МІНІСТЕРСТВО   ОСВІТИ  І НАУКИ УКРАЇНИ
Черкаський державний бізнес-коледж
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з предмета: "РПС"
Виконав: студент
заочного відділення
Перевірив викладач
Горьовий С.В.
Черкаси – 2006  

План:
1. Методи дослідження і розвитку продуктивних сил
2. Територіальна організація та розміщення виробництва
3. Придніпровський економічний район
4. Список літератури

1. Методи дослідження і розвитку продуктивних сил
Методом є спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання, методикою – сукупність методів практичного чи теоретичного пізнання дійсності, тому свідоме застосування наукою обґрунтованих методів у складі методології є важливою умовою отримання нових знань про досліджуваний об'єкт.
Економічні методи обґрунтування розміщення продуктивних сил. Вибір методів економічного аналізу залежить від рівня організації і характеру функціонування господарської системи та цілей її дослідження. Завдання аналізу завжди пов’язане з оцінкою стану економічної системи, виявленням причин певного явища та пошуком методів, засобів і ресурсів для поліпшення соціально-економічної ситуації. Для визначення стану або встановлення діагнозу територіальної економічної системи використовують кілька економічних методів.
Системний метод. Один із методів комплексного вивчення економіки як єдиного цілого з позицій системного аналізу. Територіальна економічна система як сукупність продуктивних сил і виробничих відносин є відкритою системою. Системними об'єктами є вхід, вихід, мета, зворотний зв'язок та обмеження.
Вхід економічної системи характеризується сукупністю природних, трудових, виробничих та інформаційних ресурсів. Переробка – перетворення сировини, матеріальних благ та послуг, необхідних для задоволення потреб суспільства. Мета – випливає з вимог законів виробництва і відтворення населення.
Особливості системного підходу до управління і регулювання виробництва полягають у переході від поточного управління процесами до стратегічного і перспективного, від відокремлених, часткових підсистеми до комплексної системи, до підвищення гнучкості й оперативності при освоюванні нових виробів і процесів, від аналізу окремих випадків до системного аналізу варіантів рішень, від підрахунку окремих елементів ефективності до комплексної оцінки всіх факторів. Системний аналіз управління виробництвом дає змогу всебічно оцінювати раціональність нових капітальних вкладень, інновацій, комплексно враховувати фактори розвитку виробництва, вдосконалювати інформаційні потоки та гарантує оптимізацію прийнятих рішень.
Балансовий метод. Метод оброблення й аналізу статистичних даних підприємства, галузі, регіону. Він дає змогу взаємопов’язувати ресурси та їх використання, виявляти пропорції та взаємозв’язки, які утворюються в процесі відтворення. У територіально-економічному аналізі використовують різні баланси, які можна згрупувати:
• баланси, які характеризують ресурси окремих продуктів, розподіл та використання їх у національній економіці (палива, машин тощо); їх складають переважно у натуральних показниках;
• баланси праці – баланс працездатного населення, баланс зайнятості та використання праці зайнятих та ін.;
• баланси, які характеризують утворення грошових ресурсів і використання їх у національній економіці, в окремих галузях чи населенням: баланс державного чи регіонального бюджету, баланс доходів і видатків галузі, баланс доходів і видатків населення та ін.;
• баланс виробництва і розподілу валового внутрішнього прибутку, платіжний баланс, міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продуктів.
Нормативний метод. Передбачає врахування нормативів – розрахункових величин затрат живої та уречевленої праці на виробництво одиниці продукції або окремі види робіт і послуг.
Нормативи є вихідними даними для встановлення техніко-економічних норм на підприємствах з огляду сферу застосування вирізняють такі основні групи нормативів:
-                     нормативи використання матеріальних ресурсів;
-                     нормативи продуктивності устаткування;
-                     нормативи затрат праці.
Економіко-математичні методи. Комплекс наукових дисциплін, що сформувався на стику економіки з математикою і кібернетикою: економіко-статистичні  методи, моделювання економічних процесів, методи оптимальних рішень тощо.
Економічний аналіз продуктивних сил і їх розміщення не обмежується переліком найбільш загальних методів. Дослідження їх розвитку і розміщення потребує творчого підходу до відбору і застосування методів з урахуванням вимог часу та поставлених цілей і завдань, зокрема у сучасних умовах необхідно використовувати комп’ютерну техніку і комп’ютерні технології.
