Реферат з курсу

на тему:

"Зооморфні зображення на мальованій кераміці культури Кукутень-Трипілля"

Вступ

Культура Кукутень-Трипілля – одне з найяскравіших явищ первісної історії, яке виникло в процесі синтезу кількох неолітичних культур Балкано-Карпатського регіону на рубежі V-ІV тис. до н.е, особлива роль належала носіям культури Боян, Кріш та лінійно-стрічкової кераміки. Поселення кукутень-трипільської спільноти під час свого розквіту та на пізньому етапі розвитку займали значну територію лісостепової зони від Західної й Східної Волині на півночі до Мунтенії та майже узбережжя Чорного моря на півдні. Західна межа доходила до Трансільванії, а східна знаходилась у Середньому Подніпров’ї, частково включаючи Лівобережжя.

Найбільш дослідженим артефактами, залишених носіями трипільської культури, є керамічні вироби. Посуд викликає особливий інтерес дослідників, оскільки його досконале вивчення дає інформацію про рівень розвитку гончарства, технологію виготовлення, а оздоблення посуду та його орнаментація, відображають світогляд, допомагає зрозуміти релігійні уявлення тогочасного населення.

Одним з найбільш цікавих елементів орнаментації для нас є зображення тварин, які виникають на мальованому посуді у розвиненому етапі (ВІІ/СІ). Зооморфні зображення – це доволі реалістично або умовно реалістично (у стрічковому стилі за Б. Богаєвським)¹ відтворені на кераміці зображення таких тварин як бики, кози, олені, собаки, коні. Вони були виявлені на територіях, які належать як до кукутенської, так і до трипільської культури, а саме на Правобережжі Прута, Пруто-Дністровському межиріччі, Подністров’ї, Побужжі та Подніпров’ї (Дод.1).). Хоча походять вони, без сумніву, із західного ареалу культури. Поява такого виду орнаментації припадає на перехід від етапу ВІІ до СІ, що датується IV-ІІІ тис. до н.е.

1. Особливості розповсюдження зооморфних зображень розвиненого етапу Кукутень-Трипілля

Перші мальовані зображення тварин з'явилися на посуді кінця етапу ВІІ з поселенні Коновка в Середньому Подністров’ї². Найбільш яскраві екземпляри були віднайдені у поселеннях Петрени, Більче-Золоте, Варварівка, Шипинці, Стіна, Кошилівці, Крутобородинці, Томашівка, Стара Буда, Попудня, Гребені. Таким чином, у районі від Дніпра до Бистриці зараз відомо кілька понад дві сотні зооморфних зображень.

Незважаючи на стилізацію образів тварин, зображених силуетно в стрічковому стилі, реалістичні риси рисунків часто дають можливість визначити їх різновид. У більшості випадків це собаки, зображені у войовничих позах, інколи з великими пазурами (Шипинеці). Окрім собак, у рисунках на кераміці зустрічаються бики, олені чи кози, коні та інші тварини, вид яких неможливо визначити; причому, деякі зображення виконані не в стрічковому стилі (тварини передані в спокійному, природному стані)³.

Специфічність зображень собак полягає своєрідній манері зображення. Б.Л. Богаєвський назвав їх стрічковими звірами. Дослідник, використовуючи пояснення Віра Гордона Чайлда, зазначає, що поява цих «дивних для нашого сприйняття тварин» пояснюється як трансформація спіралеподібної стрічки «в момент її послаблення» в «собаку, яка біжить».⁴ Дослідники зробили висновки про тісний внутрішній зв'язок стрічкової манери зображення тварин і спірально-стрічкової орнаментики трипільського посуду.

Стосовно змісту цих малюнків існують дві протилежні думки: а) суто декоративна функція цих зображень⁵. Таку роль могли виконувати дрібні фігурки тварин, вплетені у звичайний орнаментальний рисунок; б) апотропаїчні⁶ символи. Окремі великі зображення, у поєднанні з іншими символами, на яких зроблений наголос в орнаменті.

