НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

Університет БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Кафедра обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Фінансовий облік”

1. на тему: «Облік виробничих запасів та ефективність їх використання на підприємстві»

Виконавець: Студентка економічного

Факультету 3 курсу, групи 36-ОА

Спеціальності "Облік і аудит"

Черенкова Н. В.

Харків – 2010

АНОТАЦІЯ

Запаси промислових підприємств становлять значну частку в активах балансу, тому від їх правильної оцінки та обліку залежать показники фінансового стану, на підставі яких приймаються управлінські рішення.

Об’єктом дослідження є процес обліку виробничих запасів та ефективності їх використання на підприємстві, предметом – теоретичні, методичні та практичні аспекти обліку запасів підприємства.

Метою курсової роботи є теоретичне визначення сутності, змісту, ролі запасів в господарській діяльності, обґрунтування значення та місця в бухгалтерському обліку та господарському контролі, комплексне вивчення стану та перспектив її розвитку.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання: розкриття сутності обліку запасів в Україні; розгляд класифікації запасів, порядку формування вартості запасів, методів оцінки запасів при вибутті, представлення документального оформлення руху запасів; розкриття облік запасів підприємства, запропонування шляхів вдосконалення бухгалтерського обліку запасів.

Основні результати дослідження: визначено роль запасів у процесі суспільного виробництва, досліджено стан діючої класифікації і оцінки виробничих запасів, узагальнено теоретичні і практичні питання обліку наявності, руху та вибуття виробничих запасів, досліджено методику вдосконалення системи управління виробничими запасами підприємства, запропоновано шляхи вдосконалення обліку, аналізу та контролю ефективного використання виробничих запасів підприємства.

Робота складається із вступу, трьох розділів, практичної частини та висновків; містить 57 сторінок, 1 рисунок, 2 таблиці, 36 наукових джерел інформації, 7 додатків. У практичній частині наведено бухгалтерські регістри відповідно до обраного варіанту.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЗАПАСИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та їх класифікація

1.2 Оцінка запасів підприємства

1.3 Сучасні проблеми бухгалтерського обліку запасів підприємства

РОЗДІЛ 2. ДОКУМЕНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ З РУХУ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Документування господарських операцій з руху запасів підприємства

2.2 Облікове забезпечення аналізу надходження і використання і використання виробничих запасів

2.3 Організація внутрішньогосподарського контролю використання запасів

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ЗАПАСІВ ТА ЇХ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ

3.1 Вдосконалення обліку виробничих запасів на підприємствах машинобудування

3.2 Удосконалення аналізу ефективного використання виробничих запасів

3.3 Методика вдосконалення системи управління виробничими запасами підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми „Бухгалтерський облік запасів підприємства” обумовлено тим, що підприємства й фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, повинні знати порядок оформлення руху запасів, порядок формування собівартості виробленої продукції, методи оцінки запасів при вибутті за для результативності своєї діяльності та оптимізації використання власних запасів.

В працях різних авторів, присвячених бухгалтерському обліку, контролю і ревізії питання запасів висвітлюються лише частково. Окремі проблеми в різний час в своїх працях розглядали професори М.Г. Бєлов, М.Т. Бєлуха, Ф.Ф. Бутинець, П.І. Гайдуцький, Г.І. Грінман, М.І. Карауш, Л.М. Крамаровський, М.В. Кужельний, І.О. Ламикін, Ю.Я. Литвин, В.Г. Макаров, М.3. Пізенгольц, В.К. Радостовець, Б.Ф. Усач, О.А. Шпіг, М.Я. Штейнман.

Актуальними сьогодні є питання дослідження організації проведення обліку запасів, документування і відображення в обліку їх результатів.

Недостатня теоретична і практична розробленість питань щодо удосконалення організації і методики обліку запасів, недосконалість чинних нормативних актів, які її регламентують, обумовили вибір теми і напрямок даної курсової роботи.

Об’єктом дослідження є бухгалтерський облік запасів підприємства.

Предметом дослідження є запаси підприємства.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є теоретичне визначення сутності, змісту, ролі запасів в господарській діяльності, обґрунтування значення та місця в бухгалтерському обліку та господарському контролі, комплексне вивчення стану та перспектив її розвитку.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

• розкрити сутність обліку запасів в Україні;

• розглянути класифікацію запасів, порядок формування вартості запасів, методи оцінки запасів при вибутті,

• представити документальне оформлення руху запасів;

• розкрити облік запасів підприємства.

• запропонувати шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку запасів.

Запаси є однією з основних складових собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг тощо. Від того, наскільки правильно буде організований їх облік, залежить точність визначення прибутку підприємства і, що не менш важливо, збереження самих запасів.

Облік запасів не вважається складним, виняток може становити тільки облік витрат на виробництво і визначення собівартості продукції, робіт, послуг тощо. Однак він є одним з найбільш трудомістких розділів обліку, оскільки оперує десятками, сотнями, а часом і тисячами найменувань запасів. Крім того, облік запасів є ніби довгим ланцюжком операцій, який зв’язує воєдино облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками, підзвітними особами, облік запасів на складі і так далі до обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Облік запасів на підприємствах, в організаціях та в інших юридичних осіб (далі - підприємства) всіх форм власності (крім бюджетних установ) з 01.01.2000 року регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №9 "Запаси", затвердженим наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246 і зареєстрованим у Мін’юсті 02.11 99 р. за №751/4044.

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЗАПАСИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та їх класифікація

Для здійснення процесу виробництва та іншої господарської діяльності необхідні предмети праці – сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо тощо, з яких або за допомогою котрих виготовляється продукція, виконуються роботи, надаються послуги. Такі предмети праці називаються запасами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси регулюються П(С)БО 9 «Запаси». Запаси – це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та коли їхня вартість може бути достовірно визначена [17].

У виробничому процесі підприємств використовують значну кількість виробничих запасів, які займають особливе місце у складанні майна та домінуючі позиції у структурі витрат на виготовлення продукції.

Склад виробничих запасів є досить широким та різноманітним. Тому для правильної організації обліку виробничих запасів вагомого значення набуває науково обґрунтована їх класифікація.

Аналіз літературних джерел свідчить про неоднозначність підходу вчених до виділення ознак, покладених в основу класифікації запасів. У зв’язку з цим можна дійти висновку про те, що не має (і не може бути) єдиної класифікації запасів, яку можна було б використати на будь-якому підприємстві. Переважна більшість учених в основу класифікації виробничих запасів покладають їх призначення та функціональну роль у виробничому процесі підприємства, а також технічні властивості матеріалів.

Основним призначенням підприємств є виробництво готових виробів, здатних конкурувати на внутрішніх і зовнішніх ринках збуту. Широкий асортимент продукції, яку виготовляють на цих підприємствах передбачає наявність та використання значної кількості виробничих запасів. Це потребує чіткої організації обліку відповідно до особливостей класифікації запасів підприємств.

Аналіз літературних джерел свідчить про те, що загальновизнаною є типова класифікація виробничих запасів за їх призначенням та роллю у виробничому процесі підприємства. Таку класифікацію називають економічною.

За економічним призначенням і функціональною роллю у процесі виробництва виробничі запаси підприємств поділяють на такі групи:

• матеріали (в тому числі основні та допоміжні);

• паливо

• тара і тарні матеріали;

• будівельні матеріали:

• запасні частини;

• інші матеріали.

Кожне підприємство має специфічні особливості розподілу матеріалів на основні та допоміжні. Вчені зазначають , що цей поділ має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

Отже, поділ матеріалів на основні та допоміжні слід здійснювати з урахуванням особливостей організації виробничого процесу та специфіки виробництва конкретного підприємства.

Незважаючи на те, що найменування рахунків та субрахунків обліку матеріалів на підприємствах практично однакове, їх склад та призначення дещо відрізняються.

На основі досліджень діючої практики обліку матеріалів запропоновано класифікувати їх відповідно до ролі та частки у виробничому процесі підприємств на допоміжні матеріали виробничого і невиробничого призначення.

До групи допоміжних матеріалів виробничого призначення слід відносити матеріали, які входять до складу готової продукції, надаючи їй додаткового вигляду, властивостей, функцій, що значно прискорить отримання інформації про їх наявність і склад з метою контролю за ефективністю використання.

До допоміжних матеріалів невиробничого призначення належатимуть інші матеріали, які не знайшли відображення у попередній групі (змащувальні, електролампочки, фарба, цвяхи, бланки документів, мастила тощо).

Така аналітичність сприятиме внутрішньогосподарському контролю за ефективністю використання матеріалів, що дасть змогу вчасно виявляти невикористані резерви зменшення собівартості продукції.

У процесі виготовлення продукції виникають виробничі відходи. Отримані зворотні відходи обліковують у складі основних чи допоміжних матеріалів.

Проте для чіткої організації внутрішньогосподарського контролю за ефективністю використання виробничих відходів з метою управління їх рухом необхідно мати певні інформаційні дані (базу).

Оскільки основним джерелом такої інформаційної бази є дані бухгалтерського обліку, вважаємо за доцільне виокремлення групи зворотних відходів за їх видами відповідно до споживчих якостей та можливості подальшого використання та своєчасного використання. Це забезпечить накопичення інформації про рух виробничих відходів з метою внутрішньогосподарського контролю за ефективністю їх використання та своєчасного прийняття необхідних управлінських рішень.

