Щоб допомогти кожній дитині знайти внутрішню силу й віру в себе, необхідно рішуче відмовлятися від розрізнення між шкільними учбовими предметами, між видами діяльності молодших школярів у позаурочний час.
Індивідуальний комплекс здібностей кожного учня зможе повніше проявитися, особливо якщо педагог буде накопичувати та фіксувати спостереження за дітьми, їх нахилами, інтересами, особливостями реакції, як матеріал до творчого переходу з мови одного виду мистецтва на інший.
Для розвитку здібностей учнів молодшого шкільного віку до зображувальної діяльності важливо, як можна частіше проводити заняття відкритого типу. Заняття відкритого типу молодшим школярам дуже подобається. Діти з радістю включаються в них.
Бажання малювати допомагає виявитися творчу індивідуальність кожної дитини.
Заняття в гуртках найбільш результативні при спілкуванні в них дітей різного віку. Але чомусь в програмах з зображувального мистецтва для гуртків встановлений чіткий розподіл на однакові колективи. Між тим в сучасній педагогічній практиці гуртків школи все більше накопичується досвід «різновікових» занять та уроків.
Гуртки – це найпоширеніші форми колективно-групових занять з дітьми. Найтиповіший та найважливіший у цьому переліку – ізогурток, саме він формує здібності дітей молодшого шкільного віку до зображувальної діяльності.
Гурток – це вільне об’єднання дітей і педагогів на основі захопленості конкретним видом діяльності, мета якого задоволення і розвиток творчих здібностей дітей, їх духовно-морального збагачення. Гурткові заняття – це ще і місце об’єднання дітей на основі спільних соціальних переживань, співпричетності до чогось дуже важливого і значущого для них. Позашкільні гуртки покликані нині виграти боротьбу за розуми та душі дітей, допомагати їм підняти на рівень планетарного мислення ще їхнє важливе історичне завдання.
Організовуючи діяльність гуртків у позашкільних закладах, треба виходити не з програм, а з природи внутрішнього світу кожної дитини, її здібностей та інтересів на співробітництві і співтворчості.
«Над завданням» гуртка можна визначити, як організацію привабливого спілкування взаємної зацікавленості всіх його членів-педагогів і дітей.
Але ж багато залежить від першої зустрічі з дітьми. Вона повинна бути пам’ятною, радісною, що забезпечується доброзичливим і цілеспрямованим діалогом.
Керівники гуртків знають: є гуртки, які діти готові відвідувати багато років поспіль, у яких вони працюють навіть після досягнення повноліття. Що ж захоплює, об’єднує і підносить у таких гуртках, чому діти не відчувають втоми, пропадаючи там цілими днями?
По-перше, заняття в цих гуртках збуджують у дітей радість творчих знахідок, співучасті, дитина тут звільнена від усіляких умовностей.
По-друге, захоплює та формує здібності дітей. Тому моделлю гурткової роботи саме у майбутньому добір саме таких видів, які здатні стимулювати готовність дітей до діяльності у суспільстві.
По-третє, для співтворчості потрібні інші виміри педагогічних цінностей. Не можна собі уявити дитяче самоврядування у формальному, як це буває у позашкільних закладах у вигляді якихось окремо визначених днів.
Тут воно ґрунтується на природній потребі юного громадянина по-дорослому ставитися до реалізацій на практиці своїх творчих можливостей молодших школярів насамперед педагогічний вплив, які спрямовані на досягнення мети.
Отже, можна виділити основні задачі позашкільної роботи з молодшими школярам з образотворчого мистецтва:
1.                Здійснювати естетичний розвиток дітей різними засобами дійсності та зображувального мистецтва;
2.                Розвивати інтерес та любов дітей до зображувального мистецтва, прилучати їх до світу прекрасного;
3.                Виявляти та розвивати художні здібності дітей.

2. Творчий пошук і вирішення композиції живописного натюрморту
2.1 Натюрморт, як жанр образотворчого мистецтва
Велике місце у навчанні дітей з малярства займає натюрморт. На прикладі натюрморту добре вивчаються та засвоюються важливі закони живопису, методи роботи над етюдами з натури.
