Міністерство освіти і науки України

Національний гірничий університет

Інститут економіки

факультет Менеджменту

Кафедра економічної кібернетики та інформаційних технологій
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

на тему: “Оптимальне використання складських приміщень на ТД ДП „Сандора”.
_____________спеціаліста_____________

(освітньо-кваліфікаційний рівень)

спеціальності 7.050102 Економічна кібернетика

Виконавець: ________ Громова О.В.

(підпис)

Керівники	Прізвище, ініціали	Оцінка	Підпис
роботи	Пістунов І.М.
розділів:
1, 2, 3, 5	Пістунов І.М.
4	Нецветаєв В.А.
Рецензент	Іванов М.Ю.
Нормоконтроль	Пістунов І.М.

Дніпропетровськ

2009


ЗАТВЕРДЖЕНО:

завідувач кафедри

Економічної кібернетики та інформаційних технологій

___________ Кочура Є.В.

^{(підпис) (прізвище, ініціали)}

___________

^(дата)
ЗАВДАННЯ

на дипломну роботу
______________спеціаліста_____________

(освітньо-кваліфікаційний рівень)

студентки групи ЕК-05-1 Громової Олени Віктрівни

Тема дипломної роботи“Оптимальне використання складських приміщень на ТД ДП „Сандора”

затверджена наказом ректора НГУ від __________________№___

Розділ	Зміст виконання	Термін виконання
1	Загальна організаційно-економічна характеристика ДП ТД «Сандора»	27.04-03.05
2	АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ДП ТД «Сандора»	04.05-17.05
3	оптимізація формування запасу товарів з урахуванням обмеження складських приміщень з метою максимізації прибутку компанії на підставі методів Економіко-математичного моделювання	18.05-24.05
4	Проектування і розробка інформаційного, програмного, технічного і організаційного забезпечення інформаційної системи	25.05-31.05
5	ОХОРОНА ПРАЦІ	01.06-07.06

Завдання видав ___________ Пістунов І.М.

Завдання прийняв до виконання ___________ Громова О.В.

Дата видачі завдання:__26.04.09

Термін подання дипломного проекту до ДЕК__22.06.09


Реферат
Пояснювальна записка: 105 с., 9 рис., 10 табл., 5 додатків, 31 джерело.

Об’єкт дослідження: дочірне підприємство торговий дім «Сандора».

Мета дипломного проекту: розрахунок оптимального запасу продукції для отримання максимального прибутку з урахуванням обмеження площі складських приміщень.

У вступі описано сучасний стан розвитку проблеми керування запасами підприємства в умовах обмеженості площ складських приміщень , особливості функціонування об’єкта дослідження, актуальність описаного питання, конкретизоване завдання до дипломного проекту.

В першому розділі зроблена загальна характеристика підприємства, проведений економічний аналіз результатів його діяльності та поставлена проблема оптимального управління запасами при сучасному стані нестачі складських площ та прагненням фірми до максимізації прибутку.

У другому розділі виконано огляд теоретичних методів математичного моделювання для застосування при практичному вирішенні даної проблеми. Описані різні види моделей їх особливості та недоліки.

У третьому розділі показана формалізація задачі оптимального управляння запасами , наведені результати іх вирішення за допомогою створення унікальної нелінійної оптимізаційної моделі. Визнапчені рекомендовані кількісні міри запасів продукції по кожній асортиментній позиції та визначений економічний ефект від впровадження даних заходів на практиці.

У четвертому розділі розроблена автоматизована інформаційна система “Оптимальний запас.xls”.

У розділі «Охорони праці» описуються проблеми пов’язані з використанням комп’ютерів та шляхи їх розв’язання.

Розроблена методика управління запасами при обмежених складських площах була впроваджена у торговий процес ДП ТД «Сандора».

ЕКОНОМІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ, ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, ОПТИМІЗАЦІЯ, НЕЛІНІЙНЕ ПРОГРАМУВАННЯ, ОБМЕЖЕННЯ, ЛІНІЯ ТРЕНДУ, ВИБІРКА ДАНИХ, ЗАКОН РОЗПОДІЛУ, ЛОГАРИФМІЧНА АПРОКСИМАЦІЯ.


Вступ
Традиційно наукою керування називають побудову докладно розроблених моделей, після аналізу яких приймаються управлінські рішення.

Наука як процес (тобто як наукова діяльність) складається зі збору й нагромадження емпіричних спостережень і даних, виявлення закономірностей на основі аналізу накопичених даних і побудови наукових теорій або моделей конкретної предметної області, що дають відповіді на поставлені дослідником питання. Такий підхід (можливо, без етапу побудови наукових теорій) широко застосовується й у інших сферах практичної діяльності людини, зокрема в господарській діяльності й керуванні.

Усі бізнес-процеси деякою мірою залежать від інформації, що необхідна для зниження ризику при прийнятті рішень і розробці стратегії. Керування інформацією є основною функцією керуючих у більшості фірм, особливо у великих компаніях і транснаціональних корпораціях. Керування інформацією визначають як одержання своєчасної, точної і необхідної інформації і передача її працівникам усіх рівнів. Керування, таким чином, включає збір, інтерпретацію і збереження інформації в логічній системі. Системи керування інформацією, побудовані, як правило, на базі якої-небудь комп'ютерної програми, допомагають привести інформацію в більш струнку систему, прискорити процес доступу до неї і збільшити швидкість передачі даних. Незважаючи на це, треба знати, що від цих систем не буде користі, якщо компанія спочатку не визначить, які саме види інформації вона хоче одержувати, а також не позначить пріоритетні напрямки її використання.

Однак так вийшло, що в менеджерів досить довго було двоїсте відношення до застосування моделювання в процесі прийняття рішень. Визнаючи певні переваги моделей, вони найчастіше сприймали сам процес моделювання як "чорну магію", що володіють тільки математики, високооплачувані консультанти або спеіалісти–комп’ютерники. На жаль, коли моделювання поручалося фахівцям, менеджер практично відсторонявся від даного процесу, що, як правило, привело до неправильного застосування або відмови від використання результатів моделювання. А це, у свою чергу, вело до посилення скептичних настроїв у середовищі менеджерів щодо реальної користі моделювання (крім створення стереотипних звітів про результати моделювання, які часто так і залишалися непрочитаними). Таким чином, гроші й зусилля витрачалися на ритуальні дії по моделюванню, які в підсумку практично ніяк не впливали ні на менеджера, ні на організацію, для якої призначаюся модель, оскільки ця модель нікого нічому не вчила, а процес моделювання нічого не міняв у роботі організації.

