Курсовая Аналіз кредитоспроможності підприємства
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-25Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М. ОСТРОГРАДСЬКОГО
Курсова робота
з дисципліни „Фінансовий аналіз”
на тему: „Аналіз кредитоспроможності підприємства”
Виконала:
студентка групи Ф-о6-1з
Максимова О.Г.
Перевірив:доцент Хоменко Л.М.
Кременчук 2010
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи аналізу кредитоспроможності підприємства
1.1 Сутність кредито та платоспроможності підприємства
1.2 Методики оцінки кредитоспроможності підприємства
Розділ 2. Аналіз кредитоспроможності та фінансового стану підприємства
2.1 Аналіз структури балансу підприємства
2.2 Аналіз кредитоспроможності підприємства
2.3 Факторний аналіз рентабельності та прибутковості підприємства
Розділ 3. Напрямки підвищення кредитоспроможності підприємства
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Зміни, що відбуваються в економіці України, припускають істотні зміни у взаємовідносинах між комерційними банками і суб'єктами господарювання. Висока ризикована банківської діяльності головним чином пов'язана з умовами і результатами діяльності його клієнтів.
Аналіз структури активів банківської системи України свідчить про те, що більш третини з них доводиться на кредитний портфель. Кредитні операції банку є ведучими серед інших як по прибутковості, так і по масштабності розміщення засобів.
У нинішніх умовах господарювання, українські комерційні банки вимушені працювати в надзвичайних обставинах. Вони опинилися в центрі багатьох суперечливих, кризових і важко прогнозованих процесів, що відбуваються в економіці, політиці і соціальній сфері.
Початковим моментом в оцінці можливостей потенційного клієнта, охочого одержати кредит, є визначення банком можливості позичальника повернути основну суму кредиту в обумовлений час і сплатити відсотки за користування ним.
Один з основних способів уникнення неповернення позики є ретельний і кваліфікований відбір потенційних позичальників. Головним засобом такого відбору є економічний аналіз діяльності клієнта з позиції його кредитоспроможності. Під кредитоспроможністю розуміється такий фінансовий стан підприємства – позичальника, яке дає упевненість в ефективному використовуванні позикових засобів, здатності і готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитної угоди.
Існує безліч методик оцінки якості позичальників – методик аналізу фінансового положення клієнта і його надійності з погляду своєчасного погашення кредиту. Вживані в даний час і рекомендовані способи оцінки кредитоспроможності позичальника спираються, головним чином, на аналіз його діяльності в попередньому періоді і орієнтовані, в основному, на рішенні розрахункових задач. При всьому значенні таких оцінок, вони не можуть вичерпно характеризувати кредитоспроможність потенційного позичальника в прогнозі.
Економічний аналіз діяльності клієнта повинен здійснюватися банком постійно, починаючи з першого етапу - підготовки до укладення договору на обслуговування клієнта. Особливо глибоким повинен бути економічний аналіз при укладенні кредитних договорів. Це дозволить запобігти невиправданим з погляду грошового обігу і народного господарства кредитним вкладенням, їх структурним зрушенням, забезпечити своєчасне і повне повернення позик, що має важливе значення для підвищення ефективності використовування матеріальних і грошових ресурсів.
Мета даної курсової роботи – розкриття поняття кредитоспроможність, розгляд методик оцінки якості потенційних позичальників, вживані комерційним банками в процесі кредитного аналізу. В ході аналізу виявити переваги і недоліки, властиві оцінці якості позичальників, що проводиться по цих методиках. Також розробка пропозицій по удосконаленню процесу оцінки і відбору потенційних позичальників для підвищення ефективності кредитних операцій комерційних банків і підвищення, тим самим, якості портфеля банківських позик.
Виходячи з мети даної роботи основними її задачами є наступні:
- вибір найбільш оптимальної і ефективної методики оцінки кредитоспроможності позичальника;
- виробити глибокий аналіз одержаних матеріалів, а також на його основі сформулювати висновок і рекомендації по удосконаленню процесу оцінки кредитоспроможності позичальника;
- вивчення зарубіжного досвіду .
При написанні даної курсової роботи використовувалися законодавчі акти, звітність банку, а також нормативні документи.
Дослідженнями питань аналізу кредитоспроможності позичальників займались основоположники даної концепції Д. Хан, Т. Райхман, П. Хорват, X. Купер, А. Шмідт, Д. Вебер, А. Дейлі, У. Шеффер, Г. Пич, Ч. Хорнгрен, Дж. Фостер, К. Друрі, Р. Купер, Р. Каплан, Д.Нортон, Г.Джонсон, та російські вчені А.М. Карминський, М.І. Оленєв, А.Г. Приймак, С.Г. Фалько, Е.Л. Уткіна, В.Б. Івашкевич, Н.Г. Данилочкіна і ін.
В Україні ці питання на рівні національної економіки викладені в публікаціях І.О. Бланка, І.Т. Балабанова, М.Д.Білика, О.Д. Василика, І.О. Гайдука, О.Є. Ґудзя, В.В. Ковальова, М.Н.Крейніна, П.М. Макаренка, С.В.Онищенка, А.М. Поддєрьогіна, І.Я.Слав`юка, А.Д. Шеремета, В.А. Чупіса, С.І. Терещенка, М.А. Федотова та інших.
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи аналізу кредитоспроможності підприємства
1.1
Сутність кредито та платоспроможності підприємства
Одним з елементів оцінки кредитоспроможності є з’ясування персональних якостей потенційного позичальника. Тут увага банку має зосереджуватися на таких моментах, як репутація, порядність і чесність, професійна здатність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов’язань перед іншими кредиторами і в минулому.
Необхідно ретельно вивчити фінансовий стан позичальника, ліквідність його балансу, ефективність виробництва і використання основного й оборотного капіталу. Для цього використовується бухгалтерська, статистична і фінансова звітність позичальника, матеріали попередніх перевірок на місці, прогнози фінансового стану клієнта протягом усього періоду користування позичкою.
Оскільки банк як позичальник може мати різних клієнтів — підприємницькі структури (юридичні особи), фізичні особи і банки — оцінка їх кредитоспроможності здійснюється неоднаково.
Оцінка фінансового стану позичальника — юридичної особи здійснюється за допомогою відповідних коефіцієнтів ліквідності, які розраховуються за балансом. Серед них:
— коефіцієнт загальної ліквідності (К1);
— коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (К2);
— коефіцієнт автономності (К3);
— коефіцієнт маневреності власних коштів (К4).
Названі показники розраховуються за формулою:
К1=ЗЗ+ГК+ДЗ+КФВ/ЗК,
кредитоспроможність платоспроможність позичальник прибутковість
де ЗЗ — запаси і затрати;
ГК — грошові кошти;
ДЗ — дебіторська заборгованість;
КФВ — короткострокові фінансові вкладення;
ЗК — зобов’язання короткострокові.
Теоретичне значення К1 не менше 2 – 2,5. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов’язань підприємство повинно мати 2 – 2,5 гривні ліквідних активів.
К2=ГК+КФВ/ЗК,
Теоретичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності не менше 0,2 – 0,25. Це означає ситуацію, при якій потенційний позичальник повинен на кожну гривню короткострокових зобов’язань мати 20 – 25 коп. абсолютно ліквідних активів.
К3=З/ВК,
де З — усі зобов’язання;
ВК — власні кошти.
Теоретичне значення К3 — не більше 1, тобто зобов’язання потенційного позичальника не повинні перевищувати його власні кошти.
К4=ВК-ОА/ВК,
де ОА — основні активи.
Теоретичне значення К4 не може бути меншим 0,5, тобто величина оборотних активів (ВК — ОА) позичальника не може бути меншою половини всіх власних коштів.
Крім наведених коефіцієнтів ліквідності, можуть застосовуватися й інші, які можна об’єднати в певні групи показників:
— погашення боргу;
— ділової активності;
— рентабельності;
— використання основного капіталу.
У групу показників погашення боргу входять коефіцієнти:
— грошового потоку (К5);
- процентних виплат (К6).
