Курсовая Підбір і використання тестових методик для добору членів робочих груп-команд
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-25Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
от 25%
договор
Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи використання тестових методик для добору робочих груп-команд
1.1 Робоча група: суть, класифікація, види, особливості формування
1.2 Методи відбору працівників
1.3 Характеристика груп тестів
2. Особливості використання тестових методик при доборі робочих
груп-команд
2.1 Опис і застосування тесту на визначення інтелекту (IQ)
2.2 Опис і застосування тесту на визначення здібностей
2.3 Опис і застосування тесту на детекторі брехні (поліграфі)
3. Рекомендації щодо проведення тестування при прийомі на роботу
3.1 Правила проведення тестування на підприємстві
3.2 Наскільки законне застосування тестів
Висновок
Список літератури
Вступ
Тестами в психології називають стандартизовані методики психодіагностики, що дозволяють одержувати зіставні кількісні і якісні показники ступеня розвиненості властивостей, що вивчаються. Під стандартизованою таких методик мається на увазі те, що вони завжди і скрізь повинні застосовуватися однаковим чином, починаючи від ситуації і інструкції, одержуваної випробовуваним, закінчуючи способами обчислення і інтерпретації одержуваних показників. Зіставність означає, що оцінки, одержувані за допомогою тесту, можна порівнювати один з одним незалежно від того, де, коли, як і ким вони були одержані, якщо, зрозуміло, тест застосовувався правильно.
В даний час існує безліч тестів, направлених на оцінку особи. Це пояснюється відмінністю підходів до самого вивчення особи і спрямованістю на різні особові прояви. Не існує чіткої систематизації методик. Сучасне ділове життя висуває завдання вимірювання різних по ступеню складності змінних, що характеризують внутрішній світ людини.
Робота з персоналом передбачає правильний добір і розстановку кадрів, вивчення й аналіз їх просування по службі, формування резерву кадрів, створення системи атестації, освіти й навчання. Вона є складною та багатогранною, оскільки кожна людина індивідуальна й неповторна.
Добір кадрів передбачає пошук для організації нових співробітників. Ця робота полягає у збиранні інформації, зокрема й психологічної, про потенційних кандидатів і у відборі кращих з них. Існують різні підходи до її реалізації. У Фінляндії, наприклад, більше довіряють результатам тестування, в Англії працівників добирають через спеціалізовані бюро та агенції або використовуючи “рекомендаційні листи”. З-поміж багатьох способів і методів добору кадрів можна виокремити найсуттєвіші:
1. Відповідність кандидата на посаду системі вимог. Беручи за основу систему вимог до професії (посади), обирають із працюючого персоналу кандидатів, які найбільше їм відповідають.
2. Професійний відбір. Він постає як система заходів, що дають змогу виявити найпридатніших за своїми індивідуальними якостями кандидатів до навчання і професійної діяльності за конкретними спеціальностями. Професійний відбір передбачає оцінювання стану здоров'я, фізичного розвитку, рівня освітньої підготовки, професійних здібностей, індивідуально-психологічних можливостей конкретної людини. Особливо актуальний він щодо діяльності у складних, екстремальних умовах, до якої пред'являють підвищені вимоги. Це зумовлено тим, що за своїми психічними і фізичними якостями люди неоднакові з народження, у них різні можливості розвитку в процесі навчання і виховання, як і різні здібності й задатки.
Мета курсової роботи ― розкрити важливість тестування при доборі робочих групп-команд.
Завдання курсової ― на практиці показати як застовуються тести для добору робочих групп-команд.
1.
Теоретичні основи використання тестових методик для добору робочих груп-команд
1.1 Робоча група: суть, класифікація, види, особливості формування
Суттєвою особливістю організацій є те, що вони розпочинають і розвивають свою виробничо-господарську діяльність, створюючи для цього спеціалізовані групи працівників, призначені для вирішення певних виробничих та управлінських завдань. Загалом ці групи утворюють трудовий колектив організації.
Трудовий колектив (лат. collectivus — збірний) — сукупність людей, об'єднаних спільною метою і діяльністю, єдністю інтересів, єдиною організацією і взаємною відповідальністю кожного, відносинами співробітництва та взаємодопомоги.
Він є не просто механічним об'єднанням людей, які спільно працюють, а об'єднанням на основі складної системи постійно діючих і водночас таких, що змінюються, розвиваються, економічних, виробничо-технічних, організаційних, дисциплінарних, моральних, побутових взаємозв'язків між працівниками та їхніми групами.
Усі ці взаємовідносини і взаємозв'язки відображаються в існуванні у колективі груп працівників — відносно стійких об'єднань людей, які безпосередньо контактують у процесі трудової діяльності чи поза нею. Останнім часом для характеристики групи використовують термін «команда». Однак команда є різновидом групи, вона цілеспрямовано формується лідером для виконання певної програми, досягнення мети, вирішення завдань, а групи можуть утворюватися і спонтанно.
Соціальні групи відіграють вагому роль у житті людини і розвитку її як особистості, що обумовлено такими їх сутнісними особливостями:
1. Соціальна група є посередником між особистістю і суспільним середовищем.
2. Соціальна група створює в індивіда почуття соціально-психологічного комфорту на тлі соціального середовища, в якому особистість деперсоналізується в масі інших людей.
3. Соціальна група набуває статусу самостійного суб'єкта життєдіяльності і розвитку.
4. У соціальній групі індивід соціалізується, отримуючи певний соціальний статус і набуваючи досвіду міжособистісних відносин.
Кожна людина належить до багатьох соціальних груп. Загальними особливостями групового життя є ідентифікація себе і своїх дій з групою загалом, використання у зовнішніх, нерідко й у внутрішніх взаємодіях займенників «ми», «у нас», «наші», «нам». Члени групи безпосередньо взаємодіють між собою, використовуючи різноманітні форми міжлюдських контактів. Добре організовані групи сприяють особистісному розвитку індивідів відповідно до їх здібностей та групових ролей.