Подана у додатку Б класифікація виробничих запасів містить паливо, яке використовують підприємства для технологічних потреб, експлуатації транспортних запасів, а також для виробництва енергії чи опалення приміщень. У виробничому процесі підприємства використовують значну кількість енергії, яка надходить зі сторони і оплачується згідно зі встановленими тарифами. Енергію витрачають як на технологічні потреби, так і для господарських та енергетичних потреб підприємства.

Для пакування, перевезення та зберігання виготовленої продукції використовують тару і тарні матеріали. При цьому залежно від можливості її використання виділяють тару одно- та багаторазового призначення.

Наступну групу виробничих запасів становлять запасні частини, які призначені для поточного ремонту основних засобів і тим самим підтримують їх у робочому стані. До їх складу відносять деталі машин, різаків, обладнання, транспортних засобів, які призначені для виконання ремонтів, зміни зношених деталей тощо.

Будівельні матеріали використовують на капітальних роботах, пов’язаних з будівництвом об’єктів, що зводяться господарським або підрядним способом. До їх складу належать будівельні матеріали, конструкції та деталі, обладнання, що підлягає встановленню на таких об’єктах, та інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва.

Матеріали, які не знайшли відображення у попередніх класифікаційних групах, мають відображуватися у складі інших матеріалів [25].

Отже можна зробити висновок, що основою побудови обліку виробничих запасів є науково обґрунтована їх класифікація. Дослідження показали, що для організації синтетичного обліку матеріали підприємств доцільно класифікувати за їх роллю у процесі виробництва та часткою в собівартості продукції на матеріали виробничого та невиробничого призначення.

У процесі виготовлення продукції виникають виробничі відходи. Частина з них зберігає свої споживчі якості і може бути використана для виготовлення інших виробів чи реалізована. Для управління рухом виробничих відходів необхідна належна інформаційна база, яка формується в основному за даними бухгалтерському обліку. Тому доцільним є виокремлення групи зворотних відходів відповідно до ефективності їх подальшого використання, що забезпечить накопичення інформації з метою контролю за ефективністю використання.

1.2 Оцінка запасів підприємства

Відповідно до стандарту бухгалтерського обліку 9 «Запаси» запасами визнаються такі активи, відносно яких існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому матеріальні вигоди, пов’язані з їх використанням, а вартість таких запасів може бути достовірно визначена. З цього визначення можна зробити висновок про те, що при відсутності впевненості щодо отримання економічних вигод або застосуванні недостовірної оцінки при надходженні та списанні матеріалів достовірність активів у балансі викликає сумніви. В той же час необхідно забезпечити точність даних про запаси у фінансових звітах.

Звідси й випливають завдання обліку:

• забезпечення точності оцінки запасів на будь-яку дату;

• періодичне уточнення вартості запасів;

• проведення інвентаризації матеріальних цінностей з метою виявлення непотрібних та тих, що втратили свою цінність;

• точне визначення вартості придбаних матеріальних цінностей;

• точність оцінки спожитих та реалізованих матеріалів;

• своєчасне документування операцій, пов’язаних із рухом матеріалів та їх залишків.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (вартість запасів, що придбані за плату) з включенням таких фактичних витрат:

• суми, що сплачені постачальнику (продавцю) відповідно до умов договору;

• суми, сплачені за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги, пов’язані з пошуком, придбанням матеріалів, запасів;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які відшкодовуються підприємству;

• витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати із страхування та проценти за комерційний кредит постачальників;

• інші витрати, пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання.

В інших випадках оцінка запасів визначається за такою методикою:

1. Запаси, що виготовлені власними силами підприємства, оцінюються за собівартістю їх виробництва.

2. Запаси, внесені до статутного капіталу підприємства, оцінюються за погодженою засновниками підприємства справедливою собівартістю.

3. Запаси, отримані підприємством без відповідної оплати, оцінюються за їх справедливою собівартістю.

4. Запаси, що надійшли в результаті обміну на відповідні подібні запаси, оцінюються за балансовою вартістю переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих запасів буде їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів відноситься до складу витрат звітного періоду.

5. Запаси, які придбані в обмін на неподібні запаси, оцінюються за справедливою вартістю переданих запасів , збільшених (зменшених) на суму грошей чи їх еквівалентів, що була передана (оплачена) в процесі обміну.

При продажу, відпуску запасів у виробництво та іншому вибутті оцінка здійснюється за такими методами, що наведені у додатку В:

1. ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

2. середньозваженої собівартості;

3. собівартості перших за часом надходжень запасів (FIFO);

4. собівартості останніх за часом надходжень запасів (LIFO);

5. нормативних витрат;

6. ціни продажу [33].

Таким чином, існуюча методика оцінки запасів спрямовується на достовірне відображення активів у фінансовій звітності. На це й повинен звертати увагу головний бухгалтер.

1.3 Сучасні проблеми бухгалтерського обліку запасів підприємства

Основним призначенням підприємств є виготовлення готових виробів, здатних конкурувати на внутрішніх та зовнішніх ринках збуту. Широкий асортимент продукції, що виготовляється на таких підприємствах, передбачає наявність і використання значної кількості виробничих запасів.

Так, у собівартості виробів частка вартості матеріалів становить 80-90%. При цьому коефіцієнт їх використання не перевищує 86%.

Тому необхідна достовірна інформація про витрачання виробничих запасів, обґрунтоване їх нормування і відображення у звітних калькуляціях з метою чіткої організації внутрішньогосподарського контролю за ефективністю використання.

І. Галинкер, К. Гущина, І. Сафронова, А. Афанасьева та інші вчені вважають, що необхідною умовою правильної організації контролю за списанням матеріалів у виробництво є їх відпуск відповідно до встановлених норм витрачання для виготовлення одиниці виробу встановленої якості з врахуванням запланованих організаційно-технічних умов виробництва. При цьому, як зазначає Л. Нападовська, норма забезпечує оцінку витрат на одиницю виробництва, а кошторис – оцінку витратна весь обсяг продукції.

Необхідно підкреслити, що на ефективність встановлення норм витрачання виробничих запасів впливає низка чинників технологічного, організаційного та технічного характеру.

Виходячи з цього актуальним є дослідження питання організації внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів.

Виробничі запаси займають домінуючу позицію у складі матеріальних витрат підприємств, а їх вартість має значний вплив на собівартість виготовленої продукції. У зв'язку з цим необхідна чітка організація внутрішньогосподарського контролю за рухом виробничих запасів з метою раціонального їх витрачання та підвищення ефективності виробництва.

Як показали дослідження, питанню обліку та організації внутрішньогосподарського контролю за витрачанням матеріалів на підприємствах не приділяється належна увага. В результаті втрачається контроль за місцями безпосереднього використанням виробничих запасів за певними структурними підрозділами, де виникає основна маса відхилень від установлених норм витрачання.

Тому метою дослідження є пошук шляхів удосконалення обліку та організації внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів для раціонального їх використання та підвищення ефективності виробництва.

Облік використання матеріалів у процесі виробництва необхідно розглядати як послідовне здійснення контролю за їх споживанням на відповідних стадіях руху всіма ланками управління підприємством.

На думку Л. Нападовської, особливість організації контролю матеріальних ресурсів полягає в тому, що контроль мають здійснювати більшість відділів підприємства, а саме: відділ матеріально-технічного забезпечення, виробничий відділ, технологічний відділ, конструкторський відділ, відділ реалізації та ін.

Важливу роль у здійсненні внутрішньогосподарського контролю використання матеріалів підприємств відіграють методи контролю (партіонний, лімітування, документування, інвентарний).

Проте важливим організаційним моментом внутрішньогосподарського контролю є його здійснення на всіх етапах виготовлення виробів за місцями використання виробничих запасів певними структурними підрозділами. Від функціонування цих підрозділів залежать основні технологічні процеси підприємства, в ході здійснення яких виникає основна маса відхилень від встановлених норм використання матеріалів.

З метою підвищення дієвості внутрішньогосподарського контролю розроблено етапи його здійснення за структурними підрозділами, об'єктами контролю, формами первинних документів та відповідальними особами, які представлені у таблиці, наведеній у додатку Д.

Такий внутрішньогосподарський контроль сприятиме розмежуванню відповідальності за раціональне використання матеріалів та забезпечуватиме наявність інформації для оперативного аналізу ефективності функціонування цехів з метою прийняття необхідних управлінських рішень [26].

Ефективність використання матеріалів підприємств залежить від належної організації обліку та внутрішньогосподарського контролю на всіх стадіях їх руху.

Однак дослідження діючої практики обліку та внутрішньогосподарського контролю використання матеріалів підприємств показали, що вона не повною мірою відповідає сучасним вимогам управління і не забезпечує своєчасність одержання інформації про їх стан та рух.

Розроблені нами підходи до вдосконалення обліку та внутрішньогосподарського контролю за витрачанням матеріалів дадуть можливість сформувати необхідну інформаційну базу про їх рух з метою забезпечення раціонального використання та підвищення ефективності виробництва.