В процесі виробництва перед підприємством постають багато питань, щодо оптимізації різних сторін її діяльності.

Одним заходів щодо поліпшення діяльності підприємства в дипломній роботі пропонується вдосконалювання планування торгівлі.

Україна вже тривалий час знаходиться в стані ефективного економічного росту. Об’єктивно в таких умовах найбільш вигідні галузі, в яких період обороту капіталу мінімальний. Торгівля відноситься саме до таких галузей і є дуже привабливою в ситуації, що склалася, завдяки високому рівню рентабельності.

Багато уваги в літературі займають питання присвячені роздрібній торгівлі, а оптова торгівля висвітлена значно менше. Але це не свідчить про те, що дослідження останньої не є важливою, навпаки воно спонукає займатися цією тематикою, особливо в Україні.

Фірма розробляє місячні, квартальні й річні плани. При підготовці планів повинні бути відбиті способи найкращого використання наявних ресурсів: торговельних і складських приміщень, чисельності персоналу, торговельного встаткування й т.д. План повинен забезпечувати економічну ефективність функціонування підприємства та збалансований план розвитку на майбутнє.

Сутність та призначення підприємництва ставлять собі за мету отримання прибутку за рахунок діяльності, але на практиці фірми досить часто стикаються з недоотриманням прибутку через нераціональне використання своїх ресурсів.

Для підприємств посередницької торгівля одним з найактуальніших питань є скорочення витрат на оренду складських приміщень, та оптимальне співвідношення по асортиментним позиціям товарів на складі.

Це завдання особливо актуальне в умовах експлуатації власного складу підприємства, оскільки правильний вибір системи складування дозволяє домогтися максимального використання складських потужностей, а виходить, зробити функціонування складу рентабельним. З таким завданням керівництво фірми зіштовхується не тільки в момент будівництва складу, але й у процесі його експлуатації.

Загальна концепція рішення складської системи в першу чергу повинна бути економічної. Економічний успіх забезпечується у випадку, якщо планування й реалізація складської системи розглядаються з погляду інтересів всієї фірми, будучи лише частиною загальної концепції складу.

Склади готової продукції й розподільні склади виробників у різних регіонах збуту (філіальні склади) займаються обробкою тарних і штучних вантажів однорідної номенклатури зі швидкою оборотністю, реалізованих великими партіями. Це дає можливість здійснювати автоматизовану й високомеханізовану обробку вантажу.

Оптова торгівля стала центром зосередження і передачі інформації з питань дослідження ринку, тобто виконувати так звану інформаційну функцію. Саме опт, використовуючи своє положення пункту пересічення інформаційних потоків, здатний в повному обсязі забезпечити збір, накопичування і обробку комерційної інформації і, узагальнивши і проаналізувавши її, передати контрагенту.

Вітчизняні оптові підприємства мають освоїти нову інформаційну функцію, без якої їхня діяльність в умовах ринкової економіки буде якщо не неможлива, то, в всякому випадку, буде втрачений додатковий прибуток.

В даній роботі пропонується розглянути досить унікальну подвійну модель оптимізації величини доходу фірми від оптимального використання складських приміщень з метою найбільш повного задоволення потреб споживачів.


Глава 1. Загальна характеристика ДП ТД “Сандора”
1.1 Історія створення та характеристика ДП ТД „Сандора”
Дочірне підприємство «Торговий дім «Сандора» створено юридичною особою України - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» на засадах колективної власності. Є також юридичною особою, керується у своїй діяльності законодавством України. Однак ДП «ТД «Сандора» не має власного балансу, але має свій фірмовий бланк, печатку з повним найменуванням державною мовою, необхідні штампи, діє на принципах господарського розрахунку.

Найменування підприємства:

Повна назва українською мовою: Дочірнє підприємство»Торговий дім «Сандора».

Скорочена назва: ДП «ТД «Сандора»

Місцезнаходження:

Юридична адреса: 57262, Україна, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Миколаївське, тел. /0562/ 58-10-51, 58-10-80.

Фактична адреса: 49127, м. Дніпропетровськ, вул.. Автопаркова, буд. 7, тел /056/ 366-844, 366-744.

Основною метою створення ДП ТД «Сандора» є ведення торгівельної діяльності та одержання від неї доходу, а також надання економічно правових та інших послуг, проведення маркетингових та інших досліджень, пов’язаних з ефективністю ведення господарської діяльності.

ДП «ТД «Сандора» здійснює такі види діяльності:

Реалізація шляхом оптової, роздрібної, комісійної та іншої, в тому числі посередницької торгівлі соків, алкогольних та безалкогольних напоїв;

Виробництво соків, алкогольних та безалкогольних напоїв;

Здійснення операцій з товарного кредитування, залучення та надання коштів у позику, отримання коштів у кредит;

Здійснення купівлі та продажу транспортних засобів, представлення транспортних послуг;

Послуги в сфері діяльності, маркетингу, вивчення ринкової конюктури, організація рекламних, маркетингових та інших заходів, спрямованих на просування товарів на ринку;

Здійснення інших видів діяльності, прямо не заборонених законодавством України.

ДП «ТД «Сандора» володіє, користується, та за погодженням з засновником розпоряджується майном, переданим засновником у вигляді векселів до статутного фонду, а також виготовленими та придбаними товарами та іншим майном, набутим ДП «ТД «Сандора» на законних правах, на праві повного господарського володіння.

Фінансовий рік ДП «ТД «Сандора» співпадає з календарним роком.

Фінансова діяльність здійснюється на підставі виробничих та інших планів і програм, що затверджується директором за погодженням з засновником.

Вищим органом управління є Збори учасників ТОВ «Сандора», що діють відповідно до Статуту ТОВ «Сандора». У період між проведенням зборів усі питання, які не віднесені до виключної компетенції Зборів, вирішує Генеральний директор ТОВ «Сандора».

Трудовий колектив ДП «ТД «Сандора» становлять усі фізичні особи, які своєю працею беруть участь у її діяльності на підставі трудового договору (контракту), при укладенні якого ДП «ТД «Сандора» гарантує забезпечення належних умов праці та її оплату не нижче встановленого Законом мінімального рівня , пенсійне, соціальне і медичне страхування.

