Міністерство освіти та науки України
Кафедра біотехнології та
безпеки життєдіяльності
РЕФЕРАТ
З курсу «Цивільна оборона»
На тему: «Оцінка хімічної обстановки внаслідок аварії на хімічно-небезпечному об'єкті з виливом небезпечних хімічних речовин»
Варіант №23 «А»
Виконала: студентка групи
Перевірив:
\
\
Дніпропетровськ
2007

ПЛАН
 Вступ
1 Загальна характеристика небезпечних хімічних речовин
2 Терміни та визначення
3 Вплив метеоумов на поведінку небезпечних хімічних речовин в  атмосфері
Глава І  Довгострокове (оперативне) прогнозування наслідків можливої  
              аварії на хімічно небезпечному об'єкті з виливом небезпечних
              хімічних речовин
Глава ІІ  Визначення характеру небезпечних хімічних речовин, засобів
               захисту та відповідних дій при аварії на залізничному транспорті  з
                виливом НХР (аварійна карточка)
Заключна частина
1 Організація оповіщення у надзвичайних ситуаціях
2 Дії працівників та керівництва хімічно небезпечного об'єкту в разі
   виникнення аварії 
3 Висновки

ВСТУП
1 Загальна характеристика НХР
Небезпечні речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, а також шкірні покриви і слизисті оболонки.
Дія НХР на організм людини обумовлена їх физико-хімічними властивостями. Група хімічно небезпечних і шкідливих виробничих чинників по характеру дії на організм людини підрозділяються на наступні підгрупи:
1. Загальнотоксичної дії - більшість промислових небезпечних речовин. До їх числа можна віднести ароматичні вуглеводи (бензол, толуол, ксилол, нітробензол, анілін і ін.). Великою токсичністю володіють ртуть-органічні з'єднання, фосфорорганічні речовини.
2. Дратівливою дією володіють кислоти, луги, а також хлор- фтор- сіро- і азотовмістні з'єднання (фосген, аміак, оксиди сірки і азоту, сірководень). Всі ці речовини об'єднує те, що при контакті з біологічними тканинами вони викликають запальну реакцію, причому в першу чергу страждають органи дихання, шкіра і слизисті оболонки очей.
3. До сенсибілізующим відносяться речовини, які після щодо нетривалої дії на організм викликають в ньому підвищену чутливість до цієї речовини. При подальшому навіть короткочасному контакті з цією речовиною у людини виникають бурхливі реакції, що найчастіше приводять до шкірних змін, астматичних явищ, захворювань крові. Такими речовинами є деякі з'єднання ртуті, платина, альдегіди (формальдегід).
4. Канцерогенні речовини, потрапляючи в організм людини, викликають розвиток злоякісних пухлин. В даний час є дані про канцерогенну небезпеку для людини порівняно невеликої групи хімічних сполук, що зустрічаються у виробничих умовах. До їх числа перш за все відносять поліциклічні ароматичні вуглеводні, які можуть входити до складу сирої нафти, але в основному утворюються при термічній (вище 350°) переробці пальних копалин (кам'яного вугілля, деревини, нафти, сланців) або при неповному їх згоранні.
Найбільш вираженою канцерогенною активністю володіють 7,12-дилитил без(а) - антрацен; 3,4-бензапирен, 1,2-бензантрацен. Канцерогенні властивості властиві і продуктам нафтопереробної і нафтохімічної промисловості (мазуту, гудрону, нафтовому коксу, бітумам, маслам, сажа). Канцерогенними властивостями володіють ароматичні аміни, що в основному є продуктами аніліно-фарбової промисловості, а також пил азбесту.
5. Отрути, що володіють мутагенною активністю, впливають на генетичний апарат зародкових і соматичних кліток організму. Мутації приводять до загибелі кліток або до функціональних змін. Це може викликати зниження загальної опірності організму, раннє старіння, а в деяких випадках важкі захворювання. Дія мутагенних речовин може позначитися на потомстві (не завжди першого, а, можливо, другого і третього поколінь).
Мутаційною активністю володіють, наприклад, етіленамін, уретан, органічні перекиси, іприт, оксид етилену, формальдегід, гидроксиламін.
6. До речовин, що впливають на репродуктивну функцію (функцію відтворення потомства), відносять бензол і його похідні, сірковуглець, хлоропрен, свинець, сурму, марганець, отрутохімікати, нікотин, етіленамін, з'єднання ртуті.
