Курсовая на тему Сучасна структура банківської системи та її роль в здійсненні державної грошово-кредитної політики
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-05-31Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Курсова робота
На тему:
«Сучасна структура банківської системи та її роль в здійсненні державної грошово-кредитної політики»
Полтава 2007
Незважаючи на це, вже зараз можна стверджувати, що підвалини банківської системи ринкового типу в Україні побудовані. Національний банк виконує майже всі функції, притаманні центральному банку ринкової держави. Він застосовує такі ринкові інструменти грошово-кредитного регулювання, як обов'язкове резервування коштів комерційних банків, кредитну політику і політику рефінансування комерційних банків, операції з державними цінними паперами на відкритому ринку тощо.
Комерційні банки поступово оволодівають методами роботи банків країн, де ринкові засади є домінуючими в системі економічних відносин.
Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.
Банківська система України сьогодні – один із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було почато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва.
Водночас усебічне розкриття їхніх потенційних можливостей і реалізації функції фінансового посередництва на ринку значною мірою визначається особливостями структурної організації банківської системи країни, яка забезпечує складний механізм практичної реалізації взаємозв’язків і взаємовідносин між банківськими установами, від чого, у кінцевому підсумку, залежать результати їхньої діяльності та ефективність кредитно-фінансового обслуговування усіх ланок народногосподарського комплексу.
1. Банки, їх сутність і функції. Структура банківської системи України
Банківська діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволено законом тільки під особливим наглядом держави спеціальним інститутам, які називаються банками. Іншим фінансовим посередникам займатися цією діяльністю заборонено. Банк в правовому відношенні – це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну або декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.
Специфіка функціонування банківських установ полягає в тому, що їхнім продуктом є надання різноманітних послуг шляхом проведення активних, пасивних і комісійно-посередницьких операцій з метою задоволення якоїсь потреби.
В Законі «Про банки і банківську діяльність» банком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські оперіції, передбачені цим законом.
До банківської діяльності відноситься комплекс з трьох посередницьких операцій:
· приймати грошові вклади від клієнтів;
· надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;
· здійснювати розрахунки між клієнтами.
Комплекс з трьох базових операцій створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні.
В дійсності фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати й багато інших, не базових, але потрібних для грошового ринку операцій. Такі банки прийнято називати універсальними. Банки, що виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку, називаються спеціальними.
Якщо ж посередник грошового ринку не виконує жодної з названих базових операцій, тобто позбавлений ознак банку, його відносять до небанківських фінансових інститутів. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо.
Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю. Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків, а будується по заздалегідь виробленій концепції.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» перш ніж визначити, які банки можуть бути в Україні і як вони повинні функціонувати, зафіксував концептуальне положення, що банківська система України повинна бути дворівневою, встановив, які банки відносяться до кожного з рівнів і яким буде механізм зв’язків між ними.
Необхідність формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин:
· пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків;
· пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.
За своєю структурою банківські системи різних країн істотно відрізняються. Разом з тим є ряд ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують в ринковій економіці. Це, перш за все, дворівнева їх побудова.
На першому рівні знаходиться центральний банк. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за все – підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи.
На другому рівні банківської системи знаходяться решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками.
Як переконує досвід країн із розвинутими ринковими відносинами, створення ефективної ринкової економіки можливе тіельки за умови формування відповідної державної типової основи. Для цього паралельно з приватною власністю на засоби виробництва, вільним підприємництвом, конкуренцію, ефективною системою державного управління, рівновагою інтересів різних соціальних груп необхідно забезпечити функціонуючи систему ціноутворення і стабільність валюти. Власне, поняття грошової стабільності має величезне значення для соціально спрямованої ринкової економіки.
Зауважу, що централізована планова економіка розглядала роль грошей тільки як інструменту перерахунку і контролю, тоді як роль грошей в умовах ринку має центральне значення. Гроші з їх різними функціями, як загальний еквівалент обміну, одиниця виміру, а також як засіб для передачі й збереження вартості – це «кров» економіки. Якщо надмірне збільшення грошової маси зумовлює рух спіралі цін і призводить до інфляційних викривлень, то результатом зменшення грошової маси є дефляція і безробіття. Визначення грошової маси в такому обсязі, щоб вона з одного боку, стимулювала економічне зростання, а з другого не спричиняла інфляційних процесів – найважливіша функція банківської системи і насамперед центрального банку країни.
У сучасній ринковій економіці із розподілом праці банківська система має величезне значення завдяки зв'язкам цієї системи з усіма секторами економіки. Найважливіші функції банків полягають у забезпеченні безперебійного грошового обігу та обігу капіталу, у наданні можливостей отримання необхідного фінансування підприємствами, державою, приватними особами, а також створення сприятливих умов для вкладання кошті із метою нагромадження заощаджень у національній економіці. Через неї проходить великий об'єм грошових розрахунків і платежів підприємств, організацій і населення. Вона мобілізує і перетворює в активно діючий капітал тимчасово вільні кошти, заощадження та доходи населення, виконує різні кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції.
Банківська система України започаткована після прийняття Верховною Радою у березні 1991 року Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Вона є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків різних видів і форм власності, у тому числі експортно-імпортного банку України та спеціалізованого комерційного ощадного банку України.
