Отже, ведення валютних рахунків клієнтів банку передбачає переміщення грошових коштів різних за призначенням та пов'язаних, як правило, з операціями торгівельного і неторгівельного характеру. Останні передбачають здійснення виплат, перерахувань та обмінних операцій з іноземною валютою.

1.2 Механізм операцій банку з валютними цінностями

Першочерговий етап аналізу діяльності банку – оцінювання структури його валютних активів і пасивів, визначення масштабів його діяльності на валютному ринку. Для цього необхідно визначити та проаналізувати питому вагу валютних активів та зобов’язань банку в їх загальному обсязі, динаміку та тенденції розвитку у цій сфері діяльності.
Масштаби діяльності банку оцінюються за питомою вагою валютних активів та зобов’язань банку в їх загальній масі. Для цього використовуються дані балансу комерційного банку (форма 1 Д), оборотно-сальдового балансу комерційного банку (форма 10), звіт про структуру активів та пасивів з а рядками (форма 631) та розшифрування валютних рахунків (форма 550).
Частка валютних активів (Чв.а) та зобов’язань банку (Чв.з) у їх загальному обсязі розраховується за такими формулами:
 (1.1)
Важливо оцінити динаміку змін цих показників на початок та кінець звітного періоду. Крім того, необхідно визначити абсолютний приріст валютних активів та валютних зобов’язань, врахувавши зміни у курсі іноземної валюти, який діяв у порівнюваних періодах.
Абсолютний приріст валютних активів (зобов’язань) розраховується як різниця суми валютних активів (валютних зобов’язань) на кінець та початок періоду:
, (1.2)
де – абсолютний приріст валютних активів;
– валютні активи на початок періоду;
– валютні активи на кінець періоду.
, (1.3)
де – абсолютний приріст валютних зобов’язань;
– зобов’язання в іноземній валюті на початок звітного періоду;
– зобов’язання в іноземній валюті на кінець звітного періоду.
Темп зростання валютних активів (Тв.а) та зобов’язань (Тв.з) розраховується як співвідношення валютних активів (зобов’язань) на кінець періоду до валютних активів (зобов’язань) на початок періоду:
; . (1.4)
Темп приросту валютних активів (Тп.в.а) та валютних зобов’язань (Тп.в.з) визначається як співвідношення різниці суми валютних активів (зобов’язань) на кінець та початок періоду до їх суми на початок періоду:

; . (1.5)
Розрахунок темпів приросту валютних активів дає можливість оцінити активність банку на валютному ринку. При цьому необхідно з’ясувати, які чинники впливають на ті чи інші зміни. Якщо збільшення абсолютних та процентних значень показників приросту активів не пов’язано зі збільшенням офіційного курсу іноземних валют, то ці зміни є наслідком розвитку масштабів валютних операцій.
Аналіз динаміки валютних активів та зобов’язань проведемо за допомогою табл. 1.1 на підставі інформації балансу банку.
Таблиця 1.1. Аналіз динаміки валютних активів та зобов’язань, тис. грн..
З даних табл. 1.1 видно, що абсолютний приріст валютних активів банку збільшився на 1608,0 тис. грн. (у гривневому еквіваленті), або на 6,47%, валютні зобов’язання зросли на 534,0 тис. грн., або на 2,74%. Водночас частка валютних активів у загальних активах у звітному періоді зменшилась із 36,6% на 1 січня 2006 р. до 33,6% на 1 січня 2007 р., тобто на 3,0 процентних пункти. Відповідно зменшилась і частка валютних зобов’язань у загальних зобов’язаннях банку. Так, на 1 січня 2006 р. вона становила 42,2% від загальної суми зобов’язань, а на 1 січня 2007 р. – 40,3%, тобто зменшилась на 1,9%. Отже, в банку намітилася тенденція зменшення масштабів діяльності з валютою. Частково це пов’язано з нарощуванням власного капіталу банку в національній валюті, що зменшило обсяг валютних коштів у загальній діяльності банку.
Такі показники обсягів валютних коштів свідчать про їх значимість у загальному обсязі коштів банку, про масштабність операцій та активну роль банку на валютному ринку.
Структурний аналіз валютних активів та пасивів може проводитись за такими групами (класифікаційними ознаками):
·                     за статтями активів і пасивів;
·                     за видами валют;
·                     за видами операцій;
·                     операції, що здійснюються з резидентами та нерезидентами;
·                     операції, що здійснюються у вільно конвертованій валюті та неконвертованій валюті. [11, c. 94]
Для визначення питомої ваги обсягу коштів в іноземній валюті звітного періоду у їх загальному обсязі використовуються дані оборотно-сальдового балансу. Розрахунок здійснюється як співвідношення суми оборотів за дебетом та кредитом в іноземній валюті до загальної суми оборотів банку у звітному періоді.
Ці показники залежно від їх значень будуть характеризувати ємність валютних операцій та їх частку у загальній масі. Їх можна порівняти з показниками інших банків і визначити у такий спосіб місце конкретного банку на валютному ринку та значимість операцій із валютними коштами у діяльності банку.
Питома вага валютних активів та зобов’язань, динаміка змін у структурі активів та пасивів банку, показники у розрізі валют, резидентності визначать основні тенденції діяльності банку, їх стабільність на внутрішньому та міжнародних валютних ринках.
Розглянемо методику структурного аналізу валютних активів та пасивів на прикладі таких даних (табл. 1.2).
Таблиця 1.2. Аналіз структури валютних активів та пасивів за їх видами
Таблиця 1.2
Як видно з даних табл. 1.2 на 1 січня 2006 р. основну частку в валютних активах становлять кредити, надані юридичним особам – 32,9%, та кошти на коррахунках в інших банках – 24,9%. Значну частку в активах банку складали міжбанківські кредити та депозити – 15,8% та інші активи – 21,9%. Приблизно така ж тенденція спостерігалась і в базисному періоді, де питома вага цих видів активів становила 98,2%.
У структурі валютних зобов’язань спостерігалась перевага строкових депозитів фізичних осіб – 26,1%, коштів до запитання юридичних осіб – 17,2%, коштів до запитання фізичних осіб – 13,8%. Велику питому вагу склали кошти на валютних рахунках юридичних осіб – 9,5%. Аналогічна структура спостерігалась і в базисному періоді, але там переважали строкові депозити фізичних осіб – 36,6% та кошти до запитання юридичних осіб – 19,5%. У структурі залучених валютних коштів дещо посилилася роль коштів на «лоро» рахунках. Так, на 1 січня 2007 р. вони зросли на 700 тис. грн., або на 3,9 процентного пункту.
Таблиця 1.3. Аналіз структури валютних активів за видами валют (станом на 1 січня 2007 р.), тис. грн.
Зміни у структурі у розрізі валют дадуть інформацію, операціям у яких саме валютах, віддає перевагу банк. У разі принципових змін у обсягах та змін частки виду валют банку слід проаналізувати причини, що призвели до цих змін. Це має особливе значення, оскільки кожна валюта має свій ризик, і відповідно може вплинути на прибутковість.
Як видно з наведених даних у структурі валют, за видами переважають залишки за статтями активів у доларах США. Їх частка на 1 січня 2007 р. становила 44% у загальному обсязі валютних активів. Високу питому вагу займають активи в євро – 31%. При цьому частка доларів США найбільша за такими статтями активів, як готівкові кошти (52%), кошти на коррахунках в інших банках (51%), кредити юридичним особам (46%), а за статтями «дорожні чеки» та «МБК надані», «цінні папери в іноземній валюті» перевага надається євро. Їх питома вага становила відповідно 46%, 49% та 51%. Аналіз структури в динаміці дає змогу зробити висновок про чітку тенденцію збільшення частки валютних активів у євро. [24, c. 114]
Подібний аналіз може проводитись не тільки за залишками на статтях активу та пасиву, а й за оборотами за цими рахунками. Оцінка структури обсягу коштів за операціями в іноземній валюті буде корисною для розрахунку прибутковості операцій.

