Міністерство освіти і науки України

Криворізький державний педагогічний університет

Кафедра педагогіки
Курсова робота

Формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри
Виконала

Андрусенко Анастасії Олегівни

Перевірив

Саунова Юлія Олександрівна
Кривий Ріг – 2010


Зміст
Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри

1.1 Поняття пізнавальної активності в психолого-педагогічній літературі

1.2 Можливості ігор у формуванні пізнавальної активності

1.3 Дидактичні умови формування пізнавальної активності

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота з формування пізнавальної активності

2.1 Дослідницько-експериментальна програма з формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри

2.2 Результати дослідження

Висновки до другого розділу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки




Вступ
Актуальність та соціальна значущість теми: Життя людини – це постійна динаміка різних видів її діяльності. Проте в усій різноманітності діяльностей, які освоює людина протягом життя, існує три види, що здійснюють найбільший вплив на розвиток її особистості. Це гра, навчання і праця. Генетично змінюючи одна другу, вони співіснують протягом всього життя людини.

Гра, будучи простим і близьким людині способом пізнання навколишньої дійсності, повинна бути найбільш природним і доступним шляхом до оволодіння тими чи іншими знаннями, вміннями, навичками. Існуюча ж необхідність у раціональній побудові, організації та застосування її в процесі навчання і виховання вимагає більш ретельного і детального її вивчення.

При вивченні гри дослідники стикаються з її багатством, багатомірністю проявів, невизначеністю кордонів гри, з її феноменом першоджерела дозвілля, так і однією з форм людської діяльності.

Гра навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок, не вносячи в зміст дозвілля нескінченні сюжети і теми життя та діяльності людини, зберігаючи при цьому свою самоцінність.

Російський письменник Ю. Нагібін так оцінює значення дитячої гри: "У грі виявляється характер дитини, його погляди на життя, його ідеали. Самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гри наближаються до вирішення складних життєвих проблем. Дитинство без гри і поза грою ненормально. Позбавлення дитини ігрової практики - це позбавлення її головного джерела розвитку: імпульсів творчості, ознак соціальної практики, багатства і мікроклімату колективних відносин, активізації процесу пізнання світу і т.п. Для дітей гра - це продовження життя, де вигадка - грань правди. "Гра - регулятор всіх життєвих позицій дитини. Вона зберігає і розвиває "дитяче" в дітях, вона - їхня школа життя і "практика розвитку"

Об’єкт дослідження: процес формування пізнавальної активності

Предмет дослідження: дидактичні умови формування пізнавальної активності. Мета дослідження: визначити роль дидактичної гри у системі навчання, вміти правильно преподнести урок у формі гри та викликати увагу школярів. Гіпотеза дослідження: процес формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри буде ефективним за таких умов:

1.                 застосування ігрових завдань

2.                 визначення їхньої питомої ваги та місця у системі навчання

3.                 педагогічне стимулювання і мотивація навчальної діяльності учнів

Згідно до поставленої мети та гіпотези дослідження визначаються наступні завдання дослідження:

- розкрити значення та зміст поняття "пізнавальна активність"

- ознайомитися з різними засобами підношення учбового матеріалу

- встановити ефективність навчання дітей за допомогою гри

- визначити доцільність формування пізнавальної активності засобами

Дидактичної гри

Методи дослідження: критичний аналіз літературних джерел; вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів у ході педагогічної практики; наукове спостереження; розвідувальний метод експерименту.

Практичне значення дослідження: дана робота може бути використана для формування вчителем пізнавальної активності учнів. Теоретичне значення дослідження: полягає у тому, що його основні положення та висновки сприяють глибшому розумінню значення формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри. Експериментальна база дослідження: педагогічна гімназія № 24; у дослідженні взяли участь 30 учнів. Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (20) та додатків.




Розділ 1. Теоретичні основи формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри
1.1 Поняття пізнавальної активності в психолого-педагогічній літературі
Багато дослідників розглядають сутність пізнавальної активності учнів як психолого-педагогічну проблему. І.І. Родак звернув увагу на психологічну сторону цього поняття. Автор ставить у пряму залежність активність школяра в навчальному процесі від напруги уваги, опори на уяву, аналізу та синтезу, здогадки та припущення, сумніви і перевірки, узагальнення та судження, інтересу, наполегливості, ентузіазму. Все це він справедливо вважає необхідними умовами для організації ефективного навчального процесу. Безсумнівно, що розгляд сутності поняття пізнавальної активності та суміжних з ним понять різними авторами з різних позицій, з одного боку, просуває розвиток уявлень про поняття активності, так як його сутність піддається аналізу з різних сторін, з іншого боку - така багатоплановість підходів ускладнює формування єдиної точки зору. З аналізу основних публікацій, в яких розглядається питання про сутність поняття пізнавальної активності, можна виокремити основні підходи дослідників до розгляду питання. Таких підходів фактично два. Одні автори розглядають пізнавальну активність як діяльність, інші - як рису особистості. Ці підходи не можна відривати один від одного. Використання їх в діалектичній єдності дозволяє сформувати єдину точку зору на поняття сутності пізнавальної активності, яку необхідно розглядати і як мету діяльності, і як засіб її досягнення, і як результат.

