Курсовая на тему Управління доходами від фінансово інвестиційної діяльності підприємства
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2014-07-05Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Управління доходами від фінансово – інвестиційної діяльності підприємства.
ПЛАН
Вступ. 3
Розділ 1. Теоретичні засади фінансово-інвестиційної діяльності підприємства 5
1.1 Поняття фінансово-інвестиційної діяльності підприємства. 5
1.2 Особливості здійснення фінансово-інвестиційної діяльності в транзитивній економіці 10
Розділ 2. Аналіз фінансово-інвестиційної діяльності ЗАТ "АМТ-Компані". 13
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства. 13
2.2 Аналіз інвестиційної діяльності підприємства на ринку цінних паперів. 21
Розділ 3. Напрямки вдосконалення фінансово-інвестиційної діяльності ЗАТ „АМТ-Компані”. 26
3.1 Перспективні напрямки фінансово-інвестиційної діяльності підприємства 26
3.2 Рангування конкуруючих інвестиційних проектів. 29
Висновок. 35
Список використаної літератури. 37
Проблеми фінансово-інвестиційної діяльності підприємств, оптимізації співвідношення розподілу доходів, які спрямовуються у фонди нагромадження і споживання, завжди привертали увагу дослідників. Стан аналізу проблеми, різноманітні аспекти нагромадження та фінансово-інвестиційної діяльності в процесі відтворення розглядалися у роботах таких українських учених, як О. Васюренко, О. Гальчинський, В. Геєць, В. Гриньова, Ю. Іванов, О. Кваснюк, В.Лановий, І. Лукінов, Г. Одінцова, П .Орлов, В. Пономаренко, Л. Українська, М. Хохлов, В. Черненко, М. Чумаченко, А. Яковлєв та ін.
Основна мета курсової роботи – дослідити особливості фінансово-інвестиційної діяльності вітчизняних підприємств.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань, а саме:
· розглянути теоретичні засади фінансово-інвестиційної діяльності підприємства;
· проаналізувати фінансово-інвестиційну діяльність діючого вітчизняного підприємства;
· напрацювати шляхи покращення фінансово-інвестиційної діяльності об’єкта дослідження.
Предметом дослідження є економічні відносини, які виникають в процесі фінансово-інвестиційної діяльності підприємства.
Об’єктом дослідження є фінансово-інвестиційна діяльність ЗАТ „АМТ-Компані”.
Курсова робота складається трьох розділів, в яких послідовно досліджується поставлена проблема.
· придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;
· продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;
· цільові грошові вклади;
· валютні операції;
· пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств;
· надання позик;
· лізингові операцій.
Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки - це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.
Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях, казначейських зобов'язаннях).
Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати її фінансові результати. Цінність акцій визначається тими доходами, котрі очікуються підприємством у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери котрого планується придбати. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про свої доходи.
Стан справ підприємства, до акцій якого виник інтерес, необхідно порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки.
Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше погодитись на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечується стабільність і тривалість їх отримання.
Фінансові інвестиції — це вкладення засобів у фінансові інструменти, серед яких переважають цінні папери, з метою отримання доходу (прибутку) в майбутньому.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 30 листопаду 2001 року № 559 про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» під фінансовими інструментами розуміють контракти, які одночасно приводять до виникнення (збільшенню) фінансового активу у одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструменту власного капіталу у іншого.
Фінансові інструменти ділять на:
· фінансові активи, які включають: грошові кошти, необмежені для використовування і їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, які містяться до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи;
· фінансові зобов'язання — включають фінансові зобов'язання, призначені для перепродажу і інші фінансові зобов'язання;
· інструменти власного капіталу — це прості акції і інші види власного капіталу;
· похідні фінансові інструменти — ф'ючерсні контракти, форвардні контракти і інші похідні цінні папери.
Основою фінансових інструментів є цінні папери. Це документ, що є правом власності або позики по відношенню до емітента, який може самостійно звертатися на ринку і бути об'єктом купівлі – продажу. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери не підлягають передачі, або передаються шляхом повного індосаменту. Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.
Згідно Закону України «Про національну депозитарну систему і особливості електронного обороту цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року основними формами цінних паперів є:
· Бездокументна форма цінних паперів — це обліковий запис, який підтверджує право власності на цінний папір.
· Документарна форма цінних паперів – паперова форма цінного паперу, який містить реквізити відповідного виду цінного паперу певної емісії, дані про кількість цінних паперів і засвідчує сукупність прав, наданих цими паперами.
Випуск в документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією по цінних паперах і фондовому ринку.
У разі емісії цінних паперів в бездокументній формі, емітент оформляє глобальний сертифікат, який відповідає загальному об'єму зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання у вибраний їм депозитарій.
Відповідно чинному законодавству в Україні можуть випускатися і обертатися на фондовому ринку такі види цінних паперів:
1. Основні (боргові і права власності):
· акції;
· облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик;
· облігації місцевих позик;
· облігації підприємств;
· казначейські зобов'язання республіки;
· ощадні сертифікати;
· інвестиційні сертифікати;
· векселі.
2. Похідні цінні папери:
· форвардні (ф'ючерсні) контракти;
· опціони (варранти);
· депозитарні розписки (свідоцтва).
Акція — це цінний папір, що свідчить про внесення певної частки в капітал акціонерного товариства і яка дає право на отримання частини прибутку – дивіденду і управління акціонерним товариством. Акції можуть бути іменними і на пред'явника, привілейованими і простими. Громадяни мають право бути власниками, як правило, іменних акцій.
Привілейовані акції дають власнику право отримання дивідендів, а також на пріоритетну участь в розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом.
Дивіденди по акціях виплачуються один раз в рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного суспільства.
Облігації – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджуюча зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ній термін, з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачене умовами випуску.
Випускаються облігації таких видів:
а) облігації внутрішніх і місцевих позик;
б) облігації підприємств.
Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик ухвалюється відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими порадами.
Рішення про випуск облігацій підприємств ухвалюється емітентом і оформляється протоколом.
Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 відсотків від розміру статутного фонду і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
Облігації всіх видів купуються громадянами тільки за рахунок власних засобів, а підприємства купують облігації всіх видів за рахунок засобів, які поступають в їх розпорядження після сплати податків і відсотків за банківський кредит.
Облігації всіх видів оплачуються в гривнах, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, — в іноземній валюті.
Казначейські зобов'язання України — це цінні папери на пред'явника, які розповсюджуються виключно на добровільних основах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового доходу.
Випускаються такі види казначейських зобов'язань:
а) довгострокові — від 5 до 10 років;
б) середньострокові — від 1 до 5 років;
в) короткострокові — до одного року.
Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань ухвалюється Кабінетом Міністрів України.
Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань ухвалюється Міністерством фінансів України.
Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про внесення на депозит грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на отримання після закінчення встановленого терміну депозиту і відсотків по ньому. Ощадні сертифікати бувають термінові або до запитання, іменні і на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є недійсним.
Інвестиційний сертифікат — це цінний папір, що випускається інвестиційним фондом або інвестиційною компанією, яка дає право на отримання доходу по ній у вигляді дивіденду.
Інвестиційні сертифікати надають будь-якому їх власнику однакові права і можуть розміщуватися шляхом відкритого продажу або приватного розміщення.
Порядок розміщення і обороту інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фундацій встановлюється Законом України «Про інститути загального інвестування (пайові і корпоративні інвестиційні фундації)» від 15 березня 2001 року.
Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити при настання терміну певну суму грошей власнику векселя.
Розрізняють комерційні, фінансові і фіктивні векселі.
Особливою групою цінних паперів є похідні цінні папери, які мають встановлені законодавством реквізити і підтверджують зобов'язання, унаслідок виконання яких відбувається перехід права власності на базовий актив та / або проводяться розрахунки на підставі ціни (величини) базового активу.
В умовах формування економіки ринкового типу, приватизації державної і муніципальної власності, обмеження присутності держави у найважливіших сферах господарського життя, у тому числі скорочення державних інвестицій, особливого значення набуває фінансово-інвестиційна політика окремих підприємств, та їх взаємодія з іншими економічними суб’єктами, тому доцільним є застосування механізму прийняття інвестиційних рішень.
Незважаючи на деякі позитивні зрушення, обумовлені уведенням у дію ринкових механізмів, сучасний стан економіки України говорить відсутність чіткої інвестиційної політики. За цих умов саме інвестиційна діяльність стала вирішальною ланкою всієї економічної політики держави.
