Диплом Ефективності господарювання і пошук резервів такого підвищення
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-24Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Дипломна робота: 14 стор., 8 рис., 9 табл., 36 додатка, 61 джерел.
Об’єкт дослідження – Апостолівське управління експлуатації газового господарства ВАТ „Дніпропетровськгаз”.
Предмет дослідження - облік і контроль розрахунків з бюджетом за податками та платежами до Державного бюджету на підприємстві.
Мета роботи – розкрити діючу методику обліку і контролю розрахунків з бюджетом за податками та платежами до Державного бюджету і визначити напрямки їх удосконалення.
Методи дослідження – описовий, порівняльний та аналітичні.
Розрахунки з бюджетом за податками та платежами є важливою складовою зобов’язань підприємства. Тому організація їх обліку та контролю ґрунтується на системі відповідних нормативних документів, які визначають відповідний порядок, підходи, методи, прийоми та документообіг.
При цьому відокремлюють наступні основні етапи обліку та контролю розрахунків з бюджетом за податками та платежами:
Податки – це обов’язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.
Податкова система – це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми і терміни стягнення податків і платежів, які мають податковий характер й необхідні державі для виконання її функцій.
ПДВ – вид універсального акцизу, який встановлюється за єдиною ставкою до всього обороту.
ПОДАТКИ, ПЛАТЕЖІ, ПОДАТКОВА СИСТЕМА, ПДВ, ПОДАТОК НА ПРИБУТОК, ОБЛІКОВИЙ ТА КОНТРОЛЬНИЙ ПРОЦЕСИ, АКТ РЕВІЗІЇ, ДПІ, ВАЛОВИЙ ДОХІД, ВАЛОВІ ВИТРАТИ.
| | |
| | стор. |
| ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ | |
| ВСТУП | |
| РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ПОДАТКІВ ТА ПЛАТЕЖІВ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ | |
| 1.1. Податки та платежі – фінансовий інструмент податкової політики держави | |
| 1.2. Види податків та порядок їх розрахунку | |
| 1.3.Оцінка законодавчо - нормативних документів, які регламентують облік та контроль розрахунків податків та платежів до Державного бюджету | |
| 1.4. Характеристика підприємства і результатів його діяльності | |
| РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОБЛІКУ РОЗРАХУНКУ ПОДАТКІВ ТА ПЛАТЕЖІВ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ | |
| 2.1. Організація обліку розрахунків по податкам та платежам | |
| 2.2. Порядок нарахування податків та платежів та їх облік | |
| 2.3. Аналітичний та синтетичний бухгалтерський облік розрахунків по податкам та платежам | |
| 2.4. Податковий облік розрахунків податків та платежів | |
| 2.5. Порядок складання та подання звітності по податкам та платежам до Державного бюджету | |
| РОЗДІЛ 3. КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ ПОДАТКІВ ТА ПЛАТЕЖІВ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ | |
| 3.1. Організація контролю розрахунків по податкам і платежам | |
| 3.2. Контроль розрахунків за податками та платежами | |
| 3.3.Контроль показників звітності за податками й платежами до Державного бюджету | |
| 3.4. Аналіз складу, динаміки нарахування та сплати податків та платежів до Державного бюджету | |
| 3.5. Узагальнення матеріалів контролю та методика складання акту ревізії | |
| РОЗДІЛ 4. ОЦІНКА СТАНУ ОБЛІКУ, КОНТРОЛЮ І АНАЛІЗУ РОЗРАХУНКУ ПОДАТКІВ ТА ПЛАТЕЖІВ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ТА ШЛЯХИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ | |
| 4.1. Оцінка стану обліку, контролю і аналізу розрахунку за податками й платежами до Державного бюджету | |
| 4.2. Удосконалення обліку податків та платежів до Державного бюджету на підприємстві | |
| 4.3. Реалізація матеріалів контролю та шляхи удосконалення контрольної роботи на підприємстві | |
| ВИСНОВКИ | |
| СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ | |
| ДОДАТКИ | |
| | |
Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів для здійснення державою її функцій. Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжуються перетворенням податкової системи. У сучасному цивілізованому суспільстві податки й платежі – основна форма доходів держави.
Податки становлять основну частину державних фінансів. Суть податків, їх структура, призначення, роль, характер оподаткування визначаються економічним і політичним ладом даного суспільства. Податки і збори – це обов’язкові платежі до бюджету і державного цільового фонду, що здійснюють платіж у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.
Податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, що має форму відрахування частини вартості валового національного продукту на загально громадські потреби. Податки можуть бути вирішальним чинником розвитку як суспільства в цілому, так і окремого підприємства – допомагати йому виходити з кризового стану, або навпаки – спричиняти кризову ситуацію. Тому правильно побудована податкова система має таке важливе значення як для ефективної діяльності на підприємстві, так і для суспільства в цілому.
Податкова система оподаткування мала недосконалий вигляд. В ній спостерігалось подвійне оподаткування, недосконала система податків. Надалі спостерігається постійний розвиток людства, а з ним ми маємо розвиток науки, культури, економіки, а також податкової системи. Зараз, як ми вважаємо, ми маємо найкращу систему оподаткування, що була на всіх етапах розвитку людства, проте і вона не є досконалою і не враховує однаковою мірою потреби платників податків і держави. Проте, так чи інакше, всі підприємства незалежно від форм власності і напрямку діяльності платять податки. Це дає підставу говорити про актуальність розгляду даної теми. Актуальність та важливість такої економічної категорії, як податки, у взаємовідносинах підприємства та держави важко переоцінити, що і обумовило вибір теми дослідження.
Метою даної дипломної роботи є ознайомлення з суттю податків, механізмом їх сплати на підприємстві та дослідження основних проблем, пов’язаних аналізом, контролем, складанням та удосконаленням обліку податків на підприємстві.
Написання дипломної роботи включає наступні завдання:
1. Визначення податків та платежів, як фінансових інструментів податкової політики;
2. Розгляд класифікації податків, визначення економічної суті їх основних видів;
3. Ознайомлення з нормативно-правовою базою, що регламентують облік загальнодержавних податків й платежів;
4. Дослідження на підприємстві документації, щодо визначення порядку розрахунків з бюджетом;
5. Характеристика підприємства;
6. Дослідження організації обліку, контролю, аналізу податків та платежів;
7. З’ясування стану обліку розрахунків з бюджетом на підприємстві і надання пропозицій щодо його удосконалення;
Предметом дослідження даної роботи є облік і контроль розрахунків з бюджетом за податками та платежами до Державного бюджету на підприємстві.
Об’єктом дослідження обрано структурний підрозділ ВАТ „Дніпропетровськгазу” - Апостолівське управління експлуатації газового господарства.
Вивчення обліку розрахунків з бюджетом передбачає застосування наступних методологічних прийомів: індукції, дедукції, абстракції, аналізу та узагальнення результатів.
Для досягнення поставленої мети необхідно розглянути:
- податки та платежі, що сплачуються;
- фінансову та податкову звітність;
- матеріали по контролю сплати податків та платежів.
Здійснити: оцінку законодавчо – нормативних документів, які регламентують облік та контроль розрахунків податків та платежів; характеристику підприємства і результатів його діяльності; аналіз складу, динаміки нарахування та сплати податків та платежів до Державного бюджету; оцінку стану обліку, контролю і аналізу розрахунку податків та платежів.
Розглянути: методику обліку розрахунків податків та платежів; контроль розрахунків податків та платежів; оцінку стану обліку, контролю і аналізу розрахунку податків та платежів та шляхи їх удосконалення.
На сьогодні у фаховій економічній літературі питання обліку і контролю розрахунків за податками та платежами до Державного бюджету висвітлюється лише з точки зору опису, техніки виконання. Здебільшого це навчальні та навчально – методичні посібники – В.М. Антонова, В.А. Антонюк, М.С. Каранфілова, В.А. Онищенка, Р.Е. Островерхої, С.П. Ріппи. Але в цих працях не порушуються проблеми обліку, не аналізуються недоліки, які перетворюють облік на функцію, не пов’язану з податковим контролем, що, в свою чергу, знижує його ефективність. Це зумовлює актуальність проведення наукових досліджень у цій сфері.
При розгляді теоретичних питань з обліку розрахунків з бюджетом були використані слідуючи нормативно-правові акти: Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Закон України „Про податок на додану вартість”, та інші, а також наступні літературні джерела: Н.М Ткаченко „Податкові системи країн світу та України”, В.М. Сердюк „Податковий облік”, В.М. Панасюк „Податковий облік”, Б.О. Голов „Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами”, Ф.Ф. Бутинець „Бухгалтерський фінансовий облік” тощо.
При написанні роботи було розглянуто дослідження цієї теми українськими, російськими та зарубіжними науковцями, використана сучасна економічна література, матеріали, які публікуються в періодичних виданнях та журналах, а також таблиці економічних показників і матеріали звітності підприємства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретико – методологічному обґрунтуванні та розробці рекомендацій і пропозицій щодо удосконалення організації і методики обліку і контролю розрахунків за податками та платежами до Державного бюджету.
Також за обраною темою дослідження були опубліковані в книзі „Майбутнє - Аудит”(матеріали Всеукраїнської науково – практичної конференції) тези на тему: „Актуальні проблеми відшкодування ПДВ”. В даних тезисах було запропоновано реформування системи справляння ПДВ і передбачено наступні кроки:
- заміна діючої 0 % ставки ПДВ на таку пільгу, як „звільнення від оподаткування ПДВ”;
- скорочення діючої ставки ПДВ з 20 % до 18 %, що сприятиме зменшенню податкового тиску на підприємствах і зменшення ухилення від оподаткування і збільшенню бази оподаткування.
Дипломна робота виконується у відповідності до затвердженого плану з використанням матеріалів підрозділу ВАТ„Дніпропетровськгазу” Апостолівського управління експлуатації газового господарства, які надані в додатках до цієї роботи.
ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ПОДАТКІВ ТА ПЛАТЕЖІВ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
1.1. Податки та платежі – фінансовий інструмент податкової політики держави
Податкова система — це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми і терміни стягнення податків і платежів, які мають податковий характер й необхідні державі для виконання її функцій.
Під податком і збором у бюджети й цільові державні фонди мається на увазі обов’язковий внесок у бюджет відповідного рівня або державний цільовий фонд, обумовлений платниками в порядку й на умовах, обумовлених законами України про оподатковування.
Податки являють собою обов’язкові індивідуально безповоротні платежі юридичних та фізичних осіб, встановлені органами державної влади для зарахування в державну бюджетну систему із визначення їх розмірів та термінів сплати. За економічним змістом – це фінансові взаємовідносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій
Сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) у бюджети й державні цільові фонди, які сплачуються у встановленому законами України порядку, становить систему оподатковування (дод. А).
Податки і платежі, стягнення яких не передбачено Законом України „Про систему оподатковування”, [24] сплаті не підлягають.
Податки і збори, приймаючи участь в перерозподілі нової вартості – національного доходу, виступають частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин, які формують їх суспільний зміст. Суспільний зміст податків дає можливість проникнути в їх сутність, розкрити внутрішню природу і еволюцію, найважливіші ознаки та особливості, а також механізм впливу податків на виробничі відносини в суспільстві. Податки, як частина розподільчих відносин суспільства відображають закономірності виробництва.
Матеріальна основа податків являє собою реальну суму грошових засобів суспільства, яка мобілізується державою. При перерозподілі національного доходу податки забезпечують органи державної влади частиною нової вартості в грошовій формі. Ця частина національного доходу, привласнена примусово у формі податків та зборів з усього населення країни, перетворюється у централізований фонд фінансових ресурсів держави. Процес примусового відчуження має односторонній рух вартості (від платника податків до держави) без еквівалентного обміну.
Податки, будучи особливою формою виробничих відносин, є своєрідною економічною категорією. Вони виражають реально існуючі грошові відносини, які виявляються в процесі вилучення частини вартості національного доходу на користь загальнодержавних потреб. Ці податкові відносини, як частина фінансових відносин, знаходяться в постійній зміні. Як фінансова категорія, податки виражають загальні властивості, притаманні усім фінансовим відносинам, та свої відмінні ознаки та риси, власні форми руху, тобто функції, які виділяють їх з усієї сукупності фінансових відносин.
Платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні й фізичні особи, на яких відповідно до законів України покладений обов’язок платити податки й збори (дод. Б). Об’єктами оподатковування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб й інші об’єкти.
Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків і зборів - обов’язкових платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що справляються у визначеному порядку, її сьогоднішній стан можна охарактеризувати як створення основ реформування податкової системи. За короткий час здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система (впровадження податків, характерних для більшості розвинутих країн з ринковою економікою, наприклад, податку на додану вартість).
Податкова система в Україні має відповідати таким принципам: економічній ефективності, адміністративній простоті, гнучкості, політичній відповідальності, справедливості.
Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.
Податки та платежі - це обов’язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України. Основними елементами системи оподаткування, є суб’єкт, об’єкт, одиниця оподаткування, джерело сплати і податкова ставка. Суб’єкт або платник податку - це юридична або фізична особа, яка безпосередньо його сплачує. Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта оподаткування. Джерело сплати податку - це дохід платника, з якого він сплачує податок. Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.
Податки в Україні є основним видом державного доходу, і виконують дві функції - фіскальну та економічну. За допомогою фіскальної функції здійснюється формування бюджетного фонду країни, реалізація економічної функції дає змогу державі безпосередньо впливати на процес суспільного відтворення в цілому, стимулюючи ті чи інші галузі народного господарства. Суб’єктами оподаткування є юридичні та фізичні особи. Існують податки, що сплачуються: лише юридичними особами (наприклад, податок на прибуток підприємств); тільки фізичними особами (наприклад, податок на доходи фізичних осіб); і фізичними, і юридичними особами (наприклад, податок на землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів).
За податковим законодавством в Україні існує три джерела сплати податків до бюджету: дохід, валові витрати, прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків (дод. В).
За рахунок доходу сплачуються такі непрямі податки, як податок на додану вартість, акцизний збір. За рахунок валових витрат сплачуються тільки ті податки і збори, які дозволені чинним Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”.[16] За рахунок прибутку сплачуються до бюджету всі інші податки і збори.
Платники податків і обов’язкових платежів зобов’язані:
1) сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни;
2) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;
3) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до Законів України декларації, бухгалтерську звітність та інші документи, відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів);
4) допускати посадових осіб державних податкових органів для перевірок, обчислення і сплати податків і платежів.
Платники податків і платежів мають право:
1) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їхніх посадових осіб;
2) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, здійснених державними податковими органами;
3) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги з оподаткування у порядку, встановленому законами України. Останніми десятиліттями у податковій системі України акцент в оподаткуванні зміщується на ефективність ПДВ. Збільшення податкового навантаження на споживання пов’язане не лише з позитивним впливом відповідних податків на економічне зростання. Зміна ефективних ставок в оподаткуванні стала наслідком активізації процесів європейської інтеграції і глобалізації, які зумовили зростання мобільності капіталу та праці, і відповідно, мобільності бази оподаткування доходів.
За розрахунками, в Україні після 1999 року спостерігалося зростання ефективної ставки ПДВ — від 8,3 % у 2003 році до 15,8 % за підсумками 2006 року, тоді як стандартна ставка лишалася незмінною — 20%. Коефіцієнт продуктивності податку також підвищився від 42,1 % до 59,1 %, що означає відповідне падіння втрат доходів бюджету.
Таблиця 1.1
Ефективність ПДВ в Україні: 1999 – 2006 роки
| | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 |
| Стандартна ставка, % | 20,0 | 20,0 | 20,0 | 20,0 | 20,0 | 20,0 | 20,0 | 20,0 |
| Ефективна ставка, % | 11,3 | 9,8 | 8,9 | 10,5 | 8,4 | 10,5 | 14,9 | 15,8 |
| Продуктивність ПДВ, % | 56,4 | 49,0 | 44,5 | 52,3 | 42,1 | 45,1 | 54,1 | 59,1 |
У 2002 році істотне підвищення продуктивності ПДВ (до 52,3% порівняно з 44,5% у 2001 році) стало наслідком зростання надходжень податку із ввезених на територію України товарів завдяки обмеженню використання податкових векселів, а також зростання заборгованості держави з бюджетного відшкодування ПДВ. Було задоволено лише 83,6 % від загальної суми вимог на відшкодування порівняно з попередніми роками.
Якщо у 1999—2001 роках надходження до бюджету податку на додану вартість за товарами, що імпортуються, не перевищували 1,7—1,9 % ВВП відповідного періоду, то у 2002 році показник збільшився до 3,2 %. Водночас питома вага прибуткового податку в Україні, у загальних податкових надходженнях, зростала упродовж 1999—2002 років з 14,7 % до 23,8 % відповідно. Зокрема у 1999 році податок становив — 16,3% від загального податкового надходження, або 4,4 млрд. грн., у 2000-му — 20,3%, або 6,3 млрд. грн., у 2001-му - 23,9%, або 8,8 млрд. грн., у 2002-му — 23,8%, або 10,8 млрд. грн, в 2003-му — 24,8%, або 13,5 млрд. грн., у 2004 році — 16 млрд. грн, у 2005- му 18,5 млрд. грн.
Проведенні показники дають змогу зробити такі висновки. Збільшення ролі податків на споживання у структурі податкової системи країни, яке компенсує зменшення рівня оподаткування доходів, сприяє поліпшенню інвестиційного клімату й довгостроковому економічному зростанню. Прийняття рішень щодо збільшення чи зменшення ставок податків на споживання має ґрунтуватися не на номінальних, а на ефективних ставках оподаткування. Дані показники показали, що рівень оподаткування споживання в Україні низький. Тому зниження податкового навантаження на витрати у найближчій перспективі є менш пріоритетним, ніж зниження податкового навантаження на доходи, передусім на капітал.
Отже, облік платників податків і платежів здійснюється податковими органами та іншими державними органами відповідно до законодавства України. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов’язкових платежів) лише за умови пред’явлення ними документів, що підтверджують взяття їх на облік у державному податковому орган.
1.2. Види податків та порядок їх розрахунку
Відповідно до Закону України „Про систему оподаткування” податки по відношенню до бюджетного устрою поділяються на загальнодержавні та місцеві. [24]
Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади. Їх стягнення є обов’язковим на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету (центрального і місцевого) вони зараховуються.
До загальнодержавних належать такі податки і платежі:
1) ПДВ – вид універсального акцизу, який встановлюється за єдиною ставкою до всього обороту. Порядок нарахування і сплати ПДВ передбачений Законом України „Про ПДВ”. [19]
Об’єкт оподаткування ПДВ:
1) по операціям з продажу товарів (робіт, послуг), вивозу (пересилання) товарів за межі митної території України - договірна вартість;
2) по операціям з ввозу в Україну товарів - митна вартість з врахуванням мита, а також акцизного збору для підакцизних товарів.
Існують 2 ставки оподаткування ПДВ: 0% і 20%. Сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету знаходиться як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту.
Податкове зобов’язання - це загальна сума ПДВ, яка нарахована підприємством у звітному періоді. Датою виникнення зобов’язань вважається дата, яка відбулася раніше:
1) або дата зарахування коштів на поточний рахунок (оприбуткування коштів в касі);
2) або дата відвантаження продукції, а для робіт - дата оформлення документу, який затверджує факт виконання робіт.
Податковий кредит - це сума, на яку підприємство має право зменшувати податкові зобов’язання звітного періоду. Податковий кредит складається з суми податків, нарахованих підприємством-постачальником у зв’язку з придбанням ТМЦ, які входять до складу валових витрат та ОЗ і НА, які підлягають амортизації. Датою виникнення права на податковий кредит є дата:
1) або списання грошових коштів з поточного рахунку (каси);
2) або дата отримання ТМЦ, ОФ, НА.
2) Акцизний збір – вид специфічних акцизів, що встановлюються з обороту від реалізації підакцизних товарів, а для імпортних – з їх митної вартості. Ставки є індивідуальними для кожного товару, вона встановлюється у твердих ставках або у відсотках у перерахунку з одиниці виміру товару. Порядок нарахування і сплати акцизного збору передбачено Декретом КМУ „Про акцизний збір”.[5] Об’єктом оподаткування АЗ є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товари або введення підакцизних товарів на митну територію України.
3) Податок на прибуток підприємств – податок, що справляється із суб’єктів підприємницької діяльності, і бюджетних організацій в частині комерційної діяльності.
Порядок нарахування і сплати податку на прибуток передбачений Законом України „Про оподаткування прибутку підприємства”. [16] Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань. Ставка податку – 25%.
4) Податок з доходів фізичних осіб – є видом особистого прибуткового оподаткування. Платниками податку є фізичні особи, які мають самостійне джерело доходів. Ставка податку – 15%. Порядок нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб передбачено Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”. [20]
Об’єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.
При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так і в грошовій. Для обчислення прибуткового податку сукупний оподатковуваний доход приймається у цілих гривнях. Прибутковий податок визначається у цілих гривнях, десяті і соті частини округлюються до цілої гривні.
5) Мито – справляється з суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні митного оформлення товарів, які ввозяться на митну територію України за ставками Єдиного митного тарифу. Порядок нарахування і сплати мита передбачено Законом України „Про Єдиний митний тариф”. [12]
Об’єкт оподаткування - митна вартість або фізична одиниця товару, що імпортується. Розмір ставок і види мита в Україні встановлюються у відповідності з Єдиним митним тарифом України. Мито сплачується при митному оформленні. Декларація з ПДВ і АЗ за товари складається щомісячно.
6) Державне мито – є позовні заяви, заяви до арбітражних судів, нотаріальні та інші дії сплачується за здійснення в інтересах юридичних і фізичних осіб дій і видачу документів, паперів, які мають юридичне значення. Сплачується при реєстрації документів та здійсненні інших дій у відповідності з діючим законодавством. Залежно від виду відноситься на втрати чи включається до ціни. Порядок нарахування і сплату державного мита передбачено Декретом КМУ „Державне мито”. [4]
7) Податок на нерухоме майно (нерухомість) – земельна ділянка, а також об’єкти розташовані на земельній ділянці і невід’ємно пов’язані з нею переміщення яких є неможливим без знецінення та зміни їх призначення. Порядок нарахування і сплати податку на нерухоме майно передбачено Законом України „Про систему оподаткування”. [24]
8) Податок на землю – обов’язковий платіж, що справляється з юридичних та фізичних осіб за користування земельними ділянками.
Порядок нарахування і сплати податку на землю передбачено Законом України „ Про плату за землю ”. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, що знаходиться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, а платниками плати за землю – власники землі та землекористувачі. Ставка плати за землю є диференційованою і встановлюється органами влади населеного пункту, в якому проживає платник. При відсутності грошової оцінки ставки визначаються в порядку, передбаченому частиною другою ст. 7 ЗУ „Про плату за землю”. Розрахунок плати за землю складається щорічно.
9) Рентні платежі – загальнодержавні обов’язкові платежі, які сплачуються з вартості обсягів нафти, природного газу і газового конденсату, видобутих в межах території України. Порядок нарахування і сплати рентного платежу передбачено Законом України „Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат”. [23] До рентних платежів належать рентна плата за нафту і природний газ, а також відрахування від плати за транзит природного газу. Ставки рентної плати за нафту і природний газ встановлено Законом України ”Про державний бюджет України”.
10) Податок з власників транспортних засобів – сплачується підприємствами та організаціями, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, які зареєстровані в Україні з чинним законодавством власні транспортні засоби, що є об’єктом оподаткування. Порядок нарахування і сплати податку з власників транспортних засобів передбачено Законом України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.[18]
Нараховується на трактори, легкові і вантажні автомобілі, автомобілі спеціального призначення, мотоцикли, мопеди, судна, човни моторні, катери тощо. Обчислення здійснюють на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного року. Сума податку визначається помноженням обсягу циліндрів двигуна (потужності двигуна, довжини) на кількість однорідних транспортних засобів та ставку податку. Розрахунок складається щорічно. Платниками цього податку є підприємства, що мають власні транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми на пневматичному ходу. Ставки податку встановлено у гривнях і визначено Законом України „Про фінансування шляхового господарства”.
11) Податок на промисловість - платниками податку є фізичні особи, які здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року продаж виготовленої та придбаної продукції, речей. Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами. Ставку податку на промисли встановлено в розмірі 10% від зазначеної в декларації вартості товарів.
12) Збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету – сплачується користувачами надр за видобування або переробку мінеральної сировини за нормативами відрахувань. Порядок нарахування і сплати збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету передбачено Законом України „Про надра”. [2 ]
Об’єктом оподаткування є обсяг видобутку мінеральної сировини або продукції її переробки, а також обсяг погашених в надрах запасів корисних копалин. Розраховується щоквартально за встановленими нормативами з врахуванням понижуючих коефіцієнтів і індексу інфляції.
13) Збір за спеціальне використання надр при добуванні корисних копалин – сплачується суб’єктами підприємницької діяльності з обсягу погашених балансових запасів. Порядок нарахування і сплати збору за спеціальне використання надр при добуванні корисних копалин передбачено ЗУ „Про збір за спеціальне використання природними ресурсами ”. [ 13 ]
14) Збір за забруднення навколишнього середовища. Порядок нарахування і сплати збору за забруднення навколишнього середовища передбачено Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”. Сплачується з викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище підприємствами незалежно від форм власності. Об’єктом оподаткування є обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів, використаного пального, матеріально-сировинних балансів виробництва.
15) Збір на обов’язкове соціальне страхування. Порядок нарахування і сплати збору на обов’язкове соціальне страхування передбачено Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”. [14]
16) Збір на обов’язкове пенсійне страхування. Порядок нарахування і сплати збору на обов’язкове пенсійне страхування передбачено Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. [15]
17) Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності – плата за державне свідоцтво, яке посвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності здійснювати певні види діяльності за готівку. Нормативною базою, яка регулює плату за торговий патент, є Закон України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”. [17]
18) Фіксований сільськогосподарський податок. Платниками цього податку є сільськогосподарські товаровиробники, які одержали від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму доходу, що перевищує 50% загальної суми валового доходу підприємства. Механізм справляння податку визначено Законом України „Про фіксований сільськогосподарський податок”. [25]
Загальнодержавні податки і платежі встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
Крім того можна сказати що, систематизація податків здійснюється за такими ознаками:
1) В залежності від платника:
а) податки з юридичних осіб ( податок на прибуток );
б) податки з фізичних осіб (прибутковий податок );
в) змішані (плата за землю, ПДВ, мито, податок з власників транспортних засобів, тощо );
2) В залежності від форми оподаткування:
а) прямі ( прибуткові) – податки, які стягуються в процесі придбання та акумуляції матеріальних благ, які визначаються розміром об’єкта оподаткування, включаються до ціни товару і сплачуються виробником чи власником.
Прямі податки в свою чергу поділяються на:
- особисті – податки, які сплачуються платником за рахунок чи в залежності від отриманого ним доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника;
- реальні – податки, які сплачуються з майна і в основі яких є не реальний, а допускаємий середній дохід;
б) непрямі (на споживання) – податки, які стягуються в процесі витрачання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем. При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг). Останній представляє собою платника реального.
3) В залежності від способу стягнення:
а) кількісні – податки, які встановлюють розмір податку для кожного платника окремо, враховуючи майновий стан платника і його платоспроможність. Загальний розмір податку формується як сума платежів окремих платників.
