Агрегати

Роки

М0

М1

М2

М3

1996

4041

6315

9023

9364

1997

6132

9050

12448

12541

1998

7158

10331

15432

15705

1999

9583

14094

21714

22070

2000

12799

20762

31544

32252

2001

19465

29796

45186

45755

2002

26434

40281

64321

64870

2003

33119

51541

94855

95043

2004

42345

67090

125483

125801

2005

60231

Агрегати

Роки

М0

М1

М2

М3

2005

142,24

146,93

153,92

154,27

2006

124,49

125,06

134,31

134,52

2007

148,19

147,36

150,83

151,75

2008

139,27

123,92

130,99

130,18

2009

101,47

103,83

94,58

94,49

Роки

Гроші поза банками (готівка) (М0)

Кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті

(М1 – М0)

Строкові кошти в національній валюті та валютні кошти

(М2 – М1)

Кошти клієнтів у довірчому управлінні

(М3 – М2)

2005

42,24

При цьому, 2008 р. характеризується високими темпами приросту готівки, та від’ємним приростом коштів на розрахункових і поточних рахунках у банках. Тобто відбувся значний відтік коштів із банківського сектору економіки. Однак, вже в 2009 р. можемо спостерігати протилежну тенденцію – темп приросту готівкових грошей знизився в 28 раз, а приріст коштів на розрахункових і поточних рахунках в банках становив більше 9%.

Найбільший же середньорічний темп приросту характерний для коштів клієнтів, які знаходяться у довірчому управлінні – 82,1 %. Хоча при цьому амплітуда коливань річних темпів приросту є доволі великою (рис. 2.2).

Упродовж усього досліджуваного періоду спостерігається широкий розмах варіації ланцюгових показників, що вказує швидше на спонтанні, некеровані, ніж на цілеспрямовані, усвідомлені зміни у грошовому вираженні компонента «кошти клієнтів у довірчому управлінні». Характер цих змін може сприйматися як цілком логічний наслідок недосконалості ринку цінних паперів.

Таким чином, незважаючи на те, що характер зміни інтенсивності темпів річного приросту готівки визначаються Національним банком, закономірних зв’язків між річними змінами компонентів грошових агрегатів не спостерігається.

Рис. 2.2. Динаміка зміни сум коштів клієнтів у довірчому управлінні

Узагальнення отриманих статистичних показників показує, що динамічні зміни річних темпів приросту компонентів грошових агрегатів (за винятком цінних паперів) не містять характерних ознак, які б указували на відмінність поведінки Національного банку від поведінки суб’єктів господарювання. Кризові явища в економіці України, що посилилися з вересня 2008 р., дають підстави для висновку про високий ступінь невпевненості щодо впливу монетарної політики на економічний розвиток держави в цілому. Тобто, можемо зробити припущення, що у зрушеннях грошових агрегатів значну роль відіграють такі інституційні впливи, що не мають ознак системності.

Для узагальненого уявлення про комплексні зміни в монетарній політиці України проведемо аналіз динамічних зрушень у структурі компонентів грошових агрегатів. Зміни у структурі грошового агрегату М3 упродовж досліджуваного періоду (табл. 2.4) відбивають сутність відмінностей у річних темпах приросту кожного з його системоутворюючих компонентів.

Таблиця 2.4

Структура грошової маси України протягом 2005 – 2009 рр.

(%)

Як видно з даних табл. 2.4, протягом досліджуваного періоду найбільш вагомим компонентом у структурі грошової маси України є строкові кошти в національній валюті та валютні кошти, що свідчить про наявний потенціал інвестиційної активності.

На другому місці за вагомістю знаходяться готівкові кошти, тобто таким чином підтверджуються зроблені нами висновки про відсутність ефективної монетарної політики Національного банку України.

Що ж до питомої ваги показника «кошти клієнтів у довірчому управлінні», то вона становить фактично протягом всього періоду менше 1 %. При цьому фактичне зниження питомої ваги даного показника в структурі грошової маси протягом 2008 – 2009 рр. становить 57,7 %. Даний факт свідчить про дійсні наслідки монетарної політики держави у такому важливому питанні економічного розвитку, як стимулювання залучення коштів до довірчого управління.