Національний банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошово-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці.
Комерційні банки створюються на акціонерних або пайових засадах юридичними і фізичними особами. Свої функції комерційні банки реалізують через виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні разхунки та недепозитні залучення коштів, кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян, вкладання у цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів: касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
Банки у своїй діяльності керуються Конституцією України. Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами. Банківська система організовує і обслуговує рух головного атрибуту ринку – капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію і «перетікання» у ті сфери суспільного виробництва, де виникає дефіцит капіталу. Банківська система України має своє особливе призначення, специфічні функції в економіці. Виникає банківська система не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а будується за заздалегідь виробленою концепцією, в межах якої надається певне місце кожному виду банків і кожному окремому банку.
Необхідність формування банківської системи як особливої структури визначається двома групами причин, що:
– пов'язані з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків із загальнодержавними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи усіх банків;
– пов'язані з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі. Для цього набір банківських інститутів та інструментів, які надаються ними, повинен бути досить широким і мобільним, щоб можна було заповнити будь-який сектор ринку.
Відповідно банки повинні керуватися у своїй діяльності не лише комерційними інтересами, а й вимогами системи, до якої вони входять. Отже, банківська система – це специфічна економічна й організаційно-правова структура, що забезпечує функціонування грошового обігу та ринку, а також економіки в цілому. Вона покликана виконувати такі функції:
- трансформаційну, яка полягає в тому, що мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, банки можуть змінювати строки грошових капіталів, їхні розміри та фінансові ризики;
– функцію створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відносно зміни попиту на гроші. Іншими словами, банківська система керує пропозицією грошей;
– забезпечення сталості банківської діяльності й грошового ринку.
Сучасна банківська система країни – це сфера різноманітних послуг своїм клієнтам: від традиційних депозитно-позичкових і розрахунково-касових операцій, що визначають основу банківської справи, до найновіших форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, що використовуються банківськими установами (лізинг, факторинг, траст та ін.). Сучасна банківська система України як система ринкового типу знаходиться в процесі становлення і має перспективи розвитку. На 1.01.2006 р. в України діяло 157 банків із 2254 філіями, в яких працює близько 150 тис. чоловік. Серед них 138 банків функціонують у формі акціонерних товариств, 18 – товариства з обмеженою відповідальністю, 1 – кооперативний, у тому числі 22 банки створено за участю іноземного капіталу (6 банків із 100% іноземними капіталом, із них 2 банки – державні). Крім того, налічується 203 фінансово-кредитні установи. Порівняємо кількість діючих банків у провідних країнах: У США функціонує 12 тис. банків, Канаді – 6 тис, Німеччині – 4,5 тис, Росії – 1335, Швейцарії – 700, Чехії – 38 банків [15; с. 12–18].
2. Методи впливу Центрального банку на ринкову економіку
Перший рівень банківської системи України представлений Національним банком України, який відповідає за підтримання стабільності національної грошової одиниці та функціонування банківської системи. Національний банк України, як і центральні банки країн з ринковою економікою, виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом банківського регулювання і нагляду, органом монетарного та валютного регулювання економіки; за допомогою визначених законодавством функцій та операцій він впливає на всі сфери економічного життя країни.
Національний банк України, будучи головним банком держави, виступає координатором діяльності кредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці країни. НБУ зберігає кошти державного бюджету України та позабюджетних фондів, здійснює розрахункове обслуговування центральних органів влади, веде рахунки Державного казначейства, приймає участь в обслуговуванні державного боргу шляхом розміщення державних цінних паперів, їх погашення та виплати доходу за ними. Надання кредитів уряду виконується згідно з рішенням Верховної Ради України. Але НБУ заборонено фінансувати дефіцит державного бюджету.
НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від органів державної влади, має право законодавчої ініціативи і в своїй діяльності підзвітний Верховній Раді України.
Як центральний банк держави, НБУ здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти, а саме:
ü визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;
ü процентну політику;
ü рефінансування комерційних банків;
ü операції з цінними паперами на відкритому ринку;
ü депозитну політику;
ü управління золотовалютними резервами;
ü регулювання імпорту й експорту капіталу.
НБУ має виключне право на емісію національної валюти, встановлює правила введення її в обіг, зберігання і перевезення грошових знаків, організує інкасацію, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.
НБУ, виконуючи функцію банку банків, забезпечує функціонування платіжної системи, організує міжбанківські розрахунки, виступає для комерційних банків своєрідним кредитором в останній інстанції, здійснює кредитування (рефінансування) банків з метою підтримки їх ліквідності шляхом надання ломбардних та стабілізаційних кредитів.
Як орган банківського регулювання і нагляду, НБУ здійснює державну реєстрацію і ліцензування банків, визначає правила, що регламентують їх діяльність, встановлює принципи і стандарти ведення бухгалтерського обліку та звітності в банках.