В умовах транзитивної економіки значення фінансового нагромадження істотно зростає. Це пояснюється насамперед зміною основних критеріїв діяльності підприємств у ринкових умовах. Головним критерієм господарювання стає одержання максимального прибутку. Без зростання нагромадження, необхідного для вдосконалення і відновлення виробництва, без його технічного переозброєння товаровиробники не можуть постійно отримувати прибутки. Без розвитку матеріально-технічної бази підприємств їх продукція не може бути високоякісною, конкурентоспроможною і високорентабельною. Тому підприємства в ринкових умовах повинні мати оптимальну норму фінансового нагромадження, що забезпечує необхідні інвестиції для відновлення основного капіталу, поповнення обігових коштів, зміцнення матеріальної бази невиробничої сфери та утворення страхових запасів. Зростання ролі нагромадження в ринкових умовах відбувається і внаслідок посилення вимог до гнучкості виробництва, його спроможності до швидкого переорієнтування на випуск нової продукції, що користується ринковим попитом.
Ринкова економіка базується на різноманітті та рівноправності форм власності і господарювання. Проте закономірності нагромадження в основному однакові на підприємствах різних організаційно-правових форм. Неоднакові тільки джерела інвестицій і можливості їх залучення. Приватні підприємства, як правило, мають у своєму розпорядженні істотні можливості для мобілізації інвестицій в порівнянні з державними підприємствами. Додатковими джерелами інвестицій в акціонерних і приватних підприємствах можуть бути доходи від випуску і реалізації цінних паперів, а також кошти власників і робітників цих підприємств. У процесі переходу до ринкової економіки формується складна система інвестування нагромадження.
При переході до ринкової економіки в процесі інвестиційної діяльності підприємств необхідно повніше враховувати зміни, які відбуваються у суспільстві. Причинами цих змін є, те, що інвесторами виступають різноманітні суб'єкти ринкової економіки: держава, підприємства, організації, юридичні та фізичні особи. У перехідний період в інвестуванні виробництва зростає роль нових ринкових структур: банків, бірж, страхових компаній, інвестиційних фондів тощо, розширюються можливості залучення іноземних інвестицій. Істотно змінюються структура та співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел інвестування. ПЛАН
Вступ. 3
Розділ 1. Теоретичні засади фінансово-інвестиційної діяльності підприємства 5
1.1 Поняття фінансово-інвестиційної діяльності підприємства. 5
1.2 Особливості здійснення фінансово-інвестиційної діяльності в транзитивній економіці 10
Розділ 2. Аналіз фінансово-інвестиційної діяльності ЗАТ "АМТ-Компані". 13
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства. 13
2.2 Аналіз інвестиційної діяльності підприємства на ринку цінних паперів. 21
Розділ 3. Напрямки вдосконалення фінансово-інвестиційної діяльності ЗАТ „АМТ-Компані”. 26
3.1 Перспективні напрямки фінансово-інвестиційної діяльності підприємства 26
3.2 Рангування конкуруючих інвестиційних проектів. 29
Висновок. 35
Список використаної літератури. 37
Вступ
Вирішення комплексу соціально-економічних проблем, підвищення життєвого рівня населення можливе тільки на основі формування науково-технологічної моделі економічного зростання національного виробництва та істотного підвищення його ефективності. Розв’язання цих задач, з одного боку, безпосередньо залежить від удосконалення інвестиційної діяльності економічних суб’єктів, здійснення ефективного нагромадження і споживання як на підприємствах, у регіонах, так і в цілому в народному господарстві, а з іншого, - істотно утруднене через хронічну нестачу інвестиційних ресурсів на всіх рівнях економіки, несприятливе бізнес-середовище, через протиріччя між існуючою моделлю державного регулювання мікроекономічної сфери та необхідністю формування підприємницьких мотивацій виробничого інвестування. Все це зумовлює необхідність теоретичного обґрунтування і практичного уведення в дію чинників, які сприяють підвищенню ефективності використання інвестицій, оптимізації співвідношення фондів нагромадження і споживання та активізації фінансово-інвестиційної діяльності підприємств.Проблеми фінансово-інвестиційної діяльності підприємств, оптимізації співвідношення розподілу доходів, які спрямовуються у фонди нагромадження і споживання, завжди привертали увагу дослідників. Стан аналізу проблеми, різноманітні аспекти нагромадження та фінансово-інвестиційної діяльності в процесі відтворення розглядалися у роботах таких українських учених, як О. Васюренко, О. Гальчинський, В. Геєць, В. Гриньова, Ю. Іванов, О. Кваснюк, В.Лановий, І. Лукінов, Г. Одінцова, П .Орлов, В. Пономаренко, Л. Українська, М. Хохлов, В. Черненко, М. Чумаченко, А. Яковлєв та ін.
Основна мета курсової роботи – дослідити особливості фінансово-інвестиційної діяльності вітчизняних підприємств.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань, а саме:
· розглянути теоретичні засади фінансово-інвестиційної діяльності підприємства;
· проаналізувати фінансово-інвестиційну діяльність діючого вітчизняного підприємства;
· напрацювати шляхи покращення фінансово-інвестиційної діяльності об’єкта дослідження.
Предметом дослідження є економічні відносини, які виникають в процесі фінансово-інвестиційної діяльності підприємства.
Об’єктом дослідження є фінансово-інвестиційна діяльність ЗАТ „АМТ-Компані”.
Курсова робота складається трьох розділів, в яких послідовно досліджується поставлена проблема.
Розділ 1. Теоретичні засади фінансово-інвестиційної діяльності підприємства
1.1 Поняття фінансово-інвестиційної діяльності підприємства
З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств. Пошук фінансових джерел розвитку підприємств у напрямку найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансових служб підприємств. Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності:· придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;
· продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;
· цільові грошові вклади;
· валютні операції;
· пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств;
· надання позик;
· лізингові операцій.
Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки - це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.
Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях, казначейських зобов'язаннях).
Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати її фінансові результати. Цінність акцій визначається тими доходами, котрі очікуються підприємством у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери котрого планується придбати. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про свої доходи.
Стан справ підприємства, до акцій якого виник інтерес, необхідно порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки.
Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше погодитись на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечується стабільність і тривалість їх отримання.
Фінансові інвестиції — це вкладення засобів у фінансові інструменти, серед яких переважають цінні папери, з метою отримання доходу (прибутку) в майбутньому.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 30 листопаду 2001 року № 559 про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» під фінансовими інструментами розуміють контракти, які одночасно приводять до виникнення (збільшенню) фінансового активу у одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструменту власного капіталу у іншого.
Фінансові інструменти ділять на:
· фінансові активи, які включають: грошові кошти, необмежені для використовування і їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, які містяться до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи;
· фінансові зобов'язання — включають фінансові зобов'язання, призначені для перепродажу і інші фінансові зобов'язання;
· інструменти власного капіталу — це прості акції і інші види власного капіталу;
· похідні фінансові інструменти — ф'ючерсні контракти, форвардні контракти і інші похідні цінні папери.
Основою фінансових інструментів є цінні папери. Це документ, що є правом власності або позики по відношенню до емітента, який може самостійно звертатися на ринку і бути об'єктом купівлі – продажу. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери не підлягають передачі, або передаються шляхом повного індосаменту. Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.
Згідно Закону України «Про національну депозитарну систему і особливості електронного обороту цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року основними формами цінних паперів є:
· Бездокументна форма цінних паперів — це обліковий запис, який підтверджує право власності на цінний папір.
· Документарна форма цінних паперів – паперова форма цінного паперу, який містить реквізити відповідного виду цінного паперу певної емісії, дані про кількість цінних паперів і засвідчує сукупність прав, наданих цими паперами.
Випуск в документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією по цінних паперах і фондовому ринку.
У разі емісії цінних паперів в бездокументній формі, емітент оформляє глобальний сертифікат, який відповідає загальному об'єму зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання у вибраний їм депозитарій.
Відповідно чинному законодавству в Україні можуть випускатися і обертатися на фондовому ринку такі види цінних паперів:
1. Основні (боргові і права власності):
· акції;
· облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик;
· облігації місцевих позик;
· облігації підприємств;
· казначейські зобов'язання республіки;
· ощадні сертифікати;
· інвестиційні сертифікати;
· векселі.
2. Похідні цінні папери:
· форвардні (ф'ючерсні) контракти;
· опціони (варранти);
· депозитарні розписки (свідоцтва).
Акція — це цінний папір, що свідчить про внесення певної частки в капітал акціонерного товариства і яка дає право на отримання частини прибутку – дивіденду і управління акціонерним товариством. Акції можуть бути іменними і на пред'явника, привілейованими і простими. Громадяни мають право бути власниками, як правило, іменних акцій.
Привілейовані акції дають власнику право отримання дивідендів, а також на пріоритетну участь в розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом.
Дивіденди по акціях виплачуються один раз в рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного суспільства.
Облігації – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджуюча зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ній термін, з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачене умовами випуску.
Випускаються облігації таких видів:
а) облігації внутрішніх і місцевих позик;
б) облігації підприємств.
Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик ухвалюється відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими порадами.
Рішення про випуск облігацій підприємств ухвалюється емітентом і оформляється протоколом.
Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 відсотків від розміру статутного фонду і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
Облігації всіх видів купуються громадянами тільки за рахунок власних засобів, а підприємства купують облігації всіх видів за рахунок засобів, які поступають в їх розпорядження після сплати податків і відсотків за банківський кредит.
Облігації всіх видів оплачуються в гривнах, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, — в іноземній валюті.
Казначейські зобов'язання України — це цінні папери на пред'явника, які розповсюджуються виключно на добровільних основах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового доходу.
Випускаються такі види казначейських зобов'язань:
а) довгострокові — від 5 до 10 років;
б) середньострокові — від 1 до 5 років;
в) короткострокові — до одного року.
Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань ухвалюється Кабінетом Міністрів України.
Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань ухвалюється Міністерством фінансів України.
Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про внесення на депозит грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на отримання після закінчення встановленого терміну депозиту і відсотків по ньому. Ощадні сертифікати бувають термінові або до запитання, іменні і на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є недійсним.
Інвестиційний сертифікат — це цінний папір, що випускається інвестиційним фондом або інвестиційною компанією, яка дає право на отримання доходу по ній у вигляді дивіденду.
Інвестиційні сертифікати надають будь-якому їх власнику однакові права і можуть розміщуватися шляхом відкритого продажу або приватного розміщення.
Порядок розміщення і обороту інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фундацій встановлюється Законом України «Про інститути загального інвестування (пайові і корпоративні інвестиційні фундації)» від 15 березня 2001 року.
Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити при настання терміну певну суму грошей власнику векселя.
Розрізняють комерційні, фінансові і фіктивні векселі.
Особливою групою цінних паперів є похідні цінні папери, які мають встановлені законодавством реквізити і підтверджують зобов'язання, унаслідок виконання яких відбувається перехід права власності на базовий актив та / або проводяться розрахунки на підставі ціни (величини) базового активу.
1.2 Особливості здійснення фінансово-інвестиційної діяльності в транзитивній економіці
Стабільність економічної ситуації в Україні визначається в першу чергу стабільним становищем сукупності господарюючих суб’єктів, які здійснюють підприємницьку діяльність.В умовах формування економіки ринкового типу, приватизації державної і муніципальної власності, обмеження присутності держави у найважливіших сферах господарського життя, у тому числі скорочення державних інвестицій, особливого значення набуває фінансово-інвестиційна політика окремих підприємств, та їх взаємодія з іншими економічними суб’єктами, тому доцільним є застосування механізму прийняття інвестиційних рішень.
Незважаючи на деякі позитивні зрушення, обумовлені уведенням у дію ринкових механізмів, сучасний стан економіки України говорить відсутність чіткої інвестиційної політики. За цих умов саме інвестиційна діяльність стала вирішальною ланкою всієї економічної політики держави.
В умовах транзитивної економіки значення фінансового нагромадження істотно зростає. Це пояснюється насамперед зміною основних критеріїв діяльності підприємств у ринкових умовах. Головним критерієм господарювання стає одержання максимального прибутку. Без зростання нагромадження, необхідного для вдосконалення і відновлення виробництва, без його технічного переозброєння товаровиробники не можуть постійно отримувати прибутки. Без розвитку матеріально-технічної бази підприємств їх продукція не може бути високоякісною, конкурентоспроможною і високорентабельною. Тому підприємства в ринкових умовах повинні мати оптимальну норму фінансового нагромадження, що забезпечує необхідні інвестиції для відновлення основного капіталу, поповнення обігових коштів, зміцнення матеріальної бази невиробничої сфери та утворення страхових запасів. Зростання ролі нагромадження в ринкових умовах відбувається і внаслідок посилення вимог до гнучкості виробництва, його спроможності до швидкого переорієнтування на випуск нової продукції, що користується ринковим попитом.
Ринкова економіка базується на різноманітті та рівноправності форм власності і господарювання. Проте закономірності нагромадження в основному однакові на підприємствах різних організаційно-правових форм. Неоднакові тільки джерела інвестицій і можливості їх залучення. Приватні підприємства, як правило, мають у своєму розпорядженні істотні можливості для мобілізації інвестицій в порівнянні з державними підприємствами. Додатковими джерелами інвестицій в акціонерних і приватних підприємствах можуть бути доходи від випуску і реалізації цінних паперів, а також кошти власників і робітників цих підприємств. У процесі переходу до ринкової економіки формується складна система інвестування нагромадження.
У сучасних умовах основними чинниками нагромадження на макро- і мікроекономічному рівнях є збільшення розмірів функціонуючого капіталу, зростання маси чистого прибутку, підвищення ефективності виробництва, активна маркетингова діяльність, пропорція розподілу чистого прибутку на фонди нагромадження і споживання, різниця між тим, що застосовується і спожитим основним капіталом, поліпшення структури фонду нагромадження і підвищення ефективності його використання.
Розміри нагромадження і споживання на підприємствах залежать, головним чином, від прибутків підприємств та певною мірою від співвідношення, в якому відповідна частина прибутку розподіляється між фондами нагромадження і споживання. Тому, виходячи з реальних економічних і соціальних задач, у процесі розробки науково обґрунтованої схеми фінансово-інвестиційного процесу, яка виходить з реальних можливостей інвестиційного потенціалу національної економіки, необхідно враховувати комплекс чинників нагромадження на підприємствах.
Розділ 2. Аналіз фінансово-інвестиційної діяльності ЗАТ "АМТ-Компані"
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
ЗАТ "АМТ Компані" було створено 19 липня 1995 року у формі закритого акціонерного товариства. Код за ЄДРПОУ 23389489. Номер свідоцтва про державну реєстрацію ЗАТ – 23389489.Юридична адреса підприємства: 04119, м. Київ, Дегтярівська, б.36
Телефон: (044) 241-38-17
E-mail: [email protected]
Факс: (044) 241-38-19
WWW-адреса: stalker.com.ua Основні види діяльності – виробництво та оптова торгівля меблями.
Організаційну структуру підприємства наведено на рис. 2.1.
SHAPE \* MERGEFORMAT
| Рис. 2.1 Організаційна структура ЗАТ „Сталкер Компані” |
| Генеральний директор |
| Виконавчий директор |
| Фінансовий директор |
| Бухгалтерія |
| Відділ кадрів |
| Виробничий цех |
| Відділ збуту |
| Транспортний відділ |
| Служба якості |
| Загальні збори акціонерів |
Найвищим керівним органом підприємства є загальні збори акціонерів, які обирають генерального директора ЗАТ. Генеральний директор призначає фінансового та виконавчого директора, в обов’язки яких входить поточне управління фінансовим та виробничим сектором підприємства.
У табл. 2.1 наведено порівняльний аналітичний баланс ЗАТ „АМТ Компані”. Розглянемо його докладніше.
Таблиця 2.1
Агрегований порівняльний аналітичний баланс ЗАТ „АМТ-Компані”
станом на 01.01.2006р.
| № п/п | Стаття балансу | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду | Зміни за звітний період | ||||||
| тис. грн. | % до підсумку | тис. грн. | % до підсумку | абсолютні 3-1 | темп, % (5/1)*100 | частка пунктів 4 - 2 | ||||
| а | б | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | ||
| Актив | ||||||||||
| 1 | Майно разом | 2757,70 | 100,00 | 2649,70 | 100,00 | -108,00 | -3,92 | 0,00 | ||
| 1.1 | Необоротні активи | 158,10 | 5,73 | 205,90 | 7,77 | 47,80 | 30,23 | 2,04 | ||
| 1.2 | Оборотні активи | 2599,60 | 94,27 | 2443,80 | 92,23 | -155,80 | -5,99 | -2,04 | ||
| 1.2.1 | Запаси | 1115,80 | 40,46 | 1428,70 | 53,92 | 312,90 | 28,04 | 13,46 | ||
| 1.2.2 | Дебіторська заборгованість | 692,00 | 25,09 | 768,10 | 28,99 | 76,10 | 11,00 | 3,89 | ||
| 1.2.4 | Витрати майбутніх періодів | 2,20 | 0,08 | 1,60 | 0,06 | -0,60 | -27,27 | -0,02 | ||
| 1.2.5 | Кошти та їх еквіваленти | 739,10 | 26,80 | 197,60 | 7,46 | -541,50 | -73,26 | -19,34 | ||
| 1.2.6 | Інші оборотні активи | 50,50 | 1,83 | 47,80 | 1,80 | -2,70 | -5,35 | -0,03 | ||
| Пасив | ||||||||||
| 2 | Джерела майна разом | 2757,70 | 100,00 | 2649,70 | 100,00 | -108,00 | -3,92 | 0,00 | ||
| 2.1 | Власний капітал | 193,40 | 7,01 | 186,20 | 7,03 | -7,20 | -3,72 | 0,01 | ||
| 2.1.1 | Статутний капітал | 187,60 | 6,80 | 180,40 | 6,81 | -7,20 | -3,84 | 0,01 | ||
| 2.1.2 | Нерозподілений прибуток | 1,50 | 0,05 | 1,50 | 0,06 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | ||
| 2.1.3 | Інші джерела | 4,30 | 0,16 | 4,30 | 0,16 | 0,00 | 0,00 | 0,01 | ||
| 2.2 | Позиковий капітал | 2564,30 | 92,99 | 2463,50 | 92,97 | -100,80 | -3,93 | -0,01 | ||
| 2.2.2 | Короткострокові кредити та позики | 0,00 | 0,00 | 517,30 | 19,52 | 517,30 | - | 19,52 | ||
| 2.2.3 | Кредиторська заборгованість і поточні зобов’язання | 2564,30 | 92,99 | 1946,20 | 73,45 | -618,10 | -24,10 | -19,54 | ||
Позитивне:
· збільшення запасів на 28,04% в даному випадку можна розглядати як позитивну тенденцію, так як наряду з ними на 13,3% збільшилась виручка підприємства, що свідчить про значне збільшення реалізації продукції підприємства;
· на 618,1 тис. грн. або 24,1% зменшилась кредиторська заборгованість підприємства.