2. Територіальна організація та розміщення виробництва
Теорія продуктивних сил ґрунтується на основі об’єктивних економічних законів продуктивну силу розуміють як спроможність чинників виробництва створювати продукт протягом певного періоду. Чим менше часу за незмінної чисельності зайнятих і задіяного капіталу втрачено на виробництво одиниці продукту, тим вище продуктивна сила всіх задіяних чинників виробництва.
Основою теорії формування і розміщення продуктивних сил є головне економічне відношення вартості створеного продукту до вартості витрат, які забезпечили його створення. У цьому відношенні відображені всі економічні, політичні та соціальні процеси. При цьому параметрами всіх продуктивних сил виступають:
- вартість праці, тобто чисельність зайнятих і ціна праці одного зайнятого;
- вартість основного капіталу, тобто фізична кількість основного капіталу і ціна одиниці основного капіталу;
- вартість оборотного капіталу, тобто кількість сировини, матеріалів, палива тощо, і ціна одиниці оборотного капіталу.
Сумарна вартість задіяних чинників виробництва визначатиме рівень національних продуктивних сил. Кожен елемент продуктивних сил необхідний для здійснення процесу виробництва. Однак, людський чинник – активний, а основний і оборотний капітал – пасивні. Це і визначає їх роль у процесі виробництва. Проте, головною продуктивною силою є людина. Елементи взаємодіють між собою у формі підприємств і організацій.
До елементів продуктивних сил відносять ц загальні суспільні та природні явища:
- загальні: наукові знання, технології;
- суспільні: внутрішньовиробничий поділ праці, кооперація праці, фінансова, грошова і кредитна системи;
- природні: родючі ґрунти, корисні копалини, природне середовище.
Розміщення продуктивних сил – об’єктивний процес, зумовлений територіальним поділом праці, тобто закріпленням за певною територією виду виробничої діяльності, територіальним розміщення підприємств із відповідними якісними характеристиками елементів продуктивних сил і видом діяльності. Це історичний процес, який відбувається на обнові загального і територіального поділу праці. Теорія формування і розміщення продуктивних сил обґрунтовує закономірності формування якісних і кількісних сил, параметрів елементів продуктивних сил, їх розташування на території, рівня продуктивної сили кожного зокрема і країни загалом.
Дослідження предмета продуктивних сил і їх розміщення є основою формування національної внутрішньої і зовнішньої економічної політики, інвестицій, фінансів тощо.
Продуктивні сили формуються і розміщуються на обнові відповідних об’єктивних економічних законів. Тому основним завданням є оволодіння науковими основами розміщення і територіальної організації продуктивних сил, аналізу структури, динаміки і перспектив розвитку за ринкових відносин для оптимізації територіальної організації.
Економічні закони. До економічних законів належать закон товаровиробництва (проявляється через зростання продуктивної сили чинників виробництва, обсягу виробництва, доданої вартості і зниження затрат виробництва), закон товарообміну (виявляється через співвідношення товарної і грошової маси та обмінні процеси, суттю яких є оборотність грошової маси і привласнення товарів і послуг через їх купівлю), закон соціально-економічної збалансованості ( виявляється через встановлення відповідності виробничих відносин розвиткові продуктивних сил, оптимізацію пропорцій чинників виробництва, попиту і пропозиції і т. д.).
Економічні закони вимагають раціонального розміщення продуктивних сил і ефективного використання живої праці, основних виробничих засобів, оборотних ресурсів; комплексного розміщення продуктивних сил; вирівнювання ступенів економічного і соціального розвитку окремих регіонів.
Дію кожного закону можна перевірити через певні якісні ознаки і кількісні показники критеріїв. Якщо закон існує і діє, то його дія неминуче виявляється через параметри явищ, що виникають при цьому як необхідні.
