Тема роботи:

Правові та моральні аспекти проблеми вільного обігу зброї серед громадян України

Зміст

Вступ

Частина перша. Нормативно-правова база обігу зброї в Україні

§1. Зброя та її види

§2. Суб’єкти права власності на зброю та права користування зброєю

§3. Придбання зброї та боєприпасів

§4. Реєстрація, видача дозволу та зберігання зброї

§5. Відмова у видачі та припинення дії дозволів на зброю

§6. Облік зброї та права і обов'язки власників зброї

§7. Порядок застосування зброї

Частина друга. Моральні аспекти вільного обігу зброї в суспільстві

§1. Людина і зброя

§2. Чи є зброя гарантією самозахисту?

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Людина і зброя. Ця тема є дуже популярною і актуальною сьогодні, оскільки суспільство вже давно веде розмови та суперечки, намагаючись дістати відповідь на питання: чи потрібна зброя сучасній людині? І питання це хвилює як спільноти окремих країн, так і все людство в цілому. Суперечки щодо доцільності озброєння та порядку користування зброєю точаться і на міжнародному рівні. Людство пам’ятає часи холодної війни між двома гігантами – Радянським Союзом та Сполученими Штатами Америки. Багато років поспіль люди планети Земля з тривогою очікували початку третьої світової війни. Хто перший застосує ядерну зброю? Чи виживе бодай хтось у такій війні? Один хибний крок – і людській цивілізації міг би прийти кінець. Життя всього людства залежало від врівноваженості та поміркованості практично декількох осіб – політиків та військових, що мали доступ до так званої «червоної кнопки»… Хоча часи того божевілля залишилися в минулому, проблема локальних воєн та збройних конфліктів продовжує лишатися актуальною. Згадаймо Афганістан, Ірак, Чечню, Придністров’я, Косово, Ліван, Палестину тощо. Людство продовжує безконтрольно тішитися зброєю. Міжнародні угоди про роззброєння часто не виконуються, шалені кошти витрачаються на розробку та впровадження все більш смертоносних знарядь вбивства, гинуть люди.

З іншого боку, сучасний світ стурбований терористичною загрозою, тому практично всі країни вимушені так чи інакше підтримувати свої збройні сили у постійній готовності для боротьби з цією навалою.

В наші часи у різних країнах існує різне відношення до вільного обігу зброї серед громадян. Цьому сприяють особливості історичного розвитку та менталітету. Наприклад, в США обіг зброї є практично вільним, щоб кожний громадянин міг захистити себе, свою сім’ю та свою власність. Так повелося ще з часів освоєння країни переселенцями, які, захоплюючі землі, постійно воювали одне з одним та з корінним населенням – індіанцями. Але, з іншого боку, агресивність населення США та вільне володіння зброєю призвело до сучасного стану речей у Америці: це країна з надзвичайно високим рівнем тероризму та злочинності, в тому числі організованої (банди, мафія тощо).

Уряди окремих країн знаходяться перед дилемою: дозволяти чи обмежувати вільний обіг зброї серед громадян. У кожної точки зору є свої прихильники та супротивники.

Така ж ситуація спостерігається і в Україні. Дозволяти чи забороняти вільно володіти зброєю? Якщо дозволяти, то кому та на яких умовах? Питання обігу зброї у будь-якій країні є дуже важливим для забезпечення безпеки громадян та суспільства в цілому, тому воно, як правило, докладно регулюється відповідними нормативно-правовими актами.

В цій роботі мені б хотілося проаналізувати не тільки правові, але й моральні аспекти обігу зброї в нашій країні, та висловити власні міркування щодо цього питання.

Структурно робота складається з двох частин, в яких висвітлюються відповідно правові та моральні аспекти проблеми вільного обігу зброї серед населення. Джерельною базою даного дослідження є відповідні нормативно-правові акти українського законодавства, спеціалізовані енциклопедії, матеріали періодичної преси та інтернет-сайтів.

Частина перша. Нормативно-правова база обігу зброї в Україні

§ 1. Зброя та її види

Досліджуючи це питання, треба перш за все з’ясувати що таке зброя. Зброя – пристрої, прилади, предмети, спеціально виготовлені, конструктивно призначені та технічно придатні для неодноразового ураження живої або іншої цілі, які не мають іншого виробничого чи господарсько-побутового призначення.

