Кодекс и Законы Методика оцінки ефективності інвестицій у підвищення якості продукції
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-29Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
1.3. Методика оцінки ефективності інвестицій у підвищення якості продукції
Під визначенням техніко-економічної ефективності виробів належить розуміти їх об’єктивну оцінку та аналіз для встановлення мінімальних вимог, які необхідні для роботи і виготовлення виробів, що нормально функціонують, при найменших сумарних затратах суспільної праці поліпшенні основних параметрів цих виробів.
У зв’язку з новими вимогами, що їх ставлять до вдосконалення господарського механізму, виникла потреба в перегляді деяких положень оцінювання економічної ефективності виробів.
Об’єктивно обґрунтованим є народногосподарський підхід до такої оцінки, який базується на єдиному критерії економічної ефективності, погодженим із ним показниках і відповідних до цього критерію умовах економічної ефективності. Цей підхід схематично можна зобразити так (рис.1.3):
Рис.1.3 Народногосподарський підхід до оцінювання економічної ефективності виробів
Критерієм (основною мірою) економічної ефективності виробів є економія суспільної праці, тобто праці живої та уречевленої у виготовлювача і споживача виробів при знижені її затрат за рахунок застосування нових виробів. При тому мається на увазі як абсолютне, так і відносне їх значення на одиницю корисного ефекту (це може відбутися і при абсолютному підвищенні затрат праці).
Оскільки згідно з Законом України „Про підприємства в Україні” на підприємствах всіх видів основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток, то повинен бути зв’язок економії суспільної праці і прибутку.
Цілком очевидна пряма залежність прибутку від економії суспільної праці: чим більша ця економія, тим менші суспільні витрати виробництва (собівартість), тим більший суспільний продукт. Інша річ, як розподіляється ця економія між виробником, в якого витрати на виробництво якісних виробів можуть збільшитись, і споживачем, в якого витрати на експлуатацію відносно (на одиницю корисного ефекту) можуть зменшитись.
Як критеріальний (інтегральний) може бути використаний показник сумарного економічного ефекту (Е):
Е=Ео+Еп=Ео+Еп.р.*Тс , (1.1)
де Ео- економічний ефект за рахунок зміни одноразових (з погляду споживача), затрат, грн.;
Еп - економічний ефект за рахунок зміни поточних затрат за весь час “життя” виробів, грн.;
Еп.р.- економічний ефект на поточних затратах за рік, грн/рік;
Тс - термін служби виробу, роки.
Відповідно до критерію, вказаного раніше, умовою економічної ефективності, яка свідчить про економію суспільної праці, є
Е > 0 .
У тому разі, якщо новий виріб коштує дорожче (Ео<0), умова Е>0 стає недостатньою. Необхідне дотримання ще однієї умови:
|Ео|
≤ Ток.н. (1.2)
Еп.р
де Ток.н. - нормативний термін окупності додаткових затрат, роки.
Здебільшого в нормативних документах вказано не нормативний термін окупності додаткових затрат, а величину, йому обернену — нормативний коефіцієнт ефективності, тобто
1
Ток.н.
Додаткова умова економічної ефективності (1.2) встановлює кількісне співвідношення між значеннями Ео і Еп, тоді як умова (1.3) такого співвідношення не встановлює.
У такому разі складові економічного ефекту Е (1.1), які повинні враховувати затрати живої та уречевленої праці, можуть бути подані в узагальненому вигляді:
Ео=Ев=Цб - Цн ; (1.4)
Еп=Ес=Вс.б - Вс.н , (1.5)
де Ев - економічний ефект при виготовлені нових виробів (на одноразових затратах), грн;
Ес - економічний ефект при споживанні нових виробів за весь їх термін служби (на поточних затратах), грн;
Цб,Цн - ціни продажу нового і базового виробів, грн;
Вс.б,Вс.н - витрати споживача при використанні базового і нового виробів відповідно за весь термін їх служби, грн.
Якщо впровадження якісного виробу пов’язане із супровідними капітальними вкладеннями у споживача, то вони мають бути враховані в Цб і Цн.
Для практичних розрахунків економічного ефекту за рахунок використання нових виробів зручніше скористатися інтерпретацією формули (1.5):
м
Ес=∑ЕСі
(1.6)
і=1
де ЕСі - економічний ефект у споживача за рахунок зміни і-го виду витрат, грн;
м - кількість видів витрат споживача, за рахунок яких може бути одержаний економічний ефект (вона залежить від зміни технічних параметрів порівнюваних виробів).
Економіко-математична модель визначення економічної ефективності
поліпшення якості виробів має вигляд:
Е=Ев+Ес=Ев+Ес.р.*Тс; Е > 0;
|
Ток≤ Ток.н<Тс,
де Е - сумарний економічний ефект при поліпшенні якості виробів, грн;
Ев - економічний ефект при виготовлені нових виробів (на одноразових затратах), грн;
Ес- економічний ефект при використанні виробів поліпшеної якості (на поточних затратах) за весь термін їх служби, грн;
Ес.р - річний економічний ефект при використанні виробів поліпшеної якості, грн/рік;
Цб,Цн - одноразові витрати (ціни продажу) на вироби відповідно базової і поліпшеної (нової) якості (враховуючи супутні витрати споживача), грн;
Вс.б,Вс.н - витрати споживача при використанні виробів відповідно базової і поліпшеної нової якості за весь термін їх служби, грн.