Негативне:
· майно підприємства зменшилось на 108 тис. грн. або 3,92%. Зменшення майна відбулося, в основному за рахунок зменшення оборотних активів та грошових коштів на рахунках підприємства;
· за аналізований період відбулося зменшення власного капіталу підприємства на 7,2 тис. грн. або 3,72% за рахунок зменшення статутного капіталу;
· дебіторська заборгованість збільшилась на 76,1 тис. грн. або на 11,00%, а також враховуючи, що питома вага дебіторської заборгованості у оборотних активах складала у 2005 році 31,40% (при нормативному значенні 10-20%) то це є вкрай негативним показником який свідчить про не виважену політику підприємства стосовно власних дебіторів;
· кошти підприємства зменшились на 541,5 тис. грн. або 73,26%, що негативно позначилось на показниках ліквідності підприємства.
Розглянемо ділову активність підприємства. Ділову активність підприємства характеризує сукупність показників віддачі від залучених ресурсів. Розрахуємо показники, які характеризують оборотність активів ЗАТ „АМТ-Компані”.
1. Оборотність активів (ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації)
Кт = Чиста виручка від реалізації / Активи = 10290,8 / (2757,7 + 2649,7) :2 = 3,806
2. Фондовіддача
Ф = ЧВ / Основні виробничі фонди = 10290,8 / (144,7 + 181,8) : 2 = 63,03
3. Оборотність оборотних коштів
Ко = ЧВ / Оборотні кошти = 10290,8 / (2597,4 + 2,2 + 2442,2 + 1,6) : 2 = 4,0 обороти
4. Період одного обороту оборотних коштів
Чо = 360 днів / Ко = 360 / 4 = 90 днів
5. Оборотність запасів
Ко.з = Собівартість реалізації / Запаси = 9504,7 / (41,7 + 26,7 + 69,3 + 978,1 + 55,2 + 32,3 + 55,9 + 1285,3) : 2 = 7,5
6. Період одного обороту запасів
Чз = 360 днів / Ко.з = 360 / 7,5 = 48 днів
7. Оборотність дебіторської заборгованості
Кдз = ЧВ / Дебіторська заборгованість = 10290,8 / (650 + 698,2) : 2 = 15,3
8. Період погашення дебіторської заборгованості
Чдз = 360 / Кдз = 360 / 15,3 = 23,5 днів
Визначимо основні показники рентабельності ЗАТ „АМТ-Компані” у 2005 р.
Рентабельність операційної діяльності = Операційний прибуток / Чиста виручка від реалізації = 76/10290,8 = 0,007
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації = Прибуток від реалізації / ЧВР = -574,5 / 10290,8 = - 0,05
Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком = 60,9 / 10290,8 = 0,006
Рентабельність капіталу (активів) = Чистий прибуток / Актив балансу = 60,9 / (2757,7 + 2649,7) : 2 = 0,02
Термін окупності інвестицій = Актив балансу / Чистий прибуток = (2757,7 + 2649,7) : 2 / 60,9 = 44,4 років
Рентабельність власного капіталу за чистим прибутком = Чистий прибуток / Власний капітал = 60,9 / (193,4 + 186,2) : 2 = 0,3
Рентабельність виробничих фондів = Чистий прибуток / Виробничі фонди = 60,9 / (144,7 + 181,8) : 2 = 0,2
Розрахуємо показники платоспроможності для ЗАТ „АМТ-Компані”:
1. Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття):
Клп = Поточні активи / Поточні пасиви
Клп1 = 2442,2 / 2463,5 = 0,99
Клп0 = 2597,4 / 2564,3 = 1,01
* коефіцієнти 1 і 0 означають відповідно кінець і початок року
Значення Клп показує, скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов’язань. Критичне значення Клп = 1. Значення Клп = 1,0 – 1,5 свідчить про те, що підприємство вчасно сплачує борги.
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності:
Клш = Поточні активи – запаси / поточні пасиви
Клш1 = 2442,2 – 1428,7 / 2463,5 = 0,41
Клш0 = 2597,4 – 1115,8 / 2564,3 = 0,58
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Кла = Грошові кошти / Поточні пасиви
Кла1 = 197,6 / 2463,5 = 0,08
Кла0 = 739,1 / 2564,3 = 0,29
Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути в межах 0,2 – 0,35. Цей коефіцієнт характеризує негайну спроможність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість. У звітному періоду у ЗАТ „АМТ-Компані” не вистачає грошових коштів для покриття невідкладних зобов’язань.
Розглянемо показники ринкової стійкості ЗАТ „АМТ-Компані”:
1. Коефіцієнт автономії (незалежності) тобто коефіцієнт концентрації власного капіталу:
Кав = Власний капітал / Пасиви
Кав1 = 186,2 / 2649,7 = 0,07
Кав0 = 193,4 / 2757,7 = 0,07
Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансових коштів. Що більше значення цього показника, то вища фінансова стійкість і незалежність від кредиторів. Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів не повинна бути меншою від 50%, тобто даний коефіцієнт повинен або дорівнювати, або перевищувати значення 0,5.
Як бачимо, коефіцієнт для ЗАТ „АМТ-Компані” не відповідає нормативному.
2. Коефіцієнт фінансової залежності:
Кфз = Пасиви / Власний капітал
Кфз1 = 2649,7 / 186,2 = 14,2
Кфз0 = 2757,7 / 193,4 = 14,3
Цей показник обернений до коефіцієнта автономії, збільшення значення Кфз у часі свідчить про збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємств і навпаки. Якщо Кфз = 1, - підприємство не має позик. Показник фінансової залежності використовується в детермінованому факторному аналізі наприклад в аналізі чинників рентабельності власного капіталу.
Стосовно розрахованого показника для ЗАТ „АМТ-Компані”, то тут можна зробити висновок, що підприємство існує за рахунок кредиторів.
3. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів:
Кз/в = Залучені кошти / Власні кошти
Цей коефіцієнт доповнює коефіцієнт автономії. Якщо мінімальне значення першого дорівнює 0,5, то нормальне співвідношення залучених і власних коштів дорівнює одиниці.
Цей коефіцієнт показує також, скільки припадає позикових коштів на 1 грн. власного капіталу. Збільшення цього показника в часі свідчить про деяке зниження фінансової стійкості і навпаки.
Кз/в1 = 2463,5 / 186,2 = 13,2
Кз/в0 = 2564,3 / 193,4 = 13,3
4. Коефіцієнт мобільності (Кмоб):
За умов збереження мінімальної фінансової стабільності підприємства показник Кмоб повинен бути обмежений зверху значенням співвідношення вартості оборотних і необоротних активів:
Кмоб = Оборотні активи / Необоротні активи
Кмоб1 = 2442,2 / 205,9 = 11,9
Кмоб0 = 2597,4 / 158,1 = 16,4
5. Коефіцієнт маневреності власного капіталу:
Км = Власні оборотні кошти / Власний капітал
Км1 = -19,7 / 186,2 = - 0,1
Км0 = 35,3 / 193,4 = 0,2
Цей коефіцієнт показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності. Збільшення цього показника позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про зростання можливості вільно маневрувати власними коштами.
Як бачимо з розрахунку, для ЗАТ „АМТ-Компані” даний показник має позитивну тенденцію до збільшення, отже у підприємства збільшилась можливість щодо маневрування мобільними коштами.
6. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами запасів:
Кзз = Власні оборотні кошти / Запаси
Кзз1 = -19,7 / 1428,7 = -0,01
Кзз0 = 35,3 / 1115,8 = 0,03
Нормальне значення цього показника, що було отримано на базі статистичного узагальнення господарської практики, становить 0,6-0,8.
Стосовно показників, розрахованих за звітністю ЗАТ „АМТ-Компані”, то тут можна відмітити те, що даний показник, у аналізованому періоді, далекий від нормативного значення.