1.3 Характеристика нормативно правової бази валютних операцій вітчизняних банків

Здійснюючи валютні операції за дорученням клієнту, банк керується великою кількість нормативно-правових актів, законів, постанов, також, що не менш важливо власним досвідом, та досвідом інших провідних банків, але в даному розділі увага насамперед приділяється нормативній базі.
Декількома принципами підприємницької діяльності є: « самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд; право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом». [5, c. 2] Це означає, що суб’єкт господарювання на свій власний розсуд обирає напрями своєї діяльності (крім випадків, що передбачені законом) у тому рахунку й зовнішньоекономічні стосунки. Тому банки повинні бути готові до задоволення потреб клієнта у сфері валютних відносин. Українське законодавство спрямовано на те, щоб допомогти банкам та клієнтам розібратися в зовнішньоекономічних відносинах та застерегти від помилок, які можуть виникнути в процесі роботи.
Одним з найважливіших законодавчих документів є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність « від 19.02.1992 р. Цей закон містить ряд принципів, на яких базується організація зовнішньоекономічної діяльності України. Одним з таких принципів, є принцип, який надає право підприємцям мати стосунки з іноземними партнерами. Це принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:
– праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;
– праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;
– обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;
– виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.
Також цей закон визначає які напрямки зовнішньоекономічної діяльності дозволені в Україні, основні критерії, щодо складання зовнішньоекономічного договору
Іншим нормативним документом є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.2003 р. Згідно цього документу валютними операціями в Украіні визнаються, операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Зокрема документ містить норми, щодо отримання ліцензій Національного банку України, використання надходжень в іноземній валюті, продажу іноземної валюти. Визначає повноваження Національного банку України та Кабінету міністрів України в сфері валютного регулювання.
При відкритті рахунків в іноземній валюті та в подальшому при використанні рахунків банк керується інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» затвердженою Постановою Національного банку України №492 від 12.11.2003 р.
Постанова Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями»: регламентує порядок розрахунків між суб’єктами господарювання при експортно-імпортних операціях. Також постанова визначає норми контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями клієнтів банку.
За цією постановою Банки зобов'язані при перерахуванні резидентом коштів на користь нерезидента, при надходженні від нерезидента коштів на користь резидента або – якщо резидент зазначений у реєстрі вантажної митної декларації (далі по тексту ВДМ), вимагати від останнього (залежно від виду операції) копії: договору з нерезидентом, ВМД, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями його клієнтів. «Копії цих документів підлягають збереженню у справі клієнта протягом строку, визначеного в Переліку документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 23.12.96 №327, реєстраційний №406.» [2, c. 4]
Вантажна митна декларація – письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
Постанова Правління Національного банку України від 5 березня 2003 року №82 «Про затвердження Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання» встановлює «загальні вимоги Національного банку України до оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах для здійснення транскордонних переказів (крім банківських металів) і переказів у межах України, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ (далі – уповноважені банки) та порядку їх виконання….». [3, c. 4]
Постанова Правління Національного банку України від 4 вересня 1998 року №349 «Про введення обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів» визначає норму 50% обов’язкового продажу іноземної валюти, яка надійшла на користь резидентів (юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності), крім випадків, які передбачені цією ж постановою.
Постанова Правління Національного банку України від 18 березня 1999 року №127 «Про затвердження Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України» визначає порядок та умови торгівлі іноземною валютою, порядок підготовки та контролю за документами, на підставі яких здійснюються на міжбанківському валютному ринку України операції купівлі-продажу іноземної валюти за гривні. Також постанова передбачає відповідальність уповноважених банків, за порушення цих правил.
Зокрема існує багато інших нормативних документів, до яких звертається банк при наданні послуг клієнтам, які є учасниками зовнішньоекономічних відносин, а саме: Постанова Правління Національного банку України від 30.12.2003 р. №597 «Про переказування у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями.», Закон України «Про інвестиційну діяльність», Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації», Постанова №574 від 09.06.1997 р. Кабінету міністрів України «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», Постанова №515 від 03.12.2003 р. Правління Національного банку України «Про затвердження положення про зупинення операцій, арешт та примусове списання коштів в іноземних валютах та банківських металів», Постанова №135 від 11.04.2000 р. Правління Національного банку України «Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності», Постанова Правління Національного банку України №49 від 08.02.2000 р. «Про затвердження Положення про валютний контроль», Розпорядження Кабінету міністрів України №77‑р від 24.02.2003 р. «Про перелік офшорних зон», Постанова Правління Національного банку України №555 від 17.11.2004., яка затверджує інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України.

 

