МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економічного аналізу і фінансів
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни
«ІНВЕСТУВАННЯ»
варіант № 8
Виконала: студент гр.
Перевірила: асистент
Кривий Ріг
2008 р.

ЗМІСТ
1. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ ТА ЇХ РОЗРАХУНКИ…3
2. УМОВИ СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФОНДІВ…………………………………………………………………………..6
3. ЗАВДАННЯ № 8………………………………………………………………12
задача 1…………………………………………………………………………...12
задача 2…………………………………………………………………………...12
задача 3…………………………………………………………………………...12
задача 4…………………………………………………………………………...13

1. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ ТА ЇХ РОЗРАХУНКИ
Інвестиційна ситуація - це становище в країні з точки зору іноземних підприємців, що вкладають у її економіку свої капітали. Вона складається з великого числа елементів (так званих факторів ризику), які можна об'єднати в такі групи:
1.                 Соціально-політична ситуація у країні та її перспективи.
2.                 Внутрішньоекономічна ситуація та перспективи її розвитку.
3.                 Зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи в країні.
Кожен фактор ризику має свою питому вагу й оцінюється в балах. Тому стає можливим кількісне вимірювання як окремих груп факторів ризику, так і інвестиційної ситуації в цілому.
Згадані вище групи факторів ризику визначають ситуацію в найважли­віших для іноземного підприємця сферах життя тієї країни, в якій він збирається вкласти (або вже вклав) свій капітал. З точки зору іноземного підприємця, це фактори, що характеризують різні види ризику, з якими він зустрічається в цій країні. У даному випадку ризик – це ймовірність втрати коштів, вкладених потенційним інвестором. Тому замість терміну "фактор ризику" може вживатись просто "ризик", а замість соціально-політичної ситуації (внутрішньоекономічної, зовнішньоекономічної) у країні та перспективи її розвитку можна говорити про соціально-політичні (внутрішньо-економічні, зовнішньоекономічні) ризики.
Соціально-політичний ризик оцінюється виходячи, насамперед, з того, наскільки стала ситуація у країні з точки зору соціально-політичних змін. Аналогічно можна визначити й внутрішньоекономічний та зовнішньоекономічний ризики.
Як приклад можна привести оцінку інвестиційної (підприємницької) ситуації у Росії, яку дає на майбутній рік російське інформаційне агентство "ЮНІВЕРС" з періодичністю в кілька місяців. Агентство застосовує десятибальну шкалу (від 1 - краща оцінка, до 10 - гірша). Усі фактори інвестиційної ситуації на майбутні 12 місяців (визначається як середньовизначена по трьох групах) за станом на 20 липня 1992 р. оцінювались у 5,81 балів, на 20 жовтня 1992 р. - 6,21 балів, на 20 січня 1993 р. - 6,28 балів, на 10 травня 1993 р. - 6,22 балів, на 10 ве­ресня 1993 р. - 5,88 балів, на 30 грудня 1993 р. - 6,05 балів та на 30 квітня 1994р. - 5,81 балів, тобто підприємницька ситуація у Росії для іноземних інвесторів була в цілому несприятлива, хоч і мала в 1993-1994 рр. тенденцію до поліпшення.
Існує й часто використовується й ін­ший підхід до класифікації ризиків. Виділяють такі три групи:
1.       Політичні ризики (включаючи й деякі соціальні).
2.       Фінансові ризики, що визначають в основному платоспроможність країни з точки зору надання їй та її юридичним особам позикового капіталу.
3. Ризики операцій, особливо:
а)       ризики для зовнішньоторговельної діяльності (зовнішньоторговельний ризик)-
б)      ризики для виробничої діяльності (виробничий ризик).
Оцінка ризиків надзвичайно важлива для будь-якого інвестора, але особливо - для здійснюючого капіталовкладення за кордоном, оскільки він потрапляє у незнайоме середовище. Тому йому слід виразно уявляти переваги та вади систем оцінки інвестиційної ситуації:
-                   вибір факторів ризику та їх питома вага в будь-якій системі не можуть бути цілком об'єктивними. Тому доцільно приділити особливу увагу тим, з якими він буде зустрічатись частіше;
-                   усі вищезазначені системи оцінки ділових ризиків недостатньо конкретні та слабо спеціалізовані по галузях, у яких фірма планує здійснити інвестиції.
Системи оцінки ризиків спрямовані на те, щоб допомогти потенційному інвесторові тільки на початковій стадії інвестиційного проекту: при відкритті фірми за кордоном, коли треба приймати рішення типу "де" (вибір країни розміщення капіталовкладень), та "коли" (залежно від передбачуваного "строку життя" проекту); при вже функціонуючій за кордоном фірмі, коли слід вирішити, чи потрібно розширювати їй свою діяльність на цьому ринку, збут якої продукції там слід планувати та чи не повинна вона цілком або частково піти з цього ринку.
Можливі різні методи зниження ризиків, а саме:
1) додавання "премії за ризик" до вартості проекту. Так, якщо рівень загального інвестиційного ризику по країні складе 90 – 100 балів ( за 100-бальною системою), то інвестор звичайно не закладає до вартості проекту істотної "премії за ризик". Якщо цей рівень становить 80-89 балів, то доцільно реальну (тобто очищену від інфляції) ставку дисконту збільшити на 3 відсоткових пункти. Якщо ж рівень нижчий 60 балів, то доцільно додавати не менше 11 відсоткових пунктів до ставки дисконту. Можлива корек­ція ставки через додавання "премії за ризик" до вартості авансованого початко­вого капіталу або ж до внутрішньої норми прибутковості;
2)  створення (розширення) резервного фонду фірми як страховки від можливих втрат від інвестиційної діяльності за кордоном;
3)  страхування від політичного ризику через приватні страхові компанії, а також через державні та напівдержавні організації та служби. У США - це експортно-імпортний банк (ЕХІМ Ваnk) і особливо корпорації зарубіжних приватних інвестицій (ОРІС-OverSeas Private Investment Corporation), у Росії – це державна інвестиційна корпорація та інші організації. Під егідою Всесвітнього банку діє Багатостороннє агентство гарантування інвестицій, учасником якого є й Україна. Наша країна має також кілька угод із зарубіжними країнами про заохочення та взаємний захист капіталовкладень;
4)  добір такого проекту, який явно потрібний приймаючій країні (з новою технологією, з експортною спрямованістю) і тому буде "опікатись" за кордоном;
5)  "переведення" ризику, засноване на використанні неакціонерних форм власності;
6)  диверсифікація ризику через географічне розосередження портфеля зарубіжних активів фірми.
Можливі й багато інших способів зменшення ризику, але найбільш поширений полягає в тому, що інвестори просто утримуються від ризикованих країн та проектів.

