Розрізняють наступні форми еластичності пропозиції :
·        еластична пропозиція – величина пропозиції збільшується на більший відсоток, ніж ціна , коли еластичність більше одиниці . Ця форма еластичності пропозиції характерна для довгого часового інтервалу, у якому можливості розширення виробництва не обмежені, тому еластичність пропозиції найвища (крива LS) (рис.2.1)
·        нееластична пропозиція – величинна пропозиції змінюється на менший відсоток, ніж ціна, коли еластичність менше одиниці . Ця форма еластичності пропозиції характерна для короткого часового інтервалу, у якому збільшення об’єму виробництва можливе за рахунок наращення використання змінних ресурсів, обмеженого незмінними розмірами капіталу. Еластичність пропозиції додатна, але при збільшенні росту виробництва наближається до нуля (крива SS).
·        абсолютно еластична пропозиція має місце тоді, коли величина пропозиції нескінченно змінюється при незначній зміні ціни . Ця форма еластичності пропозиції властива довгому періоду, а крива пропозиції строго горизонтальна ;
·        абсолютно нееластична пропозиція має місце тоді, коли величина пропозиції дорівноє нулю , тобто величина пропозиції не змінюється при зміні ціни. Ця форма властива миттєвому інтервалу (крива IS), у якому збільшення об’єму пропозиції неможливе, оскільки неможливе збільшення об’ємів використання факторів виробництва. У цьому випадку продавець може лише підстроїтися під зміну ринкових цін.

Рисунок 2.1 – Еластичність пропозиції у різних часових інтервалах
Еластичність пропозиції залежить від багатьох факторів :
·                    можливості довгого зберігання та вартості зберігання. Товар, що не може зберігатися довгий час і його зберігання коштує дорого, має низьку еластичність пропозиції ;
·                    специфіки виробничого процесу. В тому випадку, коли виробник товару може або збільшувати його випуск при підвищенні ціни, чи випускати інший товар при зниженні ціни, пропозиція даного товару буде еластичною ;
·                    фактору часу. Виробник не може швидко реагувати на зміну ціни, оскільки потрібен час для пошуку нових робітників , купівлю засобів виробництва (коли необхідно збільшити випуск), чи скоротити частину робітників, провести розрахунки з банківським кредитом (коли необхідно зменшити випуск). В короткому часовому інтервалі пропозиція може бути збільшена лише за рахунок більш інтенсивного використання виробничих сил. Але подібна інтенсивність може підвищити ринкову пропозицію лише на порівняно невелику величину . Отже в короткому часовому інтервалі пропозиція малоеластична за ціною. В довгому часовому інтервалі підприємці можуть збільшити власні виробничі сили шляхом розширення існуючих можливостей і будівництва фірмами нових підприємств. Таким чином, у довгому часовому інтервалі еластичність пропозиції за ціною достатньо суттєва ;
·                    ціни інших благ, в тому числі ресурсів. В даному випадку мова йде про перехресну еластичність пропозиції ;
Таким чином, проаналізувавши отримані коефіцієнти цінової еластичності попиту та пропозиції, можна сказати, що попит на товар А нееластичний, це означає, що збільшення ціни на товар А на 1% приводить до незначного зменшення попиту. У даному випадку виробник може підняти ціну реалізації, а незначне зменшення попиту покриється за рахунок збільшення частки прибутку в цілому. Пропозиція товару А навпаки еластична, це означає, що при збільшенні ціни на 1% пропозиція збільшується більш, ніж на 1%. Тобто виробнику вигідно підняти ціну, щоб збільшити об’єм пропозиції і отримати більше прибутку.
5. Побудуємо криві попиту та пропозиції за одержаними даними. Визначимо ділянки еластичного та нееластичного попиту ( пропозиції)(рис 2.2) :

Рисунок 2.2 – Криві попиту та пропозиції
На всій даній ділянці графіку пропозиції, яка відповідає ціновому інтервалу (від 1,15 гр.од. до 4,45 гр.од), пропозиція є еластичною, тобто величина пропозиції збільшується на більший відсоток, ніж ціна , оскільки коефіцієнт еластичності більше одиниці . На всій ділянці кривої попиту, яка відповідає ціновому інтервалу (від 1,15 гр.од. до 4,45 гр.од), попит є нееластичним, оскільки коефіцієнт еластичносі на даному ціновому інтервалі менеше одиниці .

