Міністерство освіти і науки України

Київський інститут міжнародної економіки та підприємництва

Факультет Міжнародної економіки (Економічний, Економічної кібернетики, Заочний)

Кафедра міжнародної економіки (економіки підприємства; обліку та аудиту; економічної кібернетики)

Спеціальність: 6.050100 “Міжнародна економіка” (6.050100 “Економіка підприємства”, 6.050100 “Облік та аудит”, 6.050100 “Економічна кібернетика”)

ДОПУСТИТИ ДО ЗАХИСТУ:

Завідувач кафедрою

_______________________

“___” ____________ 20__р.
БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

ТЕМА: Автоматизація управління запасами торгівельного підприємства
Розробив(ла):

Керівник:
Київ–2008


Зміст
Вступ

Розділ 1. Сутність управління запасами в комерційній діяльності торгово-посередницького підприємства

1.1 Задача управління запасами в комерційних підприємствах на сучасному етапі розвитку економіки та наукових досліджень

1.2 Стратегія комерційної діяльності підприємств в галузі управління запасами

1.3 Принципи оптимізації управління запасами в комерційній діяльності торгово-посередницьких підприємств

1.4 Висновки розділу 1

Розділ 2. Комерційна діяльність торгового підприємства «Монолит Пласт» і оптимізація задач підприємства в галузі управління запасами

2.1 Аналіз комерційної діяльності ПП «Монолит Пласт» по оптовим закупкам та збуту сантехнічної продукції

2.2 Загальна постановка задачі управління запасами підприємства ПП «Монолит Пласт» (АВС+XYZ – методологія)

2.3 Оцінка ефективності впровадження проектів автоматизації управління запасами ПП «Монолит Пласт» на базі сполучення АВС та XYZ – аналізів

2.4 Висновки розділу 2

Висновки

Список використаних джерел

Додатки




Вступ
З того моменту, як суспільство пішло від планової економіки й вступило в ринкові відносини умови функціонування підприємств повністю змінилися, тобто щоб вижити, підприємству необхідно проявляти ініціативу, заповзятливість й ощадливість для того, щоб підвищити ефективність

Актуальність досліджень товарної політики та методів управління запасами на торгівельному підприємстві полягає в тому, що в даний час лише деякі торговельні фірми відносяться до формування асортиментної, цінової і збутової політики так серйозно, як це написано в більшості видань. Це дає їм певні переваги – знати ринок, з найбільшою імовірністю пророкувати поведінку попиту, завойовувати покупців і ін. Здобуваючи, таким чином, фінансову міць такі підприємства є серйозною перешкодою на шляху розвитку дрібних оптових фірм, у результаті чого дрібні фірми, що працюють у близькому сегменті, змушені знаходити обхідні шляхи.

Метою роботи є оптимізація управління товарним асортиментом та ефективністю комерційної діяльності підприємства ПП «Монолит Пласт» з використанням автоматизованих систем аналізу асортименту продаж та прогнозу оптимального відновлення торгових запасів.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: вивчити теоретичні питання по організації й оцінки ефективності комерційної діяльності на підприємстві, а також розглянути основні шляхи вдосконалення управління запасами в комерційній діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження є підприємство – ПП «Монолит Пласт» (Дніпропетровськ).

Предметом дослідження є методологія управління запасами в комерційній діяльності торгівельного підприємства й способи її удосконалення.

Представлена робота складається із двох частин. У першій розглянуті теоретичні питання сутності та алгоритмів управліня запасами в комерційній діяльності торгівельного підприємства. У другому розділі виконана економічна діагностика діяльності підприємства та методи управління запасами, які використаються на вивченому підприємстві. Проаналізована необхідність додаткової автоматизації й представлений проект проведення АВС+XYZ-аналіза товарних асортиментів для оптимізації програми закупок товарних груп продукції згідно статистичним тенденціям попередніх років.

Методи досліджень : проведення горизонтального(індексно-хронологіч-ного) та вертикального(структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, структурний аналіз товарної номенклатури та її класифікація.

Інформаційно-методологічна база досліджень — фінансово-статистичні щорічні документи ПП «Монолит Пласт» за 2005-2007 роки та поквартальні журнали реалізації товарів за 2005 – 2007 роки.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в тому, що отримані результати висновків та прогнозів автоматизо-ваної системи управління запасами, побудованої на детальному управлінні асортиментними групами товарів, дозволяють ефективно прогнозувати подаль-ші розвиток високоризикованої діяльності ПП «Монолит Пласт» з викорис-танням алгоритмів керівництва закупками асортиментних груп товарної номен-клатури продукції згідно матриці результатів спільного АВС-XYZ –аналізів.



