Кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання та розповсюдження Червоної книги України не рідше одного разу на 10 років.
Наукові та інші установи, підприємства, організації та громадяни повідомляють Міністерству охорони навколишнього с природного середовища України наявну у них інформацію про поширення, чисельність, стан видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, та негайно інформує про факти їх знищення, пошкодження, загибелі чи захворювання.
Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 1993р.
Про розміри компенсації за добування та шкоду, заподіяну видами тварин занесеними до Червоної книги України:
Затвердити такси для обчислення розміру компенсації за шкоду, заподіяну будь–якими підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним добуванням або знищенням чи пошкодженням:
- тварин з числа видів, занесених до Червоної книги України, які постійно або тимчасово перебувають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;
- тварин з числа видів, занесених до Червоної книги України, шляхом погіршення середовища їх перебування, у випадках, коли неможливо підрахувати абсолютну кількість загиблих тварин.
Розмір компенсації шкоди обчислюється за вказаними таксами службовими особами Міністерства охорони навколишнього природного середовища, його органів на місцях спеціально уповноважених на те органів державної виконавчої влади, яким надано право накладення адміністративних стягнень.
1.1. Ccавці
В.Г. Гепнер казав:
„І ми, люди, належимо до ссавців... Той розум, яким гордимося ми, є не що інше, як кінцевий продукт еволюції мозку і психіки всього ряду ссавців - від його найпримітивніших представників до людини”.
Ссавці – найбільш високо розвинута група хребетних тварин, на вершині якої стоїть людство. Вони пристосувалися до життя в будь-яких умовах і трапляються як на землі, так й у воді. Окремі ссавці літають не гірше за птахів, плавають, немов риби, багато з них живуть у норах і рідко виходять на повітря. Розмірами ссавці теж неоднакові: змлерийка-крихітка важить менше двох грамів, а, скажімо, синій кит – понад 120 тонн. Учені переконалися – хижаків значно менше від травоїдних. І ще одна закономірність: чим дрібніші ссавці, тим їх більше. І щоб нападати, і щоб тікати, ссавцями треба мати добрі ноги. І вони їх мають. Ось чому серед тварин, зокрема на суходолі, чимало „рекордсменів” з бігу. Так, гепард розвиває швидкість до 70 кілометрів за годину! Серед ссавців, які живуть у воді, найшвидше плаває дельфін – до 20 кілометрів за годину. Він, звичайно, не рекордсмен, бо удвічі швидше за нього плаває риба-парусник. Живляться ссавці різноманітною їжею. Хижаки, звичайно, не можуть обійтися без м’яса. Тому-то в них добре розвинені зуби. Щоб вполювати велику здобич, ці тварини нерідко об’єднуються в зграї. Так роблять вовки, гієнові собаки.
Є серед ссавців й такі хижаки, що використовують як зброю отруту. Взяти хоча б землерийок – короткохвостих буро зубок. Вони наздоганяють здобич і кусають її, впускаючи рідину, яка паралізує жертву. Ссавці – теплокровні тварини. У переважної більшості тіло вкрите густою шерстю, що надзвичайно важливо для підтримання постійної температури тіла. У них, за невеликим винятком, добре розвинуті слух, зір і нюх. Високо розвинена нервова система, яка забезпечує ссавцям складні зв’язки з навколишнім середовищем.
Ссавці народжують живих дитинчат і вигодовують їх молоком. Ссавці з’явилися близько 180 мільйонів років тому. Багато з них не змогли пристосуватися до змін в навколишньому середовищі, які час від часу наставали, й гинули. Чимало звірів зникло при безпосередній участі людини. Головною причиною їх зникнення були давні мисливці., які винищували великих тварин заради м’яса, шкури і кісток.
Хохуля звичайна. Хохулі з’явилася на планеті мільйон років тому.
Та лискуче, гарне хутро хохулі привернуло увагу людини. Почалося масове винищення цього звірка. Вже в кінці минулого століття хохуля стала рідкісною.
Незначна кількість її видиться в заплавах Північного Дінця та Сейму.
Їжак вухатий. Вчених цікавить опір організму їжаків вухатих найсильнішій отруті та витривалість його щодо перегрівання. Вони зустрічаються лише в Донецькій області.
Бурозубка альпійська. До „Червоної книги України” внесена буро зубка альпійська, яка живе в Карпатах. Звірок середньої величини - від 69 до 77 міліметрів завдовжки, хутро на спині чорне з темно-бурим відтінком, на черевці дещо світліше. У неї найдовший з усіх землерийок хвіст.
