Міністерство науки і освіти України

Полтавське професійно-технічне училище №10

Дипломна робота на тему:

Огляд конфігурація комп’ютерних мереж

Полтава 2007

Зміст

Вступ

Огляд та конфігурація комп’ютерних мереж

Мережеві пристрої та середовища передачі даних

Встановлення прав доступу до ресурсів

Під’єднання до мережі NetWare

Віддалений доступ до мережі

Налаштування Windows в ролі віддаленого серверу

Пряме кабельне з’єднання

Internet

З’єднання з Internet

Інструктаж з охорони праці

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Мережа – це два або більше комп’ютери, об’єднані кабелем таким чином, щоб вони могли обмінюватись інформацією.

Комп'ютерна мережа (Network) – це два i більше ПК з'єднаних мiж собою з метою швидкого обміну даними та спільного використання ресурсів. Для реалізації мережі необхідні компоненти двох типів: aпapaтнi та програмні. Апаратна частина забезпечує фізичне з'єднання комп'ютерів.

З'єднання ПК може відбуватись за допомогою кабелю та мережевих адаптерів, або кабелю під'єднаного до портів (пряме кабельне з'єднання), телефонної чи оптоволоконної лінії та модему, або радіозв'язком за допомогою радіомодему.

Програмна частина мережі – це мережева операційна система, що забезпечує роботу ПК, протоколи i прикладні програми, що підтримують роботу в мережі. Комп'ютерні мережі поділяють на:

1. Локальні мережі (LAN - Local Area Network) – з'єднання двох i більше ПК в умовно замкнутому просторові на порівняно невеликих відстанях. Простір не обов'язково повинен бути замкнений в одному приміщенні, адже може бути локальна мережа, що об’єднує декілька досить віддалених будівель. Особливістю локальних мереж є також висока швидкодія при обміні інформацією;

2. Глобальні мережі (WAN - Wide Area Network) – з'єднання окремих мереж, що знаходяться в різних географічних регіонах. Серед глобальних мереж можна відмітити такі, як The Microsoft Network, American Online, CompuServe та ін. На даний час всі глобальні мережі об’єднанні в єдину мережу Internet.

Огляд та конфігурація комп’ютерних мереж

Локальні комп’ютерні мережі

Локальні мережі бувають різних типів. Наприклад, можна виділити в окрему групу мережі організовані за принципами Internet, хоча вони залишаються локальними. Такі мережі називають Internet. Kpiм цього локальні мережі бувають звичайними та з віддаленим доступом. Мережа з віддаленим доступом, це з'єднання, як правило, двох ПК, що переважно знаходяться на досить великій відстані. Один з них може при цьому залишатись учасником іншої локальної мережі. З'єднання може відбуватись або через звичайний кабель або за допомогою модему та телефонної лінії, коли ПК знаходяться на дуже великій відстані. Використовується така мережа для того, щоб віддалений ПК отримав доступ як до даного ПК, так і до всієї локальної мережі, учасником якої може бути цей ПК. Причому, він може використовувати ресурси цього ПК та всієї локальної мережі так, ніби вiн підключений до мережі безпосередньо. Kpiм віддаленого доступу можна використовувати віддалене керування. Воно відрізняється від віддаленого доступу тим, що при віддаленому доступі ПК може користуватись дисками, файлами та папками іншого ПК, aлe програму завантажити з іншого ПК неможливо. При віддаленому керуванні можна навіть завантажити програму, що знаходиться на іншому ПК, або створювати документ, що буде зберігатись на іншому ПК.

Локальні мережі за правами учасників поділяють на:

• однорангові – коли всі ПК, що є учасниками мережі мають приблизно однакові права на користування ресурсами як самої мережі так i інших її учасників. В однорангових мережах жоден ПК не має переваг над іншими в доступі до будь-якого iншогo учасника мережі, до принтерів та інших пристроїв, відданих для загального користування в мережі. Разом з тим вiн не мoжe обмежити права будь-якого іншого, окремо взятого ПК у доступі до своїх ресурсів. Обмеження можна встановити одночасно лише на всі ПК, що є учасниками мережі. Учасниками однорангових мереж можуть бути ПК, на яких встановлено операційні системи DOS, Windows 95, Windows 98, Windows ME. Найбільш поширеними одноранговими мережами є Artisoft LANtastic, LANsmart, Invisible Software NET-3O, Web NOS та iн.

• Працюючі за принципом клієнт-сервер – це мережі, в яких один ПК (сервер) керує доступом до ресурсів мережі та роботою всіх інших, залежних від нього (клієнтів). Термін "клієнт-сервер" характеризує перш за все використання ПК, що з'єднані в локальні мережі або через шлюзи глобальної мережі до головного комп'ютера (mainframe). Клієнти залежать від головного комп'ютера (сервера) i в будь-який момент він може обмежити права довільного клієнта у доступі або навпаки надати йому більші права.

Мережі типу клієнт-сервер бувають:

• з виділеним сервером – це мережі, в яких сервер (Server) використовується лише для керування мережею та зберігання накопичених даних. При цьому сервер не використовується для виконання інших операцій;

• з невиділеним сервером – це мережі, в яких головний комп'ютер (сервер) служить не тільки для керування мережею, але й для роботи з прикладними програмами, як звичайний ПК.