Існують і інші різновиди класифікацій небезпечних речовин, наприклад, по переважній дії на певні органи або системи організму людини, по основній шкідливій дії (задушливі, дратівливі, нервові (нейротропні), кров'яні отрути, печінкові), по взаємодії з ферментними системами, по величині середньо смертельної дози.
По ступеню дії на організм людини всі шкідливі підречовини підрозділяються на чотири класи:
1.речовини надзвичайно небезпечні (3,4-бензапирен, ртуть, свинець, озон, фосген);
2.речовини високо небезпечні (оксиди азоту, бензол, йод, марганець, мідь, сірководень, їдкі луги, хлор);
3.речовини помірно небезпечні (ацетон, ксилол, сірчистий ангідрид, метиловий спирт);
4.речовини малонебезпечні (аміак, бензин, скипидар, етиловий спирт).
Слід мати на увазі, що і малонебезпечні речовини при тривалій дії можуть при великих концентраціях викликати важкі отруєння.
Клас небезпеки речовини встановлюють по таблиці ГОСТ 12.1.007-76, залежно від гранично допустимої концентрації (ГДК) в повітрі робочої зони (мг/м3), середньої смертельної дози при введенні в шлунок (міліграм/кг), середній смертельній концентрації в повітрі (мг/м3), коефіцієнта можливого інгаляційного отруєння, зони гострої дії, зони хронічної дії.
2 Терміни та визначення
Наведені терміни та визначення використовуються в Методиці прогнозування наслідків виливу небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті.
Небезпечна хімічна речовина (далі - НХР) – хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і завдати шкоди довкіллю.
Хімічно небезпечний об'єкт (далі - ХНО)  - промисловий об'єкт або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу одна або декілька НХР.
Аварія з НХР – це подія техногенного характеру, що сталася на хімічно небезпечному об'єкті внаслідок виробничих, конструктивних, технологічних чи експлуатаційних причин або випадкових зовнішніх впливів, що призвела до пошкодження технологічного обладнання, пристроїв, споруд, транспортних засобів з виливом (викидом) НХР в атмосферу і реально загрожує життю, здоров'ю людей.
Хмара НХР – суміш парів і дрібних капель НХР з повітрям в обсягах, небезпечних для довкілля.
Первинна хмара НХР – це параподібна частина НХР, яка є в будь-якій ємності над поверхнею зрідженої НХР і яка входить в атмосферу безпосередньо при руйнуванні ємності без випару з підстильної поверхні.
Вторинна хмаоа НХР – це хмара НХР, яка виникає протягом певного часу внаслідок випару НХР з підстильної поверхні.
Зона можливого хімічного забруднення (далі - ЗМХЗ) – територія, у межах якої під впливом зміни напряму вітру може виникнути переміщення хмари НХР з небезпечними для людини конценраціями.
Зона хімічного забруднення НХР – територія, яка включає осередок хімічного забруднення, де фактично розлита НХР, і ділянки місцевості, над якими утворилась хмара НХР.
Прогнозована зона хімічного забруднення – розрахункова зона в межах ЗМХЗ, параметри якої приблизно визначаються за формою еліпса.
3 Вплив метеоумов на поведінку НХР в атмосфері
Основними метеорологічними умовами, які впливають на поведінку небезпечно хімічних речовин в атмосфері є: температура, тиск, хмарність, вологість, опади, швидкість вітру, а також ступінь вертикальної стійкості повітря.
Наведемо деякі приклади впливу метеоумов. На випаровування пари НХР великий вплив має вітер, тому, в населених пунктах, лісах, на перехрестній  місцевості стійкість зараження ними буде вище, ніж на відкритій. Чим вища температура, тим швидше відбувається дифузія частинок НХР з повітрям, що приводить до швидкого випаровування.З одного боку це добре, бо концентрація НХР зменшується, але з іншого боку – це призводить до утворення більшої площі розповсюдження НХР. Якщо під час аварії випадали опади у вигляді дощу, то це могло привести до того, що деякі НХР можуть сполучатися з водою і утворювати похідні сполуки, які стають набагато небезпечними.

Глава І
Довгострокове (оперативне) прогнозування наслідків можливої
аварії на хімічно небезпечному об'єкті з виливом цианістого водню
Завдання
На ХНО, який розташований на відстані 3 км від певного населеного пункту є джерело хімічної небезпеки з ціаністим воднем кількістю 5 тонн в певних виробничих умовах:
-         Чисельність робочої зміни:максимальна–160 чол.,мінімальна–130 чол.