РОЗДІЛ 2. ДОКУМЕНТІВАННЯ ТА БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ З РУХУ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Документування господарських операцій з руху запасів підприємства

Виробничі запаси надходять на склади підприємства з різних джерел: від постачальників відповідно до укладених договорів на поставку, в яких зазначено найменування матеріальних ресурсів; обсяги й строки поставок, ціни, способи доставки та інші дані; від оприбуткування запасів, виготовлених у своїх виробничих підрозділах; у повернення запасів із виробничих підрозділів на склади; оприбуткування відходів виробництва; залишків, виявлених при інвентаризації; оприбуткування запасів, отриманих від ліквідації основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів; надходження через підзвітних осіб. Кожна господарська операція щодо надходження запасів повинна бути оформлена відповідним первинним документом визначеної форми. Документи можуть бути однорядковими чи багаторядковими, що залежить від способу обробки даних про рух матеріалів. Однорядкові документи фіксують лише одну операцію; при ручній обробці їх зручно групувати за номенклатурними номерами оприбуткованих запасів. Багаторядкові документи фіксують багато номенклатурних номерів запасів, що зручно для введення даних оператором у комп'ютер. Із метою зменшення документообороту доцільно застосовувати багаторядкові документи. Відсутність обов'язкових реквізитів робить документи недійсними, а при ревізії вони вважаються такими, що не мають юридичної сили.

Матеріальні цінності надходять від постачальників разом із супровідними документами, з яких видно коли, в якому обсязі, якої якості, за якою ціною вони відправлені. Працівники відділу постачання перевіряють цю інформацію та порівнюють її з умовами договору. Якщо між даними договору та фактичними даними постачальника немає розходжень, то матеріальні цінності приймаються завідувачем складу, який кожний номенклатурний номер цінностей записує в прибутковий ордер (ф. М-4).

При доставці запасів автотранспортом приймання може здійснюватись на підставі товарно-транспортної накладної, в якій завідувач складу проставляє штамп і зазначає, що всі цінності ним прийняті на склад. Ця накладна є підставою для подальшого відображення факту надходжень цінностей у відповідності картки складського обліку. При цьому прибуткові ордери можуть не вестися (за бажанням завскладу). Відповідно до ЗУ «Про податок на додану вартість» постачальник повинен видати покупцю, крім загальноприйнятих документів (рахунки, фактури, накладні), податкову накладну, форму і порядок якої затвердила Головна податкова адміністрація України. В цій накладній, крім вартості матеріальних цінностей, відображається ставка та сума податку на додану вартість. Лише ця накладна дає право покупцю, як зареєстрованому платнику податку, отримати податковий кредит зі сплати податку на додану вартість постачальнику при придбанні матеріальних цінностей, робіт чи послуг.

У випадку, коли між даними постачальника та фактично отриманими запасами виявлено розбіжності у кількості і в якості матеріалів (нестача або лишки), необхідно:

• при прийманні вантажів вимагати у перевізника складання комерційного акта, який дає право покупцю пред'являти претензію на суму недостачі;

• при прийманні на складі скласти акт про приймання матеріалів (ф. М-7) при виявлені розбіжностей у кількості та якості вантажів та у випадку надходження вантажів без платіжних документів.

Акт про приймання матеріалів складається комісією, до склад якої" включається завскладу, представник відділу постачання, бухгалтерії та інші, а також незацікавлена особа. Акт є підставою для оприбуткування фактичної наявності матеріальних цінностей.

У всіх випадках при одержанні від сторонніх організацій вантажів експедитор повинен пред'явити довіреність (ф. М-2), в якій зазначається прізвище, ім'я, по батькові, реквізити паспорта, перелік цінностей та їх кількість; вона також містить підпис пред'явника і завірена печаткою та підписом керівника організації.

Надходження вантажів від постачальників реєструється в спеціальному журналі (ф. М-1).

Надходження матеріальних цінностей від власних виробничих підрозділів оприбутковується на основі накладних (ф. М-13). Так само оформляється продукція допоміжних та обслуговуючих виробництв, матеріали, отримані від ліквідації основних засобів, відходи від браку, невикористані у виробництво матеріали, металобрухт тощо.

Цінності, які надійшли за договором на зберігання від сторонніх організацій чи фізичних осіб, помилково надійшли на адресу підприємства та прийняті в переробку, оприбутковуються на основі супровідних документів і їх облік ведеться на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» субрахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Матеріальні цінності, які надходять на підприємство без товаросупровідних документів постачальника, називаються невідфактурованими поставками або матеріалами в дорозі. Вони оприбутковуються на підставі приймальних актів (ф. М-7) і відображаються записом:

Д 20 «Виробничі запаси»;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Після надходження від постачальників документів раніше зроблений запис сторнується, а на основі документів на фактично отримані матеріали складається проводка:

Д 20 «Виробничі запаси» на фактично отримані суми цінностей;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» на суму, вказану в рахунку постачальника.

Витрачання матеріальних цінностей оформляється лімітно-забірними картками, які виписуються на основі даних про випуск продукції та норм витрачання цінностей на одиницю випуску за затвердженими нормами. У лімітно-забірних картах, які виписуються на кожне найменування цінностей, вказується ліміт відпуску цінностей в натуральному вираженні (т, кг, м² тощо), а також дата, кількість відпущеного матеріалу та залишок ліміту після кожного запису про відпуск. Лімітно-забірні карти виписуються у 2-х примірниках, один з них знаходиться у завідувача складу, а другий - у одержувача матеріалів. При відпуску завідувач складу робить запис в обидвох примірниках й обмінюється підписами з одержувачем, що забезпечує ідентичність даних. Лімітно-забірні карти служать для контролю за дотриманням норм відпуску цінностей, забезпечують скорочення числа документів, полегшення процесу обробки даних первинного обліку.

Відпуск у виробництво оформляється вимогами, якщо на підприємстві відсутній порядок лімітування, а також при відпуску цінностей на ремонт, господарські потреби та ін.

При передачі матеріальних цінностей з одного структурного підрозділу підприємства в інший виписується накладна, яка одночасно служить документом на списання в одному підрозділі та оприбуткування - в іншому. На підприємствах, які ведуть нормативний метод обліку витрат на виробництво, понадлімітний відпуск матеріалів здійснюється на основі спеціальних вимог, які відрізняються від звичайних іншим кольором (червоною смугою) і в яких відображаються факти заміни матеріалів із розрахунком перевитрат чи економії порівняно з нормами, із зазначенням причин відхилень та осіб, що їх допустили. В окремих виробництвах можуть складатись акти на списання матеріалів. Споживання матеріалів визначається за допомогою інвентаризації. В актах зазначається наявність матеріалів на початок місяця, надходження за документами протягом місяця та наявність на кінець місяця за даними інвентаризації. Відпуск розраховується за формулою:

См = Зм₀ + Нм – 3м1 ,

де См – списання матеріалів за місяць;

Зм₀ – залишки матеріалів на початок місяця;

Нм – надходження матеріалів протягом місяця;

3м1 – залишок матеріалів на кінець місяця [33].

Отже документування господарських операцій є дуже важливе для ведення звітності на підприємстві. Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об'єктами господарської діяльності, та, зокрема, правильним і раціональним використанням запасів підприємства. Значну роль при цьому відіграє принцип превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані з наявністю та рухом запасів, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

2.2 Облікове забезпечення аналізу надходження і використання виробничих запасів

Надходження матеріальних ресурсів та їх раціональне використання — один з важливих факторів росту виробництва. Цей процес включає в себе безпосередньо аналіз та облік надходження і використання виробничих запасів [24].

Облік надходження і використання виробничих запасів представлений у додатку Е [34].

Аналіз надходження матеріальних цінностей та їх використання і реалізація є основою ділянкою аналітичної роботи підприємства, яка забезпечує визначення і контроль точності та об'єктивності основного показника діяльності підприємства – обсягу реалізації і фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.

Обов'язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Саме тому, так важливо провести своєчасний та достовірний аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами, зокрема тарою, запасними частинами і малоцінними швидкозношувальними предметами.

В процесі аналізу необхідно, насамперед, дати оцінку того, наскільки підприємство було в цілому забезпечене необхідними основними і допоміжними матеріальними ресурсами.

Для проведення аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами спочатку потрібно з'ясувати загальні обсяги їх надходжень та порівняти їх з обсягами відповідних минулих періодів.

Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами: внутрішнім, або інтенсивним та зовнішнім, або екстенсивним. Адже, економія сировини та матеріалів у процесі виробництва рівнозначна збільшенню їх виробництва або закупівлі, а використання власного виробництва здешевлює готову продукцію, створює нові робочі місця, дозволяє скоротити витрати.

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.

До узагальнюючого показникам відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному чи в умовно-натуральному вираженні (відношення кількості витрачених виробничих запасів на виробництво і-го виду продукції до кількості продукції цього виду, що випускається).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

Для підвищення рівня аналізу використання матеріальних ресурсів в процесі виробництва, перш за все, необхідно чітко визначити мету аналізу та завдання, що сприяють її досягненню.

Аналіз раціонального використання матеріальних ресурсів має вирішити питання про дійсний стан з використанням матеріальних ресурсів.

Мета аналізу показників використання виробничих запасів полягає в зниженні частки матеріальних витрат в собівартості продукції.

Матеріаловіддача дозволяє не лише оцінити зміни фактичного рівня використаних ресурсів у порівнянні з попередніми періодами , але й виявити резерви збільшення обсягів виробництва. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру виробництва продукції, тобто є воно матеріаломістким чи ні.

Зниження матеріаломісткості залежить і від підвищення рівня конструкторських розробок, в тому числі зниження чистої ваги виробів вдосконалення технологій виробництва і підвищення якості матеріалів.