Залежні від серверу ПК називають клієнтами. За ступенем залежності клієнти бувають:

• частково залежні – це ПК-клієнти, що мають свої дискові ресурси. На них знаходиться ОС, які самостійно завантажуються i ці ПК можуть працювати незалежно від сервера. Такі клієнти мають назву робочі станції (Workstation).

• повністю залежні – це комп'ютери, які, як правило, не мають своїх дискових ресурсів, a використовують для зберігання даних частину ресурсів сервера, з якого вони завантажуються. Їх називають терміналами (Terminal). Термінал не має своїх дисків, i тому завантажуватись йому доводиться з вінчестера сервера. Проте не кожен комп'ютер може бути терміналом, для цього необхідно, щоб на ньому був встановлений спеціальний BIOS, який підтримує технологію так званого віддаленого завантаження (Remote Boot), а мережева плата обладнана мікросхемою NetBIOS.

В ролі клієнта переважно використовують звичайні ПК без особливих вимог до їх апаратного забезпечення. Вони можуть керуватись ОС DOS, Windows 95, Windows 98, Windows ME, Windows NT Workstation, Windows 2000 Proffesional, OS/2, MacOS та iн. Якщо ОС клієнта багатозадачна, то клієнт, як правило, поряд із основною функцією може виконувати функції сервера для групи інших клієнтів, наприклад, для віддаленого доступу.

В ролі сервера переважно використовують більш потужні комп'ютери з високими характеристиками апаратного забезпечення. Для досить великих мереж - використовують комп'ютери на ocновi мультипроцесорних 64-розрядних архітектур. Операційною системою на серверні може бути UNIX, Linux, Windows NT Server, Windows 2000 Server та iн. Windows 98/ME не має засобів для використання її в ролі ОС сервера (за винятком можливостей віддаленого доступу).

Локальні мережі також класифікують за топологією (topology), яка описує структуру мережі. Дві складові частини поняття "топологія": фізична топологія, яка визначає розміщення зв’язків між мереживими пристроями та логічна топологія, що описує метод доступу цих пристроїв до фізичного зв’язку.

Існують такі типи фізичної топології:

1. Топологія "спільна шина" (Bus) передбачає використання одного кабеля, до якого підключені всі комп’ютери мережі. Топологія "спільна шина" має низьку надійність, оскільки у випадку обриву кабеля порушується працездатність всієї мережі. З’єднання по цій топології не вимагає використання комунікаційних пристроїв і дозволяє зекономити кошти. При використанні топології "спільна шина" без додаткових пристроїв, у мережу можна з’єднати до 30 компютерів при сумарній довжині кабеля не більш 185 метрів.

2. Топологія "зірка" (Star). За цією топологією кожен комп’ютер за допомогою мереженого адаптера під'єднується окремим кабелем до об’єднуючого пристрою, в ролі якого може бути концентратора (hub) або комутатор (Switch). на відміну від попередньої топології "зірка" має високу надійність, оскільки при обриві мережевого кабеля від’єднаним від мережі буде лише один ПК.

3. Топологія "розширена зірка" (Extended Star). Утворюється при об єднанні декількох сегментів мережі, кожен з яких організовано за топологією "зірка". Між сегментний зв'язок здійснюється між концентраторами та комутаторами, один з яких є центральним.

4. Деревовидна (Tree) або ієрархічна (Hierarchical) топологія. Подібна до топології Extended Star але відрізняється тим, що не всі сегменти під’єднані до центрального концентратора чи комутатора, утворюючи окремі гілки дерева.

5. Топологія "кільце" (Ring). Дана топологія утворює замкнуте кільце, де кожен з пристроїв безпосередньо з’єднаний з двома сусідніми.

6. Топологія "подвійне кільце" (Dual Ring) відрізняється від попередньої тим, що фізичне з’єднання утворює два кільця і кожен комп’ютер під’єднаний відразу до двох кілець. Це забезпечує високу надійність, гнучкість в експлуатації і обслуговуванні.

7. Завершена топологія (Complete, Mesh) характеризується тим, що кожен мережeвий пристрій має безпосередні зв’язки із всіма іншими пристроями.

8. Нерегульована топологія (Irregalar) немає чітко визначених правил, за якими з’єднуються мережеві пристрої.

9. Комірчата (cells) топологія. Кожен комп’ютер з’єднано з іншими, переважно за допомогою радіо модемів, які входять в зону дії його зв’язку.

Примітка: Найбільш поширені на даний час топології: "спільна шина", "зірка" (у всіх її варіантах), "кільце" і "подвійне кільце".

Мережеві пристрої та середовища передачі даних

Дані в комп'ютерних мережах можна передавати через мережеві кабелі, за допомогою радіозв'язку або світлових променів. В переважній більшості мереж використовують мepeжeвi кабелі. В даний час практично використовують три типи кабелів: коаксіальний, скручена пара та оптоволоконний.

Коаксіальний кабель (coaxial cable) це двонаправлена лінія зв'язку, в якій один провідник (центральний) знаходиться всередині іншого i ізольований від нього. Центральним провідником є міцний провід, a зовнішнім може бути переплетення багатьох тонких провідників або фольга. Для досягнення максимального рівня сигналу i збільшення реального значення швидкості передачі інформації, poміp сегменту кабеля між двома ПК повинен бути кратним довжині хвилі сигналу, що передається.

