Статутний капітал - сукупність у грошовому вираженні внесків засновників (учасників) у майно організації при її створенні для забезпечення діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Формується в господарчих товариств: акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю.
Можна виділити три основні функції, що виконує статутний капітал акціонерного товариства:
1) є майновою основою діяльності товариства, тобто первісним (стартовим) капіталом;
2) дозволяє визначити частку (відсоток) участі засновника (акціонера, учасника) у товаристві, оскільки їй відповідає кількість голосів учасника на загальних зборах і розмір його доходу (дивіденду);
3) гарантує виконання зобов'язань товариства перед третіми особами, тому законодавством установлений його мінімальний розмір. Відповідно до законодавства України акціонерним товариством визнається комерційна організація, статутний капітал, якої поділений на визначене число акцій, що засвідчують обов'язкові права учасників товариства (акціонерів) стосовно товариства. Порядок створення і правове положення акціонерних товариств визначені Законом України "Про акціонерні товариства".
Юридично власність акціонерного товариства не є власністю акціонерів, а саме воно не залежить від окремих фізичних осіб, що володіють акціями. Акціонери не відповідають по боргових зобов'язаннях товариства і не несуть фінансового збитку, якщо акціонерне товариство збанкрутувало, і його борги перевищують вартість реалізованого майна.
Відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" розмір статутного капіталу відкритого товариства повинен бути не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, закритого товариства - не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент створення товариства.
Розмір власного капіталу товариства дорівнює розміру перевищення балансової вартості активів товариства над балансовою вартістю його зобов'язань.
Якщо за даними річної фінансової звітності, яка подається на затвердження загальними зборами, власний капітал буде менше статутного капіталу товариства, до порядку денного річних загальних зборів повинно включатися питання про перетворення або ліквідацію товариства, зменшення статутного капіталу товариства, залучення додаткових коштів, санацію товариства, яка керується боржником, або вжиття інших заходів.
Відповідно до діючого законодавства, внеском у статутний капітал товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі чи майнові права або інші права, що мають грошову оцінку.
Методи обліку і обчислення капіталу.
Капітал підприємства є величина похідна від обсягів активів і зобов'язань, тому первинний, авансований капітал і зобов'язання знаходять висвітлення в пасивній частині бухгалтерського балансу, а в активі його враховуються капітальні витрати і майно підприємства. Саме в точному, своєчасному відображенні активів і зобов'язань у поточній оцінці і складається одне з достоїнств бухгалтерського балансу, що додає йому надійність і вірогідність як джерелу інформації. У силу того, що баланс підприємства є звітом про формування, рух і відтворення капіталу, це єдина форма звітності підприємства, у якій в історичному ракурсі в розгорнутому виді відбивається величина власного капіталу підприємства.
Оскільки актив балансу підприємства відбиває майнову (матеріальну) сторону капіталу, а в пасиві балансу показані джерела утворення майнової форми капіталу, авансований і інвестований капітал, при цьому через оборот відбивається їхній взаємний зв'язок, то можна сказати, що капітал у даному звіті відображається досить повно і всебічно. Тому баланс підприємства повинний розглядатися як метод дослідження питань авансування, інвестування, обороту, кругообігу і відтворення капіталу, а також обчислення його величини, що змінюється в часі.
В українській практиці капітал підприємства часто розділяють на капітал активний і пасивний. З методологічної точки зору це невірно. Такий підхід є причиною недооцінки місця і ролі капіталу в бізнесі і приводить до поверхневого розгляду джерел формування капіталу. Капітал не може бути пасивним, тому що є вартістю, що приносить прибавочну вартість, яка знаходиться в русі, у постійному обороті. Тому більш обгрунтовано тут застосовувати поняття джерел формування капіталу і функціонуючого капіталу (чи активів).
Джерела, використовувані підприємствами для формування капіталу, поділяються на власні, позикові і безоплатно отримані.
До джерел власного капіталу прийнято відносити засоби, вкладені в підприємство власниками чи учасниками (статутний капітал), нерозподілений прибуток і створені підприємством фонди власних засобів. У той же час, оскільки джерела формування капіталу мають різну природу, то і принципи оцінки їхньої вартості повинні бути різними.
До позикових джерел капіталу необхідно віднести всі залучені підприємством засоби, незалежно від того, звідкіля вони отримані і за якою ціною. Позиковими джерелами капіталу є: банківські кредити, позики надані іншими інвесторами, фінансування з державного бюджету і тимчасово залучені засоби кредиторів. Вони повинні відбиватися в обліку по поточній вартості на момент одержання засобів.
Тимчасово залучені засоби (кредиторська заборгованість) виникають у рамках товарного кредиту, що утвориться, у залежності від умов оплати і сумлінності партнерів, а також при затримках в оплаті праці співробітників підприємства й ін. Даний вид джерел капіталу оцінюється по поточній вартості на момент виникнення.
Безоплатно отримані підприємством засоби виявляються у формі фінансування з бюджетів різного рівня, а також у виді спонсорської допомоги від різних організацій, фінансової допомоги, отриманої від установ.
Одне з основних джерел капіталу при організації бізнесу - внесок засновників (акціонерів) підприємства в статутний фонд. При визначенні вартості його навряд чи варто відносити до безкоштовних джерел капіталу для підприємства, тому що акціонерам нараховуються дивіденди на вкладені в підприємство засоби, а засновники розподіляють отриманий прибуток. Тому дане джерело, відносячись до власного капіталу засновників, у той же час є платним для підприємства.
Джерело формування капіталу підприємства - авансований капітал - дає підприємству абстрактне право на розпорядження активами. При цьому по ознаці власності джерела капіталу підрозділяються на власні і позикові. З метою проведення зовнішнього, фінансового аналізу, як правило, капітал при наявному поділі його на власний і залучений, необхідно оцінювати в єдності джерел його утворення, у цілому, як залучений капітал.
Як правило, при відображенні в балансі підприємства власного капіталу, до нього відносять авансовані власниками засоби і резерви, створені за рахунок прибутку, отриманого підприємством.
Капітал складається з придбаних засобів, і при проведенні аналізу ефективності діяльності необхідно знати, у що він обходиться підприємству. У цьому випадку виникає питання ціни залученого капіталу. При визначенні вартості обслуговування капіталу - витрат по його відшкодуванню - застосовуються різні підходи, у яких дана категорія іменується "ціною капіталу" і "вартістю капіталу", але більш правильно - позначати її як "собівартість капіталу".
Оскільки джерела формування капіталу підприємства є фактичними витратами на створення і функціонування бізнесу, понесеними підприємством, то їхня оцінка повинна проводитися по вартості залученого капіталу на момент здійснення витрат для підприємства. У тому числі необхідно враховувати чіткий поділ одноразових витрат на авансований і інвестований (залучений) капітал і систематичні витрати на його відтворення.
Необхідність виявлення результату діяльності підприємства за допомогою протиставлення в подвійній бухгалтерії активу і пасиву визначила появу рахунка прибутків і збитків і відображення в балансі поточного результату діяльності підприємства. Тому прибутку, як складовій капіталу підприємства, необхідно приділяти особливу увагу, оскільки він є важливим джерелом відтворення капіталу підприємства, придбання активів.
Крім класичної форми прояву у виді кошті, прибуток чи збиток підприємства може мати і негрошову форму, у тому випадку, коли відбувається зміна величини капіталу, зв'язана з переоцінкою вартості пасивів чи активів. Звідси випливає, що оскільки ціна - диференціальна похідна вартості і часу, то різниця між ціною і вартістю визначає появу прибавочної вартості чи збитку.
Таким чином, зіставлення доходів і витрат, а також ціни і вартості, є методом визначення результату діяльності підприємства. При цьому необхідно мати у виді, що крім резервів, створюваних за рахунок розподілу отриманого прибутку, існують і приховані резерви - розміщені в активі, у тому числі за рахунок заниження оцінки активів.
Залучені підприємством капітали в процесі діяльності змінюють форму свого існування, здобуваючи матеріальну чи нематеріальну форму. Капітал стає засобами виробництва, предметами виробництва і обігу. Вважається, що активи - це контрольовані підприємством економічні ресурси, що забезпечують йому майбутній економічний ефект. Тому в балансі дотримується обов'язковий поділ активів підприємства на капітал у сфері виробництва і капітал у сфері обігу.
