Курсова робота

«Держава та ринок»
Донецьк,2010


ВСТУП
Мета: Всебічно вивчити структуру ринку, державного контролю над ринком, основну модель ринкової економіки.

Завдання:

·                   Довести необхідність державного контролю у системі ринкової економіки;

·                   Розкрити сутність відносин, які формують ринкову структуру;

·                   Проаналізувати проблеми становлення ринкової економіки в Україні.

Об’єкт: Ринок та держава, їх взаємозв’язок та ринкова економіка як похідна від цієї системи.

Коректне функціонування такої економічної системи, як товарне виробництво, потребує певної стійкої та правомірно узгодженої форми організації та управління. Саме такою формою є ринок.

Товарне господарство і ринок – неподільно взаємопов’язані, але не тотожні між собою соціально-економічні явища. Товарне господарство у своїй сутності має речовий спосіб зв’язку між людьми – це процеси виготовлення, розподілу та перерозподілу, обміну, споживання матеріальних благ та послуг.

В основі такого поняття, як «ринок», лежить формування нового економічного порядку, структуризація суспільства та становлення нових інститутів, що уособлюють у собі органічну єдність економічного, правового, соціального і політичного. «При вирішенні практично будь-якої економічної системи, - писав лауреат Нобелівської премії Г.Мюрдаль, - об’єктом наукового дослідження має стати вся соціальна система, включаючи,окрім так званих економічних факторів, усе, що може впливати на майбутні події в економічній сфері». [8, с.23]

Ринок сприяє реалізації інтересів кожного з людей, якщо він ґрунтується на ефективних нормах. Індивідуалістичні інтереси, згруповуючись, становлять собою індивідуалістичні цінності, що є реальним підґрунтям, основою для всіх ринкових інститутів, діяльність яких повинна бути спрямована саме у цьому напрямку. Вищезгадані норми – це економічні закони, притаманні товарному господарству, є основою ринкової організації.[8. с.25]

Ринок являється нічим іншим, як відкоригованою схемою, що включає в себе механізм розподілу. Через цей механізм відбувається реалізація особистого інтересу, наповнення його матеріальним змістом. Результатом розподілу суспільного продукту є отримання благ кожним членом суспільства. Прагнення кожного до отримання більшої частки суспільного продукту, що є об’єктивно зумовленим і природним для людини, може бути задоволене завдяки гнучкій ринковій системі.

Ринок – це врегульований механізм, головними важелями в якому є попит та пропозиція. [10, с.358] Попит – це сукупність вищезгаданих індивідуальних інтересів, що за допомогою соціальних інститутів ринку потрапляє на вищу, більш значущу ступінь – державний рівень.

Саме для того, щоб держава певним чином була забезпечена необхідними товарами та послугами, у ній повинен бути налагоджений механізм так званої «невидимої руки» - так назвав ринкову економіку Адам Сміт у праці «Про природу та причину багатства народу» у 1776 році. Сміт вважав, що об’єктивною причиною виникнення ринку являється природна обмеженість виробничих спроможностей людини. Вчення Сміта знайшло свій подальший розвиток у працях Карла Маркса «Капітал», Леніна «По поводу так называемого вопроса о рынке» та австрійця Ф.Хайєка, який назвав ринок «формою спонтанного соціального порядку».

Держава – це друга, не менш важлива складова системи «ринок-держава». Держава у цій системі виступає саме як регулятор відносин, які виникають між виробниками та споживачами на території, яка закріплена за певним державним утворенням. Активне втручання держави в економіку створює ефективну систему перерозподілу всіх доходів, що призводить до формування нового виду економіки – ринкової економіки, або економіки змішаного типу. Ринкова економіка надає споживачеві широкий вибір для задоволення своїх потреб: є можливість купувати те, що потрібно, та реалізовувати виготовлений товар. Пол Самуельсон вважав: «Найкраще регулює та держава, що найменше регулює», але це не зовсім вірно. Ринкова економіка, якою вільною не була би її система, не може існувати без державного контролю, бо тоді цей економічний тип занепаде. Необхідність державного регулювання теоретично обґрунтована в книзі Дж.М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1946). Ця теорія лежить в основі економічної політики майже усіх розвинутих капіталістичних країн.

Державне регулювання ринкової економіки – це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб’єктів і окремих громадян на досягнення цілей і приорітетів державної соціально-економічної політики. [8, с.30]

Я вважаю за необхідне відзначити те, що тема «Ринок та держава» є актуальною не тільки тому, що взаємодія цих двох елементів має бути розглянута на прикладі сучасної економіки. Всебічне вивчення полягає у тому, щоб звернути увагу як на історію, розвиток, так і на сучасний аспект явища, а з цього можна зробити висновок, що актуальність відносин держави та ринку почалася з самого зародження державності та товарних відносин, і не губиться і досі. Напевне, ринок і держава будуть досить важливою темою для вивчення стільки часу, скільки буде снувати цивілізоване людство.




