Контрольная работа Складність деяких методів експоненціювання точки кривої

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-25

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Имя

Выберите тип работы:

Принимаю Политику конфиденциальности

Скидка 25% при заказе до 15.3.2025

Складність деяких методів експоненціювання точки кривої

Найпоширенішою операцією у всіх криптографічних алгоритмах є

- кратне додавання точки

, позначуване як

Цю операцію звичайно називають скалярним множенням, або, звертаючись до термінології мультиплікативної групи, експоненціюванням точки кривої.

З метою підвищення продуктивності під час обчислення точки

багатьма авторами запропоновано різні методи. Дамо стислий опис й оцінку складності найпоширеніших з них.

Підхід до розрахунку точки

може відрізнятися залежно від того, чи є точка

фіксованою (заздалегідь відомою) або довільною точкою. У першому випадку завжди можна користуватися передрозрахунками точок, наприклад,

, які зберігаються в пам'яті. Двійкове подання числа

дозволяє селектрувати ті з них, які в результаті підсумовування утворять точку

. У другому, більш загальному випадку, всі обчислення доводиться проводити в реальному часі.

Нехай порядок

і число

подано у двійковій системі

Розглянемо спочатку основні алгоритми експоненціювання при невідомій заздалегідь точці

експоненціювання алгоритм скалярне множення

Алгоритм подвоєння-додавання

Це найприродніший і найпростіший метод, при якому обчислення здійснюються за формулою

Ці обчислення на основі методу розрахунку ліворуч-праворуч здійснюються за допомогою наступного алгоритму.

Алгоритм 1.

Вхід:

Вихід:

1.

2.

2.1

2.2

3. .

Реалізація методу вимагає операцій подвоєння точки й додавань , де - вага Хеммінга двійкового вектора (число одиниць цього вектора). Оскільки в середньому число одиниць випадкового вектора дорівнює , загальне число групових операцій оцінюється величиною

Алгоритм подвоєння-додавання-віднімання

Попередній алгоритм можна вдосконалити, якщо вести додаткову операцію-віднімання точки. Цей метод запропонований в 1990 році Ф. Морейном і Дж. Олівосом. Наприклад, число у двійковій системі має вага у , але його можна подати як з вагою Ця ідея знижує вагу Хеммінга і, відповідно, число групових операцій. Реалізувати алгоритм подвоєння - додавання віднімання можна переходом від двійкового подання числа до трійкового з коефіцієнтами Одне із властивостей подання - відсутність у ньому суміжних пар ненульових елементів, завдяки чому зростає питома вага нульових елементів . Для розрахунку використовується наступний алгоритм.

Алгоритм 2.

Вхід: позитивне ціле число

Вихід:

1.

2.

2.1

2.2

2.3

3.

Після розрахунку обчислюється точка методом ліворуч-праворуч за допомогою алгоритму 3.

Алгоритм 3.

Вхід:

Вихід:

1.

2.

2.1

2.2

2.3

3. .

-подання числа може виявитися на один біт більше двійкового. Водночас, для випадкового ймовірність ненульових елементів і знижується від до , тобто, у середньому, для - розрядного числа їхня кількість оцінюється величиною . Тоді загальне середнє число групових операцій додавання й подвоєння в алгоритмі 3 можна оцінити як суму

Метод вікон з алгоритмом подвоєння - додавання - віднімання

Якщо в криптосистемі є резерви пам'яті, їх можна задіяти для подальшого збільшення швидкості обчислень. Ідея в тому, що замість точки

можна експоненціювати і надалі складати суміжні блоки або вікна шириною

- поданні точки

Для цього розраховується за допомогою алгоритму 2 трійкове число

, що потім може розбиватися на блоки довжиною, не менше

Назвемо

- вікном числа

непарний коефіцієнт

утримуючий хоча б один ненульовий елемент. Зазначимо, що

. Наприклад, при

маємо вісім різних значень

Цих вікон достатньо для формування числа

довільної довжини

. Зазначимо, що парні коефіцієнти в

- поданні числа

надлишкові, тому що вони утворяться подвоєнням непарних. На першому етапі передрозрахунків розраховуються й записуються на згадку вісім точок:

У загальному випадку в пам'яті зберігається

точок. Число

може бути визначене за допомогою модифікованого алгоритму 2. Модифікація полягає в тому, що: на кроці 2.1 замість

необхідно записати

, де

означає ціле число

, певне в інтервалі

. Далі обчислюється точка

згідно з алгоритмом 4.

Алгоритм 4.

Вхід:

Вихід:

3.1

3.2

.

Нехай, наприклад,

при цьому

Використання трійкового

вимагає, мабуть, двох додавань точок, тоді як у другому випадку за рахунок попереднього розрахунку точки

достатньо одного додавання. Число подвоєнь однаково в обох випадках. Зрозуміло також, що виграш за рахунок вікна з'являється лише при порівняно більших довжинах

числа

Перший крок алгоритму 4 у загальному випадку вимагає

групових операцій із точками кривої. На третьому кроці складність обчислень оцінюється середнім числом

групових операцій додавання й подвоєння. Збільшення ширини

вікна веде до збільшення складності обчислень на першому кроці (і об'єму пам'яті) і зниження тимчасової складності на третьому кроці. Для значень

розширення поля порядку 180-260 оптимальним виявляється вікно шириною

, а при

- вікно шириною

Метод Монтгомері

Розглянемо метод Монтгомері. Нехай

Позначимо

Можна перевірити, що

(1)
Отже, знаючи

- координати точок

, можна обчислити

координати точок

, перейти до пари

, або до пари

.