Конфігурація монетарних важелів повинна переорієнтовувати грошово-кредитну політику на спрямування заощаджень у реальний сектор економіки та на розвиток ринку цінних паперів. При цьому орієнтирами моніторингу відповідних заходів є відносне вирівнювання пропорцій компонентів грошових агрегатів за рахунок зростання структурних часток коштів на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті та коштів клієнтів у довірчому управлінні. Однак реалії економіки України визначаються не використанням цього потужного компоненту, а намаганням отримати зовнішні запозичення.

Усереднені структурні складові грошового агрегату М3 демонструють різну динаміку змін за періодами (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Усереднена структура грошового агрегату М3 за періодами, (%)

Частка коштів на розрахункових і поточних рахунках знижується, частка готівки залишається майже незмінною, частка строкових коштів у національній валюті та валютних коштів зростає, а частка коштів клієнтів у довірчому управлінні змінюється доволі нерівномірно – протягом 2006 – 2007 рр. вона зросла майже в 2,5 рази, а протягом 2008 – 2009 рр. – знизилася на 38,7 %.

Структурна динаміка демонструє вкрай нерівномірні та навіть протилежні за знаком (від періоду до періоду) відносні й абсолютні відхилення (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Зміна структурних складових М3 за періодами

(%)

Детальний аналіз грошової пропозиції в Україні, дослідження змін її структурних складових довели, що гроші в 2004 – 2005 рр. принципово відрізняються від грошей у 2008 – 2009 рр. Через різні ролі та призначення агрегати надають різні імпульси та забезпечують різну ефективність грошово-кредитної політики. Емітовані готівкові кошти не перемістилися в реальний сектор економіки, а поступово перетворилися на строкові кошти в національній валюті та валютні кошти. Продемонстроване зменшення частки коштів клієнтів у довірчому управлінні вказує на скорочення економічної активності в реальному секторі економіки. У загальному випадку це виглядає як процес перетікання більшості грошової маси у заощадження, механізми прямування яких у реальний сектор економіки наразі відсутні, зокрема ринок цінних паперів так і не розгорнуто. Таким чином, можна стверджувати, що монетарний важіль управління економікою в Україні не задіяний.

Для розуміння специфіки грошово-кредитного регулювання в Україні проведемо аналіз платіжного балансу країни за 2008 – 2009 рр. (додаток А).

У 2009 р. зниження зовнішнього попиту та світових цін внаслідок глобальної кризи обумовили суттєве зменшення надходжень від експорту товарів і послуг – на 36,7%. Але відсутність зовнішнього фінансування, скорочення внутрішнього попиту та девальвація обмінного курсу гривні наприкінці 2008 р. визначили ще більше падіння імпорту – на 43,1 %. Як наслідок, в цілому за 2009 р. дефіцит поточного рахунку суттєво скоротився – до 1.9 млрд. дол. США (близько 1.7 % від ВВП) порівняно з 12.8 млрд. дол. США в 2008 р. (7.0 % від ВВП) (рис. 2.3).

У той же час сальдо фінансового рахунку платіжного балансу сформувалось від’ємним (11.8 млрд. дол. США), що було обумовлено насамперед чистим погашенням накопиченої у попередні роки зовнішньої заборгованості приватним і державним секторами економіки (9,0 млрд. дол. США).

У грудні ситуація з платіжним балансом стала нагадувати події попередніх років, коли зростаючий дефіцит поточного рахунку фінансувався приторком капіталу, насамперед позикового. Так, уперше в 2009 р. фінансовий рахунок було сформовано з профіцитом (363 млн. дол. США) через додатне сальдо за статтею «Кредити та облігації» (676 млн. дол. США).

Рис. 2.3. Поточний і фінансовий рахунки платіжного балансу

Певне відновлення внутрішнього попиту та стабілізація на валютному ринку сприяли розширенню від’ємного сальдо поточного рахунку до 585 млн. дол. США. Але зведений платіжний баланс залишився все ще з дефіцитом – 222 млн. дол. США, хоча його значення в грудні було найменшим за рік.

