ЗАКОН УКРАЇНИ

 

Про фермерське господарство

 

     Цей Закон визначає правовi, економiчнi та соцiальнi засади створення  та дiяльностi фермерських господарств  як  прогресивної  форми  пiдприємницької дiяльностi громадян у галузi сiльського господарства України.

 

     Закон спрямований на створення умов для реалiзацiї  iнiцiативи  громадян щодо виробництва товарної сiльськогосподарської продукцiї, її  переробки  та реалiзацiї на внутрiшньому i зовнiшньому ринках, а  також  для  забезпечення рацiонального  використання  i  охорони  земель  фермерських    господарств, правового та соцiального захисту фермерiв України.

 

Роздiл I

 

ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

 

     Стаття 1. Поняття фермерського господарства

 

     1. Фермерське господарство є формою пiдприємницької дiяльностi  громадян iз  створенням  юридичної  особи,  якi  виявили  бажання  виробляти  товарну сiльськогосподарську продукцiю, займатися її  переробкою  та  реалiзацiєю  з метою отримання прибутку на  земельних  дiлянках,  наданих  їм  для  ведення фермерського господарства, вiдповiдно до закону.

 

     2. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або  кiлькома  громадянами  України,  якi  є  родичами  або  членами  сiм'ї, вiдповiдно до закону.

 

     3. Фермерське господарство має своє найменування, печатку i штамп.

 

     4. Фермерське господарство дiє на основi Статуту. У Статутi зазначаються найменування господарства, його мiсцезнаходження,  адреса,  предмет  i  мета дiяльностi,  порядок  формування  майна  (складеного    капiталу),    органи управлiння, порядок прийняття ними рiшень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та iншi положення, що не суперечать законодавству України.

 

     Стаття 2. Законодавство про фермерське господарство

 

     1. Вiдносини,  пов'язанi  iз  створенням,  дiяльнiстю  та    припиненням дiяльностi  фермерських  господарств,  регулюються   Конституцiєю    України (254к/96-ВР), Земельним кодексом України ( 2768-14 ), цим Законом та  iншими нормативно-правовими актами України.

 

     2. Цей Закон не поширюється на громадян, якi ведуть  особисте  селянське господарство або якi використовують  земельнi  дiлянки  для  будiвництва  та обслуговування  житлового  будинку,  господарських   будiвель    i    споруд (присадибнi дiлянки), садiвництва,  городництва,  сiнокосiння  та  випасання худоби.

 

     Стаття 3. Члени фермерського господарства

 

     1. Членами фермерського господарства можуть бути  подружжя,  їх  батьки, дiти, якi досягли 14-рiчного вiку, iншi члени сiм'ї, родичi, якi об'єдналися для спiльного ведення фермерського  господарства,  визнають  i  дотримуються положень  Статуту   фермерського    господарства.    Членами    фермерського господарства не  можуть  бути  особи,  якi  працюють  у  ньому  за  трудовим договором (контрактом).

 

     2. При створеннi фермерського господарства одним iз  членiв  сiм'ї  iншi члени  сiм'ї,  а  також  родичi  можуть  стати  членами  цього  фермерського господарства пiсля внесення змiн до його Статуту.

 

     Стаття 4. Голова фермерського господарства

 

     1. Головою фермерського господарства є його засновник або iнша визначена в Статутi особа.

 

     2. Голова фермерського господарства представляє фермерське  господарство перед органами державної влади, пiдприємствами, установами, органiзацiями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями вiдповiдно до закону.

 

     3. Голова фермерського господарства укладає вiд iменi господарства угоди та вчиняє iншi юридично значимi дiї вiдповiдно до законодавства України.

 

     4. Голова фермерського господарства  може  письмово  доручати  виконання своїх обов'язкiв одному з членiв  господарства  або  особi,  яка  працює  за контрактом.

 

Роздiл II

 

СТВОРЕННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

     Стаття 5. Громадяни, якi мають право на створення

               фермерського господарства

 

     Право на  створення  фермерського  господарства  має  кожний  дiєздатний громадянин України, який досяг 18-рiчного вiку, виявив  бажання  та  пройшов професiйний вiдбiр на право створення фермерського господарства.

 

     громадяни, що створили фермерське господарство, мають право  облаштувати постiйне мiсце проживання в тiй частинi  наданої  для  ведення  фермерського господарства земельної дiлянки, з якої забезпечується зручний доступ до всiх виробничих об'єктiв господарства.  Якщо  постiйне  мiсце  проживання  членiв фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктiв,  то  вони мають право на створення вiдокремленої фермерської  садиби,  якiй  надається поштова адреса.

 

     Для  облаштування  вiдокремленої  садиби    фермерському    господарству надається за рахунок бюджету допомога на  будiвництво  пiд'їзних  шляхiв  до фермерського  господарства,  електро-  i  радiотелефонних  мереж,  газо-   i водопостачальних систем.

 

     Переселенцям, якi створюють фермерське господарство  в  трудонедостатнiх населених пунктах, перелiк яких визначається  Кабiнетом  Мiнiстрiв  України, надається одноразова  грошова  допомога  за  рахунок  державного  бюджету  у розмiрi, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

 

     Стаття 6. Порядок проведення професiйного вiдбору з питань

               створення фермерських господарств

 

     1. Професiйний вiдбiр громадян, якi виявили бажання створити  фермерське господарство,  проводить  районна  (мiська)  професiйна  комiсiя  з   питань створення фермерських господарств, склад якої  формується  i  затверджується районною (мiською) радою.

 

     Положення про порядок проведення професiйного вiдбору з питань створення фермерських    господарств    затверджується    спецiально    уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань аграрної полiтики i з питань працi та  соцiальної  полiтики  за  погодженням  з  Асоцiацiєю  фермерiв  та приватних землевласникiв України.