Коаксіальний кабель є двох типів: "тонкий" кабель RJ-58 з діаметром приблизно 5мм i "товстий" з діаметром близько одного сантиметра. Обидва кабелі використовують для побудови мереж з фізичною топологією "спілна шина".

Скручена пара (twisted pair) це середовище передачі інформації виконане у вигляді декількох пар скручених провідників, кожен з яких електрично ізольований від інших i вci вони разом поміщені в єдину ізольовану оболонку. Скручена пара провідників може бути неекранована (UTP - Unshielded Twisted Pair), яка є більш економічною i екранована (STP - Shielded Twisted Pair), в якій вci пари захищені алюмінієвим екраном від зовнішніх електромагнітних полів.

Кабелі "скручена пара" в основному використовують для побудови мереж з фізичною топологією "зірка", "розширена зipкa" i деревовидною. Причому максимальна відстань між комп'ютером i мережевими пристроями може становити 100 метрів з врахуванням довжини з’єднувальних кабелів.

Оптичне волокно (Fiber Optic) – найбільш перспективне середовище передачі іформаії, що забезпечує швидкість декілька Гбіт/с. В ролі елементу, що передає іформацію, використовують оптичне волокно (світловід), яке являє собою тонку скляну (або пластикову) нитку, що поміщена в гнучку оболонку. Інформація по оптоволоконному кабелю передається за допомогою світлових променів. Розрізняють два основних типи оптичного волокна: одномодове (Single Mode) i багатомодове (Multimode mode).

Обов'язковим компонентом комп'ютера, який під'єднаний до мepeжi, є мережева плата (адаптер) – NIC (Network Interface Card). Мережевий адаптер (Network Adapter) – це електронна плата, що вставляється в слоти розширення материнської плати i забезпечує під'єднання до мережевого кабеля. Основна функція мережевого адаптера – перетворення двійкових даних в сигнали, які придатні для передачі по певному типу мережевого кабелю.

Мережеві адаптери є багатьох типів, які відрізняються інтерфейсами, типами використовуваних кабелів, сумісністю з певними операційними системами.

Встановлення прав доступу до ресурсів

Для задання схеми керування доступ необхідно викликати вікно Network (Сеть). Для цього можна використати два способи. Перший – в Start-меню вибрати пункт Settings (Настройка), а в ньому Control Panel (Панель управления) і в панелі керування вибрати піктограму Network (Сеть). Другий спосіб – в контекстному меню My Network Places (Мое сетевое окружение) вибрати команду Properties (Свойства). Незалежно від способу відкривається вікно, в якому потрібно перейти в третю закладку Access Control (Управление доступом). Ця закладка містить дві опції: Share-level access control (На уровне ресурсов) – всановлює керування доступом на рівні ресурсів та User-level access control (На уровне пользователя) – на рівні користувача.

У випадку, коли користувач постійно, або досить часто працює з диском (папкою), що знаходиться на віддаленому комп’ютері , зручно зробити так, щоб він звертався до нього, як до власного локального. Для виконання цієї операції можна скористатись одним з двох способів:

1. У вікні My Network (Мое сетевое окружение) чи Explorer (Проводник) необхідно вибрати потрібний ресурс з віддаленого комп’ютера і в його контекстному меню вибрати команду Map Network Drive (Подключить сетевой диск). Цю ж команду, при роботі в Explorer, можна вибрати з пункту меню Tools (Сервис). При цьому відкривається вікно. в полі Drive (Диск) потрібно вибрати літеру для даного ресурсу. За цією літерою буде проходити звертання до цього ресурсу з будь-якої прикладної програми. В полі Path (Путь) виводиться шлях до даного ресурсу за стандартом UNC, причому відредагувати його неможливо. В даному вікні є також опція Reconnect on Logon (Автоматически подключать при входе в систему), яка виконуватиме процедуру автоматичного під’єднання мережевого диску при кожному наступному завантаженні Windows.

Для від’єднання мережевого диску потрібно у вікні My Computer (Мой компьютер) вибрати його піктограму і контекстного меню (або в пункті File (Файл)) вибрати команду Disconnect (Отключить). Коли користувач працює у відкритому вікні Explorer, то необхідно скористатися командою Disconnect Network Drive (Отключить сетевой диск).

Специфічним є встановлення мережевого принтера на ПК:

• Перейти в папку Printers (Принтери), що знаходиться в папці Мой комп’ютер (можна також вибрати цю папку в пункті Setting (Настройка) меню кнопкиStart (Пуск));

• У вікні, що відкриється, вибрати піктограму Add Printers (Установка принтера) і завантажити її;

• Відкривається вікно Add printer Wizard (Установка принтера) в якому повідомляється, що ця програма допоможе швидко встановити новий принтер. Для продовження роботи потрібно натиснути командну кнопку Next (Далее);

• Відкривається нове вікно, в якому потрібно вибрати опцію Network Printer (Сетевой принтер) і натиснути кнопку Next (Далее);

