Тема: Особливості швейного підприємства та напрями автоматизації підготовчо–розкрійного виробництва

План
  Вступ
1. Основні технологічні операції і устаткування підготовчих цехів швацького виробництва
2. Основні технологічні операції і устаткування цеху розкрою швейного виробництва
3. Основні технологічні операції і устаткування експериментального цеху швейного виробництва
Висновки
Література

Вступ

Велика роль в підвищенні темпів зростання всіх галузей легкої промисловості, у тому числі швейної, належить технічному переозброєнню і реконструкції підприємств, переходу на найпрогресивнішу технологію, що забезпечує зниження матеріальних і трудових витрат на випуск продукції при забезпеченні її високої якості.
Основними задачами, що стоять перед швейною промисловістю, є значне поліпшення якості виробів, розширення їх асортименту, збільшення випуску виробів, що користуються підвищеним попитом населення, підвищення ефективності виробництва на основі здійснення науково-технічного прогресу.

1. Основні технологічні операції і устаткування підготовчих цехів швацького виробництва

У підготовчому цеху виконуються операції підготовки матеріалів до розкрою масового виробництва. Точний розкрій залежить від чіткості роботи підготовчого цеху, вибору прогресивної техніки, технології і організації виробництва, забезпечення максимальної механізації всіх основних і вантажотранспортних робіт, а також ув'язки процесу підготовки тканини із загальним вантажопотоком підприємства. Вдосконалення підготовчого виробництва повинне здійснюватися в двох напрямах — комплексна механізація процесів; створення гнучких автоматизованих швейних виробництв (ГАШП), що представляють сукупність робототехнічних швейних комплексів (РТШК) з транспортними робототехнічними комплексами, з'єднаними в єдину виробничу систему за допомогою автоматизованих систем управління (АСУ). Наприклад, це автоматизоване підготовчо-розкройне виробництво на базі промислових роботів (ПР) і спеціальних маніпуляторів, з'єднаних в єдиному технологічному перепрограмуємому циклі і які керуються за допомогою ЕОМ.
На мал. 1 показані операції, з яких складається виробничий цикл, а на мал. 2 — процес підготовки тканини.
При проектуванні цеху підготовки матеріалів до розкрою масового виробництва необхідно обґрунтувати вибір техніки, технології і організації виробництва, забезпечення максимальної механізації всіх видів основних і вантажотранспортних робіт, а також ув'язку процесу підготовки тканини із загальним вантажопотоком підприємства. При цьому слід керуватися даними про оптимальні розміри цеху підготовки.
За даними Українського науково-дослідного інституту швейної промисловості, виробнича площа підготовчого цеху на підприємствах складає 8— 13% від загальної площі.

Приймання тканин і перевірка відповідності документації, супроводжуючої грузнув

Розпаковування

Зберігання розпакованих матеріалів

 SHAPE  \* MERGEFORMAT

Кількісне і якісне приймання

Розрахунок шматків

Комплектування в настили

Прийом і розбраковування

Конфекціонування

Зберігання розбракованих тканин

Мал.1 Виробничий цикл цеху

Організація технологічного процесу

 SHAPE  \* MERGEFORMAT

Зберігання матеріалів

Технологічний процес

Штабельне

Стеллажне

На піддонах

Стелажне

штабельне

стелажне

контейнерне

елеваторне

стелажи

тележки

Ручна

механізована

автоматизований

ручний

автоматизований

прямим

непрямим

Приймання і зберігання розпакованох ткані

Распакованої ткані

Промереної та разбракованої ткані

Подсортіровка ткани в настіли

Внутрішньоцеховий транспорт

Промер і разбраковка ткані

Розрахунок шматків тканини в настіли

Виконання обкрейдовок методом

стаціонарний

Вільного переміщення

Мал.2 Організація технологічного процесу підготовки тканин [1, с 29-30]