1 ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ РИНКУ, ЙОГО ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ, МЕХАНІЗМ
Точно визначити той час, коли з’явився ринок, неможливо. Це відбувалося дуже давно, тоді, коли люди зрозуміли сутність та вигоди процесу обміну, коли людство достатньо розвинулося для того, щоб почати організацію товарного виробництва. На думку вченого Рибалкіна, ринок – це сукупність економічних відносин між господарюючими суб’єктами щодо організації виробництва та обліку товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва [10, с.362]. Так, ринок включає в себе окрему сферу діяльності, яка пов’язана з формуванням особливих відносин між продавцем та покупцем.

Передусім, що люди розуміють під словом «ринок»? Напевно, більша частина опитуваних відповість, що це торгівельні ряди, згрупування палаток або торгівельна зала. У цілому, уявлення людей малює окрему територію, на якій можна обміняти гроші на будь-який товар. Є також і стихійні, й організовані ринки, і це також дуже важливо, тому що між цими двома різновидами лежить довгий шлях еволюції, вдосконалення.

Історія такого явища, як ринок, має початок, але не має кінця. Я вважаю, що поки розвивається людство, буде розвиватися і ринок, і це процес, який не можна зупинити.

Стадії розвитку ринку(схема 1)

За вченим Ватаманюком, перша, початкова стадія розвитку ринку була заключена у простому обміні, віч-на-віч. Відсутня будь-яка організація, відсутні посередники, ніяких договорів, гарантій, кредитів – обмін тільки тут і зараз

[3, с.148]. Таку роздрібну торгівлю важко назвати ринком, але все колись мало свій початок. Якими простими не здавались ці відносини, та й в них є розвиток. Хіба можна порівняти бартерний обмін з грошовим? Звісно, ні. Важливу роль у цьому зіграла поява грошей та їх еквівалентів, що підняло торгівлю на новий, вищий рівень і наблизило до ринкових відносин.

Наступною стадією розвитку ринку була організація міських базарів. Вчений Ватаманюк вважає, що велика заслуга у цьому належить органам влади, міським адміністраціям, що виділяють певну територію під торгівельні ряди та інші забудови, а також здійснюють контроль за тим, що відбувається на таких ринках.

Крок вперед стає очевидним – стихійне явище перетворюється на систематизоване, присутній як всебічний, так і вузький контроль з боку держави – це податки на торгівельну діяльність, місце на території ринку, а також і стражі порядку, які вели безпосередній місцевий контроль за виконанням вимог законів. У розвитку ринку можна побачити і соціальну функцію: люди отримали нове місце для спілкування, обміну новинами, адже у давні часи були відсутні засоби масової інформації.

«Ринки стали набутком міст, ростуть разом із ними. Вони множаться, вибухають у міському просторі, надто тісному, щоб їх стримувати», - сказав вчений Бродель, і я повністю згодна з його думкою [3, с.149].

Третя стадія розвитку ринку – це зростання масштабів торгівлі, перехід від міських ринків до регіональних, а у подальшому – до світового ринку. Ця сходинка найвідповідальніша з усіх, тому що вона потребує ретельнішої організації; вчений Рибалкін вважає, що загальним підґрунтям існування та функціонування систематизованого ринку є суспільний поділ праці, економічне відокремлення виробників. Дійсно, це так [10, с.359].

Тепер, коли пройдені ці три ступені розвитку, можна судити про інституціональне розділення ринку: серед стихійних базарів поширюються постійні криті ринки. З’являються посередники та кредитори. Змінилась навіть роль ринків у житті міст: якщо раніше головну роль у забезпеченні громадян всім необхідним грало натуральне господарство, то тепер – ринок. З розвитком товарних відносин вчений Ватаманюк відмічає також проблему шляхів товаропостачання до міст, проблему охорони перевізників товарів [3, с.149].

«Посередницькі ланцюжки поволі простяглися між великим купцем та роздрібними торгівцями», - розповідає Ф.Бродель, автор наукових робіт та упорядник великого об’єму інформації про розвиток ринку. У цій цитаті можна побачити розрив прозорого ринку, віддалення постачальника від споживача, появу третьої особи в обміні – посередника. Таку зміну в ринковій економіці можна охарактеризувати цитато. з наукової праці Дагласа Норта: «Технологічні та інституційні зміни – це ключі до розуміння суспільної та економічної еволюції, якій властива залежність від її шляху» [8, с.19 ].

На мою думку, останньої стадії розвитку ринку не буде, тому що він розвивається постійно. Надалі це – еволюція ринку, його спеціалізація, об’єднання окремих торгівельних закладів у мережі. Велика роль у цих подіях належить саме географії виробництва та географії споживання. З цього моменту можна відзначити перехід на новий рівень: розраховуються фактори, що мають вплив на прибуток. Маються на увазі, по-перше, зручності приступу до ринку, по-друге, безпечність та небезпечність торгівельних шляхів, а також, звісно, собівартість товару та попит на нього. Цей комплекс підрахунків допомагає прийняти обмірковане рішення щодо поставки товару з усіх аспектів – як економічного, так і матеріального.

