Курсовая на тему Кредитний портфель банку
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-05-31Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЮ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ
2.1 Аналіз кредитних операцій банків
2.2 Аналіз динаміки та структури кредитного портфеля АКІБ "Укрсиббанк"
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ КРЕДИТНИХ ПОСЛУГ
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
Банківська система у країнах, які змінюють суспільну орієнтацію, проходить певні етапи – створення, стабілізації та подальшого розвитку. Сьогодні можливо констатувати, що в Україні в цілому розпочався етап економічного зростання. У багатьох галузях досягнуто значного збільшення виробництва продукції і послуг, завдяки збільшенню заробітної плати і соціальних виплат зростає рівень матеріального добробуту населення, забезпечено стабільність національної грошової одиниці. На такому фоні в цілому можна відзначити, що етап становлення банківської системи закінчився, створено і постійно вдосконалюється правове поле діяльності банків. До характерних ознак сьогоднішньої банківської системи належить широке розгалуження банківських установ, високий рівень зростання їхніх активів, а також досить висока активність на ринку кредитних послуг, що призводить до виникнення нових ризиків. Така ситуація вимагає поглибленого дослідження кредитної діяльності банків і зумовлює актуальність теми даної роботи.
Дослідження проблем подальшого вдосконалення функціонування банківської системи, зокрема процесу управління кредитним портфелем банку, привертає увагу багатьох вітчизняних учених, серед яких потрібно відзначити праці М.Д. Алексєєнко, О.В. Дзюблюка, І.М. Лазепка, А.М. Мороза, С.Я. Огородніка, М.І. Савлука, М.І. Сивульського та ін. У працях цих та інших фахівців розглядаються проблеми формування і моніторингу кредитного портфеля, наводяться класифікаційні характеристики кредитів і пов’язаних з ними ризиків, висвітлюються інші актуальні аспекти кредитних операцій комерційних банків. Проте питання саме вдосконалення управління кредитним портфелем в процесі різкого зростання кількості кредитних послуг, а також в процесі генерування нових ризиків та трансформації уже існуючих залишаються дискусійними і недостатньо опрацьованими. Тому метою нашого дослідження є виявлення новосформованих ризиків, оцінка масштабів їх загрози та знаходження засобів імунітету кредитного портфелю банків.
Завданнями даної роботи є:
- ознайомлення з теоретичними аспектами, а також з попередніми дослідженнями обраної теми;
- аналіз сукупного кредитного портфелю комерційних банків України;
- аналіз кредитних операцій АКІБ "Укрсиббанк";
- виявлення проблемних зон кредитної діяльності банків в Україні;
- виявлення та оцінка ризиків;
- знаходження способів усунення ризикованості та шляхів підвищення ефективності кредитного портфелю, які зможуть знайти своє місце в практичному застосуванню в процесі банківської діяльності.
Дохідність і ризик – основні параметри управління кредитним портфелем банку. За співвідношенням цих показників визначається ефективність кредитної діяльності банку.
Головна мета процесу управління кредитним портфелем банку полягає в забезпеченні максимальної дохідності за певного рівня ризику. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами. На формування структури кредитного портфеля банку суттєво впливає специфіка сектору ринку, який обслуговується цим банком. Для спеціалізованих банків структура кредитного портфеля концентрується в певних галузях економіки. Для іпотечних банків характерним є довгострокове кредитування. У структурі кредитного портфеля ощадних банків переважають споживчі кредити та позики фізичним особам.
Управління кредитним портфелем дає змогу балансувати та стримувати ризик усього портфеля, контролювати ризик, притаманний тим чи іншим ринкам, клієнтам, позиковим інструментам, кредитам та умовам діяльності. Управління кредитними ризиками вимагає систематичного аналізу кредитного портфеля та роботи з проблемними кредитами.
Аналіз кредитного портфеля потребує дослідження його структури в розрізі груп ризику, ступеня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментації кредитного портфеля.
Особливу увагу, як уже зазначалося, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників комерційних банків постановою Правління Національного банку України № 279 від 6.07.2000 р. затверджене Положення про порядок розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за наданими депозитами, кредитами іншим банкам, суб’єктами господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіями та поручительствами.
Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку
Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами (кредити під контролем, субстандартні, а також безнадійні, сумнівні кредити).
З метою нарахування резерву й оцінки якості кредитного портфеля комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:
- оцінка фінансового стану позичальника;
- погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.
Для оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи використовуються такі показники:
- коефіцієнт абсолютної ліквідності;
- проміжний коефіцієнт покриття (проміжний коефіцієнт ліквідності);
- коефіцієнт загальної ліквідності;
- коефіцієнт автономії;
- коефіцієнт фінансового важеля;
- коефіцієнт фінансової стійкості;
- коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат;
- обсяг реалізації та прибутку;
- показники прибутковості;
- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;
- грошові потоки позичальника.
Також мають бути враховані фактори суб’єктивного характеру:
- ефективність управління позичальника;
- ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;
- наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника тощо;
- погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому;
- професіоналізм керівництва.
Оцінювання фінансового стану позичальника – комерційного банку здійснюється на підставі таких критеріїв (рис. 1.1).
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис. 1.1. Критерії оцінки фінансового стану позичальника – комерційного банку
Під час оцінювання фінансового стану позичальника – фізичної особи мають бути враховані:
- соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів тощо, постійної роботи, сімейний стан;
- наявність реальної застави;
- вік та здоров’я клієнта;
- загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;
- інтенсивність користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами;
- зв’язки клієнта у діловому світі тощо.
Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити відносяться до таких категорій (рис. 1.2):
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис. 1.2. Категорії кредитів за ступенем ризику
Виходячи з погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею погашення є:
- добрим – якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються в установлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;
- слабким – якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;
- недостатнім – якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.
За ступенем ризику позики або ступенем надійності клієнта кредити поділяються на п’ять груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.
Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:
Таблиця 1.1 Класифікація кредитного портфелю комерційних банків
На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів.
Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.
Таблиця 2.1 Схема формування резерву за групами ризику
Комерційний банк формує резерв під заборгованість за кредитами щоквартально.
Розглядаючи аналіз кредитного портфелю комерційного банку слід зазначити, що він може проводитися за окремими ознаками: за галузевою ознакою, за строком використання позики, за наявністю та характером забезпечення позики, за видом позичальника.
Аналіз галузевої структури кредитів дає змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці. Галузева диверсифікація кредитних вкладень повинна сприяти розвитку пріоритетних галузей народного господарства.
Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку,
Тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, тобто застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня.
За строком використання позики поділяються на: строкові і безстрокові (до запитання).
Строкові в свою чергу на: короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки). Строк кредиту, а також проценти за користування ним (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) визначаються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та процентів за користування ним.
Короткострокові кредити можуть надаватися банком у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити можуть надаватися для формування основних фондів, об’єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше, і видаються строком понад три роки.
Слід відзначити, що у плані рахунків банку є лише рахунки для короткострокових та довгострокових кредитів, а середньострокові відносять до групи довгострокових кредитів. ВСТУП
РОЗДІЛ 1 СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЮ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ
2.1 Аналіз кредитних операцій банків
2.2 Аналіз динаміки та структури кредитного портфеля АКІБ "Укрсиббанк"
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ КРЕДИТНИХ ПОСЛУГ
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
У будь-який період розвитку суспільства банки активно впливали на суспільні відносини, оскільки є фінансовими інститутами, що накопичують і розповсюджують особливий товар – платіжні кошти. Банки здійснюють кредитні операції за різноманітними схемами, беруть участь у реалізації важливих загальнодержавних програм з фінансової підтримки розвитку пріоритетних сфер і галузей економіки, впроваджують у практику ефективні й гнучкі кредитні інструменти. Банки посіли провідне місце серед фінансових інститутів розвинутих країн і здійснюють вплив на соціально-економічні і політичні процеси, особливо в період глобалізації світової економіки та заполітизованості вітчизняної. Не є винятком і період формування стійкої економіки в Україні, коли не вистачає надійних інструментів для акумулювання і розподілу наявних фінансових ресурсів.Банківська система у країнах, які змінюють суспільну орієнтацію, проходить певні етапи – створення, стабілізації та подальшого розвитку. Сьогодні можливо констатувати, що в Україні в цілому розпочався етап економічного зростання. У багатьох галузях досягнуто значного збільшення виробництва продукції і послуг, завдяки збільшенню заробітної плати і соціальних виплат зростає рівень матеріального добробуту населення, забезпечено стабільність національної грошової одиниці. На такому фоні в цілому можна відзначити, що етап становлення банківської системи закінчився, створено і постійно вдосконалюється правове поле діяльності банків. До характерних ознак сьогоднішньої банківської системи належить широке розгалуження банківських установ, високий рівень зростання їхніх активів, а також досить висока активність на ринку кредитних послуг, що призводить до виникнення нових ризиків. Така ситуація вимагає поглибленого дослідження кредитної діяльності банків і зумовлює актуальність теми даної роботи.