2. УМОВИ СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФОНДІВ
Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії створюються в Україні згідно із Законом України "Про господарчі товариства" та Указом Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії". Вони являють собою комерційні акціонерні товариства і здійснюють свою діяльність виключно в галузі інвестування народного господарства України.
1. Інвестиційний Фонд - це юридична особа; він засновується у формі закритого акціонерного товариства, що здійснює діяльність виключно у сфері спільного інвестування.
Спільним інвестуванням визнається діяльність, яка проводиться в інтересах та за рахунок засновників і учасників інвестиційного фонду шляхом випуску інвестиційних сертифікатів і виконання операцій з цінними паперами. Засновниками інвестиційного фонду є юридичні та фізичні особи. Не можуть бути засновниками фонду юридичні особи, частка державного майна у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків загального майна фонду.
Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає його власникові право на одержання доходу у вигляді дивідендів.
Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника.
Інвестиційний сертифікат містить такі реквізити:
-                   місцерозташування;
-                   найменування цін­ного паперу ("інвестиційний сертифікат") та його порядковий номер;
-                   дату випуску;
-                   вид інвестиційного сертифіката та його номінальну вартість;
-                   ім'я власника (для іменного інвестиційного сертифіката);
-                   строк виплати дивідендів;
-                   підпис інвестиційного керуючого або іншої уповноваженої на це особи;
-                   печатку інвестиційного фонду.
Засновники фонду несуть відповідальність перед учасниками інвестиційного фонду в межах вартості належних їм акцій статутного фонду, які зберігаються в депозитарії інвестиційного фонду і не можуть пропонуватись для продажу.
Учасниками інвестиційного фонду є фізичні та юридичні особи, які придба­ли його інвестиційні сертифікати. Учасникам може видаватись сертифікат на сумарну номінальну вартість інвестиційних сертифікатів.
При створенні інвестиційного фонду засновники укладають установчий договір та затверджують статут фонду. Вони зобов'язані зареєструвати інвестиційний фонд у порядку, який встановлений для реєстрації акціонерних товариств. Установчий договір визначає порядок здій­снення засновниками спільної діяльності, пов'язаної зі створенням інвестиційного фонду, а також відповідальність перед учасниками та перед третіми особами.
На даний момент в Україні створено ряд інвестиційних фондів закритого типу. Серед них найбільший і досить успішно розвивається Український народний інвестиційний фонд. Він являє собою закрите акціонерне товариство, що діє виключно у сфері інвестування економіки України.
Основними напрямком в роботі фонду є надання послуг населенню по вкладенню приватизаційного майнового сертифіката. Приватизаційний сертифікат - це боргова розписка держави кож­ному громадянинові України, що підтверджує право його власності на частку загальнонародного майна. Майновий сертифікат може бути використаний для придбання цінних паперів підприємств, що приватизуються, або інвестиційних сертифікатів інвестиційного фонду.
Основними цілями діяльності цього фонду є:
-                   здійснення спільного інвестування в інтересах учасників інвестиційного фонду;
-                   забезпечення приросту вкладених коштів;
-                   забезпечення прибутковості інвестицій.
Предметом діяльності фонду є:
а)       діяльність по випуску та розміщенню інвестиційних сертифікатів фонду;
б)      комерційна та комісійна діяльність з цінними паперами;
в)       здійснення інвестицій в об'єкти промислової та соціальної сфери;
г)       посередницька діяльність з приватизаційними паперами;
д)      надання консультативних, дослідних, експертних послуг у галузі інвестицій, акціонування, фінансової стратегії юридичним особам та громадянам;
є) виконання іншої діяльності, не забороненої законодавством України, яка відповідає цілям та завданням фонду.
Другим великим інвестиційним фондом в Україні можна назвати інвестиційний фонд "Олбі-Інвест" зі статутним капіталом понад 15 млрд. крб., завданням якого є залучення майнових сертифікатів громадян. Цей фонд у порівнянні з іншими інвестиційними фондами має ряд переваг, а саме: із введенням в дію готівкового майнового сертифіката значно спрощується механізм роботи по залученню приватизаційних коштів громадян; фонд безпосередньо від свого імені бере участь на фондовому ринку, може формувати збалансований портфель цінних паперів та управляти ними в інтересах учасників.
У Міністерстві фінансів України на початку 1995 року фондом зареєстрова­ний випуск інвестиційних сертифікатів у кількості 150 тис. шт. номінальною вартістю 1 млн. крб. 50 тис. крб. кожен. Усі сертифікати випущені на підприємства й поширюються на території України.
Для громадян такий інвестиційний фонд є найбільш привабливою формою розміщення їх приватизаційних коштів. По-перше, учасник фонду відразу отримує в руки цінний папір - інвестиційний сертифікат на пред'явника, який можна вільно продавати, дарувати, успадковувати. По-друге, усі учасники фонду будуть отримувати однакові дивіденди, незалежно від того, у які підприємства вкладені приватизаційні кошти конкретного громадянина. По-третє, в інвестиційному фонді знижується до мінімуму ризик втрати майна та доходів навіть у випадку банкрутства одного або кількох підприємств, акціями яких володіє фонд.
Фонд планує здійснити інвестиції у короткострокові грошові зобов'язання (у тому числі депозитні сертифікати, термінові депозити, векселі банків, компаній та фірм), в акції та облігації вітчизняних та іноземних підприємств, у об'єкти приватизації, у паї та нерухомість, а також у інші активи. Така інвестиційна політика повинна забезпечити одержання доходів, надійність вкладення залучених коштів та підтримку їх ліквідності.
Усі інші інвестиційні фонди, утворювані на території України поки що не перебувають у стадії становлення.
2. Інвестиційна компанія. Законодавством України передбачено існування поруч з інвестиційними фондами ще й інвестиційних компаній.
Під інвестиційною компанією розуміється торговець цінними паперами, який разом з іншими видами діяльності, згідно із законодавством (посередницькі, консультативні та ін. послуги на ринку цінних паперів), залучає кошти для здійснення спільного інвестування шляхом випуску та розміщення цінних паперів.
Інвестиційні компанії створюються у формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю для проведення спільного інвестування. Вони можуть залучати кошти шляхом емісії інвестиційних сертифікатів компанії та створювати спільні фонди, що акумулюють залучені таким чином кошти з метою подальшого їх розміщення в цінних паперах інших емітентів. Спільні фонди інвестиційних компаній функціонують як і звичайні інвестиційні фонди, з урахуванням того, що інвестиційна компанія виступає єдиним засновником своїх спільних фондів. Спільні фонди є філіалами інвестиційної компанії, мають відокремлені від самої компанії баланси та рахунки, а також не відповідають за зобов'язаннями інвестиційної компанії, не пов'язаними з діяльністю цих спільних фондів.
3. Взаємний фонд - це відокремлений підрозділ інвестиційного фонду або інвестиційної компанії. Він створюється за рішенням її вищого органу, має своє положення та інвестиційну декларацію.
Взаємні фонди інвестиційних фондів та компаній функціонують, як і звичайні інвестиційні фонди, з урахуванням того, що інвестиційний фонд або інвестиційна компанія виступає єдиним засновником своїх спільних фондів, а тому має право на проведення загальних зборів засновників інвестиційного фонду, які стосуються створених нею взаємних фондів. Взаємні фонди є філіалами інвестиційної компанії, мають окремі баланси та рахунки. Вони не відповідають за зобов'язаннями інвестиційної компанії, не пов'язаними з діяльністю цих взаємних фондів.
На даний час в Україні створені та здійснюють інвестиційну діяльність понад 100 інвестиційних фондів та компаній. Великими серед них можна назвати такі;

