МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний економічний університет

Кафедра історії та теорії держави і права

Курсова робота з теорії держави і права

на тему:

„Соціально-економічна концепція походження держави:

її позитивні риси та недоліки”

Виконала:

Київ

План

Вступ

1. Поняття соціально-економічної концепції походження держави:

   1. Виникнення концепції

   2. Матеріалістична теорія в працях її основоположників та послідовників (Маркса, Енгельса та Леніна).

2. Характеристика соціально-економічної концепції походження держави, її основні позитивні риси та недоліки:

   1. Головні переваги матеріалістичної концепції, її значення для розвитку вчень про державу і право

   2. Основні недоліки соціально-економічної концепції походження держави

3. Соціально-економічна концепція походження держави в сучасному світі і в Україні:

   1. Матеріалістична концепція походження держави в правовій думці мислителів України

   2. Матеріалістична теорія та сучасність

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Вивчення походження держави має не лише тільки пізнавальний або навчальний, але й політико-практичний характер. Воно дозволяє набагато глибше зрозуміти соціальну природу держави, прослідкувати її особливості та риси, дає можливість зробити аналіз причин та умов її виникнення та розвитку. А також дозволяє чіткіше визначити всі характерні функції держави – основні напрямки її діяльності, точніше встановити її місце та роль в житті суспільства і політичної системи.

Серед теоретиків держави і права ніколи не було і на даний час не існує навіть спільності поглядів на процес походження держави та права. В світі завжди існувала велика кількість різноманітних теорій, що пояснювали походження та розвиток держави і права. І це зовсім зрозуміло, оскільки кожна з них відображає судження та погляди різних груп, класів, націй та інших соціальних спільностей на процес виникнення та розвитку держави.

Об‘єктом розгляду в моїй курсовій роботі виступає соціально-економічна (марксистська) теорія походження держави, яка до недавнього часу панувала в радянській юридичній та історичній науках. А саме – її сутність, позитивні риси та недоліки.

Марксизм виник в 40-х роках минулого століття. Карл Маркс (1918-1883) та Фрідріх Енгельс (1820-1895) намагалися зрозуміти умови та вказати шляхи реального звільнення трудящих від будь-якої експлуатації, від усяких форм соціального пригнічення, нерівності. Вони поставили перед собою завдання намітити контури ладу, який би зміг подолати відчуження трудівника від власності і влади, найбільш розумно організувати суспільне життя, забезпечити гармонійний розвиток особистості.

Захопленні перш за все цією проблематикою, К. Маркс та Ф. Енгельс, природно, звернулися до широкого кола зв‘язаних з нею питань держави, права, законодавства, політики. Результатом такого звернення стала марксистська соціально-економічна концепція походження держави і права.

Специфіка марксистського підходу до вивчення держави – аналіз явищ політичного і правового життя в першу чергу як органічних складових частин класової суспільно-історичної формації, відмова від бачення в політико-юридичних інститутах релігійного, психологічного, етнічного феноменів. Згаданий підхід тримається на ідеї залежності держави перш за все від рівня суспільного поділу праці, класової структури і співвідношення класових сил у суспільстві.

1.Поняття соціально-економічної концепції держави:

Виникнення матеріалістичної концепції.

Виникнення марксизму було викликано конкретними політичними, соціальними та економічними передумовами. В кінці XVIII ст.. в Англії, а вона на той час була однією з найрозвиненіших країн Європи, почався промисловий переворот, і вже в XIX ст. охопив інші європейські держави. Зростав обсяг промислового виробництва, будувались нові фабрики та заводи, і як наслідок - збільшувалася чисельність найманих робітників. На зміну феодалізму широким фронтом йшов капіталізм. Формувалися нові класи – буржуазія і пролетаріат. Дедалі сильнішою ставала експлуатація найманої праці з боку буржуазії, ставала глибшою безодня між багатством і бідністю. В середовищі робітничого класу зростає незадоволення станом справ. Поступово воно переростає у страйки, організовані виступи проти існуючого економічного і політичного ладу. Деякі з них набули широкого резонансу. Серед таких – повстання ткачів у м. Ліоні (Франція) в 1831 р. і 1834 р., сілезьких ткачів (Німеччина) у 1844 р., революційний рух англійських робітників за демократизацію державного устрою (чартизм) у 1830-1840 рр.

Соціальні конфлікти та потрясіння цього періоду, закономірно, викликали у свідомості робітників та прогресивної інтелігенції багато соціально-філософських запитань : чи може бути суспільство справедливим, без експлуатації людини людиною, і як його досягти; які перспективи розвитку суспільства і що є його метою; як можна використати знання про навколишню дійсність на користь усім людям та ін. Марксизм в цілому і його класова теорія походження держави зокрема виникає у вигляді певної системи ідей, принципів, теорій, яка прагне відповісти на ці запитання.

