Вступ

Облік є найважливішою функцією управління. Відображаючи реальні процеси виробництва, обігу, розподілу та споживання, облік характеризує фінансово-економічний стан господарювання і є основою для планування його майбутньої діяльності.

Інтеграція економіки України до світової системи неможлива без застосування в системі обліку міжнародних стандартів, які стають природною складовою національного бухгалтерського обліку. Процес реформування бухгалтерського обліку проходить складно, з урахуванням національних особливостей та набутого досвіду розвитку колишньої облікової системи.

Основним джерелом інформації про фінансову діяльність ділового партнера є бухгалтерська звітність, яка базується на узагальненні даних фінансового бухгалтерського обліку і є єдиним інформаційним джерелом, що пов'язує підприємство з суспільством та діловими партнерами.

Бухгалтерський облік - це не сукупність регістрів і звітних форм, це, передусім, стиль мислення - менталітет бухгалтерів та ділових людей, на професійні уявлення яких безумовно впливають національні особливості. Можливості підприємств у визначенні правил ведення бухгалтерського обліку значно розширилися, оскільки нова система обліку надає право підприємствам розробляти свою облікову політику, самостійно визначати конкретні методики, форми, техніку і технологію ведення та організації бухгалтерського обліку, виходячи з конкретних умов господарювання. Підприємства самі обирають методи оцінки виробничих запасів при їх віднесенні на витрати виробництва, методи і способи обчислення собівартості продукції (робіт, послуг) тощо.

Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" до національної теорії і практики бухгалтерського обліку передбачено декілька форм бухгалтерського обліку

Таким чином проблема раціональної організації обліку, контролю і аналізу на підприємстві і її місце в структурі управління підприємством є дуже актуальною на сьогодні.

Без рекомендацій щодо досконалого обліку, контролю та аналізу діяльності підприємства без пошуку найбільш раціональних методів та прийомів обліку та калькулювання, без вивчення досвіду і прогресивних думок з цих найважливіших питань, практично неможливо організувати ефективну діяльність підприємства.

Встановлення облікової політики підприємства, як і ведення бухгалтерського обліку, перш за все необхідні власнику підприємства. І це не лише вимоги Закону про бухгалтерський облік, а і вимога часу. Зазначеним Законом встановлено, що підприємство самостійно визначає облікову політику та обирає форму бухгалтерського обліку, на основі даних якого складається фінансова звітність.

Звичайно, що якщо власником підприємства, його директором та головним бухгалтером, а також основним робітником є одна фізична особа, то і ведення бухгалтерського обліку, і облікова політика, як основа для складання фінансової звітності, не потребують особливої деталізації, так як користувачів фінансової звітності також буде не так багато.

Інша справа, коли підприємство - велике, належить кільком власникам, є інвестиційно привабливим та планує залучати інвестиції, а тим більше, якщо підприємство зобов'язане офіційно оприлюднювати фінансову звітність. Питання облікової політики на таких підприємствах мають розглядатися в іншому аспекті.

Тому в даній роботі ми розглянемо порядок формування облікової політики підприємства. Для цього ми використаємо фактичні дані про організацію бухгалтерського обліку на ТОВ “Омега”

1. Загальні основи організації бухгалтерського обліку та облікової політики

1.1 Характеристика форм бухгалтерського обліку

Поєднання хронологічного та систематичного обліку, певні форми зв'язку між обліковими регістрами, спосіб і техніка облікових записів - все це визначає форму ведення бухгалтерського обліку. Причому форми регістрів, порядок та послідовність записів у них, а також технічні засоби обліку дуже різноманітні.

Під формою бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку, застосовуючи принцип подвійного запису.

Форму ведення бухгалтерського обліку визначають:

• спосіб і техніка облікових записів;

• поєднання хронологічного та систематичного обліку;

• певні форми зв'язку між обліковими регістрами.

Форми ведення бухгалтерського обліку розрізняються за наступними ознаками:

кількістю облікових регістрів, які застосовуються, їх призначенням, змістом, формою та зовнішнім виглядом;

послідовністю та способами записів в облікових регістрах;

зв'язком регістрів хронологічного та систематичного, синтетичного та аналітичного обліку.

Перераховані ознаки відрізняють одну форму обліку від іншої в умовах ручного ведення бухгалтерського обліку.

Для багатьох форм обліку характерно широке використання принципу накопичення і систематизації облікових даних в розрізі, необхідному для аналітичного та синтетичного обліку, складання звітності у спеціальних регістрах (журналах-ордерах, допоміжних до них відомостях, у вигляді роздруківок, які виконуються на обчислювальних машинах, а також на магнітних стрічках, дисках, дискетах та інших машинних носіях) у єдиній системі запису. В деяких бухгалтерських регістрах за один робочий прийом здійснюється хронологічний і систематичний запис операцій.

До сучасних форм обліку висувається ряд вимог.

забезпечувати повноту і реальність відображення в облікових регістрах всього кругообороту засобів, оперативний і поточний контроль за виконанням завдань, зберіганням власності, ефективним використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів на кожному конкретному підприємстві;

бути економічними. Витрати праці на збір, обробку та передачу інформації досить великі, що примушує шукати шляхи, способи і засоби максимального їх зниження, одночасно підвищуючи оперативність та якість обліку;

максимально відповідати потребам звітної інформації. В регістрах необхідно мати таке групування записів, яке б дозволяло одержати всі звітні показники, не застосовуючи вибірку та не звертаючись безпосередньо до первинних документів;

забезпечувати правильне поєднання синтетичного та аналітичного обліку. В організації аналітичного обліку є великі можливості для подальшого удосконалення форм обліку та спрощення бухгалтерського обліку взагалі;

забезпечувати своєчасне відображення в обліку господарських операцій (ажур) та складання звітності, що підвищує корисність бухгалтерського обліку, дозволяє своєчасно повідомляти про хід виконання поточних планів та покращує управління підприємством;Теорія бухгалтерського обліку

найбільш повно задовольняти вимоги економічного аналізу господарської діяльності підприємства. Важливим джерелом аналізу є дані бухгалтерського обліку. Форми обліку повинні будуватися таким чином, щоб в процесі поточного обліку можна було групувати і систематизувати матеріал відповідно до потреб аналізу. Недосконалість облікової інформації ускладнює глибоке вивчення економіки підприємств.

Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку, під якою в даному випадку розуміється склад, структура і порядок формування облікових регістрів, що визначається характером і масштабом діяльності, потребами управління, обсягом інформації, що обробляється, наявними коштами, що дозволили б автоматизувати облік тощо. Можна не тільки використовувати рекомендовані форми, але й розробляти власні, оригінальні, включаючи форми облікових регістрів, програми реєстрації та обробки інформації. Разом з тим, слід дотримуватись загальних методологічних принципів, які встановлені в централізованому порядку, а також технології обробки облікових даних.

Раціонально організована форма обліку повинна забезпечувати:

а) одержання необхідної інформації про господарські процеси;

б) групування та реєстрацію первинних документів;

в) підвищення продуктивності праці обліковців в процесі підготовки первинних даних, їх обробки та запису в облікові регістри;

г) зменшення кількості помилок при реєстрації та узагальненні облікових даних;

д) зберігання інформаційного фонду, який сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень.