б) репатріаційні – податки, які нараховуються на цілу корпорацію платників, які самостійно здійснюють між собою кінцевий розподіл податкового тягаря. Історично це найперша форма стягнення податків.
4) В залежності від характеру використання:
а) загального призначення – податки, які використовуються на загальні цілі без конкретизації заходів чи витрат;
б) цільові податки які зараховуються до позабюджетних цільових фондів і передбачають цільове використання цих коштів.
5) В залежності від періодичності стягнення:
а) разові - податки, які сплачуються один раз протягом певного часу при здійсненні певних дій (майнові податки );
б) систематичні – податки, які стягуються регулярно, через визначений інтервал часу і протягом всього періоду володіння чи діяльності платника.
6) В залежності від обліку податкового платежу:
а) податки, які фінансуються споживачем (акциз, ПДВ, мито);
б) податки, які включаються до собівартості;
в) податки, які фінансуються за рахунок прибутку.
Ставка податку - важливий елемент податку, що визначає величину податку на одиницю обкладання (грошова одиниця доходу, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару й т.д.). Відповідно стягнення податків до бюджету здійснюється за різними ставками, а саме:
а) тверді ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання, незалежно від розмірів доходу (наприклад, на тонну нафти або газу)
б) пропорційні - ставки, які не залежать від об’єкта оподаткування, від бази оподаткування підлягає сплаті певна частка, відсоток (наприклад, від оподатковуваного прибутку 25% складає податок на прибуток підприємств);
в) прогресивні - чим більша база оподаткування, тим більша частина її підлягає стягненню (наприклад, чим більший дохід фізичної особи, тим більша ставка прибуткового податку з громадян);
г) регресивні– чим більша база оподаткування, тим менша частина її підлягає стягненню (наприклад, якщо заробітна плата одного працівника в місяць перевищує 1000 грн., на суму перевищення підприємство не нараховує збір на обов’язкове державне пенсійне страхування).
Загалом видно, що прогресивні податки - це ті податки, тягар яких найбільше сильно давить на особи з більшими доходами, регресивні податки найбільше важко вдаряють по фізичних й юридичних особах, що володіє незначними доходами.
За способом стягнення податки поділяються на прямі та непрямі.
Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об’єкту оподаткування. Вони стягуються в результаті придбання та акумулювання матеріальних ресурсів (наприклад, податок на землю).
Непрямі податки існують у вигляді надбавки до ціни товару. Платником непрямих податків є кінцевий споживач даних товарів, але він не сплачує безпосередньо до бюджету дані податки. Спочатку непрямі податки, що входять до ціни реалізації товару (послуг), від споживачів отримує торговельне підприємство, підприємство - виробник, на яких, у свою чергу, покладено обов’язок з перерахування непрямих податків до бюджету.
Отже, загальнодержавні податки і платежі встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Порядок зарахування загальнодержавних податків і платежів до державного бюджету України, Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.
1.3. Оцінка законодавчо - нормативних документів, які регламентують облік та контроль розрахунків податків та платежів до Державного бюджету
В Україні створено відповідну законодавчо - нормативну базу яка регламентує облік та контроль розрахунків податків та платежів до Державного бюджету, що заснована на відповідних міжнародних документах, враховуючи галузеву структуру виробництва України. До документів, що регулюють облік в Україні відносять закони, постанови та інструкції, затверджені Верховною Радою, Кабінетом Міністрів України, Міністерством Фінансів України, Державною податковою адміністрацією.
До документів, які регламентують облік і контроль розрахунків з бюджетом, відносять:
1) Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні”. [ 8 ]
2) Закон України „Про бюджетну систему України”. [ 9 ]
3) Закон України „Про систему оподаткування”. [ 24 ]
4) Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”. [ 16 ]
5) Закон України „Про податок на додану вартість”. [19 ]
6) Наказ МФУ „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку”.[36]
7) „Інструкції про застосування Плану рахунків”. [36 ]
8) Наказ МФУ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №3 (Звіт про фінансові результати)”. [ 28 ]
9) Наказ МФУ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №17 (Податок на прибуток)”. [ 32 ]
10) Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. [11]
11) Порядок проведення інспектування ДКРС. [38]
12) Закон України „Про державну податкову службу в Україні”. [10]
13) Інструкція № 69 „Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів і розрахунків”. [41]
Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які створені у відповідності з законодавством України, незалежно від їх організаційно - правових форм та форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, котрі зобов’язані вести бухгалтерський облік та представляти фінансову звітність згідно законодавства. Цим законом установлено основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачність, повнота висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів та витрат, превалювання сутності над формою, історична собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність. Згідно з цим законом підприємство для забезпечення фінансового обліку самостійно обирає форми його організації, а також самостійно обирає облікову політику.
Закон України „Про бюджетну систему України” визначає правові принципи регулювання, відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджету та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Згідно із Законом України „Про систему оподаткування” визначаються принципи побудови системи оподаткування в Україні, перелік місцевих та загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників.
В Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначаються:
а) платники податку;
б) об’єкти оподаткування;
в) склад валових доходів та валових витрат;
г) порядок амортизації;
д) правила ведення податкового обліку.
Закон України „Про податок на додану вартість” визначає платників ПДВ, об’єкти ставки та базу оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
В Плані рахунків та Інструкції про його застосуванні визначається порядок застосування підприємствами та організаціями з 2000 року з дати, визначеної розпорядчим документом керівника підприємства, організації використання Плану рахунків та Інструкції про його застосування.
П(С)БО № 3 „Звіт про фінансові результати” визначає зміст і форму звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.
П(С)БО №17 „Податок на прибуток” визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності, і застосовується юридичними особами незалежно від форм власності, які згідно із законодавством є платниками податку на прибуток (крім бюджетних установ).
У Законі України „Про ДКРС в Україні” головним завданням ДКРС є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Також визначено, що державний фінансовий контроль реалізується ДКРС через проведення державного фінансового аудиту та інспектування. Взаємовідносини державної контрольно-ревізійної служби з правоохоронними органами, а саме зазначається, що працівники правоохоронних органів зобов’язані сприяти службовим особам ДКРС.
У Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою визначається: процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб’єктів господарювання. Даний порядок регламентує організацію і проведення ревізій та шляхи проведення ревізій (документальний та фактичний).
Закон України „Про ДПС в Україні” визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Визначає здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Отже, було з’ясовано основні моменти побудови податкової системи. Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків і зборів - обов’язкових платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що справляються у визначеному порядку.
Отже, податки і збори — це обов’язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України. Суб’єктами оподаткування є юридичні та фізичні особи. З точки зору фінансового обліку податки включаються до складових ціни реалізації продукції – собівартості, прибутку та доходу. Було висвітлено класифікацію податків.
1.4. Характеристика підприємства і результатів його діяльності
Апостолівське управління експлуатації газового господарства надає послуги з постачання, транспортування природного газу, а також займається підключенням нових об’єктів до газопостачання з виконанням проектувальних робіт. Основний вид діяльності: транспортування природного газу (іншої діяльності: немає).
Повна назва підприємства: Апостолівське управління експлуатації газового господарства - структурного підрозділу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровськгаз”, далі буде Апостолівське УЕГГ ВАТ “Дніпропетровськгаз”. Управління газового господарства було засноване 4 січня 1993 р.. Являється як державною, так і приватною організаційно – правовою формою власності. Державної становить – 51%, а приватної – 49%. Проте в даний момент форма власності – приватна, згідно „Довідки статистики”. Фінансування здійснюється за рахунок ВАТ„Дніпропетровськгазу” на експлуатаційні потреби управління. Апостолівське управління експлуатації газового господарства являється структурним підрозділом ВАТ „Дніпропетровськгазу” (дод. Г). Підприємство АУЕГГ як структурний підрозділ ВАТ „Дніпропетровськгазу” включає великий штат робітників, як для структурного підрозділу, він складає 300 осіб. В штатному розкладі вказані посади, кількість штатних одиниць, посадові оклади. Оплата праці працівників підприємства проводиться згідно „Положення по оплаті праці робітників Апостолівського УЕГГ ВАТ “Дніпропетровськгазу”.
ВАТ має 17 підрозділів – управлінь, які не є юридичною особою, але мають відокремлений баланс, печатку, наділені ОФ та ТМЦ, складають самостійно звітність, подають її до ВАТ у встановлених Міністерством фінансів формах звітності. Підрозділи знаходяться на території області, в районах.
Є самостійним платником податків, крім податку на прибуток, який сплачуються консолідовано ВАТ „Дніпропетровськгазом”, регламентується П(С)БО 20 „Консолідована фінансова звітність”. Дане положення визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності. На підприємстві консолідована фінансова звітність складається шляхом впорядкованого додавання показників фінансової звітності дочірнього підприємства до аналогічних показників фінансової звітності материнського підприємства. АУЕГГ сплачує також ПДВ та місцеві податки.
Апостолівське УЕГГ закріплює за своїм структурним підрозділом необхідні основні і обігові кошти, якими вона володіє і користується відповідно з цілями і задачами своєї діяльності. Структурний підрозділ заключає договори з іншими організаціями на основі довіреностей на поставку та транспортування природного газу.
Згідно форми № 3 „Звіт про рух грошових коштів”, можна сказати, що рух коштів у результаті операційної діяльності значно збільшився, відбулося збільшення оборотних активів, також значно зменшилися поточні зобов’язання (дод. Д, Ж). Грошові кошти необхідні для забезпечення господарської діяльності, підприємство зберігає їх у своїй касі. Частина грошових коштів видається під звіт співробітникам підприємства для витрат, що виникають у зв’язку з виконанням доручень адміністрації підприємства. „Звіт про рух грошових коштів” призначений для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів, валютних та інших рахунках, грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.
Розрахунки і платежі на підприємстві здійснюються за допомогою грошових коштів. Розрахунки з робітниками здійснюються готівкою через банківську установу. АУЕГГ перераховує кошти до „Приватбанку”, який відкриває кожному робітнику підприємства рахунок, на якому знаходяться гроші, що йдуть на виплату заробітної плати. В 2006 році відбулося збільшення персоналу підприємства за рахунок приєднання до підприємства теплову мережу, що забезпечує теплом державні установи. Це приєднання дає значні доходи підприємству, тому був укладений договір на продовження співпраці з тепловою мережею.
АУЕГГ самостійно перераховує грошові кошти на поточний рахунок для виплати заробітної плати, встановлює ліміт на оплату господарських втрат. Структурною одиницею керує начальник, який працює на контрактній основі. Начальник організовує роботу, несе відповідальність за діяльність структурної одиниці перед головою правління ВАТ „Дніпропетровськгаз”. Структурний підрозділ АУЕГГ не є юридичною особою і не має статутного фонду. Балансова вартість основних фондів, що входять до статутного фонду ВАТ „Дніпропетровськгаз” станом на 01.01.2007 року становить 11812,0 тис. грн.
Види діяльності, що підлягають ліцензуванню є газопостачання природного газу ліцензію видано ВАТ „Дніпропетровськгаз”, оскільки АУЕГГ є структурним підрозділом ВАТ „Дніпропетровськгазу”.
Іншою діяльністю є: придбання, збут, транспортування та зберігання природного та зрідженого газу; технічне обслуговування та ремонт основних засобів структурного підрозділу; проектування, будівництво, реконструкція та капітальний ремонт систем газопостачання природного, а також виконання цих робіт на договірній основі для інших підприємств та організацій; здійснення контролю за обліком та своєчасністю розрахунків за спожитий газ, та його раціональним використанням усіма категоріями споживачів; наповнення природним та зрідженим газом балонів автомобілів та інших засобів транспорту незалежно від відомчої підпорядкованості
Галузевими особливостями, що впливають на побудову облікового процесу є:
1.Управління транспортує природний газ через єдину систему газопроводів, виставляє акти використання природного газу в кубах.
2. Виставляє рахунок для оплати згідно акту. Оплата поступає на рахунок ВАТ, а не управління.
3. Коштами розпоряджається ВАТ, а не управління.
4.Втрати природного газу не лягають на витрати управління, тобто на собівартість, а сплачуються в повному обсязі постачальником ВАТом за рахунок прибутку.
Для розрахунків за природний газ управлінням відкрито рахунки в банку, на них збираються кошти за природний газ окремо по населенню та по госпрозрахункових підприємствах та організаціях. Всі кошти, що надійшли по населенню - перераховуються до ВАТ „Дніпропетровськгазу” повністю, а по госпрозрахункових організаціях - перераховується вартість природного газу і тариф на постачання до ВАТ „Дніпропетровськгазу”, кошти від транспортування залишаються у розпорядженні управління (крім споживачів по прямих угодах). Розрахунки з постачальниками за природний газ здійснює ВАТ „Дніпропетровськгаз”. Для порівняльного аналізу діяльності Апостолівського управління експлуатації газового господарства візьмемо управління експлуатації газового господарства в Широківському районі. Дане підприємство знаходиться в смт. Широке.
За даними транспортування природного газу можемо зробити певні висновки:
1. За поставку природного газу Апостолівським УЕГГ доходи становлять 13 млн. 795 тис. грн., витрати становлять 12 млн. 992 тис. грн., прибуток – 199 тис. 803 грн.. В свою чергу за поставку природного газу Широківським управлінням експлуатації природного газу доходи становлять 9 млн. тис. грн., витрати – 13 млн. 110 тис. грн., отриманий прибуток – 4 млн. 110 тис. грн..
За даними можемо побачити, те що Широківське УЕГГ має більші витрати при поставці природного газу, а отже й прибуток він має значно менший, ніж Апостолівське УЕГГ. Причиною таких показників є те, що Широківське УЕГГ має більшу протяжність газопроводу, має більші затрати на поставку природного газу.
2. Апостолівське УЕГГ займається поставкою скрапленого газу (пропан). Дохід мають в розмірі – 1 млн. 612 тис. грн., витрати становлять 1 млн. 302 тис. грн., прибуток від цього виду діяльності складає – 310тис. грн.. А Широківське УЕГГ не займається такою поставкою, а поставляють їм такий газ в разі необхідності Апостолівське УЕГГ. Апостолівське УЕГГ займається розвозкою даного газу в балонах по Апостолівському районі, в селах де ще немає газопроводів для поставки газу.
3. За показниками іншої діяльності управлінь експлуатації газового господарства, знову поступається Широківське УЕГГ. Так доходи в АУЕГГ від іншої діяльності становлять 1 млн. 912 тис. грн., витрати – 1 млн. 635 тис. грн., прибуток – 277 тис. грн.. А в Широківському УЕГГ доходи складають 690 тис. грн., витрати – 520 тис. грн., прибуток – 170 тис. грн..
За даними показниками видно, що інша діяльність АУЕГГ дає значні прибутки. А пов’язано це з тим, АУЕГГ займається газифікацією житлових будинків, встановленням газових приладів (котли, лічильники, колонки, врізання газу). Так, Широківське УЕГГ також займається газифікацією житлових будинків, встановлює газові прилади, але немає значного прибутку від даного виду діяльності. Причиною такої ситуації є те, що Апостолівське УЕГГ фінансується з місцевого бюджету, а Широківське УЕГГ не фінансується з місцевого бюджету. А таке фінансування дає можливість Апостолівському УЕГГ проводити газ в не газифіковані села. Адже, на сьогодні, жодне не газифіковане село не в змозі самостійно провести газ, тобто за власні кошти. На сьогодні таке проведення потребує значних матеріальних витрат.
Проте негативним моментом для Апостолівського УЕГГ є значна кількість не газифікованих селищ, тому в такі села підприємство доставляє скраплений газ.
Отже, можемо сказати, що Апостолівське УЕГГ має кращі показники діяльності від Широківського УЕГГ. Позитивним для АУЕГГ є те, що підприємство фінансується з місцевого бюджету для проведення газу в не газифіковані села. Широківське УЕГГ за значної протяжності газопроводу несе значні витрати на доставку природного газу. Проте, АУЕГГ не застраховане від погіршення своїх показників, адже сьогодні є прибуток, а завтра його немає. Так само з фінансуванням з місцевого бюджету, якщо його не буде, хоч незначного, то не буде проводитися газ жителям сел.
Одним з інструментів з’ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз фінансового стану підприємства. Фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення, використання фінансових ресурсів, він визначає конкурентоспроможність підприємства, тобто, його платоспроможність, кредитоспроможність, спроможність підприємства виконувати свої зобов’язання перед державою, працівниками і іншими підприємствами – партнерами по фінансовим відносинам. [ 55, 637 с.]
Фінансовий аналіз - це засіб оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності, приміток до фінансової звітності, статичної та оперативної звітності, таблиці основних показників фінансово – господарського стану, бізнес – плану, матеріалів маркетингових досліджень та іншої інформації.
Головним завданням аналізу фінансового стану підприємства є своєчасне виявлення й усунення недоліків у фінансовій діяльності, знаходження управлінських рішень для поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності. Звідси випливають основні напрямки аналізу фінансового стану підприємства:
1. аналіз показників майнового стану підприємства;
2. аналіз структури майна (капіталу) підприємства;
3. аналіз джерел утворення майна;
4. оцінка динаміки формування чистого прибутку підприємства;
5. аналіз формування фінансового результату від операційної діяльності;
6. аналіз структури операційних витрат;
7. аналіз структури фінансового результату від звичайної діяльності;
8. групування активів за категоріями ризику (ступенем ліквідності);
9. групування пасивів за строками погашення;
10. аналіз ліквідності балансу за попередній період;
11. аналіз ліквідності балансу за звітний період;
12. аналіз коефіцієнтів ліквідності;
13. аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості.
Для аналізу фінансово – господарської діяльності підприємства використовуємо такі форми звітності, форму № 1 „Баланс” та форму № 2 „Звіт про фінансові результати”, за 2006 та 2007 роки (дод. З, К, Л, М).
Перш за все, стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно, передусім, вивчити структуру майна, показники та джерела утворення, а також причини їх зміни.
За даними балансу визначається вартість усього майна підприємства і сума джерел утворення цього майна на певну звітну дату. Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даним на кінець і на початок звітного періоду. Основні показники майнового стану наведено в таблицях 1, 2, 3 (дод. Н). За даними розрахунків майнового стану підприємства зробимо деякі висновки:
Сума усього майна згідно розрахунків зменшилась, в 2006 році становила 23730000,00 грн., а в 2007 році становить 22531690,9 грн.. За даними розрахунків майнового стану підприємства найбільшу частку в активах підприємства складають оборотні активи (на 01.01.2006 р. – в сумі 12414000,0 грн. або 51,1 %, на 31.12.2006 р. – в сумі 12029000,0 грн. або 50,7%, на 31.12.2007 р. – в сумі 11164145,9 грн. або 49,5 %). В той час, коли основні засоби і необоротні активи на 01.01.2006 р. склали в сумі 11862000,0 грн. або 48,8 %, на 31.12.2006 р. – 11692000,0 грн. або 49,3 %, на 31.12.2007 р. – 11337357,3 грн. або 50,3 %.
Наступним показником при оцінці майнового стану підприємства є показник “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги”, питома вага якої складає на 01.01.2006р. – 92,7 %, на 31.12.2006 р. – 93,9 %, на 31.12.2007 р. – 83,5%, що вказує на збільшення її оборотності у зв’язку з покращанням стану розрахунків за надані послуги. Спостерігаємо також незначне зменшення вартості виробничих запасів з 368000,0 грн. або 3,1 % до 343913,3 грн. або 3,1 % суттєво не вплинуло на загальну вартість оборотних активів підприємства, що зменшились в сумі на 11164145,9 грн. або на 49,5 %. Загалом вартість майна підприємства за аналізуємий період зменшилася на суму 1198309,1 грн., тобто з 23730000,0 грн. на 31.12.2006 р. до 22531690,9 грн. на 31.12.2007 р.
Також згідно таблиці 1, можна сказати, що великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в оборотні активи, а отже, і на фінансовий стан підприємства, справляє збільшення або зменшення дебіторської заборгованості, в нашому випадку спостерігаємо зменшення дебіторської заборгованості в 2007 році 10,4 %, а це означає, що скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно. Також незначні зміни відбулися і в джерелах формування майна АУЕГГ (дод. Н). Так, відбулося незначне збільшення частки власного капіталу на суму 3642789,6 грн. або на 16,2 % у вартості майна підприємства. За аналізуємий період зменшилась частка запозичених коштів на 1,0 % по відношенню до майна підприємства. Довгострокові та поточні зобов’язання взагалі відсутні, що зумовило наявність протягом двох останніх років майже 100 відсоткової частки кредиторської заборгованості по відношенню до запозичених коштів, яка, в свою чергу, свідчить про не покриття боргів підприємством. Згідно розрахунків динаміки формування чистого прибутку підприємства (табл.4, дод. Н), свідчить про те, що сума чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 2006 році становила 19746837,7 грн., а в 2007 році становила 19011594,3 грн.., що на 3,7 % менше від попереднього року. Значно зменшився дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в звітному 2007 році, від попереднього 2006 року, становить -1287283,3 грн., або на -5,1 %. В свою чергу собівартість реалізованої продукції збільшилась на 91,7%.
Взагалі оцінюючи розраховані показники спостерігається погіршення фінансового становища підприємства.
Згідно розрахунків найбільшу частку у прибутку звичайної діяльності займає прибуток операційної діяльності. Із загальної суми цього прибутку становить прибуток основної операційної діяльності, що визначає основний напрям пошуку резервів.
В таблиці 5 (дод. Н), згідно розрахунків показників формування фінансового результату від операційної діяльності найбільшу частку становить валовий прибуток (збиток), який становить 164,3 %. Значно зменшились фінансові результати від операційної діяльності, становлять -11452754,5 грн., або 178,9 %. Адміністративні витрати також значно зменшились і становлять 911784,0 грн., або на 93,1 %. Аналізуючи структуру операційних витрат по АУЕГГ (дод. Н), відмітимо слідуюче. Найбільшу питому вагу у 2007 році складають витрати на оплату праці – 38,5 %. Наступними по вазі виступають матеріальні витрати, які становлять 34,6 %. Відрахування на соціальні заходи, якими не можна знехтувати, посідають третє місце серед усіх операційних витрат і складають 14,2 %. Амортизація становить 6,7 %, а інші операційні витрати – 6,0 %. Проаналізувавши показники прибутковості підприємства можна зробити висновок, що за аналізований період з 2006 по 2007 роки відбулися незначні позитивні зміни, що призвели до підвищення показників валюти балансу. На основі наведених розрахунків побудована гістограма деяких показників прибутковості підприємства, які зображенні на рисунку 1.1.
Рис. 1.1. Показники прибутковості підприємства
Провівши групування активів АУЕГГ за критеріями ризику (дод. Н) можна відмітити, що на кінець 2006 року відбулось зменшення активів в цілому на суму 243000,00 грн., повільно реалізуємих активів – на суму 11295000,00 грн та збільшення швидко реалізуємих активів на суму 500000,00 грн. та важко реалізуємих активів – на суму 11692000,00 грн. Тоді як, на кінець 2007 року відбулось зменшення активів в цілому на суму 48218,43 грн..
Наступною групою показників, що характеризують ефективність фінансової діяльності є показники фінансової стійкості. Розрахунок фінансової стійкості підприємства наведено в таблиці 13 (дод. Н).
Фінансова стійкість визначається раціональною забезпеченістю потреб підприємства фінансовими ресурсами для ефективної діяльності в ринкових умовах. Згідно розрахунків коефіцієнт незалежності покращився в 2007 році і становить 0,1617 грн.. або 0,0098 %, це означає, що підприємство зможе подолати несприятливі ситуації фінансового забезпечення господарської діяльності.
Групування пасивів за строками її погашення по АУЕГГ (дод. Н) показало, що на кінець 2006 року відбулось зменшення пасивів в цілому на суму 548000,00 грн. за рахунок зменшення постійних пасивів на суму 5000,00 грн. А на кінець 2007 року відбулось незначне зменшення пасивів в цілому на суму 119830,9 грн. за рахунок збільшення постійних пасивів на суму 38789,61 грн. Розрахований коефіцієнт фінансового ризику зменшився в 2007 році на 0,3991 %, а це означає, що з часом може виникнути залежність підприємства від залучених джерел.
Коефіцієнт концентрації залучених коштів становив в 2006 році 0,8481 грн., а в 2007 році 0,8383 грн., а це означає, що зменшення коефіцієнта свідчить про зменшується довіра до підприємства з боку кредиторів, інвесторів і збільшується залежність від зовнішніх джерел фінансування.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу зменшився на 0,1319 %, а так як він низький, тим гірший стає фінансовий стан підприємства, оскільки підприємство з часом втрачає кращі можливості фінансового забезпечення виробничої та інших видів діяльності, проведення розрахунків з кредиторами. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом визначає фінансовий стан підприємства, в коефіцієнтному відношенні становить -0,0174 %, це означає, що у підприємства значно зменшились власні джерела, що повинні покритися необхідною величиною запасів і затрат.
Наступною групою показників оцінки фінансового стану є показники ліквідності, які характеризують здатність підприємства за рахунок своїх ліквідних активів погасити короткострокову кредиторську заборгованість.
1) коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл ) - що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов’язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:
(1.1)
де, Ао - оборотні активи;
Зп - поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами. Теоретичне значення Кзл більше 2.
(1.2)
де, Ал - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних;
Зп - поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами. Оптимальне теоретичне значення показника Кпл - не менше, ніж 0,5.
3) коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал), що характеризує те, як швидко короткострокові зобов’язання можуть бути погашені високоліквідними активами:
(1.3)
де, Ав - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції;
Зп - поточні (короткострокові) зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Дані розрахунків наведено в таблиці 12 (дод. Н), які виконано за формулами (1.1), (1.2), (1.3).
Розрахований коефіцієнт поточної ліквідності на даному підприємстві менший від теоретичного значення коефіцієнту за весь аналізований період. Це свідчить про те, що дане підприємство не може погасити короткострокових зобов’язань і розрахунків за рахунок усіх ліквідних активів.
Протягом аналізуємого періоду на даному підприємстві коефіцієнт поточної ліквідності має нестійке значення. На даному підприємстві коефіцієнт швидкої ліквідності не перевищує оптимальне теоретичне значення, а це означає, що воно не може вчасно розрахуватися із своїми кредиторами.
Також за таблицями 8, 9, 10, 11 було здійснено аналіз балансу підприємства, його ліквідність і показники показують зменшення ліквідності підприємства за звітний період. Згрупувавши активи за категоріями ризику спостерігаємо зменшення ризику для підприємства. А за строком погашення пасивів значно збільшилось, становить 38789,61 % (дод. Н).
І останнім етапом фінансового аналізу є визначення банкрутства підприємства. Банкрутство доцільно визначати за моделлю прогнозування банкрутства по Альтману. Цей метод базується на емпіричному дослідженні фінансових показників підприємства в умовах ринкових відносин. Ймовірність банкрутства за Альтманом показано в таблиці (табл. 1.2).
Згідно результатам розрахунку (по алгоритму: Z = X1*1.2 + X2*1.4 + X3*3.3 + X4*0.6 + X5*1) ймовірність банкрутства у 2006-2007 рр. низька незважаючи на низькі показники платоспроможності. Предметом дослідження є розрахункові операції перед бюджетом за податками й платежами.