6. Для розрахунку кількісних значень надлишків продавця та покупця скористаємося графічним методом

Рисунок 2.3 - Графічне представлення вихідної ринкової ситуації
Розмір наждлишку споживача відповідає площі криволінійної фігури ABP0.(рис 2.3). Визначити її площу необхідно на інтервалі від ціни рівноваги(2,3 гр.од) до десятикратного значення цієї ціни(23 гр.од.) :

Розмір надлишку виробника відповідає площі трикутника P0BC , в якому :

Оскільки загальний виграш ринку дорівнює сумі розмірів надлишків споживача та виробника, то він становить 69,08+12,155 = 81,235 (гр. од.)
Далі визначимо ознаки, за якими виділяються відповідні надлишки (рис 2.4)
Надлишок споживача – це інтегральна різниця між ціною, котру згоден сплатити покупець за дану одиницю товару , та ціною, встановленою ринком. Тобто ціна попиту на товар (РD) визначається граничною корисністю кожної одиниці товару, а рівноважна ринкова ціна товару- взаємодією попиту та пропозиції. В результаті цієї взаємодії товар продається по ринковій ціні (Рe). Тому споживач виграє, купуючи товар дешевше, чим він міг за нього заплатити. Цей виграш дорівнює площі заштрихованого трикутника РDЕРe. Розміри надлишку споживача характеризують рівень його добробуту. Реалізуїма державою політика податків і дотацій, а також державне регулювання цін впливає на величину надлишку споживача (межанізм впливу буде охарактеризовано далі).
 

Рисунок 2.4 – Надлишки споживача та виробника
Надлишок виробника- це інтегральна різниця між ціною, по якій згоден реалізувати товар продавець, та ціною ринку. Знання граничних витрат (МС) дозволяє визначити виграш виробника. Справа в тому, що мінімальна ціна, за якою фірма може без втрат продавати одиницю продукції, не повинна бути нижча граничних витрат (МС)(приріст затрат , пов’язаний з виробництвом кожної наступної одиниці продукції). Будь-яке перевищення ринкової ціни одиниці продукції над її МС буде означати ріст прибутку фірми. Таким чином, надлишок споживача ще можна визначити як величину перевищення ціни реалізації (ринкової ціни) над граничними витратами виробництва. Такий надлишок фірма отримує від кожної продаваїмої одиниці товару за ринковою ціною (Ре), що перевищує граничні витрати (МС) виробництва даної одиниці. Таким чином, реалізуючи об’єм товару (Qe) (при різних МС на кожну одиницю продукції від 0 до QЕ) по РЕ, фірма отримує виграш, що дорівнює заштрихованій площі РeЕРS.
Сума надлишків продавця та покупця називається надлишком або вигодою ринку, а об’єм продажів від 0 до (Qe) вважається ефективним сектором ринку ; при наявності тільки виграшу однієї зі сторін (продавця чи покупця) сектор ринку вважається неефективним (об’єм продажів, що перевищує (Qe). Роздивляючись ці сектори, можна зробити висновок, що виробник має стимул працювати в ефективному секторі, оскільки саме в ньому фірма отримує виграш, що дорівнює заштрихованій площі РeЕРS. В неефективному секторі у виробника продукції немає стимулу до функціонування, оскільки при обсягах продажів більше (Qe) виграш ринку відсутній,- більше того, якщо ціна в неефективному секторі буде вища за ціну РЕ, на ринку виникне надлишок тавару, який негативно вплине на положення продавця. Якщо ціна буде нижчою за PE , на ринку виникне дефіцит товару, який негативно відобразиться на положенні покупців.
7. Відомо, що ринкова рівновага перебуває під впливом багатьох факторів, які діють у різних напрямках та мають різноманітну природу. Це можуть бути як детермінанти попиту або пропозиції, їх комбінації, так і інструменти державного регулювання.
Ринкова рівновага може бути більш чи менш стійкою. Діагностика стійкості ринкової рівноваги здійснюється за методами Вальраса(для короткого часового інтервалу) та Маршалла(для довгого).
Ринкова рівновага вважається стійкою, якщо, порушуючись, вона від­новлюється виключно за допомогою ринкового механізму, без державного втручання в ринкові процеси. Якщо самостійного відновлення рівноваги не відбувається, попередній рівноважний стан ринку вважається нестійким.
Метод Вальраса
Діагностуючи стійкість рівноваги у короткому часовому інтервалі (за методом Вальраса), оберемо по одному значенню ціни вище та нижче рівноважної і, використовуючи відповідні функції, визначимо обсяги попиту та пропозиції, які виникають при даних рівнях цін :
 