К5=По+А-Д/З,
де По — прибуток після сплати податків;
А — амортизація;
Д — дивіденди;
З — зобов’язання, строком виконання до одного року.
Коефіцієнт грошового потоку показує, яка частина грошових надходжень клієнта спрямовується на покриття основного боргу і процентів за позичками, строком повернення до одного року. Чим нижчий коефіцієнт грошового потоку, тим менший резерв міцності для погашення боргів. При значенні коефіцієнта, що дорівнює 1, забезпечується фінансова стабільність клієнта.
К6=П1+ПП/ПП,
де П1 — прибуток до сплати податків;
ПП — процентні платежі.
Коефіцієнт процентних виплат дає змогу оцінити, у скільки разів прибуток клієнта перевищує процентні платежі за позичками. Він не може бути меншим за 1, інакше здатність клієнта повернути позичку опиниться під загрозою.
Показники ділової активності складаються з трьох коефіцієнтів оборотності:
— дебіторської заборгованості (К7);
— запасів і витрат (К8);
— кредиторської заборгованості (К9).
Дср ґ 365
К7=Дср*365/СПК,
де Дср — середня сума дебіторських рахунків;
СПК — сума продажів у кредит.
Абсолютне значення цього показника важливе тільки для порівняння з аналогічним показником інших підприємств-родичів або показників попередніх періодів даного підприємства. Він дає можливість оцінити швидкість оплати рахунків позичальника. Збільшення значення показника оборотності дебіторської заборгованості вказує на уповільнення швидкості платежів на користь позичальника, а зменшення — на прискорення такої швидкості.
К8=ЗЗ*365/СТ,
де ЗЗ — запаси і затрати;
СТ — собівартість проданих товарів і послуг.
Як і попередній показник, він використовується тільки для порівняння. Висока оборотність свідчить про ефективне використання ресурсів, але вона може бути передвісником виснаження запасів і незадоволеного попиту споживачів.
К9=Ро*365/Сп,
де Ро — рахунки до оплати;
Сп — сума покупок.
І цей показник використовується для порівняння. Він дає змогу оцінити швидкість оплати клієнтом рахунків постачальників. Підвищення коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості може вказувати на проблеми з притоком готівки, а зниження — на дострокову сплату рахунків.
Показники рентабельності включають:
— рентабельність підприємства (Р1);
— рентабельність реалізованої продукції (Р2);
— рентабельність акціонерного капіталу (Р3);
— рентабельність активів (Р4);
— рентабельність витрат (Р5).
Р1=ЧП/СОБк+СОНк*100%,
де ЧП — чистий прибуток;
СОБк — середній залишок оборотного капіталу;
СОНк — середній залишок основного капіталу.
Р2=ЧП/В*100%,
де В — виторг від реалізації продукції.
Р3=ЧП/Ак*100%,
де Ак — акціонерний капітал.
Р4=ЧП/А*100%,
де А — активи.
Р5=ЧП/З*100%,
де З — затрати.
Наведені показники рентабельності не мають певних стандартів. Їх використовують у динаміці і для порівняння з аналогічними показниками інших підприємств даної галузі господарювання.
Оцінка фінансового стану позичальника — комерційного банку здійснюється на підставі:
— дотримання ним обов’язкових економічних нормативів та показників діяльності, передбачених нормативними актами Національного банку України;
— аналізу прибутків та збитків;
— аналізу якості активів та пасивів;
— створення резервів для покриття можливих втрат від активних операцій;
— виконання зобов’язань комерційним банком у минулому;
— якості банківського менеджменту.
При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника — фізичної особи мають бути враховані:
— соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, рухомого майна, цінних паперів тощо, постійної роботи;
— сімейний стан клієнта;
— вік та здоров’я клієнта;
— доходи і витрати клієнта;
— інтенсивність користування банківськими позичками у минулому та своєчасність їх погашення і процентів за ними, а також користування іншими банківськими послугами;
— зв’язки клієнта у діловому світі тощо.
Головним джерелом інформації про фінансовий стан потенційного позичальника є його звітність: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про наявність майна, а також розрахунки певних показників, зроблених на підставі цієї звітності. Але це не вичерпує усіх відомостей про клієнта. Є ще інші джерела, до яких належать архіви банку, інформація від інших фінансово-кредитних установ, економічна преса тощо.
Банк-кредитор має право вимагати у клієнта список банків і фінансових установ, з якими він має і мав відносини в минулому. Він повинен з’ясувати питання про стан поточних розрахунків клієнта з постачальниками, своїми працівниками.
Тільки на підставі результатів ретельної аналітичної роботи банк робить висновки про здатність клієнта повертати борги, а отже, і про можливість укладання з ним кредитної угоди.
1.2
Методики оцінки кредитоспроможності підприємства
Різноманітність визначень кредитоспроможності позичальника і складність самої її оцінки обумовлюють застосування безліч підходів до рішення даної проблеми.
Існують різні способи оцінки кредитоспроможності. Кожен їх їх взаємно доповнює один одного. Якщо, наприклад, аналіз цільового ризику дозволяє оцінити кредитоспроможність клієнта у момент здійснення операції тільки на базі однієї позикової операції, то система фінансових коефіцієнтів прогнозує ризик з урахуванням сукупного боргу, середніх стандартів, що склалися, і тенденцій.
Аналіз грошового потоку клієнта не тільки оцінює в цілому кредитоспроможність клієнта, але і показує на цій основі граничні розміри нових позик, а також слабкі місця управління підприємством, з яких можуть витікати умови кредитування і т.п.
Розглянемо детальніше деякі з них.
Метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі системи фінансових коефіцієнтів, які визначаються по балансових формах.
У світовій практиці застосовуються 5 груп таких коефіцієнтів:
1) коефіцієнти ліквідності;
2) коефіцієнти ефективності;
3) коефіцієнти фінансового левериджа;
4) коефіцієнти прибутковості;
5) коефіцієнти обслуговування довга.
Цей метод, по суті, тільки різною мірою вибірковості фінансових коефіцієнтів використовує, напевно, будь-яка сучасна методика оцінки кредитоспроможності позичальника. У подальшому викладі докладніші зупинимося на окремих її моментах при тій, що проводиться оцінки кредитоспроможності позичальників одним з сучасних банків, а тут лише скажемо, що безліч коефіцієнтів цього методу дозволяють оцінити поточний стан справ позичальника на основі порівняння їх з нормативними критеріями. Позичальники підрозділяються на декілька груп і кредитуються банком з урахуванням номера групи позичальника і специфіки галузі.
Розрахунок таких коефіцієнтів в динаміці може дати комплексне віддзеркалення стану справ позичальника, але оскільки при оцінці кредитоспроможності передбачається посилання відповідних показників в майбутнє, то у зв'язку з цим метод доцільно доповнювати прогнозними оцінками фахівців.
У зарубіжній практиці комерційні банки вибирають коефіцієнти для практичного використовування, вирішують питання про особливості методології їх розрахунку. Далі коефіцієнти включаються в стандартні бланки звітності клієнтів, тобто розраховуються клієнтами. Працівники банку своїми методами перевіряють "логіку звіту", правильність розрахованих коефіцієнтів.
Метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі розрахунку фінансових коефіцієнтів.
На відміну від попереднього даний метод орієнтує банк розглядати не процес здійснення діяльності, а лише фінансовий результат, бо зрештою важливе реальне повернення кредиту.
Таблиця 1.1.
| Аналітичний рахунок результатів | Метод визначення |
| 1. Виручка від реалізації (В від РП). 2. Валовий комерційний дохід (маржа) (ВКД). 3. Додана вартість (ДС) 4. Валовий експлуатаційний дохід. (ВЕД) 5. Валовий експлуатаційний результат (ВЕР) 6. Прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства (РП) 7. Чистий прибуток (ЧП) | В від РП - Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей і готової продукції ДС - Витрати на - Податки на - Оплата зарплату зарплату відпусток ВЕД- Сплата + Дохід від вкл – Відрахування відсотків засобів до фонду за кредит в інші ризику ВЕР - Прибуток, розподілюваний – Податок на між працівниками прибуток РП + Випадкові доходи - Амортизація (витрати) нерухомості |
Таким чином, орієнтуючись на те, щоб побачити результат фінансово-господарської діяльності позичальника, банк тим самим стимулює його на зростання таких показників як валовий комерційний дохід або чистий прибуток. Не можна не побачити, що абсолютні показники є інформацією не тільки про масштаби прибутку, але і про розмір основних невиробничих фондів (амортизація нерухомості), кількість акціонерів (прибуток розподілюваний між працівниками), розмір ризику (відрахування до фонду ризику), загальної величини позикових засобів (сплата відсотків за кредит), а розрахунок відносних показників здатний навіть поглибити даний аналіз і здійснити міжгосподарські порівняння.
Метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі аналізу грошових потоків.
Недоліки вищезгаданих способів в деякій мірі можуть бути подолані, якщо визначати коефіцієнти виходячи з даних про обороти ліквідних засобів, запаси і короткострокові боргові зобов'язання. При правильній ув'язці відповідних оборотів оцінки кредитоспроможності стануть надійнішими. Реалізований такий підхід, може бути через аналіз грошових потоків клієнта, а саме через визначення чистого сальдо різних його надходжень і витрат за певний період (складання притоку і відтоку засобів). Таким чином, грошовий потік визначає здатність підприємства покривати свої витрати і погашати заборгованість своїми власними ресурсами.
Таблиця 1.2.
| Показники | Притік (надходження) | Відтік (витрачання) |
| засоби на рахунку активів: зобов'язання:власні засоби: | Зменшення збільшення збільшення | Збільшення зменшення зменшення |
Різниця між притоком і відтоком засобів визначає величину загального грошового потоку (ЗГП).
Для аналізу грошового потоку беруться, як правило, дані як мінімум за 3 останніх роки. Якщо клієнт мав стійке перевищення притоку над відтоком, то це свідчить про його фінансову стійкість - кредитоспроможність. Коливання величини ЗГП (короткочасні перевищення відтоку над притоком) говорить про нижчий рейтинг клієнта. Систематичне перевищення відтоку над притоком засобів характеризує клієнта як некредитоспроможного. Позитивна середня величина ЗГП (перевищення притоку над відтоком), що склалася, може використовуватися як межа видачі нових позик, тобто вона показує, в якому розмірі клієнт може погашати за період боргові зобов'язання.
На підставі співвідношення величини ЗГП і розміру боргових зобов'язань клієнта визначається його клас кредитоспроможності. Нормативні співвідношення такі:
I клас -0,75; II клас -0,30; III клас -0,25;
IV,V клас -0,2; VI клас - 0,15.
Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновок про слабкі сторони управління підприємством. Наприклад, відтік засобів може бути пов'язаний з управлінням запасами, розрахунками (дебітори і кредитори), фінансовими платежами (податки, відсотки, дивіденди). Виявлені результати аналізу використовуються для розробки умов кредитування.
Для вирішення питання про доцільність видачі і розмірі позики на відносно тривалий термін аналіз грошового потоку робиться не тільки на основі фактичних даних за минулі періоди, але і прогнозних даних на планований період.
Перші використовуються для оцінки других (у основі прогнозу величин окремих елементів притоки і відтоку засобів лежать їх фактичні значення в минулі періоди і плановані темпи приросту виручки від реалізації).
Описаний метод аналізу грошового потоку називається непрямим. Разом з тим існує і прямий метод, зміст якого може бути зведене до наступного:
Таблиця 1.3.
| Збільшення (зменшення) грош. коштів ЗГП= в результаті виробництв. господарств. діяльності | Збільшення (зменшення) +грошових коштів - результат інвестиційної | Збільшення (зменшення) + грош. коштів в результаті - фінансової діяльності |
Розрахунок доданків здійснюється таким чином:
Перше: Виручка від реалізації - Платежі постачальникам і персоналу + Відсотки одержані - Відсотки сплачені - Податки.
Друге: Надходження від продажу основних активів - Кап. вкладення.
Третє: Кредити одержані - Погашення боргових зобов'язань + Емісія облігацій + Емісія акцій - Виплата дивідендів.
Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику.
Діловий ризик пов'язаний з переривчастою кругообігу фондів, можливістю не завершити ефективно цей кругообіг. Аналіз такого ризику дозволяє прогнозувати достатність джерел погашення позики. Тим самим він доповнює способи оцінки кредитоспроможності ' клієнтів банку.
Чинники ділового ризику пов'язані з окремими стадіями кругообігу фондів. Набір цих чинників може бути представлений таким чином:
1. Надійність постачальників.
2. Диверсифікованість постачальників.
3. Сезонність поставок. Тривалість зберігання сировини і матеріалів (чи є товар швидкопсувним).
4. Наявність складських приміщень і необхідності в них.
5.Порядок придбання сировини і матеріалів (у виробника або через посередника).
6. Чинники екології.
7. Мода на сировину і матеріали.
8. Рівень цін на цінності, що придбаваються, і їх транспортування (доступність цін для позичальника, небезпека підвищення цін).
9. Відповідність транспортування характеру вантажу.
10.Ризик введення обмежень на вивіз і ввезення імпортної сировини і матеріалів.
Діловий ризик пов'язаний також з недоліками законодавчої основи для здійснення операції, що кредитується, а також із специфікою галузі позичальника. Необхідно враховувати вплив на розвиток даної галузі альтернативних галузей, систематичного ризику в порівнянні з економікою в
цілому схильність галузі циклічності попиту, постійність результатів в діяльності галузі і т.д.
Більшість перерахованих чинників може бути формалізоване, тобто для них можуть бути розроблені бальні оцінки.
Залежно від кількості врахованих чинників і прийнятої шкали розробляється таблиця визначення класу кредитоспроможності позичальника на основі ділового ризику:
Таблиця 1.4.
| Вірогідність ризику | Бали | Клас кредитоспроможності |
1.Неризикова операція2.Мінімальний ризик 3.Середній ризик 4.Високий ризик 5.Повний ризик | більше 100 80-100 50-79 30-49 0-29 | I II IV V |
Прогнозні методи оцінки кредитоспроможності.
Більшість використовуваних методів оцінки кредитоспроможності обернута на аналіз минулого стану позичальника. Проте, при визначенні кредитоспроможності часто говорять не про поточну, а про майбутню платоспроможність підприємства.
Як додаткові методи оцінки кредитоспроможності можна використовувати різні методи прогнозування можливого банкрутства підприємств. Для експрес-аналізу потреба в застосуванні різноманітних прийомів і методів прогнозування відпадає, тому зупинимося на 3 основних:
- розрахунок індексу кредитоспроможності;
- використовування системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;
- прогнозування показників платоспроможності.
Приведена методика має один, але вельми серйозний недолік : істоті її можна розглядати лише відносно крупних компаній, котируючих свої акції на біржах.
Будь-яке прогнозне рішення є суб'єктивним, а розраховані значення критеріїв носять швидше характер інформації до роздуму. Рішення в однокритерійній задачі простіше, ніж в багатокритерійній, але і там і тут є свої плюси і мінуси. Використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв дозволяє врахувати не тільки дані бухгалтерського обліку, звітності, але і додаткову інформацію.
Інші методи оцінки кредитоспроможності.Якщо розглянуті нами методи в тому або іншому ступені застосовуються в українській банківській практиці, то за кордоном оцінка надійності здійснюється, як правило, за допомогою декількох ключових позицій.
У СШАзастосовується правило п'яти "сі" (ключові слова починаються на "сі"):
- характер (character) - особа позичальника, його репутація в діловому світі, відповідальність, і готовність виконати узяті зобов'язання;
- фінансові можливості (сарасity) - здатність погасити узяту позику за рахунок поточних грошових надходжень або від продажу активів;
- майно (сарital) - величина і структура акціонерного капіталу підприємства;
- забезпечення (соllаtеrаl ) - види і вартість активів, пропонованих як застава при отриманні кредиту;
- загальні умови (conditions) - стан економічної кон'юнктури і інші зовнішні чинники, здатні зробити вплив на положення позичальника(наприклад, зміна податкового законодавства і т.п. ).