Таблиця 1.2
| Окремі показники | 2006 рік | 2007 рік |
| Х1 | 0,507 | 0,495 |
| Х2 | - | - |
| Х3 | 0,334 | 0,217 |
| Х4 | - | - |
| Х5 | 1,053 | 1,052 |
| Результат | 2,129 | 2,362 |
Ймовірність банкрутства за Альтманом
За даними таблиці 1.2, помітне значне коливання значення показника Z: від 2,129 на кінець 2006 року до 2,362 на кінець 2007 року. Значення Z перевищило “граничне” значення 1,23, тому ймовірність банкрутства підприємства залишається дуже низькою.
Отже, після проведеного аналізу фінансового стану підприємства можна сказати, що показники в 2007 році погіршилися, але не всі. Як показав аналіз ймовірності банкрутства за Альтманом підприємству не загрожує банкрутство. Проте для того щоб фінансове становище не погіршувалося підприємству необхідно залучати нові види робіт.
У даному розділі було з’ясовано основні моменти побудови податків та платежів як фінансових інструментів податкової політики держави. Податки і збори — це обов’язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України. Суб’єктами оподаткування є юридичні та фізичні особи. З точки зору фінансового обліку податки включаються до складових ціни реалізації продукції – собівартості, прибутку та доходу. Було висвітлено класифікацію податків за слідуючими ознаками: за ставками податки поділяються на прогресивні, пропорційні і регресивні; за способом стягнення – прямі та непрямі; по відношенню до бюджетного устрою – загальнодержавні та місцеві. В розділі 1 була також дана характеристика загальнодержавних податків, перелік яких наведено в Законі України „Про систему оподаткування”. [24] Було опрацьовано відповідну законодавчо-нормативну базу яка регламентує облік та контроль розрахунків податків та платежів до Державного бюджету, що заснована на відповідних міжнародних документах, враховуючи галузеву структуру виробництва України. До документів, що регулюють облік в Україні відносять закони, постанови та інструкції, затверджені Верховною Радою, Кабінетом Міністрів України, Міністерством Фінансів, Державною податковою адміністрацією. Також була надана характеристика підприємства за формами звітності за 2006-2007 рр., де були розраховані всі показники фінансового стану підприємства.
МЕТОДИКА ОБЛІКУ РОЗРАХУНКУ ПОДАТКІВ ТА ПЛАТЕЖІВ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
2.1.Організація обліку розрахунків по податкам та платежам
Організація обліку представляє собою систему умов та елементів побудови облікового процесу з метою отримання достовірної та своєчасної інформації про господарську діяльність підприємства і здійснення контролю за раціональним використанням виробничих ресурсів і готової продукції. Її призначення - удосконалення та раціоналізація обробки інформації, розподіл робіт між персоналом управління, наукова організація праці.
Організація бухгалтерського обліку – це цілеспрямована діяльність керівників підприємства по створенню, постійному впорядкуванню та удосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів.
Організація облікового процесу на будь-якому підприємстві передбачає наступні етапи:
первинний облік – первинне спостереження та сприйняття, вимірювання в натуральному та вартісному вираженні, фіксуванні у носіях;
поточний облік – реєстрація даних первинного обліку в системі рахунків, в облікових реєстрах;
підсумковий облік – заключний етап облікового процесу, упорядкована сукупність операцій з формування показників, що відображають результати виробничої та господарської діяльності підприємства за певний період.
Організація бухгалтерського обліку на підприємствах це система методів, способів та заходів, які забезпечують оптимальне функціонування такого обліку та подальший його розвиток. Така організація полягає в цілеспрямованому впорядкуванні і удосконаленні механізму, структури та процесів бухгалтерського обліку. Впорядкування системи бухгалтерського обліку означає організацію цієї системи та організацію функціонування її в часі та просторі. Облік надходження та використання природного газу по Апостолівському УЕГГ ведеться відповідно до вимог Інструкції, щодо механізму обрахування підприємствами з газопостачання та газифікації обсягів надходження та реалізації природного газу споживачам, затвердженої наказом НАК „Нафтогаз України”. [40]
Природний газ надходить до Апостолівської газорозподільної мережі від Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів через газорозподільні ГРП м. Апостолове, с.Червона Зірка та м. Зеленодольськ, приладами обліку вимірювальної системи, які встановлені на пунктах передачі-приймання природного газу і належать Криворізькому лінійному виробничому управлінню магістральних газопроводів.
Акти приймання - передачі природного газу по кожному ГРП складаються уповноваженими особами зі сторони ВАТ “Дніпропетровськгаз” та Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів. Дані про обсяги природного газу, що надійшли до Апостолівської газорозподільчої мережі за звітний місяць, управління газового господарства отримує електронною поштою з Криворізькою УГГ. Розрахунки з постачальниками за природний газ проводить ВАТ “Дніпропетровськгаз”.
Споживачами природного газу Апостолівського УЕГГ є:
а) промислові підприємства;
б) підприємства комунальної теплоенергетики;
в) бюджетні установи (державного та місцевого фінансування);
г) населення.
Відпуск природного газу споживачам проводиться згідно укладених стандартних угод. Обсяги реалізованого споживачами природного газу (крім населення) щомісячно оформляються актами приймання - передачі газу. Облік газу, використаний на власні потреби, управління, здійснюється на підставі показників лічильників газу, які заносяться до журналу споживання газу по виробничих об’єктах. На підставі зазначених показників лічильників оформляється акт - розрахунків використання газу на власні потреби.
Відповідно до Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах” [ 6 ], облік газу, спожитого населенням за звітний місяць здійснюється на підставі показників лічильників, а в разі відсутності таких - за нормами споживання. Населення отримує газ як за лічильниками (10936 абонентів) так і за нормами споживання газу (9945 абонентів). Використані обсяги газу всіма категоріями споживачів щомісячно відображається у звітах ( Ф.5 ) про реалізацію природного газу .
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років покладено на власника (власників) або уповноважений орган (посадову особу), який здійснює керівництво організацією відповідно до законодавства та установчих документів. Як правило, відповідальність за ведення бухгалтерського обліку закріплюється статутом (положенням) бюджетної установи (організації, закладу).
Таким чином, відповідальність за стан бухгалтерського обліку несуть керівник і головний бухгалтер установи. Керівник установи видає наказ (розпорядження) про надання права підписання бухгалтерських документів із зазначенням посад і прізвищ таких осіб, а також конкретних видів господарських операцій, по яких працівники установи мають право першого та другого підпису.
Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України [ ]встановлено, що керівник організації зобов’язаний забезпечити фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником установи затверджуються перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов’язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна, а також обмежений перелік осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності.
З метою упорядкування руху та своєчасного одержання записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника встановлюється графік документообороту в якому зазначаються терміни створення або одержання від інших підприємств, установ і організацій документів, прийняття їх до обліку, передачі в обробку та до архіву.
Відповідно до Положення № 88, графік документообороту повинен забезпечувати оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожен первинний документ, визначати мінімальний термін його знаходження у підрозділі, а також сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, поліпшенню рівня його механізації та автоматизації.
Графік документообороту оформляється у вигляді схеми або переліку робіт із створення, перевірки та обробки документів, що виконуються кожним підрозділом установи, а також усіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв’язку і термінів виконання робіт (дод. П).
Працівники установи створюють і подають первинні документи, які відносяться до сфери їх діяльності, за графіком документообороту, для чого кожному виконавцю видається витяг із графіка. У витязі наводиться перелік документів, що відносяться до функціональних обов’язків виконавця, терміни їх подання та підрозділи установи, до яких передаються ці документи. Контроль за дотриманням виконавцями графіку документообороту здійснюється головним бухгалтером, вимоги якого щодо порядку подання до бухгалтерії або на обчислювальну станцію необхідних документів та відомостей є обов’язковими для усіх підрозділів і служб.
На АУЕГГ розроблені посадові інструкції кожного працівника бухгалтерії (починаючи з головного бухгалтера і до касира). У посадових інструкціях зазначаються: конкретні види і обсяги облікових робіт, закріплені за працівником права і обов’язки бухгалтера; строки виконання робіт та вимоги до вихідних документів; схема підпорядкування працівників бухгалтерії; схема взаємного заміщення тимчасово відсутніх працівників тощо. Посадові інструкції розробляються головним бухгалтером і затверджуються керівником установи. З посадовою інструкцією кожен працівник бухгалтерії знайомиться під розпис (дод. Р). Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов’язковій передачі до архіву. Спочатку (до передачі до архіву) зазначені документи зберігаються в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальність осіб, уповноважених головним бухгалтером.
Бланки суворої звітності зберігаються в сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх схоронність. Зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер.
Організація бухгалтерського обліку потребує системного підходу. При цьому обов’язковим є додержання таких принципів: цілісності, всебічності, системо утворюючих відносин, динамічності, субординації та випереджувальних відносин. Однією зі складових організації бухгалтерського обліку є форма бухгалтерського обліку, тобто це певна система взаємопов’язаних облікових регістрів встановленої форми і змісту для здійснення обліку наявності та руху засобів, зміни правових відносин та процесів господарської діяльності, а також способів і технічних засобів запису операцій у реєстрах. Технологія облікового процесу передбачає такі об’єкти організації: номенклатуру, носії даних, рух носіїв, забезпечення процесу. Характерним при цьому є те, що зазначені об’єкти організації використовуються на всіх трьох етапах облікового процесу. Облікова номенклатура – це перелік господарських фактів про форми функціонування майна, джерела утворення зазначених засобів, про господарські операції, а також результати господарської діяльності, які мають знайти відображення у бухгалтерському обліку. Об’єкти організації облікового процесу зображено на рисунку 2.1.
|
|
Рис 2.1. Об’єкти організації облікового процесу
Організація первинного обліку розрахунку за податками та платежами на АУЕГГ починається з вивчення складу облікових номенклатур. Насамперед визначають господарські факти, які слід відобразити в системі бухгалтерського обліку та зафіксувати у первинних документах – носії облікової інформації.
До облікових номенклатур первинного обліку розрахунків за податками та платежами можна віднести види податків, які сплачує підприємство. Основним видом носіїв облікової інформації на етапі первинного обліку є документ. Бухгалтерські документи мають такі вимоги: наявність обов’язкових спеціальних реквізитів, забезпечення контролю за господарськими фактами, виготовлення звітних даних, зручність обробки, тощо.
На етапі поточного обліку розрахунків за податками та платежами покладено систему показників внутрішньої та зовнішньої звітності, план рахунків, класифікація податків, що визначено Законом України “Про систему оподаткування”. [ 24 ]
Облікові номенклатури поточного обліку розрахунку за податками та платежами являють собою визначення переліку податків, що сплачуються підприємством.
Тобто поточний облік призначений для того щоб за допомогою показників внутрішньої та зовнішньої звітності визначити на підприємстві податки, які він повинен сплачувати та висти облік за даними податками. Оскільки підприємство є структурним підрозділом, то обов’язково повинно бути визначено, чи всі податки сплачує АУЕГГ.
При розробці облікової номенклатури підсумкового обліку розрахунків за податками та платежами слід враховувати те, що номенклатура тісно пов’язана з нормуванням та плануванням, контролем та аналізом. Саме тому до складу облікової номенклатури підсумкового обліку (звітності) крім фактичних даних мають входити також планові, нормативні, кошторисні та інші аналогічні показники, а також показники відхилення від них в абсолютному та у відносному виразі. На підсумковому етапі готують види носіїв: звітні форми та розрахункові таблиці. Звітні форми фінансової звітності підприємства розробляють на основі господарської діяльності, нормативних документів (П(С)БО) та робочих інструкцій.
Організація первинного обліку на ВАТ „АУЕГГ” починається з вивчення складу облікових номенклатур. Головний бухгалтер підприємства розробляє наказ про облікову політику і несе відповідальність за його зміст (дод. С). Цей документ протягом поточного фінансового року не змінюється. Наказ про облікову політику робить чинним документом підпис голови правління.
Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Положення про облікову політику підприємства розроблене з метою встановлення єдиних принципів відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку та фінансової звітності підприємства всіх структурних підрозділів ВАТ „Дніпропетровськгаз”.
Згідно Положення про облікову політику підприємства методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання по податку на прибуток і його розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО № 17 „Податок на прибуток”. Під поточним податком на прибуток розуміється сума податку, обчислена в звітному періоді відповідно до податкового законодавства. Щодо ПДВ, то методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації щодо ПДВ і розкриття у фінансовій звітності визначається Законом України „ПДВ” Бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється відповідно вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та вимогам П(С)БО.
Для забезпечення ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві створена бухгалтерська служба під керівництвом головного бухгалтера. За ведення бухгалтерського, податкового обліку на підприємстві відповідає головний бухгалтер, якому підпорядковуються працівники бухгалтерії. Бухгалтерія складається з чотирьох відділів, які очолюють начальники. Головному бухгалтеру підпорядковані заступник та сектор аналізу і планування. Організаційна структура на АУЕГГ передбачає, що працівники облікової служби зосереджені в центральній бухгалтерії та підпорядковані головному бухгалтеру. (рис. 2.2) На АУЕГГ використовується комп’ютерна форма бухгалтерського обліку. (рис.2.3) При комп’ютерній формі обліку процедура складання обліку і звітності підпорядковано трьом формам бухгалтерського обліку:
1. Журнально – ордерна;
2. Меморіально – ордерна;
3. Спрощена форма.
Рис.2.2. Структура управління апарату центральної бухгалтерії на АУЕГГ
Рис. 2.3 Складові комп’ютерної форми обліку
На підприємстві використовується журнально – ордерна форма бухгалтерського обліку. Заснована на використанні принципу систематизації та накопичування даних первинних документів безпосередньо в регістрах аналітичного і систематичного обліків відповідно до чинного Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні. Записи в накопичувальних регістрах виконують по показниках, необхідних для управління і контролю за фінансово – господарською діяльністю підприємства, а також для складання періодичної та річної бухгалтерської звітності. Основними регістрами при формі обліку є журнали – ордери, що ведуть по кредиту синтетичних рахунків (синтетичного обліку) і дебету кореспондуючих рахунків. Використовують також регістри аналітичного обліку – відомості, таблиці, книги і картки. Наприкінці місяця підсумкові дані кредитових оборотів із журналів – ордерів переносять до Головної книги, в якій підраховують обороти по дебету кожного рахунка. Головну книгу використовують для узагальнення даних журналів – ордерів, взаємної перевірки зроблених записів по окремих рахунках і складання звітного балансу.
Послідовність облікових записів при журнально – ордерній формі наведено на рис.2.4.
Рис. 2.4 Схема журнально – ордерної форми обліку
Облік на підприємстві майже повністю ведеться за допомогою програмного забезпечення, інші програми розроблені безпосередньо на підприємстві. Формування фінансової звітності відбувається за допомогою інформаційної програми. Застосування комп’ютерів дозволяє автоматизувати робоче місце бухгалтера. Бухгалтер працює на машині в діалоговому режимі, використовує зворотній зв’язок в процесі обробки інформації і отримання відповідних вихідних документів.
Важливу роль в організації бухгалтерського обліку відіграють Положення про бухгалтерську службу. Основою розробки Положення про бухгалтерську службу на підприємстві є Положення про підприємства, організації, виробничі об’єднання, Положення про бухгалтерський облік і звітність в Україні та інші нормативні акти. Також можна відмітити, що на підприємстві складаються індивідуальні графіки роботи головного бухгалтера, зведенні графіки облікових робіт по бухгалтерії підприємства та структурні графіки роботи облікового сектору (дод. Т, У, Ф). У Апостолівському УЕГГ розроблена система і форми внутрішньогосподарського обліку, упорядкована обробка даних на підставі первинних документів, та їх реєстрація ведуться узагальнені регістри.
Основою організації технології складання річного узагальнення обліку та складання звіту є вимоги та нормативні акти, які регламентують обсяг, порядок складання, методику і техніку складання та подання до відповідних органів управління і контролю. Основним нормативним документом, який регламентує порядок складання та інші види діяльності, пов’язані з річним фінансовим звітом, є П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, слід також керуватися П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”.
Крім того, щороку відповідні органи доводять до відома господарств інформацію про обсяги, форми, методику та техніку складання окремих форм річного фінансового звіту. Складання кожної форми фінансового звіту на АУЕГГ доручено конкретним особам: головному бухгалтеру та заступнику головного бухгалтера.
Отже, облік розрахунків за податками та платежами до Державного бюджету на АУЕГГ організовано із врахуванням особливостей галузі, до якої належить підприємство, його організаційної структури, а також вимог, що ставляться до порядку ведення обліку витрат та складання звітності. Облік ведеться на підставі первинних документів, які є джерелом інформації для складання облікових регістрів та форм звітності. Обробка первинних документів здійснюється всіма структурними відділами і службами, які здійснюють контроль за їх виконанням та зберіганням. Первинні документи та облікові регістри з обліку розрахунків за податками та платежами на підприємстві відповідають типовим формам первинних документів.
2.2. Порядок нарахування податків та платежів та їх облік
В другому розділі розглянемо основні податки та платежі які нараховує і сплачує АУЕГГ в досліджуємому періоді – це ПДВ та податок на прибуток.
1. Розглянемо податок на додану вартість (ПДВ). Цей загальнодержавний податок є головним джерелом наповнення Державного бюджету України. За класифікацією ПДВ — загальний непрямий податок.
Законом України „Про ПДВ” [19] та іншими законами, визначено платників податків, об’єкти, базу і ставки оподаткування, порядок обліку, звітності та сплати податку до бюджету.
Згідно з Закону України „Про ПДВ” особа є платником ПДВ, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки робіт і (послуг), у тому числі з використанням комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам. протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування ПДВ), незалежно від того, який режим оподаткування використовує особа згідно із законодавством.
Підставою для ведення обліку ПДВ на АУЕГГ є:
1. податкова декларація, яку платник податку подає до податкової інспекції у терміни, передбачені Законом, незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов’язання, чи ні; розрахунок бюджетного відшкодування;
2. рішення, розпорядження, результати розрахунків по ПДВ;
3. виписки з бюджетних рахунків;
4. копії платіжних доручень відділень Ощадбанку України та повідомлень до них ф. № ПД - 4 і ф.№ ПД - 8 про приймання платежів готівкою;
5. платіжні документи, що підтверджують відшкодування платнику ПДВ, документи, що є підставою для перенесення термінів сплати податку;
6. інші документи, визначені законодавчими та нормативними актами як такі, що підтверджують сплату ПДВ або є підставою для його нарахування.
Облік надходження ПДВ ведеться незалежно від обсягу оподатковуваних операцій та податкового періоду:
1. по платниках-юридичних особах – на картках особових рахунків форми № 5
2. по платниках-фізичних особах – на картках особових рахунків форми № 5а.
Нарахування ПДВ кожного 20 числа місяця, наступного за звітним періодом. Підставою для відкриття картки особового рахунку платника є список юридичних та фізичних осіб, включених до Реєстру платників податку на додану вартість.
Закон передбачає реєстрацію осіб як платників ПДВ з метою одержання свідоцтва про реєстрацію та індивідуального податкового номера. Реєстрація здійснюється в Державній податковій адміністрації за місцезнаходженням платника. Особа, зареєстрована як платник ПДВ, отримує право на нарахування податку та складання податкової накладної при продажу товарів, робіт, послуг.
Апостолівське управління експлуатації газового господарства зареєстровано в Дніпропетровській ДПІ платником ПДВ. Згідно Закону України “Про ПДВ” видано свідоцтво за номером 03313598 та присвоєно індивідуальний номер 033409204026 та ідентифікаційний код платника згідно з ЄДРПОУ 24608048. Підпунктом 11.11 ст.11 Закону України “Про ПДВ”, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичними особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, визначають базу оподаткування операцій з продажу таких товарів (послуг ) за касовим способом.
Об’єкти оподаткування визначає Закон України „Про ПДВ”. Об’єктами оподаткування ПДВ є:
1. За ставкою 20%:
а) операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції передання права власності позичальнику на об'єкти застави для сплати кредиторської заборгованості заставодавця;
б) операції ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту, в тому числі операції із ввезення майна за договорами оренди (лізингу), застави ,а також інших випадках, визначених Митним кодексом України.
Також Законом України „Про податок на додану вартість” визначається перелік робіт, які не підлягають оподаткуванню або підлягають оподаткуванню за ставкою 0%.
Порядок нарахування ПДВ. Сума ПДВ (Σ ПДВ) нараховується за формулами:
а) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:
Σ ПДВ = (В + Σ М - Σ А ) х П/100; (2.1)
б) на товари, що обкладаються тільки митом:
Σ ПДВ = (В + Σ М) х П/100; (2.2)
в) на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:
Σ ПДВ = (В + Σ А) х П/100; (2.3)
г) на інші товари, що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором:
Σ ПДВ = В х П/100, (2.4)
де, В - митна вартість товарів, ввезених (пересланих) на митну територію України, грн.;
Σ М - сума ввізного мита, грн.;
Σ А - сума акцизного збору, грн.;
П - ставка податку на додану вартість (20 %).
Згідно із Закону України „Про ПДВ” суми податку, які належать до сплати до бюджету або відшкодування з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у результаті продажу товарів (робіт, послуг) за звітний період, і сумою податкового кредиту звітного періоду.
Податкове зобов’язання- загальна сума податку, нарахована платником податку в звітному періоді від продажу товарів (робіт, послуг).
Згідно з Указом Президента „Про деякі зміни в оподаткуванні дата виникнення податкових зобов’язань від продажу товарів (робіт, послуг) визначається за першою подією, тобто за датою, на яку припадає подія, що відбулася раніше: або зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок, а в разі продажу за готівку - її оприбуткування в касу; або відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - підписання акта про виконання робіт.
Податковий кредит- сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Податковий кредит складається з сум податку, сплаченого (нарахованого) платником у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять до валових витрат і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної ,що засвідчує факт придбання товарів, робіт (послуг).
Податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Законом, календарний квартал. Податок сплачують не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. Податкова декларація з ПДВ подається платником податків до свого податкового інспектора з управління прямих і непрямих податків не пізніше 20 числа. Податок із прибутку повинний сплачуватися платниками щомісяця, виходячи із сум фактично отриманого прибутку за звітний місяць.
Суми податку зараховуються в територіальні бюджети за місцем перебування платника податку, закріплюючи фактично податок на прибуток за місцевими бюджетами. Податок сплачується в бюджет не пізніше 20 числа місяця, що випливає за звітним, а не пізніше 25-го - надають податковому органу декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим результатом із початку звітного фінансового року. Платники податків самостійно визначають суми податку, необхідні до сплати.
Платіжне доручення на перерахування податку надає підприємство в банківську установу не пізніше 19 числа. У строки, передбачені для сплати податку, платник податку подає до податкового органу податкову декларацію, незалежно від того, виникне в цьому звітному періоді податкове зобов’язання чи ні.
Податкова накладна є основним документом для підтвердження права на податковий кредит у покупця товарів (робіт, послуг) і є одночасно звітним і розрахунковим документом. За її відсутності дані про податковий кредит, наведені в декларації з ПДВ, вважаються безпідставними. Платники ПДВ ведуть Реєстр отриманих і виданих податкових накладних згідно з Порядком ведення реєстру отриманих і виданих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України. Порядок відображення на рахунках бухгалтерського обліку сум ПДВ регламентовано Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією з його застосування. [36]
Сплату податку до бюджету розглянемо відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за 2006 – 2007 роки (дод. Х, Ц). Як зазначалось раніше сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету є різниця між податковим зобов’язанням і податковим кредитом, тобто дебетовим і кредитовим оборотом рахунку 641. За даною декларацією податкові зобов’язання нараховано в 2006 р. в сумі 312108000 грн., що на 455421,74 грн. менше ніж в 2007 році а дозволений податковий кредит становить 27893 грн. в 2006 році, а в 2007 році становить 31930,36 грн. тоді сума перерахування до бюджету, розраховується наступним чином: за 2006 р. 312108-27893=284215 (грн.); за 2007р. 767529,74-31930,36 = 735599,38 (грн).
2. Розглянемо податок на прибуток підприємств. Податок на прибуток підприємства – ще один з податків, який сплачує Апостолівське управління експлуатації газового господарства. Апостолівське УЕГГ - як структурний підрозділ ВАТ „Дніпропетровськгаз”, податок на прибуток сплачує консолідовано, при цьому складає декларацію по податку на прибуток, яка включається до декларації на прибуток, що подається до податкового органу за місцем реєстрації головного підприємства ВАТ „Дніпропетровськгаз”, як платника податку на прибуток.
Розрахунок сплати консолідованого податку на прибуток підприємство подає і сплачує до Апостолівського відділення Орджонікідзевської ОДПІ своєчасно і повному обсязі. Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”[16] встановлено порядок визначення об’єкта оподаткування, ставки податку, термін його сплати, а також передбачено особливості оподаткування для операцій окремого типу.
Платниками податку є суб’єкти підприємницької діяльності (в тому числі бюджетні та громадські організації, а також нерезиденти), які одержують прибуток від господарської діяльності, та філії, відділи й інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані мати окремий банківський рахунок і вести окремий облік результатів діяльності. Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу (ВД) звітного періоду на суму валових витрат (ВВ) і суму амортизаційних відрахувань (А). Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства” установлює єдину ставку податку на прибуток у розмірі 25% для підприємств усіх форм власності. Із набранням чинності цим Законом на підприємствах запроваджено податковий облік, яким встановлено порядок обчислення податку, валових доходів і валових витрат для визначення оподаткованого прибутку.
Правила ведення податкового обліку викладено у Законі України “Про оподаткування прибутку підприємства”, а також визначено податкові періоди, дату збільшення валових доходів і дату збільшення валових витрат підприємства.
Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, одержаного (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах на території України і за її межами.
Валовий дохід охоплює:
1.загальні доходи від продажу товарів, робіт, послуг, в тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів (крім операцій з їх первісного випуску і кінцевого відшкодування);
2.доходи від здійснення банківських страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями, операцій, передбачених у ст. 7 Закону;
3.доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу;
4.доходи, не враховані при обчисленні валових доходів, що належать до періодів, які передували звітному, і виявлені в звітному періоді;
5.доходи з інших джерел згідно з Закону.
У випадку, коли торгівля продукцією здійснюється з використанням кредитних чи дебетових карток, дорожніх, персональних чеків, датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення рахунка (товарного чека).
Відповідно до ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємства” визначено 2 випадки збільшення валового доходу підприємства, а саме:
1. дата збільшення валового доходу у випадку продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження цих коштів на банківські рахунки платника податку;
2. дата одержання відповідної компенсації в будь-якому іншому вигляді, у тому числі зменшення заборгованості платника податку перед бюджетом.
В даному випадку на підприємстві для збільшення валового доходу відповідно до ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємства” використовують перший метод в якому збільшення валового доходу у випадку продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження цих коштів на банківські рахунки платника податків. Валовий дохід від усіх видів діяльності АУЕГГ за 2006 рік склав 21135034 грн.., за 2007 р. становить 22114568 грн., в тому числі дохід від продажу товарів – 20438045 грн. та 20122375 грн. інші доходи – 626928 грн. та 253882 грн., відповідно (дод. Ш, Щ).
Валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купує або виготовляє підприємство для наступного використання у своїй господарській діяльності. Іншими словами, валові витрати - сума будь-яких витрат, сплачених або нарахованих у звітному періоді, що пов’язані з господарською діяльністю підприємства.
Відповідно до ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємства” до валових витрат відносять суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Відповідно до ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємства” датою збільшення валових витрат вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається яка-небудь із подій, що сталася раніше:
1. списання коштів з банківських рахунків платника податку в рахунок оплати за товари (роботи, послуги), а у разі їх придбання за готівку - видача її з каси платника податку;
2. оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - фактичне одержання платником податку результатів робіт (послуг).
Для підприємства характерний більше перший випадок, оскільки якщо підприємство купляє за готівку, то видача коштів йде з каси платника податків даного підприємства. Для товарообмінних (бартерних) операцій датою збільшення валових витрат є дата здійснення заключної (балансуючої) операції. При здійсненні часткових поставок у рахунок заключної операції валові витрати платників податку відповідного податкового періоду збільшуються на вартість таких часткових поставок.
На підприємстві в 2007 році було понесено валові витрати на суму 22343161 грн. , що на 5895594 грн. більше ніж в минулому році , у тому числі витрати на придбання товарів – 16044710 грн. та 11846863 грн., витрати на оплату праці - 4374711 грн. та 3140996 грн., сума страхового збору до фондів загальнообов’язкового державного страхування – 1614590 грн. та 1162895 грн., сума інших податків і зборів – 229973 грн. та 151498 грн. Коригування валових витрат проведено у сумі 22343161 грн. та 16413958 грн. (дод. Ш, Щ).
Отже, ми розглянули порядок нарахування податків та платежів до Державного бюджету та їх облік. АУЕГГ сплачує та нараховує такі види податків, як ПДВ та податок на прибуток.
Порядок відображення на рахунках бухгалтерського обліку сум ПДВ регламентовано Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією з його застосування. Платник ПДВ веде Реєстр отриманих і виданих податкових накладних згідно з Порядком ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України.
2.3.Аналітичний та синтетичний бухгалтерський облік розрахунків по податкам та платежам
Базою для визначення об’єкта оподаткування є дані бухгалтерського обліку для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначений рахунок 64 „Розрахунки за податками й платежами”. Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку. По кредиту рахунка 64 „Розрахунки за податками й платежами” відображаються нараховані платежі до бюджету, по дебету - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання. Склад і призначення рахунку 64 „Розрахунки за податками і платежами наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Склад і призначення рахунку 64
| Код субрахунку | Назва субрахунку | Призначення |
| 641 | „Розрахунки за податками” | Ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства |
| 642 | „Розрахунки за обов’язковими платежами” | Ведеться облік розрахунків за зборами, які справляються до чинного законодавства та облік яких ведеться 65” Розрахунки з страхування “ |
| 643 | „Податкове зобов’язання” | Ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену виходячи із суми одержаних авансів за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні. |
| 644 | „Податковий кредит” | Ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання. |
Відповідно аналітичний облік по цьому рахунку ведеться за видами податків. Рахунок 64 “Розрахунки за податками й платежами” включає:
1. Аналітичний рахунок ” ПДВ”
2. Аналітичний рахунок “Податок на прибуток”
3. Аналітичний рахунок “Акцизний збір”
4. Аналітичний рахунок “Прибутковий податок з громадян”
Порядок нарахування та сплата загальнодержавних податків регулюється відповідними Законами України. Сплата належних податків і платежів до бюджету із розрахункового рахунку здійснюється за допомогою документа „Платіжне доручення”.
Синтетичний і аналітичний облік розрахунків за податками і платежами здійснюють при журнально – ордерній формі обліку у журналі – ордері 3, відомість аналітичного обліку розрахунків з бюджетом 3.6, а при спрощеній формі обліку – у відомості В -5. Аналітичний облік розрахунків за податками та платежами ведеться за їх видами.
Для відображення витрат на сплату податків на прибуток призначений рахунок 98 „Податок на прибуток”. На цьому рахунку ведеться облік належної за даними бухгалтерського обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій. На дебеті рахунка відображається нарахована сума податку на прибуток, на кредиті – включення до фінансових результатів на рахунку № 79.Рахунок 98 „Податок на прибуток” має такі субрахунки:
981 „Податки на прибуток від звичайної діяльності”
982 „Податки на прибуток від надзвичайних подій”.
Облік нарахованої суми податку на прибуток від звичайної діяльності, що визначається від прибутку, відображеного в бухгалтерському обліку, ведеться на субрахунку981 без зменшення на суму податку на прибуток, внаслідок обчислення податку на прибуток від алгебраїчної суми прибутку від звичайної діяльності та збитку від надзвичайних подій. Аналітичний облік розрахунків за податком на прибуток ведеться за їх видами. Збитки від надзвичайних подій відображаються у звіті про фінансові результати за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків.
Рахунок 54 „Відстроченні податкові зобов’язання” тісно пов’язаний з рахунком 17 „Відстрочені податкові активи” та 98 „Податок на прибуток”, оскільки призначений не для сум податкової заборгованості, термін сплати яких відстрочено, а для відображення тимчасової різниці в сумі податку на прибуток, яка виникає внаслідок розбіжності в сумах прибутку за даними бухгалтерського обліку та прибутку, який є об’єктом оподаткування. Так як підприємство податок на прибуток сплачує консолідовано, то синтетичний облік на АУЕГГ не відображається, проте можна навести декілька проводок по даному податку. Синтетичний облік податку на прибуток розглянемо в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Синтетичний облік податку на прибуток
| № п/п | Назва господарської операції | Обороти | Сума | Реєстр в якому він показується | |
| Дт | Кт | ||||
| 1. | Нараховано податок на прибуток від звичайної діяльності | 981 | 641.2 | - | Форма № 2 |
| 2. | Податок на прибуток списаний на фінансові результати | 791 | 981 | - | Форма № 2 |
| 3. | Відображений нерозподілений прибуток | 791 | 441 | - | Форма № 2 |
Облік розрахунків за ПДВ здійснюються на рахунку 64 „Розрахунки за податками і платежами” за субрахунками:
641 „Розрахунки за податками” — по кредиту відображають нараховані суми податку, по дебету — суми, які належать до відшкодування з бюджету, сплату податку, списання;
643 „Податкові зобов’язання” — обліковується сума ПДВ, визначена, виходячи з суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що повинні бути відвантажені (виконані);
644 „Податковий кредит” — обліковується сума ПДВ, на яку підприємство придбало право зменшити податкове зобов’язання.
Відображення в бухгалтерському обліку ПДВ наведено в таблиці 2.3
Основний первинний документ з ПДВ — податкова накладна. Податкова накладна— документ, який підтверджує виникнення податкового зобов'язання у платника податку у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) і водночас — право на податковий кредит у покупця — платника податку.
Таблиця 2.3
Синтетичний облік ПДВ
| № п/п | Назва господарської операції | Обороти | Сума грн. | Назва бухгалтерського регістру | |
| Дт | Кт | ||||
| 1. | Сплачено постачальнику за договором постачання | 311 | 361 | 23722272.63 | Журнал – ордер № 3, Відомість 3.6. |
| 2. | Відображено суму ПДВ | 643.1 | 643.2 | 3953713.85 | Журнал – ордер № 3, Відомість 3.6. |
| 3. | Відображено дохід від реалізації природного газу | 361 | 70 | 19011594.30 | Журнал – ордер № 3, Відомість 3.6. |
| 4. | Відображено суму ПДВ (податкове зобов’язання по поставці) | 70 | 643.1 | 4320620.76 | Журнал – ордер № 3, Відомість 3.6. |
| 5. | Відображено суму ПДВ (податкове зобов’язання з оплати) | 643.2 | 641.3 | 767529.74 | Журнал – ордер № 3, Відомість 3.6. |
Платниками податку на прибуток є суб’єкти підприємницької діяльності (в тому числі бюджетні та громадські організації, а також нерезиденти), які одержують прибуток від господарської діяльності, та філії, відділи й інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані мати окремий банківський рахунок і вести окремий облік результатів діяльності.
Отже, було розглянуто аналітичний та синтетичний облік розрахунків по податкам та платежам. Базою для визначення об’єкта оподаткування є дані бухгалтерського обліку для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначений рахунок 64 „Розрахунки за податками й платежами”.
2.4. Податковий облік розрахунків податків та платежів
Розглянемо особливості ведення податкового обліку податків та платежів до Державного бюджету, а саме ПДВ та податок на прибуток підприємства.
Закон України „Про ПДВ”[19] визначає платників ПДВ, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Згідно статті 2 платником податку є: будь – яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті; особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку. Стаття 3 визначає, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх товарів) у митному режимі експорту або реекспорту. Також в статті 3 у пункті 3.2. визначаються операції, що не є об’єктами оподаткування – це випуск, розміщення у будь – якій формі управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг суб’єктами підприємницької діяльності; передача майна у схов, а також у лізинг, крім передачі у фінансовий лізинг; надання послуг зі страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону та інші операції, що не є об’єктами оподаткування.
Звільняються від оподаткування, згідно статті 5, операції з: поставки вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функцію роздаточних пунктів; поставки періодичних видань засобів масової інформації; поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами; поставка товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим КМУ та інші операції, що звільняються від оподаткування. Ставками податку, згідно статті 6, є 20 % бази оподаткування, що додається до ціни товарів (робіт, послуг), а при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить 0 % до бази оподаткування
Законом України „Про ПДВ” передбачено, що платники цього податку повинні вести окремий облік операцій з продажу і придбання, що обкладаються податком, звільнених від оподаткування та операцій, вартість яких не включається у валові витрати виробництва (обігу) чи не підлягає амортизації, імпортних і експортних операцій у спеціальних книгах.
Податок на додану вартість обліковують в реєстрах податкового та фінансового обліку. Це зумовлено тим, що за даними реєстрів податкового обліку складають „Податкову декларацію з ПДВ”, тому їх форма підпорядкована її змісту. В даному випадку розрахунки із бюджетом за цим податком взаємопов’язаний з складанням фінансової звітності — „Баланс” ф. № 1, „Звіту про фінансові результати” ф. № 2.
Податковий облік є складовою частиною бухгалтерського обліку, аналітичний облік податку на додану вартість практично дублюється у книгах обліку придбання (чи продажу) товарів (робіт, послуг) та Журналі – ордері 3 (Журналі-ордері № 8 с-г — для сільськогосподарських підприємств). Для податкового обліку ПДВ підприємство зобов’язане вести облік:
- податкових зобов’язань – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
- податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податкова декларація з ПДВ складається на підставі податкової накладної. Вимоги по складанню та поданню податкових декларацій з ПДВ визначені „Порядком заповнення та подання податкової декларації з ПДВ”.
Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено специфічну методику визначення суми прибутку, що оподатковується. Як відомо, у фінансовому обліку прибуток визначається як різниця між доходом (виручкою) від реалізації та собівартістю продукції. Сума прибутку для оподаткування повинна визначатись як різниця між валовими доходами і валовими витратами, що скоригована на амортизацію основних фондів. Саме такий прибуток відображається у „Декларації про прибуток підприємства” на основі даних податкового обліку.
Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, одержаного (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах на території України і за її межами.
Валові витрати — це витрати платника податку з прибутку, пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг), охороною праці.
У податковому обліку при формуванні доходів і валових витрат власне процес виробництва взагалі не розглядається, оскільки тут до уваги беруть лише постачання і реалізацію. З валових витрат більша, як з 10 статей, які передбачені галузевими інструкціями з калькулювання собівартості продукції, виключають лише дві: витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи.
В обліку валових витрат і валових доходів є суттєва відмінність. Валові витрати, як правило, відображаються без податку на додану вартість. Валові доходи відображаються, як правило, з податком на додану вартість та акцизним збором за аналогією з традиційним відображенням доходів від реалізації продукції товарів (робіт, послуг) за кредитом рахунка 70 „Доходи від реалізації”. В той же час статтею 4, підпунктом 4.2.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”[16] встановлено, що з валового доходу виключається сума податку на додану вартість, але лише в тих випадках, коли покупець є платником такого податку. Таке виключення здійснюється розрахунковим шляхом без відображення бухгалтерськими проводками при складанні „Декларації про прибуток підприємства”, де валові доходи відображаються без суми податку на додану вартість.
Статтею 5 п. 5.9. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено коригування оподатковуваного прибутку на зміну цих залишків. Сума коригування визначається розрахунковим шляхом і валові витрати підприємств зменшуються при зростанні сальдо за рахунками з обліку куплених матеріалів, сировини, напівфабрикатів та комплектуючих виробів як на складах, так і в залишку готової продукції та незавершеному виробництві.
Відмінність їх від витрат виробництва, у традиційному розумінні, головним чином у тому, що до валових витрат, поряд із традиційними, зараховуються будь-які витрати платника податку з прибутку, які здійснено ним у зв’язку з придбанням матеріалів, сировини, товарів, робіт і послуг.
Витрати виробництва обліковують для визначення собівартості виробленої продукції, робіт, послуг та обчислення на цій основі прибутку від реалізації. Валові витрати обліковують лише з метою визначення оподатковуваного прибутку. На розмір податку на прибуток підприємств впливає амортизація основних засобів. Амортизація основних засобів у податковому обліку - поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника в межах норм амортизаційних відрахувань.
Амортизації підлягають витрати:
1. на придбання основних фондів та матеріальних активів для власного виробничого використання, у тому числі витрати на придбання племінної худоби і закупівлю, закладення та вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
2. на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб, у тому числі витрати на виплату заробітної плати робітникам, які були зайняті виготовленням таких основних фондів
3. на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
4. на капітальні поліпшення земель, не пов’язаних з будівництвом.
Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначають застосуванням норм амортизації до балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду.
Балансову (залишкову) вартість груп основних фондів на початок звітного періоду обчислюють за формулою:
де, Б(а) — балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Б(а-1) — балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
П(а-1) — сума витрат, віднесених на придбання основних засобів, капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення основних засобів протягом періоду, що передував звітному;
В(а-1) — сума основних засобів, які вибули з експлуатації протягом періоду, що передував звітному;
А(а-1) — сума амортизаційних відрахувань протягом періоду, що передував звітному.
Суми амортизаційних відрахувань стягненню до бюджету не підлягають.
Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 – будь-які інші основні фонди, невключені до груп 1, 2, 4.
група 4 – електронно–обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Норми амортизаційних відрахувань визначено Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Норми амортизації встановлено у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал):
група 1 - 2%;
група 2 - 10%;
група 3 - 6%;
група 4 - 15%.
Амортизація окремого об’єкта основних засобів групи 1 здійснюється за досягнення балансовою вартістю об’єкта 100 НМД. Залишкову вартість такого об’єкта включають до валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість прирівнюють до нуля. Амортизація основних засобів груп 2 і 3, 4 здійснюється до досягнення балансової вартості групи — нульового значення.
Підприємство має право самостійно прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених Законом.
Отже ми розглянули податковий облік розрахунків податків та платежів, особливості ведення податкового обліку ПДВ та податку на прибуток. ПДВ обліковують в реєстрах податкового та фінансового обліку. Це зумовлено тим, що за даними реєстрів податкового обліку складають „Податкову декларацію з ПДВ”, тому їх форма підпорядкована її змісту. Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено специфічну методику визначення суми прибутку, що оподатковується. Сума прибутку для оподаткування повинна визначатись як різниця між валовими доходами і валовими витратами, що скоригована на амортизацію основних фондів. Саме такий прибуток відображається у „Декларації про прибуток підприємства” на основі даних податкового обліку.
2.5. Порядок складання та подання звітності по податкам та платежам до Державного бюджету
Декларації, розрахунки по податках складаються згідно податкового та бухгалтерського обліку на основі книг продажу та придбання товарів, журналів та первинних документів.
При складанні податкової звітності необхідно керуватися Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” [8] та П(С)БО № 1 „Загальні вимоги до складання фінансової звітності”. [26]
Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
П(С)БО № 1 „Загальні вимоги до складання фінансової звітності” визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання та розкриття її елементів.
Є 5 форм фінансової звітності : форма № 1 „Баланс”, форма № 2 „Звіт про фінансові результати”, форма № 3 „Звіт про рух грошових коштів”, форма № 4 „Звіт про власний капітал” та Примітки до річної фінансової звітності.
Згідно П(С)БО - 2 „Баланс” у формі № 1 „Баланс” відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.
Метою складання форми № 2 „Звіт про фінансові результати”, згідно П(С)БО – 3 „Звіт про фінансові результати”, є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період.
Форма № 3 „Звіт про рух грошових коштів” надає користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. У звіті наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.
Метою складання форми № 4 „Звіт про власний капітал” є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Згідно П(С)БО – 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”, визначає порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансових звітах.
І останньою формою фінансової звітності підприємства є Примітки до річної фінансової звітності, де надано сукупність показників і пояснень, які деталізують, конкретизують і обґрунтовують статті фінансових звітів, а також іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (дод. Ю, Я). Враховуючи, що податок на додану вартість є одним із найбільш складних у нормативному супроводі і в обчисленні платежів, у кожного платника податків після чергової здачі декларації з ПДВ залишається чимало сумнівів відносно правильності визначення розміру належних до сплати податкових зобов’язань і суми податкового кредиту, на який можна законно претендувати.
Розглянемо фінансову звітність щодо заповнення податків що сплачуються підприємством. Нараховані та сплачені суми податків за звітний період знаходять своє відображення у Балансі підприємства таким чином.
У пасиві Балансу підприємства на звітну дату в розділі 4 “Поточні зобов’язання” у статті “Поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом” (рядок550) відображається заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства. У статті ”Поточні зобов’язання за розрахунками з позабюджетних платежів” (560) відображається заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.
В активі Балансу підприємства на звітну дату в розділі 2 ”Оборотні актив” у статті “Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом” (рядок170) показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.
У звіті про фінансові результати підприємства в розділі 1 “Фінансові результати ” відображається:
- у статті „ПДВ” (рядок 015) – сума податку на додану вартість, яка включена до складу доходу від реалізації продукції.
- у статті „Податок на прибуток від звичайної діяльності ” (рядок 180) – сума податків на прибуток від звичайної діяльності , що визнана згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 ”Податок на прибуток ”
- у вільному рядку звіту (рядок 025) – сума інших зборів і платежів з обороту, які сплачують підприємства. Нараховані та сплачені суми податків за звітний період знаходять також своє відображення у Звіті про фінансові результати підприємства таким чином.
У статті „ПДВ” відображається сума ПДВ, яка включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Підприємство, яке сплачує інші податки та збори з обороту, показують їх суму у вільному рядку звіту про фінансові результати. Зокрема, у цьому рядку відображаються належні до сплати безпосередньо Пенсійному фонду України збори на обов’язкове державне пенсійне страхування з торгівлі.
Згідно до Закону України „Про ПДВ” сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом. У строки, передбачені для сплати податку, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання, чи ні.
Податкова декларація з податку на додану вартість подається платником до свого податкового інспектора з управління прямих і непрямих податків не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним. Наказом ДПА України “Про внесення змін до податкової звітності з ПДВ” затверджено дві форми податкової декларації (скорочена та загальна) та форму розрахунку частки бюджетного відшкодування (додаток 3 до загальної форми декларації).
Скорочену форму декларації подають платники податку, які не досягли за останні 12 календарних місяців обсягу оподатковуваних операцій (без урахування ПДВ) 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До скороченої форми декларації не подається розрахунок бюджетного відшкодування.
Загальну форму декларації подають платники податку, які мають за останні 12 календарних місяців обсяг оподатковуваних операцій (без урахування ПДВ) рівний і більший 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До загальної і скороченої форм податкових декларацій платники податку повинні подати слідуючи довідки:
1. Довідка довільної форми, засвідчена підписом бухгалтера та печаткою із зазначенням виду операції та пункту Закону, відповідно до якого така операція не є об’єктом оподаткування у випадку заповнення рядка 3 декларації “Операції, що не є об’єктом оподаткування”.
2. Довідка загальної форми, засвідчена підписом бухгалтера та печаткою із зазначенням виду операції та пункту Закону чи іншого нормативно-правового акту, відповідно до якого така операція звільнена від оподаткування у випадку заповнення рядка 4 декларації “Операції, які звільнені від оподаткування”.
3. Перелік векселів із зазначенням суми та дати оплати (якщо в звітному періоді видано не один вексель), засвідчений підписом бухгалтера і печаткою у випадку заповнення рядка 6 декларації.
4. Перелік податкових векселів, оплачених у звітному періоді, за який подається декларація та перелік неоплачених податкових векселів, термін оплати яких настав у звітному періоді, з поясненням причин не оплати щодо кожного окремого векселя, засвідчені підписом бухгалтера і печаткою, у випадку заповнення рядка 19б декларації.
Так декларація з ПДВ складається на основі книг придбання та продажу товарів, в які платники податку реєструють виписані податкові накладні на продаж та на закупку товарів. Декларація по ПДВ складається із вступної частини та чотирьох розділів. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку, достовірність даних підтверджується підписом платника (директора, головного бухгалтера) та печаткою. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний період, без наростаючого підсумку.
В вступній частині вказується за який податковий (звітний) період (квартал чи місяць) якого року подається декларація; вказується повна назва платника, його ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ чи ДРФО, вказує, хто є платник - юридична чи фізична особа; вказується індивідуальний податковий номер платника податку та номер платника податку та номер свідоцтва про реєстрацію його в якості платника податку на додану вартість; вказується адреса і телефон платника.
В розділі 1 „Податкові зобов’язання” вказуються загальні обсяги продажу, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов’язання (оподатковані за ставкою 20% ,0%, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону та тимчасового звільнення від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги продажу, що не є об’єктом оподаткування.
В розділ 2 „Податковий кредит” включаються обсяги придбаних з податком на додану вартість на митній території України або ввезених (пересланих) із-за її меж товарів (робіт, послуг), основних фондів та нематеріальних активів, які відносяться чи не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) або підлягають чи не підлягають амортизації, окремо по цілях використання ( для цілей здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об’єктом оподаткування). Коригування, які стосуються поставок товарів (робіт, послуг), мають місце в частині податкового кредиту декларації платника податків - покупця цих товарів, робіт та послуг.
В 3-му розділі „Розрахунки з бюджетом за звітний період” , якщо в результаті розрахунку отримано значення різниці рядків 18 і 19 більше 0, то це означатиме, що платник повинен сплатити до бюджету визначену суму і заповнити рядок 20 декларації (зі знаком „+”); якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то це означатиме, що платник має право на отримання відшкодування з бюджету і заповнити рядок 21 декларації ( зі знаком „-”) .
У розділі 4-му робиться відмітка про попередню перевірку податкової декларації. Декларація про прибуток підприємств (далі - декларація) складається платниками податків за формою, що додається. В декларації приводяться всі передбачені в ній показники. У випадках незаповнення того або іншого рядка через відсутність операцій у цьому рядку ставиться прочерк. В декларації не повинно бути ніяких підчищень, виправлень, непомітних виправлень.
Декларація заповнюється в тисячах гривень з одним десятковим знаком.Оригінал декларації надається платником податку у податковий орган по месцезнаходженню платника.
Надання ксерокопії не припускається. Дані, приведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку (звітності).
Достовірність даних підтверджується підписами керівника підприємства і головного бухгалтера, а при відсутності на підприємстві бухгалтерської служби - спеціаліста, що веде облік, і завіряється печаткою.
Декларація подається платником незалежно від того, виникло в звітному періоді в платника податкове зобов’язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податків.
Декларація складається з заголовку і семи основних частин, а також сімнадцятьох додатків. Декларація з податку на прибуток підприємства, що заповнюється АУЕГГ складається з таких основних частин: у заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, форма власності, за якою зареєстровано підприємство згідно з Законом України „Про власність”, ідентифікаційний код, назва органу, у віданні якого перебуває підприємство (якщо він є), місцезнаходження та номер телефону платника.
У першій частині (рядки з 01 по 03) визначається (без урахування доходів, зазначених у пункті 4.2 Закону) загальна сума валових доходів платника податків, отриманих (нарахованих) від усіх видів діяльності протягом податкового періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. У цій частині також знаходиться сума скоригованого валового прибутку, що визначається шляхом зменшення загальної суми валового прибутку на суму прибутків, що підлягають виключенню зі складу валових доходів із метою оподатковування (загальна сума валових доходів підприємства за аналізуємі періоди становить 41590051 грн.)
В другій частині (рядки з 04 по 06) визначається загальна сума валових витрат виробництва й обігу, що складається з будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних у якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), що придбаються (виготовляються) платником податків для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності(валові витрати за деклараціями становлять 38790728 грн.).
В третій частині (рядок 07) визначається загальна сума нарахованих амортизаційних відрахувань по основних фондах і нематеріальних активах і сума амортизаційних відрахувань по витратах, пов’язаних із видобутком корисних копалин (в даному випадку загальна сума амортизаційних відрахувань за два періоди становить 1112601 грн.) У четвертій частині (рядки з 08 по 12) визначається сума прибутку, що підлягає оподатковуванню за загальною ставкою, а також прибуток, що оподатковується податком за іншими ставками
У п’ятій частині (рядок 14) визначається податкове зобов’язання платника податків і зменшення такого зобов’язання податковому періоді.
У шостій частині (рядок 17) визначається податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет або зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, або поверненню платнику податків. Надлишково нараховані суми податку за лицевим рахунком платника підлягають зменшенню і відображуються у рядку 44 додатку “П”. Суми податку надлишково сплачені до бюджету зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платнику не пізніше десяти робочих днів із дня отримання письмової заяви такого платника податку. У сьомій частині (рядок 18) відбиваються зобовя’зання платника по утриманню і перерахуванню в бюджет податку на прибуток у джерела їхньої виплати за рахунок таких виплат.
Декларація за повною формою має три додатки:
1. Додаток 1 „Розрахунок експортного відшкодування”: додаток подається виключно тими платниками, які здійснювали у звітному періоді експортні операції (крім бартерних), провели грошові розрахунки з постачальниками, визначили за результати цього звітного періоду суму ПДВ до відшкодування з бюджету та подають податкову звітність щомісячно і за повною формою.
2. Додаток 2 „Розрахунок коригування сум ПДВ”: додаток подається при заповненні рядків 8 і 16 податкової декларації;
3. Додаток 3 „Розрахунок частки бюджетного відшкодування”: додаток подається виключно платниками, які в звітному періоді здійснювали операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, що оподатковується за нульовою ставкою ПДВ, і якими за результатами звітного періоду визначено суму ПДВ до відшкодування з бюджету. Цей додаток може подаватися платниками, які перебувають на квартальних строках подання звітності, але в будь-якому випадку, до нього не включаються експортні операції.
Подання додатку 1 здійснюється за бажанням платника, але якщо цей додаток не подано, бюджетне відшкодування такому платнику здійснюється в загальновстановленому порядку: сума бюджетного відшкодування зараховується в рахунок погашення податкових зобов’язань протягом трьох наступних звітних періодів.