Кутора мала. Або водяна землерийка, вона ненажерлива. Це й спонукає звірка нападати на велику рибу. Звірок не промине нагоду поласувати пташиним м’ясом. Вода – рідна стихія, добре плаває, пірнає, збираючи поживу, ходить по дну. За руль куторі править хвіст.
Білозубка – крихітна. Найменший звірок – це білозубка – крихітна, карликова білозубка. Зрідка зустрічається й на Україні. Звірок такий малий, що може любесенько розміститись на сірниковій коробці, довжина його стрункого тіла разом з чималою головою усього 3.5-4.5 сантиметра.
Рукокрилі. Досліджено, що маленький кажан вагою 6 грамів за 1 годину активного полювання встигає наловити 1 грам комах. Занесено до „Червоної книги України” – тринадцять видів: підковоніс великий, підковоніс малий, нічниця Бекштейна, нічниця ставкова, нічниця Наттерера, нічниця триколірна, нічниця Іконникова, довго крил звичайний, широковух звичайний, вечірниця мала, вечірниця гігантська, нетопир середземноморський і нетопир кажановидний.
Вечірниця мала. Улюблене місця – широколистяні ліси. На зиму, як і всі вечірниці, відлітають у теплі краї.
Широковуха звичайного. Широковухи селяться скрізь: днюють у різних печерах, погребах, покинутих шахтах, в розщелинах скель або між камінням. Люблять самотність, але на зимову сплячку збираються по кілька особин.
Нічниця ставкова. Водиться тільки над ставками, озерами, або нешвидкоплинними річками.
Нічниця неттерера. Водиться у лісах, гірській місцевості.
Нічниця триколінна. Водиться у нас в Карпатах.
Нічниця іконникова. Живуть тільки на Закарпатті, де селяться в розщелинах скель, під відслоненою корою, за обшивкою дерев’яних будинків.
Нетопир середземноморський. Оселяється в розщелинах скель, за наличниками кам’яних будов, в щілинах кам’яної кладки. Ґрунтується невеликими колоніями до 20 особин.
Кажановидний нетопир. Живуть в Криму. Як тільки зайде сонце, вся колонія вилітає на полювання. До ранку ловлять комах над деревами, будинками, уздовж гірських ущелин або над полями.
Двокрила звичайного. Селяться в Криму і Закарпатті. Зимують у теплих широтах.
Підковоніс великий. Водиться в горах Криму та Західної України. Живе в печерах, щілинах. Оселяються підковоноси і поодинці, і великими колоніями – іноді до півтисячі особин. На осінь відлітають у теплі країни, але трапляються й такі, що лишаються на зимівлю дома.
Підковоніс малий. Водиться у південних горах.
Рукокрилі – дуже корисні тварини. Вони знищують незліченні полчища нічних шкідників. Підраховано, що один кажан за рік може з’їсти понад 4 кілограми різноманітних комах.
Та над рукокрилими нависла небезпека: дедалі менше стає старих споруд, на горищі яких знаходить схованку кажану, у лісах і парках постійно проводиться санітарні вирубки, під час яких видаляються старі дупляні дерева, а чимало летючих мишей селиться тільки в дуплах, зростає фактор неспокою – надто мало залишається затишних куточків. А буває, що кажани стають жертаою й пустощів підлітків.
Перев’язка звичайна. Перев’язка – єдиний хижак фауни нашої країни, що має рябе забарвлення. Живе в цілинних степах, у норах, на поверхню вилазить рідко й то вночі або в сутінки. Перев’язки звичайні – дуже корисні тварини. Вчені підрахували, що кожна особина, знищуючи від 300 до 820 гризунів, щороку зберігає тільки таким чином три тонни зеленої трави.
Тхір степовий. Надто капосна тварина: скільки не буде в курятнику птахів, усім голови повідгризає. Живуть вони переважно на узліссях змішаних і листяних лісів, в долинах степових річок, в чагарниках поблизу людських осель. Можуть вони навіть рибу ловить. Оселяються цей тхір переважно у відкритих степах. Його улюблені місця – долини степових річок, оброблені поля. Не боїтесь споряджати житло й поблизу людських осель.
Тюлень – монах. Вибирають малодоступні піщані чи галькові коси або шукають у затоках ділянки з кам’янистим берегом. Тюлені – монахи – дуже рідкісні тварини. У нашій країні вони іноді зустрічаються в прибережних районах між дельтою Дунаю та островом Зміїним.