Легко помітити, що і "5 сі" не позбавлені недоліків. Названі показники, за деяким винятком, не можуть бути виражені безпосередньо в цифрових величинах; Значить, і тут виникають проблеми надійності аргументування на користь того або іншого висновку. Багато показників розраховуються виходячи з даних про залишки, а не обороти.
У Англії ключовим словом, в якому зосереджені вимоги при видачі позик позичальникам, є термін "PARTS", що включає:
purpose - призначення, мета;
amount - сума, розмір;
repayment - оплата, повернення довга і відсотків;
term - термін;
security - забезпечення, застава.
Таким чином, стисло розглянувши деякі з існуючих методів оцінки кредитоспроможності відзначимо, що причиною недоліків будь-якого з них є їх вузька цілеспрямованість. Якщо неможливо врахувати всі чинники, що впливають на оцінку кредитоспроможності, то,как правило, їх групують і розглядають при аналізі окремо, або вдаються до середніх значень і т п.
Тому, в сучасних умовах будь-яка методика повинна бути орієнтована на синтез основних і додаткових методів, або застосовувати пов'язану систему, побудовану на декількох методах.
РОЗДІЛ 2. Аналіз кредитоспроможності та фінансового стану підприємства
2.1
Аналіз структури балансу підприємства
Дані, які приводяться в пасиві дозволяють визначити, які зміни пройшли в структурі власного і позиченого капіталу скільки позичено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових позичених коштів; пасив показує, звідки взялись кошти, кому зобов’язане за них підприємство.
Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і звідки вони вкладені. По мірі власності використаний капітал підрозділяється на власний і позичений. По строку використання розрізняють капітал довгостроковий, короткостроковий і постійний.
В залежності від того на скільки оптимально відношення власного і позиченого капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства.
В зв’язку з показниками, які характеризують ринкову стійкість підприємства є:
ü Коефіцієнт фінансової автономності, або питома вага власного капіталу;
ü Коефіцієнт фінансової залежності;
ü Коефіцієнт фінансового ризику (відношення позиченого капіталу до власного).
Чим вищій рівень першого показника і нижче другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.
Таблиця 2.1 Структура пасивів підприємства
| Показники | Рівень показника | ||
| На початок року | На кінець року | Відхилення +/- | |
| Питома вага власного капіталу в загальній валюті балансу (коефіцієнт фінансової автономності підприємства) | 94,7 | 94,2 | -0,5 |
| Питома вага запозиченого капіталу ( коефіцієнт фінансової залежності) Довгострокового Короткострокового | 5,3 0,04 5,26 | 5,8 - 5,8 | +0,4 -0,04 +0,54 |
| Коефіцієнт фінансового ризику | 0,05 | 0,06 | +0,01 |
З таблиці 2.1 видно, що власний капітал має тенденцію до зниження. За звітний рік вона зменшилась на 0,5% , так як темпи росту позиченого капіталу вищі темпів росту власного капіталу. Збільшився також коефіцієнт фінансового ризику на 1%. Це свідчить про те, що фінансова залежність підприємства до зовнішніх інвесторів відносно підвищилась і значить знизилась його ринкова врівноваженість.
При внутрішньому аналізі фінансового стану необхідно вивчити динаміку і структуру власного і позиченого капіталу , визначити причини зміни окремих його складових і дати оцінку змінам за звітній період.
Таблиця 2.2 Динаміка структури власного капіталу підприємства “Мінол”
| Джерело капіталу | Сума, тис.грн. | Структура капіталу, % | |||
| На початок року | На кінець року | На початок року | На кінець року | Відхилення | |
| Статутний фонд | 977 | 977 | 0,4 | 0,4 | - |
| Додатковий капітал | 239390 | 239731 | 99,38 | 99,12 | -0,26 |
| Резервний фонд | 182 | 182 | 0,08 | 0,08 | - |
| Спеціальні фонди і цільове фінансування | 160 | 323 | 0,07 | 0,1 | +0,03 |
| Реструктизований борг | 282 | 2413 | 0,11 | 1,0 | +0,89 |
| Збитки: Минулих років Звітного року | -100 - | -100 -1645 | -0,04 - | -0,04 -0,66 | - -0,66 |
| Всього | 240891 | 241881 | 100,0 | 100,1 | - |
Таблиця 2.3 Динаміка структури позикового капіталу підприємства “Мінол”
| Джерело капіталу | Сума, тис.грн.. | Структура капіталу, % | |||
| На початок року | На кінець року | На початок року | На кінець року | відхилення | |
| Довгострокові кредити в банку | 103 | - | 0,77 | - | -0,71 |
| Короткострокові кредити в банку | 898 | 1403 | 6,7 | 9,43 | +2,73 |
| Позикові кошти | 1480 | 80 | 11,05 | 0,54 | -10,51 |
| Кредити та позики, що не погашені в строк | 325 | 6 | 2,42 | 0,04 | -2,38 |
| Розрахунки з кредиторами: За товари, роботи і послуги не сплачені в строк По виданих векселях ; З бюджету; По за бюджетних платежах; По страхуванню; По оплаті праці; З дочірніми підприємствами; З іншими кредиторами | 2962 2 1227 695 824 1165 19 3687 | 5884 2 3981 163 1561 1992 - 594 | 22,11 0,01 9,16 5,2 6,16 8,7 0,18 27,45 | 39,36 0,01 26,77 1,1 10,5 8,02 - 4,0 | +17,45 - +17,61 -,41 +4,34 -0,68 -0,14 -23,45 |
| Позики для працівників | 18 | 5 | 0,13 | 0,03 | -0,1 |
| Всього | 13396 | 14871 | 100,0 | 100,0 | - |
З даних таблиці 2.2 можна зробити висновок, що суттєвих змін в структурі власного капіталу не спостерігається. Єдиним недоліком є те, що в звітному році підприємство “Мінол” зазнало збитків на суму 1645 тис.грн.
З даних таблиці 2.3 видно, що підприємство в звітному році ліквідувало заборгованість по довгостроковим кредитам (103 тис.грн.), що становить 0,77% всього позиченого капіталу. В свою чергу збільшилась заборгованість по короткостроковим кредитам банку (505 тис.грн.). Залучення позикових коштів в оборот підприємства являється нормальним явищем. Це сприяє тимчасовому покрашенню фінансового стану при умові, що кошти не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що приводить до виплати штрафів, санкції і погіршення фінансового стану підприємства. На підприємстві зменшилась питома вага позичених коштів (10,51% до всього обсягу позикового капіталу), що є позитивним явищем для підприємства і зменшує залежність перед кредитодавцями. Негативними моментами в діяльності підприємства є те, що в значній мірі збільшилась заборгованість і за товари, роботи і послуги, які не сплачені в строк, розрахунки з бюджетом.
Все що має вартість, належить підприємству і відображається в активі балансу називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, який є у розпорядженні підприємства, про його вклади у конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про іншу вільну грошову готівку.
Головною ознакою групування статей балансу рахується степінь його ліквідності. По цій оцінці всі активи балансу розділяються на дострокові або основний капітал і поточні (оборотні) активи.
Розміщення коштів підприємства має велику роль в фінансовій діяльності і підвищення його ефективності, тому в процесі аналізу активів підприємства в першу чергу належить вивчити зміни в їх складі і структурі і дати їм оцінку.
Таблиця 2.4 Структура активів приватного підприємства “Мінол”
| Засоби підприємства | На початок року | На кінець року | Приріст | |||
| тис.грн. | частка % | тис.грн. | частка % | тис.грн. | частка % | |
| Довгострокові активи (основні засоби) | 234880 | 92,37 | 231653 | 90,22 | -3,227 | -2,15 |
| Оборотні активи, в т.ч.: сфері виробництва сфері обсягу | 19407 15575 3832 | 7,63 6,12 1,31 | 25099 21176 3923 | 9,78 8,25 1,53 | +5692 +5601 +91 | +2,15 +2,13 +0,02 |
| Всього | 254287 | 100,0 | 256752 | 100,0 | -2465 | - |
З таблиці видно, що за звітний рік структура активів підприємства “Мінол” істотно зменшилася: зменшилась доля основного капіталу, а оборотного відповідно збільшилась на 2,15%, в тому числі в сфері виробництва – на 2,13% і в сфері обсягу – 0,02%. В зв’язку з цим змінилась органічна будова капіталу: на початок року відношення основного капіталу до оборотного склало 1210%, а на кінець року – 922%, що буде прискорювати його оборотність.