У наступному вікні (мал. 1) в полі Network path or queue name (Сетевой путь или имя очереди принтера) потрібно вказати шлях до даного ресурсу за правилами UNS . Якщо повне ім'я принтера або комп'ютера в мережі не відомі, то можна скористатися командною кнопкою Browse (Обзор). При цьому з'явиться окреме вікно, в якому буду відображено список ПК в мережі, які мають дозволені для спільного використання принтера. Потрібно відкрити папку комп'ютера і вибрати піктограму принтера, а тоді натиснути командну кнопку ОК . У вікні, зображеному на малюнку 1 потрібно також підтвердити – Yes (Да) або заборонити No (Нет) можливість використання даного мережевого принтера для друку з DOS-програм. Встановивши потрібні параметри, потрібно натиснути командну кнопку Next (Далее);

Мал.1. Вікно інсталяції мережевого принтера

• Наступне вікно (мал.2) містить поле Printer name (Имя принтера), в якому потрібно вказати ім'я мережевого принтера, яке використовуватиметься лише даним ПК. Потрібно також вказати чи використовуватиметься цей мережевий принтер для прикладних програм, як принтер за замовчуванням – кнопка Yes (Да). Після цього потрібно натиснути кнопку Next (Далее);

Мал.2. вікно інсталяції мережевого принтера

У останньому вікні процесу інсталяції (мал.3) пропонується роздрукувати потрібну сторінку (Test Page) на даному принтері після завершення процесу інсталяції. Вибравши потрібну опцію, потрібно натиснути кнопку Finish (Готово).

Мал.3. Завершальне вікно інсталяції мережевого принтера

Після завершення всіх етапів інсталяції будь-яким із способів (натисненням кнопки Finish (Готово)) Windows зробить спробу встановити драйвер з комп’ютера, до якого під’єднаний принтер. В більшості випадків, якщо використовуваний принтер правильно налаштований на комп’ютері до якого він під’єднаний, Windows зможе завантажити з нього драйвери і встановити на даному ПК. Ця технологія називається Point-and-Print.

Коли Windows не може завантажити драйвери з віддаленого ПК, він шукатиме їх на інсталяційному диску або на диску, що постачається виробником разом з принтером.

Під’єднання до мережі NetWare

Операційна система Novell NetWare вже давно використовується для керування мережами ПК. Наявність важливих напрацювань на базі NetWare і невисока вимогливість до апаратних засобів – фактор, що об’єктивно визначає популярність даної мережевої ОС.

На даний час активно використовують дві версії NetWare – 3.х і 4.х. основну відмінність між ними становить служба каталогів. Novell 3.х використовує службу каталогів Bindery з площиною моделлю зберігання інформації про користувачів, їх імен і паролів. Кожен сервер NetWare 3.х має власну базу даних користувачів. Це означає, що для доступу до ресурсів більш ніж одного серверу користувач повинен бути зареєстрований на кожному з них. У версії 4.х введено службу каталогів NetWare Directory Service (NDS), дозволяє багатьом серверам використовувати спільну базу даних користувачів.

Для під’єднання до мережі NetWare, потрібно виконати таку послідовність дій:

• Будь-яким способом увійти у вікно властивостей мережі, яке зображено на малюнку 4.

• Вибрати спосіб входу в мережу Client for NetWare Network (Клиент для сетей NetWare).

Виділити у полі встановлених компонентів Client for NetWare Network (Клиент для сетей NetWare) і натиснути командну кнопку Properties (Свойства). При цьому відкриється вікно властивостей даного клієнта, зображене на малюнку 4.

Мал.4. Вікно властивостей клієнт NetWare Network

• Встановити потрібні параметри:

• Preferred Server – дозволяє при завантаженні Windows автоматично під’єднуватися до даного серверу;

• First Network Drive – вказує ім’я першого з дисків, який буде використовуватись при під’єднанні ресурсів NetWare;

• Enable Logon Script Processing – дозволяє при вході в мережу автоматично виконувати сценарії під’єднання, які створюються адміністратором.

• Перезавантажити комп’ютер.

Після виконання цих дій при вході в Windows видаватиметься вікно реєстрації користувача, яке додатково міститиме поле Login Server для вводу імені серверу Novell NetWare.

Віддалений доступ до мережі

Віддалений доступ дозволяє обмінюватись інформацією між ПК, що знаходяться на певній відстані, переважно по телефонній лінії з використанням модему. Комп’ютер, до якого здійснюється під’єднання, називають сервером віддаленого доступу, хоча в іншій мережі він може залишатись клієнтом.

Віддалений доступ включає в себе таке поняття, як віддалене керування. Використовуючи віддалене керування можна працювати з віддаленою системою так, ніби користувач знаходиться перед нею і використовує її пристрої введення-виведення інформації. Віддалене керування використовується для повного керування комп’ютером до якого здійснюється під’єднання, та при завантаженні програм з даного ПК. Такий комп’ютер називають вузлом (host) віддаленого керування.

Налаштування Windows в ролі віддаленого серверу

Для використання можливостей віддаленого доступу потрібен відповідно налаштований сервер віддаленого доступу.

При настройці Windows в ролі серверу віддаленого доступу необхідно перш за все впевнитися у наявності інстальованих компонент Windows, які використовуються для віддаленого доступу.