Важлива роль відводиться Національному банку як органу валютного регулювання і валютного контролю, який видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку України та організує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає ліцензії на проведення операцій із валютними цінностями, здійснює контроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку. На тему:
«Сучасна структура банківської системи та її роль в здійсненні державної грошово-кредитної політики»
Полтава 2007
Вступ
Банківська система України як незалежної держави, що прагне до створення розвинутої ринкової економіки, є дворівневою. До першого рівня належить Національний банк, що являє собою «банк банків», центральний банк країни, а до другого – система комерційних банків. Процес створення сучасної банківської системи, яка відповідала б умовам ринкової економіки, в Україні ще триває і триватиме довго. Це пов'язано з тим, що в українській економіці ще не відбулася необхідна трансформація, вона не стала по-справжньому ринковою.Незважаючи на це, вже зараз можна стверджувати, що підвалини банківської системи ринкового типу в Україні побудовані. Національний банк виконує майже всі функції, притаманні центральному банку ринкової держави. Він застосовує такі ринкові інструменти грошово-кредитного регулювання, як обов'язкове резервування коштів комерційних банків, кредитну політику і політику рефінансування комерційних банків, операції з державними цінними паперами на відкритому ринку тощо.
Комерційні банки поступово оволодівають методами роботи банків країн, де ринкові засади є домінуючими в системі економічних відносин.
Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.
Банківська система України сьогодні – один із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було почато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва.
Водночас усебічне розкриття їхніх потенційних можливостей і реалізації функції фінансового посередництва на ринку значною мірою визначається особливостями структурної організації банківської системи країни, яка забезпечує складний механізм практичної реалізації взаємозв’язків і взаємовідносин між банківськими установами, від чого, у кінцевому підсумку, залежать результати їхньої діяльності та ефективність кредитно-фінансового обслуговування усіх ланок народногосподарського комплексу.
1. Банки, їх сутність і функції. Структура банківської системи України
Банківська діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволено законом тільки під особливим наглядом держави спеціальним інститутам, які називаються банками. Іншим фінансовим посередникам займатися цією діяльністю заборонено. Банк в правовому відношенні – це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну або декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.
Специфіка функціонування банківських установ полягає в тому, що їхнім продуктом є надання різноманітних послуг шляхом проведення активних, пасивних і комісійно-посередницьких операцій з метою задоволення якоїсь потреби.
В Законі «Про банки і банківську діяльність» банком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські оперіції, передбачені цим законом.
До банківської діяльності відноситься комплекс з трьох посередницьких операцій:
· приймати грошові вклади від клієнтів;
· надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;
· здійснювати розрахунки між клієнтами.
Комплекс з трьох базових операцій створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні.
В дійсності фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати й багато інших, не базових, але потрібних для грошового ринку операцій. Такі банки прийнято називати універсальними. Банки, що виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку, називаються спеціальними.
Якщо ж посередник грошового ринку не виконує жодної з названих базових операцій, тобто позбавлений ознак банку, його відносять до небанківських фінансових інститутів. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо.
Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю. Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків, а будується по заздалегідь виробленій концепції.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» перш ніж визначити, які банки можуть бути в Україні і як вони повинні функціонувати, зафіксував концептуальне положення, що банківська система України повинна бути дворівневою, встановив, які банки відносяться до кожного з рівнів і яким буде механізм зв’язків між ними.
Необхідність формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин:
· пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків;
· пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.
За своєю структурою банківські системи різних країн істотно відрізняються. Разом з тим є ряд ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують в ринковій економіці. Це, перш за все, дворівнева їх побудова.
На першому рівні знаходиться центральний банк. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за все – підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи.
На другому рівні банківської системи знаходяться решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками.
Як переконує досвід країн із розвинутими ринковими відносинами, створення ефективної ринкової економіки можливе тіельки за умови формування відповідної державної типової основи. Для цього паралельно з приватною власністю на засоби виробництва, вільним підприємництвом, конкуренцію, ефективною системою державного управління, рівновагою інтересів різних соціальних груп необхідно забезпечити функціонуючи систему ціноутворення і стабільність валюти. Власне, поняття грошової стабільності має величезне значення для соціально спрямованої ринкової економіки.
Зауважу, що централізована планова економіка розглядала роль грошей тільки як інструменту перерахунку і контролю, тоді як роль грошей в умовах ринку має центральне значення. Гроші з їх різними функціями, як загальний еквівалент обміну, одиниця виміру, а також як засіб для передачі й збереження вартості – це «кров» економіки. Якщо надмірне збільшення грошової маси зумовлює рух спіралі цін і призводить до інфляційних викривлень, то результатом зменшення грошової маси є дефляція і безробіття. Визначення грошової маси в такому обсязі, щоб вона з одного боку, стимулювала економічне зростання, а з другого не спричиняла інфляційних процесів – найважливіша функція банківської системи і насамперед центрального банку країни.
У сучасній ринковій економіці із розподілом праці банківська система має величезне значення завдяки зв'язкам цієї системи з усіма секторами економіки. Найважливіші функції банків полягають у забезпеченні безперебійного грошового обігу та обігу капіталу, у наданні можливостей отримання необхідного фінансування підприємствами, державою, приватними особами, а також створення сприятливих умов для вкладання кошті із метою нагромадження заощаджень у національній економіці. Через неї проходить великий об'єм грошових розрахунків і платежів підприємств, організацій і населення. Вона мобілізує і перетворює в активно діючий капітал тимчасово вільні кошти, заощадження та доходи населення, виконує різні кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції.
