Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Курсова робота
«Розвиток творчих здібностей»
учнів 7-9 класів
на уроках фізики»
Виконала
слухачка курсів
підвищення кваліфікації
учителів фізики
Сторожук В.М.
учитель ЗОШ №15
м. Дзержинська
м. Донецьк
2007р

ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ 7-9 КЛАСІВ НА УРОКАХ ФІЗИКИ НА ЗАСАДАХ МОНІТОРИНГОВОГО ПІДХОДУ.
1.1. Складові творчих здібностей
1.2. Теоретичне обґрунтування проблеми розвитку творчих здібностей учнів 7-9 класів на уроках фізики на засадах моніторингового підходу
Розділ ІІ. МАТЕРІАЛИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ 7-9 КЛАСІВ З ФІЗИКИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МОНІТОРИНГОВОГО ПІДХОДУ ДО ОЦІНЦІ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ.
2.1. Програма експериментальних досліджень
2.2. З досвіду роботи щодо розвитку творчих здібностей учнів 7-9 класів на уроках фізики
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ

АНОТАЦІЯ
В даній роботі розглянута актуальна на сьогодні проблема “РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ”, розкриті складові частини цього поняття, надаються методичні рекомендації щодо моніторингових досліджень розвитку творчих здібностей, подано алгоритм раціональної організації навчальної діяльності учнів, способів оптимізації викладання, алгоритм управління процесом розвитку творчих здібностей, кейс-пакет діагностичного інструментарію, критерії оцінювання розвитку творчих здібностей учнів. Увага приділяється стимулюванню творчої діяльності школярів та створенню системи роботи з проблеми розвитку творчих здібностей учнів на уроках фізики.
Робота містить 25 сторінок.

ВСТУП
Перехід України до ринкової економіки вимагає прискорення науково-технічного прогресу, пошуку та впровадження нових технологій, новаторських рішень з метою створення конкурентоспроможної продукції.
Ускладнення сучасної науки і техніки, катастрофічне зменшення запасів земних надр, екологічні наслідки нашої життєдіяльності висувають перед людством такі глобальні і складні завдання, розв'язати які під силу лише високоінтелектуальній творчій особистості, і тільки їй.
У зв’язку з цим постають принципово нові вимоги і перед системою освіти. Перш за все – це формування творчої особистості, здатної не просто засвоїти найвищі наукові й технологічні досягнення, а й самоудосконалювати, розвиваючи їх. Це дасть можливість здійснити координальний перехід від інформаційно-пояснювального підходу в навчанні до діяльнісного, спрямованого на формування в учнів уміння вчитися.
Таким чином навчально-виховний процес підпорядковують його високій меті – розвитку творчих здібностей особистості.
Актуальність обраної теми визначається в тому, що розвиток і вдосконалення творчого мислення, особливо в період серйозних соціальних змін у нашій країні, дозволить школяру виробити навички знаходити ефективні рішення для будь-яких проблем. Усвідомлене цілеспрямоване використання творчого мислення дасть можливість особистості досягти бажаного результату, самореалізуватися.
Загалом, ідея розвитку творчих здібностей індивідуума відповідає як його інтересам, так і загальнодержавним інтересам та інтересам людського суспільства взагалі.
Такі підходи знайшли відображення в Національній доктрині розвитку освіти України: “Держава повинна забезпечувати: ... підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці; створення умов для розвитку обдарованих дітей і молоді...”.
Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості [1, с. 80].
Закон України «Про освіту» визначає, що метою освіти є всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів [1, с. 14].
Закон України „Про загальну середню освіту” на сучасному етапі відродження самостійності України потребує створення нової системи освіти, спрямованої на формування творчої особистості, а також, забезпечення умов для найповнішого розкриття її здібностей, задоволення освітніх потреб [1, с. 60].
Цитуючи нормативні документи, констатуємо, що сучасне суспільство потребує особистостей, здатних практично вирішувати різноманітні життєві проблеми, спроможних до самореалізації у різноманітних сферах власної життєдіяльності.
До проблеми осмислення розвитку творчих здібностей особистості, організаційно-методичного супроводу процесу його впровадження зверталися відомі педагоги та науковці.
Це – праці з розвитку творчої компетентності особистості Волобуєвої Т.Б. – проректора облІППО з наукової роботи, кандидата педагогічних наук.
Великого значення в організації роботи з розвитку творчих здібностей учнів в школі набувають праці В. Сухомлинського, в яких розглядаються питання теорії і практики навчання, виховання й розвитку дітей; видатних педагогів: О.М. Савченко, І.Я. Лернера, Т.А. Ільїної, М.А. Данилова, Ю.К. Бабанського та інших, які вивчали методи, умови формування творчості та принципи творчої активності учнів; видатних психологів: Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, А.Н.Леонтьєва, та інших, в роботах яких найбільш ґрунтовно описані психологічні аспекти творчості.