 

     2. До  складу  професiйної  комiсiї  з  питань  створення    фермерських господарств  включаються  представники  органiв  державної  влади,   органiв мiсцевого  самоврядування,  представники  Асоцiацiї  фермерiв  та  приватних землевласникiв i громадських органiзацiй.

 

     3. Висновок  професiйної  комiсiї  з  питань    створення    фермерських господарств  про  наявнiсть  у  громадянина  достатнього  досвiду  роботи  у сiльському господарствi або необхiдної сiльськогосподарської квалiфiкацiї  є умовою  для  державної  реєстрацiї  фермерського  господарства  i    надання (передачi) громадянину у власнiсть або оренду земельних дiлянок для  ведення фермерського  господарства  iз  земель  державної  i  комунальної  власностi вiдповiдно до Земельного кодексу України ( 2768-14 ).

 

     Стаття 7. Порядок надання (передачi) земельних дiлянок для

               ведення фермерського господарства

 

     1. Для отримання (придбання) у власнiсть або в оренду земельної  дiлянки державної власностi з  метою  ведення  фермерського  господарства  громадяни звертаються до вiдповiдної районної державної адмiнiстрацiї. Для отримання у власнiсть або в оренду земельної дiлянки iз земель комунальної  власностi  з метою ведення фермерського господарства громадяни  звертаються  до  мiсцевої ради.

 

     У заявi зазначаються:  бажаний  розмiр  i  мiсце  розташування  дiлянки, кiлькiсть членiв фермерського господарства  та  наявнiсть  у  них  права  на безоплатне одержання земельних дiлянок у власнiсть,  обгрунтування  розмiрiв земельної  дiлянки  з  урахуванням  перспектив    дiяльностi    фермерського господарства. До  заяви  додається  рiшення  професiйної  комiсiї  з  питань створення фермерських господарств щодо наявностi у  громадянина  достатнього досвiду    роботи    у    сiльському    господарствi    або       необхiдної сiльськогосподарської квалiфiкацiї.

 

     2. Заяву громадянина про надання земельної дiлянки  у  власнiсть  або  в оренду  районна  або  мiська  державнi  адмiнiстрацiї  або  орган  мiсцевого самоврядування розглядають у мiсячний строк i в разi  її  задоволення  дають згоду на пiдготовку землевпорядною органiзацiєю проекту вiдведення земельної дiлянки.

 

     Проект  вiдведення  земельних  дiлянок    розробляється    за    рахунок Українського державного фонду пiдтримки фермерських господарств.

 

     Проект  вiдведення  земельної  дiлянки  погоджується  та  затверджується вiдповiдно до закону.

 

     3. Земельнi дiлянки для ведення  фермерського  господарства  передаються громадянам України у власнiсть i надаються в оренду iз земель державної  або комунальної власностi.

 

     4. У  разi  вiдмови  органiв  державної  влади  та  органiв    мiсцевого самоврядування  у  наданнi  земельної  дiлянки  для  ведення    фермерського господарства питання вирiшується судом. Рiшення суду про задоволення  позову є пiдставою для вiдведення  земельної  дiлянки  в  натурi  (на  мiсцевостi), видачi документа,  що  посвiдчує  право  власностi  або  укладання  договору оренди. Вiдведення земельної дiлянки в натурi  (на  мiсцевостi)  проводиться пiсля збирання врожаю на цiй дiлянцi попереднiм землекористувачем.

 

     5. Громадянам  України  -  членам  фермерських  господарств  передаються безоплатно у власнiсть наданi їм у користування земельнi дiлянки  у  розмiрi земельної  частки  (паю)    члена    сiльськогосподарського    пiдприємства, розташованого на територiї вiдповiдної ради. Це положення не поширюється  на громадян, якi ранiше набули права на земельну частку (пай).

 

     6. Земельнi  дiлянки,  розмiр  яких  перевищує  розмiр,  встановлений  у частинi 5 цiєї статтi,  передаються  громадянам  у  приватну  власнiсть  для ведення фермерського господарства на пiдставi цивiльно-правових угод.

 

     7. Земельнi  дiлянки  надаються  громадянам  для  ведення   фермерського господарства єдиним масивом з розташованими  на  них  водними  джерелами  та лiсовими  угiддями,  наближеними  до    iснуючих    шляхiв,    електро-    i радiотелефонних мереж,  газо-  i  водопостачальних  систем  та  iнших  видiв iнженерної iнфраструктури.

 

     8. Землi  лiсового  i  водного  фондiв,    що    входять    до    складу сiльськогосподарських угiдь, не можуть передаватися у приватну власнiсть для ведення фермерських господарств, за  винятком  невеликих  -  до  5  гектарiв дiлянок лiсiв у складi угiдь фермерського господарства i невеликих  -  до  3 гектарiв  дiлянок  пiд  замкненими    природними    водоймами.    Фермерське господарство має  право  проводити  залiсення  частини  земель  та  будувати замкнену водойму на земельнiй дiлянцi, що належить фермерському господарству чи його членовi на правi приватної власностi.

 

     Стаття 8. Державна реєстрацiя фермерського господарства

 

     1. Пiсля одержання  державного  акта  на  право  власностi  на  земельну дiлянку або укладення договору оренди земельної дiлянки  та  його  державної реєстрацiї фермерське господарство пiдлягає державнiй реєстрацiї.

 

     2. Державна  реєстрацiя  фермерського  господарства    здiйснюється    у виконавчому комiтетi мiської, районної у мiстi ради або в районнiй, районних мiст Києва i Севастополя державних адмiнiстрацiях за мiсцем проживання особи або мiсцезнаходженням земельної дiлянки.