2.2 Аналіз інвестиційної діяльності підприємства на ринку цінних паперів
Через певні об’єктивні обставини ефективне функціонування ринкової економіки неможливе без наявності її неодмінного атрибута – ринку цінних паперів, на якому здебільшого переважають облігації та акції. Розглянемо інвестиційну діяльність ЗАТ „АМТ-Компані” на даному сегменті фінансового ринку України.Проаналізуємо як приймаються рішення на підприємстві щодо інвестування в той чи інший вид цінного паперу. Так, прийнявши рішення щодо інвестування в цінні папери перед менеджментом підприємства постає питання про доцільність вкладення коштів в конкретний вид цінних паперів. Підприємство аналізує доцільність купівлі облігації номінальною вартістю 300 тис. грн. за 270 тис. грн. на таких умовах: відсоткова ставка — 16%, термін облігації — 3 роки, періодичність виплат процентів - 2 рази на рік. Середньоринкова норма доходності — 18%. За цих умов дисконтована сума доходу на облігацію, включаючи вартість її номіналу, що надійде підприємству після закінчення позики, становитиме:
ДО = (НВО х r / 1 + k) + (НВО х r / 1 + k)2 + … + (НВО х r / 1 + k)n + (НВО / 1 + k)n
де ДО – дисконтова ний доход від володіння облігацією за всеь термін облігаційної позики;
НВО – номінальна вартість облігації;
r – відсоткова ставка за період, визначений для виплати процентів;
n – кількість періодів виплати процентів;
к – середньо ринкова норма доходності.
ДО = (300 х 0,16 / 1 + 0,18) + (300 х 0,16 / (1 + 0,18)2) + (300 х 0,16 / (1 + 0,18)3) + (300 х 0,16 / (1 + 0,18)4) + (300 х 0,16 / (1 + 0,18)5) + (300 х 0,16 / (1 + 0,18)6) + (300 / (1 + 0,18)6) = 279,0 тис. грн..
Отже, така інвестиція доцільна, бо сума дисконтованого доходу за прийнятної для інвестора норми доходності досягає (і навіть перевищує) розмір вкладених в облігацію грошей.
Облігації можуть випускатися на певний термін з виплатою процентів одночасно з поверненням їх номінальної вартості, тобто після закінчення терміну позики. Формула дисконтованого доходу від володіння такою облігацією (і, отже, прийнятної для інвестора її ціни), як неважко побачити, трансформується у такий вигляд: ДО = (НВО х r / (1 + k)n ) х n + (НВО / (1 + k)n)
Якщо у попередньому прикладі за всіх незмінних інших умов прийняти, що виплата процентів відбувається після закінчення терміну облігаційної позики, то дисконтова ний доход від володіння облігацією (і, отже її ймовірна ціна становитиме:
ДО = (300 х 0,32 / (1 + 0,36)3) + (300 / (1 + 0,36)3) = 233,8 тис. грн..
Досить поширені облігації, за якими проценти не виплачуються (так звані облігації «з нульовим купоном»), їх володарі одержують доход завдяки тому, що купують ці облігації із знижкою проти номінальної вартості (з дисконтом), а погашають після закінчення терміну облігаційної позики номінал облігації. Дисконтований доход від володіння такою облігацією, на який має орієнтуватися інвестор, купуючи її, залежить від суми, яку він одержує в момент погашення облігації, тобто після закінчення облігаційного займу, а також від прийнятної норми доходності: ДО = НВО / (1 + k)n, де НВО – сума, виплачувана при погашенні облігації.
Так, в 2002р. ЗАТ „АМТ-Компані” придбала облігація „з нульовим купоном” номінальною вартістю 300 тис. грн. і строком погашення через 3 роки, що продавалися за 140тис.грн. Проаналізуємо доцільність такої інвестиції, якщо середньоринкова норма доходності становила 36% (і підприємство мало альтернативні проекти для її досягнення).
Дисконтова ний доход від володіння такою облігацією становить:
ДО = 300 / (1 + 0,36)3 = 119,3 тис. грн..
Отже, інвестиція у такі облігація була недоцільна.
Для того, щоб за даними про номінальну вартість облігації та її ціну визначити рівень доходності інвестування грошей у купівлю такої облігації для порівняння з іншими інвестиційними проектами необхідно використати таку формулу:
У розглянутому вище прикладі
При аналізі ефективності інвестування фінансових ресурсів в акції інших юридичних осіб (акціонерних товариств) треба виходити з того, що на розвиненому ринку цінних паперів ціна акції практично не пов'язана з тією частиною статутного фонду емітента, яку вона репрезентує (тобто з її номінальною вартістю). Визначальними факторами, які формують ринкову ціну акції, є:
· величина дивідендів, які сплачує акціонерне товариство володареві акції;
· середньоринкова норма доходності капіталу.
Очевидно, що ціна акції (сума інвестиції) прямо пропорційна першому з цих факторів і обернено пропорційна другому. Звичайно промислові, торговельні та інші підприємства вкладають гроші у прості або привілейовані акції відкритих акціонерних товариств з метою придбання корпоративних прав і одержання додаткового постійного доходу у вигляді дивідендів (а не з метою спекуляції ними на вторинному ринку). У цьому випадку вкладений у привілейовані акції капітал генерує доходи протягом невизначено тривалого періоду (багатьох років). Те саме стосується і звичайних акцій із застереженням на вищий ступінь ризику. Якщо при цьому сума дивідендів на акцію є сталою величиною (найчастіше — за кожний рік), то дисконтований доход від володіння такою акцією (і, отже, орієнтир для інвестора щодо ринкової її ціни) може виглядати так:
ДА = (СД / 1 + к) + (СД / (1 + к)2) + (СД / (1 + к)3) + ... + (СД / (1 + к)∞),
де ДА – дисконтова на сума доходу від володіння акцією;
СД – річна сума дивідендів;
к – середньо ринкова (або інша прийнятна для інвестора) норма доходності.
Права частина цього рівняння – це ніщо інше, як сума членів нескінченої спадної геометричної прогресії, тому:
ДА = (СД / 1 + к) : (1 – (1 / 1+к) = (СД / 1+к) : (к / 1 + к) = СД / к
Так, в 2005 р. ЗАТ „АМТ-Компані” вирішило купити 50 привілейованих акцій надійного акціонерного товариства за 200 тис. грн. (ціна однієї акції — 4 тис. грн.) Акціонерне товариство гарантує щорічну суму дивідендів на одну акцію 1300 грн., середньоринкова норма доходності, на яку орієнтується підприємство, — 36%. Оцінимо прийняте інвестиційне рішення.
Скориставшись наведеною вище формулою, визначаємо очікуваний дисконтова ний доход від володіння акцією:
ДА = 1300 / 0,36 = 3,61 грн.
З огляду на норму доходності, що задовольняє інвестора, рішення про придбання такого пакету акцій за вказану ціну (200 тис. грн.) помилкове, бо дисконтова ний доход від володіння ним становить 180,5 тис. грн.. (50 х 3,61).
В четвертому кварталі 2006 р. на ЗАТ „АМТ-Компані” вирішується питання про купівлю пакету привілейованих акцій акціонерного товариства за ціною 4 тис. грн. за одну акцію. Розміри виплати дивідендів (грн.): 1-й рік - 1200, 2-й рік - 1320, 3-й рік - 1452 (темп приросту дивідендів упродовж перших трьох років - 10%); у 4-му і подальших роках щорічний темп приросту дивідендів становитиме 6% . Прийнятна для інвестора норма доходності - 36%. Проаналізуємо цю угоду. За цих умов дисконтована доходність акції (ДА) і орієнтир для її ціни можна обчислити так.
За перші три роки дисконтований доход становитиме:
ДА = (1200 / 1 + 0,36) + (1320 / (1 + 0,36)2) + (1452 / (1 + 0,36)3) = 2173,20 грн.
За наступні роки:
ДА = (577,34 х (1 + 0,06) / (1 + 0,36)) + (577,34 х (1 + 0,06)2 / (1 + 0,36)2) + (577,34 х (1 + 0,06)3 / (1 + 0,36)3) + ... і т.д.
У цьому виразі перший і всі наступні доданки є членами нескінченої спадної геометричної прогресії з коефіцієнтом 1 + 0,06 / 1 + 0,36, тому їх сума дорівнює:
ДА = (577,34 х (1 + 0,06) / (1 + 0,36)) : (1 – (1 + 0,06) / (1 + 0,36)) = 2039,93 грн.
А вся дисконтова на доходність однієї акції становить 2173,20 + 2039,93 = 4213,13 грн., що свідчить про доцільність вкладення капіталу у запропонований пакет акцій за ціною 4000 грн. за одну акцію.
