На цьому ж етапі визначається конкретна галузь, рід діяльності або форма виробництва, де групові дії є доцільними. Одночасно формується майбутнє ядро кооперативу – ініціативна група, члени якої з самого початку могли б виконувати організаційну роботу і в перспективі стати засновниками кооперативу, а при позитивній оцінці роботи – увійти до органів керівництва. Важливо вже на початковому етапі оцінити можливих учасників кооперації, проводити неофіційні зустрічі з ними, привернути увагу потенційних членів кооперативу.
Важлива роль відводиться лідеру ініціативної групи, його наявність є визначальним фактором успішної підготовки до створення кооперативу. Лідер має завдання довести ініціативну групу до логічного кінця етапу висунення кооперативної ініціативи – скликання і проведення перших зборів потенційних учасників кооперації, на яких з’являться демократично обрані лідери.
Завершується перший етап скликанням загальних зборів потенційних учасників кооперації. Головним завданням зборів є відповідь на запитання – чи доцільно продовжувати роботу щодо створення кооперативу? При позитивній відповіді на нього, збори обирають організаційний комітет, до якого включають досвідченого консультанта з організаційно-економічних питань. Збори закінчуються постановкою завдань оргкомітету, затвердженням розмірів внесків на проведення організаційної роботи, а також укладанням договору про наміри.
На другому етапі створення кооперативу відбувається його техніко – економічне обґрунтування. Головне завдання етапу довести за допомогою відповідних розрахунків, що створення кооперативу реальне і економічно доцільне. На цьому етапі організаційний комітет розпочинає інформаційну компанію, залучає до себе професійних консультантів, які відіграють важливу роль в процесі планування, а також план створення кооперативу (базовий бізнес-план).
Якщо складені плани задовольняють членів організаційного комітету, усі проблеми підготовчої фази створення кооперативу вирішені, і пакет необхідних документів розроблено, настає час скликати установчі збори кооперативу.
Важливий момент підготовки установчих зборів полягає у розробці проектів засновницьких документів кооперативу ( статуту, установчого договору або протоколу рішень загальних зборів).
Якщо висновки комітету щодо створення кооперативу є позитивними, зборам пропонується їх схвалити, а після цього розпочинається новий етап – створення і реєстрація кооперативу. Документом, що підтверджує рішення установчих зборів про створення кооперативу, є установчий договір або протокол загальних зборів. Його підписанти стають засновниками кооперативу. Обрання установчими зборами керівництва кооперативу є особливо відповідальним моментом процедури його створення.
Державна реєстрація кооперативу затверджує етап його створення. Після отримання відповідного документу кооператив виходить на етап розпочинання ділових операцій. На цьому етапі відбувається розподіл управлінських функцій між правлінням кооперативу і виконавчою дирекцією. Життєво важливим для кооперативу на даному етапі є забезпечення необхідного фінансування. Найпріоритетнішим джерелом фінансування є пайові внески його членів.
Кооперативи, які мають занадто обмеженні “стартові кошти”, часто розпочинають свою діяльність на основі договорів оренди. Це значно дешевше, ніж придбання засобів виробництва, і скорочує час підготовки до розпочинання господарської діяльності.
Якщо в кооперативі намітилася тенденція зростання індивідуальних паїв його членів і всього пайового капіталу в цілому, - це є ознакою, що кооператив готовий до нового етапу свого розвитку-зростання і диверсифікації.
Для кооперативів існують три основні варіанти подальшого зростання:
1.     Внутрішнє зростання шляхом будівництва власних потужностей, розширення і диверсифікації діяльності;
2.     зовнішнє зростання через об’єднання або придбання вже існуючого підприємства;
3.     Укладання альянсів з іншими організаціями, зберігаючи свою самостійність.
Отже процес створення, становлення і економічного розвитку кооперативу має певні характерні риси. Проте його алгоритм не є постулатом, розрахованим на догматичне копіювання. До розбудови свого підприємства, розробки стратегії його виживання кооператори повинні підходити творчо. Незмінним має залишатися лише призначення самого кооперативу: через об’єднання зусиль усіх досягти блага для кожного.