Матеріалістичне вчення про державу і право мало також і теоретичні витоки. Соціальна цілісність, яка породила марксизм та його концепцію держави, складалася крім економіки, політики ще з системи ідеологічних відносин, духовних утворень, які стали вихідним матеріалом для Маркса, який використав його для розробки своєї історико-матеріалістичної концепції держави. Марксистське вчення увібрало в себе знайдені попередниками раціональне зерна діалектичного способу мислення. Серед всіх теоретичних джерел марксизму перше місце по праву належить діалектично-матеріалістичній методології аналізу державності.

Слід зазначити, що визнання економіки основною категорією, яка визначає політику, мало місце не вперше. Ще у давньогрецьких філософів, особливо у Аристотеля, у італійських мислителів епохи Відродження, передусім Н. Макіавеллі та Г. Гвінчардіні, в англійській політико-правовій думці середини XVIII ст., у фізіократів та економістів XVIII ст.. на перший план ставиться саме економіка. Французький соціаліст-утопіст А. де Сен-Симон та його послідовники Л. Штейн та Р. Штамлер всі зміни в соціальному житті пояснювали економічними причинами.

Маркс та Енгельс зверталися до накопленого європейською духовною культурою теоретичного матеріалу. Їхню увагу в цьому матеріалі, природно, приваблювали положення, які прямо або опосередковано могли працювати на створену ними ідеологію, збагачувати її. Ці судження ними так чи інакше переосмислювалися і лиш потім включалися в створену історико-матеріалістичну картину соціального світу.

Особливий інтерес у Маркса викликали політичні ідеї Ж. -Ж. Руссо. Зокрема Маркса зацікавило і знайшло своє відображення у його вченні уявлення Руссо про демократію як про норму організації політичного життя індивідів, що зберігається для спільної діяльності в суспільстві. Серцевиною демократії, за Руссо, є принцип народного суверенітету, верховенства та повновладдя народу в державі. Дуже цінними виявилися спостереження Руссо, які стосуються подвійності життя індивідів в світі приватновласницьких відносин.

Марксистська концепція створювалася не без впливу поглядів відомих французьких істориків епохи Реставрації О. Тьєррі, О. Міньє, Ф. Гізо. та ін. Ці вчені вважали, що політичні інститути, юридичні норми створюються суспільством, являють собою відображення суспільного ладу, первинного по відношенню до них. А створені суспільством політико-правові установи потім починають самі впливати на суспільне життя, змінювати його.

Але в більшій мірі Маркса та Енгельса зацікавили погляди вищеназваних істориків про положення класів та класову боротьбу. Ось деякі з них: суспільство розколото на класи, які відрізняються один від одного соціальними, матеріальними, правовими ознаками; кожен з класів обов‘язково намагається, щоб при владі опинився потрібний йому уряд; інтереси власності – найважливіші і переважають всі інші потреби та ін.

Розроблений Тьєрі, Міньє, Гізо тезис про те, що боротьба класів наповнює і складає всю громадянську історію, зіграла значну, але неоднозначну роль у розвитку соціально-політичної думки XX століття. Зміст цієї формули змінився прямо протилежно до початкового значення: її сприйняли, змінили й звернули проти самої ж буржуазії представники революційно-утопічного комунізму 30-40-х рр. минулого століття.

Велику роль у створені марксизму зіграли ідеї деяких представників європейської філософії. Серед них справедливо виділити класиків німецької філософії, особливо – Гегеля.

В конкретно ідеологічному плані класовим симпатіям та антипатіям марксизму більш за все відповідали погляди, в яких з позиції пригнічених трудових мас критикувалося і осуджувалося право та законодавство експлуататорського суспільства. В соціалістичній літературі від Т. Мора до О. Бланки склався погляд на закони держави як зброю захисту інтересів пануючого класу.

Державно-правові погляди Маркса та Енгельса піддавалися впливу ще одного ідеологічного комплексу. Раніше було не прийнято про нього говорити. Мова йде про західноєвропейський політичний лібералізм. Цей напрямок суспільної думки зв‘язаний з іменами Дж. Локка і Ш. Монтеск‘є, І. Канта та К. Т. Велькера. Справді, важко заперечувати спорідненість з ліберальними уявленнями таких відомих положень марксизму : „кожного разу, коли під сумнів ставиться та чи інша свобода, тим самим ставиться під сумнів і свобода взагалі”, „вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку кожного”, „немає прав без обов‘язків, нема обов‘язків без прав”. Але треба також зауважити, що саме вищеназвані та інші подібні їм положення Маркса та Енгельса були чужими пролетарсько-класовій природі марксизму.

Марксистська теорія походження держави сформувалася пізніше ніж уся ідеологія марксизму взагалі. Вивчивши предмет, Маркс для подальшого вивчення його звернувся до пояснення генезису даного об‘єкта. Підвищений інтерес до проблематики походження держави у К. Маркса виявляється лише в другій половині 70-х років¹. Велике значення для розробки марксистської теорії походження держави мало ознайомлення К. Маркса та Ф. Енгельса з книгою Г. Моргана „Стародавнє суспільство”, де автор зробив спробу науково проаналізувати розвиток докласового суспільства. Маркс вивчив дану книгу, зробив детальний її конспект. В 1884 р. Ф. Енгельс написав книгу „Походження сім‘ї, приватної власності та держави”. Він вважав написання цієї книги як у своєму роді виконання заповіту К. Маркса. При написанні своєї праці він використовував критичні зауваження Маркса щодо книги Моргана.

