Курсовая Інформаційна політика митних органів та роль юридичних підрозділів у її забезпеченні

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-25

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Имя

Выберите тип работы:

Принимаю Политику конфиденциальности

Скидка 25% при заказе до 11.11.2024

Державна митна служба України

Академія митної служби України
Юридичний факультет

Кафедра цивільно-правових дисциплін
КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: „Організація правової та претензійно - договірної роботи в митних органах”

На тему: „Інформаційна політика митних органів та роль юридичних підрозділів у її забезпеченні”
Виконав: курсант гр. П03-3

Іщенко Ю.С.
Перевірив: доц. Зуєв В.А.
Дніпропетровськ

2008

План

Вступ

Розділ І. Інформаційна політика митних органів України

1.1 Поняття інформації, інформаційних відносин, інформаційної політики

1.2 Правове регулювання інформаційної політики митних органів України

1.3 Головні напрями інформаційної політики митних органів України

Розділ ІІ. Організація реалізації інформаційної політики в митних органах України

2.1 Інформаційна мережа митних органів України: WEB-сайт Державної митної служби України, Єдина автоматизована інформаційна система, телефон довіри

2.2 Робота інформаційних служб в митних органах України

2.3 Основні напрями роботи інформаційних служб митних органів України

2.4 Роль юридичних підрозділів у реалізації інформаційної політики митних органів України

Висновок

Список використаної літератури

Вступ
Останні десятиліття характеризуються стрімким розвитком інформаційних технологій, що охопили всі сфери людської життєдіяльності. Швидкий і глобальний розвиток інформаційної сфери, сучасних інформаційних технологій, значною мірою впливає на політичну, економічну, соціокультурну, оборонну та інші складові процесів розвитку суспільства і держави, а інформаційні ресурси в сучасних умовах стають системоутворюючим фактором їхньої життєдіяльності.

Однією з основних ознак сучасної державної влади є її інформаційно-інтелектуальний характер, який виражається в тому, що будь-які процеси організації вимагають інформаційного забезпечення, наявності повних і достовірних відомостей про об'єкт і середовище, у якому він перебуває, інформація забезпечує життєздатність органів державної влади.

Інформація - основа нормальної діяльності усіх державних органів, в тому числі і митних. Без інформації неможливо ефективно керувати митною системою, забезпечувати її раціональне функціонування та успішний розвиток, виконувати основні завдання в процесі реалізації митної політики, відсутність необхідної інформації - джерело суб’єктивізму, необґрунтованих рішень і дій. Якісне інформаційне забезпечення - важливий елемент успіху на шляху досягнення поставленої мети.

У процесі реалізації митної політики інформація виконує наступні функції:

- є формою взаємозв’язку, взаємодії компонентів митної системи, а також системи з оточуючим середовищем;

- обслуговує весь процес прийняття управлінських рішень – від підготовки та прийняття рішення до підведення підсумків його виконання;

- є безпосередньою причиною, що визначає вибір того чи іншого варіанта, поведінки, перехід митної системи до нового стану, що забезпечує її рух до визначеної мети.

Саме тому інформаційна політика митних органів України повинна бути направлена на задоволення інформаційних потреб, які постають перед митними органами в процесі здійснення їх діяльності. Необхідно постійно вдосконалювати механізми координації, планування і функціонування інформаційної інфраструктури митних органів України, узгоджувати інформаційну політику митних органів з загальнодержавною інформаційною політикою. Інформаційна політика митних органів має відповідати національним інтересам, інтересам держави, суспільства, особистості; бути відкритою і доступною для сприйняття і розуміння; бути здатною виявляти і відповідати потребам митних органів України.

Вивченню цього питання присвячена невелика кількість наукових досліджень, переважна більшість авторів – дослідників цього питання – це українські та російські автори, а саме: Корнєва Т., Кормич Б.А., Попов В.Д., Тодощак О.В., Яременко О. тощо

Актуальність обраної теми визначається тим, що сьогодні інформація – основа успішної діяльності митних органів по реалізації поставлених перед ними завдань, без інформації неможливе функціонування системи митних органів, і саме тому інформаційна політика митних органів має важливе значення для подальшого ефективного функціонування, розвитку та вдосконалення митної системи.

Мета роботи: розглянути основні напрями формування інформаційної політики митних органів України, визначити роль юридичних підрозділів у її забезпеченні.

Завдання роботи:

- визначити поняття інформації та інформаційної політики митних органів України;

- визначити головні напрями інформаційної політики митних органів України;

- дослідити систему сучасної інформаційної мережі митних органів України;

- визначити роль юридичних підрозділів у реалізації інформаційної політики митних органів України.

Розділ І. Інформаційна політика митних органів України

1.1

Поняття інформації, інформаційних відносин, інформаційної політики

Інформація (від лат. informatio – „роз’яснення”, „сповіщення”) - відомості про навколишній світ, процеси, які в ньому відбуваються, про події ситуації, чиюсь діяльність, що їх сприймають людина, машини та інші системи.

Відповідно до ст. 1 закону України „Про інформацію” під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Діяльність митних органів нерозривно пов’язана з інформацією. Тому природно, що збирання та обробка інформації, її ефективне використання є необхідною умовою ефективної діяльності митних органів. У митних органах використовується безліч джерел необхідної інформації. На перший план можна вивести офіційну інформацію, що надходить у вигляді правових актів, документів нормативно-розпорядчого характеру з офіційних друкованих чи електронних джерел. Наступним джерелом є службова комунікація, тобто процес ділового спілкування у колі керівників, колег, підлеглих, наради, переговори, робочі зустрічі [8; 20].

Інформація відіграє важливу роль в процесі організації роботи митних органів. Визначення наявних ресурсів, резервів, вивчення потенційних можливостей кожного працівника, правильна розстановка сил, та найбільш ефективного шляху вирішення поставлених задач - така організаційна діяльність вимагає постійного детального аналізу різноманітних даних.

У митних органах України використовується великий обсяг інформації, яку можна класифікувати за різними критеріями:

- за ступенем співвідношення інформації із дійсністю та реальними процесами, що в ній відбуваються: офіційна та неофіційна, загальна та галузева, горизонтальна та вертикальна;

- в залежності від часу використання: інформація про минуле, сьогодення й майбутнє;

- за типом зв'язку митного органу та зовнішнього середовища: інформація, що циркулює в прямому та зворотному напрямі між митними органами, митними органами й державними органами управління митною справою, між митними органами та зовнішнім середовищем;

- за формальною визначеністю: усна доповідь, повідомлення на папері у вигляді текстів, таблиць, електронний варіант - надходження електронною поштою;

- за ступенем перетворення: основна чи пояснювальна інформація, оброблена у вигляді аналітичних і прогнозних нотаток; теле-, радіо-, фотоматеріали; інформація, згрупована в інформаційні щотижневики, бюлетені й інші інформаційні повідомлення;

- за межами фіксації: інформація, що підлягає або не підлягає реєстрації;

- за сферою застосування: універсальна інформація, яка може бути використана в будь-яких управлінських структурах митних органів (довідки, положення, накази керівництва); спеціалізована – придатна для застосування тільки в тих чи інших підрозділах;

- за ступенем комплектності: комплектна документальна, тобто придатна для використання у первісному вигляді; некомплектна, тобто така, що використовується лише з іншими видами даних та зведень;

- за об'ємністю і стабільністю: вичерпна, така, що не потребує доповнення; така, що потребує доповнення; постійна й перемінна;

- за формою та способом одержання: така, що одержується з органу управління, за допомогою вивчення статей та інших публікацій, проведення моніторингів, дослідження та вивчення суспільної думки, обміну досвідом роботи різних підрозділів митних органів;

- за упорядкованістю: систематизована; відомості про нормативно-правові акти, прийняті державними органами управління митною справою; регламентована в часі, просторі, за колом осіб, джерелами опублікування й змістом тощо [6; 65-66].

Щодо змісту інформації в митних органах існують певні обов’язкові вимоги. В цілому - це доцільність та вірогідність інформації, її повнота та актуальність. Лише вірогідна інформація, знання конкретних окремих фактів, дійсних процесів життя може зумовити правильне прийняття рішення та своєчасне передбачення й усунення помилок.

Уся інформація, що належить митним органам, незалежно від змісту, форм, часу і місця створення, входить до інформаційних ресурсів митних органів України. Інформаційні ресурси на сучасному етапі розвитку суспільства є одним з найважливіших стратегічних ресурсів [3; 367]. Митні органи формують свої ресурси та вільно розпоряджаються ними.

Інформаційні ресурси є основою формування інформаційного простору митних органів України. Інформаційний простір найчастіше визначається як сукупність суттєвих зв’язків (відносин) між знаннями [13; 45].

Основними компонентами інформаційного простору є: 1) інформаційні ресурси - в широкому значенні - сукупність даних, організованих для ефективного отримання достовірної інформації; 2) інформаційна інфраструктура - система організаційних структур, що забезпечують функціонування і розвиток інформаційного простору і засобів інформаційної взаємодії; 3) засоби інформаційної взаємодії.