3. ЕКОНОМІКО – ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНІЦІАТИВНОЇ ГРУПИ ПО ТСВОРЕННЮ КООПЕРАТИВУ
3.1 ПРИРОДНО – КЛІМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОНИ РОЗМІЩЕННЯ ГОСПОДАРСТВ
Фермерські господарства розташовані в місті Мелітополь Запорізької області.
Кліматичні умови зони, в якій знаходяться господарства, характеризується зниженою кількістю опадів, нерівномірним випаданням їх по періодам року, високим температурним режимом, низькою відносною вологістю повітря особливо в критичні періоди росту і розвитку рослин. Сума температур більше ніж 10 градусів Цельсія, склала на рік 3250 градусів Цельсія. Хід середньомісячних температур протягом року по багаторічним даним слідуючий:
Таблиця. – Середня температура повітря по місяцям

Місяці	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Градуси	-4,5	-3,7	2,1	8,7	16,2	20,1	23	22	16,6	10,1	3,3	-1,3

Найбільш холодними місяцями є січень та лютий, найбільш теплими – липень та серпень. Абсолютний річний мінімум температури повітря припадає на січень, максимум на червень. Тривалість без морозного періоду – 165 днів.
Землі фермерських господарств мають потенційну родючість. Основні їх шляхи її використання – найбільш раціональні прийоми в системі просапних сівозмін, накопичення та правильне використання.
 Аналізуючи таблицю 3.1 видно, що площа закріплених за фермерськими господарствами земель помітно відрізняється одна від одної. Від загальної площі закріплених земель за першим фермерським господарством 100% зайнято під сільськогосподарські угіддя, зокрема під рілля. У другому фермерському господарстві всього земель 130 га, 96,15% зайнято під сільськогосподарські угіддя, лише 3,85% займають землі несільськогосподарського призначення. У третьому господарстві загальна площа становить 280 га, 270 га з них використовують на сільськогосподарські потреби і лише 10 га несільськогосподарського призначення. Четверте фермерське господарство має найбільшу загальну земельну площу – 720 га, 99,3% використовують під сільськогосподарські угіддя, з них 98,6% під рілля, 0,7% під пасовища, а також 0,7% займають землі несільськогосподарського призначення.
Таблиця 3.1 – Склад та структура земельних угідь фермерських господарств
Згідно з Земельним кодексом України землею можна володіти, користуватися й одержувати її на умовах оренди. У постійне володіння одержують землю для ведення сільськогосподарського виробництва. Усі, хто володіє землею, є землевласниками.
Розподіл земель фермерських господарств в залежності від їх відношення до власності розглянемо нижче у таблиці 3.2.
Всі сільськогосподарські угіддя фермерських господарств взято в оренду, вони складають відповідно в фермерському господарстві першому, другому, третьому і четвертому: 670 га, 130 га, 280 га, 720 га. Всі, хто користується землею на умовах оренди, називаються орендарями. Умови і строки оренди визначаються за згодою сторін і закріплюються в договорі.
Таблиця 3.2 – Розподіл земель фермерських господарств в залежності від їх відношення до власності, 2004р.
3.2 ВИРОБНИЧА БАЗА ГОСПОДАРСТВ, ЩО АНАЛІЗУЮТЬСЯ
Розглянемо склад і структуру товарної продукції фермерських господарств в 2004 р., яка детально вказана в таблиці 3.3.
Таблиця 3.3 – Структура товарної продукції фермерських господарств на 2004 р.
 