Розглянемо ще одну точку зору. Пізнавальна активність виявляється в спрямованості і стійкості пізнавальних інтересів, прагненні до ефективного оволодіння знаннями і способами діяльності, у мобілізації вольових зусиль на досягнення навчально-пізнавальної мети. Тут в комплексі проявляються емоційні, інтелектуальні та морально - вольові процеси. Ця якість діяльності особистості формується головним чином у процесі пізнання, яке за своєю природою пов'язане з цілеспрямованою активністю суб'єкта в активний стан є результатом його взаємодії з зовнішнім середовищем. Пізнавальна активність має індивідуальний характер. Одночасно з цим слід зауважити, що активність, будучи умовою пізнання, не є вродженою рисою особистості - вона сама формується у процесі діяльності. Що стосується активності навчання, то вона формується в процесі пізнавальної діяльності й характеризується прагненням до пізнання, розумовим напруженням і проявом морально - вольових якостей учня, і в той же час сама активність впливає на якість діяльності. Проведений аналіз трактувань поняття "пізнавальна активність " показує, що в них неповно враховуються важливі сторони сутності даного поняття у зв'язку з тим, що здійснювався його односторонній аналіз: пізнавальна активність розглядалася або як діяльність, або як якість особистості у відриві від діяльності.

Пізнавальна активність тут не зводиться до простої напруги інтелектуальних і фізичних сил учня, а розглядається як якість діяльності особистості, яка виявляється у відношенні учня до змісту і процесу діяльності, у прагненні його до ефективного оволодіння знаннями і способами діяльності за оптимальний час, в мобілізаціі морально- вольових зусиль на досягнення навчально-пізнавальної мети. Виходячи з цього, активізація навчання школярів трактується не як посилення діяльності, а як мобілізація вчителем за допомогою спеціальних засобів інтелектуальних, морально - вольових і фізичних сил учнів на досягнення конкретних цілей навчання і виховання.
1.2 Можливості ігор у формуванні пізнавальної активності
Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дитини, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання. Її назвали "супутником дитинства", хоч у житті граються не тільки діти, й дорослі. Дитяча гра – це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній діяльності, в якій дитина відображає враження від їх пізнання.

Гра як діяльність притаманна передусім молодому організму, що зумовлене потребою дитини у виявленні активності. Тому гра в дитячому віці є нормою. Гра є не лише фактором настрою, емоцій дитини, а й важливим чинником розвитку функцій мозку, серцево-судинної, нервової систем її організму.

Ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.

Дидактична гра – гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Дидактична гра. Педагогіка вивчає три види діяльності людини: гру, навчання, працю. Саме вони є діючими чинниками формування світогляду особистості, її ідейних і моральних переконань. Спираючись на якийсь конкретний вид діяльності учня , ми можемо гармонійно поєднати цю діяльність з іншими видами. На цю особливість навчально-виховного процесу вказував ще К.Д. Ушинський. Він писав, що "викладання, засноване на нав’язуванні, вбиває в учневі прагнення до навчання, без якого він далеко не піде, а навчання, засноване тільки на інтересі, не дає можливості закріпити самовладання і волю учня, тому що не все в навчанні цікаво і потрібно, і багато чого він братиме силою волі". Таким чином виникають запитання: чи можна гру вважати методом навчання? Чи це методичний прийом або форма організації уроку?

Коли ми вводимо у навчально-виховний процес ігрові елементи, то цим самим ми стимулюємо пізнавальні можливості учнів. Адже гра як ніщо інше дуже захоплює дітей.

Успіх гри у навчальному процесі забезпечується, по-перше, умінням учителя визначити ступінь її необхідності на даному етапі навчання, а, по-друге, переконаністю у досягненні учнями її позитивних результатів.

Важливість навчальних ігор визначається тими позитивними деталями, що не можуть дати інші види діяльності. Насамперед, вони допомагають індивідуалізувати навчання, що забезпечує один із важливих принципів дидактики. В ігровій діяльності визначаються і виявляються інтереси учнів, ступінь сформованості навчальних умінь і навичок. А.С. Макаренко говорив: " Яка дитина в грі, такою багато в чому вона буде і в роботі, коли виросте". Тому ті навички й уміння, що одержує учень у процесі гри, будуть доцільними і необхідними й у подальшому житті.

