ЗМІСТ

Вступ
1  Інвестиції та їх характеристика
1.1 Суть та структура інвестицій
1.2 Класифікація інвестицій
1.3             Джерела формування інвестиційних ресурсів
2       Капітал та ринок інвестицій
     2.1  Капітал, як фактор виробництва
     2.2 Стан ринку інвестицій та його інфраструктури
     2.3 Кредит як джерело створення капіталу та позичковий кредит
3       Процес інвестування

Висновок

Література

ВСТУП

Наприкінці 80-х років, в умовах зародження ринкової економіки на
теренах колишнього СРСР, екс-радянськими науковцями було
запозичено і введено в науковий обіг новий термін «інвестиції». При
цьому він сприймався як синонім до поняття «капітальні вкладення».
Проте, на відміну від капітальних вкладень, інвестиції
здійснюються тільки у високоефективні проекти, результатом яких е
прибуток, доход, дивіденди. За Законом України «Про інвестиційну
діяльність» (1991 рік) до інвестицій належать усі види майнових та
інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької
або іншої діяльності. Результатом такої діяльності має бути прибуток
або соціальний ефект [6].
Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів.        
Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється
метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна риса капітального блага полягає в тому, що воно є водночас і фактором виробництва, і продуктом. Процесом створення капіталу є інвестування.
Інвестування - це процес акумуляції коштів у різній формі (гроші, акції, цінні папери, пайові внески, рухоме і нерухоме майно, авторські права та інше), перетворення їх в інвестиційні товари та ресурси,
введення останніх у виробничу стадію і трансформація у перетворюючі
інноваційні фактори - ресурси, а далі у капітал.

1                   ІНВЕСТИЦІЇ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА
1.1           СУТЬ ТА СТРУКТУРА ІНВЕСТИЦІЙ
Економічна діяльність окремих господарюючих суб’єктів  значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій. У сучасній українській економічній літературі термін “інвестиції” (від латинського “investire” – одягати, убирати), став досить широко використовуватися у 90-х роках, коли в країні почала здійснюватися програма переходу до ринкової економіки.
Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяль-
ності на території України визначає Закон України "Про інвестиційну
діяльність" [ 6 ]. Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності.
 Відповідно до Закону, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути:
1) кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
2) рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
3) майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
4) сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");
5) права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спо-
рудами, обладнанням, а також інші майнові права;
6) інші цінності.
Поняття «інвестицій» в різних науках отримало неоднозначне трактування.
Світова економічна наука розуміє інвестиції як спосіб розміщення каиіталу, який має забезпечити його збереження або зростання [ 1, 19].
У вітчизняній науці наіірозповсюдженішим є розуміння інвестицій як вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Розглядається також визначення сутності інвестицій з точки зору фінансової та економічної теорії. Так, з точки зору фінансистів, інвестиції — це всі види активів (коштів), що вкладаються у господарську діяльність з метою отримання доходу. В економічній теорії інвестиції трактуються як видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також не пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал [ 1, 19].
Ось як трактується поняття інвестицій в мікроекономіці: інвестиції – це   процес створення нового капіталу (засобів виробництва і людського капіталу). Окремі вчені піл інвестиціями розуміють динамічний процес зміни форм капіталу, послідовне перетворення первісних ресурсів і цінностей на інвестиційні витрати і перетворення вкладених коштів на приріст капітальної вартості в формі доходу або соціального ефекту [1 , 19].
Наведений перелік трактувань інвестицій свідчить не лише про різноманітність підходів до розкриття їх змісту, але і про незавершеність дослідження цієї проблеми навіть в рамках однієї науки. Інвестиції, що направлені у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень (виробничих інвестицій). Співвідношення між капітальними вкладеннями, що направляються на різні цілі, характеризує їх структуру.
Розрізняють такі види структури виробничих інвестицій:
1) Галузева структура — характеризує розподіл капіталовкладень за галузями і видами виробництв;
2) Територіальна структура — співвідношення розподілу вкладень за економічними районами та областями країни;
3) Технологічна структура — співвідношення між основними складовими частинами капітальних вкладень: затратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю обладнання, машин і механізмів, іншими капітальними витратами;
4) Відтворювальна структура капітальних вкладень — відображає співвідношення довгострокових ви трат на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переоснащення, тобто форми відтворення основних фондів;
5) Структура капітальних витрат за формами власності — характеризується співвідношенням державних інвестицій та приватного капіталу в загальному обсязі інвестицій.