Обіг інформації у митній системі дає підстави для висновку про існування такого виду суспільних відносин, як інформаційних. Таким чином, під інформаційними відносинами можна розуміти врегульовані інформаційно-правовою нормою інформаційні суспільні відносини, сторони якого виступають як носії взаємних прав і обов'язків, встановлених і гарантованих інформаційно-правовою нормою.

До основних елементів інформаційних відносин відносяться:

1. Суб'єкти, які вступають у відносини при здійсненні інформаційних процесів:

- виробники, або творці, інформації, зокрема автори;

- власники інформації (інформаційних об'єктів);

- споживачі інформації.

Митні органи за цією класифікацією являються одночасно і виробниками і споживачами інформації, як і переважна більшість органів державної влади. Так, наприклад, для підготовки та опублікування звітів про результати діяльності митних органів за певний період необхідно вивчити та опрацювати внутрішню інформацію про роботу митних органів за визначений період.

Відповідно до ст. 7 закону України „Про інформацію” суб'єктами інформаційних відносин є: громадяни України, юридичні особи, держава, інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.

Також, залежно від обсягу прав та обов'язків в інформаційній сфері можна виділити загальних та спеціальних суб'єктів [15;82]. Загальними суб'єктами інформаційно-правових відносин є держава та її органи, крім органів, що володіють спеціальною компетенцією в інформаційній сфері; фізичні особи та юридичні особи, для яких інформаційна діяльність не є основним видом діяльності. До цього кола відносяться і митні органи України.

До кола спеціальних суб'єктів інформаційно-правових відносин належать юридичні особи, установчими документами яких передбачено інформаційну діяльність як основну: інформаційні агентства, друковані засоби масової інформації, видавництва, телерадіокомпанії, провайдери Інтернет, бібліотеки тощо.

2. Поведінка (дія, бездіяльність) суб'єктів при здійсненні ними інформаційних відносин (наприклад, отримання та надання інформації, тиражування і розповсюдження інформаційних об'єктів та інші аналогічні дії);

3. Об'єкти, у зв'язку з якими суб'єкти вступають в інформаційні відносини. Об'єктами інформаційних відносин відповідно до ст. 7 закону України „Про інформацію” є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах (наприклад, документована інформація, елементи інформаційної безпеки; інформаційні технології і засоби їх забезпечення, інші об'єкти в інформаційній сфері).

4. Право, обов'язок і відповідальність суб'єктів правовідносин при здійсненні інформаційних процесів.

Важливим аспектом обігу інформації в митних органах є інформаційна безпека, якавідповідно до Концепції Національної програми інформатизації являє собоюстан захищеності інтересів особи, суспільства та держави в інформаційній сфері, який виключає можливість заподіяння їм шкоди через неповноту, несвоєчасність і недостовірність інформації, а також негативні наслідки використання інформаційних технологій або законодавчо забороненої чи обмеженої для поширення інформації.

Говорячи про інформацію та інформаційні відносини у митній сфері неможливо оминути явище інформаційної політики митних органів, яка впливає як на обіг інформації в митних органах, так і на формування інформаційних відносин, що при цьому виникають та розвивається у контексті національної інформаційної політики. Відповідно до положень Концепції національної інформаційної політики національна інформаційна політика – стратегія, напрями і завдання держави у сфері збирання, зберігання, використання та поширення інформації та інформаційних ресурсів у суспільстві.

Інформаційна політика митних органів України передусім має бути спрямована на розвиток. Тобто вона повинна бути орієнтована не лише на відносини, які виникають у сфері митної діяльності сьогодні, а й на ті, що виникнуть у майбутньому, оскільки нині інформація є стратегічним ресурсом. Можна виділити два напрями розвитку інформаційної політики митних органів: технологічний (регулювання процесу розвитку компонентів інформаційного середовища) і змістовний (пріоритети комунікаційної діяльності учасників інформаційного процесу).

Отже, можна надати наступне визначення інформаційної політики митних органів України – це система цілей, задач, принципів, критеріїв ефективності і, таких, що витікають з них, узгоджених організаційних і технічних заходів, пов'язаних з розробкою, упровадженням та удосконаленням процесу обігу інформації та використання інформаційних технологій в митних органах.

Метою інформаційної політики митних органів України є досягнення якісно нового рівня інформатизації митних органів і створення інформаційно-технічної інфраструктури, що буде забезпечувати виконання задач, поставлених перед митними органами.

Основними задачами інформаційної політики митних органів можна визначити наступні:

- аналіз, систематизація і актуалізація методологічної, нормативно-правової і методичної бази у області інформатизації митних органів України;

- упровадження в діяльність митних органів нових інформаційних технологій;

- створення перспективної інформаційної системи митних органів і організація ефективного її застосування;

- створення єдиної системи інформаційної безпеки митних органів України;

- забезпечення необхідного рівня підготовки співробітників митної служби і фахівців інформаційно-технічного профілю для роботи в умовах широкого застосування нових інформаційних технологій і технічних засобів тощо.

Основними принципами інформаційної політики митних органів можна визначити:

- системність і комплексність при визначенні цілей, основних задач і напрямів інформаційної політики, а також заходів щодо забезпечення її реалізації;

- відповідність інформаційної інфраструктури, задач інформатизації і технічного оснащення митних органів складу, структурі і задачам митної служби України;

- принцип інформаційної безпеки, який означає запобігання або істотне утруднення несанкціонованого доступу до інформації, оброблюваної в автоматизованих системах митних органів або циркулюючої у виділених приміщеннях об'єктів митної інфраструктури;

- концентрація зусиль і матеріально-технічних ресурсів на пріоритетних напрямах інформаційно-технічної політики, цільове використовування фінансових коштів, що виділяються тощо.

Усі ці елементи, які мають різну природу охоплюються поняттям інформаційної сфери, яке є найбільш загальним до цих явищ та відповідно до Концепції Національної програми інформатизації визначається як сукупність інформаційних ресурсів, інформаційної інфраструктури, суб’єктів інформаційних відносин, які забезпечують збирання, зберігання, використання та поширення інформації, а також як система правового регулювання суспільних відносин у цій сфері .

Отже, інформаційна сфера включає в себе такі елементи:

- інформаційні (інформація в різних видах);

- політичні (інформаційна політика, інформаційна безпека);

- організаційно-правові (суб’єкти інформаційних відносин);

- технічні (інформаційна інфраструктура, мережі, канали зв’язку):

- економічні (матеріальні носії інформації, надання інформаційних послуг) [15; 81].

Таким чином, можна зробити висновок, що поняття інформації, інформаційних відносин, інформаційних ресурсів, інформаційного простору, інформаційної безпеки та інформаційної політики митних органів України нерозривно пов’язані між собою і утворюють у своїй сукупності інформаційну сферу митних органів України. Інформаційна політика митних органів є одним з її найважливіших елементів та одним з пріоритетних напрямів діяльності митної служби України і служить основою для розвитку інформаційно-технічної інфраструктури і інформатизації митних органів, створення умов підвищення ефективності діяльності митних органів, формування єдиного інформаційного простору на митній території України.
1.2 Правове регулювання інформаційної політики митних органів України

В системі митних органів України, як і в цілому в державі, виникла потреба в формуванні інформаційної політики, яка б відповідала сучасному рівню розвитку інформаційних відносин та інформаційної інфраструктури, обсягам обігу інформації. Інформаційну політику та інформаційні відносини у митних органах регламентує низка нормативних актів.

Конституція України регулює найзагальніші питання інформаційної політики. Так, ст. 17 однією з найважливіших функцій держави та справи всього українського народу визначена інформаційна безпека. Ст. 32 встановлює заборону збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, а ст. 34 закріпила право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Закріплення у ст. 8 положень про те, що Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, свідчить не лише про спрямованість діяльності держави на забезпечення конституційнх прав, їх охорону, захист та реальне юридичне визнання, а також як безпосереднє керівництво до дій.

У Митному кодексі України інформаційним відносинам присвячена гл. 4 „Інформування та консультування з питань митної справи”, яка містить лише 4 статті, а саме ст. 30 „Інформування щодо правил переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України”, ст. 31 „Інформація щодо нормативно-правових актів з питань митної справи”, ст. 32 „Надання текстів нормативно-правових актів та консультування з питань митної справи”, ст. 33 „Відповідальність за недостовірну інформацію”. Норми Митного кодексу України регламентують лише один з напрямів роботи митних органів при реалізації митної політики.

Основною нормативно-правовою базою формування, використання та захисту інформаційних ресурсів у митних органах є закони України та прийняті на їх основі підзаконні нормативні акти.

Закон України „Про Національну програму інформатизації” визначає стратегію розв'язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення.

Згідно із законом України „Про Концепцією Національної програми інформатизації” метою Концепції є створення правових, економічних і організаційних умов для формування в Україні розвинутого інформаційного суспільства. Можна зробити висновок, що вона спрямована на захист інформаційної сфери і забезпечення подальшого розвитку дійсно сучасних, демократичних, незалежних інформаційних відносин, упровадження новітніх інформаційних технологій, зростання їх значення у житті суспільства.

Закон України „Про інформацію” регулює обіг інформації в Україні, визначає основні поняття інформаційної сфери України.

Закон України „Про звернення громадян” регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії громадських органів.

