ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

« ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА РОМАНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ
“
До захисту допущено
”

зав. кафедрою

___________________

^{(підпис)}

“___” __________200 р.

^(дата)
ЛАВРЕНКО Надія Вікторівна

(група 3527 – 201 ісп.)
КУРСОВА РОБОТА

ПОЛІСЕМІЯ ІСПАНСЬКИХ СЛІВ ЯК ЕКОНОМІЧНИЙ ЗАСІБ ВІДТВОРЕННЯ РЕАЛЬНОГО СВІТУ У МОВІ
Спеціальність 3527 – 201 іспанська мова та література

6.03.05.02 – ісп.
Науковий керівник –

к.філол.н., доц.

Н.О. Стрюкова
Запоріжжя – 2009


ЗМІСТ


лінгвістичний полісемія омонімія лексикологія

Вступ

Pозділ 1. Наукове трактування понять лексичне значення та полісемія

Розділ 2. Способи виникнення полісемії в системі лексикології

2.1. Полісемія та проблема виявлення основного значення слова

2.2. Співвідношення полісемії, багатозначності та неоднозначності слова.

Види неоднозначності

2.3. Способи виявлення багатозначності

Розділ 3. Співвідношення лінгвістичних понять полісемія та омонімія

Розділ 4. Вживання полісемії в різних аспектах мови

Висновки

Список використаних джерел


Вступ
Проблематика полісемії набуває останнім часом дедалі більшої актуальності. Визначення й виділення основного (головного) значення, як і взагалі лексико-семантичних варіантів слова, є однією з найважливіших і найскладніших проблем. За останні 20 років однією із складової в дослідженнях лінгвістики була зміна парадигми, перенесення центра семантичної теорії з синонімів, що було базовим в категорії семантики в 60-70-ті роки, на полісемію. Багато робіт присвячених опису багатозначних одиниць, що використовували когнітивний метод дослідження. Саме завдяки М.Бреалю почалось поглиблене вивчення такого явища як полісемія, вивчення закономірностей семантичних відношень між мовними одиницями. Говорячи про вивчення лексичної семантики слова, важливо відмітити таких великих семасіологів минулого, як Г. Пауля, В.Вундта, які встановили логічні та асоціативні тенденції перенесень значень слів.

Серед іспанських дослівників величезних вклад у розвиток полісемії зробила Марія Долорес Муньос Нунес. Саме вона досліджувала та вивчала явище полісемії в різних аспектах . Багато робіт було присвячено вивченню співвідношення та виявлення різниці між полісемією, омонімією та синонімією.

Серед вітчизняних науковців треба відмітити таких дослідників як В.С. Виноградов, А.А. Уфімцева, О.С. Ахманова, та інші.

Загалом, не має сумніву, що полісемія (багатозначність) є суттєва якість мови, що є виконанням основних його функцій - когнітивна, комунікативна та поетична . Без сумніву багато аспектів з неоднозначності полісемії залишилися невирішеними. Тож можна стверджувати, що це питання набуває великої актуальності в наш час.

Об’єктом дослідження цієї роботи є економічний засіб відтворення полісемії реального світу у мові, предметом ж виявляє собою полісемію, як семантичне явище.

Головною метою цієї роботи є виявлення загального значення про полісемію як економічний засіб, співвідношення полісемії та омонімії, широко значності та полісемії, а також різниця між ними. Серед важливих задач роботи є науково обґрунтувати особливості полісемії, її роль у повсякденному житті та науковому, її роль в складностях перекладу. Методи, що використовувалися : описовий, порівняльний та контрастний.

Головним завданням проведеної роботи є закріплення та поглиблення знань за вказаною темою, систематизація та розширення знань в цій галузі, ознайомлення з різними поглядами різних дослідників, як вітчизняних так і зарубіжних.

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, 4 розділи, висновки, список використаних джерел із 30 найменувань. Загальний обсяг 26 сторінок.


