ПЛАН
ВСТУП

РОЗДІЛ I: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРОТИ ПОЗОВУ

РОЗДІЛ ІІ: СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРОТИ ПОЗОВУ

2.1 Зустрічний позов як найефективніший засіб проти позову

2.1.1 Загальна характеристика зустрічного позову

2.1.2 Форма та зміст зустрічного позову

2.1.3 Наслідки недотримання вимог до зустрічного позову

2.2 Заперечення на позовну вимогу як засіб проти позову

2.2.1 Загальна характеристика заперечення на позовну заяву

2.2.2 Форма заперечення на позовну заяву

РОЗДІЛ ІІІ: ЗАГАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРОТИ ПОЗОВУ

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Додаток №1

Додаток №2






ВСТУП
Актуальність моєї теми полягає в тому, що на практиці засоби захисту проти позову широко використовують відповідачі по справі або особи які є їх представниками, але в теорії ці питання розглянуті неповністю і відносно них йдуть багато спорів. Як приклад можна навести декілька дискусійних тем які існують не тільки між українськими, а й іншими вченими які займаються вивченням даного питання в країнах на території колишнього радянського союзу. По-перше деякі вчені притримуються думки що засоби захисту проти позову можна поділити на :

1.                невизнання позову,

2.                заперечення проти позову,

3.                зустрічний позов.

Але більшість вчених, професорів та академіків стверджує , що не визначення позову не є засобом захисту проти позову.

Також є вчені які дивляться на засоби захисту проти позову в широкому розумінні і стверджують, що вищеперечислені засоби – це лише спеціальні засоби якими наділяються лише відповідачі, а крім них є й загальні засоби, які можуть використовувати всі учасники процесу.

Вирішення цих дискусій та наведення ясності в цих питаннях і є моєю основною цілю яку я перед собою поставив при написанні цієї роботи.






РОЗДІЛ I: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРОТИ ПОЗОВУ

Перед тим як розглядати поставлене завдання треба визначити що ж таке "захист".

Захист – огородження від зовнішньої загрози, нападів та інших небажаних впливів[5].

Аналіз законодавства і судової практики приводить до висновку, що є три основні способи захисту проти позову: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов [4].

Невизнання позову - невмотивоване відхилення відповідачем вимог позивача за простою формулою: позов, пред'явлений до мене, не визнаю.

Заперечення проти позову - відхилення позову з посиланнями на певні обставини і з пред'явленням відповідних доказів. Воно може носити характер процесуальний або матеріально-правовий. При процесуальних запереченнях відповідач заперечує проти виникнення справи, стверджує, що вона виникла незаконно, тому що справа непідсудна суду, наприклад, або тотожний спір вже вирішено судом тощо. Якщо суд визнає обґрунтованість цих заперечень, провадження по справі підлягає закриттю або заява підлягає залишенню без розгляду. У випадку матеріально-правових заперечень відповідач не посилається на незаконність виникнення справи, але відхиляє пред'явлені до нього вимоги, заперечує проти задоволення позову, наприклад, на підставі пропуску строку позовної давності. Якщо суд визнає обґрунтованими ці заперечення, то виноситься рішення про відмову в задоволенні позову.

Зустрічний позов - це активний захист проти позову, захист "нападом" на позивача. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов є найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повний чи частковий підрив підстави первісного позову. Задоволення зустрічного позову повністю або частково виключає задоволення первісного позову. Так, наприклад, задоволення позову відповідача про заперечення батьківства виключає задоволення позову про стягнення аліментів на дитину.

Розглянувши ці способи ми можемо дати відповідь на дискусійне питання "чи є невизнання позову – засобом захисту проти позову?". Думка збігається з думкою більшості вчених. Я вважаю, що невизнання позову не є засобом захисту проти нього, тому що дана дія ніяким чином не оберігає відповідача від претензій, доказів, одним словом – нападів позивача.

Інше питання яке є найбільш дискусійним серед вченими це "Чи можна назвати інші процесуальні права відповідача засобами захисту проти позову?"

Я вважаю що можна, адже цілю відповідача в цивільному процесі є захист від доказів позивач шляхом пред’явлення своїх доказів які будуть спростовувати версію та докази позивача. Тому всі процесуальні дії які буде використовувати відповідач, в той чи іншій мірі , можна назвати захистом проти позову. Наприклад коли відповідач просить провести почеркознавчу експертизу для перевірки справжності його підпису на розписці, згідно якій, як стверджує позивач, відповідач повинен повернути йому певну грошову суму. Це однозначно буде його захистом проти позову.