Натюрморт – це не тільки особлива тема живопис (речі, нерухомі предмети, «мертва природа»), але й особлива форма картини, не менш змістовна, багата, ніж усі інші її форми, такі як сюжетна композиція, портрет, пейзаж.
Мистецтво натюрморту має власну історію та власні традиції. Воно мало часи розквіту та часи занепаду. Його розвиток тісно пов'язаний із загальним поступальним рухом образотворчого мистецтва. Великий вплив на нього мали найвідоміші майстри живопису, він відбувався як загальний вплив на характер та стильові особливості натюрморту. Але не завжди натюрморт був супутником загального розвитку образотворчого мистецтва. Виступаючи, головним чином, як складова частина картини, він часом зовсім сходив зі сцени, як це було у Франції у XII ст., або ж у Росії у другій половині XIX ст.
Як складова частина картини, натюрморт був присутній у всіх видах та жанрах живопису, починаючи з сивої давнини.
Але як самостійний жанр, натюрморт ствердився у голландському мистецтві на межі XVI–XVII ст., де він досяг свого розквіту у творчості таких художників, як Ф. Снайдерс, А. Бейрен, П. Класс, Т.Віллєм та інші, твори яких прикрашають багато музеїв світу.
У XVII ст. склалися головні риси натюрмортного жанру – показати гармонію світу речей, оточуючих людину, красу їх форм та матеріалу.
Великих успіхів досягли у натюрморті французькі та російські митці кінця XIX та початку XX ст., такі як П. Сезанн, П.Пікассо, П. Гоген, А. Матісс, І. Машков, П. Кончаловський, А. Купрін та інші.
Велика роль натюрморту в українському живописі. Маючи свій початок в іконописі, він досяг свого розвитку у мистецтві народного примітиву у таких митців, як К.Білокур та М. Приймаченко. Особливо часто художники звертались до цього жанру у 10-ті та 20-ті роки XX ст. (О. Шевченко, О. Мурашко, М. Бурачек), а наприкінці п’ятдесятих та особливо у шістдесятих роках цікавість до нього з'явилася знов.
Натюрморт відрізняється своєрідними засадами рішення та методами у порівнянні з іншими жанрами. Маляр дивиться на речі звичайно зблизька, майже впритул, наближаючись до них таким чином, що його погляд може їх мовби помацати, відзначити у першу чергу їх матеріальні якості – важкість, пластику форм, особливості рельєфу та фактуру поверхні, деталі, а також життя предметів у середовищі.
Масштаб композиції у натюрморті орієнтований, звичайно, на розмір невеликої кімнатної речі, тієї, що живе з людиною під одним дахом, поруч з ним. Звідси своєрідна камерність цього жанру.
Натюрморт, більш ніж будь-який жанр живопису, не залежить від зовнішнього сюжету, він уникає словесних описань. Його потрібно уважно роздивитись, поступово занурюючись у нього. У цьому розумінні натюрморт є ключем до будь-якої картини, він вчить нас не відволікатися на зовнішнє, звертати увагу на сам живопис, милуватися красою зображення, його барвистістю, силою виразності.
Художник, звичайно, перед тим як писати натюрморт, створює його у думці, тобто будує з різних предметів якийсь осередок, що відповідає його задуму. Це дає йому можливість свідомо дати собі особливе завдання та довго, не кваплячись, вирішувати його на цьому нерухомому, незмінному об'єкті – натюрморт дуже зручний жанр для експериментів. Один художник продовжує традиційні композиційні схеми постановок, інші відмовляються від звичайної схеми, шукають оригінальних шляхів у мистецтві натюрморту.
Але головним предметом живописних експериментів у роботі над натюрмортом – є колір. Колір сам по собі, як асоціативне уявлення, може викликати ту чи іншу реакцію у глядача. Але у станковому живописі художник не має справи з локальним кольором. Картина створюється системою кольорових відношень, які відтворюють об'ємні форми та простір. Колір отримує повну силу лише у поєднанні зі змістом картини.
Багато художників звертаються до зображення натюрморту у тематичних картинах задля більш повного розкриття змісту самого твору. В окремих випадках, натюрморт набуває настільки важливого значення, що стає композиційним центром картини.
2.2 Виконання дипломної роботи в матеріалі
Під час роботи над дипломом постало питання про виконання практичної частини диплому – роботи в матеріалі.