P	1,61	2,99
D	18,63354	10,03344
S	8,27	17,93

Рисунок 2.5 - Аналіз стійкості ринкової рівноваги по Вальрасу
При підвищенні ринкової ціни до P1 (2,99 гр.од.)(рис. 2.5) виникає надлишок тавару S1 – D1 , який кількісно дорівнює : 17,93 – 10,03344 = 7,89656 од.товару. Це негативно відображається на положенні продавця. Згідно з Л.Вальрасом, при наявності надлишку виникає конкуренція між продавцями, які для збільшення об’єму попиту починають знижувати ціни. При зниженні ціни об’єм попиту буде збільшуватися, доки не встановиться вихідна рівновага. Тобто можна зробити висновок, що така ринкова рівновага є стійкою, а основною рушійною силою механізму відновлення рівноваги є продавець товару.
При зниженні ринкової ціни до P2 (1,61 гр.од.) на ринку виникає дефіцит товару D2 – S2 , який кількісно дорівнює : 18,63354 – 8,27 = 10,36354 од.товару. Між покупцями починається конкуренція за дефіцитний товар. Вони починають пропонувати продавцям більш високу ціну, що дозволяє збільшити пропозицію. При підвищенні ціни пропозиція збільшується, цей процес продовжується до моменту повернення ціни до вихідного рівноважного рівня P0. Тобто можна зробити висновок, що така ринкова рівновага є стійкою, а основною рушійною силою механізму відновлення рівноваги є споживачі товару.
Таким чином, за версією Вальраса, в умовах дефіциту активною стороною ринку є покупці, а в умовах надлишку – продавці товару.
Метод Маршалла
В довгому часовому інтервалі головним фактором, визначаючим стан ринку є кількість продукції на ринку, яка в свою чергу визначається об’ємом її виробництва.
При підвищенні ринкової ціни до P1 (2,99 гр.од.)(рис. 2.6) спочатку визначаємо об’єм пропозиції товару на ринку , тобто QS = 17,93 од. товару. В цьому випадку ціна, яку згоден заплатити покупець за кожну одиницю товару буде дорівнювати :

Очевидно, що ціна виробника P1= 2,99 гр.од. вища за ціну споживача PD= 1,67 гр.од., що ліквідує стимул до розширення виробництва продавцем. Продавець скорочує виробництво, товар стає все більш цінним для споживача, ціна виробника падає, ціна споживача зростає, - рівновага відновлюється. Тобто ринкова рівновага в цьому випадку є стійкою.

Рисунок 2.6 - Аналіз стійкості ринкової рівноваги по Маршалу
При зниженні ціни до P2 = 1,61 гр.од.(рис. 2.7) визначаємо об’єм пропозиції товару на ринку, тобто QS = 8,27 од. товару. Цей обсяг пропозиції споживачі згодні придбати за ціною :

Очевидно, що PD = 3,63 гр.од. більша ніж ціна P2 = 1,61 гр.од., тобто у виробника існує стимул до розширення виробництва. Збільшення виробництва сприймається споживачем як зниження цінності товару. Споживач погоджується сплачувати меншу ціну і ринок повертається у стан рівноваги. Тобто ринкова рівновага в цьому випадку є стійкою.

Рисунок 2.7 - Аналіз стійкості ринкової рівноваги по Маршалу
Таким чином, згідно версії Маршалла, основною рушійною силою механізму відновлення рівноваги в довгому часовому інтервалі завжди являються виробники товару.
 Отже, ринкова рівновага є стійкою, тому що, порушуючись, вона відновлюється виключно за допомогою ринкового механізму, без державного втручання в ринкові процеси.
Два застосованих варіанта діагностики стійкості ринкової рівновани призводять до однакового результату лише у випадку додатного нахилу кривої пропозиції та від’ємного нахилу кривої попиту. Коли ці криві не знаходяться в свїих «нормальних» положеннях, оцінки стійкості рівноважних станів ринку по Вальрасу і Маршаллу не співпадають.
Так, якщо обидві криві мають від’ємний нахил (Рис. 2.8), рівноважна комбінація Р1Q1 по Вальрасу являється нестійкою. Якщо ціна блага підвищится до Р2, то на ринку виникає дефіцит у розмірі (Qd-Qs), що викличе подальше підвищення ціни. Якщо ціна опуститься до Р0, пропозиція перевищить попит, що по Вальрасу повинно призвести до подальшого зниження ціни.