Отже засоби захисту проти позову можна розділити на:

1.                Загальні, до яких відносяться всі права які надані всім учасникам цивільного процесу.

2.                Спеціальні, до яких відносяться заперечення на позовну заяву та зустрічний позов, т. я. ці права надані лише відповідачу.






РОЗДІЛ ІІ: СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРОТИ ПОЗОВУ
2.1 Зустрічний позов як найефективніший засіб проти позову
2.1.1

Загальна характеристика зустрічного позову

Зустрічний позов – це матеріально-правова правова вимога первісного відповідача до первісного позивача, пред’явлена до суду для спільного розгляду із первісним позовом. За цією позовною вимогою первісний відповідач набуває процесуального статусу позивача, а первісний позивач – відповідача [4]. Однак, лише у цій справі, повного процесуального статусу позивача відповідач може набути тільки тоді, коли первісний позивач відмовиться від заявленого ним позову і суд прийме таку відмову.

При зверненні до суду відповідача із зустрічним позовом він ставить перед собою подвійну мету: по-перше, захистити своє порушене, оспорюване чи невизнане право, по-друге, він захищається проти вимог позивача.

Суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані та спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Право на пред’явлення зустрічного позову відповідно до ст. 123 ЦПК виникає з відкриттям провадження у справі і може бути реалізовано до початку розгляду справи по суті [2].

Після розгляду справи по суті у судовому засіданні суд ухвалює єдине рішення, в якому повинна бути дана конкретна відповідь як на первісну вимогу позивача, так і на зустрічну вимогу відповідача.






2.1.2 Форма та зміст зустрічного позову

Згідно п.1 ст.124 ЦПК України вимоги що до форми і змісту зустрічного такі ж як і позовної заяви, а саме [2]:

1.                Зустрічний позов подається в письмовій формі.

2.                Зустрічний позов повинен містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо зустрічний позов подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;

3) зміст позовних вимог;

4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;

5) виклад обставин, якими особа що подає зустрічний позов обґрунтовує свої вимоги;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

7) перелік документів, що додаються до зустрічного позову.

3.                Зустрічний позов підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

4.                До зустрічного позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

5.                Якщо зустрічний позов подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

6.                Позивач повинен додати до зустрічного позову його копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб

Проаналізуємо найважливіші пункти:

2.3.        
Зміст позовних вимог

Позовні вимоги зустрічного позову повинні виникати з одних правовідносин, або з приводу одного предмета, або в випадку коли задоволення вимог зустрічного позову виключають частково або повністю вимоги первісного позову. Так, наприклад, задоволення позову відповідача про заперечення батьківства виключає задоволення позову про стягнення аліментів на дитину.

2.4.        
Ціна позову вимог майнового характеру

Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошей — стягуваною сумою;

2) у позовах про витребування майна — вартістю майна, що витребується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, — загальною сумою усіх вимог;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти — в гривнях переведених згідно зі встановленого Національним банком України курсу.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені).

2.5.        
виклад обставин, якими особа що подає зустрічний позов обґрунтовує свої вимоги

2.6.        
зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

Розгляд цих двох пунктів разом обумовлений їх тісним зв’язком. Тобто в зустрічному позові повинні бути зазначені обставини які мають значення для вирішення справи на користь сторони яка подає зустрічний позов. А кожна обставина яка вказується в запереченні проти позову повинна підтверджуватись доказами. На приклад в зустрічному позові вказується, що особа не заключала договір згідно якому подарувала квартиру. Це буде обставиною, якою особа що подає зустрічний позов обґрунтовує свої вимоги. А підтвердженням цієї обставини буде висновок експертизи, що підтверджує дану обставину.

7.               
До зустрічного позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Разом з запереченням проти позову подаються й оригінали квитанцій по сплаті судового збору та витрат на ІТЗ. ІТЗ становить 120 грн. [3].. Сплата судового збору розраховується згідно Декрету "Про державне мито".
2.1.3

Наслідки недотримання вимог до зустрічного позову

Згідно п.2 ст.124 ЦПК України [2] наслідки недотримання форми та змісту правочину передбачених п.1 ст.124 ЦПК України передбачені в ст. 121 ЦПК України.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України , або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України ., сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Крім цього, заява повертається у випадках, коли:

1) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

2) справа не підсудна цьому суду;

3) подано зустрічний позов про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України;

4) подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 цього ЦПК України.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
2.2 Заперечення на позовну вимогу як засіб проти позову
2.2.1 Загальна характеристика заперечення на позовну заяву

Згідно ст. 128 ЦПК України [2] з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у цивільній справі, відповідачу надається право подавати письмові заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.

