіших досвідчених дій, які сприяли б пригадуванню забутого, допомогли б розібратися в причинах істотних протиріч в свідченні.
Так, за фактом крадіжки автомобіля свідок Р. затверджував, що бачив, як машина з вказаними номерами проїхала під мостом і виїхала на трасу, при цьому грубо порушуючи правила дорожнього руху. Однак свідок М. затверджував, що бачив вкрадену машину в іншій місцевості, протилежній тієї, на трасу якої, ніби, виїхав автомобіль. Між свідками була проведена очна ставка з виїздом на те місце, де, як затверджував свідок Р. проїхала вкрадена машина. На місці свідок побачив, що перед проїздом під мостом є поворот направо, який і веде безпосередньо в місцевість, вказану іншим свідком. Він також пригадав, що їхав на високій швидкості і тому точно не бачив, куди завернув автомобіль, однак, передбачив, що той поїхав під міст і виїхав на трасу, оскільки повороту він не запам'ятав і вважав, що це єдино можлива дорога проїзду. Тим самим, виїзд на місцевість допоміг свідку зрозуміти помилковість свого свідчення і усунути протиріччя в свідченні.
Іншим тактичним прийомом, що використовується при проведенні очних ставок, є   пред'явлення доказів для пожвавлення асоціативних зв'язків пам'яті.
Для подолання добросовісної помилки особам, що допитуються в процесі очної ставки, пред'являються:
-        речові докази і документи;
-        протоколи слідчих дій (оглядів, слідчих експериментів і т. ін.);  
-        додаткові засоби фіксації (плани,  схеми,  малюнки, діапозитиви, фотознімки, ліплення, фонограми, кінострічки).
По можливості, учасникам очної ставки треба пред'являти сукупність взаємопов'язаних доказів. До пред'явлення кожного чергового доказу рекомендується перейти лише в тому випадку, коли по спірній обставині, що розглядається не вдалося відновити забуте.
Учасникам очної ставки можуть бути пред'явлені об'єкти, що допомагають пригадати забуті обставини і факти, що знаходяться не тільки в прямій, але і в непрямому зв'язку з подією, що відбулася, а іноді і не пов'язані з ним.
На очній ставці відбувається пізнавання пред'явлених об'єктів одночасно двома особами. Звідси пригадування пов'язаних з пред'явленими об'єктами обставин події одним допитуваном іноді впливає позитивний чином на згадування їх, а також нових обставин (деталей) цієї події іншим. Процес очної ставки підозрюваної особи в скоєні злочину, і що свідчить правдиво, активно викриває в здійсненні злочину того, хто також підозрюється, однак продовжує наполягати на своєму свідченні. Після закінчення кожної очної ставки проводяться допити осіб, що відстоюють своє помилкове свідчення. Виявилося, що очні ставки здійснили на тих осіб, що також підозрюються в скоєні злочину, сильний позитивний психологічний вплив. На допитах вони свідчили правдиво.
Необхідно відмітити такий прийом, як пред'явлення на очній ставці доказів. Існує декілька способів пред'явлення на очній ставці доказів: в порядку наростання викривальної сили; з самого вагомого (що вирішує) доказу; всієї сукупності доказів одночасно.
Докази наростаючої сили пред'являються при провадженні очної ставки з особою, наполегливо заперечуючою встановлені факти. Суть даного тактичного прийому полягає не тільки в послідовності пред'явлення доказів від „слабого” до „сильного”, але в поступовому переході від розглянутих менш важливих спірних питань до більш важливих.
Добитися очікуваного ефекту можна при дотриманні наступних умов:   слідчому необхідно мати в своєму розпорядженні сукупність доказів, підтверджуючих правильність свідчення добросовісного учасника; докази повинні відноситися до винесених на очну ставку спірних питань і бути відомими добросовісному учаснику очної ставки, щоб він міг дати по них свої пояснення; пред'являти  докази  лише  в  тих  випадках,   коли  правдиве  свідчення добросовісного учасника очної ставки не надало належного впливу на того, що також допитується, і слідчий вичерпав свої питання;  в ході очної ставки несумлінному учаснику треба роз'яснити значення пред'явлених доказів, рекомендувати йому оцінити докази, поставивши себе на місце слідчого; не треба поспішати перейти до розгляду наступної спірної обставини, поки не будуть у того, що допитується з'ясовані повністю всі питання по пред'явленому доказу [34, с. 168].
Пред'явлення доказів наростаючою силою поступово розхитує установку несумлінного учасника очної ставки на надання ним помилкових свідчень, ставлять його перед неминучістю визнати дійсні факти.
Вирішальний (самий вагомий) доказ пред'являється особі яка допитується, і що не має стійкої установки на надання помилкових свідчень, а також коли його установка на брехню в ході слідства сильно похитнена.
Даний спосіб пред'явлення доказів може дати позитивний результат при наявності ряду умов.
По-перше, несумлінний учасник очної ставки повинен усвідомлювати неспростовність пред'явленого доказу. Тому необхідно визначити, який з доказів може найбільш сильно вплинути на несумлінного учасника очної ставки. Такий вплив на несумлінну особу, як правило, мають докази, що викликають сильні емоційні переживання або прямо підтверджують головний факт розслідуваного злочину. Аналіз поведінки передбачуваних учасників очної ставки і даних, що є з справі дозволяє судити про те, якому доказу вони надають значення неспростовного.
Наприклад, особі, що підозрюється, заперечуючи на допитах факт вбивства, постійно акцентує увагу слідчого на тому, що пістолета у нього немає і він ніколи його не тримав в руках. Однак пістолет був виданий слідчому родичами особи, яка підозрюється у скоєні вбивства. Виявлені на пістолеті відбитки пальців, за даними дактилоскопічний експертизи, належать особі, що підозрюється у скоєні вбивства. У цьому випадку слідчий може передбачити, що пред'явлення на очній ставці вказаних доказів буде мати належний психологічний вплив на підозрюваного.
По-друге, до пред'явлення викриваючого доказу несумлінний учасник очної ставки не повинен здогадуватися про наявність його в розпорядженні слідчого.   У   процесі   розслідування   іноді   доцільно   спеціально   підтримувати упевненість несумлінного учасника очної ставки в тому, що в справі немає того доказу, що може повністю викрити його у скоєні злочину. Маючи, наприклад, в своєму розпорядженні пістолет, слідчий може поцікавитися у обвинуваченого, який він марки, яким чином був придбаний, де знаходиться в цей час[31, с. 346].
Недопустимо, однак, для досягнення поставленої мети вдаватися до обману особи, що допитується, спотворювати істинні факти. Необхідно, щоб пред'явлені докази знаходилися в зв'язку з одним з спірних питань, які розглядаються на очній ставці. До моменту пред'явлення вирішального доказу впливаюча сила правдивого свідчення добросовісного учасника очної ставки з цього питання повинна досягнути найвищої межі. Постановкою питань доцільно збудити такий психологічний стан несумлінного учасника очної ставки, який забезпечив би найбільш емоційне сприйняття об'єкта, який пред'являється.
По-третє, вирішальний доказ пред'являється несумлінному учаснику очної ставки несподівано. Коли зібраних доказів досить для того, щоб вважати провину обвинуваченого доведеною і розголошування даних, що є в справі не може вплинути негативним чином на подальше розслідування злочинів, можна пред'явити одночасно всю сукупність доказів несумлінному учаснику в кінці очної ставки. Звичайно це переконає обвинуваченого в тому, що слідчому у справі все вже відомо і подальша завзятість в запереченні своєї провини марна.
При провадженні очної ставки між особами, обидві з яких свідчать явно помилково, можуть пред'являтися докази, що спростовують свідчення щодо обох допитуваних. Тут суперечність помилкового свідчення обох учасників в сукупності з пред'явленими доказами повинна бути використана для посилення психологічного впливу на обох учасників очної ставки з метою отримання від них правдивого свідчення.
Іноді на очній ставці добросовісний учасник в підтвердження свого свідчення посилається на відомі слідчому доказу і пред'являє їх особі, що свідчить помилково. Це має на несумлінного учасника найбільш сильну психологічну дію.
Іншим тактичним прийомом, який може бути використаний при проведенні очної ставки, є проведення очної ставки в поєднанні з допитом. У процесі допиту іноді   може   виникнути   необхідність   негайного   проведення   з   особою   яка допитується однієї, або навіть декілька очних ставок [29, с. 138].