Рисунок 2.8 - Діагноз стійкості рівноваги ринку при нестандартних кривих попиту та пропозиції
По Маршаллу вказаний рівноважний стан ринку являється стійким. При меншій, ніж Q1 пропозиції ціна попиту стане вище за ціну пропозиції, а це стимулює збільшення випуску. У випадку перевищення Q1 ціна попиту стане нижчою за ціну пропозиції і пропозиція скоротиться.
Використовуючи наведену логіку, можна визначити ступінь стійкості рівноваги з точки зору кожного з названих дослідників. Розходження між Л. Вальрасом і А. Маршаллом при описі механізму функціонування ринку витікають з того, що, на думку першого, ринкові ціни повністю гнучкі і миттєво реагують на будь-які зміни кон’юнктури, а на думку другого, ціни недостатньо гнучкі, і в результаті при виникненні диспропорції між попитом та пропозицією об’єми ринкових угод швидше реагують на цю диспропорцію, ніж ціны. Облік цих розходжень дозволив використати ці дві моделі, однак, процес встановлення рівноваги в короткому періоді краще описується за допомогою підходу Вальраса, а в довгому – за допомогою моделі Маршалла.
Аналіз стійкості рівновани стає можливим лише в тому випадку, коли ринкова рівновага порушена під впливом певного зовнішнього (екзогенного) фактора. Характеристика таких факторів буде наведена далі.
8. Стійкість ринкової рівноваги – властивість ринкової рівноваги відновлюватись після порушення самостійно, лише в результаті дії ринкових сил. Порушення ринкової рівноваги може бути викликано різними факторами як ринкового, так і неринкового характеру. До таких факторів можна віднести наступні :
·                   зміна ринкових параметрів ;
·                   встановлення державою граничних рівнів цін (максимальних – «потолка» та мінальних – «пола» цін) ;
·                   встановлення розмірів податків та дотацій ;
·                   здійснення імпорту продукції,що виробляється і в середині країни ;
·                   встановлення імпортної пошлини та ін.
Тепер детальніше охарактеризуємо дію кожного з факторів.
8.1. Стан ринку може піддаватися впливам ринкового і неринкового характеру. До впливу неринкового характеру відносяться:
- зміна детермінант попиту чи пропозиції;
До детермінантів попиту відносять:
1.                                   ринкову ціну товару;

Нецінові детермінанти

2.                                   кількість покупців на ринку;
3.                                   смаки і переваги покупців;                     
4.                                   доходи споживачів;                                
5.                                   рівень цін на сполучені товари.
До детермінантів пропозиції відносяться:
1.     ринкова ціна товару;
2.    

Нецінові

детермінанти
  кількість продавців даного товару на ринку;
3.     рівень податків і дотацій;                                     
4.     ціни на економічні ресурси;                                 
5.     ціни на сполучені товари.
Результатом впливу зміни детермінант попиту та пропозиції може бути встановлення нової ринкової рівноваги чи рівноваги руйнування ринку, коли рівновага не може установитися.          Наявність функцій попиту та пропозиції не означає, що на ринку обов'язково існує рівновага. Можливі ситуації, при яких функції попиту та пропозиції такі, що на ринку рівновага відсутня.
На малюнку 2.9 а) представлена система невизначеного протиріччя між попитом та пропозицією по цінових параметрах. Вона виникає в тому випадку якщо виробництво продукту зв'язане з випуском рідких чи неприйнятних продуктів, що різко підвищує ціну і продукт стає ефективним для споживача.
На малюнку 2.9 б) представлена система невизначеного протиріччя з приводу обсягу попиту та пропозиції при даній ціні.

Р

D

S

D

Q

Q

Р

S

 

а)                                                               б)
Рисунок 2.9 - Відсутність рівноваги ринку

Якщо крапка рівноваги ринку існує, то вона може бути не єдиної. На малюнку 2.10 показаний випадок існування двох крапок рівноваги, можливий за умови існуванні специфічної кривої пропозиції.

S

D

S

D

Q

Q

Р

Р

 

а)                                                     б)
Рисунок 2.10 – «Подвійна» рівновага локального ринку
Можливі також випадки безлічі крапок рівноваги (малюнок 2.11). Варіант (а) виникає тоді, коли на даному ринку сформувалася олігопольна структура та ні одна з фірм-виробників не квапиться змінювати рівень цін через страх різкої реакції конкурентів. Варіант (б) зв’язаний зі зміною еластичності попиту та пропозиції в різних цінових діапазонах. При цьому на спільних відрізках кривих плани споживачів і виробників збігаються.
 SHAPE  \* MERGEFORMAT

Q

P

D

D

S

S

Q

P

S

S

D

D

a)                                                             б)
Рисунок 2.11– Безліч крапок рівноваги локального ринку
8.2. Державне регулювання ринку.
1. Встановлення «потолка» ціни на рівні нижче рівноважної P0 застосовується як міра захисту споживача товару нееластичного попиту (рис 2.12) . В результаті виникає дефіцит в розмірі (Qd-Qs).