2. Дослідження валютних операцій акціонерного комерційного банку

2.1 Оцінка організації діяльності АКБ

Найменування банку – ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХОУМ КРЕДІТ БАНК».
Місцезнаходження – Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 24.
Організаційно-правова форма банку – закрите акціонерне товариство
Загальна інформація про діяльність банку
Згідно з банківською ліцензією та письмовим дозволом ВАТ «ХК БАНК» має право на здійснення наступних банківських операцій:
1. приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
2. відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
3. розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
4. надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
5. придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);
6. лізинг;
7. послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
8. випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
9. випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
10. надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій;
11. операції з валютними цінностями:
-                     неторговельні операції з валютними цінностями;
-                     ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
-                     ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;
-                     ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;
-                     відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банків України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
-                     відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
-                     залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
-                     залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
12. емісія власних цінних паперів;
13. організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
14. здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
15. перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;
16. операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
-                     з інструментами грошового ринку;
-                     з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;
-                     з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;
17. довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
18. депозитарна діяльність зберігача цінних паперів. [16, c. 8].
Протягом 2007 р. банк виконував більшість операцій, передбачених ліцензією та письмовим дозволом. При цьому, більш популярними між клієнтами ВАТ «ХК БАНК» послугами були:
-                     депозитні операції;
-                     кредитування;
-                     розрахунково-касове обслуговування;
-                     операції з валютними цінностями;
-                     операції з платіжними картками.
Стратегічна мета банку
Стратегічна мета Банку – створення надійного, універсального фінансового інституту, що надає повний комплекс сучасних банківських послуг юридичним і фізичним особам. Головним завданням Банку є перерозподіл грошових ресурсів шляхом акумулювання вільних коштів суб’єктів господарської діяльності і приватних осіб на рахунках у банку і надання кредитних ресурсів для розвитку різних галузей промисловості, сільського господарства, поліпшення добробуту населення.
Спеціалізація банку
ВАТ «ХК БАНК» є універсальним банком, що надає широкий спектр банківських послуг своїм клієнтам.
Характеристика банківської діяльності.
2007 рік став відправною точкою нової ери роботи Банку, роком реалізації нових можливостей. Входження в групу Home Credit Group посилило позиції банку в кредитуванні населення та підприємств різних галузей економіки, що є одним з головних напрямків діяльності банку.
10 серпня 2007 р. ВАТ «Агробанк», що ввійшов у грудні 2006 року до складу Home Credit Group – крупного міжнародного оператора ринку споживчого кредитування – офіційно змінив назву на ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХОУМ КРЕДІТ БАНК». Цей факт ознаменував закінчення підготовчого періоду, протягом якого сіть бізнес-процесів Банку реформувалася з врахуванням корпоративних стандартів Home Credit Group. Розпочатий в Банку ребрендинг символізував собою вихід на цілком новий рівень ведення бізнесу, надавши шанс не лише зміцнить свої позиції в банківському співтоваристві України, але й увійти в коло лідерів.
Розвиваючись, ВАТ «ХК БАНК» підтримує стратегію соціально відповідального і прозорого бізнесу, забезпечуючи постійні податкові відрахування.
За результатами комплексної оцінки банків за системою CAMELS, проведеної НБУ в 2007 році, Банку другий рік поспіль надано коефіцієнт «2», що свідчить про стабільний фінансовий стан і надійність установи.
ВАТ «ХК БАНК» забезпечує гарантії засобів позичальників і вкладників, що підтверджується участю у Фонді гарантування внесків фізичних осіб.
Участь Банку в міжнародній фінансовій групі Home Credit Group, а також плідне співробітництво з провідними вітчизняними і зарубіжними фінансово-кредитними інститутами відображає високу довіру до Банку, що дозволяє на вигідних умовах залучати ресурси для клієнтів, ефективно управляти власною ліквідністю і проводити платежі.
В умовах зростаючої конкуренції в 2007 році ВАТ «ХК БАНК» диверсифікував клієнтську базу, розширив географію регіональної мережі, відкривши за рік 14 відділень в 6 ключових містах України. На сьогодні регіональна мережа Банку налічує 41 відділення і представлена в 7 областях України – Дніпропетровській, Київській, Донецькій, Харківській, Одеській, Запорізькій і Полтавській.
Послідовне втілення стратегії, спрямованої на розширення лінійки банківських продуктів із запровадженням останніх досягнень у області інформаційних технологій, диверсифікація бізнесу, підвищення стабільності та ефективності Банку, дозволили зробити ВАТ «ХК БАНК» привабливішим і надійнішим партнером для клієнтів.
Станом на 31.12.2007 р. на розрахунково-касовому обслуговуванні у банку знаходилося 4002 суб’єкта господарювання, 69453 приватних клієнта.
Банк активно працював на міжбанківському ринку України і здійснював наступні операції:
– залучення і розміщення тимчасово вільних грошових коштів в національній і іноземній валютах;
– купівлю / продаж іноземної валюти за гривню за дорученням клієнтів та за власні кошти;
– конверсію однієї іноземної валюти в іншу.
На протязі 2007 року Банком до портфелю цінних паперів на продаж були придбані цінні папери, а саме – векселі, облігації та ощадні сертифікати, з наміром їх подальшого перепродажу й отримання доходу від різниці між ціною купівлі та ціною продажу, або які Банк був готовий продати у випадку зміни ринкових відсоткових ставок чи потреб ліквідності. Під час находження в портфелі банку на продаж цінні папери принесли відсотковий дохід.
На протязі звітного року Банком придбались ОВДП, що емітовані Міністерством Фінансів України і рефінансуються НБУ.
Станом на 31 грудня 2007 року банком обліковуються облігації внутрішньої державної позики:
ОВДП (серія 14070) дата погашення 17.12.2008 року номінальна вартість 5 млн. грн..;
ОВДП (серія 20800) дата погашення 02.01.2008 року номінальна вартість 6692 тис. грн..;
ОВДП (серія 22301) дата погашення 03.09.2008 року номінальна вартість 5 млн. грн..
Також крім ОВДП Банком придбались боргові цiннi папери – депозитні сертифікати, емітовані НБУ. Станом на 31 грудня 2007 року ці цінні папери були погашені.
Велика увага приділяється обслуговуванню корпоративних клієнтів, серед яких крупні підприємства хімічної, харчової, перероблюючої промисловості, сфери торгівлі і послуг, небанківські фінансові установи. ВАТ «ХК БАНК» пропонує весь спектр послуг корпоративним клієнтам, включаючи використовування новітніх електронних технологій і персональне обслуговування, починаючи від інкасації, зарплатних проектів, корпоративних карток i закінчуючи сучасними комплексними банківськими продуктами. Головними послугами банку є розрахунково-касове обслуговування; відкриття поточних, депозитних, валютних рахунків, кредитування (у т.ч. торгове, кредитні лінії, овердрафти), міжнародні перекази через систему SWIFT, купівля-продаж іноземної валюти на МВР, обслуговування за системою «Клієнт-банк», операцій з цінними паперами, документарні операції, консультаційні послуги.
Банк надає максимально широкий спектр послуг приватним клієнтам, зокрема споживче кредитування за різноманітними спеціальними програмами, грошові перекази в національної і іноземної валютах через систему «Western Union», приймання коштів на депозити, операції з готівкою, послуги страхування, надання в оренду індивідуальних сейфів. Клієнтам пропонується повний набір сучасних платіжних інструментів з використанням пластикових карток найбільших міжнародних систем – MasterCard International & Viza International, зокрема – зарплатні проекти, карткові кредити, корпоративні картки, карткові послуги VIP‑клієнтам. Банк пропонує широкий спектр послуг дистанційного управління рахунками клієнта. З мобільного та звичайного телефонів, електронної пошти, Інтернету клієнт може отримати інформацію про стан рахунку, проведення операцій по рахунку, курс валют, тощо. За рахунок впровадження нових продуктів споживчого кредитування населення значно зріс обсяг операцій з фізичними особами.
Банк здійснює управління залученими коштами згідно до вимог законодавства України та укладених з довірителями договорів про участь в ФФБ.
Модифікація кредитних продуктів для населення та надання кредитів підприємствам України, суттєво збільшила загальний кредитний портфель Банку – він виріс на 5 260,13 тис. грн.. в порівнянні з попереднім роком і склав 1 114 496 тис. грн..
Протягом року основну увагу ВАТ «ХК БАНК» приділяв кредитуванню приватних клієнтів і малого та середнього бізнесу. Кредити клієнтів-приватних осіб складають 90,72% загального кредитного портфелю банку, кредити клієнтів юридичних осіб – 8,53%, кредити, видані на міжбанківському ринку – 0,75%.
Станом на 31.12.2007 р. сума основного боргу за наданими кредитами клієнтам Банку у гривневому еквіваленті становила 1 114 496 тис. грн.., у тому числі:
За овердрафтами – 3 226 тис. грн..
За кредитами в поточну діяльність – 945 301 тис. грн..
За кредитами в інвестиційну діяльність – 9 855 тис. грн..
За іпотечними кредитами – 156 114 тис. грн..
Протягом року банк велику увагу приділяв нарощуванню ресурсної бази за рахунок збільшення депозитних портфелів юридичних та фізичних осіб. Збільшення депозитного портфелю багато в чому пов’язано з надійністю та фінансовою стабільністю банку. Станом на 31.12.2007 р. обсяг залишків на рахунках клієнтів банку склав 858117 тис. грн..
Для покриття можливих втрат за кредитними операціями у національній та іноземній валютах Банк формував резерви.
Резерви поділялися на:
– спеціальні резерви, які створювались для відшкодування можливих збитків від втрат активів та під позабалансові зобов’язання Банку за рахунок витрат;
– загальні резерви, які створювались для відшкодування можливих збитків від різних видів ризиків за рахунок нерозподіленого прибутку.
Спеціальні резерви створювались за всіма видами активів в необхідних сумах.
Станом на 31.12.2007 р. Банком було сформовано спеціальні резерви для покриття кредитного ризику:
За операціями з клієнтами Банку:
– за стандартною заборгованістю у сумах 5 923 тис. грн..;
– за нестандартною заборгованістю у сумах 26 244 тис. грн..,
Сума сформованих резервів під заборгованість за наданими кредитами дорівнювала 32 168 тис. грн..
За операціями з іншими банками:
Резерви під заборгованість банків, що віднесені до категорії «стандартні» і «під контролем» створені в сумі 1865 тис. грн.., зокрема:
– за стандартною заборгованістю у сумі 459 тис. грн..
– за нестандартною заборгованістю у сумі 1406 тис. грн..
У 2007 році рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ «ХК БАНК» (протокол №3 від 27.04.2007 р.) 5 відсотків прибутку за 2006 рік в сумі 291 тис. грн.. було направлено до резервного фонду. Таким чином, Банком було сформовано резерв під заборгованість для можливих збитків у сумі 489 тис. грн..
У 2007 році ставка податку на прибуток у порівнянні з 2006 р. не змінилася і складала 25 відсотків до об’єкту оподаткування. Сума податку на прибуток, обчисленого за даними податкового обліку за 2007рік складає 8 879 тис. грн..
Крім того, протягом року в банку відбувся ряд важливих подій, спрямованих на покращення якості обслуговування клієнтів, розширення спектра послуг, що надаються, збільшення ефективності та надійності банку, а саме:
-                     збільшення статутного фонду банку до 307 млн. грн..;
-                     кількість відділень до кінця 2007 року збільшилася до 41;
-                     вдосконалення системи клієнтоорієнтованої поведінки робітників відділень;
-                     послідовно здійснювалася програма оптимізації операційних процесів;
-                     здійснювалося запровадження останніх досягнень у області інформаційних технологій.