Провадження очної ставки в ході допиту повинне бути тактично доцільним: та заздалегідь передбаченим і ретельно підготовленим. Заздалегідь знаючи, які обставини несумлінна особа буде заперечувати в ході допиту, необхідно запрошувати свідків, що свідчили по них правдиво. Вживаються заходів до того, щоб викликані на очку ставку свідки не мали можливості спілкуватися між собою. Потім слідчий приступає до допиту несумлінної особи. Як той, що тільки допитаний дає свідчення, які суперечать свідченню одного з викликаних свідків, і слідчий вичерпує всі можливості їх вирішення шляхом постановки питань і пред'явлення доказів, допит уривається для провадження між ними очної ставки. Після очної ставки допит несумлінної особи продовжується. Якщо ця особа буде свідчити помилково по наступному епізоду, допит його знову переривається для проведення наступної очної ставки і т. д. Пред'явлення доказів і проведення в ході допиту декількох очних ставок не залишає несумлінній особі надії на те, що воно зможе відстояти своє помилкове свідчення. Проведення допиту в поєднанні з очною ставкою різко підвищує ефективність названих слідчих дій [26, с. 206].
Після очної ставки може бути проведений допит одного або обох її учасників,   навіть   якщо   істотні   протиріччя   в   їх   свідченні   залишилися   не усуненими. Ефективність такого допиту обумовлюється наступними чинниками:
-      очна ставка має на її учасників сильний психологічний вплив, коливаючи установку на надання помилкових свідчень;
-      дозволяє глибше вивчити  особистість допитуваних,  виявити такі індивідуальні психологічні, моральні властивості, які не виявлялися в процесі розслідування раніше; слідчий   може   зрозуміти   причину   походження   істотних протиріч в свідченні,   розібратися,   хто   з   учасників   і   в   якому   обсязі   свідчить достовірно,   з’ясувати дію на кожного з них того або іншого тактичного прийому.
Проводячи услід за очною ставкою допит, слідчий має можливість скоректувати тактику проведення цієї слідчої дії і добитися позитивного результату.
Якщо той, що допитується несподівано змінив правдиве свідчення на помилкові внаслідок боязні з боку другого учасника, то в такій ситуації рекомендується з'ясувати причини надання помилкових свідчень, як в ході очної ставки, так і на допиті, що проводиться з нею. Знаходячись під час домиту віч-на-віч зі слідчим, той, що допитується психологічно легше розкриває причини зміни свідчення.  Якщо один з тих, що допитуються на очній ставці знаходився в сильно збудженому або пригніченому стані, йому необхідно дати час опам'ятатися і тільки потім допитати.
Проміжок часу між очною ставкою і допитом повинен визначатися слідчим з ситуації, що склалася, сили впливу очної ставки на її учасників. Тривала відстрочка в проведенні допиту небажана, оскільки вплив очної ставки на її учасників поступово слабшає.
Наступним тактичним прийомом є використання "слабих місць" психіки несумлінного учасника очної ставки.
Під „слабими місцями” звичайно розуміються такі якості і схильності несумлінного учасника очної ставки, як приступи меланхолії, частий самоаналіз, підвищена запальність, зарозумілість, скептицизм, пихатість і т. п. Вміле використання їх при провадженні очної ставки приводить до отримання правдивого свідчення.
Наочним прикладом використання в ході очної ставки зарозумілої поведінки однієї з її учасників може служити випадок, описаний               Н.В. Бахаревим [23, с. 234].
У справі про розкрадання був арештований керівник харчового заводу. Співучасником злочину був службовець того ж підприємства. На допитах він свідчив відносно керівника викриваючи його у скоєні злочину. Вважаючи, що керівник заводу його недооцінює, службовець виразив бажання свідчити правдиво йому в обличчя. Коли на очній ставці особі, яка допитується, були поставлені перші питання, керівних заводу тут же ухвалив рішення свідчити без проведення очної ставки. Очна ставка була перервана. Пішов негайний допит, в ході якого керівник заводу став свідчити правдиво. На питання, чому вирішив свідчити так, заявив, що було б не на його рівні, якби він дозволив себе викривати нижче стоячому по службі співучаснику.
Особа, що здійснила тяжкий злочин вперше, довгий час знаходиться в пригніченому психічному стані. Воно перебільшує знання слідчого про злочин, значення доказів, що є в справі. Переживання злочинця можуть бути посилені шляхом проведення очних ставок з родичами та товаришами потерпілого.
Несумлінний учасник, побачивши моральні страждання родичів і друзів потерпілого, може прийти до висновку про необхідність відмови від брехні. Неодмінною умовою проведення таких очних ставок повинно бути наявність істотних протиріч в свідченні раніше допитаних осіб.
Як тактичний прийом може використовуватися такий прийом як деталізація предмета очної ставки.
Предмет очної ставки доцільно ділити на окремі частини, кожну з яких в свою чергу поділити на декілька питань. Цей тактичний прийом дозволяє чіткіше виділити істотні протиріччя в свідченні, зробити їх наочнішими.
Учасникам очної ставки задаються короткі конкретні питання по спірних обставинах. Це затрудняє несумлінному учаснику можливість видозмінювати свідчення в нюансі, що грає роль у визначенні мотиву довершеного злочину.
Допит учасників на очній ставці потрібно починати з постановки питань, непрямо пов'язаних з головною спірною обставиною. При ретельно продуманій послідовності постановки питань несумлінний учасник затрудняється в наданні помилкових свідчень надалі, оскільки він вже буде пов'язаний правдивим свідченням на початку очної ставки.
Наступним тактичним прийомом є загострення протиріч в свідченні учасників очної ставки по менш значущих спірних обставинах.
Даний тактичний прийом застосовується при провадженні очної ставки між співучасниками злочину. Суть прийому полягає в тому, що слідчий починає очну ставку  із  з'ясування  менш  істотних  спірних  обставин,  постановкою  питань акцентує увагу особі, яка допитуються на цих протиріччях, поступово все більше і більше загострює їх. У такій обстановці очній ставки особа, яка допитуються всупереч своєму бажанню переходить від обговорення менш важливих спірних питань до більш важливих.
Так, особи, що підозрюються М. і В. заперечували причетність до здійснення грабежу. М. на допиті заявив, що не має нічого спільного з В., оскільки той шахрай. Потім розповів про довершеного В. шахрайстві, що не мала якого-­небудь відношення до грабежу.
Між ними була зроблена очна ставка. У ході неї М. повторив раніше дане свідчення. Для В. вони були несподіванкою і настільки обурили його, що він тут же розповів слідчому про довершеного ними грабежу.
До тактичних прийомів відноситься також припинення брехні одного учасника очної ставки з підкресленням правдивості свідчення іншого.
Даний тактичний прийом може бути рекомендований до застосування, коли по спірних обставинах на початок очної ставки в справі вже є досить достовірно встановлених доказів. У подібних випадках доцільно не давати несумлінному учаснику очної ставки вільно розгортати брехню. При першій же спробі дати помилкове пояснення він повинен бути зупинений і викритий в нещирості. Брехня кладеться край шляхом демонстрації доказів, а також застосуванням інших засобів впливу.
Пред'являючи докази, потрібно звернути увагу несумлінного учасника очної ставки на правильність свідчення іншого учасника, продемонструвати об'єктивність особи, яка добросовісно допитується. Наприклад, вказати на повідомлення добросовісного учасника очної ставки, які свідчать на користь особи, що свідчить помилково. При цьому недопустимо з боку слідчого нетактовна поведінка і тим більше грубість, та погрози.
При проведенні очної ставки використовується прийом використання позитивних сторін особистості несумлінного учасника. Знання позитивних властивостей особистості несумлінного учасника очної ставки може послужити ключем для визначення найбільш доцільного до нього підходу. Підкреслюючи позитивні властивості особи, що свідчить помилково, слідчий може вказати, що у нього ще є можливість виправитися, спокутувати свою провину і стати гідним громадянином нашого суспільства.
Так, у провадженні м. Києва знаходилося кримінальна справа за фактом крадіжки. У здійсненні крадіжки підозрювалися двоє неповнолітніх, 3. і Т. В ході допитів 3. свою провину не визнавав. Інший же учасник крадіжки, Т., в здійсненні крадіжки признався і указав на 3. як на співучасника злочину. Між співучасниками була проведена очна ставка, однак, Т. не зміг своїм правдивим свідченням вплинути на 3. визнати свою провину. Тоді слідчий, добре вивчивши матеріали справи розпізнавши особисті особливості того, що допитується знайшов Інший підхід до неповнолітнього. При формуванні питань він підкреслив властиву неповнолітньому 3. боязливість та скромність, тим самим розташувавши його до себе, І зняв страх свідчити правдиво. Слідчий також дав зрозуміти особі, яка підозрюється 3., що розуміє, що для останнього крадіжка була не закономірністю поведінки, а випадковою помилкою, до якої його підштовхнув інший учасник крадіжки.