Причини виникнення (утворення) соціальних груп, їх види і особливості функціонування різноманітні, про що свідчить табл. 1.1.
Таблиця 1.1 Класифікація груп, що утворились в трудовому колективі
Основна ознака | Види груп | Загальна характеристика |
1 | 2 | 3 |
Кількісний аспект | Малі Середні Великі | Відносно невелика кількість людей (як правило, до 10), які безпосередньо контактують між собою і об'єднані спільними цілями та завданнями: робітничі колективи дільниць, управлінських підрозділів тощо. Доступні для безпосереднього сприйняття й осягнення у просторовому та кількісному вимірах. Об'єднують 50—100 і більше осіб. До таких груп зараховують колективи цехів, відокремлених виробничих підрозділів тощо. їм притаманне безпосереднє спілкування індивідів, але з певними уповноваженими представниками (начальник цеху). Члени груп не перебувають у безпосередньому контакті, але ідентифікують себе з групою загалом (трудовий колектив підприємства) |
Соціальний статус, офіційна регламентація і спосіб організації взаємодії | Офіційні (формальні) Неофіційні (неформальні) | Організаційно структуризовані, мають юридично визначене становище, сукупність регламентів, що визначають права, обов'язки і способи поведінки осіб всередині і поза групою, соціально значущі цілі. Утворюються на основі спільності інтересів, спільної праці, симпатій і антипатій, близького проживання, любові і дружби тощо. Можуть утворюватися всередині офіційних груп і поза ними. Характерні тісні взаємини, постійні контакти, відсутність яких може бути причиною розпаду групи |
Значущість для особистості | Референтні Групи членства | Цінності і норми груп є еталоном для діяльності, поведінки, вчинків членів групи. Формальна належність індивідів до групи, дотримання регламентованих групою норм поведінки, діяльності, вчинків та контактів |
Тривалість існування | Тимчасові | Тривалість існування визначається ситуацією, що спричинила створення групи. Діяльність не має ситуативного характеру, а пов'язана з реалізацією довгострокових цілей і завдань |
| Постійні | |
Сила впливу на особистість | Первинні Вторинні | Обмежені умовами безпосередньої спільної трудової діяльності (первинні трудові колективи). Більш широке соціальне середовище, взаємодія між членами не така інтенсивна (колектив підприємства) |
Міра відкритості, доступності | Закриті Відкриті | Обмежений доступ для нових членів. Доступ нових членів не обмежений |
Ставлення до залучення нових членів | Активне Пасивне Негативне | Члени групи ведуть активний пошук і залучення нових членів. Членам групи байдужий кількісний склад групи. Члени групи категорично виступають проти поповнення її новими особами |
Рівень розвитку | Зародження Зрілість Старіння Занепад | Група перебуває у стані становлення, кількісний склад і рольовий статус її членів не визначені. Чітко визначений кількісний склад і рольовий статус кожного члена групи. Надмірна регламентація діяльності, вчинків і контактів членів групи, наростання незадоволення як ними, так і закостенілими рольовими статусами учасників групи. Група руйнується, з неї масово виходять учасники, а ті, що залишаються, вимагають кардинального перегляду регламентів діяльності, вчинків, контактів і рольових статусів |
Система взаємовідносин і взаємозв'язків між соціальними групами трудового колективу проявляється у його формальній і неформальній структурах.
Формальна структура трудового колективу є упорядкованою сукупністю формальних соціальних груп, утворених відповідно до цілей і завдань функціонування виробничо-господарської організації.
Неформальна структура― це сукупність неформальних соціальних груп, які функціонують у конкретному трудовому колективі.
Обидві структури постійно взаємодіють. Тотожність їх є свідченням згуртованості трудового колективу, його здатності досягати високої продуктивності і соціальної активності. Якщо цілі неформальної групи суперечать цілям трудового колективу, це суттєво знижує ефективність його діяльності.
Як свідчить досвід, чим міцніший і змістовніший зв’язок між членами колективу, тим успішніше він розв’язує виробничі та інші проблеми, тим яскравіше виявляються у ньому індивідуальні особливості кожного працівника, багатшим і з змістовнішим є колективне життя, міцніші відносини колективізму, товариськості і взаємодопомоги. Загалом без вирішення соціальних питань не можна досягти сталого розвитку господарської діяльності, поліпшення ставлення до праці, а без зростання продуктивності праці, створення певних матеріальних передумов неможливий соціальний розвиток колективу.
У колективах задовольняються соціальні потреби людей, урізноманітнюється їхня спільна діяльність, виникають і розвиваються певні суспільні відносини. У трудових колективах раніше, ніж в інших соціальних об’єднаннях людей, проявляються проблеми конкретного суспільства, розширюються соціальні зв’язки між людьми, формуються їхні соціальні цінності. Рівень колективності як інтегральний показник спільності інтересів членів колективу залежить від форм власності, суспільно-економічного ладу.
1.2 Методи відбору працівників
При дослідженні придатності кандидатів до роботи в організації використовують: аналіз документів, біографічних даних, кваліфікаційні розмови, практичне випробування вмінь кандидата, тестові випробування, графологічні експертизи, іноді — перевірку на «детекторі брехні», центри оцінювання (assessment centre).
Первинне знайомство з претендентами на посаду відбувається шляхом аналізу документів кандидатів (анкет, резюме попередньої трудової діяльності, автобіографій, характеристик, рекомендацій, копій документів про освіту).
Метод біографічних даних полягає у вивченні вузлових аспектів особистої трудової біографії претендента під кутом його придатності вимогам організації: походження і освіта, кваліфікація і вміння, дотеперішнє просування по службі, зміна місць проживання і причини цього і т. п.