Зброя поділяється па певні підвиди, такі як:

1. вогнепальна зброя – зброя, конструктивно призначена для враження цілі на відстані снарядом, що одержує направлений рух у стволі за рахунок енергії згоряння метального заряду;

2. газова зброя – це зброя, призначена для тимчасового ураження живої цілі шляхом застосування токсичних речовин, дозволених до використання Міністерством охорони здоров'я України;

3. травматична зброя – зброя, конструктивно призначена та технічно придатна для тимчасового виведення людини зі стану, придатного для нападу, шляхом відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, застосування яких у визначений спосіб виключає летальні наслідки або нанесення необоротних тілесних ушкоджень;

4. нарізна вогнепальна зброя - вогнепальна зброя, що має спіральні свердлування в направляючій частині ствола і призначена, в основному, для кульової стрільби;

5. гладкоствольна вогнепальна зброя – вид вогнепальної зброї з гладкими стволами, а також гладкоствольні рушниці зі свердлуванням "парадокс" із нарізами довжиною 100-140 мм наприкінці ствола та гладкоствольні рушниці зі свердлуванням "сюпра";

6. вогнепальна комбінована зброя – вид зброї, що одночасно поєднує нарізні та гладкі стволи або має при гладкому каналі ствола нарізне свердління біля дульного зрізу;

7. бойові припаси – патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, а також заряджені патрони для гладкоствольних мисливських рушниць, інші пристрої, конструктивно призначені й технічно придатні для пострілу зі зброї відповідного виду з метою ураження живої сили чи іншої цілі, руйнування техніки та матеріальних споруд. Не вважаються боєприпасами окремі компоненти спорядження патронів до мисливської зброї (шріт, картеч, кулі, пижі, прокладки, гільзи), а також патрони до газової зброї;

8. пневматична зброя – це зброя, призначена для ураження цілі, калібру понад 4,5 міліметра та швидкістю польоту кулі або снаряда понад 100метрів за секунду, в якій куля (снаряд) приводиться в рух за рахунок стиснутих газів або повітря;

9. холодна зброя – предмети, що спричиняють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект і конструктивно призначені для ураження цілі шляхом використання лише м’язової сили людини або механічної енергії.

Зброя залежно від цілей, призначення і суб‘єктів її використання поділяється на:

1) зброю самооборони;

2) мисливську зброю;

3) спортивну зброю;

4) нагородну зброю;

5) антикварну зброю;

6) зброю спеціальних підрозділів юридичних осіб, визначених Законом.

Зброя самооборони – вид зброї, яка за своїми конструктивними та тактико-технічними даними призначена для самозахисту, захисту інших фізичних осіб, майна тощо від злочинних та інших протиправних посягань. До неї належать:

1) газові пістолети і револьвери калібру до 12 мм, патрони до яких споряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Для спорядження зазначеної зброї самооборони допускаються рецептури, розроблені на основі речовин сльозоточивої та дратівної дії, які пройшли токсико-гігієнічні випробування і відповідають вимогам Міністерства охорони здоров’я України;

2) пістолети і револьвери калібру до 12 мм, патрони до яких споряджені гумовими або іншими аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, які пройшли відповідну сертифікацію і допущені до використання.

До зброї самооборони не належать спеціальні засоби індивідуального захисту (упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії - газові балончики, механічні розпилювачі). Як зброя самооборони може використовуватися й інша зброя.

Мисливська зброя – вид зброї (вогнепальні мисливські карабіни, гладкоствольні рушниці, гладкоствольні рушниці зі свердловиною „парадокс” з нарізами до 140 мм на початку або в кінці ствола, мисливські рушниці зі свердловиною “сюпра”, комбіновані рушниці, що мають нарівні з гладкими і нарізні стволи, та мисливські малокаліберні гвинтівки, а також холодна зброя), яка призначена для використання фізичними та юридичними особами всіх форм власності для полювання.

Мисливська зброя може також використовуватися як спортивна зброя.

Спортивна зброя - вид зброї, що відповідає стандартам (правилам) міжнародних чи національних спортивних федерацій і призначається для проведення спортивних змагань та підготовки спортсменів і виконання ними кваліфікаційних нормативів. До неї належать:

• вогнепальна короткоствольна та довгоствольна нарізна зброя;

• вогнепальна довгоствольна гладкоствольна зброя;

• пневматична зброя;

- холодна зброя.

Нагородна зброя – нарізна неавтоматична зброя (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни), холодна зброя, мисливська зброя, отримана фізичними особами в якості нагороди на підставі указу Президента України, наказів міністра оборони України, міністра внутрішніх справ України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, або нагородних документів глав держав або урядів іноземних держав.

Особи, нагороджені зброєю, мають право на її зберігання, носіння і користування, а також передавати у спадок в порядку, визначеному Цивільним Кодексом України з врахуванням особливостей встановлених Законом.