Закономірності та принципи розміщення продуктивних сил. Для процесів, пов’язаних із розміщенням продуктивних сил, закономірними є такі явища:
- для раціонального розміщення продуктивних сил закономірний ефект розміщення виробництва, тобто створення об’єктів виробництва там, де є відповідне працездатне населення, сировинні ресурси чи попит;        
- для територіального поділу праці закономірним є зниження витрат виробництва на одиницю продукції. Гранична межа витрат на одиницю продукції повинна бути меншою, ніж ціна одиниці продукції і повинна забезпечити прибуток;
- забезпечення ефективності всього господарства регіону чи країни;
- для регіональної інтеграції господарства закономірними є спеціалізація виробництва, тобто концентрація певного виду діяльності, чисельності зайнятих, основного капіталу тощо на певній території, і переважаючого випуску однорідної продукції (машинобудування, легкої промисловості та ін.); розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, тобто формування територіально-виробничих комплексів, сфери торгівлі, фінансових послуг, сфери освіти, культури тощо. Для територіальної концентрації продуктивних сил закономірними є формування агломерацій, промислових вузлів, промислових районів, технополісів, технопарків і т. д.
Доцільне розміщення продуктивних сил має соціально-економічну значущість, оскільки дає змогу:
- створювати робочі місця і забезпечувати зайнятість;
- виробляти рідкісні товари, послуги та інші цінності;
- забезпечувати цінність вироблених товарів і послуг загалом;
- задовольняти потреби;
- створювати доходи і відрахування у бюджет та ін.
Найважливішими є соціальна спрямованість, усталеність розвитку, національно безпека, планомірність, керованість, ефективність господарства окремих регіонів. Закономірності розміщення продуктивних сил є передумовами раціональної, оптимальної і збалансованої територіальної організації національної економіки.
Принципи, розвиток і розміщення продуктивних сил взаємопов’язані: принципи визначають особливості розміщення продуктивних сил, а рівень їх розвитку вимагає обґрунтування нових принципів або удосконалення діючих. Їх можна класифікувати на такі групи:
- наближення виробництва до джерел сировини, палива, природних умов, ресурсів;
- наближення виробництва і послуг до споживачів;
- розміщення виробництва з урахуванням охорони довкілля, раціонального використання ресурсів і запровадження ресурсозберігаючих технологій.
Чинники розміщення продуктивних сил. Дія чинників має бути узгоджена з вимогами дії економічних законів. Чинники і їх врахування при розміщенні продуктивних сил передбачають:
- мінімальні матеріальні, трудові, фінансові затрати на виробництва одиниці продукції та її сукупності;
- задоволення потреб виробників і населення у потрібній продукції за кількістю і якістю;
- збереження чистоти природного довкілля і соціального середовища.
До чинників розміщення продуктивних сил належать: енергетичний, водний, трудовий, земельний, сировинний, транспортний, ґрунтово-кліматичний. Ці чинники дуже важливі для продуктивного й ефективного функціонування праці та капіталу і мають бути покладені в основу заходів оптимізації розміщення праці та капіталу. Важливою є активізація людського чинника, оскільки від нього залежить продуктивне і ефективне функціонування капіталу на всіх рівнях організації національної економіки.
3. Придніпровський економічний район
Площа – 59,1 тис. км² .
Населення – 5929,8 тис. чол.
Склад – Дніпропетровська і Запорізька області.
 Придніпров’я займає друге місце в країні за обсягом виробництва промислової продукції і є одним з найбільших індустріальних районів України. Водночас високого рівня розвитку тут досягло сільське господарство, яке чималу частку своєї продукції продає іншим районам.
Провідною галуззю індустріального виробництва Придніпровського району є машинобудування і металообробка. Чорна металургія – на другому місці у його промисловому виробництві. У районі концентрується більш ніж половина всього загальноукраїнського випуску продукції галузі і приблизно стільки зайнятих робітників. Далі йде легка, харчова, хімічна і нафтохімічна промисловість.
Придніпров’я відграє важливу роль у сільськогосподарському виробництві України, концентруючи майже 7 % населення України, район виробляє 10 % валової продукції сільського господарства країни.
Придніпровський економічний район розташований у південно-східній частині України. Межує на півночі з Північно-Східним, на сході –  з Донецьким, на півдні – з Причорноморським, на заході – з Центральноукраїнським економічними районами. Південь Запорізької області омивається водами Азовського моря.
Вигідне географічне положення, значні поклади корисних копалин, розташування у степовій фізико-географічній зоні, сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, густа транспортна мережа, приморське положення сприяють розвитку господарського комплексу району.
Природні умови і ресурси. Основна частина території району розташована на Придніпровській низовині. Поверхня Дніпропетровської області – хвиляста рівнина, почленована глибокими долинами річок, балками і ярами, Запорізької – слабо розчленована рівнина із західним схилом до долини Дніпра та Азовського моря. Вздовж узбережжя простягаються довгі, вузькі піщані коси, намиті морем.