Метою вступної кваліфікаційної розмови є уточнення компетенцій і особистісних якостей претендента. Спершу, як правило, працівник служби персоналу проводить за спеціальною програмою попередню розмову по телефону або під час безпосередньої зустрічі з кандидатом. Уже на цьому етапі, особливо за наслідками першого очного знайомства з претендентами відсівається 80—90% кандидатів. Із тими, хто залишився, майбутній безпосередній керівник проводить поглиблену кваліфікаційну розмову. Метою її є визначення міри зацікавленості претендента в роботі на певній посаді; інформування про організацію загалом і зміст робіт на даній посаді; з'ясування інтересів і очікувань обох сторін; надання претенденту можливості визначитися, наскільки майбутня робота відповідає його очікуванням та інтересам. Зміст таких розмов і спосіб проведення слід планувати заздалегідь. Іноді при цьому послуговуються спрощеною анкетою.
Практичне випробування вмінь кандидата полягає у наданні йому певних завдань і оцінюванні якості їх виконання. Наприклад, приймаючи на роботу оператора ЕОМ, можна перевірити його вміння користуватися різними програмами, швидкість набору тексту тощо; електрозварювальнику запропонувати показати своє вміння користуватися зварювальним апаратом; претенденту на посаду редактора видавничої організації — дати для редагування авторський текст і т. п.
Під час усних співбесід досить складно виявити якості, які приховує кандидат або про наявність яких він навіть не підозрює. Тому в кадровій роботі дедалі ширше запроваджується тестування як метод виявлення інтелектуальних та інших якостей людей.
Тести можуть передбачати письмові або усні відповіді і завдання, штучно імітувати близьку до реальної ситуацію, в якій претендент повинен виявити спосіб своїх дій.
Правильне використання тестів полягає у дотриманні таких засад:
—тестові дослідження повинні бути узгоджені з цілями кадрової політики;
—тестові дослідження мають проводити спеціально підготовлені фахівці за спеціальними методиками;
—тестування слід проводити обережно і делікатно;
—висновки повинні бути зрозумілими для тестованих осіб, стосуватися пошукуваного робочого місця, не суперечити професійному етичному кодексу і нормам трудового права, не порушувати прав і свобод громадян.
Деякі організації (наприклад, банки) застосовують «детектори брехні» (поліграфи), вважаючи, що це дає змогу визначити правдивість поданої претендентом інформації. Завдяки поліграфам досліджують фізіологічні реакції людського організму (частота дихання, серцебиття, тиск крові, вологість шкіри) під час відповідей на розроблені за спеціальною програмою запитання.
Детальніше поліграф я розгляну в 2 розділі своєї курсової роботи.
1.3 Характеристика груп тестів
Тест — це зразок поведінки людини, джерело інформації, яка може надати відомості про професійні здібності та вміння претендента на посаду. Тестування допомагає сформувати думку про здатність претендента до його професійного та посадового зростання, специфіки мотивації, особливості стилю діяльності.
Класифікація тестів.
• тести на розумові здібності;
• тести на рух та фізичні можливості;
• тести на оцінку особистості та інтересів;
• тести на досягнення;
• робочі завдання для відбору персоналу.
Дієвість тестів завжди визначається по тому, що він оцінює. При найманні па роботу слово «дієвість» означає, що тест відноситься до виконання даної роботи, тому що результати тесту повинні дати уявлення про здатність людини виконувати певну роботу.
Тестування характеризується двома параметрами: ефективністю критеріїв і дієвістю змісту.
Ефективність критеріїв вказує на те, що тест відповідає вимогам, які пред'являються до даного виду діяльності. Тест повинен найкраще відповідати даній діяльності, а його оцінка пов'язуватися з виконанням реальної роботи.
Дієвість змісту тесту — це коли тест визначає зміст роботи у вигляді поведінкових дій. Це можуть бути тести на швидкість роботи на комп'ютері, виконання роботи у реальних робочих умовах.
Тести на розумові здібності:
• тести на розумовий розвиток (пам'ять, швидкість мови, сло-варний запас);
• тести на особливі розумові здібності (дедуктивне та індуктивне мислення, розвиток словникового запасу, вміння маніпулювати цифрами);
• тести на рухові та фізичні можливості (на координацію і спритність пальців рук, швидкість рух руки і реакції на силу і витривалість, динамічну силу (підтягування), координування дій (стрибки);
• тести оцінки особливості та інтересів для прогнозування поведінки людини на роботі;
Тести самопізнання - формують об`єктивну оцінку особистих і ділових якостей, коректують стереотипи сприйняття самого себе і інших людей, визначають цілі і засоби професійного зростання.
Тести оцінки взаємин з близькими - дозволяють оцінити потребу в приналежності і любові, відчувати себе захищеним.
Тести оцінки психологічних проблем колективу - тести дозволяють визначити ступінь конфліктності в колективі, стиль керівництва, аналізувати виробничі ситуації.
Тести інтелекту. Тести інтелекту призначені для вимірювання рівня інтелектуального розвитку людини. Під інтелектом частіше розуміється сукупність пізнавальних здібностей. Тести інтелекту складаються з декількох субтестів, направлених на вимірювання інтелектуальних функцій (логічного мислення, смислової і асоціативної пам`яті і ін.) Рівень інтелекту не є постійним величиною і змінюється під впливом навколишнього середовища, він відображає як передуючі, так і подальші досягнення в навчанні.
Тести здібностей. Індивідуально-психологічні особливості людини, які сприяють його успіху в якій-небудь діяльності, називають здібностями. Вони виявляються в діяльності, формуються в діяльності і існують щодо певної діяльності. Виділяють загальні і приватні здібності. Загальні і приватні діляться на елементарних і складних.