Підприємство має право:

1 Реалізовувати шляхом оптової, роздрібної, комісійної та іншої, в тому числі посередницької торгівлі соки, алкогольні та безалкогольні напоїв;

2) Купувати, продавати іншим підприємствам і організаціям, здавати юридичним і фізичним особам в оренду, надавати в тимчасове користування будинки, спорудження, транспортні засоби, інвентар і інші матеріальні цінності, а також списувати наявне на балансі майно.

3) Передавати на договірних засадах матеріально-грошові ресурси іншим підприємствам, організаціям і громадянам, що роблять продукцію та виконують для підприємства роботи й послуги.

Це дозволяє зробити фірму стійкою – прибутковою й конкурентоздатною, а також забезпечити її подальший розвиток.

Проведення систематичних аналізів діяльності фірми дозволяє:

- швидко, якісно й персонально оцінювати результати діяльності фірми і її структурних підрозділів;

- точно й вчасно знаходити й враховувати фактори, що впливають на одержуваний прибуток;

- визначити витрати й тенденцію їхніх змін, що необхідно для визначення продажної ціни й розрахунку рентабельності;

- знаходити оптимальні шляхи рішення різних проблем і одержання достатнього прибутку.

Для всебічної оцінки ефективності діяльності фірми використовуються різні показники: товарообіг, прибуток, рентабельність, витрати звертання й виробництва й ін.

При плануванні прибутку виявляється вплив на розмір прибутку ряду факторів: визначається відсоток прибутку в базовому році й збільшення прибутку внаслідок збільшення обсягу наданих послуг; збільшення прибутку за рахунок зміни цін і ряду інших факторів.

Інформаційною основою аналізу господарської діяльності фірми є дані бухгалтерської й статистичної звітності.

Місія ДП «ТД «Сандора» визначається його основними завданнями - здійснення комерційної (торгівельної) діяльності по представленню та в торгівельній мережі Дніпропетровського регіону продукції виробленої ООО «Сандора», яка включає в себе такі торгові марки:

ТМ «Сандора Голд»

ТМ «Сандора Класик»

ТМ «Сандорик»

ТМ «Фрукти Світу»

ТМ «Садочок»

ТМ «Дар»

ТМ «Українська класика»

ТМ «Вина «Ольвія»

ТМ «Вина «Святкова колекція».

Загальна структура підприємства створюється або проектується в першу чергу, а потім уже формулюються завдання, визначається вплив економічних обставин, політика й тактика організації та взаємовідносини влади.

Ціллю кожного підприємства є завойовування організацією лідируючих позицій на ринку в найближчій перспективі. Сандорі не потрібно «завойовувати» тому, що підприємство уже є безперечним лідером на ринку України, про що свідчать багато численні нагороди, яки підприємство одержало за роки свого існування. Так наприкінці 2005 року підприємство стало безперечним переможцем престижного конкурсу «Вибір року 2005» в номінації «Сок року», обійшовши з великим відривом своїх конкурентів. Частка ринку компанії «Сандора» складає близько 35 %.

Компанія «Сандора» є компанією яка постійно росте та розвивається. Асортиментна лінія на сьогоднішній день налічує близько 72 видів соків. В 2005 році підприємство почало виробництво морсів з перетертих ягід. Споживачі гідно оцінила якість нової продукції із лютого 2006 року морси потрапили в торгівельну мережу, а вже в березні почалися активні продажі. Цим «Сандора» в декілька разів збільшила ринок морсів в Україні. Крім того, компанія перша в Україні приступила к розливу в нову упаковку об’ємом 2 літри (ТМ «Сандора Класик»). Обновилася і лінія ТМ «Дар», яка пропонує лінію цікавих сокових сполук 11 двійних смаків. Треба віддати належне також новій упаковці, яка, завдяки оригінальному дизайну, стала більш динамічною.

Розвиток підприємства відбувається настільки стрімко, що виникає гостра нестача виробничих площ. Тільки за останні неповні два роки виробничі потужності в селище Миколаївському, збільшилися у два рази. А у 2005 році було встановлено 6 технологічних ліній загальною номінальною потужністю близько 50000 упак/час. Станом на 01.01.2006 року сумарна номінальна потужність технологічних ліній виробництва напоїв ПК №1 склала близько 150000 пак/час. Також у 2005 році «Сандора» випустила міліардну упаковку соку!

Кажучи о цифрах динаміки заготовки сировини, переробки та заготовки готової продукції, то можна з упевненістю сказати що підприємство лише нарощує свої потужності і не на шаг не відступає від з позицій лідера виробника сокової продукції на Україні. Так динаміка заготовки сировини за останні 5 років має такий вигляд:

2001 рік – 10015 тон;

2002 рік – 30010 тон;

2003 рік – 45000 тон;

2004 рок – 58000тон;

Динаміка переробки сировини за минулі чотири роки дорівнює динаміці заготовки сировини.

Якщо казати про динаміку випуску готової продукції можна, то її можна охарактеризувати такими числами:

2001 рік – 120 млн. пакетів;

2002 рік – 170 млн. пакетів;

2003 рік – 230 млн. пакетів;

2004 рік – 300 млн. пакетів;

Приймаючи до уваги 40% середньорічного зростання виробництва, можна з упевненістю сказати що у 2006 році збільшиться не тільки поставки сировини та матеріалів, але і штат. компанії.

Організаційна структура управління ДП «ТД «Сандора»

Організаційна структура спрямована насамперед на встановлення чітких взаємозв'язків між окремими підрозділами організації, розподілу між ними прав і відповідальності. У ній реалізуються різні вимоги до удосконалювання систем управління, що знаходять вираження в тих чи інших принципах управління.

Організаційна структура організації і її управління не є чимось застиглим, вони постійно змінюються, удосконалюються відповідно до мінливого умовами. Організаційні структури управління промисловими організаціями відрізняються великою різноманітністю і визначаються багатьма об'єктивними факторами й умовами. До них можуть бути віднесені, зокрема, розміри виробничої діяльності організації (велика, середня, дрібна);

Виробничий профіль організації (спеціалізація на випуску одного виду продукції чи продукції широкої номенклатури виробів різних галузей); характер продукції, що випускається; сфера діяльності організації.