Основний капітал підприємства - капітал зв'язаний, немобільний, що знаходиться в процесі кругообігу. Оскільки первісна вартість основного капіталу постійно знецінюється через її зміну в часі і перенесення на продукт праці, то в сумі загального капіталу підприємства він відбивається по залишковій вартості. Оборотний капітал відбивається по поточній вартості. Товари придбані враховуються за ціною придбання, а товари зроблені - за продажною ціною з торговою націнкою.
Оскільки оцінка об'єктів бухгалтерського обліку проводиться по первісній вартості, то і при складанні звітності як основу для виміру вартості приймається первісна вартість, відбивана в обліку. Оцінка об'єктів, прийнятих до обліку, проводиться на основі первинних документів і не залежить від суб'єктивних поглядів облікових працівників. Крім первісної вартості у фінансовій звітності застосовуються й інші види оцінки: виробничі запаси повинні оцінюватися по покупній вартості (по меншій з них); цінні папери, що обертаються на ринку, - по ринковій поточній вартості.
Таким чином, первісна вартість є базовою величиною для проведення різних видів оцінок і містить у собі фактичні витрати коштів на придбання активів (майна).
Принципи бухгалтерського обліку припускають обережну, мінімальну оцінку майна підприємства, відбиваного в балансі підприємства. Відображення активів і зобов'язань передбачається по первісній вартості - в історичному аспекті оцінки на момент їхнього виникнення. Якщо ж при оцінці статей балансу не дотримувати даного принципу, то велика імовірність того, що баланс не буде реальним відображенням використання капіталу на підприємстві.
Цілком очевидно і те, що занижена оцінка підприємства зручна для кредиторів і менш приваблива з позиції інтересів акціонерів, тому що акціонери не одержать доходів, запланованих при авансуванні капіталу, і навіть можуть не одержати відшкодування суми вкладеного капіталу, а кредитори, імовірно, одержать активи більшої вартості, ніж заборгованість підприємства перед ними.
Підводячи теоретичну основу порядку обчислення активів підприємств, необхідно особливу увагу звернути на те, що зміст коректувань активу і пасиву балансу складається у виключенні впливу на величину чистих активів окремих статей бухгалтерського балансу, що є взаємовиключними.
Оскільки власні акції, викуплені в акціонерів - це зобов'язання підприємства перед акціонером, тимчасово перетворене в можливість використання внеску акціонера в капітал підприємства для реінвестування прибутку через механізм виплати дивідендів.
Цю операцію необхідно розглядати тільки як рефінансування, зміну власника частки акціонерного капіталу, а не короткострокові вкладення і не зміну стану капіталу підприємства.
Фінансово-господарська діяльність підприємств.
Суб’єкти господарювання починають свою підприємницьку діяльність при первинному накопиченні власного капіталу для забезпечення господарської діяльності.
Власний капітал - це загальна вартість активів підприємства (матеріальних цінностей, грошових коштів, фінансових інвестицій тощо), які належать йому на правах власності і використовуються в процесі виробничої та іншої підприємницької діяльності.
Власний капітал має складну структуру, яка залежить від організаційно - правового статусу суб’єкта господарювання.
Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми і власності розпочинається з формування статутного фонду.
Статутний фонд це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначеним ним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарського відання. За рахунок статутного фонду підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.
Порядок і джерела формування статутних фондів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про підприємство в Україні”, “Про господарські товариства”.
Розмір статутного фонду підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв’язку між розмірами статутних фондів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного фонду впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.
Початковий розмір статутного фонду підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов’язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного фонду кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного фонду, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному фонді та є його власниками. У статутні фонди також надходить майно (будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина, матеріали, інші товарно-матеріальні цінності) цінні папери, а також нематеріальні активи. До нематеріальних активів належить вартість права користування:
- результатами інтелектуальної праці у вигляді винаходів, промислових зразків, технологій, ноу-хау, звітів про науково-дослідницьки роботи і іншими об’єктами інтелектуальної власності;
- землею, водою або іншими природними ресурсами;
- будівлями, обладнанням.
Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних фондів, нижче яких державна реєстрація підприємства не допускається. Ці мінімальні розміри не є сталими. У зв’язку з інфляційними явищами в економіці нерідко змінюються в законодавчому порядку.
Розмір статутного фонду підприємства в процесі його господарської діяльності також змінюється, при цьому всі зміни розміру статутних фондів на державних підприємствах у бухгалтерському обліку знаходять відображення безпосередньо на однойменному рахунку, в той час як на малих підприємствах, у господарських товариствах, підприємствах з іноземними інвестиціями вони знаходять відображення лише після відповідної державної перереєстрації зміни розміру статутного фонду.
Додаткові кошти державному підприємництву на збільшення обсягу виробництва можуть бути виділені з державного бюджету або за рахунок перерозподілу коштів інш. підприємств даної галузі. Акціонерне підприємство може випустити акції, товариство з обмеженою відповідальністю і інші господарські товариства – збільшити суми внесків усіх учасників до статутного фонду підприємства. Незалежно від типу підприємства і форми власності статутний фонд може зрости за рахунок:
·         безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку на приріст власних фінансових ресурсів;
·         введення в дію об’єктів капітальних вкладень за рахунок власних коштів;
·         індексації основних засобів у зв’язку з інфляцією, а згідно з діючим законодавством збільшує балансовий прибуток підприємства, який спрямовується на капітальні вкладення;
·         до оцінки оборотних засобів.
На державних підприємствах сума статутного фонду може зменшуватися при реалізації об’єктів 2-ї і 3-ї груп основних засобів.
Створення та зміни статутного капіталу
Статутний капітал - це сума внесків учасників (власників) в майно підприємства. Статутний капітал відображає двоїстість відносин власності та характеризує як фонд власних коштів підприємства як юридичної особи, так і фонд вкладів акціонерів, інших учасників у майно підприємства, тобто їх власність. Кожен учасник несе відповідальність за результати господарської та фінансової діяльності лише в межах свого внеску в колективну власність підприємства.
Порядок формування та зміни статутного капіталу залежить від форми та виду діяльності підприємства. Найбільш розповсюдженою формою підприємницької діяльності є господарські товариства, які утворюються та діють відповідно до Закону України „Про господарські товариства” № 1577-12 від 19.09.91р., зі змінами та доповненнями.
Всі зміни статутного капіталу повинні бути документально оформлені (табл.1.1).
Таблиця 1.1.
Документування операцій з руху статутного капіталу
Важливим елементом статутних документів є інформація про розмір та порядок утворення статутного капіталу. Розмір статутного капіталу підприємства визначається його зареєстрованим статутом та складається з внесків його учасників. Оцінка внесків в статутний капітал здійснюється в грошовому еквіваленті за сумісною згодою учасників відповідно до статутних документів.
Внески засновників можуть бути в таких формах:
– майно та матеріали (обладнання, будівлі та матеріальні цінності);
– цінні папери (акції, облігації та інші);
– права на володіння природними ресурсами;
– права на володіння майном (будівлями, обладнанням);
– права на використання об’єктів інтелектуальної власності;
– грошові кошти.
Матеріальні цінності, що вносяться до статутного капіталу, оцінюються за первинними документами, що підтверджують їх вартість.
Майно, що вноситься до статутного капталу без підтвердження первинними документами, оцінюються на підставі протоколу зборів засновників.
Якщо внеском до статутного капіталу виступає майно в натуральній формі, воно відображається в бухгалтерському обліку сумою, що включає його вартість, визначену в зазначеному вище порядку, та всі витрати на доставку, монтаж, установку та державну реєстрацію.
Права на користування природними ресурсами, а також майнові права, внесені засновниками до статутного капіталу, відображаються в бухгалтерському обліку та балансі за первинною вартістю, розрахованою у визначеному порядку.
Засновницькі внески до статутного капіталу відображаються у бухгалтерському обліку відповідно до їх надходження. В засновницьких документах повинні бути обумовлені строки формування статутного капіталу. Як правило, строк формування статутного капіталу - один рік.