Здатності загальні елементарні властиві всім людям. Основні форми психічного віддзеркалення таких здібностей: відчувати, сприймати, запам`ятовувати, переживати, мислити. Здібності загальні складні більшою чи меншою мірою також властиві всім людям, здібності до загальнолюдських видів діяльності (грі, навчанню, праці, спілкуванню).
Здатності приватні елементарні властиві не всім людям. Це такі здібності, як музичний слух, точний окомір, наполегливість, смислова пам`ять.
Здібності приватні складні також властиві не всім людям. Це здібності до професійної і іншій специфічній діяльності. Здатність характеризується успішністю в придбанні знанні, умінь і навиків і їх перенесенні з одного класу завдань на іншій. Здатність по суті не є одна єдина якість, а складає цілісний комплекс якостей. Наприклад, образотворчу здатність складають хороша зорова пам`ять, гострота зорового сприйняття і ін.
Тести досягнень. Тести досягнень зазвичай дають кінцеву оцінку досягнень індивіда по завершенню навчання, в них основний інтерес зосереджений на тому, що людина може робити до теперішнього часу.
До пізнавальних процесів людини відносяться: відчуття, сприйняття, увага, пам`ять, уява, мислення, мова. Знаючи особливості уваги людини, можна зробити висновок про те, чи здатний він тривало і зосереджено працювати. Маючи уявлення про особливості пам`яті людини, можна судити про те, чи здатний він запам`ятати необхідну інформацію, чи зможе відтворити її і наскільки точно, скільки часу йому необхідно для запам`ятовування і наскільки довго він здатний запам`ятати необхідні відомості, тобто такі характеристики пам`яті, як об`єм і продуктивність процесів запам`ятовування, збереження і відтворення. Особливо це стосується короткочасної і оперативної пам`яті, від якої безпосередньо залежить, скільки і якій інформації людина може відразу сприйняти.
Особові тести. У психології виділяють наступні напрями дослідження особі: отримання інформації про неї шляхом реєстрації реальної поведінки людини в повсякденному житті; отримання інформації про неї за допомогою опитувальників або об`єктивних тестів.
Досліджуючи мотивацію людини, ми зможемо припустити, які його основні потреби і інтереси, мотиви поведінки, цінності, яким чином він ухвалює різні рішення і втілює їх в реальній діяльності.
До найбільш відомих текстів психічних станів і властивостей особи відносяться: опитувальник Айзенка, MMPI, Характерологічний опитувальник Леонгарда, тест Кеттела, Метод дослідження рівня суб`єктивного контролю (УСК), ТАТ (Тематичний апперцепційний тест), тест Роршаха, тест Люшера та інші.
2. Особливості використання тестових методик при доборі робочих груп-команд
2.1 Опис і
застосування тесту на визначення інтелекту (
IQ
)
Поняття «коефіцієнт інтелекту»і абревіатура IQ сьогодні знайомі багатьом. Проте не всі знають, як вимірюють IQ і для чого це треба. Кожен тест на IQ складається з 40 завдань, які пропонують вирішити за 30 хвилин. Перевірити рівень свого інтелекту наважуються з різних причин. По-перше, багатьом людям просто цікаво, наскільки вони розумні і кмітливі.
По-друге, цим часто займаються батьки. Вони хочуть побачити результати тесту, що демонструють, наскільки розумний і талановитий їх дитина. І по-третє, зараз багато керівників фірм і підприємств проводять відбір претендентів на робочі місця, спираючись на результати тестів IQ.
Наприклад в таких фірмах як: «Apple», «IBM», світові виробники комп’ютерної техніки, а також від недавна в Київській компанії «Українські інформаційні технології ЛТД» система вимірювання IQ введена давно.
Тим часом тести за визначенням IQ – поширене явище. Особливо часто вдаються до перевірки рівня інтелекту у такий спосіб при прийомі на роботу в деякі підрозділи ФСБ, ГРУ, ФСО. Є і окремі випадки, тобто деякі начальники, вибираючи собі помічника, іноді вдаються до допомоги таких тестів.
За наслідками численних досліджень зарубіжні фахівці зробили наступні висновки: 50% людей мають IQ від 90 до 110; у 25% людей IQ вище 110 і у 25% – нижче 90. IQ рівний ста – найбільш результат, що часто зустрічається; 14,5% людей мають IQ, рівне 110-120; 7% – 120-130; 3% -130-140; 0,5 – понад 140. IQ нижче 70 балів свідчить про розумову відсталість. Люди, яким менше 19 або більше 60 років, зазвичай показують нижчі результати при тестуванні. Це підтверджується на прикладі компанії «Українські інформаційні технології ЛТД»
Так, для прикладу Українська компанія «Українські інформаційні технології ЛТД» застосовує при прийомі на роботу працівників тести на IQ Айзенка.
Компанія «Українські інформаційні технології ЛТД» створена в 2006 році. Основний напрямок діяльності компанії - постачання і продажі комп'ютерних комплектуючих, сервісне обслуговування та технічна підтримка.
Тести Айзенка на інтелект іноді називаються збірними тестами. Вони призначені для загальної оцінки інтелектуальних здібностей з використанням словесного, цифрового і графічного матеріалу з різними способами формулювання задач.