Також уперше в 2009 р. кумулятивний (за останні 12 місяців) дефіцит поточного рахунку продемонстрував розворот висхідного тренду (у грудні підвищився до 1,9 млрд. дол. США порівняно з 1,6 млрд. дол. США в листопаді). Тобто вперше в 2009 р. дефіцит поточного рахунку за місяць виявився вищим, ніж рік тому.

Головний внесок в таке розширення дефіциту поточного рахунку мало формування максимального за рік від’ємного сальдо торгівлі товарами – 830 млн. дол. США (порівняно з 582 млн. дол. США в листопаді) (рис. 2.4 – 2.5).

Рис. 2.4. Динаміка балансу товарів та рахунку поточних операцій протягом 2009 р.

Окрім стандартної сезонності основними чинниками такого розширення дефіциту товарного балансу наприкінці року стало відновлення внутрішнього попиту та стабілізації на валютному ринку. Також суттєвий вплив на розширення дефіциту поточного рахунку мало й традиційне для кінця року скорочення додатного сальдо торгівлі послугами.

Рис. 2.5. Рахунок поточних операцій та баланс товарів кумулятивно за 4 квартали 2009 р.

Додатне сальдо торгівлі послугами протягом 2008 – 2009 рр. продовжувало скорочуватися і у IV кварталі 2009 р. становило 605 млн. дол. США переважно за рахунок збільшення імпорту послуг на 34,2 %.

Зниження світового попиту, падіння цін на товарних ринках, загострення конкуренції та підвищення протекціонізму обумовили суттєве зменшення обсягів експорту товарів у 2009 році – на 40,3% порівняно з 2008 роком до 40,4 млрд. дол. США.

Більш значне падіння внутрішнього попиту та відносне подорожчання імпортованих товарів обумовили ще вищі темпи падіння обсягів імпорту в 2009 році – 45,4% до 45,7 млрд. дол. США. Найбільш значних скорочень зазнав імпорт машинобудівної продукції (в 2,9 рази).

Вперше з жовтня 2008 р. в Україні поновився притік боргового капіталу в значних обсягах – додатне сальдо за статтею «Кредити та облігації» у грудні становило 676 млн. дол. США, тоді як за перші 11 місяців відтік склав 9.4 млрд. дол. США. Такий чистий притік був обумовлений, з одного боку, покращенням ситуації з ліквідністю в світовій фінансовій системі, а з іншого, певним відновленням довіри до вітчизняних позичальників внаслідок стабілізації на українському фінансовому ринку, зокрема на його валютному сегменті, та зростання цін на світових сировинних ринках, що позитивно впливало на висновки іноземних кредиторів щодо перспектив української економіки, а також дуже низькими обсягами погашень зовнішніх зобов’язань.

Аналізуючи стан регулювання грошово-кредитної політики України на сучасному етапі варто відмітити безконтрольне нарощування зовнішнього боргу (рис. 2.6).

Як видно з рис. 2.6., протягом аналізованого періоду найнижчими темпами зростав зовнішній державний борг України (121 %), найвищими – зовнішні борги банків (у 14,1 рази). Це призвело до принципової зміни структури зовнішнього боргу України.

Рис. 2.6. Динаміка зовнішнього боргу України за 2005 – 2009 рр., % до 01. 01. 2005 р [32, с. 54].

Якщо станом на початок 2005 р. на сферу відповідальності уряду припадало більше третини зовнішнього боргу – 36,6%, то на дату календарного відліку світової фінансової кризи (початок жовтня 2008 р.) ця частка скоротилася майже втричі – до 11,76 % (табл. 2.7). Натомість зовнішня заборгованість банків із 8,7% зросла до 32,16 %. Разом із заборгованістю корпоративного бізнесу вона сягнула 72 % загального зовнішнього боргу України та перевищила 75 млрд. дол., що у 2 рази більше від офіційних валютних резервів України, які перебувають в оперативному управлінні НБУ.

Таблиця 2.7

Структура зовнішнього боргу України протягом 2006 – 2009 рр.

Крім прорахунків у сфері валютного контролю та валютного регулювання Національний банк України своїми діями під час 2008 – 2009 рр. спричинив і інші інфляційні загрози:

• імпортована інфляція, пов’язана із завезенням до країни вкрай необхідних товарів, які не можна у короткий термін замінити вітчизняними (наприклад, ліки);

• кредитна емісія, що загрожує не прогнозованим зростанням грошової маси [21, с. 25].