За чотири роки навчання в інституті ми вивчали різні види образотворчого мистецтва: малюнок, живопис, декоративно-прикладне мистецтво. Мене найбільше захоплює живопис олійними фарбами, особливо в жанрі пейзаж та натюрморт. Враховуючи, що на практиці в школі мною було заплановано проведення занять по темі «Натюрморт», я вирішила виконати композицію практичної частини дипломної роботи теж в жанрі натюрморт.
Велике місце у навчанні дітей з малярства займає натюрморт. На прикладі натюрморту добре вивчаються та засвоюються важливі закони малярства, методи роботи над етюдами з натури.
Натюрморт – це не тільки особлива тема малярства (речі, нерухомі предмети, «мертва природа»), але й особлива форма картини, не менш змістовна, багата, ніж усі інші її форми, такі як сюжетна композиція, портрет, пейзаж.
Натюрморт, більш ніж будь-який жанр малярства, не залежить від зовнішнього сюжету, він уникає словесних описань. Його потрібно уважно роздивитись, поступово занурюючись у нього. У цьому розумінні натюрморт є ключем до будь-якої картини, він вчить нас не відволікатися на зовнішнє, звертати увагу на сам живопис, милуватися красою зображення, його барвистістю, силою виразності.
Працюючи над пошуком ескізу своєї практичної роботи, я переглянула багато ілюстративного матеріалу та репродукцій робіт художників. Намагалась створити свою власну композицію натюрморту, але, коли побачила репродукцію з натюрмортом, де були зображені квіти, захопилась ними, мені сподобався композиційний малюнок цього натюрморту та його колорит. Контрастність колориту та сам композиційний малюнок, на мою думку, є тією енергетичною силою, яка здатна покращити настрій людині.
Ми не бачимо глечика, ми не бачимо вази, але ми розуміємо, що це букет квітів різних за формою та за кольором. Я вирішила зробити копію з цієї репродукції, але, проконсультувавшись з керівником дипломної роботи, було вирішено не робити копію, а зробити просто список з метою передачі композиційного малюнку та колориту.
Робота написана олійними фарбами на полотні. Розмір полотна 50X40, робота оформлена дерев’яною рамою з метою організації композиції.

3. Гра як відповідний метод у роботі гуртка
3.1 Використання елементів гри на уроках в початкових класах
Як навчити кожну дитину самостійно вчитися? Як сформувати її пізнавальні інтереси, активне ставлення до навчального процесу? Ці питання хвилюють вчителя щоразу, коли він починає працювати з першокласниками. Як же уникнути психічних та фізичних перевантажень маленьких школярів. Тут добрим помічником в роботі стає для нас гра.
Фантазія, казка, гра – це частка духовного життя першокласника, що пробуджує в душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки та творчості. Ще Ушинський радив застосовувати ігрові моменти в серйозній праці учнів, тоді процес пізнання йтиме продуктивніше а самі заняття стануть захоплюючими. Пам’ятаючи цю пораду елементи гри використовують на кожному уроці, особливо в першому півріччі, коли треба сформувати пізнавальні інтереси та активне ставлення до навчального процесу.
На уроці гра корисна лише тоді, коли органічно переплітається з серйозною, наполегливою працею, тобто вона спонукає до інтенсивної, розумової праці. Така гра робить працю привабливішою та цікавішою, стає бажаним те, що дитині важко дається, допомагає переборювати труднощі у засвоюванні навчального матеріалу.
На уроці доцільна та гра яка залучає до пошуку, винахідливості, збуджує бажання перемогти, активізує увагу учнів. Наведу приклад уроку читання. Відкриваючи Буквар, дитина хоче читати. Та за хвилину їй вдається прочитати лише 6–10 коротких слів. Така праця для неї на перших парах складна, бо навчальна позиція учня ще не склалася.
Задоволення від такого читання окремі (слабкіші учні) не отримують. Ось тоді прищепити любов до книги, до читання допомагає лише гра. Наприклад: виставляю склади і кажу: «На дошці були склади, а білочка махнула хвостиком, слова і розсипались. А зайчикові дуже хочеться їх прочитати. Давайте допоможемо нашому зайчику». Діти з задоволенням складають слова, читають. Таким чином ми пропонуємо зробити і зі словами для складання речень. А ось робота зі словом. Ось наприклад гра «Знайди букву»: На дошці стоять літери, які треба поставити на місце (щ, о, н, а, а, б, а, в, к, у). До дошки виходять два три учні і складають потрібні слова.