Обираючи певну форму бухгалтерського обліку, підприємство повинне дотримуватись її протягом визначеного часу (але не менше року). Про можливу зміну прийнятої форми бухгалтерського обліку в наступному обліковому періоді необхідно вказати в Наказі про облікову політику або Примітках до фінансової звітності.

Меморіально-ордерна форма обліку одержала назву від меморіального ордера, яким завершується обробка первинних документів. Вона виникла в результаті переробки нової італійської форми бухгалтерського обліку. Ця форма передбачає складання проводок на кожний первинний документ окремою довідкою в меморіальних ордерах. Для операцій з однаковою кореспонденцією рахунків відкриваються окремі відомості, по яких в кінці місяця підбиваються підсумки і складаються підсумкові меморіальні ордери. Приклад форми меморіального ордера подано нижче .

Меморіально-ордерна форма надає широкі можливості для поділу бухгалтерської праці, але вимагає багаторазового переписування даних з регістру в регістр.

На підприємствах і в організаціях, що мають невелику кількість синтетичних рахунків, може застосовуватись один із спрощених варіантів меморіально-ордерної форми обліку який прийнято називати формою "Журнал-Головна" При цьому варіанті хронологічна реєстрація меморіальних ордерів поєднується з записами по синтетичних рахунках в одній книзі, що має назву "Журнал-Головна".

У цьому випадку більшість операцій протягом місяця групуються у допоміжних накопичувальних відомостях. Потім за цими відомостями раз в місяць складаються меморіальні ордери.

Сьогодні на великих підприємствах широко застосовується журнально-ордерна форма обліку. Вона ґрунтується на застосуванні журналів-ордерів, де збираються і систематизуються дані первинних документів, необхідні для синтетичного і аналітичного обліку. Для кожного рахунку у відповідному журналі-ордері зазначаються суми всіх господарський операцій, що проходять по кредиту цього рахунку, а також номери рахунків, дебет яких змінюється в результаті цієї операції. Всі господарські операції записуються в хронологічному порядку на підставі первинних документів. Однак при великій кількості документів, які відображають однорідні операції, ведуться накопичувальні (допоміжні) відомості, а в кінці місяця їх підсумкові дані переносять до журналів-ордерів. В кожному журналі-ордері відображаються господарські операції по одному або по декількох взаємопов'язаних синтетичних рахунках. Підсумки журналів-ордерів переносяться в Головну книгу, в якій виводяться кінцеві залишки по всіх рахунках, необхідні при складанні нового балансу за звітний період.

Аналітичний облік ведеться за допомогою книг аналітичного обліку або карток.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статті 5 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва суб'єкти малого бізнесу можуть застосовувати спрощену форму бухгалтерського обліку, порядок ведення якої встановлено Вказівками про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 1996 року N 112

Спрощена форма бухгалтерського обліку може застосовуватися за:

простою формою (без використання регістрів обліку майна малого підприємства);

формою бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства.

Малі підприємства, які здійснюють за місяць не більше 100 господарських операцій, не мають виробництва продукції і робіт, пов'язаних з великими матеріальними затратами, застосовують просту форму бухгалтерського обліку.

Якщо суб'єкти малого бізнесу обрали просту форму бухгалтерського обліку, то, за наявності у них основних засобів, матеріальних цінностей, готової продукції і товарів, рекомендується для ведення аналітичного обліку такого майна використовувати (вести)

При простій формі обліку реєстрація первинних облікових документів, відображення операцій на рахунках, визначення собівартості продукції і фінансового результату ведеться в одному бухгалтерському регістрі - Книзі обліку господарських операцій за формою N К-1. Поряд з Книгою обліку господарських операцій для обліку розрахунків по оплаті праці з працівниками та бюджетом по прибутковому податку, мале підприємство веде Відомість обліку заробітної плати за формою N В-8

Малі підприємства, на балансі яких обліковуються власні основні засоби, виробничі запаси, товари і готова продукція та які здійснюють за місяць понад 100 господарських операцій, ведуть бухгалтерський облік з використанням таких облікових регістрів:

Відомості підписуються особами, що проводили записи. Зміна оборотів у поточному місяці по операціях, які відносяться до минулих періодів, відображається у регістрах звітного місяця додатковим записом (зменшення оборотів – способом сторно).

1.2 Формування облікової політики підприємства

Слід зазначити, що встановлення облікової політики повинно бути направлене на максимально можливе використання даних бухгалтерського обліку не лише для складання звітності, але також і для забезпечення використання цих даних для цілей управління. Тобто облікова політика і організація бухгалтерського обліку повинні стати відправною точкою не лише для складання фінансової звітності, але і для використання даних при плануванні діяльності, і для контролю діяльності підприємства в періодах між складанням фінансової звітності, і для аналізу діяльності підприємства.

Звичайно, що всі положення облікової політики повинні розроблятися і прийматися у відповідності з вимогами діючого законодавства.

П(С)БО 1 встановлено, що підприємство повинно висвітлювати вибрану облікову політику шляхом описання принципів оцінки статей звітності та методів обліку відносно окремих статей звітності та розкривати облікову політику у примітках до фінансових звітів.

Рекомендації щодо встановлення облікової політики підприємств викладено у Листі Мінфіну №31-34000, в якому, зокрема, зазначено, що. прийнята облікова політика підприємства повинна бути оформлена розпорядчим документом, який розробляється виконавчим органом управління підприємством та погоджується з власником чи затверджується ним. Таким розпорядчим документом може бути наказ, розпорядження, положення тощо.

Обов'язкового щорічного прийняття такого документу не встановлюється, так як до облікової політики застосовується принцип послідовності, тобто незмінність її на протязі діяльності підприємства. При необхідності розпорядчий документ доповнюється необхідними положенням чи до нього вносяться зміни, щоб підтримувати його актуальність.

Можна виділити основні правила, яких має дотримуватись підприємство при її формуванні.

1. Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. N 996-XIV і П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»).

Згідно з принципом послідовності підприємства мають постійно (із року в рік) застосовувати обрану облікову політику. Аналогічну за змістом норму закріплено і в п. 11 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», згідно з якою облікова політика застосовується до подій та операцій з моменту них виникнення.

Облікова політика підприємств державного, комунального секторів економіки визначається у приписувальному документі, що приймається підприємством та погоджується з органом, до сфери управління якого воно належить, або уповноваженим органом згідно із засновницькими документами (див. Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки та господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затверджене наказом МФУ від 19.12.2006 р. N 1213).

2. Облікова політика може змінюватися лише тоді, коли:

- змінюються статутні вимоги;

- змінюються вимоги органу, що затверджує П(С)БО;

- якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства (п. 9 П(С)БО 6).

3. Форму документа, що регламентує облікову політику підприємства, нормативно не встановлено, тому, як правило, таким документом є наказ, складений та затверджений відповідно до загальноприйнятих вимог діловодства.

4. Зважаючи на обставини, перелічені вище (пп. 1 і 2), стає зрозуміло, що наказ про облікову політику не потрібно перевидавати щороку. Можна видати безстроковий наказ і, за потреби, уносити до нього зміни і доповнення.

