Зміст

Вступ

Розділ 1 Вплив масажу на організм людини

Розділ 2 Гігієнічний масаж

2.1 Масаж голови

2.2 Масаж шиї

2.3 Масаж рук

2.4 Масаж грудей

2.5 Масаж спини

2.6 Масаж живота

2.7 Масаж нижніх кінцівок

2.8 Масаж гомілки та стегна

Розділ 3 Косметичний масаж як один з видів гігієнічного масажу

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність: Прищеплювання навичок масажу має величезне значення для широкого використання серед населення масажу як гігієнічного, профілактичного і відбудовного оздоровчого засобу. Масаж застосовують як гігієнічний і косметичний засіб у повсякденному житті за своїм тілом, як засіб фізичного удосконалювання спортсменів, що забезпечує більш повноцінний фізичний розвиток і досягнення спортивних результатів.

Новизна: даний вид масажу досить часто застосовує людина для самомасажу і це веде до покращення загального стану організму.

Робоча гіпотеза – можна припустити, що використання гігієнічного масажу при незнанні його протипоказань та особливостей призведе до погіршення стану організму.

Предмет дослідження: особливості гігієнічного масажу.

Об`єкт дослідження: процеси в організмі, які відбуваються під впливом гігієнічного масажу.

Мета дослідження: вивчити особливості гігієнічного масажу та необхідність його застосування.

У завдання входило:

1) узагальнити місце масажу та його вплив на організм людини;

2) проаналізувати особливості гігієнічного масажу;

3) апробіювати гігієнічний метод масажу.

Практична значимість: Гігієнічний масаж можна проводити у вигляді загального масажу і масажу окремих областей тіла. Прийоми гігієнічного масажу і правила їх застосування ті ж, що і масажу. Для гігієнічного масажу лікар рекомендує спеціальні методики, установлює показання і дозування. Призначення гігієнічного масажу хворим серцево-судинними захворюваннями вимагає особливої обережності. При хронічній ішемічній хворобі серця з явищами стенокардії напруги, порушення ритму і серцевій провідності, гіпертонічній хворобі ІІ Б стадії самомасаж протипоказаний.

Розділ 1 Вплив масажу на організм людини

У загальному складному механізмі дії масажу можна виділити три основні, пов'язані між собою, ланки, вплив через нервово-рефлекторний апарат, гуморальний шлях та безпосереднє механічне діяння на тканини і органи.

Великий російський фізіолог І. М. Сеченов писав, що всі акти свідомого і несвідомого життя за способом свого походження є рефлексами, тобто відповідними реакціями організму на подразнення рецепторів, здійснюваними за допомогою центральної нервової системи.

Шлях, по якому збудження від рецептора передається до органа — ефектора, має назву рефлекторної дуги. До складу рефлекторної дуги входять: 1) рецептори (сприймаючі апарати), на які діють подразники; 2) доцентрові (аферентні) неврони (нервові клітини), котрі своїми волокнами пов'язують рецептори з центральною нервовою системою; 3) неврони центральної нервової системи, що реагують на імпульси від рецепторів; у них збудження зазнають складних змін; 4) відцентрові (аферентні) неврони з їх відростками, які пов'язують центральну нервову систему з усіма органами тіла; 5) ефектори — органи, котрі реалізують цей рефлекторний акт.

Масажні рухи, спрямовані на шкіру, рідше на слизову оболонку, діють насамперед на різноманітні рецептори нервової системи. Це спеціальні утворення, які трансформують енергію зовнішнього подразнення у процес нервового збудження. Розрізняють три основні види рецепторів: екстерорецептори (сприймають подразнення і зовнішнього середовища), інтерорецептори (внутрішнього середовища організму — внутрішніх органів і пропріорецептори (розташовані в сухожиллях, суглобних сумках, зв'язках, фасціях, м'язах, вони сприймають стан рухового апарату і переміщення організму в просторі).

Інтерорецептори закладені в усіх внутрішніх органах— серці, судинах, легенях, залозах внутрішньої секреції, шлунково-кишковому тракті, нирках, сечовому міхурі та ін. Вони сприймають зміни тиску (барорецептори), механічні (механорецептори), хімічні (хеморецептори), температурні (терморецептори) подразнення. Фізіологічна роль інтерорецепторів в організмі в тому, що завдяки одержаним крізь них сигналам рефлекторним шляхом підтримується відносна динамічна сталістьвнутрішнього середовища організму — гемостазису (тобто відбувається рефлекторна саморегуляція вегетативних функцій).

