Курсовая на тему Банківська система України та проблеми її розвитку 2
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-05-31Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ТОРГІВЛІ
Імені М. ТУГАН-БАРАНІВСЬКОГО
Кафедра економічної теорії
КУРСОВА РОБОТА
Банківська система України, та проблеми її розвитку
Донецьк 2008
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ТОРГІВЛІ
Імені М. ТУГАН-БАРАНІВСЬКОГО
Кафедра економічної теорії
КУРСОВА РОБОТА
По дисциплині «Економічна теорія»
Вариант 39.
Студентки групи ЗФім 08-С2 _____________________
Керівник доц. к.е.н. Іє О. Н. _____________________
Донецьк 2008
Реферат
Текст 43 с., 4 табл., 8 рис.
Банківська система, економіка, бюджет, оподаткування, доход, Національний Банк, бізнес, ресурси, капітал, цінні папери, баланс, установчий договір, кошти, депозити, актив, пасив, кредити.
У курсовій роботі проведений аналіз банківської системи держави, та виявлені проблеми її розвитку в України; розглянуті|розглядувати| показники сучасного стану Банковської системи , проведена її оцінка та дані шляхи подальшого розвитку.
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….5
1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ..8
1.1. ВИДИ БАНКІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ…………………………………………8
1.2. СТРУКТУРА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ………………………………10
1.3.НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК-ГОЛОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
2.СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ………………………………………………….………..13
2.1. ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ……………..13
2.2. РОЗМІЩЕННЯ РЕСУРСІВ БАНКІВ УКРАЇНИ………………………16
2.3. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
3. ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ…28
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..40
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..43
ВСТУП
Враховуючи трансформацію української економіки та її бурхливий рух в напрямку будівництва ринкової економіки ефективна, дієва банківська система є запорукою успіху та фундаментом монетарної стабільності країни. Оскільки банківські установи є ефективним інструментом регулювання економічної активності в умовах вільного ринку, побудова незалежної та високопрофесійної банківської системи є запорукою успішного економічного розвитку країни. Банківські установи не лише акумулюють вільні економічні ресурси. Але і створюють умови для їх найбільш ефективного використання. Враховуючи високі темпи зростання споживчого кредитування в Україні банки стають посередником між магазинами та безпосередніми покупцями. Також через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб’єктів та населення у цілому. Сучасною тенденцією розвитку банківського сектору є поступове злиття банківського та промислового капіталу, що створює передумови для організації безперервного процесу виробництва, особливо в умовах спаду темпів росту виробництва промислових товарів в Україні в 1990-х роках.
Український банківський сектор протягом останніх років розвивається досить динамічно і превалює у фінансовому середовищі. Незважаючи на кризові події 2008 року, а також уповільнення економічних процесів в Україні, у цьму році спостерігалися позитивні тенденції в розвитку банківського сектору. За результатами цього року в банківській системі зафіксовані найвищі темпи приросту показників діяльності за останніх п'ять років. Високі темпи приросту банківського кредитування і поліпшення його якісних характеристик сприяли отриманню найбільшого за обсягом прибутку за всі роки функціонування вітчизняної банківської системи та досягнення найвищого рівня рентабельності активів[3].
Поточний стан економіки та банківської справи дає змогу позитивно оцінити перспективи розвитку, зростання ролі та вкладу банківського сектору в економіку країни. Національний банк України, уся банківська система протягом 2008 року вирішували завдання, пов'язані із забезпеченням виконання найважливіших напрямів соціально-економічного розвитку країни, основних засад грошово-кредитної політики на 2008 рік.
Метою даної курсової роботи є вивчення загального стану та основних тенденцій розвитку сучасної банківської системи України, її організаційної структури та функцій .
Об`єктом дослідження виступає інформація про Національний банк України, Державний Ощадний банк та комерційні банки, які ведуть господарську діяльність на території України і складають банківську систему України. НБУ є центральним банком України та особливим економічно незалежним органом державного управління, який регулює діяльність комерційних банків, проводить їх ліцензування та фінансовий моніторинг, розроблює правове законодавство, яке найкращим чином відповідає сучасним економічним процесам та тенденціям в Україні. Ощадбанк разом з іншими комерційними банками здійснює комерційну діяльність та ощадну справу в Україні, а держава, в свою чергу, гарантує збереження вкладів та цінних паперів в комерційних банках, гарантує права вкладників [7].
Інформаційною базою написання роботи була спеціалізована статистична література в галузі банківської справи, інформація про Національний банк України, законодавство України.
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
1.1. ВИДИ БАНКІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ
В залежності від того, кому належать кредитні та кредитно-фінансові заклади, в країнах з ринковою економікою розрізняються:
- державні кредитні та кредитно-фінансові заклади;
- приватні кредитні та кредитно-фінансові заклади.
Перша група – це центральні банки, які мають монопольне право випуску банкнот, окремі комерційні банки, поштово-збережні каси, деякі закладі, які виконують спеціальні функції по кредитуванню тієї чи іншої галузі господарства [5].
Розвиток державно-монополістичного капіталізму супроводжується зростом державної власності в різних сферах, в тому числі в сфері кредиту. За характером діяльності банки розділяються на:
- емісійні;
- комерційні;
- інвестиційні;
- іпотечні;
- забережні;
- спеціалізовані (наприклад, торгівельні).
Емісійні банки здійснюють випуск банкнот і є центрами кредитної системи. Вони займають в ній особливе положення та являються “банками банків”.
Комерційні банки являють собою банки, які здійснюють кредитування промислових, торгівельних та інших підприємств головним чином за рахунок тих грошових капіталів, які вони отримують у вигляді вкладів. За формою власності вони розділяються на:
а) приватні акціонерні;
б) кооперативні;
в) державні.
На початкових ступенях розвитку капіталізму переважали індивідуальні банкірські фірми, але з розвитком капіталізму і особливо в епоху імперіалізму деяка частина всіх банківських ресурсів зусередилась в акціонерних банках. Розвиток державно-монополістичного капіталізму знайшло вираження в одержавленні деяких комерційних банків.
Інвестиційні банки займаються фінансуванням та довгостроковим кредитуванням різних галузей, головним чином промисловості, торгівлі та транспорту. Через інвестиційні банки задовільняється значна сатина потреб промислових та інших підприємств в основному капіталі. Розвиток цієї складової кредичної системи характерно для сучасного ринкового господарства. На відміну від комерційних банків інвестиційні мабілізують частину своїх ресурсів шляхом випуску власних акцій та облігацій, а також отпримання кредитів від комерційних банків. Разом з тим вони відіграють активну роль у випуску та розміщенні акцій промислових та інших компаній.
Іпотечні банки пропонують довгострокові ссуди під заклад нерухомості – землі та будівель. Вони мобілізують ресурси за допомогою випуску особого виду цінних паперів – закладних паперів, забезпеченням яких є закладена в банках є фермери, населення, а в деяких випадках – підприємці. Іпотечний кредит фермери часто використовують для купівлі землі. Частково іпотечні ссуди використовуються для купівлі машин, добрива та інших засобів виробництва. Крім того, купівля землі дає цим фермерам можливість розширити своє господарство.
Спеціалізовані банківські заклади включають банки, які спеціально займаються зазначеним видом кредитування. Таким чином, зовнішньоторговельні банки спеціалізуються на кредитуванні експорту та імпорту товарів.
1.2. СТРУКТУРА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
Банківська система України започаткована після прийняття Верховною Радою України у березні 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність". Вона є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків різних видів і форм власності (рис. 1.).
Національний банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошового-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Банки створюються на акціонерних або пайових засадах юридичними та фізичними особами. Свої функції банки реалізують через виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні рахунки та не депозитне залучення коштів; кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян, вкладання у цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів; касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
Банки у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами. З січня 1998 року банківська система України перейшла на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і статистики [1].
Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України. НБУ є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.
Рис. 1. Банківська система України
Національний банк України (перший рівень) є центральним банком, особливим органом державного управління, який має статутний капітал у розмірі 10 мільйонів гривень, що є державною власністю. НБУ є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а в окремих випадках – також за рахунок Держбюджету України. Одержання прибутку не є метою його діяльності.
Традиційно виділяють чотири базові функції центрального банку:
1. емісія готівки та організація грошового обігу;
2. банк банків;
3. банк уряду;
4. реалізація грошово-кредитної політики.
Важливим аспектом дослідження місця і ролі центрального банку у фінансовій системі держави є визначення його правового статусу. Правовий статус суб’єктів адміністративно-правових відносин – це юридичне закріплення ролі та місця в системі відповідних органів державної влади і в системі органів управління. Національний банк за своїм правовим статусом є однією з найважливіших інституцій держави. Він не входить до жодної з гілок влади. Наявність владних повноважень є найважливішою ознакою правового статусу Національного банку України. Це означає, що НБУ має встановлювати обов’язкові для виконання правила і норми та контролювати їх виконання. З організаційного погляду важливим є факт того, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам та іншим законодавчим актам України.
Основні засади грошово-кредитної політики на 2008 рік розроблено на основі аналізу сучасних тенденцій в економіці, грошово-кредитній сфері та оцінки розвитку ситуації в наступному році, в них обґрунтовано цілі грошово-кредитної політики на 2008 р. та більш тривалий період, а також основні напрями та механізми забезпечення їх реалізації.
Минулого року в проведенні економічної політики було досягнуто певних успіхів. Зокрема, вдалося досягти зменшення тіньового сектору та покращити соціальні стандарти життя населення. Водночас погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури та уповільнення темпів росту інвестицій негативно вплинули на темпи економічного зростання – приріст реального ВВП у 2005 р. скоротився до 2,6 % із 8,5 % (у середньому) у 2000-2004 рр. та був забезпечений в основному за рахунок зростання внутрішнього попиту. Активна соціальна політика була одним з головних чинників збереження відносно високих темпів інфляції – індекс споживчих цін у 2005 р. становив 110,3 %. І був меншим, ніж у 2004 р. (112,3 %). Зменшенню інфляційних ризиків сприяло укріплення середньорічного обмінного курсу на 3,8 % – до 5,12 грн./дол. США. Відносно високі темпи зростання монетарної бази (на 53,9 %) і грошової маси (на 54,3 %) насамперед є наслідком відновлення довіри до банківської системи – загальний обсяг депозитів у 2005 р. збільшився на 59,9 % і частково відображав відновлення депозитної бази банків після подій 2004 року.
