Курсовая на тему Принципи побудови обліку операції та фактів поза балансом
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2014-11-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ТА ФАКТІВ.. 4
1.1. Принципи бухгалтерського обліку операцій та фактів поза балансом. 4
1.2. Вимоги до оформлення фінансової звітності операцій поза балансом. 6
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ТА ФАКТІВ НА ПОЗАБАЛНСОВИХ РАХУНКАХ.. 14
2.1. Значення позабалансового обліку і його місце в системі економічної інформації. Об’єкти позабалансового обліку. 14
2.2. Класифікація позабалансових рахунків. Облік на позабалансових рахунках 16
ВИСНОВКИ.. 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 33
Додаток А.. 36
ВСТУП
Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їх зобов'язання і господарські операції, здійснювані організаціями в процесі їх діяльності.
Основним завданням бухгалтерського обліку є формування повної і достовірної інформації про діяльність організації і її майнове положення, необхідною внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності — керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім — інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності.
Облік операцій поза балансом – окрема складна категоря бухгалтерського обліку, яка потребує іще більщ уваги бухгалтера і його обізнаності в класифікації об’єктів бухгалтерського обліку, особливостях проведень тощо.
Дана робота присвячена характеристиці принципів побудови обліку операцій та фактів поза балансом в Україні.
Мета роботи – дослідження особливостей обліку операцій та фактів поза балансом та визначення відмінностей від інших видів обліку.
Структура роботи така, що складається з двох основних розділів: перший – теоретичний – характеризує основні принципи обліку операцій та фактів поза балансом; другий – теоретичний – покликаний охарактеризувати методологічні особливості побудови обліку операцій та фактів поза балансом на основні українського законодавства та реалій бухгалтерського обліку в Україні. Особливу увагу приділено позабалансовим операціям банку, адже саме банки більшість операцій здійснюють поза балансом, отже, є неабияким прикладом.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ТА ФАКТІВ
1.1. Принципи бухгалтерського обліку операцій та фактів поза балансом
Принцип бухгалтерського обліку операцій та фактів поза балансом – це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність операцій та фактів поза балансом ґрунтуються на таких основних принципах (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Принципи бухгалтерського обліку
Таким чином, можна зауважити, що бухгалтерський облік операцій та фактів поза балансом здійснюється майже за тими самими принципами, що й інші види бухгалтерського обліку, але з більшою деталізацією. Це виникає внаслідок того, що на підприємстві, як правило, операції та факти поза балансом є вельми спірними, тому потребують великої деталізації, а в банках, де ці операції найчастіші, необхідна велика ступінь деталізації для унеможливлення помилки господарської операції.
1.2. Вимоги до оформлення фінансової звітності операцій поза балансом
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ТА ФАКТІВ НА ПОЗАБАЛНСОВИХ РАХУНКАХ
2.1. Значення позабалансового обліку і його місце в системі економічної інформації. Об’єкти позабалансового обліку ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ТА ФАКТІВ.. 4
1.1. Принципи бухгалтерського обліку операцій та фактів поза балансом. 4
1.2. Вимоги до оформлення фінансової звітності операцій поза балансом. 6
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ТА ФАКТІВ НА ПОЗАБАЛНСОВИХ РАХУНКАХ.. 14
2.1. Значення позабалансового обліку і його місце в системі економічної інформації. Об’єкти позабалансового обліку. 14
2.2. Класифікація позабалансових рахунків. Облік на позабалансових рахунках 16
ВИСНОВКИ.. 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 33
Додаток А.. 36
ВСТУП
Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їх зобов'язання і господарські операції, здійснювані організаціями в процесі їх діяльності.
Основним завданням бухгалтерського обліку є формування повної і достовірної інформації про діяльність організації і її майнове положення, необхідною внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності — керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім — інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності.
Облік операцій поза балансом – окрема складна категоря бухгалтерського обліку, яка потребує іще більщ уваги бухгалтера і його обізнаності в класифікації об’єктів бухгалтерського обліку, особливостях проведень тощо.
Дана робота присвячена характеристиці принципів побудови обліку операцій та фактів поза балансом в Україні.
Мета роботи – дослідження особливостей обліку операцій та фактів поза балансом та визначення відмінностей від інших видів обліку.
Структура роботи така, що складається з двох основних розділів: перший – теоретичний – характеризує основні принципи обліку операцій та фактів поза балансом; другий – теоретичний – покликаний охарактеризувати методологічні особливості побудови обліку операцій та фактів поза балансом на основні українського законодавства та реалій бухгалтерського обліку в Україні. Особливу увагу приділено позабалансовим операціям банку, адже саме банки більшість операцій здійснюють поза балансом, отже, є неабияким прикладом.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ТА ФАКТІВ
1.1. Принципи бухгалтерського обліку операцій та фактів поза балансом
Принцип бухгалтерського обліку операцій та фактів поза балансом – це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність операцій та фактів поза балансом ґрунтуються на таких основних принципах (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Принципи бухгалтерського обліку
| Принцип | Опис |
| Обачність | застосування в бухгалтерському обліку операцій та фактів поза балансом методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства |
| Повне висвітлення | фінансова звітність операцій та фактів поза балансом повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі |
| Автономність | кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства |
| Послідовність | постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності |
| Безперервність | оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі |
| Нарахування та відповідність доходів і витрат | для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів |
| Превалювання сутності над формою | операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми |
| Історична (фактична) собівартість | пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання |
| Єдиний грошовий вимірник | вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці |
| Періодичність | можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності |
1.2. Вимоги до оформлення фінансової звітності операцій поза балансом
Фінансова звітність операцій та фактів поза балансом складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.
Фінансові звіти операцій та фактів поза балансом містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).
Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:
- існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;
- оцінка статті може бути достовірно визначена.
До фінансової звітності операцій та фактів поза балансом включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.
У рядках форм фінансової звітності операцій та фактів поза балансом, які не мають показників, ставиться прочерк.
Звітним періодом для складання фінансової звітності операцій та фактів поза балансом є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.
Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний
період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.
період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.
Перший звітний період новоствореного підприємства може
бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців.
Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку
року до моменту ліквідації.
бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців.
Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку
року до моменту ліквідації.