Розділ 1. Наукове трактування понять лексичне значення та полісемія
Саме у слові та в його лексичному значенні зберігається увесь досвід носія цієї мови [ 28, c. 17].

Як стверджує Анна Анфілофівна Уфімцева лексичне значення – це поняття слова, що має свої додаткові семантичні та експресивні відтінки [ 28, c. 14 ].

Також лексичне значення – це сенс змісту слова, як стверджує Венедикт Степанович Виноградов. Можна зробити висновок, що лексичне значення це інформативний зміст слова, що сформований на основі поняття, що відображає у свідомості носія мови предмети певного класу; це сукупність лексико-граматичних варіантів слова [ 13, c. 243].

Також лексичне значення це сукупність уявлень, що викликає це слово в певному випадку.

Одне з головних проблем полісемії , що такі слова приховують головне значення та кількість полісемічних слів ускладнюють процес виявлення цих слів з центральним значенням.

З XIX століття існувало дві основні ідеї : перша, що значення слів залежать від різних ситуацій, мається на увазі контекст або будь яка комунікативна ситуація; друга, що нове значення може бути еквівалентом іншого нового значення [ 2, c. 92].

Саме поняття полісемія (багатозначність) з’явилось на багато раніше ніж саме поняття науки семасіологія (наука про значення слова).

Здатність слова мати не одне, а декілька значень називається багатозначністю або полісемією (гр. polэsēmos – багатозначний), а слово називається багатозначним [ 24, c. 114].

О.С. Ахманова схиляється до такого визначення полісемії :

Полісемія (гр. poly - багато , sema - значення ) – це наявність у теж самому слові декілька пов’язаних між собою значень, які зазвичай виникають в результаті видозміни та розвитку первинного значення слова [ 7, c. 96 ] .

Але деякі вчення вважають причину виникнення полісемія, в першу чергу, в емоційному відображенні, а вже потім в обумовленому значені слова. До цієї думки схилялися такі вчені: Г. Шпербер, К. Ердман, Е. Велландр.

Саме Шпербер висунув ідею «емоційних комплексів». І це явище передбачає дослідження слова в його синтагматичному аспекті. Але не всі лінгвісти розділяли думку про існування полісемії взагалі. А.А. Потебня заперечував існування такого явища як полісемія слів, так як він перебільшував роль та вплив мови на мислення.

Треба зауважити погляд Д.Н. Шмелева, який стверджував, що полісемія – це семантична єдність, яка існує між значенням одного теж самого слова, та що складається на базі загальних семантичних асоціацій (метафоричних, метонімічних та інших переносів). Внаслідок цього було виявлено, що змістові зв’язки слова і формують семантичну структуру полісемантичного словa.[ 18, c. 56 ] .

Різні значення одного теж самого слова виявляються не зразу, а в процесі тривалого історичного розвитку мови. Так в процесі розвитку мови слово може придбати нове значення, мається на увазі, що може розширювати свою номінативну функцію. Також може з’явитися і зворотній процес - звуження значення. З цього бачимо, що розширення або звуження змістової частини слова обумовлюється зміною зв’язків внутрішнього значення одного з слів і є результатом семантичних перетворень словарного складу, що спонукало розвиток мови. Суттєву роль має і мовна ситуація в яку потрапляє слово, контекстуальне середовище.

Полісемія грає важливу роль в зміненні значення. Присутність полісемії та її розвиток вказує на те, що мова розвивається. Вивчення полісемії стає актуальною темою, так як це важливий пункт в вивченні іноземної мови та в розумінні менталітету інших народів. Полісемія це процес перетворень значень та поява нових значень в безперервно розвиваючий системі лексикології [ 2, c. 100 ].


Розділ 2. Способи виникнення полісемії в системі лексикології
Полісемія як одна із складових системи лексикології має свої компоненти та свої способи виникнення, як вже зафіксовані в її системі.