Таблиця 2.5 Аналіз структури оборотних засобів підприємства “Мінол”
| Види засобів | Наявність засобів | Структура засобів, % | ||||
| на початок року | на кінець року | відхилення | на початок року | на кінець року | відхилення | |
| Виробничі запаси | 4617 | 5795 | +1178 | 23,8 | 23,08 | -0,72 |
| Незавершене виробництво | 3189 | 2260 | -929 | 16,43 | 9,0 | -7,43 |
| Витрати майбутніх періодів | 5 | 10 | +5 | 0,02 | 0,04 | +0,02 |
| Готова продукція | 7752 | 13110 | +5358 | 39,95 | 52,23 | +12,28 |
| Товари, купівельна вартість | 12 | 1 | -11 | 0,06 | 0,01 | -0,05 |
| Товари відвантажені (не сплачені в строк) | 3104 | 1624 | -1480 | 16,0 | 9,47 | -9,53 |
| Розрахунки з дебіторами | 558 | 2180 | +1622 | 2,88 | 8,69 | +5,81 |
| Грошові кошти | 17 | 57 | +40 | 0,08 | 0,23 | +0,15 |
| Використання позикових коштів | 103 | - | -103 | 0,54 | - | -0,54 |
| Інші оборотні активи | 50 | 62 | +12 | 0,24 | 0,25 | +0,01 |
| Всього | 19407 | 25099 | +5692 | 100,0 | 100,0 | - |
Аналізуючи дані таблиці 2.5 можна сказати, що найбільш питому вагу в поточних активах займає готова продукція. На початок року на її долю припадало 39,95% поточних активів, або 7752 тис.грн. до кінця року абсолютна її сума збільшилась на 5358 тис.грн., також збільшилась її питома вага (на 12,28), що свідчить про затовареність ринку збуту, високу собівартість виготовленої продукції, це призводить до замороження оборотних засобів, відсутність грошових коштів, що є негативним для ефективної діяльності підприємства.
Позитивним моментом в діяльності підприємства є збільшення маси грошових коштів на 40 тис.грн., що збільшує коефіцієнт абсолютної ліквідності підприємства; також збільшилась дебіторська заборгованість, яка в кінцевому випадку може перетворитися в готівку підприємства.
2.2
Аналіз кредитоспроможності підприємства
Як відомо, між статтями активу і пасиву балансу існує тісна взаємозалежність. Кожна стаття балансу має свої джерела фінансування. Джерелом фінансування довгострокових активів, як правило, є власний капітал і довгострокові позичені кошти. Не виключається випадок формування довгострокових активів і за їх рахунок короткострокових кредитів банку.
Поточні активи формуються як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок короткострокових позичених коштів.
В залежності від джерел формування загальну суму поточних активів (оборотного капіталу) прийнято ділити на дві частини:
1. Змінну частину, яка складена за рахунок короткострокових зобов’язань підприємства.
2. Постійний мінімум поточних активів, який формується за рахунок власного і довгострокового позиченого капіталу.
Як відомо, власний капітал в балансі відображається загальною сумою. Щоб визначити, скільки його використовується в обороті, необхідно від загальної суми по першому і другому розділах пасиву балансу відраховувати суму довгострокових активів.
Таблиця 2.6
| | На початок року | На кінець року |
| Загальна сума постійного капіталу | 240994 | 241881 |
| Загальна сума поза оборотних активів | 234880 | 231653 |
| Сума власних оборотних засобів | 6114 | 10228 |
Суму власного оборотного капіталу можна розрахувати і таким чином: від загальної суми поточних активів відрахувати суму короткострокових фінансових зобов’язань. Різниця може показати, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу чи що залишається в обороті підприємства, якщо погасити всю короткострокову заборгованість кредиторам.
Таблиця 2.7
| | На початок року | На кінець року |
| Загальна сума поточних активів | 19407 | 25099 |
| Загальна сума короткострокових боргів підприємства | 13293 | 14871 |
| Сума власного оборотного капіталу | 6114 | 10288 |
| Доля в сумі поточних активів, %: Власного капіталу; Позиченого капіталу | 31,5 68,5 | 40,7 59,3 |
Аналізуючи дані таблиці 2.6,2.7 можна сказати, що на кінець року в порівнянні з початком доля власного капіталу зросла на 9,2% (31,5-40,7), або на 4114 тис.грн. ( 6114-10228), що свідчить про зменшення фінансової залежності і нестійкості підприємств. Цей фактор є позитивний для даного підприємства, так як збільшення власного капіталу відбулося за рахунок збільшення суми поточних активів.
Якщо підприємство буде і в майбутньому такими темпами накопичувати власний капітал, то скоро воно досягне оптимального співвідношення власних і позичених коштів.
Розраховується структура розподілення власного капіталу, , а саме для власного оборотного капіталу в загальній його сумі отримало назву “коефіцієнта маневрування капіталу”, який показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обороті, в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами.
Таблиця 2.8
| | На початок року | На кінець року |
| Сума власного оборотного капіталу | 6114 | 10228 |
| Загальна сума власного капіталу (1л) | 240891 | 241881 |
| Коефіцієнт маневрування власного капіталу | 0,02 | 0,04 |
На підприємстві “Мінол” по стану на кінець року частка власного капіталу, яка знаходиться в обороті зросла на 0,02% (0,02-0,04), але це є незначне зростання для підприємства. Підприємство далі залишається з малою часткою власного оборотного капіталу, що не забезпечує підприємству достатню гнучкість у використанню власного капіталу.
Важливим показником, який характеризує фінансовий стан підприємства і його стійкість є забезпеченість матеріальними оборотними засобами власними джерелами фінансування.
Вона встановлює порівнянням суми власного оборотного капіталу з загальною сумою матеріальних оборотних фондів.
Таблиця 2.9
| | На початку року | На кінець року |
| Сума власного оборотного капіталу | 6114 | 10228 |
| Сума матеріальних оборотних фондів | 15575 | 21176 |
| Процент забезпеченості | 39 | 48 |
Звідси видно, що процент забезпеченості зріс на 9% (39-48), що є позитивним для підприємства, так як залежність підприємства від зовнішніх інвесторів знизився.
Надлишок чи недостача джерел коштів для формування запасів і затрат (матеріальних оборотних фондів) являється одним з критеріїв оцінки фінансової стійкості підприємства.
Існує чотири типи фінансової стійкості:
ü Абсолютна стійкість фінансового стану (якщо запаси і затрати (З) менші суми власного оборотного капіталу (ВК) і кредитів банку під товарно матеріальні цінності (КР));
ü Нормальна стійкість (якщо запаси і витрати дорівнюють сумі власного оборотного капіталу і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності);
ü Нестійкий, передкризовий фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Д);
ü Кризовий фінансовий стан (підприємство знаходиться на межі банкрутства), при якому: З>ВК+КР+Д, К0,3=(ВК+КР+Д)/3.
Проаналізувавши фінансовий стан підприємства “Мінол” ми бачимо, що підприємство знаходилося у 2008 році в кризовому фінансовому стані, це видно з наступних розрахунків: за 2008р.
15575>6114+0.39*15575+182+160=>15575>12530.25
К0,3=(ВК+КР+Д)/3=(6114+0.39*15575+182+160)/15575=0,8<1
За 1997р.
21176>10228+0,48*21176+182+323=>21176>206997.48
К0,3=(ВК+КР+Д)/3=(10228+0,48*21176+182+323)/21176=0,98<1
Рівновага платіжного балансу в даній ситуації забезпечується за рахунок прострочених платежів по оплаті праці, судом банку, постачальником, бюджету і т.д.