Якісні характеристики фінансової звітності операцій та фактів поза балансом. Інформація, яка надається у фінансових звітах операцій та фактів поза балансом, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.Фінансова звітність операцій та фактів поза балансом повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скорегувати їхні оцінки, зроблені у минулому.Фінансова звітність операцій та фактів поза балансом повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.Фінансова звітність операцій та фактів поза балансом повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди; фінансові звіти різних підприємств.Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни. Установлення і зміни облікової політики підприємства здійснюються за рішенням власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи). Облікова політика підприємств державного, комунального секторів економіки визначається у розпорядчому документі, який приймається підприємством відповідно до Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки та господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 N 1213 Принципи підготовки фінансової звітності операцій та фактів поза балансом.Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Принципи формування фінансової звітності підприємства
Принцип | Опис |
автономності підприємства | кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства |
безперервності діяльності | передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі |
періодичності | припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності |
історичної (фактичної) собівартості | визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання |
нарахування та відповідності доходів і витрат | для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей |
повного висвітлення | фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі |
послідовності | передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності |
обачності | методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства |
превалювання змісту над формою | операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми |
єдиного грошового вимірника | передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці |
Для того, щоб фінансова звітність операцій та фактів поза балансом була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:
- підприємство;
- дату звітності та звітний період;
- валюту звітності та одиницю її виміру;
- відповідну інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року;
- облікову політику підприємства та її зміни;
- консолідацію фінансових звітів;
- припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
- обмеження щодо володіння активами;
- участь у спільних підприємствах;
- виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;
- переоцінку статей фінансових звітів;
- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:
- назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);
- короткий опис основної діяльності підприємства;
- назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;
- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.
Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.
У фінансовій звітності операцій та фактів поза балансом повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.
Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.
Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:
1. Принципів оцінки статей звітності.
2. Методів обліку щодо окремих статей звітності.
Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.
У примітках до фінансових звітів слід розкривати:
1. Облікову політику підприємства.
2. Інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами).
3. Інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.
На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.
Фінансова звітність операцій та фактів поза балансом підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.
Форми фінансової звітності операцій та фактів поза балансом бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків та порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України.
Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління.
Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності.
Об'єднання підприємств крім власної звітності складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об'єднань підприємств відповідно до законодавства.
Звітним періодом для складання фінансової звітності операцій та фактів поза балансом є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).
Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.
Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.
Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.
Підприємства (крім бюджетних установ) зобов'язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати.
Відкриті акціонерні товариства, підприємства - емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.
У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.
Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ТА ФАКТІВ НА ПОЗАБАЛНСОВИХ РАХУНКАХ
Бухгалтерський облік позабалансовий операцій займається не тільки веденням бухгалтерських рахунків, а й включає планування, підготовку бюджетів, контроль і концентрацію уваги керівництва, оцінку, огляд діяльності й аудит. Він здійснюється в масштабах кожної держави. Та найбільш характерним об'єктом його застосування є підприємство - державне, спільне, колективне, приватне, де щоденно відбувається велика кількість господарських операцій, які вносять зміни у склад господарських засобів і їх джерел, за використанням яких необхідний контроль.
Засоби господарства становлять його матеріальну основу. Без знання їх складу, розміщення та джерел утворення неможливо управляти виробництвом. Засоби господарства групуються як за видами й розміщенням, так і за джерелами утворення та за призначенням.
У вітчизняній економічній літературі при визначенні предмета наявні різноманітні підходи, проте найбільш поширені три концепції: кругообігу, процесу розширеного відновлення та фактів господарської діяльності. Конкретизація двох перших на рівні підприємства зводиться, як правило, до того, що найчастіше в традиційній вітчизняній теорії бухгалтерського обліку його предметом вважається стан господарських засобів (майна) підприємства та використання (зміни, факти, процеси) господарських засобів при здійсненні господарської діяльності. Третя концепція пов’язує факти зі змінами у складі господарських засобів та величиною джерел їх формування . Відтак предметом бухгалтерського обліку є засоби господарства і господарські процеси.
Предметом бухгалтерського обліку позабалансових операцій є окремі сторони багатогранного процесу розширеного відтворення: господарські факти, явища і процеси (операції), що зумовлюють рух господарських засобів, а також джерел їх утворення. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення -тобто виробництво, розподіл, обіг та споживання. Так, на цукровому заводі предметом бухгалтерського обліку є процес виробництва, реалізації цукру тощо; на машинобудівельному підприємстві - процес виробництва машин, обладнання тощо та їх відтворення. Таким чином, предмет бухгалтерського обліку вивчає стан і використання засобів підприємства в процесі господарської діяльності та джерел їх утворення.
Об'єктами бухгалтерського обліку позабалансових операцій підприємства є господарські засоби й джерела господарських засобів.
Товарно-матеріальні цінності відображаються за договірною вартістю або за вартістю, що вказана у приймально-передавальних актах. Орендовані основні засоби відображаються за вартістю, що вказана в договорах оперативної (операційної) оренди. Бланки суворого обліку відображаються за умовною вартістю в установленому порядку. Умовні права й зобов'язання відображаються за вартістю, вказаною в документах про гарантії й зобов'язання.
Товарно-матеріальні цінності та основні засоби, вартість яких відображена на позабалансових рахунках, підлягають інвентаризації в порядку, що діє для цінностей, відображених на балансових рахунках відповідного класу.
2.2. Класифікація позабалансових рахунків. Облік на позабалансових рахунках
Розглянемо класифікацію позабалансових рахунків та особливості організації обліку на них.
Рахунок 01 "Орендовані необоротні активи".
На цьому рахунку обліковуються активи у вигляді основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що отримані підприємством на підставі договорів операційної оренди (лізингу) та обліковуються на балансі орендодавця.Облік отриманих в оренду активів здійснюється за видами активів.
Прийняті в оперативну оренду основні засоби і нематеріальні активи зараховуються на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі операційної оренди.
Збільшення залишку рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" відбувається при прийнятті на облік основних засобів, нематеріальних активів, та інших необоротних активів, що отримані в оперативну оренду, зменшення - при їх поверненні орендодавцю та у випадках перенесення заборгованості перед орендодавцем за орендовані необоротні активи на баланс.
Аналітичний облік орендованих необоротних активів ведеться за видами активів.
Рахунок 02 "Активи на відповідальному зберіганні".
Рахунок 02 "Активи на відповідальному зберіганні" призначено для обліку цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті на комісію, у переробку, до монтажу, в довірче управління. Облік цих цінностей ведеться за цінами, що передбачені в договорах, приймально-передавальних актах тощо. Усі товарно-матеріальні цінності, що обліковуються на цьому рахунку, інвентаризуються в порядку і строки, передбачені для власних цінностей.Позабалансовий рахунок 02 "Активи на відповідальному зберіганні" має такі субрахунки:
021 "Устаткування, прийняте для монтажу"
022 "Матеріали, прийняті для переробки"
023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні"
024 "Товари, прийняті на комісію"
025 "Майно в довірчому управлінні"
На позабалансовому субрахунку 021 "Устаткування, прийняте для монтажу" обліковуються підрядною організацією обладнання, устаткування та інші товарно-матеріальні цінності, які надійшли від замовника та прийняті для монтажу. Аналітичний облік обладнання, устаткування та інших товарно-матеріальних цінностей, прийнятих для монтажу, ведеться за замовниками, за видами товарно-матеріальних цінностей, окремими об'єктами й агрегатами та місцями їх розташування. Облік затрат на монтаж цих цінностей здійснюється на рахунках обліку витрат виробництва (за винятком вартості самих цінностей, прийнятих для монтажу).