Разом із тим ніде не заборонено видавати наказ про облікову політику щороку - на підтвердження її незмінності. Яким шляхом піти - вирішувати адміністрації підприємства.

5. В обліковій політиці не слід відображати заходи щодо організації бухгалтерського обліку, а саме: правила організації документообігу на підприємстві, застосування чи незастосування рахунків класу 8 «Витрати за елементами», запровадження додаткових субрахунків, порядок проведення інвентаризації активів підприємства тощо. Усе це, як правило, оформляють окремим документом - наказом щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві з дотриманням установлених норм чинного законодавства.

6. В обліковій політиці підприємства відображають методи, принципи та процедури обліку, право вибору яких запропоновано нормами бухстандартів. Якщо методи оцінки, механізми розрахунків чітко прописано в П(С)БО (права вибору немає), то й відображати їх в обліковій політиці немає потреби. Так, у наказі про облікову політику немає сенсу зазначати, що запаси в обліку відображаються за первісною вартістю. Ця імперативна норма встановлена п. 8 П(С)БО 9 «Запаси» і в будь-якому випадку має дотримуватися підприємством. Водночас П(С)БО 9 дає право вибрати метод оцінки вибуття запасів. Саме цей вибір і потрібно зробити в наказі про облікову політику.

Кожне підприємство вибирає елементи облікової політики виходячи з особливостей своєї діяльності. Так, торговельному підприємству немає сенсу визначати в наказі про облікову політику методи оцінки ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом.

На нашу думку, в розпорядчому документі про облікову політику перед безпосереднім висвітленням облікової політики підприємства повинні бути зазначені основні положення з організації бухгалтерського обліку, а саме:

- обрана форма організації обліку;

- обрана форма бухгалтерського обліку та технологія обробки облікової інформації;

- права працівників на підпис документів (список працівників наводиться у додатку до розпорядчого документу);

- затвердження правил документообігу і технології обробки облікової інформації, відповідальність працівників за порушення даних правил (правила наводяться у додатку до розпорядчого документу, витяги з правил та графіки надаються безпосередньо виконавцям);

- система і форми внутрішньогосподарського обліку, затвердження розроблених власних форм внутрішніх та первинних документів (затверджені форми наводяться у додатку до розпорядчого документу);

- наявність філій, представництв, відокремлених підрозділів, (затверджені Положення, на основі яких діють такі підрозділи);

- порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства (склад інвентаризаційних комісій наводиться у додатку до розпорядчого документу чи у окремому наказі);

- детальний робочий план рахунків (наводиться у додатку до розпорядчого документу);

- встановлюється перелік пов'язаних сторін, операції з якими повинні підлягати особливому власному контролю, та інформацію про які потрібно відображати в примітках до фінансової звітності (перелік пов'язаних сторін, а також характер відносин з ними, наводиться у додатку).

В розпорядчому документі недоречно застосовувати формулювання рекомендаційного характеру (наприклад, підприємство може застосовувати, йому дозволяється розробляти, і тому подібні). За необхідності розроблені та затверджені форми документів чи нові положення вводяться до застосування одночасно з внесенням доповнення до розпорядчого документу.

Наприклад, у розпорядчому документі повинно бути визначено, який із варіантів застосовується підприємством за наступними показниками:

1) необоротні активи:

1.1) встановлення строку корисного використання (експлуатації) об'єктів:

1.2) застосування методів амортизації необоротних активів з деталізацією застосування методів до окремих груп, наприклад:

1.3) періодичність проведення переоцінки однорідних груп основних засобів та нематеріальних активів після того, як була хоч один раз була проведена переоцінка;

1.3) застосування вартісних ознак предметів, що входять до малоцінних необоротних матеріальних активів.

2) відображення відстрочених податкових активів та зобов'язань:

3) облік запасів:

3.1) відкриття окремих субрахунків обліку транспортно-заготівельних витрат з кожного виду запасів з подальшим розподілом витрат після використання запасів кожного виду;

3.2) без відкриття окремих субрахунків обліку транспортно-заготівельних витрат з включенням їх до вартості запасів з подальшим списанням одночасно з використання відповідних запасів;

3.3) застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат товарів з подальшим розподілом витрат після використання товарів;

3.4) застосування одного з методів оцінки вибуття запасів для кожного з окремих видів запасів, які мають одне призначення та однакові умови використання:

3.5) при застосуванні методу середньозваженої собівартості:

4) обчислення резерву сумнівних боргів.

5) фінансові активи, придбані в результаті систематичних операцій:

- визнання активу на дату укладення контракту;

- визнання активу на дату виконання контракту.

6) визначення бази розподілу витрат за кількома операціями з інструментами власного капіталу:

- в залежності від кількості акцій по операціям;

- в залежності від суми операцій, та інші.

7) Створювані забезпечення майбутніх витрат і платежів:

- наводиться повний перелік, цільове призначення та орієнтовний термін використання;

- порядок сторнування сум створених забезпечень в разі відсутності вірогідності вибуття активів (наприклад, закінчення строку гарантійних зобов'язань).

8) застосування визначеного порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг:

- вивчення виконаної роботи;

- визначення питомої ваги об'єму послуг, наданих на звітну дату в загальному об'ємі послуг, які повинні бути надані;

- визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством в зв'язку з наданням послуг на звітну дату в очікуваній сумі таких витрат.

9) застосування методу визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом:

- вимір та оцінка виконаної роботи;

- визначення співвідношення об'єму завершеної частини робіт та їх загального об'єму за будівельним контрактом в натуральному вимірюванні;

- співвідношення фактичних витрат з початку виконання будівельного контракту до дати балансу та очікуваної (кошторисної) суми загальних витрат за договором.

10) формування собівартості продукції:

- наводиться повний перелік та склад статей калькулювання продукції, робіт, послуг.

11) загальновиробничі витрати:

- наводиться повний перелік та склад змінних та постійних витрат;

- вказується застосування бази розподілу витрат за об'єктами: години праці; заробітна плата; об'єми діяльності; прямі матеріальні витрати тощо.

12) визначення порогу суттєвості щодо окремих об'єктів обліку відбувається з урахуванням рекомендацій, які надано в Листі N 04230:

- поріг суттєвості визначається у відносних величинах;

- поріг суттєвості визначається у розрахованих абсолютних величинах.

13) визначення сегментів та принципів ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках:

- перелік сформованих сегментів;

- об'єднання сегментів для визначення звітних сегментів:

- географічні промислові сегменти;

- географічні збутові сегменти;

- господарські сегменти;

- визначення пріоритетного сегменту;

- розкриття принципів ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках:

- ринкова ціна - для товарів (робіт, послуг) на які є активний ринок;

- ціна на основі витрат (перемінних, повних, повних плюс націнка тощо);

14) відображення в обліку специфічних господарських операцій підприємства, які потребують розробки та застосування методики, відмінної від загальновизначеного порядку.

2. Організація бухгалтерського обліку на ТОВ “Омега”

2.1 Загальна характеристика діяльності ТОВ “Омега”

Об’єктом вивчення даної роботи є ТОВ “Омега”, яке було створене в липні 1995 року і зареєстровано 29.07.95 р. Новозаводським райвиконкомом м. Чернігова, реєстраційний номер 108 – 29/95.