С.М. Бібіков розділив зооморфні зображення на три групи за стилем виконання: перша – наділені реалістичними рисами, дещо ускладненими стилізацією чи схематизацією рисунка; друга – умовно-реалістичні, з сильними ознаками схематизму, виконані переважно у стрічковому стилі. Не слід проводити чітку межу між двома згаданими групами зображень. Обидві вони беруть свій початок в реалістичному образі, обом притаманні такі деталі, як піднятий круп тварин, передані дугою хвіст і задні лапи. Третя – вкрай стилізовані теріоморфні фігури⁷. Уявлення про них дає кераміка Пупудні (Рис. 14 12–14)⁸. На деяких мисках цього поселення в узагальненій манері, що нагадує стрічковий стиль, зображені тварини у стрімкому бігу. Аналогічні рисунки, часто в поєднанні з іншими розписними сюжетами, зустрічаються на поселеннях Побужжя (Томашівка, Стара Буда) (Рис. 14.11), Подністров’я (Стіна) (Рис. 14.8–10), Подніпров’я (Гребені) (Рис13).

Стилістичні особливості прослідковуються за регіонами. Так зображення Попруття та Подністров'я, які кількісно значно переважають над іншими територіями, найбільш реалістичні та різноманітні. Трапляються процесії різних тварин, а також дуже поширені парні зображення собак різної статі.

Своєрідність зооморфних зображень Побужжя полягає у більш спрощеному, «геомертризованому» вигляді фігур собак. Деякі з них ще зберігають стрічковий силует, але без промальовки деталей. Більшість же зображень передано схемою: горизонтальний відрізок лінії з поперечною рискою чи трикутником на кінці (передня частина тулуба та голова) і дуга з поперечними смужками (задня частина тулуба і ноги) ⁹. Майже всі вони, повністю або частково, облямовані короткими рисочками-зубчиками, що символізують підняту шерсть¹⁰. Відсутні сцени процесій чи хороводів тварин.

В основному ж зооморфні фігури на кераміці Середнього Подніпров'я відрізняються сильною спрощеністю. Деякі з них ще зберігають «стрічковий» силует, але без промальовки деталей. Більшість зображень передані схемою: горизонтальний відрізок лінії з поперечними рисками чи трикутником на конці (передня частина тулуба і голова), і дуга з поперечними рисками (задня частина тулуба і ноги)¹¹. (Рис. 14.15–18, 20–22). Деякі посудини знайдені в Подніпров'ї, без сумніву потрапили туди з басейну Південного Бугу.

Окрім стилю виконання, варто звернути увагу і на колористику виконання зображень. Виокремлюється кілька різновидів: а) монохромні чорні зображення та б) чорні контурні зображення, залиті всередині червоною фарбою. Перша група зображень притаманна пам’яткам всього західного ареалу культури Кукутень-Трипілля, і є більш ранньою. Вона датується початковою фазою Кукутені В (ВІ)¹² (Трипілля ВІІ за Т. Пассек). Керамічний матеріал другої групи трапляється в більшості на пам’ятках Молдови та Румунії та датується фазою Кукутені В2, що відповідає фазі Трипілля СІ за періодизацією Т. Пассек. Та, варто зазначити, що на кукутенських поселеннях України також зустрічаються зображення собак другої групи, але значно в меншій кількості. Скоріше за все це випадки імпорту посуду чи самої традиції, що свідчить про тісний зв’язок населення, яке іммігрувало, з «батьківщиною». Є ще один варіант розпису – в) контурні чорні зображення, незафарбовані всередині (Крутобородинці). Трапляються на території України, але також доволі рідко. Можливо це випадки саме індивіального бачення автора, про яке пише С.М. Бібіков¹³.

Часто зооморфні зображення поєднуються з іншими символами: рослинністю, пагорбами, астральними символами, знаками води, «гусеничками», медальйонами, лінзоподібними овалами. Також є випадки, коли самі фігурки тварин облямовувались крапочками (Велені П'ятра Нямц) чи рисочками (Рашків). Цікавими також є випадки, коли кінцівки тварин (Варварівка VIII, Коновка, Сушківка) чи хвости (Гелаешть) завершуються чорними колами.

Особливість зооморфних зображень на посудинах з поселення Чечельник полягає в тому, що вони зазвичай вписані в овальні медальйони, утворені завитками спірального орнаменту. Тому фігури собак (самців та самиць) дуже вигнуті. Їх вирізняють також маленька голова на непропорційно довгій шиї, збільшена задня частина тулуба і далеко закинутий за спину хвіст. Розпис виконано чорною фарбою, лише на одному фрагменті контур заповнений всередині червоною фарбою¹⁴.