Дослідження проблем подальшого вдосконалення функціонування банківської системи, зокрема процесу управління кредитним портфелем банку, привертає увагу багатьох вітчизняних учених, серед яких потрібно відзначити праці М.Д. Алексєєнко, О.В. Дзюблюка, І.М. Лазепка, А.М. Мороза, С.Я. Огородніка, М.І. Савлука, М.І. Сивульського та ін. У працях цих та інших фахівців розглядаються проблеми формування і моніторингу кредитного портфеля, наводяться класифікаційні характеристики кредитів і пов’язаних з ними ризиків, висвітлюються інші актуальні аспекти кредитних операцій комерційних банків. Проте питання саме вдосконалення управління кредитним портфелем в процесі різкого зростання кількості кредитних послуг, а також в процесі генерування нових ризиків та трансформації уже існуючих залишаються дискусійними і недостатньо опрацьованими. Тому метою нашого дослідження є виявлення новосформованих ризиків, оцінка масштабів їх загрози та знаходження засобів імунітету кредитного портфелю банків.
Завданнями даної роботи є:
- ознайомлення з теоретичними аспектами, а також з попередніми дослідженнями обраної теми;
- аналіз сукупного кредитного портфелю комерційних банків України;
- аналіз кредитних операцій АКІБ "Укрсиббанк";
- виявлення проблемних зон кредитної діяльності банків в Україні;
- виявлення та оцінка ризиків;
- знаходження способів усунення ризикованості та шляхів підвищення ефективності кредитного портфелю, які зможуть знайти своє місце в практичному застосуванню в процесі банківської діяльності.
РОЗДІЛ 1. СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЮ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними факторами кредитного ризику або зі способами захисту від нього.Дохідність і ризик – основні параметри управління кредитним портфелем банку. За співвідношенням цих показників визначається ефективність кредитної діяльності банку.
Головна мета процесу управління кредитним портфелем банку полягає в забезпеченні максимальної дохідності за певного рівня ризику. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами. На формування структури кредитного портфеля банку суттєво впливає специфіка сектору ринку, який обслуговується цим банком. Для спеціалізованих банків структура кредитного портфеля концентрується в певних галузях економіки. Для іпотечних банків характерним є довгострокове кредитування. У структурі кредитного портфеля ощадних банків переважають споживчі кредити та позики фізичним особам.
Управління кредитним портфелем дає змогу балансувати та стримувати ризик усього портфеля, контролювати ризик, притаманний тим чи іншим ринкам, клієнтам, позиковим інструментам, кредитам та умовам діяльності. Управління кредитними ризиками вимагає систематичного аналізу кредитного портфеля та роботи з проблемними кредитами.
Аналіз кредитного портфеля потребує дослідження його структури в розрізі груп ризику, ступеня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментації кредитного портфеля.
Особливу увагу, як уже зазначалося, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників комерційних банків постановою Правління Національного банку України № 279 від 6.07.2000 р. затверджене Положення про порядок розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за наданими депозитами, кредитами іншим банкам, суб’єктами господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіями та поручительствами.
Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку
Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами (кредити під контролем, субстандартні, а також безнадійні, сумнівні кредити).
З метою нарахування резерву й оцінки якості кредитного портфеля комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:
- оцінка фінансового стану позичальника;
- погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.
Для оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи використовуються такі показники:
- коефіцієнт абсолютної ліквідності;
- проміжний коефіцієнт покриття (проміжний коефіцієнт ліквідності);
- коефіцієнт загальної ліквідності;
- коефіцієнт автономії;
- коефіцієнт фінансового важеля;
- коефіцієнт фінансової стійкості;
- коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат;
- обсяг реалізації та прибутку;
- показники прибутковості;
- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;
- грошові потоки позичальника.
Також мають бути враховані фактори суб’єктивного характеру:
- ефективність управління позичальника;
- ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;
- наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника тощо;
- погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому;
- професіоналізм керівництва.
Оцінювання фінансового стану позичальника – комерційного банку здійснюється на підставі таких критеріїв (рис. 1.1).
SHAPE \* MERGEFORMAT
| Дотримання обов’язкових економічних нормативів |
| Виконання зобов’язань комерційним банком у минулому |
| Створення резерву |
| Аналіз якості активів та пасивів |
| Аналіз прибутків та збитків |
| Якість банківського менеджменту |
| Категорії оцінки фінансового стану позичальника |
Рис. 1.1. Критерії оцінки фінансового стану позичальника – комерційного банку
Під час оцінювання фінансового стану позичальника – фізичної особи мають бути враховані:
- соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів тощо, постійної роботи, сімейний стан;
- наявність реальної застави;
- вік та здоров’я клієнта;
- загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;
- інтенсивність користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами;
- зв’язки клієнта у діловому світі тощо.
Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити відносяться до таких категорій (рис. 1.2):
SHAPE \* MERGEFORMAT
| Клас «А» - фінансова діяльність добра і дає змогу своєчасно погашати кредит та проценти за ним в установлені строки; економічні показники в межах установлених значень; вище керівництво позичальника має бездоганну ділову репутацію; кредитна історія – бездоганна |
| Клас «Д» - фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за нею не можуть бути сплачені |
| Клас «Б» - фінансова діяльність позичальника близька за характеристиками до класу «А», але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою |
| Клас «Г» - фінансова діяльність погана, і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів |
| Клас «В» - фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення |
| Категорії кредиту |
Рис. 1.2. Категорії кредитів за ступенем ризику
Виходячи з погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею погашення є:
- добрим – якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються в установлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;
- слабким – якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;
- недостатнім – якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.
За ступенем ризику позики або ступенем надійності клієнта кредити поділяються на п’ять груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.
Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:
Таблиця 1.1 Класифікація кредитного портфелю комерційних банків
| Погашення заборгованості, фінансовий стан (клас) | Обслуговування боргу позичальником | ||
| Добре | Слабке | Незадовільне | |
| А | Стандартна | Під контролем | Субстандарстна |
| Б | Стандартна | Субстандарстна | Субстандарстна |
| В | Субстандарстна | Субстандарстна | Сумнівна |
| Г | Сумнівна | Сумнівна | Безнадійна |
| Д | Сумнівна | Безнадійна | Безнадійна |
Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.
Таблиця 2.1 Схема формування резерву за групами ризику
| Групи кредитів | Рівень резерву (ступінь ризику), % |
| Стандартні | 1 |
| Під контролем | 5 |
| Субстандартні | 20 |
| Сумнівні | 50 |
| Безнадійні | 100 |
Розглядаючи аналіз кредитного портфелю комерційного банку слід зазначити, що він може проводитися за окремими ознаками: за галузевою ознакою, за строком використання позики, за наявністю та характером забезпечення позики, за видом позичальника.
Аналіз галузевої структури кредитів дає змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці. Галузева диверсифікація кредитних вкладень повинна сприяти розвитку пріоритетних галузей народного господарства.
Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку,
Тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, тобто застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня.
За строком використання позики поділяються на: строкові і безстрокові (до запитання).
Строкові в свою чергу на: короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки). Строк кредиту, а також проценти за користування ним (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) визначаються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та процентів за користування ним.
Короткострокові кредити можуть надаватися банком у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити можуть надаватися для формування основних фондів, об’єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше, і видаються строком понад три роки.
Кредити до запитання (безстрокові) – це кредити, які видаються на невизначений термін і які на вимогу кредитодавця мають бути погашені у визначений ним час. Якщо кредитодавець не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений самостійно.
