Контрольная работа Криміналістична експертиза
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-25Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кафедра криміналістики
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з спецкурсу «Криміналістична експертиза»
(Варіант ІІ)
м. Одеса, 2010р.
1.
Хто може бути судовим експертом, його права та обов’язки
Перед тим, як висвітлити вимоги, які встановлюються до осіб, які можуть бути судовим експертом, вважаю за доцільне дати визначення поняття судової експертизи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Вимоги до осіб, які можуть бути судовим експертом визначені статтею 10 Закону України «Про судову експертизу», відповідно до зазначеної норми Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.
Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу».
Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість. Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством (наприклад, якщо дана особа брала участь в процесі в якості свідка, спеціаліста, перекладача, сторони, третьої особи, слідчого).
Статтею 12 Закону України «Про судову експертизу» встановлені обов’язки судового експерта, так незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний: 1) провести повне дослідження і дати обгрунтований та об'єктивний письмовий висновок; 2) на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку; 3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.
Інші обов'язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством. Стаття 77 Кримінально – процесуального кодексу України висуває до судового експерта обов’язок з'явитися до суду, до органів досудового слідства або дізнання за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про судову експертизу», незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;
2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;
3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;
4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;
5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;
6) проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.
Інші права судового експерта передбачаються процесуальним законодавством. Згідно частини другої статті 77 Кримінально – процесуального Кодексу України, експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. Якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі висновку, експерт у письмовій формі повідомляє орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок.
Судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
2. Фактичні і юридичні підстави призначення криміналістичної експертизи
У кримінально-процесуальній діяльності спеціальні знання використовуються у двох формах: при залученні спеціалістів під час окремих слідчих (судових) дій та в межах проведення експертизи. Під час здійснення правосуддя велику допомогу слідству та суду надає судова експертиза.
Проведення судової експертизи регламентовано Законом України «Про судову експертизу», КПК (статтями 75—77, 196—205, 310—312) і Цивільним процесуальним кодексом України (далі — ЦПК) (статті 57—61). Згідно з чинним законодавством України експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ч. 1 ст. 75 КПК). До спеціальних знань належать будь-які знання та уміння об’єктивного характеру, отримані внаслідок вищої професійної підготовки, наукової діяльності, досвіду практичної роботи, що відповідають сучасному науково-практичному рівню.
У теорії кримінального процесу та криміналістики судова експертиза визначається як дослідження, що проводиться відповідно до кримінально-процесуального або цивільно-процесуального закону особою, яка володіє спеціальними знаннями у науці, техніці, ремеслі з метою встановлення обставин (фактичних даних), що мають значення у справі.
Закон України «Про судову експертизу» визначає поняття судової експертизи як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду.
Під час експертизи, на відміну від інших процесуальних дій, істотні у справі факти можуть встановлюватися за відсутності слідчого (або суду). Ця особливість дає змогу пояснити, чому законодавець встановив систему додаткових процесуальних гарантій, дотримання яких покликано сприяти достовірному, повному й об’єктивному встановленню фактів експертом та всебічній перевірці його висновків слідчим і судом. Експертизу слід призначати тільки тоді, коли в цьому насправді є потреба, коли без відповіді експерта на певні питання неможливо встановити істину у справі. Недопустимо призначати експертизу для вирішення питань, що потребують таких спеціальних знань, які не виходять за межі професійної підготовки слідчого, прокурора або судді, тобто на вирішення експерта не ставляться питання правового характеру.
Судові експертизи призначаються за розсудом слідчого або суду, у деяких зазначених у законі випадках обов’язково повинна бути проведена відповідна експертиза. Так, експертиза обов’язкова (ст. 76 КПК):
1) для встановлення причин смерті;
2) для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень;
3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;
4) для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст. 155 КК;
5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність, за відсутності відповідних документів про вік або неможливість їх отримання (ст. 76 КПК).