Антикварна зброя – зброя, яка має історичну і культурну цінність, знята з виробництва та озброєння Збройних Сил України, інших військових формувань, мисливська зброя, до якої не виготовляються бойові припаси і яка використовуються для колекціонування та експонування.

Зброя спеціальних підрозділів юридичних осіб – довгоствольна та короткоствольна нарізна, у тому числі автоматична та напівавтоматична, гладкоствольна зброя, нарізна мисливська, травматична зброя, придбана в порядку, встановленому Законом та іншими законодавчими актами України.

§ 2. Суб’єкти права власності на зброю та права користування зброєю

Згідно третього розділу Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів право власності на зброю та бойові припаси на території України мають:

1) фізичні особи, які отримали відповідний дозвіл – на зброю самооборони, мисливську зброю, спортивну зброю, нагородну зброю, антикварну зброю, холодну зброю, пневматичну зброю;

2) суб’єкти господарювання, які займаються виробництвом зброї або її торгівлею – на зброю згідно з відповідною ліцензією;

3) спортивні організації – на спортивну зброю;

4) користувачі мисливських угідь – на мисливську зброю;

5) фізичні та юридичні особи, які займаються колекціонуванням або експонуванням зброї – на антикварну зброю;

6) юридичні особи, яким законами України дозволяється створення спеціальних підрозділів охорони – на зброю спеціальних підрозділів юридичних осіб.

Відповідно до законів України користуватися зброєю спеціальних підрозділів юридичних осіб мають право:

1)спеціальні підрозділи органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;

2) спеціальні підрозділи державної лісової охорони;

3)спеціальні підрозділи охорони об’єктів магістрального трубопровідного транспорту;

4) відомча воєнізована охорона об’єктів електроенергетики;

5) відомча воєнізована охорона Укрзалізниці;

6) відомча охорона та підрозділи перевезення цінностей Національного банку України;

7)спеціальні підрозділи охорони банків України виключно для забезпечення зберігання, перевезення та інкасації коштів і цінностей, що належать банкам.

Крім того, право користуватися зброєю на території України мають:

1) навчальні заклади, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

2) Товариство сприяння обороні України;

3)особи, які підлягають державному захисту відповідно до законодавства України.

Зазначені в цій статті суб’єкти мають право отримувати в тимчасове користування відповідну зброю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом державної влади.

§ 3. Придбання зброї та боєприпасів

Громадяни України набувають право власності на зброю та бойові припаси до неї, холодну зброю за наявності дозволу на придбання зброї, передбаченого Законом, що видається окремо на кожен з наступних видів зброї:

1) на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю і бойові припаси до неї, холодну зброю, пневматичну зброю, на газові пістолети і револьвери, патрони до яких заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, травматичну зброю – громадянам України, які досягли 21 року;

2) на вогнепальну комбіновану і нарізну мисливську зброю – також із 21-річного віку.

Дозволи на придбання зброї видаються громадянам України строком на шість місяців після проведення з ними навчання з вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та застосування, надання першої медичної допомоги. Організація навчання покладається на Міністерство внутрішніх справ України.

Для отримання дозволу на придбання зброї громадянин зобов'язаний подати в орган внутрішніх справ за місцем проживання заяву за встановленою формою, довідку (висновок) закладу охорони здоров’я про те, що за станом здоров'я він може володіти зброєю, довідку про проходження навчання, а також документи, які посвідчують особу громадянина та підтверджують оплату послуг щодо видачі дозволу.

Придбання і зберігання холодної зброї (мисливських ножів) громадянами України, у яких є дозвіл на зберігання і носіння мисливської гладкоствольної або нарізної зброї, окремого дозволу не потребує. Бойові припаси до вогнепальної зброї, холодна зброя придбаваються громадянами України на підставі дозволів на придбання зброї.

Іноземці, особи без громадянства, які отримали дозвіл на постійне проживання в Україні, мають право на придбання зброї в порядку, встановленому для громадян України. Іноземці, особи без громадянства, які перебувають на території України з інших підстав, мають право на придбання зброї, бойових припасів за дозволами, що видаються органами внутрішніх справ на підставі клопотань дипломатичних представництв або консульських установ держав, громадянами яких вони є. Мисливська та спортивна зброя може ввозитися іноземцями в Україну для участі в полюванні, спортивних змаганнях, виставках за наявності відповідного дозволу органів внутрішніх справ та угоди про полювання, укладеної з користувачами мисливських угідь або запрошення органів виконавчої влади, інших юридичних осіб. Органи виконавчої влади, інші юридичні особи, що запрошують іноземців для участі в полюванні чи спортивних змаганнях, зобов'язані забезпечити надійне зберігання зброї та бойових припасів, що ввозяться. Така зброя повинна бути вивезена з митної території України в термін, установлений зазначеною угодою чи запрошенням. Забороняється ввезення на територію України та використання всіх видів, типів і моделей зброї іноземцями для забезпечення особистої безпеки, захисту життя і здоров`я фізичних осіб, їх власності, супроводження вантажів та для інших цілей, не передбачених цією статтею, якщо це не передбачено законодавством України.