Банківська система України започаткована після прийняття Верховною Радою у березні 1991 року Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Вона є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків різних видів і форм власності, у тому числі експортно-імпортного банку України та спеціалізованого комерційного ощадного банку України.
Національний банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошово-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці.
Комерційні банки створюються на акціонерних або пайових засадах юридичними і фізичними особами. Свої функції комерційні банки реалізують через виконання таких операцій, як залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні разхунки та недепозитні залучення коштів, кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян, вкладання у цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів: касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
Банки у своїй діяльності керуються Конституцією України. Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами. Банківська система організовує і обслуговує рух головного атрибуту ринку – капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію і «перетікання» у ті сфери суспільного виробництва, де виникає дефіцит капіталу. Банківська система України має своє особливе призначення, специфічні функції в економіці. Виникає банківська система не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а будується за заздалегідь виробленою концепцією, в межах якої надається певне місце кожному виду банків і кожному окремому банку.
Необхідність формування банківської системи як особливої структури визначається двома групами причин, що:
– пов'язані з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків із загальнодержавними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи усіх банків;
– пов'язані з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі. Для цього набір банківських інститутів та інструментів, які надаються ними, повинен бути досить широким і мобільним, щоб можна було заповнити будь-який сектор ринку.
Відповідно банки повинні керуватися у своїй діяльності не лише комерційними інтересами, а й вимогами системи, до якої вони входять. Отже, банківська система – це специфічна економічна й організаційно-правова структура, що забезпечує функціонування грошового обігу та ринку, а також економіки в цілому. Вона покликана виконувати такі функції:
- трансформаційну, яка полягає в тому, що мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, банки можуть змінювати строки грошових капіталів, їхні розміри та фінансові ризики;
– функцію створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відносно зміни попиту на гроші. Іншими словами, банківська система керує пропозицією грошей;
– забезпечення сталості банківської діяльності й грошового ринку.
Сучасна банківська система країни – це сфера різноманітних послуг своїм клієнтам: від традиційних депозитно-позичкових і розрахунково-касових операцій, що визначають основу банківської справи, до найновіших форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, що використовуються банківськими установами (лізинг, факторинг, траст та ін.). Сучасна банківська система України як система ринкового типу знаходиться в процесі становлення і має перспективи розвитку. На 1.01.2006 р. в України діяло 157 банків із 2254 філіями, в яких працює близько 150 тис. чоловік. Серед них 138 банків функціонують у формі акціонерних товариств, 18 – товариства з обмеженою відповідальністю, 1 – кооперативний, у тому числі 22 банки створено за участю іноземного капіталу (6 банків із 100% іноземними капіталом, із них 2 банки – державні). Крім того, налічується 203 фінансово-кредитні установи. Порівняємо кількість діючих банків у провідних країнах: У США функціонує 12 тис. банків, Канаді – 6 тис, Німеччині – 4,5 тис, Росії – 1335, Швейцарії – 700, Чехії – 38 банків [15; с. 12–18].
2. Методи впливу Центрального банку на ринкову економіку
Перший рівень банківської системи України представлений Національним банком України, який відповідає за підтримання стабільності національної грошової одиниці та функціонування банківської системи. Національний банк України, як і центральні банки країн з ринковою економікою, виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом банківського регулювання і нагляду, органом монетарного та валютного регулювання економіки; за допомогою визначених законодавством функцій та операцій він впливає на всі сфери економічного життя країни.
Національний банк України, будучи головним банком держави, виступає координатором діяльності кредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці країни. НБУ зберігає кошти державного бюджету України та позабюджетних фондів, здійснює розрахункове обслуговування центральних органів влади, веде рахунки Державного казначейства, приймає участь в обслуговуванні державного боргу шляхом розміщення державних цінних паперів, їх погашення та виплати доходу за ними. Надання кредитів уряду виконується згідно з рішенням Верховної Ради України. Але НБУ заборонено фінансувати дефіцит державного бюджету.
НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від органів державної влади, має право законодавчої ініціативи і в своїй діяльності підзвітний Верховній Раді України.
Як центральний банк держави, НБУ здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти, а саме:
ü визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;
ü процентну політику;
ü рефінансування комерційних банків;
ü операції з цінними паперами на відкритому ринку;
ü депозитну політику;
ü управління золотовалютними резервами;
ü регулювання імпорту й експорту капіталу.
НБУ має виключне право на емісію національної валюти, встановлює правила введення її в обіг, зберігання і перевезення грошових знаків, організує інкасацію, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.
НБУ, виконуючи функцію банку банків, забезпечує функціонування платіжної системи, організує міжбанківські розрахунки, виступає для комерційних банків своєрідним кредитором в останній інстанції, здійснює кредитування (рефінансування) банків з метою підтримки їх ліквідності шляхом надання ломбардних та стабілізаційних кредитів.
Як орган банківського регулювання і нагляду, НБУ здійснює державну реєстрацію і ліцензування банків, визначає правила, що регламентують їх діяльність, встановлює принципи і стандарти ведення бухгалтерського обліку та звітності в банках.