Важливим розділом аналізу є вивчення міроприємств, наміченого підприємством по скороченню відходів і втрат матеріалів па всіх стадіях їх обробки, зберігання і транспортування, більш повному використанню у виробництві вторинних ресурсів і супутніх продуктів.

Для того, щоб впевнитись в правильності використання виробничих запасів та відображення їх в обліку проводиться інвентаризація [22].

Задачі з обліку виробничих запасів тісно взаємопов’язані з задачами інших ділянок обліку та управлінською інформаційною системою підприємства

Отже можна зробити висновок, що задачі з обліку виробничих запасів тісно взаємопов’язані з задачами інших ділянок обліку та управлінською інформаційною системою підприємства. Впровадження аналізу допомагає більш раціонально використовувати наявні матеріальні ресурси, зокрема знаходити внутрішні резерви для збільшення виробництва продукції за рахунок зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції. Аналіз повинен займати одне з провідних місць в процесі управління виробничою діяльністю, бо облік без застосування аналізу не може привести до раціональних і ефективних рішень по удосконаленню виробничого процесу.

2.3 Організація внутрішньогосподарського контролю використання запасів

Раціональне й економне використання ресурсів у виробництві знаходиться в центрі уваги менеджерів нижчого рівня і реалізується безпосередньо на робочих місцях. Такі питання стосуються управлінського обліку, але бухгалтерія підприємства, яка розробляє методологічні засади фінансового обліку, повинна забезпечити розробку первинних документів, які б давали можливість узагальнити інформацію щодо рівня використання матеріальних ресурсів за центрами витрат і в цілому по підприємству.

Отже, фінансовий облік повинен здійснювати контроль за використанням матеріальних цінностей і давати про це повну інформацію для аналізу та прийняття рішень на вищому рівні управління.

Наука і практика виробили певні прийоми (способи) контролю за витрачанням матеріалів, які повинні свідомо застосуватися у діяльності бухгалтерії. Існує кілька таких способів, які наведені у додатку Ж:

• сигнальної документації;

• партіонного (від слова «партія») розкрою;

• лімітування споживання;

• інвентарний;

• аналітичних розрахунків [33].

Дослідження показали, що найдоцільнішими для застосування на підприємствах є методи партіонного розкрою – для контролю за використанням матеріалів та документування – для відпуску фурнітури.

Викладені підходи щодо організації оперативного контролю за використанням матеріалів і фурнітури підприємств дадуть можливість сформувати необхідну інформаційну базу про їх рух з метою забезпечення раціонального використання матеріалів та підвищення ефективності виробництва.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Вдосконалення обліку виробничих запасів на підприємствах машинобудування

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку як складової частини економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях. Головною проблемою розвитку машинобудування є трансформація його в сукупність суб’єктів господарювання, які гнучко реагують на зміну кон’юктури ринку, здатні забезпечити процеси модернізації технічної бази виробництва і зростання його обсягів темпами, що випереджають інші галузі промисловості.

Вагомий внесок у дослідження проблем обліку виробничих запасів зробили такі вітчизняні науковці як О.Бородкін, М. Кужельний, А. Кузьмінський, В Сопко, М.Чумаченко, Ф.Бутинець, Л.Чижевська, Н.Герасимчук, С.Голов, П.Смоленюк, В.Ластовецький, Л.Нападовська, Н.Ткаченко та інші. Однак вивчення наукових праць свідчать про те, що і досі залишаються дискусійними теоретичні положення і важливі питання обліку виробничих запасів, що потребують вдосконалення.

Управління будь-яким підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансів ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизують у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовуються не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації, необхідною для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галузей і народного господарства в цілому. Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширює кількість користувачів обліковою і звітною інформацією. Ними є не тільки працівники управління, безпосередньо пов’язані з підприємством, а й зовнішні користувачі інформації, які мають прямий фінансовий інтерес: банки – при вирішення про надання кредитів; постачальники – при укладанні договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери, яких інтересує рентабельність вкладеного капіталу і можливість одержання доходів (дивідендів). Значний інтерес облікова інформація має також для працівників податкових і фінансових служб, органів державної статистики й управління. Економічний бік бухгалтерського обліку дає можливість розкрити ефективність господарських процесів, юридичний – законність і доцільність їх здійсненнях. Таким чином, бухгалтерський облік встановлює взаємозв’язок між економічними і юридичними категоріями, за допомогою яких ці факти пізнаються. Перехід України до ринкової економіки, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів.

У процесі дослідження було проаналізовано публікації вищезазначених науковців та на їх основі було зроблено наступні висновки.Отже, необхідними передумовами правильної організації обліку запасів на машинобудівних підприємствах є:

1) раціональна організація складського господарства;

2) розробка номенклатури запасів;

3) наявність інструкції з обліку виробничих запасів;

4) правильне групування (класифікація) запасів;

5) розробка норм витрачання запасів.

Основними завданнями організації обліку запасів на машинобудівних підприємствах є:

1) контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням матеріальних цінностей та їх збереженням за місцями зберігання і на всіх стадіях їх обробки;

2) відповідність складських запасів нормативам;

3) раціональна оцінка виробничих запасів;

4) розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків за місцями зберігання і статтями балансу;

5) виявлення всіх витрат, пов'язаних з придбанням або встановленням запасів та визначення первісної вартості;

6) контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації;

7) встановлення методології обліку затрат на виробництво і калькулювання

собівартості продукції протягом року;

8) регламентування складу собівартості продукції;

9) своєчасне оприбуткування і списання готової продукції, а також оформлення документів по її руху;

10) забезпечення своєчасного документального оформлення руху продукції - надходження її на склади (випуску з виробництва) і відвантаження покупцям;

11) відображення операцій випуску, відвантаження і реалізації продукції в регістрах поточного обліку в системі бухгалтерських рахунків;

12) контроль за виконанням плану з обсягу реалізації готової продукції,

номенклатури, асортименту і якості, а також визначення результатів від її реалізації;

13) фіксація поза виробничих витрат, які пов'язані зі збутом продукції, та контроль за їх обсягом і складом;

14) визначення стану розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію, отримання точних даних про кількість і якість випущеної продукції і даних про кількість і вартість відвантаженої продукції, а також довідок про залишок готової продукції на складах і контроль за відповідністю фактичних залишків обліковим даним [19].

Таким чином необмінною умовою сталого розвитку підприємств машинобудування є подальше удосконалення та правильна організація обліку взагалі, та зокрема обліку виробничих запасів. А це, в свою чергу, дозволить вирішити головну проблему машинобудування – трансформація його в сукупність суб’єктів господарювання, що забезпечить фінансово-економічну стабілізацію та необхідні конкурентні переваги відповідним машинобудівним виробництвам на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також розширення мережі малих вузькоспеціалізованих підприємств.

3.2 Удосконалення аналізу ефективного використання виробничих запасів

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує підвищення ефективності господарювання. Проте останнім часом показники ефективності в країні значно погіршилися, зменшилися обсяги виробництва, знизилася його рентабельність, різко скоротилися інвестиції. Це є наслідком занедбання економічної роботи на підприємствах усіх форм власності. В період економічної кризи підприємства намагаються досягти збільшення прибутків не за допомогою ретельного економічного розрахунку, зниження собівартості товарів тощо, а постійним підвищенням цін на свою продукцію. Хоч у такий спосіб окремі підприємства і досягнуть бажаних результатів, але в цілому даний підхід призведе до поглиблення економічної кризи.

Ефективність використання виробничих запасів була проаналізована у роботах О.Я. Кислиці, І.А. Никоновича, Г.В. Савицької, Р.С. Сороки та М.Г. Чумаченко. Автори публікацій зазначають, що 70 % показників ефективності діяльності промислових підприємств пов'язані саме з управлінням запасами; на багатьох підприємствах відсутня оцінка ефективності використання запасів, не розробляються норми і нормативи на закупівлю і використання сировини і матеріалів, що відповідно веде до збільшення матеріальних затрат на оборотні фонди і неефективного використання грошових активів.

Необхідною умовою виконання планів виробництва продукції, зниження її собівартості, зростання прибутку, рентабельності є повне і вчасне забезпечення підприємства сировиною та матеріалами необхідного асортименту і якості, а також економне використання їх. Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволене екстенсивним (придбанням чи виготовленням більшої кількості матеріалів та енергії) або інтенсивним (економнішим використанням наявних запасів у процесі виробництва продукції) шляхом.

Перший шлях веде до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча її собівартість при цьому може знизитися за рахунок збільшення обсягу виробництва і зменшення частки постійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини, матеріалів та енергії рівнозначне збільшенню їх виробництва.

Для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності промислових підприємств необхідно вдосконалити методику планування, аналізу і контролю запасів. Особливу увагу слід приділити аналізу, від глибини якого залежить об'єктивна оцінка результатів господарської діяльності, повнота виявлення резервів ефективного використання ресурсів і витрат.

Одним з недоліків діючої методики аналізу поточних витрат у виробництві є недооцінка таких показників, як витратоємність одного оборотного циклу коштів і витратоємність одного оборотного циклу залишків виробничих запасів. Сутність цих показників полягає у тристоронній оцінці виробничого процесу – швидкості обороту оборотних коштів, обороту залишків виробничих запасів і витратності одного циклу обороту коштів.