Проаналізуємо таблицю 3.3. Виручка від реалізації продукції рослинництва фермерських господарств суттєво відрізняється одна від одної, тобто виручка від реалізації ФГ1 складає 1153,85 тис.грн., з них 23,83% припадає на озиму пшеницю, 5,63% на ярий ячмінь та 70,54% на овочеві культури. У ФГ2 також переважає овочева продукція, тобто виручка від її реалізації склала 117,47 тис.грн., а це на 88,14 тис.грн., більше ніж виручка від ярого ячменю, а також на 65,46 тис.грн., більше ніж від озимої пшениці. ФГ3 також спеціалізується на виробництві овочів, виручка від реалізації склала 171,9 тис.грн., озимої пшениці 160,71 тис.грн., ярого ячменю – 160,14 тис.грн. Виручка від реалізації продукції загалом у ФГ4 склала 1045,42 тис.грн., на частку овочів приходиться 39,4%, озимої пшениці – 43,8%, ярого ячменю 16,8%.
Трудові ресурси – це сукупність здатних до праці людей, що безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві та духовному житті суспільства. До них також віднесена і та частина населення, яка не бере участь, але може брати участь у виробництві продукції або наданні будь-яких послуг. Трудові ресурси доцільно класифікувати на потенціальні (тобто наявні) та фактичні (реально працюючі). Такий поділ трудових ресурсів має практичне значення щодо виявлення сезонно і постійно не використовуваних запасів праці.
Склад та структура трудових ресурсів фермерських господарств розглянемо у таблиці 3.4.
Таблиця 3.4 – Склад та структура трудових ресурсів фермерських господарств на 2004 р.
 Розглянувши таблицю 3.4 – можна зробити такі висновки: Середня чисельність зайнятих робітників в першому фермерському господарстві – 20чол. Найбільшу кількість займають наймані робітники – 85%, 15% члени господарства. У ФГ2 зайняті в діяльності лише 6 чоловік, найманих робітників 4, членів господарства 2 чол. Найбільша кількість людей зайнятих в діяльності фермерського господарства – 33 чол., членів господарства 3 чол., а остання кількість – 30 чол. наймані робітники з них постійні – 15 чол., сезонні – 15 чол., приходиться на долю ФГ4.
Фонди – сукупність усіх елементів матеріально-технічної бази сільського господарства в грошовому виразі. За своїм економічним значенням вони поділяються на виробничі (вартість машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих будівель, робочої та продуктивної худоби, багаторічних насаджень та ін.) і невиробничі (вартість об’єктів житлового, побутового і комунального господарства, підприємств освіти і культури, охорони здоров’я, фізкультури, торгівлі, тощо)
Розглянемо нижче таблицю 3.5 – склад та структура основних фондів фермерських господарств.
Таблиця 3.5 – Склад та структура основних фондів фермерських господарств за 2004 рік.
Розглянувши таблицю 3.5 можна зробити певні висновки. Найбільша вартість основних фондів у ФГ4 вона складає 190 тис.грн., з них на будівлі та споруди – 70%, інструментальні прилади та інвентар – 4,2%, на обладнання – 15,3%, транспортні засоби – 10,5%.
Таблиця 3.6 – Показники інтенсифікації виробництва продукції в селянських фермерських господарствах
В таблиці 3.6 чітко видно, що найкраще функціонує ФГ1 їх прибуток складає 39,67 тис. грн., на 100 га сільськогосподарських угідь, валової продукції в спів ставних цінах 699,18 тис. грн., валової продукції по собівартості 223,6 тис. грн. це порівняно з ФГ3 непоганий результат.
Таблиця 3.7 – Показники економічної діяльності фермерських господарств за 2004 рік
Розглянувши таблицю 3.7 бачимо, найбільше валової продукції в співставних цінах отримано на одного робітника – 540,2 тис. грн. , товарної продукції – 2541,33 тис. грн. у ФГ2, а найбільший прибуток на одного робітника 12,66 тис. грн. у ФГ1.
Як видно в ФГ1 було отримано на 1 грн. витрат на виробництво 0,18 грн. прибутку, 15,09 грн. товарної продукції, а також 3,13 грн. валової продукції в спів ставних цінах.
3.3 АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Овочевий постачальницько-збутовий кооператив – має мету збільшити прибутки своїх членів від виробництва овочів, а також зміцнити їх позицію на ринку.
Овочевий кооператив – це не тільки засіб для подолання труднощів, з якими зустрічаються товаровиробники; кооператив – це також засіб зміцнення позицій товаровиробника на ринку та формування нової організації овочевого сектора, яка дозволить товаровиробники повністю отримувати результати своєї праці.
Овочеві кооперативи досягнуть своєї мети за умов, якщо вони використовуватимуть внутрішні механізми та стратегії розвитку:
-    Участь членів в економічній діяльності кооперативу.
 Чим більше зобов’язання членів тим ефективніша робота кооперативу та вагоміші переваги, які члени отримують від своєї участі в діяльності кооперативу;
-    Професіоналізм.
 Поступовий розвиток діяльності кооперативу на ринку дозволить набути досвіду і бути здатним на наступному етапі мати професійну команду, яка працюватиме під суворим контролем;
-    Матеріальна база.
 На початку своєї діяльності кооператив буде працювати з тими засобами, які він може собі дозволити – можливо, орендовані приміщення. Поступово члени поліпшать своє фінансове становище завдяки отриманим послугам.
-    Зростання кооперативу.
 Поступова реалізація кооперативних принципів, розвиток професіоналізму в овочевому бізнесі, зміцнення матеріальної бази та збільшення розміру кооперативу – основні фактори успішного розвитку кооперації в овочевому секторі.
Таблиця 3.8 – Динаміка структури посівних площ сільськогосподарських культур фермерських господарств
Аналізуючи таблицю 3.8 бачимо, що найбільша посівна площа у ФГ4 вона складає 700 га . Площа посіву овочей – 100га, найбільшу площу посіву має озима пшениця 410 га, під ярий ячмінь приходиться 190га.
Найголовніше завдання розвитку зернового господарства є неухильне, стабільне підвищення урожайності. При цьому досягається збільшення виробництва продукції та підвищення її ефективності. Успішний розвиток овочевого виробництва й високоефективне функціонування інших галузей.
Таблиця 3.9 – Динаміка урожайності культур фермерських господарств району
Аналіз даних свідчить: найбільша урожайність овочів в ФГ4 – 95,4ц/га. Також можна помітити, що урожайність озимої пшениці та ярого ячменю відповідно 38,1 ц/га та 40,2 ц/га більша у ФГ3.
Таблиця 3.10 – Динаміка виробництва продукції в фермерських господарствах за 2004 рік у ц
 Дані таблиці свідчать, що виробництво продукції овочів найбільша в ФГ1 – 20350 ц , але виробництво зернових зокрема озимої пшениці та ярого ячменю відповідно 11357 ц, 4045 ц більше у ФГ4.
За рахунок цього більша вартість виробленої продукції, це можна помітити, розглянувши наступну таблицю 3.11.
Таблиця 3.11 – Динаміка вартості виробленої продукції в спів ставних цінах по фермерським господарствам
Як видно з таблиці 3.11 найбільша вартість овочевої продукції у ФГ1 – 4162,19 тис. грн. Вартість озимої пшениці – 492,21 тис. грн., ярого ячменю – 181,78 тис. грн. найбільша у ФГ4.
Далі розглянемо товарність продукції.
Таблиця 3.12 – Динаміка товарності продукції фермерських господарств
Аналізуючи таблицю 3.12 бачимо, що найбільша кількість товарної продукції овочів в ФГ1, вона складає 20350 ц. Найбільша кількість товарної продукції озимої пшениці у ФГ4 – 8597,25 ц., ярого ячменю у ФГ3 – 3794,88ц.
Таблиця 3.13 – Динаміка цін на рослинницьку продукцію фермерських господарств на 2004 рік у грн./ц
За даними таблиці 3.13 можна зробити такі висновки: найбільша ціна на озиму пшеницю і яровий ячмінь відповідно 53,3 і 58,8 грн./ц у ФГ4, а найбільша ціна на овочі – 52 грн./ц – у ФГ3.
В економічному розумінні собівартість – грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг). Собівартість – один із найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідно воно є в конкретних природно – економічних умовах господарювання.
Таблиця 3.14 – Динаміка повної собівартості продукції фермерів за 2004 рік у грн./ц
Аналізуючи таблицю 3.14 бачимо, що у ФГ2 найнижча собівартість озимої пшениці – 34,4 грн./ц, ярового ячменю – 38,8 грн./ц. Але у ФГ1 найнижча собівартість овочів – 31,1 грн./ц, а найвища у ФГ2 – 38,4.
Прибуток – це додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва, або іншими словами це вартість, створена в процесі підприємницької діяльності понад вартості виробничо – споживчих ресурсів і робочої сили.
Рентабельність – поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якою підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт та послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.
Як видно з таблиці 3.15 найвищий прибуток, отриманий від реалізації озимої пшениці 27,51 тис.грн. у ФГ4, також в цьому фермерському господарстві отримано найвищий прибуток – 31,76 тис.грн. від реалізації ярого ячменю. Проте у ФГ1 отримано від виробництва овочів найбільший прибуток вартістю 246,57 тис.грн.
Таблиця 3.15 – Динаміка прибутку та рівня рентабельності виробництва окремих видів продукції фермерських господарств за 2004 рік

4. ОРГАНІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ
4.1 ОБГРУНТУВАННЯ СПІЛЬНИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ
Враховуючи важливість виробництва овочевих культур, труднощі, з якими зустрічаються виробники, а також переваги які вони можуть отримати від діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, зрозумілі по чому кількість з них створюють овочеві кооперативи або мають намір їх створити. Завдяки можливості спільно постачати овочі, члени постачають їх після очищування та доробки за цінами, що в чотири рази перевищували ті, що були зразу після збирання урожаю.
Будь-який овочевий кооператив має мету збільшити прибутки своїх членів від виробництва овочів, а також зміцнити їх позицію на ринку.
Якщо кооператив має на меті збувати овочі, йому потрібна відповідна матеріальна база для складування.
Підготовку до збуту продукції потрібно проводити вчасно, а найголовніше дуже ретельно. Треба взяти до уваги наступне:
-    очікувані результати : потужність, зазначена в паспортних даних та очікувана якість продукції;
-    наявна якість інфраструктури (вимоги щодо електроенергії);
-    ціна, термін оплати або можливість кредиту, витрати на встановлення потужностей;
-    поточні витрати: електроенергія, матеріально-технічне забезпечення, необхідна робоча сила;
-    можливість майбутнього розширення діяльності: кооператив завжди має тенденцію росту, і тому при виборі обладнання та приміщень важливо оцінити можливості для подальшого нарощування діяльності.
4.2 ВИРОБНИЧА БАЗА КООПЕРАТИВУ ТА ФОРМУВАННЯ ЙОГО ФОНДІВ
Матеріально-технічне забезпечення – ще одна проблема виробників овочів.
Той факт, що збутовий овочевий кооператив займатиметься постачанням матеріально-технічних ресурсів, є дуже логічним. Між цими двома видами діяльності існує тісний зв’язок:
-    сільськогосподарські товаровиробники звикли купувати матеріально-технічні ресурси під урожай;
-    ринок, на якому здійснюються ці два види діяльності, є майже одним і тим же. Вони потребують однакових комерційних навичок.
-    матеріальна база необхідна для видів діяльності. Кооператив може взяти склад для пального разом зі складським приміщенням;
-    для перевезень овочів, добрив чи насіння можна використовувати один і той же транспорт.
Таблиця 4.1 – Матеріально-технічна база сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу
 Розглянувши таблицю 4.1 бачимо, що витрати за місяць складають 1310,7 грн., відповідно за рік 15728,4 грн. На обладнання приходиться 200грн. за місяць і 2700 грн. за рік, витрати на машини за місяць складають – 103,3 грн., за рік – 8439,6 грн., трактори за місяць – 187,4 грн., за рік 2248,8грн., витрати на холодильники за місяць – 220 грн., за рік – 2640 грн.
4.3 ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ
Розробка організаційної структури кооперативу має свої особливості зумовлені специфікою його формування. Обслуговуючий кооператив є інтегрованою організаційною структурою, елементи якої взаємопов’язані, взаємозалежні й утворюють цілісну сукупність. При цьому члени кооперативу, які виступають системоутворювальним елементом, зберігають свою юридичну та економічну самостійність. Інші елементи є структурними підрозділами, які забезпечують кооперовану діяльність (переробляють, нагромаджують, зберігають, надають товарного виду продукції згідно з замовленнями членів кооперативу).
 SHAPE  \* MERGEFORMAT