Дуже важливим завданням банку є налагодження системи міжнародних міжбанківських розрахунків і в першу чергу з країнами СНГ. Як банк банків, він встановлює правила функціонування міжбанківського кредитного ринку в Україні.
Головний банк країни після узгодження з кабінетом міністрів, встановлює функціональний валютний курс національних грошей, створює валютні резерви. Основним економічним завданням банку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. На рішення цього завдання спрямована система грошово-кредитного регулювання.
Оскільки кредитно-банківська система має важливе значення для економіки країни, вона є об’єктом пильного нагляду та регулювання, як з боку НБУ, так і з боку вищих органів державної влади та управління. Нагляд за комерційними банками і регулювання їх діяльності, головним чином, потрібний для забезпечення стабільності та попередження банкрутства банків. Обмеження концентрації капіталів в руках небагатьох банків з ціллю недопущення монопольного контролю над грошовим ринком. Це досягається шляхом встановлення НБУ економічних нормативів, які регулюють діяльність комерційних банків, та здійснення нагляду за їх діяльністю.
Взагалі Національний банк України є юридичною особою. Він має статутний капітал, який знаходиться у загальнодержавній власності, печатку із зображенням Державного Герба України, займається господарською діяльністю.
Отже, діяльність НБУ скерована на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, фінансування і розрахунків у народному господарстві.
В цілому банківська система України є одним з найбільш динамічно розвинутих секторів національної економіки, де перехід до ринкових відносин відбувався досить швидко і де реально проходив процес демонополізації, проявилася конкуренція, гроші та кредит набули ринкового змісту. Вона становить органічну частину загальноекономічного комплексу і безпосередньо взаємодіє з усіма сферами економіки країни, вона повинна відігравати значну роль в економічних процесах, що проявляється в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливання капіталів, нагромадження коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва.
Ефективність банківської системи країни багато в чому залежить від процесу її реструктуризації, проведення належної державної політики
у сфері банківської діяльності.
До цілей державної політики в банківській сфері відносяться:
ü уникнення надмірної концентрації економічної влади, обмеження прояву монополізації і підтримання конкуренції в банківській діяльності;
ü забезпечення відповідності діяльності банківської системи грошово-кредитний політиці держави;
ü підтримання політики достатньої концентрації банків з метою посилення їхньої конкурентоспроможності;
ü забезпечення дотримання законів і правил, що передбачають високий рівень ведення банківської справи;
ü задоволення потреб суспільства в одержанні різноманітних банківських послуг;
ü попередження наслідків можливих криз в банківській системі;
ü забезпечення спроможності банків задовольняти потреби і законні інтереси своїх клієнтів;
ü стимулювання та сприяння високому рівню ефективності й прибутковості операцій щодо розміщення кредитів у різні галузі економіки.
З метою реалізації цілей державної політики в банківській сфері ще в 2000 р. був прийнятий Указ Президента України №891/2000 «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень».
Прийнятий Указ визначив головні правила стратегії і тактики розвитку банківської системи країни, а саме:
• удосконалення правового регулювання банківської діяльності;
• забезпечення стабільності гривні, виконання банками важливої функції – кредитування суб'єктів господарювання та громадян, зростання довіри населення до вітчизняних банків.
На виконання зазначеного Указу була затверджена низка заходів, спрямованих на зміцнення банківського сектору економіки, серед яких підготовка і прийняття ряду законів та розроблення Комплексної програми розвитку банківської системи України. Реалізація цієї Комплексної програми розвитку банківської системи України сприяла створенню належних організаційних, правових і методичних умов для успішного виконання завдань, які стояли перед банківською системою.
Політика НБУ спрямована на поступову лібералізацію валютного ринку України, почала давати позитивні результати. За останні роки НБУ зумів взяти під контроль не тільки ситуацію на грошово-кредитному ринку, а й впливати на всю економіку країни.
3. Проблеми удосконалення сучасної банківської системи в Україні
Поглиблення банківської реформи та всебічне зміцнення на цій основі банківської системи, забезпечення на ділі її ефективної підтримки з боку держави розглядається як одне з пріоритетних завдань економічної політики. Без кваліфікованого здійснення радикальних заходів у цій сфері економічної діяльності, вирішення всього комплексу завдань ринкової трансформації адміністративної економіки та забезпечення її цивілізованого функціонування неможливо.Слід зауважити, що на даний момент існують проблеми в діяльності комерційних банків в умовах складної економічної ситуації нашої держави. І перш за все, це пов’язано з фінансовими труднощами в банківській системі, які виникають із загального джерела – нестачі відповідного досвіду та відповідної підготовки спеціалістів для функціонування в умовах ринкових реформ. Разом з тим, у значній мірі фінансові проблеми банків пов’язані з надто ризикованою кредитною політикою їх керівників у гонитві за високими доходами. Ключовим фактором стабільності та конкурентоспроможності банківської системи в ринковій економіці є наявність власного капіталу банків, уставні фонди яких формуються в грошовій формі, так як вони несуть максимальні збитки від знецінення національної валюти.