2.2 Аналіз динаміки обсягів та структури валютних операцій які здійснює АКБ

Перейдемо до розгляду розвитку одного з комерційних банків України на ринку валютних послуг. Для аналізу мною вибраний акціонерний комерційний банк ВАТ «ХК Банк».
В даний час банк володіє генеральною ліцензією НБУ на здійснення банківських операцій, таким чином із законодавчої точки зору банком отриманий найголовніший дозвіл на роботу в банківській сфері, яке тільки може отримати український банк (за винятком права роботи з дорогоцінними металами). Отже на даному етапі розвиток банку залежить тільки від грамотного і розумного управління ним, його персоналом і активами, від досвідченості і передбачливості як керівництва банку так і всього його персоналу, від заповзятливості і швидкості реагування управлінського персоналу на ринок банківських послуг, що швидко змінюється, і зокрема валютних.
Активні операції Банку були зосереджені в наступних основних секторах фінансового ринку: ринок цінних паперів, кредитування підприємств, фізичних осіб, міжбанківське кредитування. У таблиці 2.1 можна побачити сектори фінансового ринку і об'єми проведення активних операцій комерційного банку в кожному з них.
Таблиця 2.1. Об'єми проведення активних операцій АКБ ВАТ «ХК Банк» в основних секторах фінансового ринку
З таблиці видно, що об'єми проведення активних операцій в різних секторах фінансового ринку достатньо відмінні. Найбільш більший об'єм проведення активних операцій складає сектор кредитування підприємств. З цього виходить, що основним напрямом по залученню засобів є кредитування підприємств. Також це можна побачити на рисунку 2.1, де представлена секторна діаграма.
\s
Рис. 2.1 Об'єми проведення активних операцій в секторах фінансового ринку
Банк, згідно прийнятої політики, прагне уникати залежності від крупних клієнтів і надалі необхідно дотримуватися стратегії по залученню на обслуговування якомога більше число середніх, фінансово-стійких підприємств і організацій.
А також активна динаміка розвитку валютних операцій вимагає від Банку проведення жорсткої політики по контролю і управлінню ризиками. Динаміку розвитку валютних операцій на 2006, 2007, 2008 рр. відображає таблиця 2.2 і рисунок 2.2. Для ефективного контролю і управління діяльності Банку при проведенні активних операцій необхідно використовувати фінансові і функціональні методи контролю за ризиками, які включають всестороннє вивчення клієнтів служби економічній безпеці Банку, аналіз їх кредитоспроможності, аналіз економічної кон'юнктури і ступеня залежності від неї позичальників, аналогічно процентних ставок, що існують на ринку, прогноз зміни курсів валют, прогноз операційних і поточних витрат Банку. Крім того, безперечно оцінюватися технічні можливості виконання операцій – наявність відповідного програмного забезпечення і кваліфікованих кадрів.
Дотримання строгого контролю за рівнем ліквідності банку в майбутньому забезпечить, довіра існуючих і потенційних клієнтів, дозволяє вимушеного неприбуткового продажу активів і обмежувати витрати по залученню пасивів.
Система управління ризиками ліквідності і платоспроможності повинна бути заснована на щоденному контролі за станом приведених вище показників, аналізу чинників, що впливають на їх зміну.
У завершенні можна відзначити, що в перспективі Банк прагне до подальшої реалізації стратегічних цілей і завдань, встановлених бізнес-планом, і виконання своєї місії – сприяння розвитку бізнесу своїх клієнтів через інвестиції в їх бізнес і кредитування їх діяльності, оптимізація фінансових потоків, надання повного спектру якісних банківських послуг, розвитку на цій основі високодохідного банківського бізнесу, що забезпечує захист і постійний приріст вкладених в нього засобів акціонерів.