Зубр. Як і всі стадні тварини, зубри живуть невеликими гуртами – самиці з телятами, молодь до трьох років, дорослі бики. Старі зубри залишають стадо й бродять самотньо. . Причини зміни чисельності: винищення виду внаслідок надмірного промислу в умовах господарської діяльності людини, що привела до істотної перебудови ландшафтів, скорочення площ, деградації та зникнення лісів основних стадій звіра. Головними причинами смертності в наші часи є хвороби та зіткнення з транспортними засобами.
Рись звичайна. Живе переважно в Українських Карпатах. Невеликі популяції збереглися в Волинській області. Поодинокі особини зустрічаються в поліському природному заповіднику.
Соня садова. Об’єднують невеличку родину дрібних довгохвостих тваринок, пристосованих до життя на деревах. Живляться вони різним насінням, ягодами, комахами, молюсками, яйцями птахів. Восени влягаються спати. Сплять довго – аж до літа. Їх майже не залишилося.
Полівка снігова. Полівки , як ми бачимо, „окупували” території всіх природних районів. Зокрема живуть в Карпатах. На території нашої країни поливок снігових мало.
Ємаранчик. Тушканчик... Один з Природослідників назвав їх кенгуру наших степів. Ємуранчики збереглися у нашій республіці лише на території Олешківських пісків, що на лівому березі Дніпра в Херсонській області.
Сліпаки. Сліпаків подільських, які водяться у степах та лісостепах западу. Живуть сліпаки самітниками, спілкуючись тільки під час весільних ігор.
Сліпаки буковинські. Трохи менше за сліпаків подільських. Забарвлення хутра темніше. Зустрічаються у південно-західній Україні. Живуть на схилах гір, іноді на сіножатях і посівах багаторічних трав.
Сліпаки білозубі. Невеликі звірки, завдовжки до 20 сантиметрів. Спина їхня вохристо-бура, низ-темно-сірий. Великі любителі цибулькових рослин. Тому й нори свої прокладають у гірських степах, де живляться коренеплодами.
Сліпаки піщані. Не багато більші від попереднього виду. На Херсонщені, зустрічаються в березових гаях.
Деякі звіри й нині стоять на межі вимирання, їм загрожує серйозна небезпека. Частина з них водиться на території нашої країни. Причини зникнення: Скорочення кормової бази. Деградація місць перебування в результаті інтенсивної експлуатації та омолодження лісів і великого рекреаційного навантаження на них, осушення боліт, прокладання густої мережі доріг, різкого зростання факторів непокоєння, поширення браконьєрства. Розорювання цілинних ділянок, багаторазова обробка ґрунту протягом року, використання отрутохімікатів.
1.2. Птахи
Ф. Пітерсон казав: „Безперечно, із всіх вищих тварин (а птахи належать до вищих хребетних) вони найкрасивіші і найспівучіші, вони викликають найбільше захоплення, їх найбільше вивчають, найпильніше охороняють”.
Птахи не бояться виказувати себе. Їхній галас чути і в лісі, і в полі, і на узбережжях водойм. Їм нічого таїтись – в разі небезпеки злетять у повітря, де вони майже недосяжні. Наявність пір’я й добре розвинутих крил – характерна ознака цих тварин. Бувають, правда, винятки, коли в окремих птахів слабенькі крила не можуть підняти важке тіло в повітря, і тоді вони бігають по землі. Найбільше їх у теплих краях. На території України – 358 видів. У багатьох країнах найчастіше зустрічаються горобці. За ними йдуть шпаки. Антарктиці – маленькі буревісники, в тропічних морях – темні крячки... Птахи знищують чимало гризунів. Цікаво, що в роки, коли шкідників буває багато, чисельність птахів теж зростає, їхній апетит збільшується. Особливо активно знищують вони шкідників під час вигодовування пташенят. Будь яке пташиня з’їдає за день їжі більше, аніж саме важить.
Чимало користі дають кані, орли й соколи, а особливо кібці та боривітри. Окрім усього, знищуючи хворих і слабких звірів і птахів, хижаки відіграють важливу роль в природному доборі. Сови – надзвичайно корисні птахи, винищують чимало мишовидних гризунів та інших шкідників поля, лісу та саду. Особливо цінні сова тим, що полюють переважно в сутінках або вночі, коли денні птахи засинають, а з нір та різних шпарок вилазять полчища мишей і полівок, нічних метеликів тощо.