Рівновага фінансового стану може бути відновлена шляхом:
ü Прискорення оборотності капіталу в поточних активах, в результаті чого пройде відносне його зменшення на гривень товарообороту;
ü Обґрунтованого зменшення запасів і затрат (до нормативу);
ü Поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.
У звітному році відчувається незначне покращення фінансової стійкості, що видно наступних розрахунків:
21176>10228+0,48*21176+182+323=>21176>2089999997,48
К0.3=
що свідчить про те, що підприємство перейшло в нестійкій (передкризовій) фінансовий стан. При цьому фінансова нестабільність рахується допустимою, якщо виконуються наступні умови:
ü Виробничі запаси плюс готова продукція рівні або перевищують суму короткострокових кредитів, які приймають участь у формуванні засобів – ця умова виконується, так як 11а>111п
ü Незавершене виробництво плюс витрати майбутніх періодів рівні або менші від суми власного оборотного капіталу – умова виконується.
Оскільки наявність власного оборотного капіталу і його зміни мають дуже велике значення в забезпеченні фінансової стійкості під-ва, доцільно провести факторний аналіз його динаміки.
Таблиця 2.10 Аналіз впливу факторів на зміни наявності власного оборотного капіталу
| Фактор | Розрахунок впливу | Рівень впливу тис. грн.. |
| 1. Постійний капітал 1.1 Статутний фонд Додатковий капітал Резервний фонд Спеціальні фонди і цільове фінансування. Реструктизований фонд. Збитки звітного року Довгострокові кредити 2. Довгострокові активи 2.1 Основні засоби 2.2 Нематеріальні активи 2.3 Незавершені капітальні вкладення 2.4 Устаткування Всього: | 977-977 2399731-239390 182-182 323-160 2413-282 -(1645-0) 0-103 -(159107-162846) -(2-2) -(72114-71556) -(430-476) 10228-6114 | - +341 - +163 +2131 -1645 -103 +37399 - -558 +46 4114 |
З таблиці видно, що за звітний період сума власного оборотного капіталу збільшилась в цілому на 4114 грн. Це настало головним чином за рахунок приросту суми реструктизованого боргу, додаткового капіталу, основних засобів, а також зменшення за рахунок збитків в звітному році. Зменшення вкладу капіталу в основних фондах визвало збільшення суми власного оборотного капіталу.
Темпи росту власного капіталу (відношення суми прибутку, направлена в фонд накопичення, до власного капіталу) залежить від наступних факторів:
ü Рентабельність продаж (R)
ü Оборотності капіталу (Коб);
ü Структури капіталу, що характеризує фінансову активність підприємства по залученню запозичених коштів (відношення середньорічної суми валюти балансу до середньорічної суми власного капіталу (К)).
ü Процент відрахованого чистого прибутку на розвиток виробництва (Двід).
Отже, темп росту власного капіталу розраховується за формулою:
ТВК=R*Коб*К*Двід=(ЧП/ВР)*(ВР/К)*(К/ВК)*(Пн/ЧП)
за допомогою методу ланцюгової підставки розраховуємо вплив зміни кожного показника на темп росту капіталу
ТВК0=R0*Коб0*К0*Двід0=(4313/14805)*(17805/254287)*254287/240801)*9441/4313)=0,0017
ТВКк=Rк*Кобк*Кк*Двідк=(2252/207120)*(17805/254187)*(254281/2408991)*(441/4313)=0,0007
ТВККоб=R1*Коб1*К0*Двід0=(2252/20712)*(20712/256752)*(254287/240891)*(441/4313)=0,0008
ТВКк=R1*Коб1*К1*Двід0=(2252/20712)*(20712/256752)*(256752/241881)*(441/4313)=0,00085
ТВК1=R1*Коб1*К1*Двід1=(2252/20712)*(20712/256752)*(256752/241881)*(441/2252)=0,0016
Вплив коефіцієнту рентабельності продажу за звітний рік привів до сповільнення темпів росту власного капіталу на 0,001 (0,0017-0,007), в свою чергу такі коефіцієнти як в незначній мірі підвищились темпи росту власного капіталу. Найбільш суттєво вплинув на підвищення виробництва = 0,00075 (0,00085-0,0016). В цілому темпи росту власного капіталу за звітний рік зменшилась не суттєво (на 0,0001).
Аналіз платоспроможності і кредитоспроможності підприємства.
Одним з показників, характеризуючи ДСП, являється його платоспроможність, можливість наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої платіжні зобов’язання.
Оцінка платоспроможності виконується на основі характеристики ліквідності поточних активів, часу, необхідного для перетворення їх в грошову масу. Поняття платоспроможності і ліквідності були близькі. Від степені ліквідності балансу залежить платоспроможність. В той же час ліквідність характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але й перспективу.
Найбільш мобільною частиною ліквідних засобів є гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи відноситься готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість.
Значно більший строк потрібний для переробки виробничих запасів і незавершеного виробництва в готову продукцію, а потім у грошову масу. Тому вони відносяться до третьої групи.
Таблиця 2.11 Згрупування поточних затрат по степені ліквідності
| Поточні активи | На початок року | На кінець року |
| Грошові кошти | 17 | 57 |
| Короткострокові фінансові вклади | - | - |
| Всього по І групі | 17 | 57 |
| Готова продукція | 7764 | 18111 |
| Товари відвантажені | 3104 | 1624 |
| Дебіторська заборгованість | 558 | 2180 |
| Інші оборотні активи | 153 | 62 |
| Всього по ІІ групі | 11579 | 16977 |
| Виробничі запаси | 4617 | 5795 |
| Незавершене виробництво | 3189 | 2260 |
| Витрати майбутніх періодів | 5 | 10 |
| Всього по ІІІ групі | 7811 | 8065 |
| Всього поточних активів | 199407 | 25099 |
На три групи розбиваються і платіжні зобов’язання підприємства:
1. заборгованість, строки оплати якої вже наступили;
2. заборгованість, яку можна погасити найближчим часом;
3. довгострокова заборгованість.
Для оцінки перспективної платоспроможності розраховують наступні показники ліквідності: абсолютний, проміжний і загальний.
Абсолютний показник ліквідності визначають відношення ліквідних засобів першої групи до всієї суми короткострокових боргів підприємства. Його значення призначається достатнім, якщо він вищий 0,2-0,25. якщо підприємство в поточний момент може 25-35% погасити свої борги, то його платоспроможність рахується нормальною. На аналізую чому підприємстві на початок року абсолютний коефіцієнт ліквідності становив 0,001 (17:13293), а на кінець року 0,003 (57:14871).
Відношення ліквідних засобів перших двох груп до загальної суми короткострокових боргів підприємства являє собою проміжний коефіцієнт ліквідності. Задовольняє переважно межі від 0,7 до 0,8. В нашому випадку коефіцієнт буде дорівнювати:
2008р. 2009р.
(17+11579):13293 (57+16977):14871
0,87 1,14
загальний коефіцієнт ліквідності розраховується відношенням суми поточних активів до загальної суми короткострокових зобов’язань. Задовольняє переважно коефіцієнт 2-2,5. в нашому випадку на початок року коефіцієнт становив: 19407/13293=1,46; на кінець року: 25099/14871=1,68.
Таблиця 2.12 Показник ліквідності підприємства
Показник ліквідності | На початок року | На кінець року |
| Абсолютний | 0,001 | 0,003 |
| Проміжний | 0,87 | 1,14 |
Загальний | 1,46 | 1,68 |
Дані таблиці свідчать, що дане підприємство є неліквідним , так як коефіцієнт абсолютної ліквідності близький до 0, порівнюючи за нормативним коефіцієнтом, який коливається в межах 0,2 – 0,25.
Низький коефіцієнт ліквідності не дозволяє підприємству користуватися кредитами банків і підприємств, погіршує матеріально – технічне постачання, не сприяє вкладенню інвестицій в підприємство.
