ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи спортивної орієнтація і відбору юних гімнастів

1.1 Спортивна орієнтація і спортивний відбір в системі підготовки юних гімнастів

1.2 Взаємозв'язок соціальному і біологічного в розвитку дитини

Розділ 2. Особливості розвитку фізичних здібностей юних гімнастів на першому етапі підготовки

2.1 Організація і методика спортивного відбору на першому етапі

2.2 Особливості розвитку фізичних здібностей

Висновок

Література

ВСТУП

Актуальність:

Аналіз передової наукової і науково-методичної літератури вказує на необхідність звернути увагу особливо на початковий етап підготовки спортсменів. В організаційному відношенні процес відбору юних гімнастів поділяється на 4 етапи: 1) етап попереднього (первинного) відбору дітей і підлітків; 2) етап, заглибленої перевірки відповідності відібраного контингенту занимающихся вимогам, пропонованим до успішної спеціалізації в обраному виді спорту (етап 1 вторинного відбору); 3) етап спортивної орієнтації; 4) етап відбору в збірні команди. Цей етап відбору може здійснюватися поза спортивними школами.

На жаль, медико-біологічні аспекти відбору вивчені недостатньо. Проте відбір і орієнтацію спортсменів неможливо проводити повноцінно лише на підставі педагогічного тестування і потрібні ще дані медико-біологічних, психологічних і соціальних досліджень.

Відомо, що в системі відбору й орієнтації важливу роль відіграють спостереження шкільного учителя фізичної культури і тренера за дітьми в процесі занять на уроках, у спортивних секціях, під час різних рухливих ігор, змагань, контрольних іспитів.

Проблема: особливості першого етапу підготовки юних гімнастів.

Робоча гіпотеза: можна вважати, що важливим етапом відбору та орієнтації спортсменів є початковий етап, оскільки подальше тренування основане на початковому дозволить виявити нахили дитини до певного виду спорту.

Предмет дослідження: методичні особливості орієнтації та відбору на початковому етапі підготовки.

Об`єкт дослідження: здібності спортсменів до гімнастики та їх виявлення на початковому етапі підготовки.

Мета дослідження: обгрунтування особливостей відбору і спортивної орієнтації на початковому етапі.

Задачі дослідження:

1. З`ясувати основні теоретичні питання спортивної орієнтації та відбору.

2. Проаналізувати значення та взаємозв`язок соціального і біологічного аспектів на початковому етапі відбору та орієнтації.

3. З`ясувати особливості і методику спортивного відбору на початковому етапі.

Методи і організація дослідження:

1. Вивчення наукової і науково-методичної літератури.

2. Аналіз і синтез отриманих даних.

Організація дослідження включала аналіз наукової інформації теорії організації спортивного відбору та спортивної орієнтації. На основі одержаних даних дослідження були проаналізовані:

• відомості наукової і науково-методичної літератури;

• порівняння значення першого етапу підготовки для різних видів спорту.

На захист виносяться: результати проведеного дослідження та важливість першого етапу в спортивному відборі та спортивній орієнтації.

Наукова новизна: узагальнені сучасні дані про деякі особливості першого етапу спортивного відбору та спортивної орієнтації основані на елементах спадковості.

Практична значимість: організація спортивного відбору та спортивної орієнтації на першому етапі з використанням медико-біологічних особливостей дітей різного віку і застосування аналізу спадкових здібностей мають вагоміше значення, ніж необгрунтований вібір самої дитини. Агрументацією на користь даного твердження є практичний досвід багатьох тренерів та вчителів фізичної культури.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СПОРТИВНОЇ ОРІЄНТАЦІЯ І ВІДБОРУ ЮНИХ ГІМНАСТІВ

1.1 Спортивна орієнтація і спортивний відбір в системі підготовки юних гімнастів

Ріст результатів у спорті залежить, як відомо, від методики і тактики спортивного тренування, прогресу технічних засобів, своєчасної й ефективної реабілітації спортсменів, а також від росту масовості і правильного спортивного відбору. Якщо рішення більшості цих задач значною мірою визначається соціальними, економічними й організаційними питаннями, спортивний відбір — це проблема наукового дослідження, проблема наукового пошуку.

Стійкий інтерес до занять спортом у дітей і підлітків у значній мірі визначається правильністю вибору спортивної спеціалізації. Вибрати для кожного підлітка вид занять гімнастикою — задача спортивної орієнтації; відібрати найбільш придатних, результату з вимозі виду спорту, — задача спортивного відбору.

Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для нього спортивної діяльності. Спортивний відбір виходить з вимог виду спорту, з обліком яких здійснюється відбір найбільш придатних для нього людей. Тому поняття "спортивний відбір" і "спортивна орієнтація" необхідно розрізняти [15].

