Міністерство освіти і науки України

Міжнародний економіко-гуманітарний університет

ім. С. Дем’янчука

Кафедра педагогіки

 

 

 

 

 

Контрольна робота з каліграфії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Рівне 2007 рік

План

 

І. Вступ.

ІІ. Основна частина :
1) Закріплення учнів четвертого класу писати каліграфічно.
2) Умови, необхідні для вироблення правильного каліграфічного письма (поза під час письма, уміння тримати ручку, положення зошита).
 3) Основні прийоми каліграфічного письма.
ІІІ. Висновок.
ІV. Список літератури.
V. Додатки.

І. Вступ.

Процес удосконалення системи освіти визначається багатьма аспектами, насамперед покращенням методичної підготовки вчителів, застосуванням ефективних методів навчання відповідно до вимог життя, забезпеченням школи сучасною навчальною літературою.
Якість, ефективність навчання і виховання підростаючого покоління зумовлені всією вчительською діяльністю, під час якої має бути забезпечений високий науковий рівень викладання будь-якого предмета.
Навчаючи дітей каліграфії, вчитель мусить постійно прагнути того, щоб дати їм необхідні знання і навички правильного і розбірливого, красивого і грамотного письма, бо від цього великою мірою залежать подальші успіхи в навчанні.
Величезне значення в процесі навчання має саме система початкової освіти. Завдання, що їх ставить нині перед вузами і школою життя, мають бути виконані, тому найважливішу роль у цьому має відіграти активна і висококваліфікована праця вчителів. Слід розв'язати передусім питання про грамотність учнів, а правильне і красиве письмо і є однією з важливих передумов розвитку навичок правопису.
Писемна мова як засіб спілкування відкриває великі можливості в підготовці учнів до життя, їх трудової діяльності.
Навчання першокласників мови розпочинається з навчання грамоти, мета якого — виробити у дітей навички читання й письма, розвинути усне та писемне мовлення школярів в єдності з розвитком їхнього мислення. Кінцевим результатом засвоєння графіки, а потім граматичних знань і орфографічних навичок є розвиток в учнів уміння граматично правильно, точно і змістовно висловлювати свої думки як в усній, так і писемній формах.

