ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ
ЗАСТУПНИКА З БУДІВНИЦТВА ТА ПОСЛУГ
1. Загальні положення
1.1. Заступник з будівництва та послуг належить до професійної групи «Керівники».
1.2. Призначення на посаду заступника з будівництва та послуг та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України.
1.3. Заступник з будівництва та послуг підпорядковується безпосередньо керівнику.
2. Завдання та обовґязки
Заступник з будівництва та послуг:
2.1. Здійснює безпосереднє керівництво будівництвом.
2.2. Забезпечує виконання виробничих завдань відповідно до графіків і проектів виконання будівельних, монтажних, ремонтно-будівельних, дорожньо-будівельних робіт, введення обґєктів у дію у встановлені строки.
2.3. Забезпечує додержання технологічної послідовності під час виконання будівельно-монтажних робіт.
2.4. Організовує виконання будівельно-монтажних робіт згідно з проектною та технологічною документацією, будівельними нормами та правилами, технічними умовами й іншими нормативними документами.
2.5. Складає заявки на будівельні машини, транспорт, засоби механізації, матеріали, конструкції, деталі, інструмент, інвентар і забезпечує їх ефективне використання.
2.6. Здійснює заходи щодо удосконалення організації виробництва та праці, механізації й автоматизації виробничих процесів, раціоналізації робочих місць.
2.7. Веде журнал виконання робіт, документацію з обліку виконаних робіт і робочого часу, виконавчу технічну документацію.
2.8. Затверджує наряди та іншу документацію на оплату праці робітників.
2.9. Бере участь у показі приймальних комісій обґєктів, етапів і окремих комплексів робіт, будівництво яких завершено.
2.10. Готує фронт робіт для субпідрядних організацій, бере участь у прийманні у них виконаних робіт.
2.11. Оформляє допуски на право виконання будівельно-монтажних робіт в охоронних зонах.
2.12. Складає акти на сховані роботи, акти на виконані роботи.
2.13. Організовує приобґєктне складське господарство й охорону матеріальних цінностей.
2.14. Установлює виробничі завдання майстрам та контролює їх виконання.
2.15. Координує діяльність майстрів та дільничних служб.
2.16. Бере участь у роботі комісії з атестації робочих місць.
2.17. Подає пропозиції щодо матеріального стимулювання робітників.
2.18. Створює безпечні умови праці.
2.19. Навчає робітників безпечним методам виконання робіт, проводить виробничий інструктаж безпосередньо на робочому місці, про що робить запис у спеціальному журналі обліку інструктажів.
2.20. Забезпечує ефективне застосування технологічної оснастки, будівельних машин, енергетичних установок, транспортних засобів і засобів захисту робітників.
2.21. Контролює додержання робітниками норм при перенесенні ваги, правил і норм охорони праці, виробничої й трудової дисципліни.
2.22. Бере участь у розгляді причин аварій; розробляє заходи для їх усунення та запобігання їм.
3. Права
Заступник має право:
3.1. Ознайомлюватися з проектами рішень керівника підприємства, що стосуються його діяльності.
3.2. Брати участь в обговоренні питань, що стосуються виконання його обовґязків.
3.3. Вносити на розгляд керівника підприємства пропозиції щодо покращення роботи, повґязаної з обовґязками, що передбачені цією інструкцією.
3.4. В межах своєї компетенції повідомляти керівнику підприємства про всі недоліки, виявлені в процесі його діяльності, та вносити пропозиції щодо їх усунення.
3.5. Залучати фахівців усіх структурних підрозділів до вирішення покладених на нього завдань.
3.6. Вносити пропозиції про заохочення працівників, які відзначилися, а також про притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності підпорядкованих йому працівників, які не виконують належним чином свої посадові обовґязки.
3.7. Вимагати від керівника підприємства сприяння у виконанні ним посадових обовґязків.
3.8. В межах своєї компетенції підписувати та візувати документи.
4. Відповідальність
Заступник несе відповідальність:
4.1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обовґязків, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.
4.2. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
4.3. За завдання матеріальної шкоди – в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.
5. Заступник з будівництва та послуг повинен знати:
5.1. Постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші матеріали, що є визначальними для забезпечення діяльності будівництва.
5.2. Організацію та технологію будівельного виробництва.
5.3. Проектно-кошторисну документацію на обґєкти, що будуються.
5.4. Будівельні норми та правила.
5.5. Норми виробітку та розцінки.
5.6. Технічні умови виконання й приймання будівельно-монтажних і пуско-налагоджувальних робіт.
5.7. Форми та системи оплати праці працівників.
5.8. Порядок взаємовідносин із замовниками та субпідрядними організаціями.
5.9. Порядок проведення торгів (тендерів), укладання та виконання контрактів (договорів).
5.10. Систему інженерної підготовки будівельного виробництва.
5.11. Основи економіки, організації праці й управління будівництвом.
5.12. Передовий вітчизняний та зарубіжний досвід організації будівельного виробництва .
5.13. Основи трудового законодавства.
5.14. Правила та норми охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного захисту й охорони навколишнього середовища.
5.15. Порядок роботи і правила експлуатації персональних ЕОМ.
6. Кваліфікаційні вимоги
Повна або базова вища освіта відповідного напрямку підготовки (спеціаліст, бакалавр). Післядипломна освіта в галузі управління. Стаж роботи майстром у будівництві не менше 2 років.
7. Взаємовідносини (звґязки) за посадою
7.1. За відсутності заступника його обовґязки виконує головний інженер, який набуває відповідних прав та несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обовґязків.
ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ
ІНЖЕНЕРА З ОХОРОНИ ПРАЦІ
1. Загальні положення
1.1. Інженер з охорони праці призначається на посаду і звільняється із займаної посади наказом керівника підприємства.
1.2. Інженер з охорони праці безпосередньо підпорядковується головному інженеру.
1.3. У своїй роботі інженер з охорони праці керується Конституцією України, нормативно-правовими актами і законодавчими актами України, керівними матеріалами з охорони праці, протипожежної безпеки і виробничої санітарії, Положенням про відділ охорони праці і цією посадовою інструкцією.
1.4. Кваліфікаційні вимоги: на посаду інженера з охорони праці може бути призначений працівник з вищою освітою і стажем роботи на посаді інженера не менше трьох років.
1.5. Інженер з охорони праці повинен знати:
- постанови, розпорядження, накази вищестоящих органів, нормативні та інші керівні документи з охорони праці, протипожежної безпеки і виробничої санітарії;
- правила і засоби контролю відповідності технічного стану обладнання вимогам безпечного ведення робіт;
- методи вивчення умов праці на робочих місцях;
- основні технологічні процеси виробництва продукції підприємства;
- організаційну структуру управління підприємством;
- організацію роботи з охорони праці, виробничої санітарії;
- систему стандартів безпеки праці;
- обмеження застосування праці підлітків, жінок та інших працівників, переведених на підставі медичного висновку на легшу працю;
- методи і форми пропаганди та інформації з охорони праці;
- існуючі пільги для працівників підприємства, які працюють зі шкідливими умовами праці;
- порядок і строки складання звітності про виконання заходів з охорони праці і виробничої санітарії;
- порядок роботи і правила експлуатації персональних ЕОМ;
- основи організації виробництва і управління;
- правила охорони праці при експлуатації обладнання та ЕОМ;
- норми і порядок забезпечення працівників спецодягом і строки його експлуатації;
- правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства;
- норми і вимоги з охорони праці, протипожежної безпеки і виробничої санітарії.
2. Обовґязки
Інженер з охорони праці зобовґязаний:
2.1. Вивчати умови праці на робочих місцях.
2.2. Надавати підрозділам підприємства методичну допомогу у розробці інструкцій з охорони праці, протипожежної безпеки і виробничої санітарії.
2.3. Брати участь у складанні програм навчання працівників безпечним методам роботи.
2.4. Розробляти заходи щодо створення раціональних режимів праці і відпочинку з урахуванням специфіки виробництва.
2.5. Контролювати дотримання працівниками підприємства правил і норм з охорони праці, виробничої санітарії, протипожежної безпеки й охорони навколишнього середовища, надання працівникам встановлених пільг і компенсацій за умовами праці.
2.6. Контролювати своєчасність випробувань, перевірок підйомників, кранів, контрольної апаратури, іншого обладнання, а також дотримання графіків замірів виробничого шуму, повітряної сфери і вібрацій.
2.7. Виконувати розпорядження органів державного нагляду, міжвідомчого і відомчого контролю за дотриманням чинних правил з охорони праці.
2.8. Брати участь у складанні колективного договору підприємства, за розділами охорони праці і забезпечення безпечних умов роботи.
2.9. Брати участь у перевірці технічного стану обладнання, вентиляційних систем, парових котлів, балонів для стиснених газів, підйомників і контрольної апаратури.
2.10.Розробляти проекти планів з поліпшення умов і охорони праці.
2.11.Брати участь у впровадженні запобіжних пристроїв та інших засобів захисту, заходів щодо створення безпечних умов праці.
2.12. Розробляти інструкції з охорони праці, сприяти їх вивченню і впровадженню.
2.13. Проводити ввідний інструктаж працівників підприємства, учнів, практикантів і новоприйнятих на підприємство співробітників, організовувати перевірку їх знань.
2.14. Брати участь у роботі комісії з атестації робочих місць.
2.15. Вивчати причини виробничого травматизму і професійних захворювань, розробляти заходи щодо їх запобігання.
2.16. Вести облік виробничого травматизму і нещасних випадків на підприємстві.
2.17. Контролювати правильність складання заявок на спецодяг, спец харчування, захисні пристрої і засоби.
2.18. Брати участь у розробці і складанні списків працівників підприємства, які працюють у шкідливих умовах і в зонах підвищеної небезпеки, для проведення з ними своєчасних інструктажів з охорони з праці та щорічних медичних оглядів стану здоровґя.
3. Права
Інженер з охорони праці має право:
3.1. Вимагати від працівників підприємства необхідні відомості, документацію для здійснення роботи, що входить до компетенції інженера з охорони праці.
3.2. Проводити обстеження щодо виконання інструкцій з охорони праці, протипожежної безпеки і виробничої санітарії.
3.3. Забороняти проведення робіт в умовах, небезпечних для життя і здоровґя працівників.
3.4. Забороняти експлуатацію обладнання з порушенням норм і правил з охорони праці, протипожежної безпеки.
3.5. Вимагати від керівника усунення від роботи осіб, які порушують правила безпеки ведення робіт.
3.6. Вносити пропозиції про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні правил охорони праці, протипожежної безпеки і виробничої санітарії.
4. Відповідальність
Інженер з охорони праці несе відповідальність за:
4.1. Якість і своєчасність виконання покладених на нього цією посадовою інструкцією обовґязків.
4.2. Достовірність поданих звітів.
4.3. Дотримання інструкцій з охорони праці, протипожежної безпеки, виробничої санітарії та правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ
БУХГАЛТЕРА
1. Загальні положення
1.1. Бухгалтер належить до професійної групи «Професіонали».
1.2. Призначення на посаду та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства за поданням головного бухгалтера з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України.
1.3. Бухгалтер підпорядковується безпосередньо головному бухгалтеру підприємства.
1.4. За відсутності бухгалтера його обовґязки виконує особа, призначена у встановленому порядку, яка набуває відповідних прав та несе відповідальність за належне виконання покладених на неї обовґязків.
2. Завдання та обовґязки
Бухгалтер:
2.1. Самостійно і в повному обсязі веде облік необоротних активів, запасів, коштів, розрахунків та інших активів, власного капіталу та зобовґязань, доходів та витрат за прийнятою на підприємстві формою бухгалтерського обліку з додержанням єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей діяльності підприємства й технології оброблення даних.
2.2. Забезпечує повне та достовірне відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку.
2.3. За погодженням з керівником підприємства та головним бухгалтером подає в банківські установи документи для перерахування коштів згідно з визначеними податками й платежами, а також для розрахунків з іншими кредиторами відповідно до договірних зобовґязань.
2.4. Бере участь у проведенні інвентаризації активів і зобовґязань, оформленні матеріалів, повґязаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки й псування активів підприємства, у перевірках стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
2.5. Готує дані для включення їх до фінансової звітності, здійснює складання окремих її форм, а також форм іншої періодичної звітності, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
2.6. Забезпечує підготовку оброблення документів, реєстрів і звітності для зберігання їх протягом установленого терміну.
2.7. Бере участь у підготовці пропозицій щодо:
- внесення змін до обраної облікової політики, удосконалення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та правил документообігу;
- розроблення додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, звітності й контролю господарських операцій;
- забезпечення збереження майна, раціонального та ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, залучення кредитів та їх погашення, регулювання діяльності підприємства та інших питань, повґязаних з інформацією про фінансове становище підприємства та результати його діяльності.
2.8. Постійно знайомиться та вивчає нові нормативно-методичні та довідкові документи з питань організації та ведення бухгалтерського обліку та вносить пропозиції щодо їх впровадження на підприємстві.
2.9. Щомісячно приймає і розробляє звіти про рух товарно-матеріальних цінностей по складу будинкоуправління та звіти майстрів.
2.10. Веде облік товаро-матеріальних цінностей по оборотних відомостях по 05,12, рахунках з виведення щомісячного кінцевого залишку і вести контроль за відповідність цих залишків з даними головної книги.
2.11. Щомісячно проводить перевірку відповідності залишків товаро-матеріальних цінностей по карточках складського обліку інвентаря та інших матеріалах із залишками оборотних відомостей.
2.12. Щорічно проводить інвентаризацію товаро-матеріальних цінностей, малоцінного інвентаря, грошових коштів і розрахунків.
2.13. Готує необхідну інформацію економісту будинкоуправління для складання кошторисів, проведення фінансово-господарського аналізу діяльності підприємства.
2.14. Нараховує заробітну плату, виконує інші розрахунки з працівниками та юридичними особами відповідно до чинного законодавства
2.15. Виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.
3. Права
Бухгалтер має право:
3.1. Ознайомлюватися з проектами рішень керівництва підприємства, що стосуються його діяльності.
3.2. Вносити на розгляд головного бухгалтера пропозиції по вдосконаленню роботи, повґязаної з обовґязками, що передбачені цією інструкцією.
3.3. В межах своєї компетенції повідомляти безпосередньо керівнику про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства та вносити пропозиції щодо їх усунення.
3.4. Вимагати та отримувати особисто або за дорученням головного бухгалтера у працівників підприємства інформацію та документи, необхідні для виконання його посадових обовґязків.
3.5. Залучати фахівців усіх підрозділів до виконання покладених на нього завдань.
3.6. Вимагати від матеріально-відповідальних осіб Будинкоуправління подання документів та інформації, необхідних для бухгалтерського обліку, звітності і контролю.
3.7. Вносити пропозиції керівнику по питаннях покращення роботи по обліку звітності і контролю.
3.8. Перевіряє матеріально-відповідальних осіб в правильності оприбуткування, зберігання і видачі грошових засобів, товаро-матеріальних цінностей.
3.9. Вимагати від керівництва підприємства сприяння у виконанні своїх посадових обовґязків.
4. Відповідальність
Бухгалтер несе відповідальність:
4.1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обовґязків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.
4.2. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
4.3. За завдання матеріальної шкоди – в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.
5. Бухгалтер повинен знати:
5.1. Нормативні, методичні та інші керівні матеріали з організації та ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
5.2. Облікову політику, систему регістрів обліку, правила документообігу й технологію оброблення облікової інформації на підприємстві.
5.3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовґязань і господарських операцій.
5.4. Систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності й контролю.
5.5. Основи трудового законодавства.
5.6. Правила та норми охорони праці.
5.7. Порядок роботи і правила експлуатації персональних ЕОМ.
5.8. Робота з програмою «1С-Бухгалтерія».
5.9. Електронна звітність.
6. Кваліфікаційні вимоги
Провідний бухгалтер (з дипломом спеціаліста): повна вища освіта відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст) та підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією бухгалтера 1 категорії не менше 2 років.

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ
БУХГАЛТЕРА ПО НАРАХУВАННЮ КВАРТПЛАТИ
1. Загальні положення
1.1. Бухгалтер належить до професійної групи «Професіонали».
1.2. Призначення на посаду та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства за поданням головного бухгалтера з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України.
1.3. Бухгалтер підпорядковується безпосередньо головному бухгалтеру підприємства.
1.4. За відсутності бухгалтера його обовґязки виконує особа, призначена у встановленому порядку, яка набуває відповідних прав та несе відповідальність за належне виконання покладених на неї обовґязків.
2. Завдання та обовґязки
Бухгалтер по нарахуванню квартплати:
2.1. За погодженням з керівником підприємства та головним бухгалтером подає в банківські установи документи для перерахування коштів згідно з визначеними податками й платежами, а також для розрахунків з іншими кредиторами відповідно до договірних зобовґязань.
2.2. Бере участь у проведенні інвентаризації активів і зобовґязань, оформленні матеріалів, повґязаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки й псування активів підприємства, у перевірках стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
2.3. Готує дані для включення їх до фінансової звітності, здійснює складання окремих її форм, а також форм іншої періодичної звітності, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
2.4. Забезпечує підготовку оброблення документів, реєстрів і звітності для зберігання їх протягом установленого терміну.
2.5. Бере участь у підготовці пропозицій щодо:
- внесення змін до обраної облікової політики, удосконалення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та правил документообігу;
- розроблення додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, звітності й контролю господарських операцій;
- забезпечення збереження майна, раціонального та ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, залучення кредитів та їх погашення, регулювання діяльності підприємства та інших питань, повґязаних з інформацією про фінансове становище підприємства та результати його діяльності.
2.6. Постійно знайомиться та вивчає нові нормативно-методичні та довідкові документи з питань організації та ведення бухгалтерського обліку та вносить пропозиції щодо їх впровадження на підприємстві.
2.7. Щорічно станом на 01.01. звітного року проводити звірку загальної площі, на яку нараховується квартплата та витрати на утримання будинків та прибудинкової території згідно платіжного плану, відповідність цієї площі даним з площею книги К-9.
2.8. Своєчасно проводити нарахування квартплати та при зміні тарифів проводити перерахунки.
2.9. Своєчасно проводити звірку взаєморозрахунків по квартирній платі з квартиронаймачами і щомісячно до 10 числа нвступного місяця виводити залишок розрахунків по книзі К-9.
2.10. Проводити відповідну роботу по зменшенню заборгованості по квартирній платі. На неплатників, які заборгували значні суми, оформляти нотаріальні написи, готувати всі необхідні документи в правові органи для примусового стягнення.
2.11. Щомісячно подає довідку до балансу по нарахуванню квартирної плати, пільг, субсидій.
2.12. Щомісячно приймає і розробляє звіти про рух товаро-матеріальних цінностей по складу будинкоуправління та звіти майстрів.
2.13. Веде облік товаро-матеріальних цінностей по оборотних відомостях по 05,12, рахунках з виведення щомісячного кінцевого залишку і вести контроль за відповідність цих залишків з даними головної книги.
2.14. Щомісячно проводить перевірку відповідності залишків товаро-матеріальних цінностей по карточках складського обліку інвентаря та інших матеріалах із залишками оборотних відомостей.
2.15. Щорічно проводити інвентаризацію товаро-матеріальних цінностей, малоцінного інвентаря, грошових коштів і розрахунків.
2.16. При потребі видавати квартиронаймачам довідки по нарахуванню і оплаті квартирної плати і плати витрат на утримання будинків і при будинкових територій.
2.17. Виписка рахунків.
2.18. Виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.
3. Права
Бухгалтер по нарахуванню квартплати має право:
3.1. Ознайомлюватися з проектами рішень керівництва підприємства, що стосуються його діяльності.
3.2. Вносити на розгляд головного бухгалтера пропозиції по вдосконаленню роботи, повґязаної з обовґязками, що передбачені цією інструкцією.
3.3. В межах своєї компетенції повідомляти безпосередньо керівнику про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства та вносити пропозиції щодо їх усунення.
3.4. Вимагати та отримувати особисто або за дорученням головного бухгалтера у працівників підприємства інформацію та документи, необхідні для виконання його посадових обовґязків.
3.5. Залучати фахівців усіх підрозділів до виконання покладених на нього завдань.
3.6. Вимагати від матеріально-відповідальних осіб будинкоуправління подання документів та інформації, необхідних для бухгалтерського обліку, звітності і контролю.
3.7. Вносити пропозиції керівнику по питаннях покращення роботи по обліку звітності і контролю.
3.8. Перевіряє матеріально-відповідальних осіб в правильності оприбуткування, зберігання і видачі грошових засобів, товаро-матеріальних цінностей.
3.9. Вимагати від керівництва підприємства сприяння у виконанні своїх посадових обовґязків.
4. Відповідальність
Бухгалтер по нарахуванню квартплати несе відповідальність:
4.1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обовґязків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.
4.2. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
4.3. За завдання матеріальної шкоди – в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.
4.4. Несвоєчасне і неправильне нарахування квартирної плати, пільг, субсидій.
4.5. За допущення суми простроченої заборгованості по квартирній платі.
4.6. За достовірність даних обліку по квартирній платі, субсидій, пільгах.
4.7. Несвоєчасне складання місячних, квартальних і річних бухгалтерських звітів.
5. Бухгалтер по нарахуванню квартплати повинен знати:
5.1. Нормативні, методичні та інші керівні матеріали з організації та ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
5.2. Облікову політику, систему регістрів обліку, правила документообігу й технологію оброблення облікової інформації на підприємстві.
5.3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовґязань і господарських операцій.
5.4. Систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності й контролю.
5.5. Основи трудового законодавства.
5.6. Правила та норми охорони праці.
5.7. Порядок роботи і правила експлуатації персональних ЕОМ.
5.8. Роботу з програмою «1С-Бухгалтерія».
5.9. Електронну звітність.
6. Кваліфікаційні вимоги
Бухгалтер 2 категорії (з дипломом спеціаліста): повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст або бакалавр) та підвищення кваліфікації; для спеціаліста – без вимог до стажу роботи, бакалавра – стаж роботи за професією бухгалтера не менше 2 років.