На позабалансовому субрахунку 022 "Матеріали, прийняті для переробки" ведеться облік руху надходження сировини та матеріалів від замовника, які прийняті для переробки (давальницька сировина) і не оплачуються одержувачем, та їх вибуття (в тому числі в іншому матеріальному вигляді). Аналітичний облік давальницької сировини ведеться за замовниками, видами сировини й матеріалів та за місцями їх зберігання чи переробки. Облік затрат з переробки чи доробки давальницької сировини здійснюється на рахунках обліку витрат виробництва (за винятком вартості давальницької сировини замовника).
На позабалансовому субрахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" ведеться облік прийнятих товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання з приводу відмови від акцепту розрахункових документів постачальників; одержаних від постачальників, але несплачених товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), заборонених до витрачання до їх оплати; одержаних ТМЦ надміру, чим в видаткових документах постачальників; сплачених покупцями товарно-матеріальних цінностей, які дозволено, як виняток, залишати на відповідальному зберіганні, оформлених охоронними розписками, та не вивезених з причин, не залежних від підприємства, тощо. Аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться по підприємствах-власниках, за видами, сортами та місцями зберігання. Цінності, що залишені на відповідальне зберігання, мають зберігатися окремо від власних.
На позабалансовому субрахунку 024 "Товари, прийняті на комісію" обліковуються одержані товари у межах договорів комісії (консигнації), поруки та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари. Аналітичний облік товарів, прийнятих на комісію (консигнацію), ведеться за видами товарів та комітентами.
На позабалансовому субрахунку 025 "Майно в довірчому управлінні" обліковується майно, що надійшло в довірче управління, а також товарно-матеріальні цінності, які надійшли повіреному при виконанні доручення довірителя на підставі договору доручення від третіх осіб. Аналітичний облік ведеться за об'єктами, ТМЦ, місцезнаходженнями та власниками.
Рахунок 03 "Контрактні зобов'язання".
Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про наявність та рух зобов'язань по укладених контрактах, а також контролю за їх виконанням.На рахунку 03 "Контрактні зобов'язання" ведеться облік по деривативах (форвардних і ф'ючерсних контрактах, опціонах) та інших контрактах, розкриття інформації щодо яких передбачено відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Відповідно до виду цінностей деривативи розподіляються на фондові, валютні, товарні.
Облік зобов'язань здійснюється в оцінці, передбаченій контрактами.
Списуються контрактні зобов'язання з рахунку у разі виконання, ліквідації, відмови від виконання, передачі або продажу зобов'язання за контрактом іншим особам.
Аналітичний облік ведеться за видами зобов'язань.
Рахунок 04 "Непередбачені активи й зобов'язання".
Рахунок 04 "Непередбачені активи й зобов'язання" використовується для накопичення інформації про наявність непередбачених (потенційних) активів та непередбачених (потенційних) зобов'язань. Ці активи або зобов'язання виникли при узгодженні минулих господарських операцій та стануть реальними, якщо відбудеться або не відбудеться в майбутньому одна чи кілька невизначених подій. Це визначення включає три основних характеристики непередбачених активів та зобов'язань: 1) наявна обставина; 2) невизначеність кінцевого результату цієї обставини; 3) вирішення невизначеності на основі однієї або кількох майбутніх подій.Інформація про існування таких активів та зобов'язань необхідна для розкриття її в примітках до фінансових звітів. Загальні методологічні принципи обліку, подання та розкриття потенційних активів та зобов'язань підприємства викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання".
Рахунок 04 "Непередбачені активи й зобов'язання" має такі субрахунки:
041 "Непередбачені активи"
042 "Непередбачені зобов'язання"
На субрахунку 041 "Непередбачені активи" ведеться накопичення інформації про наявність непередбачених активів, щодо яких існує ймовірність надходження економічних вигод у сумі очікуваного відшкодування збитків. Списуються непередбачені активи в міру того, як вони визнаються чи не визнаються при вирішенні невизначених подій.
На субрахунку 042 "Непередбачені зобов'язання" ведеться накопичення інформації про наявність непередбаченого зобов'язання, яке може вимагати витрачання ресурсів (але повної впевненості щодо цього зобов'язання немає) в сумі очікуваних збитків.
Рахунок 05 "Гарантії та забезпечення надані".
Рахунок 05 "Гарантії та забезпечення надані" передбачено для узагальнення інформації про наявність та рух виданих підприємством гарантій та забезпечень виконання як власних зобов'язань та платежів, так і зобов'язань та платежів інших підприємств (за договорами поруки).Облік забезпечення здійснюється за вартістю, вказаною в документах про гарантії та забезпечення. Зокрема, на цьому рахунку обліковується:
- вартість активів підприємства, які оформлено договорами застави (та за сумами, визначеними в них), при цьому з балансу вартість цих активів не списується;
- вартість прийнятих на себе зобов'язань за договорами поруки;
- вартість інших гарантій та забезпечень.
Аналітичний облік гарантій та забезпечень ведеться за кожною наданою гарантією та забезпеченням.
Збільшення залишку на рахунку 05 "Гарантії та забезпечення надані" відбувається при видачі гарантій та забезпечень, зменшення - при погашенні заборгованості, на яку були вони надані, та при перенесенні зобов'язань за ними на баланс.
Рахунок 06 "Гарантії та забезпечення отримані".
Рахунок 06 "Гарантії та забезпечення отримані" передбачено для узагальнення інформації про наявність та рух отриманих гарантій та забезпечень виконання зобов'язань та платежів.Облік забезпечення провадиться за вартістю, вказаною в документах про гарантії та забезпечення. Зокрема, на цьому рахунку обліковуються:
гарантії, отримані підприємством за третіх осіб;
вартість товарно-матеріальних цінностей, основних засобів та цінних паперів (які знаходяться як на підприємстві, так і в депозиті нотаріальної контори чи банку), що становлять предмет застави;
вартість інших гарантій та забезпечень.
Аналітичний облік гарантій та забезпечень ведеться за кожною отриманою гарантією та забезпеченням.
Збільшення залишку на рахунку 06 "Гарантії та забезпечення отримані" відбувається при одержанні гарантій та забезпечень, зменшення - при їх списанні внаслідок погашення заборгованості, на яку були вони надані, та при перенесені заборгованості за ними на баланс.
Рахунок 07 "Списані активи".
Рахунок 07 "Списані активи" призначено для узагальнення інформації про стан дебіторської заборгованості, списаної з балансу внаслідок неплатоспроможності боржників, та про суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей.Зарахування на позабалансовий рахунок 07 суми здійснюється одночасно зі списанням суми нестач і втрат від псування цінностей та дебіторської заборгованості на витрати підприємства.
Рахунок 07 "Списані активи" має такі субрахунки:
071 "Списана дебіторська заборгованість"
072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей"
Сума списаної дебіторської заборгованості обліковується на позабалансовому субрахунку 071 "Списана дебіторська заборгованість" протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника.
Дебіторська заборгованість остаточно списується з субрахунку 071 "Списана дебіторська заборгованість" після надходження суми в порядку відшкодування з одночасними записами за дебетом рахунків 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках" чи інших рахунків обліку активів і кредитом субрахунку 716 "Відшкодування раніше списаних активів" або у зв'язку з закінченням строку обліку такої заборгованості.