 

     3. Для  державної   реєстрацiї    фермерського    господарства    голова фермерського господарства або уповноважена ним  особа  особисто  або  поштою (рекомендованим листом) подає до органу державної реєстрацiї:

 

     а) засновницькi документи (установчий договiр про створення фермерського господарства та Статут фермерського господарства);

 

     б) реєстрацiйну картку встановленого зразка, яка є заявою  про  державну реєстрацiю фермерського господарства;

 

     в) копiю документа,  що  засвiдчує  наявнiсть  у  громадянина  на  правi власностi чи оренди земельної дiлянки сiльськогосподарського призначення;

 

     г) документ,  що  посвiдчує  внесення  плати  за  державну    реєстрацiю фермерського господарства.

 

     Для реєстрацiї фермерського  господарства  забороняється  вимагати  iншi документи або вiдомостi, нiж перелiченi у цiй частинi.

 

     Пiдписи громадян на установчих  документах  про  створення  фермерського господарства посвiдчуються нотарiусом.

 

     4. Державна  реєстрацiя  фермерського  господарства    проводиться    за наявностi всiх необхiдних документiв протягом не бiльше п'яти робочих  днiв. Органи державної реєстрацiї зобов'язанi протягом цього термiну внести данi з реєстрацiйної картки до  Реєстру  суб'єктiв  пiдприємницької  дiяльностi  та видати Свiдоцтво про державну реєстрацiю фермерського господарства.

 

     Свiдоцтво про державну реєстрацiю  фермерського  господарства  та  копiя документа, що пiдтверджує взяття його  на  облiк  у  державному  податковому органi, є пiдставою для вiдкриття рахункiв у  будь-яких  банках  України  та iнших держав за вибором суб'єкта пiдприємницької дiяльностi i за згодою  цих банкiв у порядку, що встановлюється Нацiональним банком України.

 

     5. Пiсля державної реєстрацiї фермерське господарство одержує печатку iз своїм найменуванням i адресою,  вiдкриває  поточнi  та  вкладнi  (депозитнi) рахунки в установах банку i вступає у вiдносини з пiдприємствами, установами та органiзацiями, визнається органами державної влади та органами  мiсцевого самоврядування як самостiйний товаровиробник при плануваннi  економiчного  i соцiального розвитку регiону.

 

Роздiл III

 

ДЕРЖАВНА ПIДТРИМКА ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

 

     Стаття 9. Надання допомоги в облаштуваннi новоствореним

фермерським господарствам та господарствам з

               вiдокремленими фермерськими садибами

 

     1. Новоствореним фермерським господарствам у перiод  становлення  (першi три роки пiсля його створення, а  в  трудонедостатнiх  населених  пунктах  - п'ять  рокiв)  та  фермерським  господарствам  з  вiдокремленими    садибами надається допомога за рахунок державного i мiсцевого бюджетiв, у тому  числi через Український державний фонд пiдтримки фермерських господарств.

 

     Кабiнет Мiнiстрiв України щорiчно в проектi Державного  бюджету  України передбачає кошти на пiдтримку фермерських господарств.

 

     Органи виконавчої  влади  та  органи  мiсцевого  самоврядування  щорiчно передбачають кошти в проектах мiсцевих  бюджетiв  на  пiдтримку  фермерських господарств.

 

     2. Кошти Державного бюджету України спрямовуються на мелiорацiю  земель, у  тому  числi  їх  зрошення  та  осушення,  а  також  на  консервацiю    та рекультивацiю малопродуктивних  сiльськогосподарських  угiдь,  на  придбання сiльськогосподарської технiки (комбайнiв, тракторiв, автомашин, бульдозерiв, сiвалок тощо).

 

     3. За  рахунок  мiсцевих  бюджетiв  фермерським    господарствам    може надаватися допомога  у  будiвництвi  об'єктiв  виробничого  i  невиробничого призначення, житла, проведеннi заходiв щодо землеустрою.

 

     4. Порядок використання коштiв Державного бюджету  України  для  надання пiдтримки  новоствореним   фермерським    господарствам    та    фермерським господарствам з вiдокремленими садибами встановлюється  Кабiнетом  Мiнiстрiв України.

 

     Стаття 10. Державна пiдтримка фермерських господарств через

Український державний фонд пiдтримки фермерських

                господарств

 

     Український державний фонд пiдтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функцiї  з  реалiзацiї  державної  полiтики щодо фiнансової пiдтримки становлення i  розвитку  фермерських  господарств, дiє на основi Статуту, який затверджується  центральним  органом  виконавчої влади з питань аграрної полiтики України.

 

     Стаття 11. Використання коштiв Українського державного фонду

                пiдтримки фермерських господарств

 

     Кошти Українського державного фонду  пiдтримки  фермерських  господарств надаються фермерським господарствам на безповоротнiй основi та на конкурсних засадах на поворотнiй основi.

 

     На безповоротнiй основi кошти  надаються  на  такi  цiлi:

     вiдшкодування вартостi розробки проектiв  вiдведення  земельних  дiлянок для  ведення  фермерського  господарства;

     вiдшкодування  частини  витрат,  пов'язаних  iз  сплатою  вiдсоткiв   за користування кредитами банкiв, та часткову компенсацiю витрат  на  придбання першого трактора, комбайна, вантажного автомобiля, будiвництво тваринницьких примiщень,  включаючи  вартiсть  проектно-кошторисних  документiв,  пiльговi умови  кредитування,  страхування  фермерських   господарств;

     пiдготовку, перепiдготовку, пiдвищення квалiфiкацiї  кадрiв  фермерських господарств  у  сiльськогосподарських  навчальних    закладах;

     розширення дослiджень з проблем  органiзацiї  i  ведення  виробництва  у фермерських  господарствах,  видання  рекомендацiй  з  питань   використання досягнень науково-технiчного прогресу в дiяльностi фермерських  господарств;

     забезпечення гарантiй при кредитуваннi банками фермерських  господарств; забезпечення  функцiонування  Українського  державного    фонду    пiдтримки фермерських господарств та його регiональних вiддiлень.

