Зміст

Вступ

1. Економічна сутність, оцінка та класифікація виробничих запасів

2. Документальне оформлення операцій з виробничими запасами на підприємстві

3. Організація складського обліку виробничих запасів

4. Синтетичний та аналітичний облік операцій з виробничими запасами

5. Автоматизація обліку виробничих запасів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні підвищує відповідальність і самостійність підприємств у розробленні та прийнятті різного роду управлінських рішень, забезпеченню ефективності їх роботи. Функціонуючи в умовах ринку підприємство повинне постійно аналізувати вигідність придбання і виробництва різних видів засобів, зіставляти витрати, які викликані недовикористанням виробничих потужностей, і потенційний прибуток від їх додаткової експлуатації.

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства використовуються виробничі запаси, які займають важливе місце не лише у складі майна підприємства, а й у структурі витрат, оскільки вони є основною складовою формування собівартості готової продукції. Враховуючи це, особливу увагу виробничі підприємства приділяють саме обліку і аналізу виробничих запасів.

Отже, одним з актуальних завдань для підприємства є виявлення та використання внутрішньогосподарських резервів, запобігання зловживанням та перевитратам по матеріальним статтям, оскільки від цього залежить величина собівартості продукції, підвищення продуктивності праці, рівень рентабельності виробництва, досягнення комерційного успіху підприємства.

Важливе практичне значення та виробничу спрямованість мають питання аналізу забезпечення та використання запасів на підприємствах (у виробництві) оскільки повне забезпечення запасами процесу виробництва та їх ефективне використання є передумовою подальшого розвитку виробництва на підприємствах.

Теоретичне і практичне значення вирішення зазначених питань з удосконалення обліку та контролю виробничих запасів на підприємстві і зумовили вибір теми, визначили основні завдання і цільову спрямованість курсової роботи.

Здійснення систематичного обліку забезпечує належне збереження та ефективне використання виробничих запасів. Основним джерелом інформації про виробничі запаси є дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Метою курсової роботи є вивчення методичних аспектів обліку виробничих запасів, що забезпечується дослідженням нормативних документів, які регулюють питання обліку виробничих запасів, а також підручників, навчально-методичних посібників, наукових статей, тощо.

Для досягнення вказаної мети були поставлені і вирішені наступні завдання:

1. дослідження економічної сутності виробничих запасів;

2. здійснення аналізу особливостей ведення обліку виробничих запасів;

3. розгляд нормативних і законодавчих документів, що регулюють організацію обліку виробничих запасів;

4. аналіз документального оформлення руху виробничих запасів;

5. вивчення аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів та їх руху.

Об’єктом дослідження обрано товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Технопол». ТзОВ «Компанія Технопол» відноситься до підприємств, зайнятих виробництвом кабелю та кабельно-провідникової продукції. Це сприяє виникненню певних особливостей у господарсько-фінансовій діяльності досліджуваного підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти обліку і аналізу виробничих запасів на підприємстві.

1. Економічна сутність, оцінка та класифікація виробничих запасів

Виробничо-господарська діяльність підприємств забезпечується за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, основних засобів праці і матеріальних умов процесу праці.

Різноманіття форм власності в період ринкової економіки, розширення прав підприємств в управлінні економікою, галузеві особливості виробництва вимагають альтернативних, а часом і різноманітних підходів при вирішенні конкретних питань методики і техніки ведення обліку виробничих запасів.

В економічній літературі відсутнє єдине трактування поняття „виробничі запаси”, що викликає певні протиріччя, які пов’язані із його тлумаченням. Термін «виробничі запаси» найбільшою мірою відображає характерні властивості матеріальних елементів виробництва, основне призначення яких – обробка у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі. Проте більшість авторів під терміном „запаси” розуміють резерв матеріальних ресурсів, який не використовується в поточній діяльності підприємства, а зберігається на випадок непередбачених обставин.

Часто також зустрічається визначення виробничих запасів як предметів праці, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу створюваного продукту [8, с. 56].

В бухгалтерському обліку поняття „виробничі запаси” розглядається як придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають переробці на підприємстві. До них відносяться: сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали, передані в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, інші матеріали [13, с. 112].

Запаси становлять основу виготовленої продукції та сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції, тому у виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів. Вихідним моментом побудови та ведення обліку запасів є їх групування та класифікація.

Запаси групують за такими групами:

• сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб;

• готова продукція, виготовлена на підприємстві, призначені для продажу. При цьому вона має відповідати технічним і якісним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативно-правовим актом;

• товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшої реалізації;

• малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

• молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства;

• незавершене виробництво у вигляді незавершеної обробки.

На рис. 1. схематично відображено групи запасів підприємства.

Рис. 1. Групування запасів підприємства[18, с. 47].

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх класифікація.