ІІ Основна частина
1.                Закріплення уміння учнів четвертого класу писати каліграфічно.
Формування графічних навичок письма завершується в цілому в 4 класі. Тут учні намагаються самі писати якомога швидше, безвідривно сполучати елементи у буквах і поєднувати букви у складах і словах. А це водночас розширює у дитини межі орієнтації у просторі, і цілком природно, що прискорення письма в учнів виникає вже в цьому класі, бо мислення в цей час і мова досягли вищого рівня, а повільне письмо дещо гальмує темп викладу думок. Однак якості прискореного письма-скоропису в учнів не можуть розвиватися самі собою: вчитель мусить повсякденно допомагати дітям удосконалювати їх.
Тому для остаточного формування почерку в 4 класі і для більш повного переходу учнів до прискореного письма-скоропису слід проводити таку роботу:
а) списування текстів з підручника для ґрунтовного закріплення письма в зошиті в одну лінію, обмежене в часі;
б) письмо під диктовку з наростаючим темпом;
в) написання великих та малих букв за алфавітним порядком у певному темпі;
г) написання невеликих слів, цифр під такт;
д) повсякденний контроль за правильним написанням малих і великих букв, слів та речень в учнівських зошитах;
е) застереження учнів від графічних помилок.
 Для вироблення сталого почерку учень повинен мати чітке уявлення про форму рукописних знаків та поєднань їх у словах, навчитися зберігати правильну форму букв при перенесенні уваги на зміст письма і при підвищеному темпі. Цього можна досягти лише шляхом вироблення в учнів точних і сталих навичок.
 Оскільки навички письма починають формуватися дуже рано, то важливо з самого початку виробити ті рухи пальців кисті правої руки, які необхідні для швидкого письма, щоб надалі запобігти переучуванню. Формування графічних навичок, у свою чергу, залежить від того, наскільки правильно з педагогічного і психологічного погляду будуть організовані та запроваджені вправи з письма.
 Відомо, що будь-який вид дитячої діяльності не проходить ізольовано, а захоплює її всю, тому для навчання письма надзвичайно велике значення має загальний розвиток дитини, її зацікавленість, свідоме ставлення до виконуваної роботи.
 Труднощі у навчанні письма зумовлені також складністю психофізіологічної структури графічної навички письма. Процес письма не є простим моторним актом. Перед учнем постає багато різноманітних завдань: технічного, графічного та орфографічного характеру, і кожне з них має свої особливості. Щоб виконати їх правильно, учень має провести велику аналітико-синтетичну роботу, та оскільки у нього відсутня чітка диференціація, то виконання вправ проходитиме по-різному. Якесь одне завдання в певний момент поглинає всю увагу учня; тоді інші залишаються забутими. Допомога вчителя повинна бути своєчасною і постійною. Він має зосередити увагу дитини на тому, що гірше засвоюється, стимулювати самоконтроль, зазначити систему вправ, які проводилися б систематично, постійно, аж поки не буде сформовано відповідний рівень навички письма.
 Роль графічних навичок у навчально-виховному процесі надзвичайно велика, бо без оволодіння графікою не можливе вивчення будь-якого навчального предмета. Як чіткість, так і темп письма є дуже важливими факторами в навчанні, бо нечітке письмо уповільнює читання рукопису і водночас ускладнює розуміння змісту написаного. Прискорене письмо є необхідною умовою успішного протікання думки, повноти і точності її писемного виразу.
2. Умови, необхідні для вироблення правильного каліграфічного письма (поза під час письма, уміння тримати ручку, положення зошита).
Успішне формування графічних навичок молодших школярів в значній мірі залежить від умов, в яких проходить навчання учнів каліграфічного письма. В оволодінні навичкою письма, як і будь-якою іншою руховою навичкою, важливого значення набувають підготовчі вправи. Основна мета таких вправ - підготувати руку дитини до письма, сформувати руховий стереотип, допомогти дитині позбутися тих труднощів, які виникають на початкових етапах оволодіння навичками письма. Отже, підготовка руки дитини до письма передбачає розвиток п'ясті руки й дрібних м'язів пальців:
- координація рухів руки, пальців, очей, передпліччя;
- окоміру (вміння визначити центр, середину, підпорядкувати рухи руки, очей контролю свідомості);
- просторових уявлень (зліва, справа, внизу, над і під лінією, між лініями);
- плавності, точності й ритму рухів;
- уміння проводити протягом 0,5 хв. безвідривні лінії олівцем на папері, в зошиті.
Заняття з підготовки руки дитини до письма потребують додержання певних гігієнічних вимог. Насамперед дітей треба посадити так, щоб стіл і стілець відповідали зростові дитини, дотримуватись правильної пози під час письма, уміння тримати ручку, правильне положення зошита.
Поза під час письма
Починаючи з першого дня занять, учитель навчає дітей, як правильно сидіти за партою, щоденно контролюючи їх на уроках. Обов'язковість і важливість уваги щодо цього зумовлені особливостями розвитку організму дитини І необхідністю запобігання викривленню хребта.
Під час письма слід сидіти прямо, не спиратися грудьми на парту, відстань від грудей до столика парти мас дорівнювати товщині долоні (3-5см), бо нахил корпусу до парти заважає вільному диханню, порушує кровообіг, затримує розвиток грудної клітини, І призводить іноді до захворювання легенів. Плечі учня мають бути на одному (горизонтальному) рівні, бо неправильне положення тулуба може стати причиною захворювань хребта. Голову треба трохи нахиляти вперед так, щоб можна було вільно читати написане, а відстань від очей до парти мас дорівнювати 30-35 см. Це можна перевірити спершись ліктем на парту І кінцями пальців торкнувшись вушної раковини. Дотримуючись такого нахилу голови при письмі ми запобігаємо короткозорості, даємо змогу дитині охоплювати зором не тільки той рядок, на якому вона пише, а й сусідній. Це розвиває окомір, а також дає змогу застосувати зоровий контроль.
Руки учня під час письма мають лежати так, щоб лікті трохи виступали за край парти, а обидва передпліччя перебували під кутом 45° щодо столика парти. Під час письма мізинець і безіменний (підмізинний пальці мають згинатись, а кисть руки рухатись в напрямі рядка, а в міру його заповнення повільно і плавно має посуватись І передпліччя). Правою рукою учень пише, а лівою притримує зошит, щоб він не совався. Кисть правої руки під час писання має бути на рівні середини грудей. Щоб надати стійкості корпусу під час письма, ноги, зігнуті в колінах під прямим кутом, слід поставити всією ступнею на підлогу або підніжку. Не слід виставляти ноги далеко вперед чи підгинати під себе, класти ногу на ногу або відсувати вбік, бо при втраті стійкості учень неминуче буде "лягати" грудьми на парту. Ступні ніг не обов'язково стуляти одна до одної; ліву можна трохи висунути вперед.
Уміння тримати ручку
