На основі даних таблиці можемо визначити, що підприємство має широке коло постачальників сировини (обслуговується 18 регіонами). В свою чергу визначили, що питома вага у постачанні молока особистими селянськими господарствами майже втричі більша ніж сільськогосподарськими підприємствами. Найбільшу питому вагу у структурі постачанні молока по регіонах займають : Токмацький, Великобілозірський, Дніпропетровський та Чернігівський регіони, відповідно 17,10; 15,09; 13,10 та 12,13 відсотків. Це пов’язано з тим, що у с. Велика Білозірка та смт. Чернігівка знаходяться філії цього підприємства, що є основними пунктами прийому сировини.

3. Класифікація витрат
Управлінський облік передбачає створення детальної класифікаційної схеми витрат. Класифікація витрат - це поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об'єктів і закономірних зв'язків між ними.
Витрати – це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст терміну витрат і собівартістю поєднується в понятті витрати виробництва.(3)
Визначення витрат. Згідно з П(С)БО 16 „Витрати” витратами визнаються:
- витрати відображуються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.
- витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
- витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені.
- витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
- якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.
Витратами не визнаються:
- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
- погашення одержаних послуг.
- інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 Положення (стандарту).
- витрати, які відображуються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Завдання обліку витрат є:
1. скорочення витрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами, передбаченими кошторисі;
2. збалансування виробництва по підрозділах, щоб підтримувати рівномірний потік матеріалів;
3. забезпечення повних, точних даних про діяльність підприємства;
4. розподіл накладних витрат.
Якість облікових даних про витрати оцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатності для прийняття управлінських рішень.(10)
Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.
Витрати виробництва класифікують за: складом, економічним змістом, характером участі у виробництві, способом віднесення на собівартість продукції, відношенням до обсягу виробництва.
За складом витрати бувають простими (одноелементними) і комплексними (складними). До простих витрат належать такі, як за економічним змістом не поділяються на складові частини, наприклад вартість кормів, амортизація основних засобів, заробітна плата робітників тощо. Комплексні витрати складаються з кількох елементів. Так, вартість поточного ремонту складається з вартості матеріалів, запасних частин, зарплатні тощо.
За економічним змістом витрати поділяють на витрати живої і уречевленої праці. До витрат живої праці належать витрати на оплату праці, нарахування на заробітну плату по соціальному страхуванню тощо.
До витрат уречевленої праці належать вартість використаних у процесі виробництва оборотних засобів і вартість використаних у процесі виробництва основних засобів.(4)
За характером участі у виробництві розрізняють основні і накладні витрати. Основні витрати безпосередньо пов’язані з процесом виробництва. Це витрати на оплату праці робітників, зайнятих на виробництві продукції, вартість витраченого насіння, кормів, амортизація основних засобів тощо. Накладні витрати у свою чергу поділяють на загальновиробничі і загальногосподарські. До загальновиробничих належать витрати, зумовлені організацією і управлінням окремою галуззю виробництва або виробничим підрозділом. Їх включають у собівартість продукції тільки певної галузі виробництва. загальногосподарські витрати пов’язані з обслуговуванням і управлінням господарством в цілому. Їх включають у собівартість всіх видів продукції.
За способом віднесення на собівартість продукції витрати поділяють на прямі і непрямі. До прямих належать витрати, пов’язані з виробництвом тільки одного виду продукції. Їх безпосередньо відносять на вироблену продукцію. Так, вартість насіння пшениці відносять тільки на собівартість пшениці, вартість кормів, згодованих птиці, - тільки на собівартість продукції птахівництва. Непрямі витрати пов’язані одночасно з виробництвом кількох видів продукції, і тому їх включають у собівартість кожного виду продукції шляхом розподілу. Більшість основних витрат є прямими, а всі накладні витрати – непрямими.
За відношенням до обсягу виробництва витрати поділяють на змінні і умовно постійні. Змінні витрати безпосередньо залежать від обсягу виробництва. Наприклад, чим більша площа посіву, тим більше потрібно висівати насіння. Умовно – постійні витрати не залежать або майже не залежать від обсягу виробленої продукції чи виконаних робіт (адміністративно - управлінські витрати, амортизація основних засобів тощо).