Письмове заперечення не є обов’язковим. Такі дії є правом відповідача, а не його обов’язком, тому за неподання письмових заперечень, до нього не може бути застосовано жодних заходів процесуального примусу.

Відповідач вправі подати кілька заперечень. Це право не обмежується певними часовими межами, а тому подати заперечення можна у будь-який час до завершення судового розгляду.

Подання заперечення проти позову є в інтересах відповідача, це є найпоширеніший тактичний прийом захисту. Подавши свої заперечення, відповідач сприятиме судові встановити характер спірних правовідносин, матеріальний закон який їх регулює, факти які необхідно встановити і які лежать в основі вимог і заперечень, коло осіб, що мають брати участь в процесі. Таким чином, скориставшись своїм правом подати письмове заперечення проти позову, відповідач дасть змогу судді попередньо і різнобічно "зорієнтуватися" в характері спору, який буде предметом судового розгляду під час слухання справи по суті.

Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.

Заперечення проти позову поділяються на матеріально-правові і процесуально-правові.

Матеріально-правовими запереченнями є:

1) незаконність вимог позивача. Відповідач може доводити, що вимоги позивача суперечать чи не відповідають закону, зокрема через обрання неправильного способу захисту порушеного права, через неправильне застосування закону і т. п.;

2) необґрунтованість вимог. Відповідач може заперечувати порушення, в якому його звинувачує позивач, неналежність відповідача, відсутність відповідних доказів, неправильну оцінку доказів позивачем.

Процесуально-правовими запереченнями є:

1) відсутність в позивача права на звернення до суду. Відповідно до ст. 3 ЦПК, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси. Тому відповідач може доводити неналежність позивача (відсутність у нього прав, на захист яких подано позов);

2) наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Відповідач може покликатися на наявність обставин, які зазначені в ч.2 ст. 122 ЦПК.

Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу. Заперечення проти позову ускладнюють процесуальну діяльність позивача, оскільки змушують його відповідати, доводити навіть очевидні речі. З цих причин відповідачеві недоцільно визнавати небажані факти.
2.2.2 Форма заперечення на позовну заяву

Законом не установлена чітка форма заперечення на позовну заяву, але вона повинна відповідати всім вимогам які ставляться до клопотань та заяв, які подаються до суду. А саме:

1.                найменування суду, до якого подається заява;

2.                ПІБ суді в провадженні якого знаходиться справа.

3.                ім'я (найменування) відповідача та позивача, а також ім'я представника, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;

4.                викладення обставин, якими спростовуються вимоги позивача, посилання на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.

5.                зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

6.                перелік документів, що додаються до заперечення.






РОЗДІЛ ІІІ: ЗАГАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРОТИ ПОЗОВУ
До загальних засобів захисту проти позову входять всі інші процесуальні права крім спеціальних, тобто відповідач має право:

1.                знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал;

2.                брати участь у судових засіданнях;

3.                подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

4.                заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

5.                знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти,

6.                оскаржувати рішення і ухвали суду;

7.                визнати позов повністю або частково;

8.                укласти з позивачем мирову угоду.

Права відповідача щодо змін та ознайомлення з фіксуванням цивільного процесу

П.3 ст. 197 ЦПК України [2] вказує, що повне або часткове відтворення технічного запису судового засідання здійснюється на вимогу особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду. П.5 ст.197 ЦПК України відповідачу надається право за плату отримати повне або часткове роздрукування технічного запису судового засідання за розпорядженням головуючого.

Відповідач має право отримати копію інформації з носія, на який здійснювався технічний запис цивільного процесу. Розмір плати за роздрукування технічного запису судового засідання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В ст. 198 ЦПК України вказано, що одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання. У журналі судового засідання зазначаються такі відомості:

1) рік, місяць, число і місце судового засідання;

2) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання;

3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших осіб, що беруть участь у справі;

4) порядковий номер вчинення процесуальної дії;

5) назва процесуальної дії;

6) час вчинення процесуальної дії;

7) інші відомості, визначені цим Кодексом.