Іншим тактичним прийомом є викриття в ході очної ставки симулятивної поведінки особи, яка допитується для отримання від нього правдивого свідчення з спірних питань. Відомі випадки, коли несумлінний учасник очної ставки своїм зовнішнім виглядом і шляхом симуляції хворобливих явищ намагається впливати на особу, що свідчить правдиво, викликати жалість до себе в надії, що той дасть вигідні йому свідчення.
Готуючись до проведення очної ставки, слідчий повинен передбачувати можливість сильного впливу однією особою яка допитується на іншу, і для нейтралізації його вжити відповідних заходів.
Якщо несумлінний учасник не голиться, неохайно одягається, зображає хворого, то слідчий повинен порекомендувати йому опорядитися і тільки після виконання цієї рекомендації провести очну ставку Буває навпаки, один з учасників   очної   ставки,   розігруючи   роль   правдивої      людини,   старається переконати слідчого в тому, що другий учасник очної ставки свідчить помилково, оговорює його. Удавано обурюючись, досить правдиво передає свій стан обурення голосом, мімікою і жестами. Іноді, входячи в роль, що розігрується, починає перегравати і тим самим видає себе.
На подібних очних ставках слідчий повинен бути обережним, обачним, не допускати, щоб її учасники сварилися. Сварка може бути затіяна з метою обману, для узгодження її учасниками свого свідчення. Класти край спробам симуляції треба без зайвої нервозності, не принижуючи честі і достоїнства осіб, що допиту допитуються  Слідчий зобов'язаний зберігати абсолютний спокій, всім своїм виглядом демонструючи упевненість і зібраність. Коли обидва учасники очної ставки упевнено свідчать взаємовиключаючи, слідчий повинен уважно спостерігати за всіма нюансами їх поведінки, а, запідозривши симулятивну поведінку одного з них, викрити його. Слідчий, пред'являючи симулянту докази, задаючи несподівані питання, змушує його перемкнути свою увагу на зміст свідчення І тим самим втрачати контроль над своєю поведінкою.
Викриття симулятивної поведінки несумлінного учасника очної ставки може бути мотивом до дачі ним правдивого свідчення по спірних обставинах.
До тактичних прийомів, що використовуються при проведенні очно: ставки, відноситься   маскування мети очної ставки. Цей тактичний прийом застосовується, коли слідчий заздалегідь знає, що несумлінний учасник очної ставки не збирається свідчити правдиво, а, зрозумівши мету очної ставки, буде намагатися зганьбити свідчення іншої особи, яка допитується, або створювати нову брехню.
У таких випадках для маскування мети очної ставки доцільно ставите: особі, яка допитується питання врозбивку: непомітно для ЇЇ учасників переводити розмову від з'ясованих неістотних спірних питань до істотних. Чергування таких питань може проводитися неодноразово, в одних випадках плавно, в інших - несподівано. У несумлінного учасника притупляється пильність. Легко вступаючи в обговорення неістотних спірних обставин, він часто переносить свою активність і в сферу з'ясування істоти важливих питань, свідчуючи по них достовірно.
Наступним тактичним прийомом є створення враження, що один співучасник повністю признався з здійсненні злочину [36, с. 196].
Маючи в своєму розпорядженні правдиве свідчення одного з учасників злочинної групи за яким-небудь фактом злочинної події, слідчий проводить йому очну ставку з обвинуваченим, що свідчить помилково. Предмет такої очної ставки повинен бути суворо обмежений з'ясуванням лише цього епізоду. Твердо відстоючуючи на очній ставці правдиве свідчення по такому епізоду, співучасник може тим самим створити у несумлінного обвинуваченого враження, що ніби розказав слідчому і про інші епізоди злочину.
При проведенні очної ставки використовується такий тактичний прийом як уповільнений темп очної ставки [26, с. 341].
На очній ставці по спірних обставинах несумлінний учасник іноді прагне свідчити якнайшвидше, звільняючись загальними фразами для: того, щоб відхилитися від відповідей на питання слідчого, непомітно для нього "проскакати" ті деталі події, які він не бажає детально освітлювати. До таких прийомів вдаються як несумлінні свідки (потерпілі), так і досвідчені злочинці. Вони, готуючись до очної ставки, заздалегідь продумують свою поведінку і відповіді на всілякі питання слідчого та іншого учасника очної ставки.
Темп таких очних ставок доцільно сповільнити постановкою деталізуючих, доповнюючих, контрольних питань по кожній спірній обставині, оголошенням найбільш важливого свідчення добросовісного учасника (після запису їх в протокол), що надасть додатковий психологічний вплив на того, що несумлінно свідчить на допиті. Якщо несумлінний учасник сам собі суперечить, доцільно оповістити в цій частині його свідчення на попередніх допитах і зажадати пояснень. Темп очної ставки може бути уповільнений пред'явленням доказів, повторним розглядом спірних питань і т, п. Слідчий повинен активно контролювати свідчення особи, яка несумлінно допитується, не давати можливості йти в сторону від докладного освітлення поставлених йому питань.
Наступним тактичним прийомом, що використовується при проведенні очної ставки, є   форсований темп очної ставки.
Коли несумлінний учасник очної ставки бариться, подовгу готує свої відповіді, підганяє їх під своє раніше дане свідчення, постійно перепитує, відволікає увагу слідчого від цікавлячих питань сторонніми міркуваннями, темп постановки що допитується питань необхідно підвищити.
Очну ставку потрібно активно провести у формі запитань-відповідей. Форсований темп очної ставки тримає особу, що несумлінно допитується в напруженні. Він вимушений або говорити правду, або нашаровувати нову брехню. Експромтом складене помилкове свідчення звичайно легко слідчим спростовуються.
Якщо відомо, що той, що несумлінно допитується буде затягувати відповіді, для участі в очній ставці слідчий може запросити іншого слідчого, або працівника міліції. Сформульовані питання до тих, що допитуються розподіляються між слідчим і його помічником. За допомогою швидкої, почергової постановки питань особам, які допитуються вони підтримують високий темп очної ставки.
Тактичні прийоми мають ряд особливостей у разі проведення повторної очної ставки. Очна ставка вважається повторною, якщо вона проводиться в процесі розслідування справи другий раз з одними і тими ж учасниками, по спірних обставинах, що раніше з'ясовувалися.
Повторна очна ставка проводиться,, якщо один з її учасників змінив свою позицію по спірних обставинах або в процесі розслідування здобуті нові дані, підтверджуючі або що спростовують свідчення одного з її учасників [25, с. 267]. Повторна очна ставка повинна проводитися з дотриманням всіх встановлених карно-процесуальним законом правил. Недопустимо, щоб повторна очна ставка починалася пропозицією учасникам підтвердити або повторити своє колишнє свідчення. Допущені раніше прорахунки повинні бути враховані. У практиці зустрічаються часті випадки успішного проведення повторних очних ставок.
З органів міліції в прокуратуру була передана кримінальна справа по обвинуваченню Т. в розкраданні з будівництва сантехніки на суму 190 тисяч гривень. Слідчий, що прийняв справу, уважно вивчив матеріали, що були в нього.
Було встановлено, що батько і син Т. заперечують факти здійснення розкрадання.

Свідки 3. і Д. показали, що вони бачили, як Т. вивантажували з машини в своєму дворі бухти декількох раковин; свідок М. заявив, що Т. просив знайти йому покупців на сантехніку. Проведені працівниками міліції очні ставки між Т. і вказаними свідками не дали позитивних результатів.
Слідчий прокуратури звернув увагу на те, що проведення очних ставок мало формальний характер (між очними ставками був значний розрив у часі, свідчення учасників не деталізувалося, не були використані всі доводи, які приводилися свідками на допитах і ухвалив рішення провести повторні очні ставки. До очних ставок свідки були детально передопитанні, в ході яких вони свідчили по-новому.
Повторні очні ставки проводилися в заздалегідь певній послідовності, свідчення учасників деталізувались, зіставлялись. У підтвердження свого свідчення свідки повідомили нові дані.