Придбання у власність зброї юридичними особами, яким законами України дозволяється створення спеціальних підрозділів охорони з правом користування зброєю здійснюється на підставі дозволів на придбання зброї, які видаються органами внутрішніх справ строком на один рік. Дозволи на придбання зброї видаються тільки тим суб’єктам, які створили встановлені нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України необхідні умови для надійного зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів. Дозвіл на придбання видається тільки на ту кількість зброї та бойових припасів, їх види і системи, які передбачені внутрішніми актами юридичної особи відповідного суб’єкта і нормативними актами, що затверджені Кабінетом Міністрів України. Орган внутрішніх справ протягом 15 календарних днів з моменту подачі документів, передбачених Кабінетом Міністрів України зобов‘язаний видати дозвіл юридичній особі, якій за цим Законом та іншими законами України дозволяється створення спеціальних підрозділів охорони.

§ 4. Реєстрація, видача дозволу та зберігання зброї

Суб‘єкт права власності на зброю зобов‘язаний протягом п‘ятнадцяти календарних днів подати до органу внутрішніх справ відповідну заяву та документи, які підтверджують законність придбання зброї. Реєстрація і видача дозволу на зброю органом внутрішніх справ проводиться протягом п‘ятнадцяти календарних днів з моменту подачі заяви та документів, які підтверджують законність придбання зброї. Одночасно з реєстрацією зброї орган внутрішніх справ видає дозвіл на зброю. Дозвіл на зброю видається на кожну одиницю зброї відповідного виду строком на п’ять років. Дозвіл засвідчує право фізичної особи - власника зброї на носіння, перевезення та зберігання зброї.

Право на зберігання зброї надається фізичним і юридичним особам, які отримали в установленому законодавством порядку ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з обігом зброї, або дозвіл на зброю і бойові припаси. Зброя і бойові припаси повинні зберігатися в умовах, що забезпечують її збереження та виключають доступ до неї сторонніх осіб. Для зберігання зброї і бойових припасів, що належать юридичним особам, дозволяється створення пунктів централізованого зберігання зброї на базі юридичних осіб незалежно від форм власності, яким законодавством України передбачено право користування зброєю. До оформлення прийняття спадщини, у разі тривалого (більше трьох місяців) відрядження, проходження військових зборів чи строкової служби у Збройних Силах України, а також за наявності інших поважних причин з дозволу органу внутрішніх справ допускається тимчасове зберігання зброї без права користування в дорослого члена сім'ї або у близького родича власника зброї за умови дотримання правил її зберігання.

Дозвіл на придбання зброї видається органами внутрішніх справ за місцем проживання фізичної особи чи за місцезнаходженням юридичної особи протягом п’ятнадцяти календарних днів з дня подання необхідних документів. Якщо заявнику відмовлено в дозволі на придбання зброї, то протягом десяти календарних днів він має бути письмово повідомлений про це з обґрунтуванням підстав прийнятого рішення. Рішення щодо відмови в дозволі на зброю може бути оскаржено в суді.

У разі придбання зброї та бойових припасів з метою торгівлі ними дозволи на ввезення для проведення сертифікації (без права реалізації) та вивезення за межі митної території України видаються органами внутрішніх справ строком на шість місяців протягом п‘ятнадцяти календарних днів з дня подання необхідних документів. Після отримання позитивних результатів сертифікації ввезена зброя може бути відчужена в загальному порядку. У разі негативних результатів зброя та бойові припаси мають бути вивезені з митної території України протягом тридцяти календарних днів з дня отримання результатів з повідомленням про це відповідного органу міністерства внутрішніх справ або утилізовані чи знищені відповідно до цього Закону.