1.2. Матеріалістична теорія в працях її основоположників (Маркс,

Енгельс, Ленін)

Як вже було сказано, засновники класової теорії – це Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Матеріалістичну теорію повністю підтримував і намагався розвивати далі В. И. Ленін. Також ця теорія отримала розвиток в працях їх послідовників – К. Каутського та Е. Бернштейна в Німеччині, П. Лафарга у Франції, А. Лабріоли в Італії, Г. Плеханова, Л. Троїцького та Й. Сталіна в Росії.

Найбільш повно класова теорія викладена в праці Енгельса „Походження сім‘ї, приватної власності і держави”. На думку деяких авторів² він найбільш повно виклав дану теорію і не потребує коментаторів і тлумачень свого вчення. Свою вищеназвану працю Енгельс писав з використанням матеріалів та дослідженнями Л. Г. Моргана³, прогресивного американського вченого. Останній запропонував свою власну періодизацію історії⁴.

Розробка марксистської теорії походження держави являє собою органічну частину самого процесу пізнання держави. На той час в буржуазній історичній науці панувала патріархальна теорія походження держави (Аристотель). Маркс та Енгельс звернувшись до цієї проблеми намагалися ширше її охопити та проаналізувати.

З точки зору класиків марксизму-ленінізму виникнення держави зумовлено виникненням антагоністичних класів. Одним із найголовніших факторів процесу класоутворення в сфері матеріального виробництва визнається перехід від полювання та збиральництва до відтворюючої економіки (неолітична революція). Ця революція призвела до регулярної появи продуктового надлишку. Тим самим була створена можливість для розподілу функцій створення продукту та функцій присвоєння цього продукту. Виникає реальна основа для матеріальної та соціальної диференціації і відповідно для різних форм експлуатації всередині родового суспільства. Всі ці явища спричинені суспільним поділом праці.

В своїх працях Енгельс розглядує соціальні наслідки таких великих суспільних поділів праці, як поділ праці між племенами-скотарями та племенами, які не мають стад, відокремлення ремесла від землеробства, виникнення класу, який займається вже не виробництвом, а тільки обміном продуктів, тобто виникнення купців і торгівлі.

Суспільний поділ праці за Енгельсом створює умови для регулярного обміну. Спочатку обмін проводився між племенами при посередництві родових старійшин, але цей міжплемінний обмін виявляв дуже сильний вплив на відношення всередині племені.

Простежуючи наслідки обміну товарів, К. Маркс відмічав, що спочатку він був неможливий всередині общини. Він вважав, що проникнення товарних відносин в первісну общину сприяє її розкладенню⁵.

Всередині родової організації складається матеріальна та виробнича розрізненість. Проходить поступовий перехід від парного шлюбу до моногамії. Виникає приватна власність. Її виникнення, з погляду марксизму, стало вираженням матеріальної відчуженості товаровиробників.

Підвищення ефективності праці та розширення сфери його використання призводять до виникнення рабства. Енгельс підкреслював, що широке розповсюдження рабської праці пов‘язано з розкладом існуючих колективних форм виробництва, які розпалися під впливом більш досконалих знарядь праці та проникнення в общину товарних відносин.

В результаті поділу праці суспільство стає економічно розколотим на вільних і рабів, багатих і бідняків, тобто на непримиримі протилежності, звільнитися від яких суспільство безсиле.

Виникнення держави передбачає достатньо високий рівень соціальної диференціації серед вільного населення, а також поділ вільних на класи у відповідності до економічного положення та появу багатої аристократії.

Класики марксизму виділяли два шляхи виникнення держави: перший, коли родова знать консолідується в пануючий клас, і другий, коли пануючий клас складається з представників нової багатої аристократії, відтісняючи стару родову знать.

Перший шлях досліджувався в працях основоположників марксизму лише в загальному вигляді, другий – детально проаналізований Єнгельсом в „Походженні сім‘ї, приватної власності та держави”. В останній прослідковується перехід до держави безпосередньо від воєнної демократії. Вона складається в умовах, війна стає регулярною функцією народного життя⁶.

Прослідковуючи шлях виникнення держави, коли пануючий клас складається з представників нової аристократії, Енгельс виділив три його основні форми. Кожна з цих форм була ним детально вивчена на прикладах виникнення держав в Афінах, Римі та у германців.

Виникненню держави в Афінах передувало організація управління у формі воєнної демократії. В Аттіці в період воєнної демократії земля перейшла у приватну власність. Купівля і продаж землі, розвиток суспільного поділу праці призвели до того, що члени родів, племен перемішалися, і багато мешканців, які осіли в округах чужих племен, не могли брати участь в управлінні.