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ
МАЙСТРА ПО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ
1. Загальні положення
1.1. Основними завданнями майстра по експлуатації житлового фонду є забезпечення утримання закріпленого житлового фонду і прибудинкових територій у відповідності до вимог нормативних документів, забезпечення безпечних умов проживання мешканців.
1.2. Майстер по експлуатації житлового фонду будинкоуправління безпосередньо підпорядковується головному інженеру, керуючому будинкоуправління.
1.3. На посаду майстра призначається особа, яка має середню спеціальну або вищу освіту, яка відповідає профілю роботи житлово-експлуатаційної організації.
1.4. Майстер призначається на посаду і звільняється з неї наказом керівника.
1.5. У своїй діяльності майстер керується:
- наказами керівника та головного інженера;
- даною посадовою інструкцією;
- основами трудового законодавства;
- правилами внутрішнього трудового розпорядку;
- наказами, інструкціями та вказівками Держбуду, ОЖКУ, будинкоуправління;
- типовим положенням по технічному обслуговуванню і ремонту димових і вентиляційних каналів житлових приміщень;
- положенням про організацію контролю за станом димовентиляційних каналів, герметизації вводів інженерних комунікацій;
- положенням про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції жилих будівель КДП – 204/12 України 193/91;
- правилами безпеки в газовому господарстві, затвердженими наказом ДАХК «Укргаз» від 30 липня 1997 року;
- типовим нормами часу і розцінками на роботи по санітарному утриманню будинків і прибиранню сходових кліток в житлових будинках, на роботи по ремонту, періодичністю виконання робіт по прибиранню сходових кліток, прибудинкової території, по обслуговуванню камер для сміття;
- правилами і нормами технічної експлуатації житлового фонду.
2. Права та обовґязки:
2.1. Здійснювати контроль за технічним станом закріплених за ним житлових будинків, споруд і територій, забезпечувати правильну їх експлуатацію та утримання у відповідності до вимог діючих нормативних документів.
2.2. Розробляти графіки всіх видів профілактичних весняних і осінніх оглядів житла згідно положень, терміново приймати рішення щодо усунення виявлених несправностей для забезпечення безпечних умов проживаючих.
2.3. Забезпечувати належний технічний та санітарний стан будівель, споруд, дворових територій.
2.4. Здійснювати організацію робіт по прибиранню сходових кліток і інших місць загального користування.
2.5. Розробляти графіки прибирання сходових кліток і вимагати їх виконання.
2.6. Вести постійний контроль за санітарним станом у підвальних приміщеннях багатоповерхових будинків, а також на горищах цих будинків.
2.7. Забезпечувати утримання та збереження зелених насаджень на прилеглих територіях житлових будинків.
2.8. Складати графіки вивезення і вести контроль за своєчасним вивезенням нечистот із надвірних туалетів, септиків і сміття із сміттєвих камер та території, а також нести відповідальність за їх технічний стан і утримання.
2.9. Забезпечувати протипожежну безпеку житлових будинків і споруд та нести відповідальність.
2.10. Нести відповідальність за дотримання мешканцями будинків та орендарями правил користування житловими приміщеннями і виконання умов згідно договорів оренди приміщень, давати вказівки, приписи, вимагати їх виконання.
 2.11. Вести контроль за якістю, обсягами і терміном виконання робіт по ремонту житлових будинків.
2.12. Перевіряти і підтверджувати обсяг робіт по ремонтах, виконаних на його дільниці.
2.13. Здійснювати контроль за утриманням квартир, в тому числі і які належать громадянам на правах приватної власності (приватизовані квартири, будинки).
2.14. Вести необхідну документацію (згідно вимог положення) по результатах всіх видів оглядів та визначати обсяги робіт і складання відомостей на ремонт.
2.15. Вести постійний контроль за технічним станом аварійних і ветхих будинків, споруд на закріпленій дільниці, складати акти на їх ветхість, аварійність і подавати подання до міської ради про ветхість і аварійність будинків, споруд для прийняття рішень.
2.16. Забезпечувати виконання правил охорони праці, техніки безпеки та правил електро- та газової безпеки в жилих і нежилих приміщеннях, будівлях, спорудах, що закріплені за майстром.
2.17. Скласти графіки обходів і оглядів димовентиляційних каналів, оголовків, герметизації вводів інженерних комунікацій, газового обладнання і забезпечувати їх правильну експлуатацію.
2.18. Організовувати роботу будинкових комітетів.
2.19. Забезпечувати наскрізне провітрювання підвальних приміщень, вести всю необхідну документацію, що відноситься до вимог положень, правил і норм утримання, експлуатації та ремонту житлових і нежитлових будівель.
2.20. Забезпечувати збереження технічної документації на житлові будинки (технічні паспорти, поверхові плани, проектну документацію).
2.21. Приймати громадян у визначені дні і години, розглядати заяви, листи і скарги з питань, які не входять до його компетенції.
2.22. Вивчати і широко впроваджувати передовий досвід роботи.
2.23. Забезпечувати високу виробничу і трудову дисципліну серед підлеглих, контролювати своєчасний прихід на роботу та вихід з роботи працюючих на дільниці.
2.24. Проводити збори з мешканцями закріплених будинків.
2.25. Складати акти про порушення мешканцями правил експлуатації житлових будинків та прилеглої території.
2.26. Давати приписи квартиронаймачам та орендарям про необхідність проведення ремонту.
2.27. Нести відповідальність за підготовку закріплених житлових будинків до роботи в осінь-зимовий період і вести всю необхідну документацію по його підготовці.
2.28. Вживати заходи по схоронності в житловому фонді засобів обліку води, тепла, електроенергії.
2.29. Організовувати виконання робіт по ремонту житлового фонду (виписка наряд-завдань, забезпечення робочих матеріалами, контроль, звітність та інше), крім того забезпечувати трудову дисципліну серед персоналу, який виконує роботу в майстернях по ремонту житлового фонду ввірених йому бригадах.
2.30. Забезпечувати своєчасний і якісний ремонт, безперебійну роботу інженерного оснащення.
2.31. Представляти на розгляд і затвердження вищестоящими посадовими особами будинкоуправління пропозиції щодо поліпшення організації робіт.
2.32. Підвищувати продуктивність праці, розробляти і виконувати заходи по економії паливно-енергетичних ресурсів.
2.33. Забезпечувати впровадження нової техніки і механізації виробничих процесів.
2.34. Своєчасно проводити інструктажі з техніки безпеки з робітниками по ремонту, здійснювати оперативний контроль за дотриманням робітниками правил охорони праці.
2.35. Вести необхідну документацію по техніці безпеки, а також нести відповідальність за безпечне проведення ремонтних робіт.
2.36. Подавати пропозиції щодо переміщення, звільнення, нагородження і преміювання робітників будинкоуправління.
2.37. Брати участь у розгляді скарг і заяв громадян, приймати міри по усуненню причин, які породжують їх.
2.38. Брати участь в розслідуванні причин аварій і нещасних випадків, повґязаних з виробництвом, в розробці заходів по їх усуненню.
2.39. Брати участь в організації робіт по проведенню огляду культури виробництва.
2.40. Вести облік руху матеріалу цінностей і складати матеріальний звіт.
2.41. Організовувати своєчасну перевірку та ремонт димових і вентиляційних каналів, оголовків димоходів.
2.42. Організовувати технічне навчання, обмін передовим досвідом.
2.43. Приймати міри по зниженню вартості послуг, які надаються населенню, по зменшенню трудових і матеріальних затрат при проведенні ремонту житлового фонду.
2.44. Впроваджувати раціональні методи праці робочих, забезпечувати максимальне зменшення витрат робочого часу.
2.45. Забезпечувати своєчасну підготовку житлового фонду до експлуатації в осінньо-зимовий період.
2.46. Розподіляти робочих по обґєктах.
2.47. У необхідних випадках складати акти про порушення жителями санітарних і протипожежних правил, а також правил про порядок утримання житлових приміщень.
2.48. Призупинити виробництво робіт, які здійснюються без належного рішення чи з порушенням правил техніки безпеки, не попередивши керівника.
2.49. Подавати на розгляд керівника пропозиції про покращення організації робіт по експлуатації і утриманню житлових будинків.
3. Відповідальність
Майстер по експлуатації житлового фонду несе відповідальність:
3.1. За невиконання обовґязків, покладених цією посадовою інструкцією.
3.2. За невикористання прав, передбачених посадовою інструкцією та нормативним документами.
3.3. За прийняття неправильних рішень під час виконання покладених на нього обовґязків.
3.4. За несвоєчасне та неправдиве подання всіх видів звітності та іншої інформації керівництву та іншим установам.
3.5. За незабезпечення вимог нормативних документів щодо утримання закріпленого житлового фонду та безпечних умов для проживання мешканців.
3.6. За незабезпечення правил техніки безпеки для персоналу, який обслуговує житло.
3.7. За невжиття заходів по схоронності засобів обліку води, тепла, електроенергії та неекономне використання в житловому фонді енергоносіїв.
3.8. За невиконання обовґязків, покладених цією посадовою інструкцією.
3.9. За недостовірні дані в матеріальному звіті.
3.10. За невиконання вимог нормативних документів щодо організації виробництва техніки безпеки, правил пожежної та електробезпеки.
3.11. За неякісне виконання ремонтних робіт та технічне обслуговування житла.
3.12. За незабезпечення безпечних умов виробництва.
3.13. За неякісне проведення технічних оглядів та ремонтів внутрішньо будинкових систем опалення, водопостачання і каналізації, електроосвітлення, димових та вентиляційних каналів, герметизації вводів.
3.14. За несвоєчасне та неякісне виконання робіт по ремонту житлового фонду.
3.15. За порушення трудової дисципліни робочих.

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ
МЕХАНІКА
Загальні положення
Механік призначається на посаду і звільняється з неї наказом керівника КП «Будинкоуправління» і безпосередньо підпорядкований керівнику.
Механіком призначається особа, що має повну вищу або базову вищу освіту відповідного напрямку підготовки, зі стажем роботи для спеціаліста – не менше 2 років, бакалавра – не менше 3 років.
Під час відсутності (відпустка, відрядження, хвороба та інших випадках) його обов’язки виконує головний інженер.
1.                Завдання
Робота механіка направлена на організацію, зберігання, технічне обслуговування, ремонт автомобілів, тракторів і причепів.
Основними функціями механіка являються:
-         забезпечення надійної і безпечної експлуатації рухомого складу;
-         координація роботи рухомого складу, контроль технічного стану транспортних засобів при виїзді на лінію і повернення в гараж;
-         забезпечення виконання підвідомчим персоналом Правил по охороні праці на автомобільному транспорті та Закону України «Про дорожній рух».
2.                Обов’язки
Здійснювати розподіл транспортних засобів і оперативний контроль за їх використання.
Контролювати технічний стан транспортних засобів, складання та виконання графіків планово-запобіжних ремонтів, організацію технічного стану обслуговування та ремонту автотранспортних засобів.
 Контролювати видачу водіям та механізаторам подорожніх листів відповідної форми.
Підтримувати належний порядок на території і в місцях стоянки та ремонту транспортних засобів без порушення санітарних та пожежних норм.
Забезпечувати водіїв запасними частинами, інструментом, матеріалами та спецодягом.
Вивчати причини ДТП і приймати міри для їх попередження.
Вести всі експлуатаційні документи по експлуатації транспортних засобів.
Розподіляти і проводити закріплення автотранспорту за водіями та механізаторами.
Проводити зняття та реєстрацію транспортних засобів в органах ДАІ.
Організовує роботу з обліку наявності та руху устаткування, складання і оформлення технічної й звітної документації, його використання, складанням кошторисів на проведення ремонтів, оформленням заявок на придбання матеріалів та запасних частин, необхідних під час експлуатації устаткування.
Організовує з використанням ЕОМ основні роботи з управління та планування технічного обслуговування і ремонтних робіт механічного устаткування.
Бере участь в організації обліку та зберігання запасних частин.
Організовує міжремонтне обслуговування, своєчасний та якісний ремонт і модернізацію устаткування, роботу з підвищення його надійності та довговічності, технічний нагляд за станом, утриманням, ремонтом будівель і споруд.
Вивчає умови роботи устаткування, окремих вузлів та деталей, розробляє й здійснює заходи щодо запобігання непланових зупинок устаткування, подовження строків служби вузлів та деталей, міжремонтних періодів, поліпшення зберігання устаткування, підвищення надійності його в експлуатації.
Забезпечує контроль за якістю робіт із монтажу устаткування, раціональними витратами коштів на капітальний ремонт. За правильністю зберігання устаткування на складах, своєчасністю перевірки та пред’явлення інспекції державного технічного нагляду підйомних механізмів та інших об’єктів, внесенням змін у паспорти устаткування.
Забезпечує додержання правил і норм охорони праці під час проведення ремонтних робіт.
3.                Права
Особисто перевіряти кваліфікацію водіїв та механізаторів при прийомі на роботу.
Припиняти роботу транспортних засобів у випадку його несправності, використання не за призначенням, а також при порушені водіями інструкцій експлуатації, правил охорони праці, правил дорожнього руху.
Не допускати до роботи персонал, що не пройшов вчасно медичний огляд, атестацію по охороні праці та безпеці руху.
Клопотати перед дирекцією КП «Будинкоуправління» про заохочення та стягнення заохочення водіїв та механізаторів.
Брати участь в підготовці проектів наказів, інструкцій, розпоряджень, а також інших документів, пов’язаних із діяльністю відділу.
Забороняти роботу на обладнанні у випадках грубого порушення правил технологічної експлуатації, незадовільного стану технологічного обладнання, загрози аварії, нещасних випадків.
Виносити пропозиції керівництву підприємства про притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб за результатами перевірок.
4.                Відповідальність
За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов’язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством.
За чітке виконання вимог нормативних актів, наказів і розпоряджень керівництва КП «Будинкоуправління».
За збереження, ремонт і технічне обслуговування та справність транспортних засобів.
За пожежну безпеку місць зберігання та ремонту автотранспорту.
За стан трудової та виробничої дисципліни підвідомчого персоналу.
За підготовку транспортних засобів до річного технічного огляду.
За своєчасне виконання зауважень по оперативному контролю,приписів контролюючих органів та надання інформації про їх виконання.
За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
За завдання матеріальної шкоди – в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.
5.                Механік повинен знати:
Постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали щодо ремонту та обслуговування транспортних засобів, організації роботи транспорту та правила його експлуатації.
Технологічні характеристики, конструктивні особливості транспортних засобів.
Технологію й організацію ремонтних робіт.
Законодавство про працю.
Правила і норми охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту.
Організацію ремонтної служби на підприємстві.
Порядок і методи планування роботи устаткування та проведення ремонтних робіт.
Методи монтажу та ремонту устаткування, організацію й технологію ремонтних робіт.
Передовий вітчизняний та світовий досвід ремонтного обслуговування підприємства.
Економіку, організацію виробництва, праці й управління.
Трудове законодавство.
Правила внутрішнього трудового розпорядку.
3.2. Вихід на ринок будівельних та ремонтно-будівельних послуг
Протягом 15 років в Дубровицькому районі збанкрутували майже всі будівельні підприємства, що займаються будівництвом та виробництвом будівельних матеріалів. Це призвело до відсутності і дефіциту будівельних послуг та будматеріалів. Для виходу на ринок будівельних та ремонтно-будівельних послуг в КП «Будинкоуправління» є всі необхідні засоби і активи: діюча пилорама, укомплектований обладнанням столярний цех, будівельна техніка. Для виходу на ринок вищенаведених послуг підприємству потрібно отримати ліцензію для проведення будівельної діяльності, яка передбачає такий перелік робіт: зведення несучих та огороджуючи конструкцій будинків і споруд, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж (для нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту); зведення несучих та огороджуючи конструкцій і споруд (фундаментів, металевих конструкцій будівель і споруд, бетонних та залізобетонних монолітних конструкцій, будівель і споруд, із дрібно-штучних виробів, деревґяних, метало пластикових, полімерних, комбінованих, пневматичних та інших видів, скління, штукатурних та облицювальних робіт на фасадах будівель і споруд, конструкцій підлог та покрівель); монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів, засобів вимірювання (опалення, водопроводу та каналізації, електропостачання та електроосвітлення); захист конструкцій, устаткування та мереж(гідроізоляційний, теплоізоляційний, антикорозійний).
З метою економії коштів для складання кошторисної документації придбати ліцензійну програму.
Для освоєння бюджетних замовлень приймати участь у державних закупівлях (участь в тендерах) відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», щоб брати участь у процедурах закупівель необхідно зареєструватися в тематичному каталозі учасників процедур закупівель.
На майбутніх ремонтно-будівельних роботах використовувати існуючий штат робітників та наймати на договірних умовах бригади будівельників, оскільки цей вид діяльності сезонний та непостійний.
3.2.1. Виробництво пінобетону
Зі зростаючим попитом на ринку будівельних матеріалів у державі і районі зокрема виник дефіцит. Підприємство загальнодержавного масштабу та підприємства регіону не в змозі забезпечити зростаючі попити. Проаналізувавши ситуацію, що склалася на ринку, виникла необхідність в придбанні обладнання для виробництва стінового матеріалу пінобетону (піноблоки).
Для виробництва пінобетону задіяти штатних працівників.
Пористі бетони вперше були отримані 1889 році Гофманом (Чехія). Він додав до рухомих цементних і гіпсових розчинів кислоти, вуглекислотні чи хлористі солі, які при хімічній реакції виділяли газ. Цей газ утворював ніздрювату структуру в затверділих розчинах. Патент Гофмана не отримав практичного застосування.
Наступний крок в цьому напрямку був зроблений в 1914 році Аулсвортом і Дайером (США), які запропонували використовувати в якості газо утворювача порошки алюмінію, цинку і деяких іших металів, які при взаємодії з Са(ВОН) виділяли водень і діяли як вспучуючі добавки. Цей винахід можна рахувати початком сучасної технології газобетону. У 1922 році Адольф і Поль (Німеччина) використали перекись водню (пергідроль водню Н2О2) для спучування бетонної суміші. Але в масовому виробництві газобетону використання пергідролю водню не отримало широкого застосування.
Практичне значення для розвитку виробництва газобетону мали дослідження Ерікссона (Швеція) в 1918-1920р.р. Він запропонував вспучувати суміш вапна з тонкомеленими кремнеземними компонентами з домішками цементу (10%) при взаємодії алюмінієвого поршку з розчиненим Са(ВОН). Виробництво газосилікату було розпочато фірмою «Ітонг» в 1929р. в шведському містечку Іксхульт на підприємстві з продуктивністю 15тис.м.кубічних в рік. При цьому в основу технології був покладений спосіб тепло вологої обробки в автоклавах і вапняно-кремнеземних композицій, запатентованих в 1880 році В.Міхаелісом.
У подальшому розвиток технології автоклавного газобетону за способом Ерікссона спочатку у Швеції, а пізніше в інших крахнах, пішов двома шляхами. Один шлях привів до початку виробництва газосилікату «Ітонг». Це пористий бетон автоклавного затвердіння, отриманий із суміші вапна з кремнеземними домішками, але без цементу. Другий привів у 1934 році до другого різновиду газобетону – «Сіпорекс», запропонований фінським інженером Леннартом Форсеном і шведським інженером Іваром Екслундом, який був отриманий на основі суміші з портландцемента і кремнеземним компонентом, але без домішку вапна.
За цими двома напрямками виробництво газобетону почало розвиватися з середини 30-х років у багатьох країнах. На сучасному етапі заводи газобетону і газосилікату фірм «Ітонг», «Сіпорекс», «Хебель», «Верхам», «Маза-Хенке», «Хьотен» та інших працюють у багатьох країнах світу. В країнах СНД, крім завезеної в 60-ті роки польської технології, є діючі розробки галузевих інститутів колишнього Мінбуду СРСР.
Другий напрямок отримання пористого бетону є змішування розчину води, сировинних компонентів, з попередньо підготовленою піною. В залежності від виду вґяжучого і кремнеземного компоненту матеріали отримали назву пінобетонів, піносилікатів, пінозолосилікатів, піношлаків, гіпсобетонів та інше. Вперше спосіб отримання пінобетону шляхом змішування розчинів вґяжучих речовин з піною запропонував датський інженер Е.С.Байер в 1911 році. Але практичне виробництво пінобетону цим способом розпочалось в 1923-1925р.р. З того часу була видана велика кількість патентів на способи отримання пінобетону із різних видів мінеральної сировини з різними піноутворювачами.
Перші дослідження технологій і властивостей пористих бетонів у нашій країні розпочались в 30-ті роки ХХ століття. Радянські вчені П.А. Ребіндер, А.А. Брюшков, Б.Н. Кауфман та інші розробили технологію теплоізоляційного пінобетону пироднього затвердіння і вивчили його властивості. Праці М.Н. Гендлєра, Б.Н. Кауфмана, К.І. Шульца і інших на початку 30-х років сприяли практичному втіленню в будівництво неавтоклавного монолітного пінобетону, який був отриманий в умовах будівельного майданчика.
Вперше виробництво автоклавних виробів пористих бетонів розпочалося в 1939році в Новосибірську і Челябінську. В післявоєнний період помітно розширились дослідні роботи пористих бетонів. Вони були направлені на вивчення різної сировини і використання відходів промисловості, розробці технологічних параметрів виготовлення пористих виробів в тому числі режимів автоклавної обробки. Ці дослідження сприяли майбутньому росту виробництва і використання пористого бетону в будівництві.
Досвід промислового виробництва пористого бетону неавтоклавного затвердіння розпочався з 30-х років, індустріальне виробництво було розпочато в 50-ті роки і використовувалось у багатьох містах Сибіру.
Розвиток виробництва пористого бетону в Україні повґязаний з бетоном автоклавного затвердіння. Цей напрямок повґязаний з постачанням в 1960-1962р.р. Польщею технологічного обладнання для 10 заводів в СРСР по виробництву виробів з пористого бетону автоклавного затвердіння.
На основі дослідів виробництва пористо-бетонних виробів з використанням польського технологічного обладнання в Україні були побудовані 4 великі підприємства пов виготовленню виробів із ніздрюватого бетону з різною плановою річною продуктивністю:
1) Білгород-Дністровський експериментальний завод пористих бетонів і виробів потужністю 130тис. м3/год;
2) Миколаївський комбінат силікатних виробів потужнітю 140тис. м3/год;
3) Славутський завод силікатних стінових матеріалів потужністю 180тис. м3/год;
4) Сумський завод силікатних стінних матеріалів потужністю 140тис. м3/год.
Ці підприємства були розраховані на випуск стінових панелей в індивідуальних формах окремої номенклатури дрібних стінових локів по різальній технології. Проаналізувавши в цілому розвиток технології ніздрюватого бетону в СРСР, в країнах СНД і в Україні, можна умовно виділити 4 основні періоди:
1. Розвиток технологій неавтоклавного пінобетону (1926-1941р.);
2. Розвиток технологій автоклавного пористого бетону (1945-1960р.);
3. Виробництво автоклав них пористих бетонів (1960-90р.);
4. Відродження технології виробництва неавтоклавного пінобетону (з 90-х років) і стрімке нарощування обґємів виробництва (з кінця 90-х років – поч.2000р.) неавтоклавного пінобетону з використанням більш ефективних піноутворювачів.
В той час як енергетична складова собівартості інших будівельних стінових матеріалів (пористі блоки автоклавного затвердіння, цегла) у найближчий час буде зростати пропорційно збільшенню вартості енергоресурсів, піноблоки неавтоклавного затвердіння будуть залишатися конкурентноспроможними. З теплотехнічної точки зору, пінобетон неавтоклавного затвердіння серед інших стінових тепло ефективних матеріалів залишиться розумною альтернативою в умовах зміни структури сучасного житлового будівництва – переходу на малоповерхове котеджне будівництво. Тобто, про доцільність впровадження у виробництво окремого стінового матеріалу можна стверджувати за таким умовними критерієми: доцільність, конкурентноспроможність, теплоефективність.
Продуктивність виробництва тепло ефективних будівельних стінових матеріалів, таких як блок, пінобетон неавтоклавного затвердіння, підтверджує також існування державної програми розвитку виробництва виробів із пористого бетону і їх використання в будівництві на період 2005-2011р.р. Державної політики розвитку енергозбереження, складовими якої є підтримка і сприяння розвитку промислового виробництва енергоефективних, теплоефективних будівельних стінових матеріалів, що направлена в першу чергу на зменшення споживання енергоносіїв, зниження енергомісткості ВВП і підвищення конкурентноздатності національного виробниаа. Пріоритетність держаної політики в цьому напрямку є питанням національної безпеки.
Розробники державної програми стверджують, що до 2011 року цегла поступиться на ринку будівельних стінових матеріалів: із пористого бетону буде будуватися 30-50% будов і 60-80% малоповерхівок.
Пінобетон – це легкий пористий бетон, отриманий в результаті затвердіння розчину, який складається із цементу, піску і води, а також піни.
Пінобетон утворюється шляхом рівномірного розподілу бульбашок повітря по всій масі бетону.        Пінобетон утворюється шляхом рівномірного розподілу бульбашок повітря по всій масі бетону. А відміну від газобетону, пінобетон утворюється не з допомогою хімічної реакції, а при допомозі механічного перемішування попередньо приготовленої піни з готовою сумішшю.
Піна забезпечує необхідний вміст повітря в бетоні і його рівномірний розподіл по всій масі по комірках високоточної форми для пінобетону. Піну отримують із спеціалізованих піноутворювачів (на біологічній чи хімічній основі).
Пінобетон, який отримують за безавтоклавною і безпропарювальною технологією, має низку значних переваг у порівнянні з іншими будівельними стіновими і теплоізоляційними матеріалами:
-                низька щільність і, відповідно, малі вагові навантаження на перекриття балки фундамента;
-                низька теплопровідність, що дозволяє споруджувати будівлі без використання додаткової зовнішньої теплоізоляції, утеплювати чи тепло ізолювати трубопроводи, технологічне оладнання і споруди, що збудовані із традиційних сиінових матеріалів, від підвалів до дахів;
-                повна екологічна чистота;
-                негорючість і стійкість до відкритого горіння до 2 годин;
-                не підлягає гниттю;
-                низька вологоємність (пориста структура пінобетону закрита, на відміну від пористої структури газобетону чи газозолобетону і споріднених матеріалів) і як налідок – пінобетон стійкий до заморожування, відтанення, а це надає йому високу морозостійкість;
-                повітропроникність – приміщення «дихає», по параметру «екологічності» пінобетон знаходиться на другому місті після дерева;
-                дуже добрі показники звуко і шумоізоляції;
-                можливість монолітної заливки в тому числі закритих порожнин;
-                широка розповсюджуваність, доступність на ринку і невисокі ціни на складові компоненти для його виробництва;
-                виробництво піноблоків не потребує використання енергозатратних паропропарочних установок чи печей (на відміну від виробництва газобетону і газозолобетону);
-                технологія виробництва дозволяє легко регулювати питому щільність пінобетону, яка залежить тільки від дотримання пропорцій компонентів і дотримання технологічної інструкції виконання робіт, не залежить від температури і вологості навколишнього середовища (на відміну від технології газобетону);
-                зручно кладаться при будівництві будівель із готових блоків;
-                добре пробивається, свербиться і штробиться.
ПЛЮС ПЕРШИЙ – НАДІЙНІСТЬ
Пінобетон є майже не старіючим і практично вічним матеріалом, не підвладний дії часу, не гниє, володіє міцністю каменя. Підвищена міцність на стиснення дозволяє використовувати при будівництві з меншою обґємною вагою, що ще більще збільшує термічний опір стіни.
ПЛЮС ДРУГИЙ – ТЕПЛОТА
Завдяки високому термічному опру споруди із пінобетону здатні акумулювати тепло, що при експлуатації дозволяє знизити видатки на опалення на 20-30%.
ПЛЮС ТРЕТІЙ – МІКРОКЛІМАТ
Пінобетон запобігає значним втратам тепла зимою, не оїться сирості, дозволяє запобігти занадто високим температурам літом і регулювати вологість повітря в кімнаті шляхом всмоктування і віддачі вологи, сприяючи утвореня сприятливого мікроклімату (мікроклімат деревґяного будинку).
ПЛЮС ЧЕТВЕРТИЙ – ШВИДКІСТЬ МОНТАЖУ
Невелика щільність, а відповідно і легкість пінобетону, великі розміри блоків у порівнянні з цеглою дозволяють у декілька раз збільшити швидкість кладки. Легкий в обробці і вопорядженні – прорізати канали і отвори під електропроводку, розетки, труби.
ПЛЮС ПґЯТИЙ – ЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ
Пінобетон володіє відносно великою здатністю до поглинання звуків. В будівлях із пристого бетону забезпечуються існуючі вимоги по звукоізоляції.
ПЛЮС ШОСТИЙ – ЕКОНОМІЧНІСТЬ
Висока геометрична точність розмірв виробів дозволяє здійснювати кладку локів на клей, запобігти «містків холоду» в стіні і значно зменшити товщину внутрішньої і зовнішньої штукатурки. Вага пінобетону менше від 10% до 87% у порівнянні із стандартним важким бетоном. Значне зниження ваги дозволяє з економити на фундаментах.
ПЛЮС СЬОМИЙ – ПОЖЕЖОБЕЗПЕЧНІСТЬ
Вироби із пінобетону надійно захищають від розповсюдження пожеж і відповідають першому ступеню вогнестійкості, що підтверджено відповідними випробовуваннями. Таким чином, він добре підходить для застосування у вогнетривких конструкціях. При впливу інтенсивної теплоти, типу паяльної лампи, на поверхню бетону він не розчіпляється і не вибухає, як це має місце з важким бетоном. В результаті цього арматура захищена більш довгий час від нагрівання. Тести показали, що пінобетон товщиною 150мм. Захищає від пожежі протягом 4 годин. На дослідженнях, що були проведені в Австралії, зовнішня сторона панелі із пінобетону товщиною 150мм. Була піддана нагріванню до 12тис.С.
ПЛЮС ВОСЬМИЙ – ЕКОЛОГІЧНІСТЬ
При експлуатації пінобетон не виділяє токсичних речовин і по своїй екологічності поступається тільки дереву. Для порівняння: коефіцієнт екологічності пористого бетону – 2; дерева – 1; цегли – 10; керамзитових блоків – 20.
ПЛЮС ДЕВґЯТИЙ – ТРАНСПОРТУВАННЯ
Сприятливе співвідношення ваги, обґєму і упаковки роить всі будівельні конструкції для транспортування, і дозволяє використовувати як автомобільний, так і залізничний транспорт.
ПЛЮС ДЕСЯТИЙ – ШИРОТА ЗАСТОСУВАННЯ
Тепло- і звукоізоляції дахів, підлог, утеплення труб, виготовлення збірних блоків і панелей, перегородок в будівлях, а також із пінобетону більш високої щільності міжповерхових перекриттів і фундаментів.