До екстерорецепторів належать дистанційні (очі, вуха, органи нюху), контактні — рецептори смаку, шкіри, вестибулярні апарати.

Рецептори шкіри є тактильні (відчування дотику, тиску), теплові, холодові, больові, вібраційні.

У рецепторах ще не проходить аналіз явищ зовнішнього і внутрішнього світу. Він відбувається у великих півкулях мозку. Згідно з вченням І. П. Павлова, апарат сприймання подразнень, що надходять із зовнішнього і внутрішнього середовища, називається аналізатором. Він складається з рецептора, аферентних чутливих нервових шляхів і підкіркових утворень та сприймаючої ділянки у великих півкулях головного мозку (кірковий кінець аналізатора).

Масаж діє на численні нервові закінчення, закладені в різних шарах шкіри і пов'язані з цереброспінальною і вегетативною нервовою системою. При цьому механічна енергія трансформується в енергію нервового збудження, що дає початок складним рефлекторним реакціям. Подразнення від рецепторів шкіри (екстерорецепторів), сухожиль, зв'язок, фасцій, м'язів (пропріорецеп-торів), стінок судин (ангіорецепторів) та внутрішніх органів (Інтерорецепторів) зливаються і передаються по аферентних шляхах у кору головного мозку. Там усі ці аферентні імпульси синтезуються в загальну складну реакцію, яка проявляється певними функціональними зрушеннями в різних органах і системах організму. Характер відповідних реакцій організму залежить від функціонального стану центральної нервової системи, рецепторів, від форми та клінічного перебігу хвороби, а також, безумовно, від правильності методики проведення масажу, його дозування.

Поряд з нервоворефлекторною ланкою в механізмі дії масажу на організм важливий також гуморальний фактор. Під впливом масажу в шкірі утворюються різні високоактивні речовини (гістамін, ацетилхолін, амінокислоти, поліпептиди та ін.), які беруть участь у передачі нервових імпульсів, регуляції судинного тонусу та інших процесах.

Певну роль відіграє і безпосередня механічна дія масажу на тканини, що викликає прискорення крово- та лімфопотоку, розтягнення, зміщення тканин тощо. Незначна теплова дія зумовлена переходом механічної енергії в теплову.

Масаждіє на весь організм людини. При правильно виконаномузагальному масажі поліпшується самопочуття, настрій, відчувається приємне тепло, бадьорість або приємнасонливість, підвищується загальний тонус. У разіметодично неправильно проведеного масажу, наприклад при передозуванні, з'являється загальна слабість,розбитість, втома. Тому масажист повинен цікавитисьсамопочуттям хворого. При атонічному стані Масажроблять енергійно (не менше 5 хв., після кожної хвилинимасажу — перерва), при гіпертонусі м'язів — навпаки, бо енергійний масаж викличе біль.

Одночасно впливові масажу підлягають окремі органи і системи. Шкіра очищається від епідермісу, пилу, мікробів, підвищується тонус її м'язів, внаслідок чого шкіра стає еластичнішою. Очищаються від секрету вивідніпротоки потових і сальних залоз, посилюється поровиділення і поліпшується функція цих залоз.

Масаж сприятливо впливає на крово- та лімфообіг, кровопостачання шкіри: ліквідується венозний застій, Посилюється течія лімфи, обмін речовин (у шкірі і в усьому організмі), живлення, збільшується стійкість шкіри до шкідливих впливів, температура її підвищується, шкіра стає бархатистою, рожевою, пругкою, здоровою на вигляд. Важливі також високоактивні речовини, які утворюються в шкірі під впливом масажу і діють на різноманітні функції організму.

Масаж шкіри через розгалужене рецепторне поле рефлекторно діє на весь організм. Одним з основних завдань масажу є відновлення нормального функціонального стану рецепторів шкіри, м'язів, сухожиль і суглобів, рецепторів внутрішніх органів. Залежно від характеру, сили і тривалості масажних рухів змінюється функціональний стан кори головного мозку, знижується або підвищується загальна нервова збудливість, посилюються рефлекси, поліпшується трофічна функція нервової системи, провідність нерва, функціональний стан провідних нервових шляхів, рефлекторні зв'язки кори головного мозку з внутрішніми органами, судинами, м'язами і т. ін. Прискорюються процеси регенерації при пошкодженні нерва; зменшуються або зникають болі, вазомоторні чутливі та трофічні розлади.