Виконуючи ліцензійні вимоги та нормативи Національного банку України щодо розміру капіталу, комерційні банки, не зважаючи на все, активно нарощують його, про що свідчить, зокрема, збільшення кількості банків із капіталом понад 5 млн. євро (див. табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка обсягу нормативного капіталу системи банків України
| Розмір нормативного капіталу | Кількість банків за станом на 01.01.2004 р. | Кількість банків за станом на 01.01.2005 р. |
| До 1 млн. євро | 14 | 8 |
| Від 1 до 2 млн. євро | 34 | 10 |
| Від 2 до 3 млн. євро | 31 | 24 |
| Від 3 до 5 млн. євро | 41 | 44 |
| 5 млн. євро і більше | 44 | 89 |
| Усього | 164 | 175 |
Аналіз стану банківської системи України дає можливість виявити декілька проблем, вирішення яких сприятиме створенню в Україні банківської системи ринкового зразка.
Проблеми банківської системи України:
• нераціональна територіальна структура;
• однорідні структури комерційних банків ринкового зразка;
• недостатня загальна кількість комерційних банків;
• існування збиткових банків, які мають «негативний» кредитний портфель;
• тенденції до звуження клієнтури внаслідок спаду виробництва;
• низький рівень капіталізації банків;
• брак досвіду банківського персоналу;
• відсутність законодавчого забезпечення спектру банківських операцій;
• недосконала конкуренція в банківській справі;
• відсутність диверсифікації банківської структури;
• слабка диверсифікація діапазону продуктів та послуг;
• загальноекономічні проблеми.
Основна спрямованість подальшого реформування банківської системи пов’язується з утвердженням на ділі функціонально розглянутої дворівневої структури банківських відносин, що передбачає забезпечення Національним банком країни стабілізацію грошового обігу, з одного боку, і здійснення всього комплексу банківських послуг комерційними банками, з іншого. З цією метою потрібно здійснити таку систему заходів:
· Суттєво прискорити розробку та прийняття комплексу законів про банківську та кредитну діяльність.
· Здійснювати політику, спрямовану на зміцнення авторитету Національного банку України.
· Підтримувати принцип самостійності НБУ і його виключної підзвітності Верховній Раді.
· Відповідно до існуючої світової практики необхідне утворення автономної від НБУ системи органів по здійсненню реєстрації банківських установ та нагляду за банківською діяльністю.
· Має бути розроблена та здійснена комплексна програма розширення мережі, зміцнення та підвищення ролі у ринковій трансформації економіки комерційних банків, скасування їх дискримінаційного оподаткування, прийняття нормативних актів, що мають забезпечити правову основу безпосередньої участі комерційних банків у приватизаційному процесі, санації збиткових підприємств, зрощування капіталів промисловості та банків і утворення на цій основі конкурентоздатного національного фінансового капіталу.
· Необхідно створити систему швидкого реагування на виникнення системного ризику для банківської системи в цілому, яка б включала, по-перше, механізм оперативної, бажано щоденної, оцінки стану банківської системи, однозначний об’єктивний механізм державної підтримки банківського сектора у разі виникнення несприятливого системного ризику. По-друге, необхідно створити для суб’єктів економіки можливість вчасно оцінювати фінансовий стан будь-яких банків України. Для цього необхідно розробити офіційну методику оцінки стану банку на основі його звітної статистики, з врахуванням української специфіки.
· З метою захисту вкладів громадян треба створити Міжбанківський фонд обов’язкового страхування банківських вкладів фізичних осіб, який матиме статус юридичної особи.
· Необхідно створити дійовий механізми застави майна.
А загалом, для залучення та заохочення клієнтів банкам необхідно постійно збільшувати перелік послуг і поліпшувати їх якість. В нашій країні протягом останніх років вже відбулися деякі позитивні зміни в структурі банківської системи. Про це свідчать статистичні дані (див. додатки) та рівень обслуговування в банках, який помітно покращився за останні роки, але, нажаль, ще залишається не досконалим.
Висновки
Розглядаючи таку цікаву і складну тему, у курсовій роботі я намагалася вивчити і проаналізувати теоретичні аспекти поліпшення роботи банківської системи України в умовах переходу до ринкової економіки та можливості їх практичного застосування.
Керуючись у своїй роботі теоретичними матеріалами, я прагнула якнайповніше виявити різні тенденції і спрогнозувати на майбутнє розвиток банків України та політику нашої держави у цьому напрямку.
Розвиток банківської системи України – одна з необхідних умов ефективного функціонування економіки країни при переході до ринкових відносин, оскільки він сприяє раціональному використанню фінансових ресурсів.
Завершення структуризації банківської системи за дворівневим принципом водночас не можна вважати остаточним завершенням процесу її формування. Адже організаційна структура банківської системи ринкового типу має включати також мережу допоміжних організацій, які забезпечують нормальну діяльність кредитних установ, сприяючи функціонуванню складного механізму взаємозв’язків банків із суб’єктами економічних відносин, що діють у різних секторах господарства країни. На практиці в організаційному плані реалізація допоміжних функцій забезпечується елементами, які у своїй сукупності являють собою інфраструктуру банківської системи, що у нормальних ринкових умовах повинна охоплювати інформаційне, технічне, науково-методичне, кадрове та законодавчо-правове забезпечення діяльності банків.