Витратоємність одного обороту (%) можна визначити за такими формулами:

для оборотних коштів

,

для виробничих запасів

Д

е U – витрати обігу, тис. грн; ОК – середньорічні залишки обігових коштів; ВЗ – обсяг виробничих запасів, необхідний для здійснення одного виробничого процесу; ВЗ_с/в – собівартість обсягу виробничих запасів, необхідного для здійснення одного виробничого процесу; ВЗ₃ – середньорічні залишки виробничих запасів за собівартістю.

Ці показники характеризують величину витрат на один оборот обігових коштів та залишків виробничих запасів і дають кількісну оцінку впливу швидкості обертання обігових коштів на доходність виробничої діяльності.

Залежність рівня витратоємності обороту обігових коштів від собівартості обсягу виробничих запасів, необхідного для здійснення одного виробничого процесу, середньорічних залишків оборотних коштів і витрат обігу також можна визначити за формулою

-

де U_o,U_B – суми витрат обігу відповідно за звітний та базисний періоди; U_Co, U_Cв – середньорычны залишки обігових коштів выдповыдно за звітний ы базисний періоди; ВЗ_о, ВЗ_в – обсяги виробничих запасів, необхідних для здійснення одного виробничого процесу відповідно за звітний і базисний періоди [20].

Отже, своєчасне оцінювання необхідних витрат і ресурсів дає можливість обґрунтувати заходи щодо ефективного використання ресурсів підприємства. Запропоновані показники можна використовувати для покращення системи управління витратами на промислових підприємствах.

3.3 Методика вдосконалення системи управління виробничими запасами підприємства

Багато підприємств у процесі формування запасів стикаються з такою проблемою, як вибір найбільш ефективної, доцільної системи управління запасами. Дана система не повинна діяти відокремлено, а повинна враховувати стратегію підприємства, цілі, мету та засоби, за допомогою яких вона буде реалізовуватися.

Не має однозначної думки щодо того, який обсяг запасів повинен бути сформований на підприємстві. Це залежить від того, яким видом діяльності займається підприємство, який обсяг вільних грошових коштів є в нього в наявності, чи має воно відповідні складські приміщення для зберігання запасів та багатьох інших факторів, які впливають на це рішення. Під час управління запасами дотримуються переважно одного з трьох підходів щодо визначення їх обсягу, а саме: максимізації, мінімізації чи оптимізації.

В сучасних умовах доцільно формувати оптимальний обсяг запасів, який би забезпечував би необхідний їх розмір та структуру, зниження витрат на їх обслуговування, послаблення залежності між виробничими підрозділами підприємства, створення системи ефективного контролю за їх рухом. Тому доцільно буде відобразити послідовність дій, які повинні виконувати фахівці підприємств, для того, щоб організувати та впровадити ефективну систему управління запасами на підприємстві.

Питанню управління виробничими запасами приділяється досить багато уваги як вітчизняними, так і закордонними дослідниками. Проте більшість із них вивчають лише загальні аспекти управління запасами, при цьому не враховуючи особливостей діяльності підприємств. А це викликає необхідність розробки відповідних рекомендацій з управління запасами для полегшення роботи фахівців.

Вибір системи управління запасами повинен здійснюватись на основі певної методики, яка передбачає виконання послідовності конкретних завдань, які можна згрупувати у відповідні етапи. Детально кожний з них розглянуто у додатку З.

Отже, який би метод управління не використовувався на підприємствах харчової промисловості, існують мінімальні вимоги, щоб система була керованою і забезпечувала можливість реалізації різних методів планування запасів. Якщо на підприємстві буде використовуватись хоча б один із методів управління запасами, то це відразу відобразиться на зменшенні вартості доставки та зберігання запасів [18].

Чітко налагоджена система управління запасами повинна забезпечувати безперервне порівняння нормативних показників із фактичними, тобто вона повинна відслідковувати відхилення показників від норм та виявляти причину їх прояву. Можливість виявлення обсягу, часу та періодичності поповнення запасів сприяє проведенню процесу оптимізації запасів на підприємстві та, як наслідок, — мінімізації витрат, які пов'язані з формуванням запасів. Розрахунок нормативів запасів спростить процедуру формування бюджетів закупівель і зберігання запасів і допоможе здійснити оптимізацію витрат, які пов'язані з формуванням і підтриманням необхідного їх рівня.

Для спрощення процедури регулювання параметрів замовлення необхідно розробити та запровадити правила визначення періоду та обсягу замовлення на підприємстві. Діюча система управління запасами на підприємстві повинна супроводжуватися постійним контролем за ходом виконання замовлення, забезпечувати зворотній зв'язок для прийняття персоналом підприємства ефективних рішень щодо закупівлі запасів.

Ще одним позитивним наслідком застосування систем управління запаси є доведення рівня запасів до реально необхідного, який забезпечить вивільнення оборотних засобів, грошових коштів, залучення додаткових сировинно-матеріальних ресурсів у виробництво та сприятиме випуску додаткової кількості продукції.

ВИСНОВКИ

Темою даної роботи є здійснення обліку запасів на підприємствах та організаціях України. Облік запасів - це необхідна вимога для функціонування кожного господарчого суб`єкта. Ця робота надала нам можливості вдосконалити свої знання, грамотно та цілеспрямовано використовувати методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та інше.

Виходячи із мети та завдання курсової роботи, поставлених на початку дослідження, нами було проведено ряд заходів та висунуто пропозиції по вирішенню зазначених питань по удосконаленню обліку та контролю за виробничими запасами на підприємстві.

1. Перш за все, за допомогою порівняння визначень запасів різних авторів було визначено їх значну роль у процесі суспільного виробництва. В законодавчих і нормативно-правових документах вживаються різні назви категорії - "запаси", "матеріали" та інші терміни. Дослідженням встановлено, що для уникнення плутанини та досягнення єдиної термінології слід у фінансовому обліку узагальнити єдиний термін, або вдатися до одного більш висвітлюваного джерела, хоча в кожному виробництві є своя специфіка, яка є унікальна.

2. Досліджено стан діючої класифікації і оцінки виробничих запасів. Зокрема визначено за якими критеріями підприємство може визнавати запаси.

3. Узагальнено теоретичні і практичні питання обліку наявності, руху та вибуття виробничих запасів в умовах формування ринкових відносин. Доцільно мати єдиний порядок оприбуткування запасів. На окремому рахунку рекомендується використовувати для відображення приросту виробничих запасів, що надійшли з будь-яких джерел, включаючи витрати з покращення їх стану.

4. Пропонується внести зміни до змісту регістрів аналітичного обліку запасів, що дозволить підвищити їх інформаційність та аналітичність.

5. Досліджено методику вдосконалення системи управління виробничими запасами підприємства.

6. Запропоновано шляхи вдосконалення обліку, аналізу та контролю ефективного використання виробничих запасів підприємства

Система обліку, яка склалася роками на вітчизняних підприємствах, не задовольняє вимоги ринку, оскільки умови функціонування значно розширюють коло операцій, що проводяться з запасами.

Проте Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси детально регламентує загальні засади організації бухгалтерського обліку запасів і в принципі по-новому вирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничих запасів та товарів, що сприятиме об’єктивному відображенню в бухгалтерському обліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованих товарів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств.

Тому з впевненістю можна сказати на даному етапі, що запаси для кожного підприємства – це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 p. № 996-XIV;

2. Закон України від 22.05.97р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств";

3. Закон України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР;

4. Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.07.97 р. № 141, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. № 818

5. Інструкція про порядок застосування норм втрат (бою) будівельних матеріалів при транспортуванні автотранспортом, зберіганні та реалізації затверджено наказом Міністерства торгівлі СРСР від 27.11.91р. № 95;

6. Лист Державної податкової адміністрації України від 31.03.2006 р. №6161/7/15-0317;

7. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. № 2;

8. Норми природного убутку продовольчих товарів у торгівлі та інструкції з їх застосування, затверджені наказом Міністерства торгівлі СРСР від 02.04.87р. № 88;

9. Норми природного убутку окремих видів продукції виробничо-технічного призначення при перевезенні залізничним транспортом, затверджені постановою Дер-жпостачу СРСР від 19.10.89р. № 64;

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси";

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати";

12. Постанова Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.09.91р. № 1545-ХІІ;

13. Постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР з матеріально-технічного забезпечення від 12.08.81р. № 73;

1. Приблизні диференційовані розміри списання втрат непродовольчих та продовольчих товарів у магазинах (відділах, секціях) самообслуговування, затверджені наказом Міністерства торгівлі СРСР від 23.03.84р. № 75;

2. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96р. № 116;

3. Положення про порядок списання з балансу невідшкодованого збитку від нестач, псування товарно-матеріальних цінностей, інших безнадійних боргів в організаціях і підприємствах споживчої кооперації України, затверджене постановою шостих зборів Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання від 03.04.2003р.

4. Бабіч В.В. Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. / В.В. Бабіч, С.В. Сагова. – 2-ге вид., без змін. – К.:КНЕУ, 2007. – 288 с.

5. Войнаренко М., Юрчишена Л. Методика вибору ефективної системи управління виробничими запасами на підприємствах харчової промисловості // Економіст. – 2009. - №4. – С. 48-51

6. Головко Н.М. Стан обліку виробничих запасів на підприємствах машинобудування// Наука й економіка. – 2008. – №2(10). – С.110-119

7. Заболотна О.М. Удосконалення аналізу ефективного використання виробничих запасів// Студентський збірник НУК. – 2009. – №1. – С. 152-154

8. Заїчковський О.А. Облік у бюджетних установах: Навчальний посібник / О.А. Заїчковський, Т.М. Сторожук. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 535 с.