P0

Q0

P­­

Qd

Q*

Qs

P*

Pd

Sd

S

D

Q

P

 

Рисунок 2.12 - Встановлення «потолка» ціни
Але при даному об’ємі пропозиції Qs ціна попиту Pd вище встановленної «потолка» , в результате чого формується «чорний ринок» даного товару, характеристиками якого являються вихідна крива попиту D та крива пропозиції «чорного ринку» Sd, що має вид ломаної. Вертикальний відрізок кривої Sd показує процес повернення ринку до рівноважної ціни Р0 при об’ємі продажів Qs; восходячий відрізок – процес формування природної кривої в нових умовах. Рівновага встановлюється при ціні Р1 > Р0 >> (ціна враховує ризик продавця) та об’єму продажів Q*<Q0. Таким чином, встановлення потолка ціни може мати еффект, протилежний очікуваному : замість зниження ринкової ціни спастерігається її ріст.
2. Встановлення «пола» (нижньої границі) ціни на рівні, що перевищує рівноважну ціну Р0.
Застосовується як міра захисту виробника товару (рис 2.13). Призводить до виникнення надлишку товару в розмірі (Qs-Qd), що не реалізується на ринку без додаткового втручання держави. Дане втручання дердави може проявлятися у :
а) закупках ізлишньої продукції за встановленою ціною {втрати держави складають
 (Qs-Qd)};
б) встановленні дотацій на кожну одиницю продукції, проданую зверх Qd {втрати складають ( -Ps) (Qs-Qd)}.
 SHAPE  \* MERGEFORMAT

Q0

P0

Qs

QD

Q

Ps

P

P

D

S

.
 Рисунок 2.13 - Встановлення «пола» ціни
Таким чином, встановлення «пола» ціни викликає такі зміни ринкових умов, яким необхідний додатковий регулюючий вплив держави.
3. Введення потовапного податку відображається як на покупці товару, оскільки підвищує рівень ціни , так і на його продавці, так як збільшення ціни призводить до скорочення об’єму продажів(рис 2.14). Пропорція розподілення важкості податку між споживачем та продавцем товару визначається співвідношенням рівнів еластичності попиту та пропозиції : , де ΔP – приріст ціни для покупця ; Т - величина податку ; Ed і Es – коефіцієнти еластичності попиту та пропозиції.
З приведеної залежності виходить, що потоварний податок тим повніше перелягає на спожичів, чим більш еластична пропозиція та менш еластичний попит. Можливі співвідношення рівнів еластичності попиту та пропозиції показані на малюнку(2.15) : а) попит слабоеластичний, б) попит еластичний, в) пропозиція еластична, г)пропозиція нееластична. Частина податку, сплачувана споживачем, відповідає площі прямокутника  а частина, що приходиться на продавця, - площі прямокутника

PA

A

K

C

PC

P0

B

T

ST

S0

D

Q0

QT

Q

Pd

PS

 

Рисунок 2.14 - Наслідки введення потовапного податку

PA

A

K

C

PC

P0

B

T

ST

S0

D

Q0

QT

Q

PS

P

а)

 

                                                                                   
                                                                                   

PA

A

K

C

PC

P0

B

T

ST

S0

D

Q0

QT

Q

PS

P

б)

 

Рисунок 2.15(а,б) - Розподілення важкості податку в залежності від еластичності попиту та пропозиції товару

PA

A

K

C

PC

P0

B

T

ST

S0

D

Q0

QT

Q

PS

P

г)

PA

A

K

C

PC

P0

B

T

ST

S0

D

Q0

QT

Q

PS

P

в)

 

                                                                                                        
Рисунок 2.15(в,г) - Розподілення важкості податку в залежності від еластичності попиту та пропозиції товару
На малюнку(2.14) показана також зміна величини надлишків споживача та продавця, що виникає в результаті введення податку. У вихідному стані ринку надлишок споживача визначався як площа трикутника PdBP0, а надлишок продавця – як площа трикутника Р0BPs. Введення податку Т перемістило криву пропозиції S0 в положення ST, причому надлишок споживача скоротився до PdAPa, а надлишок продавця - до PcCPs. Податкові надходження до бюджету визначаються як площа прямокутника РаАСРс, крім того, суспільство понесло чисті втрати від введення податку у розмірі, що відповідає площі трикутника АВС ( тобто відбулося зниження степені задоволення потреб, та знизився рівень прибутку продавців).