Клімат помірна-континентальний з жарким посушливим літом та малосніжною зимою, часто бувають відлиги. Середня температура січня – від – 6 °С на півночі до – 4 °С на півдні, липня – відповідна 22 °С і 23 °С. період з температурою 10 °С становить 174 дні. Опадів у середньому 430 мм, переважна їх більшість випадає у весняно-літній період.
Серед зональних типів ґрунтів переважають чорноземи: звичайні, південні та південні солонцюваті (майже повністю розорані), є також каштанові, лучні солонцюваті, дернові, піщані ( переважно вздовж річкових берегів)  та інші ґрунти.
Придніпров’я має великі родовища корисних копалин. У надрах Дніпропетровської області є величезні запаси природного газу, рідкісних і кольорових металів, різноманітних будівельних матеріалів.
Уздовж річки Інгулець пластом понад 100 км залягають залізні руди Криворізького басейну. Їх запаси становлять понад 12 млрд. т. Крім Криворізького, у області є й інші перспективні родовища руд, такі як Оріхово-Павлоградська та Чортоницька магнітні аномалії, Жовтинське родовище у П’ятихатському районі. Є родовища титану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. На їх основі працює Верхньодніпровський гірничопромисловий комбінат.
 Надра області містять майже 8,6 млрд. т. кам’яного вугілля, яке залягає в родовищах Західного Донбасу. Поклади бурого вугілля виявлені в П’ятихатському, Верхньодніпровському, Криворізькому і Синельниківському районах, нафта та природний газ – у Царичанському і Новомосковському.
У Широківському районі знайдено боксити. Є в області каоліни (Просянське родовище), вогнетривкі глини, вапняки (Криворіжжя) і поклади граніту – Бородаївське, Нікопольське, Кудашівське родовища.
Запорізька область також багата на поклади рудних корисних копалин, зокрема руд заліза (Бєлозерський залізорудний район) і марганцю (Великотокмацький марганцеворудний район). Промислове значення мають будівельні матеріали (граніти, каоліни, глини, вапняки тощо). З паливно-енергетичних ресурсів є буре вугілля, природний газ, а також мінеральні води і лікувальні грязі.
Населення в основному – українці. Національна структура населення формувалася історично :у радянські часи дуже швидко зростала кількість російського населення; цей процес триває й досі. За чисельні росіяни займають тут друге місце (28 %). Росіяни переважно оселялися в містах. Живуть також євреї, білоруси, болгари.
Пересічна густота населення – 120 чол./км². Міське населення становить близько 80 %. Для регіону характерний високий рівень урбанізації. Значна частина населення проживає в містах з населенням понад 100 тис чол. Частка трудових ресурсів, зайнятих у промисловості, становить 36,5 %, зростає частка зайнятих у невиробничій сфері.
Промисловість. Промисловий комплекс Придніпров’я поєднує важку індустрію і харчову промисловість. Провідними галузями важкої промисловості, які визначають спеціалізацію Придніпров’я у міжрайонному поділі праці, є залізорудна. Марганцеворудна, чорна металургія, машинобудівна, хімічна. Міжрайонне значення має також харчова і легка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів.
Гірничодобувна промисловість представлена залізорудною, марганцеворудною та кам’яновугільною галузями, видобутком різноманітних будівельних матеріалів.
Залізорудна промисловість зосереджена в основному в Криворізькому залізорудному басейні, який за видобутком залізної руди займає провідне місце серед залізорудних басейнів світу.
На криворізькій залізній руді працює вся чорна металургія Донбасу, Придніпров’я, Криворіжжя, частково Приазов’я. крім того, значну кількість криворізької руди експортують до Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі.
Другою важливою галуззю гірничодобувної промисловості Придніпров’я є марганцеворудна, яка зосереджена в районі міст Нікополя. Як і в залізорудній, у цій галузі руду видобувають шахтовим і відкритим способами.
Видобуваються в регіоні також боксити, каолін.
Енергетика району ґрунтується на використанні місцевих гідроенергетичних ресурсів, привізного донецького вугілля, шебелинського газу і місцевого бурого вугілля. Електростанції Придніпров’я належать до Південної енергосистеми. ПЕК представлений перш за все каскадом гідроелектростанцій за течією Дніпра (Дніпрогес. Кременчуцька, Дніпродзержинська ГЕС). Найбільші теплоелектростанції – Придніпровська, Дніпродзержинська і криворізька ДРЕС.