Все це настільки порушило нормальне функціонування родового ладу, що вже в той період довелося вжити певних заходів. В Афінах було запроваджене центральне управління. Відбулося злиття афінян в єдиний народ, як помічає Енгельс. Із цього моменту він бачить в Аттіці зародження держави⁷. Друге нововведення передбачало поділ усього народу, незалежно від роду чи племені на три класи: евпатридів (благородних), геоморів (землеробів) та деміургів (ремісників). Тільки перші отримали право займати посади. Ці нововведення Енгельс називає першою спробою організувати державу; її суть – в розриві родових зв‘язків⁸.

Наступний етап формування держави Ф. Енгельс бачить в реформі Солона, яка по суті була політичною революцією. Остаточне знищення родового ладу Енгельс зв‘язував з революцією Клісфена. Вся Аттіка була поділена на сто автономних округів – демів. Десять таких одиниць складали плем‘я, яке називалося територіальним плем‘ям. Ці племена в сукупності склали Афінську державу.

Енгельс відмічав, що в Римі була інша, ніж в Афінах форма виникнення держави. Тут „ родове суспільство перетворюється на замкнуту аристократію, оточену багато численним, ... безправним ... плебсом; перемога плебсу підриває старий родовий устрій і на його розвалинах створює державу...”⁹.

Третю форму виникнення держави Енгельс аналізував на прикладі древніх германців. В них держава виникає як результат завоювання великих чужих територій. Органи родового устрою повинні були перетворитися на органи держави. Але і в цьому випадку виникнення держави було результатом внутрішнього розвитку суспільства. Значить, держава скрізь не являє собою сили, нав‘язаної ззовні суспільству; воно – результат внутрішнього соціального розвитку і непримиримих класових протиріч.

Отже, вище була викладена теорія походження держави, як її сформулювали класики марксизму. Дане викладення можна тезисно підсумувати та доповнити. Отож, суть теорії. Одним із основних положень марксизму є вчення про соціально-економічну формацію, тобто історичний тип суспільства. Спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя людей. Якщо економічні відносини – базисні, то держава і право – надбудова, а відповідно залежить від економічної структури суспільства, хоча й мають певну самостійність¹⁰. Згідно з марксистською концепцією держава виникла перш за все з економічних причин: суспільного поділу праці, появу надлишку і приватної власності, а потім розколу суспільства на класи з протилежними економічними інтересами. Саме цими економічними змінами був підірваний родовий устрій та змінений на державний.

Щодо внеску в розвиток класової теорії походження держави В. І. Леніна серед теоретиків держави немає єдності. На сьогодні, праці Леніна зазнають критики. Наприклад, Розін¹¹ не вважає його теоретиком держави, тому що в його творах¹² немає практично ніякого дослідження проблем походження держави. Автор вважає, що лекція Леніна, зачитана в 1919 р. в Свердловському університеті насправді – примітивне викладення деяких положень праці Енгельса «Походження сім‘ї, приватної власності і держави”. З погляду Розіна, нічим не аргументував свої положення в праці „Держава і революція”¹³, ніяк їх не доводив, а лише висував як постулат, відповідно до твердження, що „вчення Маркса всесильне, тому що воно вірне”. Ознайомившись з працями Леніна, я підтримую думку автора.

„Держава і революція”, її розділ про походження держави – це в кращому коментарі до праці Енгельса, хвалебні відгуки, повна підтримка думок своїх вчителів. Ленін, по суті, конкретно не розвиває дану теорію, лише стверджує її абсолютну вірність та незаперечність. В даному випадку Леніна, як послідовника марксизму можна цілком справедливо критикувати за відсутність об‘єктивізму. За принаймні чотири десятиліття, після написання Енгельсом своєї праці багаж історичних та юридичних знань суттєво збільшився. Тож Ленін мав доступ нових матеріалів, та він не бере їх до уваги взагалі. Лише зводиться до не аргументованої критики буржуазних вчених взагалі.

Проситься висновок, що Ленін перейняв у своїх вчителів лише вузько класовий зміст матеріалістичної теорії і став його апологетом.

2.Характеристика соціально-економічної концепції походження

держави, її основні позитивні риси та недоліки.

2.1. Головні переваги матеріалістичної концепції, її значення для ро

звитку вчень про державу і право.

Без усякого сумніву, класова теорія має велику кількість позитивних рис. Вона теоретично обґрунтована і довгий час на території Радянського Союзу претендувала на універсальність і незаперечність.

Абсолютно справедливо підкреслюється, що матеріальні умови життя суспільства грають в житті людей дуже важливу роль і що зміна форм трудової діяльності, ведення господарства, власності, суспільний поділ праці та ін. вплинули на виникнення держави.

Енгельс детально проаналізував життя людей в первісному суспільстві¹⁴, використовуючи знання про родові зв‘язки північноамериканських індійців, отримані американським дослідником Л.-Г. Морганом, і спробував пояснити різницю в процесах виникнення держави в грецькій, римській та германській історії.

Було справедливо підмічено, що з розвитком суспільства і переходом його від присвоюю чого до відтворюючого господарства, відбувається диференціація людей по майновому критерію.

Ведучи мову про ознаки держави, Енгельс має на увазі не просто публічну владу, а політичну державну владу, яка являє собою особливий різновид суспільної, публічної влади. Енгельс сформулював характерні риси цієї публічної влади, які відрізняють її від докласового суспільства.