Зростання масштабів та інтенсивності обміну сприяло відтворенню нових, доступніших каналів товарообігу, що зумовило появу приватного ринку – сектор сфери обміну, який постійно контролюється, має агентів – перекупників, що забезпечують ринок необхідними товарами і отримують від цього прибуток.

[3, с.150]

Таким чином, за допомогою невеликої екскурсії в історію, можна побачити та зрозуміти сутність трьох основних ступенів розвитку ринку, які були розглянуті за теорією вченого Ватаманюка. Я повністю згідна з цією теорією, та знаходжу її як найпростішу, найдоступнішу для характеристики раннього розвитку ринкового механізму. Також можна відзначити те, що еволюція такої складної сфери відносин, як ринок, спровокувала інтенсивність розвитку фінансових інститутів, змінювала напрямок державної політики, що пояснюється значущістю самого ринку як явища.




Визначення ринку в економічній теорії(схема 2)


[7,с.165]

З історичної точки зору, яку пропонує французький економіст А.Курно, ринок – це «всякий район, на якому відносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на одні й ті ж самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватись»

[9, с.178]. Цей вислів характеризує сутність ринку як сукупність економічних відносин, що можуть змінюватися. Виникає таке питання – що впливає на ці зміни? Від чого залежить ситуація на ринку, що контролює її? Відповісти на ці питання допоможе більш детальне ознайомлення з елементами ринкового механізму, з функціями ринку у цілому.

Ринковий механізм – це складний інститут, що регулює товарно – грошові відносини; вчений Рибалкін також додає, що саме ринковий механізм єднає дві сторони учасників ринку – споживачів, що уособлюють попит та виробників, що уособлюють пропозицію [10, с.376]. Так, ринок як єдність відносин, не може виникнути просто так, для цього потрібні обов’язкові умови, перша з яких – наявність попиту та пропозиції.

Звісно, люди мають багато потреб, в деякі з них можуть бути задоволені товарами, які матимуть змогу реалізувати виробники. У сфері ринку поняття «потреба» постає у понятті «попит», а можливість віри бити товари, які користуються попитом, заключна у понятті «пропозиція». З цього можна зробити висновок, що ці два поняття в інституціональній організації ринку займають ключові місця. На думку вченого Базилевича, ринок – це само відтворювальний сектор економіки, що працює заради прибутку, а такі питання, як «що виробляти?» і «скільки виробляти?»,вирішує зиск, що також підкреслює правильність теорії Рибалкіна [2, с.190].

Між двома головними важелями ринкового механізму існує ще один, який вирівнює положення на ринку. Це – одна з головних рис сучасного ринку, перепустка у сферу товарообміну будь-якого господарюючого суб’єкта. Звісно, це конкуренція.

За думкою Базилевича, конкуренція є найдавнішим стимулом економічного розвитку, але також може виступити і гальмуючим фактором, тому що породжує монополізм. У цьому заключна одночасно прогресивність і де градаційні її наслідки, неоднозначність цієї неодмінної складової ринкового механізму [2, с.190].

Система ринку діє цілеспрямовано, підкорюючись законам, що дають змогу робити її цілісною, повною, завершеною. Я згодна з вченим Рибалкіним у тому, що найголовнішими законами ринку є такі п’ять законів, як:

ü    закон вартості. Він визначає співвідношення між витратами на товар та його ціною у грошовому еквіваленті; ціна відображає коливання між попитом та пропозицією.

ü    закон попиту. У своїй основі він має обернено пропорційну залежність між ціною та попитом.

ü    закон пропозиції. Він обумовлює прямо пропорційний зв’язок між коливанням ціни на товар та зміною обсягу пропозиції.

ü    закон конкуренції. Цей закон встановлює пряму залежність між величиною витрат капіталу і прибутком. Досягнути максимального розвитку ринку можна тільки за допомогою здорової конкуренції, а якщо навпаки – це призведе до утворення монополії та зумовить занепад ринку.

ü    закони грошового обігу. Вони контролюють баланс між кількістю грошей та сумою товарів і послуг в обігу [10, с.364].

Недотримання законів ринку не буде мати ніяких позитивних наслідків, лише принесе дисбаланс в ринковий механізм та суміжні з ним сфери – економіку, політику.

Дія ринкового механізму має направлення на виконання визначених функцій, які я пропоную вивчити за теорією Базилевича. Таким чином функції ринку такі:

               функція регулювання. У ній зосереджений контроль за усіма економічними процесами, що відбуваються за допомогою ринкового механізму. Це виробництво. обмін, розподіл і споживання – ланцюжок, що виражає сутність товаровиробництва.

               функція стимулювання. Ринок створює дієвий механізм мотивації праці суб’єктів; підвищує ефективність діяльності, спонукаючи виробників до підвищення якості товарів та зниження витрат на них.