Для цього потрібно ввійти в панель керування (кнопка Пуск) – пункт Настройки – команда Панель управления і в ній активізувати піктограму Установка и удаление. У вікні, що відкриється, вибрати закладку Установка Windows. В цій закладці вибрати пункт Связь і командну кнопку Состав. При цьому відкривається вікно Связь, що зображене на малюнку 5. Необхідно переконатись, що опція Сервер удаленного доступа відмічена.

Мал.5. Діалогове вікно Communications (Связь)

Після встановлення програмних компонентів для організації серверу віддаленого доступу, потрібно безпосередньо задати його параметри. Для цього потрібно відкрити вікно програми Удаленный доступ к сети, яка знаходиться в Start-меню в розділі Программы, пункті Стандартные, Связь. В цьому вікні ввійти у головне меню програми і в пункті Соединения вибрати команду Сервер удаленного доступа. При цьому відкриється вікно, зображене на малюнку 6. В ньому вибрати такі параметри:

• Запретить удаленное подключение – забороняє доступ віддалених ПК;

• Разрешить удаленные подключения – дозволяє іншим користувачам телефонний зв’язок до даного ПК;

• Парольная защита – дозволяє встановити пароль, який буде виводитись при з’єднанні з даним сервером віддаленого доступу. Якщо пароль вже був встановлений, то кнопкою Изменить пароль його можна змінити;

• Комментарий – коментар до імені серверу віддаленого доступу;

• Состояние – встановлює статус серверу: активний, чи режим очікування;

• Тип сервера – встановлює тип серверу.

Найбільш поширеним є під’єднання до серверу по протоколу РРР (Point-to-Point Protocol).

Після натискання командної кнопки OK в обох описаних вище вікнах сервер почне відслідковувати телефонні дзвінки, що поступають на нього.

Для від’єднання віддаленого клієнта з комп’ютера серверу потрібно викликати вікно Сервер удаленного доступа, а в ньому вибрати командну кнопку Отсоединить пользователя.

Пряме кабельне з’єднання

Пряме кабельне з'єднання – це з'єднання двох комп'ютерів за допомогою нуль-модемного кабелю з використанням послідовних, або паралельних портів. Пряме з'єднання є найпростішим варіантом обміну інформацією між двома ПК, тому що не потрібно додаткового апаратного забезпечення (мережевих концентраторів i т.д.).

Порти двох ПК можна об'єднати, використовуючи нуль-модемний кабель, за допомогою майстра кабельного з'єднання. Для завантаження цієї програми необхідно в Start-меню вибрати пункт Программы, в ньому Стандартные та в пункті Связь вибрати команду Прямое соединение.

При цьому відкривається вікно, в якому потрібно вибрати один з режимів роботи даного комп'ютера: Host (Ведущий) – основний ПК чи Guest (Ведомый) – підлеглий ПК. Звернітъ увагу на те, що одночасно на двох ПК, що з'єднуються, встановлювати однакові режими не можна, причому першочергово потрібно налаштувати основний ПК. Після цього, слід вибрати режим Host (Ведущий) та натиснути командну кнопку Next (Далее), щоб перейти на другий етап встановлення прямого кабельного з'єднання.

У вікнi, що відкриється потрібно вибрати назву порта, до якого підключено нуль-модемний кабель. Коли в списку потрібного порту немає, то варто натиснути кнопку Install New Ports (Установить новые порты) для тестування i пошуку інших портів. Встановивши порт, виберіть командну кнопку Next (Далее), щоб перейти на наступний етап встановлення прямого кабельного з'єднання.

На даному етапі відкривається вікно з однією опцією Use password protection, підключивши яку можна встановити пароль на з'єднання. При цьому необхідно вибрати командну кнопку Set password – відкривається невелике вікно, де потрібно вказати пароль та повторити його. Коли задіяний парольний захист, то при під'єднанні підлеглого ПК до основного потрібно ввести пароль, інакше зв'язок не відбудеться.

У вiкні необхідно вибрати кнопку Finish (Готово), після чого підсистема прямого кабельного з'єднання ініціює порт i перейде в режим очікування, відслідковуючи під'єднання підлеглих ПК.

При завантаженні програми Direct cable connection (Прямое соединение) на підлеглому ПК, також буде запропоновано користувачу вибрати порт, через який відбуватиметься з'єднання. Після вибору Next (Далее), відкривається останнє вікно, де потрібно натиснути кнопку Finish (Готово). Далі відбудеться спроба встановити з’єднання з основним ПК.

Internet

Internet – глобальна комп'ютерна мережа, що нині охоплює комп'ютери всієї земної кулі – більш ніж у 200 країнах світу. Internet можна розглядати як ядро, що забезпечує зв'язок між інформаційними мережами, які належать установам та організаціям різних країн. Тобто, Internet не є єдиною мережею, це об'єднання багатьох регіональних мереж.

В загальному всі послуги, які надаються мережею Internet, можна умовно поділити на дві категорії: нформації між абонентами мережі i використання баз даних мережі.