Вирізняють п’ять способів в невизначеності полісемії, як базові шляхи людської мови:

·                    Зміна вживання. Слова мають різне значення в залежності від контексту. Є слова, що належать для опису людини (apto, diestro, adecuada, propio, experto), для опису предметів ( fбcil de manejar, bello, ajustado), поведінки ( decoroso, magnбnimo, generoso), розміру ( mediano, grande, amplio), але вони вживаються в інших ситуаціях та змінюють свій відтінок, що залежить від контексту [ 14, c. 67].

·                    Спеціалізація. Згідно з Бреалем в професійній спеціалізації вживаються слова із-з повсякденного життя. Тобто ці слова не втрачають своє значення, а навпаки, розширюють. Деякі слова в загальні лексиці набувають нове значення, яке може мати інше значення та функцію в будь якій сфері діяльності людини [ 17, c. 99]. Наприклад:

Acciуn – в юридичному словнику має значення «позов» , в граматиці acciуn verbal – реалізація дієслівного феномена, в економіці – це частина капіталу анонімної компанії, але ж загальне значення цього слова «дія».

·                    Переносне значення слова, що відбувається шляхом метафори та метафоричних перетворень [ 9, c. 159].

·                    Семантичне запозичення або впив іноземних мов, де дві мови мають тісний контакт, наприклад між французкою та іспанською, італійською та іспанською мовами (в сфері кулінарії, пізнавальної діяльності та інших сферах).

·                    Марія Долорес Муньос додала ще один спосіб виникнення полісемії у мові. Вона зазначила це явище як « нейтралізація» [ 4, c. 251].

В.С. Виноградов вважає, що велика кількість значень в слові виникли за допомогою тропів. Він виділяє такі тропи як:

·                    Метафора (metбfora) - перенесення якоїсь якості одного об’єкта на інший, що відбувається на основі схожості між цими предметами [ 13, c. 30]. Згідно з цього ствердження можна виділити такі різновиди схожості:

-                      Схожість за ознаками ( за формою, зовнішні характеристики, їх звучання і т.д.). Перенесення назв неживої природи на властивості, якості та дії живих істот.

-                      Схожість за емоційним характером.

-                      Схожість за функціями.

Багато лінгвістів схиляються до такої класифікації метафори, яку ще науковці називають « структура метафори». Тож розрізняють :

-                      Звичайну метафору (вживання фігурального значення слів) [ 20, c. 17]. Наприклад: Yo estaba contigo en el trigal amarillo y ondeante, goteado todo de sangre de amapolas (Jimйnez). Тут слово «sangre» (кров) вживається метафорично для того, щоб підкреслити червоний колір «amapolas» (маків).

-                      Якщо в реченні присутні два чи три слова з фігуральним значенням, то така метафора називається складною [ 20, c. 18]. Наприклад: El paisaje verde nada en la lumbrarada florida y soсolienta, y en el azul limpio que encuadra el muro astroso suena dejada y dulce una campanada (Jimйnez). В цьому реченні слово «nada» має значення «flota» (флот, повітряний флот), «muro astroso» має значення «cielo» (небо).

-                      Слова, що мають алегоричний відтінок, то таку метафору називають алегоричною [ 20, c. 16]. Наприклад : La noche traнa la lengua fuera (Asturias).

·                   Метонімія (metonimia) – це, коли перенесення відбувається на основі суміжності. Цей троп також спирається на певні критерії та поділяється: за формою та змістом, за матеріалом , за дією та його результатом, за частинами та цілим і т.д. Метонімія, що спирається на зв'язок між цілим та частиною та навпаки, має свою назву - синекдоха. Це один з найпоширеніших різновидів метонімії, яке часто використовується в літературних творах та різними письменниками з метою прикрасити своє літературне слово [ 26, с. 53].

В.С. Виноградов, на відмінну від інших лінгвістів, вказує у своїй роботі, що треба розрізняти поняття полісемія та «широзначність», термін «широкозначність» він називає єврисемією [ 13, с. 33].