Ручку під час письма треба тримати трьома пальцями: великим, вказівним І середнім. ЦІ три пальці перебувають у злегка зігнутому І спокійному стані. Не слід дуже стискувати руку, бо рука швидко втомиться. Вказівний палець має лежати на ручці зверху, середній підтримувати П з правого боку, а великий - з лівого. Ручку слід тримати не ближче як за 15-20 мм від кінця кульки чи пера (на палець), щоб було видно процес писання. Підмізинний І мізинний пальці трохи підігнуті до долоні. Вони є опорою кисті руки під час писання і мають злегка торкатися паперу та ковзати по ньому.
Верхній кінець ручки на початку рядка має бути повернутий в бік правого плеча, а в процесі заповнення рядка відхилятися вліво. Якщо рядок дописується, то верхній кінець ручки розташований проти центра грудей.
Щоб перевірити, чи правильно учень тримає ручку під час письма, треба підняти вказівний палець. Ручка утримується з боків великим І середнім пальцями, не випадає з рук, а залишається в тому самому положенні. Тільки за такої умови можна досягти бажаних результатів: учень правильно триматиме ручку не лише в початкових класах, а й наступних класах, у багатьох і них ця звичка залишається на все життя.
Для того щоб допомогти учням виробити звичку правильно, каліграфічне писати, вчитель мусить знати найпоширеніші порушення правил тримання ручки:
- зближення кінців пальців та надмірне напруження їх;
- тримання ручки за П кінець; це не дає змоги плавно рухати рукою і с причиною некрасивого письма;
- тримання ручки надмірно витягнутими пальцями - це також є причиною нечіткого почерку.
Від надмірного стискування ручки в руці пальці швидко стомлюються, тому темп і якість письма значно погіршуються. Отже, щоб запобігти перевтомі кисті і пальців руки, слід систематично стежити за правильністю тримання ручки, вчасно робити учням зауваження, регулярно проводити фізкультхвилинки, демонструвати перед класом правильне положення руки і ручки. Учитель, навчаючи письма, мусить не тільки контролювати, як учні сидять за партою, а й стежити за координацією рухів пальців правої руки, кисті та передпліччя. Практика показує, що учні, які правильно тримають ручку, не "лягають" корпусом на парту, не тримають в напруженні передпліччя, пишуть плавно, швидко і красиво.
Не можна перевантажувати дітей письмом, бо рука, що лежить на мізинці, швидко стомлюється. Так, першокласники можуть писати не більше 10 хв. на уроці в І чверті І до 15 хв. в наступних; у 2 класі - до 20 хвилин. У 3 класі можна писати протягом 25-30 хв. за урок, в 4-до 35 хвилин, але для перепочинку слід проводити вправи для рук, очей, тулуба, фізкультхвилинки, а кожні 3-5 хв. у 1-2 класах, 5-7 хв. в 3-4 класах змінювати види роботи, тобто чергувати письмо з усними завданнями.
Орієнтовні норми письма можна порівняти з обсягом тексту для контрольного списування. Перошкласник на кінець навчального року пише до 20 слів за урок, учень другого класу 25-35 слів, третьокласник - 35-60 (початок і кінець навчального року), учень у четвертому класі має писати 60-80 слів.
Положення зошита
Якість письма залежить також від положення зошита. Його слід класти на парту або стіл навскіс ( з нахилом вліво) так, щоб нижній лівий кут був проти середини грудей, а верхній правий був трохи відхилений праворуч від середини грудей. Від того, як лежатиме на парті зошит під час письма, деякою мірою залежить І правильна посадка учня за партою. Практикою встановлено, що як би вчитель не намагався на уроках стежити за положенням зошитів, деякі учні в процесі письма тримають їх неправильно, наприклад, кладуть перед собою майже прямо, внаслідок чого письмо стає прямим (вертикальним). З метою полегшення контролю за правильним положенням зошитів рекомендується накреслити на столику кожної парти, відступивши відстань на ширину зошита від правого нижнього краю, тоненьку похилу (під кутом 45 ) лінію світлою олійною фарбою. Пишучи на лівій сторінці, учень кладе зошит так, щоб лівий край його збігався з цією лінією, а при письмі на правій сторінці зошит кладеться до цієї ж лІнії зшитим корінцем. Отже, виконуючи умови, необхідні для навчання каліграфічного письма дітей, учитель виробляє у них не тільки правильний почерк, а й стежить за їх осанкою.
3. Основні прийоми каліграфічного письма
Графічні прийоми письма. В основі оволодіння письмом лежать рухові навички. Процес вироблення навички письма молодшого школяра передбачає формування як технічних, так і графічних навичок. Правильно сформовані графічні навички зумовлюють уміння дитини писати чітко, розбірливо, красиво, швидко; неправильно сформовані графічні навички — нерозбірливий почерк, повільне, неохайне письмо. Водночас корекція неправильної графічної навички є не тільки важкою, а іноді неможливою справою. Графічні навички формуються не ізольовано, а спільно з читанням, орфографією, розвитком мовлення, тому так важливо акцентувати увагу вчителя на формуванні в учнів таких навичок читання і письма:
у навчанні читати
— позначення звуків буквами;
— читання підписів під малюнками;
— читання матеріалів, що мають комунікативне навантаження;
— читання складами та цілими словами;
— уміння з допомогою учителя знайти у тексті речення зазначеного змісту, слова тієї чи іншої діючої особи;
— формувати навички миттєвого впізнавання найбільш уживаних у букварі слів, що складаються з 2—4 літер (ти, хто, вона);
— правильне інтонування речень, практичне засвоєння розділових звуків;
у навчанні писати
— зіставляти графічну форму друкованих і рукописних букв;
— поєднувати букви у процесі написання слів за допомогою верхнього, нижнього і середнього з'єднань;
— позначати звуки, сприйняті на слух;
— списувати рукописні та друковані літери, слова, речення;
— писати під диктовку букви, склади, слова, вимова і написання яких збігаються. Процес формування навички письма можна поділити на чотири стадії. Дошкільний вік вважається "специфічною" орієнтовною стадією, під час якої дитина ознайомлюється з графічними рухами й формами, набуває графічного досвіду. Від правильної організації цього досвіду великою мірою залежить успіх перших письмових вправ у школі. У практиці роботи спостерігаються факти раннього прояву графічної діяльності в дітей. Справді, діти рано тягнуться до олівця й паперу. У дошкільних закладах систематично проводяться заняття з образотворчої діяльності, на яких діти засвоюють графічні навички малювання. Проте графічні навички, потрібні для малювання, і навички письма - не одне й те ж саме. Графічні прийоми письма часом протилежні прийомам малювання. Можна виділити три групи навичок письма: технічні - вміння правильно користуватися письмовим приладдям, координувати рухи руки, дотримуватися гігієнічних правил тощо, графічні - вміння зображати окремі букви та слова (правильний нахил, розмір, розташування літер на лінійці тощо); орфографічні вміння правильно визначати звуковий і буквений склад спів. Зіставимо деякі навички письма й малювання.