3. Журнал судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно після судового засідання і приєднується до справи.

Відповідач, згідно ст. 199 ЦПК України [2], має право ознайомитися із технічним записом судового засідання, журналом судового засідання та протягом трьох днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису судового засідання та журналу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу. У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду. Зауваження щодо технічного запису судового засідання чи журналу судового засідання повинні бути розглянуті не пізніше трьох днів з дня їх подання.

Про окремій процесуальній дії складається протокол, при його складанні можуть застосовуватися технічні засоби.

У протоколі вчинення окремої процесуальної дії зазначаються такі відомості:

1) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії;

2) час початку вчинення процесуальної дії;

3) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання;

4) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

5) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;

6) відомості про роз'яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав та обов'язків;

7) усі розпорядження головуючого та постановлені ухвали;

8) заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

9) основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їх представників та інших осіб, які беруть участь у справі, а також показання свідків, усне роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові питання; консультацій та висновків спеціалістів;

10) докази, а в разі якщо докази не додаються до справи, - номер, дата та зміст письмових доказів, опис доказів;

11) час закінчення вчинення процесуальної дії;

12) інші відомості, визначені цим Кодексом.

Протокол повинен бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення окремої процесуальної дії. Протокол приєднується до  справи.

Оскарження рішень суду.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.






ВИСНОВОК:
Проаналізувавши дійсне законодавство України, можна зробити висновок, що у відповідача для свого захисту є дві групи прав: загальні та спеціальні.

До загальних прав відносяться ті права, які мають і інші учасники цивільного процесу (позивач, треті особи, представники та ін.). Ці права передбачені в ст. 27 та ст. 31 ЦПК України [2]. Тобто відповідачі мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

До спеціальних прав відносяться права які надані тільки відповідачу, або його представнику. До них відносяться зустрічний позов та заперечення проти позову.

Зустрічний позов – це матеріально-правова правова вимога первісного відповідача до первісного позивача, пред’явлена до суду для спільного розгляду із первісним позовом. Зустрічний повинен бути взаємопов’язаний з первісним позовом та мати чітку форму встановлену п.1 ст.124 ЦПК України [2].

Заперечення проти позову – найпоширеніший вид захисту відповідача проти позову. Цей спосіб захисту регулює ст. 128 ЦПК України [2]. Зі змісту цієї статті можна зробити висновок, що заперечення проти позовної заяви – це процесуальний документ в якому відповідач заперечує поти позовних вимог, вказуючи на незаконність вимог, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження по справі. Заперечення проти позову може торкатись як всіх так окремих позовних вимог.






СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Нормативно-правові акти:

1.                Конституція України від 28 червня 1996 року // ВВР, 196. -№30. Ст.141

2.                Цивільний процесуальний кодекс України // ВВР від 18.03.2004 №1618-IV ст.492

3.                Декрет "Про державне мито" // ВВР від 21.01.1993 № 7-93

Спеціальна література:

4.                Тертишніков В. І. Т 35 Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. - Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007. - 576с. ISBN 966-8184-48-3

Інтернет ресурси:

5.                http://ru.wiktionary.org/wiki/защита

6.                http://www.ligazakon.ua/

7.                http://rada.gov.ua/

8.                http://juryst.at.ua/publ/shabloni_juridichnikh_dokumentiv/shablony_dokumentiv/zustrichna_pozovna_zajava_pro_vselennja_u_zhitlovij_budinok/3-1-0-32

9.                http://advoc.kiev.ua/Zone5_26.htm






Додаток №1

_________________ районний суд м. Києва,

______________________________________.

(адреса, поштовий індекс)

(Суддя (П. ініціали) цив/спр. № _____/2010).

Відповідач: ___________________________,

_____________________________________.

(П.І.Б., адреса, поштовий індекс)

Особи, які беруть участь у справі:

1. П.І.Б.(позивач) ______________________,

(адреса, поштовий індекс)

2. Приватний нотаріус Київського міського

нотаріального округу П.І.Б. (третя особа),

_____________________________________.

(адреса, поштовий індекс)

ЗАПЕРЕЧЕННЯ

проти позовної заяви "про визнання заповіту недійсним"

У провадженні ______________ районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа № __ за позовом П.І.Б. до П.І.Б. "про визнання заповіту недійсним", за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу П.І.Б., яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Я, П.І.Б., (Відповідач) заперечую проти позову "про визнання заповіту недійсним" в повному обсязі заявлених позовних вимог, вважаю позовні вимоги П.І.Б. (Позивача) необґрунтованими.