Звичайно, не можна вважати реальної задачу розробити безпомилкові методи відбору, наприклад майбутніх чемпіонів олімпійських ігор, тому що формування будь-якого таланта залежить від величезної кількості факторів, перелічити які просто неможливо, але все-таки людина в силу своїх анатомічних, фізіологічних і психологічних особливостей завжди щонайкраще пристосовується до визначеного виду діяльності. Які об'єктивні причини необхідності спортивного відбору? Логіка постановки проблеми відбору в спорті така: у різних людей при відносно однакових тренувальних можливостях ступінь тренируемости рухових якостей різна. Очевидно, не всякий може домогтися видатних спортивних результатів. Видатне спортивне досягнення — це результат не тільки завзятих тренувань, але також і екстраординарних спадкоємних даних, якими володіє спортсмен.

Сучасна майстерність вимагає тривалої підготовки — 5, 6 і більш років. Починати тренуватися потрібно в 10 — 12 або навіть у 5 — 6 років. Тому найбільша складність полягає в умінні розглянути в дитині те, що йому знадобиться для перемоги, коли він буде дорослим.

На жаль, критеріїв оцінки перспективності спортсмена, що тільки що приступив до занять, поки небагато; кривдно і те, що досвід тренерів, їхня інтуїція не узагальнюються досить широко. Поки мало розроблені модельні характеристики "ідеальних типів" в окремих видах спорту. Високих результатів у спорті можна домогтися лише при наявності визначених здібностей, але дотепер, на жаль, мало відомо про те, як розвиваються і формуються здібності і які наукові критерії можна визначити обдарованість у тієї або іншій руховій діяльності. Тут необхідно виділити комплекс властивостей і якостей, що забезпечує успіх у спортивній діяльності [17].

Доведено, наприклад, що діти, що мають перевагу в рості, зберігають його і в наступні роки. Але не всім показникам можна приписувати таку прогностичну значимість. Для дитини в період росту і розвитку характерні великі компенсаторні можливості, незвичайна пластичність і пристосовність різних рухових і психічних функцій. Якщо тренер, наприклад, відібрав групу дітей спираючи тільки на свій досвід і інтуїцію, він міг відібрати не обов'язково здатних, а лише вміють щось робити, уже знайомих із запропонованою задачею.

Проблема спортивного відбору тісно зв'язана з ростом масовості в спорті. Масовість — основний принцип системи фізичного виховання. Тим часом, по деяким даним, в останні роки спостерігається зменшення масовості в окремих видах спорту. Зменшення масовості в спорті наслідок найчастіше неправильного вибору спортивної спеціалізації [12].

У перші роки занять багато юних спортсменів вибувають з ДЮСШ. Дуже часта причина відсівання — невідповідність даних спортсмена специфіці виду спорту. Відсівання при доборі — це реальне явище на всіх етапах підготовки спортсменів високого класу.

Нерідко в ДЮСШ головної стає задача не відбору дітей, а укомплектування груп. У цьому випадку ні про який відбір не може бути і мови.

Не кожному тренерові дано виховати класного спортсмена: хтось може навчати, хтось тренувати, але безсумнівно, що дитячому спорту потрібні люди, що займалися б тільки добором. На жаль, у практиці ДЮСШ відсутні чіткі уявлення про науково обґрунтовані прийоми визначення перспективності юних спортсменів. Критеріїв такої оцінки іноді просто немає.

Не маючи спеціальної підготовки в питаннях відбору, багато медиків, учителі фізичної культури і тренери скептично дивляться на можливості відбору й орієнтації юних спортсменів. Серед фахівців існує думка, що навіть приблизно неможливо побачити що-небудь визначене в підлітку 10 — 11 років, а тим більше прогнозувати його успіхи в спорті. Звичайно, ця проблема дуже складна. Вона збільшується ще і тим, що інтереси і схильності в дітей цього віку хитливі. Але такий песимізм у загальному не виправданий.

Таким чином, проблема спортивного відбору й орієнтації— проблема комплексна. Вона вимагає зусиль багатьох фахівців. Її необхідно вирішувати, об'єднавши зусилля вчених, тренерів і педагогів.

1.2 Взаємозв'язок соціальному і біологічного в розвитку дитини

Здібності — це властивості людини, що роблять його придатним до успішного виконання якої-небудь діяльності. Здібності формуються на основі задатків — анатомо-фізіологічних особливостей людини. "Можна вважати безнадійним виховати в людини таку здатність, задатки для якої в нього відсутні", — писав Б. М. Тепле. Здібності формуються в процесі діяльності, навчання і виховання, у свою чергу, залежать від суспільно-історичних умов (при вирішальній ролі факторів зовнішнього середовища). Але якби тільки навчання і виховання визначали рівень розвитку здібностей у людей, не було б таких величезних індивідуальних розходжень при відносно однакових умовах життя. Ще Платон писав: "...немає двох людей, що народилися зовсім однаковими, кожен відрізняється від іншого своїми природними даруваннями".