§ 5. Відмова у видачі та припинення дії дозволів на зброю

Дозволи на придбання зброї та дозволи на зброю не видаються за наявності таких підстав:

1) відсутності довідки (висновку) закладу охорони здоров’я про те, що особа за станом здоров'я може володіти зброєю;

2) рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною, безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

3) відомостей про систематичні порушення особою правил обігу зброї, рішення суду, що підтверджує систематичне порушення громадського порядку, перебування на обліку та лікуванні від алкоголізму, вживання наркотичних засобів або психотропних речовин;

4) вироку суду про засудження особи до позбавлення волі;

5) непогашеної або не знятої в установленому порядку з особи судимості за тяжкі та особливо тяжкі злочини, а також злочини, скоєні із застосуванням зброї чи вибухових пристроїв;

6) недосягнення особами віку, встановленого цим Законом;

7) відсутності постійного місця проживання;

8) порушення судом справи про банкрутство юридичної особи, призначення Національним банком України тимчасової адміністрації банку чи початку процедури ліквідації банку;

9) відсутності необхідних умов для забезпечення зберігання зброї і бойових припасів чи незабезпечення зазначених умов, у строк 30 календарних днів;

10) відсутності довідки про вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та порядку застосування, правил надання першої медичної допомоги.

Перелік захворювань та фізичних вад, за наявності яких дозвіл на зброю не видається, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відмову у видачі дозволу чи його анулюванні може бути оскаржено до суду в установленому законом порядку.

Продовження строку дії дозволів здійснюється в порядку, передбаченому для їх видачі. Відмова в продовженні строку дії дозволу може бути оскаржена до суду в установленому законом порядку.

Дія дозволу на зброю припиняється в разі:

1) закінчення терміну дії, на який його було видано, у разі не продовження в порядку, встановленому Законом;

2) конфіскації чи оплатного вилучення зброї та бойових припасів на підставі рішення суду;

3) ліквідації юридичної особи або припинення трудових відносин, у зв'язку з якими було видано дозвіл на зброю;

4) смерті власника зброї, наявності рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

5) за рішенням суду на підставі положень, передбачених статтею 24 цього Закону;

У разі припинення дії дозволу на зброю власник, піклувальник або опікун зобов'язаний реалізувати зброю та боєприпаси до неї особі, яка має дозвіл на придбання зброї або передати їх для реалізації через спеціалізований збройовий магазин з повідомленням про це органів внутрішніх справ.

Припинення дії дозволу може бути оскаржено в судовому порядку.

§ 6. Облік зброї та права і обов'язки власників зброї

Уся виготовлена в Україні зброя, а також зброя, ввезена на її митну територію, підлягає облікові, який здійснюється шляхом збору, систематизації та реєстрації відомостей про наявність, стан та використання зброї в Україні в цілому. Система обліку і порядок реєстрації зброї визначаються цим Законом, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. В Україні ведеться інформаційна кулегільзотека слідів, що залишаються на кулях та гільзах, сертифікованих видів і систем зброї. Порядок ведення кулегільзотеки визначається Міністерством внутрішніх справ України.

Облік антикварної (історичної) зброї в державних закладах культури, музеях відомчого підпорядкування, приватних колекцій зброї проводиться на основі вимог формування музейного фонду України.

Юридичні та фізичні особи, що придбали зброю та бойові припаси у власність або набули її в повне господарське відання чи оперативне управління, мають право:

1) володіти, користуватися та розпоряджатися ними з додержанням положень Закону;

2) передавати зброю на тимчасове зберігання та користування іншим особам у порядку, встановленому Законом та іншими нормативно-правовими актами;

3) на попередню компенсацію вартості зброї і боєприпасів у разі їх оплатного вилучення.

Власники зброї зобов'язані додержуватися правил, установлених чинним законодавством щодо обігу зброї, зокрема:

1) реєструвати та перереєстровувати належну їм на законних підставах зброю;

2) своєчасно повідомляти органи внутрішніх справ про відчуження зброї та знімати відчужену зброю з обліку в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом державної влади;

4) забезпечувати збереження зброї і бойових припасів;

5) користуватися зброєю відповідно до її цільового призначення;

6) вести облік придбаної зброї та бойових припасів;

7) негайно повідомляти органи внутрішніх справ про втрату або викрадення зброї, боєприпасів та дозволу на зброю, а також про зміну місця проживання, прізвища;

8) мати при собі дозвіл на зброю в разі її носіння чи перевезення;

9) кожні п’ять років проводити відстріл і передавати до державної кулегільзотеки кулі та гільзи, відстріляні з вогнепальної нарізної зброї, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України або Міністерством внутрішніх справ.