На чолі усього підприємства стоїть начальник відділу продаж у м. Дніпропетровську. Він вирішує самостійно всі питання діяльності фірми, без особливого на те доручення діє від імені фірми, представляє її інтереси у всіх вітчизняних підприємствах, фірмах і організаціях. Також він розпоряджається в межах наданому йому права майном, укладає договори, у тому числі по найманню працівників. (див. Додаток 3 - Організаційна схема ДТ ТД «Сандора»).

Видає накази й розпорядження, обов'язкові до виконання всіма працівниками підприємства. Начальник відділу продаж в м. Дніпропетровську несе в межах своїх повноважень повну відповідальність за діяльність фірми, забезпечення зберігання товарно-матеріальних цінностей, коштів і іншого майна підприємства. Видає доручення, відкриває в банках рахунки, користається правом розпорядження засобами.

У підпорядкуванні начальника відділу продаж в м. Дніпропетровську знаходяться замісник начальника, старший бухгалтер, начальник бюро логістики, юристконсульт, економіст та менеджер з інформації.

Старший бухгалтер – здійснює організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства й контроль за ощадливим використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Організує облік грошових засобів, що надходять, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, облік витрат виробництва й звертання, виконання робіт, а також фінансових, розрахункових і кредитних операцій.

У підпорядкуванні в старшого бухгалтера знаходяться бухгалтер, бухгалтер-касир, економіст. Вони виконують роботу з різним ділянкам бухгалтерського обліку (облік основних засобів, витрат на виробництво послуг і ремонтів машин, розрахунки з постачальниками й замовниками). Здійснюють прийом і контроль первинної документації по відповідним ділянках обліку і підготовляє їх до рахункової обробки. Відбивають в бухгалтерському обліку операції, зв'язані з рухом коштів.

У підпорядкуванні начальника відділу продаж в м. Дніпропетровську знаходяться замісник начальника, який організовує роботу комерційного (торгівельного) відділу. В підпорядкуванні замісник начальника знаходяться начальник відділу по просуванню продукції на товарному ринку та начальники бюро прямих продаж, які здійснюють керування торгівельними агентами з виконанням обов’язків касира, та спеціалісти по викладці товару.

Торгівельні агентами з виконанням обов’язків касира відповідають:

за насамперед просування товару на торгівельному ринку Дніпропетровського регіону;

за якісне складання замовлень на поставку товару;

за виконання плану по продажу товару;

Також у підпорядкуванні Начальника дніпропетровського відділу продаж знаходиться начальник бюро логістики, який відповідає за якість та своєчасність доставки замовленого товару в торгівельну мережу. Йому підпорядковуються:

логіст (формує маршрути експедиторів);

старший експедитор (керує експедиторами з виконанням обов’язків касира);

завідуючий складом (керує товаровідом, комірниками, комплектувальниками, водіями погрузчиків).

У підпорядкуванні директора знаходиться менеджер по інформації, в обов’язки якого також входить обов’язки інспектора по кадрах вона роботу по забезпеченню підприємства кадрами робітників та службовців необхідних професій, спеціальностей і кваліфікації відповідно до рівня й профілю отриманої ними підготовки і ділових якостей. Приймає трудящих із питань наймання, звільнення, перекладу, контролює розміщення й правильність використання працівників у підрозділах підприємства. Забезпечує прийом, розміщення молодих фахівців і молодого робітників відповідно до отриманого в навчальному закладі професією й спеціальністю.

При пошуку та прийманні на роботу нових працівників менеджер по інформації керується робочою інструкцією (РІ), яка має назву «Положення про порядок підбору та відбору персоналу в ДП «ТД «Сандора», який чітко регламентує питання прийняття нових співробітників.

При прийманні на роботу робітники заповнюють пакет документів , який складається з заяви, автобіографії, особистої картки, договору про особисту матеріальну відповідальність, договору про нерозголошення комерційної таємниці.

Після прийому на роботу новий працівник проходить адаптацію, за шляхом протікання якої також слідкує менеджер по інформації, керуючись корпоративним стандартом (КС) «Порядок адаптації нових робітників, а також робітників переведених на нові посади»

Також підлеглим у начальника Дніпропетровського відділу продаж знаходиться й економіст. Він здійснює організацію й удосконалювання економічної діяльності підприємства, спрямованої на підвищення продуктивності праці, ефективності й рентабельності виробництва, якості продукції, що випускається, зниження її собівартості, забезпечення правильних співвідношень темпів росту продуктивності праці і заробітної плати, досягнення найбільших результатів при найменших витратах матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Проводить роботу по удосконалюванню планування економічних показників діяльності підприємства, досягненню високого рівня їхньої обґрунтованості, по створенню й поліпшенню нормативної бази планування.
1.2 Економічний аналіз результатів діяльності ДП ТД «Сандора»
Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані: - балансу (форма № 1); - звіту про фінансові результати (форма № 2); - звіту про рух грошових коштів (форма № 3); - звіту про власний капітал (форма № 4); - дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування та планування;

- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

- оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства.

Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

1) аналіз фінансових результатів та рентабельності;

2) аналіз фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

- аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансової інвестиційної діяльності;

- аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

- аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;

- аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

- аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

- факторний аналіз показників рентабельності.

Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

- аналіз та оцінка складу та динаміки майна;

- аналіз фінансової стійкості підприємства;

- аналіз ліквідності балансу;

- комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому:

- постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

- своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

- забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;

- своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;

- своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;

- здійснення платежів за фінансовими операціями.

В силу специфічності функціонування ДП ТП «Сандора» (роздрібна та оптова торгівля) увагу треба приділяти аналізу наявності готової продукції на складі та дебіторській заборгованості, платоспроможності та ліквідності фірми.

Реалізована продукція характеризує вартість обсягу продукції, що надійшла в даному періоді на ринок і підлягаючій оплаті споживачами.

Основною формою фінансової звітності є баланс. Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
БАЛАНС

На__________________20___м.