Проаналізувавши баланс НБУ на 01.01.2008 року слід відзначити, що найбільшу абсолютну вагу у активах займали кошти та депозити в іноземній валюті – 70,72 млрд. грн., цінні папери нерезидентів – 43,2 млрд. грн., внески в рахунок квоти МВФ – 10,4 млрд. грн., на долю інших статей активів припадало 10,8% від загальної вартості активів НБУ. Статутний капітал НБУ відповідно до Закону України «Про Національний банк України» складає 10 млн. грн. Найбільшу вагу у пасивах НБУ займають зобов’язання (95,8%), у тому числі банкноти та монети в обігу – 82,1 млрд. грн., кошти банків – 15,5 млрд. грн., кошти державних установ – 18,7 млрд. грн., зобов’язання з перерахунку прибутку до бюджету – 1,9 млрд. грн., депозитні сертифікати, емітовані НБУ – 0,2 млрд. грн., кредити отримані – 0,3 млрд. грн., зобов’язання перед МВФ – 14,7 млрд. грн., інші зобов’язання – 0,2 млрд. грн. На долю власного капіталу НБУ припадає 4,2% вартості пасивів НБУ, при цьому резерви переоцінки іноземної валюти та банківських металів становлять 3,3 млрд. грн., фонди та інші резерви – 1,8 млрд. грн., резерви переоцінки основних засобів – 0,8 млрд. грн [4].
Банки другого рівня банківської системи – комерційні банки. Комерційний банк – це кредитна установа, що здійснює універсальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги фізичним та юридичним особам всіх галузей народного господарства.
Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:
· фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників капіталів, що інвестується;
· випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій, тощо);
· купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів; ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ТОРГІВЛІ
Імені М. ТУГАН-БАРАНІВСЬКОГО
Кафедра економічної теорії
КУРСОВА РОБОТА
Банківська система України, та проблеми її розвитку
Донецьк 2008
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ТОРГІВЛІ
Імені М. ТУГАН-БАРАНІВСЬКОГО
Кафедра економічної теорії
КУРСОВА РОБОТА
По дисциплині «Економічна теорія»
Вариант 39.
Студентки групи ЗФім 08-С2 _____________________
Керівник доц. к.е.н. Іє О. Н. _____________________
Донецьк 2008
Реферат
Текст 43 с., 4 табл., 8 рис.
Банківська система, економіка, бюджет, оподаткування, доход, Національний Банк, бізнес, ресурси, капітал, цінні папери, баланс, установчий договір, кошти, депозити, актив, пасив, кредити.
У курсовій роботі проведений аналіз банківської системи держави, та виявлені проблеми її розвитку в України; розглянуті|розглядувати| показники сучасного стану Банковської системи , проведена її оцінка та дані шляхи подальшого розвитку.
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….5
1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ..8
1.1. ВИДИ БАНКІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ…………………………………………8
1.2. СТРУКТУРА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ………………………………10
1.3.НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК-ГОЛОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
2.СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ………………………………………………….………..13
2.1. ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ……………..13
2.2. РОЗМІЩЕННЯ РЕСУРСІВ БАНКІВ УКРАЇНИ………………………16
2.3. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
3. ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ…28
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..40
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..43
ВСТУП
Враховуючи трансформацію української економіки та її бурхливий рух в напрямку будівництва ринкової економіки ефективна, дієва банківська система є запорукою успіху та фундаментом монетарної стабільності країни. Оскільки банківські установи є ефективним інструментом регулювання економічної активності в умовах вільного ринку, побудова незалежної та високопрофесійної банківської системи є запорукою успішного економічного розвитку країни. Банківські установи не лише акумулюють вільні економічні ресурси. Але і створюють умови для їх найбільш ефективного використання. Враховуючи високі темпи зростання споживчого кредитування в Україні банки стають посередником між магазинами та безпосередніми покупцями. Також через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб’єктів та населення у цілому. Сучасною тенденцією розвитку банківського сектору є поступове злиття банківського та промислового капіталу, що створює передумови для організації безперервного процесу виробництва, особливо в умовах спаду темпів росту виробництва промислових товарів в Україні в 1990-х роках.
Український банківський сектор протягом останніх років розвивається досить динамічно і превалює у фінансовому середовищі. Незважаючи на кризові події 2008 року, а також уповільнення економічних процесів в Україні, у цьму році спостерігалися позитивні тенденції в розвитку банківського сектору. За результатами цього року в банківській системі зафіксовані найвищі темпи приросту показників діяльності за останніх п'ять років. Високі темпи приросту банківського кредитування і поліпшення його якісних характеристик сприяли отриманню найбільшого за обсягом прибутку за всі роки функціонування вітчизняної банківської системи та досягнення найвищого рівня рентабельності активів[3].
Поточний стан економіки та банківської справи дає змогу позитивно оцінити перспективи розвитку, зростання ролі та вкладу банківського сектору в економіку країни. Національний банк України, уся банківська система протягом 2008 року вирішували завдання, пов'язані із забезпеченням виконання найважливіших напрямів соціально-економічного розвитку країни, основних засад грошово-кредитної політики на 2008 рік.
Метою даної курсової роботи є вивчення загального стану та основних тенденцій розвитку сучасної банківської системи України, її організаційної структури та функцій .
Об`єктом дослідження виступає інформація про Національний банк України, Державний Ощадний банк та комерційні банки, які ведуть господарську діяльність на території України і складають банківську систему України. НБУ є центральним банком України та особливим економічно незалежним органом державного управління, який регулює діяльність комерційних банків, проводить їх ліцензування та фінансовий моніторинг, розроблює правове законодавство, яке найкращим чином відповідає сучасним економічним процесам та тенденціям в Україні. Ощадбанк разом з іншими комерційними банками здійснює комерційну діяльність та ощадну справу в Україні, а держава, в свою чергу, гарантує збереження вкладів та цінних паперів в комерційних банках, гарантує права вкладників [7].
Інформаційною базою написання роботи була спеціалізована статистична література в галузі банківської справи, інформація про Національний банк України, законодавство України.
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
1.1. ВИДИ БАНКІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ
В залежності від того, кому належать кредитні та кредитно-фінансові заклади, в країнах з ринковою економікою розрізняються:
- державні кредитні та кредитно-фінансові заклади;
- приватні кредитні та кредитно-фінансові заклади.
Перша група – це центральні банки, які мають монопольне право випуску банкнот, окремі комерційні банки, поштово-збережні каси, деякі закладі, які виконують спеціальні функції по кредитуванню тієї чи іншої галузі господарства [5].
Розвиток державно-монополістичного капіталізму супроводжується зростом державної власності в різних сферах, в тому числі в сфері кредиту. За характером діяльності банки розділяються на:
- емісійні;
- комерційні;
- інвестиційні;
- іпотечні;
- забережні;
- спеціалізовані (наприклад, торгівельні).
Емісійні банки здійснюють випуск банкнот і є центрами кредитної системи. Вони займають в ній особливе положення та являються “банками банків”.
Комерційні банки являють собою банки, які здійснюють кредитування промислових, торгівельних та інших підприємств головним чином за рахунок тих грошових капіталів, які вони отримують у вигляді вкладів. За формою власності вони розділяються на:
а) приватні акціонерні;
б) кооперативні;
в) державні.
На початкових ступенях розвитку капіталізму переважали індивідуальні банкірські фірми, але з розвитком капіталізму і особливо в епоху імперіалізму деяка частина всіх банківських ресурсів зусередилась в акціонерних банках. Розвиток державно-монополістичного капіталізму знайшло вираження в одержавленні деяких комерційних банків.
Інвестиційні банки займаються фінансуванням та довгостроковим кредитуванням різних галузей, головним чином промисловості, торгівлі та транспорту. Через інвестиційні банки задовільняється значна сатина потреб промислових та інших підприємств в основному капіталі. Розвиток цієї складової кредичної системи характерно для сучасного ринкового господарства. На відміну від комерційних банків інвестиційні мабілізують частину своїх ресурсів шляхом випуску власних акцій та облігацій, а також отпримання кредитів від комерційних банків. Разом з тим вони відіграють активну роль у випуску та розміщенні акцій промислових та інших компаній.
Іпотечні банки пропонують довгострокові ссуди під заклад нерухомості – землі та будівель. Вони мобілізують ресурси за допомогою випуску особого виду цінних паперів – закладних паперів, забезпеченням яких є закладена в банках є фермери, населення, а в деяких випадках – підприємці. Іпотечний кредит фермери часто використовують для купівлі землі. Частково іпотечні ссуди використовуються для купівлі машин, добрива та інших засобів виробництва. Крім того, купівля землі дає цим фермерам можливість розширити своє господарство.
Спеціалізовані банківські заклади включають банки, які спеціально займаються зазначеним видом кредитування. Таким чином, зовнішньоторговельні банки спеціалізуються на кредитуванні експорту та імпорту товарів.
1.2. СТРУКТУРА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
Банківська система України започаткована після прийняття Верховною Радою України у березні 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність". Вона є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків різних видів і форм власності (рис. 1.).
Національний банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошового-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Банки створюються на акціонерних або пайових засадах юридичними та фізичними особами. Свої функції банки реалізують через виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні рахунки та не депозитне залучення коштів; кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян, вкладання у цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів; касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
Банки у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами. З січня 1998 року банківська система України перейшла на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і статистики [1].
Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України. НБУ є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.
| НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ |
| Державні комерційні банки |
| Ощадний банк України Укрексімбанк |
| Спеціалізовані (системні) банки |
| Промінвестбанк Укрсоцбанк |
| Нові комерційні банки |
| Універсальні банки Спеціалізовані банки |
| Іноземні банки |
| Банки зі 100% іноземним капіталом Спільні банки |
Рис. 1. Банківська система України
Національний банк України (перший рівень) є центральним банком, особливим органом державного управління, який має статутний капітал у розмірі 10 мільйонів гривень, що є державною власністю. НБУ є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а в окремих випадках – також за рахунок Держбюджету України. Одержання прибутку не є метою його діяльності.
Традиційно виділяють чотири базові функції центрального банку:
1. емісія готівки та організація грошового обігу;
2. банк банків;
3. банк уряду;
4. реалізація грошово-кредитної політики.
Важливим аспектом дослідження місця і ролі центрального банку у фінансовій системі держави є визначення його правового статусу. Правовий статус суб’єктів адміністративно-правових відносин – це юридичне закріплення ролі та місця в системі відповідних органів державної влади і в системі органів управління. Національний банк за своїм правовим статусом є однією з найважливіших інституцій держави. Він не входить до жодної з гілок влади. Наявність владних повноважень є найважливішою ознакою правового статусу Національного банку України. Це означає, що НБУ має встановлювати обов’язкові для виконання правила і норми та контролювати їх виконання. З організаційного погляду важливим є факт того, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам та іншим законодавчим актам України.
Основні засади грошово-кредитної політики на 2008 рік розроблено на основі аналізу сучасних тенденцій в економіці, грошово-кредитній сфері та оцінки розвитку ситуації в наступному році, в них обґрунтовано цілі грошово-кредитної політики на 2008 р. та більш тривалий період, а також основні напрями та механізми забезпечення їх реалізації.