ІНВЕСТИЦІЇ

 Також структуру інвестицій можна показати за допомогою наступної схеми (дивитись рисунок 1.1).

Розширенні виробництва

Створення товарно –матеріальних запасів та резервів

Підготовка та перепідготовка персоналу

Наука та наукове обслуговування

Створення соціальної інфраструктури

Створення виробничої інфраструктури

 

Рисунок 1.1 Структура інвестицій

1.2           КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ
На основі специфіки відтворення різних видів інвестиційних ресурсів у сучасних умовах виникає потреба уточнення класифікації інвестицій за окремими ознаками. Найрозширеніша та найдеталізованіша класифікація інвестицій була запропонована І. А. Бланком ( дивитись таблицю 1.1) [ 14  , 197-199].

Вид інвестицій	Характеристика
1	2
За    За об'єктами вкладення капіталу
Реальні	характеризують вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи, у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інші об'єкти інвестування, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства або поліпшенням умов праці та побуту персоналу.
Фінансові	характеризують вкладення капіталу в різні фінансові ін- струменти (в основному в цінні папери) з метою отримання доходів у майбутньому.
За характером участі в інвестиційному процесі
Прямі	передбачають пряму участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення капіталу. Вони здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу до статутних капіталів інших підприємств.
Непрямі	передбачають вкладення капіталу інвестора, опосередковане іншими особами (фінансовими посередниками).
За періодами інвестування
Короткострокові	характеризують вкладення капіталу на період до одного року.
Довгострокові	характеризують вкладення капіталу на період понад один рік.
За рівнем інвестиційного ризику

   Таблиця 1.1  Класифікація інвестицій підприємства 

Безризикові		це вкладення коштів у такі об'єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрати капіталу (очікуваного доходу) і практично гарантовано отримання розрахункової суми інвестиційного доходу
Низькоризикові	це вкладення капіталу в об'єкти інвестування, ризик за якими значно нижчий від середньоринкового.
Середньоризикові		рівень ризику за об'єктами інвестування приблизно відповідає середньоринковому.
Високоризикові		рівень ризику перевищує середньоринковий.
Спекулятивні	вкладення капіталу в найризиковіші інвестиційні проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найнищий рівень інвестиційного доходу
За формами власності капіталу, що інвестується
Приватні		характеризують вкладення коштів фізичних і юридичних (недержавних форм власності) осіб.
Державні		характеризують вкладення капіталу державних підприємств, а також коштів держаного бюджету різних рівнів і державних позабюджетних фондів.
За регіональною належністю інвесторів
Національні		(внутрішні)характеризують вкладення капіталу резидентами (юридичними або фізичними особами) даної країни в об'єкти інвестування на її території.
Іноземні		передбачають  вкладення капіталу нерезидентами в об'єкти (інструменти) інвестування даної країни

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різноманітних формах. З метою врахування, аналізу і планування інвестиції класифікуються за багатьма ознаками. Загальновизнаною є класифікація інвестицій за об'єктами вкладання коштів (реальні і фінансові), за характером участі в  інвестуванні (прямі і непрямі), за періодом інвестування (короткотермінові, середньотермінові, довготермінові, безтермінові), за формами власності інвестора (приватні, державні, спільні), за територією інвестування  (внутрішньодержавні, закордонні).
Особливого значення набуває поділ інвестицій на реальні і фінансові.
Так, під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різноманіт-
ні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять
вкладення коштів у цінні папери. В свою чергу під реальними інвестиціями
розуміють вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції, або інновації). Таким чином, реальними інвестиціями є інвестиції, які скеровуються у речові елементи основного капіталу.
Основною відмінністю між реальними (капіталоутворюючими) інвестиціями і фінансовими інвестиціями є те, що перші в результат; призводять до введення в експлуатацію нових засобів виробництва, а сутність других зводиться лише до зміни прав на власність вже існуючого майна.
Реальні інвестиції являють собою використання суспільством валового національного продукту на відтворення основних засобів. Реальні .інвестиції мають важливе значення для економіки країни, що визначається роллю, яку виконують знову створені або модернізовані засоби праці в процесі створення матеріальних благ.
Основне місце в системі показників, що характеризують обсяги і структуру реальних інвестицій, займають капітальні вкладення . Таким чином, якщо раніше в радянській економічній літературі поняття “інвестицій” прирівнювалося до поняття “капітальні вкладення”, то сьогодні капітальні вкладення ототожнюються саме з реальними інвестиціями. На рисунку 1.2 наведена загальноприйнята класифікація капітальних вкладень.