Ток - термін окупності додаткових витрат на підвищення якості, роки;
Ток.н. - нормативний термін окупності додаткових витрат на поліпшення якості виробів, роки;
Тс - термін служби виробів поліпшеної якості, роки.
Аналіз економіко-математичної моделі, яка описує економічну ефективність поліпшеної якості виробів (1.7), дає змогу незалежно від конкретного виду виробів, від конкретних умов їх експлуатації, від зміни певних параметрів якості визначити в загальному вигляді прийнятні або неприйнятні варіанти поліпшення їх якості.
Значення Ев та Ес можуть бути і додатні, і від’ємні. Окрім того, залежно від абсолютних значень вони можуть бути більші або менші одне одного. Отже, формалізовано це виглядає так:
Ев < > 0, Ес < > 0, |Ев| < > |Ес| (1.8)
Неважко переконатися, що кількість варіантів співвідношень між варіантами Ев та Ес, які визначають знак Е, дорівнюватиме шести згідно з формулою (1.8). Перш ніж розглянути ці варіанти, приймемо як вихідну таку економічну інтерпретацію деяких математичних виразів:
Ев > 0 — нові вироби дешевші, тобто Цб > Цн;
Ев< 0 — нові вироби дорожчі, тобто Цб < Цн;
Ес > 0 — нові вироби кращі, тобто Рс.н < Рс.б .
Останній висновок можна зробити на підставі визначення самого поняття “поліпшення якості”. Якщо якість виробів вважати сукупністю властивостей, що дають змогу задовольнити конкретні потреби в певних умовах споживання, то поліпшення якості означає або повніше задоволення потреб, тобто розширення кола задоволених потреб при одних і тих же (а іноді й більших) експлуатаційних витратах, або зниження експлуатаційних витрат на задоволення попередніх потреб. І те, й інше спричиняє зменшення витрат споживача на одиницю корисного ефекту, тобто доданого економічного ефекту (економії) при використані виробів, для яких Ес > 0;
Ес < 0 — нові вироби гірші, тобто Рс.н > Рс.б.
Отже, між категоріями “зміна вартості” (“дешевше” — “дорожче”) і “зміна корисності” ( “краще”—“гірше”) існує тільки шість варіантів залежностей. Ці залежності можуть створити теоретичне підґрунтя для розв’язання проблеми маркетингу — складової менеджменту, яка має відповісти на запитання, що треба випускати, як це належить робити.
Аналіз економіко-математичної моделі визначення економічної ефективності поліпшення якості виробів дає змогу дійти таких висновків. Варіанти (коли Ес > 0 та Ев > 0, Ес > 0 та Ев< 0, Ес < 0 та Ев > 0) економічно ефективні, і таке підвищення якості виробів прийнятне. Але найкращим, таким, що не часто трапляється, є варіант коли Ес > 0 та Ев > 0, і якщо умови суспільної праці дозволяють, то треба прямувати саме до нього. Найбільш розповсюджений варіант коли Ес > 0 та Ев< 0, але він потребує виконання додаткової умови економічної ефективності Ток≤ Ток.н. Варіант коли Ес < 0 та Ев>0 хоча й дає економію суспільної праці (Е >0), але оскільки він вступає у суперечність із вимогами до нових виробів, то його здійснення потребує додаткового аналізу. Інші варіанти не відповідають критерієві економічної ефективності нових виробів, тобто не забезпечують економії суспільної праці (Е < 0) і тому з економічного погляду реалізації не підлягають.
Виходячи з вище приведеного матеріалу можна зробити слідуючи висновки:
Глобалізація економіки і розвиток міжнародних торгових і виробничих зв'язків значно підвищили вимоги споживачів до якості випускаємої продукції;
Досягнення певного рівня якості можливе лише при створенні на підприємстві спеціальної системи, тобто сукупності організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують загальне керування якістю;.
Як приклад такої системи можна привести комплексну систему управління якістю продукції;
Для України буде цікавий досвід системного підходу до управління якістю продукції нагромаджений у США та Японії;
Важливим елементом у системах управління якістю виробів є стандартизація виробленої продукції;
Еталоном якості у кінці ХХ століття стала група стандартів ISO 9000;
Критерієм економічної ефективності підвищення якості виробів є економія суспільної праці, тобто праці живої та уречевленої у виготовлювача і споживача виробів при знижені її затрат за рахунок застосування нових виробів;
Як критеріальний (інтегральний) може бути використаний показник сумарного економічного ефекту (Е) — Е=Ео+Еп=Ео+Еп.р.*Тс . Тоді умовою економічної ефективності, яка свідчить про економію суспільної праці, є Е>0 .У тому разі, якщо новий виріб коштує дорожче (Ео<0), умова Е>0 стає недостатньою. Необхідне дотримання ще однієї умови: Ток ≤ Ток.н. ;
Економіко-математична модель визначення економічної ефективності поліпшення якості виробів має вигляд:
Е=Ев+Ес=Ев+Ес.р.*Тс; Е > 0;
Ев=Цб-Цн ; Еп=Вс.б-Вс.н
|Ев|
Ес.р
Ток≤ Ток.н<Тс,
Аналіз економіко-математичної моделі, яка описує економічну ефективність поліпшеної якості виробів (1.7), дає змогу незалежно від конкретного виду виробів, від конкретних умов їх експлуатації, від зміни певних параметрів якості визначити в загальному вигляді прийнятні або неприйнятні варіанти поліпшення їх якості.