Минулого року в проведенні економічної політики було досягнуто певних успіхів. Зокрема, вдалося досягти зменшення тіньового сектору та покращити соціальні стандарти життя населення. Водночас погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури та уповільнення темпів росту інвестицій негативно вплинули на темпи економічного зростання – приріст реального ВВП у 2005 р. скоротився до 2,6 % із 8,5 % (у середньому) у 2000-2004 рр. та був забезпечений в основному за рахунок зростання внутрішнього попиту. Активна соціальна політика була одним з головних чинників збереження відносно високих темпів інфляції – індекс споживчих цін у 2005 р. становив 110,3 %. І був меншим, ніж у 2004 р. (112,3 %). Зменшенню інфляційних ризиків сприяло укріплення середньорічного обмінного курсу на 3,8 % – до 5,12 грн./дол. США. Відносно високі темпи зростання монетарної бази (на 53,9 %) і грошової маси (на 54,3 %) насамперед є наслідком відновлення довіри до банківської системи – загальний обсяг депозитів у 2005 р. збільшився на 59,9 % і частково відображав відновлення депозитної бази банків після подій 2004 року.
Проаналізувавши баланс НБУ на 01.01.2008 року слід відзначити, що найбільшу абсолютну вагу у активах займали кошти та депозити в іноземній валюті – 70,72 млрд. грн., цінні папери нерезидентів – 43,2 млрд. грн., внески в рахунок квоти МВФ – 10,4 млрд. грн., на долю інших статей активів припадало 10,8% від загальної вартості активів НБУ. Статутний капітал НБУ відповідно до Закону України «Про Національний банк України» складає 10 млн. грн. Найбільшу вагу у пасивах НБУ займають зобов’язання (95,8%), у тому числі банкноти та монети в обігу – 82,1 млрд. грн., кошти банків – 15,5 млрд. грн., кошти державних установ – 18,7 млрд. грн., зобов’язання з перерахунку прибутку до бюджету – 1,9 млрд. грн., депозитні сертифікати, емітовані НБУ – 0,2 млрд. грн., кредити отримані – 0,3 млрд. грн., зобов’язання перед МВФ – 14,7 млрд. грн., інші зобов’язання – 0,2 млрд. грн. На долю власного капіталу НБУ припадає 4,2% вартості пасивів НБУ, при цьому резерви переоцінки іноземної валюти та банківських металів становлять 3,3 млрд. грн., фонди та інші резерви – 1,8 млрд. грн., резерви переоцінки основних засобів – 0,8 млрд. грн [4].
Банки другого рівня банківської системи – комерційні банки. Комерційний банк – це кредитна установа, що здійснює універсальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги фізичним та юридичним особам всіх галузей народного господарства.
Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:
· фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників капіталів, що інвестується;
· випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій, тощо);
· видача доручень, гарантій та інших зобов’язань за третіх осіб, які передбачають Ії виконання у грошовій формі;
· касове виконання державного бюджету;
· придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);
· купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;
· купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;
· довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо)за дорученням клієнтів;
· надання консультативних та інших послуг, пов’язаних із банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю.
Комерційним банкам України категорично забороняється вести діяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування. Їм забороняється використовувати свої союзи та інші об’єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.
Комерційні банки виконують такі основні функції як мобілізація вільних грошових коштів і перетворення їх у капітал, кредитування підприємств, держави та населення, здійснення депозитної емісії (випуск кредитних інструментів обігу на підставі створення банком вкладів), забезпечення розрахунково-платіжного механізму, також виконання емісійно-засновницької функції, надання економічної інформації та послуг консультаційного характеру.
Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації комерційного банку не може бути менше:
1) для місцевих кооперативних банків - 1 мільйона євро;
2) для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 мільйонів євро;
3) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, - 5 мільйонів євро.
Банківський капітал створюється тільки у грошовій формі.
Комерційні банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціальністю банки можуть бути ощадні, інвестиційні, іпотечні та розрахункові. В Україні існує два державних комерційних спеціалізованих банка у формі відкритих акціонерних товариств (Ощадний банк та Експортно-імпортний банк України), а решта комерційних банків є універсальними.
Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:
1. заяву про реєстрацію банку;
2. установчий договір (крім державного банку);
3. статут банку;
4. рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;
5. бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами;
6. інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;
7. бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) - для учасників - юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) - для учасників - фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;
8. відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;
9. копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;
10. нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;
11. копії звіту про проведення відкритої підписки на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;
12. відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.
Таким чином, найактуальнішими на сьогодні завданнями для банківської системи України є:
· підтримка стабільності в грошовій сфері;
· формування сприятливих умов для розвитку реального сектору економіки, продовження економічного зростання, підвищення рівня життя народу, зростання всіх інших основних макроекономічних показників;
· зміцнення банківської системи, зростання прозорості її діяльності, підвищення ефективності обслуговування підприємств та населення, уключаючи розширення спектру банківських послуг, що надаються, залучення грошових коштів та надання кредитування.
Зареєстрована кількість банків станом на 1 січня 2008 року в державному реєстрі банків становить 193 банки, але з них, тільки 170 ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій, у тому числі: 134 банки засновані у формі акціонерних товариств (з них: 91 банки – ВАТ, 43 банків – ЗАТ), 35 банків – товариства з обмеженою відповідальністю, 35 банків з іноземним капіталом, в які входять 13 банків із 100% іноземним капіталом.
На основі даних НБУ, проаналізуємо кількісні зміни у складі банків за останні три роки.
Динаміка зміни кількості банків, у тому числі ліцензованих НБУ, банків, які ліквідуються, зображена на рис. 2.
Станом на 01.01.2004 року за реєстром НБУ в Україні було 179 банків. На 01.01.2008 року - 193. Спостерігається постійна динаміка зростання кількості комерційних банків, при цьому в 2006 році відбувався найбільший абсолютний приріст кількості банків – на 7, що свідчить про зростання розміру капіталу та про напрям його вкладення – у банківську сферу. Причиною цього може бути рівень прибутку, що отримують власники банківського капіталу порівняно з невисоким рівнем ризику діяльності банківської установи та низькою рентабельністю промислового капіталу.
Рис. 2. Динаміка банківського сектору України за період 2003-2007 років, од.
Протягом 2006 року 5 іноземних банків «Айзкрауклес Банк» (Латвія), Банк «Сатурн» (Росія), Амерікен Експрес Лтд (США), Ю-Бі-Ес А-Ге (Швейцарія), «Сведбанк» (Швеція) відкрили свої представництва на території України.
Розподіл банків за організаційно-правовою формою зображено у таблиці 1. Таблиця 1
Розподіл комерційних банків за організаційно-правовою формою
| Рік | Акціонерні товариства | Кооперативні банки | Товариства з обмеженою відповідальністю | Всього банків, що мають ліцензію НБУ | |
| ВАТ | ЗАТ | ||||
| 2004 | 94 | 40 | 0 | 28 | 157 |
| 2005 | 92 | 41 | 0 | 32 | 160 |
| 2006 | 92 | 43 | 0 | 35 | 165 |
У 2006 році сума іноземного капіталу в зареєстрованому статутному капіталі банків України збільшилася на 4,2 млрд. грн., або у 2,3 рази і на 01.01.2007 оку становила 7,4 млрд. грн., що у свою чергу зумовило зростання іноземного капіталу в зареєстрованому статутному капіталі банків України з19,5% на 01.01.2006 року до 27,6% на 01.01.2007 року.
Кількісну характеристика банків з іноземним капіталом в Україні за останні три роки наведено в таблиці 1.2. З таблиці 1.2. видно, що кількість банків з іноземним капіталом зростала протягом 2004-2006 років, а у 2007 році склала 35 банків з іноземним капіталом, що свідчить про проникнення в банківську систему України не лише іноземного банківського капіталу, але і безпосередньо іноземних банків, які почали вести свою діяльність в Україні. Так у 2004-2005 роках кількість банків зі 100% іноземного капіталу склала 7, у 2006 році – 9, а на початок 2007 року – 13 банків.
Таблиця 2
Кількість банків з іноземним капіталом
| Показники | Рік | ||
| 2004 | 2005 | 2006 | |
| Банки з іноземним капіталом | 19 | 19 | 23 |
| Банки зі 100% іноземним капіталом | 7 | 7 | 9 |
Географічна концентрація переважної кількості банків в м. Києві пояснює концентрацію статутного капіталу, де на банківські установи в м. Київ припадає 17453 млн. грн. у 2006 році, або 66,2% статутного капіталу усіх банківських установ України (додаток Г). Наступні позиції займають Дніпропетровська. Харківська, Донецька, Львівська, Одеська області. Концентрація статутного капіталу у цих регіонах пояснюється географічним розміщенням банківських установ.
Особливість діяльності державних банків України ВАТ «Державний ощадний банк України» та «Державного експортно-імпортного банку України» (Укрексімбанку).
Особливістю у діяльності Ощадного банку є самостійне встановлення процентних ставок за вклади населення залежно від ставки рефінансування НБУ і ціни на комерційні кредитні ресурси. Ощадний банк - єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.
Після прийняття 20 березня 1991 року Закону України «Про банки та банківську діяльність» Ощадний банк України набув спеціального статусу. 31 грудня 1991 року Ощадбанк зареєстровано як самостійну банківську установу в Національному банку України – «Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України».
В умовах економічної кризи, що охопила всі сфери життєдіяльності суспільства, Ощадбанк проявив гнучкість та належну керованість процесами. Завдяки розвинутій мережі установ та кваліфікованим кадрам банк успішно виконав свої зобов’язання у державній приватизаційній програмі, провів обмін грошових знаків.
Враховуючи українську перспективу – масову приватизацію та розвиток малого бізнесу, Ощадбанк активно сприяє своїм клієнтам у їх діяльності як приватних власників та підприємців.
Державний Ощадний банк України - один з найбільших банків нашої країни. Мережа його підрозділів складає 25 регіональних управлінь, 441 відділення та 7416 філій, охоплюючи всі куточки країни.
Центральний апарат банку знаходиться в м. Києві. Ощадний банк – велике підприємство, де зайнято близько 35 тис. працівників. Ощадбанк контролює значну частину ринку особистих вкладів населення, оперує більш як 90 мільйонами рахунків. Банк має тісні зв'язки з іноземними банками в багатьох країнах світу. Вже не один рік Ощадбанк підтримує добрі відносини з німецькими ощадкасами, які мають багаторічний досвід ощадної справи, а також Фондом міжнародного співробітництва, Комітетом TACIS Європейської Комісії. На правах членства банк входить до всесвітньо відомих організацій Visa International, Europay International. Ощадбанком встановлено прямі кореспондентські відносини з провідними іноземними банками.
Ощадбанк – єдиний серед українських банків, який має передбачену законодавством України державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою. У 2006 році капітал Ощадбанку зріс у 2,3 рази, а питома вага в капіталі банківської системи зросла з 3,0% до 4,2%, що пояснюється спрямуванням КМУ коштів на капіталізацію Ощадбанку; частка Ощадбанку в активах банківського сектору зменшилася з 4,6% до 3,4%, зобов’язання зросли на 12%, чистий прибуток у 2006 році зріс у 7,2 рази.
Обсяг чистих активів банку за перший квартал 2007 року збільшився на суму понад 2,6 млрд. грн. і на 1 квітня 2007 року становив 14,2 млрд. грн. Обсяг дохідних активів досягнув 10,2 млрд. грн., або 72,0 % чистих активів.