Аналізуючи дію масажу, раніше посилалися на закон Пфлюгера — Арндта, за яким слабке роздратування збуджує діяльність нервів, помірне — підсилює, сильне — гальмує, дуже сильне — паралізує. У наш час вітчизняні фізіологи довели, що між реакцією організму і силою подразника залежність значно складніша, що особливо виявляється у хворому організмі. Відомо, наприклад, що ніжне погладжування заспокоює нервову систему, а енергійне швидке — підвищує подразнення тканин.

Особливо сильний рефлекторний вплив вібрації. Тепер більшість учених вважають, що вібраційна чутливість є самостійним видом чутливості. Рецептори її розміщені в шкірі, м'язах та інших тканинах організму. Вібраційна чутливість має свої провідники і репрезентована в корі головного мозку. Вібраційний масаж діє анестезуюче, знеболювально, що зумовлено адаптацією (пристосуванням, звиканням) до подразника у зв'язку з розвитком захисного гальмування в коркових клітинах при посиленому потоці імпульсів з периферичних рецепторів (О. Я. Креймер, 1972).

Діючи вібрацією на колінний суглоб, О. Е. Щербак спостерігав тривале стійке підвищення колінного рефлексу, причому місцевою вібрацією цього досягали не тільки у здорових, а й у хворих на спинну сухотку і поліомієліт, у яких відновлювалися до того втрачені рефлекси.

Вібрація змінює також швидкість проведення нервових імпульсів по рефлекторній дузі. При короткочасній вібраційній дії зменшується прихований період рухової реакції. Слабка за інтенсивністю короткочасна вібрація підвищує збудливість нервової системи, в той час як сильна, особливо при тривалому впливові на організм, пригнічує функцію нервової системи. Дія масажу, як і інших фізіотерапевтичних факторів, на нервову систему передбачає також врахування обставин зовнішнього середовища. Наявність негативно діючих зовнішніх подразників (грубість персоналу, неувага, довге чекання процедури і т. ін.) значно знижує ефективність лікування.

Дослідження Л. О. Комарової та співавторів (1973) показали, Що окрема процедура масажу комірцевої зони у хворих на гіпертонічну хворобу підвищує хвилинний об'єм дихання за рахунок його поглиблення, збільшення максимальної вентиляції легень і резерву дихання, а також життєвої місткості легень.

Під впливом масажу кількість функціонуючих капілярів може збільшитись у 45 разів, а загальна місткість їх зростає у 140 разів. Капілярний кровообіг Поліпшується і створюються умови для повнішого кровопостачання не тільки тканин ділянки, яку масажують, (і и рефлекторно інших органів і тканин. Поліпшується газообмін між кров'ю і тканиною. Розкриття резервних капілярів регулює перерозподіл крові, що полегшує ропі и у серця.

Спостерігається пряма і рефлекторна дія масажу на місцевий і загальний кровообіг. Ритмічні масажні рухи значно полегшують пересування крові по артеріях, пришвидшують протікання венозної крові. Так, внаслідок стиснення і обезкровлення вен у них виникає негативний тиск, що також сприяє посиленню проходження кроні в артеріях. Венозний приплив і кровопостачання серця збільшується. Скорочення серцевого м'яза посилюється, ударний та хвилинний об'єми серця збільшуються. Гістамін і ацетилхолін, утворювані в шкірі під час масажу, потрапляють у кров, і судини розширюються. Загальний масаж викликає у здорових людей невелике підвищення (на 10—15 мм рт. ст.) систолічного артеріального тиску (внаслідок посилення роботи серця). При цьому діастолічний тиск залишається незмінним або трохи знижується (внаслідок розширення судин). Під час масажу живота у здорових людей трохи знижується артеріальний тиск. У хворих на гіпертонічну хворобу масаж голови, шиї, надпліччя (так званої комірцевої зони), живота знижує систолічний і діастолічний тиск. При цьому масаж живота сприяє прискоренню ритму серцевих скорочень, а масаж комірцевої зони — його сповільненню. Масаж обличчя допомагає Нормалізації показників скроневого тиску.

Особливо впливає на судинорухові реакції в організмі вібрація. Місцева слабка вібраційна дія викликає переважно судинозвужувальний ефект, сильна — судинорозширювальний. Характер відповідної судинної реакції як на місці вібраційного подразнення, так і в межах відповідних метамерів залежить від частоти коливань: при низьких частотах (20—50 Гц) переважає судинна атонія, при вищих (100—200 Гц) ангіоспазм, що відповідно впливає на артеріальний тиск, низька частота викликає його зниження, а висока — переважно підвищення. Однак динаміка артеріального тиску під впливом вібрації залежить також від його вихідного рівня. Так, у людей з підвищеним артеріальним тиском вібраційний масаж нормалізує його.