Розділ 1. Сутність управління запасами в комерційній діяльності торгово-посередницького підприємства
1.1 Задача управління запасами в комерційних підприємствах на сучасному етапі розвитку економіки та наукових досліджень
Комерція – це торгівля, тобто всякий збут товарів, як вид промислу, незалежно від того, чи вироблені вони особою, що збуває, або придбані у інших осіб.

Комерційна діяльність – діяльність, направлена на отримання комерційного прибутку [22, c.12]. Це підприємницька діяльність у сфері торгівлі, посередництва, товарно-грошових і суто фінансових операціях. Поняття комерційна діяльність ширше за поняття торгова діяльність і містить у собі економічне утримання відносин товаровиробників, товарообміну, регульованих у законодавчому порядку [21, c.27].

Комерційна діяльність - широке й складне поняття. Це комплекс прийо-мів і методів, що забезпечують максимальну вигідність будь-якої торговельної операції для кожного з партнерів при врахуванні інтересів кінцевого спожи-вача.

Головна мета комерційної діяльності – одержання прибутку через задо-волення купівельного попиту при високій культурі торговельного обслугову-вання. Ця мета рівною мірою важлива як для організацій і підприємств, так і для окремих осіб, що здійснюють операції купівлі-продажу на ринку товарів і послуг .

Зміст основ комерційної діяльності включає такі напрямки:

− закупівля матеріально-технічних ресурсів промисловими підприємствами й товарів оптово-посередницькими й ін. торговельними підприємствами;

− планування асортиментів і збуту продукції на промисловими підприємствами;

− організація збуту продукції підприємствами – виготовлювачами;

− вибір найкращого партнера в комерційній діяльності;

− організація оптового продажу товарів і комерційне посередництво;

− роздрібна торгівля, як форма комерційно-посередницької діяльності.

Комерційні відносини можуть розвиватися в умовах економічної волі суб'єктів ділових відносин, що припускає володіння капіталом й уміння управляти фінансами. Так само, це передбачає орієнтацію на витяг максимально можливого для складних умов прибутку й найбільш вигідні способи її капіталізації, уміння управляти комерційним ризиком, формування таких організаційних структур комерції, які здатні пристосовуватися до мінливих умов, сприйнятливість до змін у потребах ринку, повна рівноправність партнерів. У той же час не можна вважати економічною волею в комерційній діяльності повну незалежність від інтересів і дій суб'єктів ринку, оскільки в ряді випадків для досягнення яких-небудь стратегічних цілей необхідний компроміс із діловими партнерами. Крім того, воля комерційних взаємин може обмежуватися умовами зовнішнього середовища, комерційною таємницею й іншими об'єктивними факторами.

Для досягнення поставлених задач необхідно керуватися наступними основними принципами:

− нерозривний зв'язок комерції із принципами маркетингу;

− гнучкість комерції, її спрямованість на облік постійно мінливих вимог ринку;

− уміння передбачати комерційні ризики;

− виділення пріоритетів;

− прояв особистої ініціативи;

− висока відповідальність за виконання прийнятих зобов'язань по торговельних угодах;

− націленість на досягнення кінцевого результату - прибутку.

Виділення пріоритетів у комерційній діяльності не менш важливо, ніж у виробництві. Реалізація цього принципу припускає постійне вивчення й знання всіх деталей комерційної діяльності.

Згідно стандарту [6] запаси – це активи підприємства, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

Відомо, що ресурси підприємства і вимоги рентабельної роботи деякою мірою обмежують маневрування як асортиментом товарів, так і цінами на них. Але саме орієнтація на попит покупців і його активне формування повинні виз-начати використання наявних ресурсів. Успішна реалізація товарів забезпечує ефективність роботи підприємства.
Таблиця 1.1

Система показників оцінки комерційної роботи підприємств торгівлі [14]