Навички письма:	Навички малювання:
1. Під час письма дитина тримає зошит похило.	1. Альбом для малювання завжди лежить прямо.
2. Дитина нахиляється над зошитом.	2. Посадка пряма, дитина відхиляється від альбому.
3. Під час письма передпліччя обох рук лежать на столі, дитина спирається на лікоть правої руки, працюють тільки пальці, дрібні м'язи п'ясті, права рука закриває нижню частину зошита.	3. Під час малювання права рука не повинна закривати альбом, на неї не можна спиратися, вона має бути зовсім вільна, легко тримати олівець і легко рухатися. Ліва рука злегка підтримує альбом, на неї і спирається дитина.

Отже, технічні навички письма мають свою специфіку, свої труднощі. Не менш складні й графічні навички.
Механічні прийоми письма.
У процесі письма утворюються зв'язки між елементами мови й рухами, потрібними для їх позначення на письмі. Саме під час утворення цих зв'язків дитина зустрічається з великими труднощами, які зумовлюються високою рухливістю руки, пальців, п'ясті. Кожна ланка руки може рухатися досить швидко і в різних напрямах. Чим рухливі ший орган і чим більша кількість його частин з високою рухливістю бере участь у виконанні рухів, тим складнішими і різноманітнішими виявляються сигнали, які йдуть з периферії до рухового аналізатора, і тим важче забезпечити точність рухів.
Особливості труднощів письма полягають у необхідності одночасного розвитку рухів руки й очей. Виконання рухів контролюється, коригується, управляється шляхом зіставлення результату з метою руху.
На початкових етапах оволодіння письмом, коли в дитини ще відсутні кінестетичні уявлення, рухи контролюються зором. Педагог пише потрібну букву на дошці, пояснює спосіб дії. Дитина стежить зором, подумки аналізує структуру букви, в корі головного мозку в неї утворюється модель буквеного знака, який треба відтворити у зошиті. Написання букви у зошиті також супроводжується зоровим контролем, відбувається зорове зіставлення написаного із зразком і коригування величини, форми, розташування букви та її окремих частин на лінійці. Дитина має справу з такими просторовими відношеннями, як справа, зліва, вгорі, внизу, під лінією, на лінії, посередині рядка і т. п.
Орієнтування на сторінці зошита, утворення рефлексу на відношення, координація рухів руки, зору даються дитині досить важко.
За даними фізіології, нервова система і нервово-м'язовий апарат дитини 6 років вже сформовані, як у дорослої людини. Після 5-6 років у дітей в корі головного мозку згідно закону утворення умовних рефлексів утворюються умовно-рефлекторні функції читання і письма.
Системно-творчий підхід до вироблення навички письма.
Системно-творчий підхід до вироблення навички письма дав змогу нам відійти від репродуктивного методу "пиши як я" (написання без аналізу зразка) до креативного "слухай мене, пиши сам" (учитель коментує написання, а учень думає і самостійно "прокладає шлях" до стежинки, яка зветься "письмо").
Досвід же роботи з навчання письма шестирічних першокласників дозволяє твердити нам, що при достатньому розвитку м'язової системи руки навчити правильно писати елемент чи букву можна і на одному рядочку. А вміння дитини писати чітко, розбірливо, каліграфічне, достатньо швидко залежатиме від правильно сформованих графічних, технічних, орфографічних навичок та логіки процесу навчання письма.
Формуванню графічних, технічних і орфографічних навичок у методичній науці приділяли велику увагу вчені та вчителі-практики, зокрема І.Кирей, О.Прищепа, К.Прищепа, В. Лук'яненко, Т. Свиридюк, В.Салієнко, В.Шпак, Л.Шильцова та ін.
Етапи процесу вироблення навички письма.
Процес вироблення навички письма у молодших школярів проходить такі етапи:
І етап. Підготовка руки дошкільника-дитини шостого року життя до письма.
Робота на цьому етапі передбачає врахування того, що "сприятливість і здатність до научіння читання і письма закладені в самій природі малюка" . Рукописні рухи з'являються у віці три з половиною роки, у чотири роки дитина здатна суто механічно до копіювання слів. У чотири з половиною років під керівництвом дорослого і за його чіткої інструкції дошкільник може розпочинати писати з верхньої лівої частини аркуша, але письмо - неусвідомлене, механічне. В п'ятирічному віці діти здатні до копіювання великої кількості слів (власне ім'я, імена інших та ін.). Ближче до шести років спроби писати тісно пов'язуються з малюванням. Діти намагаються підписати намальоване і донести свою думку вже двома способами — малюванням і письмом.
Поява піктографічного малюнка — письма (зображую те, що бачу навколо — передаю інформацію) у чотири- — п'ятирічних дошкільників, на думку Л.С.Виготського, це доказ того, що дитячий малюнок — це графічне мовлення, яке є передумовою писемного, або, як зазначає у своїх дослідженнях В.С.Мухіна: початкові елементи писемного мовлення виникають усередині дитячого малювання.
"З одного боку, дитина починає розуміти, що писемне мовлення - це своєрідна трансформація усного мовлення, з іншого — розвивається здатність впізнавати за буквами їх звуковий зміст. Ці розрізнені знання все частіше стягуються в один вузол — спочатку в передчуття, а потім і відкриття знакової функції писемного мовлення, коли писемне мовлення із "символізму другого порядку" стане "символізмом першого порядку" (Мухіна В.С. Изобразительная де-ятельность ребенка как форма усвоения соціального опыта. - М.: Педагогіка, 1984. - С.121).
Перший етап у виробленні навички письма - це етап підготовки руки до письма, що має забезпечити поступовий перехід зображувальної діяльності до безпосереднього письма.
Для роботи на цьому етапі найкраще використати "Малюй — пиши" - зошит для письма та розвитку мовлення дошкільника (автор Г.Іваниця). В назву "Малюй — пиши" вкладено не лише розуміння малювання як діяльності, яка сприяє розвитку м'язової системи руки, а і те, що написання елементів букв, окремих букв має зображувальну спрямованість, яка поступово зникне у процесі переходу до писемного мовлення.
 Переходячи на занятті чи уроці навчання грамоти від малювання до письма, дитина має можливість частіше змінювати положення тіла. Не напружувати весь час тільки одну групу м'язів руки, а також усвідомлювати (а не лише механічно запам'ятовувати) положення зошита під час письма (Пишемо. Як має лежати зошит?).
І, нарешті, "Малюй..." для дитини п'яти, шести, семи років — зрозуміле, приємне, бажане, природне, тоді як "Пиши" - процес, яким ще треба оволодіти і який вимагає напруження майже ста відсотків скелетної мускулатури, як зазначає психолог В.Клименко.
Усі частини руки (кисть, передпліччя, плече) і навіть усе тіло - виводять ті ж траєкторії, що і кінчик ручки. І до того ж, не менш точно. Коли дивишся на новачка, який пише, здається, що він пише всім своїм тілом, яке рухається в такт письма, напружуючи одночасно майже всі м'язи (а їх близько 600) і звільняючи лише ті, які безпосередньо забезпечують даний відрізок руху, учень відтворює на папері зоровий образ літери. Отже, ми можемо зробити висновок, що скутість і примусовість рухів — характерні ознаки для письма новачка, а за таких підходів до уроків письма дитина швидко стомлюється, що затримує розвиток скоропису і краснопису. Як зробити так, щоб полегшити процес адаптації першокласників до уроків письма?
Відповідь на це питання дає "Зошит для письма та розвитку мовлення дошкільника" (автор Г.А. Іваниця), який містить практичну систему вправ і завдань для підготовки дитини до школи, і відповідає вимогам Базового компонента дошкільної освіти, що здійснюється за програмами виховання та навчання дітей дошкільного віку, затвердженими Міністерством освіти і науки України. Така підготовка передбачає фізичний, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, її готовність до взаємодії з навколишнім світом, розвиток специфічних видів діяльності дошкільників, які визначають і забезпечують легку адаптацію дитини до нового соціального статусу і є фундаментальними для інтелектуальних новоутворень дошкільного дитинства.
Щодо вироблення навички письма в зошиті пропонуються підготовчі графічні вправи для розвитку п'ясті руки і дрібних м'язів, пальців; окоміру, просторових уявлень, координації, плавності рухів, уміння проводити безвідривні лінії, друкувати. І, найголовніше, це система вправ з овалом, яка передбачає алгоритм дій:
1. Гра "Під мікроскопом":
а) ознайомлення із зображенням кола і овалу на не розлінованому папері і в збільшеному вигляді;
б) відпрацювання моторики руки через виконання вправ лівою і правою рукою;
в) поступове зменшення зображувальної форми;
г) спостереження за зміною зображення (при збереженні моторного і зорового образу) за різного положення аркуша.
2. Зображення кола, овалу різної форми в сюжетних малюнках на сторінках зошита "Зошит для письма та розвитку мовлення дошкільника" (автор Г.А. Іваниця).
Наприклад: с. 17 - домалювати бульбашки, кульки; с. 23 — ряску, рогіз; с. 33 — ягоди аґрусу; с. 37 — сливи; с. 43 — сережки берізки; с. 49 — колоски; с. 55 — насіння соняшника.
3. Змагання "Хто швидше "засіє поле":
а) за одну хвилину потрібно заповнити альбомний аркуш овалами різної форми;
б) виконати подібне завдання лівою рукою;
в) перетворити овали на малюнки — схематичне зображення предметів.
II етап вироблення навички письма - це інтегрований курс навчання грамоти першокласника або бінарні уроки (від лат. Ьіпагіш) — подвійний, двоїстий, той, що складається з двох частин (так тлумачить "Словник іншомовних слів". — К., 1974. — С. 97).
Проведення уроків на основі інтеграції матеріалу, відібраного з кількох предметів та об'єднаного навколо однієї мети, сприяє інформаційному збагаченню мислення і почуттів учнів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу всебічно пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань. Інтеграція — зовсім не нове явище у вітчизняній початковій школі, адже ще К.Ушинському та М.Корф шляхом інтеграції письма і читання вдалося створити синтетичний метод навчання грамоти.
Метою інтегрованих уроків є створення передумов для різнобічного розгляду учнями певного об'єкта, поняття, явища, формування системного мислення, збудження уяви, позитивного емоційного ставлення до пізнання, цілісність знань.
Серед ігрових моментів слід практикувати: письмо лівою рукою; письмо з заплющеними очима; фізкультхвилинки із словесним чи музичним супроводом; для розвитку вільних рухів використовуємо не розлінований, а чистий папір.
Писати лівою рукою — для дітей (правців) гра, розвага, а насправді це ще спосіб навчити праву руку краще оволодіти письмом. А це вже особливість взаємодії двох півкуль кори головного мозку. Письмо з заплющеними очима розвиває уяву, просторове сприйняття зразка; фізкультхвилинка дає можливість перепочинку і, водночас, емоційний заряд на наступний вид роботи. Вільні рухи формують навички автоматичного письма. Є різні види фізкультхвилинок . Якщо в добукварний період учні пропедевтично писали елементи чи самі букви, не називаючи їх, а запам'ятовуючи їх зорово, то букварний період вимагає запам'ятовувати назви елементів букв, розвиває навичку перекодовувати друковане в рукописне і навпаки — вміння поєднувати букви в склади, слова і відповідно писати речення, дотримуючись однакової відстані від слова до слова.
Проте, як показує практика, учень у період навчання письма розумове майже не розвивається. Монотонне й одноманітне напирання букв стомлює першокласника, не викликає я нього інтересу, не активізує розумових і творчих здібностей. Що слід зробити, щоб увиразнити цю роботу? Слід, насамперед, створити емоційний стан, який відіграє неабияку роль у ході письма, тому вчитель мусить організувати роботу так, аби учень міг радіти своїм успіхам. Так, у букварний період навчання письма вчитель має показувати найбільше зразків узорів, орнаментів (від рослинних до геометричних), а також заставки літер у старовинних рукописних творах, зразки романських орнаментів, які мають найдовершеніші сплетіння, де наявні як елементи букв, так і самі букви, зразки арабського письма тощо.
Зацікавленість — основа успіху дітей на уроках письма. Від неї вчитель приходить до формування навички аналізувати побачене. Виявляється, що узор — то повторення великої кількості елементів, що складаються у прекрасні мистецькі зображення, або добре знайомі дітям овали та півовали, петлі та довгі чи короткі похилі лінії. На жаль, у шкільній практиці ще продовжують вживати назви таких елементів, як "паличка", "гачечки". Цими термінами, на жаль, користуються ще і деякі науковці, але ж таких термінів не знає графіка, тому у вік комп'ютеризації слід вчити дітей називати ці елементи так: "довга чи коротка пряма похила лінія", "дугоподібна лінія", "великий чи малий овал або півовал", "петля" тощо.
З метою легкого засвоєння конфігурації літери формуємо навички написання елементів або букви на більшому просторі, не напружуючи м'язи і не використовуючи змішану регуляцію рухів - зорово-моторну. Цей нетрадиційний підхід зумовлений тим, що, по-перше, уроки письма мають бути пов'язані з засвоєнням учнями регуляції рухів; по-друге, письмо твердими кульковими ручками вимагає в десятки разів більше м'язових зусиль, ніж при традиційному способі письма; по-третє, зорово-моторна регуляція рухів — це свідоме поєднання букв у слові; по-четверте, перші уроки письма мають викликати позитивні емоції — це закономірність успішного оволодіння навичками красивого письма.
Важливою навичкою для школярів є уміння зіставляти, порівнювати зразки друкованої і рукописної літер, виявляти їх схожість з предметами навколишнього середовища. Саме постійне удосконалення цієї навички допоможе глибше сприйняти і запам'ятати конфігурацію тієї чи іншої літери. Спочатку це робимо на рівні бесіди, на що схожа дана літера, потім звертаємось до поезії В.Гринько, Л.Андрієнко, І.Січовика тощо. Вірші заучуємо напам'ять, таким чином розвиваємо усне мовлення першокласників, без чого важко уявити урок письма.
Після показу зразка написання літери вчителем на дошці проводяться різноманітні прийоми відпрацювання, розвиваючи при цьому графічні навички дітей: "повітряне письмо"; письмо мокрим пензликом на дошці без розліновки; обведення вказівним пальцем по вгнутих або опуклих літерах; "написання" тильною стороною олівця на парті тощо . Обов'язковим є пояснення вчителя поняття "ширина літери", оскільки у кожного учня вона буде різна залежно від почерку. Добрим помічником учителеві може стати посібник К.М.Малютіної та В.М.Горобієвської . Вони пропонують обвести кульковою ручкою або фломастером через прозору пластикову плівку збільшені; зображення виучуваної букви на демонстраційній картці, а тільки потім записати літеру в зошит.
Можна також використати оригінальний і новаторський підхід, коли до написання елемента букви пропонується дітям уявити частину малюнка (домалювати своє) і розповісти, що ти уявляєш. Таким чином змусити працювати уяву, мислення, почуття, що формуватиме сучасну особистість.
Перекодування друкованої літери в рукописну для частини учнів може бути проблематичним, тоді вчитель дає індивідуально готові рукописні картки і учень переписує їх у зошит. Ця робота проводиться доти, поки учень сам не зможе виконувати цей її вид.
У букварний період не обходимось і без ігрових моментів. Правила гри "Буква під мікроскопом" такі:
1. Точно запам'ятай геометричну форму букви (проведи 7—8 разів по листівці).
2. Заплющ очі та пиши букву не підглядаючи.
3. Зоровим контролем перевір написане, знайди помилки.
4. Уточни моторний образ і наведи на листівці, зменш букву.
5. Виконай вправи лівою рукою та іншим кольором.
Написання букв у початковій школі підпорядковане аналітико-синтетичному методу, тому вчитель повинен удосконалити навички аналізу і синтезу, а саме: під час написання вчителем літери на дошці
проводити повний коментар написання: із скількох елементів складається виучувана буква, де починаємо писати кожен елемент, відривне чи безвідривне написання елемента, куди вести лінію (вниз, угору, праворуч чи ліворуч), де її закінчувати, в якому місці писати другий і наступні елементи. Вчитель, який вимагає від учнів не мовчазного написання, а написання з повним коментуванням, розвиває логічне мислення, бо написання літер відбувається поступово, і "перестрибнути" з першого до третього елемента неможливо, а це і є логічність письма.