Запаси класифікуються за наступними ознаками ( табл.1):

Таблиця 1

Класифікація запасів та їх характеристика

Кваліфікаційні групи запасів	Вид запасів	Характеристика
1	2	3
За призначенням та причинами утворення	Постійні	Частина виробничих і товарних запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками

	Сезонні	Запаси, що утворюються при сезонному виробництві продукції чи при сезонному транспортуванні
За місцем знаходження	Складські	Запаси, що знаходяться на складах підприємства
	У виробництві	Запаси, що знаходяться в процесі обробки
	В дорозі	Продукція, що відвантажена споживачу і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі
За рівнем наявності на підприємстві	Нормативні	Запаси, що відповідають запланованому обсягу запасів, необхідному для забезпечення безперервної роботи підприємства
	Понаднормові	Запаси, що перевищують їх нормативну кількість
За наявністю на початок і кінець звітного періоду	Початкові	Величина запасів на початок звітного періоду
	Кінцеві	Величина запасів на кінець звітного періоду
Відносно балансу	Балансові	Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі
	Позабалансові	Запаси, що не належать підприємству і знаходяться у нього через певні обставини
За ступенем ліквідності	Ліквідні	Виробничі та товарні запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів
	Неліквідні	Виробничі та товарні запаси, які неможливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів
За походженням	Первинні	Запаси, що надійшли на підприємство від інших підприємств і не підлягали обробці на даному підприємстві
	Вторинні	Матеріали та вироби, що після первинного використання можуть застосовуватися вдруге у виробництві
За обсягом	Вільні	Запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві
	Обмежені	Запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприємстві
За сферою використання	У сфері виробництва	Запаси, що знаходяться в процесі виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво)
	У сфері обсягу	Запаси, що знаходяться у сфері обігу (готова продукція, товари)
	У невиробничій сфері	Запаси, що не використовуються у виробництві
За складом і структурою	Запаси виробничі (предмети і засоби праці)	Запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, запчастин, тари і тарних матеріалів, МШП
	Запаси незавершеного виробництва (предмети праці)	Частина продукції, що не пройшла всіх стадій обробки та не прийнята відділом технічного контролю (ВТК)
	Запаси готової продукції (продукти праці)	Продукція закінчена виробництвом, що прийнята ВТК і знаходиться на складі
	Запаси товарні (продукти праці)	Товари, що знаходяться у сфері обігу, а також продукція, що знаходиться в дорозі

Зазначена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, до яких належать:

1) забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів;

2) контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереженням у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки;

3) забезпечення відповідності складських запасів нормативам;

4) достовірна оцінка запасів;

5) розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;

6) відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.

Перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами. У питанні управління запасами важливою є інформація щодо формування необхідного обсягу та складу виробничих запасів з метою забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з одночасною мінімізацією поточних витрат з обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом, яка використовується для:

1) визначення принципових підходів до формування запасів підприємства;

2) щоденного отримання інформації про надходження та використання запасів у розрізі їх кількості, якості та матеріально відповідальних осіб;

3) аналізу наявності та руху запасів у попередніх періодах;

4) безперервної оцінки реальної вартості запасів на складі, та проведення аналізу ефективності використання запасів;

5) оптимізації обсягу закупівлі запасів, виявлення резервів зниження витрат, пов’язаних із заготівлею запасів;

6) вибору методу оцінки запасів при їх вибутті, який найкраще підходить для підприємства;

7) створення ефективної системи контролю за рухом запасів на підприємстві;

8) контролю за дотриманням встановлених підприємством норм запасів;

9) підвищення достовірності відображення на рахунках аналітичного обсягу господарських операцій з надходження та витрачання запасів;

10) своєчасного складання та подання звітності про рух запасів [11, с. 63].

Запаси визнаються підприємством за таких умов:

• існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням;

• їх вартість може бути достовірно визначено.

Як правило, підприємство включає до складу запасів на дату балансу тільки фактично отримані цінності. Однак в окремих випадках за умовами договорів поставки у складі запасів можуть урахуватись і такі, що вже відвантажені з підприємства (право власності на які в нього залишилось), і такі, що повинні надійти, якщо підприємству-покупцю перейшло право власності на них, тобто товари в дорозі.

Не визнаються запасами також суми попередньої оплати за запаси. У такому разі виникає заборгованість постачальника перед підприємством.

Якщо підприємство фактично отримало запаси, але не отримало документів постачальника на ці запаси, то воно може визнати їх за балансом за таких умов:

• їх постачання передбачене раніше укладеними угодами;

• кількість і якість отриманих запасів задовольняє покупця;

• покупець може здійснити достовірну оцінку запасів.

Отже, підприємство включає до складу залишків запасів:

• власні запаси, що перебувають на складах, у магазинах, виробничих цехах, які повністю ним контролюються;

• власні запаси, що перебувають на складах, контроль над якими обмежений;

• запаси в дорозі, щодо яких за умовами укладених договорів підприємству, перейшло право власності;

• невідфактуровані поставки.

Не включаються до складу запасів:

• матеріали, прийняті на переробку;

• матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання;

• товари на комісії;

• матеріальні цінності, отримані за договором схову;

• матеріальні цінності, отримані в довічне утримання;

• попередня оплата за матеріальні цінності.

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) – сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною їх особливістю є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо. Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів інших), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунку, групу, найменування запасу, його сорт і розмір.

Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

При надходженні запасів на підприємство їх первісна вартість визначається залежно від способу надходження на підприємство. Запаси можуть надходити на підприємство в результаті:

- придбання за грошові кошти;

- виготовлення власними силами підприємства;

- внесення до статутного капіталу;

- безоплатного одержання;

- придбання в результаті обліку на подібні активи;

- придбання в результаті обліку на неподібні активи;

- виявлення як надлишок при інвентаризації [10].

Для правильного визначення первісної вартості придбаних запасів необхідно враховувати те, що не всі витрати, пов’язані з надходженням запасів, включаються до її складу.