Актуальність і педагогічна значущість цієї проблеми як у площині теоретичного осмислення, так і практичного втілення в навчально-виховний процес зумовили вибір теми дослідження «Розвиток творчих здібностей учнів».

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ 7-9 КЛАСІВ НА УРОКАХ ФІЗИКИ НА ЗАСАДАХ МОНІТОРИНГОВОГО ПІДХОДУ
1.1 Складові розвитку творчих здібностей
Розвиток – процес якісний, це зміни структури душі, виникнення новоутворень із потенцій, які прокидаються і починають діяти.
Розвиток безпосередньо пов’язаний з діяльністю людини, з процесом у тому, хто діє, з тим, над чим вона працює, перероблюючи його у нові форми. Розгортання процесу розвитку зобразимо формулою:
становлення – зміна – рух – розвиток – творчість.
Творчість – продуктивна форма активності і самостійності людини. Її результатом є наукові відкриття, винаходи, створення нових музичних, художніх творів, рішення нових завдань у праці лікаря, вчителя, художника, інженера тощо. Школа третього тисячоліття – це школа з творчо обдарованими педагогами, які виховують творчо розвинутих учнів.
Одна з поширених точку зору на поняття “творчість” подається в роботах А.Т.Шумиліна, який пише: “ Сучасна наука визначає творчість як процес створення нових духовних і матеріальних цінностей, як найвищий рівень пізнання ”. Це процес розв’язання завдання, стан натхнення людини – спалах її енергетичного потенціалу, який розкриває межу невідомого, виокремлює його частину й перетворює його на відоме. Розрізняють наукову творчість, художню, літературну, педагогічну та інші види творчості [3, с. 165].
Творчість – психологічно складний процес. У центрі його – уява, навколо неї задіяні інші психічні процеси: увага, пам’ять, мислення, які виявляються в тих знаннях, що є в людини. Уява доповнюється здібностями і вміннями, процес творчості може відбуватися лише за умови відповідного емоційного тла.
У філософській літературі є різні трактування феномена творчості, його природи, об’єктивної основи, структури творчого процесу, інформація про формування творчих здібностей людини. Філософами розглядається творчість як “активність”, “діяльність”, “процес”, “вид діяльності”, “тип діяльності”, форма і т.д. Різні його сторони відбиваються в поняттях: творчий початок, творчий потенціал, творчі здібності, творчі можливості, творче мислення, творча активність, творче ставлення, творча діяльність, творча праця, творча особистість. Творчості потрібно вчити.
Здібності – це психофізиологічні якості людини, від яких залежить динаміка набуття знань, умінь та навичок і успішність виконання означеної діяльності.
Здібності – це обдарованість у розвитку.
Згідно з концепцією креативності Дж. Гілфорда до творчих здібностей ми відносимо [7, с.13]:
● здатність до виявлення і постановки проблем;
● здатність до висловлювання великого числа ідей;
● гнучкість – здатність до висловлювання різноманітних ідей;
● оригінальність – здатність відповідати на подразники нестандартно;
● здатність удосконалити об’єкт, додаючи деталі;
● здатність вирішувати проблеми, тобто до аналізу і синтезу.
Розвиток творчих здібностей учнів насамперед передбачає впровадження в начальну практику гуманістичного принципу освіти, коли в центрі навчально-виховного процесу знаходиться особистість учня з її потребами, інтересами і можливостями, а вчитель з набором педагогічних форм, методів і засобів виконує «екрануючу» функцію, щоб не допустити згубної дії зовнішніх чинників на розвиток творчих здібностей учнів.

1.2 Теоретичне обґрунтування проблеми розвитку творчих здібностей учнів 7-9 класів на уроках фізики на засадах моніторингового підходу
Формування й розвиток творчих здібностей учнів виступають сьогодні однією з актуальних проблем української системи освіти.
Розвиток та виховання здібних і талановитих дітей відповідає потребі формування творчого потенціалу демократичного суспільства, забезпечує можливість інтенсивного соціального та науково-технічного прогресу, подальшого розвитку науки, науково-технічного прогресу, культури, усіх галузей виробництва й суспільного життя.
Майбутнє держави, надії на покращення умов життя та новий рівень розвитку суспільних відносин пов’язані саме із творчо мислячими молодими людьми, які повинні прийти в усі сфери виробництва. Водночас без потягу до творчості людина не зможе сьогодні просунутися в галузі навіть найвузьких технічних знань. Творчі здібності нині все більше цінуються в усіх галузях життя. Тому створення умов для розвитку творчих здібностей особистості – одне з найважливіших завдань сучасної освіти.