 

     Поворотна  допомога  надається  для  виробництва,  переробки  i    збуту виробленої  продукцiї,  на  здiйснення  виробничої  дiяльностi    та    iншi передбаченi Статутом Українського  державного  фонду  пiдтримки  фермерських господарств цiлi пiд гарантiю повернення строком вiд трьох до п'яти рокiв.

 

Роздiл IV

 

ЗЕМЛI ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

 

     Стаття 12. Склад земель фермерського господарства

 

     1. Землi фермерського господарства можуть складатися iз:

 

     а) земельної  дiлянки,  що  належить  на  правi  власностi  фермерському господарству як юридичнiй особi;

 

     б) земельних дiлянок,  що  належать  громадянам  -  членам  фермерського господарства на правi приватної власностi;

 

     в) земельної дiлянки, що використовується фермерським  господарством  на умовах оренди.

 

     2. Права володiння та користування земельними дiлянками, якi знаходяться у  власностi  членiв  фермерського   господарства,    здiйснює    фермерське господарство.

 

     Стаття 13. Приватизацiя земельних дiлянок членами фермерських

                господарств

 

     1. Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власнiсть iз земель державної i комунальної власностi  земельних  дiлянок  у розмiрi земельної частки (паю).

 

     2. Членам фермерських  господарств  передаються  безоплатно  у  приватну власнiсть iз ранiше наданих їм у користування  земельнi  дiлянки  у  розмiрi земельної  частки  (паю)    члена    сiльськогосподарського    пiдприємства, розташованого на територiї  вiдповiдної  ради.  Земельнi  дiлянки,  на  яких розташованi житловi будинки, господарськi будiвлi  та  споруди  фермерського господарства,  передаються  безоплатно  у  приватну  власнiсть  у    рахунок земельної частки (паю).

 

     3. Дiя частин першої та другої цiєї статтi не поширюється  на  громадян, якi ранiше набули права на земельну частку (пай).

 

     4. Громадяни України, якi до 1  сiчня  2002  року  отримали  в  постiйне користування  або  оренду  земельнi  дiлянки  для    ведення    фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп)  земельних  дiлянок розмiром до 100 гектарiв сiльськогосподарських угiдь, у  тому  числi  до  50 гектарiв рiллi, у власнiсть з розстрочкою платежу до 20 рокiв.

 

     Стаття 14. Права фермерського господарства та його членiв

 

     1. Фермерське господарство та його  члени  вiдповiдно  до  закону  мають право:

 

     а) продавати або iншим способом вiдчужувати земельну дiлянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

 

     б) самостiйно господарювати на землi;

 

     в) власностi на  посiви  i  насадження  сiльськогосподарських  та  iнших культур, на вироблену сiльськогосподарську продукцiю;

 

     г) на вiдшкодування збиткiв;

 

     є) споруджувати житловi будинки, господарськi будiвлi та споруди;

 

     д) реалiзовувати вироблену сiльськогосподарську продукцiю на вiтчизняних ринках i поставляти на експорт;

 

     е) iншi права.

 

     2. Порушенi права власникiв земельних дiлянок  пiдлягають  поновленню  в порядку, встановленому законом.

 

     Стаття 15. Обов'язки фермерського господарства та його членiв

 

     1. Фермерськi господарства, у власностi яких є земельнi дiлянки,  наданi їм для ведення фермерського господарства вiдповiдно до закону, зобов'язанi:

 

     а) забезпечувати  використання  земельних  дiлянок  за    їх    цiльовим призначенням;

 

     б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкiлля;

 

     в) сплачувати податки та збори;

 

     г) не  порушувати  прав  власникiв  сумiжних  земельних    дiлянок    та землекористувачiв;

 

     є) не допускати зниження родючостi грунтiв  та  зберiгати  iншi  кориснi властивостi землi;

 

     д) надавати вiдповiдним органам виконавчої влади  та  органам  мiсцевого самоврядування данi про  стан  i  використання  земель  та  iнших  природних ресурсiв;

 

     е) дотримуватися санiтарних, екологiчних  та  iнших  вимог  щодо  якостi продукцiї;

 

     є) дотримуватися  правил  добросусiдства  та  встановлених  обмежень   у використаннi земель i земельних сервiтутiв;

 

     ж) зберiгати  геодезичнi   знаки,    протиерозiйнi    споруди,    мережi зрошувальних i осушувальних систем.

 

     2. Законом можуть бути встановленi iншi  обов'язки  власникiв  земельних дiлянок.

 

     Стаття  16. Право  фермерського  господарства  на  будiвництво

житлових будинкiв, господарських та iнших будiвель i споруд

 

     1. Фермерське  господарство  має  право  споруджувати  житловi  будинки, господарськi будiвлi та споруди на  належних  йому,  його  членам  на  правi власностi земельних дiлянках  вiдповiдно  до  затверджених  документацiї  iз землеустрою та мiстобудiвної документацiї у встановленому законом порядку.

 

     2. Будiвництво  на  орендованiй  земельнiй  дiлянцi  житлових  будинкiв, господарських будiвель та споруд фермерське господарство - орендар  погоджує з орендодавцем.