До числа послуг зв'язку між абонентами належать:

1. Електронна пошта (E-mail) – найстарша i одна з найбільш популярних послуг мережі Internet , що дозволяє передачу повідомлень i(a6o) файлів між користувачами чи групами користувачів. Відправка листа електронною поштою обходиться значно дешевше ніж традиційною поштою. Крім цього, повідомлення, надіслане електронною поштою дійде до адресата за кілька хвилин, в той час як звичайний лист – за декілька днів, а то й тижнів;

2. FTP (File Transfer Protocol) – протокол передачі файлів. Biн дає можливість абоненту обмінюватись двійковими i текстовими файлами між компьютерами мережі з використанням віддаленого доступу. FTP найчастіше використовується для завантаження з віддаленого серверу інсталяційних програм, драйверів пристроїв, музичних файлів, відеофільмів i т.д;

3. UseNet – служба новин та електронних дошок оголошень в Internet, які ще називають телеконференціями. Телеконференції – це спосіб проведення дискусій між користувачами практично з будь-яких питань: від глобальних проблем людства до напоїв або кулінарних рецептів. Причому, користувач може за своїм бажанням замовити будь-яку групу новин.

Серед служб, які призначені для спільного використання баз даних Internet можна відмітити:

1. Telnet – протокол i набір програмного забезпечення, що дозволяє користувачу під'єднатись до віддаленого комп'ютера, тобто до будь-якого в мережі Internet i працювати на ньому, як на власному. Це дозволяє завантажувати програми, змінювати режими роботи i т.д;

2. RSh (Remote Shell) - служба віддаленого доступу, аналогічна Telnet, але працює в тому випадку, якщо на віддаленому комп'ютері встановлена операційна система UNIX;

3. Finger – програма для отримання інформації про користувача віддаленого комп'ютера: повного імені, номеру телефону, часу останнього входження в систему, поточну активність i т.д;

4. Whois – адресна книга мережі Internet. За запитом абонента можна отримати інформацію про належність віддаленого комп'ютера та його користувача;

5. Gopher – досить розповсюджений протокол i засіб пошуку інформації в мережі Internet, розроблений в 1991 poці, який був попередником WWW. Biн дозволяє знаходити інформацію за ключовими словами i фразами;

6. WAIS (Wide-Area Information Servers) – спеціалізований потужний засіб пошуку інформації в розподілених базах даний, причому окремі бази даних розміщені на різних серверах. Інформація про вміст цих баз даних зберігається в каталозі cepвepiв. Результати пошуку відображаються у вигляді списку посилань на документи з вказанням кількості знайдених входжень потрібного фрагменту в документі;

7. WAP (Wireless Application Protocol) – разроблений в 1997 poцi фірмами Ericsson, Motorola, Nokia i Phone.com (колишня Unwired Planet) для того, щоб забезпечити доступ до служб Internet користувачам безпровідних пристроїв (мобільні телефони, пейджери, електронні органайзери i т.д.);

8. WWW (World Wide Web) – найпопулярніший нині cepвic Internet. Biн являє собою гіпертекстові документи, що розміщені на серверах WWW, зв'язки між ними, а також засоби перегляду гіпертекстових документів.

З’єднання з Internet

Для налаштування під'єднання потрібно послідовно виконати наступні операції:

1. етап. Фізично під'єднати модем до ПК i телефонной лінії. Після цього необхідно встановити його драйвери та налаштувати параметри роботи.

2. етап. Налаштувати параметри під'єднання до серверу віддаленого доступу.

3етап. Налаштувати параметри протоколу TCP/IP. Для цього у вікні (мал. 15) потрібно вибрати в списку протокол TCP/IP Dial-Up Adapter i натиснути командну кнопку Properties (Свойства). При цьому відкривається вікно властивостей протоколу TCP/IP, яке містить 7 закладок. Та для налаштовування параметрів з'єднання використовуються лише дві. Розглянемо їх. Закладка IP Address (Адрес IP) встановлює IP-адресу користувача. Для цього потрібно відмітити опцію Specify an IP address (Указать адрес IP явным образом) i в полі IP address (Адрес IP) ввести IP-адресу.

IP-адреса – це унікальна адреса, призначена для однозначної ідентифікації хосту в мережі.

Хост (host) – це будь-який пристрій в мережі, що використовує TCP/IP для зв'язку з комп'ютерами, маршрутизаторами, мережевими принтерами й іншими пристроями, які мають мережевий інтерфейс.

Інструктаж з охорони праці

1. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО КОРИСТУВАЧІВ ПК З ОХОРОНИ ПРАЦІ, ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ, ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

1.1Виконувати умови інструкції з експлуатації ПК.

1.2При експлуатації ПК необхідно пам’ятати, що первинні мережі електроживлення під час роботи знаходиться під напругою, яка є небезпечною для життя людини, тому необхідно користуватися справними розетками, відгалуджувальними та з’єднувальними коробками, вимикачами та іншими електроприладами.

1.3До роботи з ПК допускаються працівники та учні, з якими був проведений вступ ний інструктаж та первинний інструктаж (на робочому місці) з питань охорони праці, техніки безпеки та зроблений запис про їх проведення у спеціальному журналі інструктажів.

1.4Працівники та учні при роботі з ПК повинні дотримуватися вимог техніки безпеки, пожежної безпеки.