Форма №1код за ДКУД

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I.Необоротні активи
Нематеріальні активи:		300	330
Залишкова вартість	010	300	330
Первісна вартість	011	400	450
Знос	012	100	120
Незавершене виробництво	020
Основні засоби:		1400	1450
Залишкова вартість	030	1400	1450
Первісна вартість	031	1500	1600
Знос	032	100	150
Довгострокові фінансові інвестиції:
Інвестиції зв'язаним сторонам по методу обліку участі в капіталі інших підприємств	040
Інші фінансові інвестиції	045
Довгострокова дебіторська заборгованість	050
Відстрочені податкові активи	060
Інші необоротні активи	070
Усього за розділом I	080	1700	1780
II. Оборотні активи		300	3550
Запаси:
Виробничі запаси	100
Тварини на вирощуванні і відгодівлі	110
Незавершене виробництво	120
Готова продукція	130	3000	3550
Товари	140
Векселі отримані	150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
Чиста реалізована ціна	160	2800	3100
Первісна ціна	161
Резерв сумнівних боргів	162
Дебіторська заборгованість по розрахунках:
З бюджетом	170	100	120
По виданими авансами	180	100	120
З нарахованих доходів	190
Внутрішніх розрахунків	200
Інша поточна дебіторська заборгованість	210
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти і їхні еквіваленти:
У національній валюті	230	1 500	2 100
В іноземній валюті	240
Інші оборотні активи	250
Усього за розділом II	260	7400	88710
III. Витрати майбутніх періодів	270
Баланс	280	9100	10650
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300	2390	2390
Пайовий капітал	310
Додатковий вкладений капітал	320
Інший доданий капітал	330
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток	350	910	1030
Неоплачений капітал	360
Витягнутий капітал	370
Усього за розділом I	380	3 300	3 420
II. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналові	400
Інші забезпечення	410
Цільове фінансування	420
Усього за розділом II	430
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440
Довгострокові фінансові зобов'язання	450
Відстрочені податкові зобов'язання	460
Інші довгострокові зобов'язання	470
Усього за розділом III	480
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500
Поточна заборгованість за довгострокові зобов'язання	510
Векселі видані	520
Кредиторська заборгованість за товари, роботові, послуги	530	4 000	5 500
Поточні зобов'язання за розрахунки:
Зі здобутих авансів	540
З бюджету	550	1 580	1 450
З позабюджетных платежів	560
По страхуванню	570	70	90
З оплати праці	580	150	190
З учасниками	590
З внутрішніми розрахунками	600
Інші поточні зобов'язання	610
Усього за розділом IV	620	5 800	7 230
V. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640	9 100	10 650

З метою одержання інформації, необхідної для керування і контролю, статті активу балансу згруповані в три розділи, пасиву – у п'ять розділів.

Розділ I «Необоротні активи» характеризується такими статтями.

У статті «Нематеріальні активи» відбиває вартість об'єктів, що входять до складу нематеріальних активів. У цій статті відбивають окремо: первинну і залишкову вартість нематеріальних активів, а також нараховану суму зносу.

Залишкова вартість нематеріальних активів визначається як різниця між первинною вартістю і сумою нарахованого зносу. У підсумок балансу нематеріальні активи включаються по залишковій вартості.

У статті «Незавершене будівництво» відбиває вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних нестатків підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

У статті «Основні засоби» відбиває вартість власній і отриманих на умові фінансового лізингу об'єктів і цілісних майнових комплексів. У цій статті приводяться окремо: первинна вартість, сума нарахованого зносу і залишкова вартість основних засобів. У підсумок балансу основні засоби включаються по залишковій вартості.

У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відбивають фінансові інвестиції на період більш одного року, а також всі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який час.

Оборотні активи в розділі II балансу відбивають статтями: «Запаси», «Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги», «Дебіторська заборгованість по розрахунках» (з бюджетом, по виданих авансах, нарахованих доходах і т.д.), «Поточні фінансові інвестиції», «Грошові кошти і їхні еквіваленти» (у касі, на поточних і інших рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти коштів).

Витрати, що мали місце в звітному або попередніх звітних періодах, але не належать до наступних звітних періодів, відбивають у розділі III «Витрати майбутніх періодів» активу балансу.

Статті пасиву балансу об'єднані відповідно в п'ять розділів: I «Власний капітал», II «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», III «Довгострокові зобов'язання», IV «Поточні зобов'язання», V «Доходи майбутніх періодів».

Власний капітал розділу I пасиву балансу характеризується такими статтями: «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Додатковий капітал», «Резервний капітал», «Нерозподілений капітал», «Витягнутий капітал», «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)».

У статті «Статутний капітал» відбиває зафіксована в статутних документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) у капітал підприємства.

Додатковий капітал характеризується двома статтями. У статті «Додатковий вкладений капітал» акціонерні товариства відбивають суму, на яку вартість реалізованих випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість (аналогічно розумінню «Емісійний доход»).

У статті «Інший додатковий капітал» відбивають суми дооценки необоротних активів; вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, і інший додатковий капітал.

У статті «Резервний капітал» відбивають суму резервів, створених згідно діючого законодавства або статутних документів нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» показують суму прибутку, що реінвестований у підприємство (або суму непокритого збитку). При цьому суму непокритого збитку приводять у дужках і віднімають при визначенні підсумку балансу.

У статті «Неоплачений капітал» відбивають суму заборгованості власників (учасників) по вкладеннях у статутний капітал. Цю суму показують у дужках і віднімають при визначенні власного капіталу.

У статті «Вилучений капітал» господарчі товариства відбивають вартість акцій власної емісії (або паїв), викуплених суспільством у його учасників. Суму вилученого капіталу приводять у дужках і віднімають при визначенні підсумку власного капіталу.

Таким чином, сума власного капіталу підприємства на звітну дату за даними роздягнула I пасиву балансу визначається шляхом додатка до суми статутного капіталу сум резервного і додаткового капіталу і нерозподіленого прибутку і відніманням з отриманої суми непокритого збитку, неоплаченого і вилученого капіталу.

У розділі II «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» пасиву балансу відбивають нараховані в звітному періоді майбутні витрати і платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток працівникам, гарантійні зобов'язання і т.д.), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також цільового фінансування і цільових надходжень, отриманих з бюджету й інших джерел.

Розділ III «Довгострокові зобов'язання» пасиву балансу поєднує статті:

«Довгострокові кредити банків» - відбиває сума заборгованості банкам за отримані довгострокові кредити (які не є поточними зобов'язаннями);

«Інші довгострокові фінансові зобов'язання» - відбиває сума довгострокової заборгованості підприємства на рахунок зобов'язань по залученню позикових засобів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки;

«Відстрочені податкові зобов'язання» - показують суму податків на прибуток, які необхідно сплатити в майбутніх періодах у результаті тимчасової різниці між обліковим і податковим базисом оцінки;

«Інші довгострокові зобов'язання» - показують суму довгострокових зобов'язань, що не можуть бути включені в зазначені статті даного розділу.