К а п і т а л ь н і в к л а д е н н я

За рівнем централізації джерел фінансування

За технологічною структурою(складу робіт і витрат)

Централізовані (кошти держбюджету)

Децентралізовані (власні кошти підприємств, залучені і запозичені фінансові ресурси

Будівельно-монтажні роботи

 

Придбання всіх видів техніки, обладнання й інвентарю, інші капітальні роботи і витрати

                      

За характером відтворення основних фондів

Нове будівництво

Розширення будівництва

Реконструкція діючих підприємств

Технічне переобладнання діючих підприємств

Підтримка діючих потужностей

За цільовим призначенням

Виробничого призначення

Невиробничого призначення

За способом виконання робіт

Підрядні роботи

Роботи, що виконуються господарським способом

 

Рисунок 1.2  Класифікація капітальних вкладень
1.3           ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ
При створенні будь-якого підприємства, а також в процесі стратегічного планування та для забезпечення його ефективної господарської діяльності визначаються конкретні джерела формування фінансових ресурсів, їх об’єм.
 За джерелами формування сукупність фінансових ресурсів підприємства може бути класифікована на декілька груп:
-                     статутний фонд підприємства;
-                     доходи від діяльності;
-                     амортизаційні відрахування;
-                     банківські кредити;
-                     державні чи недержавні субсидії.
Статутний фонд (капітал) представляє собою суму капіталу, яка необхідна для того, щоб підприємство почало свою діяльність. Його розмір визначається статутом підприємства.
Доходи від діяльності представляють собою всі надходження, які отримує підприємство під час свого функціонування за рахунок реалізації своєї продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Одними із способів отримання додаткових коштів можуть бути отримання кредитів та субсидій.
Кредит – це надані підприємству кошти на принципі їх повернення і оплати за користування ними відповідного процента.
Субсидії – це фінансова допомога, яка надається підприємству як державними, так і недержавними органами або підприємствами в грошовій чи натуральній формі.
З метою інвестування підприємства можуть використовувати власні фінансові ресурси. Структура власних фінансових ресурсів підприємства, які можуть бути використані з метою інвестування, представлена на рисунку 1.3.

Власні фінансові ресурси підприємства

	Кошти, що засвідчують пайову участь у підпри- ємстві		Нерозподі-лений прибуток		Амортиза- ційні відрахува-ння		Резерви та накопи-чення		Мобілізація внутрішніх активів

 

Рисунок 1.3     Власні фінансові ресурси підприємства
Джерелом  інвестицій є заощадження економічних агентів, зокрема позичкові кошти, які утворюються у домогосподарств за рахунок заощаджень.
Виходячи з організаційної структури заощаджень, можливі два варіанти їх трансформації у реальні інвестиції ( дивись рисунок 1.4).
Із двох варіантів перетворення заощаджень у реальні інвестиції в сучас-
них умовах видається перспективнішим варіант, шо пов'язаний з ринком то-
варів і послуг, оскільки переважно заради придбання останніх саме й за-
ощаджує населення. Воно готове обміняти свої заощадження на відповідні товари й послуги.

Заощадження

Централізовані та децентралізовані фонди

	Фінансовий ринок				Ринок товарів і послуг
			Інвестиції

 