Так, первісною вартістю придбаних запасів, є собівартість запасів яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельних витрат за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів;

- інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання в запланованих цілях.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені:

- понаднормові втрати і недостачі запасів;

- відсотки за користування позиками;

- надані знижки;

- витрати на збут;

- адміністративні та інші витрати, не пов’язані безпосередньо з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, то такі запаси можуть оцінюватись та відображатись за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Відповідно до П(С)БО 9 запаси в балансі відображаються за:

• первісною вартістю – сума фактичних витрат на їх придбання або виготовлення;

• чистою вартістю реалізації запасів – це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію;

• справедливою вартістю – сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість за операцією між проінформованими, зацікавленими та незацікавленими сторонами.

Поряд із цим для відображення запасів у балансі в міжнародній практиці використовують методи оцінки за вартістю:

• первісною, до якої входять витрати на придбання конкретного об’єкта;

• відновною, яка є сумою грошових коштів, що необхідно було б сплатити в певний момент в разі заміни об’єкта відповідним іншим об’єктом;

• чистою реалізацією – ціною продажу за вирахуванням торгових витрат і розумного прибутку;

• приведеною – дисконтованою величиною майбутніх надходжень грошових коштів, які може принести реалізація певного предмета в ході звичайної „комерційної операції”.

На практиці для відображення в бухгалтерському балансі і фінансовій звітності запасів у грошовій оцінці використовують ціни:

1) історичні, або ціни придбання в момент отримання запасу;

2) поточні, що використовуються в момент виконання оцінки;

3) ціни відтворення – це ціни відповідних складових у момент, коли цю складову буде замінено.

Зміну цін спричиняють зовнішні та внутрішні фактори (попит і пропозиція, інфляція і т.д.). Тому одним з недоліків структури грошового вираження вартості є відсутність стабільності грошової одиниці з погляду вибраної реальної одиниці вартості, що виявляється у тенденції до зростання цін.

Слід наголосити, що оцінка активів щодо історичної вартості не є метою, оскільки в основу покладено можливо дійсну і правдиву інформацію про вартість активів.

Дійсне визначення вартості дає важливу інформацію, яка вказує на призначення окремого продукту, відповідність виробу вимогам споживачів. У зв’язку з цим оцінка вартості дає змогу зробити певні висновки, порівняти результати з початковими судженнями або проконтролювати кожну зміну крок за кроком, орієнтуючись на отримання максимальної віддачі.

Значну увагу при формуванні первісної вартості запасів обліковці приділяють транспортрно- заготівельним витратам.

Транспортно-заготівельні витрати згідно зі П(С)БО 9 включають витрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту), за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, зокрема витрати на страхування ризиків транспортування запасів.

Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9.

Щодо вибуття запасів, то вони відпускаються зі складу підприємства на виробничі, господарські потреби, на сторону і для переробки. Рух запасів, тобто дійсне фізичне переміщення матеріальних цінностей у процесі господарської діяльності фірми, може не збігатися з рухом вартості запасів.

Оцінка вибуття запасів у разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті здійснюється по одному з таких методів:

1) ідентифікованої собівартості одиниці запасів;

2) середньозваженої собівартості;

3) собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

4) нормативних затрат;

5) ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.

Метод оцінки запасів за ідентифікованою собівартістю застосовують для оцінки вибуття запасів, придбаних з метою їх реалізації на спеціальне замовлення, і запасів, які не замінюють один одного.

Метод середньозваженої собівартості застосовується окремо для кожної сукупності відображених в обліку запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками. Середньозважена собівартість одиниці запасів, що вибуває, визначається діленням сумарної вартості залишку запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) базується на хронології надходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також, що грошова одиниця є стабільною. Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.

Оцінка запасів методом ФІФО потребує організації аналітичного обліку не тільки за видами матеріальних активів, але й за партіями постачання, якщо закупівельні ціни на них змінюються.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми витрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Метод оцінки за цінами продажу застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотку торгової націнки на товари. Цей метод оцінки застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, що змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, отриманих у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості проданих у звітному місяці товарів.

Використовуючи різні методи оцінки запасів, можна одержати різні значення валового прибутку, особливо в умовах інфляції.

Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів сприяє збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки та в цілому покращити фінансовий стан підприємства.

Отже, незважаючи на те, що визнання та оцінка виробничих запасів налічує безліч методів, підприємство обирає для себе найпростіший, який би легко можна було поєднати з нашим законодавством.

За результатами аналізу економічної літератури встановлено, що не існує визначеності щодо трактування терміну „виробничі запаси”. Так, в економічній літературі виробничі запаси визначаються як матеріальні ресурси або як предмети праці, причому в одних джерелах зазначено, що вони не повинні бути задіяні в процесі виробництва, а в інших – вони беруть участь в процесі створення матеріальних благ.

В процесі дослідження пропонується наступне визначення терміну «виробничі запаси»: виробничі запаси – предмети праці, що використовуються у процесі виробничої діяльності і споживаються цим виробництвом протягом одного господарського (виробничого) циклу, після завершення якого цілком переносять свою вартість на вартість кінцевого продукту.

Отже, виробничі запаси виступають основою виготовлення продукції, тому їх обліку слід приділяти значну увагу. Вирішення основних завдань обліку та контролю збереження запасів дає змогу налагодити процес виробництва та підвищити обсяги виготовлення продукції.