-         Забезпеченність робочих протигазами – 60 %.
-         Число мешканців населеного пункту – 800 чол.
-         Число мешканців, що проживає в радіусі ЗМХЗ – 3000 чол.
Метеоумови:
-         Швидкість вітру в приземному шарі – 1 м/с.
-         Температура повітря - 20ºС.
-         Ступінь вертикальної стійкості повітря – інверсія.
Примітка:
-         Азимут напрямку домінуючого в районі розміщення ХНО вітру –
            135º, умовно заданий населений пункт знаходиться на осі напряму 
             вітру.
-         Умови виробничого процесу – розлив: «вільний».
Розрахунки
Ціаністий водень або синільна кислота являється важливим промисловим продуктом та може бути отримана каталітичною взаємодією аміака, метану та кисню повітря:
СН₄ + NH₃            H – C     N
Синільна кислота – легколетюча рідина без кольору з запахом гіркого мигдалю. Володіє слабкими кислотними властивостями Кα = 4,9 · 10^-10, температура кипіння – t = 26,7 ºС, температура плавлення - t = 13,3 ºС. Густина рідкої синільної кислоти при температурі 18 °С рівна 0,7 г/см³, тобто вона легша за воду; з водою змішується у всіх відносинах, легко розчинна в органічних розчинниках, фосгені. Пари синільної кислоти легші за повітря. Максимальна їх концентрація при температурі 20°С - 873 міліграм/л. Висока летючість синильної кислоти дозволяє створювати концентрації, що забезпечують швидку поразку живої сили. Ціаністий водень використовується для виготовлення акрілонітрила, метилметакрилата та ін. і являється сильною отрутою, що паралізує дихальні центри.
Отруєння синільною кислотою може відбутися при вдиханні її пари, резорбції через шкіру отрути в газоподібному і рідкому стані, а також при попаданні рідкої синільної кислоти в шлунково-кишковий тракт (із зараженою водою або їжею).
При отруєнні через рот смертельною дозою синильної кислоти для людини є 1 міліграм на 1кг мас тіла людини.
1)                Визначаємо глибину зони можливого хімічного забруднення:
-         Г_таб.- таблична глибина зони забруднення, що береться із значення глибини розповсюдження хмари забрудненого повітря хлором, яке відповідає умовам, за яких виникла аварія з ціаністим воднем, і множиться на коефіцієнт для даної речовини.
Г_таб.(хлор) = 12,8 км, К = 0,97, тоді  Г_таб. = 12,8 · 0,97 = 12,42 км
-         Г_к – глибина зони з урахуванням значення коефіцієнта зменшення глибини зони, з урахуванням умов розливу ціаністого водню.
Для умови розливу «вільно», К_з = 1, тоді:
Г_к = Г_таб./ К_з = 12,42 км
-         Г_макс. – глибина максимального значення переносу повітряних мас:
Г_макс. = 4 · V,
де V – швидкість хмари забрудненого повітря, яку вибираємо по таблиці залежно від швидкості повітря та ступеня вертикальної стійкості повітря.
V = 5 км/год , тоді Г_макс. = 4 · 5 = 20 км
-         Г_мін. – глибина зони, яка дорівнює меншому значенню з Г_макс та Г_таб. Отже, Г_таб.< Г_макс, тоді Г_мін. = 12.42 км
2)                Визначаємо час підходу забрудненого повітря до заданого населеного пункту:
t = X / V = 3 / 5 = 0,6 год = 36 хв
де X – відстань від певного населеного пункту до ХНО, V – швидкість хмари забрудненого повітря
3)                Визначаємо час випаровування ціаністого водню, що може бути розлитим внаслідок аварії:
Т = (h - d) / (К₂ · К₄· К₇)
де h – висота шару вилитого ціаністого водню, що дорівнює 0,05 м; d – густина ціаністого водню, що рівна 0,687 т/км²; К₂  - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей – 0.055;  К₄ – коефіцієнт, який враховує швидкість вітру – 1; К₇ – коефіцієнт, який враховує температуру повітря – 1.