Рисунок 1.4  Шляхи перетворення заощаджень домашніх господарств в інвестиції

2                   КАПІТАЛ ТА РИНОК ІНВЕСТИЦІЙ
2.1           КАПІТАЛ, ЯК ФАКТОР ВИРОБНИЦТВА
Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється
метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна риса капітального блага полягає в тому, що воно є водночас і фактором виробництва, і продуктом. Коли йдеться про капітал як про
об'єкт купівлі-продажу па ринку ресурсів, то мається на увазі не
весь запас капітальних благ, наявний в економіці, а потік нового капіталу, що з'являється в даний період у виробництві. Підприємства пред'являють попит не просто на якісь матеріальні капітальні блага, а на тимчасово вільні грошові засоби, які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх використання у майбутньому. Таким чином, якщо мова йде про ринок капіталу, то мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об'єкт купівлі-продажу переходить з рук в руки тимчасово, а тому всі економічні форми угод тісно переплетені з системою прав власності і дуже різноманітні. Інструментами ринку капіталу можуть бути і безпосередньо кредитні ресурси, і цінні папери (акції, облігації, векселі), і різні похідні контракти.
Розрізняють фізичний капітал (обладнання, споруди виробничого призначення, запаси матеріалів) та людський капітал (навички, вміння, спеціальні знання, що необхідні у виробництві товарів).
Користування капіталом або послуги капіталу у виробництві товарів і
послуг є потоковою величиною (потоком), що вимірюється в одиницях капітальних благ, які використовуються протягом якогось проміжку часу. Запаси капітальних благ фірми на певний момент часу утворюють її капітальні запаси (фонди).
Ринок капіталу — це ринок чи група пов'язаних ринків, на яких капітал у фінансовій формі позичається на різний термін (короткий, довгий або взагалі невизначений, як у випадку з акціями) і на різних умовах; на кожному ринку існує свій рівень процентної ставки. Окремі ринки капіталу досить пов'язані між собою, через те що для вкладників і позичальників існує можливість переходу з ринку на ринок, а бажання переходити залежить від умов отримання кредитів і доходності операцій. Тому для спрощення можна вважати, що існує єдиний ринок капіталу.
2.2           СТАН РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРА
Перш за все потрібно визначити, що розуміється під поняттям "інвестиційний ринок" або "ринок інвестицій". В економічній літературі стале визначення одержало таке поняття як фінансовий ринок, який складається з грошового ринку і ринку капіталів, тобто ринку фінансових ресурсів, що використовуються на споживання та нагромадження.
Термін "інвестиційний ринок" зараз широко використовується в економічній літературі і, звичайно, як заведено, це поняття по-різному тлумачать. З нашої точки зору, інвестиційний ринок формує його суб'єкт — інвестор, тобто суб'єкт господарювання, який має інвестиційні ресурси, але в той же час у якого виникає попит на додаткові інвестиції та інвестиційні товари.
Існує безліч класифікацій ринків, найбільш розроблені класифікації фінансових ринків, проте не існує єдиної принципової схеми. У примітивному розумінні фінансовий ринок капіталу — це місце зустрічі, де підприємці та фірми, які хочуть запозичити гроші, зустрічаються з тими, у кого є зайві гроші.
Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень та поточних доходів потенційному інвестору, як правило, не вистачає. Крім цього, інвестор завжди намагається залучити акціонерний капітал у справу з метою зменшення ризику та розподілу відповідальності. На рисунку 2.1 наведена схема ринкових відносин, суб'єктом яких є інвестор

Інвестор

Фонд споживання

Фонд нагромадження

Споживчий ринок

Ринок споживчих товарів

Ринок споживчого кредиту

Інвестиційний ринок

Ринок інвестиційних товарів

Ринок фінансових ресурсів

Іпотеч-ний ринок

Підряд-ний ринок

Ринок інтелектуальних ціннос-тей

Ринок робо-чої сили

Грошовий ринок

Ринок капіталу

Кредитний ринок

Первинний ринок

Вторинний ринок

 

Рисунок 2.1  Схема ринкових відносин
Після задоволення власних потреб потенційний інвестор вивчає кон'юнктуру інвестиційного ринку. Ринок реальних активів (інколи застосовується термін "матеріальних чи фізичних активів") пропонує інвестиційні товари та послуги: нерухомість, ділянки під будівництво (іпотечний ринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи та відкриття,
На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру ( дивись рисунок 2.2 ).