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО ФОНДУ

Згідно з чинним законодавством України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, мають фізичні та юридичні особи за умови їх державної реєстрації у встановленому законом порядку. При створенні юридичних осіб однією з перших, як правило, відбувається операція із внесення його засновниками внесків до статутного фонду новоствореного підприємства.

2.1. Формування статутного фонду

товариства з обмеженою відповідальністю
Розглянемо безпосередньо процес формування статутного фонду на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю (далі – товариство).
Частина 1 ст.115 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01. 2003 р. (далі - ЦКУ) зазначає, що товариством є засноване одним або кількома особами товариства, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Згідно з ч.1 ст.144 ЦКУ статутний капітал товариства складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.
Статтею 50 Закону України “Про господарські товариства” визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. У новоствореному товаристві з обмеженою відповідальністю “Торговий дім“КРОК-ЛТД”, юридична адреса якого є Кіровоградська область, Знам’янськицй район, село Богданівна, вул. Миру, 10, засновниками є 2 фізичні та 1 юридичан особа та із статутним фондом в розмірі 60 тис. грн. . Внесок кожного із засновником чітко визначено у статуті даного товариства (додаток 1).
Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до статті 51 цього ж Закону, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.52 Закону України “Про господарські товариства” № 1576-ХІІ від 19.09. 1991 р. (далі – Закон) у товаристві створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства. До моменту реєстрації товариства кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу.
Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.
Крім того, статтею 86 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.
Забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників - юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевірений належним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників-громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.
Крім того відповідно до пункту 2 Порядку підтвердження органами державної податкової служби інформаційних повідомлень про фактичне внесення іноземних інвестицій та векселів, виданих під час увезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.06. 2005 р. № 238, для підтвердження інформаційних повідомлень про фактичне внесення іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним в установленому порядку особа звертається із заявою у письмовій формі до органу державної податкової служби за місцем здійснення інвестиції. До заяви додаються:
- інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції у трьох примірниках та документи, які свідчать про фактичне внесення інвестиції, - для підтвердження інформаційного повідомлення;
- документи згідно з пунктом 7 Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 р. N 937, - з метою погашення векселя.
Враховуючи те, що Порядком не визначено, які саме документи про фактичне внесення інвестиції має надати заявник, органи податкової служби мають право вимагати будь-які документи, що підтверджують фактичне внесення інвестиції.
Також відповідно до статті 11 Закону України від 04.12.90 р. N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Тому одним з документів, необхідних для державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду, є документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду юридичної особи в розмірі, який встановлено законом (ч.4 ст.24 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 755-IV від 15.05. 2003 р). Таким документом є довідка з банку про відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду та про перерахування на цей рахунок вкладу засновника (у разі якщо статутний фонд товариства формується за рахунок грошових коштів засновників) або акт приймання-передачі майна до статутного фонду товариства (у разі якщо статутний фонд товариства формується за рахунок майнових внесків засновників). Так, наприклад, створювалося товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “КРОК-ЛТД”. При створенні даного товариства, засновниками якого являються дві фізичні особи та юридична особа (товариство з обмеженою відповідальністю “КРОК-ЛТД”), 50 відсотковий внесок був здійснений товариством-засновником шляхом передачі майна на баланс новоствореного підприємства відповідно до акта прийома-передачі (додаток 2)
Згідно з ч.2 ст.115 Цивільного кодексу України вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. На практиці найчастіше статутний фонд товариства формується за рахунок грошових коштів або рухомого майна засновників.
Розглянемо ці два шляхи формування статутного фонду.
У випадку коли статутний фонд товариства формується за рахунок грошових коштів, в установі банку необхідно відкрити поточний рахунок для формування статутного фонду. Вже на цій стадії у засновників або уповноважених ними осіб можуть виникати різні проблеми.
Згідно з п.4.2. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11. 2003 р. № 492 (далі - Інструкція), у разі відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду господарського товариства подаються:
·         заява про відкриття поточного рахунку;
·         один примірник оригіналу установчого документа або його копія, засвідчена нотаріально;
·         картка із зразками підписів;
·         довіреність або копія довіреності на ім'я особи, яка має право відкриття та розпорядження рахунком, засвідчена нотаріально.
Документів не так вже і багато, всі вони можуть бути швидко надані до банку, але чимало залежить від внутрішньої політики конкретного банку. Звичайно, це може зайняти кілька днів.
Інакше проходить процес відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду, якщо засновником товариства є фізична особа-іноземець або юридична особа-нерезидент. У такій ситуації українські банки дуже ретельно підходять до своєї справи та починають детальну довгострокову ідентифікацію засновників та перевірку документів.
Згідно з п.2.1. Інструкції банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені, у порядку, встановленому законодавством України, зокрема, нормативно-правовими актами Національного банку. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.
Підпункт в) п.1.17 Інструкції передбачає, що банки зобов'язані здійснити перевірку поданих документів для відкриття рахунків на відповідність їх чинному законодавству, зокрема, документи, подані для відкриття рахунків, які були видані на території іноземної держави, мають бути легалізовані в установленому порядку, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Ці документи можуть бути засвідчені згідно із законодавством країни його видачі, перекладені на українську мову (крім документів, викладених російською мовою) та легалізовані в консульській установі України, або засвідчені в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в Міністерстві закордонних справ України, або засвідчені шляхом проставлення апостиля, передбаченого ст.4 Гаазької конвенції від 05.10. 1961 р., що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Копії цих документів мають бути нотаріально засвідченими. Підставою для ідентифікації клієнта - фізичної особи, його довіреної особи, а також особи, яка уповноважена діяти від імені клієнта - юридичної особи, для іноземних громадян, є такі документи: паспортний документ з відміткою про наявність дозволу на постійне проживання для громадян, які постійно проживають в Україні; паспортний документ – для тих, що тимчасово перебувають в Україні.