Суперечка між прихильниками спадковості і неспадковості здібностей продовжується вже кілька сторіч. У принципі спірних позиції завжди визначалися їхнім загальним світоглядом і носили в основному умоглядний характер. Лише порівняно недавно в зв'язку з деякими успіхами біології й особливо генетики з'явилася можливість вивчати це питання більш об'єктивно. Однак навіть сьогодні вчені мають у своєму розпорядженні відносно деяк зведення про спадкування високих варіантів нормальних ознак людини, оскільки можливості вивчення їхній поки досить обмежені. Для цього звичайно використовують методи багаторічних спостережень за групами людей, порівняння показників в окремих родинах (включаючи кілька поколінь), а також методи вивчення ідентичних, тобто дуже схожих, і неідентичних, тобто несхожих, близнюків (близнюковий метод).

Особливо важкою є оцінка частки впливу спадкових або середовищних факторів на формування здібностей. Будь-який спадкоємний фактор буде впливати по-різному в різних умовах середовища, а будь-який фактор буде по-різному впливати на різний спадкоємний матеріал. Спроби такої оцінки будуть безуспішними доти, поки не будуть враховані і кількісно обмірювані всі незліченні фактори зовнішнього середовища, а також динаміка взаємодії їх з генотипом від моменту зачаття до кінця життя. Варто завжди уникати спрощення цієї проблеми. Гени не визначають здатності самі по собі, а лише задатки, або, як часто тепер говорять, норму реакції на средовые впливу. Виховання і навчання також не всесильні. Не можна робити таких заяв, які робив американський педагог Дж. Вотсон: "Дайте мені дюжину дітей, і я зроблю з них усе, що захочу: лікаря, юриста, торговця, художника і навіть злодія". Ця фраза довгі роки була символом могутності виховання й утворення [9].

Педагогічний оптимізм полягає не у твердженні, що шляхом правильного навчання в кожної людини можна розвити будь-яку здатність безмежно, а у визнанні того факту, що серед нормальних людей немає жодного, хто був би ні до чого не здатний. Визнання людини нездатним у якій-небудь області не означає його неповноцінності взагалі. Воно означає лише те, що його здатності лежать не в цій області, а в іншій. "Для кожної людини, — говорить видний радянський психіатр В. М. Банщиків, — незважаючи на складність соціальної організації особистості, існує якась біологічно обумовлена "екологічна ніша, в умовах якої він буде найкраще працювати, довше зберігати здоров'я і буде більш корисний суспільству.

Ідею спадковості таланту вперше науково намагався розвити англійський психолог і антрополог Гальтон. Він вивчав родоводи самих різних видатних людей (полководців і політичних діячів, письменників, поетів і музикантів, юристів і вчених) і прийшов до висновку, що талант і особливо виняткова обдарованість успадковуються.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що є функції, для яких необхідний тільки винятковий генотип. Але це не виходить, що талант генетично жорстко детерминирован.

У випадках виняткової, обдарованості мова йде вже не про здібності, а про талант і навіть про геніальність. Імовірно, у человекознании немає іншої такої проблеми, яка б викликала настільки велику увагу й активність у вивченні і яка б так мало дала в результаті цього вивчення, як проблема інтелектуальних розходжень. Прикладом може служити так називаний коефіцієнт розумового розвитку. Слід зазначити, що дотепер не існує повного визначення поняття "інтелект", а методи виміри тепер критикуються.

Однак багато хто вважають, що не визначає здатності людини. Творчі досягнення особистості від здатності створювати нові поняття і формувати нові навички, тобто від її креативности. На сьогодні немає ще надійних методів виміру креативности. Поняття "талановита людина" обов'язково крім здібностей повинне включати а себе мотивацію, тобто пристрасть до будь-якої справи.

Якої ж риси характеру відрізняють творчу особистість? Її відрізняють величезна працьовитість у тій області знань, який вона цікавиться, оригінальність, самостійність і розкутість мислення, готовність до ризику, сприйнятливість до гумору, зосередженість уваги і "невідступне думание", як говорив И. П. Павлов. Що ж стосується віку розквіту таланта, то по цьому питанню маються самі суперечливі думки. В одних великих людей талант виявлявся дуже рано, в інших — пізно [10].

Потрібно відзначити ще одну особливість: обдарованість батьків часто не збігається з обдарованістю дітей не тільки в ступені прояву, але й у специфіці діяльності, іншими словами — предмет діяльності в обдарованих батьків і дітей може бути зовсім різним.