Р. Айзенком, проаналізувавши матеріали обстеження 700 солдатів-невротиків, дійшов висновку, що всю сукупність рис, що описують людину, можна представити за допомогою двох головних чинників: екстраверсиі-інтраверсиі і невротизму. Перший з цих чинників біполярний і представляє характеристику індивідуально-психологічного складу людини, крайні полюси якої відповідають орієнтації особи або на світ зовнішніх об'єктів (экстраверсия), або на внутрішній суб'єктивний світ (інтраверсия). Прийнято вважати, що екстравертам властиві товариськість, імпульс, гнучкість поведінки, велика ініціативність (і мала наполегливість) і висока соціальна пристосовність. Інтравертам же, навпаки, властива нетовариськість, замкнутість, соціальна пасивність (при достатньо великій наполегливості), схильність до самоаналізу і утруднення в соціальній адаптації. Другий чинник — невротизм — описує деяку властивість-стан, що характеризує людину з боку емоційної стійкості, тривожності, рівня самоповаги і можливих вегетативних розладів. Чинник цей також біполярний і утворює шкалу, на одному полюсі якої знаходяться люди, що характеризуються надзвичайною стійкістю, зрілістю і прекрасною адаптивною, а на іншому — надзвичайно знервований, нестійкий і погано адаптований тип. Велика частина людей розташовується між цими полюсами, ближче до середини (згідно нормальному розподілу) . Перетин цих двох біполярних характеристик дозволяє одержувати несподіваний і досить цікавий результат — достатньо чітке віднесення людини до одного з чотирьох типів темпераменту - меланхолік, холерик, сангвінік, флегматик.
Результати тестування показують, що в компанії «Українські інформаційні технології ЛТД» у інженерів рівень інтелекту складає ― 100-110; в програмістів― 110-130; в менеджерів ― 120-140 і вище; в продавців―90-100; робочий конвеєр ― 90-100. З розрахунків видно, що найвищі інтелектуальні здібності показали менеджери, а найвищі ―робочий конвеєр.
Проте, як запевняють керівники компанії «Українські інформаційні технології ЛТД» та інші фахівці, рівень IQ скоріше говорить про швидкість розумових процесів (завдання тестів необхідно виконати за обмежений відрізок часу), а не про уміння мислити або про оригінальність мислення.
Тому, якщо ви отримали низьку оцінку, то це не говорить ні про що. Можливо, ви дуже неординарна людина і стандартними методами оцінені бути не можете, не дивлячись на те, що IQ-тест поки один з основних способів вимірювання рівня інтелекту.
2.2 Опис і застосування тесту на визначення здібностей
Застосування тестів на визначення здібностей набуло широкого вжитку закордоном. Розробка проблем здібностей за кордоном стимулюється потребами товариства в методах виявлення і відсівання найбільше придатних осіб на ті або інші робочі місця. Це пов'язано з прагненням підприємців вибрати найбільше підготовлених і перспективних кандидатів на професії, щоб до мінімуму зменшити витрати на їхнє навчання і якнайшвидше включитиїх у процес виробництва.
Прийнято виділяти загальні і спеціальні здібності. Загальні здібності (наприклад, загальні розумові) забезпечують оволодіння різними видами знань і умінь, що людина реалізує в багатьох видах діяльності. На відміну від загальних, спеціальні здібності розглядаються стосовно окремим, спеціальним областямям діяльності, що виражається в їхній класифікації по видах діяльності (математичні, художні, музичні і т.д.).
Власне, тести спеціальних здібностей і стали розроблятися для того, щоб одержувати дані про розвиток особливостей людини, не пов'язаних із його інтелектуальним розвитком, а якби доповнюючих його. Проте застосування факторного аналізу показало, що інтелект самий по собі включає ряд щодо незалежних здібностей, таких, як вербальні, математичні, просторові, мнемічні.
У закордонній літературі, присвяченої проблемам психодіагностики, прийнято класифікувати спеціальні здібностіпо двох основах: по-перше, по видах психічних функцій (моторні, сенсорні), по-друге, по видах діяльності (технічні і професіоналізовані, тобто відповідні тієї або іншої професії: конторські, артистичні, художні й ін.). Відповідно до цих основ розробляються і методи діагностики.
Загалом тести на визначення здібностей поєднують в собі декілька видів тестів ―батерей , які разом і застосовують при прийомі на роботу.
Тести на моторні здібності спрямовані на вивчення точності і швидкості прямувань, зорово-моторної і кінестетично-моторної координації, спритності прямувань пальців і рук, тремора, точності м'язового зусилля й ін. Найпоширеніші тести на моторику які застосовуються в батереї є: тест спритності пальців 0'Коннора, тест спритності Стромберга, тест ручної спритності Пурдьє, Мінесотський тест швидкості маніпулювання, тест спритності маніпулювання з дрібними предметами Крауфорда.
Тести візуальних і слуховых здібностей диференціюються в залежності від того, які характеристики сприйняття вони вимірюють. Для вивчення візуальних здібностей застосовуються тести на зміну гостроти зору, розпізнавальної чутливості, кольоророзрізнення, сприйняття глибини і м'язового балансу очей . Серед найбільше популярних тестів можна назвати таблицю Снеллена з зображенням букв, що поступово зменшуються по розмірі, Тест Орто-Рейтера. Тести на технічні здібності у цілому розглядаються як тести на загальні розумові здібності. Дуже популярним тестом вивчення технічного розуміння є тест Беннета, у якому використовують серію картинок із короткими питаннями. Для того, щоб відповісти на питання, необхідно розуміти загальні, технічні принципи, що зустрічаються в повсякденних ситуаціях.
З серії тестів на визначення фахових здібностей найбільше часто застосовуються тести так названих конторських здібностей, завдання з цих тестів включені в дуже багато батарей тестів загальних і спеціальних здібностей. При розробці цих тестів дослідники виходили з того, що в роботі чиновника необхідні акуратність, висока швидкість сприйняття інформації, гарна промова, інформованість у своїй області, ретельність. Тому вони включають у тести різноманітні завдання на діагностику цих якостей.
Існує декілька видів батерей, які застосовуються в різних галязях: батереї загальних і різноманітних здібностей ОАТ і ОАТВ, GАТВ― орієнтований на застосування в промисловості, а DАТ ― у навчальних закладах.