З метою поліпшення умов для розвитку демократії, реалізації громадянами конституційних прав на участь в управлінні державними справами і на вільний доступ до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності та відкритості діяльності цих органів була прийнята постанова Кабінету Мінстрів України „Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади”.

На основі та на виконання цих законів прийнята ціла низка відомчих нормативних актів Державної митної служби України (далі ДМСУ), таких як наказ ДМСУ „Про інформаційне сприяння засобам масової інформації з митної тематики ”, наказ ДМСУ „Про затвердження Порядку роботи з повідомленнями, що надходять за телефоном довіри Держмитслужби України”, наказ ДМСУ „Про затвердження Положення про Управління інформаційного забезпечення та митної статистики” тощо.

Всі ці нормативні акти регулюють інформаційні відносини у митних органах України, однак їх система є досить розгалуженою і виникають складнощі із застосуванням цих актів і у визначенні навіть на теоретичному рівні засад інформаційної політики митних органів і визначення векторів її розвитку. На мою думку, необхідним є створення програм розвитку інформаційної політики митних органів України, наприклад, по зразку митних органів Російської Федерації, де діє Наказ Державного митного комітету Російської Федерації „О Концепции информационной безопасности таможенных органов российской Федерации” від 31.12.1998 р., який визначає перспективи розвитку інформаційної безпеки митних органів Російської Федерації до 2010 року. Наказ Державного митного комітету Російської федерації „О Концепции информационно - технической политики Государственного таможенного комитета Российской Федерации” від 21.09.2001 р. визначає систему поглядів на розвиток інформаційно-технічної інфраструктури митних органів Російської Федерації.

Отже, можна зробити висновок, що існує великий масив правового матеріалу, який визначає порядок обігу інформації, напрями інформаційної політики на загальнодержавному рівні, яким повинна відповідати і інформаційна політика митних органів. Однак, на сьогоднішній день відсутній нормативний акт, який би визначив перспективи розвитку інформаційної політики з урахуванням специфіки користування інформацією в митних органах в умовах глобалізації інформаційних процесів. Реалізація інформаційної політики, на мій погляд, перш за все, може бути здійснена шляхом створення відповідної законодавчої бази, яка є основою для її практичної реалізації, і, звичайно, розробки конкретних цільових програм по окремих напрямах інформаційної політики в митних органах.
1.3 Головні напрями інформаційної політики митних органів України

Інформаційна політика є важливою складовою розвитку і функціонування митних органів. Основним засобом, що забезпечує функціонування інфраструктури і взаємодію суб'єктів інформаційного простору митних органів, є система обігу інформації, професійні кадри, інформаційні і телекомунікаційні технології по отриманню, розповсюдженню і використанню інформації.

Рішення основних задач інформаційної політики повинне здійснюватися за допомогою різних форм впливу на наступні об'єкти інформаційної сфери:

- правову базу інформаційних відносин;

- систему інформування і застосування інформаційних ресурсів;

- регіональну, загальнодержавну і міжнародну співпрацю;

- системи забезпечення інформаційної безпеки і т.д.

Основні напрями інформаційної політики митних органів повинні бути розроблені з урахуванням положень Концепції національної програми інформатизації. Метою визначення основних напрямів інформаційної політики митних органів є встановлення системи пріоритетів, яка дозволить максимально ефективно використовувати матеріальні, фінансові, трудові і інші ресурси при розробці і реалізації митними органами конкретних заходів і програм в інформаційній сфері, що забезпечують умови стабільності і подальшого розвитку інформаційної інфраструктури митних органів.

Виходячи з положень Концепції національної програми інформатизації та теоретичних відомостей про інформаційну політику митних органів України основними напрямами інформаційної політики митних органів можна визначити:

1) правове врегулювання відносин, які виникають під час формування, використання і захисту інформаційних ресурсів у галузі митної справи;

2) гармонізація нормативно - правової бази у галузі митної справи щодо інформаційних ресурсів відповідно до міжнародних митних норм;

3) визначення і удосконалення структури і складу інформаційних ресурсів в митних органах України;

4) управління інформаційними ресурсами в галузі митної справи;

5) забезпечення інформаційної безпеки шляхом створення комплексної системи захисту інформації для запобігання несанкціонованому доступу і підтримки належного рівня захисту національних ресурсів;

6) вдосконалення системи управління інформаційним комплексом і взаємодії із засобами масової інформації, зокрема:

- створення умов для формування інформаційної індустрії митних органів України;

- забезпечення доступу до державних інформаційних ресурсів, зокрема розвиток системи єдиного інформаційно-правового простору митних органів на території України;

- вдосконалення системи інформування населення про діяльність митних органів;

- упровадження єдиної іміджевої позиції і моделі митних органів України.

7) робота із засобами масової інформації, зокрема:

- забезпечення стійкого теле- і радіомовлення, що висвітлює роботу митних органів на території їх дії та за її межами з метою формування позитивного образу митних органів України;

- оптимізація співпраці із з телерадіокомпаніями;

- розвиток відомчих друкованих засобів масової інформації і поліграфічної бази;

- створення відомчих теле- і радіопередач;

- формування, розвиток системи досліджень засобів масової інформації, що висвітлюють діяльність митних органів України;

- розвиток Інтернет - мереж і використання їх для забезпечення інформаційних потреб митних органів;

- створення, розвиток систем інформаційної підтримки взаємодії громадян і митних органів;

- розвиток інфраструктури формування і використання інформаційних ресурсів і технологій, що забезпечують публічний доступ до достовірної інформації про нормативні акти, митні правила і інші питання, що цікавлять громадян.

8) кадрова політика, включаючи:

- підвищення рівня професійної компетентності працівників митних органів, які є учасниками інформаційних відносин;

- створення і упровадження механізмів підвищення кваліфікації працівників інформаційної сфери в митних органах;

- вдосконалення системи дистанційної освіти і інших видів комп'ютерного навчання, зокрема систем масової підготовки і перепідготовки кадрів, створення систем навчання новим інформаційним технологіям.

9) упровадження сучасних форм і прийомів інформування про діяльність митних органів;

10) розробка і реалізація конкретних заходів і програм в рамках основних напрямів інформаційної політики митних органів.

Таким чином, можна зробити висновок, що інформаційна політика митних органів країни повинна бути спрямована на удосконалення механізму обігу інформації в митних органах та на створення сучасної та дієвої інформаційної інфраструктури митних органів.

Розділ ІІ. Організація реалізації інформаційної політики в митних органах України

інформаційна політика митний орган юридичний

2.1 Інформаційна мережа митних органів України: WEB-сайт Державної митної служби України, Єдина автоматизована інформаційна система, телефон довіри

Важливою складовою інформаційної сфери є інформаційна інфраструктура як сукупність систем, що забезпечують продукування, накопичення, зберігання та поширення інформаційних продуктів, виробництво засобів виробництва інформаційних продуктів та їх поширення, виробництво інформаційних технологій, сервісне обслуговування елементів інфраструктури та підготовку кадрів.

ДМСУ вважає своїм першочерговим завданням розвиток присутності в мережі Інтернет, яка має базуватися на принципах доступності, прозорості та ефективності. Для реалізації вказаної мети створено відомчий WEB-сайт ДМСУ www.customs.gov.ua

Ключовим моментом діяльності сайту є доступ до нормативної бази, яку поступово планується перетворити у централізовану електронну базу відомчих документів. ДМСУ спрямовує свою діяльність на упорядкування та спрощення нормативної бази з відкритим доступом до неї; залучення громадськості до обговорення нормативних актів та прийняття рішень; централізоване підведення підсумків роботи регіональних структур та їх оприлюднення. Висвітлені на сайті новини, контактна інформація, документи для роботи, електронні звернення громадян, інформація про цільові програми та демонстрація результатів роботи покликані забезпечити доступність до інформації про діяльність всієї митної служби України. Громадянин чи організація, яка взаємодіє з ДМСУ, має отримати: можливість доступу до повної нормативної бази з митної проблематики; інструкції щодо проходження митних процедур; чітку картину платежів, зборів і тарифів; необхідні контакти; повний набір документів та форм для роботи.

В перспективі розміщення на сайті інформації про митниці в режимі реального часу. Для цього будуть використані WEB - камери, які передаватимуть інформацію на WEB - сторінку про черги в пунктах пропуску і кожний відвідувач сайту зможе об’єктивно оцінити стан справ на митному кордоні. В перспективі впровадження систем з доступом з мобільних комп’ютерів, інформтерміналів, мобільних телефонів.

Діяльність відомчого WEB- сайту ДМСУ регулюється Наказом ДМСУ „Про забезпечення функціонування та оперативного інформаційного поповнення відомчого WEB - сервера Держмитслужби України”, що був виданий з метою виконання положень „Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. Цей наказ визначає україномовну структуру WEB - сервера ДМСУ мережі Інтернет, що має містити: загальні відомості; контактна інформація; нормативно-правові засади діяльності; керівництво; структура центрального апарату; структура митних органів; головні напрями діяльності; інформаційно-аналітичне забезпечення; нормативно-правові документи; митні правила; Академія митної служби України; довідник; класифікатори; преференції; інформаційні ресурси; новини; нові документи; запитання та відповіді; пошук тощо.