Розділ IV «Поточні зобов'язання» пасиву балансу поєднує статті поточних зобов'язань, що будуть погашені протягом операційного циклу, тобто проміжку часу між придбання запасів для здійсненні діяльності й одержання засобів від реалізації зробленої з них продукції (товарів) і послуг: «Короткострокові кредити банків», «Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги», «Поточні зобов'язання по розрахунках з бюджетом», «Поточні зобов'язання по позабюджетним платежах», «Поточні зобов'язання по страхуванню», «Поточні зобов'язання по розрахунках з учасниками», «Векселі видані» і ін.

До складу розділу V «Доходи майбутніх періодів» пасиву балансу підприємства входять доходи, отримані в плині поточного і попереднього звітного періодів, але які відносять до майбутніх звітних періодів. Вони підлягають зарахуванню до доходів того звітного періоду, до якого вони належать. Таким чином, статті активу і пасиву балансу згруповані у визначені розділи, щоб показати взаємозв'язок між складом і розміщенням господарських засобів в активи і джерелами їхнього формування – у пасиві. Це забезпечує можливість контролю й аналізу по наявності майна підприємства, його станові і розміщенню і джерелами формування (власних, притягнутих); контролю за станом зобов'язань по розрахунках, фінансовій стійкості, платоспроможності підприємства й одержання іншої ділової інформації.

Звіт про фінансові результати складається згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку. Метою складання звіту є надання користувачам повної і правдивої інформації про доходи, витрати, прибутків (збитків) від діяльності підприємства. З цією метою звіт складений згідно функціональним групуванням доходів і витрат (виробництва, керування, збут продукції і т.д.) і складається з трьох розділів: I «Фінансові результати», II «Елементи операційних витрат», III «Розрахунки показників прибутковості акцій».

Доходи і витрати приводяться в звіті з метою визначення чистого прибутку. Фінансові результати в звіті визначаються і відбивають у розрізі звичайної діяльності і надзвичайних випадків. Звичайна діяльність складається з операцій основної діяльності (тобто операцій, зв'язаних з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу) і інших операцій (продаж і оренда основних засобів, нематеріальних активів, продажів і покупка цінних паперів і т.д.), що безпосередньо не зв'язані с основною діяльністю.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових і інших доходів (прибутків), фінансових і інших витрат (збитків) і суми податку з прибутку.
Звіт про фінансові результати

За_____________________20__м.

Форма № 2Код за ДКУД

1. Фінансові результати

Стаття	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
Доход (виторг) від реалізації продукції (товарів, робот, послуг)	010	6 000	6 890
Податок на додану вартість	015	1 000	1 150
Акцизний збір	020
	025
Інші розрахунки з доходу	030
Чистий доход (виторг) від реалізації продукції (товарів, робот, послуг)	035	5 000	5 740
Собівартість реалізованої продукції(товарів, робіт, послуг)	040	3 500	4 000
Валовий:
Прибуток	050	1 500	1 740
Збиток	055
Інші операції доходів	060
Адміністративні витрати	070	50	70
Витрати на збут	080	150	200
Інші операції витрат	090
Фінансові результати вид операційної діяльності:
Прибуток	100	1 300	1470
Збиток	105
Доход від участі в капіталі	110
Інші фінансові доходи	120
Інші доходи	130
Фінансові витрати	140
Витрати від участі в капіталі	150
Інші витрати	160
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподатковування:
Прибуток	170	1 300	1 470
Збиток	175
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	390	440
Фінансові результати від звичайної діяльності:		910	1 030
Прибуток	190
Збиток	195
Надзвичайні:
Доходи	200
Витрати	205
Податок з незвичайного прибутку	210
Чистий:
Прибуток	220
Збиток	225

II. Елементи операційних витрат

Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні витрати	230	200	270
Витрати на оплату праці	240	150	190
Відрахування на соціальні заходи	250
Амортизація	260
Інші операційні витрати	270
Разом	280	380	460

III. Розрахунки показників прибутку акцій

Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Середньорічна кількість простих акцій	300
Скоректована середньорічна кількість простих акцій
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	320
Скоректований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	330
Дивіденди на одну просту акцію	340

Основні фінансові коефіцієнти приведені в Додатку 4 - Основні фінансові коефіцієнти роботи ДП ТД “Сандора”

1. Аналіз майнового стану підприємства.

1.1 Коефіцієнт зносу основних засобів показує співвідношення величину зносу до первинної вартості основних засобів. Так як в данному випадку його значення становить 0,07 – 0,09 відповідно у попередній і звітній періоди, то можна зробити висновок про те, що підприємство не потребує оновлення основних засобів.

100/1500=0,07 150/1600=0,09

2. Аналіз ліквідності підприємства.

Коефіцієнти ліквідності характеризують платоспроможність підприємства як здатність підприємства розраховуватися за своїми зобов'язаннями; ліквідність визначається покриттям зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань

2.1 Коефіцієнт покриття Кпокр - співвідношення оборотного капіталу і короткострокових боргових зобов'язань. Кпокр - показує межу кредитування, достатність усіх видів засобів клієнта, щоб сплатити борг. Якщо Кпокр менш 1, то границі кредитування порушені, позичальникові більше не можна давати кредит: він є некредитоспроможним. В даному випадку значення цього коефіцієнта перевищує 1 і становить 1,28 та 1,23 відповідно у попередній та звітній періоди, що свідчить про достатність оборотного капіталу.

7400/5800=1,28 8870/7230=1,23

Зниження коефіцієнту зумовлено тим, що темп росту поточних зобов’язань випереджає темп росту оборотних активів підприємства.

2.2 Коефіцієнт термінової ліквідності розкриває співвідношення найбільш ліквідної частини оборотних активів до короткострокових зобов'язань і становить 0,76-0,74, що є достатнім значенням, оскільки нормативний рівень складає 0,6-0,8, тобто 60 – 80% від короткострокових зобов’язань повинні складати ліквідна частина оборотних активів.

3500/5800=0,76 3500/7230=0,74

Спостерігається зниження що темп росту поточних зобов’язань випереджає темп росту найбільш ліквідної частини росту оборотних активів.