9. Ільїна М.М. Втрати запасів у межах норм природного убутку, їх бухгалтерський та податковий облік // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2009. - № 7. – С. 22-27

10. Кундря-Висоцька О.П. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. - Л.: ЛБІ НБУ, 2006. -303 с.

11. Курус О.В. Методика аналізу надходження і використання виробничих запасів // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2009. - № 4. – С. 30-32

12. Михалевич С.Г. Класифікація виробничих запасів для ефективної організації обліку (на прикладі швейних підприємств) // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - № 4. – С. 36-40

13. Михалевич С.Г. Облік та внутрішньогосподарський контроль використання матеріалів (на досвіді швейних підприємств) // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - № 3. – С 45-48

14. Михалевич С.Г. Організація внутрішньогосподарського контролю використання виробничих запасів на швейних підприємствах // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - № 5. – С. 43-47

15. Попович П.Г. Операційний аналіз виробничих запасів в умовах функціонування автоматизованих робочих міст// Економічний аналіз. – 2009. – №4 – С.294-299

16. Попович П.О. Аналіз формування та використання запасів підприємства// Економічний аналіз. – 2010. - №5. – С.150-153

17. Приймак О.Ю. Методичні процедури управлінського обліку виробничих запасів в логістиці та управлінні підприємством// Вісник НУ «Львівська політехніка». – 2007. - №594. – С.141-148

18. Пух Л.О. Удосконалення обліку, аналіз та контроль ефективного використання виробничих запасів підприємства // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2009 . - №19. – С. 14-16

19. Тесля Г.А. Проблеми управлінського обліку запасів// Економічний аналіз. – 2010. – №6. – С.341-344

20. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 628 с.

21. Самородова Н. М. Фінансовий облік. Опорний конспект лекцій / Н.М. Самородова, О.В. Москаленко – Харків: ХІБС УБС НБУ, 2007. – 121 с.

22. Скирнан О.П. Бухгалтерський облік: Навч. посібник / О.П. Скирпан, М.С. Палюх. – Т.: Економ, думка, 2005. - 496 с.

23. Скотнікова Л.П. Бухгалтерський облік і фінансова звітність на підприємстві: Навч. -метод, посіб. / Л.П.Скотнікова, Т.А.Миланич, О.О.Солодовнік. - X.: ІНЖЕК, 2006. - 328 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Аналіз наукових джерел за темою дослідження

№	Джерело (бібліографія)	Питання, що розглядались	Власний коментар
1.	Михалевич С.Г. Класифікація виробничих запасів для ефективної організації обліку (на прикладі швейних підприємств) // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - № 4. – С. 36-40	Вдосконалення класифікації виробничих запасів швейних підприємств для чіткої організації їх обліку та забезпечення внутрішньогосподарського контролю за ефективністю використання	Дослідження, проведені у цій статті, свідчать про те, що для організації синтетичного обліку матеріали підприємств доцільно класифікувати за їх роллю у процесі виробництва та часткою в собівартості продукції на матеріали виробничого і невиробничого призначення.
2.	Курус О.В. Методика аналізу надходження і використання виробничих запасів // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2009. - № 4. – С. 30-32	Дослідження сутності аналізу надходження і використання виробничих запасів на підприємстві	Було доведено, що впровадження аналізу допомагає більш раціонально використовувати наявні матеріальні ресурси, зокрема знаходити внутрішні резерви для збільшення виробництва продукції за рахунок зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції
3.	Михалевич С.Г. Організація внутрішньогосподарського контролю використання виробничих запасів на швейних підприємствах // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - № 5. – С. 43-47	Пошук шляхів удосконалення обліку та оперативного контролю за використанням матеріалів швейних підприємств з метою зменшення собівартості виготовленої продукції та підвищення ефективності швейного виробництва	Дослідження показали, що найдоцільнішими для застосування на швейних підприємствах є методи партіонного розкрою – для контролю за використання тканини та документування – для відпуску фурнітури
4.	Михалевич С.Г. Облік та внутрішньогосподарський контроль використання матеріалів (на досвіді швейних підприємств) // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - № 3. – С 45-48	Пошук шляхів удосконалення обліку та організації внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів для раціонального їх використання та підвищення ефективності швейного виробництва	Дослідження показали, що ефективність використання матеріалів швейних підприємств залежить від належної організації обліку та внутрішньогосподарського контролю на всіх стадіях їх руху, яка однак не повною мірою відповідає сучасним вимогам управління і не забезпечує своєчасність одержання інформації про їх стан та рух
5.	Ільїна М.М. Втрати запасів у межах норм природного убутку, їх бухгалтерський та податковий облік // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2009. - № 7. – С. 22-27	В статті розкривається порядок застосування окремих норм природного убутку запасів, що застосовуються підприємствами при списанні втрат від їх нестачі, а також бухгалтерський і податковий облік втрат матеріальних цінностей у межах норм природного убутку	Було встановлено,що норми природного убутку матеріальних цінностей встановлюються окремо для підприємств з різними галузевими напрямами; показано порядок застосування окремих норм природного убутку запасів відповідно до чинного законодавства
6.	Пух Л.О. Удосконалення обліку, аналіз та контроль ефективного використання виробничих запасів підприємства // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2009 . - №19. – С. 14-16	Стаття присвячена теоретичним та методичним питанням бухгалтерського обліку, аналізу та контролю ефективного використання виробничих запасів підприємства	Дослідження показали, що своєчасне оцінювання необхідних витрат дає можливість обґрунтувати заходи щодо ефективного використання ресурсів підприємства. Запропоновані показники можна використовувати для покращення системи управління витратами на промислових підприємствах
7.	Войнаренко М., Юрчишена Л. Методика вибору ефективної системи управління виробничими запасами на підприємствах харчової промисловості // Економіст. – 2009. - №4. – С. 48-51	Стаття присвячена формуванню відповідної методики впровадження ефективної системи управління виробничими запасами на підприємствах олійно-жирової та молочної галузі з урахуванням особливостей їх діяльності	Було доведено, що чітко налагоджена система управління запасами повинна забезпечувати безперервне порівняння нормативних показників із фактичними, тобто вона повинна відслідковувати відхилення показників від норм та виявляти причину їх прояву
8.	Попович П.О. Аналіз формування та використання запасів підприємства// Економічний аналіз. – 2010. - №5. – С.150-153	Розглянуто основні тенденції у формуванні та використанні запасів підприємств, подано основні чинники аналізу. Запропоновано розраховувати коефіцієнт нагромадження запасів, котрий характеризує рівень їх мобільності при оптимальному варіанті. Обгрунтовано доцільність проведення прогнозного аналізу виробничих запасів.	Аналіз запасів є своєрідною сигнальною системою, що сповіщає про наступ чи можливу появу небажаних тенденцій чинників, які перешкоджають успішно виконувати визначені завдання, тобто котрі потребують від органів управління прийняття компетентних заходів, для того, щоб надати певному процесові необхідного напрямку.

9.

Заболотна О.М. Удосконалення аналізу ефективного використання виробничих запасів// Студентський збірник НУК. – 2009. – №1. – С. 152-154

Розглянуто питання аналізу виробничих запасів на промислових підприємствах. Запропоновано використання розрахунку показників, які характеризують величину витрат на один оборот обігових коштів та залишків виробничих запасів і дають кількісну оцінку впливу швидкості обертання обігових коштів на доходність виробничої діяльності.

Своєчасне оцінювання необхідних витрат і ресурсів дає можливість обґрунтувати заходи щодо ефективного використання ресурсів підприємства. Запропоновані показники можна використовувати для покращення системи управління витратами на промислових підприємствах.

10.

Приймак О.Ю. Методичні процедури управлінського обліку виробничих запасів в логістиці та управлінні підприємством// Вісник НУ «Львівська політехніка». – 2007. - №594. – С.141-148

У цій роботі розглядається інструментарій управлінського обліку виробничих запасів в

контексті його використання для інформаційного забезпечення під час побудови логістичних систем управління на підприємстві.

Ефективність управління виробничими запасами має велике значення, особливо

на підприємствах, де зосереджуються великі потоки матеріальних цінностей. Досвід

розвинутих країн свідчить про те, що основним інструментом для підвищення ефектив-

ності є використання концепції логістики в організації економічної діяльності

підприємства. Інформаційне забезпечення логістики обліково-аналітичними даними є

передусім завданням управлінського обліку.

11.

Тесля Г.А. Проблеми управлінського обліку запасів// Економічний аналіз. – 2010. – №6. – С.341-344

У статті розглянута анти витратна концепція використання матеріальних ресурсів. Досліджено проблему створення і підтримки на необхідному рівні норм витрат. Піднято проблему вибору оптимального методу оцінки виробничих запасів.

Нормативна база України з обліку запасів повинна бути приведена у відповідність з новим механізмом господарювання, що заснований на анти витратній концепції використання матеріальних ресурсів. Проблему створення і підтримки на необхідному рівні норм витрат матеріалів необхідно вирішувати як організаційно, так і економічно.

12

Головко Н.М. Стан обліку виробничих запасів на підприємствах машинобудування// Наука й економіка. – 2008. – №2(10). – С.110-119

У статті розглянуто основні проблеми становлення обліку виробничих запасів,

визначеної їх оцінку та класифікацію на машинобудівних підприємствах України.