4. Надання державної дотації.
Введення дотацій рівносильно тому, що держава бере на себе частину витрат на виробництво даного виду продукції (рис. 2.16)
Введення дотації Н зміщує криву пропозиції з положення S0 в положення SН. При цьму розмір надлишку споживача продукції збільшується на величину Р0ВСРс, продавця - на величину Р0ВАРа; сума дотацій, сплачувана державою, визначається як РаАСРс, а трикутник АВС характеризує чисті втрати суспільства від введення дотацій.

PA

A

C

PC

P0

B

HH

SH

S0

D0

Q0

QH

Q

PS

P

 

Рисунок 2.16 – Наслідки введення дотацій
5. Введення імпортного мита.
Припустимо, що за відсутності імпорту на ринку встановилася рівноважна ціна Ра, за якою продається Qa товару (Рис. 2.17). Якщо в цих умовах почати імпортувати товари, що виробляються в даній країні за стабільною ціною, сформується крива пропозиції імпортного товару, що буде мати вид горизонтальної прямої (крива Sim).
Початок імпорту знижує ринкову ціну товару до Рb, а пропозиція вітчізняного виробника скорочується при цьому до Qc. Різниця (Qb-Qc) складає об’єм імпорту. У результаті вільного доступа імпортного товару на даний ринок надлишки споживачів збільшилися на РаАВРb, а надлишки продавців зменшилися на РаАСРb та склали PbCK.

D

P

PA

PM

PB

K

A

L

M

C

N

R

B

S

Sim+T

Sim

QC

QL

QA

QM

QB

Q

 

Рисунок 2.17 – Наслідки введення імпортного мита
Якщо держава в цілях підтримки власного виробника введе імпортне мито у розмірі Т з одиниці товару, то крива Sim зміститься в положення Sim+T. Ціна збільшиться до PМ, збільшуючи об’єм вітчізняного виробника до Q1 та знижуючи об’єм попиту до QМ. Надлишки виробників збільшаться на РВPМLC, а надлишки споживачів скоротяться на CLMB. Загальний об’єм мита визначається як площа прямокутника NLMR. Чисті втрати суспільства від введення імпортного мита складають суму площ трикутників CLN (втрати у результаті меншої, у порівнянні з іноземною, ефективністю виробництва), та MRB (втрати у результаті штучного обмеження вживання даного блага).
Таким чином, державний вплив на функціонування ринку може мати наслідки, що відрізняються від тих, на які розраховували державні органи, приймаючи рішення про здійснення тих чи інших заходів. Ця обставина спонукає передбачати заходи, що здатні компенсувати небажані ефекти державної політики. Ці міри диференцюються в залежності від характеру наслідків, їхньої інтенсивності, а також специфіки ринку, функціонування якого регулюється.
9. Визначивши абсолютний розмір потоварного податку як 10% рівноважної ціни, оцінимо наслідки уведення податку для ринку. Для цього скористаємося як аналітичним, так і графічним методами дослідження.
Використовуючи аналітичний метод, можна визначити нову, модифіковану ринкову ціну, яка виникла в результаті введення податку у розмірі Т:
 (2.4)
де  (2.5)

Необхідно зазначити, що коефіцієнти еластичності попиту (ED= - 0,9127) та пропозиції (ES=1,229008), застосовані для розрахунку модифікованої ціни, були вибрані з цінового інтервалу (2,3-2,52) (таблиця 2.2) , оскільки саме на цьому інтервалі відбувається ріст ціни від 2,3 гр.од. до значення модифікованої ціни.
Далі визначимо нові обсяги ринкового попиту та пропозиції :
 
При визначенні нового обсягу пропозиції, слід пам’ятати про кількісну різницю між ціною, за якою купує товар покупець, і ціною, яку одержує продавець за кожну одиницю товару після сплати податку, тобто :

Розміри змін обсягів попиту та пропозиції складають :

Тобто обсяги попиту та пропозиції на товар А після введення податку зменшилися на 0,6 од.товару у порівнянні з попередніми.
Обсяги надходжень до державного бюджету, які виникли у результаті введення потоварного податку складають :
1.Сплата податку споживачем : (гр.од.).
2. Сплата податку продавцем : (гр.од.).
Тобто обсяг податкових надходжень до державного бюджету складає : 1,612+1,24 = 2,852 (гр.од.)
Отже, потоварний податок більше перекладається на покупців, це пояснюється тим, що в нашому випадку попит нееластичний, а пропозиція являється еластичною.
За допомогою графічного метода також можна визначити обсяги надходжень до державного бюджету, які виникли у результаті введення потоварного податку (рис 2.18)
Податкова сплата споживача відповідає площі прямокутника

Рисунок 2.18 – Реакція ринку на введення потоварного податку

Податкова сплата виробника відповідає площі прямокутника

Тобто обсяг податкових надходжень до державного бюджету відповідає площі прямокутника  і чисельно складає :1,612+1,24 = 2,852 (гр.од.)
Далі сформуємо нову функцію пропозиції, що виникла після введення податку :

0,43 + 0,23 = 0,66 – значення ціни, при якій нова функція пропозиції дорівнює нулю.