Зменшення суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей на субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей" відображається після встановлення конкретних винуватців з одночасними записами за дебетом субрахунку 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" і кредитом субрахунку 716 "Відшкодування раніше списаних активів".
Аналітичний облік за позабалансовим рахунком 07 "Списані активи" ведеться за боржниками та випадками встановлення нестач і втрат від псування цінностей.
Рахунок 08 "Бланки суворого обліку".
На цьому рахунку ведеться облік наявності та руху бланків суворого обліку та суворої звітності, зокрема документів, що засвідчують особу, подію, право, освіту, трудовий стаж тощо (свідоцтва, посвідчення, трудова книжка, дипломи про освіту та інші); проїзних документів (квитки на проїзд, абонементні талони, документи на перевезення вантажів та інші); довіреностей на одержання цінностей та інших.Перелік документів, які відносяться до бланків суворого обліку та суворої звітності, порядок їх зберігання й використання встановлюються відповідними нормативно-правовими актами.
Збільшення залишку рахунку 08 "Бланки суворого обліку" відбувається при надходженні (прийнятті на облік) бланків суворого обліку, зменшення - після використання або списання як непридатних чи таких, що не є в наявності.
Аналітичний облік ведеться за кожним бланком та місцями їх зберігання.
Більшість операцій сучасного банку належить до позабалансових, які не є пасивними або активними, тому їх не відображають на балансових банківських рахунках. Питома вага таких операцій у прибутках сучасних банків розвинених країн постійно збільшується. Так, в Японії на них припадає 45 % банківського прибутку, в СІЛА — 40 %, Англії — 35 %, Німеччині — ЗО %, Швейцарії (за найбільшими банками) — понад половина. Обсяг позабалансових операцій становить у найбільших банків світу 200-300 % суми їх активів.
Позабалансові операції банку поділяють на дві групи. До першої належать трастові, лізингові, факторингові та інші операції, до другої — гарантійні послуги банку.
Трастові операції — це операції з виконання довірчих функцій для фізичних і юридичних осіб, тобто управління майном або фондовими цінностями за дорученням клієнтів та в їх інтересах на правах довіреної особи. Такі операції здійснюються на основі угоди, відповідно до якої банк бере на себе зобов'язання розпоряджатися довіреними йому цінностями з прибутком і отримує за це певну винагороду.
Операції з лізингу. Лізинг — це оренда підприємцями рухомого і нерухомого майна, яке закуповується банком з метою його здавання в оренду. За лізингом можна отримати найрізноманітніші фактори виробництва (комплектуючі, сировину, землю, нафтопереробні комплекси та ін.). Лізинг може бути довгостроковим, середньостроковим, короткостроковим (рейтинг). Рейтинг передбачає також використання фахівців.
Операції з факторингу. Факторинг — високоефективна форма фінансового маркетингу, що передбачає придбання банком права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов'язаннями, скупленими у різних осіб. Фактично факторингові послуги виражаються у наданні клієнтам кредиту, що погашається через певний час третьою особою.
На практиці здійснюються три види факторингових операцій: оплата платіжних документів за товарно-матеріальні цінності або послуги через тимчасову відсутність у платника коштів і права на одержання банківського кредиту; викуп у підприємства-постачальника дебіторської заборгованості за поставками продукції; викуп платіжних вимог на продукцію, яка відвантажена, із зарахуванням коштів на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника. В результаті таких операцій продавець вимог отримує, як правило, протягом двох-трьох днів 70-90 % необхідної йому суми у вигляді авансу. Залишок суми є гарантією для банку. Послуги з факторингу дорогі, оскільки враховують великий ризик можливої неплатоспроможності клієнтів.
До першої групи позабалансових операцій належать також операції із здійснення ревізій, з бухгалтерського обліку та аналізу фінансового становища фірми; з консалтингу (надання консультацій); з акредитивами (вид банківського рахунка, що дає можливість контрагентові згідно з умовами акредитивного доручення плату за товари чи надані послуги або певну суму готівкою одержати відразу ж після виконання зобов'язань, акредитиви широко застосовуються у зовнішньоторговельних операціях); з кредитними картками (банки отримують доходи як плату за користування кредитною карткою); з обміну валюти (банк має право купувати і продавати іноземну валюту для власного використання і за дорученням клієнта); з охорони цінностей клієнтів у спеціально призначених для цього сейфах.
До другої групи позабалансових операцій належать гарантійні послуги банку. Це операції, в яких банк виступає гарантом своїх клієнтів, а також операції, пов'язані з брокерською справою, тобто банк бере на себе функції брокерської контори — купує і продає цінні папери своїх клієнтів. До таких операцій належать різні види термінових угод, насамперед ф'ючерси й опціони.
Ф'ючерсні операції— це строкові біржові угоди щодо купівлі-про-дажу валюти, золота, сировинних товарів за фіксованою на момент укладення угоди ціною, але з виконанням операції через певний час (до 2-3 років). Опціон — це зафіксоване біржовою угодою право купувати або продавати цінні папери, товари або валюту протягом певного часу за встановленою ціною.
Особливу групу позабалансових операцій банку становлять операції НІФ, РУФ, СВОП.
Операція НІФ — угода між банком та емітентом цінних паперів (підприємством, фірмою). За такою угодою банк бере зобов'язання купити цінні папери у разі ускладнення їх реалізації або надати емітенту рівноцінний кредит. За укладеною угодою можуть надаватися додаткові послуги, наприклад, розміщення цінних паперів клієнта. Як правило, така угода укладається на 3-5 років.
Операції РУФ є різновидом операцій НІФ, з тією відмінністю, що вони не передбачають інвестування банком випущених в обіг цінних паперів.
Операції СВОП — операції з обміну борговими зобов'язаннями між двома позичальниками. Такі операції мають сенс, якщо борги виражені в різних валютах або надані під різні процентні ставки.
2.3. Облік операцій банку поза балансом
Найчастіше поза балансом обліковуються операції та факти банку. Розглянемо детальніше особливості бухгалтерського обліку таких операцій – в якості прикладу доцільно взяти кредитні операції.
Кредит починає існувати як актив з того часу, коли банк взяв на себе безвідкличне зобов’язання з кредитування клієнта (контрагента). У разі, коли дата операції (дата укладення контракту) і дата перерахування коштів клієнту не збігаються, тобто виникає розрив між цими двома операціями, банк відображає поза балансом факт виникнення зобов’язання. Отже, поза балансом обліковуються майбутні активні операції банку. Їх вплив на активи
залежить від виконання певних умов. Зобов’язання вважаються безвідкличними, виконання яких у разі настання цих умов є обов’язковим (винятком можуть бути лише форс-мажорні обставини).