Кожна така ітерація вимагає одного подвоєння й одного додавання з використанням формули (1).

Після останньої ітерації,

- координата точки

може бути відновлена з

- координати точки

- координат точок

за формулою

Використовуючи проективні координати, можна позбутися від інвертування, і кожна ітерація вимагатиме шість множень. Усього ж трудомісткість алгоритму 5, що реалізує метод експоненціювання Монтгомері, дорівнює

причому алгоритм не вимагає додаткової пам'яті на зберігання попередньо обчислених змінних, а час його роботи не залежить від значення

Алгоритм 5. Метод експоненціювання Монтгомері.

Вхід:

Вихід:

2.1

3.1

3.2

Алгоритм 5 вимагає однієї інверсії, а не двох, тому що можна обчислити

, а

потім отримати множенням на

. Можна домогтися істотного збільшення продуктивності, якщо операцію подвоєння замінити операцією ділення точки на два. Виграш до 40% при цьому досягається у зв'язку з відсутністю операції інверсії елемента в полі. Крім того, групові операції послідовних ділень у НБ зводяться практично до однієї операції множення в полі.

Методи експоненціювання при фіксованій точці

Фіксованою точкою в криптосистемі завжди є генератор або базова точка криптосистеми порядку

. Такі точки - це відкриті ключі користувачів. Якщо в системі є резерв пам'яті, його можна використати для зберігання заздалегідь розрахованих точок. Наприклад, якщо обчислити й записати в пам'яті точки

, то для визначення скалярного добутку

залишиться лише обчислити суми точок відповідно до двійкового подання

. У середньому для цього буде потрібно лише

операцій. Їхнє число можна зменшити до

операцій додавання й віднімання, якщо скористатися трійковим поданням

.

Другим досить витонченим підходом є підхід на основі вікон з фіксованою базою. Замість двійкового подання числа використовується

-е із передобчислюванням точок

. Дійсно, нехай

-е подання числа

має вигляд

Тоді

де

Ці обчислення здійснюються за допомогою наступного алгоритму.

Алгоритм 6.

Вхід: ширина вікна

Вихід:

1. Передрозрахунки:

3.1

3.2

Середня обчислювальна складність алгоритму оцінюється кількістю додавань :

.
Метод вікон у цьому випадку більше продуктивний, ніж при невідомій точці, тому що передрозрахунки не входять в алгоритм експоненціювання. Якщо використати поряд з додаванням подвоєння точки, реалізувати алгоритм можна інакше. Два вікна точки

шириною

кожне можна подати у вигляді:

;

Всі можливі точки

обчислюються на етапі передрозрахунків і записуються на згадку. Загальна кількість цих точок

зростає експоненційно зі збільшенням ширини вікна

. Двійкове подання точки

розбивається далі на

фрагментів шириною

. У кожному такому фрагменті відбираються старші розряди й розряди зі зрушенням вправо на

(тобто на половину фрагмента).

Їхні двійкові подання дають першу пару точок

, які складаються, після чого їхня сума подвоюється.

Далі реалізується алгоритм послідовних додавань і подвоєнь праворуч із двома вікнами, описаний нижче.

Алгоритм 7.

Вхід: ширина вікна

Вихід:

1. Передрозрахунки: обчислити всі точки

2. Подати число

у вигляді конкатенації фрагментів шириною

Нехай

означає

й біт фрагмента

4.1

4.2

Обчислювальна складність цього алгоритму оцінюється числом групових операцій

Обмінюючи час обчислень на пам'ять, можна й далі підвищувати продуктивність експоненціювання точки кривої. Наприклад, для кожного вікна шириною

можна заздалегідь розрахувати

точок, при цьому на згадку рийдеться записати

точок. Операція подвоєння в цьому випадку не використовується, а складність оцінюється числом

додавань. Цей алгоритм назвемо алгоритмом максимальної пам'яті. У табл.13.1 дані для порівняння величини пам'яті

й тимчасової складності

(числа групових операцій) алгоритму 6 й алгоритму максимальної пам'яті при

. В обох випадках зі збільшенням ширини вікна збільшується пам'ять і знижується число групових операцій. Очевидно, що останній алгоритм за наявності більших резервів пам'яті дозволяє істотно прискорити операцію експоненціювання фіксованої точки

Таблиця 1 - Об'єм пам'яті

й тимчасова складність

(число групових операцій) алгоритму 6 й алгоритму максимальної пам'яті при

Метод	W = 3		W = 4		W = 5		W = 6
	M	S	M	S	M	S	M	S
Алгоритм 6	14	900	30	725	62	632	126	529
Алгоритм максимальної пам'яті.	469	58	750	46	1280	38	2079	33

Размещено на Allbest.ru

Bukvasha