2 Документальне оформлення операцій з виробничими запасами на підприємстві

Від правильно організованого документування господарських операцій залежить правильність списання вартості запасів на виробництво, оцінка незавершеного виробництва, відображення у звітності. Існують типові первинні документи з обліку руху запасів. Проте, головний бухгалтер на свій розсуд повинен визначатися з тим, які документи доцільно використовувати саме на його підприємстві, враховуючи розміри та специфіку підприємства.

Структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечити вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю й оперативного управління рухом виробничих запасів.

Одним з основних завдань обліку виробничих запасів є правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з їх руху. Такі операції оформляються первинними документами, форми яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 493.

Облік виробничих запасів здійснюється за такими напрямками: кількісний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками; наявності і руху матеріалів на складах; використання матеріалів у процесі виробництва; реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями.

Виробничі запаси, які надходять на підприємство, оприбутковуються матеріально відповідальними особами (завідувачами складами, комірниками та іншими особами). У ТзОВ «Компанія Технопол» матеріально відповідальною особою є рядовий працівник, оскільки посади комірника і завскладу відсутні. Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (додаток А) цей працівник зобов’язаний вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишки довірених йому матеріальних цінностей, а також брати участь у інвентаризації довірених йому запасів, тобто сприяти збереженню матеріалів.

На складі комірник на кожен номенклатурний номер запасу оформляє матеріальний ярлик (додаток Б). Цей документ містить найменування, номер і повну характеристику кожного виду запасу. Ярлик розміщується безпосередньо на запасі або поблизу нього.

Оприбуткування виробничих запасів матеріально відповідальною особою здійснюється на підставі накладних (додаток В), товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур та інших супроводжувальних документів.

Якщо в результаті приймання виробничих запасів будуть встановлені кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжувальних документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів комісія підприємства складає акт про приймання матеріалів типової форми М-7 «Акт про приймання матеріалів». Для оприбуткування таких запасів за наказом керівника створюється спеціальна комісія, в яку обов’язково мають входити представники постачальника, а у разі виникнення суперечливих питань з метою з’ясування непорозумінь можна залучати відповідних спеціалістів-експертів. Акт складається у двох примірниках і підписується членами комісії, після чого затверджується підписом керівника підприємства.

Для одержання матеріалів зі складу постачальника або транспортної організації довіреній особі (експедитору) головний бухгалтер ТзОВ «Компанія Технопол» виписує довіреність. Довіреність підписується керівником підприємства, головним бухгалтером та засвідчується печаткою господарства.

Для скорочення обсягів роботи по документуванню дозволяється замість виписування прибуткових ордерів оформляти приймання запасів способом відміток (штамп) відповідальної особи на супроводжувальних документах. Саме за таким принципом і діє ТзОВ «Компанія Технопол». Це значно полегшує роботу як матеріально відповідальної особи, так і бухгалтера, адже надходження матеріалів є значним і частим.

На підприємстві має місце такий документ як акт на списання товарно-матеріальних цінностей (додаток Д). Цей акт відображає списання товарно-матеріальних цінностей з підзвіту матеріально відповідальної особи на виробництво.

Оскільки на ТзОВ «Компанія Технопол» лімітно-забірні картки відсутні, то відпуск виробничих запасів у виробництво здійснюється на підставі норм розходу матеріалів для проводів та кабелів з мідною жилою з врахуванням технологічних відходів на 1 км (додаток Е). На основі цих норм складаються калькуляції виготовлення кабелю, що дає змогу оцінити величину відпущених у виробництво матеріалів.

Перевірити дотримання норм витрачання можна за допомогою акта витрат матеріалів у виробництві.

Відпускання запасів, їх використання можуть оформлятися й іншими первинними документами: актом-вимогою на заміну (додаткове відпускання) матеріалів (ф. № 10); накладною на відпускання товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), актом про витрату давальницьких матеріалів (ф. № М-23) тощо.

Найчастіше у ТзОВ «Компанія Технопол» використовуються накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (додаток Ж).

Важливим аспектом у діяльності підприємства та безпосередньо перевірці правильності документального відображення виробничих запасів є інвентаризація.

Інвентаризація матеріальних цінностей є одним з засобів контролю та збереженням оборотних активів і роботою матеріально відповідальних осіб. Використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції або коли інші способи одержання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані. Обов'язковим є проведення інвентаризації при зміні матеріально-відповідальних осіб.

На ТзОВ «Компанія Технопол» результати інвентаризації оформляються інвентаризаційними описами (додаток З), які разом з висновками робочої комісії здаються до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому головний бухгалтер складає порівняльну відомість у якій послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік залишків і нестач внаслідок пересортиці, розрахунок природної нестачі, визначаються кінцеві результати інвентаризації. На підприємстві інвентаризація матеріальних цінностей проводиться не рідше одного разу на рік станом не раніше 1 жовтня звітного року для об'єктивного відображення цих цінностей в річному звіті.

Якщо вартість нестач буде перевищувати вартість лишків, то різниця у вартості має бути віднесена на винних матеріально-відповідальних осіб. На досліджуваному підприємстві за час діяльності нестач під час інвентаризації не виявлялось. Якщо цінності, яких не вистачає, коштують дешевше тих, що їх перекривають, то різниця відноситься на зменшення собівартості продукції (затрат на виробництво, робіт, послуг).

Лишки матеріальних цінностей, не зараховані як пересортиця, оприбутковуються з внесенням їх вартості за зменшення собівартості продукції. Нестачі списуються в межах норм природного збитку на собівартість продукції, робіт, послуг. Нестачі понад тих, що можуть бути списані, як природній збиток, а також по тих матеріальних цінностях, по яких не може бути природного збитку, відносять за рахунок матеріально відповідальних осіб.