2.3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності дає уявлення про можливість фірми в стислий термін погасити наявні зобов'язання. Показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Значення цього показника складає 0,26-0,28 відповідно у попередньому та звітному періоді і свідчить про те, що на початку періоду фірма може погасити найближчим часом тільки 26% та 28% короткострокової заборгованості відповідно на початок та кінець періоду.

1500/5800=0,26 2100/7230=0,28

2.4 Чистий оборотний капітал показує різницю між оборотними активами та поточними зобов’язаннями.

7400-5800=1600 8870-7230=1640.

Позитивне значення 1600 – 1640 зумовлене достатнім значенням оборотних активів та меншим значенням цієї цифри поточними зобов’язаннями. Цей коефіцієнт для нормального функціонування підприємства повинен бути позитивним та складати більше 0. У звітному році відбулося зростання чистого оборотного капіталу у порівнянні з попереднім періодом на 2,5%.

3. Аналіз платоспроможності.

3.1 Коефіцієнт платоспроможності показує частку власного капіталу в пасиві. Тобто власний капітал складає 36,26 -32,11% у загальному обсязі коштів підприємства. Це достатнє значення показника (мінімально нормативне значення складає 30%), але разом з тим спостерігається його зменшення майже на 11% у звітному році в порівнянні з попереднім роком.

330/9100=36,26% 3420/10650=32,11%

Зниження значення коефіцієнта зумовлене перевищенням темпу росту валюти балансу над темпом росту власного капіталу, що є цілком логічним та природнім для підприємств.

3.2 Коефіцієнт фінансування - це відношення власного капіталу до залишившихся розділів пасиву. Нормативне значення “> 1”. Цей показник складає 1,75 та 2,11 відповідно у попередньому та звітному роках., тобто спостерігаються позитивні тенденції його збільшення на 20%.

3300/5800=1,75 3420/7230=2,11

3.3 Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами - має позитивне значення в силу позитивного значення чистого оборотного капіталу. Позитивні тенденції спостерігаються при збільшенні даного значення.

7400-5800)/5800=0,28 (8870-7230)/7230=0,23

4. Показники оборотності капіталу відбивають якість оборотних активів і можуть використовуватися для оцінки росту Кпокр. Наприклад, при збільшенні значення цього коефіцієнта за рахунок росту запасів і одночасному уповільненні їхньої оборотності не можна робити висновок про підвищення кредитоспроможності Позичальника. Що має місце в данному випадку.

4.1 Коефіцієнти оборотності характеризують швидкість обороту (тобто перетворення в грошову форму) засобів. Чим вище швидкість обороту, тим вище платоспроможність проектові (підприємства) і тім більше високий його виробничо-технічний потенціал. Ці коефіцієнти також характеризують достатність продажів з погляду задіяних у проекті засобів.

4.2 Коефіцієнт оборотність активів характеризує ,скільки разів за обраний інтервал планування відбувається повний цикл виробництва і звертання.

Визначається відношенням чистого доходу до середнього значення валюти балансу. Позитивні тенденції спостерігаються при зростанні даного коефіцієнта. На даному підприємстві можна говорити про незначне його зростання. Це зумовлене як зростання чистого доходу.

5000/9875=0,51 5740/9875=0,58

4.3 Оборотність дебіторської заборгованості показує середня кількість днів, необхідну для стягнення заборгованостей. Чим менше це число, тім швидше дебіторська заборгованість звертається в кошти, а отже підвищується ліквідність оборотних коштів підприємства. Високе значення коефіцієнта може свідчити про труднощів зі стягненням засобів по рахунках дебіторів.

5000/((2800+100+100)/2)=0,39 5740/((3100+120+120)/2)=0,86

4.4. Термін погашення дебіторської заборгованості зменшився в 2 рази, що є дуже сприятливим для підприємства , адже за рахунок цього фірма може додатково використовувати ці кошти через недостатність оборотного капіталу.

360/0,39=912 360/0,86=418

4.6.Оборотність ТМЗ Показує, на скільки ефективно компаній використовує інвестиції й оборотний капітал і як це впливає на зростання продаж.

Чим вище значення цього коефіцієнта, тім більше ефективно використовується підприємством чистий оборотний капітал.

3500/3000=1,07 4000/3550=1,22

Ефективність використання чистого оборотного капіталу фірмою виросла.

4.7. Коефіцієнт оборотності основних засобів.

Фондовіддача. Характеризує ефективність використання підприємством наявних у його розпорядженні основних засобів. Чим вище значення коефіцієнта, тім більше ефективне підприємство використовує основні засоби.

Рівень фондовіддачі збільшився на незначну величину за рахунок збільшення оборотних активів та зменшення виручки від реалізації.

5000/((1500+1600)/2)=3,23 5740/((1500+1600)/2)=3,70

5.1. Рентабельність активів характеризує рівень віддачі загальних капіталовкладень у проект . Нормативне значення спостерігається при значенні >0 та підвищенні цього показника. Його значення становлять 0,09-0,1 відповідно на початок та кінець періоду, що свідчить про досить високу віддачу капіталовкладень.

5000/9875=0,09=9% 5740/9875=0,10=10%

5.2.Рентабельність власного капіталу дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками проектові (підприємства). На даному підприємстві спостерігається незначне його збільшення (0,27-0,31) за рахунок збільшення величини чистого прибутку.

910/((3300+3420)/2)=0,27 1030/((3300+3420)/2)=0,31

5.4.Рентабельність продажів дозволяє визначити питому ваги чистого прибутку в обсязі реалізованої продукції. Він складає 35% та 34 % відповідно на початок та кінець періоду, що свідчить про дуже високе значення чистого прибутку від основної діяльності навіть для посередницької діяльності цієї галузі виробництва.

(1300+0-0)/(3500+50+150)=35% (1400+0-0)/(4000+70+200)=34%
1.3 Постановка задачі
З самого визначення підприємства випливає основна мета його функціонування – отримання прибутку. Для підприємства оптово-роздрібної торгівлі життєво-важливим аспектом функціонування є швидкість обороту товару та оптимальний (з точки зору асортименту та кількості ) запас готової продукції на складі.

Для здійснення безперервного процесу товарного обігу необхідні певні запаси товарів. Товарний запас – це сукупність товарної маси, що знаходиться в сфері обігу і призначена для продажу. Товарні запаси виконують певні функції: забезпечують безперервність розширеного виробництва і обігу, в процесі яких відбуваються їхнє систематичне утворення і витрачання; задовольняють платоспроможний попит населення, оскільки є формою товарної пропозиції; характеризують співвідношення між обсягом і структурою попиту і товарної пропозиції.