Учитель, застосовуючи дидактичні ігри на уроці, має, відповідно до завдань уроку, чітко визначити дидактичну мету такої роботи. Введення гри передбачає гнучкість методики вивчення – потребує від учителя знань, умінь, певних навичок, а також творчого підходу до проведення уроку.

Щодо визначення дидактичної гри, то можна сказати, що дидактична гра – "творча форма навчання, виховання і розвитку студентів, школярів і дошкільників". Дидактичні ігри розвивають спостережливість, увагу, пам'ять, мислення, мову, сенсорну орієнтацію, кмітливість, а тому їх можна використовувати під час викладання будь-якого предмета. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагогів і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами безпосередності й неудаваної цікавості. В терміні "дидактична гра" наголошується її педагогічна спрямованість, відображається багатогранність її застосування з урахуванням дидактичної мети заняття і рівня підготовленості студентів та учнів.

Витоки дидактичних ігор ми можемо знайти в народній педагогіці. Ігри та іграшки, які створив народ, завжди допомагали дітям пізнавати світ граючись. Тому ігри пізніше дуже тісно пов'язались з навчанням, постійно удосконалюючись. Оцінюючи дидактичну гру та її роль в системі навчання, А. П. Усова писала: "Дидактичні ігри, ігрові завдання та прийоми дозволяють підвищити сприйнятливість дітей, різноманітити навчальну діяльність дитини, приносять цікавість".

У системі навчання і виховання дітей активно використовуються дидактичні (навчальні) ігри, які розвивають спостережливість, уяву, пам'ять, мислення, мовлення, сенсорні орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах, максимально задіюють інтелектуальний потенціал у пізнанні світу і себе.

Якщо творчі ігри забезпечують максимальні можливості для вияву уяви, нестандартного мислення, ініціативи дітей, то педагогічна мета дидактичних полягає в сенсорному вихованні, мовленнєвому розвитку, ознайомленні дошкільників з навколишнім світом, формуванні у них елементарних математичних уявлень тощо.

Дидактична гра — гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.

Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вихователь готує дитину правильно сприймати об'єкти і явища навколишнього світу.

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізації дітей;

2) гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить вчителю, який є її організатором. Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання, у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опанування знань і вмінь відбувається в практичній діяльності за активізації мимовільної уваги і запам'ятовування.

У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вчитель одночасно навчає дітей і бере участь у їхній грі, а діти граючись навчаються. Здатність дидактичної гри навчати і розвивати дитину через ігровий задум, дії і правила О. Усова визначає як автодидактизм.

Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставить перед учнямии не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо).

Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є не пряма вказівка вчителя чи бажання дітей чогось навчитися, а природне прагнення до гри, бажання досягти ігрової мети, виграти. Саме це спонукає учнів до розумової активності, якої вимагають умови і правила гри (краще сприймати об'єкти і явища навколишнього світу, уважніше вслуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати і групувати предмети та ін.).

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завдань для сприйняття дітьми, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови використання учнями набутих знань про предмети і явища навколишнього світу.

Для того щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси дітей, вчитель повинен добирати їх відповідно до учбової програми для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у дітей згасає інтерес до гри, вчитель ініціює спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників гри. Постійний розвиток самостійних дидактичних ігор неможливий без наявності достатньої кількості ігрового матеріалу.

Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання. Розвиток сенсорних здібностей у дидактичній грі відбувається разом із розвитком логічного мислення і вміння виражати думки словами, адже для розв'язання ігрового завдання дитині доводиться знаходити характерні ознаки предметів і явищ, порівнювати, групувати, класифікувати їх, робити висновки, узагальнення. Виконання цікавих ігрових дій і правил сприяє розвитку спостережливості, довільної уваги, швидкого і тривкого запам'ятовування.

Розв'язання дидактичного завдання формує також і волю. Добросовісне виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки, організованості. Зміст і правила дидактичних ігор допомагають формуванню у дітей моральних уявлень і понять (про бережне ставлення до предметів як продуктів праці дорослих, про норми поведінки, стосунки з однолітками і дорослими тощо).

Ігри з дидактичними іграшками, природним матеріалом, картинками сприяють естетичному розвитку, оскільки дитина оцінює їх. Цікава дидактична гра викликає позитивні емоції, поліпшує самопочуття. В ній зміцнюються м'язи рук, що сприяє підготовці дітей до письма, образотворчої діяльності тощо.