Судинні зміни, виникаючи під впливом вібрації, супроводяться на місці дії виразними змінами температури шкіри, гіперемією і підвищеною пітливістю (які мають фазовий характер). У першій фазі температура шкіри в цьому сегменті знижується, а в другій фазі підвищується (О. Я. Креймер, 1972).

В експерименті показано, що вібрація (частоти 40 та 100 Гц) посилює дифузію через біологічні мембрани, клітинні оболонки і полегшує циркуляцію органічних рідин по судинах, підвищує адсорбційні властивості тканин, діє токсикотропно (тобто розщеплює колоїди високомолекулярних сполук), стимулює ферментативну функцію, викликає перебудову у хромосомах. А це активізує процеси обміну в організмі.

Значно впливає масаж на циркуляцію лімфи. Клітини тканин організму ніде не стикаються з кров'ю. Роль посередника між ними виконує тканинна рідина — лімфа. Клітини дістають з неї необхідний поживний матеріал, який надходить з крові, одночасно виділяючи в неї продукти свого обміну. Лімфу можна розглядати як частину плазми, що проходить повз стінки капілярів. Вона омиває усі елементи тканин, проходить поміж ендотеліальними клітинами в лімфатичні капіляри, по лімфатичних судинах потрапляє в грудну протоку і знову повертається у кров.

Швидкість руху лімфи дуже мала, зумовлена переважно тиском, під яким вона виділяється з капілярів в інтерстиціальні простори тканин, скороченням скелетних м'язів і присмоктувальною дією грудної порожнини. Безперервно лімфа рухається тільки в травному каналі, в кінцівках — тільки під час їхнього руху. В лімфатичних судинах є клапани, тому лімфа протікає лише в напрямку до грудного протоку.

Обмін речовин між тканинами, лімфою і кров'ю відбувається шляхом дифузії, тому за нормальних фізіологічнихумов швидкість лімфотоку не так важлива. Однак при псиних патологічних змінах, наприклад набряклості, прискорення протікання лімфи відіграє значну роль. Виникнення набряків залежить від проникності стіноксудин. При цьому підвищення тиску крові у капілярах зумовлює підсилену трансудацію рідини, яка при повільному відтіканні по лімфатичних судинах веде до застою в проміжках тканини, розтягує їх, вимикаючинабряки.

Сприяючи посиленню руху лімфи, масаж допомагає тим самим розсмоктуванню набряклості. Шкіряні лімфатичні судини легко спорожняються і лімфа протікає швидшепри застосуванні засобів погладжування у відцентровомунапрямку. Розтирання, поплескування розширює лімфатичні судини. Але надто енергійне застосування них масажних засобів може викликати спазм лімфатичнихсудин. Крім прямого місцевого впливу масаж рефлекторно діє на всю лімфатичну систему, поліпшує тонічну і вазомоторну функції лімфатичних судин.

Масаж підвищує еластичність м'язових волокон, їх скорочувальнуфункцію, зменшує м'язову атрофію і розвинену вже гіпотрофію. Сприяє він і окислювально-відновним процесам у м'язах. Як показано в експерименті, під впливом масажу (зокрема, вібраційного) м'язові і тканини більше поглинають кисню, знижується його напруга, зростає активність дихальних ферментів (цитохромоксидази, сукциндегідрогенази), що свідчить про активаціюокислювально-відновного процесу в м'язовій тканині, отже, про посилення процесу обміну в ній.

Масаж, особливо вібраційний, добре діє на біоелектричнуактивністьм'язів, на функціональну лабільність нервово-м'язовогоапарату. Під його впливом нормалізуються контрактильнийі пластичний тонус м'язів, прискорюєтьсявідновленняпрацездатності м'язів, стомлених фізичним навантаженням. Так, короткочасний масаж (3-5хв.) краще підновлює функцію стомлених м'язів, між 20 – 30-хвилинним відпочинок (О. Ф. Вербов, 1966). Це пов`язано, очевидно,з переходом м'язів на економнішим тип енергійного обміну. На відміну від активних рухів масаж не підвищує кількості молочної та органічнихкислот у м'язах, нагромадження яких веде до розвитку ацидозу. Цим пояснюється відновлення працездатностім'язів після фізичної втоми.