Хоча не всі з них приймаються теоретиками держави тепер, через занадто сильне „захоплення” класовою боротьбою, та все ж вони достатньо науково обґрунтовані і на той час глибоко проникли в сутність держави та її функцій.

Енгельс у своєму дослідженні не зупиняється лише на характеристиці публічної влади, однієї з найголовніших ознак держави, він говорить і про інші не менш важливі її ознаки, визнаючи, що від родового суспільства держава відрізняється не тільки існуванням певного особливого прошарку людей, які займаються управлінням, але й наявністю території, права, податками.

Іншими словами, класова теорія походження держави взагалі, і робота Енгельса, в якій сконцентроване марксистське вчення про походження і сутність держави, зокрема, і на сьогоднішній день залишається в шерезі тем, які представляють інтерес і несуть велику пізнавальну навантаження.

2.2. Недоліки соціально-економічної концепції походження держави.

Сьогодні прийшов час для критичного осмислення класової теорії походження держави так як і всього спадку марксизму-ленінізму. Пройшов той час, коли концепцію бездумно підтримували, не визнаючи жодних інших поглядів, думок, ідей та теорій. Людство все більше впевнюється, що світ навколо надзвичайно складний, тож яким би розумним не був мозок людини, він один не може осягнути всі явища та зв‘язки між ними. Це під силу, напевно, лише мислителям усього людства, які складають здобуті ними знання в загальну скарбничку знань про світ.

Зупинюся лише на деяких, найбільш вагомих, на мій погляд, недоліках у вченні Маркса та Енгельса про походження держави.

По-перше, розуміючи важливість економічного фактора в процесі виникнення держави, хочеться звернути увагу, що не тільки вони вплинули на виникнення держави. Цю помилку Маркс та Енгельс повторюють слідом за Сен-Сімоном¹⁵. На виникнення держави вплинули також політичні, ідеологічні, релігійні та психологічні фактори. Не можна в цьому процесі ігнорувати і воєнні фактори. Треба пам‘ятати, що людина – біологічна істота, і йому, так же як і всім живим, властиво відчуття самозбереження: об‘єднання з собі подібними під началом єдиного координуючого центру в багато раз підвищує здатність протистояти як силам природи, так й іншим, конкуруючим людським спільнотам.

По-друге, віддаючи належне тому, що автори класової теорії побачили, що з переходом суспільства від збиральництва до виробництва відбувалася диференціація суспільства, все ж таки не можна не помітити, що в світі тварин також існує певний поділ: сильні та слабкі особини. Між ними відбувається явна або прихована боротьба. Внутрішньовидова боротьба – це далеко не рідкісне явище (можна не поділити їжу, територію чи зручне місце для відпочинку). Та чому ж там не виникає держави? Чому до цього змогла додуматися лише людина?

По-третє, приймаючи тезис Маркса та Енгельса про те, що боротьба – це неминучий супутник суспільства, яке оволоділо виробництвом, ми, вдивляючись в стародавню історію, бачимо, що в той далекий час частіше йде боротьба між племенами, союзами племен, народностями. Повстання, бунти всередині якого-небудь людського суспільства (племені, союзу племен) – явище неможливе. І на перших етапах розвитку держави повстання зустрічалися рідко. Звичайно, відразу згадується повстання рабів під проводом Спартака. Причиною такої малої внутрішньої конфліктності було пануюча колективістська свідомість. Людина ще не виділяла себе із спільності і не розуміла своїх специфічних інтересів. Не розумілися і групові інтереси, оскільки рівень абстрактного мислення у наших древніх предків був ще не зовсім розвинутим.

Колективістська свідомість грала велику позитивну роль. Вона ніби оберігало суспільство від дифузії його внутрішньої енергії: занадто грізними для людини тоді були сили природи. Крім того існувала і зовнішня загроза: конкуруючи за джерела їжі оточуючі племена. Вона також консолідувала первісне суспільство, а не розділяла. Ось і виходить, що причина виникнення держави прямо протилежна тій, що висунули Маркс та Енгельс.

По-четверте, потрібно уважно подивитися на те, в чиїх інтересах була створена держава та чиї інтереси воно захищало. Отже, держава, що виникла почала організовувати оборону всіх, хто проживав на її території, або готувати і здійснювати напади на інші території. Отримані таким шляхом багатства, в більшій чи меншій мірі доставалися , якщо не всім, то багатьом проживаючим в державі людям. Якщо траплявся неврожай, то щоб уникнути смерті серед населення, відкривалися резервні запаси. Якщо виникала епідемія, то приймалися заходи для її локалізації та запобігання її подальшого розповсюдження серед населення.

Іншими словами, стає зрозуміло, що держава захищала не тільки інтереси пануючого класу, як стверджують творці класової теорії походження держави – Маркс та Енгельс, а і тою чи іншою мірою охороняло інтереси всіх мешканців її території. Колективістська свідомість , що домінувала в древній період розвитку людства, володіла міццю, і щойно народжена держава не могла з нею не рахуватися.