 

     Стаття 17. Використання земель фермерських господарств iншими

                особами

 

     1. На землях фермерських господарств особи мають право вiльного проходу, проїзду всiма видами транспорту по дорогах, пересування на човнах, купання у водоймах на належних фермерським господарствам на правi власностi або  правi оренди земельних дiлянках, розмiщення наметiв i проживання в них, розведення багаття та iншi дiї, що дозволяються за згодою їх власникiв,  крiм  випадкiв встановлення за рiшенням суду  земельних  сервiтутiв,  за  умови  збереження природних компонентiв в екологiчно чистому виглядi.

 

     2. Юридичнi  особи - власники  об'єктiв  (газо-,  нафтопроводiв,   лiнiй електропередач,  зв'язку  тощо),  що  проходять  через   земельнi    дiлянки фермерських господарств, мають право доступу до таких об'єктiв  на  пiдставi угоди, укладеної з  вiдповiдним  фермерським  господарством,  вiдповiдно  до затвердженої  документацiї  iз  землеустрою  або  встановленого   земельного сервiтуту.

 

     Стаття 18. Право фермерського господарства на користування

                природними ресурсами

 

     Фермерське  господарство  має  право    використовувати    для    потреб господарства загальнопоширенi кориснi копалини (пiсок, глина,  гравiй,  торф тощо), лiсовi угiддя, воднi об'єкти та прiснi пiдземнi води, що  знаходяться на земельнiй дiлянцi, вiдповiдно до законодавства України.

 

Роздiл V

 

МАЙНО ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

     Стаття 19. Формування майна фермерського господарства

 

     До складу майна фермерського господарства (складеного  капiталу)  можуть входити: будiвлi, споруди, облаштування, матерiальнi цiнностi, цiннi папери, продукцiя, вироблена господарством в  результатi  господарської  дiяльностi, одержанi доходи, iнше майно, набуте на пiдставах, що не забороненi  законом, право користування землею, водою та iншими природними ресурсами,  будiвлями, спорудами, обладнанням,  а  також  iншi  майновi  права  (в  тому  числi  на iнтелектуальну  власнiсть),  грошовi  кошти,   якi    передаються    членами фермерського господарства до його складеного капiталу.

 

     Стаття 20. Право власностi на майно, яке використовується для

                ведення фермерського господарства

 

     Майно фермерського господарства належить йому на правi власностi.

 

     Майновi  права,  що  входять  до  складеного    капiталу    фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статутi термiн.

 

     У власностi фермерського господарства може перебувати будь-яке майно,  в тому  числi  земельнi  дiлянки,  житловi  будинки,  господарськi  будiвлi  i споруди, засоби  виробництва  тощо,  яке  необхiдне  для  ведення  товарного сiльськогосподарського виробництва i набуття якого у власнiсть не заборонено законом.

 

     Фермерське господарство має  право  здiйснювати  вiдчуження  та  набуття майна на пiдставi цивiльно-правових угод.

 

     Порядок володiння,  користування  i  розпорядження  майном  фермерського господарства  здiйснюється  вiдповiдно  до  його  Статуту,  якщо  iнше    не передбачено угодою мiж членами фермерського господарства та законом.

 

     Член фермерського господарства  має  право  на  отримання  частки  майна фермерського господарства при його лiквiдацiї або у разi припинення членства у  фермерському  господарствi.  Розмiр  частки  та  порядок  її    отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

 

     Майновi спори мiж фермерським господарством та його членами  вирiшуються судом.

 

     Стаття 21. Вiдповiдальнiсть фермерського господарства

 

     1. Фермерське   господарство    несе    вiдповiдальнiсть    за    своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власнiстю фермерського господарства.

 

     2. Звернення стягнення на  земельнi  дiлянки,  наданi  у  власнiсть  для ведення  фермерського  господарства,  допускається  у  випадках,   коли    у фермерського господарства вiдсутнє iнше майно, на  яке  може  бути  звернено стягнення.

 

     3. За  порушення  кредитно-розрахункової  i    податкової    дисциплiни, санiтарних i ветеринарних норм, правил, вимог щодо якостi продукцiї та iнших нормативно-правових актiв, що регулюють здiйснення господарської дiяльностi, голова фермерського господарства несе вiдповiдальнiсть, передбачену законом.

 

Роздiл VI

 

ВIДЧУЖЕННЯ МАЙНА ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

     Стаття 22. Фермерське господарство як об'єкт майнових прав

 

     1. Фермерське господарство як цiлiсний майновий комплекс включає  майно, передане до складеного капiталу, не розподiлений прибуток, майновi  та  iншi зобов'язання.

 

     2. За рiшенням членiв фермерського  господарства  вiдповiдно  до  закону фермерське господарство як цiлiсний майновий комплекс може бути вiдчужене на пiдставi цивiльно-правових угод  громадянам  України,  якi  мають  право  на створення  фермерського  господарства,  або  юридичним  особам  України  для ведення товарного сiльськогосподарського виробництва.

 

     3. Громадяни, якi придбали майно фермерського господарства як  цiлiсного майнового  комплексу  на  пiдставi  цивiльно-правової  угоди,   подають    у встановленому  порядку  Статут  фермерського  господарства    на    державну реєстрацiю.

 

     Стаття 23. Успадкування фермерського господарства

 

     1. Успадкування фермерського господарства (цiлiсного майнового комплексу або його частини) здiйснюється вiдповiдно до закону.

 

     2. Якщо  фермерське  господарство  успадковується  двома   або    бiльше спадкоємцями, то земельна дiлянка подiлу не пiдлягає, якщо в  результатi  її подiлу утвориться хоча б одна земельна дiлянка менше  мiнiмального  розмiру, встановленого для даного регiону.