Діалектика розвитку творчих здібностей може бути визначена так:
Мотивація ----------- Функціональні вміння ------------- Соціалізація
Від мотивів через набуття певного функціонального багажу до соціалізації; у процесі соціалізації формуються нові мотиви – і ланцюжок перетворень здійснюється на більш високому рівні. Тому основні компетентності обов’язково пов’язані між собою. Аспектами формування творчої компетентності є: (додаток 1).
Сьогодні розвиток кожного учня – основна думка, мета, засіб і результат педагогічного процесу. Тому високопрофесійний педагог повинен володіти технологіями діагностики вивчення рівня підготовки учнів до творчої діяльності (додаток 2), вміти відслідковувати у процесі моніторингу мотиваційно-потрібнісну, діяльнісну та результативну сфери (додаток 3), аналізувати динаміку зростання творчих умінь учнів, виявляти недоліки в своїй роботі над розвитком творчих здібностей учнів та знаходити шляхи усунення цих недоліків.
Системний психолого-педагогічний супровід розвитку творчих здібностей учнів створює сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, для формування у школярів орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності.
Комплексна діагностика сприяє вивченню тих факторів, які найбільш впливають на формування мотивації самовдосконалення, самоосвіти, самореалізації; постійне ж відслідкування цих чинників надає педагогу можливість раціонально організувати навчальну діяльність учнів, супроводжувати їх творчу діяльність та оптимізувати стан навчального процесу.
Всі фахівці різних галузей психолого-педагогічних знань вважають, що для раціональної організації навчальної діяльності учнів необхідні:
Постановка мети і завдань навчальної діяльності.
Мотивація навчання.
Навчання учнів загальним навчальним умінням і навичкам, розумовим діям.
Виховання активної особистісної позиції учня.
Надання учнем самостійності.
Використання форм, методів і засобів раціоналізації навчальної діяльності учнів.
Тут можна вказати ряд напрямків, реалізація яких обов'язково приводить до раціоналізації навчальної діяльності учнів:
Формування цілеспрямованості школярів у навчальній діяльності.
Навчання учнів прийомам раціоналізації навчання.
Формування активної особистісної позиції учня на уроці.
Створення умов для прояву пізнавальної самостійності в навчальній діяльності, робота в індивідуальному темпі.
Навчання учнів самоаналізу, самоконтролю й самооцінці результатів свого навчання.
Навчальна діяльність, як відомо, поліфункціональна. У процесі її завжди виконуються наступні функції: освітня, розвиваюча, виховна й організаційно-управлінська, як головна, вирішальна, тому що вона дозволяє впорядковувати сам процес навчання, тобто привести в ефективну взаємодію всі його інші функції.
Школярів навчають певному набору дій, які реалізуються на тих же компонентах навчально-виховного процесу, що й способи оптимізації викладання, які ведуть одночасно до досягнення максимально можливих результатів при мінімально необхідних у даних умовах затратах часу й зусиль у ході здійснення навчальної діяльності, а саме:
Плануванню завдань своєї навчальної діяльності в комплексі й конкретизації їх на основі вивчення якостей особистості.
Виділенню головного, істотного в змісті своєї навчальної діяльності й вибору оптимальної логічної послідовності навчальних дій.
Вибору оптимальної структури навчальної діяльності.
Вибору найбільш раціонального сполучення прийомів навчальної роботи, розумових дій у процесі навчальної діяльності, внесенню корективів у їхнє застосування.
Здійсненню самостійної навчальної діяльності.
Вибору індивідуального темпу навчання й застосування прийомів економії часу в навчальній діяльності в школі й дома.
Самоконтролю результатів своєї навчальної діяльності, порівнянню їх зі своїми навчальними можливостями, із зовнішнім прогнозом та самооцінкою раціональності витрати часу.
Для визначення максимально можливого рівня навченості школярів можна використати наступні методи:
Досягнення прогнозу вчителем (як одним з експертів) у зоні найближчого розвитку школярів.
Аналіз навчальної роботи з підсумків діагностичних контрольних робіт.
Самооцінка (у ролі експерта виступає сам учень).
Оцінки іншими експертами: психологом, класним керівником, вчителями – предметниками, керівниками школи, батьками, ін.
Актуальність моніторингу з фізики завдяки отриманню об’єктивної інформації про стан навчально-виховного процесу полягає в необхідності подальшого аналізу дидактичних причин невідповідності рівня досягнень реальним навчальним можливостям учня, планування корекційної діяльності на основі діагностики, створення програм розвитку учня, що забезпечує цільовий, системний підхід до вирішення проблеми. Дослідницька робота вчителя підкоряється глобальній меті – надання дієвих освітніх послуг, які в свою чергу допоможуть учню підвищити рівень розвитку творчих здібностей, а педагогу створити свій індивідуальний імідж.