Рисунок 2.1 Інфраструктура інвестиційного ринку
Саме взаємодіями цих посередників і характеризується стан
інвестиційного ринку.
2.3           КРЕДИТ ЯК ДЖЕРЕЛО СТВОРЕННЯ КАПІТАЛУ ТА ПОЗИЧКОВИЙ ВІДСОТОК
Одним із можливих джерел фінансування капітальних інвестицій
може бути довгостроковий/середньостроковий банківський кредит.
Довгостроковий кредит становить економічні відносини між кредитором і позичальником щодо фінансування інвестиційних заходів. Загальні засади таких відносин визначаються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Кредитор надає позичальнику кошти на визначений строк, для цільового використання та під процент. Ці відносини характеризуються рухом вартості (позичкового капіталу) від кредитора до позичальника та у зворотному напрямку з метою отримання прибутку.
Банківський кредит як джерело запозичених коштів у повному обсязі відповідає ринковим умовам господарювання. За такого способу фінансування інвестицій повною мірою спостерігається стимулюючий вплив низки економічних важелів, серед яких:
— поворотність коштів, що є дієвим засобом впливу на підприємство
щодо його зусиль зі всебічного обґрунтування проекту, своєчасного його
впровадження та ефективної експлуатації;
— платність;
— диференціація умов кредитування;
— необхідність вкладання в реалізацію інвестиційного проекту власних активів;
— контроль за окупністю капітальних вкладень.
Гроші, позичені для інвестицій, мають повернутися вкладникові з прибутком. Процент — це чистий доход (прибуток), який отримує власник
капіталу (позичкових грошей) внаслідок їхнього використання протягом
певного проміжку часу (року). Так, якщо було позичено 200 грн., а через рік
повернуто 220 грн., то процент складатиме 20 грн.
Альтернативною вартістю інвестицій є процентна ставка — ціна одиниці фінансових ресурсів, що використовується протягом року. Процентна ставка вимірюється у частках від одиниці або у відсотках. Попередньому прикладу відповідає процентна ставка 0.1 або 10%.
Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки. Номінальна ставка показує, на яку величину сума, що її позичальник повертає кредитору, перевищує величину отриманого кредиту. Реальна ставка виражається в грошових одиницях постійної споживчої спроможності і визначається як номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції. За умов досконалої конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної процентної ставки. В реальних умовах діапазон ставок досить широкий, що обумовлено терміновістю і розміром позики, діючою системою оподаткування, структурою ринку капіталу тощо.
Отже, домашні господарства або інші ринкові суб'єкти забезпечують фінансовими ресурсами або капіталами тих, хто хоче купити реальні капітальні блага. Норма процента с ціною, яку банк або інший фінансовий посередник платить позикодавцю за використання грошей протягом деякого періоду часу. Процентну ставку виражають як деякий процентний дохід за рік у процентах.
Прийняття підприємцем рішення про придбання капітальних ресурсів ґрунтується на порівнянні очікуваного доходу, який він отримає від використання даного капітального товару, і витрат на його придбання та експлуатацію.
Капітальні блага можуть приносити дохід протягом деякого періоду. Поточна, або дисконтована, вартість довгострокового активу обчислюється так: визначається, скільки потрібно вкласти грошей сьогодні за наявної процентної ставки, щоб отримати майбутній дохід від цього активу. Для безстрокового (довічного) володіння, наприклад, таким активом, як земля, що приносить N грошових одиниць доходу кожного року від цього моменту аж до вічності, поточна вартість землі РV обчислюватиметься за формулою
РV = N / і.                        (2.1)
де і — ринкова процентна ставка, %.
Якщо сума майбутнього доходу FV через n років відома, величина
коштів, які потрібно вкласти сьогодні, розраховується за формулою
РV = FV_n / (1 + i)ⁿ.                  (2.2)
У цьому випадку i є ставкою дисконту, величина якої може бути прийнята як процентна банківська ставка. У випадку використання позичкових коштів потрібно порівнювати внутрішню норму окупності  r і процентну ставку i.
Підприємства, намагаючись максимізувати прибуток, інвестують тоді, коли доходи на інвестиції вищі від ринкової процентної ставки. Якщо процентна ставка вища від норми прибутку на інвестиції, то підприємство не інвестуватиме. В ідеальних конкурентних умовах рівновага досягається тоді, коли конкуренція серед підприємств збиває дохід на інвестиції до рівня ринкової ставки процента.
Графічний аналіз доходу на капітал у найпростішому випадку (всі реальні капітальні блага однакові, економіка знаходиться у стаціонарному стані) можна проілюструвати за допомогою рисунку 2.2:
      r, i
              D    S
     10            E
                                               K
Рисунок 2.2  Визначення ставки відсотку і доходу у короткостроковому періоді
 

r, i
              D                         S₁
                          Е*
                                                       K
                                              
Рисунок 2.3  Рівновага на ринку капіталу у довгостроковому періоді
Попит на капітал є похідним і виводиться з граничної продуктивності капіталу. Крива попиту  D на рисунку 2.2  має низхідний характер. Інвестиції у попередньому періоді створили деяку величину капіталу, показану вертикальною лінією пропозиції  S. У точці Е, де перетин лінії попиту і пропозиції, величина капіталу відповідає потребам підприємства. Однак рівновага у точці  Е  спостерігається тільки у короткостроковому періоді, тому що за такої високої ставки домашні господарства продовжуватимуть заощаджувати. На рисунку 2.3  подано ілюстрацію того, як процентні ставки визначаються у довгостроковому періоді. Нагромадження капіталу продовжується, тому лінія пропозиції є не вертикальною, а висхідною. Тривала рівновага у точці  Е* спостерігається тоді, коли величина фінансових активів, якою люди хочуть володіти у довгостроковому періоді, відповідає величині капіталу, яку підприємства хочуть мати за даної відсоткової ставки.