10)суб’єкти господарювання зобов`язані забезпечувати безперешкодний прохід і допуск до зброї на вимогу органу внутрішніх справ, який здійснює державний контроль за обігом зброї, на територію підконтрольних об'єктів і місць зберігання зброї, а також надавати їм, передбачену законодавством документацію;

11) керівники юридичних осіб, яким законами України дозволяється створення спеціальних підрозділів охорони з правом користування зброєю зобов’язані забезпечити використання зброї виключно для виконання службових повноважень;

12) Керівники банків зобов’язані забезпечити використання зброї виключно для охорони належних банкам та їх клієнтам коштів і цінностей, при здійсненні банківських операцій із зберігання, перевезення та інкасації таких коштів і цінностей;

Користувачі зброї мають право:

1) володіти і користуватися зброєю відповідно до законів України;

2) застосовувати зброю в порядку, передбаченому законами України.

Користувачі зброї зобов'язані:

1) дотримуватися встановленого законодавством порядку поводження зі зброєю та бойовими припасами;

2) забезпечувати безперешкодний прохід та доступ до зброї уповноважених працівників органів внутрішніх справ, які здійснюють державний контроль за обігом зброї, на території підконтрольних об'єктів і місць зберігання зброї, а також надавати їм передбачену законодавством документацію;

3) на вимогу органів внутрішніх справ пред'являти зброю, дозвіл на зброю та інші документи для перевірки.

§ 7. Порядок застосування зброї

Зброя застосовується фізичними особами як крайній захід для:

1) захисту від злочинних посягань на життя або здоров'я, житло чи майно – власне чи інших громадян;

2) захисту від збройового нападу на приміщення юридичної особи, де вони працюють;

3) затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;

4) знешкодження тварин, що загрожують життю чи здоров’ю людей;

5) попередження про намір застосувати зброю (постріл вгору), а також для подачі сигналу тривоги та виклику допомоги.

Перед тим як застосувати зброю, фізична особа зобов’язана подати чітко визначене попередження про її застосування щодо особи, проти якої буде застосовано зброю (мовне попередження, постріл вгору), за винятком випадків, коли таке попередження неможливе внаслідок явної загрози її життю або життю інших людей чи спричинення інших тяжких наслідків.

Забороняється без необхідності в присутності інших осіб доставати зброю та її демонструвати, передавати зброю іншим особам, які не є її власниками. Забороняється застосовувати зброю щодо жінок з явними ознаками вагітності, неповнолітніх, коли їх вік відомий або очевидний, інвалідів, пересування та рухи яких обмежені; осіб похилого віку, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, а також проти працівників правоохоронних органів, військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків.

Відповідальність за незаконне застосування зброї встановлюється законом. Після кожного випадку застосування зброї, передбаченого пунктами 1-5 частини першої цієї статті, особа, яка застосувала зброю зобов’язана сповістити органи міліції про застосування зброї, а у випадку враження людини внаслідок застосування вогнепальної чи холодної зброї зазначена особа повинна негайно надати першу медичну допомогу, викликати швидку медичну допомогу для пораненого, вжити заходів щодо забезпечення охорони місця події, сповістити органи міліції про застосування зброї.

Отже, ми познайомилися з видами зброї, умовами її використання та з правами і обов’язками людини при користуванні зброєю. Як бачимо законодавство України доволі детально регламентує ці питання. Проте така детальна регламентація не вирішує всіх проблем обігу зброї в нашій державі. Адже злочинні елементи не запитують дозвіл на володіння зброєю, на практиці існує ціла мережа виготовлення зброї, придбання її на “чорному ринку”, незаконного заволодіння зброєю, крадіжок її зі складів тощо. Таким чином законодавство обмежує право на зброю лише для законослухняних громадян. Чи справедливо це? Проблема ця, на мою думку, має не тільки правовий, але й моральний аспект.