Класифікація виробничих витрат зумовлює організацію бухгалтерського обліку. Так, для обліку кожного виробництва планом рахунків передбачено окремий синтетичний рахунок, по дебету якого протягом року відображають прямі витрати , а по кредиту – вихід продукції. Щоб забезпечити облік за статтями витрат, для кожного виду продукції передбачено спеціальні реєстри аналітичного обліку. (14)

4. Облік витрат і виходу продукції промислових виробництв
4.1. Первинний облік витрат і виходу продукції
Виробництво продукції (робіт і послуг) пов'язане з певними витратами або витратами. У процесі виробництва продукції затрачається праця, використаються кошти праці, а також предмети праці. Всі витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції, виражені в грошовій формі, утворять собівартість продукції. Собівартість - найважливіший показник ефективного використання виробничих ресурсів.
Ціль обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції укладається у своєчасному, повнім і достовірному визначенні фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, вирахуванні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і коштів. Безперервний поточний облік витрат у місцях виникнення витрат, повсякденного виявлення можливих відхилень від установлених норм, причин і винуватців цих відхилень повинен задовольняти вимогам оперативного керування виробництвом.
В основі організації обліку витрат на виробництво лежать наступні принципи:
n документування витрат і повне їхнє відбиття на рахунках обліку виробництва;
n угруповання витрат по обсягах обліку й місцям їхнього виникнення;
n погодженість об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання собівартості продукції, показників обліку фактичних витрат - з нормативними, плановими й т буд.;
n доцільність розширення кола витрат, що ставляться на об'єкти обліку по прямому призначенню;
n локалізація витрат, викликуваних виготовленням певної продукції;
n здійснення оперативного контролю за витратами виробництва й формуванням собівартості продукції.
Склад витрат, які включаються в собівартість продукції визначений Законом “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р.
Витрати, що включають у собівартість продукції, групуються відповідно до їхнього економічного змісту по наступних елементах: матеріальні витрати (за винятком вартості оборотних відходів; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи, амортизацію основних фондів; інші витрати.
Вартість матеріальних ресурсів по елементі матеріальні витрати формується виходячи із цін їхнього придбання без обліку ПДВ, за винятком випадків, коли це передбачено законодавчими актами (включаючи сплату відсотків за кредит, надаваний постачальником цих ресурсів, націнок (надбавок), комісійних винагород, сплачених постачальницьким організаціям, вартості послуги, мита й митного збору, витрат на транспортування, зберігання й доставку, які здійснюються сторонніми організаціями).
У вартість матеріальних ресурсів включаються також витрати підприємств на придбання впакування й тари, крім дерев'яної й картонної, отриманої від постачальників матеріальних ресурсів за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання в тих випадках, коли ціни на них установлені окремо понад ціну на ці ресурси.
З витрат на матеріальні ресурси, які включаються в собівартість продукції, віднімається вартість поворотних відходів. Поворотні відходи - це залишки сировини й матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв й інших видів матеріальних ресурсів, які утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) і втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу, і тому використаються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції) або зовсім не використаються по прямому призначенню.
До матеріальних витрат ставиться вартість:
n сировини й матеріалів, які здобуваються в сторонніх підприємств й організацій, і входять до складу виготовленої продукції, становлячи її основу, або є необхідним компонентом при виготовленні продукції (робіт, послуг);
n покупних матеріалів, які використаються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу й упакування продукції або використаються для інших виробничих і господарських потреб;
n покупних комплектуючих коштів і напівфабрикатів, що підлягають монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві;
n робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємств і не ставляться до основного виду діяльності;
n використовуваної природної сировини в частині відрахувань на геологорозвідувальні й геологопошукові роботи, рекультивацію земель, включаючи витрати на оплату робіт з рекультивації земель, які здійснюються спеціалізованими підприємствами, плату за деревину, продану на пні, плату за воду, що вибирається промисловими підприємствами з водогосподарчих систем у межах установлених лімітів, відшкодування в межах нормативів втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні вгідь для розширення видобутку мінеральної сировини;
n придбаного в сторонніх підприємств й організацій якого-небудь палива, що використається в технологічних цілях на виробництво всіх видів енергії, опалення виробничих приміщень, транспортні роботи, пов'язані з обслуговуванням виробництва власним транспортом;
n придбаної енергії всіх видів, що використається на технологічні, енергетичні й інші виробничі потреби підприємства;
n втрат від недостачі матеріальних цінностей у межах норм природних втрат.