За вмотивованим рішенням інвентаризаційної комісії ТзОВ «Компанія Технопол» вартість нестач може бути віднесена на інших винних фізичних чи юридичних осіб шляхом висунення до них претензій через суд або арбітраж. Фактичні залишки, виявлені при інвентаризації переносять до складського обліку в облікові записи бухгалтерії.

Оскільки кількість номенклатурних номерів запасів є невеликою, то немає потреби у складанні матеріальних звітів, проте для визначення вартісного показника наявних виробничих запасів бухгалтерія складає оборотно-сальдову відомість по товарно-матеріальних цінностях.

Документообіг на підприємстві має бути організований так, щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації до бухгалтерії. Первинні документи, які надходять до бухгалтерії, підлягають перевірці за змістом операції і за правильністю їх оформлення. Особливу увагу слід звернути на законність проведення операцій.

Таким чином, на ТзОВ «Компанія Технопол» значно спрощене документальне оформлення руху виробничих запасів. Відсутність деяких документів свідчить про те, що номенклатура запасів є не настільки великою, щоб їх використовувати.

3 Організація складського обліку виробничих запасів

Складський облік є важливим фактором контролю за зберіганням виробничих запасів підприємства.

Для забезпечення виробничої програми відповідними виробничими запасами на великих підприємствах створюються спеціальні склади для зберігання основних і допоміжних матеріалів, палива, запасних частин, МШП та інших запасів. Крім центральних складів, в різних структурних підрозділів підприємства можуть бути комори, які виконують функції проміжних складів. Кожному складу наказом по підприємству присвоюється порядковий номер, який надалі зазначається на всіх документах, що відноситься до операцій даного складу.

Для правильної організації обліку запасів на підприємствах потрібні складські приміщення з відповідними обладнанням, пристосуваннями (стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними приладами (міри, ваги). Запаси на складах мають розміщуватись за секціями, а в середині їх – за окремими групами (на полицях, у штабелях, стелажах, засіках тощо), щоб можна було швидко їх прийняти, видати й перевірити наявність запасів.

Складський облік виробничих запасів – це сортовий, кількісний оперативно-технічний облік. Здійснюється облік матеріалів на складі за допомогою карток за формою № М-12. Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії й віддаються під розписку у реєстрі, де вказуються дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.

Організовують складський облік за видами об'єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складський облік організовують за партіями надходження матеріальних цінностей. Кожному виду виробничих запасів присвоюється номенклатурний номер, що дублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри номенклатурного номера означають номер рахунка і субрахунка, наступні дві - номер групи, а інші - порядковий номер виробничих запасів у групі. За цими номерами організовують і бухгалтерський облік виробничих запасів, що дає змогу провадити кількісну звірку даних оперативного складського й аналітичного бухгалтерського обліку.

Склади повинні бути забезпечені справними вагами, вимірювальними приладами та мірною тарою.

Облік запасів на складі здійснюється завідувачем складом (комірником), який є матеріально відповідальною особою. Його приймають на роботу, як правило, за погодженням з головним бухгалтером підприємства. З комірником укладається типовий договір у встановленій формі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, що розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури – цінника. Аналітичні рахунки групують за групами матеріалів, місцями зберігання матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують рахунки аналітичного обліку для контролю за зберігання і рухом запасів, їх оцінки, порівняння з даними складського обліку, а також для проведення підсумків інвентаризації.

Завідуючий складом (комірник) щоденно записує до складської картотеки (чи книги) всі операції надходження і витрат матеріалів, нумеруючи свої записи по порядку з початку року чи кварталу.

Після кожного запису визначається залишок матеріалів даного номенклатурного номера.

Контроль за виконанням плану договорів своєчасним надходженням і оприбуткуваннями матеріалів здійснює служба постачання. З цією метою ведуться відомості оперативного обліку виконання договорів поставки, де відмічається виконання договорів поставки, де відмічається виконання умов договору про поставку за асортиментом матеріалів (їх кількістю, ціною, строками відвантаження тощо). Бухгалтерія здійснює контроль за організацією даних оперативного обліку.

Запаси відпускають зі складу підприємства на виробничі, господарські потреби, на строку, для переробки і в порядку реалізації надлишкових (неліквідних) запасів.

При відпуску запасів зі складу у виробництво матеріально відповідальна особа (завскладом, комірник) повинен дотримуватись наступних вимог:

1) запаси обліковувати за вагою, обсягом, масою у суворій відповідності до нормативів витрат на визначений обсяг виробництва;

2) відпуск запасів здійснювати в межах попередньо встановлених лімітів;

3) узгоджувати з головним бухгалтером списки осіб, яким надано право вимагати зі складів матеріали, і брати зразки їх підписів.

Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-збірні картки (ф. М-8), накладні вимоги.

Ліміт визначається виходячи з виробничої програми цеху та діючих норм витрат матеріалів з урахуванням існуючих в цехах залишків невикористаних матеріалів на початок місяця. Ліміт може встановлюватись на кожне замовлення окремо.

Відпуск матеріалів на строку здійснюється на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства. Відпуск матеріалів стороннім підприємством оформлюють накладними на відпуск матеріалів на сторону.

Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад, як і здачу відходів виробництва на склад і повернення невикористаних у виробництві матеріалів оформлюють також накладною вимогою (ф. М-11).

Записи в регістрах сортового обліку з лімітних карт потрібно робити після кожної операції, занесеної в картку. Якщо кількість лімітних карт невелика, то можна записувати у сортових картках загальні підсумки за тиждень, декаду або місяць. При цьому самі картки слід зберігати разом з відповідними картками складського обліку. Підрахований залишок після кожної реєстрації первинного документа зіставляється з нормою запасу. Це дає можливість одержати важливу інформацію про стан виробничих запасів та замовляти необхідні матеріальні ресурси. Завідуючий складом має дані про норми запасів, а також про наявність матеріалів, що тривалий час лежать без руху.

Бухгалтерія підприємства у встановлені строки здійснює приймання і обробку первинних документів на сирову, матеріали тощо. Всі документи сортуються і перевіряються. Прибуткові ордери звіряються з рахунками, що до них належать, транспортними документами, приймальними актами тощо. Лімітні картки, що надійшли зі складу, зіставляються з іншими примірниками, отриманими від цехів – споживачів, накладні на переміщення матеріалів, здані складами – відправниками, з примірниками тих же накладних, що надійшли зі складів – одержувачів.

Таким чином, правильно організований на підприємстві складський облік виробничих запасів запобігає розтрачанню виробничих запасів, попереджує розкрадання матеріальних цінностей, а також значно полегшує роботу підприємства в цілому.

4 Синтетичний і аналітичний облік операцій з виробничими запасами

В Україні суб’єктами нормативного регулювання обліку є Кабінет Міністрів, Міністерства органів Держкомстатистики, Державна податкова служба, Національний банк та інші державні органи. Нормативними документами регламентуються як об’єкти обліку, так і схема кореспонденції рахунків. Методологічне регулювання бухгалтерського обліку здійснює, як правило, Міністерство фінансів, що займається розробкою: Плану рахунків бухгалтерського обліку; положень про документальне забезпечення захистів в бухгалтерському обліку; обсягу, форми і порядку складання річної (квартальної) бухгалтерської звітності; порядку ведення облікових регістрів різними підприємствами; інших нормативних документів, що регулюють облік в цілому та окремі його ділянки.

Основним документом, що регулює порядок ведення обліку запасів є Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси». В ньому поданий порядок аналітичного та синтетичного обліку запасів, порядок визнання та оцінки.

Для накопичення інформації про наявність і рух виробничих запасів Планом рахунків визначений активний рахунок 20 «Виробничі запаси», до якого відкривається дев’ять субрахунків:

- 201 «Сировина і матеріали»;

- 202 «Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби»;

- 203 «Паливо»;

- 204 «Тара і тарні матеріали»;

- 205 «Будівельні матеріали»;

- 206 «Матеріали передані у переробку»;

- 207 «Запасні частини»;

- 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;

- 209 «Інші матеріали».

За дебетом рахунка 20 «Виробничі запаси» і відповідних субрахунків відображаються дані про надходження запасів з різних джерел (від постачальників, підзвітних осіб, власного виробництва, засновників підприємства тощо).

За кредитом цього рахунка та його субрахунків відображається інформація про вибуття (списання) запасів на різні цілі (виробництво та інші внутрішньогосподарські потреби, відпускання на сторону), а також суми уцінки виробничих запасів.

Типові операції ТзОВ «Компанія Технопол» з надходження виробничих запасів подано у табл. 2.

Таблиця 2

Кореспонденція бухгалтерських рахунків з обліку надходження виробничих запасів на ТзОВ «Компанія Технопол»

Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
	Дебет	Кредит
Оприбутковано на склад виробничі запаси, які виготовлені на підприємстві (або повернення невикористаних)	20, 22	23
Оприбутковано виробничі запаси, які придбані підзвітним особам	20, 22	372
Оприбутковано виробничі запаси як внесок у статутний капітал	20, 22	46
Відображено суму дооцінки виробничих запасів	20, 22	423
Оприбутковано лишки виробничих запасів, виявлені при інвентаризації	20, 22	719
Відображено надходження виробничих запасів від постачальників та підрядників та інших кредиторів	20, 22	63, 68
Відображено суму ПДВ (податковий кредит) при придбанні запасів	64	63, 68
Відображено дохід від безоплатно одержаних виробничих запасів	20, 22	745

Отже, з наведених у табл. 2 проведень, що використовуються на ТзОВ «Компанія Технопол», бачимо, що способів надходження виробничих запасів на підприємство є багато. Всі господарські залежно від цих способів відображаються різними проведеннями.

В процесі здійснення підприємством своєї діяльності відбувається вибуття виробничих запасів. Типові проведення з обліку їх вибуття на ТзОВ «Компанія Технопол» наведено у табл. 3.