Напрямок комерційної діяльності	Показник ефективності комерційної роботи
Асортимент товарів і його формування	Широта асортименту Глибина асортименту Коефіцієнт відновлення асортименту Коефіцієнт стійкості асортименту
Планування товарної пропозиції і забезпечення товарами	Індекс росту товарообігу Приріст (скорочення) часу обертання товарів Ступінь відповідності товарних запасів нормативові Індекс виконання плану закупівель Ступінь виконання договірних зобов'язань постачальниками Ритмічність надходження товарів по асортименті Коефіцієнт припустимого рівня якості товарів Індекс валового доходу
Формування і стимулювання попиту	Відповідність обсягу і структури товарної пропозиції обсягові і структурі купівельного попиту Ступінь відновлення асортименту Коефіцієнт завершенности покупки Обсяг і структура незадоволеного попиту Рентабельність рекламних заходів
Економічна ефективність комерційної діяльності	Приріст валового доходу від комерційних операцій Приріст прибутку від комерційної діяльності Співвідношення доходів і витрат по закупівлі і реалізації товарів

Серед інструментів управління запасами комерційної діяльності торго-вельного підприємства асортиментна політика займає особливе місце.

Перший блок у системі оцінки комерційної діяльності — «Асортимент товарів і його формування» — складається з чотирьох показників. Коефіцієнт відновлення асортименту свідчить про розвиток і характер господарських зв'яз-ків торгівлі як з вітчизняними, так і закордонними партнерами, а також про ро-боту підприємств по відновленню асортименту. Коефіцієнт стійкості асорти-менту характеризує видовий склад пропонованих товарів у товарній групі (під-групі). Цей блок особливо важливий для оцінки роботи підприємств, що реалі-зують товари передбаченого асортиментного переліку.

У ринковій економіці формування асортименту є прерогативою самих торговельних підприємств. В основу діючих у магазинах асортиментних пере-ліків покладена виробничо-технічна ознака угруповання товарів, що не дозво-ляє з достатньою повнотою врахувати комплексність попиту, взаємну допов-нюваність товарів, сезонні особливості розвитку попиту й інші умови.

Другий блок показників — «Планування товарної пропозиції і забез-печення товарами» — складається з восьми показників, що відбивають плано-ваний ріст товарообігу підприємств, зміна в його структурі на основі товарної пропозиції, обсяг планованого валового доходу, товарних запасів, товарообо-ротність, якість товару. Ці показники складають основу планів закупівлі това-рів, вибору постачальників, визначення умов постачання, асортименту, термі-нів, партіонности постачання, цін і розрахунків з постачальниками і т.д. Чим вище індекси цих показників, тим ефективніше господарські зв'язки. Тут зна-чення мають долгосрочность, ступінь сталості господарських зв'язків і, особ-ливо, виконання договірних зобов'язань.

Групу показників третього блоку — «Формування і стимулювання по-питу» — доцільно використовувати при оцінці відповідності обсягу і структури попиту товарній пропозиції. Пропоновані показники розраховуються по під-приємству виходячи з асортименту, його широти, даних про попит населення і факторів, що впливають на ступінь завершенности покупок.

Це напрямок комерційної діяльності нерозривно зв'язано з блоками, що характеризують планування товарної пропозиції і формування асортименту то-варів. Саме в результаті пропозиції товарів споживачеві формується попит, а в результаті аналізу попиту населення здійснюється закупівля товарів і визна-чається асортиментна і цінова політика. У цьому блоці важливе місце належать рекламній роботі торговельних і виробничих підприємств.

Четвертий блок — «Економічна ефективність комерційної діяльності» — характеризує результативність керування комерційною роботою як конкрет-ного підприємства, так і сукупності підприємств на визначеній території. Ці по-казники завершують і узагальнюють оцінку комерційної діяльності.

Економічну эффективность комерційної діяльності варто оцінювати за економічними результатами, що характеризує роботу підприємства в цілому: узагальнюючим економічним показникам (товарообіг, витрати, прибуток, ціни); показникам використання ресурсів (вироблення, товарооборотність); якості торговельного обслуговування (широта, стійкість і відновлювальність асорти-менту); якості товарів.

Ефективність керування торгівлею оцінюється насамперед з позиції якос-ті торговельного обслуговування і рентабельності підприємств. Складової ефек-тивності керування багато в чому залежать від організації комерційної діяльн-ості і її результатів, тому що при здійсненні комерційних операцій формуються товарообіг, доходи підприємства, асортимент товарів, перевіряється їхня якість.