До кредитних операцій, що обліковуються позабалансом, належать вйазані у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Кредитні операції позабалансового обліку
Позабалансові зобов’язання, які виникають як наслідок укладених контрактів, обліковуються за розділами 90—95 класу 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків. За відповідними рахунками цих розділів обліковуються також умовні виплати, точна сума яких буде визначена при фактичному виконанні певних умов або настанні подій. Їх умовність буде змінена на зобов’язання, тільки-но вони стануть імовірними. До настання цього вони не мають характеру кредитного ризику (наприклад, виплати штрафів, що знаходяться на стадії судового розгляду). Тому банки мають оцінювати ризик відтоку коштів та створювати резерви за цими ризиками та платежами.
Комісійна винагорода, яку отримують банки при здійсненні
позабалансових кредитних операцій, прирівнюється до процентної, а отже, обліковується за відповідними рахунками 609 групи Пла-
ну рахунків. Як гарантії, так і умовні зобов’язання виникають того дня, коли банк підтверджує, що зобов’язання контрагентом перед третьою стороною будуть виконані. Саме тому такі операції класифікуються як гарантійні і означають, що в разі неплатоспроможності контрагента (або за будь-яких інших подібних обставин) банк, як гарант, погасить усі зобов’язання контрагента перед третьою стороною.
До гарантійних операцій належать поручительства, операції акцепту платіжних документів, авалювання векселів, індосаменту, боргових цінних паперів, підтвердження безвідкличних акредитивів.
За Планом рахунків гарантії та інші умовні зобов’язання класифікуються за контрагентами:
гарантії, надані клієнтам від імені банків обліковуються як гарантії банкам;
· гарантії, надані банкам від імені клієнтів обліковуються як гарантії клієнтам;
· гарантії, отримані від Уряду України обліковуються окремо.
Такий підхід означає, що кредит, в разі неплатоспроможності контрагента (банку чи суб’єкта господарської діяльності), йому буде наданий, оскільки банк виступив гарантом за виконання зобов’язань перед третьою стороною.
Гарантії поділяються на такі:
- гарантії надані;
- гарантії отримані.
Гарантії, які були надані клієнтам і за якими існує реальна ймовірність того, що банк змушений буде платити за зобов’язаннями цього клієнта, обліковуються на відповідних рахунках сумнівних гарантій.
При виконанні зобов’язань за виданими гарантіями у банків виникає дебіторська заборгованість за платежами клієнта, щодо якого надавалась гарантія, який, на жаль, у майбутньому виявився неплатоспроможним. За цих умов актив визнається як сумнівний. Саме тому банк може вимагати від контрагента надання, так званих, контргарантій, що є не що інше як гарантія, щодо якої існує відповідна пов’язана, зворотно надана гарантія. Контргарантії щодо наданих гарантій не мають економічного змісту, а отже, за Планом рахунків не виокремлюються.
Контргарантії стосуються отриманих гарантій і обліковуються за окремим позабалансовим рахунком 9015 «Контргарантії, що отримані від банків».
За умови наявності під оплачену гарантію контргарантії, за якою можливо отримати компенсацію (наприклад, контргарантія від першокласного банку), банку доцільно обліковувати кошти, що сплачені за наданою гарантією за рахунками сумнівної заборгованості за виплаченими гарантіями. Банк, який видав контргарантію, визнає за своїм обліком факт сумнівного кредиту.
Невикористані позабалансові зобов’язання можуть списуватися з обліку в разі:
·отримання клієнтом кредиту в межах відкритої кредитної
лінії;
· використання можливостей овердрафту;
· виплати банком коштів у погашення виданої гарантії.
Операції з документарного акредитиву для цілей фінансового обліку поділяються на операції:
· з непокритими акредитивами;
· з покритими акредитивами.
Непокритий акредитив є невідкличним зобов’язанням банку перед продавцем здійснити оплату за товар. Отже, за даним видом акредитиву банк не блокує кошти клієнта для проведення платежів проти отриманих документів (акредитивна форма безготівкових розрахунків), а тому бере на себе можливі кредитні ризики.
У разі відкличного акредитиву, банк фактично не несе кредитного ризику, а тому обліковує такий акредитив позасистемно.
У разі невідкличного акредитиву, банк гарантує сплату зобов’язання свого клієнта перед постачальником. Тому банк несе кредитний ризик і повинен його обліковувати. У момент відкриття невідкличного непокритого акредитиву робиться проведення:
Д-т 9122 Непокриті акредитиви (зобов’язання сплатити)
К-т 9900 Контррахунок групи 990.
Емітуючий банк перевіряє отримані документи після того, як авізуючий банк поставив на них свою візу. Емітуючий банк додатково ставить свою візу або повідомляє покупця про аномалії в них. У разі правильності документів операція документарного акредитиву закінчена:
Д-т 9900 Контррахунок К-т 9122 Непокриті акредитиви.
У разі авансування покупця емітуючим банком, клієнт фактично отримує торговельний кредит, який обліковується за рахунком групи 204 «Кредити за внутрішніми торговельними операціями» або 205 «Кредити за експортно-імпортними операціями», наприклад: Д-т 2050 Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями К-т 1500 Кореспондентський рахунок в іншому банку. Банком, що підтверджує акредитив, може бути авізуючий банк. При підтвердженні акредитиву банк надає зобов’язання сплатити постачальнику кошти у разі неплатоспроможності покупця та емітуючого банку. Тоді фактично видається гарантія сплатити кошти продавцю на прохання емітуючого банку. Отже, при цьому банк несе кредитний ризик емітуючого банку:
Д-т 9001 Підтверджені акредитиви К-т 9900 Контррахунок групи 990.
Якщо документи проходять через банк, що підтверджує акредитив, то порядок обліку після отримання документів такий самий, як у разі з емітуючим банком, лише дебітором є банк, а не клієнт. Грошові кошти можуть сплачуватися з рахунку банку-кореспондента, згідно з умовами акредитиву, одразу після перевірки документів або з обумовленою затримкою. У всіх випадках, після перевірки правильності документів, закривається позабалансовий рахунок:
Д-т 9900 Контррахунок К-т 9001 Підтверджені акредитиви.
У разі авансування покупця підтверджуючим банком, коли строк відстрочки закінчився, банк фактично надає кредит емітуючому банку, який обліковується за рахунком групи 152 «Кредити, які надані іншим банкам»:
Д-т 9900 Контррахунок К-т 9002 Акцепти, які надані банкам (сторнування) та Д-т 1523 Інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам К-т 2600 Поточний рахунок постачальника або 1500 Кореспондентський рахунок в іншому банку.
Покритий акредитив — це такий акредитив, за яким банк блокує кошти клієнта на окремому рахунку для здійснення можливого платежу проти отриманих документів. Отже, за операціями покритого акредитиву банк не несе кредитного ризику. Блоковані кошти за такими операціями обліковуються за рахунком 26ґ2 «Кошти в розрахунках».
ВИСНОВКИ
Підводячи підсумки даної роботи, можна дійти наступних висновків.
Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух:
- цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі);
- умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо);
- бланків суворого обліку;
- списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками).