Організація обліку витрат матеріалів у виробництві починається з відпустки їх безпосередньо на робочі місця для виготовлення продукції. Організація обліку використання матеріалів залежить від ряду факторів, зокрема характеру виробництва, видів виробничого встаткування, змінності роботи, порядку подачі матеріалів на робочі місця ( через комори або минаючи їх). Тому в кожному окремому випадку потрібен індивідуальний підхід до організації обліку використання матеріалів залежно від конкретних виробничих умов. Для обліку витрати матеріалів по напрямку витрат застосовують різні способи документування: інвентарний і партійний. При інвентарному способі документування витрати матеріалів фактична витрата матеріалів на виробництво обчислюється з урахуванням залишків, не використовуваних на початок і кінець місяця. Із цією метою наприкінці звітного періоду провадиться інвентаризація залишків матеріалів. Для визначення фактичної витрати матеріалів провадиться розрахунок: до початкового залишку додаються відпущені матеріали й віднімаються кінцеві залишки матеріалів.(16)
Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом продукції (робіт, послуг), при плануванні, обліку й калькулюванні собівартості групуються по статтях витрат. Перелік статей витрат, їхній склад і методи поділу по видах продукції (робіт, послуг) визначаються галузевими інструкціями з питань планування, обліку й калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) з урахуванням характеру й структури виробництва. Витрати на виробництво продукції включаються в собівартість продукції того звітного періоду, до якого вони ставляться, не залежно від часу оплати - попередньої (оренда) або наступної. Окремі види витрат по яких неможливо точно встановити, до якого калькуляційного періоду вони ставляться, а також витрати в сезонних галузях промисловості включаються у витрати виробництва в кошторисно-нормативному порядку.

4.2. Особливості обліку витрат і виходу продукції промислових виробництв
До основного виробництва в сільському господарстві відносять переробні виробництва, які виробляють промислову продукцію (цеглу, черепицю, пиломатеріали, продукцію переробки сільськогосподарської сировини, забою худоби і птиці тощо).
До промислових виробництв належать цехи для виробництва комбікормів (кормових сумішок, трав'яного борошна тощо); млини, крупорушки (вироблення борошна, крупи, дерті й інших продуктів переробки зерна); цехи для переробки овочів, плоді , картоплі (виготовлення консервів, соків, соління, квашення овочів, сушіння плодів тощо); цехи для переробки олійних культур (вироблення олії, макухи); виноробне виробництво; виробництво молочної продукції (масла, сиру); забій худоби на м'ясо, переробка м'яса, виготовлення напівфабрикатів, тощо; цехи для первинної обробки льону і луб'яних культур; інші виробництва (виготовлення цегли, черепиці, вапна й інших будматеріалів, розпилювання лісоматеріалів, добування щебеню та ін. Зазначені промислові виробництва є об'єктами аналітичного обліку на субрахунку 233 «Промислове виробництво».
Витрати промислового виробництва залежно від його типу можуть обліковуватися кількома методами: попроцесним, позамовним, попередільним.
Попроцесний (простий) метод обліку витрат застосовується головним чином в нескладних переробних виробництвах. При цьому методі, витрати відносяться безпосередньо на той об'єкт обліку, за яким калькулюється собівартість. Відповідно до кожного такого виробництва відкривають аналітичний рахунок, на якому відображують всі витрати на виробництво і весь вихід продукції. В сільському господарстві цей метод обліку застосовується у виробництві по заготівлі будівельних матеріалів (кар'єри), переробці соняшнику, зерна, фруктів, овочів і т.п.
Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують переважно на індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об'єктом обліку при використанні цього методу є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт (проект) або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення. Відповідно при цьому методі відкриття аналітичних рахунків і калькуляція собівартості проводиться по кожному замовленню або партії виробів. Витрати по замовленням (партіям виробів), виготовлення яких не закінчено, вважається незавершеним виробництвом.