Ретельна підготовка І уміле проведення повторних очних ставок дали позитивний результат: Т. призналися в здійсненні розкрадання, показали свої гаражі, де була схована сантехніка.
Іноді доцільне застосування такого тактичного прийому як формування у несумлінного уявлення про обізнаність слідчого, що допитується шляхом проведення серії очних ставок.
Залишаючи несумлінного учасника в невіданні відносно меж своєї обізнаності, слідчий може поступово проводити очні ставки з декількома особами. Зіткнувшись декілька разів з викриттям брехні добросовісними учасниками очних ставок, той, що несумлінний вимушений буде змінити свою позицію. У нього складається враження про докладну обізнаність слідчого по всіх обставинах справи. Томливе очікування чергового викриття на очній ставці тримає його в напруженні, і він приходить до висновку про некорисність подальшого відстоювання помилкових тверджень.
У справі про збут украдених дорогоцінних виробів Д. відмовився повідомити, кому продавав товар. Маючи в своєму розпорядженні свідчення: п'яти свідків, що купили у підозрюваного Д. крадені дорогоцінні вироби, слідчий обрав наступну тактику проведення очних ставок: підозрюваний допитувався по вже відомому епізоду продажу товару, після чого відразу проводилася очна ставка з покупцем, потім Д. пояснювалося, що на наступний день буде продовжена робота по наступному епізоду.
Після проведення третьої очної ставки Д. заявив про своє бажання добровільно розказати про інші випадки збуту украдених дорогоцінних виробів. При допиті він також вказав на осіб, від яких регулярно отримує дорогоцінні вироби для збуту.
Одним з прийомів, що застосовуються при проведенні очної ставки, є проведення очних ставок наростаючої сили.
Досить часто слідчий отримує можливість провести серію очних ставок між тим, що несумлінно допитується, з одного боку, і іншими учасниками, з іншого. У такій ситуації важливо правильно встановити черговість проведення очних ставок між несумлінним учасником і особами, що свідчить правдиво. Вирішуючи дане питання, потрібно враховувати важливість істотних протиріч у свідченні учасників очних ставок. Щоб мати на того, який несумлінно допитується наростаючий психологічний вплив, очні ставки проводяться від менш важливих до більш важливих [26, с. 341].
У справі про вбивство А. Підозрюваний Р. на допиті заявив, що він в день вбивства на рибалку не ходив, в його господарстві човна і вудок немає, тим самим заперечуючи свою присутність на місці випадку і можливе здійснення вбивства А. Свідок В. повідомив, що Р. за декілька днів до вчиненого вбивства заїжджав до нього на дачу з проханням позичити йому вудку і човен для рибалки на вихідних. В., відмовив, оскільки човен був несправний, а вудки він не знайшов.
Інший свідок М. повідомив, що Р. позичив у нього човен напередодні загибелі А., а повернув наступного дня. Свідок Д. бачив Р. на березі ріки, а також бачив машину А,, який також приїхав на рибалку. Жінка Р. показала, що чоловік вранці пішов на рибалку і повернувся увечері. Нічого їй не пояснивши, він поламав щойно куплені вудки і спалив. Через декілька днів він  їй признався, що утопив А.
Маючи в своєму розпорядженні таке свідчення свідків, підозрюваного Р., слідчим були організовані очні ставки з В., потім з М., потім з Д., і нарешті з дружиною. Вибрана послідовність виробництва очних ставок дозволила слідчому поступово нарощувати впливаючу силу свідчення добросовісних свідків. На очній ставці з дружиною Р. зізнався в здійсненні вбивства і розповів подробиці трагедії
Наступним тактичним прийомом є проведення очної ставки в поєднанні з пред'явленням для пізнання.
У слідчій практиці нерідко виникають ситуації, що вимагають обов'язкового виробництва перед очною ставкою пред'явлення для впізнання.
Г.І. Кочаров пропонує впізнання проводити коли: той, що допитується заявляє, що людина, яку він бачив або голос якої чув у зв'язку з подією злочину, йому до цієї події відомий не був; допитуваний, хоч і стверджує, що людина, яку він бачив або голос якого чув у зв'язку з подією злочину, є йому знайомим, але названа особа, яка допитується це знайомство заперечує;   допитуваний стверджує, що людина, яку вік бачив або голос якого чув в зв'язку з подією злочину, йому добре знайомі, але разом з тим, прізвище або ім'я цієї людини називає неправильно або інакше, чим її назвала людина, про яку показував допитуваний.
Успішне впізнавання особи, що впізнає пред'явленої особи надає на останнього сильний психологічний вплив, створює сприятливі умови для проведення потім очної ставки. У цьому випадку очна ставка повинна слідувати відразу ж за пред'явленням для впізнання. Ще більше психічний вплив на того, що несумлінно допитується надає проведення з ним серій наступних один за одним впізнань і очних ставок.
Вищеперелічені тактичні прийоми проведення очної ставки є найбільш оптимальне рішення при її проведенні для викриття помилкового свідчення.
3.2. Тактичні прийоми при проведені очної ставки за участю неповнолітніх
У разі участі в очній ставці неповнолітніх належить керуватися тими статтями КПК України, які регламентують їх допит. З урахуванням віку неповнолітніх і особливостей їх психіки в законі передбачені додаткові процесуальні гарантії, що забезпечують отримання від них правдивого і повного свідчення, а також що полегшують контакт з неповнолітніми. Немає ніяких підстав робити виключення із загального правила про допит неповнолітніх для їх допиту на очній ставці.
Дія статей карно-процесуального кодексу України, що регламентують порядок допиту неповнолітніх свідків (потерпілих) і що передбачають участь в допиті педагогів, близьких родичів або законних представників неповнолітніх (ст. 168 КПК України), а також участь адвокатів неповнолітніх обвинувачених в слідчих діях (ст. ст. 44 І 45 КПК України), розповсюджується також і на очну ставку.
Ухвалюючи рішення про проведення очної ставки з участю неповнолітніх (особливо малолітніх), слідчий передусім повинен враховувати особливості їх психіки і вплив цих особливостей на хід і результати очної ставки. Крім пропусків в сприйнятті, запам'ятовуванні і відтворенні спірних обставин, для неповнолітніх в більшості випадків характерна відсутність життєвого досвіду, що є важливою умовою правильного розуміння подій.
Як правило, неповнолітні ще не мають твердого світогляду, легко підпадають під вплив старших, що значно ускладнюють проведення очних ставок з їх участю. До того ж неповнолітнім, особливо малолітнім, нерідко властиві фантазія, перебільшення, ілюзії, уява, наслідування, що служить причиною багатьох помилок в свідченні [35, с. 173].
Все це свідчить про те, що провести очні ставки з участю неповнолітніх слідує лише в тих випадках, коли були використані і не дали результату інші способи встановлення істини по спірних обставинах. Доцільно до проведення очної ставки з участю неповнолітнього (особливо малолітнього), на якій останній повинен викривати дорослу особу або співучасника свого віку в здійсненні злочину, спробувати вирішити спірні питання шляхом відтворення фонограми допиту неповнолітньої на допиті дорослої особи. Особливо це важливе у випадках, коли неповнолітні є потерпілими від злочину.
Якщо ж суперечність, що виникла іншим шляхом усунути не вдалося, перед слідчим встає необхідність проведення очної ставки з участю неповнолітнього. З урахуванням особливостей психіки неповнолітніх при підготовці до проведення очної ставки велике значення мають питання про вибір місця її проведення. Помічено, що в ряді випадків офіційна обстановка негативно діє на психіку неповнолітнього і перешкоджає встановленню з ним психологічного контакту. Такий стан, характерний звичайно для боязких, вразливих, замкнених підлітків, негативно позначається на правдивості і повноті їх свідчення. Тому очні ставки з їх участю переважніше провести не в прокуратурі і міліції, а в звичних для неповнолітніх місцях (в дитячих установах і т. ін.).
Важливим моментом є запрошення на очну ставку з участю неповнолітніх їх батьків, родичів, законних представників або педагогів. Закон не випадково надає слідчому широкі права в розв'язанні цього питання. Ретельне з'ясування взаємовідносин неповнолітніх з їх батьками, родичами, законними: представниками і педагогами дозволяє слідчому виявити авторитетних осіб, присутність яких буде сприяти правильній поведінці неповнолітнього [27, с. 143].