1.5При виявленні в обладнанні ПК ознак несправності (іскріння, пробоїв, підвищення температури, запаху гару, ознак горіння) необхідно негайно припинити роботу, відключити все обладнання від електромережі і терміново повідомити про це відповідних посадових осіб, спеціалістів.

1.6Вміти діяти в разі ураження інших працівників, учнів електричним струмом або виникнення пожежі.

1.7Знати місця розташування первинних засобів пожежегасіння, план евакуації працівників з приміщення в разі виникнення пожежі.

2. ВИМОГИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ДО ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ РОБОТИ З ПК

2.1Стіни приміщень для роботи з ПК мають бути пофарбовані чи обклеєні шпалерними спокійних кольорів з коефіцієнтом відбиття 40%-60%. Вікна повинні обладнуватися сонцезахисними пристроями (жалюзі, штори і т. п.).

2.2Для освітлення приміщень з ПК необхідно використовувати люмінесцентні світильники. Освітленість робочих місць у горизонтальній площині висоті 0,8 м від підлоги повинна бути не менше 400 лк. Вертикальна освітленість у площині екрану 300 лк.

2.3У приміщеннях для роботи з ПК необхідно проводити вологе прибирання та регулярне провітрювання протягом робочого дня. Видалення пилу з екрану необхідно проводити не рідше одного разу на день.

3. ВИМОГИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ДО РОБОЧОГО МІСЦЯ КОРИСТУВАЧА ПК.

3.1Робочі місця для працюючих з дисплеями необхідно розташовувати таким чином, щоб до поля зору працюючого не потрапляли вікна та освітлювальні прилади. Відеотермінали повинні встановлюватися під кутом 90-105 до вікон та на відстані не меншій 2,5-3 м від стін з вікнами. До поля зору працюючого з дисплеєм не повинні потрапляти поверхні, які мають властивість віддзеркалювання. Покриття столів повинне бути матовим з коефіцієнтом відбиття 0,25-0,4.

3.2Відстань між робочими місцями ПК повинна бути не меншою 1,5-му ряду та не меншою 1м між рядами. ПК повинні розміщуватися не ближче 1їм від джерела тепла.

3.3Відстань від очей користувача до екрану повинна становити 500мм-700мм, кут зору 10-20, але не більше 40, кут між верхнім краєм відео терміналу та рівнем очей користувача повинен бути меншим 10. Найбільш вигідним є розташування екрану перпендикулярно до лінії зору користувача.

4. ВИМОГИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ДО РЕЖИМУ ПРАЦІ

4.1З метою уникнення перевантаження організму робочий день користувача ПК повинен проходити у раціональному режимі праці та відпочинку, який передбачає дотримання регламентованих перерв, їх активне проведення, систематичне проведення виробничої гімнастики, рівномірний розподіл завдань.

4.2Загальний час роботи з відеотерміналом не повинен перевищувати 50% тривалості робочого дня. Якщо виконання пов’язане тільки з використанням комп’ютера, то при неможливості зміни діяльності необхідно робити перерви та паузи. Для робіт, які виконуються з великим навантаженням, слід робити 10-15 хвилин перерви через кожну годину для мало інтенсивної роботи такі перерви потрібно робити через 2 години. Кількість мікро пауз (до 1 хвилини) слід визначити індивідуально.

4.3Форми та зміст перерв можуть бути різними: виконання альтернативних вправ з нормативних допоміжних робіт, які не вимагають великого напруження, приймання їжі та інше. На початку перерви виконується гімнастика для очей, під час однієї з перерв рекомендується проведення загальної гімнастики.

4.4Виконання фізичних вправ з нормативним навантаженням протягом робочого дня рекомендується індивідуально, залежно від відчуття втоми. Гімнастика повинна бути спрямована на корекцію вимушеної пози, покращення кровообігу, часткову комплектацію дефіциту рухливої активності.

5. ВИМОГИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ДО КОРИСТУВАЧІВ ПК

5.1Перед початком роботи на ПК користувач повинен:- пересвідчуватися у цілості корпусів і блоків (обладнання) ПК; перевірити наявність заземлення, справність і цілісність кабелів живлення, місця їх підключення. Забороняється вмикати ПК та починати роботу при виявлених несправностях.

5.2Під час роботи пересвідчившись у справності обладнання, увімкнувши живлення ПК, розпочинати роботу, дотримуючись умов інструкції з його експлуатації.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ

• замінювати і знімати елементи або вузли та проводити перемонтаж при ввімкненому ПК;

• з’єднувати і роз’єднувати вилки та розетки первинних мереж електроживлення, які знаходяться під напругою;

• знімати кришки, які закривають доступ до струмопровідних частин мережі первинного електроживлення при ввімкнутому обладнанні;

• користуватися паяльником з незаземленим корпусом;

• замінювати запобіжники під напругою;

• залишати ПК у ввімкненому стані без нагляду.

5.3По закінченню робочого дня:

• послідовно вимкнути ПК, кнопкою „ВИМК” відключити електроживлення ПК згідно з інструкцією по експлуатації, і вийняти вилку кабелю живлення з розетки.

• впорядкувати робоче місце користувача ПК, прибрати використане обладнання та матеріали у відведенні місця.

• при виявленні недоліків у роботі ПК протягом робочого часу необхідно повідомити посадовим особам та спеціалістам.