 Пелікани. Пелікани – мешканці теплих країв, та буває, що й до нас залітають(Запорізька, Херсонська, Одеська області). І якщо побачите такого птаха з білим, ледь рожевим оперенням, знайте – це рожевий пелікан. Залітає і кучерявий пелікан.
 Лелека чорний. Мешкають ці види на Волині та Закарпатті. Гніздяться ці лелеки парами на високих старих деревах здебільшого в долинах річок чи поблизу озер, де болота і вологі луги чергуються з лісовими ділянками або скелями.
 Огар. Ви чули про качок, які живуть... в норах? Живуть в Криму. Тримаються парами. Хоч огарі й належать до качок, але пірнати не вміють. Колись цих качок на морських узбережжях було багато, на них полювали. Зараз вони рідкісні.
 Змієїд. Змієїди – великі хижаки з довгими і широкими крилами. У нас змієїди зустрічаються дуже рідко на Поліссі та в окремих старих лісах Лісостепу. Знищуючи корисних плазунів та земноводних, змієїд, безперечно, завдає певної шкоди. Проте цих орлів залишилося так мало, що вони заслуговують на охорону як рідкісні птахи.
 Стерв’ятник. Стерв’ятники ж – одні з хижих птахів, які живляться в основному падлом та всякими покидьками. А коли їх не вистачає, полюють на шкідливих гризунів. На Україні гніздяться дуже мало – у Криму їх не більше п’яти пар. Свої житла будують на крутих скелястих обривах, у нішах або невеликих печерах.
 Сип білоголовий. Гніздяться колоніями, обираючи для цього ніші недоступних скельних урвищ або стіни ущелин. На території України – рідкісні залітні птахи. А в Криму ще живуть до десяти пар сипів.
 Гриф чорний. Живуть грифи в горах та передгір’ях. У пошуках їжі залітають на рівнини. Гнізда мостять на деревах або на гірських схилах. Грифи чорні гніздяться в Криму, де їх нараховують до двадцяти пар. Іноді вони залітають і в інші області країни.
  Беркут. Живуть у лісах, в горах, пустелях. Гнізда до трьох метрів у діаметрі і двох метрів заввишки – мостять на неприступних скелях або високих деревах. На Західній Україні дуже рідкісний птах.
 Могильник. Мешкають на території Чернігівської, Сумської, Харківської областей. Гніздиться в старих острівних лісах лісостепової зони. Житло мостить на верхівках високих дерев. Дуже рідкісні.
 Орел степовий. Гніздо мостить на схилах горбів, могил, у стогах сіна, на скиртах. Живуть у степовій зоні, звідки назва цього виду. Населяють цілинні, рівні або горбисті степи, напівпустелі. Внаслідок скорочення цілинних степів і зменшення основного корму – ховрахів – вже на початку ХХ століття стали рідкісними. Зараз усього кілька пар цих орлів гніздяться в цілинному степу заповідника Асканія-Нова.
 Орел-карлик. Гнізда мостять тільки на деревах. Нерідко обирає собі на житло чужі домівки – чаплині, воронячі або менших хижаків. Цей вид можна зустріти на території Ужгорода, Волині, Харкова.
 Орлан-білохвост. Гнізда мостять на високих деревах, а також на скелях.
На території України залишилося лише кілька пар осілих орланів. Зовсім мало їх і серед пролітних та зимуючих птахів.
Шуліка червоний. Житель старих листяних і змішаних лісів, гнізда мостить на дубах, ясенах, соснах. Дуже рідкісний птах.
 Скопа. Хижий птах, який живиться тільки рибою. Гніздо своє мостить із великих сучків на високих деревах поблизу річок. Дуже рідко трапляється на Поліссі. Вчені вважають, скопа може гніздитися в пониззях Дунаю і Дніпра.
 Балобан. На території нашої країни балобан найчастіше зустрічається під час гніздового періоду в Харківській, Полтавській областях та на півночі Кіровоградської і на південному заході Черкаської. Кримські балобани у вирій не летять, всі інші – перелітні птахи. До великих населених пунктів майже не залітають.
 Сапсан. Один з нечисленних хижаків, які залітають в міста. Що вони тут шукають? Свійських голубів. Водяться на території Ужгорода, Полтавщини та Криму.
Журавлі:
Журавлі сірі – найвищі птахи, що трапляються на Україні. Селяться журавлині сім’ї одна від одної якомога далі: не менше як за п’ять кілометрів сусід від сусіда.