Для активізації пізнавальної діяльності школярів велике значення має використання під час уроку активного діалогу, ділової гри, аналізу проблемних ситуацій, навчальних досліджень, спеціальних вправ тощо.
Суттєві зміни в системі організаційно-методичного супроводу учнів сприятимуть вирішенню найактуальнішої проблеми розвитку творчих здібностей учнів. А критеріями оцінювання рівня розвитку творчої особистості можна взяти модель творчої особистості та показники творчої активності учнів [7, с. 7, 9].
Розвиток творчих здібностей учнів – це справа не одного дня, тижня чи місяця, а результат наполегливої і систематичної праці впродовж року, терміну навчання в школі, всього життя.

Розділ 2. МАТЕРІАЛИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ 7-9 КЛАСІВ ІЗ ФІЗИКИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МОНІТОРИНГОВОГО ПІДХОДУ ДО ОЦІНЦІ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ Й РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ
2.1 Програма експериментальних досліджень
Тема дослідження: розвиток творчих здібностей учнів 7-9 класів на уроках фізики .
Проблема: створення умов для розвитку творчих здібностей учнів на уроках фізики на засадах моніторингового підходу.
Мета дослідження: обґрунтувати доцільність впровадження психолого-педагогічного супроводу учнів щодо відслідкування рівня розвитку їх творчих здібностей на засадах моніторингового підходу, розробити інструментарій досліджень, створити кейс-пакет діагностичних матеріалів для подальшого практичного застосування, визначити основні фактори та шляхи розвитку творчих здібностей учнів, виявити недоліки в організації творчої діяльності учнів та знайти шляхи їх усунення, розробити рекомендації батькам щодо організації роботи з творчою дитиною на засадах моніторингового підходу.

Об’єкт дослідження: учні 7-9 класів.
Предмет дослідження: процес впровадження психолого-педагогічного супроводу моніторингу розвитку творчих здібностей учнів 7-9 класів із фізики, ступінь задоволення батьків освітніми послугами.
Гіпотеза дослідження: результативність процесу навчання з фізики підвищиться, якщо впроваджувати системний психолого-педагогічний супровід творчої діяльності учнів на основі моніторингових досліджень.
Методи досліджень:
науково-теоретичний аналіз питання розвитку творчих здібностей учнів на засадах моніторингового підходу;
психодіагностика;
діагностика результатів навчання;
моніторингові дослідження;
прогнозування результатів досліджень;
збір, обробка, аналіз, узагальнення результатів навчальних досягнень учнів;
порівняння з минулим роком;
самоаналіз уроку;
методи математичної статистики;
анкетування батьків з метою виявлення ступеню задоволення освітніми послугами.
Напрямки досліджень:
- психолого-педагогічний супровід творчої діяльності учнів на основі моніторингу;
впровадження нових технологій та активних форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі викладання фізики;
удосконалення самоосвітньої діяльності учнів з метою розвитку творчих здібностей учнів;
створення оптимальних умов для інтелектуального розвитку кожної дитини як особистості;
навчання на уроках фізики.
Завдання досліджень:
Вивчення реальних навчальних можливостей учнів та їх інтересів, потреб, мотивації, сформованості творчих здібностей.
Вивчення рівня сформованості загальнонавчальних умінь.
Встановлення дидактичних причин невідповідності рівня досягнень реальним навчальним можливостям учнів.
Поточне (тематичне) відслідкування впливу різних чинників (наявність програм розвитку творчих здібностей учнів, застосування творчих завдань, впровадження евристичних методів навчання, комплекс процедур управління навчанням творчо розвинених дітей та оптимальність управлінських рішень) на якість знань учнів.
Підсумкова діагностика впливу творчої діяльності учнів на якість знань, відслідкування динаміки розвитку учнів у порівнянні з результатами попередніх діагностичних досліджень, зіставлення цих показників, корекція діяльності учнів.
Аналіз результатів досліджень за напрямками:
рівні навчальних досягнень учнів 7-9 класів із фізики;
вплив різних чинників (наявність програм розвитку творчих здібностей учнів, застосування творчих завдань, впровадження евристичних методів навчання, комплекс процедур управління навчанням творчо розвинених дітей та оптимальність управлінських рішень) на якість знань учнів.
Висновки згідно поставленій меті дослідження.
База дослідження: ЗОШ №12 м. Дзержинська, учні 7-9 класів.
Прогнозований результат: очікується ефективність методичної технології з розвитку творчих здібностей учнів із фізики, що створить позитивну основу для створення умов із розвитку творчих здібностей учнів, формування якостей творчої особистості, підвищення якості знань учнів.