               розподільча функція. Вона виражає найголовнішу задачу, яку ставить перед собою ринок – справедливо розподілити матеріальні блага між тими, хто їх потребує. Однак, справедливість має дефективний характер внаслідок нерівного статку громадян.

               функція санації. Неупереджена та справедлива функція, що притаманна ринковому механізмові. Вона звільняє ринок від неконкурентоспроможних суб’єктів та надає простір для розвитку прогресивних підприємств.

               алокаційна функція. Важливість цієї функції полягає у тому, щоб створити найвигідніші комбінації ресурсів для виробництва оптимального за співвідношенням ціна/якість товару.

               інформаційна функція. Ці функція допомагає виробникові та споживачеві орієнтуватися на просторі ринку. Проінформований суб’єкт ринку може стати будівником прогресивної економічної системи, і тому треба бути завжди в курсі справ та нових тенденцій.

               функція інтеграції. Ринок потребує цілісності, об’єднаності, в одну систему, що створює сильний, життєздатний організм у економічній сфері. Поєднання різних секторів діяльності в ринковому механізмі допомагає в укоріненні нього самого[2, с.195].

Таким чином, ринок в політекономічному аспекті визначається як сукупність відносин щодо економічної власності. Економічна сутність ринку виражається через ринковий механізм, діючими важелями якого виступають попит, пропозиція та конкуренція, а функції, виконувані ринком, зумовлені законами ринку.




2 РОЛЬ ДЕРЖАВИ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
Сьогодні поняття «держава» тлумачиться по-різному. Частіше за все цей термін порівнюють зі словами «країна», «народ», «суспільство». Вчені К.Гербер, П.Лабанд, А.Дайсі, А.Есмен – прихильники юридичного позитивізму – трактували це поняття як «правову форму для спільного життя народу, верховну юридичну особу, юридичне уособлення нації»[8, с.46]. Вчений Кельзен ототожнював державу з правом. На його думку, «держава являє собою систему відносин панування і підлеглості, де воля одних виступає мотивом інших»; цей вчений також вважав, що держава – це відносно централізований правопорядок, і у кожному елементі цієї системи повинна бути гармонія.

Таким чином, держава – це система відносин, як і ринок, схожі навіть їх характери – вони носять економічну спрямованість, правову природу. Зрозуміло, що ринок – це самостійний механізм, як і держава. Але чи можуть вони існувати окремо один від одного? Чи потрібний державний контроль у сфері ринку? На ці питання я відповім у подальшому.

Що представляє собою регулювання державними структурами? Це поняття можна розуміти у широкому та вузькому аспектах: або це безпосереднє втручання держави в економіку, або адміністративно – правова регламентація підприємницької діяльності. На думку вченого Швайка, державне регулювання – це комплекс заходів держави, спрямованих на скерування поведінки товаровиробника в напрямі, необхідному для досягнення поставлених органами державної влади цілей [12, с.37]. Іншими словами, держава передусім є керівним елементом у співвідношенні «держава-ринок»: у цьому я повністю згодні з вченим, тому що вважаю так: жодна структура не можу функціонувати правильно, якщо в неї нема чітко сформульованого завдання, курсу, на який треба спрямувати свою діяльність.

Отже, державний контроль має далеко не останню роль у загальній картині ринкової економіки. Але є також і інший компонент цієї системи – ринок. У першому питанні моєї курсової роботи було розглянуто поняття ринку, але я вважаю необхідним згадати його визначення за вченим Базилнвичем. На думку цього вченого, ринок – це система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно – грошових і фінансово – кредитних механізмів [2, с189].

На підставі матеріалу, розглянутого у першому питанні роботи та конкретно цього визначення, я можу стверджувати, що ринок – це самостійна система, яка у своїй основі приховує найголовніше – зацікавленість продавця у реалізації виготовленого товару, а покупця – у придбанні необхідного товару. Але чи є ця самостійність повною, цілою? Цим питанням я повертаюсь до тієї думки, що була наведена вище – чи можливе існування ринку без держави? Після того, як були розглянуті запропоновані вченими визначення двох складових, що разом утворюють ринковий сектор економіки, я вважаю доцільним приступити дол. цього важливого питання.

Вчений Адам Сміт називав ринок «вільною рукою», що є ліберальним поглядом на сумісне існування ринку та держави. Така політика почала активно розвиватися у XIX столітті, і отримала назву «економічний лібералізм» [1, с.348]. На мій погляд, ці ідеї, що мали таке кредо – “laissez faire”, у перекладі з французької «хай буде,як буде», є цікавими, але не тими, що розкривають спроможність ринку повноцінно розвиватися. Але перспективи окремого, самостійного прогресу у ринку досить невеликі, навіть якщо повністю дотримуватися доктрини «ліберальної свободи», тому що у ринкової системи є як плюси, так і мінуси.

Негативні сторони ринкового механізму, що мають місце у його діяльності, докладно описані вченим Гукасьяном.