Без цих елементів інфраструктури нормальне функціонування банків в умовах ринку неможливе. Тому необхідність інтегрування їх до банківської системи об’єктивно випливає з потреби всебічного регулювання діяльності кредитних установ, включаючи також діяльність допоміжних організацій в інтересах розвитку всієї банківської системи відповідно до потреб суб’єктів економічних відносин, яких вона обслуговує.
Таким чином, банківська система в умовах ринку попри належний рівень капіталізації банківських установ та розвиток різних видів спеціалізованих комерційних банків нарівні з банками універсальними, що в сукупності утворюють другий рівень системи, має включати також інфраструктуру, яка обслуговує обидві рівні – верхній і нижній, забезпечуючи нормальне функціонування банківської системи загалом. Кризу банківської діяльності не можна подолати суто банківськими заходами, кредитними, монетарними інструментами, бо її першопричини криються в економіці. Саме тому потрібно ставити питання про економіку і банки, а не суто банківську проблему.
Великий вплив на ефективність банківської діяльності має невідповідність методів, які використовуються при плануванні розвитку банків, сучасного стану й напрямками розвитку фінансового ринку України, а токож процесу інтеграції у світове економічне співтовариство. Це не дає змоги створити високоефективну банківську систему, породжує недовіру до неї суб'єктів господарської діяльності, обмежує можливості використання фінансового ринку для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів економічної системи в цілому.
У загальнонаціональному масштабі України слід вказати на ті фактори, які негативно впливають на розвиток даного процесу.
По-перше, це недостатній розвиток усіх елементів грошової маси (грошових агрегатів), що є наслідком незавершеної приватизації (відсутність достатньо розвинутого ринку цінних паперів), недостатній розвиток ринку казначейських зобов'язань.
По-друге, недостатньо висока ефективність функціонування підприємств і високий рівень податків, що не заохочують підприємства активно використовувати можливості співробітництва із комерційними банками (ефект фінансового важеля у таких умовах наближається до нуля або набирає від'ємного значення).
По-третє, низькі доходи громадян не дають змоги у повній мірі розвивати споживчий кредит, який посідає значне місце у кредитному портфелі комерційних банків за кордоном.
По-четверте, впровадження в дію мереж електронних платежів із використанням пластикових карток, які є домінуючими у країнах Заходу, пов'язане із великими капітальними вкладеннями й потребує забезпечення стабільних і досить високих доходів громадян, що, у свою чергу, пов'язане із ефективністю функціонування економіки в цілому.
По-п'яте, у зв'язку з недостатнім розвитком ринку фінансових послуг структура активів і пасивів, а також показники діяльності банків України суттєво відрізняються від аналогічних західних стандартів і нормативів банківської діяльності, що не дає змоги орієнтуватися на них при прийнятті рішень. Із розвитком фінансового ринку в Україні, природно, спостерігатиметься зближення цих характеристик.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 р. №872-ХІІ.
2. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. №679-ХІV.
3. Указ Президента України «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень» №891/2000.
4. Азаров М. Проблеми кредитування у сучасних умовах та формування процентних ставок за кредитами на регіональному рівні // Вісник НБУ. – 2005 – №5.-С. 43–45.
5. Андрушків Т. Банки як суб’єкти фінансових ринків України: роль і перспективи // Банківська справа. –2000. – №2. – с. 20–28.
6. Бюлетень Національного банку України – 2004.– №4. – с. 77, 97.
7. Вступ до банківської справи / За ред. Савлука М.І. - К.: Лібра, 2003 -344 с.
8. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч. посібник. – К.: Основи, 2005–180 с.
9. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Івасіва Б.С. – К.: КНЕУ, 2005–404 с.
10. Гуцал І., Чайковський Я. Банківська система України: стан і перспективи // Банківська справа. –2004. – №2. – с. 36–40.
11. Дзюблюк О.В. Вступ до економічного аналізу комерційного банку: Навчальний посібник. – Тернопіль: «Економічна думка», ТАНГ, 2004 – 111 с.
12. Дзюблюк О.В. Структурні аспекти вдосконалення банківської системи країни // Фінанси України. –2003. – №1. – с. 18–20.
13. Кучма Л.Д. «Шляхом радикальних економічних реформ» – К.: Поліграфкнига, 2004.
14. Мирун Н.И., Герасимович А. Банковское обслуживание предприятий и населения. – К.: Национальная академия управления, 2004 -278 с.
15. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. Мороза А.М. та Пуховкіної М.Ф.. – К.: КНЕУ, 2001. -368 с.
16. Паламарчук В.О., Бойченко О.К. Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти // Фінанси України. –2000. – №3. – с. 12–18.
17. Савченко А., Дяченко Б. Національна система масових електронних платежів. // Вісник НБУ. 2003 – №4 – с. 14–16.
Додаток
Таблиця 2. Кредити, надані комерційними банками в економіку України
Кошти на рахунках підприємств, організацій та населення в комерційних банках України (за видами валют та строками)
2. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. №679-ХІV.
3. Указ Президента України «Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень» №891/2000.
4. Азаров М. Проблеми кредитування у сучасних умовах та формування процентних ставок за кредитами на регіональному рівні // Вісник НБУ. – 2005 – №5.-С. 43–45.