За фінансовою дисципліною позичальника виділяють такі групи кредитів:
- стандартні;
- пролонговані;
- прострочені;
- безнадійні.
Стандартні – це кредити, за якими проценти та сума основного боргу сплачуються вчасно, без прострочення платежу.
Пролонговані, або відстрочені, кредити – це кредити стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін.
Прострочені кредити – це кредити, щодо яких строк погашення, установлений кредитним договором, минув, а позикові кошти не повернені позичальником.
При аналізі кредитного портфеля в розрізі строків використання необхідно особливу увагу звернути на питому вагу прострочених та пролонгованих позик.
Залежно від виду позичальника (за формами власності) кредити можна поділити на такі групи:
1. Кредити юридичним особам державної форми власності.
2. Кредити юридичним особам змішаної форми власності (акціонерні товариства та інші з державною участю).
3. Юридичним особам з недержавною формою власності. У тому числі:
- акціонерним товариствам;
- приватним підприємствам;
- кооперативним підприємствам;
- спільним підприємствам тощо
4. Фізичним особам.
5. Міжбанківські кредити.
Аналізуючи кредитний портфель з цього погляду, особливу увагу приділяють питомій вазі міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання даного коефіцієнта вважається позитивним явищем, оскільки означає зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими.
Одним із заходів контролю за кредитним ризиком є забезпечення кредитів. Забезпечення – це запасний метод отримання невиплаченого боргу (основної суми та процентів) у разі неплатоспроможності позичальника.
Залежно від наявності і характеру забезпечення виділяють:
- забезпечені (ломбардні) позики;
- незабезпечені (бланкові) позики.
Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.
Формами забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо.
Аналізуючи структуру кредитного портфеля в цьому напрямі, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках.
Аналіз структури кредитного портфеля можна продовжувати за іншими класифікаційними ознаками (за методами надання позик, способами їх погашення, за цілями кредитування тощо).
Отже, при формуванні кредитного портфелю, а також під час управління ним, обов’язковою умовою є проведення аналізу структури даного активу. Адже саме від складу кредитного портфелю залежить його ефективність і прибутковість. Особливу увагу слід звертати на найбільш ризикові позики, чітко контролювати їх частку в загальній сукупності кредитів.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ
2.1 Аналіз кредитних операцій банків
Протягом останніх років банківська система в Україні розвивалася доволі динамічно, це одна із галузей економіки, в якій зафіксовано найбільші позитивні зрушення. Банківський капітал на сьогодні є основною рушійною силою в розвитку господарської діяльності. Останнім часом стрімко розширюється банківське кредитування приватного сектору. Саме цей вид операцій являється найбільш затребуваним джерелом фінансування для більшості суб’єктів економічних відносин. Це підтверджує показник співвідношення обсягу кредитного портфеля й активів банків, розраховується як співвідношення середніх кредитних вкладень в економіку за певний період до середніх активів.По банківській системі України в цілому зазначений показник сягає рівня 70% при висхідній довгостроковій динаміці: так, на початок 2006 року він становив 64,3%, на початок 2007 – 69,5%, на 01.07.2007 р. – 69,2%. Це пов’язано, з одного боку з об’єктивним перетіканням капіталу у сфери, де найвища норма прибутку, а з іншого – визначається станом фінансового ринку і його схильністю до ризику.
Щодо призначення позик, то здебільшого вони спрямовані на придбання основних засобів (виробничого устаткування, транспорту, нерухомості) та на поповнення оборотних коштів. Серед фізичних осіб досить високим попитом користуються споживчі кредити, в основному на придбання побутової техніки, автомобілів чи житла.
Для більш кращого уявлення про стан ринку кредитування в Україні необхідно провести аналіз сукупного кредитного портфелю комерційних банків. Для початку розглянемо його динаміку, яку можна дослідити на основі звітних даних опублікованих Національним Банком України (дод. А) "Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2007 року).
Рис. 2.1. Динаміка кредитного портфелю комерційних банків України за 2000-2006 років.
Рис. 2.2. Динаміка частки кредитного портфелю в активах за 2000-2006 роки
З вище наведених рис. 2.1 та рис. 2.2 видно, що величина кредитного портфеля протягом досліджуваного періоду динамічно зростала і на кінець 2006 року склала 269688 млн. грн. Середній відсоток приросту становив 50,6%.
При чому частка кредитного портфелю в сукупних активах також стабільно збільшувалась, лише в 2004 році прослідковується зниження частки на 0,9%, але вже в наступному звітному періоді знову відбулося її зростання. Про що можна сказати, що кредити комерційних банків користувались досить високим попитом, який постійно зростав. Банки з кожним роком все більшу частку своїх капіталів спрямовували саме в сферу кредитування.
На наступному етапі дослідження необхідно провести аналіз структури кредитного портфеля.
Рис. 2.3. Динаміка структури кредитного портфелю за статусом позичальника протягом 2000-2006 років.
Отже, на основі рис. 2.3 можна зробити висновок, що протягом останніх років зросла зацікавленість банків у кредитуванні фізичних осіб. Частка даного виду банківських операцій протягом досліджуваного періоду постійно збільшувалась і в 2006 році перевищила 70%. Дана ситуація склалася у зв’язку з підвищенням попиту на ринку споживчих кредитів. Сукупні доходи населення зростають, але вони ще не досягли такого рівня, щоб можна було задовольнити більшість потреб, тому і збільшується попит на кредити. Однак, в подальшому, з поступовим підвищенням платоспроможності населення вона досягне межі, коли пересічний громадянин без залучення позикових коштів зможе придбати будь-який товар чи послугу. Тому слід зазначити, що в майбутньому "кредитний бум" призупиниться і в деякій мірі почне спадати.
На рис. 2.4 можна прослідкувати динаміку співвідношення короткострокових та довгострокових кредитів суб’єктам господарювання.
Рис. 2.4. Динаміка структури кредитів наданих комерційними банками суб’єктам господарювання за 2000-2006 роки.
З наведеного рис. 2.4 видно, що на початку досліджуваного періоду банки більше цікавились короткостроковим кредитуванням корпоративного бізнесу зважаючи на швидку ліквідність даних операцій. Однак, з поступовим зростанням і стабілізацією економіки фінансові установи все більше почали довіряти довгостроковому розміщенню капіталів. В результаті частка довгострокових кредитів суб’єктам господарювання перевершила короткострокові позики. Така ситуація є досить позитивною так як забезпечує стабільність комерційних банків у довгостроковому періоді.
2.2 Аналіз динаміки та структури кредитного портфеля АКІБ "Укрсиббанк"
Акціонерний Комерційний Інноваційний Банк "УкрСиббанк" знаходиться за адресою:1. Операції з валютними цінностями:
- неторгівельні операції з валютними цінностями;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті;
- ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;
- відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
- відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- операції з банківськими металами на валютному ринку України;
- інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.
2. Емісія власних цінних паперів.
3. Організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.
4. Здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг).
5. Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб.
6. Перевезення валютних цінностей та інкасація коштів.
7. Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
- з інструментами грошового ринку;
- з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;
- з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;
8. Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.
9. Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.
10.Діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Якщо розглядати кредитні операції банку, то вони є основним напрямом діяльності і складають більшу частку всіх активних операцій банку. Для більш кращого уявлення вище зазначеного слід розглянути рис. 2.5 сформований на підставі даних "Балансу" (дод. Б).
Рис. 2.5. Динаміка частки кредитного портфеля в активах АКІБ "Укрсиббанк" за 2005-2006 роки.
З рис 2.5 видно, що кредитний портфель займає більшу частину всіх активів банку, при чому протягом досліджуваного періоду прослідковується його зростання на 8%. На кінець 2006 року питома вага кредитів склала 78%. Така ситуація свідчить про активну діяльність досліджуваної фінансової установи на ринку кредитування, при чому "Укрисиббанк" не надає споживчих кредитів, за винятком позик на купівлю автомобіля чи об’єктів нерухомості.
Наступним етапом дослідження є аналіз динаміки кредитного портфелю за 2005-2006 роки (табл. 2.1) (дод. В).