В ДМСУ функціонує Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) як сукупність окремих автоматизованих інформаційних систем різного функціонального призначення, об'єднаних за допомогою телекомунікаційних мереж та множини інформаційних об'єктів, що ними обробляється. ЄАІС ДМСУ містить в собі засоби для накопичення, обробки, зберігання та передавання даних, що є необхідними для діяльності митних органів.

В законі України „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” під автоматизованою системою розуміють організаційно-технічну систему, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів.

Наказ ДМСУ "Про порядок організації захисту інформації під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації, яка містить інформацію з обмеженим доступом, що є власністю держави" більш деталізує вказане поняття. У цьому Порядку термін автоматизована система вживаться в такому значенні: як організаційно-технічна система, що реалізує інформаційну технологію й об’єднує засоби обчислювальної техніки й зв’язку, методи й процедури, програмне забезпечення, фізичне середовище, персонал і інформацію, яка обробляється. Дані, що знаходяться в інформаційній системі строго систематизовані і упорядковані. Структура ЄАІС може бути представлена у вигляді зв’язків:

- база даних. Центральна база даних ДМСУ дає можливість отримувати детальну інформацію у будь - якому розрізі даних, що містяться в електронних копіях митних документів, внутрішній документації митних органів та ін.;

- особи, що обслуговують систему (розробники програмно - інформаційних комплексів, адміністратори, інспектори спеціалізованих підрозділів);

- технічні засоби;

- користувачі системи.

ЄАІС ДМСУ складається з таких розділів: митне оформлення, доставка вантажів, довідники, спеціальна інформація, контрабанда, інформаційні системи, звіти, навчання та тестування, регламентований доступ.

Інформаційне забезпечення автоматизованої обробки даних ДМСУ — сукупність системи класифікації і кодування, системи показників, уніфікованих систем митної документації і файлів баз даних, яка використовується митними органами та співпрацюючими організаціями для отримання та обробки інформації. ЄАІС обробки даних забезпечує інтеграцію всіх поєднуваних системою компонентів на основі їхньої інформаційної сумісності по змісту (єдність понять, термінів, визначень), по системах класифікації і кодування, по форматах даних, по способах і формах представлення даних загального користування, по методах організації інформації.

Бази даних системи автоматизованої обробки даних підрозділяються на:

1. Бази даних нормативно-довідкової (умовно-постійної) інформації: системи класифікації і кодифікації, тарифікації, обмежень, правові і нормативні акти, системи реєстрації й обліку.

2. Бази даних оперативної інформації: електронні копії документів, які використовуються у ході митного оформлення і контролю, дані оперативного характеру, що забезпечують технологічні процеси (облік, контроль, аудит і т.п.).

3. Бази даних статистичної інформації, що є похідними від баз даних оперативної інформації або первинними, якщо формування таких баз даних автоматично не може вироблятися засобами системи автоматизованої обробка даних.

Локальні інформаційні бази містять у собі сукупність даних, використовуваних конкретним співробітником або групою співробітників підрозділу митного органа. Локальні бази в свою чергу об’єднуються в єдину. При розробці організації інформаційної бази передбачений механізм фіксації вихідної і вхідної інформації, джерел її виникнення (однократне введення) і відповідальність відповідного функціонального підрозділу за повноту й актуальність даних.

Таким чином, ЄАІС - сукупність інформаційно-обчислювальних центрів, банків даних, систем телекомунікацій і захисту інформації, що забезпечують доступ користувачів до інформації, що зберігається, і використання інформаційних технологій, а також засобу отримання і документування інформації. В даний час однією з основних задач удосконалення і сучасного розвитку ЄАІС є необхідність можливості легкого доступу і обміну інформацією всіх зацікавлених осіб.

Вже майже три роки у Держмитслужбі України офіційно функціонує телефон довіри – багатоканальна безкоштовна лінія 8-800- 50-13-13-0. На сьогодні телефон довіри став важливим джерелом отримання інформації про роботу митної служби, а для деяких митниць й досить суттєвою, посів своє місце у планах, звітах про роботу, аналітичних довідках.

Телефон довіри створений для здійснення оперативного реагування на повідомлення про можливі неправомірні діяння посадових осіб митної служби при здійсненні ними митного контролю й митного оформлення предметів, про створення посадовими особами митної служби штучних перешкод особам, а також при усуненні причин i умов, що сприяли неправомірним діянням з боку посадових осіб митної служби, при ліквідації негативних наслідків цих діянь.

За телефоном довіри приймаються повідомлення про:

а) можливе скоєння злочинів у сфері службової діяльності, корупційних та інших неправомірних діянь з боку працівників митної служби;

б) затримки здійснення митного контролю й митного оформлення предметів, у тому числі про можливе створення при цьому штучних перешкод з боку посадових осіб митної служби;

в) замах на контрабанду й порушення митних правил;

г) черги в пунктах пропуску через державний кордон України; а також

ґ) пропозиції (зауваження) щодо організації роботи митних органів, спеціалізованих митних установ i організацій (далі — митні органи) тощо.

Служба довіри була офіційно створена у центральному апараті Держмитслужби України у березні 2005 року на хвилі широкомасштабного заснування подібних «гарячих ліній» в органах виконавчої влади країни. Функціонування телефону довіри митних органів допомагає викрити переважно негативні процеси і тенденції, а також причини і умови, що їм сприяють.

Керівники митних органів мають володіти достовірною інформацією при організації роботи, прийнятті управлінських рішень. Телефон довіри є одним з джерел такої інформації. Очевидно, що інформація з телефону довіри, а особливо та, що містить повідомлення про можливе скоєння правопорушень у сфері службової діяльності, повинна піддаватися об'єктивній перевірці, й, у разі наявності підстав, передаватися до відповідних контролюючих та правоохоронних органів. У цьому, між іншим, є й елемент захисту особового складу митних органів. Цей захист полягає, по-перше, у наданні правової оцінки керівником митного органу або правоохоронним органом дій митника у кожній конкретній ситуації. А, по-друге, у вжитті компетентними органами заходів до осіб, що надають завідомо неправдиву інформацію, яка негативно впливає на репутацію митного органу, особи.

Найпоширенішими причинами звернень юридичних і фізичних осіб за телефоном довіри є затримки в митному оформленні переміщуваних ними товарів і транспортних засобів. Проведеними перевірками така інформація, як правило, підтверджується, з'ясовуються об'єктивні причини, що до неї призвели, а дії працівників митних органів у переважній більшості визнаються правомірними [12; 13].

Результатом вивчення й аналізу набутого досвіду роботи телефону довіри став новий наказ ДМСУ „Про затвердження Порядку роботи з повідомленнями, що надходять за телефоном довіри Держмитслужби України”. Він заклав правове підґрунтя для більш продуктивної роботи телефону довіри, зокрема, визначив перелік повідомлень, які можуть бути прийняті за телефоном довіри; закріпив порядок спілкування з громадянами, визначив перелік інформації, яка може бути в них запитана і яка повинна бути їм повідомлена; чітко розмежував права і обов'язки всіх сторін, що задіяні у процесі опрацювання повідомлення.

Роботу телефону довіри ДМСУ забезпечує інформаційний відділ Департаменту внутрішньої безпеки.

Відповідно до інформації про підсумки роботи телефону довіри Державної митної служби в грудні 2007 року, розміщених на відомчому сайті, протягом грудня місяця 2007 року до інформаційного відділу Департаменту внутрішньої безпеки за багатоканальним телефоном довіри ДМСУ надійшло 105 повідомлень від фізичних та юридичних осіб з проблемних питань, що виникали у громадян і підприємців при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України. В зазначений період більшість повідомлень з загальної кількості звернень надійшла від юридичних осіб, всього 77. Від фізичних осіб надійшло 28 повідомлень, 5 громадян відмовились надати інформацію про себе.

Таким чином, у митних органах України діє інформаційна мережа, яка здатна забезпечити інформаційні потреби митних органів. І хоча вона потребує вдосконалення та детальнішого правового регулювання, на сьогоднішній день вона є дієвою і постійно вдосконалюється.

2.2 Робота інформаційних служб в митних органах України
Кінцевою метою інформаційної роботи в органах державної влади є оперативне надання кінцевому користувачеві необхідного об’єму достовірної інформації. У системі органів державної влади таким користувачем є, як правило, особа, яка приймає рішення, а до зовнішніх користувачів можуть належати практично любі суб’єкти суспільних відносин, зацікавлені в інформації даного органу державної влади.

Як правило названі функції покладаються на наступні органи:

- прес-служби;

- служби (управління) інформації та громадських зв’язків;

- інформаційні та інформаційно-аналітичні управління;

- апарати консультантів (експертів, помічників);

- управління (відділи) інформатизації та комп’ютеризації [2; 202].

Таким чином для організації належної інформаційної роботи в митних органах повинна функціонувати злагоджена система органів, які реалізують інформаційну політику, а також їх робота повинна бути належним чином нормативно врегульована.