ТОВ “Омега” – це юридична особа, яка створена з метою здійснення посередницької, маркетингової та торговельної діяльності, експортно-імпортних операцій для отримання Товариством та його учасниками прибутку.

Предметом діяльності є:

1. Оптова торгівля

2. Маркетинг ринку товарів

3. Ведення зовнішньоекономічної діяльності

4. Переробка на давальних умовах сировини в ГП.

Товариство займається продажем молочних продуктів харчування, які отримує на умовах закупівлі сировини у населення та переробки її на давальницьких умовах. За допомогою маркетингових досліджень проводиться пошук споживачів даної продукції на території держави. Іноді деякий асортимент реалізується на зовнішній ринок (Росія). Товариство постачає свою продукцію роздрібній торгівлі на умовах договорів купівлі-продажу.

Забезпечення максимальної відповідальності організаційного менеджменту підприємства цілям його конкретної діяльності й умовам взаємодії з ринковим середовищем досягається використанням типових структур управління: лінійної, функціональної та лінійно-функціональної.

ТОВ “Омега” має лінійну структуру управління. За лінійного типу кожний керівник одноособово очолює доручену ділянку роботи і самостійно приймає усі управлінські рішення, повністю відповідаючи за результати господарської діяльності. За такої організації управління працівники підпорядковані лише своєму безпосерердньому керівникові. Лінійні структури управління зорієнтовані на вирішення порівняно простих і стабільних завдань. Такі структури є ефективними внаслідок простоти організаційної побудови, конкретності завдань і повноважень керівників різних рівнів.

Товариство займається переробкою сировини на давальницьких умовах в готову продукцію. Закупка сировини проводиться в населення або в колективних сільськогосподарських підприємствах.

Основні покупці та постачальники представлені на рисунках 2.1 та 2.2.

Рис. 2.1 - Основні постачальники ТОВ “Омега”

Рис. 2.2 - Основні покупці ТОВ “Омега”

Попередня оцінка основних показників здійснюється в декілька етапів, таких як огляд узагальнюючих показників і аналіз ефективності використання основних ресурсів підприємства.

Таблиця 2.1 - Основні показники діяльності підприємства

Показники	2005	2006	Абсолютне відхилення	Темп росту
Об’єм товарної продукції	864,10	739,20	-124,90	0,86
Об’єм реалізованої продукції	757,20	683,20	-74,00	0,90
Ресурси підприємства
Середньорічна вартість обігових засобів	124,85	190,30	65,45	1,52
Показники	1999	2000	Абсолютне відхилення	Темп росту
Чисельність	6	6	-	-
Ефективність використання
Оборотність обігових засобів:
- Кількість обертів	6,06	3,59	-2,47	0,59
- Тривалість обертів (дні)	59	100	41	1,69
Продуктивність праці одного працівника	144,02	123,20	-20,82	0,86

За попередньою оцінкою зробимо висновки.

Об’єм реалізованої продукції зменшився на 74,00 тис. грн., або 10% у зв’язку із зниженням об’єму товарної продукції майже в 1,17 разів.

Аналізуючи наявні ресурси підприємство спостерігає підвищення вартості обігових засобів на 52% так як знизились об’єми реалізації.

Кількість обертів зменшилась у 2,47 разів у зв’язку з підвищенням тривалості оберту на 41 день.

Продуктивність одного працівника знижується на 14% або 20,82 тис. грн. Тільки з причини зниження об’єму товарної продукції, чисельність не змінилася.

2.2 Система бухгалтерського обліку підприємства

Підприємство “Омега” здійснює бухгалтерський облік із застосуванням регістрів обліку майна малого підприємства.

Сума за будь-якою операцією відображається у відомості обліку за рахунком, що кредитується, у графі рахунку, що дебетується, та одночасно (за сумою операції або загальним підсумком оборотів за місяць) у відомості обліку за рахунком, що дебетується, із зазначенням кореспондуючого рахунку.

Залишки коштів за відомостями повинні бути співставленні з відповідними даними первинних та зведених документів, на підставі яких були зроблені записи (звіт касира, банківські виписки тощо).

У відомостях вказується місяць, за який вони складаються.

Систематизація інформації про наявність і рух готівки, грошових коштів на рахунках у банках, еквівалентів грошових коштів, грошових коштів у дорозі та грошових документів здійснюється у Відомості 1-м.

У розділі I Відомості 1-м здійснюються записи за операціями з готівкою і грошовими документами за дебетом і кредитом рахунку 30 "Каса".

У розділі II здійснюються записи за операціями на рахунках у банках, в дорозі, еквівалентів грошових коштів за дебетом і кредитом рахунку 31 "Рахунки в банках".

Сальдо відповідних рахунків бухгалтерського обліку у Відомості 1-м на кінець поточного місяця визначається додаванням до сальдо на початок місяця суми дебетових оборотів за місяць і вирахуванням суми кредитових оборотів за місяць. Сальдо звіряється з відповідними документами, що підтверджують останню господарську операцію місяця (звітами касира, виписками банку тощо).

Систематизація інформації про наявність і рух сировини й матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива, тари й тарних матеріалів, будівельних матеріалів та матеріалів, переданих в переробку, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, інших матеріалів, тварин на вирощуванні і відгодівлі, малоцінних та швидкозношуваних предметів, готової продукції і товарів здійснюється у Відомості 2-м, записи до якої продовжуються у вкладних аркушах.

Відомість 2-м використовується для відображення оборотів за дебетом і кредитом рахунків 20 "Виробничі запаси" і 26 "Готова продукція". У графі 4 до початку записів зазначається код і назва відповідного рахунку бухгалтерського обліку, щодо якого вносяться дані про залишок і господарські операції.

Записи у Відомості 2-м проводяться на підставі первинних документів та/або накопичувальних відомостей, звітів, аркушів-розшифровок, у яких узагальнюється надходження запасів та їх використання і вибуття за звітний місяць.

Систематизація господарських операцій по розрахунках з постачальниками та підрядниками, покупцями і замовниками, з підзвітними особами, різними дебіторами і кредиторами, з учасниками, за податками й платежами, за відрахуванням на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, індивідуальне страхування і страхування майна, по розрахунках з оплати праці, доходів майбутніх періодів і резерву сумнівних боргів здійснюється у Відомості 3-м.

У Відомості 3-м відображаються обороти за дебетом і кредитом рахунків:

у розділі I - 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 55 "Інші довгострокові зобов'язання", 64 "Розрахунки за податками й платежами", 68 "Розрахунки за іншими операціями", 69 "Доходи майбутніх періодів";

у розділі II - 66 "Розрахунки з оплати праці".

У розділі I Відомості 3-м записи групуються за зазначеними у ньому рахунками шляхом вписування перед початком записів у графі 3 коду і назви відповідного рахунку бухгалтерського обліку, щодо якого далі здійснюються записи.

Для заповнення граф 7 і 8 використовуються дані Відомостей 1-м, 3-м, 4-м і 5-м.