Таблиця 2.1 Аналіз динаміки кредитного портфелю за 2005-2006 роки
(тис. грн.)
| Найменування статті | За 2005 рік | За 2006 рік | Відхилення, (+,-) | Темп приросту, % |
| Овердрафт | 297538 | 627747 | 330209 | 111,0 |
| Враховані векселі | 9471 | 6585 | -2886 | -30,5 |
| Кредити в поточну діяльність | 5800802 | 12433059 | 6632257 | 114,3 |
| Кредити в інвестиційну діяльність | 349000 | 378427 | 29427 | 8,4 |
| Іпотечні кредити | 1406824 | 4766414 | 3359590 | 238,8 |
| Разом | 7863635 | 18212232 | 10022465 | 131,6 |
Формування спеціального резерву під стандартну та нестандартну заборгованість для покриття кредитного ризику АКІБ "УкрСиббанк" проводить у відповідності з вимогами "Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженого постановою Правління НБУ від 06.07.2000 року № 279 зі змінами та доповненнями.
З метою розрахунку резерву під кредитні ризики Банк здійснює класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".
Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, в якій враховується заборгованість.
Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом та нарахованими і несплаченими відсотками, стягнення якої є неможливим.
Банк здійснює розрахунок спеціальних резервів під стандартну та нестандартну заборгованість протягом місяця, в якому здійснено кредитну операцію. Формування резервів банк здійснює щомісячно в повному обсязі, незалежно від розміру своїх доходів, за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості станом на перше число місяця, наступного за звітним.
Формування загального резерву під заборгованість для можливих збитків за кредитами банк не здійснює.
Дана ситуація свідчить про обережність банку, адже більшість кредитів були спрямовані саме на поповнення обігових коштів підприємств, дані операції є досить ліквідними. Про таку спрямованість досліджуваної фінансової установи свідчить також великий розрив між кредитами в поточну діяльність і кредитами в інвестиційну діяльність, що можна наочніше прослідкувати на рис. 2.6.
Рис. 2.6. Структура кредитного портфелю АКІБ "Укрсиббанк" за 2006 рік.
Отже, на рис.2.6 чітко видно, що найбільші інтереси банку в галузі поточного кредитування та надання позик під іпотеку, їх частки складають 68,27% і 26,17% відповідно. Щодо довгострокового кредитування, то в цьому напрямку діяльність банку є не досить активною, це також стосується і операцій по овердрафту. Найменшу частку займають враховані векселі, що в принципі є нормальним явищем.
Для більш детального дослідження кредитної діяльності банку проведемо аналіз структури кредитного портфеля за видами економічної діяльності (табл. 2.2) (дод. Г).
Таблиця 2.2 Аналіз структури кредитного портфеля АКІБ "Укрсиббанк" за видами економічної діяльності за 2005-2006 роки
тис. грн.
На основі наведеної табл. 2.2 можна зробити висновок, що найбільші вкладення капіталу банку відбулося в кредитування фізичних осіб. В 2005 році частка таких операцій становила 40,37% (3174235 тис. грн.), а в 2006 році вона склала 53,81% (9799782 тис. грн.). В більшості це надання коштів на придбання нерухомості чи транспорту, а також кредитування поточної діяльності фізичних осіб суб’єктів господарювання. Вагомі частки кредитів було спрямовано в сферу оптової торгівлі (13,88% в 2006 році) та у виробництво продуктів харчування (5,42% в 2006 році). Щодо інших видів діяльності, то в ці галузі "Укрсиббанк" спрямовував значно менші кошти. Зокрема в 2006 році було видано кредити юридичним особам-нерезидентам на загальну суму 252015 тис. грн.
Загалом по діяльності АКІБ "Укрисббанк" можна сказати, що дана установа, як і більшість інших комерційних банків, досить активно працює на ринку кредитних послуг, в основному вкладаючи кошти в поточну діяльність і в надання позик під іпотеку.
Отже, в підсумку можна зробити висновок, що банківські кредити в Україні є досить популярним і затребуваним продуктом. Сукупний кредитний портфель комерційних банків України перевищує 70% в структурі балансу, середній щорічний темп приросту становить 50,6%, що свідчить про наявність в країні так званого "кредитного буму".
Свого часу дуже швидке нарощування банківського кредитування в Україні викликало критичні застереження фахівців МВФ, які вказували на можливість накопичення проблемних кредитів у разі сповільнення темпів економічного зростання та пропонували запровадити структурні заходи щодо посилення пруденційного регулювання та банківського нагляду, підвищення капіталізації банків і вдосконалення систем адекватності оцінки якості їх кредитного портфеля [19, с. 7].
Швидке збільшення кредитування є складовою так званого фінансового поглиблення, довгострокового тренду зі зростанням співвідношення між активами банківського сектору і ВВП, тоді як кредитний бум визначають як "надмірне і нестабільне циклічне зрушення" [21]. При цьому для оцінки потенціалу зростання банківського кредиту застосовуються різні підходи. Найпростіший – порівняння рівня розвитку банківського сектору країни (відношення активів до ВВП) з аналогічним рівнем економічно розвинутих країн. Підставою для таких висновків є теза про неминучість конвергенції кредитних ринків менш розвинутих країн із розвинутими ринками "старої" Європи. Ці порівняльні підходи базуються на припущенні, що потенціал розвитку кредитних ринків у посттрансформаційних економіках визначається лише в абсолютному обсязі на основі очікувань їх потенційно вищої відносної частки щодо ВВП. Водночас не визначається оптимальний темп приросту внутрішнього кредиту, а встановлюються лише бажані орієнтири.
Серед об’єктивних причин стрімкого зростання банківського кредиту в трансформаційних економіках ми виділяємо [12]:
1. Ефект відновлення після фінансових потрясінь на початкових етапах ринкових реформ.
2. Ефект конвергенції фінансових ринків старих членів ЄС і нових.
3. Підвищення довіри бізнесу і домогосподарств до політики уряду, зумовлене макроекономічною стабілізацією та економічним зростанням.
4. Інституційний чинник зміцнення інституту захисту прав кредиторів.
5. Зростання рівня доходів населення.
Збільшення обсягів кредитування не є безумовно позитивним явищем з точки зору стабільності макроекономічних індикаторів. Лиш у певних межах і за певних обставин цей процес може позитивно впливати на економічне зростання і довгострокову макроекономічну стабільність. Відомо, що численні банківські кризи в історії виникали внаслідок кредитного буму і зумовлювали загальноекономічні кризи. Така проциклічність кредитної експансії є загальновизнаною. Кредитна експансія дає позитивний ефект, коли вона в результаті дає приріст обсягів випуску товарів і послуг національними виробниками, за умови що номінальний приріст випуску у вартісному вимірі не цілком поглинається зростанням цін. Ризики макроекономічної нестабільності збільшуються, якщо через розширення кредитування скорочується чистий експорт за рахунок сприяння попиту на імпортні товари або посилюються інфляційні процеси внаслідок зростання внутрішнього попиту. Це якісні оцінки. Є й кількісні критерії оптимально припустимого збільшення обсягів кредитування. Один із них – кількісна характеристика їх надмірного зростання (кредитного буму), яким вважається щорічний приріст відношення обсягів кредиту до ВВП на рівні 5-10% [22].
Отже, швидкий приріст внутрішнього кредиту не завжди можна вважати виключно позитивною тенденцією. Аналіз аналогічних процесів у Східній Європі дав підстави для висновку про ймовірність перетворення трансформаційного відродження кредитного ринку в слабо контрольований кредитний бум. Таким, скажімо, є надмірне зростання обсягів кредитування у Болгарії та Румунії, що закладає потенціал макроекономічної нестабільності у середньостроковій перспективі: збільшення дефіциту поточного балансу та підвищення загального рівня цін, які є альтернативами з позицій економічної теорії [23]. Можливим ризиком, зумовленим кредитним бумом, є зростання вірогідності виникнення банківської кризи, спричинене потенційним зниженням якості кредитних активів. Ейфорія, пов’язана з підвищенням доступності кредитів в умовах кредитного буму, зумовлює послаблення контролю за довгостроковою ліквідністю і необґрунтовані сподівання на збереження такої доступності протягом невизначено тривалого періоду.
Серед основних макроекономічних ризиків, зумовлених кредитним бумом, виділяють: погіршення сальдо поточних операцій, прискорення зростання загального рівня цін, зниження норми чистих приватних заощаджень. Прояв тих чи інших негативних наслідків залежить від ступеня відкритості економіки, рівня її інтеграції у світові фінансові ринки.