Ø    По-перше, ринок не гарантує прав на доходи або труд, більш за те, він підштовхує суспільство на розділення «бідні - багаті»;

Ø    По-друге, ринок не надає стимулів для виготовлення суспільно – корисних благ та послуг, наприклад, медицина, освіта і т.д.;

Ø    По-третє, ринок орієнтований лише на задоволення потреб тих верств населення, що мають гроші, а не соціально – ризикованих, малозабезпечених людей.

[4, с.100]

Наведені причини мають соціальну природу, і саме тому треба замислитись про сумісність ринку з державою.

Повернемось до визначення поняття «держава»: вчений Малий називає її юридичним уособленням нації, народу, отже, країна не може існувати без людей. А якщо ринок не задовольняє природні, соціальні потреби тих, хто уособлює продавця та покупця, як він може існувати самостійно? Отже, на підставі негативних факторів, що були розглянуті, я роблю висновок, що повністю окреме існування ринку та повне невтручання держави неможливі, бо така політика призведе до деградації ринкового механізму, що в своїй основі має людський інтерес.

У економічної свободи також є інший аспект – вона не повинна перетворювати ринковий сектор з того, що частково контролюється у той, що уособлює анархію

[1, с.348]. У цьому я згодна з вченим Амосовим, тому що не контрольованість справді не дає курсу на розвиток, а залишає будь-яку систему на тому рівні, на якому вона була раніше, а з часом призводить до її занепаду та повного руйнування.

Першим необхідність державного втручання в ринкову економіку всебічно дослідив та обґрунтував англійський вчений Дж.М.Кейнс, що було описано у його науковій праці «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1936). На той час класична теорія ринку вичерпала себе та ще раз довела, що вона є ідеалістичним уявленням, і з’явилися потреби у нових, дієвих регуляторах ринкової економіки, але управління цими важелями може взяти на себе тільки держава [12, с.35].

На думку сучасних вчених, теорія Кейнса неодноразово підтверджується, тим самим вказуючи на негативні сторони теорії Сміта про економічний лібералізм. Наприклад, вчений Ясін вважає, що у корені державного регулювання ринкової економіки лежить мінімальний набір функцій держави, або «ліберальний мінімум»: сформоване законодавство, забезпечення законності та правопорядку, вирішення правових сутичок або судовий апарат, примус до виконання законів та судових рішень або правоохоронний апарат [13, с.21]. Вчений Ясін називає таку діяльність держави функціями «ночного сторожа», і таку думку підтверджують таку російську вчені – Садков та Греков, що за такою спрямованістю державної політики криється макроекономічна стабільність – той фактор, що веде до добробуту в усі країні.

Кейнс докладно розписав ті функції, що за його теорією, повинна виконувати держава. Мета державного втручання в ринкову економіку полягає у тому, щоб забезпечити:

ü    прибутковість капіталу;

ü    запобігання соціальній нестабільності, безробіттю;

ü    підтримання рівня життя народу;

ü    зникнення ризику проявів інфляції;

ü    відповідальність за стан виробництва;

ü    формування сукупного попиту;

ü    використання трудових ресурсів у максимально дозволеному обсязі;

ü    регулювання доходів населення.

[12 с.37]

Більшість цих функцій також має соціальне підґрунтя, як і негативні риси діяльності ринкового механізму, наведені вище. Вчений Ф.Хайєк каже про це так: «Конкурентний лад – єдиний, де людина залежить лише від самої себе, а не від милості сильних світу цього» {13, с.22].

Ця цитата підкреслює важливу роль держави у ринковій економіці, тому що саме вона виконує ті обов’язки, які спрямовані на розвиток та гідне існування народу країни.

Отже, ринок та ринкова економіка – продукт тривалої еволюції товарно – грошових відносин та держави - використовують саморегулювання для досягення таких цілей, як спрямування обмежених ресурсів суспільства на виробництво найбільш затребуваних товарів, застосування новітніх досягнень наукового прогресу у комбінації з робочою силою. Але вчений Федоренко вважає, що ідеальне функціонування «вільної руки» можливе лише за ідеальних умов [11, с.358]. Саме ті умови, що максимально наближені до ідеальних. може надати та підтримувати тільки держава.

Ринкова економіка розподіляє всіх учасників на три типи: держава, домогосподарства та підприємці. У кожної з цих груп є свої функції, які наведені за думкою вченого Базилевича.

Держава має такі функції:

Р   пред’являє попит на економічні ресурси для здійснення економічної діяльності у державному секторі економіки

Р   пред’являє попит на засоби виробництва для виробництва суспільних та інших благ

Р   пропонує гроші та пред’являє попит на гроші

Р   пропонує суспільні блага без безпосередньої їх оплати, що поліпшує продуктивність підприємницького сектору і зменшує витрати на утримання домогосподарств

Р   здійснює урядове регулювання ринкової економіки

Домогосподарства виконують такі функції:

Р   як власники економічних ресурсів, пропонують на ринку ресурсів фактори виробництва

Р   отримують доходи від реалізованих ресурсів

Р   використовують доходи на придбання споживчих товарів та послуг для задоволення особистих потреб

Підприємства виконують такі функції:

Р   пред’являє попит на ресурси

Р   пропонують товари та послуги як для підприємницького, так і державного секторів, домогосподарств

Р   інвестують отримані доходи

[2, с.197]

Виходячи з цього, держава є повноправним суб’єктом ринкової економіки, як і підприємства та домогосподарства. Якщо хоча б один з цих трьох елементів системи не буде виконувати свої функції, то ринкова економіка не зможе існувати.