Особливості дидактичних ігор та їх впливу на розвиток дитини свого часу досліджували Є. Тихеєва (ігри з дидактичною лялькою, іншими іграшками, з предметами побуту, природним матеріалом, ігри для мовленнєвого розвитку), Ф. Блехер (ігри для математичного розвитку), Л. Венгер (дидактичні ігри і вправи для сенсорного розвитку), А. Бондаренко (роль словесних дидактичних ігор у розвитку самостійності й активності мислення дитини).

Отже, як і всі інші види ігор, дидактичні ігри стимулюють загальний особистісний розвиток учнів. Поєднання в них готового навчального змісту з ігровим задумом і діями вимагає від вчителя майстерного педагогічного керівництва ними.

Дидактична гра має сталу структуру, що відрізняє її від інших видів ігрової діяльності. Основними елементами, які одночасно надають їй форми навчання і гри, є дидактичні та ігрові завдання, правила, ігрові дії, результат.

Дидактичні та ігрові завдання. Кожна дидактична гра має специфічне дидактичне (навчальне) завдання, що відрізняє її від іншої. Ці завдання обумовлені передбаченим програмою навчальним і виховним впливом педагога на дітей і можуть бути різноманітними (наприклад, з розвитку мовленнєвого спілкування — розвиток мовленнєвого апарату, зв'язного мовлення, закріплення звуковимови, уточнення і розширення словникового запасу при ознайомленні з живою і неживою природою тощо). Наявність дидактичного завдання (або кількох) підкреслює спрямованість навчального змісту гри на пізнавальну діяльність дітей.

Виконуючи під час гри ігрове завдання, діти виявляють активність, бажання і потребу розв'язати його. Як і дидактичні, ігрові завдання можуть бути найрізноманітнішими.

Правила гри. Правила кожної дидактичної гри обумовлені її змістом та ігровим задумом, вони визначають характер і способи ігрових дій дитини, організовують і спрямовують її стосунки з іншими дітьми, спонукають учня керувати своєю поведінкою, оскільки йому часто доводиться діяти всупереч безпосередньому імпульсу.

Дотримання правил вимагає від дитини вольових зусиль, уміння взаємодіяти з іншими, переборювати негативні емоції у зв'язку з невдачами тощо. У дидактичній грі правила є критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки. Вони по-різному впливають на поведінку дітей: одні діти беззаперечно приймають ігрові правила і стежать за їх виконанням іншими учасниками; інші підкоряються правилам лише у провідних ролях, а у звичайних — порушують їх, намагаючись виграти; ще інші за недотримання правил іншими учасниками мовчки підтримують їх. Тому підвищення дієвості ігрових правил в організації і спрямуванні поведінки дітей є важливим педагогічним завданням.

Ігрові дії. Основою, сюжетною канвою дидактичної гри є ігрові дії, завдяки яким діти реалізовують свої ігрові задуми. Без підпорядкованих певним правилам дій неможлива гра.

Увага дитини в грі спрямована на розгортання ігрової дії, а захопленість ігровою ситуацією є передумовою мимовільного розв'язання дидактичного завдання. Завдяки ігровим діям і правилам дидактичні ігри, що використовуються на заняттях, роблять навчання цікавішим, сприяють розвитку довільної уваги, формуванню передумов для глибокого оволодіння змістом передбаченого програмою матеріалу.

Ігрові дії дітей середнього і старшого дошкільного віку виражають значно складніші стосунки між ними. Вони можуть полягати у виконанні конкретної ролі у конкретній ситуації, загадуванні і відгадуванні, своєрідному змаганні (хто скоріше закриє порожні клітинки великої картки маленькими тощо).

Захоплюючими є ігрові дії в народних іграх, завдяки яким, як стверджував К. Ушинський, дитина вчиться мислити, набуває важливі знання. У кожній народній грі розум дитини працює жваво й енергійно, почуття напружені, дії організовані, їх зміст насичений яскравими образами, внаслідок чого дитина не просто їх наслідує, а живе у певній ігровій ситуації.

Результат гри. Результатом дидактичної гри є її фінал. Відгадування загадок, виконання доручень, ігрових завдань, вияв кмітливості є результатом гри і сприймається дитиною як досягнення. Виявляється він і в задоволенні учасників гри від участі в ній. Для вчителя результатом гри є рівень засвоєння дітьми знань, їхній успіх у розумовій діяльності, налагодженні гармонійних взаємин.

Ігровий задум, ігрові дії та правила тісно пов'язані між собою: задум визначає характер ігрових дій, а дотримання правил допомагає в їх здійсненні та розв’язанні ігрового завдання. Відсутність, ігнорування хоча б одного з цих елементів унеможливлює гру.