Т = (0,05 · 0,687) / (0,055 · 1· 1) = 0, 624 год = 37,5 хв
4)                Визначаємо площу зони можливого хімічного забруднення:
S_ЗМХЗ = 8,72 · 10^-3 ·  Г_мін.²   ·φ
де φ – коефіцієнт, який умовно дорівнюється кутовому розміру зони і приймається рівним 360º
S_ЗМХЗ = 8,72 · 10^-3 ·  12,42 ²   ·360 = 484,24 км²
5)                Визначаємо площу прогнозованої зони хімічного забруднення :
S_ПЗХЗ = К ·  Г_мін.²   · N^0,2
де К – коефіцієнт, який залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря, К= 0,081; N – час, на який розраховується глибина ПЗХЗ, N = 4 год.
S_ПЗХЗ = 0,081 ·  12,42 ²   · 4^0,2 = 16,487 км²
6)                Визначаємо ширину прогнозованої зони хімічного забруднення при інверсії:
Ш = 0,3 · Г_мін.^0,6 = 0,3 · 12,42 ^0,6 = 1,36 км  
7)                Визначаємо можливі втрати серед робітників об'єкту та населення і їх структуру в умовах можливої аварії з розливом ціаністого водню:
Керуючись відношенням забезпеченності протигазами та умовами перебування людей можна зробити висновок: якщо процент забезпечення протигазами становить 60%, то можливі загальні втрати на відкритій місцевості – 40%, а в будівлях – 22%.
Нехай 50% населення використовують ватно-марлеві пов'язки, тоді:
800 чоловік
 

400 чоловік використали                        400 чоловік не використали
 

                       
40% втрат                                                    50% втрат
 

160 чоловік                                                   200 чоловік
Загальні втрати складають: 360 чоловік.
Структура втрат може розподілятися за такими даними:
-         Легкі – до 25%, що складає до 90 чоловік
-         Середньої тяжкості – до 40%, що складає до 144 чоловік.
-         Зі смертельними наслідками – до 35%, що складає до 126 чоловік.
8)                Визначаємо прилади для виявлення в атмосфері ціаністого водню та проведення хімічної розвідки.
Для виявлення ціаністого водню використовують універсальний газосигналізатор УГ-2, який вимірює конценрацію шкідливих парів в повітрі робочої зони виробничих приміщень. Визначення конценрації пару НХР в повітрі здійснюється за еталонами пофарбування індикаторів. Виміри проводяться 2-3 рази і оцінка здійснюється по середньому арифметичному значенню.
9)                Визначаємо необхідні розчини (речовини) для нейтралізації ціаністого водню та їх кількість, назвати технічні засоби, що використовуються при нейтралізації, способи і засоби ліквідації наслідків аварії з виливом ціаністого водню.
Для нейтралізації ціаністого водню необхідно розпилити воду в хмарі небезпечної речовини
10)           Визначаємо необхідні засоби індивідуального захисту в умовах виливу ціаністого водню. Визначаємо допустимий час перебування людей у засобах захисту шкіри за максимальним показником температури повітря в районі ХНО
При тривалому перебуванні в атмосфері з високою (більше 0,5 міліграма/л) концентрацією синильної кислоти без засобів захисту шкіри, не дивлячись на наявність протигаза, може відбутися отруєння в результаті резорбції отрути. Особливо небезпечне зіткнення з рідкою синильною кислотою, проте такий випадок в бойовій обстановці маловірогідний.
Надійно захищає в польових умовах від поразки синильною кислотою ізолюючі протигази.
Допустимий час перебування людей у засобах захисту шкіри при                  t =20ºС складає 0,8 години. Для збільшення часу постійного знаходження людей в ізолюючих засобах захисту шкіри можно використати охолоджуючі екрани із бавовнянопаперової тканини, які одягають поверх захисного одягу і періодично змочувати водою з температурою не більше + 20ºС.
11)           Складаємо схему зони можливого хімічного забруднення по довгостроковому прогнозуванні з показом на ній прогнозованої зони хімічного забруднення з урахуванням домінуючого в районі ХНО напрямку вітру.
Висновки: Внаслідок аварії на ХНО трапився вилив 5 тонн ціаністого водню.
При швидкості вітру 1 м/с та СВСП – інверсія утворилася зона можливого хімічного забруднення в вигляді сектору під кутом 360º, глибиною 12,42 км і площею – 484,24 км²
Ширина прогнозованої зони хімічного забруднення склала – 1,36 км.
Жилий масив,що розташований за 3 км від ХНО знаходиться в зоні хімічного забруднення. Уражаюча дія ціаністого водню на робітників розпочнеться зразу після аварії, час уражаючої дії розлитої НХР – 37,5 хв.