ІІІ. Висновок.
Я вважаю, що формування навичок красивого, правильного каліграфічного письма - це одна з основних проблем початкової школи, бо почерк - це душа людини, її обличчя. Зробимо так, щоб і душа, і помисли, і почерк були красивими, а це буде насолода для інших — читачів, бо ще, на жаль, часто зустрічаються в шкільній практиці учні з поганими почерками і це насамперед провина вчителя початкових класів, який не зумів прищепити любові до письма. Адже написане з любов'ю і читається з любов'ю.
Щоб навчання каліграфічного письма було успішним, систематичним і послідовним, слів домагатися правильного написання букв під час виконання будь-яких письмових робіт. "Учнівські зошити — дзеркало всієї виховної роботи", - писав В.Сухомлинський. Молодому вчителеві він радив: "Побачите гарне, чітке, грамотне письмо переважної більшості дітей — це вже прямий орієнтир: у даному класі можна навчитися багато чого... Зошити - це результат усього педагогічного процесу" і одночасно реалізація всіх навичок, які сформувалися в процесі навчання грамоти.

ІV Література:
1. Малютіна К.М., Горобієвська В.М. Демонстраційні картки друкованих та рукописних букв (Навчально-наочний посібник з каліграфії для дітей 6-7 років). - К., 2001.
2. Іваниця Г,А. Методичний посібник "Використання зошитів для письма та розвитку мовлення з друкованою основою". - Вінниця, 2002 р.
3. Кучинський М.В. Курс лекцій "Основи каліграфії'. - К., 1999 р.
4. Кучинський М., Радомирська О. Навчально-наочний посібник "Сучасна прописна українська графіка (літери, цифри, маки). - Вінниця: Тезис, 2004.
5. Кучинський М.В. Розвиток логічного мислення на уроках письма // Культура мовлення у процесі навчання. Теорія і практика. Випуск 4. Збірник наукових робіт викладачів кафедри мови та методики викладання в початковій школі НПУ імені М.П. Драгоманова. - К., 2002.
6. Лісовий А.С., Лісовий К.А. Ваш почерк розповідає про Вас. — К.,1993.
7. Фінько Г.М. , Войцун В.С.Система вправ з підготовки дитини до письма у першому класі – 2005 р.
8. Богуш А.М. Речевая підготовка детей к школе – Київ: Радянська школа, 1984р.
9. Богуш А.М. Підготовка руки дитини до письма – Київ: Радянська школа, 1976р.
10. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. –Київ: Освіта, 1993р.
11. І. Ф. Кирей , В. А. Трунова. Методика викладання каліграфії в початковій школі – Київ, вища школа, 1994 рік.