Бухгалтерський облік указаних цінностей, умовних прав і зобов'язань ведеться за простою системою, за якою записи про надходження, вибуття, використання, продаж матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, утворення умовних прав і зобов'язань, списання з балансу майна внаслідок нестачі, псування та дебіторської заборгованості проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку з вказуванням змісту і кількісно-вартісних показників операції.
В даній роботі детально розглянуто позабалансові розрахунки банків, адже банки мають величезну частку операцій поза балансом. Суттєвим недоліком є вузькість і недоопрацьованість законодавства у сфері позабалансового обліку, а також обмеженість наукових розробок у цій сфері.
У Додатку А наведено структуру основних типів операцій банку і місце в ній позабалансових операцій.
Особливість позабалансових операцій полягає в тому, що значна їх частина є зобов'язанням банку зробити активну (рідше - пасивну) операцію при настанні (виникненні) певних, наперед обумовлених умов. Таким чином, особливістю більшої частини позабалансових операцій є їхній умовний характер, тому вони часто називаються умовними зобов'язаннями.
Позабалансові операції - не нове явище в світовій банківській діяльності. Кредитні установи і раніше проводили їх окремі види, наприклад трастові (довірчі) операції, форвардні валютні операції, операції з документарними і резервними акредитивами. Але до недавнього часу об'єм забалансової діяльності був відносно незначний і не визначав обличчя банківської системи. Положення різко змінилося на початку 80-х рр.
Позабалансові операції перетворилися на один із провідних напрямів банківській діяльності. Доходи від них грають все зростаючу роль у формуванні банківського прибутку. Найбільший розвиток позабалансова діяльність отримала у американських банків. Налічується більше тридцяти різновидів позабалансових операцій, які дозволяють банкам вирішувати наступні основні задачі:
•страхування і перерозподіл ризиків між учасниками ринку, особливо кредитового і ринкового;
•розширення доступу до кредитних ресурсів і зниження вартості запозичень;
•отримання додаткового прибутку і підвищення прибутковості активів;
•збереження потрібного органами банківського нагляду співвідношення між капіталом і активами при збільшенні об'єму операцій;
•управління активами і пасивами;
•проведення спекулятивних операцій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. //В редакції закону N 1829-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. N 391/3684 "Загальні вимоги до фінансової звітності"
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N87 від 31.03.99
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. N 176 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 1999 р. N 553/3846
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 39 від 25.02.2000
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 137 від 28.05.99
10. Постанова КМУ від 28 лютого 2000 р. № 419 "Про затвердження порядку подання фінансової звітності" // Нове діло. - 2000. - № 15 (34). - 13-20 жовтня.
11. Методичні рекомендації із застосування реєстрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29. 12. 2000 р.
12. Наказ Міністерства фінансів України "Про внесення змін до Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва" від 07.12.2000 р. №315
13. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва" №196 від 30.09.98 р.
14. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку" №186 від 19.04.2001 р.
15. Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99
16. АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика", ВАТ ЄДРПОУ 00382214, 2002 рік, річний звіт.
17. Батищева Н. Облік оплати праці за національними стандартами.// Все про бухгалтерський облік. -2000. -№71. -С. 4.
18. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. К:2000 р.
19. Борис Юровський, Віталій Шеломков, Марія Карпушенко – «Як розкривати інформацію про облікову політику у річному звіті».//Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов. -2001. -№ 6 (268). -С. 20
20. Бутинецъ Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 608 с.
21. Гордієнко Н.Г. Автоматизоване робоче місце ревізора. Навчальний посібник. К: КНТЕУ, 2002. – 132 с.
22. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. К:А.С.К, 2001 р.
23. Грабова Н.Н. Добровский В.Н. Бухгалтерський учет в производственных и торговых предприятиях, 2000./ Под ред. Н.В. Кужельного. – К.:А.С.К., 2001. – 624 с.
24. Гуйда Л. Облікова політика. // Галицькі контракти. - 2004 р. -№ 3. -С.17.
25. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. Навчальний посібник. К: Знання-Прес, 2006. – 349 с.
26. Ільяш Л. Облікова політика підприємства: від аналізу до наказу. // Головбух. -2001. -№ 51(153)
27. Каруца С.М.. Фінансова звітність як предмет державного фінансового контролю.// Фінансовий контроль(всеукраїнський науково-теоретичний, інформаційно практичний журнал). -2002. -№ 1.
28. Киян І. З чого почати бухгалтерський звіт у новому році? // Баланс. -2007. -№ 1(334). -С. 49.
30. Костюк Д. Бухгалтерський облік на малих підприємствах за П(С)БО // Податки та бухгалтерський облік. – 2006. - №8. - С. 19
31. Кушина О. Про облікову політику підприємства.// Баланс. -2000. - №5. -С. 45
32. Левітан О. Наказ про облікову політику: основні моменти. // Податкове планування. -2006. -№ 1. -С. 69.
Додаток А
Структура типів операцій українських банків
Операції з лізингу. Лізинг — це оренда підприємцями рухомого і нерухомого майна, яке закуповується банком з метою його здавання в оренду. За лізингом можна отримати найрізноманітніші фактори виробництва (комплектуючі, сировину, землю, нафтопереробні комплекси та ін.). Лізинг може бути довгостроковим, середньостроковим, короткостроковим (рейтинг). Рейтинг передбачає також використання фахівців.
Операції з факторингу. Факторинг — високоефективна форма фінансового маркетингу, що передбачає придбання банком права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов'язаннями, скупленими у різних осіб. Фактично факторингові послуги виражаються у наданні клієнтам кредиту, що погашається через певний час третьою особою.
На практиці здійснюються три види факторингових операцій: оплата платіжних документів за товарно-матеріальні цінності або послуги через тимчасову відсутність у платника коштів і права на одержання банківського кредиту; викуп у підприємства-постачальника дебіторської заборгованості за поставками продукції; викуп платіжних вимог на продукцію, яка відвантажена, із зарахуванням коштів на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника. В результаті таких операцій продавець вимог отримує, як правило, протягом двох-трьох днів 70-90 % необхідної йому суми у вигляді авансу. Залишок суми є гарантією для банку. Послуги з факторингу дорогі, оскільки враховують великий ризик можливої неплатоспроможності клієнтів.
До першої групи позабалансових операцій належать також операції із здійснення ревізій, з бухгалтерського обліку та аналізу фінансового становища фірми; з консалтингу (надання консультацій); з акредитивами (вид банківського рахунка, що дає можливість контрагентові згідно з умовами акредитивного доручення плату за товари чи надані послуги або певну суму готівкою одержати відразу ж після виконання зобов'язань, акредитиви широко застосовуються у зовнішньоторговельних операціях); з кредитними картками (банки отримують доходи як плату за користування кредитною карткою); з обміну валюти (банк має право купувати і продавати іноземну валюту для власного використання і за дорученням клієнта); з охорони цінностей клієнтів у спеціально призначених для цього сейфах.
До другої групи позабалансових операцій належать гарантійні послуги банку. Це операції, в яких банк виступає гарантом своїх клієнтів, а також операції, пов'язані з брокерською справою, тобто банк бере на себе функції брокерської контори — купує і продає цінні папери своїх клієнтів. До таких операцій належать різні види термінових угод, насамперед ф'ючерси й опціони.