З функцією зберігання продукції тісно пов'язана функція перетворення асортименту. В перелік операцій, об'єднаних в даній функції, входять: сортування товарів і їхня комплектація, дрібнення і укрупнення партій продукції, її стандартизація. Іншими словами, оптові підприємства перетворюють промислову пропозицію товару в асортиментні групи, відповідні попиту окремих покупців. Потреба в виконанні даної функції особливо актуальна в сучасних умовах, коли із-за розвитку спеціалізації виробництво ефективно лише при випуску масових партій товарів, а споживання все в більшому ступені характеризується зростанням номенклатури при невеликих обсягах закупок окремих товарів.

Так як асортиментний ряд продукції ДП ТД «Сандора» нараховує близько 19 позицій продукції і постійно розширяється, то , беручи до уваги різну рентабельність та попит на продукцію, процес управління оптимальними запасами на складі набуває все більш актуального значення з метою максимізації прибутку.

Час обігу товарів складного асортименту, як правило, набагато перевищує час обігу товарів простого асортименту.

Перетворення виробничих асортиментів у споживчий у відповідності з попитом – створення необхідних асортиментів для виконання замовлень клієнтів. Особливе значення дана функція здобуває в розподільній логістиці, де торговельні асортименти включає величезний перелік товарів різних виробників, що відрізняються функціонально, по конструктивності, розміру, кольорам і т.д. Створення потрібних асортиментів на складі сприяє ефективному виконанню замовлень споживачів і здійсненню більше частих поставок й у тім обсязі, що потрібно клієнтові.

Але в той же час існує доволі серйозне обмеження з боку недостатності складських приміщень, що ,при неправильному підборі співвідношень видів товарів на складі, може привести до недоотримання значних сум прибутку підприємством.

На підприємстві жодного разу не вирішувалась проблема оптимального розподілу запасу товарів різних асортиментних позицій з урахуванням обмеженості складських приміщень з метою недопущення втрати прибутків від неповного задовольняння виникаючого попиту з боку клієнтів.

У минулому при прийнятті рішень менеджери звикли покладатися головним чином на свою інтуїцію. Хоча інтуїція, особливо досвідчених менеджерів, має велике значення, вона по визначенню позбавлена раціонального аналітичного початку. Керуючись при прийнятті рішень винятково інтуїцією, менеджер може робити висновки тільки з кінцевих результатів раніше ухвалених рішень, а таке навчання занадто дорого обходиться.

Процес моделювання рекомендує набір дій, які повинні доповнити (не замінити!) інтуїцію при прийнятті рішень. При цьому створюється формалізована кількісна модель проблемних аспектів управлінської ситуації, що представляє сутність проблеми. Побудована кількісна модель аналізується з метою одержання певних результатів або висновків, що випливають винятково з моделі, незалежно від того, які припущення й абстрактні побудови лежали в її основі. Після цього отримані результати інтерпретуються для існуючої реальної ситуації з урахуванням тих факторів, які не враховувалися раніше в процесі формалізації задачі. Процес моделювання, доповнений досвідом й інтуїцією менеджера, дозволяє прийняти більше вдале рішення й багато чому навчитися.

Першим етапом розробки прогнозу розміру товарних запасів є всебічний економічний аналіз попередньої діяльності. Результати аналізу, виявлені тенденції і висновки служать основою укладання прогнозів.

Поглиблене вивчення ринку дозволить максимально оптимізувати структуру товарних запасів.

Цю проблему треба вивчити більш детально та уважно з метою оптимізації роботи компанії.

Таким чином перед нами постає задача оптимального розподілу запасу продукції на підприємстві ДП ТД “Сандора” при обмеженні складських приміщень на підставі статистичних даних про об’єми продаж в минулому році.

Оптимізувати цей аспект роботи підприємства можна побудувавши математичну модель, яка б містила данні про оптимальних запас продукції, та водночас дозволяла б максимізувати прибуток компанії . Таким чином постає задача розробки багатокритеріальної оптимізаційної моделі, де враховується як відхилення від оптимального попиту (отриманого на підставі спостереження за попитом та побудови емпіричної функції його розподілу) так і максимізації прибутку від продажів. На все це налигається основне обмеження у вигляді недостатності складських приміщень.


2. Теоретичні основи оптимальних розрахунків
2.1 Моделювання як процес управління
Моделі - це обмежене подання реальності, тому результати аналізу моделі не обов'язково є рішенням вихідної управлінської задачі. Зокрема, поняття "оптимальне" є математичною концепцією, а не концепцією реального світу.

Оптимальне рішення дає найкраща відповідь для абстрактної задачі, сформульованої в моделі. Але чи буде це рішення кращою відповіддю в реальній ситуації, для якої створювалася модель? На це питання необхідно відповісти до того, як реалізувати рекомендації моделі. Завжди доводиться ухвалювати рішення щодо тім, чи варто реалізовувати конкретну рекомендацію, але якість цього рішення значною мірою буде залежати від того, наскільки чітко менеджер бачить взаємозв'язок між моделлю й реальною ситуацією, що вона відбиває. Однак, якщо модель правильно побудована, а її результати ретельно інтерпретуються, вона може надати менеджерові багато коштовної інформації для прийняття рішень.

Діаграма процесу моделювання рис. 2.1 складається з верхньої й нижньої частин, розділених пунктирною лінією. Нижче пунктирної лінії перебуває реальний мир, з яким щодня зіштовхуються менеджери, покликані приймати рішення в складних ситуаціях (наприклад, розподіляти ресурси між конкуруючими задачами виробництва, становити розклад дій або розробляти маркетингову стратегію). Процес моделювання починається з дослідження ситуації, що вимагає рішення (у лівому нижньому куті діаграми).

Процес моделювання сам по собі не є конкретним науковим методом, реалізацією якого повинні займатися винятково фахівці.

Міркування оперативного керування впливають на всі аспекти процесу, тому безпосереднє залучення менеджера до процесу моделювання є запорукою успішного застосування результатів моделювання в реальному світі.

Ємність упаковки, л	0,2	0,5	1	1,5
Кількість в ящику, шт	18	18	12	8