В-п‘ятих, Маркс та Енгельс свого часу помітили, що в світі процес виникнення держави проходив не по одній схемі. Вони говорили про країни з азіатським способом виробництва. Тим не менш, при формулюванні остаточних висновків про походження держави Енгельс волів про це „забути”. Чому? Та тому що ці країни (а їх у світі більшість) ламали його схему, що пояснювала процес походження та виникнення держави. Ми ж знаємо, що в країнах Азії та Африки, де кліматичні умови не були досить комфортними для проживання людей, земельна власність не переходила в приватну власність, у власність окремих сімей, а залишалася в руках держави, залишалася суспільною. Це пов‘язано з тим, що для її використання в багатьох регіонах через посушливий клімат доводиться застосовувати полив та будувати величезні ірригаційні споруди.

Іноді в окремих місцевостях передача земель приватним власникам не практикується через холодний клімат, що робить сільськогосподарський сезон надто коротким. Саме це не дозволяє обробляти землю силами окремих сімей та диктує необхідність обробітку її общиною. В цих країнах приватна власність виникає набагато пізніше виникнення держави, а саме тоді, коли з‘являються досконалі знаряддя праці, які дозволяють справитися з обробітком землі окремим власникам. Держава ж тут виникає шляхом виділення особливого прошарку людей, завідуючих загальними справами, яких з розвитком суспільства стає все більше . На Сході узурпувалися не засоби виробництва, а управління ними.

Якщо на Заході влада не вирізнялася жорстокістю по відношенню до народу, то на Сході влада була деспотичною. Чому? На Заході приватні власники, хоча і залежали від влади і потребували її „послуг”, але вони в принципі могли самостійно організувати своє хазяйство. Державна влада там потребувала прихильності власників не менше, ніж вони її. Залежність носила тут носила фінансовий характер.

На Сході все було навпаки: досягнення в економічному житті були результатом дій перш за все і виключно державної влади, її організаторських здібностей і визначалися прагненням та вмінням влади діяти в загально соціальних інтересах, над групових цілях. Державна влада ніби знала собі ціну і не церемонилася з підвладними. Таким є психологічне пояснення різниці в „характерах” державної влади Заходу і Сходу.

Свій висновок щодо класової боротьби як причини виникнення держави Енгельс робив орієнтуючись в основному на європейський регіон. Та чи можна тоді змалювати повну картину цього історичного процесу? І чи може теорія в такому випадку претендувати на універсальність?

Аналізуючи за допомогою цієї концепції державу, К. Маркс та Ф. Енгельс прийшли до хибних висновків про те, що держава – це продукт суспільства на певній сходинці суспільного розвитку, що це визнання того, що суспільство заплуталося в протиріччях з самим собою, розколото на протилежності, звільнитися від яких воно безсиле. Звідси в марксизмі класова боротьба виступає однією з найважливіших закономірностей буття суспільства, розколотого на антагоністичні класи. Ніщо суттєве в соціальному житті такого суспільства не можна пояснити і зрозуміти поза контекстом класової боротьби. Звідси ще один недолік – переоцінка ролі класів.

В значній мірі через класову боротьбу апарат держави стає закладом, який легітимно здійснює ціленаправлене насилля в суспільстві. Виділення та акцентування в природі держави її експлуататорського начала закономірно для марксизму.

В „Маніфесті Комуністичної партії” підкреслено, що отримавши політичне панування пролетаріат буде здійснювати деспотичне втручання в право власності та в буржуазні виробничі відносини. Маркс пише в „Капіталі”: „ Насилля – це повитуха всякого старого суспільства, коли воно чекає на нове. Саме насилля є політичною потенцією”. Енгельс також торкається цього питання, він пише: „.. держава це перехідний інститут, яким доводиться користуватися під час боротьби, революції, щоб шляхом насилля подавити своїх супротивників... поки що пролетаріат ще має потребу в державі, він потребує її не в інтересах свободи, а в інтересах придушення своїх супротивників, а коли можливо вести мову про свободу, тоді держава як така перестане існувати”. Зі слів Енгельса витікає, що держава, яку пролетаріат використовує за для насильницького придушення ворогів робочого класу, не визнає свободу для них. Та чи забезпечує вона (чи може забезпечити) свободу самому пролетаріату? Адже давно і добре відомо незмінне правило: кожного разу, коли під сумнів ставиться та чи інша свобода, ставиться під сумнів і свобода взагалі. І про це писав не хто інший як сам Маркс.

Тепер хочеться розглянути недоліки у вченні про походження держави і права головного послідовника марксизму - В. І. Леніна. Зворотна сторона марксистсько-ленінської трактування сутності держави як класової диктатури – це сприйняття демократії, свободи, права, принципів гуманності, що склалися в досоціалістичну епоху, як малозначущих компонентів суспільно-політичного життя.