Розглянуто необхідні передумови правильної організації обліку запасів.

Необмінною умовою сталого розвитку підприємств машинобудування є подальше удосконалення та правильна організація обліку взагалі, та зокрема обліку виробничих запасів. А це, в свою чергу, дозволить вирішити головну проблему машинобудування – трансформація його в сукупність суб’єктів господарювання.

13

Попович П.Г. Операційний аналіз виробничих запасів в умовах функціонування автоматизованих робочих міст// Економічний аналіз. – 2009. – №4 – С.294-299

Розглянуто сутність та особливості організації операційного аналізу виробничих запасів за умов функціонування робочих місць м’ясопереробної промисловості. Запропонована система показників операційного виробничих запасів. Визначені вихідні форми носіїв інформації, котрі відображають результати проведеного аналізу.

В умовах ринкових відносин важливе місце займає застосування операційного аналізу, тому що своєчасно одержана необхідна якісна аналітична інформація має вирішальний вплив на результати управління. В майбутньому, з метою підвищення оперативності аналізу доцільно зосереджувати увагу на розробці форм вихідної інформації з узгодженою системою показників для розрахунку науково-обґрунтованих норм виробничих запасів з врахуванням передового світового досвіду.

Додаток Б

Класифікація виробничих запасів підприємств

Додаток В

За методом ідентифікованої собівартості оцінюються запаси, які відпускаються, та послуги, виконані для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного.

Якщо використовується метод середньозваженої собівартості, то запаси оцінюються за формулою : вартість залишку запасів на початок місяця плюс вартість отриманих протягом місяця запасів поділена на кількість запасів на початок місяця плюс кількість, одержаних за місяць.

Оцінка запасів за методом FIFO (first in first out) полягає в тому, що списання матеріальних цінностей відбувається в такій послідовності: залишок на початок періоду, перше надходження, потім друге, треті і наступні надходження за їх цінами. Залишки запасів на кінець місяця визначаються за цінами останніх за часом надходжень запасів.

Оцінка за методом LIFO (last in first out) полягає в тому, що списання матеріальних цінностей відбувається за цінами і в послідовності від останнього надходження до передостаннього і далі до залишку запасів на початок місяця. Залишки запасів на кінець місяця визначаються за цінами перших за часом одержання запасів.

Оцінка за нормативними запасами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, робіт чи послуг, які встановлюються службами підприємства з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Витрати і ціни повинні регулярно переглядатися виходячи з конкретних умов та факторів, які обумовлюють відхилення фактичних витрат від планових.

Оцінка за цінами продажу застосовується в торговельних підприємствах, які мають значну і змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

Націнка визначається за формулою:

N=,

де А – залишок націнки на початок місяця;

Б – націнка за місяць;

В – сума продажної вартості товарів на початок місяця;

Г – продажна вартість товарів за місяць.

Малоцінні та швидкозношувані предмети, передані в експлуатацію, списуються на витрати в повній сумі (знос не нараховується). Для контролю за цими предметами організовується оперативний кількісний облік за місцями експлуатації та відповідальними особами протягом нормативного строку їх практичного використання.

Запаси повинні бути достовірно оцінені на дату складання балансу. Для цього витрати на придбання запасу, які не можуть бути відображені як активи, повинні включатися до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати (це стосується проведення переоцінки у зв’язку зі зниженням ринкової ціни, різного роду втрат, псування, крадіжок).

Записи відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок – первинною вартістю або чистою вартістю реалізації (очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за мінусом очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію).

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застарілі або іншим чином втратили первинно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається за кожною номенклатурою одиницею запасів.

Різниця між первинною та чистою вартістю реалізації повністю втрачених (зіпсованих, нестачі) запасів списується на витрати звітного періоду з її відображенням в забалансовому обліку.

При встановленні винних осіб, які повинні відшкодувати витрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду.

У випадках, коли чиста вартість тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату складання балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більшу від суми попереднього зменшення, робиться сторнувальний запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