Звичайно, обдарованість не може зустрічатися на кожнім кроці, але шляхом правильного навчання і виховання активізувати творчі потенціали широких мас — задача цілком реальна.

Так, поняття "здібності" завжди зв'язано зі співвідношенням природженого і набутого, біологічного і соціального, природного і суспільного. Людина— це, істота біосоціальна, похідних двох факторів — природного і суспільного, і будь-яка риса його повинна нести в собі відбуток їх взаємодії.

Отже, стійкий інтерес до занять спортом у дітей і підлітків у значній мірі визначається правильністю вибору спортивної спеціалізації, що, у свою чергу, залежить від відповідності індивідуальних особливостей специфіці виду спорту. Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для нього спортивної діяльності. При відборі в масовий спорт важливу роль відіграють здібності дитини та елементи спадковості.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЮНИХ ГІМНАСТІВ НА ПЕРШОМУ ЕТАПІ ПІДГОТОВКИ

2.1 Організація і методика спортивного відбору на першому етапі

Основними задачами першого етапу відбору (первинний відбір) є визначення придатності дітей і підлітків до спортивного удосконалювання шляхом виявлення їх задатків, що лежать в основі розвитку здібностей, оцінка ступеня рухової активності. Можна погодитися з думкою В. І. Пилиповича і І. М. Туревського про те, що на даному етапі основною задачею є відбір узагалі моторно-обдарованих дітей і виявлення їх психомоторного статусу.

До спортивних занять залучається можливо більша кількість обдарованих у спортивному відношенні дітей і підлітків. Широко розгортається робота з агітації і пропаганди спорту. Доцільно організовувати спортивні секції в загальноосвітніх школах, де б під керівництвом учителя фізкультури і при участі тренера спортивної школи проводилися заняття по обраному виді спорту. У процесі занять і змагань протягом навчального року виявляються перспективні учні. На уроках фізичної культури й у ході секційних занять можна виявити стійке прагнення школяра до спортивного удосконалювання, успішність оволодіння їм руховими навичками й уміннями, інтерес до виконання фізичних вправ [11].

Варто враховувати і відношення родини до систематичних занять спортом. З цією метою тренер повинний проводити бесіди з батьками або анкетне опитування. Істотно поповнити інформацію про школярів може учитель фізичної культури. Важливе значення мають безпосередні бесіди тренера з дітьми.

Наприкінці першого етапу відбору проводяться огляди-конкурси по видах спорту, контрольні іспити і змагання. Доцільно ці заходи пристосовувати до закінчення навчального року. У ряді випадків попередньо відібрані учні зараховуються в літній спортивний табір, де вони займаються під керівництвом тренерів спортивної школи. У спортивному таборі на основі тестування і педагогічних спостережень продовжується виявлення здібностей дітей і підлітків.

В останні роки в ряді республік країни створюються групи підготовки дітей для надходження в ДЮСШ, перед цими групами поставлені задачі: масове залучення дітей до занять даним видом спорту і підбор найбільш перспективних хлопців для зарахування в ДЮСШ. Як показали дослідження М. Н. Тураходжаєвої, шляхом підбора спеціальних засобів і методів у цих групах можна направленно впливати на розвиток фізичних якостей, формування навичок і умінь, створюючи необхідні передумови для наступної спеціалізації у визначеному виді спорту [12].

Проблема відбору юних гімнастів може бути успішно вирішена лише на основі тривалих і ретельно організованих комплексних обстежень, за тими хто займається. Правильно обраний комплекс методів дослідження, що припускає вивчення різних сторін особистості спортсмена шляхом педагогічних, лікарсько-фізіологічних, психологічних і соціологічних методів, дасть можливість виявити спортивну обдарованість школярів.

На основі педагогічних спостережень тренер визначає здатність юних спортсменів переборювати значні тренувальні навантаження, можливість організму юного спортсмена до ефективного відновлення, виявляє темпи формування рухових навичок, темпи розвитку окремих фізичних якостей. Велику роль грають педагогічні контрольні іспити (тестування), за результатами яких судять про рівень розвитку фізичних якостей і можливих темпів їх приросту. Тести повинні відповідати визначеним вимогам. Важливою якістю тесту є валидность, тобто відповідність тесту (контрольної вправи) можливості виявлення рівня розвитку даної фізичної якості. Це відповідність звичайна виявляється в структурі рухів, тривалості й інтенсивності виконання вправ. У ряді випадків у юних спортсменів на відміну від дорослих навіть вправи однієї і тієї ж потужності, але різної тривалості можуть характеризувати різні властивості рухового апарата. Наприклад, у дітей і підлітків 7—16 років швидкісні можливості повніше тестируются не за результатами бігу на 100 м, а за допомогою пробегания відрізків меншої довжини — 20—40 м. У даному випадку результат у бігу на 100 м у більшій мері характеризує рівень розвитку спеціальної витривалості спортсмена.