Слідчий повинен використати ефект присутності вказаних осіб на очній ставці для отримання правдивого свідчення не тільки від самих неповнолітніх, але і від осіб, з якими проводиться очна ставка.
У деяких випадках присутність на очній ставці знайомих неповнолітньому осіб не завжди бажана для слідчого. Якщо з очній ставці беруть участь неповнолітні потерпілі у справах про статеві злочини, або ті неповнолітні що підозрюються (обвинувачені), то присутність близьких або знайомих нерідко створює своєрідний психологічний бар'єр, що затрудняє отримання правдивого свідчення. У таких випадках переважніше запросити на очну ставку незнайомого неповнолітньому педагога [38, с. 152].
За участю в очній ставці неповнолітнього обвинуваченого на ній може бути присутнім також і його захисник (ст. 46 КПК України).
Необхідно так організувати очну ставку, щоб максимально використати допомогу названих осіб для отримання правдивого свідчення від неповнолітніх свідків і обвинувачених і разом з тим виключити можливість порушення тими ж особами порядку очної ставки.
Керівна роль на очній ставці належить слідчому. Перед початком слідчої дії він роз'яснює родичам, законним представникам неповнолітніх і педагогам їх права і задачі, знайомить з порядком проведення очної ставки. Допит на очній ставці ведеться тільки слідчим, а інші особи можуть з його дозволу задавати питання особі , яка допитується.
По закінченні допиту слідчим, питання з його дозволу можуть бути задані адвокатами, педагогами, родичами неповнолітнього, причому слідчий може відвести ці питання, але зобов'язаний занести їх до протоколу.
Участь адвокатів, педагогів, близьких родичів і законних представників неповнолітнього не обмежується постановкою питань особі, яка допитується і принесенням зауважень з приводу правильності і повноти записів в протоколі слідчої дії При необхідності їх роль в очній ставці може бути більш значною. Так, адвокат може роз'яснити своєму неповнолітньому підзахисному його права, порадити поводитися правдиво, уточнити своє свідчення і т. д. Педагог необхідний для встановлення контакту з неповнолітнім і для спонукання останнього до дачі правдивого свідчення.
Треба відмітити деякі тактичні особливості проведення очної ставки з участю неповнолітніх.
Якщо очна ставка проводиться між неповнолітнім і дорослим, тактичне правильніше допитувати неповнолітнього першим. Це зводить до мінімуму небезпеку негативного впливу на неповнолітнього з боку дорослого учасника, що свідчить помилково.
У випадку, коли неповнолітній обвинувачений свідчить явно помилково, порядок допиту на очній ставці може бути змінений. Тут доцільніше допитувати першим добросовісного учасника очної ставки. Якщо ж помилкове свідчення дає неповнолітній свідок, проводити очну ставку слідує тільки у виняткових випадках, якщо не можна уникнути її проведення [33, с. 146].
Слідчий повинен ретельно продумати розташування особи, яка допитуються з кабінеті з тим, щоб дорослий учасник не міг жестом, мімікою або іншим способом вплинути на неповнолітнього і схилити його до надання помилкових свідчень. Тому небажано розташовувати учасників один проти одного, лицем до лиця. Переважніше, щоб між учасниками очної ставки знаходився педагог або представник неповнолітнього з метою перешкодити їх спілкуванню, що неконтролюється між собою.
Основну увагу потрібно приділяти аналізу тактичних прийомів на попередньому слідстві, які зв'язані з можливістю збільшення кількості учасників очної ставки. Для виділення тактичних прийомів провадження очної ставки у суді пропоновані терміни  кругова та  комбінована  очні ставки.
Кругова очка ставка проводиться для вирішення якоїсь одної спірної обставини, причому до участі у неї притягуються всі підсудні, потерпілі, та свідки, які давали свідчення по поводу цієї обставини. З'ясування сумнівного факту починається з дошиту однієї з особи, продовжується допитом тих які спростовують цей факт, та закінчується постановкою питання тій особі , з якого було розпочато дослідження спірної обставини.
Комбінована очна ставка проводиться у тих випадках, коли не сумлінний учасник викривається також декількома свідченнями, але вже не по одному епізоду, а по декільком чи різким обставинам справи. Свідчення правдивих учасників у своєї сукупності створюють повну картину скоєного злочину та приховуваного не сумлінною особою злочину.
3.3. Деякі особливості очних ставок між обвинуваченими  при розслідуванні групових злочинів
Тактика проведення очних ставок в значному ступені розроблена в криміналістичній літературі. Але допит на очній ставці при розслідуванні злочинів, скоєних групою осіб, мають свої особливості, які не знайшли ще свого достатнього висвітлення.
При розслідуванні групових злочинів очні ставки більш всього проводяться між обвинуваченими, приводом для них є виявлення слідчим у свідченнях співучасників значних протиріч, які на даному етапі розслідування іншим шляхом знешкодити неможливо. Такі протиріччя торкаються обставин скоєння злочину чи участі у ньому тих ,чи інших осіб, та доказів. У кожному такому випадку слідчий сам визначає безпосередні цілі очної ставки та тактичні прийоми допиту з дотриманням встановленого законом порядку проведення цієї важливої слідчої дії (ст. 172 КПК України). Законодавча регламентація порядку проведення очної ставки не виключає допустимість та практичну цінність тактичних рекомендацій, розроблених на основі практики. Дотримання таких рекомендації сприяє ефективності очної ставки між співучасниками.
Перш за все слід відмітити , що у всіх випадках, коли приймаються рішення про проведення очної ставки між обвинуваченими, треба розуміти, що особиста зустріч обвинувачених може надати їм можливість обмінятися умовними сигналами, психологічно вплинути на учасника очної ставки та змовитися про поведінку на слідстві. Тому коли слідчий допускає, що очна ставка між співучасниками може не дати позитивних результатів, то її те слід проводити. Негативний результат очної ставки нерідко тягне значно більше труднощів в доказуванні вини, ніж наявність протиріч у їх свідченнях, перевірка яких шляхом проведення інших слідчих дії, як правіло дозволяє отримати необхідні докази.
Загальною задачею проведення очних ставок між обвинуваченими є усунення протиріч у їх свідченнях, встановлення їх причини. Усуненням протиріч, слідчому потрібно прагнути отримати від допитуваних свідчення про докази, які могли б підтвердити правду свідчень того чи іншого обвинуваченого.
Особливості допитів обвинувачених на очних ставках зв'язані з двома типовими ситуаціями. В одному випадку до проведення очної ставки свідчення зізнавшогося обвинуваченого підтверджувалися наявністю інших доказів. ЦІ свідчення слідчий приймає як сповіщення о дійсних обставинах злочину , що представляє можливість використати їх у якості доведення вини іншого учасника очної   ставки.   Ефективність   очної   ставки   у   багато   чому   залежить   від   її несподіваності для нєзізнавшогося учасника у скоєні злочину. Тому обвинуваченому не тільки не слід сповіщати у можливому викриті його на очній ставці, але треба прийняти міри до того, щоб він не міг бути проінформованим про поведінку його співучасників на допитах. Маючи відомості про поведінку співучасників, обвинувачений заздалегідь з'ясовує свою позицію на очній ставці, сформулює відповіді на можливі питання. Навпаки зізнавшогося обвинуваченого потрібно готувати до допиту на очній ставці з його спільниками.
Звичайно, при цьому недопустимі зі сторони слідчого дії, які спрямовані на переконання такої особи безпосередньо підтвердити свої свідчення на очній ставці Такі дії є протизаконними. Обвинувачений ще на допитах до очної ставки повинен сам, без усякого на то примушення зрозуміти, що він і його спільники викриті.
В іншій слідчій ситуації в розпорядженні слідчого є суперечливі свідчення двох або більше обвинувачених, однак не одне з них не відповідає дійсності. На очній ставці потрібно прагнути отримати відомості про докази, виявлення яких могло б об'єктивно підтвердити одне з двох свідчень, а якщо обидва учасника очної ставки - брешуть, помогло б викрити і це.
Готуючись до очної ставки, потрібно читко встановити, у чому конкретно знаходяться протиріччя у свідченнях обвинувачених. На основі цього читко уяснити, що новино бути перевірено чи встановлено. Необхідно наперед сформулювати питання еро факти, які повинні бути перевірені, відповіді на які могли б допомогти учасникам очної ставки усунути протиріччя, пояснити їх причини. Ці загальні положення при підготовка до проведення очної ставки при розслідуванні групових злочинів приймають ще більше значення [35, с. 206].