Після реєстрації прийняті від платників податку декларації до моменту перенесення даних до особових рахунків формуються у реєстри, в яких вони принципово поділяються на групи за відповідними показниками рядків.
За сформованими реєстрами показники декларації аналізуються спеціалістами відділу обліку та звітності на предмет їх достовірності і далі переносяться до особових рахунків. Після обробки звітності вищезазначені реєстри передаються до відділу оподаткування юридичних осіб для проведення попередніх перевірок.
В даному розділі було з’ясовано методику обліку розрахунку податків та платежів до Державного бюджету. Було охарактеризовано організацію обліку розрахунку за податками та платежами, адже організація бухгалтерського обліку – це цілеспрямована діяльність керівників підприємства по створенню, постійному впорядкуванню та удосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів.
Порядок нарахування, аналітичний та синтетичний бухгалтерський облік також були розглянуті в даному розділі. Загальнодержавні податки та платежі до Державного бюджету обліковуються на рахунку 64 “Розрахунки за податками й платежами”. Податковий облік розрахунків податків та платежів характеризує податки з точки зору законодавчо – нормативної бази, яка регламентує облік та контроль розрахунків податків та платежів до Державного бюджету. І останнім пунктом даного розділу є порядок складання та подання звітності по податкам та платежам до Державного бюджету в якому було розглянуто порядок складання Декларацій з ПДВ та Декларацій з податку на прибуток. Також було вказано строки подання звітності до податкової служби.
КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ ПОДАТКІВ ТА ПЛАТЕЖІВ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
3.1. Організація контролю розрахунків по податкам і платежам
За умов повної господарської самостійності, яку на сучасному етапі розвитку економіки України повинно мати кожне підприємство, організація обліку повинна забезпечити можливість здійснення оперативного контролю розрахунків податків та платежів до Державного бюджету.
Основні функції по організації контролю податків та платежів до Державного бюджету на АУЕГГ виконують головний бухгалтер, керівник, а контроль здійснює ДПІ.
Найбільш важливою формою податкового контролю (рис.3.1) є податкові перевірки. Податковий контроль здійснюється органами податкової служби у формі безвиїзної податкової перевірки (камеральна перевірка) або виїзної податкової перевірки (документальна перевірка).
|
|
Рис. 3.1 Форми податкового контролю
Проведення податкового контролю необхідно здійснювати за наступними етапами:
1. Передперевірочний аналіз.
2. Планування контролю.
3. Контакт з об’єктом контролю.
4. Безпосередньо документальна перевірка.
5. Завершальний етап контролю.
6. Реалізація й контроль за виконаннями матеріалів перевірки. [ 54, ]
На кожному з перелічених етапів виділяють наступні об’єкти організації контрольного процесу: контрольні номенклатури; носії контрольної інформації (номенклатур); технологія контрольного процесу (рух носіїв під час виконання різних методичних і технічних прийомів контролю).
Своєчасне і повне надходження податків, зборів і інших обов’язкових платежів у бюджет і державні цільові фонди забезпечується добре продуманою системою їхнього обліку органами державної податкової служби. Облік повинен організовуватися таким чином, щоб забезпечити інформацією про нараховані, відстрочені і сплачені податкові зобов’язання, податковий борг і його погашення, відшкодування з бюджету - у розрізі платників податків і платежів.
Так організація контролю розрахунків по податкам та платежам до Державного бюджету покладено на Державну податкову адміністрацію України. Оскільки найбільш ефективним способом обліку податків і платежів є повна автоматизація облікових операцій, то на ДПА покладені також функції системного узгодження і впровадження проектів автоматизованих інформаційних систем обліку і звітності (АІС), внесення змін у діючих АІС з урахуванням змін у податковому законодавстві. Усю сукупність робіт з ведення обліку податків, зборів, інших обов’язкових платежів і складання звітності можна умовно розділити на 6 етапів.
Загальну структуру контрольного процесу та об’єкти його організації на АУЕГГ можна представити слідуючими етапами:
На першому етапі передперевірочний аналіз відбувається вивчення платника податків в податковому органі, вивчаються податкові декларації та інші звітні документи, порівнюють динаміку даних про нарахування й сплату податків, зборів та інших обов’язкових платежів, аналізують розвиток підприємства та аналізують показники підприємства.
Джерелами ревізії податкового обліку підприємства є:
1) первинні документи, якими оформлені фінансово-господарські операції, у тому числі податкова накладна, форма та зміст якої визначені наказом ДПА України;
2) реєстри аналітичного бухгалтерського та податкового обліку підприємств,
форму та зміст яких підприємство визначає самостійно виходячи з вимог п.5 статті Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”[8] та інших законодавчих та підзаконних актів, що регулюють порядок податкового обліку;
3) податкові декларації та розрахунки, якими підприємство узгодило суми своїх
податкових зобов’язань;
4) акти звіряння розрахунків з державними контролюючими органами про розрахунків підприємства за податками, зборами.
При організації контролю розрахунку за податками та платежами відбувається перевірка правильності складання таких документів: первинні бухгалтерські документи (договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки), банківські документи (платіжні доручення, виписки, касові документи), податкові накладні, відомість нарахування зарплати, накази по підприємству, сертифікати, угоди, відомості по рахунку 301 „Каса” з додатками, відомості по рахунку 311 „Поточні рахунки” з додатками, відомості по рахунках 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями”.
Також в контрольному процесі слід визначити перелік нормативних документів, що регламентують контроль розрахунків податків та платежів на підприємстві:, П(С)БО - 2 „Баланс”, [27] П(С)БО - 3 „Звіт про фінансові результати”, [28] П(С)БО - 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” [31] та П(С)БО - 17 „Податок на прибуток”. [32]
На другому етапі плануванню контролю відбувається підготовка податкових органів до перевірки, тобто повідомляють підприємство яке буде перевірятися, підготовляються всі необхідні документи для перевірки податковою службою. На цьому етапі йде підготовка як податкової служби так і підприємства до перевірки.
На 3 етапі процесу контролю розрахунків за податками та платежами вже відбувається контакт з об’єктом контролю, тобто виділяють основні напрямки контрольної роботи з визначенням методів перевірки, термінів її здійснення та відповідальних за виконання.
Відповідальність за здійснення контролю по розрахункам за податками та платежами покладено на держінспектора - ревізора, який повинен звітувати по результатам проведеної перевірки. Основними джерелами контрольної інформації в даному процесі виступають податкові декларації, накладні, первинні документи, облікові регістри та звітність. В процесі контролю використовуються такі методи, як звірка документів, аналітичні розрахунки, зустрічна перевірка тощо. Даний етап контрольного процесу на АУЕГГ здійснюється в бухгалтерії.
На 4 етапі контрольного процесу відбувається безпосередньо документальна перевірка. Документальна перевірка – контрольна робота податкових органів за правильністю нарахування і своєчасністю сплати в бюджет податків та платежів. Документальні перевірки бувають планові і зустрічні. Планові документальні перевірки здійснюються по річним планам контрольно–економічної роботи і квартальних графіків перевірок за кожною ділянкою роботи. До планів насамперед попадають такі підприємства, що одержують найбільші суми прибутків або мають значні обороти, допускають грубі порушення Документальні планові перевірки можуть проводитися не рідше одного разу в 2 роки і не частіше одного разу в рік. На даному етапі відбувається всебічна перевірка діяльності підприємства з питань дотримання податкового і валютного законодавства, достовірності податкового і бухгалтерського обліку, звітності, правильності розрахунків з бюджетом, тобто повинна охоплювати всі питання дотримання податкового й валютного законодавства за всіма видами податків і обов’язкових платежів.
Також на даному етапі контрольної роботи податкових органів відбувається камеральна перевірка декларацій. Камеральна перевірка проводиться податковим інспектором виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь – яких інших видів перевірок платника податків.
На АУЕГГ 5 етапом контролю є завершальний етап контролю, тобто йде узагальнення результатів перевірки. Організація контрольного процесу потребує чіткого визначення хто, коли, від кого отримує ту або іншу контрольну інформацію, кому слід передавати інформацію про результати. При цьому строки та послідовність виконання робіт доцільно планувати за виконавцями і структурними підрозділами.
І останнім етапом контролю є реалізація й контроль за виконанням матеріалів контролю. Даний етап контролю є завершальним етапом контролю податкового органу на підприємстві.
Даний етап передбачає реалізацію отриманих результатів і контроль за виконанням матеріалів перевірки.
Таким чином, можна зробити висновок, що на будь-якому підприємстві ведення бухгалтерського обліку передбачає і організацію контролю, оскільки вони пов’язані між собою і доповнюють один одного. В процесі обліку здійснюється оперативний контроль за відображенням в обліку господарських операцій на підприємстві.
Але на підприємстві може здійснюватися не лише внутрішній, а й зовнішній контроль, тобто контроль фінансово-господарської діяльності на вимогу певних організацій, відомств тощо.
Такою формою контролю є проведення ревізій і перевірок органами ДКРС та ДПІ, які проводяться на підставі посвідчення.
В контрольно-ревізійній роботі важливе значення має правильна організація, планування і проведення контрольних перевірок, оскільки від цього залежить точність і достовірність висновків за результатами проведених перевірок. Для того щоб провести перевірку на підприємстві повинен бути Наказ на проведення перевірки в якому вказується підприємство яке буде перевіряться, період перевірки та склад ревізійної групи (дод. АА).
Підготовка до ревізії - одна із основних умов, що забезпечує високу якість і скорочення термінів її проведення, вона дає ревізору загальне уявлення про стан фінансово-господарської діяльності організацій підприємств і дозволяє якісно скласти програму (завдання на проведення ревізії).
Програма, за якою була проведена ревізія наведено в (дод. АБ). Слід зазначити, що програма складається на основі діючих інструктивних матеріалів про порядок проведення ревізій і перевірок і наявних типових завдань держінспектора - ревізора по проведенню окремих видів перевірки, плани-завдання затверджуються начальником державного податкового відділу або керівником органу, що призначив ревізію.
Після обстеження ревізуємої організації доцільно скласти зведений і індивідуальний робочий плани (графіки) проведення ревізій, які дозволяють чітко розподілити функції між учасниками бригади і організувати самоконтроль за дотриманням встановлених термінів ревізії. В додатку (дод. АВ) наведений робочий план ревізора з перевірки розрахунків за податками та платежами. Вступну і констатуючу частини акту, розділ акту досліджуємої теми проведеного контролю показано в додатку (дод. АГ). Вимоги по усуненню порушень фінансової дисципліни, матеріали по інвентаризації, інструктивні матеріали тощо наведено в додатку (дод. АД).
Таким чином, організація контролю розрахунків за податками та платежами ґрунтується на системі нормативних актів, які визначають його напрямки, а також включає етапи: перед перевірочний аналіз, планування контролю, контакт з об’єктом контролю, безпосередньо документальна перевірка, завершальний етап контролю та реалізація й контроль за виконанням матеріалів контролю. Організація та здійснення контрольного процесу передбачає застосування методів і прийомів документального і фактичного контролю.
3.2. Контроль розрахунків за податками та платежами
Облдержподатінспекцією щоквартально доводяться прогнозні показники податків і зборів до бюджету України, як по Зведеному, так і державному бюджетах. Прогнозні показники розбиваються помісячно, а також згідно наказу ДПІ установлений алгоритм надходжень податків та платежів подекадно.
„Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби, оперативного обліку податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів”[39] встановлено порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів передбачених бюджетною класифікацією України. Оперативний облік податків та платежів до бюджету ведеться сектором обліку та звітності.
Під час перевірки за розрахунками з бюджетом дані, отримані на підприємстві, зіставляються з даними, які були подані до податкової інспекції, та інших органів звітності.
При цьому увага приділяється правильності визначення і повноті перерахування платежів. За - журналом № 1 доцільно перевірити дотримання черговості перерахування та обов’язкових платежів, своєчасність подання платіжних документів. Схема проведення контролю податковою службою за розрахунками за податками та платежами до Державного бюджету показано в додатку (дод. АЖ).
Своєчасність і повнота розрахунків встановлюється перевіркою виписок банка і прикладених до них первинних платіжних документів.
При розбіжностях в записах і виявленні випадків допущення неточностей розрахунків встановлюється характер і розробляються заходи по їх усуненню.
При перевірці правильності нарахувань і сплати податку на прибуток встановлюється:
1) Правильність визначення об’єкту оподаткування (ВД – ВВ – Амортизаційних відрахувань;
2) Правильність нарахування податку згідно ставки – 25 % від об’єкту оподаткування;
3) Правильність і своєчасність перерахувань авансових платежів;
4) Правильність кореспонденції рахунків:
Правильність нарахування ПДВ визначається за даними Головної книги шляхом перевірки правильності нарахування матеріальних витрат та перевірки розрахунків.
При перевірці правильності нарахувань і сплати ПДВ встановлюється:
1) Правильність ведення книги по обліку продаж придбання згідно податкових накладних;
2) Правильність нарахування ПДВ (20% і 0%)
3) Правильність складання відповідних бухгалтерських записів;
Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ встановлено заниження податкового зобов’язання на загальну суму 39967,0грн., в тому числі: 2004р.-6054,0грн.; 2005р.-29374,0грн. Зведені дані наведено в додатку (дод. АЗ).
Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, зі змінами і доповненнями до нього датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)дата оформлення документів, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку.
Проведеною перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді підприємство проводить продаж природного газу та надає послуги по його транспортуванню бюджетним установам, фізичним особам.
Підпунктом 11.11 ст.11 Закону України “Про ПДВ”, зі змінами і доповненнями до нього передбачено, що набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичними особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, визначають базу оподаткування операцій з продажу таких товарів (послуг ) за касовим способом.
Касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з продажу товарів, послуг - спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов’язань платника податку з продажу товарів, робіт та послуг є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку, або отримання ним інших видів компенсації їх вартості.
Контроль за сплатою ПДВ структурними підрозділами ДПІ можна зобразити у вигляді схеми (дод. АК).
Проведення операцій з обліку розрахунків за податками та платежами до Державного бюджету здійснюється у автоматизованому режимі за хронологічним порядком по датам операцій на підставі відповідних документів.
У „Звіті про фінансові результати” у статті „Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу, який відповідає критеріям визнання доходу.
Отже, проаналізувавши звітність АУЕГГ за 2006 – 2007 роки, зокрема, „Звіт про фінансові результати”, можна відзначити, що сума доходу (виручки) від реалізації робіт і послуг в 2006 році складала 25009555,9 грн., в тому числі, сума ПДВ – 41070353,5 грн.. У 2007 році на АУЕГГ сума оподатковуваних операцій зменшилась, зменшилась і сума доходу (виручки) від реалізації робіт і послуг і склала 23722272,6 грн., сума ПДВ становила 3953713,9 грн. (дод. Н).
Для забезпечення правильності зарахування податків та платежів до Державного бюджету згідно з бюджетною класифікацією України до держподатінспекції до 1 грудня подаються дані про АУЕГГ, як платника податків, до відділення держказначейства та фінансового відділу. В цих даних міститься: найменування платника, його ідентифікаційний код, коди платежів відповідно до бюджетної класифікації із зазначенням символів звітності банків, номерів бюджетних рахунків на які вони повинні зараховуватися.
Сектор обліку платежів до бюджету одержує документи від установ банків, держказначейства та платників податків. Операції по нарахуванню платежів до бюджету в особових рахунках платників здійснюються на підставі таких документів:
а) податкових декларацій, звітів, розрахунків, платіжних доручень, довідок платників про авансові платежі;
б) рішень начальника ДПІ (заступника начальника) за актами перевірок проведених інспекторами податкової інспекції по донарахуванню сум або скасуванню раніше нарахованих сум платежів, фінансових санкцій та пені;
в) рішень КРУ та інших контролюючих органів;
г) рішень арбітражного суду.
Декларації, звіти, розрахунки про нарахування, зареєстровані в приймальні з відміткою про їх реєстрацію передаються до сектору обліку платежів. По звітах, що надійшли своєчасно проводиться нарахування у особових рахунках платників по термінам сплати. Звіти, що надійшли несвоєчасно, передаються до відділу оподаткування для перевірки, складається акт про порушення терміну подання звітності.
Начальником ДПІ приймається рішення про застосування фінансових санкцій. Рішення передається до сектору обліку та є підставою для проведення нарахування по особовому рахунку суми платежу, фінансових санкцій та пені.
Відображення у картках особових рахунків та реєстрах сум надходжень до бюджету здійснюються на підставі таких документів:
а) реєстру розрахункових документів про зарахування платежів до бюджету у електронному та паперовому вигляді та копії розрахункових документів;
б) копії платіжних доручень установ банку про прийняття платежів готівкою;
в) копій квитанцій, виданих сільськими, селищними та міськими Радами народних депутатів, супровідних відомостей;
г) поштових переказів;
д) протоколів про проведення взаємозаліків.
Сектор обліку платежів до бюджету наступного дня після банківського одержують від установ банків відомості про зарахування платежів до бюджету у вигляді електронного реєстру, документів про сплату платежів до бюджету, щоденну банківську звітність у електронному вигляді.
З метою обліку нарахованих і сплачених платежів до бюджету ведуться особові рахунки платників по кожному виду платежів. Номери особових рахунків юридичних осіб повинні відповідати ідентифікаційним кодам. Особові рахунки платника ведуться на картках засобами програмного забезпечення.
Нараховані до сплати суми платежів до бюджету відображаються в особових рахунках на підставі первинних документів. На всіх документах про нарахування платежів ставиться дата проведення по обліку у особовому рахунку і підпис інспектора який провів операцію. Терміном нарахування платежів є строк сплати нарахованих сум. Суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, нараховані за податковими деклараціями, а також суми штрафів та інших санкцій, пені відображаються у картці особового рахунку форми № 5 по терміну сплати.
Авансові внески податку на прибуток підприємства, суми за результатами квартальних перерахунків, а також сума донарахованого податку та штрафу відображаються на лицевій та зворотній сторонах картки особового рахунку за форма № 4 одночасно по терміну сплати. Суми донарахованих платежів за результатами перевірок, а також суми штрафів та інших санкцій, пені обліковуються в особових рахунках платників у розмірах, встановлених чинним законодавством. Платежі до бюджету, що сплачуються щомісячно, а їх розрахунки подаються щоквартально, нараховуються по кварталу.
У особовому рахунку щомісячно підводяться підсумки за місяць та наростаючим підсумком з початку року. Після підведення підсумків перевіряється правильність їх виведення. Не менше, ніж раз на квартал інспектором проводиться перевірка правильності проведення записів в картках особових рахунків платника податків.
Звіряються також суми, що надійшли до бюджетів та державних цільових фондів за особовими рахунками з сумами, із сумами записаними у реєстрі за форма № 25.
Начальником сектору обліку щоквартально проводиться вибіркова перевірка особового рахунку платника податків та платежів до Державного бюджету та реєстрів зведених підсумків щодо своєчасності і правильності внесення даних первинних документів про нарахування і надходження платежів до бюджету. На 1 січня проводиться звірка розрахунків з бюджетом підприємством, вона проводиться до 15 лютого щорічно.
Отже, нами розглянуто контроль розрахунків за податками та платежами до Державного бюджету. Облдержподатінспекцією щоквартально доводяться показники податків і зборів до бюджету України як по зведеному так і державному бюджетах.
Прогнозні показники розбивають щомісячно, а також згідно наказу ДПІ установлений алгоритм надходжень податків та платежів подекадно.
Для забезпечення правильності зарахування податків та платежів до Державного бюджету згідно з бюджетною класифікацією України до держподатінспекції до 1 грудня подаються дані про АУЕГГ, як платника податків, до відділення держказначейства та фінансового відділу.
3.3. Контроль показників звітності за податками й платежами до Державного бюджету
Найбільш важливим значенням в області методики ревізії документів облікових регістрів є контроль правильності обчислення показників звітності за податками та платежами до Державного бюджету.
Вихідними даними для здійснення контролю показників звітності за податками та платежами є узагальнені дані для цілей оподаткування – від податкових накладних, книг обліку придбання і продажу до основного звітного документа – декларацій, дозволяє податковим органам на будь-якому етапі накопичення даних засумніватися у правильності дій платника податків, і як наслідок не правильне нарахування та не до рахування податків до Державного бюджету, що призводить до штрафних санкцій та адміністративних стягнень.
Загальну перевірку показників звітності за податками і платежами доцільно проводити в наступній послідовності: встановлюється правильність застосування ставок, визначення бази оподаткування, законності і обґрунтованості пільг по нарахуванню податків і платежів до бюджету. Правильність застосування ставок податків та платежів, правильність розрахунків сум податків встановлюється шляхом прослідковування і перерахунку сум, порівняння з нормативними матеріалами, вивчення характеру виробництва, категорії підприємства визначаються правильність застосування ставок при розрахунку податків.
Перевірка правильності ведення обліку по рахунку 64, відповідності записів аналітичного обліку по рахунку записам в Головній книзі і формах бухгалтерської звітності.
На першому етапі перевірки було розглянуто правильність оформлення податкових декларацій та наявність усіх документів, які платнику необхідно додавати до декларації. Схема документальних перевірок достовірних декларацій по ПДВ показано в додатку (дод. АЛ).
При цьому перевірялося:
1. чи подано оригінал декларацій або ксерокопія (подання ксерокопії не дозволяється);
2. яким чином заповнено декларації – чорнилом, кульковою ручкою, надрукована ( не допускається заповнення декларації олівцем);
3. наявність виправлень і помарок (декларації повинні бути без виправлень і помарок);
4. наявність прочерків у рядках, де відсутні дані (у вказаних рядках має бути проставлений прочерк);
5. одиниці виміру сум обороту та податку в деклараціях (декларації повинні бути в гривнях, без копійок, з відповідним округленням);
6. підтвердження достовірності даних – декларації повинні бути засвідчені печаткою, підписані відповідальною особою-директором, бухгалтером або самим платником податку, якщо платник податку-фізична особа (декларації, які не підписані і не мають печатки, повертаються платнику).
7. дата реєстрації податкових декларацій в податковій інспекції, якщо декларація зареєстрована пізніше, ніж 20 -го числа слідуючого за звітним періодом, інспектором складається протокол про адміністративний штраф.
На даному етапі перевірки на АУЕГГ не було виявлено жодного порушення, підприємство було зареєстроване платником податків, воно подало оригінал декларацій до податкової служби та має підтверджені достовірні дані, своєчасно зареєструвало себе як платника податків до Державного бюджету.
На другому етапі перевіряється правильність виконання арифметичних дій при послідовному заповненні рядків 1 та 2 розділів декларації з ПДВ, зіставлення показників окремих рядків декларації, також перевіряється декларація податку на прибуток. Знаючи, що підприємство податок на прибуток сплачує консолідовано, то при перевірці більшу увагу було приділено розрахунку з Державним бюджетом з ПДВ.
Згідно декларації Розділ 1 „Податкові зобов’язання”, колонка А:
1. Рядок 1 + рядок 2.1 + рядок 2.2 + рядок 3 + рядок 4 = рядок 5
(рядок 5 – загальний обсяг продажу) дані потрібні при перевірці книги обліку продажу товарів (робіт, послуг);
а) так згідно: у рядку 1 колонка А х 20% = колонка Б;
2. Розділ 1 „Податкові зобов’язання” колонка Б: Рядок 1 + рядок 6 + рядок 7 + (чи -) рядок 8 = рядок 9;
(рядок 9 – загальний обсяг податкових зобов’язань);
3. Розділ 2 “Податковий кредит”, колонка А: рядок 10 (1,2) + рядок 11 (1,2) + рядок 12.1 + рядок 6 (з розділу 1) + рядок 13 (1,2 ) + рядок 14 (1,2) + рядок 15 (1,2) = загальному обсягу покупок (рядок в декларації відсутній), дані використовуються при перевірці книги обліку придбання товарів (робіт, послуг);
4. Розділ 2 „Податковий кредит”, колонка Б: рядок 10.1 + рядок 12.1 + рядок 12.2 (чи -) рядок 16 = рядок 17;
(рядок 17 – загальний обсяг податкового кредиту).
5. У рядку 10.1, колонка А х 20% = колонка Б.
На третьому етапі перевіряється: правильність заповнення розділу 3 податкової декларації “Розрахунки з бюджетом за звітний період”. При перевірці недостатньо проведення арифметичних підрахунків, оцінюється правильність і повнота заповнення цього розділу, оскільки саме при його заповненні платники припускаються найбільшої кількості помилок.
У розділі 3 не можуть бути одночасно заповнені рядки 18.1 і 18.2, оскільки вони є одним і тим же показником розрахунку, але з різним значенням: або + або - ; теж стосується і рядків 20,21, рядків 23.1 і 23.2. Також обов’язково необхідно здійснити порядок звірки даних декларації з ПДВ з даними декларації з податку на прибуток.
Доход від продажу, вказаний в рядку 1 декларації з податку на прибуток порівнюється із обсягом продажу, вказаним в рядку 5 (колонка А) декларації з ПДВ.
1) Витрати, вказані в рядку 12.1 декларації з податку на прибуток порівнюються із сумою рядків 11-13 (колонка А) декларації з ПДВ;
2) Обсяг бартерних операцій звіряється з рядком 1.2 додатка А до декларації з податку на прибуток;
Придбання основних засобів перевіряється в додатку М до декларації з податку на прибуток.
При перевірці інспектором податкової звітності по податку на прибуток додатково використовуються:
1. податкові декларації попередніх звітних періодів;
2.дані відділу примусового стягнення податків, наявності у платника заборгованості перед бюджетом та форми погашення такої заборгованості;
3. розглядаються терміни та обсяги сплати авансових платежів;
4. звіт про спільну діяльність без створення юридичної особи;
5. звіт про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів;
6. відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів;
7. відомості про балансову вартість товарних запасів;
8. повідомлення про зменшення валового доходу по операціях, пов'язаних з реалізацією товарів (виконанням робіт), наданням послуг;
9. звіт про отримані прибутки підприємствами всеукраїнських громадських організацій інвалідів та порядок його заповнення;
10. звіт про отриманий прибуток від реалізації на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва;
11. звіт про результати виконання підприємством довгострокових договорів (контрактів);
12. розрахунок нарахування та сплати консолідованого податку на прибуток;
13. звіт про використання коштів неприбуткових організацій і установ;
14. база даних;
15. перевіряється арифметична правильність складання платниками податкової декларації. Перевірці підлягає правильність визначення об’єкту оподаткування та нарахованої суми податку, співставність даних додатків до Декларації з основними рядками Декларації, розрахунок фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій.
16. проведення документальної перевірки не може обмежуватися лише переглядом документів платника. Під час проведення документальної перевірки перевіряються всі показники Декларації про прибуток підприємств та показники відповідних додатків.
Особливу увагу слід приділити:
а) руху коштів у касі та по рахунках платника в національній та іноземній валютах;
б) достовірності регулювання приросту (убутку) по залишках покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві, та залишки готової продукції і звіряються з даними інвентаризації;
в) бартерним операціям за звичайними цінами та в цінах контракту; особливо бартерним операціям між пов’язаними особами;
г) правильності віднесення основних фондів та нематеріальних активів по групах, та правильність обчислення амортизаційних відрахувань;
д) визначенню прибутку по орендних та лізингових операціях;
ж) довгостроковим контрактам та обґрунтованості виведення по них фінансових результатів;
з) правильності списання безнадійної заборгованості та заборгованості, термін позовної давності якої закінчився;
к) правильності відображення в обліку курсових різниць;
л) обґрунтовується правильність утворення збитків по податкових періодах та перенесення їх на майбутні податкові періоди.