Записи здійснюються протягом місяця на підставі прийнятих до обліку первинних документів за господарськими операціями, щодо яких кореспондуються зазначені у Відомості рахунки бухгалтерського обліку. Якщо первинні документи прикладені до інших регістрів як такі, що використані для записів в цих регістрах (наприклад, документи з погашення дебіторської заборгованості для ведення записів у Відомості 1-м), то відповідні суми господарських операцій заносяться до Відомості 3-м за даними відповідного регістру і використаних для ведення записів у ньому первинних документів.

Доходи майбутніх періодів відображаються у розділі I Відомості 3-м за видами доходів.

У розділі II Відомості 3-м відображаються розрахунки з оплати праці. За кредитом рахунку 66 відображаються операції, пов'язані з нарахуванням працівникам основної і додаткової заробітної плати, премії, допомоги за тимчасовою непрацездатністю тощо. За дебетом рахунку відображаються усі вирахування із заробітної плати працівників (прибуткового податку, до Пенсійного фонду, до фондів страхування, сума виплачених авансів і заробітної плати, аліменти, утримання за виконавчими листами тощо).

Невиплачені працівникам суми з оплати праці відображаються у графі 20, які переносяться за кожним працівником (позиційним способом) у графу 4 Відомості 3-м наступного місяця.

Нестримана у встановлений для виплати термін сума з оплати праці відображається у Відомості 3-м у наступних місяцях як заборгованість з поміткою "Депон." у графі 3 із зазначенням дати її депонування.

Для систематизації інформації про наявність, рух і знос необоротних активів (основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів), про капітальні і фінансові інвестиції та інші необоротні активи ведеться Відомість 4-м.

У Відомості 4-м відображаються обороти за дебетом і кредитом рахунків:

у розділі I - 10 "Основні засоби" і 13 "Знос необоротних активів";

у розділі II - 14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 15 "Капітальні інвестиції", 18 "Інші необоротні активи", 35 "Поточні фінансові інвестиції".

Записи у розділі I Відомості 4-м ведуться на підставі первинних і зведених облікових документів (актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актів списання, розрахунку амортизації тощо).

Залишок на кінець місяця на рахунку 10 "Основні засоби" (графа 18) визначається додаванням до сальдо на початок місяця (графа 5) дебетового обороту за місяць (графа 9) і вирахуванням кредитового обороту за місяць (графа 16).

Залишок на кінець місяця за рахунком 13 (графа 27) визначається додаванням до сальдо на початок місяця (графа 19) кредитового обороту за місяць (графа 24) і вирахуванням дебетового обороту за місяць (графа 26).

У розділі II Відомості 4-м ведеться бухгалтерський облік капітальних і фінансових інвестицій, інших необоротних активів. Записи у розділі II групуються за рахунками 14, 15, 18 і 35 шляхом вписування перед початком записів у графі 2 коду і назви відповідного рахунку бухгалтерського обліку, щодо якого далі здійснюються записи. Аналітичний облік фінансових інвестицій ведеться у розрізі видів, строків та об'єктів інвестування. Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться в розрізі об'єктів інвестування і виду витрат капітального характеру (будівельні, монтажні, проектні роботи, вартість придбаного устаткування, що потребує і не потребує монтажу, затрати на придбання, виготовлення і спорудження інших необоротних матеріальних активів) і витрат на придбання (створення) нематеріальних активів та об'єктів фінансової оренди.

Сума податкового кредиту, що визнана у зв'язку з попередньою оплатою (авансом) вартості необоротних активів, будівельно-монтажних робіт та інших робіт капітального характеру, у цій Відомості наводиться окремо від решти суми авансу.

Після одержання в рахунок авансу з необоротних активів і прийняття будівельно-монтажних та інших робіт капітального характеру сума податкового кредиту способом сторно відображається за дебетом рахунку 15 "Капітальні інвестиції" і кредитом рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами".

Сальдо на кінець поточного місяця відповідного рахунку у розділі II Відомості 4-м визначається додаванням до сальдо на початок місяця (графа 3) дебетового обороту за місяць (графа 5) і вирахуванням кредитового обороту (графа 14).

Відомість 5-м призначена для систематизації інформації про доходи від реалізації, інші операційні, інші звичайні і надзвичайні доходи, вирахування з доходу, про витрати операційної діяльності за елементами (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати), про витрати майбутніх періодів, про фінансові результати, про нерозподілені прибутки (непокриті збитки) та використання прибутку. В ній також систематизується інформація про власний (статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений, вилучений) капітал, створення і використання забезпечень майбутніх витрат і платежів.

У Відомості 5-м відображаються обороти за дебетом і кредитом рахунків:

у розділі I - 84 "Витрати операційної діяльності" і 85 "Інші затрати";

у розділі II - 23 "Виробництво";

у розділі III - 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", 70 "Доходи", 79 "Фінансові результати";

у розділі IV - 39 "Витрати майбутніх періодів", 40 "Власний капітал", 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів".

У статтях рядків 1 - 6 за дебетом рахунку 84 "Витрати операційної діяльності" розділу I на підставі первинних облікових документів (та/або аркушів-розшифровок) на витрачання (або передавання у місця витрачання) виробничих запасів, нарахування заробітної плати, відрахувань на соціальні заходи відображаються витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, із здійсненням діяльності з виконання робіт, надання послуг і продажу товарів (графи 3 - 14).

Собівартість реалізованих виробничих запасів, товарів і іноземної валюти з кредиту рахунків обліку відповідних активів списується в дебет рахунку 84 "Витрати операційної діяльності" (рядки 5.3 - 5.6), з якого списується в дебет рахунку 79 "Фінансові результати".

З кредиту рахунку 84 "Витрати операційної діяльності" (графи 16 - 18 розділу I) витрати списуються в дебет рахунків:

23 "Виробництво" - малими підприємствами, які здійснюють виробництво готової продукції (робіт, послуг), в сумі витрат, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, включаються до виробничої собівартості продукції;

79 "Фінансові результати" - в сумі інших операційних витрат (адміністративні, збутові).

Списання всієї суми витрат операційної діяльності малі підприємства, які здійснюють виробництво готової продукції (робіт, послуг), з кредиту рахунку 84 можуть проводити у кореспонденції з рахунком 79 "Фінансові результати".

Дані графи 15 розділу I Відомості 5-м в частині витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), переносяться до графи 16 розділу I і до графи 4 розділу II, а в частині інших операційних витрат - до графи 17 розділу I і до графи 5 розділу III, або всі витрати операційної діяльності переносяться до графи 1 розділу I і графи 5 розділу III.

Витрати малого підприємства, яке здійснює торговельну діяльність, з кредиту рахунку 84 списуються у дебет рахунку 79 (графа 5 розділу III).

У графі 20 розділу I накопичуються дані за складовими елементів операційних витрат і статтями інших затрат за період з початку звітного року, включаючи звітний (поточний) місяць.

Списання собівартості реалізованої готової продукції щомісяця з кредиту рахунку 26 "Готова продукція" (у Відомості 2-м) може здійснюватися в дебет рахунку 79 "Фінансові результати" на суму, що визначено з урахуванням вартості залишку нереалізованої готової продукції, або на всю суму без поділу на собівартість залишків готової продукції. При цьому у всіх випадках у Відомості 2-м забезпечується ведення кількісного обліку залишку, надходження і вибуття готової продукції за первинними документами на їх виготовлення і вибуття (реалізацію тощо).