Відомі як поодинокі, так і парні малюнки тварин. Особливо цікавими є композиційні зображення тварин, інколи у поєднанні із антропоморфними зображеннями. Наприклад, хороводи, коли різні тварини рухаються по колу одна за одною (Крутобородинці). В них трапляються: собаки, кози, олені, коні, корови (бовиди). Їх ще називають процесії чи «сцени полювання»¹⁵. На одній посудині зі Старих Бадражів зображено п'ять червоних корів з ліроподібними рогами. Двоє з них зображені в великих лінзоподібних овалах, а три – поза ними. На посудині з Брензен ІІІ у верхньому ярусі, крім зображених в двох овалах антропоморфних фігур, намальовані бовид і горизонтальні ряди червоних ромбів. Поля між овалами і тангентами тут заповнені червною фарбою¹⁶. З Костешт ІV¹⁷ походить композиція, де подвійні фігури тварин, що «рухаються» зліва на право, фланкують вертикальні червоні ромби. Між ними під тангентами в менших овалах намальовані антропоморфні фігури, одна з яких тримає щось у піднятих над головою руками, і яка теж франкована тваринами; в одному овалі антропоморфна фігура зображена без тварин.

У композиційному відношенні згадані зображення представлені як групові рисунки в декоративних фризах, але частіше вони заповнюють вільні площі, утворені ритмікою орнаментальних побудов, у метопах або ж ізольовано від загальної композиції, але художньо переплітаються з нею.

Щодо форм посудин, на яких зустрічаються зооморфні зображення, то це в першу чергу кубки (невеликі посудини), амфори, сферо – та біконічні посудини, інколи миски, та одного разу «бінокль». Тобто майже весь ряд форм, що свідчить про відсутність жорсткої прив'язки до конкретного різновиду посуду. Це може свідчити на користь теорії про захисну функцію цих зображень, тому їх вживали там, де вважали за потрібне.

Принципова схожість зооморфних зображень різних районів, що інколи проявляється у тотожності прорисовок окремих деталей, заважає зробити висновок про конвергентність їх виникнення¹⁸.

У пізньому періоді зооморфні зображення зникають, поступаючись місцем іншим символам: хвилястому орнаменту, рослинності, «гусеничкам», драбинкам, що свідчить про їх семантичну близькість.

С.М. Бібіков припускав, що певні локальні відмінності зооморфних зображень різних регіонів (стиль виконання, кількість малюнків), швидше за все пояснюється художньою індивідуальністю їхніх творців, а не різночасовістю існування цих спільнот¹⁹.

Важливим є питання витоків трипільсько-кукутенського «анімалізму». Ще на початку 30-тих років Вл. Думітреску висловив думку про вплив передньоазійської образотворчої традиції (Сузиана, Месопотамия) на мистецтво культури Кукутень²⁰. Значну частину великої статті присвятив цій проблемі А.Ніцу²¹. Він проаналізував сюжети розписного орнаменту і гліптики Месопотамії, а також Ірану та зіставив їх кукутенсько-трипільськими зображеннями. Та ці зображення сильно різняться між собою. Малюнки собак на кераміці та гліптиці Давнього Сходу від Єгипту до Ірану виконані в іншому стилі, ніж у культурі Кукутень-Трипілля. Собаки показані у статичній позі або як агресивні супутники людини у сценах полювання²². Можливо, східний імпульс і був, але це поки що не доведено. Тому мова скоріше йде про спільні культові ідеї, пов’язаних з роллю собаки у житті давніх землеробів Європи та Передньої Азії, і різноманітні способи їхнього висловлення. С.М. Бібіков вважає зв'язок цих зображень з якимось віддаленим центром також уявляється мало вірогідним. Здається можливим припущення про місцеве походження трипільського «звіриного стилю», з якогось досі ще не визначеного центру²³.

2. Зооморфізм як культурне явище носіїв культури Кукутень-Трипілля

Не викликає сумніву світоглядний контекст, зашифрований в орнаментах взагалі, і у зооморфних зображеннях як його елементі зокрема. Відомо, що первісна людина не керувались почуттям естетизму та прагненнями якнайкраще декорувати предмети свого побуту, зображення первісної людини є відображенням реального існування в який закладено певний сакральний зміст, що виражався у сукупності символів та зображень.