Розділ 3. Напрямки вдосконалення фінансово-інвестиційної діяльності ЗАТ „АМТ-Компані”
3.1 Перспективні напрямки фінансово-інвестиційної діяльності підприємства
У процесі інтеграції України в світову спільноту для вітчизняних суб’єктів господарювання відкрились перспективи роботи не тільки на внутрішньому, але й на міжнародному фінансовому ринку. Проте брак інформації та, часом, її суперечливість щодо можливості фінансових ринків, сьогодні не сприяють широкій популяризації виходу українських організацій та приватних інвесторів на цей ринок, хоча операції на світових фінансових ринках вважаються одним із найдохідніших видів легального бізнесу.Операції купівлі та продажу валюти на ринку forex з метою отримання прибутку за рахунок різниці в котируванні отримали назву дилінгових операцій, або валютного дилінгу. Валютний дилінг - являє собою один із серйозних видів бізнесу. При правильному підході до операцій на валютному ринку вони можуть приносити досить великі прибутки. На нашу думку, для ЗАТ „АМТ-Компані” даний вид фінансових інвестицій є досить привабливим. Розглянемо докладніше принципи та умови валютного шилінгу.
Робота на валютному ринку, що раніш була прерогативою елітних банків, тепер доступна і приватним особам з невеликими капіталами. Дрібні і середні інвестори можуть одержувати доход завдяки посередницькій діяльності дилінгових компаній. Число українських фірм, що надають вихід на міжнародний ринок forex, стрімко зростає. Обсяг операцій, чинених вітчизняними учасниками, складає приблизно 500 млн. дол.. США в день.
Типовими умовами роботи для вітчизняних інвесторів є заставна сума в 5 – 10 тис. доларів США і надання 100-кратного „плеча”. Тобто, поклавши на рахунок брокерської компанії 10 тис. доларів США інвестор може оперувати її капіталом на загальну суму в 1 млн. доларів США. Мова йде не про реальне придбання валюти, а про купівлю з обов’язковим наступним продажем (чи навпаки), тобто про торгівлю, яка називається маржинальною.
Отже, у результаті дії маржинального механізму учасник ринку оперує сумами, які в декілька разів перевищують кількість його власних грошей. Відповідним великим обсягам стане й фінансовий результат такої операції. З урахуванням середньої денної цінової динаміки — кількасот доларів на стандартний лот.
Розглянемо докладніше механізм маржинальної торгівлі. Як відомо, основна мета торгівлі на будь-якому ринку це купити товар дешевше, а продати дорожче. Не є виключенням і ринок forex, для прибуткової діяльності на якому необхідно спробувати визначити напрямок зміни ціни валюти і купити валюту, ціна на яку підвищується, чи продати валюту, ціна на яку падає, а потім, зробивши зворотну угоду, отримати прибуток.
Для більшої наочності проведення торгових операцій приведемо наступний приклад. Відкривши торговий рахунок на суму 2000 доларів США інвестор, завдяки механізму маржинальної торгівлі, отримує безкоштовний кредит з плечем кредитування 1:100. Таким чином, він має право відкрити позицію на купівлю або продаж будь якої валютної пари по яким проводиться торгівля на суму в 200 000 доларів США. Розглянемо механізм проведення операції: у 08:30 годин курс євро стосовно долара США склав 1.1358/1.1363. Проаналізувавши ситуацію на ринку інвестор вирішив, що євро в даний момент недооцінений і повинний вирости, та купили 100 000 євро за даним курсом.
Відзначимо, що при проведенні дилінгових операцій будь-яка валюта має дві ціни - ціну Bіd, по якій інвестор може продати валюту і ціну Ask по який він може її купити. Так, у розглянутому прикладі ціна Bіd - 1.1358, а ціна Ask, по якій була відкрита позиція - 1.1363.
У 17:30 годин курс євро досягає рівня 1.1463/1.1468 і інвестор приймає рішення закрити позицію, а саме продати 100 000 євро за новим курсом. Так за час з 08:30 до 17:30 доход склав 1 000 доларів США. Різниця між ціною покупки і ціною продажу по проведеній операції склала 100 пунктів, що дорівнює 1 000 торгових доларів (різницю в 100 пунктів * вартість пункту 10).
Враховуючи той факт, що існує ряд визначених факторів, які регламентують діяльність і управляють ринком (наприклад фундаментальні економічні причини - інфляція, процентні ставки, рівень безробіття) операції на ринку forex відносяться до категорії аналітичного бізнесу. Дана операція ілюструє схему маржинальної торгівлі, проте, як правило, для того, щоб отримати за одну операцію прибуток у 1000 доларів з гарантійним депозитом 2000 доларів США необхідно мати значний досвід роботи на ринку і добре орієнтуватися в тонкощах прогнозування. Ми навмисне взяли для прикладу таку невелику суму гарантійного депозиту, щоб продемонструвати можливості валютного дилінгу щодо накопичення фінансових ресурсів (навіть із початковим капіталом у 2000 доларів США можна отримати значні прибутки).
Таким чином, спекуляції на валютному ринку, що донедавна були прерогативою елітних банків, сьогодні стали потенційно доступними й вітчизняним інвесторам з невеликими капіталами, таким як ЗАТ „АМТ-Компані”. А розвиток інтернет-технологій, простота процедури торгів і взаєморозрахунків дають змогу дуже швидко стати активними учасниками цього ринку дедалі більшій кількості бажаючих.
3.2 Рангування конкуруючих інвестиційних проектів
У практичній діяльності фінансиста-аналітика ЗАТ „АМТ-Компані” нерідко виникає необхідність дати оцінку прийнятих інвестиційних рішень (або таких, які перебувають на стадії прийняття) за наявності кількох конкуруючих варіантів інвестування. Конкуренція між інвестиційними проектами можлива, якщо в інвестиційному портфелі підприємства, по-перше, є взаємовиключні проекти, які забезпечують альтернативні засоби досягнення певної бажаної мети.Дуже часто, конкуренція інвестиційних проектів виникає через обмеженість коштів, які можна було б спрямувати на інвестування розроблених, причому не взаємовиключних ефективних (з нульовим або навіть додатнім NРV) проектів.
Прийнято говорити, що два (або кілька) інвестиційних проектів не взаємозалежні один від одного, якщо грошові потоки, а у загальнішому випадку — доходи і витрати, які очікуються від одного з них, не змінюються незалежно від того, чи буде здійснений інший проект.
Наприклад, як незалежні можна розглядати проект збудувати додаткове складське приміщення і проект, що передбачає придбання цим підприємством корпоративних прав (акцій) відкритого акціонерного товариства.
Якщо рішення про прийняття або про відхилення одного проекту впливає на грошові потоки від іншого проекту, то говорять, що ці інвестиційні проекти взаємозалежні. Якщо перший проект залежить від другого, то варто вирішити, чи є сенс приймати рішення про перший проект окремо від рішення про другий проект. При цьому відношення залежності між проектами можуть бути різні: в одних випадках здійснення одного з проектів збільшує доходи від іншого проекту, в інших, навпаки, реалізація одного з проектів зменшує доходи від здійснення іншого проекту аж до взаємовиключення їх здійснення. Це наступає у разі, якщо доходи одного з проектів сягають нульової відмітки при здійсненні їх обох.
Найчастіше доводиться мати справу саме з вибором варіантів інвестування серед проектів як через обмеженість фінансових ресурсів, так і з інших причин, мова про які йшла вище. Є два основні методи рангування альтернативних інвестиційних проектів (тобто їх розміщення у порядку надання переваги при прийнятті рішень про фінансування):
· за критерієм чистої теперішньої вартості (NPV);
· за критерієм внутрішньої норми доходності інвестиції (IRR – Internal rate of return).
При використанні показника чистої теперішньої вартості абсолютна величина NРV може бути критерієм рангування лише інвестиційних проектів з рівновеликим розміром початкових витрат і з однаковим терміном «життєвого циклу».
Так, наприклад ЗАТ „АМТ-Компані” розглядає можливість вкладення грошей у три інвестиційні проекти (вартість початкових витрат кожного з проектів — 300 тис. грн.). За три роки функціонування дисконтовані грошові потоки становлять: проект А - 312тис.грн. (звідки NРV = 12тис. грн.), проект Б - 300тис.грн. (NРV = 0), проект В — 340 тис. грн. (NРV = 40 тис. грн.). За цих умов перший ранг одержує проект В, другий — проект А, третій — проект Б.
При рангуванні інвестиційних проектів з різними сумами початкових витрат і різними термінами функціонування як критерій рангування слід використовувати величину, яка відображає відношення середньорічної суми NРV до суми інвестиції.