Частина друга. Моральні аспекти вільного обігу зброї в суспільстві

§ 1. Людина і зброя

Здавна ознакою вільної та незалежної людини була зброя. Усі знають, що хлопчиків мало не з пелюшок тягне до зброї. Задоволення природного бажання потримати в руках шаблю, гвинтівку чи пістолет для чоловіка стає найкращою психотерапією, натомість заборона реалізувати цей базовий інстинкт веде до неврозів і депресій. Зброя дисциплінує і надає впевненості в собі, особливо якщо ти належиш до дружного колективу таких самих озброєних чоловіків. Але постає питання: яка людина може мати моральне право озброїтись? Звичайно, жоден з нас не допускає думки про те, що можна дозволити мати при собі зброю людині з розхитаною психікою. Озброєна людина повинна бути культурною, шляхетною і дуже ввічливою, особливо якщо спілкується з такою самою озброєною людиною. В цьому плані дуже важливими є історичні традиції, своєрідна культура володіння зброєю. Згадаємо, в давнину належність людини до касти воїнів була дуже почесною, такі люди підкорялися спеціальним правилам, “кодексам честі”(як то “бусідо” у японських самураїв чи “кодекси честі” середньовічних європейських лицарів). Є подібні приклади і в історії України – богатирі-дружинники княжої доби (Київська Русь) і, безумовно, козацьке “лицарське товариство” часів Запорозької Січі і Гетьманщини. Але наскільки збереглися ці історичні традиції – це вже велике питання. Адже століття бездержавного і пригніченого становища українського народу не пройшли безслідно. Тому історичні традиції і культуру володіння зброєю треба підтримувати і поступово відроджувати. Тим більше, що Україна проголосила себе частиною демократичного світу і взяла курс на європейську інтеграцію, а законодавство багатьох розвинутих країн передбачає більш ліберальні норми обігу зброї, ніж в Україні. Вже згадувалося про США, а в Європі прикладом процвітаючої демократичної країни з майже вільним обігом зброї є Швейцарія. Ця країна займає перше місце в Європі за кількістю зброї на душу населення, бо ледь чи не в кожній сім'ї є або пістолет, або гвинтівка з оптичним прицілом. За давньою національною традицією, кожний дорослий швейцарець є оборонцем країни і зобов'язаний володіти щонайменше однією одиницею бойової вогнепальної зброї...

Практично всі країни світу в тій чи іншій мірі переймаються проблемою доцільності озброєння населення. Наприклад в Америці поліція офіційно визнала, що не в змозі захистити всіх своїх громадян, там доволі часто злочинців затримують самі громадяни. Але вони мають можливість справжнього самозахисту, а не ілюзії у вигляді пневматичного пугача. Потрібно розуміти відмінність жорсткого контролю від вільного продажу. Злочинцям законно озброюватись нема сенсу, а незаконно вони й так озброєні на відміну від законослухняних громадян.

§ 2. Чи є зброя гарантією самозахисту?

В Україні доволі давно точаться дискусії про можливий продаж зброї громадянам, про порядок зберігання та використання зброї пересічними громадянами. Противники вільного озброєння населення пояснюють свою позицію тим, що це може спровокувати суттєве зростання рівня злочинності. І це справді можливо. В умовах низького рівня правової і моральної культури українського суспільства, часто неефективної роботи правоохоронних органів, вільне володіння зброєю може призвести до непрогнозованих наслідків, ускладнення і без того нелегкої криміногенної ситуації. Як цинічно казав відомий американський гангстер Аль Капоне: "Добрим словом можна добитися багато, а добрим словом з допомогою автомата – ще більше".

Невже ми захочемо жити в країні, де владу будуть контролювати злочинці та бандити, де не буде забезпечуватися безпека наших сімей? Жахливі повідомлення з Америки – колиски “вільного світу” – час від часу просто шокують нас. “14-річний підліток відкрив вогонь в одній з шкіл Клівленда, штат Огайо, а потім сам застрелився. За словами мера Клівленда Френка Джексона, учень поранив чотирьох людей, зокрема двох школярів і двох дорослих. Ще одна учениця отримала травму коліна, намагаючись втекти від нападаючого. Тим часом, згідно з даними попереднього розслідування, підліток застрелився ще до того, як на місце події прибула поліція. Поліцейські вважають, що він стріляв відразу з двох пістолетів. За даними місцевих ЗМІ, нападаючий був незадоволений тим, що його відрахували зі школи”. Або: “Три людини загинули в результаті нападу на церкву в американському штаті Міссурі. Кілька прихожан поранено. Як повідомляє радіо "Свобода", озброєна людина увійшла до церкви міста Неошо і відкрила вогонь. У приміщенні у момент нападу знаходилися близько 50 людей. Пізніше нападаючий здався поліції. Мотиви його дій невідомі”. Чи такого майбутнього ми хочемо для себе?