Хмара ціаністого водню підійде до населеного пункту через 36 хв.

Глава ІІ  Визначення характеру небезпечних хімічних речовин, засобів захисту та відповідних дій при аварії на залізничному транспорті з виливом НХР (аварійна карточка)
Завдання
На залізниці сталася аварія з виливом пірідіну. На північ від місця розливу пірідіну,на відстані 130 м знаходиться озеро, а в радіусі 1 км розташовані населені пункти, підприємства, сільськогосподарські ферми. Азимут напрямку вітру – 225 º, зі швидкістю – 3 м/с.
Визначити характер НХР, засоби захисту та відповідні дії в осередку можливого хімічного ураження.
Розв'язування
1.           Небезпечний вантаж – пірідін, ступінь його токсичності – 2.
2.           Основні властивості пірідіну – рідина без кольору з неприємним запахом. У воді легко розчинна, пари цієї речовини важчі повітря і скупчуються в низьких ділянках поверхні. Основними видами небезпеки є : спалахує від іскри та полум'я; розлита рідина при нагріванні вивільнює спалахуючі пари; ємності можуть вибухати при нагріванні. Небезпека для людини: небезпечен при вдиханні, потрапленні в очі та на шкіру. Першими ознаками отруєння є: сухість і зуд шкіри, кашель, втрата свідомості, судоми.
3.           Засобами індивідуального захисту є : ізолюючий протигаз, респіратор РПГ-67А, захисний прорезиновий костюм, а також резинові рукавиці і чоботи.
4.           Нейтралізація пірідіну проводять за допомогою розпилення води для осадження парів. Якщо відбулися невеликі витоки, то промити великою кількістю води.
5.           Необхідні дії в різних умовах:
a)      загального характеру:
-            видалити сторонніх;
-            уникати низьких місць;
-            ізолювати небезпечну зону і дотримуватися правил  
      пожежної небезпеки;
-            в зону аварії входити тільки в захисному костюмі;
-            постраждалим надати першу домедичну допомогу.
b)     при викиді (розливу):
-            не торкатися до вилитої речовини;
-            заборонити маневрові роботи та рух потягів в небезпечній
       зоні;
-            усунути джерело вогню, іскр;
-            ізолювати район в радіусі – 200м;
-            викликати на місце аварії пожежну службу;
-            усунути витікання, якщо це безпечно, або перелити вміст у
      цілу цистерну;
-            при інтенсивному витоку огородити земляним валом
      розлиту рідину, перекачати в іншу цистерну;
-            місце розливу залити великою кількісю води;
-            не допускати потраплення речовини у водоймища, 
      каналізацію.
c)      при пожежі:
-            ізолювати небезпечну зону в радіусі – 800м;
-            не наближатися до палаючих речовин;
-            охолоджувати ємності водою з максимальної відстані;
-            гасити з максимальної відстані мілкорозпиленою водою та
      механічною піною.
d)     при загорянні:
-            використовувати сухий пісок, землю, кошму та ін.
-            користуватися вогнегасниками марок ОП, ОУ.
6.           Заходи першої допомоги при ураженні:
®              домедична допомога:
-            свіже повітря, міцний чай, кисень;
-            видалити речовину з шкіри та очей (30% розчин альбуцида).
®              перша медична допомога:
-            лужні інгаляції з преднізолоном,антибіотиками, ефедрином;
-            для зняття задухи – 1 мл 5% розчину ефедрина гідрохлорида 
       з 1 мл 10 % розчину кофеїну бензоата натрія під шкіру.
Висновки: Внаслідок аварії на залізниці трапився вилив пірідіну.
На залізниці сталася аварія з виливом пірідіну. На північ від місця розливу пірідіну,на відстані 130 м знаходиться озеро, а в радіусі 1 км розташовані населені пункти, підприємства, сільськогосподарські ферми. Азимут напрямку вітру – 225 º, зі швидкістю – 3 м/с.
Пірідін небезпечен при вдиханні та потрапленні в очі та на шкіру. Легко спалахує та скупчується в низинах. Першими озаками отруєння є сухість та зуд шкіри, кашель та слабкість. Засобами індивідуального захисту можуть бути ізолюючі протигази та респіратори РПГ-67А.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
1 Організація оповіщення у надзвичайних ситуаціях
Однією з головних умов максимального скорочення втрат серед населення при надзвичайних ситуаціях є його своєчасне оповіщення засобами радіо і телебачення. Для того, щоб населення вчасно включило ці засоби оповіщення, використовують сигнали транспортних засобів, а також переривисті гудки підприємств.