За результатами інвентаризації вартість виявленого у виробничих приміщеннях (ділянках) малих підприємств залишку не підданих обробці (використанню) сировини й матеріалів, не закінчених обробкою сировини, матеріалів, деталей, не закінченої складанням і комплектуванням готової продукції (за прямими витратами) відображається за дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" і 23 "Виробництво" та кредитом рахунку 79 "Фінансові результати" (Відомість 2-м і розділ II Відомості 5-м). Одночасно на вартість виявленого у виробничих приміщеннях (ділянках) не підданих обробці і використанню сировини і матеріалів способом сторно відображається зменшення оборотів за рахунком 84 "Витрати операційної діяльності" (графа 18 розділу I Відомості 5-м).

Розділ III Відомості 5-м призначено для систематизації інформації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, про фінансові результати від звичайної діяльності та надзвичайних подій, про нерозподілені прибутки (непокриті збитки).

Записи у графах 11 - 15 цього розділу здійснюються: з кредиту рахунку 70 - у рядках 1 - 5; з кредиту рахунку 79 - у рядку 6; з кредиту рахунку 44 - у рядку 7.

Систематизація інформації про витрати майбутніх періодів, про власний (статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений і вилучений) капітал, про забезпечення майбутніх витрат і платежів, про цільове фінансування і цільові надходження здійснюється у розділі IV Відомості 5-м. У графі 2 до початку записів зазначається код і назва відповідного рахунку бухгалтерського обліку, щодо якого вносяться дані про залишок і господарські операції.

Підсумкові записи з відомостей переносяться до Оборотно-сальдової відомості, яка використовується для узагальнення даних регістрів бухгалтерського обліку за кожним рахунком бухгалтерського обліку.

Оборотно-сальдова відомість складається щомісяця і використовується для записів даних за дебетом і кредитом кожного рахунку окремо. Оборотно-сальдова відомість заповнюється перенесенням кредитових оборотів із регістрів бухгалтерського обліку у дебет відповідних рахунків.

Дебетові обороти Оборотно-сальдової відомості за кожним рахунком бухгалтерського обліку мають дорівнювати дебетовому обороту за відповідним рахунком бухгалтерського обліку у регістрі (відомості) бухгалтерського обліку. Загальна сума дебетових оборотів (сума даних рядків графи 29) Оборотно-сальдової відомості має дорівнювати загальній сумі кредитових оборотів (сума даних за графами 4 - 28 рядка "Усього оборотів за кредитом рахунків") Оборотно-сальдової відомості.

3. Завершення облікового циклу

3.1 Узагальнення даних фінансового обліку

Інформація про господарську діяльність узагальнюється в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань.

Облікові регістри (книги, відомості, журнали тощо) призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах.

Облікові регістри на підприємстві складаються щомісяця. Вони підписуються виконавцями та головним бухгалтером.

Ведення облікових регістрів та контирування документів первинного обліку здійснюються із застосуванням, що найменше, коду класу рахунків й коду синтетичного рахунку.

Формування аналітичних даних здійснюється групуванням однакових за економічним змістом даних первинних документів у відомості.

У випадках, коли потрібну аналітичну деталізацію показників за об'єктами обліку на окремих рахунках (запасів, витрат, доходів тощо) безпосередньо у журналах забезпечити неможливо, то попередньо дані первинних документів у потрібному аналітичному розрізі групуються (накопичуються) у допоміжних відомостях , з яких підсумки записуються до журналів.

Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.

В облікових регістрах, показники яких переносять в Головну книгу або в інші облікові регістри, роблять відповідну позначку про це у відповідному рядку регістру.

В облікових регістрах підчистки і необумовлені виправлення тексту та цифрових даних не допускаються.

Дебетові та кредитові обороти по кожному рахунку переносяться в оборотну відомість, в якій виводиться сальдо по кожному рахунку за станом на перше число наступного за звітним місяця.

Головна книга використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків.

У Головній книзі підприємства відображаються: сальдо на початок і кінець поточного місяця; обороти за поточний місяць за кредитом цього рахунку, які наводяться однією сумою; обороти за поточний місяць за дебетом цього рахунку, які наводяться сумою за кореспондуючими рахунками із відомостей.

Головна книга ведеться протягом календарного року. На кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку.

Перевірку правильності записів у Головній книзі здійснюють підрахунком суми оборотів і сальдо за усіма рахунками. Суми дебетових і кредитових оборотів, а також сальдо за дебетом і кредитом повинні бути відповідно рівні.

3.2 Порядок складання балансу

Форма № 1 "Баланс" - це звіт про фінансовий стан підприємства. У ній відображаються активи, зобов'язання і власний капітал на кінець звітного періоду. Зміст і форма БАЛАНСУ, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентовані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс"

БАЛАНС схематично можна подати у вигляді такої формули:

АКТИВ = ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ + ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Розглянемо кожну з її складових.

АКТИВ включає в себе всі ресурси, які контролюються підприємством у результаті минулих подій і використання яких, як очікується, призведе до одержання економічних вигід у майбутньому.

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ являє собою частину в активах підприємства, яка залишилася після вирахування його зобов'язань.

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої у майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Структурною одиницею кожного розділу БАЛАНСУ є стаття. Деякі статті БАЛАНСУ складаються з декількох рядків, у кожному з яких наводиться детальна інформація про складові етапі.

Для того щоб підприємство могло визнати той чи інший елемент статей БАЛАНСУ, повинні виконуватися умови: активи та зобов'язання відображаються у БАЛАНСІ тільки у тому випадку, коли їх оцінка може бути достовірно визначена і підприємство очікує відповідно збільшення або зменшення економічних вигод у майбутньому. Власний капітал відображається у БАЛАНСІ І одночасно з активами або зобов'язаннями, які призводять до його зміни.

Основою для складання БАЛАНСУ служать записи про залишки (на дату БАЛАНСУ) на рахунках бухгалтерського обліку, де систематизовано інформацію про господарські операції підприємства.

При складанні БАЛАНСУ підприємства використовують дані, які на кінець звітного періоду узагальнені на рахунках класів 1-6 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 . Сальдо саме цих рахунків містить всю необхідну інформацію про активи, зобов'язання і власний капітал підприємства, яка відображається у відповідних сталях БАЛАНСУ.

ТОВ “Омега” в І розділ Активу Балансу "Необоротні активи показує наступні показники:

У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу Основних засобів згідно з відповідними Положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів. Окремо у цій статті наводяться первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку Балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату Балансу.

У статті "Інші необоротні активи" наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розподілу "Необоротні активи".

В II розділі Активу Балансу "Оборотні активи" товариство відображає.

У статті "Товари" показується вартість товарів, придбаних підприємствами для наступного продажу.