Погіршення сальдо поточних операцій. Якщо у відкритій для імпорту економіці кредитна експансія розгортається переважно у сегменті споживчого кредитування, це призводить не до зростання цін, а до формування негативного сальдо поточного рахунку. Цей процес посилюється у разі значної імпортної залежності щодо споживчих товарів. Макроекономічна стабільність за таких умов починає суттєво залежати від припливу іноземних інвестицій, зростає вірогідність виникнення дефіциту платіжного балансу (припустимим вважається дефіцит поточного балансу в розмірі 5% від ВВП).
Зростання загального рівня цін. Додатковий попит, зумовлений зростанням обсягів кредитування, у відносно закритій економіці, захищеній протекціоністськими бар’єрами, може сформувати негативну тенденцію до підвищення загального рівня споживчих цін. Такі наслідки можна очікувати у разі:
- цілковитого завантаження виробничих потужностей у секторах, орієнтованих на споживача (фізичної неможливості нарощувати пропозицію на ринку);
- монополізації внутрішнього ринку та відсутності реальної конкуренції.
Зниження норми чистих приватних заощаджень. Доступність зовнішніх джерел фінансових ресурсів (запозичень на міжнародних фінансових ринках) дає змогу розширити внутрішній кредит не за рахунок внутрішніх заощаджень, а за рахунок іноземного позичкового капіталу. Зарубіжний досвід свідчить, що таке збільшення доступності кредитів може зумовити зміщення у пропорції розподілу доходу на споживання та заощадження на користь першого. Загрозливим для перспектив економічного зростання вважається падіння норми чистих приватних заощаджень до рівня нижче 5% від ВВП [24, 40].
Аби з’ясувати реальні наслідки розширення обсягів кредитування в Україні, спробуємо оцінити вплив зростання кредиту на рівень цін, сальдо поточного балансу та норму чистих приватних заощаджень. Деякі дослідники вважають, що, на відміну від інших країн, де кредитний бум створює загрози для макроекономічної стабільності, в Україні актуальною є проблема стабільності власне банківської системи, якості кредитів [23, 29]. Вважаємо, що не варто недооцінювати також і макроекономічні ризики, пов’язані з розширенням обсягів кредитування – їх урахування дасть змогу розробити і запровадити необхідні упереджувальні заходи грошово-кредитної політики, спрямовані на забезпечення довгострокової макроекономічної стабільності.
Щорічний приріст відношення обсягів кредиту до ВВП в Україні перевищував межу, яку прийнято вважати критичною і такою, що свідчить про наявність кредитного буму (5%): у 2003 році приріст становив 7%, у 2005 році – 8%. При цьому спостерігалося прискорення темпів інфляції за індексом споживчих цін: у 2003 р. – (+9%), у 2004 р. – (+4%). Кредитна експансія 2005 р. загалом не позначилася на зростанні споживчих цін і більшою мірою вплинула на погіршення сальдо поточного балансу, про що йдеться далі. Крім того, на стабілізацію цін у 2005-2006 років певний вплив могло мати також помітне сповільнення приросту обсягів кредитування у 2004 році.
Протягом 2001-2004 років тенденції щодо розширення внутрішнього банківського кредиту супроводжувалися зростанням позитивного сальдо поточного рахунку. Останнє зумовлювалось як сприятливою зовнішньоекономічною кон’юнктурою, так і значним рівнем закритості економіки України (немонетарними чинниками). Із 2005 року стає помітною різновекторність змін сальдо проточного рахунку і відносних обсягів кредитування. Можна стверджувати про зростання макроекономічних ризиків, зумовлене підвищенням кредитної активності протягом 2005-2006 років. Вплив розширення обсягів кредитування на стан поточного рахунку посилюється в умовах високого рівня доларизації кредитного ринку.
Особливістю кредитної експансії в Україні (як і в інших посттрансформаційних економіках) є формування значної частини приросту за рахунок зростання обсягів кредитування в іноземній валюті. За нашими розрахунками, у період із 1999 року по 2006 рік обсяги кредитування у національній валюті зросли в 19,5 рази, в іноземній – у 16,3 рази. Разом із тим, починаючи з 2003 р., спостерігається тенденція до випереджаючого збільшення валютних кредитів. Значне підвищення попиту на позички в іноземній валюті пояснюється нижчою порівняно з кредитами у національній валюті їх вартістю та фактичною прив’язкою гривні до долара США [23, 14]. Із 2005 р. розширення валютного кредитування супроводжується погіршенням сальдо поточного рахунку. Для з’ясування причини цих процесів було проаналізовано динаміку структури імпорту стосовно споживчих товарів.
Поки що не можна певно стверджувати про значне погіршення структури імпорту в Україну (табл. 3.1).
Таблиця 3.1 Споживчі товари і автотранспорт у структурі імпорту України за 2001-2006 роки (%)
Частка споживчих товарів харчової і легкої промисловості протягом 2001–2006 років суттєво не змінилася і становила близько 7 та 5 процентів відповідно. За підсумками 2006 року в товарній структурі імпорту помітно зросла питома вага наземного (зокрема автомобільного) транспорту: з 4,0% у 2001 р. до 9,2%. Враховуючи високий попит на імпортні авто, стимулювання цієї тенденції за рахунок кредитного чинника не викликає сумнівів. Відтак спостерігається пригнічення темпів економічного зростання, оскільки імпорт за вищезазначеними товарними групами – невиробничого призначення і безпосередньо впливає на зменшення чистого експорту як складової ВВП (за попитом).
Потенційно негативним наслідком надмірної кредитної активності може бути також падіння норми чистих приватних заощаджень. Такий наслідок кредитної експансії спостерігався у деяких країнах Східної Європи, зокрема у країнах Балтії норма чистих приватних заощаджень знизилася до нуля.
Загалом довгострокова тенденція до зростання кредитного ринку як наслідок підвищення монетизації економіки України, посилення довіри до банківської системи повинні зберігатися. Хоча слід зважати, що збільшення відкритості вітчизняної економіки, зниження торговельних і митних перешкод для імпорту в контексті руху України до СОТ може негативно вплинути на макроекономічну стабільність у перспективі. Фактично в 2005- 2006 роках в нашій країні намітилася тенденція до посилення імпульсів негативного впливу кредитної активності банків на сальдо поточного рахунку, яка, зокрема, мала місце у Східній Європі. За таких умов збереження високих темпів зростання обсягів кредитування (5 і більше процентів від ВВП за рік) створює потенційну загрозу для довгострокової макроекономічної стабільності.
Збалансувати потенційні диспропорції у середньостроковій перспективі можуть іноземні інвестиції, які перекриватимуть негативне сальдо поточного рахунку, проте в умовах політичної невизначеності навряд чи варто очікувати гарантовано високого припливу таких інвестицій. Швидке зростання банківського кредитування потребує проведення адекватної макроекономічної політики (в тому числі фіскальної, монетарної та курсової) і відповідного банківського нагляду. Адміністративні заходи (кредитні ліміти, обмеження на рух капіталу) слід застосовувати в останню чергу, коли можливості макроекономічної політики вичерпано. Потрібні додаткові заходи щодо контролю динаміки внутрішнього кредиту, зокрема його структури. Тому на часі впровадження дієвих важелів економічної політики, спрямованих на активізацію кредитування інвестиційної діяльності (особливо стосовно модернізації виробництва, обладнання і технологій). Вирішення цих проблем неможливе без комплексного застосування як інструментів грошово-кредитного регулювання, так і податкових стимулів, упровадження низки інституційних змін, спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату в країні.
На основі аналізу кредитної діяльності АКІБ "Укрсиббанк" можна зазначити, що в більшості досліджуваний банк здійснював розміщення капіталу в поточну діяльність малого та середнього бізнесу, в тому числі фізичних осіб суб’єктів господарювання та іпотечне кредитування. Щодо структури кредитів в розрізі видів економічної діяльності, то найбільшу частку коштів було спрямовано в кредитування фізичних осіб, оптової торгівлі та виробництво продуктів харчування.