2.2 З досвіду роботи із проблеми розвитку творчих здібностей учнів 7-9 класів на уроках фізики вчителя фізики ЗОШ №12 м. Дзержинська Сторожук Валентини Миколаївни
Відповідно до регіональних програм: «Впровадження компетентнісно-орієнтованого підходу в навчально-виховний процес», «Моніторинг якості освіти в Донецькій області», «Вчитель», «Дистанційна освіта», «Програма розвитку самоосвітніх умінь учнів» та нормативних документів: «Закони про освіту», «Національна доктрина розвитку освіти», «Концепція загальної середньої освіти» тощо, з метою підвищення позитивної динаміки у вивищенні творчих рівнів учнів та підвищення педагогічної майстерності вчителя в напрямку розвитку творчих здібностей учнів учителем ЗОШ №12 м. Дзержинська Сторожук Валентиной Миколаївной проводилися моніторингові дослідження розвитку творчих здібностей учнів 7-9 класів на уроках фізики.
Робота з даної проблеми координувалась методичним кабінетом Дзержинського міськво через міські методоб’єднання вчителів фізики. Методистом методкабінету вчителям фізики були надані методичні рекомендації щодо системи роботи в напрямку розвитку творчих здібностей учнів на уроках фізики.
Відповідно методичним рекомендаціям було заплановано головні напрямки роботи, а саме:
- психолого-педагогічний супровід творчої діяльності учня в системі компетентнісно орієнтованого підходу до навчання на основі моніторингових досліджень;
- впровадження нових технологій та активних форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі викладання фізики та відслідкування їх впливу на результативну сферу діяльності учнів, а саме: рівень навчальних досягнень учнів, рівень розвитку особистості, рівень сформованості творчої компетентності;
- удосконалення самоосвітньої діяльності учнів з метою розвитку творчих здібностей учнів;
- створення оптимальних умов для інтелектуального розвитку кожної дитини як особистості;
- навчання на уроках фізики.
З метою реалізації цих напрямків психолого-педагогічний супровід творчої діяльності учнів проводився на основі моніторингу, який розглядався як система збору, зберігання й аналізу інформації, яка дає можливість виявити стан об’єкта на даний момент і дати прогноз його розвитку, створювати умови для успішного виконання поставлених завдань. Постійне відслідкування динаміки розвитку творчих здібностей учнів дозволяє знаходити і пропонувати учням саме такі завдання, що будуть сприяти їх розвитку. Мається на увазі цілісний розвиток особистості: зростання в мотиваційній, пізнавальній, особистісній, соціальній сферах та мовленнєвій діяльності. Результатом розвитку творчих здібностей учнів вважалось зростання рівня навчальних досягнень (діаграма 13) і рівень розвитку школярів (діаграми 1-15).
Оцінювання дуже відповідальна справа, воно повинно бути об’єктивним. Тому діагностика повинна здійснюватися науковими методами. Сучасний педагог повинен знати загальну психологію, психологію особистості, вікову психологію. У зв’язку з цим використовувалась комплексна діагностика, яка сприяла вивченню тих чинників, які найбільш впливають на формування мотивації самовдосконалення, самореалізації, дала можливість створювати умови для успішної роботи школяреві. Вивчався рівень сформованості загальнонавчальних умінь та навичок: інформаційних, пізнавальних, організаційних, а також рівень підготовки до творчої діяльності, а саме: мотивація діяльності, навички оволодіння знаннями, сформованість операцій розумової діяльності, уміння самоорганізації пізнавальної діяльності (додаток 2), вивчалися реальні навчальні можливості учнів та їх інтереси, потреби, мотивація, сформованість творчих здібностей.
Проведена відповідна робота щодо методичного забезпечення моніторингу розвитку творчих здібностей, зібрано, розроблено і рекомендовано для використання у школі №12 кейс-пакет діагностичного інструментарію:
Тест-запитальник вимірювання мотивації досягнень [3, с.117,125].
Діагностика ціннісних орієнтацій школярів [3, с.163].
Анкета з виявлення самоосвітньої компетентності учнів.
Психологічний тест інтелектуальних здібностей.
Діагностика рівня креативності (за П.Торренсом).
Тест на виявлення творчих здібностей особистості.
Опитувальник «Самооцінка творчих характеристик особистості».
Опитувальник для вчителів і батьків з оцінки креативності дитини.
Творчі завдання з фізики для учнів 7-9 класів.
Таблиці даних про оцінки учнів 7-9 класів з фізики;
алгоритм «Технологія сходження до творчості», мета якого: пройти з учнями етапи сходження до творчості, щоб учні протягом навчання в школі володіли критичним мисленням, уміли орієнтуватись в системі суперечливих цінностей, мали розвинене почуття власної гідності, наполегливо прагнули досягти життєвої мети. Практика показує, що можна визначити чотири етапи сходження до творчості (додаток 6), кожному з яких відповідає свій рівень самостійності й характер пізнавальної діяльності учнів, “Супроводжуюча діяльність учителя в процесі творчої діяльності учнів.”