Попередільний метод обліку витрати (від слова переділ) — певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують конкретну продукцію, готову для використання чи продажу, на виробництво використовується у виробництвах, де продукції одержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини по окремих стадіях (переділах) па безперервній основі. Наприклад, в цегельному виробництві виділяються переділи: заготівля глини, виготовлення сирцю, сушіння, випалювання Цегли. Власне по цих переділах відкривають аналітичні рахунки по обліку витрат і виходу продукції.(13)
Облік витрат у промислових виробництвах ведуть за такою номенклатурою: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; сировина і матеріали (без зворотних відходів); роботи та послуги, витрати на утримання основних засобів; інші витрати; витрати на організацію виробництва й управління. На статті «Витрати на оплату праці» відображують основну оплату праці, нараховану працівникам, які обслуговують технологічний процес у цьому виді промислового виробництва, додаткову оплату праці (оплату чергових і додаткових відпусток, компенсацій за невикористану відпустку, пільгових годин підлітків оплату за виконання державних і громадських доручень, вина­городу за вислугу років тощо). Дебетують субрахунок 233, креди­тують рахунок 66 (81).
На статті «Відрахування на соціальні заходи» обліковують внески в установлених розмірах від основної і додаткової заробітної плати органам соціального страхування та до Пенсійного фонду. Дебетують субрахунок 233, кредитують рахунок 65 (82).
У статті «Сировина і матеріали» обліковують витрати на сировину і матеріали, які є основою виготовлення продукції або необхідним її компонентом (наприклад, у виробництві комбікормів — вартість зерна і зерно сумішок та ін.; на млинах — вартість зерна; в первинній обробці льону і луб'яних культур — вартість соломи і трести; у виноробстві — вартість винограду, плодів ягід, виноматеріалів, спирту-ректифікату, цукру, лимонної кислоти тощо; на забійних майданчиках — вартість худоби і птиці; у ви­робництві молокопродуктів — вартість молока, цукру, ваніліну тощо; в лісопильному виробництві — вартість лісу; в цегельному і черепичному виробництві — вартість глини, піску).
Сільськогосподарську сировину власного виробництва (молоко, зерно, овочі, плоди, худобу тощо), використовувану для переробки у промислових виробництвах, оцінюють за фактичною вартістю. На вартість списаної сировини для переробки дебетують субрахунок 233 і кредитують рахунки 20, 21, 25, 27 (80).
На статтю «Роботи і послуги» відносять вартість робіт і послуг, виконаних допоміжними виробництвами, іншими підприємствами й організаціями, для виробничих потреб промислових виробництв. Тут же відображують витрати на виробіток енергії для виробничих потреб промислових виробництв: енергії власних електростанцій, компресорного устаткування для вироблення холоду, котелень, не з'єднаних із центральною котельнею; енергії, одержаної від інших підприємств. Дебетують субрахунок 233 і кредитують рахунки 23, 63, 68 та ін. (84).
На статті «Витрати на утримання основних засобів» відображують суми відповідних нарахувань по основних засобах промислових виробництв. Дебетують субрахунок 233, кредитують рахунок 13 (83). На цій же статті відображують вартість палива, витраченого на роботу машин, механізмів та інших основних фондів промислових виробництв; вартість будматеріалів, використаних на ремонт будівель і споруд господарським способом, вартість запчастин, використаних для заміни спрацьованих частин машини й інших об'єктів при проведенні ремонту основних Засобів промислових виробництв за межами ремонтно-механічної майстерні.
Дебетують субрахунок 233, кредитують рахунок 20 (80). У витратах відображують також суми амортизаційних відрахувань по основних засобах, нематеріальних активах і інших необоротних активах, які використовуються в промислових виробництвах.
На статтю «Інші витрати» відносять страхові платежі по основних засобах промислових виробництв, дебетуючи субрахунок 233 і кредитуючи рахунок 65 (84). На цій же статті відображують витрати на відрядження (дебет субрахунку 233, кредит рахунка 372), а також втрати від браку, списані по забракованій продукції, вартість сировини і матеріалів, зіпсованих під час налагодження обладнання або понад встановлені норми. Попередньо витрати по виправленню браку, а також вартість самого браку Загромаджують на рахунку 24. Списання втрат від браку на собівартість продукції відображують на дебеті субрахунку 233 і кредиті рахунка 24.