Для розкрою одягу масового виробництва спочатку виконують розкладку лекал, що є рамкою, в якій нанесені контури деталей виробу з урахуванням технічних вимог, що пред'являються до розташування лекал на тканині і економного її використовування. Лекала виготовляють по кресленнях технічного розмноження деталей виробу (кожної моделі і повноти). Різцем на картон наносять контури деталей кожного розміру виробу окремо, по яких вирізують лекала-еталони, з подальшим нанесенням на них ліній напрямів ниток основи тканини, розташування надставок, кишень, складок і ін. По лекалах-еталонам вирізують робочі лекала в чотирьох-п'яти екземплярах для виготовлення експериментальних розкладок для виконання обкрейдовок на полотнах основних настилів і тканин з дефектами, для контролю якості обкрейдовок і вирізаних деталей крою, для розмітки на деталях місця розташування кишень, ліній складок і ін. Лекала виготовляють з електрокартону марки ЕВ, мазкі Г і ін. Лекала для розкрою деталей на стрічкових машинах виготовляють з фанери або з особливо щільного картону завтовшки 2—3 мм з окантовкою зрізів металевою стрічкою на спеціальній машині)
Лекала виготовляють і перевіряють відповідно до технічних вимог, які пред'являються до них
Лекала бережуть підвішеними на кронштейнах, а також на одно- або двох'ярусному ланцюговому підвісному конвейєрі. В приміщенні, де зберігаються лекала, підтримується температура 18—20 °С і відносна вогкість повітря 60—70 %.
Вирізування лекал з картону — одна з трудомістких і відповідальних операцій швейного виробництва. Картон розрізають на заготівки відповідно до розмірів деталей виробу. Це роблять на спеціальному верстаті, на горизонтальній штанзі якого поміщений рулон картону. Стрічку картону уручну протягують між направляючими верстата на потрібну довжину, включають електропривод, і ніж відрізує заготівку. Уздовж столу верстата прокладена вимірювальна лінійка. Декілька заготівок складають докупи і скріпляють на спеціальній машині декількома строчками ланцюгового стібка.
Заздалегідь на одну із заготівок, що скріпляються, наносять зображення контура лекала. Вирізування лекал здійснюється на переобладнаній швейній машині 22 -А кл. з подовженим рукавом (робочий виліт близько 800 мм) і пилою з двосторонньою зубчатою насічкою. Процес виготовлення розкладок лекал є основним, попередній розкрою матеріалів. Його суть полягає у визначенні найекономнішого розташування комплекту лекал одного або декількох розмірів і довжин виробу, який би забезпечив мінімальну витрату тканини на виріб. Критерієм економності розкладки лекал служить величина внутрішніх (міжлекальних) відходів у відсотках. Вона залежить від багатьох чинників: виду розкладки, форми і розміру деталей, поєднання розмірів і ростів виробу і розташування лекал в розкладці, ширини і виду тканини.
Види розкладок. Розкладки бувають одиночні і комбіновані залежно від кількості комплектів лекал в розкладці. Одиночні розкладки можуть бути виконані з одного комплекту лекал для розкрою тканини «обличчям вниз», одного полу комплекту лекал для розкрою тканини, складеної уподовж посередині (всгиб), двох напівкомплектів лекал різних або однакових розмірів і ростів виробів для розкрою тканини «лицем до лиця» (одиночна комбінована розкладка). Комбіновані розкладки мають більше одного комплекту лекал (1,5; 2; 2,5 і т. д.) і застосовуються для розкрою тканини «обличчям вниз» або «лицем до лиця».
Форма і розміри лекал роблять великий вплив на економічність розкладки. Лекала складного контура викликають великі міжлекальні відходи. Наявність дрібних деталей у виробі дозволяє рациональніше використовувати матеріал, завдяки тому, що в місця, не заповнені крупними лекалами, укладаються дрібні деталі.
Поєднання розмірів і ростів виробів в розкладках лекал для більшості виробів найбільш економічно при поєднанні виробів суміжних розмірів однакових або суміжних ростів.[2, с 369]
Для кожної нової моделі одягу, прийнятого до масового виробництва, виготовляються зразок виробу відпрацьованої конструкції середніх розмірів, довжини і повнотній групи і лекала-еталони (оригінали) деталей цього зразка, складаються технічний опис і таблиця вимірювань лекал і готових виробів всіх розмірів і довжин (табель заходів).
Лекала-еталони використовують для виготовлення зразків моделі і креслень деталей всіх розмірів і ростів виробу (креслень технічного розмноження лекал), окрім середніх. По цих кресленнях шляхом копіювання різцем одержують робочі лекала деталей виробу кожного зростання і розміру в декількох екземплярах для використовування в масовому виробництві. Окрім цих лекал, виготовляють допоміжні лекала, необхідні в швейному цеху для уточнення зрізів деталей, розмітки ліній обробних строчок, петель, ґудзиків та ін. Лекала-еталони і креслення технічного розмноження лекал зберігаються на підприємстві протягом всього періоду виготовлення моделі.
Технічний опис моделі складається на основі даних про затвердження моделі і її конструктивної розробки з урахуванням діючої в промисловості нормативно-технічної документації на швейні вироби. Воно містить опис зовнішнього вигляду виробу і його малюнок, розміри, що рекомендуються, зростання і повнотні групи для даної моделі, специфікацію деталей і матеріалів верху, підкладки, прикладу і фурнітури, вказівки про технологію виготовлення виробів і ін.
Табель заходів містить перелік основних місць вимірювань в лекалах і готовому виробі, величини цих вимірювань, припускі на обробку і допустимі відхилення у вимірюваннях готових виробів. Він використовується при контролі робочих лекал, прийманні готових виробів і розробці додаткових вимог до якості, якими керуються при виробництві виробів. Виготовлення лекал, розкладок (розташування лекал на тканині для розкрою деталей) і швейних виробів, а також розкрій деталей виконується з урахуванням вимог, що забезпечують необхідну якість продукції. Опис основних вимог, що пред'являються до якості виробу, називається технічними умовами. Ці вимоги висловлені в цифровому або словесному виразі, наприклад «робочі лекала виготовляють по лекалах-еталонам або «деталі розкроюють по робочих лекалах». В цифровому виразі указують номінальні розміри виробів, деталей, припусків на шви і допустимі відхилення.
Технічні вимоги на виготовлення лекал передбачають виготовлення лекал всіх деталей виробу в декількох екземплярах: для виконання експериментальних розкладок, виготовлення розкладок в підготовчому і закрійному цехах, контролю якості крою
Всі робочі і допоміжні лекала повинні мати клеймо відділу технічного контролю якості (ОТК) або відділу управління якістю (ОУК).
Технічні вимоги до розкладки лекал передбачають правильне розташування лекал на тканині з урахуванням подовжнього напряму ниток основи і розміщення лекал по довжині розкладки. [2, с 15]
Устаткування підготовчого цеху представлено в таблиці 1
Таблиця 1