Але на практиці все не так просто. Деякі банківські установи максимально "йдуть на зустріч" іноземному інвестору та не витребують додаткові документи, не передбачені чинним законодавством України. Деякі банки, керуючись не тільки чинним законодавством, а й своєю внутрішньою політикою, вимагають зайві документи, на підготовку чи надання яких теж потрібний час, наприклад, копії паспортів всіх директорів та членів ревізійної комісії нерезидента-засновника товариства; копії паспортів всіх осіб, які вказані в довіреності на реєстрацію товариства та відкриття поточного рахунку в установі банку, або інші копії чи оригінали документів від нерезидента тощо.
Система перевірки цих документів банком ще складніша. Приймає ці документи та безпосередньо відкриває поточний рахунок одна особа, перевіряє їх на відповідність чинному законодавству інша (як правило, юрист або юридичний відділ банку), а ідентифікує засновників – третя (як правило, відділ фінансового моніторингу). А якщо рахунок відкривається не в головному відділенні банку, то документи на перевірку та ідентифікацію клієнта відправляються до центрального офісу певного банку. З урахуванням зазначеного, процес відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду може затягнутися на тижні.
Тому бажано вже на стадії формування статутного фонду товариства провести попередні переговори з різними банківськими установами щодо порядку відкриття такого рахунку та необхідних документів, аби уникнути в майбутньому можливої затримки.
Після відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду засновник-нерезидент перераховує на нього трохи більше ніж 50% свого вкладу до статутного фонду товариства (позаяк банк-кореспондент відрахує деяку суму грошей як комісію за послуги банку) та отримує в установі банку довідку, яка підтверджує внесення вкладу на рахунок. Знову ж таки, в деяких банках ця довідка є платною. Після отримання цієї довідки можна розпочинати процедуру державної реєстрації юридичної особи.
Якщо ж статутний фонд товариства формується за рахунок майнових внесків засновників, то поточний рахунок для формування статутного фонду відкривати не потрібно. А документом, який підтверджує внесення засновником свого вкладу до статутного фонду товариства, є акт приймання-передачі майна засновників до статутного фонду товариства. Форма цього документа чинним законодавством України не передбачена, але на практиці він має містити в собі інформацію щодо майна, яке передається до статутного фонду та його грошову оцінку в національній валюті України. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці (ч.2 ст.115 ЦКУ). Акт підписується засновниками товариства, які передають майно, та майбутнім директором товариства, який приймає це майно.
Але з юридичного погляду передання засновниками майна до статутного фонду товариства за актом приймання-передачі є фікцією, позаяк це майно переходить до товариства, яке де-юре ще не існує, та приймається директором, якого формально немає.
Таким чином, формування статутного фонду товариства за рахунок майнових внесків засновників проходить набагато швидше та простіше, ніж за рахунок грошових коштів.
Інша ситуація з майновими вкладами засновників-нерезидентів, оскільки майно, яке було вказано ними в акті приймання-передачі, потрібно буде згодом ввезти на територію України. Згідно з ст.18 ЗУ "Про режим іноземного інвестування" № 93/96-ВР від 19.03. 1996 р. майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більше як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства, і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя. З метою погашення векселя товариство звертається у письмовій формі до державної податкової адміністрації (інспекції) з проханням зробити відповідну відмітку на його копії векселя. До заяви додаються:
·         копія векселя;
·         копія ввізної вантажної митної декларації на майно;
·         документи про зарахування майна на баланс підприємства з іноземними інвестиціями або окремий баланс сторін, що провадять спільну інвестиційну діяльність на підставі укладеного договору (у разі потреби державна податкова адміністрація (інспекція) має право перевірити на місці фактичну наявність майна у векселедавця);
·         документи про державну реєстрацію іноземної інвестиції.
З урахуванням викладеного доходимо висновку, що лише за умови реєстрації такого внеску, як іноземна інвестиція, ввізне мито не сплачується. А для реєстрації іноземної інвестиції законодавство України передбачає окремий порядок, окремі документи та строки.
Також необхідно звернути увагу на порядок оподаткування згаданого майнового внеску засновника-нерезидента. Згідно з пп.3.1.1. п.3.1. ст.3 ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04. 1997 р. (далі – Закон України "Про ПДВ") встановлено рівний режим оподаткування для всіх без винятку операцій з інвестування товарів, зокрема з країн, з якими укладено угоди про сприяння та захист інвестицій, митне оформлення таких операцій здійснюється з оподаткуванням ПДВ на загальних підставах. Раніше (до 31.03. 2005 р) згідно з пп.3.2.8. п.3.2. ст.3 ЗУ "Про ПДВ" операції із внесення основних фондів до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України, звільнялись від оподаткування податком на додану вартість. Однак у зв’язку зі змінами до певних нормативно-правових актів цей підпункт ЗУ "Про ПДВ" було викладено в новій редакції, і ця пільга була скасована.
Таким чином, увезення на митну територію України основних фондів як внеску до статутного фонду є об'єктом обкладення податком на додану вартість. Податок на додану вартість на митниці у цьому випадку сплачується імпортером, тобто підприємством, до статутного фонду якого нерезидент уносить майно.
Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у вантажній митній декларації, з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів тощо. Вартість перераховується в українські гривні за валютним курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, попереднього дню, в якому товар (товарна партія) уперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
Отже, процедура формування статутного фонду товариства за рахунок майнових внесків засновників-нерезидентів ще складніша, триваліша та більш витратна в порівнянні з формуванням статутного фонду за рахунок грошових коштів.
До того ж, як правило, статутний фонд є не тільки гарантією інтересів кредиторів товариства, а й джерелом, за рахунок якого товариство розпочинає та здійснює свою господарську діяльність, тому ефективніше формувати статутний фонд за рахунок грошових коштів.
Але на практиці ("завдяки" прогалинам у чинному законодавстві України та недостатньому врегулюванню в законодавстві процедури формування статутного фонду) юристи знаходять інші можливі варіанти формування статутного фонду.

