Кодекс и Законы Контрольна робота по Господарське право
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-29Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Державний вищий навчальний заклад
«Українська академія банківської справи
Національного банку України»
Кафедра цивільно-правових дисциплін
Контрольна робота
з дисципліни «Господарське право»
Варіант 6
Виконав: Сумченко С. Ю.
група ЗП-71,зал. кн. №: 075476
Перевірила: Ас. Маланчук Т. В.
Суми – 2010
План.
План.
1. Учасники провадження у справі про банкрутство.
2. Правове забезпечення розвитку змагальності та попередження монополістичних зловживань.
3. Правовий захист споживчого ринку від товарів, робіт, послуг неналежної якості.
4. Задача.
Список використаної літератури.
1.
Учасники провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ст.1 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі—закон) учасником справи про банкрутство є: кредитори, боржник, арбітражний керуючий, власник майна (орган, уповноважений керувати майном). В деяких випадках, передбачених Законом, беруть участь й інші особи: фонд держмайна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, центральний орган виконавчої влади, представник працівників боржника.
Основними діючими особами процедури банкрутства є сторони (кредитори та боржники) та арбітражний керуючий. Інші учасники справи про банкрутство залучаються епізодично, у вказаних в Законі випадках.
Кредитори – це основні процесуальні фігури справи про банкрутство, адже від їх ініціативи, участі багато в чому залежить доля боржника і всієї справи. кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;
боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;
Банкрут – це боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена господарським судом.
Арбітражний керуючий – це фізична особа, яка призначається господарським судом для здійснення процедури банкрутства. Така особа виступає як розпорядник майна, керуючий санацією та ліквідатор. Закон встановлює особливі вимоги до кандидатури арбітражного керуючого.
Це повинна бити фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка має спеціальні знання, відповідну ліцензію і не є зацікавленою особою відносно боржника та кредитора.
2.
Правове забезпечення розвитку змагальності та попередження монополістичних зловживань.
Сучасна система антимонопольного конкурентного законодавства включає в себе сукупність нормативних актів. Перш за все, це Конституція України. Ст.42 Конституції України (КУ) встановлює, що держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види та межі монополії визначаються законом. Ст.92 КУ вказує на необхідність виключно законодавчого визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання.
Систему антимонопольного конкурентного законодавства України складають:
ЗУ „Про Антимонопольний комітет України”.
ЗУ „Про захист від недобросовісної конкуренції”.
ЗУ „Про захист економічної конкуренції”.
Деякі норми антимонопольного законодавства містяться в інших нормативних актах, зокрема в Господарському кодексі України, ЗУ „Про природні монополії” та інших.
Безпосередній державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захистом інтересів підприємців від недобросовісної конкуренції здійснює Антимонопольний комітет (АМК) відповідно до компетенції.
АМК створює територіальні управління, тобто має право делегувати свої права відносно надання підприємцям та органам управління обов’язкових для виконання розпоряджень. Територіальні відділення АМК створені в АРК, областях, м. Києві та м. Севастополі.
Відповідно до ЗУ „Про Антимонопольний комітет України” основними задачами комітету є:
1. Здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства.
2. Попередження, виявлення та припинення порушень антимонопольного законодавства.
3. Контроль за економічною конкуренцією.
4. Сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
Органи комітету розглядають справи про порушення антимонопольного законодавства і за результатами розгляду приймають обов’язкові для виконання рішення:
- про припинення порушень антимонопольного законодавства та відновлення первинного становища;
- про примусовий поділ монопольного утворення;
- про припинення неправомірних угод між підприємцями; у випадку необхідності звертаються до суду чи господарського суду з позовом; передають до правоохоронних органів матеріали про порушення законодавства, які містять ознаки злочину.
В межах своїх повноважень органи АМК контролюють діяльність підприємців всіх форм власності, органів влади та управління в усіх галузях економіки України.
4. Задача.
Приватний підприємець Іванов, який займався посередництвом в купівлі-продажу нерухомості, продав за посередництвом брокера на біржі, свою приватизовану квартиру акціонерному товариству.
1. Чи можна таку угоду назвати господарською і чому?
2. Чи буде в даному випадку відноситись ця операція до підприємницької діяльності Іванова?