Аналізуючи проміжний коефіцієнт ліквідності, можна сказати що він є досить високим, вищий нормативної норми і має тенденцію росту порівняно попереднім періодом, що зумовлюється насамперед збільшенням кількості готової продукції на складах (13111 – 7764 ==5347), що свідчить про затоварення ринків збуту, низькою купівельною спроможністю господарських суб’єктів, високою собівартістю продукції, це призводить до замороження оборотних засобів, відсутності грошових коштів і дебіторської заборгованості (2180 – 558 = 1622).
Для більш повної і об’єктивної оцінки ліквідності можна використати факторну модель:
К лік =
де х1 - показник, який характеризує вартість поточних активів, які приходять на ( грн.. прибутку ; х2 – показник , який свідчить про можливість підприємства погасити свої заборгованості за своєї діяльності.
За допомогою методу ланцюгової підставки розраховуємо вплив кожного фактора на ліквідність підприємства:
аналізуючи вплив кожного показника можна сказати, що за звітний рік зріс показник ( на 1,87 (1,46-3,33)), який характеризує вартість поточних активів, які приходяться на 1 грн. Прибутку. Що є позитивним для підприємства, так як збільшує його ліквідність. Зміна (зменшення на 1,65 (3,33-1,68)) показника, який свідчить про спроможність підприємства погасити свої заборгованості за рахунок своєї діяльності, є негативним явищем, так як суттєво понизив ліквідність підприємства. Якщо порівняти минулий і звітний роки, то можна спостерігати деяке збільшення показника ліквідності на 0,22 (1,46-1,68), що відбулося за рахунок збільшення поточних активів.
Підприємство можна частково визначити платоспроможним, тільки за рахунок того, що загальний коефіцієнт ліквідності за звітний рік більший від нормативного (1,68>1,5). Це пояснюється збільшенням поточних активів по групі 2 і 3, а саме готової продукції, дебіторської заборгованості, виробничих запасів.
Ще одним показником ліквідності є коефіцієнт самофінансування – відношення суми самофінансуючого прибутку ( прибуток + амортизація) до загальної суми внутрішніх і зовнішніх джерел фінансових заходів:
Довгострокові Короткострокові
К самофінансування попередній рік =(4313+2877)/(4313+2877+103+13293)=0,35
К самофінансування звітний рік =(2252+3598)/(2252+3598+14871)=0,28
З рахунків видно, що коефіцієнт самофінансування за звітний рік зменшився на 0.07(0.35-0.28), і є негативним явищем для підприємства. Це зумовлено насамперед тим, що підприємство в звітному році отримало на 2061 тис. грн. (4313-2252) менше прибутку ніж в попередньому році, а також збільшилась сума короткострокових зобов’язань 1528 тис. грн. (13293-14871).
Платоспроможність підприємства тісно пов’язана з поняттям кредитоспроможність. Кредитоспроможність це такий фінансовий стан, який дозволяє отримати кредит і своєчасно повернути його.
При оцінці кредитоспроможності враховується репутація позичальника, розмір і склад його власності, стан економічної і ринкової кон’єктури, стійкість фінансового стану.
2.3
Факторний аналіз рентабельності та прибутковості підприємства
Ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів характеризується кількісним співвідношенням інтенсивних і екстенсивних факторів.
Показниками екстенсивного розвитку є кількісні показники використання ресурсів: чисельність працюючих, величина використаних предметів праці, об’єм основних виробничих фондів , величину амортизації та авансових оборотних засобів.
Показники інтенсивного розвитку – якісні показники використання ресурсів: продуктивність праці, матеріаловіддача, матеріаломісткість, фондовіддача, фондомісткість, кількість оборотів оборотних засобів або коефіцієнт закріплення оборотних засобів.
Кінцеві результати діяльності формулюються під дією інтенсивних і екстенсивних факторів. Особливістю інтенсивного і екстенсивного використання ресурсів є їх взаємозамінність. Так нехватку робочої сили можна поповнити підвищенням продуктивності праці.
Оцінка результатів інтенсифікації включає таку систему розрахунків:
a) визначення динаміки розрахунків інтенсифікації;
b) визначення співвідношення приросту використання виробничих ресурсів в розрахунку на один процент приросту обсягу виробництва;
c) розрахунок частки впливу зміни показників інтенсифікації на приріст обсягу виробництва;
d) розрахунок відносної економії виробничих ресурсів;
e) комплексна оцінка всебічної інтенсифікації виробництва.
Для оцінки інтенсифікації виробництва на приватному підприємстві “Мінол”, можна використати наступну аналітичну таблицю 2.13.
Таблиця 2.13 Характеристика показників інтенсифікації виробництва
| №пп | Показники | Минулий рік | Звітний рік | Відношення % |
| 1. | Валова продукція в співставних цінах | 23436 | 15929 | 67 |
| 2. | Промислово-виробничий персонал | 3707 | 3343 | 90 |
| 3. | Фонд оплати праці з нарахуванням | 2603 | 2513 | 96 |
| 4. | a) Основні виробничі фонди; b) Амортизації. | 262211 2877 | 261559 3598 | 99 125 |
| 5. | Оборотні засоби | 19407 | 25099 | 129 |
| 6. | Матеріальні витрати | 13443 | 12429 | 92 |
| 7. | Продуктивність праці | 6,3 | 4,8 | 76 |
| 8. | Продукція праці на 1грн. оплати праці (с.1:с.3) | 9 | 6,3 | 70 |
| 9. | Матеріаловіддача (с.1:с.6) | 1,7 | 1,3 | 76 |
| 10. | a) Фондовіддача (с.1:с.4а); b) Амортизацієвіддача (с.1:с.4б) | 0,08 8,1 | 0,06 4,4 | 75 54 |
| 11. | Оборотність оборотних коштів (кількість оборотів) | 1,2 | 0,6 | 50 |
В звітному році порівняно з минулим продуктивність склала 76%, зарплатовіддіча – 70%, матеріаловіддача – 76%, фондовіддача основних виробничих фондів – 75%, оборотність засобів – 50%.
Таблиця 2.14 Зведений аналіз показників інтенсифікації
| № пп | Види ресурсів | Динаміка якісних показників, коефіцієнт | Приріст (-), спад (+), ресурсів на 1% спаду продукції, % | Частка впливу на 100% спаду продукції | Відносний перерозхід ресурсів, тис. грн. | |
| Екстенсивних факторів | Інтенсивних факторів | |||||
| 1. | Промислово-виробничий персонал | 0,76 | 0,3 | -30 | -70 | 859,3 |
| 2. | Оплата праці | 0,7 | 0,12 | -12 | -88 | 769 |
| 3. | Матеріальні затрати | 0,76 | 0,24 | -24 | -76 | 3422,2 |
| 4. | a) ОВФ b) амортизація | 0,75 0,54 | 0,03 -0,76 | -3 76 | -97 -176 | 85877,6 1670,4 |
| 5. | Оборотні засоби | 0,5 | -0,87 | 87 | -187 | 12096,3 |
| Комплексна оцінка усесторонньої інтенсифікації | 0,66 | -0,042 | -4,2 | -95,8 | 1021655,1 | |
У звітному році відбулося зменшення виробництва на 33%. Дані таблиці свідчать, що темпи зниження рівня використання всіх ресурсів повільніші, ніж темпи зменшення обсягів виробництва: зменшення на 1% спаду продукції – промислово-виробничого персоналу на 30%, оплати праці на 12%, матеріальних витрат 24%, основних виробничих фондів на 3%. Також спостерігається зростання деяких видів ресурсів на 1% спаду виробництва таких як: амортизація на 76%, оборотні засоби на 87%. Дані таблиці свідчать про нераціональне використання всіх видів ресурсів підприємства “Мінол”, що призвело до великої суми перерозходу.
В статистиці для кількісної оцінки окремих факторів використовують індексний метод. Вплив кількісних факторів визначається діленням темпу росту на результативний показник і множенням на 100%.
З проведених розрахунків ( табл. 2.14.) можна спостерігати, що більший вплив на зменшення обсягів виробництва здійснюють екстенсивні фактори. Використання таких ресурсів, як амортизація і оборотні засоби є повністю екстенсивне.