"Укрсиббанк", будучи активним учасником ринку кредитних послуг та одним з провідних банків України, є чітким прикладом того, як працюють більшість комерційних банків в галузі кредитування: вся сукупність коштів розміщується в більшості в поточну діяльність. Єдиним, найбільш цікавим для фінансових установ, видом довгострокового кредитування є позики на придбання нерухомості, що ж до кредитів в інвестиційну діяльність, то даний спектр операцій поки що знаходиться на етапі розвитку.
Варто сказати, що високі темпи зростання банківського кредиту в нашій країні мають об’єктивний характер і забезпечуються за рахунок зростання внутрішніх заощаджень.
Потенційно основні ризики активізації банківського кредитування будуть пов’язані з його негативним впливом на сальдо поточного балансу. Така тенденція є наслідком зростання споживчих кредитів на придбання імпортних товарів, а також зростання валютного кредитування.
В даній ситуації основі регулюючі заходи органів монетарного, бюджетного та фіскального регулювання мають бути спрямовані на підвищення ефективності банківського кредитування, передусім за рахунок стимулювання кредитування інвестиційної діяльності та зниження доларизації кредитного ринку. Також необхідно створити привабливі умови для залучення іноземних інвестицій, які забезпечуються вирівнювання поточного балансу.
2. Указ Президента України "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України" №893 від 14 липня 2000 року.
3. Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджено постановою Правління НБУ від 06.07.2000р. №279.
4. Положення Про кредитування, затверджено постановою Правління НБУ від 28.09.1995р. №246 із змінами та доповненнями.
5. . Бутинець Ф.Ф., Герасимовича А.М. Аналіз діяльності комерційного банку: навчальний посібник. – Житомир: ПП. "Рута", 2001. – 384с.
6. Берегуля О. Іпотечне кредитування як банківська операція: теоретичні основи й умови проведення // Вісник НБУ. – 2007. – №10. С. 46-48.
7. Геєць В.М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. – 1008 с.
8. Герасимович А.М., Алексєєнко М.Д., Парасій-Вергуленко І.М. Аналіз банківської діяльності. – К.: КНЕУ, 2003. – 599 с.
9. Даниленко А., Шулудько Н. Тенденції та наслідки активізації споживчого кредитування в Україні // Вісник НБУ . – 2006. – №5. – С. 36–39.
10. Даниленко А.І. Фінансово-монетарні важелі регулювання економіки. – К.: Об’єднаний інститут економіки НАНУ, 2005. – 108 с.
11. Дугін І. Врахування чинників зовнішнього середовища в процесі управління кредитним портфелем комерційного банку // Вісник НБУ. – 2006. – №6. С. 32-37.
12. Зимовець В. про інтеграцію фінансового сектору країн "центру" і периферії // Економіка України. – 2006. –№1.
13. Зимовець В., Шелудько Н. Макроекономічні аспекти активізації банківського кредитування в Україні // Вісник НБУ. – 2006. – №11. С. 54-58.
14. Міщенк В., Кравець О. Удосконалення управління банківським кредитуванням на прикладі країн Центральної та Східної Європи // Вісник НБУ. – 2006. – №9. С. 5-10.
15. Мороз А. М., Савлук М. І., Пуховкіна М Ф Банківські операції: Підручник. 2-ге вид., випр. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 430 с.
16. Павлюк С.М. Кредитні ризики та управління ними // Фінанси України. – 2003. –№ 11. – С. 104-109.
17. Примостка Л.О. Кредитний ризик банку: проблеми Оцінювання та управління // Фінанси України. – 2004. –№ 8. – С. 118-125.
18. Фастовець М. Проблемні аспекти ризиковості кредитування малого бізнесу в України // Вісник НБУ. – 2007. – №2. С. 38-45.
19. Филюоли Л., Лисоволик Б. Как сохранить высокие темпы экономического роста в Украине? // Зеркало недели. – 2004. – С. 1,7.
20. Шнипко О.С. Національна конкурентоспроможність: сутність, проблеми, механізми реалізації. – К.: Наукова думка, 2003. – 334 с.
21. Advancing Structural Reforms // World Economic Outlook. –Washington
22. Cottarelli C., Dell’Ariccia G., Vladkova-Hollar I. Early Birds, Late Risers, and Sleeping Beauties: Bank Credit Growth to the Private Sector in Central andEastern Europe and in the Balkans // Journal of Banking and Finance. – 2005. – Vol.29. – P. 83-104.
23. Duenwald C., Gueorguiev N., Schaechterl A. Too Much lf a Good Thing? Credit Booms in Transition Economies: The Cases ofBulgaria , Romania , and Ukraine
24. Globalization and External Imbalances // World Economic Outlook. –Washington
Таблиця 2.2 Аналіз структури кредитного портфеля АКІБ "Укрсиббанк" за видами економічної діяльності за 2005-2006 роки
тис. грн.
| Вид економічної діяльності | За 2005 рік | Питома вага, % | За 2006 рік | Питома вага, % |
| Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги | 113311 | 1.44 | 263657 | 1.45 |
| Виробництво харчових продуктів, напоїв | 555598 | 7.07 | 986894 | 5.42 |
| Хімічне виробництво | 317162 | 4.03 | 343065 | 1.88 |
| Виробництво машин та устаткування | 202143 | 2.57 | 217303 | 1.19 |
| Виробництво інших транспортних засобів | 13454 | 0.17 | 186522 | 1.02 |
| Будівництво | 301755 | 3.84 | 450156 | 2.47 |
| Торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт | 390781 | 4.97 | 584105 | 3.21 |
| Оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі | 1484561 | 18.88 | 2527493 | 13.88 |
| Роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку | 85062 | 1.08 | 274632 | 1.51 |
| Діяльність наземного транспорту | 88020 | 1.12 | 198544 | 1.09 |
| Допоміжні послуги у сфері фінансового посередництва та страхування | 37135 | 0.47 | 230767 | 1.27 |
| Операції з нерухомим майном | 143591 | 1.83 | 293631 | 1.61 |
| Діяльність у сфері інформатизації | 1346 | 0.02 | 277031 | 1.52 |
| Кредити, які надані фізичним особам | 3174235 | 40.37 | 9799782 | 53.81 |
| Кредити, які надані юридичним особам-нерезидентам | 0 | 0.00 | 252015 | 1.38 |
| Інші кредити | 955481 | 12,15 | 1326635 | 7,28 |
| Усього | 7863635 | 100% | 18212232 | 100% |
Загалом по діяльності АКІБ "Укрисббанк" можна сказати, що дана установа, як і більшість інших комерційних банків, досить активно працює на ринку кредитних послуг, в основному вкладаючи кошти в поточну діяльність і в надання позик під іпотеку.
Отже, в підсумку можна зробити висновок, що банківські кредити в Україні є досить популярним і затребуваним продуктом. Сукупний кредитний портфель комерційних банків України перевищує 70% в структурі балансу, середній щорічний темп приросту становить 50,6%, що свідчить про наявність в країні так званого "кредитного буму".
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ КРЕДИТНИХ ПОСЛУГ
Банківська система України динамічно нарощує обсяги кредитування – середньорічні темпи зростання номінальних обсягів банківських кредитів упродовж останніх років перевищують 50%, що значно перевищує темпи зростання ВВП. З одного боку, можна стверджувати, що вітчизняний кредитний ринок має значний потенціал зростання і швидке нарощування обсягів кредитування – закономірне його відродження після звуження цього ринку внаслідок фінансової нестабільності 1990-х років, а з іншого, – враховуючи, що високі темпи збільшення обсягів кредитування є чинниками посилення системного ризику в економіці, особливої актуальності набуває питання: які темпи є оптимальними в нинішніх умовах і як вони позначаються на макроекономічних параметрах.Свого часу дуже швидке нарощування банківського кредитування в Україні викликало критичні застереження фахівців МВФ, які вказували на можливість накопичення проблемних кредитів у разі сповільнення темпів економічного зростання та пропонували запровадити структурні заходи щодо посилення пруденційного регулювання та банківського нагляду, підвищення капіталізації банків і вдосконалення систем адекватності оцінки якості їх кредитного портфеля [19, с. 7].