Трипільська кераміка рясніє найрізноманітнішими знаками, які передають їхні світоглядні уявлення, але відсутність прямого зв’язку з міфологічною традицією, відображеною у писемних джерелах, ускладнює дослідницьку роботу та відкриває широке поле для здогадок та найнеочікуваніших аналогій серед аматорів. Вивчення духовної сфери первісного суспільства на основі археологічних артефактів базується на уявленні про певну універсальність сприйняття сакрального, що обумовлено спільним культурним походженням та законами психології. Намагання дешифрування семантики повинна базуватись на змісті кожної конкретної орнаментально-смислової композиції чи схеми.

Значення собаки, як культового образу пов’язане з її охоронними функціями і допомогою при полюванні, відображене в міфах та віруваннях багатьох народів. Археологічним свідченням ролі собаки як оберегу є захоронення собаки на поселеннях і в могильниках різних епох²⁴. У зв’язку з цим можна згадати про навмисне захоронення двох черепів собак у житлі на ранньотрипільському поселенні Лука-Врублівецька²⁵.

Б.Л. Богаєвський розглядав їх як апотропаїчних тварин, покликаних охороняти запаси їжі у цих посудинах²⁶. Б.А. Рибаков пояснював ці зображення як один з аспектів культу родючості, вважаючи основною функцією реальних трипільських собак охорону посівів від диких і домашніх тварин. Дослідник припускає, що це перетворило їх у свідомості давніх землеробів у «геніїв добра, які протистоять будь-якому злу», і дозволило трипільцям розміщувати собак в небесну сферу картини світу, відображеної на посудинах. Сегментовано пагорби Б.А. Рибаков пояснює як ідеограму насіння, прикритого землею, яке оберігають «летючі пси»²⁷.

Коли трипільські площадки розглядались як місця захоронень – некрополі, передбачалось, що зображення собак як особливих демонічних створінь розташовувались на посудинах, які містили прах померлих та мали бути знищені – «трупо-пожираючі демони».²⁸

На основі відкритих зображень В.І, Маркевич вважає, що домашні собаки пізнього Трипілля, судячи із зображень Варварівка VIII, Петрен, Рашкова, Трифауц були кількох порід: волохата низькоросла, велика сухорлява довгошерста та велика волохата, використовувались для полювання на оленя, козулю, зайця та інших диких тварин²⁹. Він вважає, що зображення особин обох статей у позах, які вважаються агресивними, насправді мають інше це значення. Це пози, характерні для тварин у період весняних ігор. Тому пов’язує цих істот з культом плодючості, що викликає плодовитість домашньої худоби та оберігає майно. Але певна роль пов’язана і з магічними заклинаннями про успіх на полюванні, про що свідчать сцени на посудинах з Варварівки VIII. Увагу автора привертає серія фрагментів (Петрени) зі спіраллю бігу часу, на яких на місці солярного або місячного символу розташоване коло з силуетом собаки, що біжить. Це підводить В.І. Маркевича до висновку, що образ собаки в трипільській міфології пізнього часу посідає важливе місце, але поки що складно піддається дешифровці³⁰.

М. Гимбутас вважає, що собаки знаменували циклічність часу, були охоронцями життя, сприяли пробудженню рослинності і стимулювали її ріст³¹.

Одне з останніх припущень про роль собак у тогочасному суспільстві висунула Н.Б. Бурдо про участь собак у жертвоприношенні. Дослідниця вважає, що трипільські малюнки собак з чорним колом (знак Місяця) на кінчику хвоста або вписані у спіраль яскраво ілюструють причетність образу цієї тварини до символічного кола Місяця. Зв’язок собаки у трипільських розписних сюжетах із змією, жертвою, Місяцем цілком відповідають відомим міфологічним символам і дозволяє пов’язати образи собак з регенерацією. Фігурки собак могли використовуватись під час жертвоприношення аналогічно статуеткам бовинів. Про участь собак у жертвоприношенні собак свідчать знахідки черепів та скелетів собак³². Ці ж знахідки В.І. Маркевич трактує як ознаку того, що м’ясо собак використовувалось рідко у їжу, лише в тяжкі часи голоду, коли людина зважувалась на останній крок, жертвуючи своїм найближчим помічником та другом, тому що кістки собак майже завжди зустрічаються у цілому вигляді³³.