 

     Науково обгрунтованi регiональнi мiнiмальнi  розмiри  земельних  дiлянок визначаються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної полiтики України та Українською академiєю аграрних наук  i  затверджуються  Кабiнетом Мiнiстрiв України.

 

Роздiл VII

 

ДIЯЛЬНIСТЬ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

     Стаття 24. Господарська дiяльнiсть фермерського господарства

 

     1. Фермерське господарство дiє  на  умовах  самоокупностi.  Всi  витрати господарство покриває  за  рахунок  власних  доходiв  та  iнших  джерел,  не заборонених законодавством.

 

     2. Фермерське господарство самостiйно визначає напрями своєї дiяльностi, спецiалiзацiю, органiзує  виробництво  сiльськогосподарської  продукцiї,  її переробку та реалiзацiю, на власний розсуд та  ризик  пiдбирає  партнерiв  з економiчних зв'язкiв у всiх сферах дiяльностi, у тому числi iноземних.

 

     3. Фермерське господарство має право вступати в  договiрнi  вiдносини  з будь-якими юридичними або фiзичними особами,  органами  державної  влади  та органами мiсцевого самоврядування.

 

     4. Спори,  що  виникають  пiд  час  виконання    договорiв,    укладених фермерським господарством, вирiшуються вiдповiдно до закону.

 

     Стаття 25. Забезпечення якостi продукцiї, вирощеної

                фермерським господарством

 

     1. Фермерське  господарство  зобов'язане   дотримуватися    встановлених вiдповiдно до законодавства  екологiчних,  ветеринарно-санiтарних  правил  i норм щодо якостi виробленої продукцiї та iнших вимог.

 

     2. Реалiзацiя  сiльськогосподарської    продукцiї,    що    виробляється фермерським господарством, на вiтчизняному ринку та її поставки на  експорт, а також розрахунки з  українськими  та  iноземними  партнерами  здiйснюються вiдповiдно до законодавства України.

 

     Стаття 26. Кооперацiя фермерських господарств

 

     Фермерськi  господарства  разом    з    iншими    сiльськогосподарськими товаровиробниками мають право створювати  обслуговуючi  сiльськогосподарськi кооперативи, спiлки, iншi об'єднання, а також бути засновниками (учасниками) господарських товариств.

 

     Створенi    за    участю    фермерських    господарств      обслуговуючi сiльськогосподарськi кооперативи не є прибутковими.

 

     Стаття 27. Трудовi вiдносини у фермерському господарствi

 

     1. Трудовi вiдносини у фермерському  господарствi  базуються  на  основi працi його членiв. У разi виробничої  потреби  фермерське  господарство  має право залучати до роботи  в  ньому  iнших  громадян  за  трудовим  договором (контрактом).

 

     2. Трудовi  вiдносини  членiв  фермерського  господарства    регулюються Статутом, а осiб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом),  - законодавством України про працю.

 

     Трудовi спори у фермерському господарствi  вирiшуються  у  встановленому законом порядку.

 

     3. З  особами,  залученими  до  роботи  у  фермерському    господарствi, укладається  трудовий  договiр  (контракт)  у  письмовiй  формi,  в    якому визначаються строк договору, умови працi i вiдпочинку  (тривалiсть  робочого дня, вихiднi днi, щорiчна оплачувана вiдпустка, форми  оплати  працi  та  її розмiри, харчування тощо).

 

     4. Видача трудових книжок членам фермерського господарства i громадянам, якi працюють у ньому за  трудовим  договором  (контрактом),  та  їх  ведення здiйснюються вiдповiдно до законодавства України про працю.

 

     Розмiр оплати працi i тривалiсть щорiчної вiдпустки осiб, якi працюють у фермерському господарствi за трудовим  договором  (контрактом),  не  повиннi бути меншими за встановлений державою розмiр мiнiмальної заробiтної плати  i передбачену законом тривалiсть щорiчної вiдпустки.

 

     5. Голова фермерського господарства створює  безпечнi  умови  працi  для членiв господарства i громадян,  якi  уклали  трудовий  договiр  (контракт), забезпечує  дотримання  вимог  технiки  безпеки,  виробничої   гiгiєни    та санiтарiї, пожежної безпеки.

 

     Стаття 28. Бухгалтерський облiк i звiтнiсть фермерського

                господарства

 

     Фермерське господарство  веде  бухгалтерський  облiк  результатiв  своєї роботи  i  подає  вiдповiдним  органам  фiнансову  звiтнiсть,    статистичну iнформацiю та iншi данi, встановленi законодавством України.

 

     Стаття 29. Розрахунки i кредит

 

     1. Фермерське  господарство  має  право  вiдкривати  на  свiй  вибiр   у будь-якiй  установi  банку  поточнi  та   вкладнi    (депозитнi)    рахунки, розпоряджатися власними коштами.

 

     Фермерське  господарство  самостiйно  визначає  розмiр  лiмiту   залишку готiвки, що постiйно знаходиться в його касi, на поточнi витрати.

 

     2. Списання  коштiв  iз  поточних  та  вкладних  (депозитних)   рахункiв фермерського господарства, крiм платежiв до бюджету, може  провадитися  лише за його згодою або за рiшенням суду та в iнших визначених законом випадках.

 

     Платежi до бюджету вносяться в  порядку  i  термiни,  що  встановлюються законодавством України.

 

     3. Фермерське господарство має право  одержувати  у  фiнансово-кредитних установах довгостроковi та короткостроковi кредити  на  пiдставi  укладеного договору.

 

     Фермерське господарство одержує кредит пiд заставу майна, поручительство (гарантiю) та iншi види забезпечення зобов'язань.