В самому процесі допиту на очній ставці слідчому потрібно уважно слідкувати за змістом відповідей кожного з допитуваних. Якщо він помітить, що учасники очної ставки пробують узгодити свої свідчення з неправдивим твердженням одного з них, дозволяється міняти черговість постановки їм питань.
Цей тактичний прийом дозволяє викрити брехню свідчень та наглядно викрити у цьому учасників очної ставки.
Вміле проведення очних ставок між обвинуваченими, які проходять по одній справі,    представляє   ефективний   засіб   досягнення   істини.   Недотримання регламентації закону про порядок проведення очних ставок та рекомендації, розроблених у криміналістиці, може значно перешкодити розслідуванню.
3.4. Деякі психологічні аспекти провадження очної ставки
Правильна організація і проведення очної ставки передбачають враховування об'єктивних і суб'єктивних чинників, що впливають на ефективність цієї слідчої дії. До них потрібно віднести: обстановку проведення, наявність або відсутність чинника раптовості, етичні І вольові якості учасників, їх психічний стан, характер взаємовідносин і вплив один на одного, відношення слідчого до виробництва очної ставки, його психічна готовність і стан при самому проведенні.
Очна ставка проводиться в специфічній психологічній атмосфері, що накладає відбиток на взаємодію її учасників. У ході цієї дії відбувається спілкування одночасно між трьома особами: слідчим і двома особами які допитуються. При цьому неминуче виникає психологічний вплив одного що допитується на Іншого, а також слідчого на них обох. Одночасно і учасники очної ставки мають певний вплив на слідчого.
Кожному з тих, що допитуються доводиться свідчити в присутності іншого, що повідомляє нерідко протилежні по значенню і значенню зведення. При цьому кожний з учасників відстоює відомості, що повідомляються їм, оскільки раніше він вже давав їх на допиті
Таким чином, в самої очній ставці як би укладена конфліктна ситуація, в якій слідчий прикладає зусилля до усунення істотних протиріч, виявлених в свідченні раніше допитаних осіб.
Конфліктна ситуація на очній ставці має свою особливість. Якщо в ході допиту вона може з'явитися між слідчим і особою що допитується, не бажаючим свідчити, то на очній ставці конфлікт частіше за все розвивається між тими двома, що допитуються і слідчому важливо не втратити управління слідчою дією [32, с. 141].
У порівнянні з допитом на очній ставці вище емоційне напруження слідчого. Воно викликається не тільки складністю діяльності по усуненню протиріч у відомостях осіб, що допитуються, перебуванням в атмосфері конфліктної ситуації, але і тим, що слідчий вимушений взаємодіяти не з одним, а одночасно з двома особами, що відстоюють свої свідчення.
На очній ставці особа, що свідчить явно помилково, усвідомлює, що інший учасник чує це, знає, як відбувалися події насправді, і може в присутності слідчого внести істотні поправки.
З іншого боку, особа, що викриває іншого учасника в злочинних діях або у брехні, також випробовує велике емоційне напруження, оскільки робить це в його присутності. У таких умовах ним заволодіти страх, жалість або інші почуття” Ця обставина також робить очну ставку специфічною в психологічному відношенні.
На очній ставці звичайно один з тих, що допитується свідчить правдиво, інший – помилково. У ході очної ставки слідчий повинен залучити до себе в союзники учасника, що свідчить правдиво, І з його допомогою отримати правдиве свідчення від іншого.
Очна ставка між обвинуваченим і потерпілим психологічно складна тим, що добросовісний учасник або боїться повторної зустрічі з обвинуваченим, або її не бажає, оскільки ця зустріч йому неприємна.
Очна ставка володіє високою силою впливу на її учасників. Вплив визначається передусім впливом осіб, які допитуються один на одного, яке грає двояку роль для встановлення істини   позитивну або негативну.
Важливою задачею слідчого є нейтралізація негативного впливу несумлінної особи на того, який допитується і в той же час використання позитивного впливу правдивого свідчення і „ефекту присутності” особи, їх що дає, на отримання об'єктивного свідчення від несумлінного учасника.
З соціально-психологічної сторони очна ставка характеризується наявністю явища комфортності. Людина у разі розходження в думках з групою осіб поступається, погоджується із загальною думкою. У ході очної ставки що несумлінному допитується завжди протистоїть група, що включає в себе слідчу, викриваючу особу, а іноді і третього учасника (прокурора, педагога, законного представника неповнолітнього і інш.). Під їх впливом несумлінний    учасник нерідко змінює свою позицію і повідомляє правдиві відомості.
Особистий контакт між тими, що допитуються, безпосереднє сприйняття ними свідчення один одного значно підвищують значущість інформації для особи, що викривається. Обвинувачений визнає факт здійснення ним злочину після нагадування іншим учасником очної ставки яких-небудь дрібних деталей подій, які самі по собі не викривають його.
У ході підготовки до очної ставки повинні бути вивчені особливості психологічних відносин, що існували раніше між тими особами, які допитуються. Важливо ретельно з'ясувати відношення кожного з них один до одного, зокрема, як зони розвивалися, чи має місце антипатія або взаємна симпатія, чи існує яка-небудь залежність однієї особи від іншої і в чому вона виражається, чи немає підвищеного впливу одного з тих, що допитуються на іншого і як воно може відбитися на результатах очної ставки.
Іноді більш сильний психологічний вплив мають не свідчення, які містять більше доказів винуватості, а ті свідчення , які дає авторитетна особа, щодо допитуваної особи. Тому, вирішуючи питання про черговість допиту, необхідно враховувати особливості особистості учасників, специфіку їх взаємовідносин [26, с. 112].
Необхідно з'ясувати і вольові якості кожної з тих, що допитуються відносно ситуацій, які можуть виникнути в ході очної ставки.
Дуже складною є проблема встановлення і підтримки протягом всієї очної ставки психологічного контакту слідчого з тими обома особами, що допитуються. Складність тут посилюється наявністю конфлікту між тими, що допитуються. Встановлення контакту з тим, що добросовісно допитується не викликає труднощів, встановлення подібних відносин з іншим учасником вимагає значних зусиль і не завжди вдається, тому що в очах того, що допитується, слідчий і інший допитуваний виглядають як його противники і союзники між собою.
Слідчому   необхідно   зруйнувати   цю   ілюзію,   пояснивши,   що   метою проведення очної ставки є усунення протиріч, що виникли в свідченні допитаних осіб, в кінцевому результаті   встановлення об'єктивної істини.
Загалом для встановлення психологічного контакту з учасниками очної ставки можуть використовуватися прийоми допиту свідків, потерпілих, обвинувачених, (осіб що підозрюються), описані в криміналістичній літературі [22, 23, 24, 25, 26].
Оскільки усунення Істотних протиріч в свідченні особи, яка допитується є однією з основних цілей очної ставки, застосування психологічного впливу неминуче. Вплив на того, що допитується має не тільки інший учасник, але обов'язково і слідчий. Він використовує такі способи психологічного впливу, як методи переконання, викриття, правомірного психологічного навіювання (вимога, прохання, пропозиції, застереження).
Результативність впливу на очній ставці залежить від наступних елементів:
-        підготовленість впливу на очній ставці попереднім впливом з боку слідчого в ході допиту;
-                     сила впливу при очній ставці залежить від її несподіванки. Чим більш несподіваної є очна ставка, тим більший вплив має вона на особу, що свідчить явно помилково;
-        від переконаності викладу фактів на очній ставці і від поведінки особи, що викладає ці факти;
-        від виявлених вольових якостей і психічної активності її учасників;
-                     від очікуваних фактів, що викладаються на очній ставці. Якщо той, що дає помилкове свідчення знав, що ці факти відомі слідчому і є особа, здатне викласти їх, сила впливу подібної очної ставки буде нижчою;
-        від активності впливу слідчого на того, що свідчить помилково в ході очної ставки. Впливаючи на одного учасника очної ставки, потрібно пам'ятати про другого і порівнювати з цим свої дії. Не треба пред'являти інформацію, невідому другій особі, яка може надати на нього шкідливий вплив.
Сила впливу підвищується ще і поведінкою особи, джерела тих або інших відомостей. Вона не тільки повідомляє відомості, але і своєю поведінкою, мовою підкреслює своє відношення до цих фактів і особистості даючого свідчення.