Нераціональне використання всіх видів ресурсів підтверджується розрахунком відносного перерозподілу ресурсів. Він розраховується наступним чином: від часткового показника звітного року мінусується базовий частковий показник скорегований на коефіцієнт росту обсягу виробництва.
Так найбільший перерозхід відбувся по таких видах як основні виробничі фонди ( на 85877,6 тис.грн.) оборотні засоби ( на 12096,3 тис.грн.), що свідчать про погіршення використання майна на даному підприємстві.
Сукупній відносний перерозхід можна визначити як суму пере розходів по основних видах ресурсів: матеріальні затрати, промислово-виробничій персонал, ОВФ, оборотні засоби. Він складає 102165,1 тис.грн.
Для комплексної оцінки всебічної інтенсифікації проведемо розрахунки на сукупні ресурси.
Для розрахунку динаміки сукупних затрат просумуємо затрати по всіх ресурсах:
Минулий рік – 2603+26221+19407+13443=297664 тис.грн.
Звітний рік – 2513+261559+25099+1242=301600 тис.грн.
Динаміка сукупних затрат визначається як співвідношення затрат звітного року до базового: 301600/297664=1,013
Співвідношення динаміки продукції і динаміки сукупних ресурсів визначається динаміка якісних показників: 0,67/1,013=0,66
дані свідчать, що якісне використання ресурсів погіршилось на 34%.
Приріст сукупних ресурсів на 1% спаду обсягів виробництва дорівнює 1,3/(-31)=-0,042 , що свідчить про нераціональне використання ресурсів.
Відповідно частка екстенсивних факторів на 100% спаду продукції –4,2% і інтенсивних факторів –95,8%. З проведених розрахунків можемо зробити висновок, що спостерігається погіршення інтенсифікації виробництва і свідчить про: нераціональне і неефективне використання технології на підприємстві і погану організацію праці; нераціональне використання сировини і т.д.
Узагальнюючим показником всебічної інтенсифікації для умов підприємств виступає рівень загальної рентабельності: Р=БП/(ОВФ+НОЗ)
Як відношення балансового прибутку (БП) до основних виробничих фондів (ОВФ) та нормованих оборотних засобів (НОЗ)
Р0=4313/(262211+19407)=0,015
Р1=2252/(261559+25099)=0,0078
Як бачимо з розрахунків на кінець звітного року рентабельність підприємства дещо зменшилась на 52%.
Щоб визначити вплив факторів на зміну рентабельності проведемо факторний аналіз за елементами затрат:
Р=(1-МЗ/Рр+ЗП/Рр+В/Рр+А/Рр+ІВ/Рр)/(ОВФ/Рр+НОЗ/Рр), де
МЗ – матеріальні затрати на виробництво;
ЗП – виплати на оплату праці;
Рр – виручка від реалізації за мінусом ПДВ і акцизного збору;
В – відрахування на соціальні заходи;
А – амортизація;
ІВ – інші витрати.
Таблиця 2.15. Вплив факторів на зміну рентабельності
| № пп | Фактори | Розрахунок | Рівень впливу |
| 1. | ОВФ | | -0.02751 |
| 2. | НОЗ | | -0.00833 |
| 3. | Матеріальні затрати | | 0.01044 |
| 4. | ЗП | | -0.00012 |
| 5. | Відрахування на соціальні заходи | | -0.00061 |
| 6. | Амортизація | | -0.00124 |
| 7. | Інші витрати | | 0.00308 |
| Загальна зміна рентабельності | | -0.02426 | |
За даними даної таблиці можна спостерігати зменшення рентабельності за рахунок зміни всіх елементів затрат, за винятком матеріальних затрат і інших витрат, зміна яких призвела до збільшення рентабельності.
Становище підприємства погіршується, на 67% знизився обсяг виробництва продукції, знизився рівень рентабельності і якісні показники використання ресурсів. Все це веде до погіршення фінансового становища підприємства і змусить його розробляти інші форми організації виробництва і т.д.
РОЗДІЛ 3. Напрямки підвищення кредитоспроможності підприємства
Проаналізувавши загальний стан підприємства можна зробити пропозиції по покращенню фінансового стану підприємства:
1. Перш за все підприємство повинно реалізувати всю продукцію, що застоюється на складах. Реалізацією просуванням продукції на ринок на підприємстві займається відділ маркетингу. Саме цей відділ повинен забезпечити просування товару не тільки на вітчизняний ринок, а і за кордон. Введення сучасної моделі відділу маркетингу забезпечує зв’язок цього відділу з всіма іншими відділами підприємства, що забезпечує їх ефективну роботу.
2. Зниження собівартості продукції дозволить підприємству бути конкурентноспроможним на ринку збуту можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції впливає на збільшення прибутку підприємства.
3. Збільшення трудових коштів на розрахунковому ринку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лиш платоспроможнім підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.
4. Виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів, а також отримання ліцензії на виробництво “ходових” товарів, що дозволить стабілізувати і покращити фінансовий стан підприємства.
Висновки
Проаналізувавши баланс можна зробити деякі висновки по діяльності підприємства. У звітному році порівняно з попереднім різко зменшився об’єм виробництва продукції (на 67%), що свідчить про погіршення використання основних фондів. Мало того, при значному зниженні виробництва, готової продукції на її склад суттєво збільшилось на 5358 тис. грн., або на 41%, що говорить про неспроможність підприємства реалізувати свою продукцію, в основному за рахунок високої собівартості. Все це вплинуло на зменшення балансового прибутку підприємства майже вдвічі (на 20610 тис. грн. або 52%), що є негативним для підприємства так як свідчить про відсутність джерела поповнення власних засобів.
Позитивним моментом діяльності підприємства є зростання його стійкості, тобто підвищення проценту забезпеченості – забезпеченість матеріальних оборотних засобів власними джерелами фінансування на 9% (39-48), що є позитивним для підприємства, так як залежність підприємства від зовнішніх інвесторів знизився. Ще одним позитивним моментом є те, що у звітному році підприємство перейшло з кризового фінансового стану в нестійке фінансове становище.
Проаналізувавши ефективність використання капіталу, ми побачимо, що оборотність капіталу в деякій мірі зросла на 0,01, що спричинило зменшення тривалості обороту на 678,8 днів. Внаслідок прискорення оборотності капіталу підприємство забезпечило приріст прибутку в звітному році на 279,1 тис. грн. зниження коефіцієнту рентабельності продажу за звітний рік привів до сповільнення темпів росту власного капіталу. В цілому за звітний рік темп росту зменшився на 0,0001.
Список використаних джерел
1. Постанова Правління НБУ №484 від 15.12.2000р. Із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 121 ( z0121-01 ) від 22.03.2001
2. Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України. Постанова Правління НБУ №114 від 2003.1998р.
3. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків.
4. Про банки та банківську діяльність: Закон України згідно постанови ВР №325/2000 – ВР від 07.12.2000р.
5. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України. Постанова НБУ № 418 від 20.08.99р.
6. Про кредитування. Положення Національного банку України №246 від 28.09.95р.
7. Про затвердження "Правил організації фінансової та статистичної звітності банків України". Постанова Правління НБУ від 12.12.97р.
8. Ачкасов А. И. Типы валютных операций и другие виды сделок на международном денежном рынке / А. И. Ачкасов . - М.: Консалтбанкир, 2005.-342 с.
9. Банківські операції / Під ред. Мороза. –К.:КНЕУ, 2000ю -732 с.
10. Буренин А.Н. Рынки производных финансовых инструментов / А.Н. Буренин. – М.: Инфра-М, 2003-231с.
11. Вітлінський В.В. Ризик у менеджменті / В.В. Вітлінський, С.І. Наконечний.-К.: ТОВ “Борисфен-М, 1998.- 328 с.
12. Камаев В.Д. Учебник по основам экономической теории (экономика) /В. Д. Камаев - М.: Владос, 1994.- 384 с.
13. Международная торговля: финансовые операции, страхование и другие услуги / пер. с англ. – К.,1994.-621с.
14. Необхідні дані для аналізу взяті з підприємства “Мінол”.
Размещено на Allbest.ru