Наприклад, ЗАТ „АМТ-Компані” опрацьовує інвестиційну програму, маючи у своєму розпорядженні фінансові ресурси, які можуть бути спрямовані в інвестиції, на суму 1500 тис. грн. У розпорядженні розробників програми є кілька інвестиційних проектів (не взаємозалежних один від одного) з такими параметрами (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Параметри інвестиційних проектів
| Інвестиційний проект | Сума інвестицій, тис. грн. | Термін функціонування, роки | Грошовий потік за весь термін, тис. грн. | NРV, тис, грн. |
| А | 720 | 3 | 790 | 70 |
| Б | 450 | 3 | 560 | 110 |
| В | 230 | 1 | 300 | 70 |
| Г | 900 | 4 | 1040 | 110 |
| Д | 500 | 3 | 500 | 0 |
| Е | 800 | 2 | 960 | 160 |
проект А: ((70 : 3) / 720) х 100 = 3,2;
проект Б: ((110 : 3) / 450) х 100 = 8,1;
проект В: ((70 / 230) х 100 = 30,4;
проект Г: ((140 : 4) / 900) х 100 = 3,9;
проект Д: ((0 : 500) х 100 = 0;
проект Е: ((160 : 3) / 800) х 100 = 10,0.
Номери при рангу ванні: №1 – проект В, №2 – проект Е, №3 – проект Б, №4 – проект Г, №5 – проект А, №6 – проект Д. Зважаючи на наявну суму інвестиційних коштів (1500 тис. грн.), до фінансування треба рекомендувати проекти В, Е, Б.
Внутрішня норма доходності (ІRR) — це ставка, за якої дисконтовані грошові потоки від інвестування досягають суми інвестиції. Справа в тому, що для використання методу теперішньої вартості проектів при їх рангуванні необхідно заздалегідь встановити величини ставок доходності, що містить в собі значний недолік, бо ця ставка залежить від експертної оцінки.
Тому в інвестиційному аналізі широкого розповсюдження набув метод, у якому суб'єктивний фактор зведено до мінімуму — метод ІRR.
Так, наприклад, ЗАТ „АМТ-Компані” має намір вкласти 500 тис. грн. в інвестицію, яка за два роки має згенерувати грошовий потік: за 1-й рік — 320 тис. грн., за 2-й — 440 тис. грн. Визначити ІRR проекту.
За цими умовами і з використанням формули NРV маємо:
((320 / 1 + к) + 440 / (1 + к) х (1 + к)) – 500 = 0;
320 + 320к + 440 – 500 х (1 + к)2 = 0;
320 + 320к + 440 – 500 – 1000к – 500к2 = 0;
-500к2 – 680к + 260 = 0;
-25к2 – 34к + 13 = 0;
к = 0,31
Визначивши норму доходності, інвестор оцінює доцільність інвестиції, виходячи з норми доходності, яку він вважає прийнятною для себе, а при рангуванні альтернативних інвестицій перевага надається проектам з максимальним значенням показника ІRR.
Неважко переконатися, що при визначенні показника ІRR проектів з життєвим циклом 3—4 і більше років значно зростає трудомісткість розрахунків, пов'язана з необхідністю розв'язання рівняння третього, четвертого і вищих степенів. Ось чому доцільно величину к визначати методом ітераційного підбору значень ставки доходності у формулі NРV інвестиційного проекту. Якщо відомі грошові потоки у кожному з наступних років, можна, почавши з будь-якої ймовірної ставки дисконтування, визначити для неї теперішню вартість інвестицій і грошових потоків. Якщо чиста теперішня вартість проекту додатна, слід використати більш високу ставку дисконтування з тим, щоб урівняти теперішню вартість грошових потоків і інвестицій. Це і буде шукана величина к.
Наприклад, ЗАТ „АМТ-Компані” аналізує інвестиційний проект вартістю 738 тис. грн. Термін функціонування — 4 роки. Грошовий потік (тис. грн.): 1-й рік — 300, 2-й рік — 380, 3-й рік— 380, 4-й рік — 550.
Треба визначити внутрішню норму доходності проекту (ІRR) шляхом ітерації. Для визначення ІRR складаємо таку таблицю (табл. 3.2).
Таблиця 3.2
Визначення внутрішньої норми доходності проекту (ІRR) шляхом ітерації
За ставки дисконтування 0,36 (36%) NPV = О, отож, 36% і є показником ІRR (внутрішньою нормою доходності).
Техніка розрахунку показника ІRR значно спрощується за наявності вмонтованої функції для розрахунку ІRR у спеціальних ділових пакетах програм для персональних комп'ютерів.
Вумовах формування ринкової економіки напрями інвестиційної діяльності та джерела її фінансування набувають політичного забарвлення і стають предметом боротьби різних політичних сил.
Однак рівень інвестиційної діяльності в Україні ще не відповідає потребам забезпечення сталого розвитку вітчизняної економіки. Активізація інвестиційного складника зростання економіки України передбачає стимулювальну фіскальну і монетарну політику держави, а органи влади повинні вжити дієвих заходів не тільки щодо максимального залучення всіх джерел інвестицій, а й щодо ефективнішого використання інвестиційних ресурсів. Розвиток вітчизняної економіки засвідчує, що навіть високі темпи приросту інвестицій в основний капітал не забезпечують необхідних темпів зростання ВВП.
У перехідній економіці України механізми взаємовідносин, що виникають між суб’єктами інвестиційної діяльності з приводу розміщення інвестиційних ресурсів, ще не достатньо розвинуті. Унаслідок зниження рівня заощаджень, низької здатності підприємств до самофінансування, нерозвиненості фондового ринку та кредитно-фінансових установ, різкого згортання державного інвестування, недосконалості законодавства та політичної нестабільності різко скоротилися можливості залучення додаткових коштів для інвестування з усіх наявних джерел. Для залучення інвестиційних ресурсів державні інститути повинні забезпечити належну співпрацю всіх учасників інвестиційного процесу, створивши координаційний центр підтримки інвестиційної діяльності.
Основними умовами активізації інвестиційної діяльності в Україні є розвиток інвестиційної інфраструктури, стабільність і передбачуваність законодавства, усунення корумпованості владних структур, політичних ризиків та недобросовісної конкуренції тощо. Висока концентрація капіталу в швидкоокупних сферах діяльності (транспорт, оптова торгівля, операції з нерухомістю та фінансова сфера) не дозволяла послідовно провадити курс на створення нових імпортозамінних виробництв і диверсифікувати інвестиційні потоки. Стимулюючи інвестиційні потоки в галузі, що виробляють товари чи послуги з вищим рівнем доданої вартості, мотивуючи впровадження інноваційних досягнень, уряд зможе забезпечити стабільне зростання вітчизняної економіки.
2. Гончаров А.Б. Інвестування. Харків: Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2003, 336 с.
3. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. Київ: "Наукова думка", 1998, 390 с.
4. Зятковський І.В. Фінанси підприємств. Київ: Кондор, 2003, 364 с.
5. Коваль Т.А. Виробниче інвестування на підприємствах в умовах трансформаційної економіки. // Матеріали ІІІ міської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених Харківщини”. – Харків, 25 лютого 2006р.
6. Крайник О.П., Барвінська Є.С. Економіка підприємства. Львів: Національний ун-т "Львівська політехніка", 2003, 208 с.
7. Крайник О.П., Клепикова З.В. Фінансовий менеджмент. Львів, Київ: Державний ун-т "Лвівська політехніка", Дакор, 2000, 260 с.
8. Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В., Мозговий О.М. Міжнародна інвестиційна діяльність. Київ: КНЕУ, 2003, 387 с.
9. Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, 2001, 320 с.
10. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. Київ: "Хрещатик", 1999, 800 с.
11. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність . Київ: ЦУЛ, 2003, 376 с.
12. Остапшин Т.П. Основи банківської справи. Київ: МАУП, 1999, 112 с.
13. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. Київ: Лібра, 2002, 472 с.
14. Рогач О.І., Філіпенко А.С., Шемет Т.С. Міжнародні фінанси. Київ: Либідь, 2003, 784 с.
15. Сазонець І.Л., Джусов О.А., Сазонець О.М. Івестиційна діяльність. Київ: Центр навчальної літератури, 2003, 156 с.
16. Сизоненко В.О. Підприємництво. Київ: Вікар, 1999, 438 с.
17. Філіпенко А.С., Боринець С.Я., Вергун В.А. Міжнародні економічні відносини. Сучасні міжнародні економічні відносини. Київ: Либідь, 1992, 255 с.
18. Харів П.С. Економіка підприємства: Збірник задач і тестів. Київ: Знання-Прес, 2001, 301 с.
19. Циганок П.І. Інвестиційний менеджмент. Київ: КНЕУ, 2006, 120 с.
Внутрішня норма доходності (ІRR) — це ставка, за якої дисконтовані грошові потоки від інвестування досягають суми інвестиції. Справа в тому, що для використання методу теперішньої вартості проектів при їх рангуванні необхідно заздалегідь встановити величини ставок доходності, що містить в собі значний недолік, бо ця ставка залежить від експертної оцінки.
Тому в інвестиційному аналізі широкого розповсюдження набув метод, у якому суб'єктивний фактор зведено до мінімуму — метод ІRR.