Іншим важливим критерієм тесту є надійність, що припускає високу стабільність показників, тобто їхня відтворюваність при повторному тестуванні. Важко розраховувати на успіх, якщо як тест використовуються вправи або які-небудь показники, що по своїй природі вкрай мінливі або варіабельні.

Критерій надійності украй важливий у дослідженнях, коли необхідно оцінити успішність навчання або тренування протягом тривалого часу. Якщо використовувати тести, що характеризуються слабкою відтворюваністю, то важко виявити різницю між вихідним (початковим) і кінцевим результатами юного спортсмена [12].

Важливою якістю тесту є і його об'єктивність. Тест повинний неупереджено, незалежно від суб'єктивних представлень екзаменатора, характеризувати рівень розвитку тієї або іншої фізичної якості спортсмена. Якщо об'єктивність тесту недостатня, то важко порівнювати результати іспитів, що проводилися різними тренерами, тому що помилки кожного дослідника не дозволяють точно визначити рівень розвитку даної фізичної якості.

Тест також повинний бути відносно простим, доступним для що займаються. Тестування не повинне перетворюватися у виснажливий іспит, що вимагає величезної напруги сил. У цьому випадку інформативність тесту знижується.

Серед фізичних якостей і здібностей, що визначають досягнення високих спортивних результатів, існують так називані консервативні, генетично обумовлені якості і прояви рухової діяльності, що важко піддаються розвиткові й удосконалюванню в процесі тренування. Вони мають важливе прогностичне значення при відборі дітей і підлітків у спортивні школи. Тому їх тестуванню повинна бути приділена особлива увага. Визнаючи важливу роль тестів при аналізі здібностей юних спортсменів, не потрібно разом з тим і переоцінювати їхнє значення. Необхідно пам'ятати, що вони є тільки одним з багатьох інструментів пізнання можливостей дітей, що займаються спортом.

Істотну інформацію про здібності що займаються можуть дати медико-біологічні дослідження, що дозволять визначити стан здоров'я, рівень фізичного розвитку і підготовленості школярів, виявити дітей і підлітків, що має протипоказання до занять спортом. Особлива увага повинна бути звернена на тривалість і якість відновних процесів після виконання дітьми і підлітками тренувальних навантажень [10].

Вивчення впливу тренувальних навантажень на організм юного спортсмена, характеру їхньої післядії в різних циклах спортивного тренування дозволить одержати коштовну інформацію про потенційні можливості юних спортсменів. Лікарські обстеження необхідні і для того, щоб у кожнім конкретному випадку вирішити, у яких лікувально-профілактичних заходах бідують діти і підлітки, що володіють необхідними даними для надходження в спортивну школу. Крім того, медичний огляд при надходженні в спортивну школу так само, як і подальші лікарські спостереження, повинний допомогти тренерові в індивідуалізації учбово-тренувального процесу на всіх етапах підготовки юного спортсмена. На першому етапі спортивного відбору до участі в змаганнях і контрольних іспитах можуть бути допущені діти з медичним висновком про стан здоров'я, отриманим при огляді лікарем загальноосвітньої школи. При наявності відхилень у стані здоров'я, не перешкоджаючим заняттям фізичною культурою і спортом, лікар загальноосвітньої школи вказує в довідці діагноз. Висновок шкільного лікаря залишається дійсним протягом перших трьох місяців перебування в спортивній школі.

У процесі психологічних досліджень особлива увага приділяється виявленню в юних гімнастів таких якостей, як активність і завзятість у спортивній боротьбі, самостійність, рішучість, цілеспрямованість, спортивна працьовитість, здатність мобілізуватися під час змагань і т.п. У лабораторних умовах досліджуються здібності спортсмена до оперативного мислення, властивості вищої нервової діяльності, сенсомоторные реакції, швидкість переробки інформації, сенсомоторная координація, а також деякі інші.

У ході соціологічних і соціально-психологічних досліджень виявляються глибина та стійкість спортивних інтересів, мотивація, рівень домагань юних спортсменів.

Аналіз теоретичних і експериментальних робіт дозволяє сформулювати наступні критерії відбору в спортивні школи.

Педагогічні критерії відбору характеризують рівні розвитку фізичних якостей, техніко-тактичної підготовленості, спортивно-технічної майстерності, темпи росту спортивних досягнень, моторну навченість, координаційні можливості, здатність юних спортсменів до ефективного рішення рухових задач в умовах напруженої боротьби.