2.2. Формування статутного фонду державного підприємства

Статутний фонд державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством встановлено, що здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується, розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства. Розмір статутного фонду державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому.
Джерелом формування статутного фонду державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств – у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів – за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню держ. майном (Фонд державного майна, міністерства і відомства України).
В сучасних умовах державні підприємства, як правило нарощують свої статутні фонди за рахунок власних нагромаджень – прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва – реконструкцію, придбання нового устаткування тощо.
Частина прибутку може спрямовуватися до статутного фонду на приріст власних оборотних коштів. Така потреба виникає у підприємства у зв’язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів, що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та послуг. Статутний фонд приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.
Зміна величини статутного капіталу можлива лише у випадках, регламентованих законодавством. Статутний капітал може збільшитися при:
– введенні в дію нових потужностей;
– реконструкції та модернізації обладнання;
– безкоштовному отриманні коштів від інших підприємств;
– дооцінці засобів;
– отриманні коштів внаслідок злиття декількох державних підприємств;
– виділенні додаткових коштів, зареєстрованих в статутних документах державними структурами.
Зменшується статутний капітал за рахунок щомісячного нарахування зносу по основним засобам або в результаті ліквідації та вибуття основних злитті підприємств або їх ліквідації. Статутний капітал приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.
Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на рахунку 40 „Статутний капітал”; рахунок пасивний, фондовий. Сальдо цього рахунка повинно відповідати розміру статутного капіталу.
По дебету рахунка 40 відображаються:
- кошти, отримані від інших підприємств;
- кошти, отримані від в результаті злиття декількох державних підприємств.
По кредиту рахунка 40 зміни статутного капіталу відображаються:
- при ліквідації підприємства;
- в зв’язку з передачею коштів іншому державному підприємству.

 

2.3. Формування статутного фонду акціонерного товариства

У відповідності з Законом України “Про господарські товариства” акціонерні товариства формують свої статутні фонди за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи куплі-продіжу на фондовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівлю-продіж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Таким чином, у закритих акціонерних товариствах 100 відсотків статутного фонду належать засновникам. Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних товариств зобов’язані викупити 25% всіх акцій, тобто їхня частка в статутному фонді не може бути нижчою за 25%.
На стадії заснування при створенні відкритого акціонерного товариства юридичні та фізичні особи, які виявили бажання купити акції, тобто стати акціонерами нового підприємства повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися.
Основною особливістю, за якою товариство відрізняється від суб'єктів права (не товариств), є об'єднання на підставі угоди майна та зусиль учасників для спільної господарської діяльності. Товариство являє собою об'єднання на засадах угоди майна та підприємницької діяльності фізичних осіб та/ або юридичних осіб у формі підприємства (установи, організації) для спільної діяльності з метою одержання прибутку. Всі товариства згідно з законом є юридичними особами. діють на підставі установчих документів, затверджених учасниками, мають власні назви із зазначенням організаційно-правової форми товариства (акціонерне тощо).
Існують акціонерні товариства відкритого та закритого типів, в залежності від того, як і між ким розповсюджуються акції.
Акціонерне товариство випускає цінні папери відповідно до вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Закрите акціонерне товариство випускає лише іменні акції. Акціонерне товариство не пізніше, ніж через 6 місяців після реєстрації випуску акцій повинно видати акції акціонерам.
Акціонерне товариство в процесі створення може розповсюджувати свої акції шляхом відкритої підписи. Засновники відкритого акціонерного товариства повинні в цьому випадку тримати акцій на суму не менше 25% статутного капіталу і строком не менше 2 років. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців. Особи, що підписалися на акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися. Акціонер в строки, встановлені засновницькими зборами, але не пізніше року після реєстрації товариства, повинен оплатити повну вартість акцій.
Відповідно до діючого законодавства (ст.13 Закону України „Про господарські товариства”) засновники акціонерного товариства самостійно проводять оцінку внесків до статутного капіталу.
Акціонерне товариство, яке відповідно то постанови Кабінету Міністрів України провело індексацію балансової вартості основних засобів, має право збільшити статутний капітал на суму, що не перевищує суму індексації балансової вартості основних засобів, зменшену на суму індексації по ним, шляхом емісії акцій нової номінальної вартості або додаткової кількості акцій існуючої номінальної вартості. При випуску акцій в зв’язку зі збільшенням статутного капіталу продаж акцій не здійснюється.
При збільшенні статутного капіталу шляхом емісії додаткової кількості акцій здійснюється випуск акцій тієї ж номінальної вартості, яка визначена раніше випущеними акціями. Додаткова кількість акцій розподіляється між акціонерами пропорційно їх частці в статутному капіталі акціонерного товариства. Обмеження строку отримання акціонерами додаткової кількості акцій не допускається.
При збільшенні статутного капіталу шляхом емісії акцій нової номінальної вартості акції попередніх випусків обмінюються на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер. Обмеження строку обміну акцій не допускається.
Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал в сумі внесків учасників, передбачених засновницькими документами, відображається по кредиту рахунка 40 „Статутний капітал” в кореспонденції з рахунками: 10 „Основні засоби”, 11 „Інші необоротні активи”, 12 „Нематеріальні активи”,20 „Виробничі запаси”, 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 28 „Товари”, 30 „Каса”, 31 „Рахунки в банках”. Вартість акцій, не оплачена акціонерами, відображається в бухгалтерському обліку по дебету рахунка 46 „Несплачений капітал” та кредиту рахунка 40 „Статутний капітал”. Таким чином, на рахунку 40 буде відображена фактична сума підписки на акції.
У випадку, якщо акції розповсюджувалися за ціною, яка перевищує їх номінальну вартість, різниця між емісією та номінальною вартістю випущених акцій обліковується окремо на рахунку 42 „Додатковий капітал”. Ця сума не підлягає використанню або розподілу, крім випадку реалізації акцій за ціною, нижчою від номінальної вартості.
Для обліку розрахунків із засновниками в бухгалтерському обліку використовується синтетичний рахунок 46 „Несплачений капітал”. По дебету цього рахунка відображаються суми заборгованості засновників по внескам до статутного капіталу, а по кредиту - погашення заборгованості по внескам.
Статутний капітал акціонерне товариство може збільшувати за умови, що всі акції, випущені раніше, повністю оплачені за ціною, не нижче їх номінальної вартості. Якщо у встановлений строк акції не оплачені, то підписка на акції анулюється або сума зменшується до внесеної величини.
Відповідно до ст.38 Закону України „Про господарські товариства” збільшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення числа акцій у їх власників з метою анулювання.
При приватизації державних підприємств статутний капітал створюється на основі оцінки вартості майна. За результатами оцінки майна складається заключний баланс. Після реєстрації акціонерного товариства комісія з приватизації проводить закриту підписку на акції.
Збільшення або зменшення статутного капіталу здійснюється тільки після внесення змін до статутних документів. При цьому збільшення можливе лише при повному викупі статутного капіталу попереднього розміру.