Марксистсько-ленінська теорія загалом приводить до висновків, що держава одночасно є самостійною і несамостійною, залежною від економіки і такою, що сама забезпечує засоби і способи виробництва. Водночас держава руйнує господарський процес своїм втручанням за допомогою суто політичних сил. Держава то обґрунтовується економічною необхідністю, то силою зброї, коли сама стає володарем, монополізує армію і бюрократію, відмовляється від будь-якого служіння суспільній солідарності. До того ж, держава є то посередником між класами в їхній взаємній боротьбі, то захисником суспільства від тиранії класу, то вона раптом перетворюється на ворога суспільства. Ленін лише в одному залишився послідовним. Для нього, як і для К. Маркса і Ф. Енгельса, рушійною силою соціальних змін є боротьба, а визначальним фактором, врешті-решт, - влада.

3.Соціально-економічна концепція походження держави в

сучасному світі і в Україні.

1. . Матеріалістична концепція походження держави в правовій

думці мислителів України.

В Російській імперії наприкінці XIX – на початку XX ст.. класова теорія набула неабиякої популярності завдяки вченню Леніна, його численних однодумців, послідовників і опонентів. В Україні, яка знаходилася під владою Росії дана теорія також набула розповсюдження, навіть до Леніна.

В Україні ідеї марксизму популяризували М. Зібер, С. Подолинський, І. Фесенко, П. Тучапський, Леся Українка, Б. Кістяківський, Є.Заславський, М. Туган-Барановський, П. Юркевич, О. Терлецький, М. Павлик, А. Павлик, І. Франко, Ю. Бачинський. Особливе місце серед них займає Юліан Олександрович Бачинський – український громадський і політичний діяч, публіцист і дипломат, який чи не найбільше зробив для укорінення марксистських ідей на українському ґрунті. Народився у Східній Галичині, яка на той час належала до Австро-Угорської імперії. Ю. Бачинський вважається одним із ідеологів австо-марксизму і засновником україно-марксизму.

Історію розвитку суспільства Бачинський поділяв на 3 періоди: додержавний, державний і післядержавний . На першому етапі – етапі первісного комунізму – виникають передумови організації суспільства в державу, якими є: поділ праці, боротьба з природою та боротьба осілих кочових племен між собою. Ці чинники зумовлюють поділ суспільства на класи, антагонізм між ними, а відтак і утворення держави. Використовуючи марксистський детермінізм, державу Ю. Бачинський розглядав як продукт соціально-екрномічного розвитку суспільства, представника інтересів панівних класів.

Марксистсько-ленінське розуміння держави як надбудови над економічними базисом визнавав український публіцист, історик та громадський діяч Михайло Петрович Драгоманов. Водночас він позитивно оцінював теорію еволюції Г. Спенсера, вбачав у ній спосіб різнобічної диференціації і розвитку людського суспільства.

Як організацію забезпечення класового панування розглядав сучасну йому державу відомий економіст і соціолог Михайло Іванович Туган-Барановський. Йдучи за К. Марксом він, з одного боку, вірив, що держава – історичне явище, яке із знищенням класового насилля, із встановленням соціалістичного ладу зникне.

Отже, класова теорія походження держави в значній мірі цікавила й українських мислителів. Позитивним, на мій погляд є те, що на відміну від ще одного прихильника марксизму – Леніна, для них характерним є відсутність занадто радикальних, я б навіть сказала, революційних поглядів на державу і право. Наприклад, Ю. Бачинський не розглядав державу як апарат насилля, в його працях, на думку сучасного дослідника І. І Бегея йдеться про збалансовану та врегульовану громадянську державу¹⁶. Також Бачинський вважав, що перехід від капіталізму до соціалізму має відбутися еволюційним, а не революційним шляхом. Цієї думки дотримувався і Драгоманов, в поглядах якого поєднувалися соціалістичні та ліберальні ідеї.

3.2. Матеріалістична теорія та сучасність.

На сьогоднішній день соціально-економічна концепція походження держави вже не може претендувати на універсальність. Згідно з уявленням, що базуються на знаннях, отриманих вже в XX столітті, на диференціацію суспільства і становлення соціально-класової структури істотну дію надали чинники, пов'язані з другим видом матеріального виробництва, - з відтворенням самої людини, і, перш за все такий основоположний чинник відтворення, як заборона інцеста (кровозмішення), що не тільки сприяло виживанню і зміцненню роду людини, але і надало багатопланову дію на розвиток суспільних відносин.

По-перше, заборона інцеста була свідомим виходом з тривалого історичного розвитку, що показав, що кровозмішення веде до звироднілості роду, ставить на грань загибелі, що відмова від шлюбних відносин усередині своєї групи може усунути цю згубну небезпеку. По-друге, щоб усвідомлення шкоди кровозмішення перетворилося на його практичне виключення, потрібні були вельми суворі заходи суспільної дії, а скоріше за украй жорстоке припинення відступів, що неминуче зустрічалися спочатку, від це відступів від цієї заборони, що ще недавно не існувала. По-третє, коли йдеться про становлення держави, початкова ознака якої - наявність особливих груп людей, що застосовують від імені суспільства примушення по відношенню до інших членів суспільства, є підстави вважати, що саме ті родові органи, які виконували важливу загальну функцію, - підтримували заборону інцеста як за допомогою насильницького припинення кровозмішення усередині роду, так і шляхом розвитку зв'язків з іноплемінниками в цілях взаємообміну жінками - були, незалежно від наявності або відсутності приватної власності або класів, якнайдавнішими елементами нової державної структури, що народжується.