Таким чином, нова функція пропозиції має вигляд :

Розрахуємо зміни обсягів надлишків споживача та виробника, а також обсяги втрат суспільства, спровоковані введенням потоварного податку :
Новий розмір надлишку споживача відповідає площі криволінійної фігури ALK :

Розмір надлишку виробника відповідає площі трикутника NMC , в якому :

Обсяг втрат виробника визначається як площа трикутника EBM :

Обсяг втрат споживача відповідає площі фігури LBE . Оскільки фігура LBE є криволінійною, то спочатку розрахуємо площу криволінійної фігури KLBP0 , а потім від отриманої площі віднімимо площу прямокутника KLEP0 (яка вже була попередньо визначена при розрахунку обсягу сплати податку споживачем, тобто 1,612), в результаті чого і отримаємо розмір обсягу втрат споживача :

Обсяги втрат суспільства дорівнюють сумі обсягів втрат споживача та виробника, тобто :
0,03 + 0,038 = 0,068 (гр.од.)
Далі охарактеризуємо причини виникнення втрат суспільства. Справа в тому, що втрати споживачів та виробників перевищать при введенні податку його суму : втрати споживача – на величину площі трикутника LBE, втрати виробника – на величину площі трикутника EBM. Таким чином, одна частина втрат учасників ринку балансується( для суспільства) податковими надходженнями до державного бюджету, а інша їх частина (площа трикутника LBM) не балансується нічим. Ця частина буде являти собою чисті втрати і для учасниуів ринку , і для суспільства від введення потоварного податку. Ці втрати перш за все викликані скороченням об’єму виробництва даного товару та перерозподіленням звільнившихся ресурсів в інші галузі, де вони використовуються з меншим ефектом.
Тобто процес виникнення безповоротних втрат суспільства призводить до зниження ступеня задоволення потреб, а також до зниження рівня прибутку продавців.
10. Співставляючи обсяги податкових надхожень у бюджет та втрат суспільства, слід мати на увазі, що втрати суспільства мають безпосередній характер та виникають через короткий проміжок часу після введення податку, а надходення до бюджету можуть перетворитись у додатковий попит держави, підприємств або населення тільки згодом, а його обсяг може бути значно меншим за обсяг надходжень. Тобто, виходячи з цих мірквань, можна зробити висновок, що з точки зору суспільства в цілому та задоволення його потреб введення потоварного податку вважається доцілним, оскільки обсяги податкових надходжень до державного бюджету (2,852) перевищують обсяги втрат суспільства (0,068) (на графіку 2.18 : ).

3 ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ ТА РИНКОВИХ ПЕРСПЕКТИВ ВИРОБНИКА

11.Використовуючи функцію індивідуальної пропозиції виробника, наведену у завданні, визначимо та охарактеризуємо становище виробника до та після введення податку. Для цього перш за все необхідно розрахувати мінімальну ринкову ціну, що забезпечить виробникові нормальний прибуток, за умов існування якого підприємець зможе втриматись у даному бізнесі.
Відомо, що мінімальна ринкова ціна, що забезпечує нормальний при­буток в умовах конкурентного ринку, дорівнює мінімальним середнім ви­тратам (вони, в свою чергу, при мінімальних значеннях дорівнюють гранич­ним витратам). Тому задача зводиться до відшукання обсягу виробництва який мінімізує середні витрати, та визначення мінімального розміру середніх витрат .Функцію середніх витрат (АТС) визначаємо за допомогою функції ва-
лових витрат (ТС), пам'ятаючи про те, що . Обсяг виробництва Q* , який дозволяє мінімізувати середні витрати, відшукується як звичайний екстремум функції АТС, тобто через визначення її першої похідної. Значенні обсягу виробництва Q* підставляємо у функцію середніх витрат. Рівень цього показника відповідає мінімальному рівню ринкової ціни, який забезпечує виробникові нормальний прибуток. Тобто :