У статті "Дебіторська заборгованість за товари,

роботи, послуги" відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). До підсумку Балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

У статті "Дебіторська заборгованість за розрахунками":

- з бюджетом - показується дебіторська заборгованість

фінансових і податкових органів, а також переплата по податках, зборах та інших платежах до бюджету;

- за виданими авансами - показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів;

- з нарахованих доходів - показується сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті тощо, що підлягають надходженню;

- із внутрішніх розрахунків - показується заборгованість пов'язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків. (Пов'язані сторони - це підприємства, стосунки між якими зумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною).

У статті "Інша поточна дебіторська заборгованість" показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

У статті "Грошові кошти та їх еквіваленти" відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для Поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року починаючи з дати Балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи.

У статті "Інші оборотні активи" відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Оборотні активи".

В III розділі Активу Балансу "Витрати майбутніх періодів" відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Пасив Балансу

У І розділі Пасиву Балансу "Власний капітал" споживче товариство у статті "Статутним капітал" наводить зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, які є внеском учасників до капіталу підприємства.

У статті "Пайовий капітал" наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами

У статті "Інший додатковий капітал" відображаються сума дооцінки необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

У статті "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" відображається або сума прибутку, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У II розділі Пасиву Балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів" заповнюється лише стаття "Цільове фінансування" де відображаються залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, отримані з бюджету та інших джерел.

У IV розділі Пасиву Балансу "Поточні зобов'язання" товариство показує:

У статті "Короткострокові кредити банків" відображається сума поточних зобов'язань підприємства перед банками по отриманих від них позиках.

У статті "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" показується сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).

У статті "Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом" показується заборгованість підприємства по всіх видах платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.

У статті "Поточні зобов'язання за розрахунками з позабюджетних платежів" показується заборгованість по внесках до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.

У статті "Поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування" відображається сума заборгованості по відрахуваннях до Пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників. .

У статті "Поточні зобов'язання з оплати праці" відображається сума заборгованості підприємства по оплаті праці працівникам свого підприємства (на дату складання Балансу).

У статті "Інші поточні зобов'язання" відображаються суми зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей, наведених у IV розділі "Поточні зобов'язання".

Висновки

Робота над даною дала можливість поглибити теоретичні та практичні знання, ознайомитись з чинним законодавством в області бухгалтерського обліку та застосувати ці законив, вказівки, методичні рекомендації практично при виконанні роботи.

Курсова робота також дала нам можливість більш чітко зрозуміти організацію способів відображення носіїв облікової інформації.

Кожне підприємство самостійно вибирає форму ведення бухгалтерського обліку. Зокрема ВАТ “Омега” використовує спрощену форму обліку з використанням облікових регістрів малого підприємства. Це дозволяє підприємству ефективно використовувати час для облікової роботи, та правильно та точно відображати результати діяльності в звітності, як вимагає чинне законодавство.

Використання даної форми обліку передбачає декілька етапів обліку

Тобто, на першому етапі бухгалтерського обліку кожний господарський факт повинен бути зафіксований як доказ – первинним документом. Перелік документів, які є основою для записів у бухгалтерські облікові реєстри, передбачені положенням Про документи і документооборот у бухгалтерському обліку.

На другому етапі бухгалтерського обліку господарські факти із первинних документів підлягають обов’язковому запису (реєстрації) і накопиченню в облікових реєстрах.

І вже на третьому етапі бухгалтерського обліку підсумкові данні переносяться із облікових реєстрів у звітні форми, які стають носіями облікової (підсумкової, звітної) інформації.

Отже, характерні особливості бухгалтерського обліку як технологічного процесу визначають три види способів відображення облікової інформації: первинні документи , облікові реєстри, звітні форми.

Підсумковий етап облікового процесу є балансовим узагальненням (звітністю), який можна охарактеризувати як упорядковану сукупність операцій з формування показників, що відображають результати виробничої й господарської діяльності підприємства за певний період.

Організація підсумкового обліку залежить від якості організації первинного та поточного обліку.

Також робота над курсовою роботою дала можливість ознайомитись з думками провідних економістів, бухгалтерів-практиків з проблемами та пропозиціями по вдосконаленню шляхів обліку фінансових результатів та відображення їх у звітності.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про ПДВ” від 03. 04. 1997р. №168/97- ВР (зі змінами та доповненнями).

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 22.05.1997р.№283/97-ВР(зі змінами та доповненнями).

3. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996(зі змінами та доповненнями).

4. Закон України “Про порядок погашення зобов‘язань податківців перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000p. № 2181-ІІІ(зі змінами та доповненнями) .

5. Наказ МФУ ”Положення про документальне забезпечення бухгалтерського обліку” від 24.05.1995p. №88(зі змінами та доповненнями).

6. Наказ МФУ 10.“Положення (стандарт)бухгалтерського обліку №1 ”Загальні вимоги до фінансової звітності” від 31.03.1999p. №87(зі змінами та доповненнями

7. Наказ МФУ “Положення(стандарт) бухгалтерського обліку №2 ”Баланс” від 31.03.1999р. №87(зі змінами та доповненнями).

8. Наказ МФУ “Положення(стандарт)бухгалтерського обліку № 3 ”Звіт про фінансові результати” від31.03.1999р. №87(зі змінами та доповненнями).

9. 13.Наказ МФУ “Положення(стандарт)бухгалтерського обліку № 4 ”Звіт про рух грошових коштів ” від31.03.1999р. №87(зі змінами та доповненнями). статей.

10. Наказ МФУ ”Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку “ від 30.11.1999p. № 291(зі змінами та доповненнями).

11. Наказ МФУ “Положення(стандарт)бухгалтерського обліку № 7 ”Основні засоби” від 27.04.2000p. №92(зі змінами та доповненнями).

12. Наказ МФУ “Положення(стандарт)бухгалтерського обліку № 9 ”Запаси” від 20.10.1999p. №246 (зі змінами та доповненнями).

13. Наказ МФУ “Положення(стандарт)бухгалтерського обліку № 15 Дохід” від 29.11.1999p. №290(зі змінами та доповненнями).

14. Наказ МФУ “Положення(стандарт)бухгалтерського обліку № 16 ”Витрати” від 31.12.1999p. №318(зі змінами та доповненнями). звітності.

15. Наказ МФУ від 29.12.2000p. № 356 “Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку ”.

16. Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку” від 29.12.1995p. № 352(зі змінами та доповненнями).

17. Інструкція ”Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів ,капіталу ,зобов‘язань і господарських операцій підприємств і організацій” від 30.11.1999 p. № 291(зі змінами та доповненнями).

18. Бутинець Ф.Ф.Теорія бухгалтерського обліку:підручник.-Ж.:ЖІТІ,2000.- 416с.

19. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: навчально-практичний посібник за ред.С.Ф.Голова – Дніпропетровськ ТОВ «Баланс-Клуб», 2000р. – 768 с.

20. Бойчик І.М.,Харів П.С.,Хопчан М.І.,Піча Ю.В.Економіка підприємства: навч. Посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів.Друге видання-К.:”Каравела”; Львів: “Новий світ-2000”, 2001.

21. Завгородний В.П. Бухгалтерский учёт, контроль и аудит в сиситеме управления предприятием. Ваклер: ДИ - КСИ, 2001.