Рятуючи банки від дефолту, Національний банк України різко наростив обсяги їх рефінансування (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Помісячний приріст оборотів рефінансування за 2008 – 2009 рр., млрд. грн. [41].

Як видно з рис. 2.7, обсяг кредитів, які НБУ надав банкам, за 2008 р. сягнув 170 млрд. грн. (3/4 від суми доходів державного бюджету), що в чотири рази більше, ніж за чотири попередні роки разом узяті. За перші три місяці фінансової кризи – жовтень – грудень 2008 р. – сума рефінансування склала 105,4 млрд. грн. В першому півріччі 2009 р. Національний банк збільшив оборот рефінансування ще на 55,8 млрд. грн.

За своєю суттю рефінансування – це первинна емісія, яка погрожує, за ефектом мультиплікатора, багатократним зростанням маси грошей, що завдяки НБУ з’явилась на балансах банків. Отже, своїми діями НБУ сформував потужний інфляційний потенціал.

Крім того, обсяги грошової емісії Національного банку України (основного чинника інфляції) на сьогодні жодним чином не регламентовані й не регульовані.

Також доволі серйозним прорахунком грошової політики Національного банку є безконтрольна доларизація економіки держави (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Динаміка кредитних вкладень банків України за 2005 – 2009 рр. в розрізі валют, % до 01.01.2005 р [38, с. 440]

Як бачимо з рис. 2.8, протягом досліджуваного періоду в Україні чітко простежується тенденція випереджаючого зростання обсягів кредитування в іноземній валюті (в основному в доларах США).

Активізація процесу доларизації хронологічно збігається з нарощуванням присутності іноземних банків на вітчизняному ринку. Причому якщо станом на початок 2005 р. на іноземну валюту припадало 42 % загального обсягу виданих в Україні кредитів, то вже на початку 2007 р. обсяги кредитів у іноземній валюті зрівнялися з гривневими, а станом на 1 жовтня 2008 р. кредити в іноземній валюті перевищили гривневі – 51,4 %. Переоцінка цієї заборгованості внаслідок обвалу курсу гривні призвела до того, що на початку 2009 р. частка інвалютних кредитів становила 57,7 % від загальної суми заборгованості клієнтів банкам.

Водночас потрібно наголосити, що значні масштаби доларизації економіки України несуть у собі серйозні загрози для національної грошової системи не так через ризики, яких сьогодні зазнає обіг долара як провідної світової валюти, як через обмеження можливостей повноцінного монетарного регулювання економіки, що виникають за умов паралельного перебування в обігу нарівні з національною грошовою одиницею іноземної валюти. Тому доларизація економіки України як результат фінансової глобалізації є явищем більшою мірою негативним, хоча й цілком об’єктивним.

Таким чином, підсумовуючи проведений аналіз стану грошового обороту України та його регулювання можемо зазначити, що на сьогоднішній день вичерпалися всі наявні в Україні важелі регулятивного впливу на грошовий ринок, а тому постає нагальна потреба в розробці нових методів та запровадженні нових підходів грошово-кредитного регулювання, застосуванні інших монетарних стратегій.

РОЗДІЛ 2. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ УКРАЇНИ

Фінансова криза, що відбувається у світі, зумовила погіршення стану економік майже всіх країн. Відбувається зупинення підприємств, падіння обсягів виробництва, зменшення реальних доходів населення, погіршується стан банківської системи.

Порівняно з багатьма іншими країнами вплив глобальної кризи на Україну виявився досить суттєвим, що пояснюється особливостями інтеграції країни в систему світо господарських зв’язків та структури національної економіки, незавершеністю багатьох інституційних та структурних реформ. До того ж економічна криза в країні розгортається на тлі політичної кризи, що об’єктивно ускладнює процес вироблення та реалізації антикризової політики.

Криза, яка з особливою гостротою розгорнулася восени 2008 р., виявила усю безпорадність самостійного і неузгодженого управління грошово-кредитною політикою з боку Національного банку України. Таким чином, назріла нагальна потреба в розробці системи заходів впливу на певні грошові індикатори.