Медико-біологічні критерії відбору характеризують стан здоров'я спортсмена, його біологічний вік, морфофункциональные ознаки, стан функціональних і сенсорних систем організму, індивідуальні особливості вищої нервової діяльності юних спортсменів.

Психологічні критерії відбору включають показники, що свідчать про можливості удосконалювання різних психічних якостей у залежності від вимог виду спорту, ступеня розвитку вольових якостей, особливості характеру, темпераменту.

Так, для виявлення вольових якостей дітям і підліткам доцільно давати контрольні завдання (бажано в соревновательной формі). Показником інтенсивності прояву вольових зусиль що займаються служить успішне виконання вправ з короткочасною напругою, спортивна працьовитості — здійснення щодо складних у координаційному відношенні вправ, для освоєння яких потрібне тривалий час. Рішучість і сміливість що займаються вивчається за допомогою виконання різних вправ в ускладнених умовах.

Соціологічні критерії відбору включають характеристику мотивів, інтересів і запитів учнів: показники, що характеризують формуючий вплив спорту, родини, колективу. Ефективність відбору багато в чому залежить від своєчасного й об'єктивного виявлення інтересу дітей і підлітків до занять тому або іншому видові спорту. Важливе значення має всебічний аналіз причин відсівання юних спортсменів, що виявила задатки для успішного спортивного удосконалювання на перших етапах багаторічного тренування. Необхідно підкреслити, що в процесі відбору на кожнім етапі багаторічного спортивного удосконалювання повинний здійснюватися комплексний підхід, що припускає аналіз особистості спортсмена в цілому і його спортивних здібностях на основі педагогічних, медико-біологічних, психологічних і соціологічних критеріїв відбору [10].

Для кожного виду спорту повинні бути визначені комплекси педагогічних контрольних іспитів (тестів). Відбір дітей і підлітків тісно пов'язаний із процесом багаторічного тренування. Тому зміст кожного її етапу прямо зв'язано з діагностикою спортивної придатності, з необхідністю виконання усезростаючих вимог і оцінкою досягнень спортсмена.

Тому що різні види спорту висувають неоднакові вимоги до спортсменів, доцільно розглянути різні критерії відбору стосовно до окремих видів спорту. Разом з тим наявність у ряді випадків загальних вимог дозволяє умовно розділити усі види спорту на 5 груп: швидкісно-силові види спорту, циклічні види спорту, технічно складні види спорту, спортивні єдиноборства, спортивні ігри.

Варто відмітити, що темпи розвитку ведучих фізичних якостей мають першорядне значення при прогнозі перспективних спортсменів тільки в тому випадку, якщо рівень їх розвитку досить високий. Якщо ж їх вихідні дані нижче середніх, то навіть високі темпи розвитку не дозволять підвищити спортивний результат до необхідного рівня. Однак орієнтація на темпи зростання спортивних показників у процесі відбору дітей і підлітків виправдує себе за умови обліку індивідуальних особливостей біологічного віку дітей і підлітків. Таким чином, тільки відносно високий вихідний рівень розвитку фізичних якостей і оптимальний темп їхнього приросту з урахуванням біологічного віку дадуть можливість зробити надійний прогноз про перспективність того або іншого спортсмена.

Методи відбору тісно зв'язані з етапами багаторічної спортивної підготовки. За даними Н. Л. Мінаєвої, основними етапами системи відбору в спортивній гімнастиці є: первинний відбір — з 10 років; передолімпійський відбір — 13 — 14 років (хлопчики), 12 років (дівчатка); олімпійський відбір — 17 років (юнаки), 15 років (дівчатка).

При прогнозі здібностей гімнастів важливе значення мають показники, що характеризують рівень і темпи росту фізичних якостей у кожній віковій групі: сила м'язів, швидкісно-силові якості, силова витривалість, гнучкість (рухливість у суглобах). Для гімнастів характерні консервативність відносної м'язової сили і гнучкості, їх висока прогностична значимість при відборі дітей для занять спортивною гімнастикою. Окремі гімнасти різних вікових груп мають такі ж показники відносної м'язової сили, рухливості в суглобах, як і майстри спорту міжнародного класу. Між цими показниками і ростом спортивно-технічної майстерності мається тісний взаємозв'язок, що зберігає своє значення в різних вікових періодах і є надійним критерієм при визначенні перспективності гімнастів.

І. М. Колотилова установила, що високі досягнення гімнасток значною мірою обумовлені відносними силовими показниками наступних м'язових груп: згиначів і разгибателей стегна, гомілки, стопи і разгибателей плеча, передпліччя. На спортивний результат впливають абсолютна і відносна статична витривалість згиначів і разгибателей тулуба, згиначів гомілки і разгибателей стегна.