Істотно впливає масаж на кістково-суглобовий апарат: поліпшується кровопостачання суглобів і періартрикулярних тканин, зміцнюється сухожильний апарат суглоба, прискорюється регенерація кісткової тканини, розсмоктування внутрішньосуглобового випоту і патологічних відкладень у періартрикулярних тканинах.

Безпосередньо на жирову тканину масаж майже не діє. Лише при тривалому його застосуванні спостерігається незначне зменшення жирових відкладень, що можна пояснити загальним впливом масажу на обмін речовин.Підвищуючи його в організмі, посилюючи виведення жиру із жирових депо, масаж сприяє згоранню жирів, якщо їх багато в жировій тканині.

Під впливом масажу зростає кількість еритроцитів і гемоглобіну в крові, особливо при анемії, кількість лейкоцитів, можливо, внаслідок виходу крові з кров'яних депо. Збільшується сечовиділення, виведення сечовини, сечової кислоти, хлористого натрію, неорганічного фосфору.

Масаж, зокрема апаратна вібрація, впливає на функцію ендокринних, зокрема надниркових залоз. Це виявляється в еозинопенічній, лейкопенічній, гіперглікемічній реакціях, підвищенні концентрації 11-оксикетостероїдів у плазмі кроні, збільшення кількості виведених з сечею кетостероїдів і т. ін.

Гістологічні та функціональні дослідження свідчать, що вібрація після короткочасної активізації функції щитовидної залози приводить до її пригнічення. Це відбувається через те, що вібрація активізує систему гіпофіз — кора надниркової залози, підвищує вміст у крові глюкокортикоїдних гормонів, які, нагромаджуючись, починають гальмувати активність щитовидної залози, пригнічувати її функцію. Вібрація стимулює функцію яєчників. В експерименті показано, що апаратна вібрація ділянки надниркових залоз діє протизапально, що значною мірою зумовлено активізацією функції надниркових залоз (О. Я. Креймер, 1972).

Отже, за допомогою масажу можна мобілізувати складні регуляторні фізіологічні механізми на підвищення захисно-пристосувальних властивостей,

2.4 Масаж грудей

Масаж грудей починають з поглажування передньої і бічної поверхонь грудної клітки. Ліву сторону масажують правою рукою, а праву -лівої. Поглажування роблять знизу (від поясної лінії) до пахвових лімфатичних вузлів поперемінно те правої, те лівою рукою. Потім поглажування роблять одночасно обома руками від грудини в сторони до пахвових лімфатичних вузлів. У напрямку від грудини до пахвових ямок проводять граблеподібне розтирання міжреберних проміжків. Застосовують циркулярні розтирання грудини і реберних дуг ІІ-V пальцями (мал. 3). Розтирання реберних дуг ліктьовим краєм кисті в напівкружних напрямках. Подовжнє розминання грудних м'язів виробляється одною рукою на протилежній стороні. Надавлюючи одночасно двома руками, долонею або кінцями пальців, обходять передню і бічні поверхні грудної клітки. Прийоми розтирання і розминання чергують з поглажуванням. Закінчують масаж грудної клітки поплескуванням долонями і поглажуванням знизу від поясної лінії до пахвових лімфатичних вузлів.

2.5 Масаж спини

Масаж спини починають з поглажування верхнього краю трапецієподібних м'язів, що проводять у напрямку від потилиці до плечового суглоба і надключичних лімфатичних вузлів. Поглажування виконують або одною протилежною рукою, або одночасно двома руками. Потім проводять щипцеподібне розтирання верхніх країв трапецієподібних м'язів (мал. 4): рука з боку масажованого м'яза захоплює її верхній край так, щоб великий палець знаходився над ключицею, протилежну руку заносять за шиї - великий палець розташовують на задній поверхні м'яза.

Розтирання спини роблять кінцями ІІ-V пальців у напівкружних і зиґзаґоподібних напрямках. Поперемінно, заносячи зверху праву і ліву руку, обробляють область остистих відростків і паравертебральних зон шийних і верхніх грудних хребців, верхні краї трапецієподібних м'язів, надлопаткові і лопаткові області. Можна проводити розтирання спини і двома руками. За розтиранням випливає поплескування трапецієподібних м'язів поперемінно однієї або двома руками. Після чого виконують поглажування верхніх країв трапецієподібних м'язів у напрямку до над- і підключичним лімфатичним вузлам.