Наказом ДМСУ „Про створення Регіональної інформаційної митниці та припинення Департаменту інформаційних технологій та митної статистики” було створено з 09.10.06 Регіональну інформаційну митницю з місцерозташуванням в м. Київ.

Наказом ДМСУ „Про затвердження Положення про Регіональну інформаційну митницю Державної митної служби України” визначено, що Регіональна інформаційна митниця є регіональною митницею з впровадження та розвитку інформаційно-телекомунікаційних технологій, у тому числі системи електронного документообігу, формування митної статистики та статистики зовнішньої торгівлі.

Регіональній інформаційній митниці оперативно підпорядковуються структурні підрозділи митних органів України, що забезпечують функціонування елементів і підсистем ЄАІС ДМСУ, відомчої телекомунікаційної мережі (далі — ВТМ), мереж зв’язку, апаратно-програмних засобів і забезпечують захист інформації.

Основними завданнями Регіональної інформаційної митниці саме в сфері інформаційної політики визначені:

1. Розробка й проведення єдиної науково-технічної політики ДМСУ при створенні та розвитку ЄАІС, ВТМ, мереж зв’язку, оснащенні митної служби України перспективними апаратно-програмними засобами, засобами телекомунікацій та захисту інформації.

2. Супроводження, удосконалення й розвиток інформаційного та статистичного забезпечення в митній службі України на основі єдиної науково-технічної політики.

3. Розвиток міжнародного митного співробітництва шляхом забезпечення інформаційної взаємодії митної служби України з митними органами інших країн в межах міжнародних угод.

4. Ведення митної статистики шляхом організації збору, формування, узагальнення та розповсюдження даних митної статистики зовнішньої торгівлі України.

5. Забезпечення інформаційної взаємодії митної служби України з правоохоронними органами та іншими органами державної влади України в межах двосторонніх угод або спільних наказів про обмін інформацією тощо.

В системі митних органів діє Управліня інформаційного забезпечення та митної мтатистики, діяльність якого регулюється наказом ДМСУ „Про затвердження Положення про Управління інформаційного забезпечення та митної статистики”.

Управління є спеціалізованою митною установою, що входить до системи органів ДМСУ, контролює та несе відповідальність за функціонування ЄАІС та ведення митної статистики у відповідності з повноваженнями, делегованими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Управління, як і Регіональна інформаційна митниця, безпосередньо підпорядковується одному із заступників Голови Служби, що курує напрямок роботи, пов’язаний з діяльністю Управління.

Основні завдання Управління саме в галузі інформаційної політики:

1. Інформаційне забезпечення та ведення митної статистики ДМСУ.

2. Управління функціонуванням ЄАІС у цілому та її складових частин.

3. Забезпечення розвитку й модернізації ЄАІС, інформаційного, технічного, телекомунікаційного, програмного та статистичного забезпечення функціонування ДМСУ.

4. Організаційне забезпечення завдань керування системою захисту інформації в автоматизованих системах.

5. Інформаційна взаємодія ДМСУ з іншими органами державної влади України в межах двосторонніх угод, протоколів до цих угод або спільних наказів.

6. Розроблення інформаційної, програмної, методичної та матеріальної бази для впровадження автоматизованих експертних митних систем.

7. Моніторинг діяльності митних органів у галузі інформаційного та статистичного забезпечення діяльності ДМСУ та доведення його результатів до керівництва ДМСУ для можливості оперативного прийняття управлінських рішень тощо.

Відповідно до статті 4 Митного кодексу України до принципів митного регулювання, під якими розуміються основні ідеї, які пронизують всю митну систему і є визначаючими при здійсненні митної політики України - відноситься принцип гласності і прозорості. Цей принцип має на увазі відвертість і доступність інформації для широкого кола громадськості про основні напрями діяльності митних органів України як по реалізації митної політики, так і по здійсненню митної справи (митні органи інформують громадськість про свою службову діяльність і про її наслідки). Відповідно до вказаного вище, а також для формування в українському суспільстві позитивного іміджу митної служби нашої держави і роботі з національними засобами масової інформації для створення інформаційно - пропагандистського забезпечення функціонування митної служби - на початку 2002 року в структурі Центрального апарату ДМСУ була створена (як окремий підрозділ) прес - служба.

Прес - службою регулярно готуються інформаційні повідомлення і прес-релізи щодо найважливіших подій в митних органах, які подаються в провідні інформаційні агентства, на телебачення, радіо, в періодичні видання. Для систематичного регулярного освітлення актуальних питань діяльності митних органів Прес - служба затверджує орієнтовний план виступів в засобах масової інформації керівного складу ДМСУ на певний часовий період. До освітлення тем, вказаних в цих планах, Прес - службою залучаються журналісти провідних засобів масової інформації, а підготовлені печатні матеріали виступів фахівців центрального апарату ДМСУ публікуються в рейтингових загальноукраїнських печатних виданнях.

Особливості висвітлення в засобах масової інформації роботи митних оргаінв зводиться насамперед до таких аспектів:

- організація ефективної співпраці з печатними мас-медіа;

- підготовка і проведення прес-конференцій, „круглих столів”, брифінгів;

- підготовка прес-релізів;

- проведення фото- і відеозйомки тощо [11; 55].

В подальшому (у 2005 році) Прес - служба ДМСУ була реорганізована у Відділ з питань взаємодії із засобами масової інформації і зв'язкам з громадськістю Державної митної служби України, діяльність якого регламентується Наказом ДМСУ „Про затвердження Положення про Відділ з питань взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю (Прес-службу) Державної митної служби України”. Це Положення визначає правовий статус Відділу з питань взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю (Прес-служби) ДМСУ, а саме його компетенцію (права, завдання, функції), і організаційну структуру. Відділ є структурним підрозділом ДМСУ й безпосередньо підпорядкований заступнику Голови Служби, який курує його роботу.

Основними завданнями відділу з питань взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю є:

1. Забезпечення висвітлення в засобах масової інформації діяльності ДМСУ.

2. Запобігання спробам спотворити в засобах масової інформації офіційну позицію ДМСУ.

3. Координація та контроль роботи, що проводиться митними органами із засобами масової інформації.

4. Інформаційне забезпечення діяльності керівництва ДМСУ тощо.

Також важливою віхою, направленою на забезпечення реалізації інформаційної політики митних органів та участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики у сфері митної справи, став наказ "Про створення Громадської ради при Держмитслужбі України" ДМСУ та наказ ДМСУ „Положення про Громадську раду при Державній митній службі України”. Ці накази, по суті, дали можливість підприємцям, громадянам і представникам громадських об'єднань брати безпосередню участь в розробці ДМСУ нормативних документів, зрівнюючи тим самим "правила гри" двох сторін (митних органів і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності) процесу митних процедур.

Громадська рада при ДМСУ є консультативно-дорадчим органом, створеним з метою здійснення координації заходів, пов'язаних із забезпеченням проведення консультацій з громадськістю з питань формування і реалізації державної політики у галузі митної справи.

Положення про Громадську раду передбачало проведення ДМСУ консультацій з громадськістю. Це, перш за все, попереднє публічне обговорення проектів нормативно-правових актів, що розробляються фахівцями ДМСУ. Діяльність суспільної ради при ДМСУ сприяла налагодженню системного діалогу, підвищенню якості підготовки і ухвалення рішень по митній справі, створенню прозорішої і ефективнішої нормативної бази у сфері митної справи.

Основними завданнями Ради при ДМСУ є:

- сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами;

- координація роботи громадських рад при регіональних митницях, митницях;

- надання методологічної допомоги громадським радам при митницях з питань, пов'язаних з організацією проведення консультацій з громадськістю та виробленням за їх результатами узгоджених пропозицій щодо формування та реалізації митної політики тощо.

Склад Ради при ДМСУ формується з делегованих представників громадських рад при митницях, а також громадських організацій, асоціацій та юридичних осіб (далі - організація). Члени Ради при ДМСУ здійснюють свою діяльність на громадських засадах.

Для висвітлення діяльності Ради був створений сайт www.myto.org.ua.

Але як би не називалася структурна одиниця ДМСУ по взаємодії із засобами масової інформації, її правовий статус не зазнав істотних змін - освітлення діяльності митних органів, вивчення громадської думки про функціонування ДМСУ, оперативне реагування на публікації і заяви в засобах масової інформації, які недостовірно висвітлюють діяльність митної служби України.
2.3 Основні напрями роботи інформаційних служб митних органів України

Серед основних напрямків діяльності інформаційних служб в галузі митної справив у цілому можна виділити такі:

а) у сфері взаємодії з електронними засобами масової інформації (ЗМІ):

- підготовка і випуск на телебаченні й радіо передач, відеосюжетів про митну службу; випуск телепрограми "Зелений коридор";

- наповнення інформацією про митні правила, тарифи, прес-релізи і новини WEB - сервера ДМСУ в мережі Інтернет;

б) у галузі взаємодії з друкованими ЗМІ:

- аналіз запитів ЗМІ, відповіді на питання стосовно митних формальностей у газетах і журналах;

- видання відомчого інформаційно-аналітичного журналу "Митниця";

в) організаційно-методичні заходи:

- проведення прес-конференцій (консультацій);

- тиражування друкованих видань із символікою митної служби;

- підготовка та видання науково-документальної серії книг "Митна служба: історія та сучасність".