Таблиця 3.2
Фізико-механічні властивості пінобетону

Пінобе тон	Марка пінобетону по середній щільності	Клас бетону по міцності на стиснення	Коефіцієнт теплопровідності бетону в сухому стані Вт(м град. С), не більше	Вага блоку 200*300*400 мм. кг	Середня міцність на стиснення кгс/см.кв.(марка бетону по міцності на стиснення)
Теплоізо ляційний	М 400 М 500	В 0,5; в 0,75 в 0,75; в 1	0,1 0,12	9,70 12,20	7,23 (М5) 10,85 (М10)
Конструкційно-ізоляцій ний	М 600 М 700 М 800 М 900	В 1; В 2; В 1,5; В2 В2; В 2,5 В 2,5; В 3,5; В 5	0,14 0,18 0,21 0,24	14,60 17,00 19,60 21,95	14,47 (М15) 21,7 (М25) 28,95 (М25) 32,74 (М35)
Конструкцій ний	М 1000 М 1100 М 1200	В 5; В 7,5 В 7,5 В 10; В 12,5	0,29 0,34 0,38	24,40 26,80 29,30	65,48 (М75) 98,23 (М100) 130,97(М150

Морозостійкість: не менше F 25 – для блоків зовнішніх стін. 15 – для блоків внутрішніх стін.
Відпускна вологість: не більше 25%.
Відпускна міцність: не менше 70% від заявленої міцності.
Талиця 3.3
Порівняльна таблиця товщин огороджуючих конструкцій з урахуванням змін №3
СНіП ІІ- 3-79 «Будівельна теплотехніка»

Матеріал, який застосовують	Перший етап R=2	Другий етап R=3,0
Цегла глиняна	1,48м	2,20м
Цегла ефективна	1,0м	1,5м
Керамзитобетон	1,0м	1,5м
Пінобетон	0,4м	0,4-0,5м

Таблиця 3.4
Основні характеристики пористого бетону

Характеристика		Од. вим	Пінобетон								Звичайний бетон
1	Середня щільність сухого зразка	кг/м 3	400	600	800	1000		1200	1400	1600	2350
2	Коефіцієнт теплопровід-ності (сух) (лямбда)	вт/м 0С	0,13	0,17	0,22	0,29		0,38	0,49	0,51	2,1
3	Коефіцієнт теплопере-дачі – К товщ. стіни: 200мм. 250мм. 300мм. 350мм. 400мм	ккал/міч є С	0,50 0,39 0,35 0,29 0,26	0,71 0,58 0,49 0,43 0,40	1,10 0,88 0,77 0,68 0,60	1,36 1,12 0,99 0,89 0,80		1,51 1,29 1,11 1,00 0,90	1,63 1,41 1,21 1,11 0,99	1,74 1,48 1,29 1,14 1,05	3,24 2,97 2,75 2,55 2,35
4	Акустичні характери-тики, товщ. стіни: 200мм 250мм 300мм 350мм	дБ	- - - -	40 42 45 47	42 44 47 49	46 49 52 54		49 52 54 56	51 54 55 57	54 56 57 58	57 57 58 58
5	Водопогли-нання	%	-	-	8,5	6,6		5,4	3,8	-	5
6	Модуль пружності	ГП а	-	-	-	2,5		4,0	5,5	6,6	28
7	Стійкість на стиснення 21 день 28 днів	кг/смкв.	10 12	21 25	30 35	35 39		63 63	115 115	170 170	238 250
8	Просідання після 90 днів	%	-	-	0,03	-		0,02	0,02	0,02	0,015
9	Морозо- стійкість не менше 25 циклів	-	не руйнується
10	Коефіцієнт повзучості	-	-	2,6	2,6		2,6	2,6	2,6	2,6	2,6
11	Коефіцієнт паропроник -ності	мг/м час Па	-	3,0	2,0		1,15	1,0	0,8	0,6	0,7
12	Водостій- кість	хв	120
13	Витрати матеріалів: 1. Цемент М400 2. Пісок (фр.0-0,5мм) 3.Піноутво рювач	кг	310 - 1,4	-						420 1140 0,4	-

Розрахунок собівартості і відпускної ціни
К а л ь к у л я ц і я
на виготовлення 1м3 піноблоків
Фактичні затрати часу - 0,43 люд.год.
1. Заробітна плата працівників:
Робітник ІІІ розряду .= 4,526грн.* 2од. = 9,052грн. * 0,43люд.год. = 6,49грн.
2. Нарахування на З/П – 37,67% = 2,44 грн.
3. Накладні витрати - 50 % = 3,25 грн.
Всього: 12,18грн.
4. Матеріали: цемент- 350кг. * 10,00грн. = 350,00грн.
пісок - 150кг. * 0,20грн. = 3,00грн.
піноутворювач - 0,770кг. * 15,00грн. = 11,55грн.
Всього : 364,55грн.
4. Затрати ел.енергії( 1,37 квт. х 0,43 ) = 0,59 грн.
Всього: 365,14 грн. (собівартість 1м3.)
5. Рентабельність - 20% 73,03 грн.
Всього: 438,17 грн.
6. ПДВ - 20% 87,63грн.
Всього: 525,80 грн. за 1м3
Розрахунок окупності виробництва піноблоків
Вартість обладнання - 48000,00грн.
Термін кредиту - 5років.
Відсоток за користування кредитом -16% = 27925,00грн.
48000,00грн. : 5 років = 9600,00грн.в рік.
16 % = 5585,00грн. в рік.
Всього: = 15185,00грн. в рік.
9600,00грн. : 12м-в = 800,00грн. в місяць.
Відсоток за користування кредитом = 465,42грн. в міс.
Всього: 1265,42грн. в місяць.
Продуктивність праці в місяць - 235,2м3 вигот. піноблоків. – 50% = 117,6м3
117,6м3 * 525,80грн. = 61834,08грн.
Оплата за кредит з відсотками = 1265,42грн.
Всього: =63099,50грн.
Вартість виготовлення 1м3 піноблоків = 525,80грн.
Сьогоднішня ринкова вартість 1м3 - 600,00грн. * 117,6м3 = 70560,00грн.
Фактична вартість 1м3 - 525,80грн. * 117,6м3 = 61834,08грн.
70560,00грн. – 61834.08грн. = 8725,92грн.
Різниця + 8725,92грн. (дохід) в місяць.
Податок на прибуток - 25% - 2181,48 грн.
Місячний прибуток від реалізації піноблоків - 6544,44грн.
Окупність обладнання 8-9 місяців.
3.2. Виробництво столярних виробів
Наявність пилорами, столярного цеху та його технічне забезпечення дозволяє комплектувати будівлі, які буде споруджувати підприємство, столярними виробами власного виробництва, а також виконувати індивідуальні замовлення по виготовленню дверей, плінтуса, обналічки і інших виробів високого ґатунку.
Власна сушильна камера підприємства дозволяє довести вологість деревини до 8-10%, що створює всі умови для виготовлення столярних виробів високої якості.
Продукція має реалізовуватись безпосередньо зі складу, а у випадку віддаленого розташування клієнта – перевозитись власними транспортними засобами підприємства.
Заготівля деревини має яскраво виражений сезонний характер. Як правило, період інтенсивної заготівлі деревини не збігається з періодом максимального попиту в готових столярних виробах і будівельних матеріалах. Крім того, тривалість технологічного циклу виготовлення столярних виробів від спилювання колоди в лісі до постачання виробів клієнтові складає кілька місяців у залежності від виду деревини і сорту пиломатеріалів. Для зменшення залежності виробництва готових виробів від сезону важливо вчасно створювати необхідний виробничий заділ, що забезпечує виконання великих замовлень у мінімальний термін. Виробничі можливості підприємства плюс площа території і виробничих приміщень дозволяють заготовлювати деревину в кращий термін, здійснювати оптимальне поєднання природного і штучного сушіння, що дозволяє одночасно мінімізувати виробничі витрати і підвищити якість пиломатеріалів.
К а л ь к у л я ц і я
на виготовлення обналічки за 1м/п.
Фактичні затрати часу - 0,175 люд.год.
1. Заробітна плата працівників:
ІУ –розряд = 5,092грн.* 0,175люд.год. = 1,49грн.
2. Нарахування на З/П – 36,67% = 0,54 грн.
3. Накладні витрати - 50 % = 0,75 грн.
4.Витрати ел.енергії( 2,04 квт. х 0,43 ) = 0,88 грн.
Всього: 3,66 грн. (собівартість 1м/п)
5. витрати пиломатеріалів – 0,003м3 * 750,00грн. = 2,25грн.
Всього: 5,91грн. (собівартість 1м/п з п/м.)
6. Рентабельність - 20% 1,18грн.
Всього: 7,09 грн.
7. ПДВ - 20% 1,42грн.
Всього: 8,51 грн. за 1м/п
К а л ь к у л я ц і я
на виготовлення плінтусів за 1м/п.
Фактичні затрати часу - 0,088 люд.год.
1. Заробітна плата працівників:
ІУ –розряд .= 5,092грн.* 0,088люд.год. = 0,75грн.
2. Нарахування на З/П – 37,67% = 0,27 грн.
3. Накладні витрати - 50 % = 0,38 грн.
Всього: 1,40грн.
4.Витрати ел.енергії( 1,03 квт. х 0,43 ) = 0,44 грн.
Всього: 1,78грн.. (собівартість 1м/п.)
5. Витрати пиломатеріалів – 0,0016м3 * 750,00грн.=1,20грн.
Всього: 3,04грн.(собівартість 1м/п з п/м)
6. Рентабельність - 20% 0,61грн.
Всього: 3,65грн.
7. ПДВ - 20% 0,73грн.
Всього: 4,38 грн. за 1м/п
К а л ь к у л я ц і я
на виготовлення дверного блока за 1м2.
Фактичні затрати часу - 11,12 люд.год.
1. Заробітна плата працівників:
ІУ –розряд .= 5,092грн.* 11,12люд.год. = 56,62грн.
2. Нарахування на З/П – 36,67% = 20,76грн.
3. Накладні витрати - 50 % = 28,31грн.
Всього: 105,69грн.
4.Витрати ел.енергії( 132,0квт. х 0,43 ) =56,76 грн.
Всього: 162,45грн. (собівартість 1м2.)
5. Витрати пиломатеріалів – 0,098м3 * 750,00грн. = 73,50грн.
Всього: 235,9грн. (собівартість 1м2 з п/м)
6. Рентабельність - 20% 47,19грн.
Всього: 283,14грн.
7. ПДВ - 20% 56,63грн.
Всього: 339,77грн. за 1м2
К а л ь к у л я ц і я
на виготовлення дверного полотна за 1м2.
Фактичні затрати часу - 9,05 люд.год.
1. Заробітна плата працівників:
ІУ –розряд = 5,092грн.* 9,05 люд.год. = 46,08грн.
2. Нарахування на З/П – 37,67% = 16,90грн.
3. Накладні витрати - 50 % = 23,04грн.
Всього: 86,02 грн.
4.Витрати ел.енергії( 50,1квт. х 0,43 ) =21,54 грн.
Всього: 107,56грн. (собівартість 1м2.)
5. Витрати пиломатеріалів – 0,05м3 * 750,00грн. = 37,50грн.
6. Рентабельність - 20% 29,01грн.
Всього: 174,07грн.
7. ПДВ - 20% 34,81грн.
Всього: 208,88грн. за 1м2

К а л ь к у л я ц і я
на виготовлення дверної та віконної коробки за 1м2.
Фактичні затрати часу - 3,32люд.год.
1. Заробітна плата працівників:
ІУ –розряд= 5,092грн.* 3,32 люд.год. = 16,90грн.
2. Нарахування на З/П – 36,67% = 6,20грн.
3. Накладні витрати - 50 % = 8,45грн.
Всього: 31,55 грн.
4.Затрати ел.енергії( 18,26квт. х 0,43 ) =7,85 грн.
Всього: 39,40грн. (собівартість 1м2.)
5. Витрати пиломатеріалів – 0,005м3 * 750,00грн. = 3,75грн.
Всього: 43,15
6. Рентабельність - 20% 8,63грн.
Всього: 51,78грн.
6. ПДВ - 20% 10,36грн.
Всього: 62,14 грн. за 1м2
3.3. Вихід на ринок пасажирських перевезень
В Дубровицькому районі у 2007 році занкрутувало єдине автотранспортне підприємство ВАТ «Дубровицьке АТП - 15642», що призвело до розширення незакритої ніші по перевезенню пасажирів на території району і м.Дубровиця. Для освоєння нового для КП «Будинкоуправління» ринку діяльності підприємство має відповідну незавантажену матеріальну базу: ремонтна майстерня, гаражі.
Оскільки є вільна ніша на ринку перевезень, пропонується для початку придбати в кредит два автобуси марки «Богдан» для перевезення пасажирів у межах міста та передмістя Дубровиця.

3.3.1. Розрахунок пропонованих маршрутів
1.                Схеми маршрутів
 SHAPE  \* MERGEFORMAT

Селець

Дубровиця лікарня

Дубровиця центр

Колки

Дубровиця Зал. вокзал

Дубровиця Зал. вокзал

Дубровиця центр

Дубровиця лікарня

КП «Будинкоуправління»

Умовні позначення:

	Зупинка
	Місце виїзду автобуса на маршрут
	Нульовий пробіг автобуса (lо) , 9 км
	Пробіг автобуса між зупинками

Довжина маршруту за кругорейс (Lкр) становить 44 км.
Рис. 3.3. Схема маршруту №1 Селець-Колки
          SHAPE  \* MERGEFORMAT

Райлікарня

Центр

Масив «Борок»

Зал. вокзал

Старий банк

Старий банк

Масив «Борок»

Центр

КП «Будинкоуправління»

Умовні позначення:

	Зупинка
	Місце виїзду автобуса на маршрут
	Нульовий пробіг автобуса (lо) , 0,5 км
	Пробіг автобуса між зупинками

Довжина маршруту за кругорейс (Lкр) становить 30 км.
Рис 3.4. Схема маршруту №2 Райлікарня- Залізничний вокзал
3.3.2. Визначення обсягів перевезення
Для визначення обсягу перевезення за кругорейс приймаємо, що для маршруту №1 в прямому напрямку буде становити 70% від загальної пасажировмісткості автобуса (33 місця), в зворотному 80%. А для маршруту №2 80% для прямого та зворотного напрямків.
2.1 Обсяги перевезення за кругорейс.
Qрейс = Qпр.+ Qзв., пас.
Qрейс (№1) = 23+26 = 49 пас.
Qрейс (№2) = 26+26 = 52 пас.
2.2. Обсяги перевезення за добу.
Для визначення добового обсягу перевезення по обох маршрутах беремо десять кругорейсів (Zр).
Qдоб. = Qрейс * Zр, пас.
Qдоб.(№1) = 49*10= 490, пас.
Qдоб.(№2) = 52*10= 520, пас.
2.3. Обсяги перевезення за рік
Qріч. = Qдоб.*(21доб. +4доб.) * 12м-в,= пас.
Qріч. = 490* 300 = 147000, пас.
Qріч. = 520*300 = 156000, пас.
3. Визначення часу руху автобуса на маршрутах.
Приймаємо, що маршрути міські, час простою як на проміжних та кінцевих зупинках (tзуп.) 5 хв., технічну швидкість(Vт) приймаємо 60км/год.
3.1. Час руху автобуса.

tрух. =	Lкр.*60	, хв
	Vт

tрух.(№1) =	44*60	= 44, хв
	60

tрух.(№2) =	30*60	= 30, хв
	60

3.2. Час простою на зупинках.
Згідно схем маршрутів маємо п’ять зупинок (nзуп.)
Σ tзуп.= tзуп.* nзуп., хв.
Σ tзуп.(№1)= 5* 5=25, хв.
Σ tзуп.(№1)= 5* 5=25, хв.
і3.3. Час кругорейсу.
tкр.= tрух.+ Σ tзуп., хв.
tкр.(№1)= 44+ 25=69, хв.
tкр.(№2)= 30+ 25=55, хв.
3.4.         Час на маршруті за добу.

Тм. =	tрух. * Zр	, год.
	60

Тм. =	69 * 10	=11,5 год.
	60

Тм. =	55 * 10	= 9,2 год.
	60

4. Визначення продуктивного, загального та коефіцієнт використання пробігу на маршрутах.
4.1. Продуктивний пробіг.
Lпр.= Lкр* Zр., км
Lпр.= 44* 10 = 440 км
Lпр.= 30* 10 = 300 км
4.2. Загальний пробіг.
Lзаг.= Lпр+ lо., км
Lзаг. (№1)= 440+ 9 = 449, км
На маршруті №2 є два нульові пробіги і їх сума становить 1 км
Lзаг. (№2)= 300 + 1 = 301, км
4.3. Коефіцієнт використання пробігу.

β =	Lпр.
	Lзаг.

β (№1)=	440	≈ 0,98
	449

β (№2)=	300	≈1
	301

Згідно розрахунків використання пробігу випливає, що маршрут №1 та №2 є доцільними.
5. Визначення доходів з маршрутів.
5.1. Доходи за рік.
Дріч.= Qріч*С, грн., де
С- вартість проїзду (маршрут №1- 2,00 грн., маршрут №2- 1,50 грн.)
Дріч.(№1)= 147000пас. * 2,00грн. = 294000 грн.
Дріч.(№2)= 156000пас. * 1,50грн. = 234000 грн.
6. Кошторисні витрати по маршрутах.
6.1. Потреба пального по маршрутах за кругорейс.

Qл.кр. =	Lкр.*Нкм	, л, де
	100

Нкм – базова лінійна норма витрат палива, л/100км

Qл.кр. (№1) =	44*15	= 6,6 л.
	100

Qл.кр. (№2) =	30*15	= 4,5 л.
	100

6.2. Потреба пального по маршрутах за добу.