Таблиця 3

Кореспонденція бухгалтерських рахунків з обліку вибуття виробничих запасів на ТзОВ «Компанія Технопол»

Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
	Дебет	Кредит
Спрямовано виробничі запаси на здійснення капітальних інвестицій з метою створення основних засобів та нематеріальних активів	15	20, 22
Витрачено виробничі запаси на основне виробництво	23	20, 22
Списано виробничі запаси на витрати, які пов'язані з виправленням браку	24	20, 22
Списано виробничі запаси на витрати, пов'язані з освоєнням виробництва нових видів продукції	39	20, 22
Списано виробничі запаси на загальновиробничі витрати	91	20, 22
Списано виробничі запаси на адміністративні витрати	92	20, 22
Списано виробничі запаси на витрати, пов'язані із збутом продукції	93	20, 22
Відображено собівартість реалізованих виробничих запасів	943	20, 22
Відображено суму уцінки виробничих запасів	946	20, 22
Відображено суму нестач виробничих запасів, яка підлягає врегулюванню

947

20, 22

У бухгалтерії виробничі запаси оцінюються за обліковими цінами, за якими ведеться аналітичний облік руху та наявності матеріалів у розрізі однорідних груп. Таким чином буде одержана інформація про вартість матеріалів за даними складського обліку та відомостями бухгалтерії. Такі записи повинні збігатися, тому що складський і бухгалтерський облік ведуться за даними одних і тих самих первинних документів та оцінюються за одними цінами. Якщо за якоюсь групою дані про залишки (сальдо) не співпадають, то бухгалтерія здійснює перевірку та виявляє помилки.

Отже, для обліку руху виробничих запасів призначений рахунок 20 «Виробничі запаси», який має 9 субрахунків. Оскільки оприбуткування і списання виробничих запасів здійснюється на підставі первинних документів, то на ТзОВ «Компанія Технопол» відсутні деякі регістри обліку. Це пов’язано з тим, що документальне оформлення надходження і вибуття запасів є значно спрощеним.

5 Автоматизація обліку виробничих запасів

Облік виробничих запасів є однією з найважливіших ділянок облікової роботи, оскільки питома вага вартості сировини і матеріалів у структурі собівартості виробу в середньому за промисловими підприємствами становить 50 %. Тому передумовою підвищення ефективності виробництва і забезпечення його безперебійної роботи є економія виробничих запасів, а також визначення потреби в них.

На практиці трапляються різні варіанти організації машинної обробки інформації обліку виробничих запасів. Вони залежать від методології обліку, способів оцінки запасів, складу і групування задач, особливостей організації інформаційної бази, технічних засобів, що використовуються для обробки.

При машинній обробці інформації обліку виробничих запасів задачі доцільно згрупувати так:

1. облік та контроль за надходженням запасів на склади підприємства;

2. облік і контроль наявності та руху запасів на складах і в експлуатації;

3. облік та контроль вибуття запасів зі складів підприємства на сторону;

4. облік переоцінки виробничих запасів;

5. відображення операцій із виробничими запасами в облікових реєстрах.

Кожну поставлену задачу доцільно розділяти на підзадачі. При цьому повинно враховуватися, що облік виробничих запасів здійснюється на складах та в бухгалтерії підприємства.

Після придбання, відповідно до виписаних документів, виробничі запаси надходять на склад підприємства або матеріально-відповідальній особі. На складі здійснюється документоване оформлення операцій і первинне оброблення даних з обліку виробничих запасів, ведеться аналітичний облік у місцях зберігання матеріальних цінностей. Інформаційна база на цьому рівні — це складська картотека, в якій відображається рух і залишки на конкретну дату або за конкретний період часу.

Облік матеріалів у бухгалтерії ведеться в кількісному та вартісному вияві, у розрізі матеріально-відповідальних осіб, балансових рахунків, субрахунків та облікових груп на основі зданих первинних документів зі складів та підрозділів підприємства. Також здійснюється розрахунок і формування вихідної інформації регламентного, контрольного і довідкового характеру, виконується аналіз, прогноз, аудит і прийняття управлінських рішень у цілому по підприємству або структурному підрозділу.

Технологічний процес автоматизованого оброблення даних з обліку виробничих запасів полягає у виконанні всіх потрібних операцій введення, оброблення, збереження й надання потрібної інформації, групування даних на рахунках, із метою контролю за наявністю та витратами матеріальних засобів зі своєчасним складанням звітності.

Тому для забезпечення обліку виробничих запасів можуть використовуватися окремі програмні модулі, що обслуговують їх облік у місцях зберігання та в бухгалтерії, або створюватись різні рівні робочих місць автоматизованої ділянки обліку виробничих запасів. Останній спосіб передбачає використання комплексної системи організації первинної та вихідної інформації. Єдина база бухгалтерських записів забезпечує потрібною інформацією аналітичний, синтетичний та управлінський облік, формування конкретної звітності.

Спільна інформаційна база дає можливість спільно використовувати таку нормативно-довідкову інформацію, як довідники: зовнішніх організацій; прізвищ працівників; структурних підрозділів; статей обліку; допустимої кореспонденції рахунків; номенклатура-цінник виробничих запасів; типових господарських операцій; постійних даних; груп матеріалів тощо.

Для обліку матеріальних цінностей використовуються типові форми первинних документів, що утворюють вхідну інформацію: прибутковий меморіальний ордер, здавальна накладна, товарно-транспортна накладна, накладна на переміщення матеріалів, акт про приймання матеріалів, лімітно-забірна картка, вимога, накладна на відпуск матеріалів на сторону, картка складського обліку.

Вихідною інформацією складського обліку є: картка складського обліку матеріалів, оборотна відомість матеріальних цінностей, довідкова інформація, інформація про переоцінювання матеріальних цінностей, реєстр первинних документів, інвентаризаційна відомість.