Аналізуючи основні показники Ощадбанку на 01.04.2007 року можна зауважити, що статутний капiтал банку складав 722 млн. грн., обсяг кредитного портфеля – 7,7 млрд. грн., обсяг кредитів, наданих населенню - 3,0 млрд. грн., кошти фізичних осіб - 8,1 млрд. грн.
Стратегічна мета Банку – залишаючись банком загальнонаціонального рівня, відтворити позиції стабільної, прозорої, конкурентноздатної фінансової установи, яка співпрацює як з системними державними підприємствам, так і на традиційному для банку сегменті бізнесу – роздрібному.
1.3. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК-ГОЛОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України є центральним банком держави і знаходиться в її власності. Національний банк України, будучи державним банком країни, разом із своїми філіями являє собою перший рівень банківської системи України і є свого роду «банком банків», так як виконує базові функції кредитної і резервної системи і обслуговує виконання державного бюджету країни.
Правова природа Національного банку України має свої особливості. З одного боку, Національний банк є юридичною особою (ст. 6) і може укладати цивільно-правові угоди з комерційними банками і державою. А з іншого, — він має широкі владні повноваження щодо управління грошово-кредитною системою держави (ст. 8). Таким чином, Національний банк України має подвійну правову природу.
Національний банк України створений відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» і діє на основі законодавства України, свого Статуту, затвердженого постановою Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 р., а також договорів або інших угод України з іншими державами в галузі кредитно-грошових відносин [2].
Національний банк є емісійним центром України, підзвітний Верховній Раді України і має право законодавчої ініціативи. Він проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національному банку належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також на випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України. Національний банк створює державну скарбницю України та організує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси.
Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробітництво передбачено на рівні центральних банків.
Національний банк України нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку, здійснює операції щодо їх розміщення, в тому числі в іноземних банках, самостійно або через банки, уповноважені ним на виконання зовнішньоекономічних операцій.
Основними завданнями Національного банку України є регулювання і дотримання сталого грошового обігу в державі, здійснення заходів, спрямованих на забезпечення конвертованості гривні і розвиток валютного ринку; забезпечення спрямування кредитних ресурсів у пріоритетні галузі економіки і, насамперед, — на розвиток ринку товарів і послуг; аналіз грошово-кредитних відносин та їх прогнозування; здійснення функцій резервного банку, зберігання й управління резервними фондами грошових знаків, дорогоцінних металів і золотовалютних запасів; організація розрахунків між комерційними банками через кореспондентські розрахунки, а також інші кредитно-розрахункові операції згідно з діючим законодавством; контроль за додержанням банками, їх філіями й установами положень та економічних нормативів, встановлених відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» [10].
Національний банк як суб’єкт права характеризується складною майновою і фінансовою структурою. Майно Національного банку складається із фондів основних і оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі НБУ.
Джерелом формування майна Національного банку є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержані від банківської діяльності. Статутний фонд банку утворюється за рахунок коштів держави і слугує забезпеченням його зобов’язань. Розмір цього фонду встановлюється і змінюється рішеннями Верховної Ради України.
Доходи Національного банку України утворюються за рахунок надання позичок і гарантій, дисконтування векселів, продажу цінних паперів, валюти інших держав, проведення інших операцій. Витрати Національного банку: це одержання позичок і гарантій, купівля цінних паперів, валюти, інші операції. Основним показником госпрозрахункової діяльності Національного банку є прибуток. Національний банк та його установи, за винятком госпрозрахункових, звільняються від сплати всіх видів податків (крім земельного), зборів і державного мита.
Законодавством встановлено, що Національний банк України підзвітний Верховній Раді України, має автономний статус у системі органів виконавчої влади і не залежить від неї при вирішенні питань, що входять до компетенції центрального банку. Якщо раніше головний банк держави і вся кредитна система безпосередньо підпорядковувались уряду, то новий правовий статус банку забезпечує самостійність у проведенні банком єдиної державної грошово-кредитної політики, запобіганні неконтрольованої емісії грошей. Однак Національний банк щорічно (у квітні) подає Верховній Раді України звіт про свою роботу, баланс своєї діяльності і зведений баланс банківської системи держави. Верховна Рада України щорічно за поданням Національного банку затверджує розподіл його прибутку, а також основні напрями грошово-кредитної політики. В Національному банку, крім статутного фонду, утворюються резервний фонд, фонд основних коштів, фонд накопичення і споживання, фонд валютних відрахувань та ін.
Резервний фонд призначається для покриття можливих збитків по операціях Національного банку. Відрахування у резервний фонд проводяться за рахунок прибутку Національного банку до досягнення ним розміру статутного фонду. Якщо резервний фонд частково або повністю буде використано на покриття збитків, то відрахування у цей фонд поповнюються і проводяться до досягнення ним установленого розміру.
Слід відмітити, що для виконання своїх адміністративно-контрольних функцій Національний банк України має право видавати нормативні акти з питань, що входять до його повноважень. Ці акти видаються у формі постанов Правління Національного банку і є обов’язковими для виконання всіма юридичними й фізичними особами. Інструкції, положення, правила нормативного характеру затверджуються постановами Правління Національного банку, які не повинні суперечити законодавству України і не мають зворотної сили.
Нормативні акти Національного банку, що регулюють правовідносини, суб’єктами яких є фізичні особи, підлягають державній реєстрації згідно із законодавством України. В практиці нормотворення Національного банку України можна назвати і такі види документів, як листи й телеграми, які дістали поширення, хоча не можуть мати нормативного характеру і не відповідають вимогам, встановленим Єдиною державною системою діловодства [7].
Діяльність Національного банку України спрямована насамперед на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, здійснення фінансування і розрахунків у народному господарстві України.
2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
2.1. ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
Джерела формування банківських ресурсів відображаються у правій частині балансового звіту і називаються пасивами банку. За джерелами формування пасиви не однорідні і складаються з власного капіталу та зобов’язань банку перед вкладниками і кредиторами.
Зобов`язання банку розподіляються на:
· кредити, отримані від НБУ;
· кошти інших банків (залишки на коррахунках, кредити та депозити);
· кошти клієнтів (кошти до запитання і строкові кошти);
· кошти бюджету, позабюджетних фондів та інші кошти клієнтів, що утримуються з бюджету;
· боргові цінні папери, емітовані банком;
· чисті нереалізовані витрати від похідних фінансових інструментів;
· нараховані витрати до сплати;
· субординована заборгованість та інші зобов`язання.
У ринковій економіці джерелами поповнення фінансового капіталу комерційного банку є: прибутки, отримані за минулі періоди; кошти, залучені шляхом випуску простих і привілейованих акцій; позики, отримані за рахунок кредитів і випуску облігацій.
З початку 2006 року продовжувала тривати тенденція зростання основних показників діяльності банків. Капітал (балансовий) банків збільшився на 48,6 % і за станом на кінець 2006 року становить 37,8 млрд. грн.
Зростання капіталу банків, в основному, відбулося за рахунок збільшення сплаченого зареєстрованого статутного капіталу - на 8,1 млрд. грн. або на 49,9 %, загальних резервів, резервного фонду та інших фондів банку – на 2,8 млрд. грн. або в 2,5 рази, емісійних різниць – на 0,6 млрд. грн. або в 2 рази. Динаміку зміни пасивів банківського сектору України відображено в таблиці 3.
Таблиця 3.
Пасиви банківського сектору України, млн. грн.
| Пасиви | 01.01.2004 | 01.01.2005 | 01.01.2006 | 01.01.2007 |
| Загальні пасиви | 100234 | 134348 | 213878 | 340179 |
| Балансовий капітал | 12882 | 18421 | 25451 | 42566 |
| З них: сплачений зареєстрований капітал | 8116 | 11648 | 16144 | 26266 |
| Частка капіталу у пасивах | 12,9 | 13,7 | 11,9 | 12,5 |
| Зобовґязання банків | 87352 | 115927 | 188427 | 297613 |
| З них: кошти суб’єктів господарської діяльності | 27987 | 40128 | 61214 | 76898 |
| З них: строкові кошти суб’єктів господарської діяльності | 10391 | 15377 | 26807 | 37675 |
| Кошти фізичних осіб | 32113 | 41207 | 72542 | 106078 |
| З них: строкові вклади фізичних осіб | 24861 | 33204 | 55257 | 81850 |
| Регулятивний капітал | 13274 | 18188 | 26373 | 41148 |
| Адекватність регулятивного капіталу (Н2) | 15,11 | 16,81 | 14,95 | 14,19 |
| Доходи | 13949 | 20072 | 27537 | 41645 |
| Витрати | 13122 | 18809 | 25367 | 37501 |
| Результат діяльності | 827 | 1263 | 2170 | 4144 |
| Рентабельність активів, % | 1,04 | 1,07 | 1,31 | 1,61 |
| Рентабельність капіталу. % | 7,61 | 8,43 | 10,39 | 13,52 |
| Чиста процентна маржа, % | 5,78 | 4,90 | 4,90 | 5,30 |
Балансовий капітал за аналізований період зріс з 12882 млн. грн. у 2004 році до 42566 млн. грн. на початок 2007 року або у 3,3 рази, при цьому сплачений зареєстрований капітал зростав повільнішими темпами і за даний період зріс на 3,23 рази. Аналізуючи питому вагу частки капіталу у загальній сумі пасивів слід зазначити, що спостерігалася тенденція незначних підйомів-спадів. Коливання частки власного капіталу у пасивах були в межах 11,9% у 2006 році та 13,7% у 2005 році, а на початок 2007 року спостерігалося підвищення частки власного капіталу банків у пасивах до 12,5%, що свідчить про зростання капіталізації банківської системи.
Однією з необхідних умов для функціонування банків та їх фінансової стійкості є стабільність та достатність ресурсної бази банків.
Зобов’язання – це акумульовані банком кошти, які посідають важливе місце у структурі банківських ресурсів. У світовій банківській практиці всі зобов’язання за способом акумуляції поділяють на залучені (депозити) і позикові кошти (кредити) кошти. Збільшення частки термінових депозитів поліпшує ліквідність банку, але не сприяє підвищенню його прибутковості. Збільшення частки депозитів до запитання призводить до зворотних результатів. Депозити до запитання є найбільш дешевим ресурсом, але їх надмірна частка в загальній масі банківських ресурсів призводить до зниження ліквідності банку. Частка депозитів визначає стабільність ресурсної бази, оскільки вплив дострокового вилучення депозиту на ресурсну базу зростає зі збільшенням його розмірів. Підвищення частки великих депозитів знижує стабільність ресурсної бази банку. Основними видами зобов’язань банків України є депозити юридичних і фізичних осіб, а також міжбанківські кредити. Динаміка зобов’язань комерційних банків України зображена на рис. 3.