 

     Пiд заставу майна може прийматися фермерське  господарство  як  цiлiсний майновий комплекс, окремi товарно-матерiальнi цiнностi або iншi  речi,  щодо яких можуть виникати цивiльнi права та обов'язки.

 

     Вiдсотки за використання кредитiв, що наданi для  пiдтримки  фермерським господарствам, можуть сплачуватися за рахунок коштiв Українського державного фонду пiдтримки фермерських господарств, на  поповнення  яких  у  Державному бюджетi України передбачаються вiдповiднi фiнансовi ресурси.

 

     4. Фермерське господарство несе  повну  вiдповiдальнiсть  за  дотримання умов кредитних договорiв i розрахункової дисциплiни.

 

     Стаття 30. Страхування майна фермерського господарства

 

     Страхування майна фермерського господарства здiйснюється  вiдповiдно  до закону.

 

     Стаття 31. Оподаткування фермерського господарства

 

     Оподаткування  фермерського  господарства   провадиться    у    порядку, встановленому законом.

 

     Стаття 32. Держава i фермерське господарство

 

     1. Держава гарантує  дотримання  i  захист  майнових  та  iнших  прав  i законних iнтересiв фермерського господарства.

 

     2. органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування  здiйснюють контроль за дiяльнiстю фермерського господарства  у  випадках,  передбачених законом.

 

     3. Незаконне  втручання  в    господарську    дiяльнiсть    фермерського господарства органiв державної влади або органiв  мiсцевого  самоврядування, їх посадових осiб забороняється. Збитки, заподiянi фермерському господарству неправомiрним  втручанням  в  його  дiяльнiсть,  пiдлягають    вiдшкодуванню вiдповiдно до закону.

 

     Спори про вiдшкодування збиткiв вирiшуються судом.

 

Роздiл VIII

 

ПРЕДСТАВНИЦЬКИЙ ОРГАН ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

 

     Стаття 33. Представницький орган фермерських господарств

 

     1. Представницьким органом фермерських господарств України  є  Асоцiацiя фермерiв та приватних землевласникiв України.

 

     2. З метою забезпечення прав i законних iнтересiв громадян України,  якi ведуть фермерське господарство,  а  також  створення  сприятливих  умов  для розвитку  фермерських  господарств  Асоцiацiя    фермерiв    та    приватних землевласникiв України:

 

     а) представляє iнтереси громадян, якi  ведуть  фермерське  господарство, перед  Президентом  України,  Верховною  Радою  України,  центральними    та мiсцевими органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування;

 

     б) вносить  пропозицiї  щодо  вдосконалення  законодавства,  що  регулює дiяльнiсть  фермерських  господарств,  на  розгляд    центральному    органу виконавчої влади з питань аграрної полiтики України.

 

     3. Президент Асоцiацiї фермерiв та приватних землевласникiв України може входити до складу колегiї центрального  органу  виконавчої  влади  з  питань аграрної полiтики України, брати участь у її засiданнях з  правом  дорадчого голосу.

 

     Керiвник обласної Асоцiацiї фермерiв та  приватних  землевласникiв  може входити до складу колегiї вiдповiдного  органу  виконавчої  влади  з  питань аграрної полiтики з правом дорадчого голосу.

 

Роздiл IX

 

ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦIАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ I

ПЕНСIЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЧЛЕНIВ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

ТА ОСIБ, ЯКI ПРАЦЮЮТЬ У ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ ЗА

ТРУДОВИМ ДОГОВОРОМ (КОНТРАКТОМ)

 

     Стаття 34. Загальнообов'язкове державне соцiальне страхування

                i пенсiйне забезпечення

 

     1. Члени фермерського господарства i особи,  якi  працюють  у  ньому  за трудовим договором (контрактом), пiдлягають загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню i пенсiйному забезпеченню в  порядку,  встановленому законом.

 

     2. Фермерське господарство у встановленому законом порядку  реєструється як платник внескiв на загальнообов'язкове державне соцiальне  страхування  в органах  Пенсiйного  фонду  України  i  Фонду  соцiального  страхування    з тимчасової втрати  працездатностi,  Фонду  загальнообов'язкового  державного соцiального  страхування    України    на    випадок    безробiття,    Фонду загальнообов'язкового  державного  соцiального  страхування  вiд    нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань України.

 

     3. Час роботи у фермерському господарствi членiв господарства  та  осiб, якi працюють у ньому за трудовим договором  (контрактом),  зараховується  до загального i безперервного стажу  роботи  на  пiдставi  записiв  у  трудовiй книжцi  i  документiв,  що  пiдтверджують  сплату  внескiв   на    соцiальне страхування.

 

     4. Членам фермерського господарства та особам, якi працюють у  ньому  за трудовим договором (контрактом), призначенi пенсiї  виплачуються  у  повному розмiрi без урахування одержуваного заробiтку (доходу).

 

     5. Фермерське господарство  вiдповiдно  до  чинного  законодавства  несе матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну його членам i  особам,  якi працюють у ньому за трудовим договором  (контрактом),  калiцтвом  або  iншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними своїх трудових обов'язкiв.

 

Роздiл X

 

ПРИПИНЕННЯ ДIЯЛЬНОСТI ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

     Стаття 35. Пiдстави для припинення дiяльностi фермерського

                господарства

 

     Дiяльнiсть фермерського господарства припиняється у разi:

 

     1) реорганiзацiї фермерського господарства;

 

     2) лiквiдацiї фермерського господарства;

 

     3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);

 

     4) якщо не  залишається  жодного  члена  фермерського  господарства  або спадкоємця, який бажає продовжити дiяльнiсть господарства.