2.4. Формування статутного капіталу приватного підприємства

Приватні підприємства формують майно відповідно до засновницьких документів. При цьому законодавство України не вимагає обов’язкового формування статутного капіталу - власник сам встановлює його розмір. Джерелом формування статутного капіталу є грошові кошти та майно, що знаходиться у власності засновника.
Статутний капітал приватного підприємства обліковується на рахунку 40 „Статутний капітал”.
Зміни в статутному капіталі відбуваються за рахунок прибутку підприємства або додаткового внеску засновника.

2.5. Формування статутного фонду товариства з додатковою відповідальністю і повного товариства

Товариства з додатковою відповідальністю і повні товариства формують статутні фонди з внесків учасників. Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному фонді. В товариствах з додатковою відповідальністю і повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою своїх внесків у статутний фонд, а якщо сума статутного фонду недостатня для покриття боргів товариства, то додатково ще й майном, що належить кожному учаснику.
Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному капіталі.

2.6. Командитне товариство

Командитне товариство включає учасників, які формують статутний фонд на засадах повного товариства, а а також вкладників, які відповідають за зобов’язаннями товариства лише у межах свого вкладу до його статутного фонду.
Визначений установчими документами розмір статутного фонду чи то акціонерного товариства, чи то будь-якого іншого господарського товариства у пасиві бухгалтерського балансу знаходить відображення у повній сумі незалежно від розміру коштів, що фактично надійшли від продажу акцій. Заборгованість акціонерів і учасників по внесках у статутний фонд обраховується на окремому бухгалтерському рахунку в активі балансу. Фінансова служба підприємства повинна слідкувати, щоб кошти надходили до статутного фонду своєчасно і в повному обсязі. Законом передбачено, що протягом одного року з дня проголошення і реєстрації статутного фонду він повинен бути сплачений повністю.
Викуп акцій, а також внески часток у статутні фонди акціонери і учасники товариств можуть здійснювати не лише перерахуванням грошей чи готівкою, але й за рахунок натуральних внесків (майно, матеріальні активи).
При створенні статутного фонду акціонерного товариства, тобто в процесі продажу емітованих ним акцій, товариство може отримувати кошти, які являють собою різницю між продажною (ринковою), і номінальною вартістю акцій. Зростання обсягу виробництва товарів і послуг потребує нарощування статутних фондів господарських товариств.

РОЗДІЛ 3. ОБЛІК СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ

3.1. Облік статутного та неоплаченого капіталу

Статутний капітал підприємства, відповідно до нового Плану рахунків, відображається на рахунку 40 "Статутний капітал". Цей рахунок призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.
За кредитом рахунка 40 "Статутний капітал" відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку має відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.
Відповідно до порядку, після державної реєстрації статутний капітал в сумі, зафіксованій в Статуті, відображається по кредиту рахунку 40 в кореспонденції з рахунком 46. Порівняння даних відбувається за схемою (табл.3.2).
Таблиця 3.2.
Порядок порівняння показників статутного капіталу
Рахунок 40 "Статутний капітал" кореспондує за дебетом з кредитом рахунків:
41 "Пайовий капітал";
45 "Вилучений капітал";
46 "Неоплачений капітал";
67 "Розрахунки з учасниками".
Рахунок 40 "Статутний капітал" кореспондує за кредитом з дебетом рахунків:
41 "Пайовий капітал";
42 "Додатковий капітал";
43 "Резервний капітал";
44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)";
46 "Неоплачений капітал";
67 "Розрахунки з учасниками".
Для оцінки фінансового стану підприємства статутний капітал особливої ролі не відіграє. Важливість статутного капіталу випливає з інших функцій.
1. Статутний капітал акціонерного товариства складається із внесків акціонерів. Він відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи. І водночас сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частка кожного визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій.
2. Величина статутного капіталу надає користувачам фінансової звітності підприємства інформацію про мінімальну величину його власного капіталу. Наприклад, якщо у господарському товаристві інші складові власного капіталу можуть зменшуватися власниками за власним бажанням, то для того, щоб зменшити розмір статутного капіталу, необхідно здійснити ряд передбачених законодавством процедур і не мати ніяких претензій зі сторони кредиторів.
Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності.
Облік неоплаченого капіталу. Неоплачений капітал - це сума зобов'язань засновників за внесками до статутного капіталу.
У момент реєстрації статутного капіталу зареєстрована сума відображається записом:
Дебет рахунка "Неоплачений капітал"
Кредит рахунка "Статутний капітал"
Усі наступні внески засновників до статутного капіталу відображаються записом за кредитом рахунка "Неоплачений капітал" та дебетом різних рахунків, у залежності від форми та змісту внесків (чи викупу акцій - в акціонерних товариствах)
Облік вилученого капіталу. Вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії (або її часток), які викуплені акціонерним товариством у його акціонерів.
Процес вилучення акцій власної емісії відображається у бухгалтерському обліку записом:
Дебет рахунка "Вилучені акції"
Кредит рахунка "Каса" (або "Рахунок у банку")
Вилучені акції можуть бути продані або анульовані.
При продажу робиться запис:
Дебет рахунка "Собівартість проданих акцій"
Кредит рахунка "Вилучені акції"
При анулюванні вилучених акцій попередньо потрібно перереєструвати статутний капітал, а потім зробити запис:
Дебет рахунка "Статутний капітал"
Кредит рахунка "Вилучений капітал"
На суму номінальної вартості акцій.
Якщо в момент продажу є різниця між номінальною та балансовою вартістю акцій, що анулюються, то така різниця буде відображена або на дебеті рахунка "Нерозподілений прибуток", або на кредиті рахунка "Додатковий капітал".
При здійсненні аудиту, тобто перевірки своєчасності внесків у статутний капітал засновниками підприємства перевіряють в першу чергу момент фактичного надходження внесків у статутний капітал:
- для грошей - дата зарахування їх на рахунок у банку чи внесення у касу підприємства;
- для основних засобів, матеріальних і нематеріальних активів - дата складання акта приймання-передання основних засобів, матеріальних і нематеріальних активів або інших документів, що підтверджують надходження вказаних об'єктів на підприємство.
Повноту внесків засновників у статутний капітал підприємства перевіряють шляхом зіставлення його розміру, що зафіксований в установчих документах і числиться на рахунку 40 "Статутний капітал", із величиною заборгованості за рахунком 67 "Розрахунки з учасниками" і встановленими строками її погашення.
З метою систематизації наслідків перевірки рекомендується складати відомість такої форми (табл.3.3).
Таблиця 3.3.
Повнота надходження внесків засновників у статутний капітал (тис. грн)