Qл.доб. =	Lзаг. *Нкм	, л
	100

Qл.доб.(№1) =	449 * 15	= 67,35 л
	100

Qл.доб.(№2) =	301 * 15	= 45,15 л
	100

6.3. Потреба пального по маршрутах за рік.
Qл.річ. = Qл.доб.* 365, л.
Qл.річ.(№1) = 67,35* 300 = 20205 л.
Qл.річ.(№2) = 45,15* 300 = 13545 л.
6.4. Витрати на паливо і мастильні матеріали за добу по маршрутах.
Вп.доб.=Qл.доб.*Ц1*1,1, грн., де
Ц1 - ціна 1л. палива (6,00грн.);
1.1           – коефіцієнт, що враховує витрати на паливо-мастильні матеріали.
Вп.доб. (№1)= 67,35*6*1,1= 444,51 грн.
Вп.доб. (№1)= 45,15*6*1,1= 297,99 грн.
6.5. Витрати на паливо і мастильні матеріали за рік по маршрутах.
Вп.річ.= Вп.доб.*365, грн.
Вп.річ.(№1)= 444,51*300=133353,00грн.+ 500,00 =133853,00грн.
Вп.річ.(№2)= 297,99*300= 89397,00грн. + 500,00 = 89897,00грн.
6.6. Розрахунок середньомісячного фонду робочого часу в днях.
Фр.ч.м. = Др./12, дн., де
Др. – дні роботи календарного року
Фр.ч. = 252/12=21 дн.,
6.7. Розрахунок місячної тарифної ставки водія.
ЗПв.міс. = Фр.ч.м. * Сгод., грн. , де
Сгод. – година тарифна ставка водія, 5,13грн.
ЗПв.міс. = 5,13грн. +1,1(коефіц.росту мінім.З/П) + 25%(за класність)=7,05 грн.
7,05грн. * 167люд.год. * 1,5од. =1766,03грн.
6.8.Заробітна плата водія за рік.
ЗПв.= ЗПв.міс.*12, грн.
ЗПв.= 1766,03грн.*12 м-в = 21192,36 грн.
6.8. Відрахування із заробітної плати водія за рік
На даний час згідно чинного законодавства України відрахування із заробітної плати водія (Кс.з.) становлять 36,67% від заробітної плати водія.
Вс.з. = З/П. в рік *Кс.з. = грн.
Вс.з.= 21192,36грн. * 36,67% =7771,24 грн.
6.9.Накладні витрати – 15% =3178,85 грн.
6.10. Витрати на ТО і Р по маршрутах за добу
Для розрахунку даних витрат приймаємо коефіцієнт (k) 0,033
Втор.доб.= Lкр.*k* Zр., грн.
Втор.доб.(№1)= 44*0,033*10 =14,52 грн.
Втор.доб.(№2)= 30*0,033*10 =9,9 грн.
6.11. Витрати на ТО і Р по маршрутах за рік.
Втор.р.= Втор.доб*12, грн.
Втор.р(№1).= 14,52*12=174,24 грн.
Втор.р(№1).= 9,9*12=118,80грн.
6.11. Амортизаційні відрахування по рухомому складу.
Ав.= (Фбал.пер.-Влік.)*На, грн., де
Фбал.пер. – балансова первина вартість автобуса, 172000 грн.;
Влік. – ліквідна вартість автобуса, що становить 10% від вартості придбання;
На. – річна норма амортизації, 25%
Ав.= (172000-17200)*0,25 = 38700 грн.
7. Витрати загальні операційної діяльності, кошторис, собівартость по маршрутах.
7.1. Кошторис
Таблиця 3.5
Кошторис

Елемент витрат	Умовні позначення	Сума витрат, грн..
Витрати на оплату праці ЗПв.*1,1	ВОП	21192,36
Відрахування на соц. Заходи. Вс.з.*1,1	ВСЗ	7771,24
Накладні витрати	НВ	3178,85
Матеріали	М	133853,00маршрут№1  89897,00маршрут№2
Витрати на ТО і ремонт	ТО і Р	174,24 маршрут №1 118,80 маршрут №2
Амортизаційні відрахування	Ав	38700
Всього витрат	ВВ	204869,69грн.маршрут№1 160858,25грн.маршрут№2

7.2. Витрати загальні операційної діяльності
Взаг.оп.д..= ВОП +ВСЗ.+НВ +М +ТО і Р + Ав. =ВВ грн..
Взаг.оп.д(№1) = 21192,36+7771,24+3178,85+133853,00+38700,00= 204869,69грн.
Взаг.оп.д.(№2) = 21192,36+7771,24+3178,85+89897,00+38700,00= 160858,25грн.
7.3. Собівартість перевезень по маршрутах.
Sкм. = Взаг.оп.д./ Qріч., грн
Sкм.(№1) = 204869,69грн. : 147000пас. =1,39 грн. пасажира.
Sкм.(№2) = 160858,25грн. :156000пас. = 1,03 грн. пасажира.
8. Податок на прибуток.
Ппр.= Пбал.*Кпр, грн., де
Кпр. – ставка податку на прибуток згідно чинного законодавства 25%
Ппр.(№1)= 204869,69грн. * 1,25 = 256087,11 грн.,
Ппр(№2) = 160858,25грн. * 1,25 = 201072,81 грн.
9. Оплата кредиту - 24571,43грн.
10.Відсотки за користування кредитом - 3931,43 грн.
В с ь о г о в и т р а т: 274346,49грн. рейс №1
221532,76грн. рейс №2
11. Чистий прибуток по маршрутах за рік:
Пч.= Пбал.-Ппр., грн..
Пч.(№1) = 294000,00грн. – 274346,49грн.= 9410,03 грн.
Пч.(№2) = 234000,00грн. – 221532,76грн.= 4424,33 грн.

4. Охорона праці в Дубровицькому КП «Будинкоуправління»
Адміністрація і профспілковий комітет підтверджують, що при вирішенні питань охорони праці і техніки безпеки сторони даного колективного договору керуються вимогами чинного законодавства і вважають, що встановлені ним пільги, гарантії та компенсації є мінімальними і обов’язковими для виконання. Для забезпечення здорових і безпечних умов для працюючих.
Адміністрація (керівник) зобов’язується:
1. Виконати в повному обсязі комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань, аваріям.
2. Видавати працюючим безкоштовно, згідно з діючими нормами, спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту, забезпечити їх належні збереження та профілактичний догляд.
3. Відповідно з вимогами статті 19 Закону України «Про охорону праці» створити на підприємстві фонд охорони праці, кошти якого використовувати лише на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві, 0,5 % від фонду оплати праці.
4. Забезпечити страхування працівників від нещасних випадків і професійних захворювань у порядку і на умовах визначених законодавством.
5. Організовувати повсякденну роботу та належне утримання санітарно-побутових приміщень.
6. Проводити атестацію робочих місць з умов праці, їх результати використати для розробки заходів по приведенню виробничого середовища і характеру праці у відповідність із стандартами безпеки праці та санітарними нормами і правилами.
7. Аналізувати причини нещасних випадків за підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і здійснювати заходи їх запобіганню.
8. Організовувати навчання і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці.
9. Організовувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу), та періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах та на роботах з шкідливими чи небезпечними умовами праці.
Адміністрація (керівник) і профспілковий комітет зобов’язуються:
10. Постійно здійснювати оперативний контроль за станом охорони праці на виробництві.
11. Встановити матеріальну зацікавленість виробничих підрозділів за роботу без травм і аварій, розробити і впровадити порядок заохочення працівників за додержання правил охорони праці.
12. Регулярно розглядати на зборах трудових колективів питання стану охорони праці, обговорити порушників правил техніки безпеки.
Профспілковий комітет зобов’язується:
13. Проводити постійно експертизу актів розслідування нещасних випадків на виробництві, діяти компетентно і займати принципову позицію, щоб не допустити безпідставних звинувачень потерпілого в акті форми Н-1 та інших документах. Кожний випадок зменшення допомоги потерпілому у зв’язку з порушенням ним вимог охорони праці погоджувати з профкомом.
14. Сприяти й домагатися виконання в повному обсязі комплексних заходів з охорони праці. Керуватися в питаннях контролю з охорони праці вимогами Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Охорона праці працівників підприємства
Права працівників КП «Будинкоуправління» на охорону праці при укладеннітрудового договору.
З метою створення здорових та безпечних умов праці на підприємстві
ВЛАСНИК ЗОБОВґЯЗУЄТЬСЯ:
Розробити за погодженням з профспілковою стороною, і забезпечити виконання комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадків виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій (таблиця 4.1).
При укладенні трудового договору проінформувати під розписку працівника про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах.
Проводити атестацію робочих місць за умовами праці, згідно з розробленим за участю профспілкової сторони графіком, та їх результатами, вживати заходів щодо покращення умов праці, медичного обслуговування, оздоровлення працівників та надання їм відповідних пільг і компенсацій.
Забезпечити умови праці робітників на робочих місцях, безпеку роботи машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови вимогам нормативних актів про охорону праці.
В разі простою, якщо працівник відмовляється від виконання дорученої роботи при виникненні небезпечної для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують виробничої ситуації, за ним зберігається середній заробіток. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістом з охорони праці.
СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ І ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ:
-                 усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань:
Власник зобов’язується:
-                 провести обов’язкове соціальне страхування усіх працівників від нещасних випадків і професійних захворювань. Із фонду соціального страхування здійснювати виплати сум, що належать потерпілому працівникові за період його тимчасової непрацездатності або в порядку відшкодування шкоди та одноразової допомоги, передбачені ст.. ІІ Закону України «Про охорону праці».
Якщо нещасний випадок на виробництві трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів по охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшувати згідно з талицею 4.4.
ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ НА ПІЛЬГИ І КОМПЕНАСЦІЇ ЗА ВАЖКІ І ШКІДЛИВІ УМОВИ ПРАЦІ.
Власник зобов’язується:
 - забезпечити безкоштовно молоком або іншими рівноцінними продуктами працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці (додаток №4 ).
ВИДАЧА ПРАЦІВНИКАМ СПЕЦОДЯГУ, ІНШИХ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ЗМИВАЮЧИХ ТА ЗНЕШКОДЖУЮЧИХ ЗАСОБІВ.
Власник зобов’язується:
 - на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, а також роботах пов’язаних із забрудненням або при виконанні робіт у несприятливих погодно-кліматичних умовах, працівникам видавати безкоштовно та за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та засоби індивідуального захисту (таблиця 4.2 та 4.3).
Організувати комплектування та утримання засобів колективного та індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.
Компенсувати працівникам витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо внаслідок несвоєчасного забезпечення власником підприємства він змушений придбати їх за власні кошти / витрати повинні бути підтверджені документально (касовий або товарний чек) /, якщо вищезгадане йому не було видане.
ВІДШКОДУВАННЯ ВЛАСНИКОМ ШКОДИ ПРАЦІВНИКАМ У РАЗІ УШКОДЖЕННЯ ЇХ ЗДОРОВ’Я
Власник зобов’язується:
-                 відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, у повному розмірі втрачений заробіток відповідно до законодавства.
Якщо відповідно до медичного огляду у потерплого встановлено стійку втрату працездатності або у разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги встановлюється згідно ст. Закону України «Про охорону праці».
Згідно чинного законодавства відшкодувати працівнику моральну шкоду, якщо небезпечні або шкідливі умови праці привели до моральних втрат потерпілим, порушення його нормальних життєвих зв’язків вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ЖІНОК.
Власник зобов’язується:
-                 не застосовувати працю жінок на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці та в нічні зміни, до піднімання і переміщення речей, вага яких перевищує встановлені для них граничні норми відповідно до наказів Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 № 46 та від 22.03.1996 № 59 (таблиця 4.5).
Праця вагітних жінок, які мають неповнолітніх дітей регулюється чинним законодавством.
ОХОРОНА ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ.
Власник зобов’язується:
-                 не застосовувати працю неповнолітніх, тобто осіб до 18 років до важких робіт і робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці, піднімання і переміщення речей, вага яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до наказів Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 № 46 та від 22.03.1996.№ 59 (таблиця 4.6);
- не залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт у вихідні дні.
УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
ТА ОБОВЯЗКИ ВЛАСНИКА
Власник зобов’язується:
-                 створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці, відповідно до вимог нормативних актів.
З цією метою, власник забезпечує функціонування систем управління охороною праці, для цього:
-                 створює відповідні служби і призначає осіб, які забезпечують вирішення питань з охорони праці, затверджує інструкції, про їх обов’язки, права і відповідальність за виконанням покладених на них функції;
-                 розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки;
-                 забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, призначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
-                 організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестацію робочих місць на відповідність до нормативних положень про охорону праці, в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає їх за підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;
-                 розробляє і затверджує положення і інструкції інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлює правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих актів про охорону праці;
-                 здійснює постійний контроль за додержання м працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;
-                 організовує пропаганду безпечних методів праці;
-                 у разі виникнення надзвичайних ситуацій і нещасних випадків власник зобов’язується вжити термінових заходів для допомоги потерпілим.
ОБОВґЯЗКИ ПРАЦІВНИКІВ ВИКОНУВАТИ ВИМОГИ НОРМАТИВНИХ ЗАХОДІВ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ
Працівник зобов’язаний:
-                 знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користування засобами колективного та індивідуального захисту;
-                 додержуватись зобов’язань щодо охорони праці, передбачених цією угодою та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;
-                 проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;
-                 співробітниками з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю або здоров’ю чи загрозу оточуючим його людей та навколишньому середовищу, повідомити про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.
ОБОВ’ЯЗКОВІ МЕДИЧНІ ОГЛЯДИ ПРАЦІВНИКІВ
Власник організовує за свої кошти проведення періодичних (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці або таких, де є потреба в професійному доборі, а також щорічного медичного огляду осіб віком до 21 року. Перелік професій працівників, що підлягають медичному огляду, таблиця 4.7.
Власник має право притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду до дисциплінарної відповідальності і зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.
Власник на прохання працівника або за своєю ініціативою організовує позачерговий медичний огляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану здоров’я пов’язане з умовами праці.
НАВЧАННЯ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ
Власник забезпечує при прийнятті на роботу, в процесі роботи проходження усіма працівниками підприємства інструктажів, навчання з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, по правила поведінки при виникненні аварій і небезпечних ситуацій:
-                                   забезпечує проходження попереднього спеціального навчання працівника, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці (таблиця 4.8);
-                                   до початку виконання своїх обов’язків і періодично і раз на 3 роки організовує проходження посадовими особами підприємства навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого регіонального управління (таблиця 4.9).
ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ
Власник здійснює фінансування охорони праці шляхом створення на підприємстві фонду охорони праці. Кошти вказаного фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.
РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ
Власник забезпечує працівника соціальними гарантіями у галузі охорони праці не нижчому за передбачений законодавством, а також комплексними заходами щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.
СЛУЖБА ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Власник створює на підприємстві службу охорони праці, яка безпосередньо підпорядковується керівникові підприємства.
Спеціалісти служби охорони праці виконують свої обов’язки згідно «Положення про службу охорони праці в Дубровицькому КП «Будинкоуправління».
РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ, ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА АВАРІЙ
Власник зобов’язується проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до діючих положень:
-                                   розслідування проводиться з участю працівника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а у випадках передбачених законодавством, а також за участю представників органів державного нагляду, управління охороною праці та профспілок;
-                                   за підсумками розслідування нещасного випадку або професійного захворювання власник складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов’язується видати потерпілому або іншій зацікавленій особі не пізніше 3-х днів з моменту закінчення розслідування;
-                                   у разі відмови власник складає акт про нещасний випадок або професійне захворювання чи незгоди потерпілого або іншої зацікавленої особи із змістом акта, питання вирішується у порядку передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.
ІНФОРМАЦІЯ, ЗВІТНІСТЬ ПРО СТАН ОХОРОНИ ПРАЦІ
Власник зобов’язується інформувати працівників про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.
ЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ
До працівників підприємства власник застосовує заохочення згідно показників щомісячно преміювання, за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення та поліпшення умов праці.
Таблиця 4.1
КОМПЛЕКСНІ ЗАХОДИ
щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій.

№ п/п	Найменування заходів	Вартість робіт  (тис. грн.)		Ефективність заходів		Строк виконання	Відповідальні за виконання
		План	Факт	Планується	Досягнуто
1	Проведення попереднього і періодичних медичних оглядів працівників			17 чол.		Згідно з графіком	Спец. з ОП
2	Ремонт аспірації в столярних цехах (витяжної вентиляції)			6 чол.		1-3 кв.	Майстер по ремонту
3	Проведення замірів опру ізоляції			10 чол.		2-й кв.	Спец. з ОП
4	Ремонт санітарно – побутових приміщень			27 чол.		3-й кв.	Майстер по експлуатації
5	Придбання засобів індивідуального захисту			22 чол.		1-4 кв.
6	Придбання спецодягу			22 чол.		1-4 кв.
7	Придбання спецвзуття			22 чол.		1-4 кв.
8	Придбання медичних аптечок та поповнення			42 чол.		1-3 кв.
9	Придбання молока або рівноцінних харчових продуктів			2 чол.		1-4 кв.
10	Придбання спец рукавиць			22 чол.		1-4 кв.
11	Обладнання куточка з охорони праці			1 шт.		1-4 кв.

Отже, за критерієм кінцевої ефективності конкретні стратегічні і тактичні зміни бізнесу комерційної організації за своїм змістом, синхронністю в часі і за всіма іншими істотними параметрами повинні бути досить адекватними і швидкими відносно зовнішнього середовища організації, тобто забезпечувати гнучку адекватність стратегії даної конкретної організації.         Слід зазначити, що всі вищенаведені вимоги є взаємодоповнювачами і взаємопідсилювачами.
Ефективні стратегії будь-якої конкретної організації представляють собою органічний і досить змістовний синтез поданих характеристик.
Якщо розглядати питання класифікації стратегій, то тут необхідно окремо розглядати класифікацію кожного ієрархічного рівня стратегії.
Розпочнемо з найвищого – рівня корпоративних стратегій. Тут доцільно розглянути лише одну схему класифікації корпоративних стратегій. Незважаючи на те що головна увага в даній класифікації приділена стратегіям конкурентного росту на ринках, дана схема класифікації стратегії є найбільш комплексною, повною та найпоширенішою на даний момент. Рис.1.4.
Стосовно розгляду питання класифікації конкурентних стратегій, то тут не можна обійтись якоюсь однією схемою класифікації. Оскільки вони різняться класифікаційними ознаками.
Так, Ансофф [Л.-2] за класифікаційну ознаку бере джерело отримання конкурентної переваги на ринку і виділяє 4 види маркетингових конкурентних стратегій:
1. Стратегія максимізації ринкової частки полягає у мінімізації вартості вироблених товарів і продажу їх за ціною нижчою, ніж у конкурентів.
2. Стратегія диференціації товару полягає у спрямованості фірм запропонувати товар, який задовольняє специфічні потреби певної групи покупців.
3. Стратегія диференціювання ринку полягає у спрямованості фірми створювати нові ринкові потреби і досягати прихильності споживачів за рахунок формування і підтримки позитивного іміджу фірми.
4. Стратегія росту – географічне розширення ринку, його сегментування і стимулювання на нових сегментах попиту.
Портер [Л.-50] класифікує конкурентні стратегії за ознакою конкурентної переваги фірми на ринку.
Конкурентна перевага

Стратегічна мета	Унікальна ринкова пропозиція	Низькі витрати
Весь ринок	Диференціація продукції	Цінове лідерство
Окремий сегмент	Фокусування на диференціації продукції	Фокусування на низькій ціні

Рис.1.5. Класифікація конкурентних стратегій за Портером
1. Стратегія диференціації продукції. Метою стратегії є надання продукту-товару відмінних якостей, які відрізняють даний товар від пропозиції конкурентів і є важливим для покупця. Диференціація, як і лідерство за витратами, захищає організацію від конкурентних сил, але іншим методом.
Не дивлячись на те, що наявність відмінних якостей вимагає, як правило, більш високих витрат, успішна диференціація дозволяє комерційній організації досягти більшої рентабельності за рахунок того, що ринок готовий прийняти більш високу ціну.
2. Стратегія цінового лідерства або лідерства за витратами. Головна ідея стратегії – низькі витрати у порівнянні з конкурентами.
Перевага за витратами створює досить ефективний захист проти всіх пґяти конкурентних сил Портера [Л.-50].
3. Стратегія фокусування на диференціації продукції та низькій ціні, або фокусування на ціновому лідерстві, означає спеціалізацію на потребах якогось одного сегмента чи конкретної групи покупців без прагнення охопити весь ринок. Основна мета даної стратегії – задовольнити потреби вибраного цільового сегмента набагато краще, повніше та комплексніше, ніж це можуть зробити конкуренти.
Ця стратегія може спиратися як на диференціацію, так і на низькі ціни, але лише в межах обраного сегменту.
Райс і Траур [Л.-53] класифікують конкурентні маркетингові стратегії за характером (агресивністю) маркетингових дій. Вони виділяють 2 різновиди конкурентних стратегій:
-                наступу;
-                оборони.
Маркетингові конкурентні стратегії Котлер класифікує відповідно до конкурентних позицій фірми на ринку.
         Котлер [Л.-37] виділяє різновиди фірми:
1. Ринкові лідери – фірми, займають яскраво виражені лідируючі позиції на ринку. Для даної категорії фірм автор пропонує два різновиди маркетингових стратегій, а саме:
- стратегія наступу (спрямування на посилення своїх лідируючих позицій на ринку);
- стратегія оборони (головне призначення стратегії – дії, спрямовані на усунення ситуації, коли фірми, які займають другу-третю позиції на ринку, наздоженуть лідера.
2. Претенденти на лідерство (менеджери) – фірми, які займають другу і третю позиції у цільовій галузі:
- стратегія наступу у всіх її різновидах спрямована на здобуття лідируючих позицій на ринку.
3. Послідовники:
- стратегія оборони;
- стратегія наслідування лідера.
4. Нішери (посідають слабке місце на ринку в цілому, проте є лідерами у якійсь його ніші (сегменті);
- на загальному ринку – стратегія оборони;
- в ніші – стратегія наступу.
Загалом, кожна з цих класифікацій є особливою і тому їх потрібно застосовувати не поодинці, а комплексно. Це дасть змогу найчіткіше виокремити всі різновиди маркетингових стратегій.
Наступними в ієрархії стратегій слідують функціональні стратегії. Їх класифікація відбувається саме за функціональним принципом. Тому виокремлюють стратегію управління персоналом (стратегію управління людським фактором), виробничу стратегію, інвестиційну стратегію тощо.
Після того як ми розглянули класифікацію стратегій, звернемо увагу до ключового етапу формування стратегій, а саме: генерування і вибір стратегічних альтернатив.
Існує багато способів, які допомагають обрати саме ті стратегії, які найбільш підходять для підприємства в конкретний момент за визначених умов зовнішнього та внутрішнього середовища.
Розглянемо найпоширеніші з них:
1. Матриця SWOT.
Матриця SWOT – це результат проведення SWOT- аналізу: послідовне проведення аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища. На основі аналізу зовнішнього середовища визначаються можливості та загрози, які містить в собі зовнішнє середовище для організації. І як результат аналізу – виявлення сильних та слабких сторін організації.
Після цього будується матриця SWOT- аналізу, яка має вигляд:

Зовнішнє  середовище Внутрішнє середовище		Можливості	Оцінка в балах	Загрози	Оцінка в балах
Сильні сторони 1. … 2. …	Оцінка в балах	Поле СіМ (сильні і можливості) Поле СЛіМ (слабкі і можливості)		Поле СіЗ (сильні і загрози) Поле СЛіЗ (слабкі і загрози)
Слабкі сторони 1. … 2. …	Оцінка в балах

 
Рис.1.6. Матриця SWOT
Також досить часто при розробці стратегії користуються методами портфельного аналізу. Одним з найвідоміших методів є так звана матриця Бостонської консалтингової групи, розроблена в 60-х роках.
Матриця «зростання – частка ринку» Бостонської консалтингової групи має наступний вигляд:

Привабливість ринку

 