Наприклад Gulf and Western ― відома компанія готельного бізнесу в США, проводила при пийомі на роботу працівників і вже працюючих , один із видів цих батерей на визначення і розвиток здібностей. Результати проведення тесту показали, що здатність до логічного мислення у віці 20 років прийняти за 1, то в ЗО років вона складе 0,96, в 40 років - 0,87, в 50 років — 0,8, в 60 років-0,75.
Чоловіки більш логічні за жінок, краще розуміються в організаційній стороні справи і технічних процесах, тому складають 75% загальної кількості
управлінських працівників. Керівники-жінки краше орієнтуються в соціальних відносинах, психології людей, швидше сприймають мову, тому число їх серед керівників в державних структурах доходить до 45%. Дослідження свідчать, що в молодому віці люди швидше приймають рішення, зате в старшому віці ці рішення є більш зрілими та врівноваженими. В ЗО—33 роки інтелектуальні функції людини отримують злет, який продовжується до 40-ка років, а потім починають поступово згасати.
Слід врахувати, що на момент закінчення вузу працівник уже буде відставати від реальних умов життя на 5-6 років, а через 10 років одержані знання й кваліфікація повністю застаріють, тому їх необхідно постійно поновлювати. При цьому слід враховувати, що здатність до навчання зростає до 25 років. У цей час людина сприймає найкраще соціальний і професійний досвід. Потім це сприйняття починає знижуватися приблизно на 1 % в рік.
Найбільше перспективними з погляду підвищення прогностичності тестових методів є, по-перше, орієнтування при розробці тестів на критерії, задані нормативи і оцінка тестових даних по ступені наближення до нього, і, по-друге, опора при оцінці результатів тестування на «профіль професії», а не на кількісний тестовий бал. При цьому необхідно враховувати, що поряд із тим, що профілі різноманітних професій істотно відрізняються один від одного, можуть спостерігатися розходження усередині профілів одної і тієї ж професії. Це пов'язано з формуванням індивідуалізованої структури здібностей професіоналів, що відрізняються природними даними (наприклад, сполученнями основних властивостей нервової системи). Такі індивідуальні варіанти формування профпридатності можуть бути основою для опису різних типів професіоналів.
Таким чином, головна задача удосконалювання методів психологічної діагностики здібностей складається в підвищенніїхньоїпрогностичної сили. Тільки в цьому випадку вони цілком будуть відповідати своєму призначенню.
2.3 Опис і застосування тесту на детекторі брехні (поліграфі)
Як затверджує статистика, кожного з нас по кілька разів в день обдурюють. В деяких випадках захищатися від брехні не обов′язково, але бувають моменти, коли знати істину виключно важливо і треба точно дізнатися, чи говорить вам ваш співбесідник правду або бреше.
В 2007 році в світі налічувалося 59 держав, які використовують перевірки наполіграфі ( детекторі брехні ), що складає близько 29 % країн світу. Тільки у США щорічно проводиться декілька мільйонів подібних перевірок.
У деяких країнах, наприклад в США, Японії, Канаді, Ізраїлі, Південній Кореї, Польщі, Туреччині, докази, отримані за допомогою перевірки на поліграфі(детекция брехні ), можуть бути представлені в суді.
Експерти в цих країнах переконані, що їм вдалося запобігти зростанню злочинів, до яких схильні “білі” і “сірі комірці”, саме завдяки використанню перевірок на поліграфі (детекторі брехні), і саме цим, вони пояснюють непідкупність чиновників в цих країнах.
Економічність і рентабельность перевірка на детекторі брехні в даний час сумнівів не викликає і ті, хто ними скористалися, майже повністю скоротили свої втрати від неохайності персоналу. Отже, що таке поліграф?
Поліграф
(
polygraph , від грец. рпле - багато і гсьцщ - писати, синоніми: детектор брехні , гавкіт-детектор) - технічний засіб, використовуваний при проведенні інструментальних психофізіологічних досліджень для синхронної реєстрації параметрів дихання, серцево-судинної активності, опору шкіри, а також, за наявності необхідності і можливості, інших фізіологічних параметрів з подальшим представленням результатів реєстрації цих параметрів в аналоговому або цифровому вигляді, призначеному для оцінки достовірності повідомленої інформації.
У тих фірмах де перевірки застосовуються регулярно, практично відсутні втрати від крадіжок і розкрадань, шахрайства і хабарів, просочувань комерційної інформації і т. д., адже знання співробітником того, що його у будь-який момент можуть перевірити на поліграфі, примушує його утриматися від негідних вчинків, а неохайних людей звільнитися або ухилятися від перевірки на поліграфі (детекторі брехні).
Одне з достоїнств перевірки на поліграфі полягає в тому, що більшість фактів про людину можна визначити тільки за допомогою поліграфа, тому, що звичайним шляхом дуже важко дізнатися негативні факти його біографії або приховувану ним інформацію, якщо людина хоче їх приховати і не бажає про них розповідати.
Найбільш широкого застосування детектор брехні набув в кадровій перевірці, як при працевлаштуванні, так і вже працюючого персоналу. З метою виявлення співробітників тих, що здійснюють крадіжки, як матеріального майна, так і інформації. Остання передається конкуруючим структурам або іншим організаціям і може завдати збитку набагато більший, ніж просте розкрадання речей.
Якісні результати дає поліграф при розслідуванні розтрати, недостач, різних махінацій і обмані. Виявляє приховані порочні залежності: алкогольну, наркотичну і ігрову. Наявність крупних боргів і дійсних причин звільнення з попередніх місць роботи.
Будь-яке тестування передує передтестова співбесіда, яка триває від 30 хвилин до години. Мета якого пояснити людині як проходитиме тестування, обговорить питання тестів, переконає в безпеці для його здоров′я самої процедури і природно отримати добровільну згоду на проведення детекциі. Другий етап займає від 15-ти хвилин до півгодини.