·                    Виникнення нового значення шляхом семантичного стягнення [ 29, с.76]. Лексика будь-якої мови збільшується. «Старі» слова розвивають нові значення, значення «старих» та «нових» слів співвідносяться, переосмислюються та взаємо замінюються. Окремі слова, які традиційно в реченні потребують доповнення іншими слова, у мові вживаються самостійно, і це пов’язане з виникненням в них нового значення.

Наприклад :

Ъltimamente a gracias de los esfuerzos comunes obtuvieron йxito en las relaciones internacionales desde los conflictos hasta el alivio. Tenemos que desarollar el proceso del alivio de la tirantez internacional.

Слово alivio
набуває нового значення ( стабілізація міжнародних відносин), а не тільки поняття «пом’якшення» . Цей процес відбувається завдяки семантико-синтаксичному стягненню словосполучення alivio de la tirantez internacional.

Згідно з думкою О.С. Терещенка до семантико-синтаксичного стягнення входить також таке поняття як «включення». Поняття включення визначається, як стверджує О.С. Терещенко, поширення значення слова, яке здійснюється завдяки семантики іншого слова [ 30, с. 77].

Можна зробити висновок, що в полісемічному слові не всі значення однорідні та однотипні. Кожне з цих понять має свої лексико-граматичні відтінки або особливості, свої способи та шляхи появи, свою специфіку вживання в мові носіями.

На цьому прикладі ми бачимо, що полісемія виступає не лише як багатозначне явище, але як і економічній засіб відтворення реального світу у мові.

2.1 Полісемія та проблема виявлення основного значення слова
Полісемічне явище слова викликає багато проблем, пов’язаних з визначенням головного значення слова. Але лінгвісти (В.В. Виноградов, М.Д. Капатрук) виділяють деякі підходи виявлення основного та центрального значення слова. Насамперед основне значення слова це те, що об’єднує у собі майже всі та решту його значення; це те значення яке несе в собі все навантаження, роль та ідею слова. Основним значенням вважається те, що не визначається контекстом та не залежить від контексту [ 21, с. 76].

Семантичний зв’язок між головним значенням полісемічного слова та рештою його значень не однорідна. Лінгвісти вважають, що найтісніший зв'язок відбувається між основним значенням та іншим значенням окремо, так як основне значення полісемічного слова вважається універсальним та семантичним центром усіх значень. Тож «по відношенню до основного номінативного значення всі інші значення … в слові є похідними» [ 12, с. 14].

«Центральне значення» - це семантичне явище , яке присутнє в усіх полісемічних ланцюгах. Першим кроком в аналізі полісемічних ланцюгів – це визначити структуру полісемічного ряду. Серед цього ряду визначається головне значення слова згідно з загальною лексикою. Завдяки визначенню головного значення стає можливим встановити відношення між «центральним значенням» та іншими. Поява великої кількості інших значень підтверджує контекстуальне правило, в якому стверджується, що залежно від контексту визначається те чи інше значення слова [ 2, с. 100].

Але проблема полягає в тому, що словник переповнені полісемічними значеннями. Ця велика кількість значень стає перешкодою та ускладнює процес пошуку « центрального значення» [ 27, с. 68].

Та можна зробити висновок, що чим тісніший зв'язок головного значення слова з другорядним значенням, тим сильніший його зв'язок з рештою значень. Та навпаки, чим слабкіший зв'язок із семантичним центром слова, тим стає слабкіший зв'язок із рештою значень.

Для виявлення цього явища багато лінгвістів таких як М.Д. Капатрук, М.П. Муравицька, В.В. Левицький використовували психолінгвістичні методи дослідження мови та слова, так як вже відомо, що лексичне значення слова - це зміст слова, що відображається в свідомості людини та закріплює там уявлення про предмет, про його якості, властивості та явища та т.д. [ 15, с. 56].
2.2 Співвідношення полісемії , багатозначності та неоднозначності слова. Види неоднозначності

Це питання має велике значення в дослідженні та розвитку лексикології та постає серед найголовніших питань. Рішення цієї проблеми допомогло б виділити чітке уявлення про те чи інше явище. Це б допомогло б виділити чітке уявлення про їхні фактичні межі, бо навіть словники не дають відповідного тлумачення слів широкої семантики [ 22, с. 12].