Найближчий родич журавлів сірих – журавель степовий. Зараз вони лише зрідка зустрічаються на окремих цілинних ділянках узбережжя Чорного та Азовського морів.
Дрохва. Зустрічається в Одесі, Харкові, Сумах, Криму. Дрохва могла б зайняти призове місце і в змаганні на краще маскування. А ще знаменита тим, що серед наших птахів найважча: деякі екземпляри досягають шістнадцяти кілограмів! На жаль, цих птахів залишилося дуже мало.
 Стрепет. Гніздяться стрепети на цілинних степових ділянках в заростях ковили та на сухих луках з густим травостоєм. Надзвичайно обережні. Мешкають в Херсонській області та Криму.
Ходулочник. Свої гнізда мостять неподалік один від одного. Для поселення обирають береги солоних мілких озер. У нашій країні поблизу Чорного та Азовського Морів.
Кроншнепи. Кроншнепа великого. Якщо кроншнеп великий – цінний мисливського-промислових птах, то два його близькі родичі: кроншнеп середній і кроншнеп малий – досить рідкісні птахи. Іноді залітає в приморські райони нашої країни. Кроншнеп малий залітний птах.
Пугач. Пугач живе по всій Україні, крім Одеської, Миколаївської, Запорізької області. Найбільший із сов. Гніздяться пугачі переважно на землі.
Сич волохатий. Житель як хвойних, так і мішаних лісів. Гніздиться в дуплах.
Сичик-горобець. Населяє, хвойні і мішані ліси, ще й листяні, а також старі гаї та парки.
Завирушки. Лісові – птахи потайні. Прилітають вони у хвойні ліси рано навесні.
А є завирушка альпійська. Живе на Закарпатті-гірська жителька. Гніздо мостить в тріщинах скель або під камінням. У нашій країні цей птах надзвичайно рідкісний. В гніздовий період його іноді зустрічають на гірських вершинах Карпат.
Основна ж причина зменшення чисельності, а то й зникнення багатьох інших птахів – знову-таки руйнування природного середовища і їхня непристосованість до нових умов життя. Отрутохімікати, якими обробляють поле і ліси, забруднення шкідливими речовинами водойм, надмірне осушення боліт і розорювання луків, вирубування лісів – усе це забирає у багатьох птахів дорогоцінні куточки життєвого простору. Велике зло чинять браконьєри, що, на жаль, іще зустрічаються, а також туристи, збирачі грибів та ягід, які витоптують трави і кущі, і пташкам, що гніздяться на землі, ніде висиджувати яйця і виводити пташенят. Тепер уже немає сумніву, що птахів треба охороняти. Та ще трапляються „знавці”, які вважають, що й серед пернатих є такі, яких треба всіляко знищувати. Йдеться, передусім, про пернатих хижаків. І все-таки їх треба охороняти.
1.3. Плазуни
„Багато сучасних рептилій порівняно мало змінилися відтоді, як Землю населяли динозаври, що дає нам можливість певною мірою уявити, яке було життя в ті далекі часи” А Карр.
Хоч земноводні й пристосувалися до життя на суші, однак ікру завжди відкладають у воду, де вона нерідко стає здобиччю хижаків. І тільки рептилії, або плазуни - змії, черепахи, ящірки, крокодили – першими почали відкладати яйця на суші. На відміну від беззахисної ікри яйця мали міцну й щільну оболонку. Жодна тварина не викликає у людини такої огиди й страху, як вони. Людина оповила їх туманом найфантастичніших вигадок і забобонів, приписуючи цим створінням неймовірну демонічну силу. Злими лютими зміями та драконами люди населили свої казки, легенди, повір’я. В чому ж річ, що породило такі дивовижні асоціації в людській уяві? А секрет тут, безперечно, у загадкових особливостях плазунів. Хіба не може здатися дивним, що багато з них можуть голодувати місяцями, жити століттями, змінювати забарвлення, скидати шкіру, нарешті, вбивати отрутою жертву, навіть на віддалі? А випадки появи на світ плазунів з двома головами? Щоправда, таке трапляється дуже рідко, але таки буває! Ось звідки з’явилися в казках багатоголові чудовиська!
Плазунів боялись, і багато народів їм поклонялося. Деякі змії оголошувалися священними, на їхню честь споруджували храми, вони були символами величі, мудрості й могутності.
Яку ж роль відіграють плазуни у тваринному світі й економіці природи? Оскільки вони не мають постійної температури тіла, то водяться здебільшого у теплих краях. На північ потрапляють лише окремі види. Є місця, де рептилій водиться дуже багато.