Рівень фізичної і технічної підготовленості спортсменів визначається шляхом тестування, специфічного для кожного виду спортивних ігор. Важливе значення має виявлення ігрової ефективності спортсмена, про яку судять по ряду показників: активність, результативність, ефективність взаємодії гравців, допущені помилки, час гри.

За даними М. С. Бриля, перший етап відбору (первинний відбір) у спортивних іграх здійснюється з у до 9—10 років, перспективний відбір —з 11— 12 років. На першому етапі відбору у відділення спортивних ігор ДЮСШ першорядне значення має визначення здатності дітей і підлітків до взаємодії, орієнтуванню, швидкості дій, ініціативності і наполегливості, раціональності оперативних рішень, концентрації уваги і координації рухів. Кращим засобом такої діагностики є модельні тести, побудовані на моделях рухливих ігор. М. С. Бриль показав, що ігри — найбільш підходяща форма виявлення індивідуальних здібностей дітей і підлітків: гри сприяють проявові функцій у тих сполученнях, що складають структуру рухової обдарованості. Крім того, ігри — природний вид діяльності молодших школярів. Ігри вимагають того оптимального рівня мотивації, що позитивно відбиває на надійності тестових оцінок.

Рівень фізичної підготовленості дітей і підлітків виявляється шляхом тестування їх основних фізичних якостей.

2.2 Особливості розвитку фізичних здібностей

Рухові здібності так, чи інакше завжди проявляються в руховій дії. Для того щоб виконати складну гімнастичну вправу необхідно максимально проявити швидкісну силу — тут ми маємо справу з силовим хистом. Для того, щоб виконати зв'язку елементів необхідний прояв рухової витривалості, а так як вправи виконуються дуже точно за просторовими, часовими і силовими характеристиками, то не останнє місце займають координаційні здібності спортсменів.

Прояв бистроти в гімнастиці безпосередньо пов'язаний зі швидкісною силою і залежить від неї. Швидкісна сила — один із головних факторів, що обумовлюють бистроту. Особливо цей вплив проявляється при виконанні рухів зв'язаних із зміною положення тіла в просторі, а також переключення із однієї дії на іншу за відсутністю значного зовнішнього опору.

Координація рухів згідно критеріїв її оцінки взаємозв'язана з проявом бистроти, сили і гнучкості. Удосконалення здібності диференціювати часові характеристики руху, виконання завдань з мінімальним збільшенням швидкості позитивно впливає на розвиток бистроти. Удосконалення здібності диференціювати силові характеристики руху впливає на розвиток сили. Удосконалення здібності диференціювати просторові характеристики руху вимагає і підвищення активної гнучкості.

Процес розвитку сили і рухової витривалості зумовлений особливостями функціонування організму. Як зазначалося вище, розвиток витривалості супроводжується морфофункціональними змінами м'язової системи, що переслідують одну мету — збільшити потужність переробки проміжних продуктів метаболізма у м'язових волокнах І типа. Такий розвиток можливий лише у тому випадку, якщо поєднується робота силової спрямованості і робота на витривалість. Так як після довготривалої силової роботи (не менше 30 хвилин) у м'язах накопичується значна кількість лактата, то після неї повинна бути робота спрямована на часткове споживання лактата у м'язових волокнах І типа. У гімнастиці такими вправами можуть бути кільцеві зв'язки вправ на снарядах, що не вимагають максимальної потужності, але повинні виконуватися точно у просторі, за часом і ступені м'язових зусиль.

Достатньо сильно впливає на м'язову систему тривала дія силових вправ на локальну групу м'язів, якщо після такої роботи наступна робота на витривалість, то розвивається локальна м'язова витривалість. В енергетичному плані будь-яка м'язова робота вимагає участі декількох видів енергетичних ресурсів. За даними Н. В. Яружного (1984), енергозабезпечення за часом розгортається так:

Час роботи	Алактатний режим	Гліколітичний режим	Аеробний режим
10 с 10—20 с 20—45 с	50% 40% 30%	47,3 % 49% 44,2%	2,7 % 11 % 25,8 %

Таким чином, енергозабезпечення м'язової роботи різної потужності здійснюється з застосуванням всіх режимів енергоутворення. Залежно від потужності змінюються тільки приорітети у одержанні енергії.

На прояв силового хисту впливає гнучкість. На думку Ю. В. Менхіна (1989), пасивна гнучкість може впливати на прояв сили:

1) чим більше рухливість в суглобах, тим більше виявляються розтягнуті м'язи, а значить, тим більшу динамічну і швидкісну силу вони можуть проявити при інших рівних умовах;

2) чим більше пасивна рухливість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі може бути проявлена статична сила.