3                   ПРОЦЕС ІНВЕСТУВАННЯ

Відповідно до Закону України “Про інвестиційну діяльність”, інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [6 ].
Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути:
 > будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства;
> цінні папери;
> цільові грошові вклади;
> науково-технічна продукція;
> інтелектуальні цінності;
> інші об'єкти власності та майнові права.
Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких, не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права й інтереси громадян, юридичних осіб і держави.
Таким чином, приріст капіталу за рахунок інвестицій ми можемо назвати процесом інвестування.
Джерелом приросту капіталу й головним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси - вкладення капіталів і одержання прибутку - відбуваються упродовж певного часу, а тому вкладення капіталу, а потім і отримання прибутку може бути послідовним, паралельним або інтервальним.
У першому випадку прибуток буде одержано негайно після завершення інвестування в повному обсязі, у другому одержання прибутку
можливе до повного завершення процесу інвестування, у третьому між
періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час,
тривалість якого залежить від форми інвестування та особливостей
інвестиційного проекту.
У сучасній зарубіжній літературі термін «інвестування» часто
трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). У нашій
країні за радянських часів його ідентифікували з терміном «капітальні
вкладення». Інвестиції в цьому разі розглядалися як вкладення у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестування можуть бути спрямовані на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).
Капіталовкладення визначають витрати на створення нових, а також на розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних фондів реального сектора економіки. Капітальні вкладення як економічна категорія характеризувалися сукупністю товарно-грошових відносин, пов'язаних із рухом вартості, авансованої у відтворення матеріально-технічних компонентів продуктивних сил, тобто вони значно вужчі, ніж інвестиції.
Інвестування - це процес акумуляції коштів у різній формі (гроші, акції, цінні папери, пайові внески, рухоме і нерухоме майно, авторські права та інше), перетворення їх в інвестиційні товари та ресурси, введення останніх у виробничу стадію і трансформація у перетворюючі інноваційні фактори - ресурси, а далі у капітал.
Найвідоміші методи оцінки ефективності інвестицій можна поділити на три групи:
1.                Методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношень грошових надходжень.
2.                Методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю.
3.                Методи оцінки ефективності інвестицій, які ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.
За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і порівнюється інвестиційна привабливість напрямів інвестування окремих проектів або об’єктів
Важливим фактором, який впливає на процес інвестування є інвестиційний клімат. На мікроекономічному рівні інвестиційний клімат проявляє себе через двосторонні відносини фірми-інвестора і конкретних державних органів, господарських суб'єктів-постачальників, покупців, банків, а також профспілок і трудових колективів приймаючої країни. На цьому рівні відбувається конкретизація узагальненої оцінки інвестиційного клімату в ході реальних економічних, юридичних, культурних контактів іноземної фірми з новим середовищем.

ВИСНОВОК

На сьогоднішній день, можна сказати, що створення капіталу, розвиток і посилення ефективності господарської та економічної діяльності багатьох підприємств, господарюючих суб’єктів, значною мірою характеризується обсягом  і формами  здійснюваних  інвестицій. Як показують  розрахунки  за тривалий період часу, у середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки становлять інвестиції. Інвестиції потрібні підприємствам і організаціям для переходу до нормальної господарської діяльності, для переозброєння виробництва, підвищення якості продукції.
На сьогодні велика увага приділяється визначенню сутності та розгляду форм інвестицій. Розмаїття трактувань сутності інвестицій свідчить не лише про різні підходи до розкриття їх змісту, але і про незавершеність дослідження цієї проблеми. Крім того, аналіз наукової літератури довів, що недостатня увага приділяється розгляду форм інвестицій, зокрема, реальним інвестиціям, які в наш час набули певного поширення у зв'язку з активізацією вкладень коштів у об'єкти будівництва.
Джерелом  інвестицій є заощадження економічних агентів, зокрема позичкові кошти, які утворюються у домогосподарств за рахунок заощаджень.
Кожне підприємство у своїй виробничій діяльності використовує певні капітальні блага. Збільшення капіталу у виробника здійснюється завдяки інвестиціям. Отже, приріст капіталу за рахунок інвестицій  можна назвати процесом  інвестування. Джерелом приросту капіталу й головним мотивом інвестування є одержуваний прибуток.