Таблиця 2.2. Динаміка розвитку валютних операцій АКБ ВАТ «ХК Банк» на 2006, 2007, 2008 рр.
\s
Рис. 2.2 Динамика развития валютных операций АКБ ВАТ «ХК Банк»
В даний час широко розвиваються зовнішньоторговельні зв'язки наший країни з іншими країнами. Багато ділових партнерів займаються імпортними постачаннями, а виробники хочуть використовувати імпортне устаткування в своєму виробничому циклі, оскільки воно надійніше, а часто із-за надання деяких пільг при його покупці. Все це приводить до підвищення попиту підприємств – клієнтів банку на кредити в різних валютах. Також вигідність валютних кредитів посилюється в даний час деякою стабілізацією курсу долара США, це привертає клієнтів, оскільки вартість валютних кредитів значно нижча, ніж вартість гривневих кредитів на той же термін (якщо ставки по гривневих кредитах для клієнтів банку коливаються в межах 170 відсотків річних, то по валютних кредитах ставка складає близько 25 – 30 відсотків річних, що при стабільному курсі долара значно дешевше). Динаміку курсу долара США за період 2006–2008 років можна побачити в приведеній таблиці 2.3 і рисунку 2.3.
Таблиця 2.3. Курс долара США по відношенню до гривні за період 2006–2008 року
\s
Рис. 2.3 Динаміка курсу долара США по відношенню до гривні
Видачею валютних кредитів АКБ ВАТ «ХК Банк» почав займатися ще в 2004 р., і на початку своєї діяльності банк задовольняв практично всі потреби клієнтів у валютних засобах. Як вже було сказано вище, потреба в кредитних ресурсах у валюті значно зросла (є зважаючи на заявку на кредитні ресурси, які приймаються банком як вигідні і надійні). Але звичайне кредитування в обмежене валютним законодавством по термінах – не більше шести місяців, інакше це буде операція, пов'язана з рухом капіталу і клієнтові банку необхідно буде отримати спеціальний дозвіл НБУ (причому це робитиметься в Києві, що звичайно, значно подовжить час отримання кредитних коштів), а АКБ ВАТ «ХК Банк» вже має такий дозвіл у вигляді генеральної ліцензії НБУ. Другим вузьким місцем при видачі валютних кредитів є проблема забезпеченості кредиту, тобто гарантія його повернення. Добре, коли клієнт має можливість забезпечити хорошу заставу під свій кредит (нерухомість, рухоме майно і так далі), але встає питання про оцінку цього майна, а також про валютні ризики, оскільки напевно об'єкт застави буде знаходиться на території України і його оцінка буде вироблена в гривнях (а реалізація товарів на території України проводиться в основному тільки за валюту України). Отже банк повинен врахувати всі ці ризики і від оцінної вартості майна залишиться відсотків сорок. Підприємств, а особливо нових, що володіє такими основними засобами не так вже і багато. Іншим видом забезпечення може послужити гарантія іншого підприємства або банку. Але знову ж таки АКБ ВАТ «ХК Банк» хотів би бачити цю гарантію у валюті кредиту, або як мінімум в гривневому еквіваленті цієї валюти. Можна прийняти в забезпечення кредиту і цінні папери (краще всього папери самого банку), але тут встане питання про їх ціну і ліквідність, особливо якщо ці цінні папери з номіналом в гривнях.
В принципі деяким рішенням цих проблеми може стати лізинг. Лізинг – це договір оренди заводу, промислових товарів, устаткування, нерухомості для використання їх у виробничих цілях орендарем, тоді як товари купуються орендодавцем, і він зберігає за собою право власності. Розглянемо деякі позитивні сторони лізингу для застосування його як одна з форм кредитування:
– лізинг дає можливість отримати устаткування у використання без його повної оплати, організувати нове виробництво без мобілізації необхідних крупних фінансових ресурсів;
– оскільки устаткування при лізингу купує банк, то воно числиться на його балансі;
– можливість випробувати устаткування до його повної оплати;
– закупівля устаткування, що надається по лізингу, по оптимальних ринкових цінах. Не тільки лизингополучатель, але і лизингодатель зацікавлені в мінімізації ціни на устаткування. Як правило, банк має більше можливостей для досягнення мінімальних контрактних цін, чим орендар;
– лізингові платежі можуть проводитися з виручки від продажу вироблюваної продукції і не тільки в грошовій формі, але і в товарній;
– податкові вигоди. По-перше, орендна плата користувача устаткування в лізинговій операції відноситься на витрати виробництва і відповідно знижує оподатковуваний податком прибуток, а значить і розмір податку, що вилучається до бюджету. По-друге, як правило, податкове законодавство передбачає для лізингових операцій систему прискореної амортизації, тобто додаткових податкових пільг не тільки орендареві, але і орендодавцеві;
– вигоди для орендаря, витікаючи з можливості викупити устаткування за номінальною або залишковою вартістю після закінчення терміну договору лізингу.
– щоб лізинг був вигідний банку, загальна прибутковість по ньому повинна бути вище чим по аналогічному кредиту. Тут потрібно враховувати довгостроковість лізингового вкладення засобів банку.
З лізингом у валюті, кредитуванням і платежами клієнтів в іноземних валютах має глибокий зв'язок така широко відома на Заході послуга, як хеджування (страхування від валютних ризиків). Дійсно при висновку контрактів в іноземних валютах завжди існує небезпека різкої зміни курсу однієї валюти щодо національної або іншої валюти, або взагалі трудністю придбання потрібної валюти до моменту розрахунків. Засобом, що захищає від таких рисок, є хеджування. Звичайне хеджування здійснюється у формі висновку термінових операцій на покупку продаж валюти.
В даний час клієнти АКБ ВАТ «ХК Банк» не використовують хеджування. Основне завдання банку підтримувати і розвивати своїх клієнтів, оскільки від їх добробуту залежить і стійкість, і розвиток самого банку. Отже, думаю, що банк повинен всіма силами допомагати клієнтам, особливо при роботі на зовнішніх ринках, адже відома істина, що банківські службовці набагато досвідченіше у сфері вибору форм і умов розрахунків між підприємствами. Не всі підприємства, наприклад, використовують висновок контрактів в різних валютах. Вся сума контракту в цьому випадку розбивається на декілька частин і виражається в різних валютах по курсах на момент укладення оборудки. Таким чином, якщо протягом часу виконання контракту відбудеться значною зміна в курсах цих валют, то валютні ризики значно знизяться або зникнуть зовсім. Прикладом може послужити швидке падіння долара США щодо євро, що можна побачити виходячи з побудованої таблиці 2.4.
Таблиця 2.4. Динаміка курсу долара США по відношенню до EUR євро» за період 2002–2006 року

2006 рік, EUR євро		2007 рік, EUR євро		2008 рік, EUR євро
Початок року	Кінець року	Початок року	Кінець року	Початок року
Долар США	1,1764	1,9769	1,9544	1,9550	1,9504

– удосконалення існуючих і впровадження нових технологій обслуговування клієнтів;
– створення персональних менеджерів для роботи з клієнтами;
– цілеспрямований пошук і додаткові стимули залучення клієнтів;
– якісне і швидке обслуговування клієнтів.
2. Розвиток ефективно діючої філіальної мережі. З цією метою необхідно розробити програму розвитку мережі філій, до якої входитимуть:
– оптимальне розміщення філій та інших віддалених структурних підрозділів;
– відкриття нових філій у найпривабливіших регіонах (основними критеріями є потенційна клієнтура, невисокі витрати на відкриття філії та швидка окупність капітальних витрат);
– забезпечення ефективної роботи філіальної мережі в цілому і структурних одиниць зокрема, реорганізація неприбуткових філій у безбалансові відділення або закриття їх;
– оптимальний перерозподіл ресурсів між філіями банку і центральним офісом;
– надання філіям повного спектру банківських продуктів і послуг, розроблених відповідно до вимог клієнтів.
3. Універсалізація банку, підвищення якості обслуговування. Розвиток усіх традиційних видів банківських послуг, а також розробка власних, з урахуванням специфіки роботи в Україні і вимог клієнтів, поліпшення якості наданих операцій і послуг.
4. Збільшення обсягів і дохідності активів шляхом додаткового залучення й оптимального розподілу грошових ресурсів, які надходять у розпорядження банку з різних джерел між різними видами активів залежно від терміну і джерела їхнього утворення, ступеня ризику і дохідності, з метою одержання максимального доходу і мінімізації ризиків шляхом установлення необхідних лімітів.
– Розвиток інформаційних технологій і процедур. Одним із першорядних завдань є створення єдиної операційно-інформаційної внутрішньобанківської системи, що забезпечує:
– наявність та ефективне опрацювання і використання інформації;
– удосконалення технологій проведення операцій;
– ведення бухгалтерського обліку і звітності з урахуванням міжнародних стандартів;
– ефективне управління структурними підрозділами банку;
– контроль і чітке визначення ступеня відповідальності кожного співробітника банку.
5. Удосконалення організаційної структури та якості персоналу. Високий рівень управління кадрами забезпечить такі напрями:
– формування корпоративної культури та поліпшення якості персоналу (рівень освіти, компетенція, навички та професіоналізм);
– програми мотивації праці та управління чисельністю персоналу.