На основі рекомендацій методкабінету м. Дзержинська розроблено індивідуально - розвивальні програми учнів, плани корекційної роботи, комплекс тренувальних вправ щодо розвитку творчих здібностей учнів, методичні рекомендації батькам щодо організації роботи з творчою дитиною.
Керуючи творчою діяльністю учнів, навчаю їх вмінням організовувати самостійну пізнавальну діяльність, надаю консультації щодо можливостей корекції знань з окремих навчальних тем, створюю навчальні ситуації, за яких учні усвідомлюють значимість самоосвітньої діяльності для кожної особистості, розвиваю мотивацію до самонавчання, вчу раціонально розподіляти час, здійснювати самоконтроль, самооцінку, самоаналіз власної діяльності, пропоную завдання для самоосвіти з урахуванням індивідуальних особливостей школярів, визначаю шляхи корекції знань, користуючись критеріями розвитку самоосвітньої діяльності учнів (додаток 10), складаю разом із учнем програми самоосвіти, самовдосконалення, саморозвитку, розвиваю навички роботи з різноманітними джерелами інформації, вчу вдосконалювати уміння самоорганізації, консультую, координую діяльність школяра, вивчаю досягнення учнів у процесі самоосвіти за напрямками (додаток 8), надаю рекомендації щодо напрямків самоосвіти та методів пізнання, можливостей саморозвитку, самовиховання, самореалізації. Разом із учнем визначаю шляхи самоосвіти. Допомагаю при потребі у складанні власних самоосвітніх проектів, у визначенні їх реалізації.
Процесом розвитку творчих здібностей дітей треба управляти.
Пропоную алгоритм управління процесом розвитку творчими здібностями учнів проректора облІППО з наукової роботи Волобуєвої Т.Б [6,с. 15]
Збір інформації про рівень розвитку творчих здібностей. (Щоб впливати, потрібно знати.)
Систематизація зібраної інформації.
Планування.
Мотивація.
Координація.
Розпорядження.
Системний контроль і облік.
Аналіз результатів.
Для проведення експериментальних досліджень було визначено 7-9 класи, які стали базовими у здійсненні моніторингу.
У ЗОШ №12 м. Дзержинська міста була проведена вхідна і підсумкова діагностика щодо вивчення реальних навчальних можливостей учнів та їх інтересів, потреб, мотивації, сформованості загальнонавчальних умінь та творчих здібностей. Дослідження у процесі моніторингу допомогли школярам у розумінні індивідуально-психологічних особливостей, стали стимулом у роботі з самовдосконалення, знаходження можливостей правильної організації творчої навчальної роботи та процесів самовиховання, саморозвитку (діаграми 1-15 ).
Завдяки отриманню об’єктивної інформації про стан навчально-виховного процесу з’явилась необхідність подальшого аналізу дидактичних причин невідповідності рівня досягнень потенціальним можливостям учня, передбачення (прогнозування) перебігу, формування та розвитку як учня, так і груп школярів у цілому, планування корекційної діяльності на основі діагностики, створення програм розвитку учня, що забезпечує цільовий, системний підхід до вирішення проблеми. Дослідницька робота підкорялась глобальній меті – надання дієвих освітніх послуг, які в свою чергу допоможуть учню підвищити рівень розвитку творчих здібностей.
Результати моніторингових досліджень проаналізовано, розглянуті на нараді заступників директорів з навчально-виховної роботи школи №12 (квітень 2006р).
Корекційно-аналітична робота спрямована на розвиток творчої діяльності учнів та підвищення майстерності вчителя. З цією метою в рамках методичного об’єднання вчителів середньої ланки школи №12 була організована робота з проблем моніторингу розвитку творчих здібностей учнів та проведені заняття “Керівництво творчою діяльністю учнів”, “Методика організації корекційної роботи”, організовані виступи вчителів із досвіду організації корекційної роботи.
Третій рік здійснюється зовнішня експертна оцінка рівня навченості учнів.
Аналізуючи досягнення учнів у других турах Всеукраїнських олімпіад з фізики слід відзначити, що 1 учень став переможцем міської олімпіади, 1 учень був запрошений на ІІІ тур Всеукраїнських олімпіад.
Здійснення всіх заходів, які були сплановані й проведені щодо моніторингу розвитку творчих здібностей, системний аналіз зрізів знань, дає позитивні результати, про що свідчать графічні матеріали, таблиці за три останні роки.
Аналіз результатів моніторингових досліджень показав , що є позитивна динаміка навчальних досягнень учнів ( так , кількість учнів з високим та достатнім рівнем знань збільшилося на 30 % , учнів з середнім рівнем знань зменшилося на 10 % ) .