V Додатки:
ЗАНЯТТЯ ТА ВПРАВИ
У школі від дітей вимагається вміння орієнтуватися в обмеженому просторі: писати букви, не виходячи за межі рядка, доводити букви точно до лінії. Це не відразу вдається першокласникам. Щоб запобігти помилкам, треба ще до школи навчити дітей орієнтуватися в зошиті, розуміти такі поняття: на лінії, під лінію, між лініями, між першою та третьою лінійками, лівий верхній кут, правий верхній кут, посередині та ін. З цією метою дітей ознайомлюють із зошитом в одну (широку) лінійку, в якому вони виконують, вправи з прямих, хвилястих, дугоподібних та овальних ліній. Використання такого зошита пояснюється тим, що всі лінійки розташовані на однаковій відстані, і це дає дитині можливість легко орієнтуватися в зошиті, малювати в ньому за означеним розміром відповідно до кількості лінійок різні предмети й орнаменти.
 Ознайомлення із зошитом
Мета: ознайомити дітей із зошитом в одну лінійку, вчити ставити крапки на лініях, між лініями; розвивати окомір, дрібні м'язи руки; виховувати акуратність, бережливе ставлення до зошита.
Матеріал: зошити в одну лінійку, червоний та синій олівці, розлініяна дошка.