Вперше хто звернув увагу на два суміжних поняття - багатозначність та широке значення була - Н.Н. Амосова [ 7, с. 56].

В.Г. Гак, відомий мовознавець, теж займався цим питанням. Тільки слова з широким значенням він називав слова з «недиференційованими значенням». Також В.Г. Гак стверджував, що багатозначне слово перекладається на іншу мову різними словами, які залежать від контексту. Але не завжди ці варіанти перекладу свідчать про багатозначність слова. Багатозначне слово має два або більше понять, а слово з широким значенням має одне поняття, яке настільки широке, що охоплює ряд інших понять. І ці поняття, коли перекладається на іншу мову, передаються різними словами та поняттями [ 15, с. 62 ].

Та складність при розмежуванні цих двох явищ полягає у тому, що і широкозначні і полісемічні слова мають широку семантику, тобто вони спроможні значити різні предмети та явища навколишнього світу. Тобто ці два явища мають спільну рису поліденотативність.

Та при виявленні спільної риси цих явищ, постає питання про їхню відмінність.

Слово широкої семантики має у своїй основі загальну та абстрактну рису, завдяки якої слово взаємодіє з предметами та явищами навколишнього світу. Та слід зауважити, що круг слів широкої семантики не має ніяких рамок та меж. Ще одне головне зауваження, що в слові широкої семантики переважає сигніфікативне значення над денотативним. Тільки контекст може виявити денотативне значення цих слів.

Що ж стосується багатозначних слів (полісемічних), то число їх варіантів обмежене та вони мають чітку організаційну ієрархію: з одно слова виходить інше – нове [ 11, с. 111]. И.В. Арнольд відзначив, що кожний варіант може бути поясненим хоча б через одне з інших значень [ 8, с. 13 ].

Н.Н. Амосова, вітчизняна дослідниця, зробила висновок:

·                    Слова з широким значенням пов’язані з процесами узагальнення;

·                    Полісемія слова – результат окремих метафоричних та метонімічних процесів [ 7, с. 87].

Ще треба підкреслити, що вживання слів широкої семантики не веде до перенесення значення під час зміни предметної відносності. Тобто значення слова широкої семантики інваріантне, в той час коли полісемічне слово поділяється на лексико-семантичні варіанти [ 23, с. 62].

В.К. Колобаєв cтверджує, що «широке значення слова» не є тим самим поняттям що і «загальне поняття слова» ( під яким він має на увазі значення багатозначного слова) [ 22, с. 13]. Але не всі лінгвіст поділяють таку думку: А.А. Уфімцева вважає, що в полісемічному слові не можливо виділити загальне поняття.

Якщо проаналізувати іспанське слово “burro” – віслюк, то ми побачимо, що поняття «широке значення слова» та «загальне значення слова» не співпадають. Слово burro підходить до значення «тварина» та до значення «вперта людина». Ми бачимо, що в даному прикладі присутнє не одне загальне значення, як це характерне для «широкозначного» слова, а декілька семантичних рис.

Розглянувши різні погляди багатьох лінгвістів, можна зробити висновок: слова з широким значенням та полісемія – це два різних явища та поняття, які мають між собою ряд аспектів, що вирізняють ці два явища одне від одного. Та не слід не звертати уваги на те, що ці два явища мають одну загальну рису. Вивчення цієї теми надалі буде мати велике значення для лексикології та лексикографії.