З метою підвищення ефективності викладання предмету та переорієнтації процесу навчання на розвиток творчих здібностей на уроках фізики:
планую цілі шкільного уроку, які відображають творчий підхід до навчання, тобто планую розвиток та удосконалення окремих складових творчої компетентності;
при оцінюванні окремо коментую рівень розвитку практичних умінь учня;
підвищую педагогічну освіту батьків, допомагаю їм методичними матеріалами;
працюю над вдосконаленням інструментарію та критеріїв оцінювання творчих компетентностей учнів;
застосовую психолого-педагогічний моніторинг рівня сформованості творчих здібностей як засіб прогнозування та планування корекційної роботи в процесі формування творчих здібностей учнів;
при доборі методів корекційної роботи розробляю та застосовую для учнів програми саморозвитку;
організовую домашню роботу учнів під дистанційним керуванням учителя.
застосовую педагогічні та інформаційні технології, які навчають дитину здобувати та користуватися знаннями, розвивають здібності, підвищують навчальну мотивацію.
Мотивація відіграє велику роль в успішності навчання фізики.
Великий німецький фізик Альберт Ейнштейн наголошував: “Правильно навчає той, хто навчає цікаво”. На сучасному етапі розвитку освіти ця його теза залишається дуже актуальною. Адже, якщо учню не цікаво вивчати предмет, результату, якого очікує вчитель від навчання, ніколи не буде. Перед кожним педагогом сьогодні постає проблема “Як зацікавити учня? Яку форму навчання краще використати для цього? Як її правильно організувати?” Що може бути стимулом до певного виду діяльності? Найбільш значимим внутрішнім стимулом, що є найбільш діючим і ефективним, є прагнення до пізнання нового, засноване винятково на інтересі до предмета пізнання. Щоб мислення почало працювати, людину необхідно чимось вразити, здивувати, викликати розгубленість. Відповідно до психологічної формули “інтерес - стимул - реакція на стимул - мотив дії - саме “дія”, позбавивши дитини стимулу, важко очікувати від нього успішного рішення навчальних завдань. Саме стимул визначає той або інший тип мотивації. Внутрішня мотивація є важливою умовою успішного навчання. “Мотив - складне психологічне утворення, що повинен побудувати сам суб'єкт” (Е.П.Ільїн). Учитель може тільки сприяти цьому процесу. Існує цілий ряд науково розроблених способів підвищення внутрішньої мотивації в навчальному процесі, використовуючи які, можна уникнути багатьох труднощів. Для цього як учителям, так і батькам необхідно дотримуватися наступних вимог (додаток 9), бути знайомими з методами мотивації (додаток 4) та шляхами стимулювання творчої активності учнів на уроці [1, с. 15].
Уважно спостерігаючи за діями учня, досить легко можна розпізнавати їхню мотивацію. Усе ж варто нагадати загальну схему розпізнавання, хто є хто (додаток 5).
На уроках я використовую новітні технології викладання предмета, впроваджую кооперативне навчання, яке відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками з метою досягнення загальних цілей, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної дитини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Використовую різні варіанти організації груп: діалог, синтез думок, суспільний проект, пошук інформації, коло ідей, акваріум тощо. Впроваджую відкриті методи навчання, що передбачають дискусії, оригінальні експерименти, учнівські проекти, методи і прийоми розвитку творчих здібностей учнів [1, с.14] на уроці та позаурочний час, працюю над розвитком фізичного мислення учнів. Для зацікавлення учнів програмним матеріалом створюю насамперед особливі умови ( проблемні ситуації), тобто ставлю певні перешкоди для пояснення фізичних явищ. Щоб подолати їх, учні повинні виконувати дослідження, відповідні обчислення тощо. Таким чином у них викликається інтерес до проблеми, активізується їхня пізнавальна й розумова діяльність.
Дбаючи про розвиток творчих здібностей учнів, вчу їх не тільки тому, як розв’язувати проблеми, а й тому, де можна знайти відповідь на поставлені запитання..
Найчастіше сстворюю проблемні ситуації на основі впровадження проблемного демонстраційного експерименту. Якість більшості уроків фізики в більшій мірі залежить від того, наскільки вдало був підготовлений і проведений демонстраційний експеримент. Навіть удосконалений виклад тієї або іншої теми ніяк не можна вважати задовільним, якщо на уроці не було поставлено необхідних дослідів. Фізичні демонстрації, які супроводжують відповідне пояснення вчителя, у першу чергу дають можливість бачити не тільки окремі предмети й прилади, а й повну картину фізичного явища.
Широке застосування експерименту в шкільному викладанні, по-перше, сприяє формуванню в учнів правильного поняття про особливості експерименту як про метод наукового дослідження, по-друге, подальший розвиток можливостей учня відбувається в рамках його дослідницької роботи, тому що розвивати творчі здібності дитини можна лише через залучення її до творчого процесу.