Рис. 3. Динаміка зобов’язань банківської системи України
Найвищі темпи росту зобов’язань спостерігалися у 2005 р.(62,5%), 2003 р. (62,0%) та 2006 р. (57,9%). Розглядаючи склад та структуру зобов’язань банків слід зазначити зростання довіри до банківського сектору, адже у період 2004-2007 років зобов’язання банківського сектору зросли з 87352 млн. грн. у 2004 році до 297613 млн. грн. у 2007 році або у 3,4 рази, у тому числі кошти суб’єктів господарської діяльності у банках України зросли з 27987 млн. грн. до 76898 млн. грн. (на 48911 млн. грн.), а кошти фізичних осіб у банківському секторі України зросли з 32113 млн. грн. у 2004 році до 106078 млн. грн. у 2007 році (на 73965 млн. грн.). Важливо розглянути структуру вкладів населення та суб’єктів господарської діяльності, а саме – строкові вклади даних суб’єктів.
Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності зросли на 262,6% за аналізований період, а строкові кошти фізичних осіб – на 229,2%, таким чином, спостерігається тенденція детінізації економіки, адже підприєм-ницький сектор починає віддавати перевагу зберіганню своїх коштів у банківських установах та проведенню всіх розрахунків через них, що сприяє збільшенню стягуваних податків до бюджету та формуванню відкритої ринкової економіки.
Динаміка зростання регулятивного капіталу вписується в рамки зростання більшості показників банківської діяльності. За аналізований період регулятивний капітал зріс з 13274 до 41148 млн. грн. В той же час адекватність регулятивного капіталу незначно коливалася з 15,11% у 2004 році до 14,19% у 2007 році, а пік припадав на 2005 рік, коли адекватність регулятивного капіталу склала 16,81%.
Протягом 2006 року продовжувалося зростання ресурсної бази українського банківського сектору, що супроводжувалося структурними змінами в зобов’язаннях банків. Проаналізуємо їх за 2006 рік. Зобов’язання банків в 2006 році зросли на 57,9% і станом на 01.01.2007 становили 298млрд. грн., з них зобов’язання перед нерезидентами – 23,7%. Основними ресурсами формування зобов’язань банків у 2006 році були:
· кошти фізичних осіб – 106,1 млрд. грн. (35,6% від зобов’язань);
· кошти суб’єктів господарювання – 76,9 млрд. грн. (25,8%);
· строкові вклади інших банків і кредити, що отримані від інших банків – 67,9 млрд. грн. (22,8%).
На рис. 4. зображена структура зобов’язань банківської системи України станом на 01.01.2006 року та 01.01.2007 року.
Рис. 4. Структура зобов’язань банківської системи України за період 2005-2006 рр., %
Про підвищення довіри населення до національної банківської системи свідчить постійне зростання депозитів населення в банках. Кошти фізичних осіб у 2006 році зросли на 46%, або на 34 млрд. грн. (у 2005 році – на 76%), із них кошти фізичних осіб до запитання зросли на 40%, строкові – на 48%; частка строкових коштів фізичних осіб зросла з 76,2% до 77,2% або на 1 п.п; до запитання – відповідно зменшилася з з 23,8% до 22,8%.
Кошти суб’єктів господарювання у 2006 році зросли на 26%, у тому числі у іноземній валюті – на 35%. Позитивним є те, що строкові кошти суб’єктів господарювання зростали майже втричі вищими темпами (41%), ніж до запитання (14%).
З початку 2006 року кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій. Збільшилися на 5 млрд. грн. (у 2,4 рази). Їх частка в зобов’язаннях банків протягом року зросла з 2% до 3% (8млрд. грн.). Цінні папери власного боргу протягом 2006 року зросли на 3 млрд. грн., однак, їх частка залишається незмінною – 2,1%, що пояснюється високою вартістю цього інструменту.
Слід відмітити, що банківський капітал є важливим показником, що характеризує фінансову стійкість окремого банку та банківської системи загалом. Від того, на скільки банки приділяють увагу формуванню капіталу, залежить їх спроможність активно здійснювати банківські операції та надавати послуги, їх місце і роль у процесах економічних перетворень і подальшого розвитку економіки країни на ринкових засадах. Слід зазначити, що протягом 2006 року банки активно нарощували свою капітальну базу. Серед основних позитивних тенденцій розвитку банківської системи у 2006 році варто відзначити найбільше за роки існування вітчизняної банківської системи зростання регулятивного капіталу банків – на 15 млрд. грн., або на 56% до 41 млрд. грн., що становить 8% ВВП. Збільшення регулятивного капіталу відбулося головним чином за рахунок зростання:
· фактично сплаченого зареєстрованого статутного капіталу – на 10 млрд. грн., що становить 60% приросту регулятивного капіталу;
· субординованого боргу – на 2 млрд. грн. (12%);
· резервних фондів і загальних резервів – на 2 млрд. грн. (11%).
Зменшення адекватності регулятивного капіталу є результатом випереджаючого зростання активів, зважених за ризиком, відносно зростання регулятивного капіталу банків. Переважно збільшувалися активи з коефіцієнтом ризику 100% і 50%. Темпи їх приросту за рік становили 66% (на 110 млрд. грн.) та 50% (на 3 млрд. грн.) відповідно. Загалом це довгострокові кредити на поточні потреби, надані фізичним особам, довго - та короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання, і короткострокові кредити, надані іншим банкам. Найчисельнішою є група банків із значенням нормативу адекватності капіталу від 14% до 28%.
Аналізуючи розмір статутного капіталу на 1 діючий банк в регіональному розрізі слід відмітити, що найбільший розмір статутного капіталу у Дніпропетровській області – 219 млн. грн. станом на 2006 рік, Харківській – 200 млн. грн., м. Київ – 175 млн. грн., Волинській області – 174 млн. грн., а найменший розмір статутного капіталу на 1 діючий банк в Івано-Франковській – 22 млн. грн., Луганській області – 37 млн. грн., Сумській області – 38 млн. грн., Полтавській області – 43 млн. грн.
Станом на 01.04.2007 року за величиною власного капіталу лідерами на ринку банківських послуг були такі банківські установи – Приватбанк (2082 млн. грн.), Райффайзен банк Аваль (2099 млн. грн.), Укссиббанк (2125 млн. грн.), Укрексімбанк (1286 млн. грн.).
У структурі депозитних коштів, як і раніше, переважали депозити у національній валюті. Їх обсяг на 01.11.2006 року становив 100,9 млрд. грн. або 59,8% від загального обсягу депозитних зобов'язань що проте на 5,9 п.п. менше, ніж на початок року. У структурі депозитних зобов'язань банків за категоріями вкладників була частка депозитних вкладів фізичних осіб – 56,4% (95,1 млрд. грн.) проти 43,6% - вкладень суб'єктів господарювання. Депозитні вкладення суб'єктів господарювання традиційно переважали тільки в структурі поточних зобов'язань – 64,4% (38,7 млрд. грн.) на 01.11.2006 р.
2.2. РОЗМІЩЕННЯ РЕСУРСІВ БАНКІВ УКРАЇНИ
Активи банківського сектору України
Загальні активи банківського сектору за аналізований період зросли з 105,5 млрд. грн. на 01.01.2004 року до 353,1 млрд. грн. на 01.01.2007 року. При цьому спостерігався ріст чистих активів відповідно з 100,2 млрд. грн. на 01.01.2004 року до 340,2 млрд. грн. на 01.01.2007 року. Важливим є ріст високоліквідних активів, що складав 179,6% за аналізований період. За аналізований період обсяг виданих кредитів зріс у 3,7 рази, при цьому найвищі темпи зростання кредитування спостерігалися у 2006 році і складали 72,5%зарік.
Розглядаючи суб’єктів кредитування банківським сектором України слід відзначити превіліювання кредитування суб’єктів господарювання над кредитуванням фізичних осіб. У 2003 році питома вага виданих суб’єктам господарювання кредитів складала 79%, у 2004 році – 75%, у 2005 році – 70%, у 2006 році – 62%, поряд з цим кредитування фізичних осіб складало відповідно 12%, 15%, 21%, 29%, тобто спостерігалася тенденція зростання частки кредитування фізичних осіб і зменшення частки кредитування суб’єктів господарювання у загальному обсязі виданих українськими банками кредитів. Поряд з тенденцією зростання кредитування населення та суб’єктів господарювання спостерігалася тенденція зростання проблемних кредитів як у абсолютному виразі, так і у частці виданих кредитів, зокрема у 2003 році до проблемних кредитів віднесли кредити на суму 2,5 млрд. грн., у 2004 році – 3,15 млрд. грн., у 2005 році – 3,38 млрд. грн., у 2006 році – 4,46 млрд. грн.
Про динаміку збільшення кредитування свідчить і зростання обсягу виданих довгострокових кредитів, у тому числі суб’єктам господарювання. Зокрема на 2003 рік обсяг виданих довгострокових кредитів складав 28,1 млрд. грн., на 2004 рік – 45,5 млрд. грн., на 2005 рік – 86,2 млрд. грн., на 2006 рік – 157,2 млрд. грн. При цьому довгострокові кредити надавалися переважно суб’єктам господарювання, що свідчить про інвестиційну спрямованість кредитного портфелю банківської системи. У 2003 році частка кредитів, виданих суб’єктам господарювання, складала 82,6%, у 2004 році – 76,2%, у 2005 році – 67,9%, у 2006 році – 57,6%. Дана динаміка свідчить про зростання видачі довгострокових кредитів населенню, зокрема на покупку нерухомості, авто, товарів довгострокового користування.
Серед активів банківської системи є також вклади у цінні папери, що зростали з 6,5 млрд. грн. у 2003 році до 14,5 млрд. грн. у 2006 році. Банки України створювали резерви під активні операції, при цьому відсоток формування резерву постійно зростав з 98,2% на 2003 рік до 100,1% у 2006 році, при цьому резерви під активні операції банків формувалися переважно на 100%, тобто повністю у запланованому обсязі.
На рис 5. наведена структура активів банківської системи за період 2005-2006 роки.
Рис. 5. Структура активів банківської системи України в період 2005-2006 рр., %
За 2006 рік активи банків України збільшилися на 126 млрд. грн., або на 59% (за 2005 рік – 59%) і становили 340 млрд. грн.; загальні активи – на 130 млрд. грн., або на 58% (за 2005 рік – на 82 млрд. грн., або на 58%) і становили 353 млрд. грн. Операції українських банків з нерезидентами становлять 5% від загального обсягу активних операціях. Значне нарощення банками своїх активів спричинило зміни в структурі активів по банківській системі. Зокрема відбулося зростання з 70,1% до 76,4% частки наданих кредитів та зменшення з 16,4% до 12,7% частки високоліквідних активів та з 6,4% до 4,1% частки вкладень у цінні папери. Розвиток кредитних операцій банків став однією з основних причин зростання активів. Обсяг наданих за 2006 рік кредитів зріс до 270 млрд. грн. зростання обсягів довгострокового кредитування та інвестиційного кредитування свідчить про те, що банки протягом 2006 року брали активну участь у розвитку реального сектору економіки. У 2006 році кредити, надані іншим банкам, і строкові депозити, розміщені в інших банках, зросли на 70%, за 2005 рік – на 48%.