Для масажу поперекової області і нижніх відділів спини тулуб небагато нахиляють назад, додаючи м'язам більш розслабленого стану. Руки максимально заводять за спину і роблять поглажування тильними і долонними поверхнями кистей у напрямку зверху вниз, у сторони від хребетного стовпа і до пахових лімфатичних вузлів. Проводять розтирання подушечками пальців і кісткових виступів пястно-фалангових і міжфалангових суглобів пальців стиснутої в куркуля кисті. Розминання найширших м'язів спини проводять сидячи, трохи нахиливши вперед і убік масажованого м'яза. Рука, протилежна масажованому м'язу, охоплює зовнішній край м'яза і, рухаючись знизу нагору до пахвової западини, робить подовжнє розминання. Узвишшя крестцово-остистих м'язів, розташованих уздовж остистих відростків хребетного стовпа праворуч і ліворуч, розминають щипцеподібним захопленням пальців обох рук, паралельно: права рука масажує правий м'яз, ліва - лівий. Роблять поколачування тильною поверхнею пальців і поплескування долонею поперекової області. Закінчують масаж спини поглажуванням.
-

Рис. 5. Поглажування м'язів передньої стінки живота обтяженою кистю


Рис. 6. Поперечне розминання прямих м'язів живота

2.6 Масаж живота

Масаж живота виконують у положенні лежачи па спині, коліна зігнуті і злегка розведені. Проводять кругове поглажування долонею праворуч ліворуч навколо пупка, обходячи всю поверхню живота (мал. 5). Поглажування паралельно обома руками: верхня половина живота масажується в напрямку до пахвових лімфатичних вузлів, нижня - до пахових лімфатичних вузлів. Для розтирання тканин передньої черевної стінки застосовують пиляння ліктьовими краями кистей, догори звернених долонями, і щипцеподібне розтирання пальцями. Кінцями пальців і ліктьовим краєм кисті розтирають реберні дуги і гребені подвздошних кіст.

Прямі м'язи розминають поперечно: щипцеподібно захопивши м'яз обома руками, проводять розминання в напрямку зверху вниз (мал. 6). Роблять зрушування прямого м'яза живота вправо, уліво. Розминання косих м'язів живота виконують одною рукою на протилежній стороні. Закінчують масаж живота ніжним поплескуванням, прийомами кругового площинного і вібраційного поглажування.

2.7 Масаж нижніх кінцівок

Масаж нижніх кінцівок, так само як і верхніх, починають із загального поглаживания широкими штрихами в напрямку від периферії до центра - від стопи до тулуба. Поглажування роблять двома руками, щільно обхоплюючи кистями кінцівка. Спочатку масажують одну ногу, погладжуючи внутрішню і задню поверхню, а потім - іншу ногу. Після цього нижні кінцівки масажують у такому плані: спочатку права і ліва стопи, потім гомілки і колінних суглобів, а потім уже стегна й область таза. Масаж стопи починають із поглажування двома руками в напрямку від пальців до гомілковостопного суглоба. Масажуючи праву стопу, права рука проходить по тильній поверхні стопи, ліва - рухається паралельно, впливаючи на підошву. Розтирання виконують з боку підошви гребнеподібним прийомом (рис. 7); на тильній поверхні застосовують розтирання кінцями пальців, штрихування і колоподібні розтирання пальцями з обтяженням.


Рис. 7. Гребнеподібне розтирання підошви
Зрушування міжкістних м'язів і щипцеподібне розминання зовнішнього і внутрішнього країв стопи. В області гомілковостопного суглоба використовують кругові й у подовжньому напрямку до гомілки поглажування. Проводять розтирання пальцями й опорною поверхнею кисті; щипцеподібне поглажування, розтирання і розминання п'яткового сухожилля. Самомасаж стопи проводять до положенні сидячи - одна нога випрямлена, а інша - зігнута в коліні, зі стопою, що упирається в кушетку.

2.8 Масаж гомілки та стегна

Масаж гомілки. Обхоплюючі поглажування внутрішньої, задньої, зовнішньої і передньої поверхонь у напрямку до підколінних лімфатичних вузлів. Щипцеподібне розтирання і розминання м'яких тканин передньої поверхні гомілки. Розминання ікроножних м'язів подовжньо в напрямку знизу нагору однієї або двома руками (масажуюча рука випливає зворотним ходом). Розминання ікроножних м'язів поперечно: одна рука (однойменна масажованій нозі) захоплює м'яз із зовнішньої сторони, а з внутрішньої. Поколочування пальцями передньої поверхні гомілки. Поплескування долонею ікроножних м'язів. Непереривчаста вібрація. Колінний суглоб масажують круговими поглаживаниями і що обхоплюють - у напрямку знизу нагору. Роблять розтирання пальцями і долонею.