Конкретне вивчення архаїчних суспільств повинне показати, де і чому державна структура передувала виникненню приватної власності і класової структури, а де розвиток мав протилежну послідовність або поєднував і те, і інше. В усякому разі, дослідження таких відомих етнографів і соціологів, як Марсель Мосс (1872 - 1950 рр.), Клод Леві-Стросс (рід. 1908 р.) та інші, що займалися вивченням стародавнього суспільства, говорять про можливість різних варіантах історичного розвитку. Так Клодом Леві-Строссом було обґрунтовано, як під впливом заборони кровозмішення, тобто із-за потреб розвитку того виду матеріального виробництва, який був пов'язаний з відтворенням самої людини, відбувалася структуралізация суспільства, мінялися відносини в нім, розвивалася культура.

Дослідження етнографів також показують, що в процесі розвитку людських спільнот виникала і посилювалася нерівність, ділення на багатих і бідних. Стаючи стійким, це ділення було не результатом різних трудових зусиль індивідів і прямої експлуатації своїх одноплемінників, а більшою мірою наслідком розподілу праці, неоднаковим положенням в соціальній ієрархії, що поступово складалася, пов'язаним з виконання необхідних для суспільного життя загальних функцій, що вимагали застосування насильства.

Таким чином, тепер же відома не тільки колишня схема виникнення держави, що виводить його з приватної власності, експлуатації і класових антагонізмов, але також і інша, що спирається на необхідність виконання різноманітних суспільно значущих функцій.

Отже, історично держава зароджувалася і формувалася задовго до виникнення класів, та не як наслідок класових, а більш „поліфонічних” суспільних потреб, як результат попиту усього суспільства на свідоме та силове рішення поточних проблем, як відповідь на необхідність свідомо, в тому числі за допомогою засобів примусу, здійснювати певні суспільні функції, без реалізації яких неможливий би був суспільний прогрес.

Висновки

Підводячи підсумки критичному розгляду соціально-економічної концепції походження держави, треба відмітити, що багато з її положень досить справедливі. Але в усьому іншому теоретики класової теорії малюють картину виникнення держави, прямо протилежну тій, яку можна уявити собі на основі комплексного вивчення та обліку в процесі дослідження історичних даних.

Накопичений за більш, ніж століття після написання славнозвісної праці Енгельса, археологічний, антропологічний та етнографічний матеріал дозволяє по-новому подивитися на проблему виникнення держави. Стає зрозуміло, що економічний фактор в цьому процесі, хоча і дуже важливий, проте не головний, а являє собою лише одну з багатьох факторів та причин виникнення держави. Вивчення останнього – досить складна праця, і однобокість та суб‘єктивність у підході до цього може стати фатальною помилкою, в чому людство переконалося на прикладі Радянського Союзу.

Класова теорія там панувала беззастережно, вона вважалася універсальною та єдиновірною. На сьогодні в незалежній Україні ми маємо змогу належно та об‘єктивно оцінити як класову теорію походження держави, так і весь спадок марксизму-ленінізму.

Тож поза як вона може слугувати прикладом масштабного історико-державного дослідження та стимулювати наукові пошуки теоретиків в галузі проблем генези держави і права, бути певною базою, відправною точкою для наступних досліджень. Отже, соціально-економічна концепція походження держави, на мою думку, ще довго буде збирати увагу вчених-правознавців.

Список використаної літератури:

1. Ф. Энгельс. Происхождение семьи, частной собственности и государства. – М., 1982.

2. В. И. Ленин. Государство и революция/Глава I. Классовое общество и государство. Т. 33 – М., 1974.

3. Т. В. Кашанина. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы. – М, 2004.С.72-78.

4. Маркс К. и Энгельс Ф. Соч., т.21, 23.

5. Л. С. Мамут. Марксистско-ленинское учение о государстве и праве. История развития и современность. – М.: Наука, 1977.

6. Л. С. Мамут. Карл Маркс как теоретик государства. – М.: Наука, 1979.

7. История политических и правовых учений: учеб. для вузов. Под ред. – М.: Норма, 2001.

8. Джордж Г. Себайн, Томас Л. Торсон. Історія політичної думки. – К.: Основи, 1997. (переклад з англ..).

9. Н. Н. Хропанюк. Теория государства и права. – М., 1993.

10. Є. Розин. Ленинская мифология государства. – М.: Юристъ, 1996.

11. История политических учений. Часть 1. под ред. К. А. Мокичева. – М., 1971.

12. Графский В. Г. И др. Политические учения: история и современность. – М., 1979.

13. Грацианский П. С. Хрестоматия по истории политических учений. – М., 1972.

14. Геращук В. М. Світові стандарти політичної правової думки та державотворення: міфи чи реальність. – Х., 2001.

15. Утвердження ленінських ідей про державу і право на Україні. Під ред. Сокуренко В. Г. – Л., 1972.