Так, у пустелях ящірок і гадюк буває у 2 – 3 рази більше, ніж ссавців і птахів. Високо цінують вироби з шкури крокодилів, варанів і гадюк. Навіть у нашій країні в 30-х роках ще заготовляли на експорт до 50 тисяч гадючої шкури. Змінилося ставлення і до отруйних гадюк. Люди, нарешті, збагнули, що їм немає за що переслідувати ні в чому неповинних тварин, які й кусають лишень тоді, коли треба захищатися. Гадюча отрута йде на виготовлення багатьох ліків.
Створено спеціальні розплідники, де гадюк „доять” багато разів, збираючи їхню отруту.
Щорічно для цих розплідників виловлювали тисячи гадюк, і чисельність цих плазунів різко скоротилась. У нашій країні розроблені заходи по охороні та раціональному використанню цих тварин. Знищення будь-яких змій на території України за винятком населених пунктів і двокілометрової зони навколо них заборонено.
Відлов гадюк здійснюється лише по ліцензіях, виданих органами охорони природи.
Кримський голанський гекон. Невелика плоскоморда ящірка. Це дуже рідкісна тварина, водиться виключно в Криму, на його південному березі. Тримається переважно людських осель.
Жовтопуз безногий. Цю ящірку люди ображають, через схожість з гадюкою. Жовтопузи безногі водяться у Південному Криму в долинах річок, на схилах горбів та ярів, у садах і горах. Серед густої рослинності ці ящірки повзають швидко, а ось на голих ділянках безпомічні. Уміють плавати, добре лазить по деревах і кущах.
Полоз леопардовий. Водяться полози леопардові на півдні Криму. Живуть довго. Один такий полоз прожив у неволі 23 роки.
Полоз лісовий. Водиться змія як у широколистяних лісах, так і в негустих кущах, на заліснених схилах скель Криму та Південно – Західної України. Ховається в норах гризунів, під трухлявими пеньками, між камінням, навіть у дуплах, але не високо над землею.
Полоз чотирисмугий. Найбільший із наших змій. Людини полози уникають, ховаються в траві або забираються на дерево. У країні полози чотирисмугі рідко зустрічаються на півдні України та в Криму.
Гадюка степова східна. Цей плазун – отруйний. Хоч ці гадюки й називаються степовими, однак водяться також у лісостепах, на морських узбережжях Криму. Там їхні улюблені місця: кущі, лісові пойми, яруги, напівпустелі та закріплені піски. Розорані площі вони обминають.
Гадюча отрута сильна. Досить однієї крапельки, щоб вбити чималу тварину. Людський організм зносить її теж погано: можуть виникнути дуже серйозні ускладнення. Отруту гадюки степової використовують у медицині. Нею лікують хворих, які страждають бронхіальною астмою, епілепсією. Крім того, вона використовується як кровозупинний препарат.
Герпетологи багатьох країн скеровують зараз зусилля на розв’язання проблеми розмноження змій у неволі.Дорогоцінної отрути не вистачає, і її доводиться купувати за кордоном. І водночас буває, що гадюк вбивають тільки тому, що не вподобали їх. А це просто злочинно!
Рептилій на Землі катастрофічно зменшується. Вирубка лісів, зміна ландшафту, забруднення водойм сприяє на зміну чисельності. Та все дужче лунають на їх захист голоси вчених. Втрата плазунів, застерігають вони, стане ознакою того, що людство ступило на межу прощання з живою природою.
1.4. Земноводні
„Земноводні, або амфібії – перші хребетні, які переступили поріг водного середовища. Перші завойовники сущі! Еволюційні прабатьки рептилій, птахів, звірів і, нарешті, людини”. І. Акимушкин.
Життя зародилося у воді, амфібії перші покинули його колиску й започаткували наземних хребетних. Більшість амфібій і зараз живе то у воді, то на сущі. За це й назвали їх земноводними.
Наших земноводних можна поділити на дві різко відмінні групи. У одних – широке, плоске, безхвосте тіло. П’ятипалі кінцівки добре пристосовані, щоб стрибати, ходити й лазити. Йдеться про жаб. У інших же кінцівки слабо розвинені, а тіло довге й хвостате. У земноводних температура тіла залежить від температури навколишнього середовища. Вони активні лише в теплу пору року. З настанням осені життєдіяльність вщухає, а коли повіє холод впадають в зимову сплячку.