Ф'ючерсні операції— це строкові біржові угоди щодо купівлі-про-дажу валюти, золота, сировинних товарів за фіксованою на момент укладення угоди ціною, але з виконанням операції через певний час (до 2-3 років). Опціон — це зафіксоване біржовою угодою право купувати або продавати цінні папери, товари або валюту протягом певного часу за встановленою ціною.
Особливу групу позабалансових операцій банку становлять операції НІФ, РУФ, СВОП.
Операція НІФ — угода між банком та емітентом цінних паперів (підприємством, фірмою). За такою угодою банк бере зобов'язання купити цінні папери у разі ускладнення їх реалізації або надати емітенту рівноцінний кредит. За укладеною угодою можуть надаватися додаткові послуги, наприклад, розміщення цінних паперів клієнта. Як правило, така угода укладається на 3-5 років.
Операції РУФ є різновидом операцій НІФ, з тією відмінністю, що вони не передбачають інвестування банком випущених в обіг цінних паперів.
Операції СВОП — операції з обміну борговими зобов'язаннями між двома позичальниками. Такі операції мають сенс, якщо борги виражені в різних валютах або надані під різні процентні ставки.
2.3. Облік операцій банку поза балансом
Найчастіше поза балансом обліковуються операції та факти банку. Розглянемо детальніше особливості бухгалтерського обліку таких операцій – в якості прикладу доцільно взяти кредитні операції.
Кредит починає існувати як актив з того часу, коли банк взяв на себе безвідкличне зобов’язання з кредитування клієнта (контрагента). У разі, коли дата операції (дата укладення контракту) і дата перерахування коштів клієнту не збігаються, тобто виникає розрив між цими двома операціями, банк відображає поза балансом факт виникнення зобов’язання. Отже, поза балансом обліковуються майбутні активні операції банку. Їх вплив на активи
залежить від виконання певних умов. Зобов’язання вважаються безвідкличними, виконання яких у разі настання цих умов є обов’язковим (винятком можуть бути лише форс-мажорні обставини).
До кредитних операцій, що обліковуються позабалансом, належать вйазані у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Кредитні операції позабалансового обліку
| Операція | Опис операції |
| Гарантії, тобто не що інше як умовні зобов’язання, імовірність виконання яких залежить від платоспроможності та фінансового стану контрагента | Надані акцепти та індосаменти, підтверджені безвідкличні акредитиви |
| Тверді зобов’язання з кредитування, за якими банк повинен виплатити або авансувати грошові кошти у разі прийнятого контрагентом рішення скористатися ними | Невикористані кредитні лінії, залишок за овердрафтом, непокриті акредитиви |
Комісійна винагорода, яку отримують банки при здійсненні
позабалансових кредитних операцій, прирівнюється до процентної, а отже, обліковується за відповідними рахунками 609 групи Пла-
ну рахунків. Як гарантії, так і умовні зобов’язання виникають того дня, коли банк підтверджує, що зобов’язання контрагентом перед третьою стороною будуть виконані. Саме тому такі операції класифікуються як гарантійні і означають, що в разі неплатоспроможності контрагента (або за будь-яких інших подібних обставин) банк, як гарант, погасить усі зобов’язання контрагента перед третьою стороною.
До гарантійних операцій належать поручительства, операції акцепту платіжних документів, авалювання векселів, індосаменту, боргових цінних паперів, підтвердження безвідкличних акредитивів.
За Планом рахунків гарантії та інші умовні зобов’язання класифікуються за контрагентами:
гарантії, надані клієнтам від імені банків обліковуються як гарантії банкам;
· гарантії, надані банкам від імені клієнтів обліковуються як гарантії клієнтам;
· гарантії, отримані від Уряду України обліковуються окремо.
Такий підхід означає, що кредит, в разі неплатоспроможності контрагента (банку чи суб’єкта господарської діяльності), йому буде наданий, оскільки банк виступив гарантом за виконання зобов’язань перед третьою стороною.
Гарантії поділяються на такі:
- гарантії надані;
- гарантії отримані.
Гарантії, які були надані клієнтам і за якими існує реальна ймовірність того, що банк змушений буде платити за зобов’язаннями цього клієнта, обліковуються на відповідних рахунках сумнівних гарантій.
При виконанні зобов’язань за виданими гарантіями у банків виникає дебіторська заборгованість за платежами клієнта, щодо якого надавалась гарантія, який, на жаль, у майбутньому виявився неплатоспроможним. За цих умов актив визнається як сумнівний. Саме тому банк може вимагати від контрагента надання, так званих, контргарантій, що є не що інше як гарантія, щодо якої існує відповідна пов’язана, зворотно надана гарантія. Контргарантії щодо наданих гарантій не мають економічного змісту, а отже, за Планом рахунків не виокремлюються.
Контргарантії стосуються отриманих гарантій і обліковуються за окремим позабалансовим рахунком 9015 «Контргарантії, що отримані від банків».
За умови наявності під оплачену гарантію контргарантії, за якою можливо отримати компенсацію (наприклад, контргарантія від першокласного банку), банку доцільно обліковувати кошти, що сплачені за наданою гарантією за рахунками сумнівної заборгованості за виплаченими гарантіями. Банк, який видав контргарантію, визнає за своїм обліком факт сумнівного кредиту.
Невикористані позабалансові зобов’язання можуть списуватися з обліку в разі:
·отримання клієнтом кредиту в межах відкритої кредитної
лінії;
· використання можливостей овердрафту;
· виплати банком коштів у погашення виданої гарантії.
Операції з документарного акредитиву для цілей фінансового обліку поділяються на операції:
· з непокритими акредитивами;
· з покритими акредитивами.
Непокритий акредитив є невідкличним зобов’язанням банку перед продавцем здійснити оплату за товар. Отже, за даним видом акредитиву банк не блокує кошти клієнта для проведення платежів проти отриманих документів (акредитивна форма безготівкових розрахунків), а тому бере на себе можливі кредитні ризики.
У разі відкличного акредитиву, банк фактично не несе кредитного ризику, а тому обліковує такий акредитив позасистемно.
У разі невідкличного акредитиву, банк гарантує сплату зобов’язання свого клієнта перед постачальником. Тому банк несе кредитний ризик і повинен його обліковувати. У момент відкриття невідкличного непокритого акредитиву робиться проведення:
Д-т 9122 Непокриті акредитиви (зобов’язання сплатити)
К-т 9900 Контррахунок групи 990.
Емітуючий банк перевіряє отримані документи після того, як авізуючий банк поставив на них свою візу. Емітуючий банк додатково ставить свою візу або повідомляє покупця про аномалії в них. У разі правильності документів операція документарного акредитиву закінчена:
Д-т 9900 Контррахунок К-т 9122 Непокриті акредитиви.