                                     ЗІРКИ ЗНАКИ
                                                 ПИТАННЯ
 

                                     ДІЙНІ СОБАКИ
                        КОРОВИ
 

1 0 Відносна доля ринку
Рис.1.7. Модель Бостонської консалтингової групи
Дана модель дозволяє визначити, до якої групи товарів із запропонованої класифікації належать товари, що пропонуються тією чи іншою фірмою, і відповідно до отриманих результатів прогнозувати свої дії на ринку.
При цьому всі товари класифікуються наступним чином:
Знаки питання («важкі діти») – високий темп росту, низька частка ринку. Для збільшення частки потрібні великі внески, що можуть перетворити продукт у зірку.
Зірки – високий темп росту, висока частка ринку. Продукт може давати досить грошей, щоб підтримати своє існування, хоча можуть спостерігатися фінансові труднощі.
Дійна корова – низький темп росту, висока частка ринку. Продукт дає більші надходження грошей, що можуть йти на пророблення знаків питання і вирощування зірок.
Собака – низький темп росту, низька частка ринку. Продукт вимагає великої уваги і зусиль з боку керівництва. У той же час він не приносить грошей і прибутку, або ж дає дуже низьку фінансову віддачу.
Після проведення аналізу, відповідно до того, де знаходиться продукт, організація застосовує різні конкурентні стратегії, які дають змогу поновити та/або збалансувати портфель організації, прийняти рішення про корегування виробничої структури організації.
Проте матриця Бостонської консалтингової групи ґрунтується на двох критеріях, які не завжди забезпечують задовільний результат.
Більш детальний варіант матриці Бостонської консалтингової групи був запропонований компанією «Mc Kinsey». Дану матрицю називають матриця привабливість-конкурентноспроможність.
Привабливість галузі характеризують такі показники: розмір ринку; темпи зростання; конкурентна ситуація; рівень цін; прибутковість; технологічний рівень; державне регулювання; чутливість до загальногосподарської конґюнктури.
Конкурентноспроможність визначається за такими показниками: розмір підприємства; темп зростання на ринку; частка ринку, що належить підприємству за сегментами; прихильність покупців до продукції організації; прибутковість підприємства; ефективність системи розподілу на підприємстві; технологічний потенціал організації; гнучкість (здатність швидко реагувати на зміни у зовнішньому середовищі) та організаційна структура організації, що аналізується.
Алгоритм побудови матриці «Дженерал – Електрик – Макккінзі» має наступний вигляд:
1. Вибираються критерії чи фактори найбільш необхідні для оцінки привабливості даної галузі.
2. Кожному фактору присвоюється вага з точки зору важливості даного критерію для компанії.
3. Проводиться кантування критеріїв по кожному ринку (галузі) і присвоюється бал за пґятибальною шкалою.
4. Визначається сумарний зважений бал по кожному ринку (галузі) у портфелі фірми.
Аналітично проводиться оцінка конкурентноспроможності, після чого будується матриця «привабливість - конкурентноспроможність», яка має наступний вигляд
Дана модель включає в розгляд істотно більше даних, ніж Бостонська матриця. Чинник зростання ринку трансформується в даній моделі у багатофакторне поняття «привабливість ринку (галузі), а чинник частки ринку – у «стратегічне положення».
Причому найхарактерніші положення знаходяться у кутових квадратах матриці. Проміжні позиції часто важко інтерпретуються, оскільки висока оцінка даного параметру може поєднуватися з низькою оцінкою іншого або є середня оцінка за всіма критеріями.
Особливість матриці також є те, що її можна застосовувати в усіх фазах життєвого ринку попиту за різних умов конкуренції.
Також існує ще багато інших моделей портфельного аналізу, таких як матриця фірми Arhur D. Little (ADI/LC), матриця Ансоффа, тримірна схема Абеля та модель портфельного аналізу методом «Shel» - DPM та інші.
Проте вони не набули такої популярності як вищерозглянуті моделі, тому детальніше зупинятися на них ми не будемо.
Отже, підбиваючи підсумки даного аналізу, можна зробити наступні висновки:
1. Як у питаннях розробки, впровадження та управління проектами, так і в питаннях розробки маркетингових конкурентних стратегій, управлінні ними у світовій науці не існує єдиного загального прийнятого підходу. Кожен вчений, чи група вчених пропонують щось своє, що може як досить істотно так і ні відрізнятись від іншої точки зору.
Проте ці відмінності більше доповнюють одна одну, аніж суперечать. Адже представники однієї групи (наукової течії) більш детально зупинилися на аналізі одного елементу, який, на їх думку, є найбільш значущим та має найбільший вплив на вирішення даної проблеми. Представники другої групи приділяли більшу увагу іншим факторам.
Тому стверджувати, що на практиці слід застосовувати один метод, єдиновірний для всіх, неможливо. В даній ситуації найкращим є індивідуальний підхід, що підтверджує і світова практика: застосування різних правил і моделей, вище розглянутих нами, різними фірмами в різні часи і, як наслідок, успіх у діяльності.
2. Для української науки та економіки розглянуті нами питання тією чи іншою мірою є новими. Хоча неможливо сказати, що раніше (в радянські часи) їх вивченню зовсім не приділялася увага або даних проблем не існувало. Вони лише по іншому звучали, перед ними ставилися інші завдання, на них здійснювали вплив як керовані, так і некеровані фактори. І головний фактор – абсолютно інша економічна система, абсолютно інше життя. Тому ми маємо вивчати світовий досвід, модифікувати та адаптовувати його до сучасних вимог економіки, а не просто переймати.
Окрім того, ніколи не потрібно зупинятися на досягнутому. Адже життя не стоїть на місці і цілком можливо, що якась із тих консалтингових фірм, яких все більше зґявляється у нашій державі, запропонує щось абсолютно нове для світової практики управління проектами та/або стратегічного менеджменту.
Диверсифікація діяльності підприємства
Диверсифікація діяльності підприємства полягає в урізноманітненні бізнесу підприємства шляхом входження підприємства на нові сектори ринку і розширення галузевого діапазону його діяльності.
Диверсифікація може торкатися таких аспектів:
-                продуктів (продукції);
-                пунктів продажу продуктів фірми;
-                споживачів і постачальників;
-                засобів фінансування;
-                технологій;
-                баз НДіДКР.
Основними напрямками диверсифікації підприємства в стратегічному контексті його бізнесу є диверсифікація продукції на ринку.
Диверсифікація продукції полягає у впровадженні нових або таких виробів, які виробляються на основі застосування нових, раніше не використовуваних підприємством, технологій.
Диверсифікація ринку полягає у входженні підприємства на нові ринки або на нові сегменти того ринку, на якому воно діяло.
Підприємство розглядає можливість диверсифікації в таких ситуаціях:
1) коли спостерігається стагнація (застій) ринку (має місце тиск з боку конкурентів на традиційну сферу діяльності підприємства, застарілий характер виробничого портфеля, падіння попиту або майже монопольна позиція);
2) має місце перевищення запасу капіталу і виникає потреба для експансії;
3) коли підприємство не в стані досягнути отримання додаткового прибутку шляхом експансії в традиційному бізнесі (наприклад, коли немає смислу або неможливе подальше розширення чатки підприємств на ринку).
Диверсифікацію застосовують для того, щоб:
- досягти збільшення фінансової стратегії;
- стабілізувати доходи;
- зменшити оперативний ризик;
- збільшити кредитні можливості (отримання позик);
- забезпечити зростання;
- використовувати резерви;
- пристосовуватись до потреб клієнтів;
- змінити профіль підприємства.
Основними сценаріями диверсифікованого розвитку підприємства є :
1. Концентрична диверсифікація ґрунтується на виробництві нових продуктів на базі існуючого бізнесу. Діюче виробництво зберігається, а нове виникає, виходячи з можливостей закладених: в освоєному ринку; в технології, що використовується; у відходах існуючого виробництва (організація виробництва на основі відходів). Отже, концентрична диверсифікація передбачає доповнення номенклатури підприємства виробами, які з технічних чи маркетингових позицій схожі на традиційні товари підприємства. При цьому можна використовувати спеціалізовану систему реалізації продукції. Прикладом концентричної диверсифікації може слугувати проникнення підприємства в нові галузі шляхом розширення асортименту продукції: наприклад, виробник тракторів додатково може випускати вантажівки або комбайни.
2. Горизонтальна диверсифікація припускає розвиток на традиційному, освоєному (існуючому) ринку діяльності фірми за рахунок освоєння випуску нової (зазвичай, супутньої основному продукту) продукції, яка вимагає технологій, відмінних від тієї, яка використовується при виробництві основного продукту (наприклад, телевізори + домашні кінотеатри).
3. Конгломеративна диверсифікація полягає у тому, що фірма розвивається за рахунок виробництва нових продуктів технологічно не повґязаних з традиційним бізнесом фірми і які будуть реалізовуватись на нових ринках.
4. Вертикальна диверсифікація полягає в тому, що фірма звертається або до більш ранніх (вертикальна диверсифікація назад), або до наступних стадій діяльності (вертикальна диверсифікація вперед).
Обґрунтування необхідності і можливості диверсифікації діяльності підприємства на перспективу відбувається за допомогою відповідної, вказаним сценаріям, диверсифікації стратегії.
Стратегія диверсифікованого розвитку реалізується у тому випадку, коли підприємства не можуть розвиватися на даному ринку з даним продуктом в даній галузі. Основні економічні фактори, що обумовлюють вибір даної стратегії, наступні:
- коли ринки є насичені даним продуктом або коли настає стадія «виходу» життєвого циклу продукту і попит на нього різко падає;
- коли фірма володіє вільними грошовими коштами, які можна вигідно вкласти в іншу сферу бізнесу;
- коли новий бізнес, в поєднанні з існуючим, може принести фірмі синергетичний ефект (наприклад, за рахунок кооперації);
- коли подальший розвиток певного (одного) бізнесу фірми стримується антимонопольним законодавством;
- коли відбувається скорочення податкових платежів (від диверсифікації) для бізнесу;
- коли виникає спрощення виходу на світовий ринок (за рахунок диверсифікації);
- при кращому використанні кадрового потенціалу.
Існують такі основні види стратегії диверсифікації діяльності:
1. Стратегії концентричної диверсифікації – їх обирають тоді, коли підприємство має намір розвиватися в напрямку нових, але все ж таки подібних до традиційних, сфер товарів, ринків або послуг. Такі стратегії передбачають можливість застосування подібних до традиційних технологій і каналів розповсюдження.
2. Стратегії конгломеративної диверсифікації характеризують намір підприємства долучитися до господарської діяльності в нових сферах, з новими технологіями виробництва. Це найскладніші до здійснення стратегії і їх успішна реалізація вимагає від підприємств, щоб вони володіли, по-перше, виробничими потужностями, по-друге, фінансовими ресурсами, по-третє, знаннями у сфері керівництва. А однією з форм зменшення ризику цього виду диверсифікації є створення спільних підприємств.
3. Стратегії горизонтальної диверсифікації полягають у тому, що підприємство має намір займатися певною діяльністю в таких секторах, де можна використовувати уже існуючі канали розповсюдження, рекламу, позицію на ринку, щоб забезпечити успіх новим виробам (наприклад, автомобілі - мотоцикли). Отже, стратегії горизонтальної диверсифікації передбачають доповнення асортименту виробами, які невластиві для підприємсива, але можуть викликати інтерес у його клієнтів.
4. Стратегії вертикальної диверсифікації полягають в тому, що фірма має намір звернутися або до більш ранніх стадій діяльності, наприклад, до виготовлення сировини, під вузлів, або упаковки (вертикальна диверсифікація назад), або до наступних стадій діяльності, наприклад, від виробництва сировини (бавовна) до виробництва готової продукції (одяг), від виробництва певної продукції до гуртової або роздрібної торгівлі (вертикальна диверсифікація вперед). Певною мірою вертикальна диверсифікація аналогічній інтеграції.
Фірми, які диверсифікують свою діяльність, набувають холдингової структури. А практика показує, що помірний рівень диверсифікації сприяє покращенню економічних результатів, а надмірний ріст диверсифікації приводить до зниження рентабельності фірми.
Слід також відзначити, що, як показує аналіз стратегії розвитку провідних зарубіжних компаній, останнім часом багато крупних компаній США і Західної Європи відмовились від конгломеративної структури (стратегії), розпродали непрофільні підприємства і сконцентрували увагу на основній діяльності, тобто реалізували стратегію скорочення бізнесу (наприклад, “Eastman Kodak”, “Westinghouse”, “Nokia”). Стратегія конгломеративної диверсифікації нині переважає серед підприємств більшості країн економічного буму: Південної Кореї, Індії, Бразилії, а також Японії.
Можна визначити типовий набір ситуацій (умов), при яких конкретна стратегія диверсифікації виявляється найбільш доцільною і ефективною. Цільове призначення та переліки досить типових ситуацій, для яких адекватні та ефективні відповідні типові стратегії диверсифікації, ілюструє таблиця 1.2.

Таблиця 1.2
Типові стратегії диверсифікації, їх цільове призначення і типові ситуації застосування

№	Стратегії	Цільове призначення (ключова стратегічна вказівка)	Типові ситуації
1.	Концентрична диверсифікація	Створення нових виробництв, які співпадають з профілем організації	Коли нові профільні продукти можуть пропонувати на ринку за досить високими конкурентними цінами
			Коли традиційні продукти знаходяться на стадії завершення їх життєвого циклу
			Коли організація володіє сильною управлінською командою
2.	Конгломеративна диверсифікація	Освоєння випуску нових продуктів, які не співпадають з традиційним профілеморганізації	Коли в базовій галузі відбувається зниження обсягів реалізації і прибутку
			Коли існуючі ринки для продукту організації вже є дуже насиченими
3.	Горизонтальна диверсифікація	Освоєння випуску нових непрофільних продуктів, але для традиційних споживачів	Коли доповнення нових, але водночас непрофільних продуктів могло б істотно покращити реалізацію традиційних
			Коли організація конкурує у висококонкурентному і/або нерозвинутому бізнесі
			Коли традиційні канали збуту можуть бути використані для просування на ринок нових продуктів
4.	Спільне підприємство	Обґєднання з іншою компанією для проведення робіт над спеціальним проектом	Коли дві або більше компанії, що спеціалізуються в різних бізнесах, обґєднуються, щоб доповнити одна одну
			Коли існує потреба швидкого виходу на ринок нової технології
			Коли існує потреба виходу на світові ринки
5.	Вертикальна диверсифікація	Освоєння нових непрофільних видів діяльності, повґязаних з забезпеченням ()	Коли фірма має намір звернутися до більш ранніх стадій (наприклад, до виготовлення підвузлів або упаковки)
			Коли організація конкурує в галузі, яка швидко зростає, й очікується продовження розширення ринків збуту
			Коли фірма має намір звернутися до наступних стадій діяльності (наприклад, до гуртової або роздрібної торгівлі)

Аналітична частина
2.1. Загальна характеристика обґєкту дослідження
Дубровицьке Комунальне підприємство «Будинкоуправління», яке засноване на міській комунальній власності. Юридична адреса Підприємства: Рівненська область, Дубровицький район, вул. Комунальна 11.
Власником підприємства є Дубровицька міська рада.
КП «Будинкоуправління» є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Статут комунального підприємства розроблений на підставі Законів України «Про підприємства в Україні», «Про власність». Підприємство має права та обов’язки передбачені чинним законодавством України та статутом, має самостійний баланс, основні фонди та оборотні кошти, розрахунковий рахунок, валютний знак та інші реквізити. Свою діяльність, на підставі чинного законодавства, підприємство здійснює на території району та області.
Основними документиами, що регламентують діяльність підприємства є:
§     Статут КП «Будинкоуправління»;
§     Колективний договір.
Будь-яке підприємство покладає на себе виконання завдань та досягнення поставленої мети.
Місія – визначає основні завдання, які стоять перед підприємством і повинні виконуватись уповноваженими особами.
Існує ряд суб’єктів, які впливають на місію підприємства:
§  Власники підприємства;
§  Працівники підприємства (від рівня їх кваліфікації залежить реалізація цілей);
§  Споживачі (саме на них орієнтована місія, вони визначають попит на товари та послуги);
§  Партнерські фірми (фірми постачальники, фірми посередники)
Місією нашого підприємства є задоволення суспільних проблем в товарах народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення, роботах і послугах.
Мета – покращення ефективності обслуговування житлового комплексу, підвищення доходів та продуктивності праці, зниження експлуатаційних витрат, забезпечення здорових та безпечних умов праці, одержання максимальних прибутків від господарської діяльності та реалізація на базі одержаних прибутків соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу та інтересів власника майном.
Основними видами діяльності підприємства є:
§     Забезпечення необхідних умов для проживання людей;
§     Збереження житлових будинків, що належать місцевій раді і ефективне використання виділених на ці цілі коштів;
§     Забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлових будинків, додержання санітарно-технічних та протипожежних норм.
Підприємство керуючись в своїй діяльності «Правилами і нормами технічної експлуатації житлового фонду », забезпечує :
§     Планування та своєчасне проведення технічного обслуговування та ремонту будівель;
§     Контроль за технічним станом житлового фонду і організація проведення планових і не планових оглядів житлових будинків;
§     Розробку поточних і перспективних планів ремонту будинків і підвищення рівня благоустрою, відбір об’єктів для ремонту, проведення робіт по капітальному і поточному ремонту житлового фонду;
§     Підготовку житлового фонду до експлуатації у весняно-літній та осінньо-зимовий періоди;
§     Підвищення благоустрою дворових територій;
§     Обслуговування проживаючих – прописка і виписка громадян, видача довідок;
§     Своєчасне і якісне виконання робіт по заявках населення;
§     Організацію технічної інвентаризації і паспортизації житлового фонду, об’єктів зовнішнього благоустрою;
§     Проведення підготовки, перепідготовки та професійної переорієнтації працівників;
§     Захист юридичних прав членів колективу;
§     Своєчасне доведення до відома проживаючих змін по оплаті квартирної плати та витрат на утримання будинків та при будинкових територій;
§     Вдосконалення форм організації парці, запровадження досягнень науки і техніки, засобів механізації на ремонтних та прибиральних роботах;
§     Забезпечити високу продуктивність праці на робочих місцях;
§     Вести облік житлової площі житлових будинків;
§     Забезпечувати своєчасний збір квартирної та орендної плати;
§     Забезпечувати контроль за додержанням жителями та орендарями обов’язків по утриманню квартири і орендних приміщень на основі договорів найму та договорів оренди;
§      Здійснювати заходи по розширенню матеріально-технічної бази, збереженню і правильному використанню технічних ресурсів,
§     Забезпечити належні умови праці працюючим;
§     Своєчасний розгляд листів і звернень громадян та прийняття по них відповідних рішень;
§     Належний стан фінансово-господарської діяльності, здійснення обліку та аналізу результатів діяльності шляхом бухгалтерської та статистичної звітності
§     Заходи по соціально-економічному розвитку.
За результатами діяльності підприємства формується уявлення про нього, його імідж.
Імідж (образ, зображення) – це сформований і постійно підтримуваний стабільний образ певного середовища клієнтів ринку про послуги, яке надає підприємство. Поняття іміджу фірми та іміджу її керівника тісно пов’язані, тобто керівник створює імідж організації згідно своїх принципів, освіченості, виховання, поглядів і головних цілей.
Імідж підприємства формується за таких обставин:
§     Соціальної потреби діяльності підприємства;
§     Рівня задоволення потреб суспільства;
§     Економічних та фінансових показників;
§     Якості та вартості робіт, послуг, товарів;
§     Рівня менеджменту фірми;
§     Етики підприємства.
 Поняття «іміджу» на Україні та на Заході трактується однаково, але сприймається та впроваджується по різному. Наприклад, закордоном на імідж будь-якого підприємства впливає якість послуг і товарів, досвід роботи, оперативність, професіоналізм, легальність, вдалі рекламні кампанії, відгуки споживачів та держави, благодійність, дотримання гарантійних зобов’язань, навіть дизайн та стан офісу, зовнішній вигляд керівника та працівників підприємства, вартість послуг та продукції. Недарма якість поставлено на перше місце, а вартість на останнє, тому що закордоном споживач думає на перспективу, а наш – живе одним днем. Через короткий проміжок часу український споживач нарікає на свою скупість та нерозважливість, але назавтра знов «грає в лотерею».
На рахунок КП «Будинкоуправління» можна сказати, що за свій 62 річний досвід підприємство зарекомендувало себе як надійне та стабільне. Нам довіряють споживачі, та ділові партнери. З кожним днем зростає імідж підприємства в ділових колах.
Господарський комплекс країни, являє собою сукупність взаємопов’язаних галузей. За участю у створенні сукупного суспільного продукту та національного доходу суспільне виробництво поділяють на сфери матеріального та нематеріального виробництва. У сфері нематеріального виробництва здійснюється надання суспільству різноманітних послуг, необхідних для підтримання певного рівня його життя. Саме в цій сфері функціонує наше підприємство. Кожна сфера економіки поділяється на галузі. Галузь – це якісно однорідна сукупність господарських одиниць (підприємств, організацій, установ) різних форм власності, які характеризуються особливими умовами виробництва у системі суспільного розподілу праці, однорідною продукцією і виконують однакову функцію у національному господарстві. КП «Будинкоуправління» належить до галузі житлово-комунального господарства, а саме: займається послугами з наданням в оренду власного нерухомого майна.
Житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямований на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і не жилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексів будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Історія створення КП «Будинкоуправління» бере свій початок з грудня 1946 року, коли рішенням виконкому міської ради депутатів трудящих при Дубровицькому міськкомунхозі було утворене будинкоуправління, яке мало забезпечувати збереження житлового фонду міста.
За роки існування підприємство постійно було серед кращих в районі та області. Візьмемо, наприклад, відрізок часу з кінця 90-х початку 2000-х років, криза неплатежів за житлово-комунальні послуги, неспроможність бюджетів розрахуватись по дотаціях, субсидіях та пільгах призвели галузь до банкрутства, однак і в цій ситуації підприємство не тільки вижило, а й розвивалося, було лідером в області. Проте зі зміною керівництва у 2005 році підприємство переживало не найкращі часи, знизилися практично всі показники виробничої та фінансової діяльності. В такому стані підприємство про існувало більше року, та наступна зміна керівника вивела КП «Будинкоуправління» на вищі рівні розвитку. І уже з кінця 2006 року підприємство швидко виходить із кризи та стає успішним.  Життєвий цикл підприємства зображено на рис.2.1.
\s
Рис.2.1. Життєвий цикл КП «Будинкоуправління»
Кожне підприємство функціонує за допомогою тих чи інших ресурсів. Ресурсне забезпечення діяльності підприємства включає в себе персонал, капітал і виробничі ресурси, нематеріальні ресурси та активи, оборотні кошти підприємства, інвестиційні ресурси.
Ефективність господарювання будь-якого      підприємства залежить не лише від додержання правильних принципів організації виробництва, а й від знань, умінь, компетентності його працівників, їхньої кваліфікації, спроможності вирішувати стандартні завдання, дисципліни, існуючої системи мотивації праці.
Сукупність постійних працівників підприємства, які отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної роботи, називається його персоналом, крім постійних працівників у діяльності підприємства можуть брати участь і інші працездатні особи на підставі трудового договору.
Формування персоналу підприємства відбувається під впливом як внутрішніх факторів – характер продукції або надання послуг, особливості технологічних процесів, організаційна структура управління тощо, так і зовнішніх – ситуації на ринку праці, демографічні процеси, вимоги чинного законодавства, моральні норми суспільства.
Відповідно до розподілу персоналу на групи, персонал нашого підприємства належить до групи непромислового персоналу, тобто – це працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але незв’язані безпосередньо з процесами виробництва. Саме сюди відносять житлово-комунальне господарство.
На сьогоднішній день на підприємстві працює 38 чоловік. Із них 13 чоловік інженерно-технічного персоналу та 25 чоловік робітники.
Таблиця 2.1
Штатний розпис апарату управління по Дубровицькому КП «Будинкоуправління»

№ п/п	Посади	Кіль кість	Посадовий оклад (грн)	Доплата за суміщення	Всього за місяць (грн)
1	Керуючий	1	2208,00		2208,00
2	Головний інженер	1	1788,00	126,00	1914,00
3	Головний бухгалтер	1	1690,00		1690,00
4	Провідні фахівці: - економіст, - бухгалтер	1 1	1199,00 1199,00		1199,00 1199,00
5	Фахівці: - бухгалтер	1 1	960,00 960,00	96,00	1056 960
6	Касир	1	773,00	345,00	1118,00
7	Паспортист	1	690,00		------
8	Майстри	1 1 1	960,00 960,00 960,00	192,00 192,00	1152,00 1152,00 960,00
9	Механік	0,5	800,00		----
10	Інженер з ОП і ТБ	0,5	1265,00		----
11	Завсклад	1	773,00		773,00
	Всього:	14			15381,00

           
Робітники організації за рівнем кваліфікації поділяють на: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані, некваліфіковані.
Взаємовідносини між працівниками наведемо у вигляді організаційної структури.
Структура організації – логічне відношення рівнів управління і функціональних областей, побудована в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягти цілей організації.
Структура підприємства (зображена на рис.2.2) належить до лінійно-функціональних структур ,основними перевагами якої є високий рівень спеціалізації управлінської праці, компетентне охоплення практично всіх сфер діяльності , краща адаптація до різних умов диверсифікації виробництва.
Підприємство очолює керуючий, якому підпорядковуються головний інженер, головний бухгалтер, виконавець робіт, завідувач складу, а вони в свою чергу мають працівників, які підпорядковані їм.