По статті «Витрати на організацію виробництва й управління» обліковують цехові витрати, а також загально виробничі витрати в установленому порядку. Попередньо ці витрати нагромаджують за статтями витрат на рахунку 91, а потім розподіляють і відносять на цю статтю комплексно: дебет субрахунку 233 і кредит рахунка 91.
На кредиті субрахунку 233 відображують за плановою собівартістю протягом року вихід продукції промислових виробництв І у кореспонденції з дебетом рахунків:
26 «Готова продукція» — на вартість готової продукції, призначеної для реалізації;
201 «Сировина і матеріали» — на вартість продукції, оприбуткованої як сировина і матеріали тільки для власного виробництва;
205 «Будівельні матеріали» — на вартість продукції, оприбуткованої як будівельні матеріали;
208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» — на вартість продукції, оприбуткованої як корми.
В кінці року за встановленою методикою визначають фактичну собівартість виробленої промислової продукції і планову собівартість коригують до фактичного рівня.
Облік витрат і виходу продукції промислових виробництв відображуються на аналітичних рахунках в розрізі вищеназваних статей витрат на підставі типових і специфічних для цієї підгалузі первинних документів.
Підставою для списання сировини і матеріалів на витрати промислових виробництв є накладні, товарно-транспортні накладні на відправку молока і молочних продуктів, акти на вибуття худоби та птиці, лімітно-забірні карти тощо. На млинах приймання зерна для переробки оформлюють помольною квитанцією. Всі ці документи є підставою для ведення Журналу обліку робіт і витрат.
Суми нарахованої оплати праці працівників, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі промислового виробництва відображують в щоденних, недільних або разових нарядах на відрядну роботу (індивідуальних та бригадних), облікових листах праці та виконаних робіт, табелях обліку робочого часу.
Дані первинних документів про витрати кожного промислового виробництва, згруповані в Журналі обліку робіт і витрат, використовують також для складання зведених документів з обліку витрат та виходу готової продукції. Так, на сепараторних пунктах складають Відомість переробки молока й молочних продуктів. В другому розділі цієї відомості відображують дані про надходження продукції. В цехах по забою птиці складають Виробничий звіт про переробку птиці та вихід продукції, в якому щодня на підставі актів про забій птиці відображують поголів'я і живу масу птиці, що надійшла для забою, а також вихід м'яса від забою. В інших промислових виробництвах складають Звіт про переробку продукції. Він також має два розділи: в першому показують кількість фактично використаної сировини, матеріалів і тари, а також витрати за нормами на фактичний вихід готової продукції, а у другому — фактичний вихід продукції у фізичних та умовних одиницях.
Для оформлення виготовленої продукції промислових виробництв застосовують такі первинні документи. Пиломатеріали (дошки, тес, обаполок) оформляють спеціальною відомістю, яку складає бригадир або майстер пилорами. У неї записують кількість одержаних пиломатеріалів за їх видами і сортами. Цеглу оприбутковують на підставі акта, де зазначають кількість цегли-сирцю, закладеної на випалювання, час закладення до печі, кількість готової цегли (цілої і бою). Акт складають на кожну окрему партію цегли, одержану з випалювання. Переробку овочів, плодів, ягід оформлюють Звітом про переробку продукції. На склад цю продукцію відправляють і оприбутковують за Накладними внутрігосподарського призначення.
У ВАТ «ММКК» облік витрат на рахунку 23 "Виробництво" по субрахунку 3 "Промислове виробництво" ведуть за видами виробництв і статтями витрат. На кожне виробництво відкривають окремий аналітичний рахунок. На заводі при виробництві вершкового масла можна виділити декілька фаз: переробка молока на вершки, вершків на масло. З молока, крім того, виготовляють сири, а із знежиреного молока - знежирений сир. Відповідно будують і аналітичний облік.
На рахунках переробки продукції тваринництва обліковують переробку молока і молокопродуктів, виготовлення вощини тощо.