Щипцеподібним розтиранням обробляють сухожилля і голівки м'язів, що прилягають до суглоба.


Рис. 8. Поперечне розминання м'язів стегна
Масаж суглоба закінчують поглажуванням. Масажування ікроножних м'язів проводять сидячи – нога зігнута у коліні, упирається п'ятою в кушетку.

Масаж стегна проводять у напрямку до пахових лімфатичних вузлів. Застосовують обхоплюючі обома руками поглажування, якими послідовно обходять внутрішню, задню, зовнішню і передню поверхні. Обхоплюючи двома руками окремі м'язові групи, розтирають них у напівкружних напрямках опорними поверхнями кистей. На зовнішній і передній поверхнях стегна застосовують гребнеподібне розтирання і пиляння. Роблять загальне розминання м'язів стегна: захопивши стегно з зовнішньої і внутрішньої поверхні, застосовують подовжнє розминання обома руками в напрямку від колінного суглоба до центра. Потім переходять до розминання окремих м'язових груп: спочатку проводять подовжнє і поперечне розминання м'язів, розташованих на внутрішній стороні стегна, потім задньої, зовнішньої і передньої групи (рис. 8). Застосовують непереривчасту вібрацію м'язів стегна, також роздільно по групах. Потім роблять поплескування долонями, поколочування кулаком, рублення. М'язи стегна масажують сидячи на кушетці; одна нога спущена на підлогу, а інша, злегка зігнута, лежить на кушетці.

Тазову область масажують прийомами площинного обхоплюючого поглажування обома руками в напрямку від крестця до пахових лімфатичних вузлів. Круговими рухами роблять поглажування області крестця і сідничних м'язів. Розтирання - циркулярно кінцями пальців області крестця, сідничних м'язів і тазостегнових суглобів. Застосовують гребнеподібне розтирання сідничних м'язів. Напівкружне розтирання великим пальцем і його узвишшям гребенів підвздошних кісток. Непереривчаста вібрація долонею сідничних м'язів, поплескування долонею і поколачування кулаком поперечно. Поглажування широкими штрихами в напрямку до пахових лімфатичних вузлів. Самомасаж сідничних м'язів роблять у положенні лежачи на боці або стоячи. При цьому масажовану ногу злегка згинають у коліні, а вагу тулуба переносять на іншу ногу. Закінчують масаж струшуванням нижніх кінцівок.

Розділ 3 Косметичний масаж як один з видів гігієнічного масажу

Косметичний масаж застосовують для відходу за нормальною і хворою шкірою, попередження її передчасного старіння, при різних косметичних недоліках - рубцевих змінах і ін. Косметичний масаж включає комплекс масажних прийомів, що передбачають вплив на область волосистої частини голови, шиї й обличчя. Косметичний масаж, проведений фахівцем, безперечно, більш ефективний. Однак найчастіше його проводять у виді самомасажу. Як засіб профілактики зів'янення шкіри, він необхідний кожному, особливо особам з жирною і сухою шкірою, якщо їм приходиться багато часу перебувати на відкритому повітрі в жарку або холодну погоду.

Протипоказанням до проведення масажу особи є: запальні процеси шкіри; посилений ріст волосся на особі - на верхній губі, щоках або підборідді; сильно розширені кровоносні судини; відсутність достатня розвитий підшкірної основи і, звичайно, забруднена шкіра.