Комунальне управління

Бухгалтерія						Економічний відділ
				Склад
	Виробничий підрозділ					Відділ кадрів

Рис.2.2. Структура підприємства
Під час виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) на підприємстві відбувається споживання різноманітних видів ресурсів, а саме:
матеріальних, нематеріальних, інформаційних тощо. Більша частка витрат на підприємствах припадає на матеріальні ресурси.
Матеріальні ресурси являють собою запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначенні для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт, обслуговування виробництва та адміністративних потреб і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.[Л.-7]
До матеріальних ресурсів належать основні засоби, тобто ресурси, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або надання послуг, виконання робіт, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк експлуатації яких становить більше одного року.
Наше підприємство утримує такі основні засоби: земельні ділянки, будинки, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, прилади, інвентар тощо.
Одним із найважливіших ресурсів підприємства є фінансові ресурси – це грошові кошти, які є в його розпорядженні і призначенні для здійснення поточних затрат по розширеному відтворенню, платежів з всіх зобов’язань та стимулювання працівників.[Л.-49]
Постійний капітал з урахуванням цілеспрямованого використання та характеру кругообороту розділяють на основний та оборотний.
Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона переносить свою вартість на готовий продукт частинами , а його вартість відшкодовується виробнику по мірі реалізації готової продукції, робіт, послуг.[Л.-20]
Вартість основного капіталу КП «Будинкоуправління» становить 54431,5 тис. грн.
Оборотний капітал – це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів) та оплату праці робочої сили. Вартість оборотного капіталу підприємства становить 913,1 тис.грн.
За джерелами формування капітал підприємства ділиться на власний і позиковий. Власний капітал створюється переважно за рахунок нерозділеного прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він включає статутний, пайовий та резервний фонди. Власний капітал підприємства складає 54778,9 тис. грн..
Як уже зазначалося, за формою власності підприємство є комунальним, тобто таким, що утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Орган, до сфери управління якого входить комунальне підприємство, є представником власника — відповідної територіальної громади і виконує його функції в межах, законодавства України. Майно підприємства перебуває у власності засновника й закріплюється за таким підприємством на праві повного господарського відання .
Статутний фонд комунального підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.
Управління підприємством здійснюється на підставі сполучення самоуправління трудового колективу і права власника по господарському використанню свого майна. Власник підприємства здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо в таких випадках: внесення змін та доповнень до статуту; призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства на контрактній основі; вирішення питання про організацію та ліквідацію; контроль за господарсько-фінансовою діяльністю.
У всіх випадках власник здійснює управління підприємством через керівника, якому делегує свої повноваження.
Керівник підприємства:
§     Забезпечує виконання поточних і перспективних планів підприємства та планів соціально-економічного розвитку;
§     Розпоряджається майном ,включаючи грошові кошти;
§     Приймає на роботу та звільняє з роботи працівників;
§     Укладає угоди від імені підприємства, відкриває в банках розрахункові рахунки;
§     Представляє підприємство у відносинах з юридичними та фізичними особами;видає накази та вказівки, інструкції, положення обов’язкові для всіх працівників підприємства;
§     Забезпечує своєчасний розгляд скарг та заяв працівників;
§     Вирішує інші питання господарсько-фінансової діяльності.
Отже, з вище наведеного можна вважати, що стиль управління даного підприємства є демократичним
Демократичний тип керівника прагне надання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функцій, які вони виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює зусилля, з повагою ставиться до людей і турбується про них.
Керівник демократичного типу особисто займається тільки найбільш складними і важливими питаннями, надаючи право підлеглим вирішувати усі інші. Він намагається радитися з ними і прислуховується до думки колег, не підкреслює своєї переваги і розумно реагує на критику, не уникає відповідальності ні за власні помилки, ні за помилки виконавців.
Керівник демократичного типу вважає своїм обов'язком постійно і ґрунтовно, з повною відвертістю інформувати підлеглих про стан справ і перспективи розвитку колективу. При такій системі спілкування набагато легше мобілізувати підлеглих на реалізацію поставлених перед ними завдань, виховувати в них почуття справжніх господарів.
Отже, керівник-демократ орієнтується на можливості підлегло­го, на його природне прагнення до самовираження свого інтелек­туального і професійного потенціалу. Тим самим стимулюються сприйняття ним цілей системи як своїх власних, його ініціативні дії в умовах самоуправління і самоконтролю. При такому підході функціо­нальна діяльність керівника вдало поєднується з його роботою з вихо­вання працівників, між ними зміцнюються почуття довіри і поваги.
Діючі посадові інструкції головного бухгалтера, бухгалтера, касира, економіста, паспортиста, завідувача складу, інженера з охорони праці, механіка, майстра по ремонту, майстра по експлуатації житлового фонду наведено в додатку №1.
2.2. Аналіз макросередовища та ділового середовища організації
Будь-яке підприємство перебуває і функціонує у середовищі. Аналіз середовища є початковим етапом формування стратегії діяльності підприємства, оскільки забезпечує відповідну базу для визначення місії і цілей його функціонування. Аналіз середовища передбачає вивчення і дослідження трьох його складових:
• макросередовища;
• мікросередовища;
 • внутрішнього середовища.
Макросередовище – це сукупність факторів та обставин, які зовні впливають на діяльність підприємства, але організація проконтролювати або змінити їх не може. Мкросередовище створює загальні умови діяльності підприємства і переважно не має специфічного впливу на конкретну організацію. До макросередовища належать: політико-правове середовище, економічні фактори, демографічні фактори, соціально-культурне середовище, технологічні фактори, екологічне середовище, міжнародні фактори.
Аналіз факторів макросередовища КП «Будинкоуправління» було здійснення за трьома етапами:
1.                Формування переліку фактів, що досліджується.
2.                Збір узагальнення та аналіз інформації.
3.                Систематизація результатів аналізу та їх оцінка.
Узагальнення та аналіз зібраної інформації проаналізуємо в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Оцінка та аналіз факторів макросередовища.

№№ з/п	Група факторів	Фактор	Стан фактора та тенденція його зміни
1	2	3	4
1.	Економічні	1.1.Розвиток економіки України (ВВП) 1.2. Розвиток економіки регіону	У 2007 році порівняно з 2006 роком реальний внутрішній валовий продукт становив 107,3% Рівень розвитку економіки області нижчий загальноукраїнських темпів розвитку
		2.Стан бюджету	В Україні з 2006 по 2007 роки доходи зросли на 28,7 млрд.грн., витрати також збільшились на 42,3 млрд.грн., при цьому наявний дефіцит. У Рівненській області доходи протягом 2006-2007 років зросли на 289 млн.грн., а витрати зросли на 265,2 млн.грн. Відсутність дефіциту, можлива стабілізація.
		3.Темп інфляції	Тенденція до збільшення, у 2007 році становила 116,6% (у 2006 – 111,6%)
		4.Рівень безробіття	В Україні помірно знизився на 15,4% і на1 січня 2008рстановила 642,3 тис.осіб. У Рівненській області знизився протягом 2006-2007 років на
		5.Рівень податкових ставок	На протязі року податкові ставки були незмінними, тобто: державні: ПДВ 20%, ПнП – 15%; податки на ЗП персоналу: фонд зайнятості – 1.5%, соц. страх. – 1%, пенсійний фонд – 33,2%, фонд охорони праці – 1%; місцеві – комунальний - 10 % від мінімального ФОП
			Приріст заощаджень становив 46360 млн.грн.  У Рівненській області доходи населення протягом 2006-2007 років збільшились на 289 млн.грн., видатки також збільшились протягом 2006-2007 років на 262,5 млн.грн.
2.	Політичні	1.Рівень політичної стабільності в суспільстві	Ситуація досить нестабільна. Гостра боротьба за владу. Часті кадрові зміни вищих органів управління
		2.Напрям розвитку політичної системи	Існування трирівненвої структури влади (судова, законодавча, виконавча). Наявний політичний плюралізм. Наявна певна полярність політичних поглядів.
		3.Характер політичної боротьби	Нерідке відкидання принципів демократії, гласності. Різнопланова: від гострої дискусії в ЗМІ до застосування грубої фізичної сили.
		4.Ступінь суспільної підтримки урядової програми розвитку	Менш ніж третина населення підтримує і ця кількість поступово зменшується. Низький рівень пенсій, стипендій
3.	Правові	Законодавчі акти, які регулюють діяльність підприємства	Закони України “Про підприємства в Україні”, “Про підприємництво”, “Про працю”, “Про власність”, "Про житлово-комунальне господарство",Господарський кодекс, Цивільний кодекс, Постанова КМУ “Про встановлення тарифів”
4.    4 4	Демографічні	1. Чисельність населення	Має тенденцію до зменшення. В Україні протягом 2006 по 2007 роки чисельність наявного населення зменшилась на 247,9 тис.осіб. У Рівненській області чисельність населення протягом 2006-2007 років зменшилась на 13,9 тис. осіб.
		2.Статево-віковий склад області	Переважають жінки – на 2,7 %. Розподіл: жінки – 613012 чол. чоловіки – 550076 тис. чол.
		3.Рівень народжува-ності	В Україні чисельність народжених протягом 2006-2007 років зросла на 14,1 тис.чол. В Рівненській області в 2007р. рівень народжуваності становив 11,7 чол. на 1000 населення. Має тенденцію до постійного зменшення. Але рівень смертності в цілому по регіону зменшується
5. 5 6	Науково-технічні	1.Нововведення в області товарів та послуг	Обсяг наукових та науково-технічних робіт з 2006 по 2007 роки зріс на 590,3 млн.грн. Спостерігається тенденція до збільшення обсягу інноваційних витрат на 4,5% порівняно з минулими роками
		2.Нововведен ня в області менеджменту	Спостерігається тенденція до формування більш гнучкого апарату управління. Суттєвий ріст (6 % відносно минулих років)
6.	Природні	1.Стан природних ресурсів	Недостача земельних площ у містах (високий ступінь забудованості), наявність “вільних земель” у сільській місцевості – збільшення конгломерацій.
		2.Екологічний фактор (рівень забруднення навколишньо го середовища)	Шкідливі викиди в атмосферне повітря протягом 2006-2007 років зросли на 20,2 тис.т. Відсутність належного контролю за виконанням законодавства і встановлених норм.
7.	Соціально-культурні	1.Рівень освіти	В Україні кількість закладів І-ІІ рівнів акредитації протягом 2006 по 2007 рік зросла на 17 закладів, а ІІІ-ІV рівнів акредитації протягом 1998-2006 років на 84 заклади. У цілому по Рівненській області кількість навчальних закладів освіти складає 1085 шт.
		2.Соціальні умови життя	Суттєво не змінюється, низька житлова забезпеченість, “комунальна проблема”. Збільшення вартості комунальних послуг

Продовження таблиці 2.2

Проаналізувавши вплив макросередовища на діяльність підприємства, можна відмітити до позитиву – це ріст ВВП, ріст бюджетних асигнувань, зниження рівня безробіття, незначний ріст доходів громадян. Серед негативних факторів – це недосконале правове забезпечення, відсутність політичної волі в державі по реформуванню житлово-комунального господарства, відсутність інновацій в галузі, демографічні фактори – старіння населення.
Ділове середовище (мікросередовище) безпосередньо охоплює ті елементи середовища підприємства, з яким воно перебуває в прямому контакті, тобто сукупність факторів, обставин, що зовні впливають на діяльність підприємства однак організація може їх частково або повністю проконтролювати.
Аналіз мікросередовища передбачає виявлення тих аспектів діяльності, від яких залежить ефективність роботи підприємства, використання наявних потужностей, собівартість і якість надання послуг.
Мікросередовище — це учасники ринку, які безпосередньо контакту­ють з підприємством і впливають на нього. Це насамперед спожи­вачі, постачальники, конкуренти, посередники.
Особливості взаємодії із споживачами.
Споживацька аудиторія є досить різноманітною за своїми життєвими цінностями, очікуваннями, вимогами до товарів чи послуг. Тому споживачів поділяють на цільові групи. На сьогоднішній день КП «Будинкоуправління» обслуговує 80 будинків, із них 41 багатоповерховий, загальною кількістю 1452 квартири, в яких проживає 4756 мешканців.
Певні групи споживачів, зокрема учасники бойових дій, учасники війни, члени сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, інваліди війни 1,2,3 груп, ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, особи (ЧАЕС) – 1,2 категорії, діти (ЧАЕС) – інваліди, інваліди військової служи, міліціонери на пенсії, пожежники на пенсії, отримують пільгу у розмірі 50%, 75%, 100% в залежності від категорії до якої належать.         
Отже, потенційними споживачами послуг нашого підприємства є населення, незалежно від соціально-психологічної та демографічної характеристики, тобто всі мешканці, які проживають в житлових будинках, балансоутримувачем яких є КП «Будинкоуправління», а власником - Дубровицька міська рада.
Взаємодія із конкурентами.
За видом основної діяльності КП «Будинкоуправління» є монополістом в нашому районі, воно не має конкурентів, бо жодне з існуючих підприємств не обслуговує житлові будинки міської ради та не нараховує плати за утримання будинків та прибудинкової території.
В майбутньому конкурентом підприємства на ринку житлово-комунальних послуг можуть стати об’єднання співвласників багатоквартирних будинків.

Особливості взаємодії з постачальниками.
Для підприємства дуже важливо при виборі постачальників товарів глибоко і всебічно дослідити їх діяльність, вивчити їх потенціал із тим, щоб встановити ділові відносини, що забезпечують підприємству стабільну роботу.
Серед основних постачальників можна виділити:
ВАТ «Рівнеметалторг», ВАТ «Рівнекомунпостач», ВАТ «Волинь-шифер »,
ТзОВ «Ромстал-Україна», СП «Іберус-Київ», Висоцький держлісгосп, ПП Опанасик С.Д., ТзОВ «Авіас».
Таблиця 2.3
Перелік постачальників КП «Будинкоуправління»

№ п/п	Постачальник	Матеріали
1	ВАТ «Рівнеметалторг»	Металопрокат
2	ВАТ «Рівнекомунпостач»	Крани, вентиля, цвяхи, труби, скло, засувки
3	ВАТ «Волинь-шифер »	Шифер
4	ВАТ «Волинь-цемент»	Цемент
5	ТзОВ «Ромстал-Україна»	Термоізоляція, труби, крани
6	СП «Іберус-Київ »	Ножі, пили рамні
7	Висоцький держлісгосп	Лісоматеріали
8	ПП Опанасик С.Д.	Фарби, шпаклівки, саморізи, дюбеля.
9	ТзОВ «Техпрофіль»	Інструмент, флянці, засувки
10	ТзОВ «Авіас».	Паливно-мастильні матеріали

 
З даними постачальниками є сенс розширювати співпрацю. Ціна постачальників є прийнятною для підприємства, так як знаходиться на рівні середньоринкової. Всі постачальники дотримуються умов постачання та графіка завезень товарів, спостерігаються тільки разові порушення. Отже, КП «Будинкоуправління» зі всіма даними підприємствами-постачальниками доцільно підтримувати договірну політику, так як співпраця з ними забезпечує стабільну роботу підприємства.
Особливості взаємодії з державними, районними та муніципальними органами.
Проблеми підприємстване можуть бути вирішенні без підтримки держави. Підприємство підтримує тісні взаємини з Дуровицькою міською радою та Дубровицькою районною державною адміністрацією та безпосередньо з Головним управлінням житлово-комунального господарства Обласної державної адміністрації.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:

1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;
2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;
3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням;
4) визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;
5) управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;
6) забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості;
7) встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців;
8) інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам;
9) укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг;
10) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг;
11) проведення моніторингу виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства;
12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.
КП «Будинкоуправління»:
·                   має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;
·                   включене до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (Державного комітету статистики України);
·                   має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість;
·                   має дозвіл Територіального управління Держпромгірнагляду по Рівненській області на початок виконання робіт підвищеної небезпеки.
Підприємство взаємодіє з такими банками: Райффайзенбанк Аваль, Приватбанк, Ощадбанк.
Проаналізувавши фактори мікросередовища можна зробити висновок, що позитивною стороною є відсутність конкурентів, співпраця з органами місцевого самоврядування. Серед негативних факторів – вузьке коло постачальників, зумовлене віддаленістю підприємства від основних груп постачальників, що призводить до додаткових витрат.
2.3. Аналіз внутрішнього середовища організації

 

Внутрішнє середовище - частина загального середовища, що перебуває в межах організації, яка інтерпретується як універсальне, незалежне від організаційно-правової форми організації й об’єднує всі функціональні сфери її діяльності: маркетинг, фінанси, кадри, дослідження і розвиток. Основні техніко-економічні показники діяльності.

Таблиця 2.4

Основні техніко-економічні показники діяльності

№ п/п	Показник	Одиниці виміру	2006	2007
1	2	3	4	5
1	Дохід від реалізації продукції	тис. грн.	391,5	505,4
2	Прибуток (збиток)	тис. грн.	21,4	337,2
3	Необоротні активи	тис. грн.	44609,7	54431,5
5	Оборотні активи	тис. грн.	506,1	913,1
6	Власний капітал	тис. грн.	44785,7	54778,9
7	Середньооблікова чисельність персоналу	чол.	34	38

Управління виробничою підсистемою
Управління виробничою підсистемою пов‘язане з вирішенням основних завдань, які стоять перед виробничими підрозділами підприємства, зокрема: управління самим виробництвом, тобто плануванням асортименту продукції, плануванням виробничих процесів, технологією виконання цих процесів, управління якістю та ін; управління кадрами – визначення чисельності робочих відносно до виробничої програми, кваліфікації робітників, продуктивності праці та ін; управління реалізацією продукції – організації роботи відділу постачання та відділу збуту, дослідження ринку та інші питання; управління фінансами – калькуляція, нормування витрат, визначення ціни на продукцію, інші фінансові показники, які безпосередньо пов‘язані з виробництвом.[Л.-42]
Виробнича підсистема передбачає наявність технічної підсистеми, яка включає систему підготовки виробництва (конструкторські розробки, складання виробничих планів) та саме виробництво.
Виробництво передбачає процес перетворення предметів праці за допомогою засобів виробництва та працівників у готову продукцію.
Основним видом діяльності підприємства є надання житлово-комунальних послуг населенню, а саме:
1.                Прибирання прибудинкової території.
2.                Вивезення твердих побутових і негабаритних відходів.
3.                Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та водопостачання, водовідводів і зливної каналізації.
4.                 Обслуговування димо-вентиляційних каналів.
5.                Поточний ремонт конструктивних елементів інженерної системи і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою розташованих на прибудинковій території.
6.                Ремонт обладнання дитячих майданчиків.
7.                Підготовка житлових будівель до експлуатації в осінньо-зимовий період.
8.                Освітлення місць загального користування.
9.                Очищення покрівель від сміття, листя та снігу.
Розрахунок ціни на послуги проводиться відповідно до постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків ї споруд та прибудинкових територій». Розмір тарифів (нормативних витрат, пов’язаних з утриманням будинків ї споруд та прибудинкових територій ) визначається по кожному будинку окремо залежно від фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг. Під час формування тарифу на послуги повинна забезпечуватись прозорість усіх його складових з визначенням вартості кожної з них з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири.[Л.-52]
Розраховуються нормативні витрати, під час розрахунку яких враховуються: середньомісячні витрати на оплату праці та середньомісячні матеріальні витрати за рік окремо за статтями експлуатаційних витрат, планові трудовитрати. Проводиться розрахунок накладних витрат, які формуються на підставі кошторисів цих витрат відповідно до законодавства, до їх складу відносять: загально-виробничі та адміністративні витрати.
На сьогоднішній день тариф на утримання будинків і прибудинкових територій дорівнює 0,60 грн. за 1 кв. метр загальної площі квартири.

Таблиця 2.5
Обсяги надання послуг в розрізі по статтях

Квартирна плата в розрізі по статтях	2005 рік			2006 рік			2007 рік
	Затверджений базовий тариф	Нараховано	Понесено витрат	Затверджений базовий тариф	Нараховано	Понесено витрат	Затверджений базовий тариф	Нараховано	Понесено витрат
Затверджений базовий тариф	0,35			0,40			0,60
Прибирання сходових кліток	0,01	7690,65	10458,59	-	-	-	0,07	-	-
Освітлення сходових кліток	0,05	38846,52	21524,74	0,04	38176,87	11625,80		58235,85	31375,22
Прибирання прибудинкової території	0,02	16812,54	48725,73	0,04	40213,39	58028,38	0,03	26290,04	60045,09
Обслуговування В/Б систем: -водопостачання та водовідведень; -теплопостачання	0,04 0,04	30959,50 30170,28	73601,96 17064,81	0,05 0,02	47469,66 13412,29	82305,37 31307,99	0,10 0,09	82757,15 52610,81	49252,96 45971,41
Вивезення та утилізація сміття	0,02	16812,54	27851,89	0,06	60640,81	27377,90	0,06	52859,66	49856,89
Поточний ремонт та обслуговування димовентканалів	0,17	143418,32	133411,37	0,19	192035,19	179415,04	0,25	220248,57	269957,44

Таблиця 2.6
Обсяги надання послуг населенню та динаміка їх оплати.

Послуги Роки	Нарахування, грн..	Оплата послуг, грн..	Заборгованість, грн..
2005	284740,35	272340,95	137636,83
2006	391948,21	352106,16	97742,78
2007	493308,46	465070,29	126013,48

\s
Рис.2.3. Динаміка зміни обсягів нарахування та оплати за послуги
Таблиця 2.7
Витрати по підприємству за 2007 рік.