Види дидактичних ігор. Дидактичні ігри розрізняються за навчальним змістом, пізнавальною діяльностю дітей, ігровим діям і правилам, організацією та взаєминам дітей, за роллю вчителя. Перераховані ознаки притаманні всім іграм, однак, в одних іграх виразніше виступають одні ознаки, в інших - інші.

Чіткої класифікації, групування ігор за видами ще немає. Часто ігри співвідносять зі змістом навчання: ігри по сенсорному сприйняттю, словесні ігри, ігри з ознайомлення з природою та інші.

Вимоги до дидактичної гри. З розуміння значення дидактичних ігор випливають такі вимоги до них: 1. Кожна дидактична гра повинна давати вправи, корисні для розумового розвитку дітей та їх виховання. 2. У дидактичній грі обов'язково наявність захоплюючій завдання, вирішення якої потребує розумового зусилля, подолання деяких труднощів. 3. Дидактизм в грі повинен поєднуватися з цікавістю, жартом, гумором. Захоплення грою мобілізує розумову діяльність, полегшує виконання завдання.

Використовують ігри у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вчитель навчає дитину правильно сприймати об’єкти і явища навколишнього світу.

У грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вчитель одночасно навчає дітей і бере участь у їхній грі, а діти граючись навчаються.

Для того, щоб ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси дітей, вчитель повинен добирати їх відповідно до програми для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у дітей згасає інтерес до гри, вчитель ініціює спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників.
1.3 Дидактичні умови формування пізнавальної активності
Щоб процес формування пізнавальної активності був ефективним вчитель повинен створити потрібні умови. Наприклад:

- забезпечення внутрішнього прийняття дітьми цілі майбутньої роботи, тобто забезпечення розуміння того, навіщо треба це робити, на який передбачуваний результат орієнтуватися. Якщо ж діти не підготовлені до вирішення навчального завдання, вони не зможуть повноцінно включитися в навчальну діяльність; - виключення поверхового оцінювання підсумків попередньої роботи і в момент актуалізації знань; - комбінування різних форм організації навчальної роботи, визначення їх місця на кожному етапі заняття; - обговорення результатів діяльності та застосування придуманих самими дітьми вправ і завдань;

- створювання ситуації сприятливого творчого прояву й розвитку індивідуальних здібностей;

- наявність позитивної мотивації, стійких пізнавальних інтересів, пізнавальної потреби;

- проведення учбового процесу на оптимальному рівні розвитку учнів;

- сприятливе спілкування в учбовому процесі

-самоуправління процесу навчання та успішне володіння інтелектуальними вміннями, пов'язаними з переробкою набутої інформації, уміннями;

- співпраця та співтворчість вчителя й учнів для забезпечення ситуації успіху й психологічного комфорту кожного учня;

- стимулювання самовдосконалення, самокритичності, впевненості у собі;
Висновки до розділу
Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставить перед учнями не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо). Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завдань для сприйняття школярами, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови використання учнями набутих знань про предмети і явища навколишнього світу. Для того щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси учнів, вчитель повинен добирати їх відповідно до програми для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у учнів згасає інтерес до гри, вчитель ініціює спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників гри. Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання.




Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота з формування пізнавальної активності
2.1 Дослідницько-експериментальна програма з формування пізнавальної активності засобами дидактичної гри
Фрагмент уроку російської

Тема: Повторення складу слова.

Мета: створити умови для повторення складу слова і способів словотворення.

Завдання: відпрацьовувати вміння визначати спосіб утворення слів; утворювати слова по заданій моделі;

- формувати пізнавальну активність засобами гри;

- виховувати акуратність при роботі в зошиті і на дошці, виховувати інтерес до уроку через дидактичну гру.

Етап уроку - повторення вивченого.

Дидактична гра "Прибери зайвий вагон".

Мета гри: створити умови для закріплення складу слова, вчити бачити слово, що відрізняється від інших за своїм складом.

Вчитель: - Тепер, діти, трошки пограємо. На станцію прибули три потяги. Кожен поїзд складається з чотирьох вагонів. Коли вагони приєднували до поїзда, зробили помилку, приєднавши зайвий вагон, що не підходив до цього складу (на дошці з'являються три поїзда). Вам необхідно знайти цей зайвий вагон. Зробити це вам допоможуть слова, написані на кожному вагоні.

(Підказка. Зайві слова відрізняються від інших слів, написаних на вагонах, за своїм складом.)

Вчитель: - Кожному ряду дістається свій поїзд, перш ніж прийняти рішення, обговоріть його разом зі своїм рядом, визначте людини, який буде висловлювати загальну думку.