Оцінка ефективності комерційної діяльності підприємств необхідна при плануванні господарської діяльності, виявленні причин невиконання планових завдань, вишукуванні резервів підвищення ефективності роботи підприємства, визначенні стратегії його розвитку. Оцінка комерційної діяльності дає предс-тавлення про адаптацію підприємства до ринкових умов, дозволяє не тільки виробити стратегію і тактику поводження торговельних підприємств, але і під-вищити ефективність керування ними на рівні території. Її застосування дозво-ляє суб'єктам визначати слабкі і сильні сторони торговельної діяльності і скон-центрувати всі умови на напрямках, що є найбільш перспективно-дохідними.

За нестабільного економічного середовища, несвоєчасного виконання прийнятих рішень, помилок в обґрунтуванні оптимального рівня планів тощо виникає істотний (навіть катастрофічний) рівень ризику. У зв’язку з цим ме-неджерам доцільно вживати відповідних заходів, створюючи резервні фонди (фонди ризику) для страхування несприятливих наслідків, зниження ступеня ризику.

Управління запасами пов’язане з проблемою досягнення оптимальної рівноваги між двома конкуруючими чинниками: мінімізацією капіталовкладень у запаси та максимізацією рівня надійності обслуговування споживачів продук-цією даного підприємства.

До запасів, крім предметів і продуктів праці, належать запаси виробничих потужностей, основних фондів і оборотних коштів, незавершене будівництво, кваліфіковані кадри тощо.

Матеріальні запаси можна умовно розподілити на три види [13]:

1. Перший вид — страховий запас готової продукції на складі, призна-чений для компенсації коливань попиту на ринку. Враховуючи, що ринок у на-шій країні перебуває в стадії формування і характеризується суттєвими і важко передбачуваними коливаннями попиту, підприємства (фірми) змушені форму-вати страхові запаси готової продукції для компенсації цих коливань, тобто для зниження ступеня ризику. Запаси позитивно впливають на стимулювання попи-ту, оскільки дилери впевнені, що в будь-який момент вони швидко одержать необхідний обсяг певного товару. Проте необхідно враховувати і негативний вплив запасу на фінансовий стан фірми (підприємства), бо в запасах підприєм-ство фактично «заморожує» частину засобів, вилучаючи їх з обороту.

Другий вид — страховий виробничий запас сировини, матеріалів і комп-лектуючих виробів.

Під страховим виробничим запасом розуміють запас, призначений для запобігання ризику раптової зупинки виробництва внаслідок несвоєчасної дос-тавки сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.

Обсяг цього запасу залежить лише від того, наскільки гарантованим і ста-більним є забезпечення підприємства.

Третій вид — динамічний виробничий запас, що являє собою запас мате-ріалів і комплектуючих виробів, який формується з певною періодичністю і в певних обсягах.

Головною метою створення динамічно формованих запасів є зниження прямих виробничих затрат (збитків) при стабільному забезпеченні виробництва необхідним обсягом сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.

На ефективність формування запасів впливають два різноспрямованих випадкових чинники: зростання вартості матеріалів і комплектуючих виробів (інфляція на змінні затрати); зростання вартості капіталу (оборотних засобів).

Якщо придбати матеріали і комплектуючі в запас на всю виробничу прог-раму, скажімо на початок року, і використовувати їх у виробництві продукції за «старими» цінами, то в запасах будуть «заморожені» великі кошти, попит на які вимагатиме одержання кредиту в банку під значний відсоток. Необхідність обс-луговувати цей борг значно збільшить загальні (постійні) витрати, котрі можуть бути обтяжені значним ризиком.

Отже, важливо об’єктивно оцінити стратегію формування запасів, вико -ристовуючи їх обсяги і періодичність поповнення як змінні параметри.

Різновиди задач управління запасами та їх складність зумовили створення великої кількості математичних моделей, ефективне використання яких немож-ливе без застосування економіко-математичних методів та ЕОМ. Моделі управ-ління запасами відрізняються багатьма компонентами залежно від характеру змі-ни величин, що до них входять. Найістотнішим чинником, що його необхідно враховувати при розробці моделей управління запасами, є час. Статичні моделі управління запасами лише наближено відповідають реальним умовам. Більш точний розв’язок може бути одержаний на базі використання динамічних моде-лей, що враховують час та відповідні залежності. Слід зазначити, що в багатьох моделях управління запасами одним з головних припущень є те, що, наприклад, попит є заздалегідь відомою детермінованою величиною. Однак в переважній більшості реальних задач попит є випадковою величиною, розподіл імовірності якої може бути як відомим, так і невідомим. У зв’язку з цим виникає економічний ризик, зумовлений невизначеністю, стохастичністю щодо величини попиту.