На рахунках інших промислових виробництв обліковують витрати на добування торфу, щебеню, бутового каміння, вапна, виробництво цегли, черепиці, перекриттів та інших будівельних матеріалів, витрати по лісорозробкам і розпилюванню лісоматеріалів тощо. (4)
Закриття аналітичних рахунків у складі субрахунку 233 "Промислове виробництво" повинно відбуватися у взаємозв'язку із закриттям аналітичних рахунків. При цьому дотримується певна послідовність:
1. Розподіляються загальновиробничі витрати промислових виробництв, якщо вони обліковуються на окремих аналітичних рахунках в складі субрахунку 233 "Промислове виробництво", на субрахунку 913 "Загальновиробничі витрати промислових виробництв", При цьому базою для розподілу по промисловим виробництвам, що переробляють сільськогосподарську сировину, є витрати без вартості сировини, а по виробництвах, що переробляють промислову сировину, - пряма заробітна плата виробничих робітників,
2. Закриваються аналітичні рахунки по обліку витрат на перелому продукції рослинництва: виробництво трав'яного борошна, гранул, комбікормів, переробка зерна на дерть. Це потрібно зробити до закриття аналітичних рахунків з обліку витрат в тваринництві, так як така продукція може бути використана в якості корму в тваринництві.
3. Аналітичні рахунки з обліку витрат на переробку продукції тваринництва закриваються після визначення фактичної собівартості продукції, тобто після закриття аналітичних рахунків з обліку витрат в тваринництві.
4. Аналітичні рахунки, не пов'язані з обліком витрат по переробці сільськогосподарської продукції (цегляне, черепичне, лісопильне та інші виробництва), закриваються залежно від конкретних умов виробництва. Якщо будівельні матеріали, одержані від власного промислового виробництва, використовуються на потреби основних галузей, то аналітичні рахунки по обліку витрат на виробництво будівельних матеріалів повинні закриватись в першу чергу.
Таким чином, закриття аналітичних рахунків до рахунку 233 "Промислове виробництво" здійснюють з врахуванням внутрішнього обороту і дотриманням тих же принципів, що і по рахунку 234 "Допоміжні виробництва", відповідно до правил: від виробництв з максимумом наданих послуг до виробництв з максимумом одержаних послуг.
4.3.Облік переробки молока
Облік переробки молока на молокопродукти - вершки, масло вершкове, сир, кефір, кисляк тощо - залежить від розмірів і характеру виробництва. При незначних розмірах останніх облік ведуть в цілому за виробництвом, тобто всі витрати обліковують на одному аналітичному рахунку. Собівартість окремих видів продукції в цьому випадку визначають на основі розподілу загальної суми облікованих витрат на окремі види продукції пропорційно їх вартості за цінами реалізації.
Якщо господарство здійснює переробку молока постійно і має свій молокозавод, то облік витрат ведуть за технологічними переділами. Наприклад, переробка молока на масло складається з двох стадій (переділів):
переробка молока на вершки і переробка вершків на масло, з відкриттям на кожен переділ аналітичного .рахунку. Окремо обліковують загальновиробничі витрати. Основні витрати і загальновиробничі витрати на переробку молока обліковують за встановленою номенклатурою статей.
Собівартість молочної продукції розраховують на основі облікових даних про витрати і вихід продукції по кожній стадії виробництва. На першому переділі розраховують собівартість вершків. Для цього із загальної суми витрат на даному переділі (включаючи суму витрат на організацію і управління виробництвом) вираховують вартість знежиреного молока за цінами реалізації; отриману суму відносять на кількість одержаної основної продукції - вершків. При цьому може визначатися собівартість вершків різної жирності ( 10,20 % тощо).
На другій стадії розраховують собівартість вершкового масла. Для цього із облікованої суми витрат на даному переділі, включаючи вартість вершків і розподілені витрати на організацію і управління виробництвом, вираховують вартість побічної продукції (маслянки) за цінами реалізації або планової собівартості при використанні в своєму господарстві, а суму витрат, що залишилася, відносять на одержану основну продукцію - вершкове масло.
У виробництві по переробці молока важливе значення має постійний контроль за витратами молочної сировини (молока, вершків тощо) і виходом готової продукції. Для цього призначені Відомості переробки молока і молочних продуктів. 8 них в хронологічному порядку реєструють надходження молочної сировини в переробку, найменування одержаних з переробки продуктів, їх кількість і вміст жиру. Оборотну сторону відомості використовують для обліку робочого часу і підрахунку заробітку. Тут же відображають витрачання одержаних продуктів переробки молока.