Пункт прийому

Машиний двір

Склади

Тік

Постачальницько-збутовий кооператив

ФГ1

ФГ2

ФГ3

ФГ4

Рисунок 4.1 Організаційна структура постачальницько-збутового кооперативу
За рахунок оптимізації організаційної структури кооперативу досягається ефективність його функціонування, оптимізація в свою чергу, забезпечується врахуванням виду кооперативу, його спеціалізації, розмірів, специфіки технології, ступеня залежності від зовнішнього середовища.
Якщо створюється постачальницько-збутовий кооператив, то обов’язковими елементами його організаційної структури є обладнання, машини, трактори, холодильники.
4.4 ОБГРУНТУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В КООПЕРАТИВІ
Економічні відносини між членами кооперативу та кооперативом регулюють Правила внутрішньої господарської діяльності та Статут. Кожен член кооперативу подає заявку (або укладає договір з кооперативом) на здійснення операцій (постачання чи збут) через кооператив залежно від обсягів операцій розраховують пайові внески. При цьому в Правилах має бути встановлено жорсткі штрафні санкції в разі невиконання членами кооперативу своїх зобов’язань.
Члени зобов’язуються постачати в кооператив більшу частину виробленої ними продукції. Мають бути встановлені критерії, за якими ця частина розраховується.
Кінцева ціна, яку виробник отримує за продукцію (попередня ціна + кооперативні виплати) або за якою сплачує за послуги та товари (попередня ціна – кооперативні виплати), дорівнює собівартості. Вона підраховується лише наприкінці року.
Вступні внески мають фіксований розмір (однакова сума для всіх членів) і спрямовані витрати, а також на поповнення резервного фонду.
Пайові внески призначенні для придбання необхідних основних засобів та фінансування обігових коштів. Вони є пропорційними до участі кожного члену в діяльності кооперативу.
Пайові внески можна робити у грошовій формі чи сільськогосподарською продукцією або майном, необхідним кооперативу. Пайові внески дозволяється сплачувати частинами.