Величина ризику може бути визначена як відхилення потреб у запасах від середньої (сподіваної) величини.
1.2 Стратегія комерційної діяльності підприємств в галузі управління запасами
Для більш ефективного визначення необхідних обсягів товарно-матеріальних запасів вітчизняним підприємствам доцільно взяти на озброєння досвід зарубіжних фірм, що полягає в складанні моделі найекономічнішого обсягу замовлень, створенні комп'ютеризованої системи управління запасами.

Оптимальне управління запасами полягає у виборі таких обсягів і моментів на поповнення запасів, щоб сумарні витрати на організацію системи постачання набували мінімального значення.

Вибір стратегії управління запасами, який є найбільш відповідальним моментом при складанні математичних або імітаційних моделей, повинен грун-туватися на ретельному аналізі систем постачання та реалізації. Вирішення за-дачі управління запасами спочатку слід знаходити у просторі стратегії управ-ління, а потім, згідно з вибраною стратегією – у просторі її параметрів [18].

Вивчення та аналіз літературних джерел і практичних розробок з даної проблематики показує, що на даний час розглянуто і досліджено значну кількість моделей управління запасами, які, однак, не вичерпують всієї множини можливих варіантів. Таке різноманіття моделей управління запасами, що відображає можливі варіанти виробничих ситуацій, не завжди дає змогу використовувати готові рішення, а спонукає формулювати нові постановки задач управління запасами й розробляти для їх реалізації обчислювальні методи, зокрема, за допомогою засобів імітаційного моделювання.

Стратегія управління запасами в комерційній діяльності торгівельного підприємства спирається на моніторинг оптимального рівня накоплення товар-ної продукції для реалізації для систем з нестійким попитом на реалізуємі товари, що характерно в умовах ринкової економіки.

Імовірнісний характер керованої системи, викликаний нестійкістю попи-ту, а також вимоги до стабільності ряду показників і наявність певних можли-востей маневрування зумовлюють необхідність дослідження адаптивних влас-тивостей рівня реалізації. 3 метою покращення техніко-економічних показни-ків використовують резерви продукції та ресурсів. Розрізняють два види ма-теріальних резервів:

- прямі резерви, що являють собою запас (надлишок) матеріальних ресурсів, які є особливо дефіцитними при коригуванні рівня продаж;

- непрямі резерви, що являють собою такий обсяг допоміжних матеріаль-них ресурсів, узгоджених з рівнем накоплення товарної продукції для реалі-зації, які необхідні для його утримання, транспортування та реалізації.

Для здійснення безперервного процесу товарного обігу необхідні певні запаси товарів. Товарний запас – це сукупність товарної маси, що знаходиться в сфері обігу і призначена для продажу. Товарні запаси виконують певні функції: забезпечують безперервність розширеного виробництва і обігу, в процесі яких відбуваються їхнє систематичне утворення і витрачання; задовольняють плато-спроможний попит населення, оскільки є формою товарної пропозиції; харак-теризують співвідношення між обсягом і структурою попиту і товарної пропо-зиції.

Необхідність утворення товарних запасів предметів споживання викликана наступними причинами: безперервністю процесів обертання; сезонністю виробництва і споживання; не рівномірністю розміщення виробництва і районів споживання; непередбаченими коливання попиту і ритму виробництва; необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий; необхідністю утворення страхових резервів, іншими причинами.

Товарні запаси класифікують по різноманітним ознакам. Так, в залежності від особливостей обігу є товарні запаси поточного зберігання, що призначені для задоволення повсякденної потреби торгівлі в безперебійному продажу товарів для населення, а також запаси товарів сезонного накопичування і дострокового завозу, що пов'язане з сезонністю виробництва і споживання окремих товарів, з умовами їх транспортування в окремі райони країни.

При обліку і плануванні товарних запасів використовуються абсолютні і відносні показники. Абсолютна величина товарних запасів може бути вислов-лена в натуральних або в вартісних одиницях. Абсолютна величина товарних запасів не постійна. Вона весь час змінюється в залежності від надходження і продажу товарів. Тому при аналізі і плануванні велике значення має спів став-лення товарних запасів із товарообігом. З цією метою товарні запаси познача-ються в днях. Цей показник – відносний, він характеризує величину товарного запасу, що знаходиться на підприємстві торгівлі на певну дату, і показує, на скільки днів торгівлі вистачить товарних запасів.