3.2 Оцінка перспектив розвитку валютних операцій банків в Україні

Щоб визначити подальші перспективи валютно-курсової політики, необхідно точніше оцінити її результати в 2008 р. та особливості поточного стану, а саме: здійснену девальвацію гривні в 2008 р., поточний стан валютного ринку та його вплив на зовнішньоекономічну діяльність, діючу систему валютного регулювання й обмежень, а також подальшу динаміку факторів, які впливають на збалансованість попиту і пропозиції на валютному ринку.
Девальвація гривні, здійснена торік, хоча й була досить відчутною – 80.5%, проте суттєво не порушила фінансової стабільності – інфляція зросла, але не перевищила 20%. Якщо ж оцінити девальвацію з позиції довготермінового аналізу, то в минулому році, вперше з 2004 року, коли було покладено початок лібералізації валютного режиму, темпи девальвації перевищили темпи інфляції. Це дещо вирівняло баланс між кутуму числі у до кризовий період – на 5%), а обсяг чистих зовнішніх активів (валові активи мінус валові зобов'язання) зріс майже втричі (з початку кризи майже в 2.5 рази) за рахунок зменшення зобов'язань та зростання активів.
Таким чином, незважаючи на суттєві зміни основних пропорцій валютного ринку та показників його функціонування, введення обмежень не завадило виконанню основної функції – сприянню зовнішньоекономічній діяльності. Крім того, в нових умовах комерційні банки змогли дещо збільшити, а головне – значно оздоровити зовнішні активи. Це дає їм змогу розширити власні можливості та впевненіше виконувати функції валютних агентів своїх клієнтів.
Діюча система валютного регулювання та обмежень формально не суперечить статті VIII Статуту МВФ, до якої приєдналася Україна.
Валютні обмеження широко використовувались у світовій практиці. У повоєнні роки Велика Британія, Франція та інші країни запроваджували їх для посилення державного впливу на економічне зростання і скасували лише у 1980–1990 роки. Оскільки економічні умови змінилися, конкретні прийоми та методи валютних обмежень, які довели в ті часи свою ефективність, нині потребують значного доопрацювання.
Із країн, які досягли позитивних економічних результатів, приєдналися до статті VIII Статуту МВФ і водночас застосовують схожі валютні правила, можна згадати Китай. За інформацією 2007 року, підготовленою МВФ, у цій країні створено такі умови для здійснення імпортних операцій (виклад за [3, с. 9]):
«На ряд товарів встановлено державну монополію на імпорт, у тому числі на пшеницю, хімічні добрива, сиру нафту та нафтопродукти, гуму, сталь, вовну. Імпортні ліцензії та квоти встановлено також на інші товари.
Для здійснення імпортних операцій підприємству необхідно отримати дозвіл місцевого бюро зовнішньої торгівлі за узгодженням із Міністерством зовнішньої торгівлі та співробітництва, а також ліцензію місцевого бюро промисловості та комерції для участі в зовнішній торгівлі.
Перелік документів, необхідних для здійснення імпортних платежів, включає свідоцтво про дозвіл на імпорт, митну декларацію, верифікаційну форму на валютні розрахунки, імпортний контракт, дозвіл на платежі через валютну біржу чи безпосередньо з власного валютного рахунку та деякі інші.
Встановлено обмеження щодо передоплати за імпорт».
Перелічені умови здійснення імпорт обмеження є тимчасовими, не порушують системних ринкових засад функціонування економіки та банківської системи, мають відповідні світові аналоги і, головне, сприяють фінансово-економічній стабілізації, а в перспективі – економічному зростанню, вони, вочевидь, можуть застосовуватися до часу, коли чинники, які їх зумовили, зміняться. Мовиться передусім про розбалансованість попиту і пропозиції на валютному ринку України та перспективи приведення їх у взаємовідповідність, що становить основну проблему при визначенні перспектив валютно-курсової політики.
СПЕЦИФІКА ДИСБАЛАНСУ
Щоб оцінити перспективи вирішення цієї проблеми та розвитку валютно-курсової політики, необхідно більш точно класифікувати характер незбалансованості між сукупними попитом і пропозицією на валютного балансу, решта – на інше, в тому числі на виплати з обслуговування кредитів міжнародних фінансових організацій.
Отже, державні витрати на обслуговування зовнішніх боргів становлять нині головну проблему. В перспективі її якоюсь мірою послаблює проведена реструктуризація боргів перед нерезидентами за ОВДП. Основні ж суми зовнішнього державного боргу залишаються значними, хоча й дещо меншими, ніж у 2008 році.
Надзвичайно важливою є також проблема дефіциту торговельного балансу, який, за прогнозами, знову перевищить 1 млрд. доларів. У рамках цієї проблеми необхідно розглядати і зростання попиту на іноземну готівку, яка, крім засобу накопичення, широко використовується у неофіційній торгівлі «човниками».
Існує також проблема ажіотажного попиту, зумовлена значними девальваційними очікуваннями. Вони підживлюються неконструктивними дискусіями у Верховній Раді та засобах інформації щодо можливого відпускання курсу у «вільне плавання», яке в суспільстві пов'язують зі значною девальвацією, висловлюваннями деяких посадових осіб стосовно можливої емісії, наступними президентськими виборами, які теж пов'язують із емісією, а також відсутністю чітких перспектив щодо стабілізації ситуації в Росії з її негативним впливом на Україну.
ПІДВОДНІ КАМЕНІ «ВІЛЬНОГО ПЛАВАННЯ»
Вибираючи варіант розвитку валютно-курсової політики, слід насамперед зважити на необхідність вирішення перелічених проблем збалансування попиту і пропозиції, врахувати очікувану та вибрати бажану динаміку обмінного курсу, а також відповідний комплекс засобів валютного регулювання.
Однією з альтернатив курсової політики 2009 року, яка обговорюється відповідальними особами, фахівцями та пресою, є запровадження режиму вільно плаваючого курсу зі скасуванням існуючих обмежень на валютному ринку при мінімальному впливі НБУ на збалансування попиту і пропозиції валюти, навіть за наявності суттєвого дисбалансу між ними. Така точка в цілому досить ґрунтовно висвітлюється проблема курсової політики та її можливі наслідки для економіки.
Важко не погодитися з тим, що краще було б не лише скасувати існуючі обмеження, а й узагалі їх не вводити. Проте саме завдяки цьому вдалося утримати стабільність у кризовий період. Передчасне ж скасування валютних обмежень (до того, як зникнуть причини їх уведення) може звести нанівець позитивний ефект від їх запровадження.
Крім того, пропозиції щодо введення плаваючого курсу з одночасним скасуванням обмежень, по-перше, часто не містять оцінки можливої динаміки обмінного курсу, по-друге, не враховують, що такий режим доцільно застосовувати за умов стабільних надходжень валюти у державу, позитивного сальдо торговельного балансу, відносно незначних обсягів платежів із обслуговування зовнішнього державного боргу. Тобто при збалансованих сукупному попиті і пропозиції іноземної валюти, а також за достатніх резервів центрального банку, які можна використати для підтримання стабільності курсу в екстремальних обставинах тимчасового дисбалансу попиту і пропозиції.
Усього цього в Україні поки що немає. Тому при запровадженні плаваючого курсу в нинішніх умовах його динаміку визначатимуть ажіотажний попит та спекулятивно-арбітражні операції банків задля отримання надприбутків, прагнення населення позбутися гривні і будь-що придбати долар. Попиті пропозиція, може, й збалансуються, але це будуть не реальні попит і пропозиція, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю, а спекулятивні попит і пропозиція, зумовлені значними девальваційними очікуваннями. Відтак гривня зазнаватиме шаленого тиску, а НБУ, не володіючи достатніми резервами, зможе протиставити цьому хіба що чергове підвищення відсоткових ставок та зменшення ліквідності і грошової маси, що означатиме – поставити хрест на кредитуванні економіки, інакше кажучи, позбавити підприємства кредитів.
Падіння курсу гривні уже на першому етапі такої «лібералізації» можна зіставити з російським серпневим обвалом, який стався, незважаючи на зниження ліквідності комерційних банків до 28% (!) порівняно з початком року. Зазначимо, що серпневий злет ажіотажного, причому платоспроможного, попиту на іноземну валюту в Україні також відбувся при найнижчому впродовж року показнику ліквідності банків – менше 60% від рівня на початку року. Наведені факти свідчать, що на хвилі ажіотажного попиту обмеження на кшталт зниження ліквідності, підвищення облікової ставки та резервних вимог не спрацьовують, оскільки валютні операції у подібних ситуаціях дають банкам спекулятивні надприбутки. Саме таким операціям і протидіють існуючі валютні обмеження.