г) в галузі взаємодії з громадянами:

- інформування та консультування з питань митної справи;

- робота зі зверненнями громадян.

д) також можна виділити два напрями роботи, які стосуються обігу інформації в митних органах України взагалі:

- моніторинг інформації;

- ведення статистики.

Два останні напрями є дуже важливими у функціонуванні інформаційної системи митних органів, тому на них доцільно зупинитись детальніше.

Поінформованість кожного громадянина про митні формальності, про правила переміщення через митний кордон України цінностей, валюти, транспортних засобів та інших речей для власних потреб, є запорукою запобігання порушенням цих правил. Із зростанням рівня інформованості громадян про чинні в державі митні правила зменшуються випадки заведення справ про порушення митних правил, пов'язаних з приховуванням від митного контролю і недекларуванням (як усним, так і письмовим) громадянами предметів та цінностей (зокрема, незначних сум валюти), зменшується рівень напруженості під час митного контролю, незадоволення громадян діяльністю митних органів, що в цілому сприяє зміцненню економічної безпеки України. Актуальність зазначеної проблеми зумовлює необхідність активної діяльності уповноважених на те митних органів, спрямованої на популяризацію митних правил серед громадян.

У ст. 30 Митного кодексу України зазначено, що митні органи зобов'язані інформувати заінтересованих осіб про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Інформування зацікавлених осіб про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України можна умовно поділити на дві категорії:

1) Попереднє інформування - інформування до початку здійснення зовнішньоекономічної операції, або до перетину митного кордону. Попереднє інформування здійснюється уповноваженими підрозділами митниць за місцем акредитації суб'єкта ЗЕД, або за місцем проживання зацікавленої особи. Митні органи інформують громадськість про зміни у митному законодавстві та про правила переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України через засоби масової інформації. Для цього підрозділи (особи), відповідальні за зв'язки зі ЗМІ, спільно з іншими підрозділами митних органів, готують прес-релізи для ЗМІ, а також організовують проведення прес-конференцій, брифінгів, семінарів тощо.

2) Оперативне інформування — інформування у процесі здійснення зовнішньоекономічної операції, або у процесі перетину митного кордону. Оперативне інформування здійснюється безпосередньо за місцем проведення митного контролю та митного оформлення. Основним засобом оперативного інформування зацікавлених осіб про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, є друкована інформація, розміщена на інформаційних стендах у митних органах [10; 55].

Митні органи інформують заінтересованих осіб про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України шляхом:

- опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;

- опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;

- безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи в інший спосіб);

- надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;

- оголошення її під час публічних виступів посадовців.

Інформація, що надається посадовими особами митних органів у письмовому або усному вигляді, повинна містити посилання на чинні нормативні документи.

Стаття 31 Митного кодексу України регламентує, що інформація про нормативно-правові акти з питань митної справи (назва акта, його основні положення, інформація про опублікування) безоплатно надається митними органами заінтересованим особам за їх запитами. Правова інформація щодо основних положень законодавства України з питань митної справи розміщуються для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань[4; 90].

Також, відповідно до ст. 32 Митного кодексу України митні органи, спеціалізовані митні установи та організації можуть надавати заінтересованим особам, у тому числі на платній основі, консультації з питань митної справи, а також тексти опублікованих нормативно-правових актів із зазначених питань.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України, про що зазначено у ст. 33 Митного кодексу України.

Стаття 32 закону України „Про інформацію” регулює питання інформаційного запиту щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації

Зокрема під інформаційним запитом щодо доступу до офіційних документів розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні.

Під запитом щодо надання письмової або усної інформації розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань. Громадяни України, державні органи, організації і об’єднання громадян подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов’язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб. У разі надходження письмового запиту від зацікавлених осіб щодо митних правил, процедур тощо уповноважений начальником митного органу підрозділ готує відповідь, яка повинна містити повний перелік чинних нормативних документів, що регулюють питання, порушені у запиті, а також інформацію про основні положення та дати опублікування цих документів. Крім того, митні органи проводять регулярний аналіз отриманих запитів, розміщують на своїх інформаційних стендах довідки з питань та розміщують на своїх інформаційних стендах довідки з питань, які найчастіше фігурують у запитах.

Під постійною увагою керівництва ДМСУ завжди перебуває робота зі зверненнями громадян. Забезпечений жорсткий контроль за дотриманням встановлених законодавством вимог щодо цього виду роботи митних органів. Право громадян України на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення закріплено ч.1 ст.1 закону України „Про звернення громадян”. На виконання цього закону у ДМСУ виданий наказ „Про роботу зі зверненнями громадян”, у якому визначено, що розгляд письмових звернень i особистий прийом громадян є важливою ділянкою роботи Держмитслужби України, інших митних органів, спецiалiзованих митних установ i органiзацiй , засобом отримання iнформацiї про недоліки в дiяльностi цих органів, формами зміцнення й розширення зв’язків iз широкими верствами населення, дійовим засобом розвитку й удосконалення митної справи в Україні.

Звернення громадян, що надходять до митних органів, підлягають обов'язковому класифiкуванню за видами, а саме: на iнформацiйнi запити, пропозицiї, заяви й скарги.

Рішення, дії (бездiяльнiсть) у сфері управлінської дiяльностi митних органiв можуть бути оскаржені, якщо:

- порушено права й законні інтереси чи свободи громадянина;

- створено перешкоди реалiзацiї громадянином його прав i законних iнтересiв чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до вiдповiдальностi.

Наказом визначені правила розгляду звернень громадян, особистого прийому громадян, узагальнення, аналіз письмових i усних звернень громадян та забезпечення контролю за їх розглядом, висвітлення в засобах масової iнформацiї роботи зi зверненнями громадян. Керівники митних органів i їх структурних пiдроздiлiв при розгляді звернень громадян зобов’язані дотримуватися такого порядку розгляду, який би забезпечував найбільш об'єктивне та якісне їх вирішення. Рішення, якi приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими й ґрунтуватися на нормах чинного законодавства.

На відомчому WEB – сайті постійно розміщуються звіти по роботі зі зверненнями громадян, щомісяця здійснюється моніторинг ефективності роботи митних органів зі зверненнями громадян. На жаль станом на 22 березня 2008 року розміщена інформація лише за 2007 рік, тому прослідкувати тенденцію звернень громадян за 3 місяці 2008 року неможливо. Протягом 2007 року до митних органів надійшло на 27,5% письмових звернень менше, ніж протягом 2006 року (2007 рік – 1676 звернень, 2006 рік –2 310). З них 812 – до ДМСУ, 794 – до інших митних органів, 70 – до Академії митної служби України, тобто відбулося поступове зменшення кількості звернень громадян до Державної ДМСУ і митних органів.

У цілому зменшення кількості звернень громадян пояснюється налагодженою роботою та вдосконаленням її методів у напрямі забезпечення конституційних прав громадян на звернення, а саме роз’яснювальною роботою й наданням консультацій з митної справи безпосередньо працівниками структурних підрозділів ДМСУ та інших митних органів, співпрацею з засобами масової інформації й проведення „телефонних гарячих ліній”, функціонуванням „телефону довіри”.

Оскільки значна і все більш зростаюча частина необхідної інформації стосовно діяльності митних органів породжується суб'єктами діяльності, що здійснюють відкриту інформаційну діяльність і циркулює у відкритих компонентах інформаційного простору, інформаційні служби митних органів України повинні здійснювати їх постійний моніторинг, з метою узагальнення та аналізу усієї інформації.

Моніторинг засобів масової інформації (ЗМІ) - відстеження повідомлень ЗМІ, відповідно заданої тематики. Моніторинг використовується для аналізу сформованого ЗМІ «портрета» організації, оцінки суспільного резонансу тієї або іншої дії тощо.

Як правило, моніторинг ЗМІ включає наступні фази:

1.      Спостереження за рядом потенційних джерел (телеканал, радіостанція, періодичне друкарське видання і т. п.);

2.      Збереження знайденого матеріалу;

3.      Фільтрація і категоризація;

4.      Передача зібраного матеріалу для подальшого аналізу.

У разі використання інформаційних матеріалів засобів масової інформації при моніторингу доцільно відстежувати наступні об'єкти :

1.Одиниці інформаційного простору, що генерують інформацію: у ЗМІ - редакції, лідери громадської думки (політики, лідери економіки, представники культурної еліти і ін.); експерти (інтерпретатори) - спеціалісти, що активно і професіонально працюють з інформацією, від чиїх коментарів залежать характер і форма інформаційних потоків (радники, політологи, економісти, соціологи) і ін.

2.Канали комунікацій: формовані ЗМІ (печатні, електронні і інші носії), зокрема спеціалізовані професійні видання, Інтернет.

Така кількість об'єктів моніторингу вимагає ретельної фіксації і класифікації параметрів джерел інформації при формуванні на користь споживачів інформації матеріалів, перш за все, для адекватного віддзеркалення поточної ситуації. Для цього необхідно указувати точні посилання на джерело, звідки одержана інформація - найменування і інші необхідні реквізити суб'єкта інформаційної діяльності - наприклад, ЗМІ (газета, журнал, інформаційне агентство, WЕВ - сайт), зокрема номер випуску, сторінку, Інтернет - адресу, державну приналежність і т. п.; дату публікації інформації або дату її виявлення в інформаційному просторі; посилання на аналогічну інформацію тощо.