5. Андрушків Т. Банки як суб’єкти фінансових ринків України: роль і перспективи // Банківська справа. –2000. – №2. – с. 20–28.
6. Бюлетень Національного банку України – 2004.– №4. – с. 77, 97.
7. Вступ до банківської справи / За ред. Савлука М.І. - К.: Лібра, 2003 -344 с.
8. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч. посібник. – К.: Основи, 2005–180 с.
9. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Івасіва Б.С. – К.: КНЕУ, 2005–404 с.
10. Гуцал І., Чайковський Я. Банківська система України: стан і перспективи // Банківська справа. –2004. – №2. – с. 36–40.
11. Дзюблюк О.В. Вступ до економічного аналізу комерційного банку: Навчальний посібник. – Тернопіль: «Економічна думка», ТАНГ, 2004 – 111 с.
12. Дзюблюк О.В. Структурні аспекти вдосконалення банківської системи країни // Фінанси України. –2003. – №1. – с. 18–20.
13. Кучма Л.Д. «Шляхом радикальних економічних реформ» – К.: Поліграфкнига, 2004.
14. Мирун Н.И., Герасимович А. Банковское обслуживание предприятий и населения. – К.: Национальная академия управления, 2004 -278 с.
15. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. Мороза А.М. та Пуховкіної М.Ф.. – К.: КНЕУ, 2001. -368 с.
16. Паламарчук В.О., Бойченко О.К. Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти // Фінанси України. –2000. – №3. – с. 12–18.
17. Савченко А., Дяченко Б. Національна система масових електронних платежів. // Вісник НБУ. 2003 – №4 – с. 14–16.
Додаток
Таблиця 2. Кредити, надані комерційними банками в економіку України
| Період | Усього | У тому числі на діяльність | |||||
| поточну | інвестиційну | ||||||
| усього | за видами валют | усього | за видами валют | ||||
| національна | іноземна | національна | іноземна | ||||
| 1. Усього | |||||||
| 2000 | 8855 | 7968 | 4720 | 3248 | 887 | 382 | 505 |
| 2001 | 11783 | 10739 | 5228 | 5511 | 1044 | 487 | 557 |
| 2002 | 19121 | 18048 | 9660 | 8389 | 1073 | 563 | 510 |
| 2003 | |||||||
| січень | 19028 | 17965 | 9642 | 8323 | 1063 | 551 | 511 |
| лютий | 19798 | 18739 | 10213 | 8525 | 1059 | 553 | 506 |
| 2. Короткострокові кредити | |||||||
| 2000 | 7221 | 7026 | 4336 | 2690 | 196 | 87 | 109 |
| 2001 | 9138 | 8889 | 4568 | 4321 | 249 | 145 | 104 |
| 2002 | 15700 | 15492 | 8486 | 7006 | 208 | 131 | 77 |
| 2003 | |||||||
| січень | 15388 | 15183 | 8351 | 6832 | 205 | 124 | 81 |
| лютий | 16157 | 15946 | 8943 | 7003 | 211 | 127 | 84 |
| 2. Довгострокові кредити | |||||||
| 2000 | 1633 | 942 | 384 | 558 | 691 | 295 | 396 |
| 2001 | 2645 | 1850 | 660 | 1190 | 795 | 341 | 453 |
| 2002 | 3421 | 2556 | 1173 | 1383 | 865 | 432 | 433 |
| 2003 | |||||||
| січень | 3640 | 2782 | 1291 | 1491 | 857 | 427 | 430 |
| лютий | 3641 | 2793 | 1270 | 1523 | 848 | 426 | 422 |
Кошти на рахунках підприємств, організацій та населення в комерційних банках України (за видами валют та строками)
| Період | усього | У національній валюті | В іноземній валюті | ||||||
| усього | До запитання | строкові | З них довго строкові | Усього | До | строкові | З них довгострокові | ||
| Запитання | |||||||||
| Депозитні зобов'язання банків | |||||||||
| 2001 | 3089 | 1824 | 581 | 1243 | 241 | 1265 | 253 | 1012 | 168 |
| 2002 | 4283 | 2167 | 744 | 1423 | 282 | 2115 | 507 | 1608 | 236 |
| 2003 | 6581 | 3315 | 1171 | 2143 | 467 | 3266 | 858 | 2408 | 440 |
| 2004 | |||||||||
| Січень | 6698 | 3396 | 1106 | 2289 | 502 | 3303 | 870 | 2432 | 466 |
| лютий | 7020 | 3629 | 1218 | 2411 | 546 | 3391 | 892 | 2499 | 478 |
| у% до попереднього періоду | |||||||||
| 2004 | |||||||||
| Січень | 102 | 102 | 94 | 107 | 108 | 101 | 101 | 101 | 106 |
| лютий | 105 | 107 | 110 | 105 | 109 | 103 | 103 | 103 | 103 |
| у% до початку року | |||||||||
| 2004 | |||||||||
| Січень | 102 | 102 | 94 | 107 | 108 | 101 | 101 | 101 | 106 |
| лютий | 107 | 109 | 104 | 112 | 117 | 104 | 104 | 104 | 109 |