Швидке збільшення кредитування є складовою так званого фінансового поглиблення, довгострокового тренду зі зростанням співвідношення між активами банківського сектору і ВВП, тоді як кредитний бум визначають як "надмірне і нестабільне циклічне зрушення" [21]. При цьому для оцінки потенціалу зростання банківського кредиту застосовуються різні підходи. Найпростіший – порівняння рівня розвитку банківського сектору країни (відношення активів до ВВП) з аналогічним рівнем економічно розвинутих країн. Підставою для таких висновків є теза про неминучість конвергенції кредитних ринків менш розвинутих країн із розвинутими ринками "старої" Європи. Ці порівняльні підходи базуються на припущенні, що потенціал розвитку кредитних ринків у посттрансформаційних економіках визначається лише в абсолютному обсязі на основі очікувань їх потенційно вищої відносної частки щодо ВВП. Водночас не визначається оптимальний темп приросту внутрішнього кредиту, а встановлюються лише бажані орієнтири.
Серед об’єктивних причин стрімкого зростання банківського кредиту в трансформаційних економіках ми виділяємо [12]:
1. Ефект відновлення після фінансових потрясінь на початкових етапах ринкових реформ.
2. Ефект конвергенції фінансових ринків старих членів ЄС і нових.
3. Підвищення довіри бізнесу і домогосподарств до політики уряду, зумовлене макроекономічною стабілізацією та економічним зростанням.
4. Інституційний чинник зміцнення інституту захисту прав кредиторів.
5. Зростання рівня доходів населення.
Збільшення обсягів кредитування не є безумовно позитивним явищем з точки зору стабільності макроекономічних індикаторів. Лиш у певних межах і за певних обставин цей процес може позитивно впливати на економічне зростання і довгострокову макроекономічну стабільність. Відомо, що численні банківські кризи в історії виникали внаслідок кредитного буму і зумовлювали загальноекономічні кризи. Така проциклічність кредитної експансії є загальновизнаною. Кредитна експансія дає позитивний ефект, коли вона в результаті дає приріст обсягів випуску товарів і послуг національними виробниками, за умови що номінальний приріст випуску у вартісному вимірі не цілком поглинається зростанням цін. Ризики макроекономічної нестабільності збільшуються, якщо через розширення кредитування скорочується чистий експорт за рахунок сприяння попиту на імпортні товари або посилюються інфляційні процеси внаслідок зростання внутрішнього попиту. Це якісні оцінки. Є й кількісні критерії оптимально припустимого збільшення обсягів кредитування. Один із них – кількісна характеристика їх надмірного зростання (кредитного буму), яким вважається щорічний приріст відношення обсягів кредиту до ВВП на рівні 5-10% [22].
Отже, швидкий приріст внутрішнього кредиту не завжди можна вважати виключно позитивною тенденцією. Аналіз аналогічних процесів у Східній Європі дав підстави для висновку про ймовірність перетворення трансформаційного відродження кредитного ринку в слабо контрольований кредитний бум. Таким, скажімо, є надмірне зростання обсягів кредитування у Болгарії та Румунії, що закладає потенціал макроекономічної нестабільності у середньостроковій перспективі: збільшення дефіциту поточного балансу та підвищення загального рівня цін, які є альтернативами з позицій економічної теорії [23]. Можливим ризиком, зумовленим кредитним бумом, є зростання вірогідності виникнення банківської кризи, спричинене потенційним зниженням якості кредитних активів. Ейфорія, пов’язана з підвищенням доступності кредитів в умовах кредитного буму, зумовлює послаблення контролю за довгостроковою ліквідністю і необґрунтовані сподівання на збереження такої доступності протягом невизначено тривалого періоду.
Серед основних макроекономічних ризиків, зумовлених кредитним бумом, виділяють: погіршення сальдо поточних операцій, прискорення зростання загального рівня цін, зниження норми чистих приватних заощаджень. Прояв тих чи інших негативних наслідків залежить від ступеня відкритості економіки, рівня її інтеграції у світові фінансові ринки.
Погіршення сальдо поточних операцій. Якщо у відкритій для імпорту економіці кредитна експансія розгортається переважно у сегменті споживчого кредитування, це призводить не до зростання цін, а до формування негативного сальдо поточного рахунку. Цей процес посилюється у разі значної імпортної залежності щодо споживчих товарів. Макроекономічна стабільність за таких умов починає суттєво залежати від припливу іноземних інвестицій, зростає вірогідність виникнення дефіциту платіжного балансу (припустимим вважається дефіцит поточного балансу в розмірі 5% від ВВП).
Зростання загального рівня цін. Додатковий попит, зумовлений зростанням обсягів кредитування, у відносно закритій економіці, захищеній протекціоністськими бар’єрами, може сформувати негативну тенденцію до підвищення загального рівня споживчих цін. Такі наслідки можна очікувати у разі:
- цілковитого завантаження виробничих потужностей у секторах, орієнтованих на споживача (фізичної неможливості нарощувати пропозицію на ринку);
- монополізації внутрішнього ринку та відсутності реальної конкуренції.
Зниження норми чистих приватних заощаджень. Доступність зовнішніх джерел фінансових ресурсів (запозичень на міжнародних фінансових ринках) дає змогу розширити внутрішній кредит не за рахунок внутрішніх заощаджень, а за рахунок іноземного позичкового капіталу. Зарубіжний досвід свідчить, що таке збільшення доступності кредитів може зумовити зміщення у пропорції розподілу доходу на споживання та заощадження на користь першого. Загрозливим для перспектив економічного зростання вважається падіння норми чистих приватних заощаджень до рівня нижче 5% від ВВП [24, 40].
Аби з’ясувати реальні наслідки розширення обсягів кредитування в Україні, спробуємо оцінити вплив зростання кредиту на рівень цін, сальдо поточного балансу та норму чистих приватних заощаджень. Деякі дослідники вважають, що, на відміну від інших країн, де кредитний бум створює загрози для макроекономічної стабільності, в Україні актуальною є проблема стабільності власне банківської системи, якості кредитів [23, 29]. Вважаємо, що не варто недооцінювати також і макроекономічні ризики, пов’язані з розширенням обсягів кредитування – їх урахування дасть змогу розробити і запровадити необхідні упереджувальні заходи грошово-кредитної політики, спрямовані на забезпечення довгострокової макроекономічної стабільності.
Щорічний приріст відношення обсягів кредиту до ВВП в Україні перевищував межу, яку прийнято вважати критичною і такою, що свідчить про наявність кредитного буму (5%): у 2003 році приріст становив 7%, у 2005 році – 8%. При цьому спостерігалося прискорення темпів інфляції за індексом споживчих цін: у 2003 р. – (+9%), у 2004 р. – (+4%). Кредитна експансія 2005 р. загалом не позначилася на зростанні споживчих цін і більшою мірою вплинула на погіршення сальдо поточного балансу, про що йдеться далі. Крім того, на стабілізацію цін у 2005-2006 років певний вплив могло мати також помітне сповільнення приросту обсягів кредитування у 2004 році.
Протягом 2001-2004 років тенденції щодо розширення внутрішнього банківського кредиту супроводжувалися зростанням позитивного сальдо поточного рахунку. Останнє зумовлювалось як сприятливою зовнішньоекономічною кон’юнктурою, так і значним рівнем закритості економіки України (немонетарними чинниками). Із 2005 року стає помітною різновекторність змін сальдо проточного рахунку і відносних обсягів кредитування. Можна стверджувати про зростання макроекономічних ризиків, зумовлене підвищенням кредитної активності протягом 2005-2006 років. Вплив розширення обсягів кредитування на стан поточного рахунку посилюється в умовах високого рівня доларизації кредитного ринку.
Особливістю кредитної експансії в Україні (як і в інших посттрансформаційних економіках) є формування значної частини приросту за рахунок зростання обсягів кредитування в іноземній валюті. За нашими розрахунками, у період із 1999 року по 2006 рік обсяги кредитування у національній валюті зросли в 19,5 рази, в іноземній – у 16,3 рази. Разом із тим, починаючи з 2003 р., спостерігається тенденція до випереджаючого збільшення валютних кредитів. Значне підвищення попиту на позички в іноземній валюті пояснюється нижчою порівняно з кредитами у національній валюті їх вартістю та фактичною прив’язкою гривні до долара США [23, 14]. Із 2005 р. розширення валютного кредитування супроводжується погіршенням сальдо поточного рахунку. Для з’ясування причини цих процесів було проаналізовано динаміку структури імпорту стосовно споживчих товарів.
Поки що не можна певно стверджувати про значне погіршення структури імпорту в Україну (табл. 3.1).