2.3. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
У сучасних умовах одним із найважливіших завдань для банків України є забезпечення прибуткової діяльності – необхідної умови фінансової стійкості та якісного розвитку банків для підвищення їх конкурентоспро-можності на фінансових ринках.
Найбільших доходів банківський сектор досяг у 2006 році в сумі 2,17 млрд. грн., а рівень рентабельності також досяг максимуму за всі роки існування національної банківської системи. Прибуток по банківській системі за 2006 рік становив 4,1 млрд. грн., що в 1,9 рази більше за показник 2005 року. При цьому рентабельність активів постійно збільшувалася з 1,04 у 2004 році до 1,31 у 2006 році, а рентабельність капіталу зростала з 7,61 у 2004 році до 10,39 у 2006 році. На рис 6. відображена структура доходів банків України за період 2005-2006 років.
Рис. 6. Структура доходів банків України, %
Порівняно з 2005 роком доходи банків збільшилися на 51,2% і за станом на 01.01.2007 року становили 41,6 млрд. грн. Збільшення доходів відбулося за рахунок зростання процентних доходів – на 11,2 млрд. грн. (або на 59,0%) і комісійних доходів – на 2,5 млрд. грн. (на 44,0%).
У структурі доходів банків у 2006 році відбулися такі зміни:
· на 3,6 п.п. (з 69,1% до 72,7%) зросла частка процентних доходів;
· на 1п.п. (з 21,0% до 20,0%) зменшилися комісійні доходи;
· на 2,8 п.п. (з4,7% до 1,9%) зменшилися інші операційні доходи;
· на 0,6 п.п. (з 4,3% до 4,9%) зріс результат від торговельних операцій.
У структурі процентних доходів основне місце займають процентні доходи за кредити, надані суб’єктам господарської діяльності та фізичним особам (46,1% і 20,0% від загальної суми процентних доходів).
Витрати банків України за 2006 рік зросли на 48% і станом на 01.01.2007 року досягли 37,5 млрд. грн. Дане збільшення витрат відбулося за рахунок зростання процентних витрат – на 5,7 млрд. грн. (47,1% від суми збільшення витрат) і загальних адміністративних витрат – на 3,4 млрд. грн. (28,1%). У структурі витрат банків відбулися такі зміни:
· зросла з 43,0% до 44,2% частка процентних витрат, що пояснюється збільшенням ресурсної бази банків;
· зменшилася з 34,4% до 32,4% частка загальних адміністративних витрат;
· зросли більше ніж на 2,3 млрд. грн., або на 49% витрати на утримання персоналу, які в загальних адміністративних витратах займають понад 50%;
· зросли на 25% (на 380 млн. грн.) витрати на утримання основних засобів і нематеріальних активів, які становили 1,9 млрд. грн.. або 16% від загальних адміністративних витрат;
· зросли з 11,0% до 12,5% відрахування до резервів.
Структуру витрат банків України за період 2005-2006 років наведено на рис. 7.
Рис. 7. Структура витрат банків України за період 2005-2006 рр., %
Порівняно з 2005 роком в 2006 році загальні адміністративні витрати зросли на 40% (на 3,4 млрд. грн.). Незважаючи на позитивні тенденції, проблема підвищення капіталізації залишається однією з найактуальніших для національного банківського сектору.
Аналізуючи динаміку зростання прибутку банківського сектору України та рівня рентабельності банків слід звернути увагу на рис. 8.
Рис 8. Динаміка прибутку та рентабельності банківської системи України
Прибуток, отриманий банківською системою постійно зростає і досяг свого апогею у 2006 році на відмітці 4144 млн. грн. Причиною зростання прибутку банківського сектору є постійно зростаюча рентабельність активів від 1,27% у 2001 році до 1,61% у 2006 році та зростання обсягу виданих кредитів, а отже, отриманого банками процентного доходу.
3. ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Навряд чи сьогодні в Україні знайдеться людина, підприємство або організація, повністю задоволені роботою вітчизняної банківської системи. При цьому спектр оцінок досить широкий: від повного заперечення будь-яких позитивних зрушень останніми роками до переможних реляцій про видатні досягнення.
У ряду негативних оцінок можна натрапити на такі: «найслабше місце української економіки», «не відповідає не тільки вимогам ЄС, а й вимогам економічного розвитку», «має тенденцію рухатися до межі зруйнування», «...державу абсолютно не можуть задовольнити ні сьогоднішня величина, ні якість банківської системи».
На нашу думку, першочерговими конкретними практичними кроками у справі підвищення рівня банківської системи України мають стати:
у сфері зміцнення ресурсного потенціалу комерційних банків
— зростання реальних доходів населення і зміцнення корпоративних фінансів;
— підвищення мінімального розміру капіталу місцевих кооперативних, регіональних та міжрегіональних комерційних банків;
— зниження існуючих норм резервування, нарахування відсотків на резервні фонди;
— створення потужних фінансових конгломератів, спроможних надавати комплексні фінансові послуги;
— розширення участі комерційних банків у заснуванні страхових компаній;
— розвиток системи рефінансування банків НБУ;
— спрощення процедур звернення на стягнення майна, наданого в заставу;
— обмеження розрахунків готівкою при придбанні нерухомості, автомобілів і т.п.;
у сфері здійснення банківської діяльності
— виключення ситуацій, коли банки приймають рішення під політичним тиском або під впливом суб’єктів господарювання;
— приведення нормативних документів НБУ у відповідність до міжнародних стандартів;
— створення державою правових (прийняття нових редакцій законів «Про банки та банківську діяльність», «Про промислово-фінансові групи», закону «Про кредит», зняття жорстких правових обмежень на об’єднання банківського, інвестиційного та страхового бізнесу) та економічних (упровадження стимулюючого оподаткування, надання преференцій) основ для здійснення комерційними банками інвестиційної діяльності, перебудови системи довгострокового кредитування, активізації участі комерційних банків у створенні фінансово-промислових груп, приватизаційних процесах;
— створення у комерційних банках підрозділів з розробки стратегії їх розвитку;
— розширення надання банками корпоративним клієнтам практичної допомоги у здійсненні електронної комерції;
— розвиток синдикованого кредитування суб’єктів господарювання;
— здешевлення банківських послуг за рахунок комплексності їх надання;
— проведення міжнародної сертифікації вітчизняних банкірів;
— проведення аудиту за підсумками 2003 року за міжнародними стандартами;
— формування в громадській свідомості позитивного іміджу банків і працівників банківської системи, побудованого на доказових прикладах успішного співробітництва банків та клієнтів.
Крім того, необхідно забезпечити сталий соціально-економічний розвиток, проведення структурних перетворень у реальному секторі економіки.
ВИСНОВКИ
Написана курсова робота дала змогу зрозуміти організаційну структуру та принципи функціонування банківської системи України. Аналізуючи показники діяльності національної банківської системи за період 2004-2008 років можна зробити висновок про стабільне функціонування та розвиток банківської системи України, адже спостерігалося підвищенням фінансової стабільності, рівня капіталізації банків, поліпшенням якості активів, зменшенням ризиків у банківській діяльності, а також наявність позитивних структурних змін в активах, зобов`язаннях, капіталі банків та в кількісному складі системи.
Становлення банківської системи тісно пов’язане зі створенням ефективного механізму управління банківською діяльністю, дійової системи регулювання і контролю банківських операцій. Це, у свою чергу, потребує глибокого вивчення основ сучасної банківської справи, дослідження сутності й особливостей надання різноманітних банківських послуг, відстежування та врахування міжнародного досвіду, а також перспективних можливостей розвитку фінансово-кредитної системи України в цілому. Триває позитивна тенденція до підвищення рівня капіталізації, передусім – за рахунок збільшення статутного капіталу відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів НБУ.
Позитивним є входження у банківський сектор України іноземного капіталу та власне іноземних банків, які мають змогу акумулювати вільні активи за ціною нижчою ринкової в Україні та видавати кредити на розвиток реального сектору економіки та поточне споживання. Дана тенденція зростання іноземного капіталу на національному фінансовому ринку є поштовхом до розвитку конкуренції на ринку капіталів, покращення рівня обслуговування, здешевлення кредитних ресурсів та підвищення ставок по депозитним операціям.
Структура банківського кредитування є досить стійкою. Основну частку кредитів становлять позички, надані суб`єктам господарювання, проте в перспективі їх питома вага зменшується, при цьому зростає питома вага кредитування фізичнгих осіб, розглядаючи довгострокове кредитування слід зазначити зростання його в абсолютному виразі у більш ніж 3 рази, при цьому довгострокове кредитування у реальний сектор економіки та субєктам господарювання поступово у загальному виразі зменшується і зростає довгострокове кредитування населення на купівлю нерухомості, авто, товарів довгострокового користування.
Незважаючи на певні позитивні зміни, все ж проблеми оптимізації кількісної структури банків, створення спеціальних банківських установ, об`єднань, усунення диспропорцій залишаються й надалі. Так, в Україні не має кооперативних банків, а саме вони слугують базою для становлення і зростання малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах. Недоліком розвитку банківської системи є концентрація переважної частини капіталу у промислово розвинених областях та відсутність регіональних банківських установ майже у половині областей України. При цьому спостерігається також концентрація статутного капіталу банів у промислово розвинених областях, а банківські установи у середньорозвинених регіонах не мають достатніх власник ресурсів для задоволення потреб у поточних ресурсах.. Відтак, особливу увагу слід приділяти створенню механізмів, які б дієво сприяли розвитку місцевих, кооперативних і спеціалізованих банків, в тому числі в регіональному аспекті. Банківський сектор стане ефективним лише тоді, коли зможе запропонувати кожному члену суспільства, незалежно від його матеріального становища, прийнятний механізм обслуговування.
Ефективність діяльності банківської системи України значною мірою залежить від рівня її капіталізації, який на сьогодні низький. Проте в динаміці відбувається зростання капіталізації укрїнських банів, у тому числі 2 державних – Ощадного банку України та Укрексімбанку. Відомо, що рівень капіталізації визначається як відношення регулятивного капіталу до активів, зважених на ризик. Отже проблему підвищення капіталізації можна вирішувати як шляхом збільшення власного капіталу, так і зменшення високо ризикованих активів. Реальна картина така: попри те, що банки нині скорочують ризикові активи (за останні три з половиною роки високоліквідні активи зросли майже в 3,5 рази), нарощування власного капіталу відбувається надто мляво і повільно. Як відомо, сумарний сплачений капітал усіх банків нашої країни приблизно дорівнює обсягу капіталу одного із провідних зарубіжних банків.
Розглядаючи депозитний ринок України сділ зазначити низькі процентні ставки та високий рівень інфляції, який фактично перевищує відсотки по депозитних вкладах. Оптимальна структура банківської системи України – це така її побудова, за якої динамічний розвиток вітчизняної економіки може бути максимально забезпечений повним набором основних банківських продуктів, яких потребують суб`єкти ринку.