 

     Стаття 36. Порядок припинення дiяльностi фермерського

                господарства

 

     1. Рiшення  про  припинення   дiяльностi    фермерського    господарства приймається:

 

     а) власником  у  разi  реорганiзацiї   або    лiквiдацiї    фермерського господарства - вiдповiдно до закону та Статуту фермерського господарства;

 

     б) у разi якщо не залишається жодного  члена  фермерського  господарства або спадкоємця, який бажає продовжити  дiяльнiсть  господарства  у  порядку, встановленому законом;

 

     в) у разi банкрутства фермерського господарства - вiдповiдно до закону.

 

     Спори про припинення дiяльностi  фермерського  господарства  вирiшуються судом.

 

     2. Кошти,  одержанi  вiд  продажу  майна   фермерського    господарства, спрямовуються на  задоволення  вимог  кредиторiв  у  порядку,  встановленому

Законом України "Про вiдновлення  платоспроможностi  боржника  або  визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).

 

     Майно, що залишилося пiсля задоволення вимог кредиторiв,  розподiляється мiж членами фермерського господарства вiдповiдно до його Статуту.

 

     Спори щодо розподiлу майна фермерського господарства, яке припинило свою дiяльнiсть, вирiшуються судом.

 

     3. У разi припинення дiяльностi фермерського господарства до  закiнчення термiну  надання  господарству  податкових  пiльг  господарство  сплачує  до бюджету за весь перiод його дiяльностi суму податку,  обчислену  в  розмiрi, встановленому для фермерського  господарства,  крiм  випадкiв,  передбачених частиною четвертою статтi 34 цього Закону, та викупу земельної  дiлянки  для суспiльних  потреб  чи  примусового  вiдчуження  її  з  мотивiв   суспiльної необхiдностi.

 

Роздiл XI

 

ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ

 

     Стаття 37. Вiдповiдальнiсть за порушення положень цього

                Закону

 

     За порушення положень цього Закону посадовi особи  та  громадяни  несуть вiдповiдальнiсть у порядку, встановленому законом.

 

Роздiл XII

 

ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

 

     Стаття 38. Прикiнцевi положення

 

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

 

     2. Визнати такими, що втратили чиннiсть:

 

     1) Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" (  2009-12  ) (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 14, ст. 186, N  48,  ст.  653; 1993 р., N 32, ст. 341; 2000 р., N 1, ст. 1, N 51-52, ст. 448;  2002  р.,  N 16, ст. 114, N 29, ст. 194; 2003 р., N 10-11, ст. 87; iз змiнами,  внесеними Законом України вiд 15 травня 2003 року N 762-IV;

 

     2) Постанова  Верховної  Ради  України  "Про   селянське    (фермерське) господарство" ( 2010-12 ) (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N  14, ст. 187).

 

     3. Внести змiни до таких законiв України:

 

     1) частину першу статтi 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (Вiдомостi Верховної Ради України, 1996 р., N 45, ст. 238; 1997 р., N 347, ст. 294; 1999 р., N 15, ст. 83, N 18, ст. 140, N 32, ст. 264, N 38, ст. 352, N 39, ст. 356; 2000 р., N 2, ст. 16, N 3, ст. 20, N 22, ст. 172, N  32,  ст. 260, N 43, ст. 363, N 45, ст. 375, N 48, ст. 406; 2001 р., N 7,  ст.  36,  N 11, ст. 46, N 15, ст. 74, N 20, ст. 96, N 50, ст. 261; 2002 р., N 9, ст. 68, N 30, ст. 205, N 36, ст. 266; 2003 р., N 10-11, ст. 86) доповнити пунктом 25 такого змiсту:

 

     "25) новостворенi фермерськi господарства  протягом  трьох  рокiв,  а  в трудонедостатнiх  населених  пунктах  -  п'яти  рокiв  з  часу  передачi  їм земельної дiлянки у власнiсть";

 

     2) пункт 7.13  статтi  7  Закону  України  "Про  оподаткування  прибутку пiдприємств" ( 334/94-ВР ) (Вiдомостi Верховної Ради України, 1997 р., N 27, ст. 181, N 47, ст. 294; 1998 р., N 2, ст. 7, N 10, ст. 35, N 18, ст.  94,  N 26, ст. 151) доповнити пiдпунктом 7.13.8 такого змiсту:

 

     "7.13.8. Звiльняється  вiд    оподаткування    прибуток    новостворених фермерських господарств, отриманий вiд їх господарської дiяльностi,  строком на три роки, а у труднонедостатнiх населених пунктах - п'ять рокiв".

 

     4. До приведення законiв  України,  iнших  нормативно-правових  актiв  з питань дiяльностi фермерських господарств у  вiдповiднiсть  iз  цим  Законом вони застосовуються у частинi, що не суперечить цьому Закону.

 

     5. Кабiнету Мiнiстрiв України протягом  трьох  мiсяцiв  з  дня  набрання чинностi цим Законом:

 

     затвердити мiнiмальнi регiональнi розмiри земельних дiлянок  фермерських господарств, що не пiдлягають подiлу при спадкуваннi;

 

     щорiчно при пiдготовцi  проекту  закону  про  Державний  бюджет  України передбачати окремим рядком кошти на пiдтримку фермерських господарств;

 

     встановити порядок використання коштiв Державного  бюджету  України  для надання допомоги новоствореним фермерським господарствам;

 

     привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

 

     забезпечити в  межах  своїх  повноважень  прийняття  нормативно-правових актiв, необхiдних для реалiзацiї цього Закону;

 

     забезпечити  приведення  мiнiстерствами,  iншими  центральними  органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом.

 

     Президент України                                                Л.КУЧМА

 

     м. Київ, 19 червня 2003 року

     N 973-IV