Я вважаю, що ринкова економіка не може бути реалізована у тому випадку, якщо вона не знаходиться під частковим або навіть мінімальним контролем держави, у якій вона впроваджується. Про це свідчать теорії вчених – економістів, що були наведені вище. Також я вважаю доцільним включення до цього питання таких висновків вченого Гукасьяна, що остаточно доводять необхідність, незамінність державного контролю у сфері ринкової економіки.

¯    По-перше, ринок являється найбільш ефективною формою організації економіки, але він не завжди та не і усьому здібний забезпечити саморегулювання та рівновагу економічної системи у цілому.

¯    По-друге, недосконалість ринку повинна компенсуватися відповідними функціями держави.

 «Економічна свобода набагато ілюзорніша, ніж це видається на перший погляд, - казав вчений Р.Хейлбронер. – Кожен має право чинити на ринку так, як йому заманеться. Однак якщо хто-небудь визнає за краще робити те, що ринок не схвалює, ціною індивідуальної свободи виявляється економічне розорення». Ця цитата доводить могутність ринкової структури в її середині, але не висвітлює вразливості ринкової економіки зовні. Так, держава у цьому випадку – керівник, помічник та «нічний сторож» ринкової економіки.

3 ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ РИНКУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
З історичного матеріалу нам відомо, що ринкова економіка як теорія. що мала бути досить дієвою та прогресивною, була винайдена та описана багатьма вченими – економістами досить давно. Як біло наведено вище, Дж.М.Кейнс ще у 1936 році заявив у своїй праці про те, що теорія класичного ринку вже вичерпала себе та довела свою ідеалістичну природу, і саме тому були потрібні нові ідеї та нові способи для досягнення нових висот на економічних просторах. Цим рятівним способом і виявилась ринкова економіка.

Однак, чи так легко можна впровадити нову економічну систему в країні? Що являє собою перехідна економіка? Які зміни відбуваються у інституціональному апараті ринку під час цього явища? Відповіді на ці питання можна отримати за допомогою вивчення досліджень та думок вчених, які накопичувались протягом багатьох років.

Насамперед, необхідно встановити, що таке перехідна економіка. На думку вченого Тарасевича, перехідна економіка – це не стаціонарна економіка, що переносить якісні зміни, в якій процеси відмирання старих і становлення принципово нових відносин домінують над процесами їх функціонування [6, с.619]. Значить, головною задачею перехідної економіки є саме перехід, трансформація – поступове видалення тієї економічної системи, що була присутня досі, та становлення нової, прогресивної, тієї, що за думкою вчених дозволить більш раціонально використовувати ресурси та отримувати більший прибуток, ніж раніше. Але хіба в цьому заключний лише прибутковий інтерес? Я вважаю, що ні, тому що, як було згадано вище, теорії можуть існувати вічно, але бути діючими – ні. Часи та умови змінюються, і будь-що у світі потребує вільного шляху, курсу на розвиток.

Також вчений Тарасевич додає, що трансформування економіки не може відбуватися лише в сфері юридичних та економічних відносин між людьми, воно торкається ще й інших сфер діяльності людини.
Середовище перехідної економіки(схема 3)


Я згодна з вченим Тарасевичем, тому що економіка – дуже важлива частина побудови держави, і не можна порушувати цілісність цієї конструкції. Все повинно бути удосконаленим, підготовленим до переходу на новий економічний рівень – як політичне жиитя народу, від чого залежить більшість рішень, які будуть прийняті у подальшому, так і екологічне становище, від якого залежить можливість виробництва тих чи інших матеріальних благ або послуг. Економічне середовище є найпроблемнішим у питанні переходу на нову систему, вважає вчений Малий. Він приводить таку думку, що кожна модель ринкової економіки уособлює цілісність системи, яку повинна очолювати саме держава, і головна роль у кардинальних змінах цього сектора належить економічним реформам, що керуються економічною тактикою та стратегією. Економічна стратегія – це всебічний комплексний план або програма, що спрямовано на досягнення довгострокової мети, що органічно включає напрями, завдання та пріорітети економічного розвитку. Економічна тактика – це система форм і методів реалізації стратегії, тобто комплекс заходів впливу держави на перебіг конкретних економічних процесів з метою надання їм параметрів, які визначені завданнями економічної стратегії [8, с.311]

Повернемось до самого становлення ринкової економіки саме в Україні. Як саме це відбувалося? Вчений Тарасевич наводить три основні етапи формування перехідної економіки:

v    I (1992-1994 рр.) – етап, піл час якого відбувалася безсистемна та нерегульована «шокова терапія»;

v    II (1994-1999 рр.) – етап, під час якого відбувалися перетворення за програмою МВФ та інших міжнародних організацій, у якій домінували заходи з ознаками «шокової терапії»; мета на реалізацію градуалістських заходів;

v    III (1999-2000 рр.) – етап, на якому почалася реалізація нової моделі економіки, її перетаорень.