В результаті написання курсової роботи було здійснено характеристику банківської системи України, проведено аналіз процесу формування ресурсів банківської системи, здійснено аналіз фінансових результатів діяльності банків України та визначено основні фактори, які могли саме таким чином вплинути на розвиток національного банківського сектору.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України „Про Національний банк України” № 679-ХІV від 20.05.1999р.
2. Закон України „Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року // Відомості ВРУ від 10.10.1999. – 1999, №29, стаття 238.
3. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Затверджена постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 р.
4. Положення НБУ “Про кредитування” Затверджено постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р. // Податки та бухгалтерський облік. - 2000. - №59. - с.715
5. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
6. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2004. – 324 с.
7. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлук, А.М.Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І.Савлука. – К.:КНЕУ, 2002.– 598 с.
8. Коцовська Р., Ричаківська В., Табачук Г., Грудзевич Я., Вознюк М. Операції комерційних банків: – 2-ге вид., доп. – Львів: ЛБІ НБУ, 2001.– 516 с.
9. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д- ра екон. наук, проф. Ф.Ф. Бутинця. – К.: Кондор, 2004. – 461 с.
10. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2004. – 486 с.
11. Сухарський В.С. Ощадно-банківська справа. – Тернопіль: Астон, 2003. – 464 с.
12. Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник.–К.:Атіка, 2005.– 480 с.
13. www.bank.gov.ua – сайт Національного банку України.
Слід відмітити, що банківський капітал є важливим показником, що характеризує фінансову стійкість окремого банку та банківської системи загалом. Від того, на скільки банки приділяють увагу формуванню капіталу, залежить їх спроможність активно здійснювати банківські операції та надавати послуги, їх місце і роль у процесах економічних перетворень і подальшого розвитку економіки країни на ринкових засадах. Слід зазначити, що протягом 2006 року банки активно нарощували свою капітальну базу. Серед основних позитивних тенденцій розвитку банківської системи у 2006 році варто відзначити найбільше за роки існування вітчизняної банківської системи зростання регулятивного капіталу банків – на 15 млрд. грн., або на 56% до 41 млрд. грн., що становить 8% ВВП. Збільшення регулятивного капіталу відбулося головним чином за рахунок зростання:
· фактично сплаченого зареєстрованого статутного капіталу – на 10 млрд. грн., що становить 60% приросту регулятивного капіталу;
· субординованого боргу – на 2 млрд. грн. (12%);
· резервних фондів і загальних резервів – на 2 млрд. грн. (11%).
Зменшення адекватності регулятивного капіталу є результатом випереджаючого зростання активів, зважених за ризиком, відносно зростання регулятивного капіталу банків. Переважно збільшувалися активи з коефіцієнтом ризику 100% і 50%. Темпи їх приросту за рік становили 66% (на 110 млрд. грн.) та 50% (на 3 млрд. грн.) відповідно. Загалом це довгострокові кредити на поточні потреби, надані фізичним особам, довго - та короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання, і короткострокові кредити, надані іншим банкам. Найчисельнішою є група банків із значенням нормативу адекватності капіталу від 14% до 28%.
Аналізуючи розмір статутного капіталу на 1 діючий банк в регіональному розрізі слід відмітити, що найбільший розмір статутного капіталу у Дніпропетровській області – 219 млн. грн. станом на 2006 рік, Харківській – 200 млн. грн., м. Київ – 175 млн. грн., Волинській області – 174 млн. грн., а найменший розмір статутного капіталу на 1 діючий банк в Івано-Франковській – 22 млн. грн., Луганській області – 37 млн. грн., Сумській області – 38 млн. грн., Полтавській області – 43 млн. грн.
Станом на 01.04.2007 року за величиною власного капіталу лідерами на ринку банківських послуг були такі банківські установи – Приватбанк (2082 млн. грн.), Райффайзен банк Аваль (2099 млн. грн.), Укссиббанк (2125 млн. грн.), Укрексімбанк (1286 млн. грн.).
У структурі депозитних коштів, як і раніше, переважали депозити у національній валюті. Їх обсяг на 01.11.2006 року становив 100,9 млрд. грн. або 59,8% від загального обсягу депозитних зобов'язань що проте на 5,9 п.п. менше, ніж на початок року. У структурі депозитних зобов'язань банків за категоріями вкладників була частка депозитних вкладів фізичних осіб – 56,4% (95,1 млрд. грн.) проти 43,6% - вкладень суб'єктів господарювання. Депозитні вкладення суб'єктів господарювання традиційно переважали тільки в структурі поточних зобов'язань – 64,4% (38,7 млрд. грн.) на 01.11.2006 р.
2.2. РОЗМІЩЕННЯ РЕСУРСІВ БАНКІВ УКРАЇНИ
Прогресивні структурні зрушення та раціональна структура активів є важливою передумовою забезпечення ліквідності та платоспроможності банків, прибутковості їх діяльності. В таблиці 4. відображено тенденція зміни в активах банківського сектору України.
Таблиця 4.Активи банківського сектору України
| Активи | 01.01.2004 | 01.01.2005 | 01.01.2006 | 01.01.2007 |
| Загальні активи | 105539 | 141497 | 223024 | 353086 |
| Чисті активи | 100234 | 131448 | 213878 | 340179 |
| Високоліквідні активи | 16043 | 23595 | 36482 | 44851 |
| Кредити надані | 73442 | 97197 | 156385 | 269688 |
| у т.ч. кредити надані суб’єктам господарської діяльності | 57957 | 72875 | 109020 | 167661 |
| кредити надані фізичним особам | 8879 | 14599 | 33156 | 77755 |
| Довгострокові кредити | 28136 | 45531 | 86227 | 157224 |
| з них: довгострокові кредити суб’єктам господарської діяльності | 23239 | 34693 | 58528 | 90576 |
| Проблемні (прострочені та сумнівні) кредити | 2500 | 3145 | 3379 | 4456 |
| Вкладення в цінні папери | 6534 | 8157 | 14338 | 14466 |
| Резерви під активні операції банків: | 5355 | 7250 | 9370 | 13289 |
| % виконання формування резерву | 98,2 | 99,7 | 100,05 | 100,1 |
| з них: резерв на відшкодуван-ня можливих втрат за кредит-ними операціями | 4631 | 6367 | 8328 | 12246 |
Розглядаючи суб’єктів кредитування банківським сектором України слід відзначити превіліювання кредитування суб’єктів господарювання над кредитуванням фізичних осіб. У 2003 році питома вага виданих суб’єктам господарювання кредитів складала 79%, у 2004 році – 75%, у 2005 році – 70%, у 2006 році – 62%, поряд з цим кредитування фізичних осіб складало відповідно 12%, 15%, 21%, 29%, тобто спостерігалася тенденція зростання частки кредитування фізичних осіб і зменшення частки кредитування суб’єктів господарювання у загальному обсязі виданих українськими банками кредитів. Поряд з тенденцією зростання кредитування населення та суб’єктів господарювання спостерігалася тенденція зростання проблемних кредитів як у абсолютному виразі, так і у частці виданих кредитів, зокрема у 2003 році до проблемних кредитів віднесли кредити на суму 2,5 млрд. грн., у 2004 році – 3,15 млрд. грн., у 2005 році – 3,38 млрд. грн., у 2006 році – 4,46 млрд. грн.
Про динаміку збільшення кредитування свідчить і зростання обсягу виданих довгострокових кредитів, у тому числі суб’єктам господарювання. Зокрема на 2003 рік обсяг виданих довгострокових кредитів складав 28,1 млрд. грн., на 2004 рік – 45,5 млрд. грн., на 2005 рік – 86,2 млрд. грн., на 2006 рік – 157,2 млрд. грн. При цьому довгострокові кредити надавалися переважно суб’єктам господарювання, що свідчить про інвестиційну спрямованість кредитного портфелю банківської системи. У 2003 році частка кредитів, виданих суб’єктам господарювання, складала 82,6%, у 2004 році – 76,2%, у 2005 році – 67,9%, у 2006 році – 57,6%. Дана динаміка свідчить про зростання видачі довгострокових кредитів населенню, зокрема на покупку нерухомості, авто, товарів довгострокового користування.
Серед активів банківської системи є також вклади у цінні папери, що зростали з 6,5 млрд. грн. у 2003 році до 14,5 млрд. грн. у 2006 році. Банки України створювали резерви під активні операції, при цьому відсоток формування резерву постійно зростав з 98,2% на 2003 рік до 100,1% у 2006 році, при цьому резерви під активні операції банків формувалися переважно на 100%, тобто повністю у запланованому обсязі.
На рис 5. наведена структура активів банківської системи за період 2005-2006 роки.
Рис. 5. Структура активів банківської системи України в період 2005-2006 рр., %
За 2006 рік активи банків України збільшилися на 126 млрд. грн., або на 59% (за 2005 рік – 59%) і становили 340 млрд. грн.; загальні активи – на 130 млрд. грн., або на 58% (за 2005 рік – на 82 млрд. грн., або на 58%) і становили 353 млрд. грн. Операції українських банків з нерезидентами становлять 5% від загального обсягу активних операціях. Значне нарощення банками своїх активів спричинило зміни в структурі активів по банківській системі. Зокрема відбулося зростання з 70,1% до 76,4% частки наданих кредитів та зменшення з 16,4% до 12,7% частки високоліквідних активів та з 6,4% до 4,1% частки вкладень у цінні папери. Розвиток кредитних операцій банків став однією з основних причин зростання активів. Обсяг наданих за 2006 рік кредитів зріс до 270 млрд. грн. зростання обсягів довгострокового кредитування та інвестиційного кредитування свідчить про те, що банки протягом 2006 року брали активну участь у розвитку реального сектору економіки. У 2006 році кредити, надані іншим банкам, і строкові депозити, розміщені в інших банках, зросли на 70%, за 2005 рік – на 48%.
2.3. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
У сучасних умовах одним із найважливіших завдань для банків України є забезпечення прибуткової діяльності – необхідної умови фінансової стійкості та якісного розвитку банків для підвищення їх конкурентоспро-можності на фінансових ринках.
Найбільших доходів банківський сектор досяг у 2006 році в сумі 2,17 млрд. грн., а рівень рентабельності також досяг максимуму за всі роки існування національної банківської системи. Прибуток по банківській системі за 2006 рік становив 4,1 млрд. грн., що в 1,9 рази більше за показник 2005 року. При цьому рентабельність активів постійно збільшувалася з 1,04 у 2004 році до 1,31 у 2006 році, а рентабельність капіталу зростала з 7,61 у 2004 році до 10,39 у 2006 році. На рис 6. відображена структура доходів банків України за період 2005-2006 років.
Рис. 6. Структура доходів банків України, %
Порівняно з 2005 роком доходи банків збільшилися на 51,2% і за станом на 01.01.2007 року становили 41,6 млрд. грн. Збільшення доходів відбулося за рахунок зростання процентних доходів – на 11,2 млрд. грн. (або на 59,0%) і комісійних доходів – на 2,5 млрд. грн. (на 44,0%).