Обґрунтування заперечення.

I. Вважаю, що заповідальне розпорядження П.І.Б., посвідчене 02 листопада 2002 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (П. ініціали) відповідає волі заповідача і волевиявлення спадкодавця було вільним.

1. Згідно зі змістом заповідального розпорядження, заповідач не випадково позбавив права на спадкування свого сина (П. ініціали), а також свого онука П.І.Б., свідомо призначивши мене, (П. ініціали), своїм спадкоємцем на випадок своєї смерті.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1235 ЦК України:

"Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування".

2. В позовній заяві невірно зазначено, що нібито (П. ініціали) (Заповідач) склав заповіт на "зовсім чужу людину".

Заповідач призначив мене своїм спадкоємцем, враховуючи наші тривалі дружні взаємовідносини, а не сімейні чи родинні відносини.

Я з Заповідачем, померлим 14 листопада 2009 року, були друзями з 1977 року до часу його смерті.

Заповідач називав мене братом, мою дружину своєю сестрою. Коли Заповідач потребував піклування чи допомоги у зв’язку хворобою серця и похилим віком, ми з дружиною постійно допомагали йому.

Натомість Позивач, хоча і мав з померлим родині відносини, здавалося очікує смерті свого батька.

Коли Заповідач був пенсійного віку з діагнозом атеросклероз аорти та потребував будь-якої допомоги від свого сина, Позивач, будучи повнолітньою, працездатною, матеріально забезпеченою людиною, свідомо та тривалий час зневажливо ставився до особистого життя Заповідача не цікавився станом його здоров’я, не поважав свого батька, не піклування про нього, не надавав своєму батькові ні матеріальної допомоги, ні моральної підтримки.

Не має сумніву, що пенсійний вік померлого, а також раптові сердечні напади іноді змінювали настрій та спричиняли конфлікти для Позивача, але в дійсності основною причиною поганого настрою спадкодавця та конфліктів між ними був Позивач, його зневажливе відношення до свого батька, вимушували спадкодавця відноситися до сина, як син до батька.

Для мене до останньої хвилини свого життя Заповідач був доброю, порядною, прямою, чесною, справедливою людиною.

Фактичні дані щодо відносин між Заповідачем і його сином, а також мої з померлим дружні взаємовідносини відносини можуть підтвердити, зокрема, свідки: П.І.Б., П.І.Б..

II. Заперечення проти стверджень Позивача, що у момент підписання та посвідчення заповіту Заповідач не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.

3. Відповідно до ст. 44 Закону України "Про нотаріат" обов’язком нотаріуса, є перевірити чи усвідомлює особа у момент підписання правочину, в тому числі, заповіту значення своїх дій та (або) чи може особа керувати своїми діями.

У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 Закону України "Про нотаріат" (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.

(Стаття 44 в редакції Закону № 614-VI від 01.10.2008)

4. У заповіті (П. ініціали), окрім власноручного підпису та власноручного напису свого прізвища, імені та по батькові, міститься також власноручний напис Заповідача, що: "Текст цього заповіту мною в голос прочитаний та особисто підписаний",- враховуючи рукописний текст (почерк) Заповідача у заповіті, а також порівнявши інші зразки почерку Заповідача, можна встановити, що особа, яка здійснила підпис та написи у заповіті не перебувала у незвичайному стані.

5. Відповідно до виписки із історії хвороби № _______ Київської міської клінічної лікарні № 3, кардіологічного відділення, хворий спадкодавець, віком 68 років, 24 жовтня 2009 року поступив до лікарні з діагнозом артеріальний кардіосклероз, атеросклероз аорти венозних артерій, комбінований аортальний порок.

З даним діагнозом Заповідач знаходився на лікуванні з 24.11.09 р. під наглядом лікаря.

Відповідно до довідки № _______ від 06.11.2009 р. Київської міської клінічної лікарні № 3, кардіологічного відділення, спадкодавця виписано з лікарні 06.11.2009 р., у зв’язку з видужанням та покрашенням стану здоров’я.

Таким чином, хоча заповіт спадкодавець підписав 02.11.09 р. у Київській міської клінічної лікарні № 3, П.І.Б. був у стані одужання після серцевого нападу.