Вид роботи в цеху	Вид устаткування
Приймання і розпаковування тканини	Електронавантажувачі ЕП – 103, ЕП – 601. Візок передавальний ТШП - 82
Транспортування нерозбракованої тканини	Електронавантажувач ЕП – 4046, ЕП - 0801
Зберігання розпакованої тканини	Трьох-, чотирьохшарові стелажі, піддони
Кількісне і якісне приймання тканини	Двохплощинні механізовані столи. Столи КРМ – 1, БПМ - 2
Зберігання розбракованих тканин	Елеватори Люлечний елеватор типу ЕМС - 1
Розрахунок шматків тканини	Машини міні- і мікро-ЕОМ типу 14, 20 шафа для документації
Підсортировка тканин в цех розкрою	Електронавантажувач типу ПВ – 0,5
Транспортування тканин в цех розкрою	Люлечний елеватор, візок типу ПВ – 0,5

2. Основні технологічні операції і устаткування цеху розкрою швейного виробництва

Задачею проектування цеху розкрою є розрахунок робітників і устаткування, що забезпечує виконання його основних функцій (мал. 3)
Існуюча технологія і організація робіт в цеху розкрою передбачають обробку тканин для подачі її в пошивочний цех. Ритмічність подачі крою в швейні цехи залежить від ступеня механізації і автоматизації технологічних процесів. Упровадження механізації і автоматизації з елементами робототехніки утруднено через різні способи настилання, малої довжини настилів, низької якості текстильних матеріалів. Рівень механізації праці в цеху розкрою складає, як правило, 8—16 % і відстає від рівня механізації швейних цехів.
Задачу механізації і автоматизації розкрою виробів можна вирішити, упровадивши нові способи розкрою матеріалів (наприклад, мікроплазмовий струмінь, лазер, автоматичні системи різання, засновані на принципово новому; підході до проектування устаткування). Розповсюдження автоматичних систем з програмним управлінням для розкрою матеріалів значно підвищить рівень механізації, дозволить скоротити використовування робочої сили
Обсяг робіт цеху розкрою на окремих операціях визначається по-різному: для настилання тканин – добовою потребою тканини в погонних метрах; на операціях нумерації і пришивання талонів - кількістю виробів, які розкроюватиметеся в день; при вирізуванні деталей з настилів і комплектуванні крою – кількістю пачок деталей виробів, що підлягають розкрою в день. Відповідно чисельність робітників розраховується виходячи з обсягу робіт цеху розкрою і норм часу або вироблення по кожному виду виробу, окремо по групах тканин верху, підкладки і прикладу. Дані про випуск виробів містяться у виробничій програмі підприємств: добова потреба в тканинах — в матеріальному кошторисі; відомості про потрібну кількість пачок — в карті розкрою.
 SHAPE  \* MERGEFORMAT