Поїзд № 1.

забіг, заплив, закон, запуск.

Слово, на якому вагоні тут зайве?

Зайве слово закон, на третьому вагоні?

Чому?

Діти: - Слова, написані на інших трьох вагонах, мають приставку, а в слова закон немає приставки.

Вчитель: - Вірно діти, молодці. Зайвий вагон прибраний зі складу поїзда. Поїзд може продовжувати свій шлях. Тепер запишіть всі слова, крім слова закон, і виділіть в них приставки.

Поїзд № 2.

чайник, кавник, молочник, віник.

Яке слово зайве?

Діти: - Зайве слово віник, так як воно, на відміну від інших слів не має суфікса.

Вчитель: - Запишіть слова з суфіксами.

Поїзд № 2 може продовжувати шлях. Молодці, діти.

Поїзд № 3. подивитися, перемогти, подумати, посумувати.

Який вагон, тут зайвий?

Діти: - Вагон зі словом перемогти, тому що в цьому слові немає приставки.

Вчитель: - Запишіть слова з приставками.

Що тут зайве?

Вчитель: - Молодці діти. Ви добре попрацювали.

Аналіз фрагмента уроку.

Для проведення гри використовувалися наочні засоби. У даному випадку зображення трьох потягів зі словами на кожному вагоні. Це сприяло залученню уваги учнів до виконання ігрового завдання.

Кожному ряду було запропоновано забрати зайвий вагончик зі свого поїзда. Таким чином, учні розділилися на три команди. Завданням учнів було знайти слово, яке є зайвим серед всіх інших. Для цього їм необхідно було згадати склад слова, розібрати кожне слово за складом, потім, порівнявши складу всіх слів, знайти зайве слово, що відрізняється від інших слів за складом.

Робота по групах сприяла згуртуванню колективу учнів, тому що вони були об'єднані спільним завданням, важливою умовою було те, що хлопці працювали всі разом, вислуховувати думки кожного. Працюючи в групі, діти могли розподілити свої обов'язки, наприклад, кожен член групи, розбирав своє слово за складом, а той хто найкраще оволодів цим матеріалом, перевіряв розбір даних слів. Дітям також необхідно було вибрати того, людину, яка буде відповідати на запитання вчителя і зможе толково висловити думку всієї команди.

У процесі гри, діти повторили склад слова, потренувалися в розборі слова за складом, тим самим, закріпивши цю тему у себе в пам'яті. У процесі гри знання засвоюються значно краще, а їх закріплення йде набагато продуктивніше. Школярі навчалися зіставляти, порівнювати, аналізувати наданий їм навчальний матеріал, а потім робити відповідні висновки. Також гра дозволяє формувати усне мовлення учнів через висловлювання своєї думки. У школярів формується вміння доводити свою точку зору, підтверджувати її висновками, отриманими в процесі обговорення в команді.

Гра була проведена на завершальному етапі уроку, що сприяло активізації пізнавальної активності учнів у кінці уроку, стимулюванню їх діяльності, гра сприяла також зняттю напруги, втоми, тому що на цьому етапі втому школярів особливо відчувається, вони гірше працюють, увага стає розсіяним. Гра ж, у свою чергу, сприяє концентрації уваги на навчальній задачі, дозволяє школярам зосередитися на складному матеріалі навіть наприкінці уроку, не вимагаючи від них особливого напруження (процес гри дозволяє це здійснити).

Таким чином, дана гра дозволяє в більш адаптованій формі повторити вивчений матеріал і закріпити його в пам'яті. Гра сприяє формуванню учнів інтересу до російської мови, тому що гра створює більш невимушену обстановку на уроці, учням, при використанні такого засобу навчання, простіше висловити свою думку, гра не вимагає від школярів напруги, вони не відчувають почуття провини якщо зроблять помилку. Гра дозволяє активізувати весь клас, в роботу включаються слабкі учні, в процесі гри вони відчувають упевненість у своїх силах. Даний засіб навчання в цьому разі сприяє формуванню пізнавальної активності учнів.
2.2 Результати дослідження
На базі проведеного дослідження можна зробити висновки, що цінність дидактичної гри на уроках російської мови полягає в тому, що на матеріалі гри можна відпрацьовувати швидкість читання, слоговий склад слова, розвивати орфографічну пильність і багато іншого. Важлива роль дидактичних ігор, які використовуються на уроках мови полягає у тому, що вони сприяють зняттю напруги й страху при письмі у дітей, які відчувають свою власну неспроможність, створює позитивний емоційний настрій у ході уроку. Можна відмітити, що дитина із задоволенням виконує будь-які завдання і вправи вчителя. Вчитель, таким чином, стимулює правильну мову учня як усну, так і письмову. Використання таких ігор-вправ розвивають пам'ять дітей, увагу, кмітливість, їх загальний кругозір.
Висновки до другого розділу
Отож, з'ясувалося, що дидактичні ігри - різноманітні, але призначення їх одне - пробуджувати думку, розвивати пізнавальну активність, залучати дитину до світу знань. Кожна дидактична гра має педагогічну мету, яка виступає у прихованій від дітей формі, але є потужним поштовхом у розвитку пізнавальних інтересів.