Проаналізуємо показники звітності декларацій про прибуток підприємства на АУЕГГ.
У першій частині (рядки з 1 по 11) визначається (без урахування доходів, зазначених у пункті 4.2 Закону) загальна сума валових доходів платника податків, отриманих (нарахованих) від усіх видів діяльності протягом податкового періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.
У цій частині також відбивається сума скоригованого валового прибутку, що визначається шляхом зменшення загальної суми валового прибутку на суму прибутків, що підлягають виключенню зі складу валових доходів із метою оподатковування (рядок 11= 4128763.00 грн)
В другій частині (рядки з 12 по 33) визначається загальна сума валових витрат виробництва й обігу, що складається з будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних у якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), що придбаються (виготовляються) платником податків для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності.
Сума витрат, понесених платником податків а зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов’язаної особи, визначається виходячи з договірних цін, але не більш звичайних цін, що діяли на дату придбання.
У цій частині відбиваються також витрати, що за своїм змістом виключаються з загальної суми валових витрат із метою оподатковування.
В третій частині (рядки з 34 по 35) визначається загальна сума нарахованих амортизаційних відрахувань по основних фондах і нематеріальних активах і сума амортизаційних відрахувань по витратах, пов’язаних із видобутком корисних копалин
У четвертій частині (рядки з 36 по 40) визначається сума прибутку, що підлягає оподатковуванню за загальною ставкою, а також прибуток, що оподатковується податком по інших ставках
У п’ятій частині (рядки з 41 по 42) визначається податкове зобов’язання платника податків і зменшення такого зобов’язання податковому періоді. Зменшуючи суму податку на авансовані внески, отримуємо суму податку, що підлягає нарахуванню за особовим рахунком платника.
У шостій частині (рядки з 43 по 45) визначається податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет або зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, або поверненню платнику податків. Надлишково нараховані суми податку за лицевим рахунком платника підлягають зменшенню і відображуються у рядку 44 додатку „П”.
Суми податку надлишково сплачені до бюджету зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платнику не пізніше десяти робочих днів із дня отримання письмової заяви такого платника податку.
У сьомій частині (рядок 46) відбиваються зобов’язання платника по утриманню і перерахуванню в бюджет податку на прибуток у джерела їхньої виплати за рахунок таких виплат.
Нами розглянуто контроль показників звітності за податками та платежами до Державного бюджету. Вихідними даними для здійснення контролю показників звітності за податками та платежами є узагальнені дані для цілей оподаткування – від податкових накладних, книг обліку придбання і продажу до основного звітного документа – декларацій, дозволяє податковим органам на будь-якому етапі накопичення даних засумніватися у правильності дій платника податків, і як наслідок не правильне нарахування та не до рахування податків до Державного бюджету, що призводить до штрафних санкцій та адміністративних стягнень.
3.4. Аналіз складу, динаміки нарахування та сплати податків та платежів до Державного бюджету.
Аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємницької діяльності є важливим та невід’ємним елементом на підприємстві. Як і бухгалтерський облік фінансовий аналіз ведеться безпосередньо з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Основною метою аналізу є підвищення ефективності господарювання і пошук резервів такого підвищення.
Для досягнення цієї мети необхідно:
1. Проводити об’єктивну оцінку фінансового стану, фінансових результатів, ділової активності підприємства;
2. Розробити процедуру оперативного контролю виробничої діяльності;
3. Виявляти чинники і причини, що зумовили досягнутий фінансовий стан підприємства, водночас приділяючи особливу увагу виявленню негативних чинників, які призводять до різкого спаду або банкрутства та інше.
Згідно цієї мети ми будемо робити аналіз діяльності підприємства, але по одній економічній категорії, а саме аналіз податків й платежів до Державного бюджету. Аналіз податків й платежів до Державного бюджету, доцільно починати з вивчення їхнього складу і структури (табл. 3.1).
Дані таблиці показують, що підприємство АУЕГГ не сплачує податок на прибуток, оскільки є структурним підрозділом ВАТ „Дніпропетровськгазу”.
Тому, так як ми розглядаємо загальнодержавні податки, то розглянули ПДВ. Згідно розрахунків податок який вноситься до бюджету зменшився в звітному році на 5,4793 % (-71924,367/1312632,998 * 100) від попереднього звітного року.
Також в таблиці 3.1 побачимо те, що в 2007р. підприємство відрахувало до Державного бюджету 1312632,998 грн.. (5,5333 % балансового прибутку).
В порівняно з попереднім роком сума податку зменшилась на 71924,367 грн.., відповідно питома вага в балансовому прибутку зменшилась на 0,0028 %.
Зменшення відрахованої суми податків відбулося за рахунок зменшення суми прибуткового податку. Згідно незначної зміни сум виплати податку до Державного бюджету не відбулися зміни у відсотках питомої ваги податку відповідно до загальної суми податків й платежів до Державного бюджету.
Таблиця 3.1
Аналіз складу та структури сплати податків та платежів до Державного бюджету по АУЕГГ за 2006 – 2007 роки
| Вид податку | Сума, грн.. | Відхилення (+, -) | Питома вага в загальній сумі, % | Відхилення (+, -) | ||
| 2006р. | 2007 р. | 2006 р. | 2007 р. | |||
| Податок на прибуток | - | - | - | - | - | - |
| ПДВ | 1384557,365 | 1312632,998 | -71924,367 | 100 | 100 | - |
| Усього | 1384557,365 | 1312632,998 | -71924,367 | 100 | 100 | - |
| Частка прибутків у загальній сумі прибутку до оподаткування, % | 5,5361 | 5,5333 | -0,0028 | - | - | - |
Для характеристики складу та структури загальнодержавних податків й платежів, які відносяться до „Відрахувань на соціальні заходи” та сплачуються до бюджету, складемо аналітичну таблицю (табл.3.2).
Дані аналітичної таблиці 3.2 показують, що податки до Державного бюджету цієї категорії за звітний період 2007р. зменшились на 5,4264 % від попереднього звітного року. Структура податків відносно загальної суми змінилась незначною мірою, а саме на 495604,054 грн.. Ці аналітичні дані свідчать про те, що у 2007 р. знизився рівень прибутку з реалізації продукції.
В свою чергу була підвищена заробітна плата працівникам підприємства, але зменшено штат працівників, тому і відбулося зменшення сплачених податків до бюджету із заробітної плати працівників. Зробивши загальну характеристику складу та структури податків та платежів до Державного бюджету ми спостерігаємо тенденцію зменшення сплачених податків до бюджету, напевно, за рахунок зменшення загального оподатковуваного доходу.
Таблиця 3.2
Аналіз складу та структури відрахувань на соціальні заходи по АУЕГГ за 2006 – 2007 роки
| Вид податку | Сума, грн.. | Відхилення (+,-) | |
| 2006 р. | 2007 р. | ||
| Пенсійний фонд України | 8303172,555 | 7875794,513 | -427378,042 |
| Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття | 375143,3384 | 355834,0895 | -19309,2489 |
| Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності | 325124,2266 | 308389,5442 | -16734,6824 |
| ФССНВУ | 625238,8973 | 593056,8158 | -32182,0815 |
| Усього | 9628679,017 | 9133074,963 | -495604,054 |
Для характеристики динаміки податків й платежів, які вносяться до бюджету, вивчається їх наявність, склад структура та зміни, які відбуваються протягом кожного звітного року. За даними балансу та річної звітності (Ф-1, Ф-2), а також інших звітностей та декларацій складемо аналітичну таблицю (табл. 3.3). В даній таблиці відображаються середні дані за два останніх роки річної звітності. Результат аналізу виявляє, що у 2007 р. підприємство внесло до бюджету 9133074,963 грн., які складають 5,5361 % від загального балансового прибутку. У 2006 р. підприємство внесло до бюджету 9628679,017 грн. податків. Порівняно з попереднім роком абсолютна сплачена сума податків знизилась на 495604,054 грн..
Так дійсно зменшуються прибутки, зростають суми нарахованих на ці прибутки податків; зменшується штат кваліфікованих працівників, проте дане підприємство не займається виробництвом продукції, яка дозволить значно підвищити показники прибутковості, а лише надає послуги по реалізації природного газу. Тому даний показник має від’ємне значення.
Таблиця 3.3
Аналіз динаміки податків та платежів, які вносяться до Державного бюджету по АУЕГГ за 2006 – 2007 роки
| Найменування податків | 2006 р. | 2007 р. | Зміна питомої ваги 2006–2007рр., | ||
| Сума, грн.. | Питома вага, % | Сума, грн.. | Питома вага, % | ||
| ПФУ | 8303172,555 | 86,2337 | 7875794,513 | 86,2336 | 86,2337 |
| ФЗДССУВБ | 375143,3384 | 3,8961 | 355834,0895 | 3,8961 | 3,8961 |
| ФЗДССЗТВП | 325124,2266 | 3,6881 | 308389,5442 | 3,3766 | 3,3766 |
| ФССНВУ | 625238,8973 | 6,4935 | 593056,8158 | 6,4935 | 6,4935 |
| Всього | 9628679,017 | 100 | 9133074,963 | 100 | 100 |
Згідно аналітичної таблиці різниця між запланованими та фактично сплаченими податками відрізняється не значною мірою за весь аналітичний період. Можна сказати, що за планом підприємство виконало всі зобов’язання та у повному розмірі сплатило всі податки.
Наступним етапом здійснимо аналіз динаміки розрахунку з ПДВ за 8 періодів за 2006 – 2007 роки. Свого роду такий аналіз є аналізом порівняння показників податкових зобов’язань і податкового кредиту. Для аналізу скористаємося програмою обчислювального центру „Аналіз і прогнозування на основі рядів динаміки”, використовуючи показники місячної декларації з ПДВ за період з 2006 по 2007 роки.
Так, аналізуючи показники загальної тенденції ряду, за базисний період приймаємо січень – лютий – березень (перший квартал) 2006 року. Темпи змін показали наступне: у другому кварталі (квітень – травень - червень)2006 року в порівнянні з базисним підвищення показника розрахунку з ПДВ склало 829,45 грн.; у третьому кварталі (липень – серпень - вересень) 2006 року значення показника розрахунку з ПДВ збільшилося на 1658,45 грн.; у четвертому кварталі (жовтень – листопад - грудень) 2006 року спостерігається збільшення показника на 2497,45 грн..
А вже в першому кварталі 2007 року аналізуємий показник 3657,00 грн.; у другому кварталі зменшився на 2357,00 грн.; у третьому кварталі – на 1057,00 грн.; і в четвертому кварталі зниження показника в абсолютному значенні склало 2056,75 грн..
Здійснюючи аналіз за ланцюговими показниками, коли показники співставляються до кожного наступного періоду, маємо наступне: у другому кварталі 2006 року значення показника розрахунку з ПДВ відносно першого кварталу збільшилося на 829,45 грн.; у третьому кварталі 2006 року у порівнянні з другим кварталом 2006 року відбулося незначне зменшення розрахунку з ПДВ і склало 829,00 грн.; у четвертому кварталі 2006 року порівняно з третім кварталом 2006 року – абсолютне підвищення показника становило 839,00 грн..
В 2007 році в першому кварталі відносно четвертого кварталу 2006 року спостерігаємо зниження суми розрахунку з ПДВ на 6154,45 грн.; у другому кварталі 2007 року до першого кварталу цього ж року – абсолютне збільшення показника склало 1300,00 грн.; у третьому кварталі 2007 року в порівнянні з другим кварталом 2007 року збільшення показника в абсолютному значенні не відбулося і склало 1300,00 грн.; у четвертому кварталі 2007 році в порівнянні з третім кварталом цього ж року спостерігаємо зниження показника в абсолютному значенні на 999,75 грн..
Прогнозні значення аналізу показників загальної тенденції ряду склали: середній показник розрахунку з ПДВ склав 6455,450 грн., середній показник абсолютного приросту – 293,821 грн., середній темп росту - 95,130 грн., середній темп приросту - - 4,870 грн. (дод. АМ).
Аналіз ряду динаміки можна виразити графіком (дод. АМ). Показник динаміки ряду можна представити графіком: Y = 8,76 – 0,0006X. Індекс кореляції склав – -0,57, а коефіцієнт детермінації – 33,06%.
Прогнозування по середньому рівню ряду дає прогнозний показник на рівні 6455,45 грн., на третій та четвертий квартали 2008 року та на перший квартал 2009 року. Прогноз за абсолютним приростом показує: у третьому кварталі 2008 року прогнозний показник складе 3916,75 грн., у четвертому кварталі 2008 року 2917,00 грн., у першому кварталі 2009 року – 1917,25 грн.. Здійснюючи прогноз за темпом росту показники мають такі значення: у третьому кварталі 2008 року – 4085,69 грн., у четвертому кварталі 2008 року – 3395,27 грн., у першому кварталі 2009 року – 2821,53 грн..
По середньому абсолютному приросту прогнозні показники склали відповідно 11371,95 грн., 17827,40 грн., 24282,85 грн.. Прогноз на основі рівняння тренду визначає прогнозні показники на рівні 11752,85 грн., 10239,31 грн., 8725,76 грн. (дод. АМ).
Так, аналізуючи склад, динаміку нарахування і сплати податків та платежів до Державного бюджету були також розглянуті аналітичні таблиці по постійним та змінним різницям за 2006 та 2007 роки (дод. АН, АП) Згідно даних таблиць за даними постійних різниць можемо побачити, що в 2006 році вони складали – - 31 тис. грн., а вже в 2007 році показник покращився і становить 2983403 грн. Також видно з таблиць, що в 2006 році бухгалтерський прибуток становив 3376 грн., податковий прибуток 4129 грн., різниця становить 753 грн. А за 2007 рік бухгалтерський прибуток складає - 4887951 грн., податковий прибуток – 749081 грн., різниця – 4138870 грн.
Проте не всі показники виявилися позитивними тому необхідно знайти напрямки поліпшення або напрямки пошуку резервів підвищення цих показників
1) підвищення обсягів реалізації продукції;
2) зниження собівартості продукції;
3) підвищення прибутку;
4) підвищення рентабельності.
Отже, можна зробити певні висновки з даних розрахунків, тобто при значному підвищенні ціни на природний газ значно підвищилися суми які йдуть на відрахування, відповідно в Пенсійний фонд, фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
3.5. Узагальнення матеріалів контролю та методика складання акту ревізії
Результати перевірок потребують узагальнення і групування. З метою систематизації матеріалу, отриманого в процесі ревізії, ведуться робочі записи, журнали реєстрації, накопичувальні відомості (описи) по виявленим фактам порушень, зловживань, розкрадання й безгосподарності.
Письмове оформлення результатів ревізії - одна з найголовніших її особливостей. Своєчасне і якісне оформлення документів - необхідна умова успішного і ефективного проведення ревізії. Ревізійні документи, що підтверджують виконання ревізором програм ревізії, і вимоги інструкції про техніку її проведення, є засобом фіксації виявлених фактів і правил їх підтвердження.
Оформлення ревізійних документів не можна розглядати як технічний прийом. Правила проведення ревізій слугують найбільш повному вивченню сутності письмових фактів, їх змісту і законності. Засоби фіксації результатів ревізії і сутність виявлених ревізією фактів нерозривно пов'язані між собою. Без передбачених інструкцією ревізійних документів немає ревізійного процесу. Немає ревізії, а звідси і немає її сутності.
Документи, які систематизують матеріали перевірки, наведені на рис.3.1.
Розрахунки – це документи, які складає ревізор в обґрунтування перевірених ним фактів, подій та явищ, тобто правильність списання природного убутку.
Заключним і узагальнюючим матеріалом є акт ревізії, який ґрунтується лише на конкретних фактах і посиланнях на відповідні документи і містить послідовне викладення виявлених недоліків, порушень і зловживань.
Акт документальної перевірки повинен містити такі дані:
1) дату акта перевірки, номер акта перевірки; назву місяця проведення перевірки;
2) назву акта, повну і скорочену назву підприємства, що перевіряється, відповідно до законодавчих документів;
3) прізвища, імена, по батькові, посади, спеціальне звання осіб, що проводили перевірку, дату і номер посвідчення, виданого начальником (заступником начальника) податкового органу, на проведення документальної перевірки;
4) період діяльності підприємства, за який проведена перевірка; дати початку і закінчення перевірки; прізвища, імена, по батькові посадових осіб підприємства, що перевіряються, відповідальних за фінансово – господарську діяльність;
5) дані про реєстрацію (перереєстрацію) платника податків в органах державної влади (назва органу, дата і реєстраційний номер), про взяття на облік у ДПА; юридичну адресу платника податків;
6) дані про наявність видів діяльності, що ліцензуються; інформацію про фактично здійснені підприємством види господарської діяльності; дані про наявність, розрахункових, валютних, поточних і інших рахунків у банках.
До загальних положень акта документальної перевірки включаються основні показники фінансово - господарської діяльності підприємства, при проведенні комплексних перевірок платників податків – схеми товарних та грошових потоків. Акт документальної перевірки містить систематизований виклад виявлених у результаті перевірки фактів порушень податкового та валютного законодавства і пов’язаних із ними суттєвих обставин, необхідних для прийняття правильного рішення за результатами перевірки.
По кожному відображеному в акті факту порушення податкового та валютного законодавства слід:
1) чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні статті і пункти законодавчих та інших нормативних актів, що порушенні платником податків;
2) спосіб його вчинення, період (місяць) фінансово-господарської діяльності платника податків, до якого дане порушення відноситься.
3) загальний результат.
Акт документальної перевірки містить також узагальнений (сумарний) опис виявлених у результаті перевірки порушень податкового та валютного законодавства, а також відомості про роз’яснення посадовим особам підприємства, що перевіряється, права дати письмової заперечення по акту в погоджений термін.
До акта документальної перевірки додаються:
1) затверджений керівником органу державної податкової інспекції перелік питань перевірки підприємств;
2) матеріали зустрічних перевірок;
3) розрахунки донарахованих сум по видах податків;
4) розрахунки оцінки платоспроможності і фінансової стабільності платника податку;
5) розрахунок пені за несвоєчасну сплату податків до бюджету;
6) оригінали (в окремих випадках - копії) документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового законодавства.
Всі факти в акті ревізії викладаються таким чином, щоб по кожному з них можна було мати документально обґрунтовані відповіді на наступні питання:
1) що порушено (інструкція, наказ, постанова тощо із вказівкою пункту, параграфу і змісту порушення);
2) хто порушив (із вказівкою посадових або матеріально-відповідальних осіб);
3) час порушення (дата або період здійснення порушення й зловживання);
4) спосіб порушення;
5) чим викликане порушення (причини і умови, що сприяли порушенню);
6) розмір завданого збитку.
Форма і побудова акту ревізії визначається відомчими наказами і вказівками. Для уникнення нагромадження в акті ревізії однорідних порушень в ньому зазвичай проводяться декілька найбільш характерних фактів і кінцевий результат даних порушень. При цьому здійснюються посилання на накопичувальну відомість, проміжний або разовий акт, які додаються до основного акту ревізії.
В акті відображуються результати економічного аналізу фінансово-господарської діяльності із посиланням на відповідні таблиці і розрахунки.
В акті ревізії відображена системність дрібних нестач, які свідчать про наявність на підприємстві дрібних крадіжок. Не включаються до акту будь-які факти, засновані на усних заявах. У формулюваннях акту не повинні проглядатися особисті погляди і висновки, зауваження ревізійної групи. В той же час недопустиме не викладення в акті ревізії порушень і недоліків в роботі ревізованого підприємства і окремих посадових осіб.
При написанні акту перевіряючий повинен користуватися наступною термінологією: “недостача”, “лишок”, “перевитрати”, “матеріальна шкода”, із зазначенням їх розмірів і обставин, за яких вони виникли, “порушення закону, наказу, інструкції”, з поясненням, який пункт або стаття закону, наказу, інструкції порушено.
Також за змістом акту можна судити не тільки про результати ревізії, але й про якість роботи самої ревізійної групи. Акт ревізії не тільки є способом відображення недоліків, порушень та зловживань, але і важливим документом, на основі якого дається оцінка роботи підприємства, формулюються висновки про діяльність його відповідальних осіб та покращення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Побудова акта ревізії здійснюється у відповідності з програмою ревізії та затвердженими формами реалізації. Матеріал у акті викладається простою та зрозумілою мовою. Чітко висвітлюється зміст кожного факту, що відображається в акті, з посиланням на закон, постанову, наказ та інші нормативні документи.
Типовими порушеннями при перевірці ПДВ податковою службою є:
1. Включення до податкового кредиту сум ПДВ, непідтверджених податковими накладними.
2. Включення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, оформленим з порушенням “Порядку заповнення податкової накладної”.
3. Включення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від фірм, які не є платниками податку на додану вартість.
4. Віднесення до складу податкового кредиту ПДВ за отримані товарно-матеріальні цінності, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва.
5. Віднесення до складу податкового кредиту ПДВ за отримані послуги, які звільнені від оподаткування.
6. Заниження податкових зобов’язань при здійсненні першої події бартерної операції.
7. Заниження податкових зобов’язань у випадках повернення товарів постачальникам (продавцям).
8. Заниження податкових зобов’язань на суму податку на додану вартість по операціям з продажу товарів на сторону.
9. Невідповідність даних декларації по ПДВ даним бухгалтерського обліку та первинних документів.
Аналіз матеріалів перевірок свідчить про те, що підприємства допускають типові порушення податкового законодавства, які призводять або могли б призвести до безпідставного відшкодування ПДВ.
Акт ревізії також ґрунтується не тільки на конкретних фактах з посиланням на відповідні документи, але й має послідовне логічне викладення виявлених в діяльності підприємства недоліків, порушень чи зловживань.
Таким чином, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства АУЕГГ був складений акт перевірки (дод. АГ). В даному документі зафіксовано недоліки в роботі перевіряємого підприємства, які стосуються обліку та контролю розрахунків за податками та платежами до Державного бюджету.
Документальною перевіркою встановлено порушення:
1. Порушено п. п. 4.1 ст. 4 та п. п. 11.11 ст.11 Закону України „Про ПДВ” за № 168/97 – ВР від 03.04.1997 р., занижено податкове зобов’язання на загальну суму 39967,0 грн..
2. Порушено вимоги п. п. 11,3,1 п. 11,3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства”. Всього збільшено суму валових доходів по 2 кварталу 2003 року на суму 5483,27 грн..
3. Підприємство завищило суму валових витрат по рядку (05.2 ) за 1 квартал 2005 року на суму 190,2 тис. грн, за 4 квартал 2005 року на суму 205,9 тис. грн., чим порушено п. п.8.1.1, п. п. 8.1.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства”
4. Порушено норми п. п. 5.2.8 п. 5.2 ст. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства”. Підлягає збільшення валові витрати за 2 квартал 2003 року в сумі 30020,04 грн..
Перелік заходів по усуненню недоліків і порушень фінансової дисципліни в фінансово – господарської діяльності АУЕГГ показано в додатку (дод. АМ).
Отже, можна зробити висновок, що в даному розділі розглянули контроль розрахунків податків та платежів до Державного бюджету, а саме організацію контролю розрахунків по податкам та платежам, також контроль розрахунків за податками та платежами до податкової служби. При здійсненні контролю розрахунків з бюджетом за податками та платежами необхідно здійснити контроль показників звітності. Аналіз складу, динаміки нарахування та сплати податків та платежів також були розглянуті в даному розділі. І в кінці розділу був зроблений узагальнений висновок матеріалів контролю та методика складання акту ревізії.
ОЦІНКА СТАНУ ОБЛІКУ, КОНТРОЛЮ І АНАЛІЗУ РОЗРАХУНКУ ПОДАТКІВ ТА ПЛАТЕЖІВ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
4.1. Оцінка стану обліку, контролю і аналізу розрахунку за податками й платежами до Державного бюджету
В ході здійснення перевірок та ревізій визначаються його об’єкти, джерела інформації та методичні прийоми. При цьому, об’єктами контролю є облікова політика підприємства, розроблені заходи щодо удосконалення обліку та контролю.
Щодо джерел інформації, то ними в першу чергу є законодавство, яке регламентує діяльність підприємства та безпосередньо розрахунки за податками та платежами до Державного бюджету, порядок ведення обліку та здійснення контролю, а також нормативні документи, що визначають порядок складання фінансової звітності. Також джерелами інформації є нормативно-методичні документи з обліку, звітності і контролю розрахунків за податками та платежами; матеріали попередніх ревізій сплати податків до Державного бюджету та первинні документи, облікові регістри, звітності підприємства.
На АУЕГГ бухгалтерський облік здійснюється в автоматичному та ручному режимі.
Під час перевірки стану бухгалтерського обліку розрахунків за податками та платежами необхідно вивчити облікову політику підприємства. Під обліковою політикою розуміють сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це самостійний вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форм і техніки ведення бухгалтерського обліку виходячи з діючих нормативних актів і особливості діяльності підприємства. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та формування облікової політики підприємства несе його керівник. Тож висвітлюється облікова політика в наказі керівника підприємства про облікову політику.
За наказом начальника АУЕГГ було обрано облікову політику, яка розроблена з метою встановлення єдиних принципів відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності всіх структурних підрозділів ВАТ „Дніпропетровськгазу”.
Згідно Наказу про облікову політику підприємство використовує єдиний план рахунків для головного підприємства та структурних підрозділів, застосовує методичні положення з формування собівартості продукції (робіт, послуг) по відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації, методичні вказівки по веденню в АУЕГГ бухгалтерського обліку отримання, реалізації природного газу та послуг з транспортування та постачання споживачам, а також використання природного газу. Забезпечити застосування встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання та надання в призначені терміни фінансової звітності на підставі ведення бухгалтерського обліку із використанням бухгалтерської програми 1 – С „Підприємство 7.7”.
Також оцінюється стан документообороту податків та платежів на підприємстві. Перш за все, має дотримуватись порядок складання документів з обліку та строки надходження документів до бухгалтерії.
Також результати проведених досліджень свідчать про те, що на АУЕГГ документи відповідають вимогам, щодо оформлення як за змістом, так і за формою. Для встановлення своєчасності подання документів до бухгалтерії на підприємстві необхідно зіставити дати фактичного надходження документів з датами, передбаченими графіком документообороту. Перевіркою стану звітності на АУЕГГ встановлено її достовірність, своєчасність подання до різних органів господарського та державного управління.
Важливим питанням, яке необхідно перевірити під час оцінки стану бухгалтерського обліку розрахунків за податками та платежами є правильність нарахування податків та своєчасність їх сплати.
Бухгалтерський облік на АУЕГГ здійснюється бухгалтерією, робота розподіляється між працівниками. Робота розподілена раціонально, кожен знає свої обов’язки та сумлінно і своєчасно виконують їх згідно посадових інструкцій, стан бухгалтерського обліку на підприємстві є прийнятним, хоча деякі показники погіршилися. Щодо стану контролю на АУЕГГ, то він також прийнятний. Ревізійний процес оформлюється документально, а саме наказ на проведення ревізії, план ревізії, програма ревізії, журнал ревізорів, накопичувальні відомості, акт ревізії та додатки до нього, заходи по усуненню порушень тощо. Всі документи складаються та оформлюються своєчасно та правильно. Облік є однією з вихідних, першочергових функцій податкових органів.