Q* =1

min

MC

ATC

3,5

2,3

2,2

2,43

P,MR

Q

Q*

 

P ATC MC

Рисунок 3.1 - Співвідношення параметрів функціонування підприємства у випадку одержання підприємством нормального прибутку
Далі порівняємо рівень ціни, що забезпечує підприємству нормальний прибуток (Pmin= 3,5 гр.од.) з рівнями рівноважних цін на ринку товару А до і після введення податку . До введення податку рівноважна ціна становила : P0 = 2,3 гр.од ; після введення PT = 2,43 гр.од , при чому за кожну одиницю товару після сплати податку продавець одержує : PT – T = 2,2 гр.од.. З розрахунків видно, що ціна ринкової рівноваги (P0 ) менше ціни, що забезпечує підприємству одержання нормального прибутку (Pmin ) (рис. 3.1). Після введення потоварного податку виробник несе ще більші збитки, тому можна з упевненістю сказати, що йому не вигідно залишатися на даному ринку.

ВИСНОВОК
У курсовій роботі було проведене дослідження ринку товару А. Споживачі даного товару, маючи бюджет розміром у 270 гр.од., витрачають на його покупку 30 гр.од. Також було встановлено, що попит на товар А не залежить від попиту та рівня цін на товари В і С.
Функція ринкового попиту разом із функцією пропозиції дозволили визначити параметри ринкової рівноваги (P0 = 2, 3 гр.од. , Q0 = 13 од. тов.) Проаналізувавши отримані коефіцієнти цінової еластичності попиту та пропозиції, можна сказати, що попит на товар А нееластичний, а пропозиція – еластична. Було встановлено, що при рівноважній ціні 2,3 гр.од. споживач виграє, купуючи товар дешевше, чим він міг за нього заплатити ; в свою чергу отримує надлишок і виробник товару А. Сума надлишків продавця та покупця називається надлишком або вигодою ринку, а об’єм продажів від 0 до (Q0) вважається ефективним сектором ринку. Саме в цьому секторі виробник має стимул для функціонування. При інших об’ємах товарів на ринку надлишки споживача та виробника відсутні. Дослідження показало, що рівновага ринку товару А відносно стійка як у короткому, так і в тривалому часових інтервалах; у короткому часовому інтервалі, за версією Вальраса, в умовах дефіциту активною стороною ринку є покупці, а в умовах надлишку – продавці товару. Згідно версії Маршалла, основною рушійною силою механізму відновлення рівноваги в довгому часовому інтервалі завжди являються виробники товару. При введенні потоварного податку ринок самостійно відновлює свою рівновагу, але вже з іншими ринковими параметрами (PT = 2,43 гр.од., QT = 12,4 од.тов.). Тобто введення потовапного податку відображається як на покупці товару, оскільки підвищує рівень ціни , так і на його продавці, так як збільшення ціни призводить до скорочення об’єму продажів. Після введення податку скоротилися обсяги надлишків покупця та продавця товару. Одна частина втрат учасників ринку балансується (для суспільства) податковими надходженнями до державного бюджету, а інша їх частина не балансується нічим. Ця частина буде являти собою чисті втрати і для учасниуів ринку , і для суспільства від введення потоварного податку. Ці втрати перш за все викликані скороченням об’єму виробництва даного товару та перерозподіленням звільнившихся ресурсів в інші галузі, де вони використовуються з меншим ефектом. Але в порівнянні з надходженнями в державний бюджет збитки відносно малі, тому введення податку можна вважати доцільним.
Підприємство, що працює на даному ринку отримує збитки, оскільки ціна ринкової рівноваги до і після введення потоварного податку менше ціни, що забезпечує підприємству одержання нормального прибутку . Тому виробнику не вигідно залишатися на даному ринку.

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1.     О. Ястремський, О. Гриценко. Основи мікроекономіки. – Київ.: “Знання”. 1998
2.     В.Н. Лисовицкий «Микроэкономика», Харьков, 1993
3.     С.І.Архієреєв, Н.Б.Решетняк. Мікроекономіка. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. – Харків НТУ “ХПІ”. 2003
4.      Долан Э. Дж., Линдсей Д., «Микроэкономика», М., 1994
5.     Макконнелл К.Р., Брю С.Л. «Экономикс». - М., 2003
6.     А.С.Селищев. Микроекономика. – «Питер», 2002
7.     С.Фишер, Р.Дорнбуш. Экономика. – М.:Дело, 1993
8.     Тарасевич Л.С., Гребенников П.И., Леусский А.И. - Микроэкономика [2006]