Додаток Д

Структурні підрозділи

Об'єкти внутрішньогосподарського контролю

Первинні документи

Відповідальні особи Підготовчий цех 1.Розбраковка матеріалів (контроль за кількістю та за якістю матеріалів та виявлення внутрішніх дефектів) 2.Конфекціонування (раціональний підбір частин матеріалів для кожної моделі) та контроль за ефективним використанням матеріалів Паспорт матеріалу Промірочна відомість Картка розрахунку матеріалів Керівник підготовчого цеху Відділ технічного контролю Бухгалтер Бригадир Виробничий відділ 1.Контроль підготовки матеріалів до використання у виробництві 2.Контроль за ефективністю використання матеріалів 3.Контроль за дотриманням норм використання матеріалів 4.Контроль за виявленими відхиленнями в результаті заміни артикулу матеріалу 5.Контроль за кількістю відходів Карта використання матеріалів Маршрут-накладна Відомість обліку незавершеного виробництва Супровідний реєстр Відомість відхилень від норм витрачання в результаті заміни матеріалу Керівник цеху Бухгалтерія Технолог Бригадир Майстер Відділ контролю 1.Контроль кількості одержаних виробів для кінцевого виробництва продукції 2.Контроль якості одержаних виробів для кінцевого виробництва продукції 3.Контроль за дотриманням норм використання фурнітури 4.Контроль за якістю виготовленої продукції 5.Контроль за кількістю виготовленої продукції відповідно до кількості одержаних матеріалів Маршрут-накладна Акт-накладна Лімітно-забірна карта Контрольно-аналітична відомість використання фурнітури Керівник швейного цеху Відділ технічного контролю Бухгалтерія Майстер Бухгалтерія 1.Контроль за дотриманням норм витрачання матеріалу на одиницю виробу 2.Контроль за використанням матеріалу на виготовлення певної моделі виробу 3.Контроль за дотриманням норм витрачання матеріалу на артикул виробу 4.Контроль за величиною незавершеного виробництва Карта розкрою Відомість витрачання тканини на вироби за моделлю Відомість обліку витрачання тканини на артикул виробу Зведена відомість обліку руху незавершеного виробництва Керівник підприємства Бухгалтерія Додаток Е Для обліку надходження й вибуття виробничих запасів використовують такі інвентарні субрахунки рахунку №20 “Запаси”: № 201 "Сировина і матеріали" № 202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби" № 203 "Паливо" № 204 "Тара й тарні матеріали" № 205 "Будівельні матеріали" № 206 "Матеріали, передані в переробку" № 207 "Запасні частини" № 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" № 29 "Інші матеріали". Додаток Ж Спосіб контролю за сигнальною документацією полягає у розробці норм витрачання і відпуску матеріалів у межах потреби на виробничу програму за звичайними документами. При цьому передбачається ведення контролю за допомогою звичайних документів (відомостей, вимог, накладних, актів), якщо матеріали відпускаються на виробництво у межах норм. Це передбачає також відображення у зведеному документі потреби в матеріалах кожного з центрів витрат і щоденного спостереження за споживанням у межах норм. Налагодити чіткий облік відпуску матеріалів не складно в умовах автоматизації обліку, коли в пам'ять машини вводяться фактичні дані про відпуск матеріалів і в автоматичному режимі виводяться залишки ліміту. Якщо у виробничому процесі відбудуться певні збої у запланованому обсязі продукції або зміняться норми, то робиться заміна матеріалів, а на відхилення виписуються спеціальні сигнальні документи (акт на заміну матеріалів, списання на виправлення браку, перегляд норми). В документах зазначається код причини та винні особи у допущених відхиленнях від норм. Узагальнення такої інформації дає можливість виявити рівень втрат чи економії матеріалів у розрізі причин, центрів витрат і конкретних осіб. Такий спосіб контролю досить дієвий, проте він вимагає великої підготовчої роботи з впровадження нормативного методу обліку витрат на виробництво. Спосіб контролю за розкроєм певних партій матеріалів застосовується у таких галузях промисловості, як швейна, взуттєва, меблева, а також у заготівельних цехах машинобудування, в будівництві тощо. Сутність методу полягає в розкроюванні матеріалу на окремі заготовки, деталі. Процедура розкрою ґрунтується на принципі максимально можливого виходу корисного матеріалу і мінімізації відходів. Залежно від розмірів тканини, дощок, листового прокату, лінолеуму, скла тощо, можна вибрати такий варіант розкрою, при якому відходи будуть мінімальними. В акті розкрою вказується кількість поданого на розкрій матеріалу; кількість придатних заготовок, деталей та частка (розміри, %) відходів за нормою виходу з цього матеріалу; кількість фактично отриманих деталей, заготовок і відходів. Різниця між нормою і фактичним виходом деталей характеризує економію чи перевитрати. На жаль, цей спосіб можна використати для обмеженої номенклатури матеріалів. Спосіб лімітування витрат матеріалів досить часто використовується до різних матеріалів, палива, електричної й теплової енергії, малоцінних та швидкозношуваних предметів, будівельних матеріалів тощо. Він пов'язаний із визначенням ліміту витрат виходячи з норм матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці продукції та планового обсягу випуску продукції. Ліміт вказується у лімітній карті, де зазначається склад, споживач матеріалу, назва матеріалу, ліміт на місяць за програмою виробництва в натуральному вираженні. Лімітна карта виписується у двох примірниках, один із яких знаходиться на складі, а другий - у представника цеху (дільниці, відділу). При отриманні матеріальних ресурсів завідувач складу записує в обох примірниках лімітної карти кількість виданих матеріалів і залишок. Цей факт завіряється підписом завскладу на примірнику споживача й навпаки - підписом споживача на примірнику, який зберігається на складі. Відпуск здійснюється тільки в межах ліміту. При вичерпанні ліміту споживачу треба оформити дозвіл на додатковий відпуск (може бути додаткова лімітна карта або разові документи з дозволами відповідальних осіб - начальника виробничого відділу, головного технолога тощо). Лімітна карта виписується на один вид матеріалу, що зумовлює велику кількість таких документів. На практиці виписуються також лімітно-забірні карти, які відрізняються від лімітних тим, що у них проставляються суми, в межах яких можна отримувати зі складу різні матеріали. Наприклад, для інструментального цеху необхідно відпускати різноманітні малоцінні предмети (інструменти). Встановлено ліміт 10 500 грн. В межах цієї суми представник інструментального цеху бере на складі необхідні для роботи предмети, а завідувач складу зазначає у забірній карті їх кількість та суму і визначає залишок невикористаної суми. Інвентарний спосіб можна використовувати для точного визначення будь-яких спожитих матеріалів, а шляхом порівняння з нормативним витрачанням визначається розмір економії чи перевитрат. При цьому способі періодично (доцільно щомісячно, щоквартально) проводиться інвентаризація матеріалів у центрі витрат (цех, дільниця). За даними інвентаризації визначають номенклатуру матеріалів та їх явність на кінець періоду (місяця, кварталу). Фактичне витрачання визначають за таким алгоритмом: Залишок матеріалів за даними попередньої інвентаризації + Надійшло за даними документів – Залишок матеріалів за даними інвентаризації на кінець місяця. Спосіб аналітичних розрахунків найчастіше використовується у харчовій, хімічній промисловості, в кольоровій металургії, де з вихідної сировини отримують продукцію, вихід якої, в сою чергу, залежить від вмісту корисних речовин у сировині. Сутність способу полягає в тому, що при більшому вмісті корисних речовин у сировині при її переробці завжди отримують більше продукції, ніж із сировини з базовим вмістом таких речовин. Якщо не враховувати цей фактор, то підприємство отримає більше продукції з переробленої речовини, а безконтрольність може спричинити її привласнення. Додаток З На першому етапі проводиться аналіз складових виробничих запасів у минулому періоді, основною метою якого є виявлення забезпеченості виробництва певними видами виробничих запасів і проведення оцінки ефективності їх використання. На даному етапі повинні бути враховані всі складові виробничих запасів з урахуванням особливостей господарювання підприємства, і при цьому за основу необхідно взяти нормативно-законодавчу базу України, а саме П(С)Б0 9 «Запаси». Важливо розрахувати наявність виробничих запасів на підприємстві, їх загальну вартість та питому вагу кожної із складових. Далі проводиться аналіз структури запасів у розрізі окремих видів та основних груп, виявляються можливості сезонних коливань протягом року. Але даний аналіз може проводитись лише безпосередньо на підприємстві за наявності великого обсягу достовірної інформації про запаси. Бажано проводити даний аналіз із допомогою ЕОМ та використанням спеціальних програм, призначених для управління запасами, але якщо таких немає, то це можна зробити і в Microsoft Excel. Проведення робіт дає можливість визначити ефективність використання запасів, яка оцінюється показниками оборотності. Наступною процедурою є розрахунки ефективності використання матеріальних ресурсів вже у контексті того, наскільки вміло підприємство використовує наявні потужності. Тут важливі такі показники, як матеріаловіддача, матеріаломісткість продукції та її прибутковість. Після проведення досконалого аналізу виробничих запасів за минулий період спеціалісти повинні перейти до наступного другого етапу методики управління запасами. Другий етап передбачає визначення цілей формування запасів. Вивчення та систематизація багатьох праць з питань управління запасами на підприємстві дає можливість виділити три основні цілі, задля яких створюються запаси на підприємстві, а саме: забезпечення поточної виробничої діяльності; забезпечення поточної збутової діяльності; можливість мінімізації ціни на готову продукцію та оптимізації витрат, які пов'язані з формуванням запасів. Третій етап — оцінка основних факторів, які виникають в процесі формування запасів, можливість їх ігнорування або ж необхідність пильного стеження за ними. Проведені дослідження показують, що виділяють три концепції, згідно з якими розглядаються фактори, що здатні впливати на процес формування запасів на підприємстві. До них відносять: раціоналістична, маркетингова та логістична. Даний етап є досить важливим, адже в результаті його здійснення фахівці з управління запасами зможуть виявити існуючі недоліки формування запасів та запропонувати реальні шляхи та резерви покращення існуючої методики управління, а також можливість скорочення витрат під час формування та утримання запасів. Наступний четвертий етап передбачає виявлення резервів економії витрат під час формування запасів. На даному етапі повинні плануватися обсяги та асортимент виробництва, а потім на основі розроблених планів обґрунтовуватись доцільність створення певних обсягів кожного виду запасу. Визначивши плановий обсяг виробництва та необхідний обсяг виробничих запасів, ми можемо виявити певні резерви економії витрат за рахунок, наприклад, збільшення партій закупівель відповідних видів запасів з наданням при цьому певних знижок від постачальників, зменшення числа посередників під час закупівель, зменшення умовно-змінних витрат за рахунок збільшення обсягів виробництва тощо. Даний етап здійснюється для кожного підприємства індивідуально та враховує всі тонкощі господарської діяльності. На п'ятому етапі розраховуються витрати підприємства, які пов'язані з формуванням виробничих запасів. Якісно проведений п'ятий етап сприяє повному використанню виробничих потужностей підприємства, підвищенню його ефективності та оптимізації витрат під час формування запасів. На шостому етапі розраховується оптимальний обсяг поставки виробничих запасів. Для оптимізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей використовується ряд моделей, найбільш розповсюдженими серед яких є: модель економічного розміру замовлення, модель виробничого замовлення, модель з кількістю, яка дисконтується, та модель замовлення із резервним запасом . Кожна з наведених моделей має свої переваги та недоліки, а також певні пріоритети для окремо взятої галузі господарювання. Сьомий етап передбачає нормування виробничих запасів. Розрахунок нормативів повинен здійснюватися по всіх складових виробничих запасів і обов'язково порівнюватися з нормами виробничого споживання. Що дасть можливість, з однієї сторони, здійснювати вплив на величину зазначених показників, а з іншої, не створювати зайвих запасів на підприємстві. Розраховувати нормативи запасів бажано в натуральних вимірниках, тому що у вартісному вираженні будуть присутні значні похибки, що пов'язано із значними коливаннями цін на створювані сировинно-матеріальні ресурси, а також впливом інфляції. Однією із помилок на підприємствах є те, що нормування запасів здійснюється лише по основних складових виробничих запасів, а це спричиняє створення зайвих, залежалих запасів на складах. Восьмий етап передбачає побудову ефективних систем контролю за рухом запасів на підприємстві. Основною задачею таких систем, які є складовою частиною оперативного фінансового контролінгу підприємства, є своєчасне розміщення замовлень на поповнення запасів і втягування у виробничий процес зайво сформованих виробничих запасів. Вибір системи контролю запасів багато в чому залежить від параметрів контролю, які є загальноприйнятими на підприємстві, а також потребує певних знань та навичок спеціалістів. У країнах з розвиненою економікою широкого розповсюдження набула система або метод контролю за рухом запасів, який отримав назву ABC. Дана система контролю передбачає розподіл всієї сукупності товарно-матеріальних запасів на три категорії, виходячи з таких параметрів, як вартість, обсяг, періодичність витрачання і втрачені вигоди від нестачі запасів, а також виникнення інших негативних наслідків від збоїв у виробничому процесі, які будуть відображатися на фінансових результатах підприємства тощо. Отже, доцільність використання однієї із систем контролю за запасами здійснюється безпосередньо на підприємстві, при цьому повинні враховуватися особливості та можливості господарської діяльності підприємства. Останнім дев'ятим етапом є планування виробничих запасів на підприємстві з використанням автоматизованих систем управління. Даний етап є завершальним і повинен здійснюватися на основі попередніх етапів. Найбільш розповсюдженими системами у виробництві є планування потреб матеріалів MRP та MRP II (планування виробничих ресурсів). Застосування даних систем потребує великої кількості детальної інформації, яка систематизується і вводиться в певні програмні продукти. Ефект від впровадження даних систем буде тоді, коли відповідальними за їх роботу будуть не прості працівники, а ті, які пройшли спеціальні курси з даних програм і знають тонкощі роботи з ними. Тому керівники підприємства не повинні економити на підвищенні кваліфікації своїх кадрів, адже це може відбитися на діяльності підприємства в майбутньому. 1. Диплом Формирование ассортимента, качества и оценка конкурентоспособности косметических товаров 2. Реферат на тему Shakespeare On The Scene- An Examination Of 3. Статья на тему Черная легенда об Испании в русской культуре 4. Реферат на тему Evaluation Of Canterbury Tales Essay Research Paper 5. Реферат Теория игр и принятие решений 6. Реферат на тему Лісова аптека 7. Реферат Различные стили лидерства на примере одного отеля 8. Реферат Философия и жизненный мир человека 9. Реферат на тему Управление внешнеэкономической деятельностью предприятия 10. Реферат Безнасильственное решение конфликтов между подростками. Немецкий опыт Bukvasha Правила Контакты