Експертиза проводиться у період розслідування або судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального документа — постанови слідчого (судді) або ухвали суду. Призначення експертизи є процесуальною дією і тому її проведення можливе лише по порушеній справі.
Фактичною підставою призначення експертизи є необхідність застосування спеціальних знань для з'ясування суттєвих обставин по кримінальній справі.
Рішення про необхідність проведення експертизи слідчий приймає в кожному конкретному випадку з урахуванням сформованої у справі слідчої ситуації і характеру встановлюються обставин. В окремих випадках проведення експертизи необхідно в силу прямої вказівки на це в законі
Експертиза не призначається, коли обставини й без того достатньо повно з'ясовані і у проведені експертного дослідження немає необхідності, або коли виниклі питання можуть бути успішно вирішені за допомогою використання слідчим власних спеціальних знань або шляхом залучення спеціаліста до участі в слідчій дії.
На відміну від інших форм використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів експерт проводе наукове дослідження представлених в його розпорядження об'єктів, в результаті вивчення яких отримує нові фактичні дані, що раніше не були відомі слідчому (суду).
Необхідність і час призначення експертизи визначаються слідчим або судом з урахуванням обставин справи та керуючись тактичними міркуваннями. Експертиза призначається у ситуаціях, коли для її проведення зібрані всі необхідні матеріали, об'єкти експертизи придатні для дослідження, поставлені питання до яких збігаються з можливостями експертизи. Проведення експертизи має бути своєчасним, оскільки тяганина з її призначенням може призвести до небажаних наслідків. Однак і надмірна поспішність, відсутність необхідних вихідних матеріалів не дозволить отримати доброякісного експертного висновку.
З метою оптимізації процесу розслідування проведення експертизи у справі має плануватися, а заходи з підготовки та призначення експертизи слід включати в загальний план розслідування злочину.
До направлення на експертизу відповідних об'єктів іноді доцільно здійснити їх попереднє дослідження, щоб визначити коло невирішених питань і переконатися у необхідності їх експертного дослідження. Попереднє дослідження може проводитися слідчим одноособово чи за участю інших, більш досвідчених колег або відповідного фахівця. Обов'язковою його умовою є збереження об'єкту, що вивчається в незмінному стані.
Повнота і чіткість висновків експертів багато в чому залежать від правильності формулювання питань, що підлягають експертному дослідженню, в постанові про призначення експертизи. Ці питання не можуть бути правовими, виходити за межі компетенції експерта і можливостей експертизи. Разом з тим, перед експертами можна ставити питання, що стосуються відповідності (невідповідності) будь-яких дій (бездіяльності) учасників досліджуваної події тих чи інших правил, інструкцій, якщо зміст останніх носить в основному технічний, а не правовий характер.
При збиранні матеріалів на експертизу в ряді випадків виникає необхідність присутності експерта при допитах, оглядах та інших слідчих діях, в процесі яких експерт може задавати питання, що стосуються предмета експертизи, або клопотати про приєднання до справи матеріалів, Необхідних для експертного дослідження. Самостійно ж експерт не вправі отримувати будь-які матеріали для проведення експертизи.
Речові докази і порівняльні зразки, які направляються на експертизу, повинні бути доброякісними, чітко позначені та описані в постанові про призначення експертизи. Експертові в необхідних випадках повинна бути надана можливість ознайомитися не тільки з тими матеріалами, які направлені на експертизу, а й з усіма обставинами справи, які можуть знадобитися експертові для дослідження. У кожному випадку слідчий (суд) зобов'язані ретельно продумати питання про те, з якими обставинами справи та іншими даними повинен бути ознайомлений експерт.
Якщо експерт вважає, що матеріали недостатні для дачі висновку, він має право клопотати про надання йому додаткових матеріалів або в письмовій формі повідомити слідчого (суд) про неможливість дати висновок по представленим матеріалам.