Щодо решти різновидів тварин ми не маємо такого обширного кола інтерпретацій, оскільки трипільська культура не пропонує масовий матеріал з цими представниками фауни. Саме поодинокість знахідок є причиною цієї прогалини. Та все ж деякі дослідники звертаються і до цієї тематики. Так Б. Рибаков орнамент посудини з Крутобородинець ІІ, де у верхньому ярусі намальовані звірі, пояснює як весняне замовлення добробуту в землеробстві, скотарстві та полюванні. Підставою для такого припущення є тлумачення дослідником зображень собаки і оленя як символів успішного полювання, козу и козла – символами родючості, гусеницю – знаком зораної землі (ознака весни). Зображення ознак статі на малюнках звірів є свідченням про весняний, «яровий» час³⁴.

Решта науковців пояснює зображення кози, бика, оленя через призму загальних міфологічних уявлень.

Бовин – доволі оширений образ у Трипіллі, проте домінує він все ж таки у пластиці, а не серед орнаментальних смуг. Зазвичай прийнято трактувати зображення бовина як образ бика, який втілює могутність та відповідає чоловічій статі. В.І. Балабіна аналізуючи трипільську зооморфну пластику дійшла висновку, що зустрічаються фігурки обох статей, причому зображень корів більше. Вагомість цього образу дослідниця пов’язує зі збігом строків вагітності великої рогатої худоби та у людини – 10 місячних місяців³⁵.

В.І. Маркевичу трапився чудовий екземпляр зображення корови. На великому уламку глиняної посудини зображені корова з підпущеним телям, а під нею бітрикутна жіноча фігура, як вважає дослідник, богиня плодючості або її жриця з піднятими руками. Дослідник вважає, що це магіко-релігійна композиція, яка викликала за уявленнями трипільців, добробут у поголів’ї худоби та достаток молочних продуктів³⁶.

Для сакральних зображень різних традицій підняті вгору і розкинуті в боки жіночі руки та роги корови метафорично відповідають серпанку місяця³⁷.

Олень теж зустрічається досить рідко, відомі зображення заключні у процесіях тварин. Т.Г. Мовша висуває припущення про широке розповсюдження в трипільсько-кукутенському середовищі культу небесного оленя, що відобразилось на орнаментації невеликої чаші з поселення Жванецької локальної групи Костешти IV в Північній Молдавії. На внутрішній поверхні чаші зображене оленя і солярний знак³⁸. Але таке припущення видається дещо перебільшеним, оскільки такі висновки на основі одного фрагмента є передчасними.

Таким чином бачимо, що науковці виказують різні думки з приводу семантики зооморфних зображень, але домінуючою є все ж ідея охоронної функції цих малюнків.

Висновки

Трипільська культура України, дослідження якої триває понад 100 років розкрила нам великий пласт знань про первісний лад доби енеоліту Східної Європи. Дослідники висувають все нові і нові припущення, які доповнюють картину уявлень про цю культуру. Увага науковців зосереджена на важливих питаннях структури суспільства, питаннях демографії, проявах побуту трипільського населення, як-то планування поселень і житлобудування, питаннях господарства: гончарство, ткацтво, знаряддя праці, металообробка тощо, але найбільш показовим та дослідженим є керамічне виробництво. Кераміка з її яскравою орнаментацією є візитівкою даної культури, оскільки саме дослідження керамічних комплексів, їхні орнаментальні мотиви є основним історичним джерелом, яке дає найважливішу інформацію про цю культуру

У наукових працях ґрунтовно досліджено трипільське гончарство. Нашу увагу привернув столовий посуд, оскільки саме на ньому зустрічаються цікаві нам зображення тварин. Вони з’являються на посудинах у періоді ВІІ/СІ (за Т. Пассек), та пов’язуються з переходом до біконічних та сфероконічних форми. Переважно зустрічаються на грушоподібних посудинах, горщиках, кубках, амфорах рідше на мисках. Перші знахідки трапляються у західному регіону, а на період СІ починають траплятись і на східному, в результаті поширення на весь ареал заселення носіїв культури Кукутень-Трипілля.

Зооморфні зображення представлені досить розмаїто: бик, олень, кози собаки. Рисунки биків, оленів, кіз виконані реалістично. Окрему категорію складають стилізовані зображення собак, які за Л. Богаєвським називають стрічковими. Зображення профільні, виконані контурно, силуетно присутні доповнення (солярні, місячні знаки, рослинність), які допомагають вибудувати їх хронологічно, локально, встановити етнокультурні особливості. Найбільша увага приділена зображенням собак, які домінують на керамічному матеріалі, тоді як решта зображень представлені поодинокими знахідками.