Мета моєї роботи полягає в тому, щоб з'ясувати, яким чином учнів із пасивних спостерігачів перевести на активних учасників навчального процесу. Для досягнення поставленої мети задаю учням творчі домашні експериментальні завдання, а також готовлю з ними демонстрації, а потім на уроках вони проводять їх самостійно. Домашні проблемні завдання відкривають більше широкі можливості розвитку не тільки для « сильних », але й « середніх » учнів. Учням, що цікавляться фізикою, поряд із загальними завданнями даю ще індивідуальні проблемні завдання.
Дослідницька діяльність забезпечує більш високий рівень системності знання, що виключає його формалізм.
Домагаюсь того, щоб учні отримували знання не в готовому вигляді, а намагалися одержувати їх самостійно. Адже відомо, що “поганий вчитель повідомляє істину, гарний - вчить її знаходити” (А.Дистервег). Створюю стимулюючі умови для корекції самоосвітніх умінь, навичок. Це – добірка пам’яток, алгоритмів, вправ, що конкретизують відповіді на питання «Що робити?», «Як потрібно робити?», тренують та закріплюють отримані навички. Цей інструментарій розробляю з урахуванням вікових можливостей учнів на основі вимог програми розвитку самоосвітніх умінь. Використовую інтерактивні прийоми, які допомагають підвищити рівень навчальної мотивації і, як наслідок цього, досягти кращих результатів у розвитку самоосвітніх умінь.
Механізм творчості повинен працювати увесь час. Не просто бути в робочому стані – а саме працювати. І тільки від нас залежить, у якому режимі він працюватиме:
а) на самовтілення – творець, мудрець, талант;
б) на споживання – дилетант і ерудит;
в) на самозбереження – виконавець, реактивна людина.
Від цього залежить, чим і заради чого житиме людина, яка її мета і в чому сенс її життя.

Висновки
Суттєві зміни в системі організаційно-методичного супроводу учнів (психолого-педагогічний супровід) доцільні у навчально-виховному процесі, створюють сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, для формування у школярів орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності, сприятимуть вирішенню найактуальнішої проблеми розвитку творчих здібностей учнів. Система роботи дає змогу визначити основні фактори, шляхи розвитку творчих здібностей учнів на засадах моніторингового підходу та спланувати роботу з батьками щодо організації роботи з творчою дитиною.
Одним із шляхів формування творчої активності учнів є впровадження в практику роботи проблемного навчання (додаток 7), яке вводить учнів у творчу діяльність поступово. У разі проблемного підходу до навчання засвоєння матеріалу даної теми стає проблемою для самих учнів. У них виникає усвідомлена необхідність розв'язувати поставлену проблему. Ця необхідність є мотивуючим імпульсом для розвитку пізнавальної діяльності і допомагає їм мобілізувати всі свої зусилля, сконцентрувати увагу, активізувати роботу мислення. Для активізації пізнавальної діяльності школярів велике значення має використання під час уроку активного діалогу, ділової гри, аналізу проблемних ситуацій, навчальних досліджень, спеціальних вправ тощо.
На мій погляд, найбільш перспективний шлях формування творчої активності учнів на уроках фізики – це індивідуальний підхід та розв’язання різнотипних творчих завдань.
Академік А.М.Колмогоров зазначав, що не з кожного учня вийде вчений, але необхідно добиватися, щоб кожному булла знайома радість відкриття нового, радість творчого усвідомлення життя.

Література
1.     Нормативні документи Міністерства освіти і науки України. // Харків. – 2005
2.     Романовська Д. Регуляція творчої діяльності учня. // Психолог. – №11. – 2002.
3.     Рудик П.А. Психологія. // Москва. – 1974
4.     Лук'янова М.І., Калініна Н.В. Психолого-педагогічні показники діяльності школи. // Москва. – 2004
5.     Анікіна Н. Педагогічна підтримка обдарованості. // Київ. – 2005
6.     Микола Віднічук. Технології технічної творчості.// Київ. – 2004
7.     Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів. // Харків. – 2005
8.     Бухлова Н.В., Довбиш Р.І. Педагогічний супровід формування самоосвітньої компетентності учнів засобами математики. // Донецьк. – 2006.
9.     Бабаєва Н.А., Коробова І.В. Шкільний фізичний експеримент у 7-8 класах. // Харків. – 2006
10.Лабковський В.Б. Як навчитися розв’язувати задачі з фізики. // Харків. – 2004
11.Кирилова І.Г. Книга для читання з фізики. // Москва. – 1986
12.Усова А.В., Бобров А.А. Формування навчальних умінь та навичок учнів на уроках фізики. // Москва. – 1988