Чорна металургія – провідна галузь промислового комплексу Придніпров’я. металургія повного циклу представлена тут заводами "Криворіжсталь", "Запоріжсталь", ім. Комінтерну (Дніпропетровськ) та ін. крім заводів повного циклу, в районі працюють і переробні металургійні завади, в Дніпропетровську – завод ім. К. Лібкнехта та трубопрокатний завод, Нікополі (трубопрокатний), Запоріжжі "Дніпроспецсталь". До комплексу підприємств чорної металургії Придніпров’я належать також заводи феросплавів у Запоріжжі Нікополі.
 Кольорова металургія має алюмінієвий завод ім. Кірова Запоріжжі. Завод працює на привізних бокситах і нефелінах та дешевій електроенергії Дніпрогесу.
Значна частка в структурі промисловості – машинобудування металообробка. Машинобудівні підприємства Придніпров’я спеціалізуються на виробництві металургійного та гірничого устаткування, металоконструкцій, верстатобудуванні, транспортному машинобудуванні, виробництві сільськогосподарських машин, підйомно-транспортних машин. Розвинені також електротехнічне машинобудування, виробництво радіоапаратури, устаткування та машин для легкої і харчової промисловості, у Запоріжжі є підприємства інструментальної та абразивної промисловості. Найбільшими машинобудівними центрами Придніпров’я є Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь.
Придніпров’я має сприятливі умови для розвитку хімічної промисловості. Тут набуває широкого розвитку коксохімічна та азотнотукова промисловість. Надалі хімічна промисловість Придніпров’я спеціалізуватиметься на виробництві пластмас і смол, мінеральних добрив, автошин та лакофарбової продукції. У Дніпропетровську розвинено виробництво лаків і фарб, також працює найбільший ш Європі шинний завод. у Кривому Розі – завод сурикових фарб.
У промисловому комплексі важливе місце посідає виробництво будівельних матеріалів. Територія Придніпров’я багата на поклади різноманітної будівельної сировини – пісків, глин, гранітів, каолінів. Крім того, для виготовлення залізобетону, шлакоблоків, цементу використовуються відходи металургійного виробництва. Найбільші центри виробництва будівельних матеріалів – Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь , Павлоград.
Досить розвинена в цьому районі деревообробна промисловість, яка працює на сплавному лісі, що надходить Дніпром з північних районів України та Білорусі.
 Харчова промисловість за вартістю виробленої продукції посідає третє місце після машинобудування і металургії. Працюють численні підприємства різноманітних галузей харчової промисловості (переважно на місцевій сировині). Найбільш провиненими є борошномельно-круп’яна й олійна промисловість. Значну кількість продукції дають цукрова, маслоробна, м’ясна, кондитерська та деякі інші. Підприємства харчової промисловості розташовані в Запоріжжі, Мелітополі, Бердянську, та в багатьох містах. Вони виробляють цукор, м’ясні й молочні продукти, рослинні і тваринне масло, борошно тощо.
Легка промисловість розвинена менше. Вона представлена підприємствами швейної промисловості, шкіряна-взуттєвої, меблевої. Її розвиток є одним з важливих завдань комплексного розвитку господарства Придніпров’я.  
Сільське господарство. Придніпров’я нині займає значне місце в сільськогосподарському виробництві України.
Рослинництво є провідною галуззю сільськогосподарського виробництва Придніпров’я. воно дає понад половину валової продукції сільського господарства, забезпечуючи розвиток тваринництва.
Використання землі дуже інтенсивне. Під посівами сільськогосподарських культур зайнято 3,61 млн. га. Розораність території досягає 70 %. Нині понад 47 % посівної площі припадає на зернові культури. Озима пшениця в умовах Придніпров’я дає добрі стійкі врожаї. Значні площі відведено під посіви кукурудзи на зерно. Третє місце серед зернових займає ярий ячмінь. Вирощують також просо та гречку. Різко зменшилися площі під вівсом, житом і ярою пшеницею.
Зросли посіви технічних культур, серед яких основне значення мають соняшник та цукрові буряки. Поширені посіви коноплі, льону кудряву, рицини. Певного розвитку набуло вирощування овочевих культур і картоплі. Однак їх виробництво не задовольняє потреб району. Посіви баштанних культур найбільш поширені на півдні району, добре розвинені тут садівництво і виноградарство.