Наслідки обвальної девальвації гривні, до чого можуть спричинитися скасування діючих обмежень та перехід на вільно плаваючий курс у нинішніх умовах завищеного, неадекватного реальним потребам зовнішньоекономічної діяльності попиту на валюту, передбачити неважко. Це – розкручування інфляції, катастрофічне падіння виробництва, подальше знедолення народу, параліч бюджету (або його емісійна підтримка, яка призводить до гіперінфляції) та неспроможність влади впливати на ситуацію економічними засобами, – тобто йдеться про сценарій уже навіть не російського, а індонезійського розвитку подій.
Аналіз свідчить, що без додаткових обґрунтувань, необхідних розрахунків та оцінок погоджуватися з пропозицією щодо термінового введення режиму вільно плаваючого курсу зі скасуванням існуючих обмежень на валютному ринку було б передчасно.
Враховуючи вищевикладене, в 2009 році забезпечити курсову, а відтак і загальну фінансову та економічну стабільність можна принаймні на початку року лише за умов збереження основних елементів діючого механізму функціонування валютного ринку, який дає змогу відсікти арбітражно-спекулятивний попит та певною мірою збалансувати сукупний попит і пропозицію в межах реальної зовнішньоекономічної діяльності.
Для підвищення ефективності валютних операцій ВАТ «ХК Банк» пропонується здійснити таки методи:
До першої групи методів зводиться вплив на структуру балансу для обмеження наслідків переоцінки валютних інструментів. До цих методів належать: структурне балансування валютних потоків за сумами та строками; проведення конверсійних операцій; зміна строків валютних платежів (випередження та відставання); дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті.
Структурне балансування валютних потоків полягає в узгодженні обсягів та строків активних і пасивних операцій з усіма іноземними валютами, якими оперує банк. Ідея методу структурного балансування може застосовуватись щодо будь-яких балансових операцій з валютними коштами: конверсійні операції, укладення кредитних і депозитних угод в іноземній валюті, узгодження валютних надходжень і платежів, проведення фоУкраїниейтингових операцій, реструктуризація кредиторської та дебіторської валютної заборгованості, купівля та продаж цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті. Обсяги та терміни проведення зазначених операцій добираються так, аби це дало змогу закрити валютні позиції чи знизити їх величину до прийнятного рівня.
Одним із прийомів, що широко використовується банками у процесі управління валютними позиціями, є проведення конверсійних операцій. Наднормативна позиція за певною валютою може бути зменшена її обміном на іншу валюту, за якою величина позиції була нижчою за норматив. Це дозволяє приводити валютні позиції у відповідність з установленими вимогами без здійснення операцій з базовою валютою. Як правило, банки вдаються до конвертації валюти, курс якої знижується, у більш надійну та стабільну валюту. Наприклад, якщо очікується значне зростання курсу євро відносно долара США, то має сенс швидкий обмін вільних грошових коштів у доларах на євро. Але конверсійні операції майже не впливають на величину загальної валютної позиції банку, прийнятої в Україні (норматив НІ5), і тому не можуть бути використані для її регулювання.
У процесі управління валютним ризиком банки можуть скористатися методом випередження та відставання (leads and lags – від англ. випередження та відставання), який ґрунтується на змінах строків платежів в іноземних валютах залежно від очікуваних коливань валютних курсів. Маніпулювання строками дозволяє закрити короткі позиції за певними валютами до зростання їх ринкового курсу і відповідно довгі позиції – до зниження курсу. До найпоширеніших на практиці форм зазначеної тактики належать:
•        прискорення репатріації (повернення до своєї країни із-за кордону) капіталу, прибутків, інших грошових коштів в очікуванні ревальвації національної валюти або сповільнення процесів репатріації перед девальвацією національної валюти;
•        прискорення чи сповільнення погашення основної суми боргу в іноземній валюті та виплати відсотків залежно від зміни валютного курсу;
•        дострокова оплата послуг і товарів (основних фондів, товарно-матеріальних цінностей) у разі підвищення курсу валюти платежу або затримка платежів в очікуванні зниження курсу;
•        прискорення чи сповільнення нарахування і виплати дивідендів, надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду банку;
•        регулювання одержувачем інвалютних коштів строків їх конверсії в національну валюту.
Можливості застосування прийому випередження та відста¬вання визначаються насамперед законодавчим регулюванням країни та умовами фінансових контрактів. У більшості угод, за якими відбуваються платежі, передбачається як можливість дострокової оплати, так і види та розмір штрафних санкцій (пені, неустойки тощо) за несвоєчасне здійснення переказів валютних коштів. В останньому випадку затримка платежу через зниження курсу буде виправдана лише тоді, коли зниження витрат на придбання валюти за новим курсом перекриє суму нарахованих штрафів.
Прийом дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті є різновидом обліку векселів і полягає в переуступці банку права вимоги заборгованості в іноземній валюті в обмін на негайну виплату банком власнику векселя відповідної суми коштів у національній або іншій іноземній валюті. Дисконтування здійснюється здебільшого через проведення форфейтингових операцій. При цьому банк купує векселі на всю суму і на повний строк без права їх регресу (обороту) на попереднього власника. Відмінність цієї операції від традиційного обліку векселів полягає в тому, що форфейтингові операції проводяться зі значними обсягами платежів в іноземній валюті (звичайно не менш як 1 млн дол. США) та із тривалою розстрочкою (на період від півроку до п'яти – семи років). Загальноприйнята практика передбачає наявність гарантії третьої особи, або аваль, а також здійснення серії регулярних платежів, які оформлені простими векселями. Форфейтинг може розглядатись як експортний факторинг і є, по суті туванням експортера.
Дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті здійснюється також іншими способами, що мають певні відмінності порівняно з форфейтингом, такі як право регресу векселів, спеціальний, узгоджений сторонами занижений валютний курс. Добір платіжних вимог, які дисконтуються, за строками виплат згідно з власними потребами банку допомагає менеджментові планувати майбутні дії щодо управління валютною позицією.
Дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті має низку обмежень та недоліків, які й зумовлюють його незначне поширення у процесі управління валютною позицією. Навіть якщо банку вдалося знизити позиційний валютний ризик за допомогою таких операцій, то форфейтер (банк) наражається на інші ризики, зокрема ризик неплатежу, політичний ризик у країні емітента векселів, ризик переказу валютних коштів, який полягає в неможливості виконання зобов'язань в іноземній валюті країною покупця. Крім того, банку не вдається уникнути валютного ризику, пов'язаного зі зміною курсу валюти платежу протягом дії форфейтингової уґоди. Тому не кожний банк погоджується стати форфейтером. Деякі банки, навпаки, спеціалізуються на такому способі фінансування експортерів.
Здебільшого форфейтингові операції проводяться банком для отримання прибутків від різниці між номінальною сумою векселя та реальною величиною коштів, виплачених банком їх власнику, а також одержання комісійного доходу. Законодавство та правила валютного регулювання в окремих країнах обмежують використання методу дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті, як це й відбувається у вітчизняній практиці.
Загалом управління валютними позиціями за допомогою проведення балансових операцій часта не відповідає власним потребам та планам банку, а іноді не вигідне з погляду витрат.
Друга група методів, пов'язана з хеджуванням валютного ризику, передбачає створення захисту від валютних ризиків укладанням додаткових строкових угод за іноземною валютою, які дозволяють компенсувати можливі фінансові втрати за балансовими статтями внаслідок зміни валютного курсу. Хеджування здійснюють за допомогою проведення операцій з форвардними валютними контрактами, валютними ф'ючерсами та опціонами, валютними своп-контрактами, свопціонами, а також різних їх комбінацій типу подвійний форвард, валютний своп.
Широкий вибір похідних фінансових інструментів на міжнародних ринках дозволяє банкам знаходити найефективніші комбінації проведення валютних операцій та застосовувати досконалі методи управління валютною позицією для зниження валютного ризику.