Часто виникає необхідність проводити цілі сесії тестів, тоді процедура затягується до два, двох з половиною годинників. Третій етап це після тестова бесіда ( фахівці із США вважають її дуже ефективною ) може, залежно від ситуації, тривати від 10 хвилин до години.
Активно впроваджують поліграфологічні методи у свою діяльність і приватні підприємства України. Один із провідних банків Києва «Правекс-Банк», наприклад, уже декілька років проводить перевірки своїх співробітників на поліграфах з метою підтвердження вміння співробітників зберігати конфіденційну інформацію та банківську таємницю.
В «Правекс-Банку» підраховано, що загроза безпеці бізнесу найчастіше виходить саме від власного персоналу, а регулярне використання перевірок на поліграфі (детекторі брехні) знижує втрати від неохайності персоналу на 87% - 89%. Точність складає 95-99 % і його дуже складно обдурити.
П
роведені перевірки на поліграфі
відносно касирів «Правекс-Банку», в якому щорічна сума розкрадань з їх боку досягла
45-49 тис. доларів, виявлення і звільнення винних, дозволило знизити втрати до 26-31 тис. доларів в рік.
Можна зробити висновок, що детектор брехні є поки-що найнадійнішим і найдієвішим способом у боротьбі проти розкрадань, крадіжок, шахрайства, просочування комерційної інформації.
Правовий аспект полягає у тому, що застосування поліграфа не передбачено чинним законодавством України з праці і може трактуватися як втручання у приватне життя людини, оскільки багато запитань, що ставляться під час перевірки на поліграфі, не стосуються змісту майбутньої трудової діяльності. Очевидно, застосовувати поліграф можна лише за згодою претендентів при наймі на робочі місця з підвищеною відповідальністю, які мають особливо важливе значення для нормального функціонування організації.
3. Рекомендації щодо проведення тестування при прийомі на роботу
3.1 Правила проведення тестування на підприємстві
Українським законодавством встановлені такі правила тестування претендентів на посаду:
1. Користування тестами у якості доповнення у комбінації з іншими методами анкетування та вивчення біографії. Тести можуть передбачити тільки 25 % випадків ефективної роботи. Вони є хорошим індикатором того, що претендент справиться з роботою, ніж того, що буде працювати успішно.
2. Оцінка дієвості тесту у Вашій організації, у не схожих організаціях.
3. Оцініть, яка частина претендентів відсікається на кожній стадії відбіркового процесу.
4. Ведення записів. Необхідно ретельно записувати, чому був прийнятий або не прийнятий на роботу кожний кандидат. Комісією по забезпеченню рівноправності при прийманні на роботу запис «недостатня кваліфікація» явно не задовольняє. Вкажіть об'єктивно, чому кандидату відмовили. Пам'ятайте, що причини відмови можуть бути пізніше перевірені.
5. Користування послугами спеціалістів, які мають відповідну підготовку.
6. Дуже важливі умови тестування. Тестування треба проводити у тихих, світлих і вентильованих приміщеннях. Всі претенденти повинні тестуватись в однакових умовах.
7. Результати тестування повинні зберігатись у суворій секретності і надаватись тільки особам, які мають право на цю інформацію.
8.Дотримуватись рівних прав зайнятості при тестуванні.
Закони обмежують дискримінацію за расою, кольором шкіри, статтю, релігійними переконаннями, національністю та інвалідністю. Відносно тестування вони передбачають:
1. Ви повинні бути здатними довести, що Ваші тести пов'язані з успішним (неуспішним) виконанням роботи (дієвість);
2. Ви повинні довести, що Ваші тести не обмежують права жодних меншин або інших груп населення. Тягар цих доказів покладено на Вас. Ви вважаєтесь винним до того часу, доки не доведете свою невимовність, демонструючи дієвість та правильність вибору потенційного дискримінуючого пункту Вашого тесту.
3. Ви не можете обійти закони про рівноправність при найманні на роботу.
Тести можуть передбачати письмові або усні відповіді і завдання, штучно імітувати близьку до реальної ситуацію, в якій претендент повинен виявити спосіб своїх дій.
Правильне використання тестів полягає у дотриманні таких засад:
—тестові дослідження повинні бути узгоджені з цілями кадрової політики;
—тестові дослідження мають проводити спеціально підготовлені фахівці за спеціальними методиками;
—тестування слід проводити обережно і делікатно;
—висновки повинні бути зрозумілими для тестованих осіб, стосуватися пошукуваного робочого місця, не суперечити професійному етичному кодексу і нормам трудового права, не порушувати прав і свобод громадян.
3.2 Наскільки законне застосування тестів
Психологічні тести при прийомі на роботу використовувати не забороняється. Але, застосовуючи тестування для відсіву кандидатів, потрібно пам’ятати про особливості інформації, яка при цьому до вас поступає, і про те, як вона охороняється законодавством.
Тестування зазвичай проводиться з метою виявити співробітників, відповідних по своїх якостях для даної роботи. Останнім часом разом з тестами для оцінки ефективності роботи застосовуються тести для оцінки рис вдачі і властивостей, сприяючих ефективному виконанню роботи, - так звані психологічні.
Психологічні тести на сьогоднішній день трудовим правом України прямо не передбачені. А значить, не передбачена і відповідальність за проведення такого тестування, не визначений порядок зберігання відомостей, отриманих при проведенні тестів і роботи з ними. Якщо виходити з позиції «дозволене те, що прямо не заборонене законом», психологічні тести застосовувати можна.
Що стосується зберігання, обробки і захисту такої інформації, то в локальних актах організації можна передбачити порядок, аналогічний роботі з персональними даними співробітників.