У структурі тваринництва за поголів’ям та валовою продукцією перше місце посідає велика рогата худоба, далі – свинарство, вівчарство. Крім того, розвинені кролівництво, птахівництво, рибництво, шовківництво.
Транспортна система. У Придніпров’ї розвинені такі види транспорту: залізничний . водний, автомобільний, авіаційний, трубопровідний. Через Придніпров’я проходять шляхи, що з’єднують Криворізький басейн з Донбасом і центральними районами європейської частини СНД, з портами Чорного та Азовського моря.
Провідну роль відіграє залізничний транспорт. Через цей район проходять Московсько-Кримська, Криворізько-Донецька магістралі, які зв’язують регіон з іншими районами країни. Найбільші залізничні вузли району: Волинський ,Нижньодніпровський , Апостолове, П’ятихатки, Синельникове, Запоріжжя, Знам’янка, Помічна.
У розвитку водного транспорту велика роль Дніпра, особливо після спорудження Дніпрогесу. Найважливішими річковими портами є Запоріжжя і пристані – Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь.
На узбережжі Азовського моря розташований великий морський порт Бердянськ, який посідає значне місце в загальному вантажообороті країни. Від нього курсують судна в напрямі Маріуполя, Таганрогу, Ростова-на-Дону та міст Кримсько-Кавказького узбережжя.
Великою є частка автомобільного транспорту у внутрішньо - і міжрайонних перевезеннях. Придніпров’я має розвинену мережу нерейкових шляхів. Довжина шляхів з твердим покриттям становить 6,1 тис. км. Серед них виділяються дуже важливі автомагістралі Москва – Сімферополь, Запоріжжя – Новомосковськ та ін.
Авіатранспорт зв’язує найбільші міста Придніпров’я з багатьма центрами країни.
Проблеми і перспективи розвитку. До найбільш важливих напрямів перспективного розвитку господарства Придніпровського економічного району належить ПЕК, основою якого є кам’яне вугілля Донбасу. Основним завданням зниження напруги паливно-енергетичного балансу є обмеження нарощування потужності енергоємних виробництв, розвиток атомної енергетики, теплоенергетики. Перспективним є використання бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну.
Основними напрямами розвитку металургійного комплексу є перепрофілювання деяких металургійних комбінатів на випуск електросталі, вдосконалення технологій, залучення залізорудних баз у Приазов’ї, підвищення якості виплавленої сталі.
Проблемами для Придніпров’я  є: технічне переоснащення виробництва, охорона навколишнього середовища, висока концентрація потужних металургійних та інших виробництв, розташованих біля Дніпра, що загострює проблему охорони водних ресурсів.
Гострота проблеми посилюється тим, що поблизу розташовані великі міста-забруднювачі – Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Верхньодніпровськ. Екологічна ситуація в Дніпропетровську і особливо в Дніпродзержинську належить до найгостріших у світі.
На менш важливою є проблема різкого скорочення використання родючих земель з несільськогосподарською метою. Основні напрями розв’язання проблем – впровадження безвідходних технологій на виробництві, розробка і здійснення науково обґрунтованих заходів щодо використання відходів виробництва, рекультивація земель.
Остаточно не розв’язана проблема раціонального використання зрошених земель і гідротехнічних меліоративних споруд.
Необхідним є розвиток легкої, харчової промисловості, а також невиробничої сфери.
Велике значення має санаторно-курортне господарство Придніпров’я. Суттєве для району більш повне і раціональне використання місцевих рекреаційних ресурсів – на узбережжі Азовського моря, біля Дніпра з його притоками, поблизу лісових масивів, біля джерел лікувальних вод і грязей.

Список літератури:
1.  Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. та ін. Розміщення продуктивних сил. – К.: КНЕУ, 2000. – 364 с.
2.  Заблоцький В.Ф. Розміщення продуктивних сил України. – К.: Академвидав, 2002. – 368 с.
3.  Курочкін Г.С. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб. – К.: НАУ, 2004. – 273 с.
4.  Розміщення продуктивних сил України. / За ред. Є.П. Качана. – К.: Вища шк., 1998. – 375 с. 
5.  Розміщення продуктивних сил України. / За ред. Ковалевського. – К.: Вища шк., 1998. – 546 с.
6.  Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб. = К.: Знання, 1998. – 546 с.