Назва витрат	Сума ,тис. грн.
Витрати операційної діяльності	506,4
У тому числі:
- матеріальні витрати	135,9
з них: електроенергія	22,1
поточний ремонт (матеріали та роботи, виконанні підрядним способом)	79,9
вивезення побутових відходів	14,8
інші матеріальні витрати	19,1
Витрати на оплату праці	225,6
Продовження талиці 2.7
з них: керівники професіонали, тех..службовці	111,2
робітники	111,4
Відрахування на соціальні заходи	86,5
Амортизація	18,3
Інші витрати	40,1
з них окремо податки	4,5

Основним економічним показником, що характеризує ефективність витрат праці персоналу підприємства, є продуктивність праці.
Під продуктивністю праці розуміють ефективність витрат живої праці, яка визначається кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу, або витратами живої праці на виготовлення одиниці продукції. Рівень продуктивності праці характеризується показниками виробітку та трудомісткості продукції.
Рівень продуктивності праці не є величиною сталою. З часом під впливом різноманітних чинників продуктивність праці на підприємстві змінюється. Усю сукупність факторів, що впливають на продуктивність праці, поділяють на дві великі групи :
- зовнішні – такі, що об’єктивно перебувають за межами впливу підприємства (вимоги чинного законодавства в галузі праці, ринкова інфраструктура, макроструктурні зрушення в економіці країни, забезпеченість країни природними ресурсами тощо )
 - внутрішні – ті, на які підприємство може реально впливати (характер продукції, технологія виробництва, сучасність обладнання, рівень кваліфікації персоналу, забезпеченість та безперебійність постачання всіх видів ресурсів тощо).[Л.-6]
Під час планування продуктивності праці велике значення має врахування факторів її зростання.
         Продуктивність праці за 2006 рік становила 959,56 грн., але в порівнянні з 2007 році вона зросла до 1238,73 грн. Ріст продуктивності праці може означати, що збільшення обсягу реалізації, відбувається із зменшенням трудозатрат, тобто ріст продуктивності праці випереджає ріст заробітної плати .
Виготовлення будь-якої продукції або надання послуг здійснюється в процесі взаємодії робочої сили та певних засобів що складаються із засобів та предметів праці. Певний, відповідно сформований комплекс засобів праці, що підприємство застосовує для виготовлення продукції, виконання робіт надання послуг, становить його основні засоби.
Основні засоби – це матеріальні ресурси, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року. До основних засобів підприємства належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, прилади, інші основні засоби.
Проаналізуємо склад основних засобів КП «Будинкоуправління»
Таблиця 2.8
Склад основних засобів підприємства

Найменування показника	Наявність на кінець року (тис.грн.)
	Усього	У т. ч. за основним видом діяльності
Будинки, споруди та передавальні пристрої	64897,3	64897,3
Земельні ділянки	53094,0	53094,0
Транспортні засоби	320,7	320,7
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	57,2	57,2
Комп’ютерна техніка	17,4	17,4
УСЬОГО:	118386,6	118386,6

Аналіз маркетингу
Маркетинг – це вид підприємницької діяльності, який спрямований на доведення продукції від виробника до споживача. Він актуальний в будь-якій сфері діяльності.
Основними принципами маркетингу підприємства можна вважати:
§     орієнтація на споживача, його потреби і вимоги, що передбачають пропонування ринку не товарів і послуг, а засобів вирішення проблем споживачів;
§     гнучкість у досягненні поставленої мети, шляхом адаптації до вимог ринку, з одночасним спрямованим впливом на нього;
§     комплексний підхід до розробки маркетингових планів, який передбачає використання не окремих маркетингових заходів, а комплекс маркетингу, поєднання окремих елементів якого дозволяє досягти визначення цілей;
спрямування на довгострокову перспективу підприємства.[Л.-23]
Кожне підприємство існує на ринку не ізольовано, на його діяльність впливають законодавчі акти, лояльність місцевих та державних органів влади, взаємини із засобами масової інформації, політичною ситуацією в країні. Ці і багато інших факторів впливають на розвиток підприємства та на маркетингові функції.
Сегмент – це об’єднана, заздалегідь визначена кількість споріднених споживачів за певними ознаками. Сегментуванням ринку можна вважати методом пошуку підприємством різних секторів ринку на які спрямована його діяльність, для прийняття рішення про купівлю.
Метою сегментування є:
§  забезпечення та підвищення ефективності виробничої, комерційної та збутової діяльності підприємства для утримання чи підтримання на бажаному рівні обсягів надавання послуг, обсягів виробництва та збут;
§  адресне та цільове задоволення потреб споживачів у послугах, які надає підприємство;
§  зниження рівня конкуренції на даному ринку.
Головною метою підприємства є збільшення об’єму (кількості) послуг, які надаються, приваблення потенційних клієнтів і подальше розширення ринкової частки. Головною стратегією підприємства повинна стати комплексна стратегія за поданням робіт та послуг більш високої якості і за більш доступними цінами, а також розширення асортименту. Виходячи з цього, стратегією маркетингу обирається стратегія розширення попиту за рахунок стимулювання об’єму наданих послуг, виконаних робіт, цінової політики і створення позитивного іміджу підприємства.
Про політику ціноутворення говорити досить складно, оскільки тарифи на утримання будинку та при будинкової території розраховуються на підставі Постанови Кабінету міністрів України та затверджуються сесією міської ради, а вартість виконання підрядних робіт встановлюється згідно кошторисної документації, яка складається на основі Державно-будівельних норм (ДБН), затверджених Держбудом України.
Фінансовий аналіз
Фінансовий стан підприємства – це показник його конкурентоспроможності, тобто платоспроможності, кредитоспроможності, виконання інших зобов’язань перед державою та іншими підприємствами.
Фінансовий аналіз – це засіб оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.
Основними завданнями фінансового аналізу стану підприємства є:
-              з’ясування забезпеченості фінансовими ресурсами та перевірка цільового використання;
-              пошук резервів і можливості найекономнішого та найраціональнішого використання фінансових ресурсів, обмеження й ліквідації позапланового перерозподілу оборотних коштів і прискорення їх оборотності;
- розробка заходів для мобілізації фінансових ресурсів і усунення причин недоліків у роботі.
Джерелами інформації для аналізу фінансового стану є: баланс підприємства (форма 1), дані фінансового плану, показники таких звітів: «Звіт про фінансові результати», «Звіт про рух грошових коштів», «Звіт про наявність та рух основних коштів і амортизаційного фонду», «Звіт про основні показники фінансової діяльності підприємства (організації)», «Зведена таблиця основних показників, що комплексно характеризують господарську діяльність підприємства».
В даній роботі проведемо внутрішній аналіз нашого підприємства.
Аналіз фінансових показників, а саме показників фінансової стійкості, показників ділової активності, рентабельності та ліквідності проведемо у таблицях.
Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність та передбачає, що ресурси вкладені в підприємницьку діяльність повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечуватиме самофінансування та незалежність підприємств від зовнішніх джерел формування активів.
Фінансово стійким вважається таке підприємство, яке за рахунок власних джерел фінансування покриває засоби, які вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, розраховується в строк за своїми зобов’язаннями.
Суть фінансової стійкості підприємства полягає у співвідношенні вартості матеріальних оборотних коштів і величини власних і позичених джерел їх фінансування.
Таблиця 2.9
Аналіз показників фінансової стійкості.

Показники	Формула для розрахунку	2006 рік	2007 рік	Абсолютне відхилення	Висновок
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Власний капітал __________ Пасив	0,997	0,996	-0,001	Оскільки коеф. автономії є більшим ніж 0,5 (нормативне значення), то це свідчить про можливість підприємства виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних коштів.
Коефіцієнт фінансової залежності	Пасив _________ Власний капітал	1,003	1,004	+0,001	Коефіцієнт є нижчим ніж 2 ( нормативне значення) і означає, що за 2007 рік на одиницю власного капіталу припадає 1,004 одиниць сукупних джерел.
Коефіцієнт фінансування	Власний капітал __________ Позичкові кошти	323,8	229,7	-91,4	Коефіцієнт фінансування досягає нормативного значення ( більше 1), тому можна зробити висновок про фінансову стійкість підприємства, тобто перевищення власних коштів над позиковими
Коефіцієнт фінансової стійкості	ВК + ДЗ ________ Пасиви	0,997	0,996	-0,001	Коефіцієнт незначно відхиляється від нормативного значення (0,85-0,9), але спостерігається негативна тенденція до зменшення даного показника.
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	ПП _________ Пасиви	0,003	0,004	+0,001	Коефіцієнт відповідає нормативному значенню (менше 0,5) і показує, що за 2007 рік на одиницю сукупних джерел припадає 0,4 % позикового капіталу.

Отже, оцінивши показники фінансової стійкості можна зробити висновок про те, що підприємство є фінансово стійке, тобто спостерігається перевищення власних коштів над позиковими і можливість підприємства виконувати свої зовнішні зобов’язання за рахунок власних коштів.
Наступним кроком ми оцінимо показники ділової активності, вони характеризують ступінь ефективності використання наявних активів з погляду виробництва та реалізації готової продукції. Вони дозволяють оцінити ефективність використання власних засобів і виражаються в оцінці оборотності активів. Таблиця 2.10
Аналіз показників ділової активності

Показники	Формула для розрахунку	2006 рік	2007 рік	Абсолют-не відхилен-ня	Висновок
Оборотність активів	Чистий дохід __________ Баланс	0,0088	0,0087	-0,0001	Напрямок змін – зменшення, що відхиляється від нормативу, економічний зміст даного показника полягає в тому, що на одиницю коштів, інвестованих в актив ми отримуємо 8,70 грн. виручки.
Фондовіддача	Чистий дохід Залишкова вартість	0,0089	0,0088	-0,0001	Напрямок змін – зменшення, що є відхиленням від нормативу; на одиницю основних виробничих фондів припадає 8,80 грн. виручки.
Коефіцієнт оборотності обігових коштів	Чистий дохід Обігові кошти	1,09	0,77	-0,32	Напрямок змін – зменшення, що є негативним фактором; обігові кошти за період (2007 рік) здійснюють 0,77 обороту. Чим більше оборотів здійснюють обігові кошти, тим вища ефективність їх використання.
Період одного обороту обігових коштів (днів)	360 К о	330	467	+137	Збільшення даного показника, що є відхиленням від нормативу; середній період від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію за 2007 рік становить 467 днів.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Чистий дохід Дебіторська заборгованість	1,85	2,51	+0,66	Показник збільшується що відповідає нормативу; У 2007 р у2,51 рази чистий дохід перевищує середню дебіторську заборгованість.
Період погашення дебіторської заборгованості (днів)	360 К об.дз	194	143	-51	Період погашення зменшується, що є позитивним, у порівнянні з 2006 роком у 2007 він зменшився на днів.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Чистий дохід Кредиторська заборгованість	2,88	2,02	-0,86	Напрямок зміни зменшення це є негативно, оскільки у 2007 р. у 2,02  рази чистий дохід підприємства перевищує його кредиторську заборгованість
Період погашення кредиторської заборгованості (днів)	360 К об.кз	125	178	+53	Період погашення збільшується, що є негативним явищем,
Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність)	Власний капітал Чистий прибуток	15155	2092,8	+13062,2	Показник зменшується що є негативним явищем
Коефіцієнт оборотності запасів	Собівартість Запаси	7,44	6,18	-1,26	Показник зменшується що є відхиленням від нориативів

Отже, охарактеризувавши показники ділової активності можна зробити висновок про те, що спостерігається негативна тенденція практично всіх показників до зменшення, а саме зменшується кількість оборотів обігових коштів, період обороту збільшується, позитивними є зміни показників: період погашення дебіторської заборгованостей зменшився. Це пояснюється збільшенням за 2007 рік чистого доходу та збільшенням обсягів наданих послуг.
Далі оцінимо показники рентабельності, вони характеризують досягнутий керівництвом підприємства рівень віддачі від вкладених коштів.
Аналіз ефективності господарської діяльності підприємства дозволяє визначити наскільки ефективно працює його управлінський персонал. Результати аналізу ефективності діяльності відображають ефективність роботи керівництва підприємства.
Таким чином без ефективної роботи персоналу підприємства, особливо управлінського, неможлива ефективна робота підприємства загалом. Узагальнюючим показником ефективності діяльності підприємства є рентабельність – відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальному обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів).
Таблиця 2.11
Аналіз показників рентабельності

Показники	Формула для розрахунку	2006 рік	2007 рік	Абсолютне відхилення	Висновок
Рентабельність активів	Чистий прибуток Баланс	0,000066	0,00047	+0,0004	Показник збільшується, що є нормативним, це пояснюється зростанням прибутків
Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток Власний капітал	0,000067	0,00048	+0,0004	Показник збільшується, що є позитивним явищем.
Рентабельність виробничих фондів	Чистий прибуток Залишкова вартість + запаси	0,0001	0,005	+0,0049	Незначне збільшення показника у порівнянні з 2006 роком, позитивна тенденція
Рентабельність реалізації за чистим прибутком	Чистий прибуток Чистий дохід	0,007	0,055	+0,048	Показник має позитивний характер зміни
Період окупності капіталу	Баланс Чистий прибуток	15210	2108	-13102	Показник зменшується
Період окупності власного капіталу	Власний капітал Чистий прибуток	15115	2092	-13023	Показник зменшується, що є позитивним явищем показує за який період власний капітал буде компенсований чистим прибутком

Отже, проаналізувавши показники рентабельності зробимо висновок про те, що спостерігається позитивна тенденція показників до збільшення, що пояснюється збільшенням чистого прибутку.
Далі проаналізуємо показники ліквідності. Ліквідність характеризується здатністю підприємства швидко перетворювати активи на гроші. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних активів для погашення поточних зобов’язань – короткострокової кредиторської заборгованості.
Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності а розміщення в порядку спадання ліквідності зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщенні в порядку збільшення строковості зобов’язань.
Для аналізу ліквідності використовують такі показники:
1. Коефіцієнт поточної ліквідності визначає, чи достатньо коштів, щоб погасити зобов’язання протягом року. Розраховується як відношення обігових коштів до короткотермінових зобов’язань.
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, чи може підприємство негайно ліквідувати свою поточну заборгованість і розраховується як відношення коштів та короткотермінових фінансових інвестицій до поточних пасивів.
Таблиця 2.12
Аналіз показників ліквідності

Показники	Формула для розрахунку	2006 рік	2007 рік	Абсолютне відхилення	Висновок
Коефіцієнт поточної ліквідності	Поточні активи Поточні пасиви	2,53	2,59	+0,04	Спостерігається незначне збільшення, показник не відхиляється від нормативу (більше 1), що характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року.
Коефіцієнт швидкої ліквідності	Поточні активи + запаси Поточні пасиви	2,92	2,91	-0,01	Показник відхиляється від нормативних значень (0,7-0,8). 2,91 одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові кошти Поточні пасиви	0,59	1,47	+0,88	Коефіцієнт значно відхиляється від нормативного значення (0,2-0,35), що характеризується не готовністю підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Отже, роблячи висновок про аналіз показників ліквідності можна сказати про те, що коефіцієнти поточної ліквідності є в межах нормативних значень, що є позитивним, коефіцієнт абсолютної ліквідності значно відхиляється від нормативу, що пояснюється недостатністю грошових коштів в національній та іноземній валюті.
Далі проаналізуємо показники майнового тану підприємства. Показники майнового стану характеризують структуру ресурсів підприємства та джерел, за рахунок яких вони сформовані.
Таблиця 2.13
Аналіз показників майнового стану

Показники	Формула для розрахунку	2006 рік	2007 рік	Абсолютне відхилення	Висновок
Частка основних засобів у активах підприємства	Залишкова вартість Активи	0,991	0,989	-0,002	Зменшення частки оборотних фондів в обігових коштах є негативним для підприємства На 1 грн. оборотних активів припадає на 2007 р. 0,989 грн. ОВФ.
Частка оборотних виробничих фондів у обігових коштах підприємства	Оборотні виробничі фонди Обігові кошти	0,15	0,13	-0,02	Зменшення частки оборотних фондів в обігових коштах є негативним для підприємства На 1 грн. оборотних активів припадає на 2007 р. 0,13 грн. ОВФ
Коефіцієнт зносу основних засобів	Знос основних засобів Первісна вартість	0,17	0,16	-0,01	Зменшення показника є позитивним, тому що зменшився ступінь зносу основних засобів підприємства
Коефіцієнт придатності основних засобів	Залишкова вартість Первісна вартість	0,83	0,84	+0,01	Напрямок змін – збільшення, що є позитивним фактором
Коефіцієнт оновлення основних фондів	Первісна вартість ОЗ, що надійшли Первісна вартість на	0,219	0,217	-0,002	Показник зменшується на 0,002 в порівнянні з 2006 р. це є негативним, оскільки ступінь
	кінець року				фізичного оновлення ОФ зменшився
Часка оборотних виробничих активів у загальному обсязі ресурсів	Вартість оборотних фондів Активи	0,008	0,002	-0,006	Напрям зміни зменшення характеризує зменшення частки мобільних виробничих фондів у загальній сумі ресурсів підприємства
Коефіцієнт мобільності активів	Мобільні активи Немобільні активи	0,008	0,011	+0,003	Збільшення коефіцієнта означає збільшення частки оборотних активів підприємства, які припадають на одиницю необоротних

Отже, стосовно показників майнового стану можна зробити висновок: майже всі показники зменшуються, що є негативно для підприємства. Порівняно з минулорічними показниками збільшились основні засоби, разом з тим зменшився їх знос. Знизилась часка оборотних виробничих активів у загальному обсязі ресурсів, зріс коефіцієнт мобільності активів.
Якщо говорити в загальному про весь фінансовий стан, можна сказати, що в 2007 році підприємство отримує прибуток, який значно більший від минулорічного. Зростає дохід від реалізації продукції, поряд з цим зростають витрати підприємства, зростає рентабельність підприємства.
Аналіз управління персоналом
Ефективність господарювання будь-якого підприємства залежить не лише від додержання правильних принципів організації виробництва, а й від знань, умінь, компетентності його працівників, спроможності вирішувати нестандартні завдання, дисципліни, існуючої системи мотивації праці тощо.
Управління персоналом є складовою соціальної підсистеми, яка характеризує персонал як особовий склад організації, який повинен виконувати основні завдання підприємства.
Формування персоналу підприємства відбувається під впливом як внутрішніх факторів – таких, як характер продукції, особливості технологічних процесів, організаційна структура управління тощо, так і зовнішніх – ситуації на ринку праці, демографічні процеси, вимоги чинного законодавства, моральні норми суспільства.
Персонал підприємства та зміни, які в ньому відбуваються, мають певні структурні, якісні та кількісні характеристики.
Мета аналізу управління підприємством – виявити резерви підвищення результативності виробництва за рахунок збільшення його обсягу при кращому використанні наявних трудових ресурсів.
Основними джерелами аналізу є звіт з праці , фотографії та само фотографії використання робочого часу, результати моментних спостережень, відомості відділу кадрів, табелі виходу на роботу.
Важливим елементом цього процесу є підбір кадрів.
Варто відмітити, що джерела підбору кадрів для фірми є такими:
–       особисті контакти
–       подання оголошення в Центр зайнятості, про наявність вакантної посади.
Процедура прийому на роботу на даному підприємстві є формалізованою: претендент на вакантне робоче місце чи посаду подає заяву зі всіма необхідними документами (паспорт або інший документ, який посвідчує особу, трудову книжку оформлену у встановленому порядку, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку ), після розгляду якої з ним проводиться співбесіда. На співбесіді, як правило, задають питання, які стосуються суто професії претендента. Якщо працівник задовольнив всі вимоги щодо вільної вакансії, йому призначається випробувальний термін (1-н місяць), по закінченню якого при відсутності причин для відмови працівник приймається на роботу. Працівники працюють згідно колективного договору.
Прийом на роботу працівників оформляється наказом керівника КП «Будинкоуправління», з яким працівник ознайомлюється.
Для характеристики забезпеченості трудовими ресурсами та використання їх застосовують таку систему показників: чисельність персоналу і його склад за кваліфікацією, плинність кадрів, використання робочого часу.
При аналізі плинності кадрів було виявлено, що 2007 році прийнято 10 осіб, вибуло 6 осіб , з яких усі 6 осіб звільнилися за власним бажанням.
Таблиця 2.14

Характеристика руху кадрів

№ з/п	Показники	рік 2006	рік 2007	Відхилення
1	Середня облікова чисельність працівників	34	38	4
2.	Прийнято працівників	4	10	6
3.	Вибуло працівників	12	6	-6
4.	В тому числі з власного бажання	12	6	-6
4.	Коефіцієнт плинності кадрів	3	0,6	-2,4
5	Коефіцієнт обороту з прийому на роботу персоналу	0,12	0,26	0,14
6	Коефіцієнт обороту зі звільнення персоналу	0,35	0,16	-0,19

Коефіцієнт плинності кадрів характеризує частку працівників звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни або з інших причин, непов’язаних з виробництвом. Обчислюється за формулою:
,
де – чисельність працівників звільнених протягом року на підприємстві з причин, не пов’язаних з виробництвом, осіб.
– облікова чисельність персоналу підприємства, осіб.
Коефіцієнт обороту з прийому на роботу персоналу – характеризує частку прийнятих на роботу протягом певного періоду працівників до їх загальної середньооблікової чисельності й визначається за формулою:
 ,
де  – чисельність прийнятих на роботу за відповідний період працівників, осіб.
Коефіцієнт обороту зі звільнення персоналу – характеризує частку працівників, що протягом року були звільнені з усіх причин, у загальній середньо обліковій чисельності персоналу підприємства. Він обчислюється за формулою:
 ,
де  – чисельність працівників звільнених з будь-яких причин на підприємстві протягом року, осіб.

Аналіз таблиці дає можливість зробити висновок про не високу плинність кадрів на підприємстві, що є досить позитивно, оскільки витрати на пошук нових працівників, їх навчання та випробовування практично відсутні. Коефіцієнт обороту з прийому на роботу персоналу є вищим за коефіцієнт обороту зі звільнення персоналу.

Таблиця 2.15
Дані про кількісний та якісний склад працівників по Дубровицькому КП «Будинкоуправління» за 2007 рік.

Назва показників	Всього осіб	З них жінки
Облікова кількість працівників на кінець року, всього	38	12
Кількість працюючих у віці (років) 15-34	10	2
З них 15-24	1	-
Від 35 до 49	23	10
50-54	3	-
55-59	2	-
Кількість працівників, які мають вищу освіту за освітніми рівнями: - неповна та базова вища	26	9
- повна вища освіта	3	1
Кількість працівників, які отримують пенсію, всього	5	1
У тому числі: За віком	4	1
По інвалідності, всього	1	-
З них ІІІ групи	1	-
- працівники, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством, всього	1	1

Вікову структуру працівників КП «Будинкоуправління» покажемо, використовуючи діаграмаму.
\s
Мал.2.4. Вікова структура працівників.
Наступним кроком ми проаналізуємо середньомісячну заробітну плату по категоріях.
Середня заробітна плата дорівнює 895 грн. Для кожного працівника і для кожної посади вибирається своя структура заробітної плати. Фонд оплати праці на 2007 рік становив 365,3 тис грн.
Таблиця 2.13
Середня заробітна плата по категоріях та кількість працівників

Посада	Заробітна плата
	2006		2007
	К-сть	Грн..	К-сть	Грн.
Керівник	1	2005,00	1	2571,00
Інженерно-технічні працівники	7	757,00	7	934,00
Майстри	3	551,00	3	911,00
Робітники	23	570,00	23	787,00

\s
Мал.2.5. Структурна характеристика працівників.
Аналіз середньомісячної заробітної плати по категоріях.
  \s
Мал.2.6. Аналіз середньомісячної заробітної плати по категоріях.
Отже, проаналізувавши таблиці та діаграми можна зробити висновок про те, що основну частину працівників в КП «Будинкоуправління» займають робітники, а саме: 60 %. Найбільша середньомісячна заробітна плата у керівника – 3312 грн, найменша у робітників – 552 грн.
За зразкове виконання трудових обов’язків, підвищення продуктивності праці тривалу бездоганну роботу, новаторство в праці та інші успіхи досягнуті в роботі встановлюються такі види заохочення:
-                         преміювання;
-                          нагородження цінним подарунком;
-                          нагородження грамотою;
-                          матеріальна допомога;
Ці заохочення застосовуються за погодженням трудового колективу спільно з профспілковим комітетом. Заохочення оголошуються в наказі і заносяться в трудову книжку у відповідності до правил їх ведення. При застосуванні мір заохочення забезпечується поєднання морального та матеріального стимулювання праці. Працівникам, які успішно та добросовісно виконують свої трудові обов’язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в області соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування, покращення житлових умов.
Питання соціального розвитку, надання працюючим соціальних гарантій, пільг та компенсацій понад передбачених законодавством вирішується керівником підприємства і профспілковим комітетом за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства, а це:
§     Надання матеріальної допомоги працівникам в разі виникнення в них скрутного становища, пов’язаного із стихійним лихом, тривалої хвороби самого працівника чи членів його сім'ї, в окремих випадках надавати матеріальну допомогу колишнім працівникам та членам їх сімей.
Надання оразової допомоги молодим сім'ям та працівникам, які повернулися на підприємство після демобілізації.
§     Заохочення працівників у зв’язку з релігійними святами, святковими днями, ювілейними датами.
§     Проводити виплати на оздоровлення.
Крім цього на підприємстві діє система морального та матеріального стимулювання працівників, яка полягає в нарахуванні премій за вислугу років, за якісне і добросовісне виконання своїх обов’язків, за перевиконання планових завдань і т.д.
Останнє положення вводиться з метою посилення матеріальної зацікавленості робочих і обслуговуючого персоналу будинкоуправління і направлене на покращення технічного і санітарного стану державного житлового фонду міста, на виконання щоденних нормо-завдань, на забезпечення своєчасного і якісного ремонту житлових будинків, збереження його благоустрою, економії матеріальних і грошових ресурсів при наявності коштів.

Преміювання працівників проводиться в розмірі не більше 40% від місячного посадового окладу, тарифної ставки, в межах фонду споживання і всі затрати по нарахуванню премії відносяться на собівартість. Загальна сума премії не повинна перевищувати 40 % від фонду заробітної плати спискового складу працівників, обчисленого за тарифними ставками і посадовими окладами за місяць.
Окремим положенням проводиться преміювання керівника, ІТП, службовців, майстрів. Вони можуть преміюватися за виконання і перевиконання норм праці при дотриманні виконання кошторису доходів і витрат, а також за зниження собівартості наданих послуг тобто зменшення витрат на 1мІ загальної площі, і якісне обслуговування та результати господарської діяльності. Для цього може використовуватись до 50% фонду заробітної плати спискового складу працівників, обчисленого за встановленими тарифними ставками, посадовими окладами за місяць.
При наявності обґрунтованих скарг населення на низьку якість виконаних робіт, у випадках притягнення до дисциплінарної відповідальності або застосування заходів громадського впливу і при невиконанні основних і додаткових умов преміювання працівники позбавляються премії частково або повністю.
На підприємстві щорічно виплачується одноразова винагорода за підсумками роботи за рік. Дана винагорода запроваджується з метою посилення матеріальної зацікавленості робочих, керівних працівників і спеціалістів, закріплення кадрів, а також підвищення продуктивності праці, в якості виконуваних робіт і укріплення виробничої дисципліни.
Поряд з цим на підприємстві за порушення трудової дисципліни та інші недоліки в роботі до працівника може бути застосовано один із таких заходів стягнення:
- догана,
- звільнення (в залежності від ступеня проступку)
- штраф в розмірі 0,5-1% від посадового окладу.
 Майже щороку працівники проходять курси підвищення кваліфікації.
Отже, провівши внутрішній аналіз підприємства можна зробити висновок про те, що діяльність будинкоуправління направлена на зростання практично всіх показників: значно зросли прибутки, збільшилося надання послуг та покращилася їх якість, зменшився коефіцієнт плинності кадрів, проте поряд з цим є і недоліки, зокрема відсутність стратегії розвитку підприємства.