[6, с.626]

З цього можна зробити висновок, що шляхом переходу України на рейки ринкової економіки служив прискорений шлях, або вищезгадана «шокова терапія». Вчений Єщенко стверджує, що цей шлях переходу, який має в своїй основі стратегію, розраховану на 400-500 днів, приваблює тим, що нова економічна система встановлюється за відносно нетривалий час, навідміну від поступового еволюційного переходу, який вводиться 10-15 років. [5, с.162] Але обрання саме цього методу має як плюси, так і мінуси, а при низькому рівні розвитку товарно – грошових відносин, що було наслідком проведення 70-річної політики, що ігнорувала ринок, як ми можемо побачити це з історичних джерел, негативні риси «шокової терапії» матимуть значну перевагу.

Позитивні зрушення «шокової терапії»:

    відносна макроекономічна фінансова стабілізація

    формування власної грошово – кредитної та фінансової системи

    формування власної ринкової інфраструктури

    активізація зовнішньоекономіних зв’язків

Програма, рекомендована для України радниками з західних економічних шкіл, здалася владі більш дієвою, і нещодавня складова Радянського Союзу обрала саме її, незважаючи також і на ряд таких наслідків, як:

    значне скорочення державного сектору

    обмеження вільної цінової політики жорсткими методами нової фінансово- кредитної політики

    падіння рівня соціальної підтримки населення др найнижчого показника

[5, с.163]

Саме ці негативні фактори становили проблемність переходу України до нової, ринкової економіки. Значну долю негативу можна побачити у тому, що не були зважені елементарні відмінності нашої країни та західних країн, де,як згадувалося вище, ринкові ідеї були впроваджені ще в 30-х роках ХХ століття.  Непідготовленість до такого радикального кроку: неперебудована інфраструктура ринку, без якої неможливе становлення нової економіки, що потребує значної інституціональної перебудови, зумовлює неможливість інтеграції в середовище міжнародного ринку; недостатність власних капітальних ресурсів, що призводить до зростання зовнішнього боргу та інфляції в країні; дефіцит висококваліфікованих кадрів для роботи у нових установах – весь цей перелік уособлює проблеми переходу України до ринкової економіки.

Перехідна економіка України, плюси та мінуси якої були розглянені вище, також відзначилася тим, що під час трансформації наблизилася до кризового стану. Нестабільність, неузгодженість між старими і новими формами господарювання, недостатньо відпрацьований механізм реалізації нових законів – саме ці фактори, за думкою вченого Єщенка, призвели до кризи перехідної економіки України

Що представляє собою така криза? Пропоную розглянути це явище за теорією вченого Тарасевича. Він вважає, що криза у перехідній економіці України – це складний феномен, що не вдається підпорядкувати стандартній класифікації. За звичайним підпорядкуванням кризи можуть бути такими:
Класифікація кризових явищ (схема 4)


На основі цього матеріалу можна зробити такі висновки:

Þ              великий часовий відрізок, який займала криза – з історії відомо, що вона почалася під час останніх років існування СРСР та послабшала у 2000-х роках

Þ              відсутність циклічності

Þ              суперечливий характер кризи – протягом її дії відбувається видалення старої та впровадження нової економічної системи.

Так, цю кризу можна назвати трансформаційною. У наш час, маються на увазі 2000-ні роки, теж відбувалася економічна криза, але вона якісно відрізнялася від тої, що супроводжувала нашу країну у 90-х роках. Взагалі, обраний шлях переходу до ринкової економіки зумовив ряд проблем, але хіба можна повернути цей процес назад? Звісно, ні, і діяти потрібно було вже у цьому становищі, яке необоротно встановилося на території України.

Отже, таким чином проблеми переходу України до ринкової економіки були зумовлені форсованими, непродуманими рішеннями та потягнули за собою такий негативний наслідок, як багаторічна криза, що у той же самий час мала і позитивну сторону у перебудові інституціональної структури економічного сектору в тих складних умлвах, що утворилися під дією так званої «шокової терапії». Я вважаю, що у цій перебудові були як вірні кроки, так і хибні, і проблематика переходу дає змогу вчитися на помилках.




ВИСНОВКИ
За допомогою матеріалу, щобув наведений вченими – економістами тв власних думок, суджень мною була опрацьована дана тема – «Ринок та держава в сучасній економічній системі».