Товарні запаси в днях обороту обчислюються діленням абсолютної вели-чини запасів (на певну дату) на середньоденний товарообіг відповідного періоду [23]:
Vз = З * Т / О (1.1)
де Vз – рівень товарних запасів, дні обороту;

3 – сума товарних запасів;

О – обсяг товарообігу;

Т – число днів в періоді.

Розміри товарних запасів безпосередньо зв'язані зі швидкістю обігу това-рів. При незмінному обсязі товарообігу прискорення оборотності товарів приз-водить до зниження товарних запасів, і, навпаки, уповільнення оборотності вимагає більшої маси товарних запасів.

Швидкість обігу товарів або час, за який реалізуються товарні запаси, розраховується за формулою [23]:
Д = Зср *Т / О (1.2)
де Д – швидкість обігу товарів

Зср – середній товарний запас (розраховується як середня хронологічна)

О – об’єм товарообороту

Т – кількість днів в періоді

Швидкість обігу товарів може висловлюватися і числом оборотів [23]:
С = О / Зср або С = Т / Д (1.3)
де С – число оборотів;

О – обсяг товарообігу;

3ср – середній товарний запас;

Т – число днів в періоді;

Д – швидкість обігу товарів, дні.

Прискорення часу обігу товарів має велике значення - підвищує еконо-мічну ефективність всього суспільного виробництва, впливає на темпи відтво-рення, являючись водночас важливою умовою підвищення рентабельності торгової діяльності підприємства.

Оборотність товарів можна прискорити тільки за рахунок вдосконалення всієї торговельно-комерційної і економічної роботи підприємства. Це вимагає глибокого розуміння впливу різноманітних чинників на формування товарних запасів.

1. Фактори, що впливають на розмір товарних запасів та їх оборотність.

Величина товарних запасів і оборотність залежать від багатьох чинників. Одні з цих чинників прискорюють швидкість обігу товарів і завдяки цьому об'єк-тивно зменшують необхідну величину запасів, інші, навпаки, уповільнюють швид-кість товарного обігу і завдяки цьому збільшують розмір запасів. Знаючи це, мож-на виявити резерви прискорення оборотності запасів підприємства, знизити вит-рати на утворення і зберігання товарних запасів.

До основних чинників, які впливають на оборотність і величину товарних запасів, відносяться наступні.

Співвідношення між попитом і пропозицією товарів. В умовах, коли попит населення перевищує пропозицію товарів, різко прискорюється їхня оборотність, товарообіг здійснюється з меншими товарними запасами. По мірі збільшення пропозиції товарів, насичення ринку, спостерігається деяке уповільнення швидкості обігу товарів. Вивчення попиту населення – одне з умов, що сприяють нормалізації товарних запасів.

2.Складність асортименту товарів. Час обігу товарів складного асорти-менту, як правило, набагато перевищує час обігу товарів простого асортименту.

3.Організація і частота завозу товарів. Чим частіше завозяться товари в крамниці, тим з меншими товарними запасами можна виконати план товарообігу. В свою чергу частота завозу залежить від місцезнаходження торгових підприємств, умов транспортування, розміщення виробничих підприємств. Чим ближче розміщені промислові підприємства або оптові бази до районів споживання, тих частіше виробляється завіз товарів, тим менш часу витрачається на їхню доставку. Висока частота завозу характерна для товарів, що швидко псуються.

Споживчі властивості товарів. Вони або обмежують, або подовжують час обороту.

Ритмічність надходження товарів на протязі кварталу і місяця, порядок завозу товарів.

Існують два основних способи реалізації: робота на замовлення й робота на вільний ринок [24].

Робота на замовлення. При цьому способі підприємство працює на заздалегідь відомий ринок. Випуск продукції здійснюється відповідно до наявного портфеля замовлень, укладеними контрактами, підрядами й попередніми згодами про поставки виробленої продукції й надання послуг. Заздалегідь обговорюються строки, технічні характеристики товарів, обсяги поставок продукції, ціни.

Робота на вільний ринок. При цьому способі підприємство випускає продукцію на вільний ринок без заздалегідь установлених обмежень щодо кількісних і якісних характеристик товарів. Завдання реалізації товарів включають пошуки можливих ринків збуту (з огляду на їх географічне розташування), вибір конкретних форм реалізації, визначення припустимого рівня цін. Реалізація продукції на вільний ринок здійснюється через оптову й роздрібну торгівлю.

Маркетингова товарна політика – це комплекс заходів, у рамках якого один або кілька товарів використовують як основні інструменти досягнення цілей фірми [24].