Приймання матеріалів з підготовчого цеху

Контроль якості настилів і облік витрати тканин на настилі

Розкрій деталей одягу

Виготовлення обкрейдовок і розкрій дефектних полотен

Збірка і комплектування деталей одягу

Нумерація краю

Зберігання крою

Настилання тканин, прикладу, підкладки

Мал. 3 Основні види робіт цеху розкрою
Системний підхід до організації технологічного процесу в цеху розкрою дозволяє понизити втрати через простої робітників і устаткування, забезпечити ритмічність виробництва. Організаційно-технічні схеми виробництва розкрою відрізняються різними способами настилання. Об'ємними операціями в цеху розкрою є настилання тканини і розтин. Спосіб настилання вибирають залежно від функціонуючого в цеху устаткування, виробничої площі, якості текстильних матеріалів, розрахунку шматків.
В даний час для автоматизованого розкрою доцільно використовувати машини з програмним управлінням за допомогою променя лазера. Так, машина «Промінь» застосовується для газолазерного багатошарового розкрою тканин, а також текстильних матеріалів із змістом синтетичного волокна, штучного хутра і замші в один шар. Поява автоматизованого газолазерного устаткування розкрою дозволила підвищити можливості не тільки настільного способу розкрою але і здійснити безнастільний розкрій окремих видів матеріалів. Організаційно-технічні схеми виробництва розкрою відрізняються різними способами настилання. При виборі варіанту схеми враховують кінцеві результати роботи цеху розкрою: скорочення тривалості виробничого циклу, зниження собівартості одиниці крою і ін. На вибір впливають асортимент тканин, їх физико-механічні властивості, устаткування, вживане для розкладки, зарисовки лекал, вирізування деталей крою, розтину настилів, настилання, площа цеху, найбільш доцільно застосовувати безостатковий розрахунок шматків, який залежить від їх довжини, кількості текстильних дефектів, а також настилів в одному розрахунку.
Устаткування цеху розкрою: машина ЕЗДМ-4 для розкрою настилу синтетичних матеріалів, машина ЕЗМ-3 з вертикальним ножем призначена для розкрою настилу матеріалу висотою до 100мм, машина ОМ-3 для уточнення зрізів деталей виробів товщиною до 12 мм Машина ОМ-3 має дисковий ніж, що обертається, 0, 80 мм; маса машини 3,8 кг. Самою досконалою є стрічкова стаціонарна чотиришківна машина розкрою РЛ-6, що випускається Орловським машинобудівним заводом. Машина РЛ-6 призначена для викроювання деталей з частин настилу висотою до 250 мм [3, с.224]

3. Основні технологічні операції і устаткування експериментального цеху швейного виробництва

В експериментальному цеху виконуються підготовчі операції до запуску нових моделей. В експериментальному цеху розв'язуються питання перевірки і уточнення конструкції моделі, конструювання і моделювання; виготовляються зразки нових моделей, досвідчені партії цих моделей, лекала; нормується витрата матеріалів, опробується нове устаткування Технологічний перелік основних видів робіт показаний на мал. 4 експериментальні цехи починається з обгрунтовування його потужності, яка визначається кількістю моделей, що готуються до масового виробництва. При проектуванні головного підприємства виробничого швейного об'єднання в експериментальному цеху можна планувати розробку нових моделей (20—40 %).