Доцільно також складати (у електронному вигляді) підбірки (архів) інформаційних зведень, зокрема з використанням баз даних і систем інформаційного пошуку по запитах. Це необхідно для реконструкції (аналітичним шляхом) змін в діяльності структур, що є суб'єктами суспільно-політичних, економічних і інших відносин, які актуалізують свої інтереси в інформаційному просторі, зокрема використовуючи в цих цілях засоби і системи масового інформування.

Виконання цих вимог дає інформаційним службам можливість стежити за динамікою змін характеру і інтенсивності інформаційних повідомлень різних суб'єктів інформаційної діяльності відносно певної теми. [2;212]

На сьогоднішній день фахівці, що готують і поширюють матеріали по моніторингу певної ситуації, проблеми або сфери діяльності, повинні враховувати, що їх інформаційно-аналітичні матеріали роблять істотний вплив на ухвалення рішень. Тому при моніторингу інформаційного простору необхідно перевіряти матеріали на актуальність, достовірність і повноту, приводити вичерпний список джерел інформації, а також обмежуватися зваженими оцінками при аналітичній обробці інформації для досягнення необхідної об'єктивності аналізу

З результатами моніторингу ЗМІ в митних органах можна ознайомитись на відомчому сайті у вкладці „Прес-Центр – ЗМІ про Держмитслужбу”. На жаль переважно міститься інформація про моніторинг з мережі Інтернет, а наявна інформація з центральних друкованих видань подана лише у вигляді стислого переказу повідомлень в пресі.

Інформація за результатами діяльності митних органів України необхідна для формування митної статистики, інформаційно-аналітичної діяльності, здійснення ефективного контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, за переміщенням товарів та інших предметів між митницями України, оперативного реагування у разі виникнення ускладнень чи непередбачених ситуацій під час такого переміщення тощо [14; 31] .

З 1993 року митні органи України розпочали формування бази свідчень та ведення митної статистики.

Після збору відомостей для формування відомчої статистики, здійснюється їх узагальнення та подальший аналіз з метою визначення основних тенденцій, зміни показників з прив’язкою їх до змін у митному та загальнодержавному законодавстві. На підставі такого аналізу отриманих свідчень створюються інформаційно-аналітичні довідки за певний період, які ілюструються діаграмами та супроводжуються таблицями, що містять основні показники роботи митних органів. Наприклад, одним із основних показників роботи митниць є кількість оформлених вантажних митних декларацій. Цей показник різнобічно досліджується з різних точок зору, наприклад, напрями переміщення вантажів – експорт, імпорт чи транзит переважає на цій митниці за конкретний проміжок часу.

Аналітичну роботу проводять митні органи на рівні митниць, які аналізують діяльність своєї митниці та подають свідчення митниці, якій вони підпорядковані. Інформація для ведення митної статистики використовується переважно у електронному вигляді. Митна електронна інформація класифікується за ступенем конфіденційності, правилами її використання, збереження та розповсюдження, а також відповідальністю осіб, які мають право доступу до неї під час обробки та використання в митній установі. Ця класифікація розповсюджується на будь-яку інформацію, яку обробляє ЄАІС ДМСУ.

Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави” визначає обов'язковий для всіх центральних органів виконавчої влади порядок обліку, зберігання, використання та знищення документів, справ, видань, магнітних та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави. Переліки конфіденційної інформації, що є власністю держави і якій надається гриф обмеження доступу "Для службового користування", розробляються і вводяться в дію центральними органами виконавчої влади, в яких утворюються або у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебувають ці відомості. У разі потреби на державних підприємствах, в установах і організаціях з урахуванням особливостей їхньої діяльності розробляються та за погодженням з міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого вони належать, вводяться в дію переліки конкретних видів документів у відповідній сфері діяльності.

Контроль за нерозголошенням відомостей, що містяться у документах з грифом "Для службового користування", здійснюється режимно-секретними підрозділами організацій.

Співробітники організацій, які працюють з документами з грифом "Для службового користування", в обов'язковому порядку підлягають ознайомленню під розписку із цією та відповідними відомчими інструкціями, їм забороняється повідомляти усно або письмово будь-кому відомості, що містяться у цих документах, якщо це не викликано службовою потребою. Інструкцією визначається порядок обігу: облік, прийняття, реєстрації, передачі. Документи з грифом "Для службового користування" повинні зберігатися у службових приміщеннях і бібліотеках у шафах (сховищах), які надійно замикаються та опечатуються. Про факти втрати документів з грифом "Для службового користування" або розголошення відомостей, що містяться в них, терміново доводиться до відома керівника організації, керівників режимно-секретного підрозділу та канцелярії.

Джерелом митної інформації є власна інформація ДМСУ, яка виробляється в результаті безпосередньої діяльності митних органів, а саме:

-         зміст митних документів (декларації, відомості тощо);

-         внутрішня інформація митних органів (накази, нормативні документи, правила тощо).

Додатково митна інформація може надходити від інших міністерств і відомств, від учасників зовнішньоекономічної діяльності та з інших джерел.

Інформація, одержана з різних джерел, підлягає обробці за допомогою засобів електронно-обчислювальної техніки митних органів.
2.4 Роль юридичних підрозділів у реалізації інформаційної політики митних органів України

Діяльність юридичних підрозділів митних органів по реалізації інформаційної політики митних органів України регулюється Постановою Кабінету Міністрів України „Про Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації” та Наказом ДМСУ „Про затвердження Положення про юридичну службу регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації”.

У Постанові вказано, що у міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, на державному підприємстві, в установі, організації залежно від обсягу, характеру та складності правової роботи утворюється, як правило, в формі самостійного структурного підрозділу - юридичне управління (відділ, сектор, бюро, група тощо) або вводиться посада юрисконсульта відповідної категорії (далі - юридична служба). Основним завданням юридичної служби визначена організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів міністерством, підприємством, а також їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків.

Діяльність юридичної служби по всіх напрямках роботи пов’язана насамперед з отриманням інформації, як внутрішньої так і зовнішньої (наприклад, одержання від посадових осіб митного органу довідок, розрахунків, інші матеріалів, необхідних для виконання покладених на юридичну службу завдань), а також з передачею інформації іншим структурним підрозділам, особам, організаціям тощо (наприклад, інформування керівника митного органу про випадки покладення іншими посадовими особами на юридичну службу завдань, не передбачених Положенням). Тобто лише після обробки певної інформації юридичні служби можуть виконувати свої обов’язки:

1. Організовувати та забезпечувати правильне застосування законодавства в службовій, господарській і соціальній сферах діяльності митного органу. Консультувати керівництво митного органу з правових питань.

2. Перевіряти відповідність законодавству проектів актів нормативного та розпорядчого характеру, що подаються на підпис керівникові митного органу, і візувати їх після погодження керівниками заінтересованих підрозділів.

3. Готувати разом з іншими структурними підрозділами пропозиції про скасування чи внесення змін до виданих митним органом актів нормативного та розпорядчого характеру, які втратили актуальність або суперечать вимогам законодавства.

5. Забезпечувати облік і зберігання актів законодавства та відомчих нормативно-правових актів, а також актів нормативного та розпорядчого характеру, виданих митним органом, підтримувати їх у контрольному стані.

6. Давати правову оцінку проектам господарських договорів (контрактів), що укладаються митним органом, брати участь в їх укладенні та контролі за їх виконанням.

7. Організовувати претензійну й вести позовну роботу. Представляти в установленому законодавством порядку інтереси митного органу в судових та інших органах під час розгляду правових питань і спорів.

8. Аналізувати результати й наслідки розгляду претензій, позовів і судових справ, практику укладення та виконання договорів (контрактів). За наслідками аналізу подавати керівництву митного органу пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення службової та господарської діяльності митного органу.

10. Сприяти захисту трудових прав працівників митного органу, брати участь у підготовці та укладенні колективного договору, консультувати виборні органи трудового колективу з правових питань, що стосуються їх діяльності тощо.

Відповідно до Наказу ДМСУ „Про Розподіл структурних підрозділів Держмитслужби, відповідальних за ведення WEB-сервера”, Управління правової роботи відповідальне за такі рубрики: Нормативно-правові засади діяльності, Нормативно-правові документи, Конфіскат (рубрика)- спільно з Управлінням фінансів та бухгалтерського обліку.

Юридичні служби повинні забезпечувати своєчасною правовою інформацією підрозділи та осіб, які цього потребують для виконання своєї професійної діяльності, а також зацікавлених громадян, підприємства, установи, організації.