Аналізуючи досвід подолання фінансової кризи в зарубіжних країнах, можна назвати два основних шляхи державного регулювання:

1. США, ЄС та Японія обрали шлях зниження центральними банками облікової ставки та норм резервування для комерційних банків.

2. Росія, зіштовхнувшись із проблемою великомасштабного відтоку капіталу та необхідністю витрачати великі кошти на обслуговування кредитів у іноземній валюті, підняла ставку рефінансування (з 10 до 13%) з тим, щоб зменшити девальваційний тиск на рубль [1, с. 116].

Ключовим елементом національних антикризових програм розвинутих країн стали заходи, спрямовані на стабілізацію ситуації на фінансових ринках.

Важливим елементом антикризових програм є державна допомога системним банкам та фінансовим інституціям, що переживають труднощі. Така допомога здійснюється різними шляхами, а саме:

• кредитування за рахунок бюджетних коштів;

• рекапіталізація за участю держави;

• надання гарантій (за певну плату) на вартість минулих інвестицій банків, які можуть з певною імовірністю виявитися збитковими;

• розміщення державних коштів на депозитних рахунках комерційних банків;

• викуп цінних паперів, забезпечених виданими кредитами [31, с. 12].

Однак, при виборі методів подолання фінансової кризи для нашої країни слід враховувати внутрішні чинники фінансової кризи в Україні, адже вони мають значний вплив на нинішню економічну ситуацію:

По-перше, це постійне збільшення соціальних виплат, незалежно від показників зростання виробництва праці й товарного забезпечення , як для внутрішнього споживання, так і для експорту.

По-друге, як наслідок, це негативне сальдо торгового балансу, яке до кінця 2009 р. досягло вже майже 20 млрд. дол.

По-третє, сума іноземних кредитів за перше півріччя 2008 р. досягла 85 млрд. дол., що в 2,2 рази перевищує державні резерви. А у зв’язку зі світовою фінансовою кризою комерційні банки та підприємства втратили можливість постійно брати зовнішню позику задля погашення старих кредитів.

Четвертою причиною є виникнення дисбалансу між попитом і пропозицією іноземної валюти, що зумовило зниження курсу національної валюти.

П’ятий чинник – високий рівень доларизації економіки, що створює загрозу для національної економіки в умовах нестабільного курсу долара. Це обмежило дію інструментів монетарної політики НБУ і зробило ситуацію на вітчизняному фінансовому ринку залежною від такої на міжнародних фінансових ринках.

Що стосується зовнішніх чинників, слід зазначити, що вони лише збільшили дію внутрішніх. Можна відокремити такі з них: фондовий ринок, банківська система, зовнішньоторговельна та боргова сфери.

Отже, враховуючи ці проблеми, для поліпшення стану фінансового ринку України релевантною є зміна грошово-кредитної політики на більш жорстку і послідовну, а саме:

• зниження ставки рефінансування комерційних банків на 5 – 6 % (зараз становить 12 %), що зробить кредити більш доступними. Разом із цим, необхідно запровадити контроль за виданими кредитами банкам, щоб запобігти ситуації, коли вони будуть отримувати кредити під 6 – 7 %, а надавати підприємствами під 20 – 30 %. Для рефінансування банків можна використовувати частину золотовалютних резервів держави;

• запровадження адміністративного регулювання процентних ставок задля запобігання корупції й зловживань, встановлення банківської маржі по операціях за кредитом, який виділяє держава, на рівні 2 – 3 %;

• виконання Національним банком функції «кредитора останньої надії» та забезпечення рефінансування вибірково, залежно від вкладу банку в розвиток економіки країни;

• реальне прив’язування монетарної політики до попиту підприємств, тобто збільшення долі рефінансування банків під виробничі векселі;

• здійснення націоналізації активів проблемних банків. Для цього можна створити державну компанію з повернення активів;

• використання керованого плаваючого курсу з поступовим переходом до режиму вільного обмінного плаваючого курсу. Це сприятиме посиленню гнучкості обмінного курсу гривні через розширення діапазону його можливих коливань;

• запровадження контролю над зовнішнім боргом приватного сектору (банківського та корпоративного) і зіставлення з можливостями його погашення.