Додаток

ТОВ «Омега»

НАКАЗ N 53

Про облікову політику підприємства

м. Чернігів 29 грудня 2006 року

Керуючись Законом України від 16.07.99 р. N 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, з метою дотримання єдиних методів оцінки, обліку і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності,

НАКАЗУЮ:

1. Визначити поріг істотності для відображення інформації у статтях фінансової звітності - 100 грн.

2. Облік основних засобів (ОЗ) та нематеріальних активів (НА) вести таким чином:

2.1. Визнавати основними засобами матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року та вартість більш 1000 грн.

2.2. Необоротні матеріальні активи, вартість яких не перевищує 1 000 грн., відносити до малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА).

2.3. Для встановлення строків корисного використання та ліквідаційної вартості, які визначаються в момент введення в експлуатацію об'єкта 03, МНМА, НА, створити постійно діючу комісію (перелік посад).

Ліквідаційну вартість об'єкта 03 недоцільно встановлювати для всіх об'єктів 03 рівною нулю, тому що кожний об'єкт у силу своєї матеріальності має ліквідаційну вартість.

У випадках коли залишкова вартість об'єкта 03 дорівнює нулю, але об'єкт продовжує використовуватися, при проведенні переоцінки обов'язково визначається його ліквідаційна вартість (п. 17 П(С)БО 7).

2.4. Установити такі методи амортизації:

• для МНМА - нараховувати амортизацію у розмірі 100 % вартості в першому місяці використання;

• для основних засобів:

- груп «Будівлі, споруди, передавальні пристрої», «Транспортні засоби», «Інструменти, прилади, інвентар (меблі)» - прямолінійний метод;

- групи «Машини та обладнання» - виробничий метод;

- групи «Інші основні засоби» - метод податкової амортизації;

- для інших необоротних матеріальних активів (крім МНМА) - прямолінійний метод;

- для нематеріальних активів - прямолінійний метод.

2.5. Переоцінку об'єктів 03 та НА здійснювати в разі, якщо залишкова вартість окремого об'єкта більш ніж на 10 % відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

2.6. Перевищення сум попередніх дооцінок об'єкта 03 і НА над сумою попередніх уцінок залишкової вартості такого об'єкта щокварталу в сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включати до нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

3. В обліку запасів:

3.1. Одиницею бухобліку запасів вважати їх найменування (номенклатурна назва).

3.2. Оцінку запасів при вибутті здійснювати за такими методами:

• при відпуску для виробництва - за середньозваженою собівартістю;

• для реалізації товарів у роздрібній торгівлі - за цінами продажу;

• при іншому вибутті - за методом ФІФО.

3.3. Оцінку вибуття запасів за середньозваженою собівартістю проводити на кожну дату операції шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на сумарну кількість таких запасів за станом на цю дату.

3.4. Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) відносити на вартість тих запасів, у зв'язку з придбанням яких вони понесені. Якщо ТЗВ неможливо персоніфікувати, облік ТЗВ вести на субрахунку 289 «Транспортно-заготівельні витрати».

4. Здійснювати оцінку вартості фінансових інвестицій на дату балансу відповідно до груп:

• довгострокові фінансові інвестиції у статутний капітал дочірніх підприємств - за методом участі в капіталі;

• фінансові інвестиції, що утримуються до їх погашення - за амортизованою собівартістю;

• інші фінансові інвестиції - за справедливою вартістю. У разі неможливості її визначення - за собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції.

5. В обліку власного капіталу:

5.1. Розподіляти витрати, пов'язані з кількома операціями з інструментами власного капіталу, пропорційно кількості акцій.

5.2. Формувати фонд розвитку до досягнення розміру 30 % статутного капіталу підприємства. Щорічні відрахування встановити в розмірі 5 % чистого прибутку звітного року (остаточна сума затверджується протоколом загальних зборів учасників).

Кошти фонду використовувати на оновлення необоротних активів при недостатності амортизаційних відрахувань.

5.3 Формувати резервний капітал підприємства у розмірі 25 % статутного капіталу. Щорічні відрахування встановити в розмірі 5 % чистого прибутку звітного року.

6. Стосовно створення забезпечень та резервів:

6.1. Визначати величину резерву сумнівних боргів (РСБ) за дебіторською заборгованістю, пов'язаною з реалізацією продукції та товарів, виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що здійснена на умовах наступної оплати.

6.2. За дебіторською заборгованістю, не пов'язаною з реалізацією продукції та товарів, РСБ не створювати.

6.3. Визначати щомісячно резерв на забезпечення оплати відпусток у розмірі 9 % від фактично нарахованої зарплати працівникам за місяць. Отриману суму збільшувати на суму відрахувань до фондів соціального страхування від суми забезпечення оплати відпусток.

7. В обліку доходів:

7.1. Визнавати доходи від виконання будівельних контрактів з урахуванням ступеня завершеності робіт за методом вимірювання та оцінки виконаної роботи на підставі актів ф. N КБ-2в, ф. N КБ-3.

7.2. Доходи від надання послуг визнавати виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг за методом визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані. Визнання доходів оформлювати актом наданих послуг.

7.3. Дохід від реалізації продукції (товарів) визнавати доходом, якщо право власності на продукцію (товар) переходить до покупця та підприємство надалі не здійснює контроль за реалізованою продукцією (товарами) згідно з умовами договору. Визнання доходу оформлюється накладною на відпуск продукції (товарів) покупцю.

8. В обліку витрат:

8.1. Застосовувати в обліку витрат рахунки класів 8 та 9 Плану рахунків.

8.2. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції установити згідно з додатком 1до цього наказу.

8.3. Установити перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат згідно з додатком 2 до цього наказу.

За базу розподілу змінних загальновиробничих витрат на кожен об'єкт витрат прийняти нараховану заробітну плату працівників основного виробництва.

8.4. Капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційних активів, не проводити, а визнавати їх витратами того звітного періоду, у якому вони були нараховані.

9. Стосовно виділення сегментів:

9.1. Визначити пріоритетним господарський вид сегменту.

9.2. Визначити звітними такі господарські сегменти:

• виробництво спецодягу;

• роздрібна торгівля спецодягом;

• будівництво,

• послуги перевезень.

9.3. Затвердити такі принципи ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках між структурними підрозділами підприємства, виділеними як сегменти:

• для основних засобів - за залишковою вартістю;

• виробничих запасів, МШП - за первісною вартістю придбання або виготовлення;

• товарів - за купівельною вартістю;

• готової продукції - за фактичною виробничою собівартістю.

10. Відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання визначати станом на 31 грудня звітного року. У проміжній фінансовій звітності ВПА і ВПЗ наводити в балансі в сумі зазначених активів і зобов'язань, що визначені на 31 грудня попереднього року, без їх обчислення на дату проміжної фінансової звітності.

Зміни до цього наказу вносяться тільки, якщо:

• змінюються статутні вимоги;

• змінюються вимоги органу, який здійснює функції з держрегулювання методології бухобліку та фінансової звітності;

• зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій.

Цей наказ набирає чинність з 01.01.07 р. та діє до набрання чинності нового наказу про облікову політику.

Керівник Новіков І.С.

ПІБ