Українська фінансова група (УФГ) - це велика акціонерна компанія (корпорація) типу холдингу, у структурі якої існують банки, біржі, страхові компанії, комп'ютерна група, рекламне агентство, автомобільна компанія та інші підрозділи, що діють у всіх обласних центрах України.
УФГ акумулює вільні кошти трудових колективів підприємств, об'єднань, фірм та окремих громадян України і здійснює інвестування в перспективні проекти найважливіших галузей економіки України (енергетика, металургія, транспорт, машинобудування, переробка сільськогосподарської сировини, випуск продуктів харчування, товарів масового попиту та ін.), обслуговує найбільші індустріально-промислові центри країни, маршрути морського та повітряного транспорту, що мають міжнародне значення. Вона також має двосторонні ділові зв'язки з підприємцями багатьох іноземних держав, залучає їх інвестиційні кошти в економіку України.
УФГ інвестує проекти модернізації сфери транспорту, бере участь у модернізації підприємств машинобудівного, вуглевидобувного та нафтовидобувного комплексів.
Інвестиційна компанія "Нафтоенергоінвест" - є акціонерним товариством закритого типу. Засновниками цієї компанії є Українські фірми з іноземними капіталами - Фінансова компанія "Інвелл Україна" та компанія "Нафтоенерго", що здійснює і переробку сирої нафти, і торгівлю нафтопродуктами.
Інвестиційній компанії "Нафтоенергоінвест" Міністерством фінансів України видано дозвіл № 637 від 05.05.95 р. на проведення діяльності по випуску інвестиційних сертифікатів на суму 771,8млрд. крб. та випуск власних акцій на суму 52,5 млрд. крб., та дозвіл Фонду Держмайна України № 162 від 07.07.95р. на проведення комерційної діяльності з приватизаційними паперами.
Статутний капітал інвестиційної компанії "Нафтоенергоінвест" становить 73,5 млрд. крб. Ця компанія має великі перспективи свого розвитку як усередині країни, так і на міжнародному рівні.
Акціонерна компанія "Агропромінвест" являє собою інвестиційне акціонерне товариство закритого типу. Ця компанія приймає приватизаційні майнові сертифікати, вкладає інвестиції у підприємства сільського господарства та харчової промисловості.