Таблиця 3.1 Споживчі товари і автотранспорт у структурі імпорту України за 2001-2006 роки (%)
| Стаття імпорту | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. |
| Продукція АПК та харчової промисловості | 7,1 | 6,6 | 9,4 | 6,6 | 7,4 | 7,7 |
| Продукція легкої промисловості | 5,2 | 5,1 | 4,9 | 4,5 | 5,7 | 4,4 |
| Наземний транспорт (крім залізничного) | 4,0 | 5,5 | 7,4 | 7,7 | 8,4 | 9,2 |
Потенційно негативним наслідком надмірної кредитної активності може бути також падіння норми чистих приватних заощаджень. Такий наслідок кредитної експансії спостерігався у деяких країнах Східної Європи, зокрема у країнах Балтії норма чистих приватних заощаджень знизилася до нуля.
Загалом довгострокова тенденція до зростання кредитного ринку як наслідок підвищення монетизації економіки України, посилення довіри до банківської системи повинні зберігатися. Хоча слід зважати, що збільшення відкритості вітчизняної економіки, зниження торговельних і митних перешкод для імпорту в контексті руху України до СОТ може негативно вплинути на макроекономічну стабільність у перспективі. Фактично в 2005- 2006 роках в нашій країні намітилася тенденція до посилення імпульсів негативного впливу кредитної активності банків на сальдо поточного рахунку, яка, зокрема, мала місце у Східній Європі. За таких умов збереження високих темпів зростання обсягів кредитування (5 і більше процентів від ВВП за рік) створює потенційну загрозу для довгострокової макроекономічної стабільності.
Збалансувати потенційні диспропорції у середньостроковій перспективі можуть іноземні інвестиції, які перекриватимуть негативне сальдо поточного рахунку, проте в умовах політичної невизначеності навряд чи варто очікувати гарантовано високого припливу таких інвестицій. Швидке зростання банківського кредитування потребує проведення адекватної макроекономічної політики (в тому числі фіскальної, монетарної та курсової) і відповідного банківського нагляду. Адміністративні заходи (кредитні ліміти, обмеження на рух капіталу) слід застосовувати в останню чергу, коли можливості макроекономічної політики вичерпано. Потрібні додаткові заходи щодо контролю динаміки внутрішнього кредиту, зокрема його структури. Тому на часі впровадження дієвих важелів економічної політики, спрямованих на активізацію кредитування інвестиційної діяльності (особливо стосовно модернізації виробництва, обладнання і технологій). Вирішення цих проблем неможливе без комплексного застосування як інструментів грошово-кредитного регулювання, так і податкових стимулів, упровадження низки інституційних змін, спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату в країні.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Провівши аналіз кредитного портфелю комерційних банків України можна зробити висновки, що кредитні операції мають досить стійку позицію і становлять більшу частину в активах банків. При чому, протягом останніх років ринок кредитування в країні стрімко зростає, приріст кредитного портфеля значно перевищує приріст ВВП, що є досить негативним для поточного балансу країни. Деяке зниження кредитної активності прослідковується тільки в 2004 році, це пояснюється політичною нестабільністю в країні, що викликала недовіру населення до банківської системи. Однак, вже в 2005-2006 роках попит на кредити різко піднявся. Необхідно зазначити, що на ринку має місце "кредитний бум", який, зважаючи на дослідження світової економіки, завжди передував банківській кризі.На основі аналізу кредитної діяльності АКІБ "Укрсиббанк" можна зазначити, що в більшості досліджуваний банк здійснював розміщення капіталу в поточну діяльність малого та середнього бізнесу, в тому числі фізичних осіб суб’єктів господарювання та іпотечне кредитування. Щодо структури кредитів в розрізі видів економічної діяльності, то найбільшу частку коштів було спрямовано в кредитування фізичних осіб, оптової торгівлі та виробництво продуктів харчування.
"Укрсиббанк", будучи активним учасником ринку кредитних послуг та одним з провідних банків України, є чітким прикладом того, як працюють більшість комерційних банків в галузі кредитування: вся сукупність коштів розміщується в більшості в поточну діяльність. Єдиним, найбільш цікавим для фінансових установ, видом довгострокового кредитування є позики на придбання нерухомості, що ж до кредитів в інвестиційну діяльність, то даний спектр операцій поки що знаходиться на етапі розвитку.
Варто сказати, що високі темпи зростання банківського кредиту в нашій країні мають об’єктивний характер і забезпечуються за рахунок зростання внутрішніх заощаджень.
Потенційно основні ризики активізації банківського кредитування будуть пов’язані з його негативним впливом на сальдо поточного балансу. Така тенденція є наслідком зростання споживчих кредитів на придбання імпортних товарів, а також зростання валютного кредитування.
В даній ситуації основі регулюючі заходи органів монетарного, бюджетного та фіскального регулювання мають бути спрямовані на підвищення ефективності банківського кредитування, передусім за рахунок стимулювання кредитування інвестиційної діяльності та зниження доларизації кредитного ринку. Також необхідно створити привабливі умови для залучення іноземних інвестицій, які забезпечуються вирівнювання поточного балансу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р.2. Указ Президента України "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України" №893 від 14 липня 2000 року.
3. Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджено постановою Правління НБУ від 06.07.2000р. №279.
4. Положення Про кредитування, затверджено постановою Правління НБУ від 28.09.1995р. №246 із змінами та доповненнями.
5. . Бутинець Ф.Ф., Герасимовича А.М. Аналіз діяльності комерційного банку: навчальний посібник. – Житомир: ПП. "Рута", 2001. – 384с.
6. Берегуля О. Іпотечне кредитування як банківська операція: теоретичні основи й умови проведення // Вісник НБУ. – 2007. – №10. С. 46-48.
7. Геєць В.М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. – 1008 с.
8. Герасимович А.М., Алексєєнко М.Д., Парасій-Вергуленко І.М. Аналіз банківської діяльності. – К.: КНЕУ, 2003. – 599 с.
9. Даниленко А., Шулудько Н. Тенденції та наслідки активізації споживчого кредитування в Україні // Вісник НБУ . – 2006. – №5. – С. 36–39.
10. Даниленко А.І. Фінансово-монетарні важелі регулювання економіки. – К.: Об’єднаний інститут економіки НАНУ, 2005. – 108 с.
11. Дугін І. Врахування чинників зовнішнього середовища в процесі управління кредитним портфелем комерційного банку // Вісник НБУ. – 2006. – №6. С. 32-37.
12. Зимовець В. про інтеграцію фінансового сектору країн "центру" і периферії // Економіка України. – 2006. –№1.
13. Зимовець В., Шелудько Н. Макроекономічні аспекти активізації банківського кредитування в Україні // Вісник НБУ. – 2006. – №11. С. 54-58.
14. Міщенк В., Кравець О. Удосконалення управління банківським кредитуванням на прикладі країн Центральної та Східної Європи // Вісник НБУ. – 2006. – №9. С. 5-10.
15. Мороз А. М., Савлук М. І., Пуховкіна М Ф Банківські операції: Підручник. 2-ге вид., випр. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 430 с.
16. Павлюк С.М. Кредитні ризики та управління ними // Фінанси України. – 2003. –№ 11. – С. 104-109.
17. Примостка Л.О. Кредитний ризик банку: проблеми Оцінювання та управління // Фінанси України. – 2004. –№ 8. – С. 118-125.
18. Фастовець М. Проблемні аспекти ризиковості кредитування малого бізнесу в України // Вісник НБУ. – 2007. – №2. С. 38-45.
19. Филюоли Л., Лисоволик Б. Как сохранить высокие темпы экономического роста в Украине? // Зеркало недели. – 2004. – С. 1,7.
20. Шнипко О.С. Національна конкурентоспроможність: сутність, проблеми, механізми реалізації. – К.: Наукова думка, 2003. – 334 с.
21. Advancing Structural Reforms // World Economic Outlook. –
22. Cottarelli C., Dell’Ariccia G., Vladkova-Hollar I. Early Birds, Late Risers, and Sleeping Beauties: Bank Credit Growth to the Private Sector in Central and
23. Duenwald C., Gueorguiev N., Schaechterl A. Too Much lf a Good Thing? Credit Booms in Transition Economies: The Cases of
24. Globalization and External Imbalances // World Economic Outlook. –