Основним засобом доведення до населення умовного сигналу про небезпеки на території є електричні сирени. Вони встановлюються по території міст і населених пунктів з таким розрахунком, щоб забезпечити, по можливості, їх суцільне звукопокриття. Для цього використовуються сирени зовнішньої установки типа С-40, які забезпечують радіус ефективного звукопокриття в місті близько 300-400 метрів.
Іншим ефективним засобом оповіщення людей зовні  є мережі вуличних гучномовців, які виступають як неодмінний компонент практично всіх радіотрансляційних мереж міст і населених пунктів і є важливим елементом систем оповіщення населення. Вуличні гучномовці встановлюються в місцях найбільшого скупчення людей (жваві вулиці, торгові місця, площі, зупинки транспорту). Радіотрансляційні мережі (мережі дротяного віщання) забезпечують доведення інформації по проводах до квартирних радіоточок (гучномовців) і вуличних гучномовців. Проте вони вимагають постійного обслуговування і перевірки на предмет готовності. Не дивлячись на постійне скорочення кількості вуличних гучномовців, їх роль в сповіщенні іДля сповіщення і інформування населення в надзвичайних ситуаціях використовуються всі види віщання (дротяне, радіо- і телемовлення) на основі перехоплення програм віщання, що подаються на вузли дротяного віщання, радіомовні станції і передавачі звукового супроводу телемовлення. Це перехоплення програм віщання здійснюється відповідними органами управління ЦОНС за допомогою спеціальної апаратури. 
Сигнали і тексти сповіщення записуються наперед на магнітні носії, які зберігаються в цих органах управління. У надзвичайних, таких, що не терплять зволікання випадках, допускається "жива передача" з органу управління без попереднього запису.
Високу ефективність в підготовці населення до самостійних дій може бути досягнута шляхом випуску спеціальних пам'яток, адресованих жителям конкретного міста або району. Такі пам'ятки можуть нести наступну інформацію: відомості про сигнали і інформацію оповіщення і порядок дій по ним; номери телефонів чергових служб міста або єдиної чергової-диспетчерської служби, оперативного чергового управління ЦОНС міста, об'єднаних диспетчерських служб житлово-експлуатаційних управлінь; найменування об'єктів, розташованих на території міста, типи хімічно
небезпечних речовин, використовуваних у виробництві, а також можливу глибину їх розповсюдження у разі аварії на об'єктах;
характеристику типів хімічно небезпечних речовин, заходи захисту від них і способи надання допомоги при поразках; загальний план міста (району) з вказівкою місць розташування потенційно небезпечних об'єктів і розмірів зон можливих заражень (руйнувань, затоплення), медичних установ, пунктів посадки на транспорт, органів виконавчої влади і органів управління ЦОНС, найбільш доцільних маршрутів евакуації, збірних евакуапунктів; адреси притулків і укриттів і ін.
2 Дії працівників та керівництва химично небезпечного об'єкту в разі  виникнення аварії
здійснюють технічну експлуатацію апаратів та обладнання, де використовується НХР (далі - робітник), сповіщають про виникнення аварії з НХР чергового диспетчера та чергову зміну по прямим телефонам, установленим безпосередньо на робочрму місці. Після закінчення оповіщення робітник виконує свої обов'язки відповідно до порядку, викладеному в робочій інструкції та плані локалізації і ліквідації аварій.
Черговий диспетчер ХНО, отримавши повідомлення про аварію з НХР, повинен негайно сповістити персонал ХНО, оперативному черговому спеціально уповноваженого територіального органа виконавчої влади, міський відділ внутрішніх справ, а також спеціальні служби, що залучаються до проведення робіт в умовах аварії з НХР, та керівників підприємств, установ і організацій, які потрапляють у зону можливого хімічного забруднення.


3 Висновки
У наш час, при великій кількості хімічно небезпечних підприємств та халатному відношенню до правил технологічного процесу, дуже актуальним постає питання про оцінку можливої хімічної обстановки внаслідок аварії.
Тому наявність офіційно-затверженої методики прогнозування наслідків дуже доречно. Методика прогнозування наслідків виливу небезпечних хімічних речовин  при аваріях на промислових об'єктах і транспорті дозволяє зробити прогнози масштабів забруднення при аваріях з НХР, а також передбачає проведення розрахунків для планування заходів щодо захисту населення.