Також можна виділити наступні типові порушення при обліку розрахунків за податками та платежами:
1. Неправильне нарахування податків та платежів;
2. Заниження суми до сплати податків та платежів до Державного бюджету;
3. Порушення вимог пункту 3.1 та 3.4 порядку заповнення декларації по податку на додану вартість здаються ксерокопії декларації та декларації без підпису відповідальних осіб;
4. Порушення вимог пункту 6.3 Наказу ДПА України “Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення ”[35], до деяких декларацій додаються довідки та додатки;
5. Порушення вимог пункту 6.2 Наказу ДПА України №166 не заповнюється розділ 4 “ Результати розрахунків з ПДВ” податкової декларації по ПДВ, також при проведені попередніх перевірок при заповненні платниками рядка 8 та рядку 16 “Коригування податкового зобов’язання та кредиту” обмежується поясненням “арифметична помилка ” і проставлянням коригування за який період змінені дані не повідомляються;
6. Порушення ст. 11 п. п. 11.5 “Порядку складання декларації по податку на прибуток” не правильно заповнюється рядки 38 - 40, а саме не правильно переносяться балансові збитки попередніх звітних періодів згідно ст. 6 Закону;
7. Неправильно заповнюється строка 13 в якій відображається приріст (убуток) балансової вартості покупних товарів (робіт , послуг);
8. Виручка по деклараціях податку на додану вартість за квартал в багатьох випадках не співпадає з виручкою показаною в декларації по податку на прибуток.
9. Всі вище перелічені порушення призводять до неправильного розрахунку підприємствами з Державним бюджетом за податками та платежами.
Щодо стану аналізу, то на АУЕГГ не розраховуються специфічні показники при здійсненні аналізу розрахунку за податками та платежами, вивчаються лише, склад та структура, динаміка податків та платежів.
Також розрахунки можна здійснювати за програмою ОЦ „Аналіз і прогнозування на основі рядів динаміки”. Проведення аналізу здійснюється з застосуванням ЕОМ.
Останніми десятиліттями у податкових системах багатьох країн Європи акцент в оподаткуванні зміщується із доходів на витрати. Збільшення податкового навантаження на споживання пов’язане не лише з позитивним впливом відповідних податків на економічне зростання. Зміна акцентів в оподаткуванні у багатьох країнах Європи і світу стала наслідком активізації процесів європейської інтеграції й глобалізації, які зумовили зростання мобільності капіталу та праці, а тому виникає потреба у розширенні бази інших податків.
Традиційними показниками, що характеризують особливості податкових систем різних країн, є показники загального рівня податків і внесків з обов’язкового соціального страхування, зокрема податків на доходи і податків на споживання, у % до ВВП, а також частки окремих податків у сумі податків і внесків з обов’язкового соціального страхування.
Щоб забезпечити достовірність міжнародних зіставлень рівня оподаткування була розрахована ефективна ставка оподаткування споживання в Україні за методом Джараса – Обермаїра (1997 рік). За даною моделлю до складу податків на споживання відповідно до положень теорії державних фінансів належать податки на товари і послуги, зокрема ПДВ, податки на інвестиційні товари, податки на специфічні послуги й інші непрямі податки. Водночас Л. Джарас і Г. Обермаїр не вносять акциз і мито, пов’язаних з транспортом і споживанням енергетичних матеріалів, які автори вважають податками на природні ресурси, а не на споживання. [45, с.]
Податки на товари та послуги – Акцизи та мита
Кінцеві споживчі витрати господарств
Так в основі лежить даний метод розрахунку ефективної ставки оподаткування, то ефективна ставка оподаткування споживання в Україні, обчислена за методологією Єврокомісії, становила у 2006 році – 12,3 %, а в 2007 році – 18,3 %. Цей показник у середньому на 2,4 п. п. перевищує рівень фактичного оподаткування споживання. Рівень фактичного податкового навантаження на споживання в Україні набагато нижчий, ніж у промислово розвинених країнах ЄС і нових членах ЄС, вісім з яких є країнами з перехідною економікою (табл. 4.1 ).
Таблиця 4.1
Ефективні ставки оподаткування споживання в країнах ЄС та України у 2004 – 2007роках, %
| | 2004 рік | 2005 рік | 2006 рік | 2007 рік |
| 15 країн – членів ЄС | 19,6 | 19,6 | 19,6 | 19,6 |
| 10 країн – нових членів ЄС | 19,0 | 19,7 | 20,1 | 19,7 |
| У середньому по ЄС | 19,6 | 19,6 | 19,6 | 19,7 |
| Україна | 11,8 | 14,1 | 12,7 | 12,3 |
У країнах Європи один із найбільших податкових тягарів на кінцеві споживчі витрати домогосподарств у Скандинавських країнах: Данії (понад 33%), Фінляндії (близько 28 %) та Швеції (понад 27,5%). Причому цей рівень залишався стабільно високим. Зауважимо також, що в цих країнах порівняно низькі витрати на адміністрування податків на споживання. Так, у Фінляндії вони становлять близько 0,6% доходів держави від цих податків, тоді як витрати на адміністрування податків із доходів і прибутку – 0,7% доходів держави від цієї групи податків, а податки на нерухомість, спадщину чи подарунки – понад 2% відповідних доходів держави. У країнах із перехідною економікою ефективна ставка оподаткування споживання коливається від 17,5% у Латвії до 28,6% в Угорщині і в середньому у цій групі країн майже на 10 п. п. перевищувала відповідний показник в Україні.
Рівень оподаткування споживання в Україні низький не лише щодо інших країн, а й у порівнянні з оподаткуванням доходів. За нашою оцінкою ефективна ставка оподаткування доходів від праці в Україні майже в 3 рази перевищує ефективну ставку оподаткування споживання Ефективна ставка оподаткування доходів від капіталу становила в 1,5 рази більше від рівня оподаткування споживання. Враховуючи важливість зниження оподаткування факторів виробництва з точки зору створення сприятливіших умов для економічного зростання і підвищення конкурентоспроможності національної економіки, ми вважаємо, що в Україні існує можливість скорочення оподаткування доходів за рахунок збільшення оподаткування споживання.
Основним податком на споживання є ПДВ. Його частка в сукупних надходженнях податків і внесків з обов’язкового соціального страхування країн – членів ЄС в середньому дорівнювала 17,4 %, або 6,9 % ВВП. Причому в країнах ЄС з розвиненою економікою ПДВ забезпечує в середньому 17,2 % сукупних податків і внесків з обов’язкового соціального страхування, що відповідає 7 % ВВП, а в країнах – нових членах ЄС, вісім із яких є країнами з перехідною економікою – понад 22 % сукупних податків і внесків з обов’язкового соціального страхування, або 7,9 % ВВП.
Для характеристики ефективності системи справляння ПДВ, окрім ефективної ставки оподаткування, можуть бути використанні коефіцієнти продуктивності податків та бюджетної ефективності. У промислово розвинених країнах ЄС бюджетна ефективність ПДВ становить від 0,31 % ВВП в Італії до 0,45 % ВВП у Португалії. У країнах з перехідною економікою бюджетна ефективність ПДВ менша: на 1 % базової ставки тут припадає від 0,26 % ВВП (Чехія) до 0,38 % ВВП (Польща). В Україні бюджетна ефективність становила 0,40 % ВВП, тобто показник кращий від країн з перехідною економікою, але він залишається трохи нижчим, ніж у країнах із розвиненою економікою.
Отже, розрахунки показали, що рівень оподаткування споживання в Україні низький щодо інших країн із перехідною економікою. З огляду на це зниження податкового навантаження на витрати у найближчій перспективі є менш пріоритетним, ніж зниження податкового навантаження на доходи, передусім на капітал.
Таким чином, оцінка стану обліку розрахунків за податками та платежами, контролю та аналізу показала, що облік ведеться на досить високому рівні із застосуванням ЕОМ, а саме своєчасно та раціонально здійснюється документообіг; обрана облікова політика відповідає законодавчо затвердженому порядку ведення бухгалтерського обліку; дані аналітичного обліку та синтетичного співпадають; звітність складається та подається своєчасно; працівники бухгалтерії виконують покладені на них обов’язки. Щодо контролю та аналізу на АУЕГГ, то рівень їх стану не досить високий, то потребує удосконалення деяких моментів проведення контролю та аналізу, пропозиції щодо цього питання розглянуто у наступному питанні.
4.2. Удосконалення обліку податків та платежів до Державного бюджету на підприємстві
Становлення в Україні нової економічної системи, що будується на ринкових відносинах, а також вихід на світовий ринок, зумовлює необхідність удосконалення обліку і контролю, як складових елементів процесу управління, основна мета яких – своєчасне і повне забезпечення управління достовірною економічною інформацією на всіх його рівнях.
Наповнювати бюджет потрібно при нормальному розвитку підприємства. На сьогодні не всі підприємства після виплати податків можуть залишатися прибутковими, адже така політика податкового обліку просто душить підприємство. В даному випадку на досліджуємому підприємстві можна побачити таку ситуацію, що підприємство сплачує місцеві податки до податкової служби в повному обсязі, проте велика частина коштів йде на цю виплату. Хоч і підприємству важко сплачувати великі суми податків, проте махінації з податковою службою воно не веде.
Облікова політика податків на підприємстві ведеться за різними напрямками, кожний з яких має специфічні особливості, а отже, потребує відповідних підходів до побудови системи обліку, тому увага буде зосереджена на дослідженні системи обліку у сфері справляння ПДВ. Мета – розробити модель взаємозв’язку автоматизованих баз даних у сфері справляння ПДВ.
Так як ми знаємо Реєстр ведеться з допомогою різного програмного забезпечення залежно від рівня податкового органу. На районному рівні Реєстр функціонує у програмі „FOX PRO”. Результат запиту користувач отримує у програмі „MC Excel”. У середовищі „MC Excel” вибірка з Реєстру платників ПДВ становить електронну таблицю, де у стовпчиках наведені види даних, а в рядках – інформація щодо платника.
На підприємстві для удосконалення обліку розрахунків за податками та платежами запропонуємо здійснювати перевірку в електронному режимі. Запровадження електронної звітності, зокрема реєстру податкових накладних - один із шляхів поліпшення адміністрування ПДВ. Подання до податкової інспекції звітності та реєстрів податкових накладних у електронному вигляді дасть змогу істотно скоротити проведення перевірок щодо правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ, а також своєчасно провести саму процедуру відшкодування.
При розробці такого реєстру слід продумати, яка інформація буде до нього заноситися і чи достатня вона буде для проведення перевірки. На нашу думку, обов’язково має зазначатися номер податкової накладної, дата її виписки, назва та податковий номер платника, оподатковувані обороти та суми ПДВ.
Крім того, має бути передбачено можливість переходу від одного електронного документа до іншого з допомогою гіперпосилань. Також показник нарахованої в особовому рахунку суми ПДВ до сплати повинен мати зв’язок із декларацією з ПДВ. Показники податкових зобов’язань і податкового кредиту слід пов’язати з реєстром податкових накладних.
Реалізація запропонованого алгоритму електронної перевірки можлива шляхом створення WEB – сторінки, макет якої наведено на рис. 4.1
| АІС „Перевірка ПДВ” | ||||
| | ||||
| Реєстр платників ПДВ | | |||
| Код платника за ЄДРПОУ | ||||
| | ||||
| | Декларації з ПДВ | |||
| | ||||
| | Картка особового рахунку платника | |||
| | ||||
| Реєстри виданих та отриманих податкових накладних | ||||
| | ||||
Рис. 4.1. Макет WEB – сторінки „Перевірка ПДВ”
У меню цієї WEB – сторінки передбачено всі пункти, необхідні для проведення перевірки. Користуючись відповідним пунктом, податковий інспектор може знайти потрібну йому інформацію на кожному етапі перевірки, а для підприємства буде легше в наданні документів для перевірки. Адже об’єднавши оперативні інформаційні ресурси і створивши єдиний інтегрований банк оперативних даних для розрахунку і перевірки сплати ПДВ дасть змогу підприємству швидко і зручно надати потрібні документи для перевірки. Наша пропозиція пов’язати окремі бази даних між собою з метою забезпечення можливості електронної перевірки достовірності суми ПДВ, що підлягає сплаті, й особливо, відшкодуванню з бюджету, є фактично першим, і мабуть, не єдиним варіантом розв’язання цієї проблеми.
Отже, нами було розглянуто удосконалення обліку податків та платежів до Державного бюджету на підприємстві. Було запропоновано створити WEB – сторінку „Перевірка ПДВ”, тобто алгоритм електронної перевірки ПДВ. Це дасть змогу підприємству надсилати податкові документи на WEB – сторінку для перевірки, що значно полегшує роботу підприємству і також полегшує роботу для контролюючого органу, адже вся інформація буде знаходитися на одному сайті.
4.3. Реалізація матеріалів контролю та шляхи удосконалення контрольної роботи на підприємстві
Завершальний етап ревізії – реалізація її матеріалів. Від цього безпосередньо залежить ефективність ревізії. В залежності від характеру виявлених фактів застосовується наступні форми реалізації ревізійних матеріалів:
1. Усунення виявлених недоліків і стягнення завданої шкоди підприємству в ході ревізії;
2. Усунення виявлених недоліків і стягнення завданої шкоди після проведення ревізії органом, який її призначив.
Обидві форми тісно пов’язані і доповнюють одна одну. (рис.4.2) Усунення виявлених в ході ревізії порушень і відшкодовування завданої підприємству шкоди може здійснюватись такими шляхами:
а) при виявленні зловживань ревізор передає матеріали ревізії в прокуратуру;
б) при виявленні дебіторської заборгованості або недостач ревізор через керівництво підприємства, що ревізується, або прокурора звертається з позовом до суду;
в) в ході виявлення господарських порушень ревізор інформує про них керівника підприємства, що ревізується, і в процесі ревізії дає обов’язкові для нього вказівки про усунення встановлених порушень, повідомляючи одночасно про це керівника, який призначив ревізію;
г) в кінці ревізії ревізор складає проект наказу керівника підприємства про усунення виявлених ревізією порушень та відшкодування заподіяної шкоди, який додається до матеріалів ревізії і є обов’язковим до виконання для всіх працівників підприємства;
д) результати ревізії ревізор доповідає колективу підприємства, на якому проведено ревізію. Якщо ревізор виявив документально обґрунтовані зловживання або розкрадання, то він передає матеріали ревізії в прокуратуру, надсилаючи заяву і додані до неї документи. Керівник ревізійної групи по завершенню ревізії або перевірки готовить лист-вимогу на ім’я керівника перевіряємого підприємства з переліком обов’язкових документів.
Керівник підприємства по матеріалам ревізії проводить збори трудового колективу або виробничу раду та видає наказ, копія якого передається в ДПІ. Якщо встановлено значні порушення при розрахунках за податками та платежами, то на винних осіб покладаються адміністративні стягнення або матеріали передаються до правоохоронних органів.
При наявності адміністративного правопорушення та встановлення вини особи в його здійснені виникає потреба оформлення протоколу про адміністративне правопорушення (даний документ складається під час проведення ревізії, або на наступний день після її закінчення). Протокол підписує держподатінспектор, який його склав та винна особа. Якщо винна особа відмовилася від підписання протоколу, то у ньому робиться відповідний запис: “з протоколом ознайомлений, від підпису відмовився”, який повинен завірити своїм підписом ревізор. Оформлений протокол разом з матеріалами ревізії та довідкою про заробітну плату винної особи за останні 3 місяця, протягом 5 днів передається до ДПІ головному юрисконсульту.
Строки погашення адміністративних стягнень передбачено Кодексом України “Про адміністративні правопорушення”. Адміністративне стягнення може бути викладене не пізніше ніж через 12 місяців з дня здійснення порушення.
Не пізніше ніж через один місяць після закінчення ревізії підприємство надає в ДПІ довідку про виправлення встановлених порушень. Достовірність наданої інформації перевіряє один з членів ревізійної групи (дод. АМ).
Прийняття рішення за матеріалами ревізії є заключною стадією перевірки, але не останньою - необхідно встановити контроль за виконанням прийнятого рішення.
Рис. 4.2. Форми реалізації матеріалів ревізії
Від нього залежить ефективність проведеної ревізії. Тут застосовуються такі форми контролю:
1. виїзд ревізора на місце для перевірки виконання пропозицій за результатами ревізії. Якщо пропозиції виконані, складається службова записка, а якщо ні - акт;
2. підприємство, на якому відбулась ревізія, надає письмові повідомлення, доповідні, звіти та довідки щодо виконання пропозицій та рішень. Одразу ж така інформація повинна бути перевірена;
3. керівники відомства особисто перевіряють виконання прийнятих рішень, результати оформлюються актом або довідкою;
4. за даними періодичної та річної звітності, єдина методологія складання якої дозволяє шляхом її аналізу контролювати виконання багатьох рекомендацій та вказівок за матеріалами ревізій та перевірок;
5. перевірка виконання рішень при черговій ревізії. Ця форма є обов’язковою. Однак вона менш ефективна, оскільки чергова ревізія проводиться через рік чи два;
6. постановка на контроль найважливіших рішень, в яких зазначено, що на ревізійний орган покладений наступний контроль;
7. заслуховування звіту керівників підприємств про хід виконання рішень відомств за матеріалами проведеної ревізії.
Ревізія вважається завершеною, якщо виявлені порушення усунено, винних у їх здійсненні осіб притягнено до адміністративної, дисциплінарної чи матеріальної відповідальності і вжито заходів щодо недопущення таких порушень надалі.
Отже, ревізійною групою згідно переліку обов’язкових вимог і пропозицій щодо усунення виявлених порушень та недоліків, що були висунуті керівнику АУЕГГ, був обумовлений термін подання інформації про хід виконання цих вимог.
Потім повинна бути здійснена перевірка виконання вказівок безпосередньо на підприємстві.
Кваліфіковано провести ревізію, об’єктивно й принципово обґрунтувати кожний факт, наведений в акті ревізії - важлива і відповідальна частина ревізійної роботи. Однак цим ревізія не завершується. У багатьох випадках необхідно розробити конкретні заходи і рекомендації із залученням до цієї роботи спеціалістів тих організацій, що ревізуються, і працівників керівних органів.
Треба також визначити коло посадових осіб, які відповідальні за виконання розроблених заходів, та встановити строки їх виконання. Усі можливі заходи затверджуються наказом керівника, їх виконання є обов’язковим.
Отже, згідно вимог щодо порядку проведення ревізій і перевірок, за результатами контролю на АУЕГГ були запропоновані заходи щодо усунення недоліків в обліку розрахунку за податками та платежами до Державного бюджету.
В теперішній час на Україні відбувається докорінна реконструкція технічної та інформаційної бази керування підприємством на основі впровадження автоматизованої системи обліку, контролю та аудиту, в склад якої входять автоматизовані робочі місця бухгалтера (АРМБ).
Таким чином, для підвищення якості контрольно-ревізійної роботи особливої актуальності набуває питання створення інформаційних систем та спеціального програмного забезпечення, використання яких дозволить автоматизувати деякі контрольні та аналітичні функції та вчасно отримувати необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень.
Автоматизована перевірка здійснюється в трьох напрямках:
а) комплексна перевірка - на даному етапі здійснюється дослідження всіх перелічених задач з використанням керуючої програми, що реалізує їх поступове виконання;
б) проведення перевірки по одній з перелічених задач - на даному етапі здійснюється перевірка по процедурам, передбаченим для вибраної задачі;
в) проведення перевірки за допомогою запитів.
Для перевірки окремих даних або показників формується запит на професійній мові бухгалтера із зазначенням періоду часу і необхідних даних. За допомогою інформаційної мови показників обліку, контролю і аудиту здійснюється відбір даних, проводяться необхідні розрахунки або інші дії, необхідна інформація видається на екран або друкувальний пристрій.
Для перевірки операцій по обліку розрахунків за податками та платежами необхідна наступна нормативно-довідкова інформація:
1. довідник статей обліку (облікова політика);
2. довідник допустимої кореспонденції рахунків;
3. довідник типових господарських операцій при розрахунках за податками та платежами;
4. довідник взаємозв’язку показників звітності;
5. база знань;
6. довідник взаємо співвідношення показників, відображених в регістрах бухгалтерського обліку;
7. інформаційна мова показників обліку;
8. довідник типів помилок;
9. довідник правильності нарахування та розрахунків за податками та платежами до Державного бюджету.
Отже, однією із основних контрольних задач повинно бути встановлення відхилень від норм. Це стосується також і розрахунків за податками та платежами.
Ведення податкового обліку на підприємстві є дуже важким, оскільки податковий облік ведеться абсолютно обернено до бухгалтерського обліку. Це призводить до того, що в бухгалтерському обліку визначено прибуток і податок з нього, який реально можна заплатити, а в податковому обліку прибуток на багато перевищує реально отриманий прибуток по бухгалтерському обліку.
В результаті з’являється „дута” сума податку, що береться з прибутку, яка необхідна для нарахування податку. А платити фактично немає чим, так як сума податку на прибуток за податковим обліком значно відрізняється від суми податку на прибуток за бухгалтерським обліком.
Після отримання суми податку з прибутку, спостерігаємо таку ситуацію, що платник може допустити помилки, сам того не розуміючи, а сам податок заплатити не в змозі, і за це платника штрафують. І в даній ситуації спостерігаємо те, що у підприємства виникає заборгованість за сплатою податків до Державного бюджету, ще змушене не по своїй винні платити штрафні санкції.
Потрібно зробити так, щоб контроль податкового обліку був більш простіший і зрозумілішим, як це було раніше, коли податок вираховувався з суми прибутку отриманого за бухгалтерським обліком. Це дозволить підприємству не робити помилок і на багато швидше сплачувати податки. Також дозволить підприємству не задумуватися, де брати кошти на сплату податків до Державного бюджету.
На сьогодні штрафні санкції і сума податків, що необхідно сплатити, підприємство повинне платити із власного резерву, який підприємство залишає собі для розвитку і укріплення матеріально – технічної бази. Тобто поки підприємство буде платити, так звану „дуту” суму податку, то йому нічого не залишається в власному резерві.
Тому, з вище сказаного, можемо виділити основні шляхи удосконалення контрольної роботи на підприємстві:
1. необхідність зменшення податкового навантаження;
2. спрощення податкового законодавства;
3. зменшення постійних необґрунтованих ускладнень і довільних тлумачень податковою службою податкового законодавства;
4. досягнення довготривалої стабільності норм, складу, ставок й предмету оподаткування;
5. становлення рівноправних відносин між податківцями й платниками.
Отже, в даному розділі було розглянуто оцінку обліку, контролю і аналізу розрахунку податків та платежів до Державного бюджету та шляхи його удосконалення. На АУЕГГ бухгалтерський облік здійснюється в автоматичному та ручному режимі. Результати проведених досліджень свідчать проте, що на АУЕГГ документи відповідають вимогам, щодо оформлення як за змістом, так і за формою. Для встановлення своєчасності подання документів до бухгалтерії на підприємстві необхідно зіставити дати фактичного надходження документів з датами, передбаченими графіком документообороту.
Перевіркою стану звітності на АУЕГГ встановлено її достовірність, своєчасність подання до різних органів господарського та державного управління. Щодо стану контролю на АУЕГГ, то він також прийнятний. Ревізійний процес оформлюється документально, а саме наказ на проведення ревізії, план ревізії, програма ревізії, журнал ревізорів, накопичувальні відомості, акт ревізії та додатки до нього, заходи по усуненню порушень тощо. Всі документи складаються та оформлюються своєчасно та правильно.
Також звернули увагу на удосконалення обліку податків та платежів до Державного бюджету на підприємстві, де було запропоновано створити WEB – сторінку, в якій передбачено всі пункти, необхідні для проведення перевірки. І в кінці розділу розглянули реалізацію матеріалів контролю та шляхи удосконалення контрольної роботи на підприємстві.
ВИСНОВКИ
Реформування системи обліку та контролю в сучасних умовах зумовили потребу в дослідженні методики обліку і контролю розрахунків за податками та платежами до Державного бюджету та пошуку шляхів їх вдосконалення, що і визначило предмет, об’єкт та основні напрямки дослідження.
Враховуючи сутність досліджуємої теми враховувались галузеві особливості об’єкту дослідження, яким був обраний АУЕГГ підрозділ ВАТ
“ Дніпропетровськгазу“.
Аналіз фінансового становища АУЕГГ підрозділу ВАТ “Дніпропетровськгазу“ показав, що його положення на ринку змінюється постійно, оскільки на даний момент газове господарство знаходиться не в кращому становищі, постійно змінюється ціна на природний газ, що призводить до напружених відносин.
Якщо керівництво не прийме необхідних заходів до його покращення, підвищення продуктивності та ефективності надання послуг, то підприємство в майбутньому стане банкрутом.
Для того, щоб цього не сталося, підприємству необхідно перерозподілити своє майно таким чином, щоб до його складу входили рівні обсяги оборотних і необоротних активів, ефективніше використовувати власні ресурси, встановити па підприємстві ефективний контроль, що дозволить покращити фінансове становище підприємства, також необхідно приділити значну увагу своїй діяльності.
Питанням розрахунків за податками та платежами до Державного бюджету присвячено безліч праць авторів України. Здебільшого це навчальні та навчально – методичні посібники – В.М. Антонова, В.А. Антонюк, М.С. Каранфілова, В.А. Онищенка, Р.Е. Островерхої, С.П. Ріппи.
Але в цих працях не порушуються проблеми обліку, не аналізуються недоліки, які перетворюють облік на функцію, не пов’язану з податковим контролем, що, в свою чергу, знижує його ефективність. Також маємо значну нормативну базу по розрахункам за податками та платежами до Державного бюджету, проте вона змінюється кожного року і здається не в найкращу сторону.
Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Закон України „Про податок на додану вартість”, та інші, а також наступні літературні джерела: Н.М Ткаченко „Податкові системи країн світу та України”, В.М. Сердюк „Податковий облік”, В.М. Панасюк „Податковий облік”, Б.О. Голов „Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами”, Ф.Ф. Бутинець „Бухгалтерський фінансовий облік” тощо.
У першому розділі даної роботи були розглянуті теоретичні аспекти, визначено загальну необхідність, економічна сутність, види та порядок розрахунків податків та платежів. Здійснено оцінку законодавчо – нормативних документів, які регламентують облік та контроль розрахунків податків та платежів до Державного бюджету. Також було розглянуто зміну ефективної ставки ПДВ з 1999 – 2006 роки. Проведенні показники дають змогу зробити такі висновки. Збільшення ролі податків на споживання у структурі податкової системи країни, яке компенсує зменшення рівня оподаткування доходів, сприяє поліпшенню інвестиційного клімату й довгостроковому економічному зростанню. Прийняття рішень щодо збільшення чи зменшення ставок податків на споживання має ґрунтуватися не на номінальних, а на ефективних ставках оподаткування. Дані показники показали, що рівень оподаткування споживання в Україні низький.
Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок. Наведений напрямок аналізу фінансового стану підприємства, до основних показників, що характеризують фінансовий стан слід віднести показники майнового стану, рентабельності, ділової активності, фінансової стійкості, ліквідності та ймовірності банкрутства. На основі обчислювальної програми було здійснено аналіз фінансового стану підприємства. За розрахованими показниками можемо зрозуміти, що у підприємства зменшується прибуток, але це не перешкоджає підприємству працювати. Також за розрахунками побачили, що ймовірність банкрутства низька.
Підбиваючи підсумок розгляду економічної сутності податків та платежів, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення податків та платежів зумовлені тим, що податки і збори — це обов’язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України. Суб’єктами оподаткування є юридичні та фізичні особи. З точки зору фінансового обліку податки включаються до складових ціни реалізації продукції – собівартості, прибутку та доходу.
В другому розділі було з’ясовано методику обліку розрахунку податків та платежів до Державного бюджету. Було охарактеризовано організацію обліку розрахунку за податками та платежами, адже організація бухгалтерського обліку – це цілеспрямована діяльність керівників підприємства по створенню, постійному впорядкуванню та удосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів.
Порядок нарахування, аналітичний та синтетичний бухгалтерський облік також були розглянуті в даному розділі. Загальнодержавні податки та платежі до Державного бюджету обліковуються на рахунку 64 “Розрахунки за податками й платежами”. Податковий облік розрахунків податків та платежів характеризує податки з точки зору законодавчо – нормативної бази, яка регламентує облік та контроль розрахунків податків та платежів до Державного бюджету. І останнім пунктом даного розділу є порядок складання та подання звітності по податкам та платежам до Державного бюджету в якому було розглянуто порядок складання Декларацій з ПДВ та Декларацій з податку на прибуток. Також було вказано строки подання звітності до податкової служби. У третьому розділі було розглянуто контроль розрахунків податків та платежів до Державного бюджету, а саме організацію контролю розрахунків по податкам та платежам, також контроль розрахунків за податками та платежами до податкової служби. При здійсненні контролю розрахунків з бюджетом за податками та платежами необхідно здійснити контроль показників звітності. Аналіз складу, динаміки нарахування та сплати податків та платежів також були розглянуті в даному розділі, було здійснено прогнозування на основі рядів динаміки. І в кінці розділу був зроблений узагальнений висновок матеріалів контролю та методика складання акту ревізії.
В четвертому розділі було розглянуто оцінку обліку, контролю і аналізу розрахунку податків та платежів до Державного бюджету та шляхи його удосконалення. На АУЕГГ бухгалтерський облік здійснюється в автоматичному та ручному режимі. Результати проведених досліджень свідчать проте, що на АУЕГГ документи відповідають вимогам, щодо оформлення як за змістом, так і за формою. Для встановлення своєчасності подання документів до бухгалтерії на підприємстві необхідно зіставити дати фактичного надходження документів з датами, передбаченими графіком документообороту.
Перевіркою стану звітності на АУЕГГ встановлено її достовірність, своєчасність подання до різних органів господарського та державного управління. Щодо стану контролю на АУЕГГ, то він також прийнятний. Ревізійний процес оформлюється документально, а саме наказ на проведення ревізії, план ревізії, програма ревізії, журнал ревізорів, накопичувальні відомості, акт ревізії та додатки до нього, заходи по усуненню порушень тощо. Всі документи складаються та оформлюються своєчасно та правильно. Також звернули увагу на удосконалення обліку податків та платежів до Державного бюджету на підприємстві, де було запропоновано створити WEB – сторінку„Перевірка ПДВ”. У меню цієї WEB – сторінки передбачено всі пункти, необхідні для проведення перевірки. Користуючись відповідним пунктом, податковий інспектор може знайти потрібну йому інформацію на кожному етапі перевірки, а для підприємства буде легше в наданні документів для перевірки. Адже об’єднавши оперативні інформаційні ресурси і створивши єдиний інтегрований банк оперативних даних для розрахунку і перевірки сплати ПДВ дасть змогу підприємству швидко і зручно надати потрібні документи для перевірки. І в кінці розділу розглянули реалізацію матеріалів контролю та шляхи удосконалення контрольної роботи на підприємстві.
Отже, можна узагальнити вище сказане, що на АУЕГГ облік та контроль розрахунків за податками та платежами до Державного бюджету здійснюється згідно встановлених нормативних документів, тобто за чітко встановленими законодавчими документами. При характеристиці підприємства було з’ясовано, що діяльність підприємства за 2007 рік значно погіршилась, оскільки значно вищими були показники в 2006 році. Це в першу чергу показує те, що підприємство якщо не буде займатися виробництвом, а лише реалізацією природного газу, показники будуть погіршуватися.
За відсутності добре злагодженої податкової політики виникають значні проблеми при розрахунках за податками та платежами до Державного бюджету, що призводить до значних затрат при розрахунках з бюджетом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Кодекс бюджетний „Бюджетний кодекс України”, затверджений ВРУ від 21.06.2001 р. № 2542 – ІІV.
2. Кодекс про надра „Кодекс України про надра”, затверджений ВРУ від 27.07.1994 р. № 132/ 94 – ВР.
3. Указ Президента „Про платників та порядок сплати акцизного збору”, затверджено Президентом України від 11.05.1998 р. № 453/ 98.
4. Декрет КМУ „Державне мито”, затверджений КМУ від 21.01.1993 р. № 7 – 93.
5. Декрет КМУ „Про акцизний збір”, затверджений КМУ від 26.12.1992 р. № 18 – 92.
6. Положення „Про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах”, затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 25.02.2004 р. № 112.
7. Закон України „Про внесення змін до деяких законів України про фінансування дорожнього господарства”, затверджений ВРУ від 16.07.1999 р. № 986 – ХІV.
8. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, затверджений ВРУ від 16.07.1999 р. № 996 – ХІV, зі змінами та доповненнями.
9. Закон України „Про бюджетну систему України”, затверджений ВРУ від 21.06.2001 р. № 2542 – ІІІ.
10. Закон України „Про державну податкову службу в Україні”, затверджений ВРУ від 04.12. 1990 р. № 509 – ХІІ.
11. Закон України „Про державну контрольно–ревізійну службу в Україні ”, затверджений Постановою ВРУ від 26.01.1993 р. № 2939 – ХІІ, із змінами та доповненнями від 15.03.2006 р. № 3541 – ІV.
12. Закон України „Про єдиний митний тариф”, затверджений ВРУ від 05.02.1992 р. № 2097 - ХІІ.
13. Закон України „Про забруднення навколишнього середовища”, затверджений ВРУ від 25.06.1991 р. № 1264- ХІІ.
14. Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, затверджений ВРУ від 18.01.2001 р. №2240 - ІІІ.
15. Закон України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, затверджений ВРУ від 26.06.1997 р. № 400/97 – ВР.
16. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, затверджений ВРУ від 25.05.1997 р. № 283/97 – ВР, зі змінами та доповненнями.
17. Закон України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, затверджений ВРУ від 23.03.1996 р. № 981/96.
18. Закон України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, затверджений ВРУ 11.12.1991 р. № 1963 - ХІІ.
19. Закон України „Про податок на додану вартість”, затверджений ВРУ 03.04.1997 р. № 168/97 – ВР, зі змінами та доповненнями.
20. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб”, затверджений ВРУ від 22.05.2003 р. № 889 - ІV.
21. Закон України „Про податок на землю”, затверджений ВРУ від 03.07.1992 р. № 2335 - ХІІ.
22. Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, затверджений ВРУ від 20.12. 2000 р. № 2181 – ІІІ.
23. Закон України „Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат”, затверджений ВРУ від 05.02.2004 р. № 1456 - ІV.
24. Закон України „Про систему оподаткування”, затверджений ВРУ від 25.06.1991 р. № 1251 - ХІІ.
25. Закон України „Про фіксований сільськогосподарський податок”, затверджений ВРУ від 17.12.1997 р. № 320- ХІV.
26. Наказ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 (Загальні вимоги до фінансової звітності)”, затверджений МФУ від 31.03.1999 р. №87.
27. Наказ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 (Баланс), затверджений МФУ від 31.03.1999 р. № 87.
28. Наказ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 (Звіт про фінансові результати), затверджений МФУ від 31.03.1999 р. № 87.
29. Наказ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 4 (Звіт про рух грошових коштів), затверджений МФУ від 31.03.1999 р. № 87.
30. Наказ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 5 (Звіт про власний капітал), затверджений МФУ від 31.03.1999 р. № 87.
31. Наказ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 6 (Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах), затверджений МФУ від 28.05.1999 р. № 137.
32. Наказ„Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 17 (Податок на прибуток), затверджений МФУ від 28.12.2000 р. № 353.
33. Наказ „Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання”, затверджений ДПА від 29.03.2003 р. № 143.
34. Наказ „Про бюджетну класифікацію та її запровадження”, затверджений МФУ від 27.12.2001 р. № 604.
35. Наказ „Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення”, затверджений ДПА України від 30.05.1997 р.
36. Наказ „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку”, затверджений МФУ від 30.11.1999 р. № 291.
37. Наказ/Порядок „Про затвердження методичних рекомендацій щодо організації обліку платників податків в органах державної податкової служби України та Порядку взаємодії підрозділів органів державної податкової служби України щодо організації обліку платників податків”, затверджений МФУ від 18.10.2005 р. № 327.
38. Наказ/Інструкція „Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків”, затверджений ДПА України від 19.02.1998 р. № 80.
39. Наказ/ Інструкція „Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів”, затверджений ДПА України від 12.05.1994 р. № 112.
40. Інструкція „Механізм обрахування підприємствами з газопостачання та газифікації обсягів надходження та реалізації природного газу”, затверджений Наказом Нак „Нафтогаз Україна” від 04.10.2005 р. № 560.
41. Інструкція по інвентаризації ОЗ, НА, ТМЦ, грошових коштів і документів та їх розрахунки від 11.08.1994 р. № 69.
42. Інструкція по застосуванню Плану рахунків від 30.11.1999 р. № 291.
43. Методичні рекомендації щодо реалізації результатів ревізій і перевірок, проведених органами Державної контрольно-ревізійної служби в Україні від 20.01.1999 № 02-18/28//Довідник контролера-ревізора. - К.: Лібра -2001.
44. Методичні рекомендації з питань документування органами Державної контрольно-ревізійної служби в Україні ревізійних дій та їх результатів від 29.12.2000 № 1 10//Довідник контролера-ревізора. - К.: Лібра - 2001.
45. Болюх М.А., Бурчевський В.З. Економічний аналіз. – К.: КНЕУ, 2003. – 208 – 274 с..
46. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Житомир: ЖІТІ, 2001. –562 -666 с.
47. Бутинець Ф.Ф.Організація бухгалтерського обліку. - Житомир: ПП „Рута”, 2001. - .
48. Буряк П.Ю., Римар М. В.Фінансово – економічний аналіз. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – 282 – 421 с..
49. Голова С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні. – Дніпропетровськ: ТОВ „Баланс - Клуб”, 2001. – 768 с.
50. Гарасим П. М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Податковий облік і звітність на підприємствах. - К: „Професіонал”, 2004.- 7- 15 с., 87 – 105с., 105- 116 с..
51. Завгородний В.П. Бухгалтерський учет в Украине. – К: „А.С.К.”, 1999.- 300 -312 с., 690 – 828с..
52. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 258 с.
53. Ковальчук К.Ф., Рева Т.М. Податковий менеджмент промислового підприємства. – Дніпропетровськ: Інститут технологій, 2000. – 280 с.
54. Панасик В.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В. Податковий облік. - Тернопіль: „Карт-бланш”, 2002.- 8 – 14 с..
55. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства. – К.: Знання, 2005. – 637 – 640 с..
56. Сахарцева І.І. Основи складання бухгалтерської звітності за вимогами національних стандартів України. - К: „Кондор”, 2003.- 227 -229 с., 440 – 494с..
57. Сердюк В.М. Податковий облік.-К: „Центр навчальної літератури”, 2005.- 7-25 с..
58. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. - К.: КНЕУ. - 2000р. - 260с..
59. Усач Б.Ф. Аудит. – К.: Знання – Прес, 2002 р.
60.
61.
Реформування системи обліку та контролю в сучасних умовах зумовили потребу в дослідженні методики обліку і контролю розрахунків за податками та платежами до Державного бюджету та пошуку шляхів їх вдосконалення, що і визначило предмет, об’єкт та основні напрямки дослідження.
Враховуючи сутність досліджуємої теми враховувались галузеві особливості об’єкту дослідження, яким був обраний АУЕГГ підрозділ ВАТ
“ Дніпропетровськгазу“.
Аналіз фінансового становища АУЕГГ підрозділу ВАТ “Дніпропетровськгазу“ показав, що його положення на ринку змінюється постійно, оскільки на даний момент газове господарство знаходиться не в кращому становищі, постійно змінюється ціна на природний газ, що призводить до напружених відносин.
Якщо керівництво не прийме необхідних заходів до його покращення, підвищення продуктивності та ефективності надання послуг, то підприємство в майбутньому стане банкрутом.
Для того, щоб цього не сталося, підприємству необхідно перерозподілити своє майно таким чином, щоб до його складу входили рівні обсяги оборотних і необоротних активів, ефективніше використовувати власні ресурси, встановити па підприємстві ефективний контроль, що дозволить покращити фінансове становище підприємства, також необхідно приділити значну увагу своїй діяльності.
Питанням розрахунків за податками та платежами до Державного бюджету присвячено безліч праць авторів України. Здебільшого це навчальні та навчально – методичні посібники – В.М. Антонова, В.А. Антонюк, М.С. Каранфілова, В.А. Онищенка, Р.Е. Островерхої, С.П. Ріппи.
Але в цих працях не порушуються проблеми обліку, не аналізуються недоліки, які перетворюють облік на функцію, не пов’язану з податковим контролем, що, в свою чергу, знижує його ефективність. Також маємо значну нормативну базу по розрахункам за податками та платежами до Державного бюджету, проте вона змінюється кожного року і здається не в найкращу сторону.
Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Закон України „Про податок на додану вартість”, та інші, а також наступні літературні джерела: Н.М Ткаченко „Податкові системи країн світу та України”, В.М. Сердюк „Податковий облік”, В.М. Панасюк „Податковий облік”, Б.О. Голов „Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами”, Ф.Ф. Бутинець „Бухгалтерський фінансовий облік” тощо.
У першому розділі даної роботи були розглянуті теоретичні аспекти, визначено загальну необхідність, економічна сутність, види та порядок розрахунків податків та платежів. Здійснено оцінку законодавчо – нормативних документів, які регламентують облік та контроль розрахунків податків та платежів до Державного бюджету. Також було розглянуто зміну ефективної ставки ПДВ з 1999 – 2006 роки. Проведенні показники дають змогу зробити такі висновки. Збільшення ролі податків на споживання у структурі податкової системи країни, яке компенсує зменшення рівня оподаткування доходів, сприяє поліпшенню інвестиційного клімату й довгостроковому економічному зростанню. Прийняття рішень щодо збільшення чи зменшення ставок податків на споживання має ґрунтуватися не на номінальних, а на ефективних ставках оподаткування. Дані показники показали, що рівень оподаткування споживання в Україні низький.
Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок. Наведений напрямок аналізу фінансового стану підприємства, до основних показників, що характеризують фінансовий стан слід віднести показники майнового стану, рентабельності, ділової активності, фінансової стійкості, ліквідності та ймовірності банкрутства. На основі обчислювальної програми було здійснено аналіз фінансового стану підприємства. За розрахованими показниками можемо зрозуміти, що у підприємства зменшується прибуток, але це не перешкоджає підприємству працювати. Також за розрахунками побачили, що ймовірність банкрутства низька.
Підбиваючи підсумок розгляду економічної сутності податків та платежів, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення податків та платежів зумовлені тим, що податки і збори — це обов’язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України. Суб’єктами оподаткування є юридичні та фізичні особи. З точки зору фінансового обліку податки включаються до складових ціни реалізації продукції – собівартості, прибутку та доходу.
В другому розділі було з’ясовано методику обліку розрахунку податків та платежів до Державного бюджету. Було охарактеризовано організацію обліку розрахунку за податками та платежами, адже організація бухгалтерського обліку – це цілеспрямована діяльність керівників підприємства по створенню, постійному впорядкуванню та удосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів.
Порядок нарахування, аналітичний та синтетичний бухгалтерський облік також були розглянуті в даному розділі. Загальнодержавні податки та платежі до Державного бюджету обліковуються на рахунку 64 “Розрахунки за податками й платежами”. Податковий облік розрахунків податків та платежів характеризує податки з точки зору законодавчо – нормативної бази, яка регламентує облік та контроль розрахунків податків та платежів до Державного бюджету. І останнім пунктом даного розділу є порядок складання та подання звітності по податкам та платежам до Державного бюджету в якому було розглянуто порядок складання Декларацій з ПДВ та Декларацій з податку на прибуток. Також було вказано строки подання звітності до податкової служби. У третьому розділі було розглянуто контроль розрахунків податків та платежів до Державного бюджету, а саме організацію контролю розрахунків по податкам та платежам, також контроль розрахунків за податками та платежами до податкової служби. При здійсненні контролю розрахунків з бюджетом за податками та платежами необхідно здійснити контроль показників звітності. Аналіз складу, динаміки нарахування та сплати податків та платежів також були розглянуті в даному розділі, було здійснено прогнозування на основі рядів динаміки. І в кінці розділу був зроблений узагальнений висновок матеріалів контролю та методика складання акту ревізії.
В четвертому розділі було розглянуто оцінку обліку, контролю і аналізу розрахунку податків та платежів до Державного бюджету та шляхи його удосконалення. На АУЕГГ бухгалтерський облік здійснюється в автоматичному та ручному режимі. Результати проведених досліджень свідчать проте, що на АУЕГГ документи відповідають вимогам, щодо оформлення як за змістом, так і за формою. Для встановлення своєчасності подання документів до бухгалтерії на підприємстві необхідно зіставити дати фактичного надходження документів з датами, передбаченими графіком документообороту.
Перевіркою стану звітності на АУЕГГ встановлено її достовірність, своєчасність подання до різних органів господарського та державного управління. Щодо стану контролю на АУЕГГ, то він також прийнятний. Ревізійний процес оформлюється документально, а саме наказ на проведення ревізії, план ревізії, програма ревізії, журнал ревізорів, накопичувальні відомості, акт ревізії та додатки до нього, заходи по усуненню порушень тощо. Всі документи складаються та оформлюються своєчасно та правильно. Також звернули увагу на удосконалення обліку податків та платежів до Державного бюджету на підприємстві, де було запропоновано створити WEB – сторінку„Перевірка ПДВ”. У меню цієї WEB – сторінки передбачено всі пункти, необхідні для проведення перевірки. Користуючись відповідним пунктом, податковий інспектор може знайти потрібну йому інформацію на кожному етапі перевірки, а для підприємства буде легше в наданні документів для перевірки. Адже об’єднавши оперативні інформаційні ресурси і створивши єдиний інтегрований банк оперативних даних для розрахунку і перевірки сплати ПДВ дасть змогу підприємству швидко і зручно надати потрібні документи для перевірки. І в кінці розділу розглянули реалізацію матеріалів контролю та шляхи удосконалення контрольної роботи на підприємстві.
Отже, можна узагальнити вище сказане, що на АУЕГГ облік та контроль розрахунків за податками та платежами до Державного бюджету здійснюється згідно встановлених нормативних документів, тобто за чітко встановленими законодавчими документами. При характеристиці підприємства було з’ясовано, що діяльність підприємства за 2007 рік значно погіршилась, оскільки значно вищими були показники в 2006 році. Це в першу чергу показує те, що підприємство якщо не буде займатися виробництвом, а лише реалізацією природного газу, показники будуть погіршуватися.
За відсутності добре злагодженої податкової політики виникають значні проблеми при розрахунках за податками та платежами до Державного бюджету, що призводить до значних затрат при розрахунках з бюджетом.
1. Кодекс бюджетний „Бюджетний кодекс України”, затверджений ВРУ від 21.06.2001 р. № 2542 – ІІV.
2. Кодекс про надра „Кодекс України про надра”, затверджений ВРУ від 27.07.1994 р. № 132/ 94 – ВР.
3. Указ Президента „Про платників та порядок сплати акцизного збору”, затверджено Президентом України від 11.05.1998 р. № 453/ 98.
4. Декрет КМУ „Державне мито”, затверджений КМУ від 21.01.1993 р. № 7 – 93.
5. Декрет КМУ „Про акцизний збір”, затверджений КМУ від 26.12.1992 р. № 18 – 92.
6. Положення „Про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах”, затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 25.02.2004 р. № 112.
7. Закон України „Про внесення змін до деяких законів України про фінансування дорожнього господарства”, затверджений ВРУ від 16.07.1999 р. № 986 – ХІV.
8. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, затверджений ВРУ від 16.07.1999 р. № 996 – ХІV, зі змінами та доповненнями.
9. Закон України „Про бюджетну систему України”, затверджений ВРУ від 21.06.2001 р. № 2542 – ІІІ.
10. Закон України „Про державну податкову службу в Україні”, затверджений ВРУ від 04.12. 1990 р. № 509 – ХІІ.
11. Закон України „Про державну контрольно–ревізійну службу в Україні ”, затверджений Постановою ВРУ від 26.01.1993 р. № 2939 – ХІІ, із змінами та доповненнями від 15.03.2006 р. № 3541 – ІV.
12. Закон України „Про єдиний митний тариф”, затверджений ВРУ від 05.02.1992 р. № 2097 - ХІІ.
13. Закон України „Про забруднення навколишнього середовища”, затверджений ВРУ від 25.06.1991 р. № 1264- ХІІ.
14. Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, затверджений ВРУ від 18.01.2001 р. №2240 - ІІІ.
15. Закон України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, затверджений ВРУ від 26.06.1997 р. № 400/97 – ВР.
16. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, затверджений ВРУ від 25.05.1997 р. № 283/97 – ВР, зі змінами та доповненнями.
17. Закон України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, затверджений ВРУ від 23.03.1996 р. № 981/96.
18. Закон України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, затверджений ВРУ 11.12.1991 р. № 1963 - ХІІ.
19. Закон України „Про податок на додану вартість”, затверджений ВРУ 03.04.1997 р. № 168/97 – ВР, зі змінами та доповненнями.
20. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб”, затверджений ВРУ від 22.05.2003 р. № 889 - ІV.
21. Закон України „Про податок на землю”, затверджений ВРУ від 03.07.1992 р. № 2335 - ХІІ.
22. Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, затверджений ВРУ від 20.12. 2000 р. № 2181 – ІІІ.
23. Закон України „Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат”, затверджений ВРУ від 05.02.2004 р. № 1456 - ІV.
24. Закон України „Про систему оподаткування”, затверджений ВРУ від 25.06.1991 р. № 1251 - ХІІ.
25. Закон України „Про фіксований сільськогосподарський податок”, затверджений ВРУ від 17.12.1997 р. № 320- ХІV.
26. Наказ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 (Загальні вимоги до фінансової звітності)”, затверджений МФУ від 31.03.1999 р. №87.
27. Наказ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 (Баланс), затверджений МФУ від 31.03.1999 р. № 87.
28. Наказ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 (Звіт про фінансові результати), затверджений МФУ від 31.03.1999 р. № 87.
29. Наказ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 4 (Звіт про рух грошових коштів), затверджений МФУ від 31.03.1999 р. № 87.
30. Наказ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 5 (Звіт про власний капітал), затверджений МФУ від 31.03.1999 р. № 87.
31. Наказ „Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 6 (Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах), затверджений МФУ від 28.05.1999 р. № 137.
32. Наказ„Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 17 (Податок на прибуток), затверджений МФУ від 28.12.2000 р. № 353.
33. Наказ „Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання”, затверджений ДПА від 29.03.2003 р. № 143.
34. Наказ „Про бюджетну класифікацію та її запровадження”, затверджений МФУ від 27.12.2001 р. № 604.
35. Наказ „Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення”, затверджений ДПА України від 30.05.1997 р.
36. Наказ „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку”, затверджений МФУ від 30.11.1999 р. № 291.
37. Наказ/Порядок „Про затвердження методичних рекомендацій щодо організації обліку платників податків в органах державної податкової служби України та Порядку взаємодії підрозділів органів державної податкової служби України щодо організації обліку платників податків”, затверджений МФУ від 18.10.2005 р. № 327.
38. Наказ/Інструкція „Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків”, затверджений ДПА України від 19.02.1998 р. № 80.
39. Наказ/ Інструкція „Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів”, затверджений ДПА України від 12.05.1994 р. № 112.
40. Інструкція „Механізм обрахування підприємствами з газопостачання та газифікації обсягів надходження та реалізації природного газу”, затверджений Наказом Нак „Нафтогаз Україна” від 04.10.2005 р. № 560.
41. Інструкція по інвентаризації ОЗ, НА, ТМЦ, грошових коштів і документів та їх розрахунки від 11.08.1994 р. № 69.
42. Інструкція по застосуванню Плану рахунків від 30.11.1999 р. № 291.
43. Методичні рекомендації щодо реалізації результатів ревізій і перевірок, проведених органами Державної контрольно-ревізійної служби в Україні від 20.01.1999 № 02-18/28//Довідник контролера-ревізора. - К.: Лібра -2001.
44. Методичні рекомендації з питань документування органами Державної контрольно-ревізійної служби в Україні ревізійних дій та їх результатів від 29.12.2000 № 1 10//Довідник контролера-ревізора. - К.: Лібра - 2001.
45. Болюх М.А., Бурчевський В.З. Економічний аналіз. – К.: КНЕУ, 2003. – 208 – 274 с..
46. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. – Житомир: ЖІТІ, 2001. –562 -666 с.
47. Бутинець Ф.Ф.Організація бухгалтерського обліку. - Житомир: ПП „Рута”, 2001. - .
48. Буряк П.Ю., Римар М. В.Фінансово – економічний аналіз. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – 282 – 421 с..
49. Голова С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні. – Дніпропетровськ: ТОВ „Баланс - Клуб”, 2001. – 768 с.
50. Гарасим П. М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Податковий облік і звітність на підприємствах. - К: „Професіонал”, 2004.- 7- 15 с., 87 – 105с., 105- 116 с..
51. Завгородний В.П. Бухгалтерський учет в Украине. – К: „А.С.К.”, 1999.- 300 -312 с., 690 – 828с..
52. Ісаншина Г.Ю. Податковий менеджмент. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 258 с.
53. Ковальчук К.Ф., Рева Т.М. Податковий менеджмент промислового підприємства. – Дніпропетровськ: Інститут технологій, 2000. – 280 с.
54. Панасик В.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В. Податковий облік. - Тернопіль: „Карт-бланш”, 2002.- 8 – 14 с..
55. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства. – К.: Знання, 2005. – 637 – 640 с..
56. Сахарцева І.І. Основи складання бухгалтерської звітності за вимогами національних стандартів України. - К: „Кондор”, 2003.- 227 -229 с., 440 – 494с..
57. Сердюк В.М. Податковий облік.-К: „Центр навчальної літератури”, 2005.- 7-25 с..
58. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. - К.: КНЕУ. - 2000р. - 260с..
59. Усач Б.Ф. Аудит. – К.: Знання – Прес, 2002 р.
60.
61.