• залишаючи приміщення після закінчення робочого дня, дотримуючись встановленого режиму огляду приміщення, необхідно:

• зачинити вікна, квартирки, штори;

• перевірити приміщення та переконатися у відсутності тліючих предметів;

• відключити від електромережі всі електроприлади, електрообладнання та вимкнути освітлення;

• здати приміщення черговому вахтеру під охорону.

6. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО КОРИСТУВАЧІВ ЗАСОБІВ ОРГТЕХНІКИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ, ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ, ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

6.1Користувачі засобів оргтехніки зобов’язані:

• завжди виконувати інструкції, що поставляються разом з засобами оргтехніки;

• підключати ксерокопію вальне обладнання тільки до заземленої розетки живлення, неправильне підключення може привести до ураження електричним струмом;

• дотримуватися обережності при переміщенні засобів оргтехніки, машин, обладнані портером, не повинні переміщуватися без нагляду спеціаліста по технічному обслуговуванню;

• завжди використовувати матеріали, спеціально призначені для відповідних засобів оргтехніки;

• використання непридатних матеріалів може призвести до поганої роботи оргтехніки або аварійним ситуаціям;

• залишати вільними вентиляційні отвори, призначені для запобігання перегрівання;

• ніколи не знімати кришки та огорожі, що прикріплені гвинтами;

• ділянки за такими кришками не повинні обслуговуватись оператором.

6.2Засоби оргтехніки встановлюються в приміщеннях, що добре вентилюються і мають достатню площу для обслуговування.

7. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

7.1Працівники та учні, зайняті експлуатацією, технічним обслуговуванням ПК та засобів оргтехніки несуть відповідальність за порушення вимог цієї інструкції.

7.2Контроль за дотримуванням вимог цієї інструкції та відповідальність за факти порушень правил охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки на підприємстві.

8. ДІЇ ПРАЦІВНИКІВ ТА УЧНІВ У РАЗІ УРАЖЕННЯ ЛЮДИНИ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ

• Терміново звільнити потерпілого від електричного струму (через відключення електроживлення в кабінеті, загального електроживлення на роздільному щиті або іншим способом);

• За показниками стану здоров’я потерпілого викликати швидку медичну допомогу(подзвонивши за міським телефоном – 03);

• Надати першу медичну Допомогу потерпілому, враховуючи наступне:

  • Якщо потерпілий знепритомнів, але дихає, його необхідно рівно і зручно вкласти, розстебнути одяг, створити приплив свіжого повітря і забезпечити повний спокій;

  • При відсутності ознак життя до прибуття лікарів потерпілому необхідно робити штучне дихання.

9. ДІЇ ПРАЦІВНИКІВ ТА УЧНІВ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ

У разі виникнення пожежі в приміщеннях кожен працівник і учень зобов’язані:

• оцінити обстановку;

• негайно повідомити про виникнення пожежі керівництво;

• вжити заходів з використанням вогнегасників для гасіння вогню і локалізації пожежі;

• при сигналі оповіщення про пожежу здійснити евакуацію з приміщення згідно загального ,,Плану евакуації людей на випадок виникнення пожежі”;

• при необхідності повідомити пожежну охорону за міським телефоном – 01;

• при цьому необхідно назвати адресу ліцею вказати поверх будівлі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє приз віще;

• у разі необхідності, самому або через вахтера викликати інші аварійно – рятувальні служби: медичну, електромережі.

10. ДІЇ ПРАЦІВНИКІВ ПРИ НЕОБХІДНОСТІ ОТРИМАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДНОЇ ДОПОМОГИ

Для забезпечення невідкладної медичної допомоги для працівників та учнів у разі гіпертонічної кризи, серцево-судинній недостатності, порізів, та інших ушкоджень, тримати в кабінеті набір необхідних лікарських засобів.

При виникненні серйозної небезпеки для здоров’я працівників та учнів викликати невідкладну медичну службу за телефоном-03.

В приміщенні аптечка повинна знаходитися на видному місці.

Висновок

Отже, комп’ютерна мережа – це два i більше ПК з'єднаних мiж собою з метою швидкого обміну даними та спільного використання pecypciв. Для реалізації мережі необхідні компоненти двох типів: aпapaтнi та програмні. Апаратна частина забезпечує фізичне з'єднання комп'ютерів. Вона поділяється на локальні та глобальні мережі.

Для організації комп’ютерної мережі необхідна наявність мережевого програмного забезпечення, фізичного середовища передачі і комутуючі пристрої.

Мережеве програмне забезпечення складається з двох найважливіших компонентів:

• мережевого програмного забезпечення встановленого на комп’ютерах-клієнтах;

• програмного забезпечення встановленого на серверах.

Операційна система зв’язує всі комп’ютери і периферійні пристрої в мережі, координує функції всіх комп’ютерів і периферійних пристроїв у мережі, забезпечує захищений доступ до даних і периферійних пристроїв у мережі.

Список використаної літератури:

1. Тхір І.Л., Калушка И.П., Юзьків А.В. «Посібник користувача ПК»;

2. Кеннет Г. “Основы сетей Windows”. - К.:Диалектика;

3. Симпсон А. “Библия пользователя Windows”;

4. http://www.ifcity.info;

5. http://w3c.org.