Не має сумніву, що спадкодавець у момент складення заповіту усвідомлював значення своїх дій щодо призначення своїм спадкоємцем мене, П.І.Б., а також міг керувати цими діями, окрім цього волевиявлення Заповідача щодо позбавлення права на спадкування свого сина П.І.Б. та свого онука П.І.Б. було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Відповідно до частини 2 ст. 1257 ЦК України: "За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі".

За таких обставин, зазначені у заперечені фактичні дані, а також додані письмові докази в повному обсязі спростовують позовну заяву "про визнання заповіту недійсним".

Враховуючи викладене, відповідно до статтей 225, 1257 ЦК України на основі, статтей 3, 128 ЦПК України,

ПРОШУ

______________ районний суд м. Києва:

- відмовити повністю П.І.Б. в позові до П.І.Б. "про визнання заповіту недійсним ".

Додатки:

- копія заповіту від 02.11.09 р.;

- копія виписки із історії хвороби № __ Київської міської клінічної лікарні № 3;

- копія довідки № __ від 06.11.2009 р. Київської міської клінічної лікарні № 3;

- копії заперечення позивачу та третій особі.

(Дата) Відповідач ________________ (П. ініціали).






Додаток №2
До ______________ міськрайонного суду

_________________області

Позивач: Власенко Ніна Володимирівна,

яка тимчасово проживає за адресою:

вул. Щедрина, буд. 10, м. ___________ ___________ обл.,

поштовий індекс _____

Відповідач: Власенко Максим Петрович,

який проживає за адресою: вул. Миру, буд. 5,

м. ______________ ______________ обл.,

поштовий індекс _____

Зустрічна позовна заява

про вселення у житловий будинок

20 червня 1997 року я уклала шлюб з Власенко Максимом Петровичем, який ми зареєстрували у відділі реєстрації актів цивільного стану _____________ міськвиконкому.

Одразу після укладення шлюбу я у встановленому законом порядку вселилася в належний йому житловий будинок №5 по вул. Миру в м. _____________.

Під час спільного проживання відповідач зловживав спиртними напоями і учиняв сварки, внаслідок чого я припинила з ним шлюбні стосунки і 12 травня 2003 року розірвала шлюб.

В день розірвання шлюбу Власенко М.П. зібрав мої речі і виставив їх на вулицю, а на вхідних дверях свого будинку установив інші замки.

Таким чином він позбавив мене можливості користуватися житлом і я вимушена була оселитися до своєї матері, у належний їй житловий будинку № 10 по вул. Щедріна в м. ____________.

З того часу я в будинку відповідача не проживала, у зв’язку з чим він звернувся до суду з позовом про визнання мене такою, що втратила право користування житлом.

З його вимогами я не згодна, оскільки у відповідності з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника будинку втрачає право на користування його житлом лише в разі, якщо він не проживав у житловому будинку понад один рік без поважних причин.

Я не проживала у будинку відповідача з поважних причин, внаслідок того, що він не пускав мене до нього.

У відповідності з ч. 1 ст. 405 ЦК України, ч. 4 ст. 156 ЖК України, член сім’ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону, і припинення сімейних відносин не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Виходячи з цього я маю право на користування будинком відповідача і на вселення в нього.

Крім доданих до заяви документів, зазначені мною обставини зможуть підтвердити Романько Т.А. та інші свідки.

На підставі викладеного й у відповідності із ст. 16, ч. 1 ст. 405 ЦК України, ч. 4 ст. 156 ЖК України, керуючись ч. 1 ст. 88, ст. 123, п. 5 ч. 6 ст. 130 ЦПК України,

ПРОШУ:

1. Прийняти цей позов до спільного розгляду з позовом Власенко М.П. про визнання мене такою, що втратила право користування житловим будинком №5 по вул. Миру в м. _____________.

2. Вселити мене у житловий будинок №5 по вул. Миру в м. _____________.

3. Стягнути з відповідача на мою користь судові витрати.

4. Під час попереднього судового засідання вирішити питання про виклик до суду свідка:

- Романько Тетяни Андріївни, яка проживає за адресою: вул. Миру, буд. 7, м. ______________ ______________ .

Додатки:

1. Дві копії свідоцтва про розірвання шлюбу.

2. Довідка і копія довідки з місця проживання.

3. Квитанція і копія квитанції про сплату судового збору.

4. Квитанція і копія квитанції про сплату витрати на інформаційно-технічне абезпечення розгляду справи.

5. Копія позовної заяви.

„____"___________200__р. _____________Власенко Н.В.