Цінність дидактичної гри визначають не за тим, яку реакцію вона викличе з боку дітей, а за ефективністю у вирішенні того чи іншого завдання кожним учнем. Результативність дидактичних ігор залежить від систематичного їх використання та цілеспрямованості програми ігор у сполученні із звичайними дидактичними вправами. Наприклад, у вирішенні проблеми розвитку пізнавальної активності необхідно вважати головним завданням розвиток самостійності мислення учня. Це означає, що необхідні такі групи ігор та вправ: які формують уміння виділяти основні характерні ознаки предметів, порівнювати та зіставляти їх; по узагальненню предметів за певними ознаками; у процесі яких у молодших школярів розвиваються кмітливість, швидкість реакції та всі необхідні якості для успішного оволодіння навчальним матеріалом. Складання програми таких ігор - турбота кожного вчителя.

Отже, дидактична гра в усіх своїх видах виконує різні функції, але домінує - мотиваційна; саме з цих позицій слід оцінювати її переваги порівняно з іншими методами навчання.

Для вчителя важливо зрозуміти, що дидактичні ігри в школі - перш за все повчальні, вони повинні прикувати нестійку увагу дитини до матеріалу уроку, давати нові знання, примусити напружено мислити.




Висновки
Таким чином, під навчанням ми будемо розуміти планомірну і систематичну роботу вчителя із учнями, засновану на здійсненні і закріпленні змін у їхніх знаннях, настановах, поведінці й у самій особистості під впливом навчання, оволодіння знаннями і цінностями, а також власної практичної діяльності.

Навчання є цілеспрямованою діяльністю, коли вчитель стимулює навчання як суб'єктивну діяльність самих учнів. На цій основі деякі дидактики визначають навчання, як нагляд за навчанням, однак це визначення не є повним, оскільки воно виключає інші характеристики навчання. Однією з таких важливих характеристик є обмін інформацією між учителем, іншими джерелами й учнем, що дозволяє учневі опановувати знаннями, засвоюючи їх безпосередньо або в ході вирішення проблеми. Здобуваючи знання про навколишню дійсність і про себе, учень здобуває здатність приймати рішення, що регулюють його відношення до цієї дійсності. Одночасно він пізнає моральні, соціальні і естетичні цінності і, переживаючи їх у різних дидактичних ситуаціях, формує своє ставлення до них і створює систему цінностей. Важливим фактором змін особистості учнів є також їхня практична діяльність, зв'язана з придбанням знань і впливом на дійсність.

Навчання – це процес, у ході якого на основі досвіду, пізнання і вправ виникають нові форми поведінки і діяльності чи змінюються раніше придбані. Воно являється таким видом людської діяльності, що у дитинстві і юності переважає над іншими формами, тобто над грою, роботою і суспільною діяльністю.

Дидактика досліджує не усі форми поведінки, а лише цілеспрямовані, тобто ті, метою яких є перетворення людської діяльності. Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.




Список використаних джерел
1.                 Бондар В. Дидактика як наука. Ціле покладання в дидактику // Бондар В. Дидактика. – К., 2005. – С. 6 – 43

2.                 Веремійчик І. Дидактична гра "Поле чудес" // Початкова школа. – 1997. – № 6. – С. 46 – 47

3.                 Воробйова С. Дидактична гра в процесі навчання // Рідна школа. – 2002. - № 10. – С. 46 – 48

4.                 Газман О.С., Харитонова Н.Е. В школу с игрой. Кн.. для учителя. М.: Просвещение, 1991. – 96 с., 4 л.

5.                 Дидактична гра // форми навчання в школі. – К. 1992. – С. 89 – 104

6.                 Дидактический материал к учебнику русского языка. 5 кл. – Пос.для учителя. – 3-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1989. – 175 С.

7.                 Дидактический материал к учебнику русского языка. 6 кл. – Пос.для учителя. – 3-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1983. – 176 С.

8.                 Дидактичний матеріал до організації мовних ігор на народознавчому матеріалі. – К., 1996. – 72 с.