Юридичні служби також здійснюють представництво у судах по справам про захист честі, гідності працівників та ділової репутації митних органів та їх працівників. Це також пов’язано з обігом певної інформації. Стаття 7 Цивільного кодексу України закріплює право на честь, гідність та ділову репутацію, а також встановлює, що громадянин або організація мають право вимагати через суд спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, порочать їхню честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їхнім інтересам. Для задоволення цього права потрібні певні умови захисту честі та гідності, а саме: відомості повинні порочити честь та гідність, не відповідати дійсності та набути поширення. В діяльності митних органів переважно зустрічаються позови про оскарження відомостей, які стосуються професійної діяльності, звинувачень у вчиненні протиправних дій. Під поширенням відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію слід розуміти повідомлення їх широкому колу осіб, кільком чи хоча б одній особі. Справи юридичних осіб ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники. Через представників здійснюють свої повноваження в цивільному процесі органи державної влади, в тому числі і митні органи, які представляють у суді юридичні служби, органи місцевого самоврядування, профспілки, підприємства, установи, організації та їх об'єднання як суб'єкти захисту прав та охоронюваних інтересів інших осіб, державних і громадських інтересів.

Таким чином, представництво митних органів в цивільному процесі по справам про захист честі, гідності та ділової репутації— це процесуальна діяльність юридичного відділу, спрямована на захист прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка бере участь у справі, державних і громадських інтересів, а також сприяння судові у всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні обставин справи, в постановленні законного і обґрунтованого рішення. Процесуальний представник діє в цивільному процесі від імені і в інтересах іншої особи в межах наданих нею повноважень.

Отже, можна зробити висновок, що в системі митних органів України діє сучасна інформаційна мережа, яка здатна забезпечити інформаційні потреби митних органів України та громадян. У митних органах функціонують підрозділи, покликані здійснювати інформаційну діяльність по отриманню, накопиченню, збереженню та обробці інформації, яка використовується митними органами у процесі реалізації митної політики, а також необхідної громадянам, організаціям, підприємствам, установам та іншим державним органам при їх взаємодії з митними органами. В тому числі, ефективно здійснюють інформаційну діяльність та діяльність по захисту прав митних органів та їх працівників.

Висновок
Інформація є найважливішим засобом організації політичного, економічного, духовного та соціального життя суспільства, організації функціонування системи органів державної влади. Інформаційні ресурси є необхідною умовою ефективної діяльності митних органів, а кількість і якість інформаційних ресурсів, їх актуальність і значимість, ступінь використання стає визначальним фактором рівня розвитку та ефективності діяльності системи митних органів.

Отже, виходячи з цього, інформаційну політику можна розглядати як засіб досягнення поставлених цілей: суб'єкти інформаційної політики здатні за допомогою інформації впливати на свідомість, психіку людей, їх поведінку і діяльність. Інформаційна політика митних органів України – це особлива сфера життєдіяльності, пов’язана з відтворенням і розповсюдженням інформації, що задовольняє потреби митних органів і суспільства, і спрямована на забезпечення їх функціонування та взаємодії між ними.

Визначення, правове і організаційне закріплення напрямів інформаційної політики митних органів повинно випливати з об’єктивних законів розвитку інформаційної сфери та державної управлінської діяльності. Інформаційна політика митних органів має створювати умови для реалізації можливостей митних органів вільно надавати, отримувати і використовувати інформацію для вирішення таких важливих завдань, як формування інформаційного простору митних органів України, включення його до інформаційного простору країни на засадах забезпечення інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки.

Таким чином, головною метою інформаційної політики митних органів України стосовно інформаційних ресурсів є створення необхідних умов та правових і організаційних механізмів формування, розвитку і забезпечення ефективного використання інформації в діяльності митної системи.

Список використаної літератури
1.                 Васютіна В. Особливості інформаційної політики України на сучасному етапі // Вибори та демократія. – 2004. - № 1. – С. 50-57.

2.                 Информационная политика: Учебник/ Под общ. ред. В.Д. Попова. – М.: Издательство РАГС, - 2003. – 463 с., 3000 экз.

3.                 Кірєєва О. Формування інформаційної політики України – шлях до інтеграції у світове співтовариство // Вісник Національної академії державного управління. - 2005. – №1. – С. 364 – 373.

4.                 Коментар до Митного кодексу України / За ред.. П.В. Пашка, М.М. Каленського. – К.: Юстиніан, 2004. – 736 с. – (серія „Митна справа в Україні”).

5.                 Кормич Б.А. Інформаційний чинник державного управління // Митна справа. – 2003. - № 5. – С. 80-84.

6.                 Корнєва Т. Правове регулювання інформації як елемента державного управління в митних органах України // Інформаційне право. - 2004.- № 10. – С. 65-68.

7.                 Копылов В.В. Информационное право: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – 512 с.

8.                 Новосад О. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності у митних органах // Митниця.- 2004. - № 1.- С. 20-23.

9.                 Олійник О. Державна інформаційна політика та інформаційна безпека України: політики-правові аспекти // Право України. – 2005.- № 5. – С. 108-111.

10.            Основи митної справи в Україні: Навч. посібник / За ред. П.В. Пашка. –К.: Знання, 2004. -732 с.- (Митна справа в Україні).

11.            Тодощак О.В. Деятельность Государственной таможенной службы Украины по вопросам взаимодействия с общественностью // Митна справа. – 2005.- № 6.- С.55-60.

12.            Тютюн О. Відверто про телефон довіри в Держмитслужбі України // Митниця. - 2007.- № 2.- С. 12-15.

13.            Чичановський А.А. Державна інформаційна політика, інформаційний простір, свобода слова // Вісник Київського національного університету ім.. Т.Г. Шевченка. - 2002. –Вип. 10.- С. 44 – 45.

14.            Шатіло В.А. Сучасна інформаційна мережа Державної митної служби України // Митна справа. - 2002.- № 5.- С.31-35.

15.            Яременко О. Інформаційна сфера в Україні як об’єкт правового регулювання // Інформаційне право. – 2006. - № 1. – С. 80-83.

16.            Конституція України від 28 червня 1996 р. № 954к/96-ВР // Відомості Верховної Ради , 1996, N 30, ст. 141

17.            Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-IV// Відомості Верховної Ради ,2002, № 38-39, ст. 288

18.            Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV// Відомості Верховної Ради , 2003, №№ 40-44, ст. 356

19.            Закон України „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” від 5 липня 1994 року N 80/94-ВР // Відомості Верховної Ради, 1994, N 31, ст.286

20.            Закон України „Про звернення громадян” від 02.10. 1996 р. N 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради , 1996, № 47, ст. 256

21.            Закон України „Про інформацію” від 02.10.92 № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради, 1992, № 48, ст. 650

22.            Закон України „Про Концепцією Національної програми інформатизації” від 04.02.1998 р. № 75/98 –ВР// Відомості Верховної Ради, 1998, № 27-28, ст. 182

23.            Закон України „Про Національну програму інформатизації” від 04.02.1998 р. № 74/98 –ВР// Відомості Верховної Ради, 1998, № 27-28, ст. 181

24.            Постанова Кабінету Міністрів України „Про Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації” від 27 серпня 1995 р. N 690

25.            Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави” від 27.11.1998 р. № 1893

26.            Постанова Кабінету мінстрів України „Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади” від 04.01.2002р. N 3.

27.            Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади” від 01.08.2002 р. № 683/2002

28.            Наказ ДМСУ „Про забезпечення роботи «Служби довіри» в центральному апараті Держмитслужби України” від 25.03.05 № 210

29.            Наказ ДМСУ „Про забезпечення функціонування та оперативного інформаційного поповнення відомчого WEB - сервера Держмитслужби України” від 29.07.2002№ 403

30.            Наказ ДМСУ „Про затвердження Положення про Відділ з питань взаємодії із засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю (Прес-службу) Державної митної служби України” від 16.08.2005 р. N 763

31.            Наказ ДМСУ „Про затвердження Положення про Регіональну інформаційну митницю Державної митної служби України” від 19.10.2006 р. N 911

32.            Наказ ДМСУ „Про затвердження Положення про Управління інформаційного забезпечення та митної статистики” від 18.03.2004 р. N 200

33.            Наказ ДМСУ „Про затвердження Положення про юридичну службу регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації” від 14.02.2006 N 112

34.            Наказ ДМСУ „Про затвердження Порядку роботи з повідомленнями, що надходять за телефоном довіри Держмитслужби України” від 10.08.2006 р. N 684

35.            Наказ ДМСУ „Про інформаційне сприяння засобам масової інформації з митної тематики” від 07.02.2001 р. N 65

36.            Наказ ДМСУ „Про роботу зі зверненнями громадян” від 10 серпня 2004 року N 584

37.            Наказу ДМСУ „Про Розподіл структурних підрозділів Держмитслужби, відповідальних за ведення WEB-сервера” від 29.07.2002 N 403

38.            Наказ ДМСУ „Про створення Регіональної інформаційної митниці та припинення Департаменту інформаційних технологій та митної статистики” від 06.10.2006 N 845

39.            Наказ ДМСУ „Положення про Громадську раду при Державній митній службі України” від 27 жовтня 2006 р. N 946

40.            Наказ ДМСУ "Положення про Прес - службу Державної митної служби України" від 02.12.2002 № 670

41.            www.customs.gov.ua

42.            www.myto.org.ua
Размещено на Allbest.ru

Bukvasha