Спочатку шкіру особи і шию очищають ватяним тампоном, змоченим відповідному станові шкіри лосьйоном або рідким кремом. Добре перед масажем зробити гарячий компрес. Серветку або вафельний рушник змочують водою 38-40 °С, віджимають і прикладають на 2-3 хв. до обличчя. Гарячий компрес особливо ефективний перед масажем сухої шкіри. Він викликає приплив крові, розширює пори, викликає набрякання клітин епідермісу, що сприяє кращому усмоктуванню крему. Очистивши лице і підготувавши в такий спосіб шкіру, наносять тонкий шар поживного крему. Крем накладають легкими, погладжуючими рухами подушечок пальців по напрямку масажних ліній. На обличчі - від середини чола паралельно бровам і скроням; від основи носа, крил носа і кутів рота до ушей; від середини підборіддя до мочки вуха; в області очей - по нижньому віку від зовнішнього кута ока до внутрішнього і по верхньому краї орбіти від внутрішнього кута ока до скроневої ямки. По бічних поверхнях шиї крем накладають ковзними рухами пальців зверху вниз; по передній поверхні - знизу нагору. Після накладення крему приступають до масажу. Масажні рухи повинні бути ритмічними, що не розтягують і не зморщують шкіру в складки. Кожен рух у середньому повторюється 3-4 рази. Тривалість сеансу масажу - 10-15-20 хв. Масаж можна робити щодня, через день або 2 рази в тиждень.

Висновок

Масажні рухи, спрямовані на шкіру, рідше на слизову оболонку, діють насамперед на різноманітні рецептори нервової системи. Масаж діє не тільки на нервові закінчення, але й на тканини та системи органів всього організму. Масаж сприятливо впливає на крово- та лімфообіг. При правильно виконаномузагальному масажі поліпшується самопочуття, настрій, відчувається приємне тепло, бадьорість або приємнасонливість, підвищується загальний тонус. У разіметодично неправильно проведеного масажу, наприклад при передозуванні, з'являється загальна слабість,розбитість, втома. Одним з основних завдань масажу є відновлення нормального функціонального стану рецепторів шкіри, м'язів, сухожиль і суглобів, рецепторів внутрішніх органів.

Комплекс прийомів гігієнічного масажу встановлюється індивідуально, що залежить від стану здоров'я і фізичної підготовки. Фізично треновані особи для проведення самомасажу виконують звичайно всі прийоми по схемі за 20-30 хв. Скорочувати сеанси масажу можна за рахунок виключення окремих прийомів, зберігаючи принциповий зміст комплексу.

Косметичний масаж застосовують для відходу за нормальною і хворою шкірою, попередження її передчасного старіння, при різних косметичних недоліках - рубцевих змінах і ін. Косметичний масаж включає комплекс масажних прийомів, що передбачають вплив на область волосистої частини голови, шиї й обличчя.

Список використаної літератури

1)           Асатиани Г.К. Техника гинекологического массажа. Тбилиси, 1957.

2)           Белая Н.А. Руководство по лечебному массажу. М. - Медицина, 1974.

3)           Бенидиктов И. И. Гинекологический массаж. Ташкент, Медицина, 1972.

4)           Бірюков А.А. Массжа в борьбе с недугами. – М.: Советский спорт, 1991. – 78 с.

5)           Вербов А.Ф. Основы лечебного массажа. М., Медицина, 1966.

6)           Глезер О., Далихо В.А. Сегментарный массаж. Пер. с нем. М., Медицина, 1965.

7)           Иваницкий М.Ф. Анатомия человека. - М., Физкультура и спорт, 1956.

8)           Крамаренко В.К. Гигиенический, спортивный и лечебный массаж. - Киев, Держ-медвидав, 1953.

9)           Куничев Л.А. Лечебный массаж. - М.: Медицина, 1976.

10)      Куничев Л.А. Лечебный массаж. - К.: Выща шк., 1990. – 288 с.

11)      Куничев Л.А. Массаж в лечебных учреждениях. - М., Воениздат, 1978.

12)      Мошков В.И. Лечебная физическая культура на курортах и в санаториях. - М., Медицина, 1968.

13)      Обросов А.Н. Физические факторы, применяемые с лечебно-профилактическом целью, и действие их на организм человека. Справочник для врачей по физиотерапии. - М., Медицина, 1976.

14)      Оржешковський В.В. Лечебный массаж. – К.: Здоровья, 1978. – 176 с.

15)      Саркизов-Серазини И.М. Спортивный массаж. - М., Физкультура и спорт, 1963.

16)      Справочник по косметике / Под ред. М.А. Розентула. - М., Медицина, 1964.

17)      Спортивный массаж. Учебник для институтов физкультуры / Под ред. В.А. Макарова. - М., Физкультура и спорт, 1975.

18)      Физиотерапевтический справочник / Под ред. И.Н. Сосина. - Киев, Здоров'я, 1973.

19)      Щарфис П.Г., Данилов Ю.Е. Основные принципы лечения больных на курортах СССР. - М., Медицина, 1975.

20)      Щербак А.П. Основные труды по физиотерапии. Севастополь — Ленинград, 1936.