А в бухгалтерії основною регламентованою вихідною інформацією з обліку матеріальних цінностей є: інвентаризаційна відомість наявності матеріальних цінностей, зведена відомість надходження матеріальних цінностей, зведена відомість витрат матеріальних цінностей, оборотна відомість матеріальних цінностей, картка підзвітної особи, відомість відображення господарських операцій з обліку матеріальних цінностей на рахунках бухгалтерського обліку, відомість переоцінювання матеріальних цінностей, відомість надходження матеріальних цінностей в аналітичному розрізі, відомість використання матеріальних цінностей, довідкова інформація обліку та аудиту матеріальних цінностей, відомість показників прибутку, отриманого від реалізації матеріальних цінностей, реєстр первинних документів, журнал обліку відпуску матеріальних цінностей, прогнозування запасів товарно-матеріальних цінностей, прогнозування використання матеріальних цінностей.

У ТзОВ «Компанія Технопол» використовується такий програмний продукт з автоматизації обліку виробничих запасів як «1С: Бухгалтерія 7.7». Існуюче настроювання плану рахунків і аналітичного обліку для рахунку 20 «Виробничі запаси» передбачає ведення обліку в розрізі трьох видів субконто (набір значень, що використовуються для ведення аналітичного обліку за бухгалтерськими рахунками): номенклатури матеріалів, місць зберігання і партій, а також у двох вимірниках: вартісному і натуральному.

Дана програма значно полегшує роботу бухгалтера при створенні зведених документів та складанні звітності. Проте, «1С: Бухгалтерія 7.7» має і ряд недоліків, що вимагає виконання деяких розрахунків і проведень вручну.

Висновки

У курсовій роботі були розглянуті особливості ведення обліку виробничих запасів. Робота складається з п’яти питань.

При написанні першого питання роботи вивчалась спеціальна економічна література, інструктивні та нормативні документи, матеріали періодичної преси та наукових конференцій стосовно обліку виробничих запасів.

У першому питанні розглядалась економічна сутність запасів як об’єкту обліку, наводилась їх класифікація та групування, вивчалася оцінка виробничих запасів для цілей обліку та здійснювався огляд нормативно-правової бази з обліку виробничих запасів.

В другому питанні роботи описано порядок документального оформлення виробничих запасів, їх відображення у фінансовій звітності ТзОВ «Компанія Технопол». Для ведення обліку виробничих запасів використовують великий перелік первинних документів, такі як видаткові накладні, податкові накладні, довіреність, рахунки-фактури та інші. Основні з них приведені у додатках до курсової роботи. Правильність організації документування запасів на ТзОВ «Компанія Технопол» впливає на правильність здійснення розрахунків, списання вартості відпущених запасів.

У третьому питанні висвітлювалась організація складського обліку виробничих запасів на підприємстві, що є важливим фактором контролю за зберіганням виробничих запасів.

У четвертому питанні подано інформацію про особливості організації обліку виробничих запасів, яка передбачає ознайомлення із рахунками та субрахунками, на яких повинна відображатись інформація про наявність та рух виробничих запасів, організацію синтетичного і аналітичного обліку з врахуванням особливостей діяльності підприємства.

Також у вигляді таблиць було представлено основні операції із руху виробничих запасів та відображено кореспонденцію відповідних бухгалтерських рахунків обліку.

П’яте питання розкриває процес автоматизації обліку виробничих запасів.

Таким чином, проаналізувавши і зробивши характеристику виробничих запасів та організацію їх обліку на ТзОВ «Компанія Технопол», можна сказати, що вони займають важливе місце у господарській діяльності підприємства, адже становлять основу виробництва продукції.

Список використаних джерел

1. Баланс: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2, затверджене Наказом Міністерства фінансів № 87 від 31.03.99 р.

2. Білова Н., Дзюба Н., Хмелевський І. Надходження запасів: податковий та бухгалтерський облік // Податки та бухгалтерський облік (укр.).- 2006.- № 88.- C.14-46.

3. Бухгалтерський облік та оподаткування: Навч. посібник / За ред. Хом’яка Р. Л., Лемішовського В. І. – Львів: Бухгалтерський центр „Ажур”, 2008. – 1112 с.

4. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. С. Ф. Голова. – Дніпропетровськ, ТОВ „Баланс-Клуб”, 2000. – 768 с.

5. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник/ За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608 с.

6. Виробничі запаси: бухгалтерський та податковий облік // Збірник систематизованого законодавства (укр.).- 2006.- № 12

7. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посібник: 3-тє вид., допов. - К.: А.С.К., 2001.-416с.

8. Дорфман В. Облік матеріальних витрат в промисловості / Дебет-Кредит. – 2002. - №10.

9. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. Навч.посібник. – К.: А.С.К., 2001. – 848 с.

10. Запаси: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9, затверджене Наказом Міністерства фінансів від 31.03.99 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

11. Кузнецова М. Тенденции и закономерности управления запасами // Проблемы теории и практики управления (рус.).- 2006.- № 11.- C.63-72

12. Облік операцій з запасами // Все про бухгалтерський облік (укр.).- 2006.- № 17.- C.19-32.

13. Організація бухгалтерського обліку. Навч.посіб. /Ф.Ф.Бутинець, О.В.Олійник, М.М.Шигун, С.М.Шулепова. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576 с.

14. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291.

15. Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Інструкція, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.10. 99р. № 291 (зі змінами і доповненнями).

16. Типовий порядок визначення норм запасів ТМЦ № 17-60/26 затверджений: Наказ Міністерства фінансів України від 31.05.91р. № 07-102.

17. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. вищ. закл. екон. спец. – 5-те вид., допов. і перероб. – К.: А.С.К., 2000.

18. Швець В. Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 535 с.