У структурі доходів банків у 2006 році відбулися такі зміни:
· на 3,6 п.п. (з 69,1% до 72,7%) зросла частка процентних доходів;
· на 1п.п. (з 21,0% до 20,0%) зменшилися комісійні доходи;
· на 2,8 п.п. (з4,7% до 1,9%) зменшилися інші операційні доходи;
· на 0,6 п.п. (з 4,3% до 4,9%) зріс результат від торговельних операцій.
У структурі процентних доходів основне місце займають процентні доходи за кредити, надані суб’єктам господарської діяльності та фізичним особам (46,1% і 20,0% від загальної суми процентних доходів).
Витрати банків України за 2006 рік зросли на 48% і станом на 01.01.2007 року досягли 37,5 млрд. грн. Дане збільшення витрат відбулося за рахунок зростання процентних витрат – на 5,7 млрд. грн. (47,1% від суми збільшення витрат) і загальних адміністративних витрат – на 3,4 млрд. грн. (28,1%). У структурі витрат банків відбулися такі зміни:
· зросла з 43,0% до 44,2% частка процентних витрат, що пояснюється збільшенням ресурсної бази банків;
· зменшилася з 34,4% до 32,4% частка загальних адміністративних витрат;
· зросли більше ніж на 2,3 млрд. грн., або на 49% витрати на утримання персоналу, які в загальних адміністративних витратах займають понад 50%;
· зросли на 25% (на 380 млн. грн.) витрати на утримання основних засобів і нематеріальних активів, які становили 1,9 млрд. грн.. або 16% від загальних адміністративних витрат;
· зросли з 11,0% до 12,5% відрахування до резервів.
Структуру витрат банків України за період 2005-2006 років наведено на рис. 7.
Рис. 7. Структура витрат банків України за період 2005-2006 рр., %
Порівняно з 2005 роком в 2006 році загальні адміністративні витрати зросли на 40% (на 3,4 млрд. грн.). Незважаючи на позитивні тенденції, проблема підвищення капіталізації залишається однією з найактуальніших для національного банківського сектору.
Аналізуючи динаміку зростання прибутку банківського сектору України та рівня рентабельності банків слід звернути увагу на рис. 8.
Рис 8. Динаміка прибутку та рентабельності банківської системи України
Прибуток, отриманий банківською системою постійно зростає і досяг свого апогею у 2006 році на відмітці 4144 млн. грн. Причиною зростання прибутку банківського сектору є постійно зростаюча рентабельність активів від 1,27% у 2001 році до 1,61% у 2006 році та зростання обсягу виданих кредитів, а отже, отриманого банками процентного доходу.
3. ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Навряд чи сьогодні в Україні знайдеться людина, підприємство або організація, повністю задоволені роботою вітчизняної банківської системи. При цьому спектр оцінок досить широкий: від повного заперечення будь-яких позитивних зрушень останніми роками до переможних реляцій про видатні досягнення.
У ряду негативних оцінок можна натрапити на такі: «найслабше місце української економіки», «не відповідає не тільки вимогам ЄС, а й вимогам економічного розвитку», «має тенденцію рухатися до межі зруйнування», «...державу абсолютно не можуть задовольнити ні сьогоднішня величина, ні якість банківської системи».
На нашу думку, першочерговими конкретними практичними кроками у справі підвищення рівня банківської системи України мають стати:
у сфері зміцнення ресурсного потенціалу комерційних банків
— зростання реальних доходів населення і зміцнення корпоративних фінансів;
— підвищення мінімального розміру капіталу місцевих кооперативних, регіональних та міжрегіональних комерційних банків;
— зниження існуючих норм резервування, нарахування відсотків на резервні фонди;
— створення потужних фінансових конгломератів, спроможних надавати комплексні фінансові послуги;
— розширення участі комерційних банків у заснуванні страхових компаній;
— розвиток системи рефінансування банків НБУ;
— спрощення процедур звернення на стягнення майна, наданого в заставу;
— обмеження розрахунків готівкою при придбанні нерухомості, автомобілів і т.п.;
у сфері здійснення банківської діяльності
— виключення ситуацій, коли банки приймають рішення під політичним тиском або під впливом суб’єктів господарювання;
— приведення нормативних документів НБУ у відповідність до міжнародних стандартів;
— створення державою правових (прийняття нових редакцій законів «Про банки та банківську діяльність», «Про промислово-фінансові групи», закону «Про кредит», зняття жорстких правових обмежень на об’єднання банківського, інвестиційного та страхового бізнесу) та економічних (упровадження стимулюючого оподаткування, надання преференцій) основ для здійснення комерційними банками інвестиційної діяльності, перебудови системи довгострокового кредитування, активізації участі комерційних банків у створенні фінансово-промислових груп, приватизаційних процесах;
— створення у комерційних банках підрозділів з розробки стратегії їх розвитку;
— розширення надання банками корпоративним клієнтам практичної допомоги у здійсненні електронної комерції;
— розвиток синдикованого кредитування суб’єктів господарювання;
— здешевлення банківських послуг за рахунок комплексності їх надання;
— проведення міжнародної сертифікації вітчизняних банкірів;
— проведення аудиту за підсумками 2003 року за міжнародними стандартами;
— формування в громадській свідомості позитивного іміджу банків і працівників банківської системи, побудованого на доказових прикладах успішного співробітництва банків та клієнтів.
Крім того, необхідно забезпечити сталий соціально-економічний розвиток, проведення структурних перетворень у реальному секторі економіки.
ВИСНОВКИ
Написана курсова робота дала змогу зрозуміти організаційну структуру та принципи функціонування банківської системи України. Аналізуючи показники діяльності національної банківської системи за період 2004-2008 років можна зробити висновок про стабільне функціонування та розвиток банківської системи України, адже спостерігалося підвищенням фінансової стабільності, рівня капіталізації банків, поліпшенням якості активів, зменшенням ризиків у банківській діяльності, а також наявність позитивних структурних змін в активах, зобов`язаннях, капіталі банків та в кількісному складі системи.
Становлення банківської системи тісно пов’язане зі створенням ефективного механізму управління банківською діяльністю, дійової системи регулювання і контролю банківських операцій. Це, у свою чергу, потребує глибокого вивчення основ сучасної банківської справи, дослідження сутності й особливостей надання різноманітних банківських послуг, відстежування та врахування міжнародного досвіду, а також перспективних можливостей розвитку фінансово-кредитної системи України в цілому. Триває позитивна тенденція до підвищення рівня капіталізації, передусім – за рахунок збільшення статутного капіталу відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів НБУ.
Позитивним є входження у банківський сектор України іноземного капіталу та власне іноземних банків, які мають змогу акумулювати вільні активи за ціною нижчою ринкової в Україні та видавати кредити на розвиток реального сектору економіки та поточне споживання. Дана тенденція зростання іноземного капіталу на національному фінансовому ринку є поштовхом до розвитку конкуренції на ринку капіталів, покращення рівня обслуговування, здешевлення кредитних ресурсів та підвищення ставок по депозитним операціям.
Структура банківського кредитування є досить стійкою. Основну частку кредитів становлять позички, надані суб`єктам господарювання, проте в перспективі їх питома вага зменшується, при цьому зростає питома вага кредитування фізичнгих осіб, розглядаючи довгострокове кредитування слід зазначити зростання його в абсолютному виразі у більш ніж 3 рази, при цьому довгострокове кредитування у реальний сектор економіки та субєктам господарювання поступово у загальному виразі зменшується і зростає довгострокове кредитування населення на купівлю нерухомості, авто, товарів довгострокового користування.
Незважаючи на певні позитивні зміни, все ж проблеми оптимізації кількісної структури банків, створення спеціальних банківських установ, об`єднань, усунення диспропорцій залишаються й надалі. Так, в Україні не має кооперативних банків, а саме вони слугують базою для становлення і зростання малого та середнього бізнесу в розвинутих країнах. Недоліком розвитку банківської системи є концентрація переважної частини капіталу у промислово розвинених областях та відсутність регіональних банківських установ майже у половині областей України. При цьому спостерігається також концентрація статутного капіталу банів у промислово розвинених областях, а банківські установи у середньорозвинених регіонах не мають достатніх власник ресурсів для задоволення потреб у поточних ресурсах.. Відтак, особливу увагу слід приділяти створенню механізмів, які б дієво сприяли розвитку місцевих, кооперативних і спеціалізованих банків, в тому числі в регіональному аспекті. Банківський сектор стане ефективним лише тоді, коли зможе запропонувати кожному члену суспільства, незалежно від його матеріального становища, прийнятний механізм обслуговування.
Ефективність діяльності банківської системи України значною мірою залежить від рівня її капіталізації, який на сьогодні низький. Проте в динаміці відбувається зростання капіталізації укрїнських банів, у тому числі 2 державних – Ощадного банку України та Укрексімбанку. Відомо, що рівень капіталізації визначається як відношення регулятивного капіталу до активів, зважених на ризик. Отже проблему підвищення капіталізації можна вирішувати як шляхом збільшення власного капіталу, так і зменшення високо ризикованих активів. Реальна картина така: попри те, що банки нині скорочують ризикові активи (за останні три з половиною роки високоліквідні активи зросли майже в 3,5 рази), нарощування власного капіталу відбувається надто мляво і повільно. Як відомо, сумарний сплачений капітал усіх банків нашої країни приблизно дорівнює обсягу капіталу одного із провідних зарубіжних банків.
Розглядаючи депозитний ринок України сділ зазначити низькі процентні ставки та високий рівень інфляції, який фактично перевищує відсотки по депозитних вкладах. Оптимальна структура банківської системи України – це така її побудова, за якої динамічний розвиток вітчизняної економіки може бути максимально забезпечений повним набором основних банківських продуктів, яких потребують суб`єкти ринку.
В результаті написання курсової роботи було здійснено характеристику банківської системи України, проведено аналіз процесу формування ресурсів банківської системи, здійснено аналіз фінансових результатів діяльності банків України та визначено основні фактори, які могли саме таким чином вплинути на розвиток національного банківського сектору.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України „Про Національний банк України” № 679-ХІV від 20.05.1999р.
2. Закон України „Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року // Відомості ВРУ від 10.10.1999. – 1999, №29, стаття 238.
3. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Затверджена постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 р.
4. Положення НБУ “Про кредитування” Затверджено постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р. // Податки та бухгалтерський облік. - 2000. - №59. - с.715
5. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
6. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2004. – 324 с.
7. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлук, А.М.Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І.Савлука. – К.:КНЕУ, 2002.– 598 с.
8. Коцовська Р., Ричаківська В., Табачук Г., Грудзевич Я., Вознюк М. Операції комерційних банків: – 2-ге вид., доп. – Львів: ЛБІ НБУ, 2001.– 516 с.
9. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д- ра екон. наук, проф. Ф.Ф. Бутинця. – К.: Кондор, 2004. – 461 с.
10. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2004. – 486 с.
11. Сухарський В.С. Ощадно-банківська справа. – Тернопіль: Астон, 2003. – 464 с.
12. Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник.–К.:Атіка, 2005.– 480 с.
13. www.bank.gov.ua – сайт Національного банку України.