Щоб ефективно і правомірно використати на очній ставці психологічний вплив, необхідно враховувати індивідуальні психічні особливості кожного з тих, що допитуються. Необхідно враховувати темперамент людини. У відповідності до кожного людського типу необхідно обрати темп, ритм, тривалість, рівень напруженості отримання від нього свідчення. Це допомагає встановити психологічний контакт з кожним з учасників, більш результативно мати вилив на них з метою отримання правдивого свідчення.
На очній ставці зустріч з тими особами, які допитуються у слідчого не перша, особистість їх досить вивчена, поведінка загалом і реакція на ті або інші питання і пред'явлення доказів йому відомі. Він спроможний порівнювати поведінку учасників на їх первинному допиті і на очній ставці, що дозволяє зробити попередні висновки про правдивість свідчення і відповідно будувати тактику слідчої дії.
Щоб учасникам очної ставки було зрозуміле значення тих або інших доказів, іноді доцільно зробити необхідні роз'яснення, виявити своє відношення до достовірності відомостей, що повідомляються, вказати на протиріччя всередині самого свідчення і по відношенню до інших доказів. При цьому треба враховувати небезпеку навіювання. Не можна упереджено відноситися де пояснень і доводів одного з тих, що допитуються, переконувати будь-кого з учасників в необхідності підтвердження свідчення іншого, підганяти свідчення під прийняту слідчим версію. Діючи таким чином, слідчий ризикує впасти в помилку і штовхнути добросовісного учасника який допитується на шлях спотворення істини.
У ході очної ставки особи, які добросовісно допитуються, особливо неповнолітні, повинні бути обмеженні від спроб осіб, що свідчать помилково, вплинути на їх поведінку. Будь-якому такому психологічному тиску слідчим повинен рішуче кластися край.
Дуже важливо правильно визначити, на чому базується упевненість або невпевненість свідчення учасників очної ставки. Звичайно упевненість визначається   внутрішнім   станом   людини.   Вона   може   бути   зумовлена  і властивостями особистості, характером людини, його життєвим або злочинним досвідом. Цим пояснюється таке явище, коли обидва учасники очної ставки упевнено відстоюють своє взаємовиключаюче свідчення. У більшості випадків це викликане тим, що один з тих, що допитується камуфлює свою брехню під правдивість. Переконуючи слідчого в правдивості свого свідчення він вдається до певних інтонацій голосу, жестів, міміки, зосередивши свою увагу на цих зовнішніх виявах психічної діяльності.
А.Р. Ратінов рекомендує поставити того, кого допитують в незвичайну ситуацію, до якої він не підготовлений [37, с. 142]. Йому задають несподівані питання, пропонують описати події в іншій послідовності і т. п. В такій обстановці несумлінний учасник вимушений перемикати свою увагу на зміст свідчення і ослабити контроль за своєю поведінкою. Це дозволяє слідчому судити про можливість помилкових відомостей.
Вирішуючи питання про черговість постановки питань учасникам очної ставки, слідчий повинен враховувати наступні психологічні особливості. Звичайно добросовісний свідок (потерпілий), обвинувачений (особа, що підозрюється) в зв'язку з обстановкою, в якій він повинен викривати іншого учасника очної ставки, випробовує з'ясовне для таких випадків хвилювання, емоційне напруження, Тому рекомендується після викладу свідчення в загальних рисах ставити перед ким деталізуючі, уточнюючі питання, а коли той, що сумлінно допитується, освоїться з обстановкою слідчої дії, задати найбільш важливі для справи питання.

Очна ставка по клопотанню обвинуваченого має свої психологічні особливості. Вона використовується їм з метою отримання впливу на особу, що свідчить викриваючи його, у цьому випадку відсутній елемент несподіваності її проведення.
Обвинувачений заздалегідь продумує весь хід очної ставки, лінію своєї поведінки на ній і обирає способи впливу на Іншого учасника. До завдань слідчого входить ретельна підготовка як самого слідчої дії, так І сумлінного учасника з метою нейтралізації негативного впливу на нього.
Психологічна    підготовка    добросовісного    учасника виражається    в формуванні у нього стану, що забезпечує активність його дій на очній ставці і нейтралізацію боязкі обвинуваченого (особи, що підозрюється). Так, в процесі бесіди або допиту перед очною ставкою слідчий роз'яснює добросовісному учаснику цивільний обов'язок свідка і суспільну небезпеку злочину, повідомляє про заходи, що захищають його від загроз і помсти з боку зацікавлених у виході справи осіб, вказує на шкідливі наслідки довершеного злочину і необхідність ізоляції злочинця від суспільства, розповідає про позитивний приклад інших громадян, що викривають злочинців і т. п. Однак ця підготовка не повинна приводити до навіювання з метою отримання від того, що допитується певного свідчення.
Протоколювання очної ставки також має психологічні особливості. Протокол містить письмові питання слідчого І відповіді на них що двох допитуються. Учасникам очної ставки пропонується почергово свідчити по тих обставинах, пояснення яких містять істотні протиріччя.
Протокол очної ставки є документом, в якому в письмовому вигляді слідчим викладається спільно обговорена тема, щодо обох допитуваних і питання, їм адресовані
Іноді очна ставка не досягає своєї мети через незадовільне протоколювання. Це викликається психологічним станом слідчого. Провівши складну слідчу дію, яка характеризується емоційним напруженням, він випробовує деяке полегшення і природну втому. У нього може виникнути бажання скоріше оформити протокол. Це, в свою чергу, призводить до складання неповних за обсягом і неглибоких за змістом протоколів.
Крім того, якщо протиріччя виявляються усуненими, у слідчого може виникнути самозаспокоєність, що спричиняє притуплення пильності. Сконцентрувавши увагу на протоколюванні, слідчий послаблює спостереження за учасниками, що здатний викликати негативними наслідками. Якщо ж він уважно спостерігає за тими особами, які допитуються, страждає якість протоколу. Тому бажано потрібна і необхідна участь в очній ставці іншого працівника, який буде спостерігати за тими, що допитуються .

ВИСНОВКИ
По-перше, очна ставка ця самостійна слідча дія, що полягає в допиті осіб по черзі в присутності один одного двох раніше допитаних по одних і тих же обставинах справи осіб з числа свідків, потерпілих осіб, що підозрюються, обвинувачених, аналізі і безперервному порівнянні (зіставленні) поступаю чого свідчення для усунення з них істотних протиріч з метою встановлення істини по справі.
По-друге, очна ставка є складною слідчою дією, правильне виконання якого можливе тільки при з'ясуванні слідчим суті і значення очної ставки, а також твердому знанні її відмітних ознак від інших слідчих дій.
По-третє, результативність очної ставки у великій мірі залежить від підготовчих заходів, зроблених слідчим. Підготовка починається з прийняття рішення про доцільність провадження очної ставки і визначення моменту її проведення, супроводиться технічним; забезпеченням провадження цієї слідчої дії і закінчується складанням плану, що значно полегшує роботу слідчого при її провадженні.
По-четверте, досягнення головної мети очної ставки є усунення істотних протиріч в свідченні раніше допитаних осіб, яке можливе тільки при проведенні очної ставки згідно суворим дотриманням закону, та при умілому використанні слідчим тактичних прийомів її провадження. Гармонійне поєднання вимог законодавця з науковими рекомендаціями   по тактиці її проведення забезпечує слідчому позитивний результат.
Диференціація тактичних прийомів проведена в науці, яка полегшує слідчому вибір конкретного тактичного правила відповідно до обставин справи. Відособленість тактичних прийомів очної ставки, що проводиться з участю неповнолітнього, пояснюється особливостями; психічного, розумового, культурного розвитку останніх. Застосування слідчим специфічної тактики при провадженні очної ставки з участю неповнолітнього сприяє отриманню доказів від даних учасників карного процесу і встановленню істини по справі загалом.
По-п'яте, слідчому необхідно усвідомлювати особливу психологічну обстановку, в якій проходить очна ставка. Конфліктність є невід'ємна частина кожної очної ставки. Мета останньої, усунути цю конфронтацію. У зв'язку з цим: істотне знання слідчим психологічних особливостей осіб, що беруть участь в очній ставці, застосування правомірного психологічного впливу на її учасників, контроль над психологічним впливом, що мають учасники очної ставки на самого слідчого, та володіння ситуацією взагалі.