№з/п	дата	Підлягає внесенню	Фактично внесено	Відхи-лення (+,-)	Вид внеску	Назва первинних документів
1	31.10	30,0	30,0	-	майно	Акт приймання-передачі товарів № 1 від 31.10. 2008р.
2	31.10	15	15	-	гроші	Платіжне доручення № 15 від 09.12. 2008р. до виписки з банку
2	31.10	15	10	-5,0	гроші	Платіжне доручення № 15 від 09.12. 2008р. до виписки з банку

Одним із важливих завдань аудиту є перевірка дотримання принципу стабільності величини статутного капіталу, її відповідності розміру, визначеному засновницькими документами.
Керуючись Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал", аудитор перевіряє правильність розподілу прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо. Так, у статтях розділу "Внески учасників" наводяться дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.
Власний капітал зменшується внаслідок виходу учасника, випуску чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин. Тому здійснюючи аудит статутного капіталу, перевіряється наявність і обґрунтованість змін у статутному капіталі й установчих документах підприємства.
По завершенні аудиту є узагальнення виявлених відхилень в обліку статутного капіталу порівняно з чинними нормативними положеннями і обґрунтування пропозицій щодо їх усунення.

3.2. Облік статного капіталу у бухгалтерському обліку

Облік статутного капіталу на державних підприємствах

Продовження таблиці.
Облік статутного капіталу акціонерного товариства
Облік статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю

Продовження таблиці.
Облік статутного капіталу приватного підприємства

ВИСНОВКИ

В умовах становлення та розвитку ринкових відносин підприємства можуть самостійно формувати свої фінансові ресурси, основними джерелами яких можуть виступати прибуток, кошти, отримані від продажу цінних паперів, пайові та інші внески акціонерів, юридичних та фізичних осіб, а також кредити та інші надходження, що не суперечать законодавству.
Основним джерелом формування власного власних коштів підприємства є статутний капітал - це сукупність коштів, вкладених у підприємство його власником (власниками). Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та засновницькими документами.
Статутний капітал виступає невід’ємною складовою частиною будь-якого товариства або підприємства.
Так, статутний капітал державних підприємств відображає суму коштів, виділену державою з бюджету на момент введення підприємства в експлуатацію для здійснення його діяльності (вартість всіх витрат на будівництво, монтаж, наладку, вартість обладнання, оборотних засобів та грошові кошти).
Статутний капітал недержавних комерційних структур формується за рахунок коштів (матеріальних, грошових), внесених акціонерами (учасниками), і тому уявляє собою колективну власність декількох юридичних або фізичних осіб - засновників акціонерного товариства або підприємства іншої організаційно-правової форми.
При ознайомленні з формуванням статутного капіталу необхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства. Тому вивчення операцій з капіталом доцільно починати з ознайомлення юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.
З огляду на викладене зазначимо таке:
·         до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю потрібно сформувати статутний фонд мінімум на 50%;
·         статутний фонд товариства, як правило, формується за рахунок грошових або майнових внесків засновників;
·         якщо статутний фонд формується за рахунок грошових коштів, потрібно дуже ретельно підходити до вибору банківської установи, в якій згодом буде відкрито поточний рахунок для формування статутного фонду товариства, щоб строки відкриття такого рахунку або документи, необхідні для цього не були для вас "сюрпризом";
·         якщо статутний фонд формується за рахунок майнових внесків, слід детально зазначити в акті приймання-передачі майно, яке вноситься до статутного фонду, та його грошову оцінку засновниками, що повинна більш-менш відповідати дійсності;
·         якщо засновником товариства є юридична особа-нерезидент, необхідно передбачити наперед всі можливі проблеми: як буде ввозитися майно, внесене засновником до статутного фонду, які при цьому будуть сплачені митні чи податкові платежі, які документи засновника треба легалізувати для здійснення державної реєстрації товариства та відкриття його поточного рахунку тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит” вищих навчальних закладів. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Житомир: ПП „Рута”, 2002. - 672с.
2. Данилевский Ю.А., Шапигузов С.М., Ремизов Н.А., Старовойтова Е.В. Аудит: Учебное пособие. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИД ФБК - ПРЕСС, 2002. -544с.
3. Пупко Г.М. Аудит и ревизия: Учебное пособие. - Мн.: Мисанта, 2002. - 429 с.
4. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібник/ Ф.Ф. Бутинець, та ін.; За ред. проф.Ф. Ф. Бутинця. - Житомир: ПП „Рута”, 2001. - 416 с.
5. Завгородний В.П. Бухгалтерский учёт в Украине (с использованием Национальных стандартов): Учебное пособие для студентов вузов. - 5-е изд., доп. и перераб. - К.: А.С.К., 2001. - 848 с.
6. Белуха Н.Т. Аудит: Учебник. - К.: "Знання", КОО, 2000. - 769 с.
7. Суйц В.П., Ахметбеков А.Н., Дубровина Т.А. Аудит: общий, банковский, страховой: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 556 с.
8. Аудит: Учебник для вузов/ В.И. Подольский, Г.Б. Поляк, А.А. Савин, Л.В. Сотникова; Под ред. проф.В.И. Подольского. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1999. - 432 с.
9. Кондратов Н.П., "Бухгалтерський облік", К.: "Знання", КОО, 2002. – 653 с.
10. Фінансова діяльність підприємства: О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, П.І. Орлов, К.Я. Петрова. Київ “Либідь” 1998.
11. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 1995. - 240 с.
12. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” № 996-XIV від 16.07.99.
13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99.
14. Закон України „Про господарські підприємства” № 1577-12 від 19.09.91, з наступними змінами і доповненнями.
15. Закон України „Про підприємства в Україні” від 27.03.91, з наступними змінами і доповненнями.
16. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11. 2003 р. № 492.
17. Цивільний кодекс України.
18. Закон України “Про господарські товариства”
19. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. N 509-XII
20. Господарський кодекс України
21. Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 р. N 937.
22. Закон України"Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04. 1997 р.
23. Стаття Єфімова О. В "Аналіз власного капіталу".