У разі авансування покупця емітуючим банком, клієнт фактично отримує торговельний кредит, який обліковується за рахунком групи 204 «Кредити за внутрішніми торговельними операціями» або 205 «Кредити за експортно-імпортними операціями», наприклад: Д-т 2050 Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями К-т 1500 Кореспондентський рахунок в іншому банку. Банком, що підтверджує акредитив, може бути авізуючий банк. При підтвердженні акредитиву банк надає зобов’язання сплатити постачальнику кошти у разі неплатоспроможності покупця та емітуючого банку. Тоді фактично видається гарантія сплатити кошти продавцю на прохання емітуючого банку. Отже, при цьому банк несе кредитний ризик емітуючого банку:
Д-т 9001 Підтверджені акредитиви К-т 9900 Контррахунок групи 990.
Якщо документи проходять через банк, що підтверджує акредитив, то порядок обліку після отримання документів такий самий, як у разі з емітуючим банком, лише дебітором є банк, а не клієнт. Грошові кошти можуть сплачуватися з рахунку банку-кореспондента, згідно з умовами акредитиву, одразу після перевірки документів або з обумовленою затримкою. У всіх випадках, після перевірки правильності документів, закривається позабалансовий рахунок:
Д-т 9900 Контррахунок К-т 9001 Підтверджені акредитиви.
У разі авансування покупця підтверджуючим банком, коли строк відстрочки закінчився, банк фактично надає кредит емітуючому банку, який обліковується за рахунком групи 152 «Кредити, які надані іншим банкам»:
Д-т 9900 Контррахунок К-т 9002 Акцепти, які надані банкам (сторнування) та Д-т 1523 Інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам К-т 2600 Поточний рахунок постачальника або 1500 Кореспондентський рахунок в іншому банку.
Покритий акредитив — це такий акредитив, за яким банк блокує кошти клієнта на окремому рахунку для здійснення можливого платежу проти отриманих документів. Отже, за операціями покритого акредитиву банк не несе кредитного ризику. Блоковані кошти за такими операціями обліковуються за рахунком 26ґ2 «Кошти в розрахунках».
ВИСНОВКИ
Підводячи підсумки даної роботи, можна дійти наступних висновків.
Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух:
- цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі);
- умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо);
- бланків суворого обліку;
- списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками).
Бухгалтерський облік указаних цінностей, умовних прав і зобов'язань ведеться за простою системою, за якою записи про надходження, вибуття, використання, продаж матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, утворення умовних прав і зобов'язань, списання з балансу майна внаслідок нестачі, псування та дебіторської заборгованості проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку з вказуванням змісту і кількісно-вартісних показників операції.
В даній роботі детально розглянуто позабалансові розрахунки банків, адже банки мають величезну частку операцій поза балансом. Суттєвим недоліком є вузькість і недоопрацьованість законодавства у сфері позабалансового обліку, а також обмеженість наукових розробок у цій сфері.
У Додатку А наведено структуру основних типів операцій банку і місце в ній позабалансових операцій.
Особливість позабалансових операцій полягає в тому, що значна їх частина є зобов'язанням банку зробити активну (рідше - пасивну) операцію при настанні (виникненні) певних, наперед обумовлених умов. Таким чином, особливістю більшої частини позабалансових операцій є їхній умовний характер, тому вони часто називаються умовними зобов'язаннями.
Позабалансові операції - не нове явище в світовій банківській діяльності. Кредитні установи і раніше проводили їх окремі види, наприклад трастові (довірчі) операції, форвардні валютні операції, операції з документарними і резервними акредитивами. Але до недавнього часу об'єм забалансової діяльності був відносно незначний і не визначав обличчя банківської системи. Положення різко змінилося на початку 80-х рр.
Позабалансові операції перетворилися на один із провідних напрямів банківській діяльності. Доходи від них грають все зростаючу роль у формуванні банківського прибутку. Найбільший розвиток позабалансова діяльність отримала у американських банків. Налічується більше тридцяти різновидів позабалансових операцій, які дозволяють банкам вирішувати наступні основні задачі:
•страхування і перерозподіл ризиків між учасниками ринку, особливо кредитового і ринкового;
•розширення доступу до кредитних ресурсів і зниження вартості запозичень;
•отримання додаткового прибутку і підвищення прибутковості активів;
•збереження потрібного органами банківського нагляду співвідношення між капіталом і активами при збільшенні об'єму операцій;
•управління активами і пасивами;
•проведення спекулятивних операцій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. //В редакції закону N 1829-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. N 391/3684 "Загальні вимоги до фінансової звітності"
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N87 від 31.03.99
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. N 176 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 1999 р. N 553/3846
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 39 від 25.02.2000
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 137 від 28.05.99
10. Постанова КМУ від 28 лютого 2000 р. № 419 "Про затвердження порядку подання фінансової звітності" // Нове діло. - 2000. - № 15 (34). - 13-20 жовтня.
11. Методичні рекомендації із застосування реєстрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29. 12. 2000 р.
12. Наказ Міністерства фінансів України "Про внесення змін до Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва" від 07.12.2000 р. №315
13. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва" №196 від 30.09.98 р.
14. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку" №186 від 19.04.2001 р.
15. Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99
16. АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика", ВАТ ЄДРПОУ 00382214, 2002 рік, річний звіт.
17. Батищева Н. Облік оплати праці за національними стандартами.// Все про бухгалтерський облік. -2000. -№71. -С. 4.
18. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. К:2000 р.
19. Борис Юровський, Віталій Шеломков, Марія Карпушенко – «Як розкривати інформацію про облікову політику у річному звіті».//Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов. -2001. -№ 6 (268). -С. 20
20. Бутинецъ Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 608 с.
21. Гордієнко Н.Г. Автоматизоване робоче місце ревізора. Навчальний посібник. К: КНТЕУ, 2002. – 132 с.
22. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. К:А.С.К, 2001 р.
23. Грабова Н.Н. Добровский В.Н. Бухгалтерський учет в производственных и торговых предприятиях, 2000./ Под ред. Н.В. Кужельного. – К.:А.С.К., 2001. – 624 с.
24. Гуйда Л. Облікова політика. // Галицькі контракти. - 2004 р. -№ 3. -С.17.
25. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. Навчальний посібник. К: Знання-Прес, 2006. – 349 с.
26. Ільяш Л. Облікова політика підприємства: від аналізу до наказу. // Головбух. -2001. -№ 51(153)
27. Каруца С.М.. Фінансова звітність як предмет державного фінансового контролю.// Фінансовий контроль(всеукраїнський науково-теоретичний, інформаційно практичний журнал). -2002. -№ 1.
28. Киян І. З чого почати бухгалтерський звіт у новому році? // Баланс. -2007. -№ 1(334). -С. 49.
30. Костюк Д. Бухгалтерський облік на малих підприємствах за П(С)БО // Податки та бухгалтерський облік. – 2006. - №8. - С. 19
31. Кушина О. Про облікову політику підприємства.// Баланс. -2000. - №5. -С. 45
32. Левітан О. Наказ про облікову політику: основні моменти. // Податкове планування. -2006. -№ 1. -С. 69.
Додаток А
Структура типів операцій українських банків