Якщо працівник не захоче відповідати на особисті питання, відомості, які співробітник зобов′язаний представити при прийомі на роботу, містяться в документах. Результати проходження тестів в їх число не включені. А об’єм інформації, яку працедавець отримує при тестуванні, набагато ширше встановленого законом. Це у тому числі і інформація про приватне життя майбутнього працівника. Тому зобов′язати претендента представити відомості, що розкривають його сімейну або особисту таємницю, працедавець не має права. А значить, правомірною буде відмова тестованого відповідати на питання особистого характеру.
Висновок
Тестування - один з інструментів оцінки персоналу, і якщо в компанії керівник департаменту упевнений, що воно допомагає запобігти помилкам при підборі персоналу, він його обов′язково застосовуватиме. Питання в тому, які саме тести і опитувальники для цього будуть використані і як надалі буде інтерпретований результат.
Чим і як може допомогти тестування при прийомі на роботу нового співробітника? З його допомогою можна оцінити психологічні аспекти особи (психометричні опитувальники, проектні методики) або те, як ці аспекти виявляються в зовнішньому середовищі (особові опитувальники), а також професійні знання і навики (тести здібностей).
Претендент зацікавлений в отриманні роботи і готовий, що називається, розкритися. Тим більше що Трудовий кодекс не накладає ніяких обмежень на працедавця до тих пір, поки претендент не стає працівником. У компанії психологічні тести при прийомі на роботу не використовуються перш за все тому, що вони не виявляють професійних якостей кандидатів.
До того ж вірогідність того, що вони дають правильний результат навіть по особових характеристиках, зазвичай не перевищує 50%. З таким же успіхом можна кидати монету. Безумовно, за допомогою таких інструментів не можна ухвалювати яких-небудь змістовних рішень.
При оцінці кандидата треба розуміти, про яку саме позиції йдеться. Наприклад, для продавця психологічні особливості, швидше за все, будуть важливіші за наявність професійного досвіду. А, скажімо, для грамотного економіста або бухгалтера професійний досвід буде таким, що визначає. У компанії тестують всіх співробітників, окрім низькокваліфікованого персоналу.
Наприклад, для адміністраторів, які виписують автомобілі, важлива уважність і мінімум помилок. Виявити це за дві-три співбесіди важко, а коли людина проходить тести на ці конкретні навики, все стає зрозуміло.
Проблема вибору
Більшість тестів і опитувальників, які використовують служби персоналу під час тестування, - це україномовні аналоги західних. Найпопулярніші з них розроблені давно, описані в спеціалізованій літературі і розміщені в інтернеті. Проблема в тому, що далеко не завжди переклад українською мовою виконаний коректно, отже, і результати такого тесту викликають сумніви.
У різних країнах питання про допустимість заховання своїх доходів від податків, обов′язковості оплати проїзду в транспорті, відношення до виконання релігійних обрядів розуміються по-різному.
Існує деяка кількість адаптованих методик тестування персоналу, але в переважній більшості в їх основі всі ті ж західні розробки, навіть їх назви сильно нагадують першоджерела. Адаптація західних тестів вимагає не менш об’ємної і клопіткої роботи фахівців. Тести повинні бути нормовані і стандартизовані.
Статистично значуща вибірка для тесту вимагає сотень, навіть тисяч чоловік. Проводити повномасштабні дослідження - досить дорого, до того ж вимагає часу. Отже в кращому разі питання “наших” тестів будуть позбавлені від подвійного тлумачення і приведені у відповідність з нинішніми реаліями, та і сама процедура тестування проводиться на комп’ютері.
І ще, оцінити об’єктивність отриманих даних під силу лише професіоналові. Важливо і те, що достовірність навіть дуже хороших тестів складає близько 75%, це зайвий раз підкреслює, що неспеціаліст може переоцінити ступінь довіри “науці”.
Перевірка результатів професійного тестування, яке перевіряє наявність знань і навиків, також вимагає професіоналізму і від фахівця. Іноді питання і завдання, пропоновані в опитувальниках, не мають єдино вірного рішення або передбачене укладачем рішення є, з погляду професіонала, далеко не безперечним.
Використання застарілих, неоновлених або просто безграмотно складених опитувальників здатне поколивати рішучість хорошого кандидата влаштуватися на роботу в компанію.
Список використаної літеретури:
1. Виноградський М.Д., Бєляєва С.В., Виноградська А.М., Шканова О.М. Управління персоналом. Навч. пос. для ВНЗ.– К.:ЦУЛ.- 2006.- 500 с.
2. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник, для студентів вищих навчальних закладів. — К.: «Кондор», 2003 – 365с.
3. Хміль Ф. Управління персоналом: Підручник/ Федір Хміль . - К.: Академвидав 2006. - 487 с.
4. DAS Management 2008. «Аналіз тестових методик на підприємствах».
5. Вікіпедія ― «Поліграф». http://uk.wikipedia.org/
6. Детектор брехні 2008. http://baryer.com.ua/pryklady-testuvannya-na-detektori-brexni-poligrafi/.
7. Дипломна робота «Структура здібностей, співвідношення розумових здібностей, психодіагностика здібностей».
http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=28792
8. Для надходження на роботу треба перевірити свій IQ. 28 грудня 2009р. http://www.iq.od.ua/dlya-nadxodzhennya-na-robotu-treba-pereviryty-svij-iq.php.
9. Працевлаштування в Україні «Кращий шлях до кращих кадрів» 2009р. http://prostorabota.com.ua/pracedavcevi/perevirka-na-posadu-testuvannya/
10. Працевлаштування в Україні « Чи правомірне тестування при прийомі на роботу» 2009р. http://prostorabota.com.ua/pretendentovi/chy-pravomirne-testuvannya-pry-pryjomi-na-robotu/
11. Тест Айзенка EPI. Автор: Г.Айзенк (адаптация А.Г.Шмелева). http://testme.org.ua/test/start/146
12. Усе про психологію. «Характеристики гарного тесту».
http://all-psihologija.ru/?p=82