А ось гра «Склад загубився»: «Діти, а ви знаєте, що ведмедик теж ходить до школи. Він любить читати та вміє складати слова. Але сьогодні складаючи слова він загубив один склад і ніяк не може його знайти. Перший склад «ли», а останній – «ця». Який же склад загубив ведмедик? І тут веселі посмішки, майже всі діти підняли склад – «си». Вийшло слово «лисиця». Провожу бесіду про лисичку. Хтось з дітей знає віршик, а хтось загадку. У класі маленька радість, урок пройшов цікаво, всі працювали. А ось гра: «Склад за складом доганяй, ціле слово складай!».
Звертаюсь до дітей:
Сьогодні у нашій шафі хтось наробив шкоди. Порозкидав всі склади і ми не зможемо скласти слова (показуємо які). Допоможіть мені діти, хто може відшукати потрібні склади і скласти цілі слова.
Дорослішають діти – ускладнюються і завдання, намагаються використовувати і складніші ігри. Ось яку гру пропонуємо дітям для засвоєння написання словникових слів. Гра називається «Чарівні яблучка». Це не звичайні яблучка, а чарівні. На них виросли плоди з буквами.
Зірвати яблуко може лише той, хто правильно добере до нього належне слово у таблиці.
На дошці слова, букви, написання яких треба запам’ятати, пропущені.
Використовуючи ребуси, кросворди. Такі ігри сприяють розширенню словникового запасу, збагаченню активної лексики школярів.
Крім того у них розвивається абстрактне і логічне мислення. Дітям легше сприймати і запам’ятовувати нові слова. Пропоную багато загадок у віршовій формі. Вони додають зацікавленості учням. А кросворди розвивають пам’ять, аналітико-синтетичну діяльність мозку. Щоб уникнути перевантаження школярів продумую кожен етап уроку, обов’язково вводжу ігрові моменти, хвилинки-веселинки. З віком завдання ускладнюються. Так, Знайко пропонує уже задачі на дві дії. Він і допомагає дітям опанувати методику їх розв’язку. Разом з іншими формами роботи на уроках математики використовую цікаві віршові задачі. А щоб не відкривати урок сухими словами: «Пишіть. Класна робота. Приклади…» проводжу математичні зарядки, турніри допитливих, кмітливих. Такий початок заняття створює у школярів відповідний трудовий настрій, допомагає переключити їхнє мислення на математичні завдання.
3.2 Особливості занять в гуртку образотворчого мистецтва
Гурток – основна форма навчально-виховної роботи в позаурочний час. Дітей об’єднує спільне захоплення. Мета гуртка – захопити дітей цікавою роботою, заінтригувати. Постійно тривала робота збагачує життя школярів, потребує щоденної думки. Чим цікавіша робота, до якої залучається дитина, тим яскравіше розкриваються її здібності, навички.
Характер позакласної роботи створює найсприятливіші умови для заняття школярів різноманітними видами діяльності на заняттях гуртка образотворчого мистецтва – пізнавальна, ігрова, розвиваюча, естетична. Саме в наслідок творчого пошуку школярі пізнають радість власного відкриття своїх можливості. Можливості для всебічного розвитку учнів в позакласні години дуже широкі, здібності і нахили дітей багатогранні – треба тільки знати учнів, вміти бачити й відкривати їх уподобання, схильності та інтелектуальні, трудові, творчі інтереси.
Гурток несе велике виховне значення: виховує терпіння, вимогливість до своєї роботи, навички самостійності, вміння працювати зосереджено не відволікатись тривалий час, постійно аналізувати й відображати в малюнку пропорції предмета, його характер і розміщення, освітлення і колір; можливість виразити образи своєї фантазії.
У дітей, які малюють пейзаж з натури чи малюнку художника, розвивається зорова пам'ять, образне мислення, естетичний смак, що в свою чергу впливає на чіткість і точність виконання завдання. Процес засвоєння техніки живопису здійснюється через деякі етапи:
           Ознайомлення з правилами малювання пейзажу;