Додаток 1

АКТ ПРИЙМАННЯ-ПЕРЕДАЧІ ПРОДУКЦІЇ (ТОВАРІВ) № 1
"30" жовтня 2008 р.
Юридична особа, що отримує продукцію: товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “КРОК-ЛТД”
(вказати найменування)
Місце складання Акта приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю: Кіровоградська область., с. Богданівка, вул. Миру, буд.10.
Комісія у складі: уповноваженого товариства з обмеженою відповідальністю “КРОК-ЛТД” Паламарчук О.С., директора товариства з обмеженою відповідальністю “КРОК-ЛТД” Паламарчук С.С., директора товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “КРОК-ЛТД” Зубрій І.О.
(посада, місце роботи, прізвище)
за участі представника постачальника (незацікавленої організації, громадськості)
фізичної особи-підприємця Адасинського Олега Львовича (код 2171921892)
(посада, назва підприємства, ім'я, по батькові, прізвище)
склала цей Акт приймання-передачі відповідно до установчих документів та статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “КРОК-ЛТД”, засновником якого являється товариство з обмеженою відповідальністю “КРОК-ЛТД”, про таке:
Час початку приймання продукції (товарів) 30 жовтня 2008 року.
Час закінчення приймання 28 жовтня 2008 року.
Назва постачальника: товариство з обмеженою відповідальністю “КРОК-ЛТД”.
Дата та № видаткової накладної: 28 жовтня 2008 року за № 905.
Пукт відвантаження і дата відправлення м. Знам’янка, 28 жовтня 2008 року.
Пункт призначення та час прибуття вантажу Знам’янський р-н, с. Богданівка, 28 жовтня 2008 року.
Умови зберігання товарів на складі товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “КРОК-ЛТД” до приймання продукції (товарів): відповідають.
(вказати найменування отримувача)
Дата складання комерційного акта 28 жовтня 2008 року.
Продукція (товари) відвантажені за вагою та пломбами - (або перевізника).
Вага продукції (товарів):
- загальна а) фактична - , б) за документами - ;
- кожної одиниці продукції (товарів), щодо якої виявлено нестачу - .

За документами постачальника зазначалося:

Найменування продукції (товарів)	Одиниця вимірювання	За видатковою накладною
		Кількість	Сума
костюм ЕС	штук	268	20650,00
костюм ИТР	штук	36	3740,00
костюм робочий	штук	30	5040,00
куртка	штук	3	570,00
ВСЬОГО			30000,00

Фактично виявилося:

Найменування продукції (товарів)	Одиниця виміру	Фактично надійшло				Розходження
		кіль- кість	сума	у тому числі брак або бій		Надлишки				Нестача
				кіль- кість	сума	кіль- кість		сума		кіль- кість	сума
1	2	3	4	5	6	7		8		9	10
костюм ЕС	штук	268	20650,00	-	-	-	-		-		-
костюм ИТР	штук	36	3740,00	-	-	-	-		-		-
костюм робочий	штук	30	5040,00	-	-	-	-		-		-
куртка	штук	3	570,00	-	-	-	-		-		-
ВСЬОГО			30000,00

Продукція (товари), що забракована ___-_______, в тому числі підлягає виправленню: у виробника __-____, на місці ___-______.
Яким чином визначено кількість продукції (товарів), яких бракує відсутні.
Кількість некомплектної продукції (товарів): відсутня.
Детальний опис виявлених дефектів та їх характер, причини виникнення: дефекти відсутні. Висновок комісії про причини нестачі, надлишків, бою та браку продукції (товарів): нестач, надлишків, бою та браку продукції немає.
Члени комісії попереджені про відповідальність за підписання акта, який містить дані, що не відповідають дійсності.
Підписи членів комісії:
1. Паламарчук О.С. /_________________/
(підпис)
2. Паламарчук С.С. /_________________/
(підпис)
3. Зубрій І.О. /_________________/
(підпис)
Представник постачальника (незацікавленої організації, громадськості): фізична особа-підприємець Адасинський О.Л. (код 2171921892) /_________________/
(підпис)
Додаток 3.
ПРОТОКОЛ N 1
ЗБОРІВ УЧАСНИКІВ
ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
“ТОРГОВИЙ ДІМ “КРОК-ЛТД”
м. Знам’янка 20.10. 2008р.
Присутні: від юридичної особи співзасновники ТОВ “КРОК –ЛТД” Паламарчук Олександр Семенович і Малінін Валерій Анатолійович та фізичні особи Паламарчук Сергій Семенович і Зубрій Ігор Олександрович або 100% учасників
Порядок денний:
1. Про створення товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “КРОК-ЛТД”.
2. Затвердження статуту товариства.
3. Формування статутного капіталу товариства.
4. Вибори голови зборів учасників товариства та голови спостережної ради.
5. Призначення директора товариства та його заступника.
Розглянувши вищезазначені питання збори
Постановили:
1. Створити товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “КРОК-ЛТД”
2. Затвердити статут товариства.
3. Сформувати статутний капітал товариства у розмірі 60000 грн.
4. Обрати Головою зборів учасників товариства Паламарчука С.С. . головою спостережної ради Паламарчука О.С.
5. Призначити директором товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “КРОК-ЛТД” Зубрія Ігоря Олександровича та заступником директора товариства Малініна Валерія Анатолійовича.
Проголосували "за" одностайно.
Підписи:
В.А. Малінін
О.С. Паламарчук
С.С. Паламарчук
І.О. Зубрій 
Додаток 1.
С Т А Т У Т
Товариства з обмеженою відповідальністю
"ТОРГОВИЙ ДІМ "КРОК-ЛТД"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КРОК-ЛТД" (надалі іменується "Товариство") діє на підставі цього Статуту, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про власність", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншого чинного в Україні законодавства.
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Товариство засноване на основі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про власність", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншого чинного законодавства України для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.
1.2. Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, круглу печатку, кутовий штамп з власним найменуванням, бланки, торговельну марку (знак для товарів та послуг), іншу атрибутику юридичної особи, може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов'язані з ними немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському суді, третейському суді.
1.3. Товариство у своїй діяльності керується чинним законодавством України, цим Статутом, а також внутрішніми правилами, регламентами та іншими локальними актами Товариства.