Але, з іншого боку, що робити людині, якщо на неї напав злочинець? Уявімо таку ситуацію. Молода жінка йде після роботи додому. Тихий, спокійний вечір, але із-за кущів вистрибує чоловік (у кращому випадку один) і намагається зґвалтувати, або вимагає, погрожуючи зброєю, у жінки гроші, прикраси, мобільний телефон тощо. Що зробите ви у цьому випадку? Я не впевнена, що хоча б кожна третя людина знає якісь прийоми самооборони, що дійсно можуть дати впевненість у своїй безпеці. Наявність зброї у жертви нападу можливо б змінило ситуацію. Чи гарантує сучасне українське законодавство з усією його дозвільною системою безпеку жертви такого нападу? Питання риторичне! Хоча є варіант – газовий пістолет. Але на нього потрібен дозвіл, хоча його і отримують в загальному порядку: медична довідка, довідка про відсутність судимості та номінальні курси – можна здати екстерном. Все це оформлюється протягом місяця і, при наявності щонайменш 200-300 доларів, можна йти у магазин. Іншою менш доступною зброєю для звичайної людини нині є травматичний пістолет з гумовими кулями, його можуть придбати силовики, журналісти, дружинники й особи, які в якості жертв або свідків злочину проходять судовий розгляд. Але тільки на час суду. Більш дешевим і популярним засобом самооборони серед підлітків і не тільки серед них є ніж, ним теж потрібно уміти володіти, якщо береш із собою. Є кілька технічних характеристик, завдяки яким ніж відносять або до холодної зброї, або до предметів господарсько-побутового користування. Довжина клинка, твердість сталі та наявність упорів, що дозволяють ножем битися, перетворюють його на зброю. А її носіння без дозволу, як відомо, заборонене.

Проте сама лише наявність у вас зброї не гарантує безпеки. Лише особи, що пройшли спеціальну військову, міліцейську або подібну підготовку, мають треновану, адаптовану до екстремальних ситуацій психіку, дійсно здатні у критичний момент оптимальним чином використати зброю для захисту від злочинних посягань. Здебільшого ж, на жаль, наявність зброї у громадянина ще більше розлючує злочинців та спонукає їх діяти набагато жорстокіше по відношенню до жертви, яка виказала непокору.

Нерідкими є також випадки, коли озброєний громадянин, намагаючись захиститися, перевищує межі необхідної самооборони, встановлені чинним Кримінальним кодексом України (стаття 36). В таких випадках особі, що посягає на законні права та інтереси такого громадянина, може бути нанесено тяжку шкоду, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Основна причина зазначених проблем – незвичність психіки пересічної людини до критичних ситуацій, невміння блискавично оцінювати можливі наслідки своїх дій або бездіяльності, зрештою, проста розгубленість та втрата душевної рівноваги в екстремальній ситуації. Тобто витративши купу часу та грошей, ви все одно можете бути не спроможні захистити себе і своїх близьких від справжнього нападу.

З іншого боку, існує також проблема безпідставного використання зброї для врегулювання конфліктів на сімейному чи побутовому рівні. Останнім часом в Україні часто трапляються саме такі випадки. Зокрема, нещодавно телебачення та інші засоби масової інформації повідомляли про випади перестрілок у Києві між водіями, роздратованими пробками на автошляхах міста. Був також випадок, коли водій застрелив пішохода, який грубо порушив Правила дорожнього руху, ледве не спровокувавши аварію, та накинувся на водія з побоями за зроблене останнім зауваження…

Всі ці випадки свідчать про те, що право на тотальне озброєння громадян України було б виключно небезпечним, передчасним і хибним кроком з боку законодавців. Адже людина, у якої є зброя, має бути не тільки добре обізнаною з правилами поводження зі зброєю та психологічно підготовленою для її правомірного застосування, але й мати стійкі моральні принципи. Саме моральні норми, що вкладені вихованням у кожного члена суспільства, зрештою, є запорукою можливості володіння зброєю без створення загрози її необдуманого та безпідставного застосування.

Висновки

Звичайно, можна довго говорити та сперечатися на тему чи потрібна суспільству зброя. Думка людей розділися на дві грані: одні вважають, що зброя необхідна, а інші, що для звичайних людей треба закрити дозвіл на придбання зброї.

Таким чином, на мою думку, відповідь на питання про те, озброюватись громадянам України чи ні, залежить насамперед від моральної зрілості суспільства в цілому. Чим більше буде у країні нормальних родин, шкіл та дошкільних закладів, де до виховання дітей будуть ставитись серйозно та відповідально, чим менше буде безпритульних дітей, жорстокості, байдужості та безкарності з боку вихователів, тим безпечнішою для оточуючих та для себе буде людина зі зброєю, якщо така людина – обізнаний та відповідальний член суспільства зі стійкими моральними принципами.

Тотальне заволодіння зброєю може вкрай негативно вплинути на подальше нормальне існування нашого суспільства

"Бог створив людей сильними й слабкими, а полковник Кольт зробив їх рівними" (напис на могилі Семюеля Кольта).

Проте, до якої думки схилятися, залежить вже тільки від вас.

Додатки

Зброя вилучена у злочинця

Автомат Калашникова АК-74