Об'єктом калькуляції на першому переділі, тобто при переробці молока на вершки, є вершки, побічною продукцією - відвійки.
Об'єктом калькуляції на другому переділі, тобто при переробці вершків на масло, є масло, побічною продукцією - маслянка.
Аналогічним чином визначається собівартість продукції за іншими переділами (виробництво сиру, жирного сиру, сметани тощо).
За звичай на забійних пунктах облік витрат по забою тварин і птиці ведуть окремо по кожному виду . (2)
4.4. Облік витрат і калькулювання собівартості продукції промислових виробництв
Під методом обліку витрат слід розуміти сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.
Розглядаючи облік витрат та калькулювання як єдиний процес, зазначимо, що останній складається з двох взаємопов’язаних етапів: перший етап – облік витрат, що включає організацію аналітичного обліку витрат та розподілу витрат на виробництво продукції між об’єктами обліку; другий етап – калькулювання собівартості, що включає операції по визначенню собівартості виробів та одиниць продукції.
Під методом калькулювання розуміється сукупність прийомів розподілу витрат підприємства за калькуляційними статтями та віднесення їх до об’єкту калькулювання.
Важливою рисою систем управлінського обліку є оперативність обліку витрат. Згідно з цим принципом виділяють облік фактичних і нормативних витрат.
Для обліку витрат і калькулювання собівартості використовують різні методи. Під методом обліку розуміють сукупність способів і прийомів, за допомогою яких в бухгалтерському обліку відображають витрати і процес формування собівартості продукції. При цьому важливо забезпечити одержання інформації про ефективність використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів в розрізі об’єктів і статей витрат.
Вибір методу обліку витрат обумовлюється характером, обсягом і організацією виробництва на підприємстві. У виробництвах з одним видом вироблюваної продукції та незначним обсягом незавершеного виробництва або за його відсутності застосовують так званий простий метод обліку витрат. Аналітичний облік ведуть шляхом відкриття рахунків по даних виробництвах, а всі витрати є прямими. Собівартість одиниці продукції вираховують шляхом ділення витрат на кількість одержаної продукції.
На більш складному виробництві застосовують різні методи обліку витрат: позамовний, попередільний, нормативний. Вибір методу обліку витрат залежить від технології виробництва та побудови внутрішньогосподарських економічних відносин.(14)
Позамовний метод обліку використовується на підприємствах, на яких витрати легко ідентифікувати з конкретною продукцією або роботами. Об’єктом обліку є окреме замовлення, оформлене договором між виробником та замовником. Виробничі витрати групуються, далі сумуються в цілому по підприємству, після цього здійснюють облік собівартості одиниці продукції за сумою усіх витрат.
На тих підприємствах, на яких перетворення сировини в готову продукцію відбувається в умовах безперервного і короткого технологічного процесу чи ряду послідовних виробничих процесів, кожний з яких або група яких являють собою окремі самостійні переділи виробництва, використовують попередільний метод обліку. Він є у двох варіантах: напівфабрикантний і безнапівфабрикантний.
Витрати обліковуються в розрізі технологічних переділів, видів продукції. Контроль витрат при цьому проводиться за кожним об’єктом обліку. Прямі витрати перевіряються за кожним переділом окремо, а в середині переділу – за видами продукції.
При напівфабрикантному варіанті витрати обліковують по окремим технологічних переділах. Дані такого обліку дозволяють визначити собівартість напівфабрикатів, які оприбутковують з одного переділу і передають в наступний переділ. Отже, собівартість напівфабрикатів за кожним переділом визначається сумою витрат по даному цеху плюс вартість напівфабрикату, який поступив з попереднього переділу. Фактична собівартість готового виробу вираховується на останній стадії його виробництва, тобто на останньому переділу.
Безнапівфабрикантний варіант передбачає на кожній стадії накопичення витрат лише по конкретному підрозділу, не включаючи вартості напівфабрикатів. Для вирахування собівартості готової продукції при цьому варіанті додають витрати по всіх стадіях виробництва.