9.                 Дон О. Дидактичні ігри // Шкільний світ. – 2001. - № 35 ( вересень)

10.             Жуковская Р. И. Игра и ее педагогическое значение. - М., 1975. – 128 с.

11.             Кондрашова Л. В. И др. Дидактическая игра в системе обучения / Л.В. Кондрашова, М. Г. Виевская, Л. А. Савченко // Кондрашова Л. В. И др. Иллюстрационно –игровое обучение в высшей школе / Л.В. Кондрашова, М. Г. Виевская, Л. А. Савченко. – Кривой Рог, 2001. – С. 79 – 105

12.             Лазаренко Ю. Особливості використання дидактичних ігор у навчальному процесі / Ю. Лазаренко // Зб. Наук. праць студентів. – К., 2009. вип.. 15. – С. 62 – 63

13.             Нестандартній урок // Початкова освіта. – 2002. - № 5. – С. 1

14.             Онищук В. Дидактика современной школы : Пос. для учителей / Под ред. В. Онищука. – К.: Рад. Школа., 1987. – 351 с.

15.             Остапенко А. Дидактические средства: попытка классификации // Пед. технологии. – 2005. № 1 , - С. 3 – 22

16.             Саюк В. Історико – педагогічний аналіз використання гри у навчальному процесі // Рідна школа. – 2005. - № 7. – С. 50 - 52

17.             Хуторской А. В. Дидактика как наука // Хуторской А. В. Современная дидактика – Санкт – Петербург, 2001. – С. 13 – 90

18.             Шатрова Л. В. / СШ № 24 м. Кривого Рога / Дидактичні ігри на уроці. – "Початкова школа", 1977, № 2, С. 45 / Сучасний урок …/

19.             Шамова Т.И. Активизация учения школьников. – М., Педагогика, 1983.

20.             Щербань П. Дидактичні ігри у навчально – виховному процесі // Початкова школа. – 1997. - № 9. – С. 18 – 20




Додаток А
Інструкція: вам дано п'ять слів. Чотири з них об'єднані загальною ознакою. П'яте слово до них не відноситься. Знайдіть це п'яте слово:

1) приставка, прийменник, суфікс, закінчення, корінь

2) трикутник, відрізок, довжина, квадрат, коло

3) дощ, сніг, опади, іній, град

4) кома, крапка, двокрапка, союз, тире

5) додавання, множення, ділення, додаток, віднімання

6) дуб, дерево, вільха, тополя, ясен

7) Василь, Федір, Іван, Петров, Семен

8) молоко, сир, сметана, м'ясо, кисле молоко

9) секунда, година, рік, вечір, тиждень

10) гіркий, гарячий, кислий, солоний, солодкий

11) футбол, волейбол, хокей, плавання, баскетбол

12) темний, світлий, блакитний, яскравий, тьмяний

13) літак, пароплав, техніка, поїзд, дирижабль

14) коло, квадрат, трикутник, трапеція, прямокутник

15) сміливий, хоробрий, рішучий, відважний, злий.

Учням можна запропонувати 5 завдань з перелічених.

Час виконання завдань - 3 хвилини




Додаток Б
Інструкція: дано три слова, перші два знаходяться в певному зв'язку. Між третім і одним із запропонованих п'яти слів існують також відносини. Необхідно знайти четверте слово.

Наприклад: пісня - композитор = літак -? а) аеродром, б) пальне, в) конструктор, г) льотчик, д) винищувач

Відповідь: конструктор. Функціональні відносини (композитор склав пісню, а конструктор зробив літак)

Завдання:

1) школа - навчання = лікарня -? а) доктор, б) учень, в) лікування, г) установа, д) хворий;

2) пісня - глухий = картина -? а) сліпий, б) художник, в) малюнок, г) хворий, д) кульгавий;

3) ніж - сталь = стіл -? а) вилка, б) дерево, в) стілець, г) їжа, д) скатертина;

4) паровоз - вагони = кінь -? а) потяг, б) кінь, в) овес, г) віз, д) стайня;

5) ліс - дерева = бібліотека -? а) місто, б) будівля, в) бібліотекар, г) театр, д) книги;

6) бігти - стояти = кричати -? а) повзати, б) мовчати, в) шуміти, г) кликати, д) плакати;

7) ранок - ніч = зима -? а) мороз, б) день, в) січень, г) осінь, д) сани;

8) вовк - пащу = птах -? а) повітря, б) дзьоб, в) соловей, г) яйце, д) спів;

9) холодно - гаряче = рух -? а) спокій, б) взаємодія, в) інерція, г) молекула, д) бігти;

10) доданок - сума = множники -? а) різницю, б) дільник, в) твір, г) молекула, д) бігти;

Час виконання завдань - 7 хвилин.