По-перше, я вважаю за належне ще раз підкреслити актуальність цієї теми. Так, економічний розвиток не стоїть на місці, він постійно розвивається, хоч нові думки та ідеї і базуються на дослідженнях вчених VII-XIX століть або навіть вчених античного періоду. Ця робота допомогла мені зрозуміти, що теорії можуть бути сформульовані у будь-якому році, це не має значення, але для її правильного використовування, для її коректної дії потрібен довгий час, впровадження нових інститутів тв нових механізмів. Екскурсія в історію дає змогу прослідкувавти розвиток взаємодії ринку та держави ще з античного періоду і до нашого часу, і перше питання курсової роботи наводить на такі висновки.

Ø    Ринок являє собою сукупність великої кількості різновидів економіних відносин.

Ø    Ринок пройшов складних шлях еволюції від простого обміну «віч – на - віч» до організованої структури світових ринкових мереж.

Ø    Ситуація на ринку контролюється попитом та пропозицією, а врівноважується конкуренцією.

Ø    Ринок має свої функції, які він повинен виконувати, а коректне його функціонування забезпечується законами ринку.

У другому питанні роботи була розглянена взаємодія держави та ринку, питання потрібності чи непотрібності державного контролю в сфері ринку, функції складових ринкової економіки. Отже, можна зробити такы висновки:

Ø    Держава, як і ринок, мають складну структуру та являються самостійними, але в системи вдосконалюють друг друга та видаляють негативні сторони один одного.

Ø    Втручання держави в ринкову економіку необхідне, воно повинне бути присутнім хоча б на мінімальному рівні, тим самим забезпечуючи стабільність та курс на розвиток ринку, запобігаючи монополізації ринкової структури.

Ø    Ринкова економіка має три головні групи суб’єктів – держава, підприємства та домогостподарства. Їх збалансована діяльність, що передбачає виконання ряду функцій, дозволяє ринковій економіці реалізовуватися та виправдовувати звання найефективнішого виду еволюції товарно – грошових відносин.

Третє питання курсової роботи має назву «Проблеми становлення ринку в Україні в умовах переходу до ринкової економіки». У ноьому були вивчені проблеми, які з’явилися під час впровадження трансформаційної економіки на території України у період 1992 – 2000 років. Таким чином, аналіз цього питання наводить на такі висновки:

Ø    Перехід економічної системи зачіпає усі сфери діяльності людини – від політики до екологічного середовища.

Ø    Перехіддо нової економічної системи потребує поступової перебудови інституціональної структури за допомогою чітко сформульованих, повноцінних реформ, що керуються принципами тактики та стратегії.

Ø    Метод переходу України до ринкової економіки називається «шоковою терапією»; він мав плюси та мінуси, і негативні фактори мали значну перевагу над позитивними.

Ø    Трансформаційна економіка була форсованою, але сприяла поступовій перебудові інституціональної структури економіки.

Метою цієї роботи було глибоке, всестороннє вивчення обраної теми – «Ринок та держава в сучасній економічній системі». Я вважаю, що опрацьований мною матеріал та виражені у цій роботі думки, ідеї та теорії являються належним способом вивчення одного з розділу предмету політекономії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Амосов А., Архипов А., Большаков Л. Экономическая теория: учеб. / под ред. Архипова А.И., Ильина С.С. - М.: ТК Велби, «Проспект», 2008. – 608 с.

2.Базилевич В. Економічна теорія: Політекономія: підручник / за ред. Базилевича В. – 7-ме видання., стер. – К.: Знання – Прес, 2008. – 719 с.

3.Ватаманюк З., Панчишин С., Ватаманюк О., Пікулик О.Вступ до економічної теорії. Курс лекцій. – Львів: «Новий світ», видання третє, стереотипне, 2006. – 408 с.

4.Гукасьян Г. Экономическая теория: учебник / Гукасьян Г., Маховикова Г.,

Амосова В. – М.: Эксмо, 2008. – 608 с.

5.Єщенко І., Палкін Ю. Сучасна економіка: Навчальний посібник – К., «Вища школа», 2005. – 327 с.

6.Економічна теорія: Підручник / за ред..В. Тарасевича. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 784 с.

7.Зазимко А.З. Політична економія: структурно – логічний навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 358 с.

8.Малий І., Диба М., Галабурда М. Держава ринок: Філософія взаємодії: Уч. посібник. – Київ: КНЕУ, 2005. – 358 с.

9.Мочерний С., Мочерна Я. Політична економія: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр.. і доп. – К.: «Знання», 2007. – 684 с.

10.Політична економія. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / за ред.. В. Рибалкіна, В. Бодрова. – К.: Академ.видав., 2007. – 672 с.

11.Федоренко В., Діденко О., Руженський М., Іткін О. Політична економія: Підручник / За науковою ред..доктора економічних наук, проф. В. Федоренка. – К.: «Алерта», 2008.- 487 с.

12.Швайка Л.Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – К.: «Знання», 2006. – 435 с.

13. Соколовська А. – Економічна функція держави та особливості її виконання в Україні / Журнал «Економіка України». - 2008 - №3, с.20-23.