Амфібії бояться сухого повітря, воно діє на них згубно. П’ють воду шкірою.
Живляться земноводні комахами, слимаками, черв’яками і таким чином приносять велику користь. Полюють у ночі. А ось у серу погоду їх можна бачити і в день. Деяких амфібій споживають і люди. У ряді країн жаби – предмет міжнародної торгівлі. Їхнє м’ясо цінується дорого. Так, вартість тонни жаб становила нещодавно 1.2 тисячі доларів, тоді як однієї тонни кращої риби – 500 доларів. Величезну роль відіграли земноводні в науці. Це вони допомогли вченим зробити чимало відкриттів. Завдяки жабам Гальвані і Вольт виявили електрику в живих організмах. На честь цих тварин встановлені навіть пам’ятники. Перший було споруджено в Паризькому університеті в ХХ столітті, другий – в Токіо, спорудили його студенти – медики, які для своїх експериментів використали 100 тисяч жаб! Ці тварини були першими хребетними, що піднялися в космос.
Тритони. Колись тритонів називали водяними ящірками. Звичайні тритони живуть у великих озерах, мілких водоймах а то й просто в калюжах. Буває, що звичайні тритони оселяються поблизу водоймища, яке не замерзає, тоді вони зимують у воді і в сплячку не впадають. Часом такі тритони взимку навіть розмножуються. Звичайні тритони у нас водяться порівняно часто, а ось тритони гірські і тритони карпатські стали зовсім рідкісними.
Тритон карпатський. Улюблені місця цих тритонів – підніжжя гір та полонини Карпат.
Тритон гірський. Зокрема, зустрічається в гірських і передгірських районах Карпат. Буває, що вони не виходять з води по декілька років.
Ропуха очеретяна. По – різному ховаються від літньої спеки та чужого ока. Закопуються в пісок або під каміння. В осені ропухи очеретяні забиваються у глибокі ямки, нори й залягають у сплячку аж до квітня наступного року. Живуть у Рівненській, Волинській, Львівській області.
Жаба прудка. Стрибає так, що завидки беруть. Звичайно долає відстань до 1 – 1.5 метра, а коли (треба від нападника втекти!), то й на три метри стрибне. Водиться ця красива жабка на луках з високими травами, лісових галявинах, в букових і змішаних лісах, У кущах і садах Західної України. Не боїться висоти – у гірській місцевості піднімається на 1.5 кілометра над рівнем моря.
У Багатьох країнах чисельність ряду земноводних різко скоротилася. Причини зміни чисельності: руйнування біотопів під час розорювання земель, хімізація природного середовища. Найбільше ропух гине на стадії личинки (чутлива до зміни хімічного складу води). Вони взяті під охорону, їх заборонено ловити.
1.5. Комахи
„Та важлива роль, яку відіграють комахи в житті людини, приносячи їй колосальну користь і величезну шкоду, ставить перед ентомологією найсерйозніші проблеми, що мають виняткове значення як для народного господарства, так і для охорони здоров’я”. М. Гіляров.
Нині вивчено понад мільйон видів комах і, як стверджує відомий французький ентомолог професор Ремі Шовен, чи не в двічі більше їх ще чекають своїх дослідників. Важко знайти на планеті місце, де б не зустрічалися представники цього величезного класу. Комахи їдять абсолютно все і відіграють у природі роль санітарів. Личинки падлових мух, жуки мертвоїди, могильники, гнойовики та інші очищають поверхню земної кулі від органічних решток. Деякі з комашок, які живуть у ґрунті, беруть разом з черв’яками участь у ґрунтоутворювальних процесах. Вони розпушують ґрунт, сприяючи насиченню його киснем, зволоженню... Комахи – їжа для багатьох ссавців, птахів, риб. Люди здавна використовують цінні продукти життєдіяльності комах: мед, віск, шовк тощо. Людство здавна боролося із шкідливими комахами. Нині посіви масово не гинуть від шкідників, тому ми й не помічаємо, як ці шестиногі злочинці крадуть наші врожаї хай потроху, але систематично.