Так, наприклад, ЗАТ „АМТ-Компані” має намір вкласти 500 тис. грн. в інвестицію, яка за два роки має згенерувати грошовий потік: за 1-й рік — 320 тис. грн., за 2-й — 440 тис. грн. Визначити ІRR проекту.
За цими умовами і з використанням формули NРV маємо:
((320 / 1 + к) + 440 / (1 + к) х (1 + к)) – 500 = 0;
320 + 320к + 440 – 500 х (1 + к)2 = 0;
320 + 320к + 440 – 500 – 1000к – 500к2 = 0;
-500к2 – 680к + 260 = 0;
-25к2 – 34к + 13 = 0;
к = 0,31
Визначивши норму доходності, інвестор оцінює доцільність інвестиції, виходячи з норми доходності, яку він вважає прийнятною для себе, а при рангуванні альтернативних інвестицій перевага надається проектам з максимальним значенням показника ІRR.
Неважко переконатися, що при визначенні показника ІRR проектів з життєвим циклом 3—4 і більше років значно зростає трудомісткість розрахунків, пов'язана з необхідністю розв'язання рівняння третього, четвертого і вищих степенів. Ось чому доцільно величину к визначати методом ітераційного підбору значень ставки доходності у формулі NРV інвестиційного проекту. Якщо відомі грошові потоки у кожному з наступних років, можна, почавши з будь-якої ймовірної ставки дисконтування, визначити для неї теперішню вартість інвестицій і грошових потоків. Якщо чиста теперішня вартість проекту додатна, слід використати більш високу ставку дисконтування з тим, щоб урівняти теперішню вартість грошових потоків і інвестицій. Це і буде шукана величина к.
Наприклад, ЗАТ „АМТ-Компані” аналізує інвестиційний проект вартістю 738 тис. грн. Термін функціонування — 4 роки. Грошовий потік (тис. грн.): 1-й рік — 300, 2-й рік — 380, 3-й рік— 380, 4-й рік — 550.
Треба визначити внутрішню норму доходності проекту (ІRR) шляхом ітерації. Для визначення ІRR складаємо таку таблицю (табл. 3.2).
Таблиця 3.2
Визначення внутрішньої норми доходності проекту (ІRR) шляхом ітерації
| Рік | Грошовий потік | Коефіцієнт дисконтування | Дисконтований грошовий потік | NРV |
| Перша ітерація: ймовірний показник ІRR = 0,50 | ||||
| 1 | 300 | 0,6667 | 200,0 | -538,0 |
| 2 | 380 | 0,4444 | 168,9 | -369,1 |
| 3 | 380 | 0,2962 | 112,6 | -256,5 |
| 4 | 550 | 0,1975 | 108,6 | -147,9 |
| Друга ітерація: ймовірний показник ІRR = 0,40 | ||||
| 1 | 300 | 0,7143 | 214,3 | -523,7 |
| 2 | 380 | 0,5102 | 193,9 | -329,8 |
| 3 | 380 | 0,3644 | 138,5 | -191,3 |
| 4 | 550 | 0,2531 | 139,2 | -52,1 |
| Третя ітерація: ймовірний показник ІRR = 0,33 | ||||
| 1 | 300 | 0,7519 | 225,6 | -512,4 |
| 2 | 380 | 0,5653 | 214,8 | -297,6 |
| 3 | 380 | 0,4250 | 161,5 | -136,1 |
| 4 | 550 | 0,3038 | 167,1 | +31,0 |
| Четверта ітерація: ймовірний показник ІRR = 0,36 | ||||
| 1 | 300 | 0,7353 | 220,6 | -517,4 |
| 2 | 380 | 0,5405 | 205,4 | -312,0 |
| 3 | 380 | 0,3976 | 151,1 | -160,9 |
| 4 | 550 | 0,2923 | 160,8 | 0 |
Техніка розрахунку показника ІRR значно спрощується за наявності вмонтованої функції для розрахунку ІRR у спеціальних ділових пакетах програм для персональних комп'ютерів.
Висновок
Реалізація інвестиційних можливостей, нарощення обсягів інвестування та раціональне використання інвестованих коштів є одним з найважливіших завдань в Україні. Приріст інвестицій безпосередньо збільшує обсяги національного виробництва, знижує рівень безробіття, забезпечує модернізацію застарілого обладнання та технологій, спричинює структурні перетворення. Це, в свою чергу, визначає темпи економічного зростання і розвиток національної економіки за інноваційною моделлю та європейським вектором. Особливо актуальною проблема інвестування є нині, коли потрібно підвищити рівень конкурентоспроможності вітчизняної економіки в контексті інтеграції України у світовий господарський простір.Вумовах формування ринкової економіки напрями інвестиційної діяльності та джерела її фінансування набувають політичного забарвлення і стають предметом боротьби різних політичних сил.
Однак рівень інвестиційної діяльності в Україні ще не відповідає потребам забезпечення сталого розвитку вітчизняної економіки. Активізація інвестиційного складника зростання економіки України передбачає стимулювальну фіскальну і монетарну політику держави, а органи влади повинні вжити дієвих заходів не тільки щодо максимального залучення всіх джерел інвестицій, а й щодо ефективнішого використання інвестиційних ресурсів. Розвиток вітчизняної економіки засвідчує, що навіть високі темпи приросту інвестицій в основний капітал не забезпечують необхідних темпів зростання ВВП.
У перехідній економіці України механізми взаємовідносин, що виникають між суб’єктами інвестиційної діяльності з приводу розміщення інвестиційних ресурсів, ще не достатньо розвинуті. Унаслідок зниження рівня заощаджень, низької здатності підприємств до самофінансування, нерозвиненості фондового ринку та кредитно-фінансових установ, різкого згортання державного інвестування, недосконалості законодавства та політичної нестабільності різко скоротилися можливості залучення додаткових коштів для інвестування з усіх наявних джерел. Для залучення інвестиційних ресурсів державні інститути повинні забезпечити належну співпрацю всіх учасників інвестиційного процесу, створивши координаційний центр підтримки інвестиційної діяльності.
Основними умовами активізації інвестиційної діяльності в Україні є розвиток інвестиційної інфраструктури, стабільність і передбачуваність законодавства, усунення корумпованості владних структур, політичних ризиків та недобросовісної конкуренції тощо. Висока концентрація капіталу в швидкоокупних сферах діяльності (транспорт, оптова торгівля, операції з нерухомістю та фінансова сфера) не дозволяла послідовно провадити курс на створення нових імпортозамінних виробництв і диверсифікувати інвестиційні потоки. Стимулюючи інвестиційні потоки в галузі, що виробляють товари чи послуги з вищим рівнем доданої вартості, мотивуючи впровадження інноваційних досягнень, уряд зможе забезпечити стабільне зростання вітчизняної економіки.
Список використаної літератури
1. Геєць В.М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. Київ: Інститут економіки та прогнозування, Фенікс, 2003, 1008 с.2. Гончаров А.Б. Інвестування. Харків: Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2003, 336 с.
3. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. Київ: "Наукова думка", 1998, 390 с.
4. Зятковський І.В. Фінанси підприємств. Київ: Кондор, 2003, 364 с.
5. Коваль Т.А. Виробниче інвестування на підприємствах в умовах трансформаційної економіки. // Матеріали ІІІ міської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених Харківщини”. – Харків, 25 лютого 2006р.
6. Крайник О.П., Барвінська Є.С. Економіка підприємства. Львів: Національний ун-т "Львівська політехніка", 2003, 208 с.
7. Крайник О.П., Клепикова З.В. Фінансовий менеджмент. Львів, Київ: Державний ун-т "Лвівська політехніка", Дакор, 2000, 260 с.
8. Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В., Мозговий О.М. Міжнародна інвестиційна діяльність. Київ: КНЕУ, 2003, 387 с.
9. Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, 2001, 320 с.
10. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. Київ: "Хрещатик", 1999, 800 с.
11. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність . Київ: ЦУЛ, 2003, 376 с.
12. Остапшин Т.П. Основи банківської справи. Київ: МАУП, 1999, 112 с.
13. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. Київ: Лібра, 2002, 472 с.
14. Рогач О.І., Філіпенко А.С., Шемет Т.С. Міжнародні фінанси. Київ: Либідь, 2003, 784 с.
15. Сазонець І.Л., Джусов О.А., Сазонець О.М. Івестиційна діяльність. Київ: Центр навчальної літератури, 2003, 156 с.
16. Сизоненко В.О. Підприємництво. Київ: Вікар, 1999, 438 с.
17. Філіпенко А.С., Боринець С.Я., Вергун В.А. Міжнародні економічні відносини. Сучасні міжнародні економічні відносини. Київ: Либідь, 1992, 255 с.
18. Харів П.С. Економіка підприємства: Збірник задач і тестів. Київ: Знання-Прес, 2001, 301 с.
19. Циганок П.І. Інвестиційний менеджмент. Київ: КНЕУ, 2006, 120 с.