При наявності обвинуваченого слідчий повинен ознайомити його з постановою про призначення експертизи. Якщо ж обвинуваченого ще немає, але є підозрюваний, то бажано його також ознайомити з вказаною постановою. У передбачених законом випадках при проведенні експертизи може бути присутнім і захисник обвинуваченого.
3. Питання, які можуть бути вирішені діагностичною експертизою слідів знарядь злому та інструментів
Основними завданнями експертизи слідів знарядь злому та інструментів є: установлення конкретного знаряддя чи інструменту по залишених їм слідах, визначення способу злому, механізму та умов слідового впливу, напрям в якому проведено злом.
Об'єктами даної експертизи є різні предмети речової обстановки із слідами дії знарядь злому.
Для проведення дослідження по можливості необхідно представити сам предмет (або його частину) зі слідами. Якщо на них немає слідів знарядь злому, повідомляються відомості про характер цих пристосувань.
При виявленні слідів свердління, крім просвердленого предмету, необхідно також брати стружки.
Якщо надати об'єкт неможливо або важко, на експертизу направляється масштабний фотознімок, на якому зафіксовано розташування слідів, зліпки (зліпки можуть бути зроблені з гіпсу, пластиліну, воску або полімерних матеріалів), копія протоколу огляду місця події. Якщо зробити зліпок з яких-небудь причин не вбачається за можливе, обмежуються наданням масштабного фотознімку сліду з чітким зображенням всіх його характерних особливостей.
В якості порівняльного об'єкта надається саме знаряддя злому або інструмент, яким, згідно з припущенням залишені сліди. Рекомендується повідомити експерту час виявлення, а по можливості і час утворення слідів, час вилучення передбачуваного знаряддя, якщо знаряддя злому після скоєння злочину зазнало змін, у зв'язку з чим зникли одні ознаки і з'явилися нові, про це також необхідно вказати в постанові.
Бажано також по можливості вказати умови, в яких інструмент зберігався, звідки він був вилучений.
На експертизу виносяться питання як неідентифікаційного (діагностичні), так і ідентифікаційного характеру.
У ході проведення експертизи можуть бути вирішені наступні питання:
1) Чи залишені сліди, виявлені на місці злому, даним знаряддям або інструментом?
2) До якого виду належить знаряддя, яким утворені сліди злому (сокира, ломик, стамеска, ніж і т. д.)?
3) Чи не залишені сліди, виявлені в кількох місцях злому, одним і тим же знаряддям?
4) Чи відповідають розводка, розміри і кількість зубців, що припадають на одиницю довжини, наданої пилки і пилки, якою зроблено даний розпил?
5) З якого боку зламана перешкода (стіна, підлога, стеля і т. д.) - Зовні або зсередини приміщення?
7) Яким способом проведено злом замку (іншого запору, решітки вікна і т. д.)?
8) Який мінімальний час необхідний для того, щоб здійснити даний злом?
9) Чи справний наданий замок, а якщо ні, то які дефекти він має і чи придатний він для запирання?
10) Чи не відпирався замок за допомогою підробленого або підібраного ключа або відмички?
11) Чи можна відімкнути наданий замок за допомогою певного інструменту або іншого предмета (ключа, відмички, шила, цвяха, відрізка дроту і т. д.)?
12) Чи є наявні на замку пошкодження результатом його відмикання?
13) Чи можна відімкнути наданий замок, не порушуючи контрольного пристосування?
14) Чи порушена надана пломба, якщо так, то яким способом?
15) Одним або різними пломбіраторами залишено відбитки на наданих пломбах?
16) Чи не утворено відбиток на пластичній речовині (наприклад, сургучі) наданою печаткою?
4. Методи дослідницької фотографії, які застосовуються при проведенні криміналістичної експертизи і для яких цілей
Судово-дослідна фотографія – система спеціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабко або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, схожості або різниці між ними. Об’єктами судово-дослідницької фотографії є: речові докази, що піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки і матеріали, що використовуються в ході експертизи. Судово-дослідницька фотографія здійснюється за особливих умов освітлення, зйомка проводиться в невидимому промінні, зйомкою люмінісценції, з посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографування.