Необхідною складовою стратегії подолання економічної кризи є реанімація фондового ринку в Україні. Для цього можливим є здійснення наступних заходів:

• консолідація всіх інститутів фондового ринку під контролем (можливо, за участі) держави, залишивши одну фондову біржу (за конкурсом) та єдиний центральний депозитарій (шляхом злиття існуючих депозитаріїв – МФС, Всеукраїнського центрального депозитарію, депозитарію Нацбанку та Національного депозитарію);

• створення інституту Центрального контрагента, що зможе забезпечити реальність цін на українські цінні папери;

• встановлення правил щодо обов’язкового здійснення розрахунків за операціями з цінними паперами через центральний депозитарій;

• здійснення всіма акціонерними товариствами емісії акцій в без документарній формі та знерухомлення їх у центральному депозитарії [22, с. 89].

В умовах економічної кризи і банки і держава, в особі уряду України, все частіше вдаються до фінансування від міжнародних фінансових організацій (МФО), таких, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку і Міжнародна фінансова корпорація. При цьому вимоги Міжнародного валютного фонду досить жорсткі, кредити надаються в основному для найшвидшого повернення корпоративними позичальниками своїх боргів іноземним кредиторам.

Для стабілізації грошово-кредитної системи України в цих умовах доцільно використовувати ряд методів і механізмів:

1. Поступово перетворювати короткострокові кредити в середньострокові та довгострокові.

-830

-1940

Баланс товарів та послуг

-4413

-3863

-2527

-3547

-14350

-751

-418

-486

-1067

-2722

експорт товарів та послуг

17528

23516

27253

17315

85612

11282

12457

14681

15754

54174

імпорт товарів та послуг

-21941

-27379

-29780

-20862

-99962

-12033

-12875

-15167

-16821

-56896

Баланс товарів

-4490

-4171

-3868

-3562

-16091

-937

-946

-1774

-1672

-5329

експорт товарів

13960

18940

21199

13618

67717

8455

9185

10313

12458

40411

імпорт товарів

-18450

-23111

-25067

-17180

-83808

-9392

-10131

-12087

-14130

-45740

Баланс послуг

77

308

1341

15

1741

186

528

1288

605

2607

надходження

3568

4576

6054

3697

17895

2827

3272

4368

3296

13763

витрати

-3491

-4268

-4713

-3682

-16154

-2641

-2744

-3080

-2691

-11156

Доходи (сальдо)

11

-283

-382

-886

-1540

-574

-690

-513

-530

-2307

Поточні трансферти (сальдо)

740

833

831

723

3127

629

1054

639

767

3089

Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій

3527

5723

6058

-5754

9554

-4529

-1992

-4542

-724

-11787

Капітальні трансферти

-

-1

5

1

5

70

5

3

6

84

Прямі інвестиції (сальдо)

2430

3091

3324

1058

9903

847

1251

1159

1206

4463

Портфельні інвестиції (акціонерний капітал)

208

72

114

4

398

-55

-14

-24

19

-74

Кредити та облігації (сальдо)

3247

4595

5516

-1043

12315

-1767

-2922

-3461

-889

-9039

Середньо і довгострокові кредити, облігації

3446

3491

4876

1533

13346

463

-2642

-2282

262

-4199

Сектор загальнодержавного управління

297

-239

-438

291

-89

-195

-53

-885

-25

-1158

надходження

563

598

837

807

2805

133

106

515

205

959

виплати

-266

-837

-1275

-516

-2894

-328

-159

-1400

-230

-2117

Банки

1975

2298

2779

534

7586

1193

-2068

-1035

-912

-2822

надходження

2481

2995

4083

1941

11500

2085

996

1506

872

5459

виплати

-506

-597

-1304

-1407

-3914

-892

-3064

-2541

-1784

-8281

Інші сектори

1174

1432

2535

708

5849

-535

-521

-362

1199

-219

надходження

2896

3855

4458

3196

14426

2284

1400

2214

4070

9968

виплати

-1722

-2434

-1933

-2488

-8577

-2819

-1921

-2576

-2871

-10187

Короткострокові кредити

-199

1104

640

-2576

-1031

-2230

-280

-1179

-1151

-4840

банки

-36

861