В загальній лексикології та мовознавстві існує три терміни, що дуже близькі між собою. Лінгвісти виділяють такі: багатозначність, неоднозначність, полісемія. Термін багатозначність має дуже широке значення; цей термін вказує на існування більш ніж одного значення. Вважається, що термін полісемія є синонімом терміну багатозначність, і є елементом синонімічного ряду терміна багатозначність. Але треба зауважити, що зазвичай під полісемією розуміють лексичну багатозначність, в той час коли, термін багатозначність не має таких обмежень. Також полісемічним може бути лише одне слово, а багатозначним може бути як і словосполучення так і ціле висловлювання. Тим самим можна вивести підсумок, що багатозначність зближається з неоднозначність. Таким чином цей термін охоплює сферу і полісемії і неоднозначності [ 19, с. 23].

Під неоднозначністю розуміють наявність у мовного виразу чи тексту одночасно декілька різних значень [ 19, с. 20]. Ці значення науковці поділяють на :

-                      Лексичну неоднозначність;

-                      Синтаксичну неоднозначність.

На думку Ю.Д. Апресяна вирізняються такі види неоднозначності :

-                      Мовна;

-                      Мовленнєва. Та, що виникає в висловлюванні із-за непевних тих чи інших параметрів ситуації [ 25, с. 16].

Полісемічна неоднозначність це проблема вираження багатозначності слів. Без сумніву багато аспектів з неоднозначності полісемії залишилися невирішеними. Тож можна стверджувати, що це питання набуває великої актуальності в наш час.

Полісемія виявляється в будь – якому словнику на різних рівнях слова. Неоднозначність полісемії це таке лінгвістичне явище, яке враховує особливості певних речень , які мають численні явища. Тож такі явища є причиною появи такого явища як полісемія. Природа полісемії полягає в тому, що слово може втрачати або набувати нові значення. Полісемія обумовлює багатозначність, що в свою чергу обумовлює неоднозначність. Виділяють такі види неоднозначності : відносна неоднозначність та абсолютна неоднозначність [ 1, с. 310].

Неоднозначність дозволяє розглядати речення з різних сторін та в різних ситуаціях і функціях.

Розрішення проблеми поняття «неоднозначності», багатозначності та полісемії на всіх рівнях є одної із найбільших проблем в аналізі текстів, що зберігає свою актуальність і в наш час. Інколи схожі коспоненти між цими трьома елементами викликають ускладнення в інтерпретації та розумінні текстів та слів.
2.3 Способи виявлення багатозначності

Серед існуючих на сьогоднішній день способів уявлення багатозначності, що приймаються різними авторами, маємо наступні:

·                    Ієрархічно упорядкований набір окремих значень (традиційні тлумачні словники і т.д.);

·                    Численність семантичної деривації ;

·                    Інваріант (загальне значення) та варіанти, що виявляються з нього;

·                    Значення слова як набір семантичних компонентів, або компонентів тлумачення;

·                    Образ-схема, або схематичний образ (дозволяє виявляти значення слова та структура його багатозначності );

Серед принципів когнітивного підходу до багатозначності треба зазначити наступні концепції явища багатозначність:

1.            Всі мовні одиниці багатозначні;

2.            Для багатозначної одиниці не існує єдиного значення;

3.             Значення можна представити в формі схематичного образу;

4.            Похідні значення не можуть бути передбаченими головним значення, вони мотивовані головним значенням, трансформаціями метафоричних переносів.

Рішення питання опису багатозначності стає у наш час одним з найважливіших. Як стверджує А.А. Залізняк словникове уявлення багатозначності слова не повинне намагатися виявити те, у якому вигляді інформація про багатозначність зберігається в свідомості мовця і те, як вона використовується [ 19, с. 33].

При цьому реальне функціонування багатозначності мовної одиниці є результатом багатьох факторів. Щоб отримати адекватне уявлення про феномен треба мати в своєму розпорядженні декілька різних його значень та способів опису цих значень. Таких способів повинно бути якнайменше два:

·              Класичний словниковий - як список значень.

·              Осмислення цього списку – уявлення про те, як ця система значень зберігається в свідомості мовця та як використовується ним.