Судово-дослідницька фотографія застосовується під час проведення експертних досліджень. Спеціальні методи фотозйомки в лабораторних умовах (мікрофотографічне дослідження, фотографічна зміна контрастів, кольороподіл і кольорова трансформація, фотозйомка в невидимих променях спектра та ін.) розширюють пізнавальні можливості людини та дозволяють виявляти нові ознаки і властивості об’єктів, які неможливо побачити при звичайному візуальному сприйнятті.
Фотографічна зміна контрастів широко застосовується при техніко-криміналістичному дослідженні документів. При цьому використовуються: ефект контрасту за яскравістю (у одноколірних об’єктів за світлістю, що виникає в результаті неоднакового відбиття світла або нерівномірності освітлення), ефект контрасту за кольором (відмінності об’єктів чи їх частин за кольором), тіньовий контраст (виникає за рахунок тіней, які утворюються від нерівностей поверхні об’єкта).
Кольороподіл — це процес збільшення кольорового контрасту шляхом дослідження або фотографування об’єкта крізь спеціальний світлофільтр.
Кольорова трансформація — це посилення кольорового контрасту шляхом передачі на фотознімку одних кольорів іншими, більш насиченими.
Виявлення невидимих об’єктів може бути здійснено шляхом фотографування з використанням мікроскопа. Мікрофотографія — це фотозйомка, що застосовується для виявлення мікроструктури і мікрорельєфу досліджуваних об’єктів. Мікрофотозйомка зі значним збільшенням провадиться звичайним фотоапаратом, мікрофотонасадкою, мікрофотокамерою.
В експертній практиці використовуються методи фотозйомки в невидимих променях спектра. Позитивний результат дає фотозйомка в інфрачервоних, ультрафіолетових чи рентгенівських променях.
Фотографування в інфрачервоних променях — це фотозйомка об’єкта, який освітлюється тепловими променями. Об’єктив оснащується інфрачервоним фільтром, а об’єкт освітлюється електролампами розжарювання. Використовується з метою дослідження документів.
Фотографування в ультрафіолетових променях — метод, заснований на дії ультрафіолетових променів, відбитих від об’єкта зйомки. Для збудження люмінесценції об’єкт освітлюють ультрафіолетовим світлом ртутно-кварцевої лампи. За допомогою такої фотозйомки відновлюють витравлені, вицвілі або написані «симпатичними» чорнилами тексти.
Фотографування в рентгенівських променях — метод отримання тіньового зображення за рахунок дії на фотоматеріал рентгенівських променів, які пройшли крізь сфотографований об’єкт. Застосовується для вивчення внутрішньої будови частин вогнепальної зброї, замків, пошуку захованих предметів, читання деяких текстів.
Список використаної літератури
1. Кримінально-процесуальний кодекс України. – Х.: ТОВ «Одісей», 2009. – 240с.
2. Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 28, ст.232.
3. Балашов Д.Н., Балашов Н.М., Маликов С.В. Криминалистика: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2005. — 503 с. - (Высшее образование).
4. Колесниченко А.Н., Найдис И.Д. Судебная фотография. Х.: Вища школа, 1981.
5. Криміналістика: підр. / За ред. В. Ю. Шепітька. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 728 с.
6. Кузмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. Посібник / За заг. ред. В.Г. Гончаренка та Є.М. Моісєєва. – Київ: Юрінком Інтер, 2001.
7. Постика И.В. Судебная (криминалистическая) фотография: теория и практика. – Одесса: Юрид. лит., 2002.
8. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник: У 2 ч. Ч. 2. – Харків: Консум, 2001.
9. Шепітько В.Ю. Криміналістика: Словник термінів. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.
10. Яблоков Н.П. Криминалистика: Учебник. М.: Норма – Инфра М, 2000.