Необхідно також вказати на деякі недоліки, що мають місце з практиці правоохоронних органів при проведенні очної ставки. Однією з поширених помилок є непроведення очної ставки, в той час коли ситуація свідчить про її доцільність, через побоювання слідчим отримання результатів, небажаних для доказової бази, що вже є в справі. Така помилка часто приводить до спотворення істини або до ускладнень при її встановленні. Іншим пропуском при виробництві очної ставки є недостатнє використання слідчим науково-технічних засобів: звуко- і відеозапису, що безпосередньо відбивається на її результативності. Також слідчому рекомендується стримуватися від проведення очної ставки між неповнолітнім; і дорослим учасниками, оскільки в даній ситуації неминучий психологічний тиск, що має останній. Провадження очної ставки між цими учасниками можливе лише у разі крайньої необхідності, коли були використані і не дали результату інші способи встановлення істини по спірних обставинах, однак на практиці такі очні ставки проводяться, хоч іще не вичерпані інші способи вирішення протиріч в свідченні. Передбачається, що висновки, зроблені в даній дипломній роботі на основі останніх наукових рекомендацій і узагальнень слідчої практики, нададуть допомогу при провадженні очної ставки працівникам.
З'ясування даних питань практичними працівниками правоохоронних органів буде мати істотне значення для швидкого і повного розкриття злочинів і викриття винних, для залучення кожного винного в здійсненні злочину до відповідальності згідно із законом, для захисту громадян від необґрунтованих обвинувачень у скоєних злочинах, для усунення причин і умов, що сприяли здійсненню злочинів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.                 Конституція України .- К.,1996
2.                 Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.,  2001.
3.                 Закон України «Про міліцію» № 565 від 20.12.90 р.
4.                 Закон України «Про прокуратуру» № 1789-12 від 25.11.91 р.
5.                 Закон України «Про боротьбу з корупцією» №367/95 - ВР від  05.10.95р.
6.                 Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю» № 396/94 від 21.07.94 р.
7.                  Наказ МВС України «Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичних служб МВС України» № 682 від 30.08.99 р.
8.                 Збірник нормативних актів з питань правопорядку. - К., 1993р.,- 320 с.
9.                 Закон України "Про судову експертизу" //  Відомості  Верховної  Ради України. -1994. - N 28.- с.232.
10.             Інструкція про організацію провадження судових  експертиз в  науково-дослідницьких судово-експертних установах Міністерства юстиції України //затверджена наказом від 30.05.1988 р.- N 8/5.
11.             Інструкція про  проведення судово-медичної експертизи // затверджена  наказом Міністра  охорони  здоров'я  України від 17.01.1995 р. - N 6.
12.             Інструкція про провадження судово-психіатричної експертизи  в  СРСР  // затверджена наказом Міністра охорони здоров'я України від 27.10.1970 р. - N 10-91 /14-70.
13.             Наказ Міністра охорони здоров'я України "Про вдосканалення організації  психіатричної  експертизи "  від  05.07.1996  р. N 194.
14.             Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних та кримінальних  справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.-1995.-N 1.
15.             Практика  судів  України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2003.- N 4.
16.             Аверьянова Т.В. Интеграция и дифференциация научных знаний как источники и основы новых методов судебной экспертизы. – М., 1994.
17.             Алиев И.А., Аверьянова Т.В. Концептуальне основы общей теории судебной экспертизы. – Баку, 1992.
18.             Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. – М., 1987.
19.             Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике. – М., 1988.
20.             Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. М, 1997.
21.             Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3 т. – М., 1997.
22.             Белкин Р.С. Курс криминалистики. – М., 2001.
23.             Белкин Р.С.  Криминалистика. Проблемы тенденции,        перспективы от теории к практике. М.:  Юр. лит. 1988.     
24.            Біленчук П.Д. Криміналістичне дослідження особи обвинуваченого. – К., 1995р.-48с.
25.            Бритвич М.І. Тактика допиту неповнолітнього обвинуваченого. – К., 1995.,- 72с.
26.            Весельський В.К. Тактика допиту. – К., 1998р., -32с.
27.            Глазырин Ф.В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий: учебное пособие.- Свердловск., 1976г., -56с.
28.            Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология (общетеоретические и методологические проблемы судебных експертиз). – Волгоград, 1979.   
29.             Виноградов  И.В.  // Экспертизы на предварительном следствии. - М.- 1967. - с. 21.
30.             Владимиров Л.Е. // Учение об уголовных доказательствах. СПБ, 1910.
31.             Дидковская С.П., Клименко Н.И., Лисиченко В.К. Подготовка и проведение отдельных видов судебной экспертизы. – К., 1977.
32.             Дулов А.В. Вопросы теории судебной экспертизы. – Минск, 1957.
33.             Коваленко Е.Г., Лукьянчиков Е.Д. Судебные экспертизы в парктике расследования органами внутренних дел хищений социалистической собственности. – К., 1988.
34.             Корухов Ю.Г. Формирование общей теории судебной экспертизы (материалы для ученого сонета ВНИИСЭ) . – М., 1989.
35.             Криминалистика // Учебник для ВУЗов МВД России,  под ред. Смагоринского Б.П., том 2,  - Волгоград. - 1994.
36.             Криминалистика / Под ред. И.Ф. Крылова. – Л., 1976.
37.             Криминалистика / Под ред. Н.П. Яблокова, В.Я. Колдина. – М., 1990.
38.             Криминалистика / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. – М., 1993.
39.             Криминалистика / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. – М., 1994, Криминалистика/ Под ред. Р.С. Белкина, В.Г. Коломацкого, И.М.Лузгина. – М., 1995. – Т. 1.
40.             Криминалистика / Под ред. В.А. Образцова. – М., 1995.
41.             Криминалистика/ Под ред. Т.А. Седовой, А.А. Эксархопуло. – Санкт-Петербург, 1995.
42.             Криміналістика/ За ред. В.Ю. Шепітька. – Х., 1998.
43.             Криминалистика/ Под ред. А.Г. Филиппова, А.В. Волынского. – М.,
44.             Криминалистика / Под ред. В.А. Образцова. – М., 1999.
45.             Криминалистика/ Под ред. Н.П. Яблокова. – М., 1999.
46.             Криминалистика / Под ред. А.Ф. Волынского._ М., 1999.
47.            Криминалистика / Под ред. В.Ю. Шепитько. – Х., 2001.
48.             Криминалистический словарь. – М., 1993.
49.            Криміналістика // Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів, за ред. Шепітька В.Ю.- Харків, “Право”- 1998.
50.            Криминалистика // Учебник для юридических ВУЗов, под ред. Яблокова Н.П. - М. "Бек" - 1995.
51.            Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. – К., 1978г.,-45с.
52.            Корнеева Л.М. , Соловьев А.Б, Чувилев А.А. Допрос подозреваемого и обвиняемого. – М ., 1969г.,-91с.
53.            Криминалистика / В.А.Дулов Минск. 1996 - 415 с.
54.            Криминалистика: учебник / И.Ф.Пантелеев, Н.А.Селиванов.- М.: Юрид. лит., 1988 - 672 с.
55.            Криміналістика: підручник для слухачів, ад¢юнктів, викладачів вузів системи МВС України / П.Д.Біленчук та ін. - К.: АТІКА, 1998.
56.            Лукашевич В.З. Обеспечение прав обвиняемого на предварительном следствии. – Волгоград , 1976г.,-17с.
57.            Нгуен К.Д. Тактика допроса обвиняемого. – М., 1991г.,-39с.
58.            Образцов В.А. Криминалистика.: курс лекций. М: Ассоциация работников правоохранительных органов РФ., 1996.
59.            Паригин Б.Д. Социальная психология как наука. – Л., 1967г., -63с.
60.            Порубов Н.И. Научные основы допроса на предварительном следствии. – МН. Высшая школа, 1978г., -89с.
61.            Рыжаков А.П. Следственные действия и иные способы собирания доказательств. – Тула ,1996г.,-118с.
62.       Салтевский М.В. Криминалистика в современном изложении юристов: учебно-практическое пособие - Харьков, 1997 - 430 с.
63.       Селиванов Н.А. Руководство для следователей. – М ., 1997г., -184с.
64.            Снетков В.А., Зинин А.Н. Методы непосредственной актуализации мысленного образа очевидцев при их допросе о признаках внешности человека // Тактические прийомы допроса и пределы их использования - М.; 1980 ., -84с.
65.            Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. – М ., 1981г.
66. Шепітько В.Ю. Довідник слідчого. – К.: Видавничий дім “Ін – Юре”, 2001р., -104с.