Важливим моментом є відсутність реалістичних зображень тварин в орнаментиці сусідніх культур, лише такі елементи як спіраль, геометричні фігури трапляються у культурах Боян, Гумельниця, Петрешті. Тобто сміливо можна говорити про місцеве походження даного явища. С.М. Бібіков навіть припускає існування трипільського «звіриного стилю»³⁹.

Показовим є той факт, що на всьому ареалі розселення від Пута до Дніпра ці зображення виникають у розвинений етап (перехід від ВІІ до СІ), але із загальною тенденцією до поступового посилення стилізації рисунка, схематизму образу тварини, що йде із заходу на схід та супроводжується поступовою втратою усвідомлення значення цих зображень. Розосередження посудин як місцевого виготовлення так і імпорту по всьому регіону демонструє тісний зв’язок між поселеннями навіть на дуже великих відстанях.

Окреме питання інтерпретацій зооморфізму. Відсутність прямого зв’язку з міфологічною традицією, відображеною у писемних джерелах, ускладнює дослідницьку роботу і призводить до появи різноманітних тлумачень цього явища, але переважна більшість дослідників все ж схиляється до тези про охоронну функцію даних зображень, що пов’язане з реальним призначенням собаки у господарстві.

Зображення тварин у Трипіллі – дуже цікаве явище, оскільки є суто автентичним за походженням, тому його дослідження мають продовжуватись у науковому руслі, витісняючи безмежну кількість аматорських праць. До цього схиляє велика кількість нового матеріалу, який потребує опису та систематизації. Теза видатного археолога С.М. Бібікова про трипільський «звіриний стиль» має підживити інтерес до даного явища.

Список використаної літератури

1. Балабина В.И. Фигурки животных в пластике Кукутени-Триполья. – М.: Старый сад, 1998. – 270 с.

2. Бібіков С..М. Теріоморфні зображення в орнаментиці Трипілля // Археологія. – 1989. – №2. – С. 6–11

3. Бибиков С.Н. Раннетрипольское поселение Лука-Врубливецкая на Днестре // Материалы и исследования о археологтт СССР. – Москва-Ленеград, 1953. – №38. – 460 с.

1. Богаевский Б.Л. Орудия производства и домашние животные Триполья / ГАИМК. – Л.: Соцэкгиз, 1937. – 312 с.

2. Бурдо Б.Н. Сакральний світ трипільської цивілізації // Энциклопедия «Трипольская цивилизация» 1 том.. – http://vytoky.nm.ru/Start.htm

3. Збенович В.Г. Зооморфные мотивы в росписи керамики культуры Триполье-Кукутени // Археологія. – 1998. – №4. – С. 64–78

4. Збенович В.Г. Ранний этап трипольской культуры на территории Украины / АН УССР. ИА. – К.: Наук. думка, 1989. – 224 с.

5. Косаківський В.П. Зображення тварин на кераміці з трипільського поселення Чечельник // Археологія. – 1994. – №1. – С. 148–149

6. Маркевич В.И. Позднетрипольские племена Северной Молдавии. – Кишинев, – 1981. – 195 с.

7. Мовша Т.Г. Новые данные по идеологии трипольско-кукутенских племен // Первобытная археология. Поиски и находки. – К., 1980. – С. 185–190

8. Рыбаков Б.А. Космогония и мифология земледельцев энеолита // СА. – 1965.– №1. – С. 24–47; №2. – С. 13–33;

9. Рижова С.М. Столова кераміка племен Трипільської культури // Трипільська цивілізація у спадщині України. Матеріали наук.-практ. конфер. – К.: «Просвіта», 2004. – С. 211–219

10. Ткачук Т., Мельник Я. Семіотичний аналіз трипільсько-кукутенських знакових систем (мальований посуд) / Ткачук Т.М., Мельник Я.Г.; Національний заповідник «Давній Галич»; Прикарпатський ун-т ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – 238 с.

11. Черниш Е.К. Энеолит Правобережной Украины и Молдавии // Энеолит СССР. – М., 1982. – С. 166–320

Ссылки (links):

http://vytoky.nm.ru/Start.htm