 SHAPE  \* MERGEFORMAT

Розробка конструкції моделей

Розробка технології і методів обробки моделей

Оцінка якості моделей і зразків

Розробка креслень технічного розташування лекал

нормування сировини і матеріалів

виготовлення лекал

тиражування лекал для базових конструкцій

Розробка і створення фондів і конструкторської технологічної документації

Підготовка кадрів для освоєння нових моделей операцій і способів обробки

Контроль і упровадження у виробництво розробок

створення моделей одягу

Мал.. 4 Види робіт, виконувані в експериментальному цеху.
В експериментальному цеху розв'язуються питання перевірки і уточнення конструкції моделі, конструювання і моделювання; виготовляються зразки нових моделей, опробуються партії цих моделей, лекала; нормується витрата матеріалів, опробується нове устаткування. Лекала виготовляють з картону. Щоб вони не зносилися, краї обкантовують металевою стрічкою.
Вирізування лекал з картону є однією з трудомістких робіт. Для механізації цієї роботи застосовується спеціальне устаткування.
Таблиця 2 Устаткування експериментального цеху

Операція	Устаткування	Габаритні розміри м	Завод-виготовітель
Розробка моделей	Столи для модельєрів	1,5X1,2
конструкції	конструкторов	1,5X1,0
Виготовлення лекал	Машины ВЛО-1, ВЛФ-1	1,2X0,6 1,2X0,6	Полтавський механічний завод
трафаретов	Перфоратор А09-ВИР
	Стіл для пробивки трафаретів	1,6X0,9
Експериментальних розкладок	экспериментальних розкладок	5.2Х 1,4
Вимірювання площі лекал	Машина ІЛ-1	3,8Х 1,ЗХ
Виготовлення зразків	Столи для розкрою	3,0X1,6
	Універсальна машина 8515	1,2X0,6	«Текстима»
	Спеціальна машина МО-816	1,2X0,6	«Джук- ки»
	Те ж 803	1,2X0,6	ПМЗ
	» 335	1,2X0,6	«Мінерва»
	» 3116-А	1,2X0,6
	Утюжільная установка «Наомото»	1,6X0,8
лекал і розкладок, вимірювання площі лекал	Система САПР розкладка (повна механізація робіт лекальників, розкладальників, розвідників)	20

[1, с.99]
При розплановуванні виробничих і допоміжних приміщень в експериментальному цеху необхідно забезпечити виконання вимог для створення нормальних умов роботи. Для групи творчих працівників слід виділити окреме приміщення, робочі столи розмістити у віконних отворів. Додатково до розрахункової площі експериментального цеху слід передбачити демонстраційний зал площею 60-80 м2 і приміщення для зберігання зразків виробів розміром 40-60 м2. Найзручнішими для зберігання зразків виробів є одно- і двохповерхові механізовані кронштейни. Експериментальний цех слід розміщувати відповідно до вантажопотоку на підприємстві. При розстановці устаткування слід враховувати специфічні особливості. Групу технологів – лаборантів розміщують у визначеному місці, забезпечуючи кожного універсальним устаткуванням. Спеціальні машини, столи для утюжільних робіт беруть в такому ж співвідношенні, як і в швейних потоках. Устаткування розміщують або біля столів, або уздовж транспортера. За умови, що в експериментальному цеху передбачено пошиття досвідченої партії і на ньому зайнято не більше 15-20 чоловік, його територіально можливо розмістити в цеху. Якщо до групи входить понад 20 чоловік, пошиття досвідченої партії виносять за межі цеху. В цьому випадку група досвідченого пошиття проводить обробку конструкції, методів і режимів обробки, може шити невеликі замовлення моделей. Для розрахунків робочої сили, устаткування і площі можна використовувати ЕОМ. [4, с. 158]

Висновки

 

Велике значення для підвищення якості продукції має технічне переозброєння виробництва з використовуванням нового устаткування, системи керування якістю при постійному зростанні професійного рівня робочих та інженерно-технічного персоналу.
Перехід від комплексної механізації і автоматизації процесів дозволить перейти до використовування роботів-маніпуляторів і створення потокових ліній, застосуванню ЕОМ для управління устаткуванням.
Розвиток науково-технічного прогресу направлений на розробку спеціальних технологічних схем як в швейних цехах, так і на ділянках підготовчо-розкрійних При цьому забезпечується поліпшення якості продукції, знижується собівартість і підвищується рентабельність швейного виробництва.

Література
1. Основы проектирования швейных предприятий: Учебник. Под ред. С.М.Константинова. – К.: В.ш., 1992. – 375с.
2. Савостицкий А.В., Меликов Е.Х. Технология швейных изделий. – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982. – 440с.
3. Исаев В.В. Оборудование швейных предприятий – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1983. – 232с.
4. Кокеткин П.П., Сафронова И.В., Кочегурова Т.Н. Пути улучшения качества изготовления одежды. – М.: Легпромбытиздат, 1989. – 240с.