Комах-шкідників так багато, що важко повірити в існування комах-друзів. Поділ комах на ці дві категорії, безперечно, умовний. Адже перед природою живі істини рівні всі вони вносять посильний вклад у розвиток світ. Комахи цікавлять людей ще й з іншого боку. Мова йде про розгадку тих хитромудрих „пристроїв”, яким природа щедро наділила цих дрібних істот. Коли б розгадали організацію їхньої нервової системи, то змогли б прогнозувати цю поведінку, керувати нею. А одвічна мрія людства – стати володарем океанічних просторів? Адже кожній із живих істот, що дихають повітрям, не вдається довго перебувати під водою. А то деяким видам жуків це вдається. Тому-то й витрачають і час і кошти, щоб розібратися в незрозумілому поки що механізмі дихання оттих комах і фізичних законах, за якими воно відбувається. І коли буде підняття завіса над цією загадкою, людство одержить новий тип апаратів для дихання під водою – легких, компактних і надійних.
Не сходить з порядку денного міжнародних ентомологічних форумів і питання надзвичайно високої чутливості комах до радіації, здатності протистояти отруйним газом. Природа вже не раз „давала уроки” інженерам і конструкторам, які не змогли своєчасно розгадати її секрет. Хіба мало постраждало літальних апаратів од вібрації крил? А пізніш виявилося: невеличкі важки на кінцях крил літаків, що запобігають вібрації - це не що інше, як модель крихітних цяток на крилах бабки. Тому-то останнім часом і пожвавлюється інтерес до комах з боку біоніки. Комах треба охороняти! До „Червоної книги України” занесено 18 видів комах.
Давайте познайомимось з ними:
Богомоли. Богомоли ненажерливі і поїдають усіх комах підряд, у боротьбі перемагають навіть скорпіонів. Життя скорпіонів коротке, живуть до двох місяців. Коли ж немає поживи, богомоли можуть нападати й на своїх родичів. Бували випадки, коли самиці з’їдали самців.
Жужелиця – молюскоїд. Найчастіше зустрічається в лісах і садах Криму, де живиться переважно равликами, чим приносить велику користь садівництву й виноградству.
Вусач альпійський. Живуть на Закарпатті, Львівщині, Криму. Найбільший жук, що водиться на території нашої країни,- уссурійський реліктовий вусач. Довжина його сягає до 10 сантиметрів. Всі жуки вусачі небезпечні шкідники лісу.
Аскалаф строкатий. Іноді в Крему можна побачити, як над квітучими рослинами пурхає чималий метелик з розмахом крил до 50 міліметрів. Він тільки схожий на метелика, насправді ж належить до схожих сітчастокрилих комах.
Крит гігантський. Гангстер комашиного царства й має все необхідне для розбою: у нього й є „кинджал” – гострий колючий апарат, і отрута – слина, яка майже миттєво вбиває комах. Живуть вони у ґрунті. Корисні, бо знищують полчища комах, серед яких переважно більшість шкідливих.
Носатка-листовидна. Носатка європейська. Ось метелик сів на гілку. Мить – і його вже не бачимо, бо на тому місці звідкілясь з’явився сухий листочок. Це носатка вміє так маскуватися. Через те вона й „листовидною” названа. У нас носатка-листовидка зрідка зустрічається лише в Криму.
Парусники. Близький родич метелика-аполон. Розмірами від дещо більший від махаона – розмах його крил до 9 сантиметрів.
Парусник-поліксена. Розмах його крил – до 5 сантиметрів. Водиться на півдні. І аполон і парусник-поліксена – рідкісні метелики.
Бражники. Літають переважно в сутінках. Сфінкси – прекрасні літуни, вони пролітають іноді сотні кілометрів. Олександрович бражник, зокрема, може за одну добу подолати 1200 кілометрів. Швидкість польоту більшості цих метеликів перевищує 50 кілометрів за годину. Найбільше бражників водиться в Америці. У нашій країні живе близько 20 видів цих метеликів. До „Червоної книги України” занесено п’ять видів, які зустрічаються досить рідко й охороняються законом як неповторні форми живої природи.
Олександровий бражник. Вчені давно цікавляться вмінням багатьох тварин добре маскуватися. Скопіювавши забарвлення у метелика, конструктори зробили майже непомітним військовий літак. Водиться у нас в Криму, іноді залітає навіть у центральні частини.
Бражни – прозерпіна. Цих метеликів ще можна зустріти в центральних областях і на півдні України.
Бражник – джмелевидка.
Бражник дубовий. Водиться на півдні.
Бражник - мертва голова. Довгий час цей бражник наводив жах на бубонних людей. Вважалось, що мертва голова – провісник всіляких лих. Мертва голова мріє кричати. Звук дуже різкий, пронизливий! Два століття билися вчені, щоб розгадати механізм дивовижного звучання. Першим взяти за цю справу французький фізик і зоолог Реомюр.