У взаємовідносинах силового хисту і активної гнучкості спостерігається такий зв'язок:

1) чим більше активна гнучкість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі може бути проявлена статична сила;

2) чим більше рівень статичної сили, тим більше на суглобній амплітуді може бути зафіксовано кутів;

3) чим більша динамічна (повільна) сила, тим на більшу відстань може бути здійснено відповідний (повільний) рух в суглобі;

4) чим більша швидкісна сила, тим на більшу відстань може бути здійснено рух в суглобі.

Таким чином, прояв і розвиток рухових здібностей взаємозв'язаний. Рухові здібності — це якісна сторона рухової функції людини.

ВИСНОВОК

1. Усе сказане дозволяє зробити наступні висновки. Спортивний відбір проводиться поетапно. Кожен його етап має специфічні задачі і цільові настанови. Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для нього спортивної діяльності. Спортивний відбір виходить з вимог виду спорту, з обліком яких здійснюється відбір найбільш придатних для нього людей.

2. Існує декілька точок зору відносно залежності фізичних якостей від спадкових ознак. Одні підтримують дану думку, інші навпаки, заперечують. Взагалі, в кожної людини є можливість досягти значних результатів в спорті, але починати займатися спортом потрібно з раннього віку.

3. До спортивних занять залучається якомога більша кількість обдарованих у спортивному відношенні дітей і підлітків. Широко розгортається робота з агітації і пропаганди спорту. Доцільно організовувати спортивні секції в загальноосвітніх школах, де б під керівництвом учителя фізкультури і при участі тренера спортивної школи проводилися заняття по обраному виді спорту. Ефективний спортивний відбір може бути здійснений на основі тривалих комплексних досліджень, що припускають аналіз особистості спортсмена в цілому і його спортивних здібностях на основі педагогічних, медико-біологічних, психологічних і соціологічних критеріїв відбору. На першому етапі відбору проводять тестування, за результатами яких судять про рівень розвитку фізичних якостей та відповідність вимогам певного виду спорту.

4. Основними задачами першого етапу відбору (первинний відбір) є визначення придатності дітей і підлітків до спортивного удосконалювання шляхом виявлення їхніх задатків, що лежать в основі розвитку здібностей, оцінка ступеня рухової активності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б. Г. О взаимосвязи и развитии способностей и характера. — М.: АПН РСФСР, 1956.

2. Бриль М. С. Отбор в спортивных играх. — М.: ФиС, 1980.

3. Бахрах И. И., Дорохов Р. Н. Прогнозирование морфологических показателен у детей и подростков. — В сб.: Возраст и становление спортивного мастерства, Смоленск, 1974.

4. Вайцеховский С. М. Книга тренера. — М.: ФиС, 1971.

5. Волков В. М. Тренеру о подростке. — М.: ФнС, 1973.

6. Волков В. М. Актуальные вопросы биологии спортивного отбора.—ТиП, 1974, № 3.

7. Волков В. М. Биологические аспекты отбора и управления в юношеском спорте. — В сб.: Возраст и становление спортивного мастерства. Смоленск, 1974.

8. Волков В. М., Ромашов А. В., Николаев Н. Н. Спортивные способности детей. Смоленск, 1981.

9. Волков В. М. Спортивный отбор (медико-биологический очерк). Смоленск, 1979.

10. Волков Л. В. Виховання фізичних здібностей учнів. — К.: Рад. шк., 1980. — 102 с.

11. Воробьев А. Н. Тяжелоатлетический спорт. Очерки по физиологии и спортивной тренировке. — М.: ФиС, 1977.

12. Годик М. А., Шанина Т. А., Шатикова Г. Ф. О методике тестирования физического состояния детей. — ТиП, 1973, № 8.

13. Гужаловский А. А. Этапность развития физических (двигательных) качеств и проблема оптимизации физической подготовки детей школьного возраста. Докт. дисс. М., 1980.

14. Маркосян А. А. Основы морфологии и физиологии развития организма детей и подростков. — М.: Медицина, 1969. — 571 с.

15. Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки. - К.: Вища шк., 1984. – 352 с.

16. Платонов В.Н. Теория спорта. – К., 1981.

17. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. – К.: Ол. литература, 1997.

18. Романенко В. А. Двигательные способности человека. —Донецк.: Новый мир, УК Центр, 1999. — С. 51.

19. Сергиенко Л.П. Основы спортивной генетики. – К.: "Цимневская", 2004. – 637 с.

20. Дж.Х. Уилмор, Д.Л. Костилл. Физиология спорта и двигательной активности. - К.: Ол. литература, 1997.

21. Шварц В.Б., Хрущев С.В. Медико-биологические аспекты спортивной ориентации и отбора. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – 151 с.