 

 

Висновки

Підводячи підсумки дипломної роботи слід сказати.
1. З введенням Закону «Про валютне регулювання і валютний контроль в Україні» почався новий етап розвитку економіки.
2. Встановлюючи основоположні положення валютного законодавства Уряд України покладає велику частину відповідальності на саму високоорганізовану економічну систему – банківську.
3. Проте, для ефективнішої організації валютного контролю в країні необхідна тісна взаємодія всіх органів і агентів валютного контролю. Ця взаємодія повинна виявлятися як в сумісному створенні нових нормативних актів, так і в активному впровадженні цих актів в життя, в обміні важливою для всіх суб'єктів валютного регулювання інформацією про господарюючі об'єкти, що здійснюють валютні операції.
4. У даній роботі розглянуто дві функціональні схеми організації валютного контролю в уповноваженому банку і проведена їх порівняльна характеристика.
5. Запропонована технологічна схема здійснення валютного контролю за операціями клієнтів уповноваженого банку.
6. Запропоновано Положення про підрозділ зовнішньоекономічної діяльності уповноваженого банку, яке розглядається в даній роботі в паралелі із законодавчими актами, що дозволяють правильно, з погляду законодавства, здійснити валютний контроль кожною одиницею підрозділу ЗЕД.
7. Детальніше розглянуті операції з юридичними особами, як що вимагають особливої уваги з боку валютного контролю.
8. Одній з тих, що самих пропрацювали, із законодавчої точки зору, є система контролю за надходженням валютної виручки на рахунки клієнтів. У даній роботі структурована Інструкція N19 НБУ. Схема дає повніше уявлення про всі етапи валютного контролю за надходженням валютної виручки.
9. Для більш прискореного навчання фахівців КБ по контролю за організацією і здійсненням валютних операцій, взагалі, і валютно-обмінних операцій, зокрема, автором розроблена серія систематизованих методичних матеріалів. Дані методичні матеріали застосовувалися в процесі навчання вказаних вище фахівців в СІФБД на факультеті додаткової освіти протягом декількох років.
10. Розглянуті в даній роботі організаційно-правові і технологічні схеми можуть бути використані як в практичній діяльності уповноваженим банком, так і в учбовому процесі банківських шкіл і коледжів.
Валютний контроль на даному етапі становлення економіки наший країни звичайно ж необхідний, але хочеться вірити, що сприятливий інвестиційний клімат встановиться в Україні до завершення введення всієї системи валютного контролю і зробить її зайвою. В цьому випадку економіка країни може отримати замість втечі притоку капіталів.

 

Список використаної літератури

1. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р.
2. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
3. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», №15–93 від 19.02.1993 р.
4. Про затвердження Класифікатора іноземних валют. Постанова Правління НБУ №34 від 04.02.98 р. із змінами, внесеними постановою Правління НБУ №561 від 30.12.98 р.
5. Международные валютно-кредитные отношения: два пути развития, А.И. Ачкасов, О.М. Прексин, М.» Финансы и статистика», 1998 г. 175 с.
6. Настольная книга валютного дилера, Киев, 2004 г. 218 с.
7. Банки Украины, СНГ, стран Балтии – 2003: Сфера услуг для банка и офиса.‑К.: КБС-Издат, 2003. – 671
8. Балабанов И.Т. Валютный рынок и валютные операции в России. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 240 с.: ил.
9. Барановський О. Валютна безпека / Вісник НБУ. – №8, 2003.
10. Береславська О.Від обмежень – до лібералізації/Вісник НБУ. – №6, 2003.
11. Береславська О. Курс під контролем / Вісник НБУ. – №8, 2003.
12. Бункина М. Основы валютных отношений: Учеб. пособие для вузов / – М., 2000. – 192 с.
13. Валютный рынок и валютное регулирование. Учебное пособие / под ре. Платоновой. – М.: Изд-во БЕК, 1996. 475 с.
14. Герасимова Е.Б. Анализ качества банковских услуг // Финансы и кредит. – 2005. – №16. – С. 19–25
15. Деньги, кредит, банки. Под редакцией Лаврушина О.И., М. – «Финансы и статистика», 1998 г.
16. Зеленский Ю.Б. К вопросу сущности банковской услуги // Банковские услуги. – 2004. – №7. – C. 2–8
17. Остафіль О.В. Проблеми та перспективи розвитку ринку фінансових послуг в Україні // Фінанси України. – 2004. – №12. – C. 89–93
18. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності. – К.: КНЕУ, 2003. – 347c
19. Петрашко Л.П. Валютні операції. – К.: КНЕУ, 2001. – 204 c
20. Кабанець О. Еволюція валютного регулювання // Вісник податкової служби України. – 2005. – №13. с. 62–63.
21. Кабанець О.І. Валютне регулювання та контроль в Україні. – Донецьк: Донеччина, 2004. – 224 с.
22. Кольга В. З історії регулювання міжнародних валютних відносин // Вісник податкової служби України. – 1999. – №3. – с. 42–43.
23. Маркевич М., Гурські У. Стратегія дерегулювання валютного ринку. – К.: Центр соціологічних та економічних досліджень – Гарвардський інститут міжнародного розвитку, 1998.
24. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 1994.
25. Михайличенко С. Лібералізація валютного ринку / Вісник НБУ. – №5, 2002.
26. Михайличенко С. Проблеми та перспективи валютно-курсової політики в Україні / Вісник НБУ. – №2, 2000.
27. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків: Підруч. для ВНЗ: Пер. з фр. – К.: Основи, 1999. – 963 с.
28. Міжнародні валютно-кредитні відносини. / За ред. А.С.Філіпенка. – К.: Либідь, 1997.
29. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. для самост. вивч. дисц. / Рязанова Н.С. – К., 2001. – 119 с.
30. Мусієнко Т. Глобалізація фінансових ринків і вибір курсових режимів / Вісник НБУ. – №9, 2005.
31. Мусієнко Т. Особливості валютного регулювання в Україні / Вісник НБУ. – №5, 2005.
32. Мусієнко Т. Проблеми валютної інтеграції України / Вісник НБУ. – №3, 2004.
33. Наконечный А., Селиверстов И. Валютная политика и перспективы украинской экономики / Финансовые риски. – №4 (16), 2004.
34. національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник – за ред. А.М. Мороза. – К.:КНЕУ, 1999. – 368 с.
35. Порядок переміщення валюти через митний кордон України. НБУ, митний комітет України, лист №19029/381 від 14.03.93 р.
36. Правила проведення торгів на Валютній Секції Української Міжбанківської Валютної біржі. Протокол №30 від 16.07.97 р. Біржового Комітету УМВБ.
37. Правила членства у Валютній Секції Української Міжбанківської Валютної біржі. Протокол №30 від 16.07.97 р. Біржового Комітету УМВБ.
38. Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. для самост. вивч. дисц. – К., 2001. – 119 с.
39. Федоров М.В. Валюта, валютні системи, валютні курси. Под ред. Ю.Г.Єрмолаєва. – М. ПАИМС, 1995. – 152 с.
40. Фінансовий словник: Понад 5000 понять і термінів. – 4‑тє вид., випр. та доп. / Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. – К., 2002. – 566 с.
41. Шаров А.Н. Конвертируемость валют. – К.: Нива, 2003 – 320 с.
42. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. 2‑ге вид. випр. і доп. – К.: Знання-прес., 2003. – 535 с.
43. www.finance.com.ua
44. www.banks.kiev.ua