Завдання № 8
1.          Визначити теперішню вартість дворічної ренти у 1000 гри. на рік, за дисконти 20%.
Р І Ш Е Н Н Я

2.          Визначити рівень ризику інвестиційного проекту.
Р І Ш Е Н Н Я

Очікуваний доход	Ді	Рі
100	344,33	0.20	-244,33	59697,15	11939,43
333	344,33	0.60	11,33	129,37	77,02
600	344,33	0.20	255,67	65367,15	13073,43
1033	-	-	-	-	25089,88

Д = 25089,88


3.          Визначити поточну ціну акції, бета якої 1.5, якщо доходність ринкового портфелю 12%. державні облігації лають 9%, щорічний приріст дивідендів компанії становить 6% в наступному році Інвестори сподіваються на дивіденд у 5 гри. ті акцію.
Р І Ш Е Н Н Я
Д2 = 5,00 грн

Ц1 = 1,5 грн
Ц2 = 1,5 . 1,12 = 1,68 грн



4.          Розрахуйте чисту теперішню вартість проекту, початкові інвестиції в який складають 11 тис. грн., а прогнозні грошові потоки за три роки відповідно: 4.0; 8.0 та 2.0 тис. гри. бета проекту 1.7 . середня доходність ринку 14%, доходність державних облігацій 8%.
Висновок: теперішня вартість проекту вища, чим нижче ставка відсотка.