3. Основні заходи стратегічного розвитку Дубровицького КП «Будинкоуправління»
3.1. Вдосконалення структури управління
Для вдосконалення стратегічного розвитку Дубровицького КП «Будинкоуправління» пропонуються такі заходи:
- вдосконалення структури управління;
- вихід підприємства на ринок будівельних та ремонтно-будівельних послуг (виготовлення будівельних матеріалів);
- запровадження нового виду діяльності, а саме: пасажирські перевезення.
Комунальне підприємство у сфері послуг може диференціювати надання своїх послуг трьома способами – через людей, фізичне середовище і процес, які в маркетингу послуг часто називають додатковими три «Р» (people, physical environment, process). Підприємство може підвищити ефективність своєї діяльності за наявності більш здібних, кваліфікованих і надійних працівників, що безпосередньо входять у контакт зі споживачами. В процесі цього контакту дуже велику роль відіграє відданість і працездатність співробітників, важливим чинником успіху підприємства є постійне навчання персоналу, орієнтоване на споживача. Ці заходи дадуть змогу поліпшити якість роботи працівників, що в свою чергу збереже конкурентну перевагу в способі надання послуг.
З метою вдосконалення організаційної структури управління підприємства пропонується введення додаткових посад, зміна штатного розпису (таблиця 3.1), розроблення та затвердження нових посадових інструкцій.

Майстри по експлуатації житлового фонду

Інженер з ОП і ТБ

Головний інженер

КЕРІВНИК

 SHAPE  \* MERGEFORMAT

Головний бухгалтер

Механік

Економіст

Заступник з будівництва та послуг

Бухгалтер

Бухгалтер по квартплаті

Касир

Паспортист

Завідувач складу

Секретар-референт

Рис.3.2. Модель структури управління

Для вдосконалення організаційної роботи керівника підприємства ввести в штат посаду секретаря-референта, розробивши його посадові обовґязки. Секретаря-референта наділити обовґязками діловода для покращення роботи з документами.
З метою підвищення якості надання послуг по утриманню будинків і прибудинкових територій закріпити цей напрямок діяльності за головним інженером, розробивши і затвердивши відповідну посадову інструкцію.
Головному інженеру підпорядкувати майстрів по експлуатації житлового фонду. З метою вдосконалення роботи майстрів розробити і затвердити нові посадоі інструкції.
Для покращеня ефективності роботи в фінансовому напрямку підприємства розробити нову посадову інструкцію головного бухгалтера. Головному бухгалтеру підпорядкувати: бухгалтера, бухгалтера по квартплаті, касира і паспортиста з відповідними посадовими обовґязками.
Для економії фонду оплати праці скоротити одну посаду бухгалтера по квартплаті. Перевести роботу бухгалтера на компґютерну програму по нарахуванню послуг і звітності.
Для виходу на ринок пасажирських перевезень в штатному розписі запровадити окрему посаду механіка, наділивши його відповідними повноваженнями і обовґязками.
Впроваджуючи на підприємстві додаткові види діяльності, ввести нову посаду заступника керівника з будівництва та послуг. В його обовґязки входитиме: керівництво напрямком будівництва та додаткових послуг, контроль за виконанням договірних зобовґязань, якість робіт та послуг, безпосереднє виконання будівельно-монтажних, ремонтно-будівельних робіт та додержання технології під час виконання послуг.
Для покращення роботи управлінського апарату підключити підприємство до мережі Інтернет, закупити необхідне обладнання, провести підвищення кваліфікації персоналу. Зорієнтувати персонал на самоосвіту, забезпечивши необхідними матеріалами, періодичними виданнями, курси підвищення кваліфікації.

 Таблиця 3.1.
Н О В И Й Ш Т А Т Н И Й Р О З П И С А П А Р А Т У У П Р А В Л І Н Н Я по Дубровицькому КП «Будинкоуправління»

№ п/п	Посади	Кількість	Посадовий оклад ( грн.)	Доплати		Місячний  фонд оплати  праці (грн.)	Примітка
				за інтенс. праці та особ.характер	за суміщенням
1	Керуючий	1	2520,00	1260,00		3780,00
2	Головний інженер	1	2268,00		148,00	2416,00
3	Заступник з будівництва та послуг(виконроб)	1	2142,00			2142,00
4	Головний бухгалтер	1	2142,00			2142,00
5	Провідні фахівці: -                      економіст -                      бухгалтер	1 1	1827,00 1405,00			1827,00 1405,00
6	Фахівці :  - бухгалтер  - секретар-референт	1 1	1071,00 1071,00			1071,00 1071,00
7	Паспортист	1	976,00			976,00
8	Касир	1	945,00			945,00
9	Механік	1	1134,00			1134,00
10	Майстри	1 1 1	1134,00 1134,00 1134,00			1134,00 1134,00 1134,00
11	Інженер з ОП і ТБ	0,5	740,00			740,00
12	Завсклад	1	945,00			945,00

Вдосконалення структури управління передбачає створення посадових інструкцій на нові посади та перезатвердження існуючих посадових інструкцій відповідно до вимог.
ПОГОДЖЕНО ЗАТВЕРДЖУЮ
Голова профкому Керуючий КП «Будинкоуправління»
________ О.В.Літвінчук __________________ С.В.Столярець
Наказ №__ від «___» ______ 200_р.
ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ
ГОЛОВНОГО БУХГАЛТЕРА
1. Загальні положення
1.1. Головний бухгалтер належить до професійної групи «Керівники».
1.2. Призначення на посаду головного бухгалтера та звільнення з неї здійснюється наказом керуючого підприємством з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України.
1.3. Головний бухгалтер безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства.
1.4. Головний бухгалтер здійснює керівництво працівниками бухгалтерії підприємства.
2. Завдання та обовґязки
Головний бухгалтер:
2.1. Забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з урахуванням особливостей діяльності підприємства й технологій оброблення облікових даних.
2.2. Організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх видів господарських операцій.
2.3. Вимагає від працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
2.4. Вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну.
2.5. Забезпечує складання на основі бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установлені строки користувачам.
2.6. Здійснює заходи щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
2.7. Бере участь у підготовці та поданні інших видів періодичної звітності, які передбачають підпис головного бухгалтера, до органів вищого рівня у відповідності з нормативними актами, затвердженими формами та інструкціями.
2.8. За погодженням із керівником підприємства забезпечує перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобовґязань.
2.9. Здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.
2.10.Бере участь у проведенні інвентаризаційної роботи на підприємстві, оформлені матеріалів, повґязаних з нестачею та відшкодуванням витрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства.
2.12. Організовує роботу з підготовки пропозицій для керівника підприємства щодо:
- визначення облікової політики підприємства, внесення змін до обраної облікової політики, вибору форми бухгалтерського обліку з урахуванням діяльності підприємства й технологій розроблення облікових даних;
- розроблення систем і форм внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та правил документообігу, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, звітності і контролю господарських операцій;
- визначення прав працівників на підписання первинних та зведених облікових документів;
- вибору оптимальної структури бухгалтерської служби та чисельності її працівників, підвищення професійного рівня бухгалтерів, забезпечення їх довідковим матеріалами;
- поліпшення системи інформаційного забезпечення управління та шляхів проходження обробленої інформації до виконавців;
- упровадження автоматизованої системи оброблення даних бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей діяльності підприємства чи удосконалення діючої;
- забезпечення збереження майна, раціонального та ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, залучення кредитів та їх погашення;
2.13. Керує працівниками бухгалтерського обліку підприємства та розподіляє між ними посадові обовґязки та завдання.
2.14. Знайомитись цих працівників із нормативно-методичними документами та інформаційними матеріалами, які стосуються їх діяльності, а також із змінами в чинному законодавстві.
2.15. Складання достовірної фінансової статистичної звітності на підставі первинних документів і бухгалтерських записок.
2.16. підписання і подання відповідним органам у встановлені строки фінансової звітності в обсягах, встановлених законодавством, а також підготовку і подання інших видів періодичної звітності, які передбачають підпис головного бухгалтера, відповідно до нормативних актів, затверджених формами та інструкціями.
2.17. Приймає міри по своєчасному погашенню квартиронаймачами заборгованості по квартирній платі.
2.18. Здійснює контроль за термінами заключення договорів з квартиронаймачами і матеріально-відповідальними особами.
2.19. Кожен місяць проводиться інструктаж з матеріально-відповідальними особами.
3. Права
Головний бухгалтер має право:
3.1. Діяти від імені бухгалтерії підприємства, представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з іншими організаціями з господарсько-фінансових питань та інших питань.
3.2. В межах своєї компетенції підписувати та візувати документи.
3.3. Самостійно вести листування з іншими організаціями з питань, які належать до компетенції бухгалтерії та не вимагають рішення керуючого.
3.4. Вносити на розгляд керуючого підприємством пропозиції по вдосконаленню роботи, повґязаної з обовґязками, що передбачені цією інструкцією.
3.5. Вносити пропозиції керуючому: про притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб за результатами перевірок; про заохочення працівників, що відзначилися.
3.6. В межах своєї компетенції повідомляти керівника підприємства про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства та вносити пропозиції щодо їх усунення.
3.7. Вимагати та отримувати у працівників інформацію та документи, необхідні для виконання його посадових обовґязків.
3.8. Вимагати від керуючого сприяння у виконанні обовґязків і реалізації прав, що передбачені цією інструкцією.
4. Відповідальність
         Головний бухгалтер несе відповідальність:
4.1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обовґязків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.
4.2. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
4.3. За завдання матеріальної шкоди – в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.
4.4. Дисциплінарна відповідальність головного бухгалтера настає:
- при неправильному веденні бухгалтерського обліку, внаслідок чого виникла запущеність в бухгалтерському обліку і було перекручено звітність;
- якщо прийняті до виконання й оформлення документи за операціями, що суперечать встановленому порядку приймання, оприбуткування, зберігання і витрачання коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей;
- при несвоєчасному і неправильному обліку операцій за банківськими рахунками, звіряння розрахунків з дебіторами і кредиторами;
- якщо порушено порядок списання з бухгалтерських балансів нестач, дебіторської заборгованості та інших витрат;
- при несвоєчасному проведенні перевірок і документальних ревізій;
- якщо складено недостовірну бухгалтерську звітність з вини бухгалтерії;

- при інших порушеннях положень та інструкцій бухгалтерського обліку;
- за порушення правил і положень, що регламентують фінансово-господарську діяльність;
- за порушення строків подання фінансової і статистичної звітності відповідним органам.
5. Головний бухгалтер повинен знати:
5.1. Закони України, Укази Президента України, постанови, розпорядження, рішення Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації України з питань правових засад регулювання господарської діяльності підприємства.
5.2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти Міністерства фінансів України щодо порядку ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а також методичні документи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо галузевих особливостей застосування положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
5.3. Основи технології виробництва продукції, порядок оформлення операцій і організацію документообігу за розділами обліку, форми і порядок розрахунків, порядок приймання, зарахування на баланс, зберігання й витрат коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей.
5.4. Правила інвентаризації активів та зобовґязань.
5.5. Економіку, організацію виробництва, праці й управління.
5.6. Податкову справу, основи цивільного права.
5.7. Трудове, фінансове та господарське законодавство.
5.8. Правила та норми охорони праці.
5.9. Порядок роботи і правила експлуатації персональних ЕОМ.
6. Кваліфікаційні вимоги
Головний бухгалтер повинен мати повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Післядипломна освіта в галузі управління. Стаж бухгалтерської роботи за професіями керівника нижчого рівня: для магістра – не менше 2 років, спеціаліста – не менше 3 років.
7. Взаємовідносини (звґязки) за посадою
7.1. За відсутності головного бухгалтера його обовґязки виконує бухгалтер, який набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обовґязків.
7.2. Для виконання обовґязків та реалізації прав головний бухгалтер взаємодіє:
         7.2.1. З відділом кадрів.
         7.2.2. З економістом.
         Отримання:
-                планів виробництва продукції;
-                проектів оптових та роздрібних цін на продукцію та послуги.
Надання:
-                даних, необхідних для економічного планування, прогнозування та аналізу,
-                балансу та оперативних звітів про доходи та видатки, про використання бюджету;
-                розрахунків заробітної плати.
З інструкцією ознайомлений: ______ ___________ «___» _____ 200__ р.

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ
ГОЛОВНОГО ІНЖЕНЕРА
1. Загальні положення
1.1. Головний інженер належить до професійної групи «Керівники».
1.2. Головний інженер є першим заступником керуючого підприємством і несе відповідальність за результати та ефективність виробничої діяльності підприємства.
1.3. Призначення на посаду головного інженера та звільнення з неї здійснюється наказом керуючого підприємством з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України.
1.3. Головний інженер безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства.
1.4. Головний бухгалтер здійснює керівництво технічними службами підприємства.
2. Завдання та обовґязки
Головний інженер:
2.1. Визначає науково-технічну політику, перспективи розвитку підприємства й шляхи реалізації комплексних програм з усіх напрямків удосконалення, реструктуризації, реконструкції і технічного переозброєння виробництва, його спеціалізації та кооперування.
2.2. Забезпечує постійне підвищення рівня технічної підготовки виробництва, його ефективності, скорочення матеріальних, фінансових і трудових витрат на роботи (послуги), їх високу якість згідно з державними стандартами, технічними умовами і вимогами конструювання, раціональне використання виробничих фондів і всіх видів ресурсів.
2.3. Керує розробкою перспективних планів розвитку підприємства, реконструкції та модернізації, заходів щодо запобігання шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище, дбайливого використання природних ресурсів, створення сприятливих і безпечних умов праці і високої культури виробництва.
2.4. Організовує розробку і виконання планів впровадження нової техніки і технологій, організаційно-технічних заходів, науково-дослідних та експериментальних конструкторських робіт.
2.5. Забезпечує ефективність проектних рішень, своєчасну і якісну підготовку виробництва, технічну експлуатацію, ремонт і модернізацію устаткування, досягнення високого рівня якості продукції в процесі її розробки й виробництва.
2.6. На основі сучасних досягнень науки і техніки, результатів патентних досліджень, а також передового досвіду з урахуванням потреб економіки і споживачів організовує роботу з поліпшення асортименту, удосконалення і оновлення виконуваних робіт (послуг), створення принципово нових видів продукції, техніки і технологій, проектування і впровадження у виробництво засобів комплексної механізації технологічних процесів, контролю й випробувань високопродуктивного спеціалізованого устаткування, розроблення нормативів трудомісткості виробів і норм і витрат матеріалів на їх виготовлення, послідовного здійснення режиму економії.
2.7. Здійснює контроль за додержанням проектної, конструкторської і технологічної дисципліни, правил та норм з охорони праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки, вимог органів державного нагляду за охороною праці, природоохоронних, санітарних та інших органів.
2.8. Забезпечує своєчасну підготовку технічної документації (креслень, специфікацій, технічних умов, технологічних карт).
2.9. Укладає з науково-дослідними, проектними, конструкторськими та технологічними установами, вищими навчальними закладами договори щодо розроблення нової техніки та технології виробництва, проектів реконструкції підприємства, оновлення й модернізації устаткування, комплексної модернізації та автоматизації виробничих процесів, автоматизованих систем управління виробництвом, здійснює контроль за їх розроблення, організовує розгляд і впровадження проектів технічного переозброєння, які розроблені сторонніми організаціями.
2.10. Координує роботу з питань патентно-винахідницької діяльності, стандартизації та уніфікації, атестації й раціоналізації робочих місць, метрологічного забезпечення, механоенергетичного обслуговування виробництва.
2.11. Вживає заходів щодо удосконалення організації виробництва, праці й управління на науковій основі, впровадження обчислювальної техніки, модернізації та автоматизації інженерних та управлінських робіт.
2.12. Організовує проведення наукових досліджень і експериментів, випробувань нової техніки і технологій, а також роботу у сфері науково-технічної інформації та пропаганди, раціоналізації й винахідництва, розповсюдження передового виробничого досвіду та спрямовує творчу ініціативу працівників на рішення перспективних завдань виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня.
2.13. Проводить роботу із захисту пріоритету науково-технічних рішень, підготовки матеріалів на їх патентування й отримання ліцензії.
2.14. Забезпечує постійне удосконалення підготовки й підвищення кваліфікації персоналу відповідно до вимог науково-технічного прогресу.
2.15. Керує діяльністю технічних служб підприємства, контролює результати їх роботи, стан трудової й виробничої дисципліни.
2.16. Під час відсутності керуючого підприємством виконує його обовґязки та набуває його прав, несе відповідальність за належне їх виконання та використання.
3. Права
Головний інженер має право:
3.1. Діяти від імені технічних служб підприємства, представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з іншими організаціями та оганами державної влади.
3.2. Брати участь у підготовці проектів наказів, інструкцій, а також інших документів, повґязаних із виробничою діяльністю підприємства.
3.3. Вимагати та отримувати від працівників підприємства необхідну інформацію.
3.4. Самостійно вести листування із іншими організаціями з питань, які належать до його компетенції.
3.5. Давати працівникам підприємства вказівки з питань виробництва.
3.6. У межах своєї компетенції підписувати та візувати документи; видавати за своїм підписом розпорядження по підприємству з питань виробничої діяльності.
3.7. Вносити пропозиції керуючому про притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності посадових осі за результатами перевірок.
3.8. Взаємодіяти з керівниками всіх структурних підрозділів із питань виробничої діяльності підприємства.
4. Відповідальність
Головний інженер несе відповідальність:
4.1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обовґязків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.
4.2. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
4.3. За завдання матеріальної шкоди – в межах, визначеним чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.
5. Головний інженер повинен знати:
5.1. Закони, постанови, укази, розпорядження, рішення та інші нормативно-правові акти органів державної влади та місцевого самоврядування, які регулюють діяльність підприємства.
5.2. Профіль, спеціалізацію й особливості структури підприємства.
5.3. Перспективи технічного, економічного та соціального розвитку галузі й підприємства.
5.4. Виробничі потужності підприємства.
5.5. Технологію виробництва.
5.6. Порядок розробки й затвердження планів виробничо-господарської діяльності.
5.7. Методи господарювання й управління підприємством.
5.8. Порядок укладання й виконання господарських договорів.
5.9. Вітчизняні і світові досягнення науки й техніки відповідно до галузі виробництва та досвід передових підприємств.
5.10. Менеджмент, маркетинг, економіку, організацію виробництва, праці й управління, законодавство України в галузі науково-технічної політики.
5.11. Порядок роботи і правила експлуатації персональних ЕОМ.
6. Кваліфікаційні вимоги
Повна вища освіта відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст). Післядипломна освіта в галузі управління. Стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня не менше 5 років.
7. Взаємовідносини (звґязки) за посадою
7.1. За відсутності головного інженера його обовґязки виконує заступник (за відсутністю останнього – особа, призначена у відповідному порядку), який набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обовґязків.

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ
СЕКРЕТАРЯ-РЕФЕРЕНТА
1. Загальні положення
1.1. Секретар-референт керівника підприємства належить до професійної групи «Фахівці».
1.2. Призначення на посаду секретаря-референта керівника підприємства та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України.
1.3. Секретар-референт керівника підприємства підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства.
1.4. За відсутності секретаря-референта керівника його обовґязки виконує особа, призначена у встановленому порядку, яка набуває відповідних прав та несе відповідальність за належне виконання покладених на неї обовґязків.
2. Завдання та обовґязки
Секретар-референт керівника підприємства:
2.1. Бере участь у впровадженні системи взаємозвґязків, застосовує і підтримує її відповідно до встановлених вимог і порядку, які забезпечують координацію внутрішньої управлінської діяльності між керівником підприємства й та іншими працівниками, а також систему взаємовідносин керівника підприємства із представниками інших підприємств, партнерами, конкурентами, клієнтами.
2.2. Організовує робочий час керівника підприємства, оперативно вносить зміни та доповнення до програми й розкладу роботи.
2.3. Доводить до відома всіх заінтересованих служб, сторонніх організацій та окремих осіб зміст протоколів і прийнятих рішень, здійснює контроль за їх виконанням.
2.4. Веде встановлену документацію.
2.5. Здійснює відбір та опрацювання інформації для керівника.
2.6. Готує згідно із затвердженою номенклатурою проекти розпорядчої документації, адміністративної, комерційної, технічної та іншої кореспонденції – запитів, звернень, відповідей на листи, повідомлень тощо.
2.7. Виконує протокольні записи, контролює готовність стенографічних звітів про важливі та значні події і виступи на зустрічах, засіданнях, нарадах тощо.
2.8. Бере участь у підготовці доповідей, довідок та інших матеріалів для виступів керівника підприємства.
2.9. Організовує своєчасне та адресне направлення доручень, розпоряджень та наказів керівника підприємства, службової кореспонденції та спеціальної документації керівникам підрозділів та іншим виконавцям.
2.10. Простежує процес одержання встановленої інформації, контролює повноту її надходження.
2.11. Реєструє звернення і заяви працівників, організовує їх прийом (зустріч) із керівником підприємства.
2.12. Допомагає керівникові підприємства у застосуванні відповідних норм етикету та протоколу під час прийому службових осіб, відвідувачів та гостей.
2.13. Регулює протягом робочого дня поїздки керівника підприємства.
2.14. Супроводжує керівника підприємства під час його візитів, відряджень та поїздок, виконуючи постійні завдання та обовґязки, а також роботи, що випливають із конкретних обставин.
2.15. Обслуговувати апаратуру «телефакс», здійснювати прийом і відправку телефонограм, за необхідності робити ксерокопії документів, друкувати за вказівкою керівника різні матеріали, передавати і приймати інформацію за допомогою приймально-переговорних пристроїв.
2.16. Приймати службові документи й особисті заяви, направлені співробітниками на розгляд і підпис керівнику підприємства.
2.17. Забезпечувати відбір, формування і зберігання документів відповідно до затвердженої номенклатури справ, здавати у встановлені терміни до архіву.
2.18. Зберігати в таємниці відомості конфіденційного характеру й особистісного плану, які стають відомими в процесі роботи.
3. Права
Секретар-референт керівника підприємства має право:
3.1. Ознайомлюватись з проектами рішень керівництва підприємства, що стосуються його діяльності.
3.2. Вносити на розгляд керівника підприємства пропозиції по вдосконаленню роботи, повґязаної з обовґязками, що передбачені цією інструкцією.
3.3. В межах своєї компетенції повідомляти керівнику підприємства про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства та вносити пропозиції щодо їх усунення.
3.4. Вимагати та отримувати особисто або за дорученням керівника підприємства у керівників структурних підрозділів та фахівців інформацію та документи, необхідні для виконання його посадових обовґязків.
3.5. Залучати фахівців усіх структурних підрозділів до виконання покладених на нього завдань.
3.6. Вимагати від керівника підприємства сприяння у виконанні своїх посадових обовґязків.
4. Відповідальність
Секретар-референт керівника підприємства несе відповідальність:
4.1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обовґязків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.
4.2. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
4.3. За завдання матеріальної шкоди – в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.
5. Секретар-референт повинен знати
5.1. Діловодство.
5.2. Положення, інструкції та інші матеріали з розроблення управлінської, організаційної, технічної та інших видів документації.
5.3. Профіль, спеціалізацію й особливості управління підприємством.
5.4. Компґютерну й офісну техніку.
5.5. Технічні засоби реєстрації й оброблення інформації.
5.6. Правила, норми та етикет організації проведення ділових заходів, зустрічей, прийомів, нарад тощо.
5.7. Основи психології спілкування, соціології та етики професійних відносин.
5.8. Основи вітчизняної культури, звичаї, відповідні стилі літературного та ділового мовлення.
6. Кваліфікаційні вимоги
Вища освіта відповідного напрямку підготовки (спеціаліст, бакалавр або молодший спеціаліст) і стаж роботи за професією не менше 1 року або вища освіта без вимог до напрямку підготовки (спеціаліст, бакалавр або молодший спеціаліст) та післядипломна освіта – перепідготовка чи підвищення кваліфікації й стаж роботи на підприємстві не менше 2 років.