Сполучення крапок прямою лінією
Мета: ознайомити дітей із зошитом в одну лінійку, вчити ставити крапки на лініях та сполучати крапки прямою лінією; розвивати окомір, дрібні м'язи руки; виховувати охайність.
Матеріал: зошити в одну лінійку, червоний олівець, розлініяна дошка.

Проведення похилих ліній між двома лінійками .
Мета: вчити дітей сполучати дві крапки, проводити похилу лінію (з нахилом вправо) між двома лінійками, орієнтуватися на сторінці зошита: розвивати дрібні м'язи пальців, п'ясті руки та передпліччя, окомір.
Матеріали: зошити в одну лінійку, прості олівці, зразок.

Проведення ламаних ліній
Мета: вчити дітей проводити обмежені лінії різного розміру згори вниз, знизу вгору, орієнтуватися на сторінці зошита.
Матеріал: зошити, кольорові олівці, зразок (мал.4). Перший рядок виконують між першою і другою лінійками, не виходячи за межі рядка. Починати лінію потрібно знизу й проводити вгору, а потім згори вниз. Трохи відступити й знову починати проводите лінію знизу вгору. Перший рядок діти виконують червоним олівцем (варіант, а). Другий рядок пропускають, а потім проводять ламані лінії між третьою і п'ятою лінійками синім олівцем (варіант, б).


Малювання ялинок
Мета: закріплювати вміння дітей орієнтуватися на сторінці зошита, проводити горизонтальні лінії, вчити дітей рівномірно розміщувати від центральної лінії похилі лінії.
Матеріал: зошити, коричневий і зелений олівці, зразок.

Подивіться, як треба малювати ялинки: відлічіть п'ять лінійок, поставте крапки на першій і п'ятій.
За допомогою олівця сполучіть ці крапки коричневим олівцем, щоб у вас вийшла пряма лінія. Це - стовбур ялинки. Тепер візьміть зелений олівець і від стовбура пожило намалюйте гілочки. Для цього поставте олівець на стовбурі під лінійкою і ведіть похилу лінію до наступної лінійки зліва і справа. Гілочка не повинна виходити за межі лінійки. На рядку треба намалювати п'ять ялинок.
Малювання прямокутників
Мета: учити дітей орієнтуватися на сторінці зошита відлічувати лінії вводити горизонтальні й вертикальні лінії, різні за розміром.
Матеріал: зошити, прості олівці, зразок (мал. 6).

Відлічіть три лінійки, поставте крапки на першій і третій лінійках. Проведіть пряму лінію на першій лінійці і таку саму на третій лінійці й сполучіть їх прямими лініями (показує на дошці). Кожний повинен намалювати п'ять прямокутників. Виконуйте уважно, старанно, щоб прямокутники були рівненькі, не виходили за межі першої і третьої лінійок.
Штрихування прямокутників (квадратів).
 Мета: учити дітей штрихувати в певних межах, проводити вертикальні й горизонтальні лінії в один бік, не відриваючи олівця й не виходячи за межі контуру; розвивати вміння орієнтуватись у напрямах: згори вниз, зліва направо, вправляти дрібні м'язи пальців, п'ясті руки, окомір. Матеріал: прості олівці, зошити, зразок (мал. 7). На першому прямокутнику прямі лінії йдуть рівно згори вниз, розташовані вони близько одна до одної. На другому прямокутнику прямі лінії потрібно проводити теж рівно, але зліва направо, близько одна до одної.